REPCO

{
    key:"uid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
    key:"title": {
        key:"en": {
            key:"value": string:"On narratives and fairytales: Serbia’s authoritarian leader’s playbook"
        }
    },
    key:"subtitle": {
        key:"en": {
            key:"value": string:""
        }
    },
    key:"summary": {
        key:"en": {
            key:"value": string:"<I>The student protests that have shaken Serbian society in the wake of the Novi Sad disaster have so far led to only symbolic government changes. But the system itself remains intact and will not face a true reckoning without a direct confrontation with the political machinery built by President Vučić and his inner circle—a system sustained as much by repression as by a carefully crafted disinformation playbook.</I>"
        }
    },
    key:"content": {
        key:"en": {
            key:"value": string:"<p>A tragedy at a train station in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbia’s second-largest city, has triggered a wave of student protests that has swept through the country for over three months. Demonstrators demand accountability for government corruption, yet they have been met with brutal force—pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">thugs</a> beating them in the streets. Rather than addressing the grievances, Serbia’s authoritarian president, Aleksandar Vučić, has spun an all-too-familiar tale. The protests, he claims, are orchestrated by Western intelligence agencies bent on fomenting a <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">colour revolution</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>It is a narrative carefully crafted to serve a purpose. In Vučić’s playbook, the truth is malleable, and reality is something to be authored and performed. To understand his strategy, one must first turn to the tools of fiction—characters, plots, and, above all, the power of a compelling story.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>The Leader</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Some Serbian commentators have likened Vučić to the protagonist of <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (The Leader)</a>, a biting satirical tale by Radoje Domanović. In the story, a group of desperate people from an impoverished place, unable to agree on a leader, finally settles on a stranger. With unwavering confidence, he leads them over mountains and through perilous terrain. One by one, they fall—injured, exhausted, dead. Those who abandon the journey are labelled traitors. In the end, only three remain, and they make a shocking discovery: their leader is blind.</p>\n<p> </p>\n<p>The comparison is striking, but ultimately misleading. Vučić is no blind man stumbling through the dark. He is a master manipulator who knows precisely where he is leading Serbia. Unlike Domanović’s hapless leader, Vučić controls the narrative, shifting roles as needed—victim, saviour, persecutor. His method can be best understood through a psychological framework: the <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama triangle</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>In 1968, psychologist Stephen Karpman proposed that every fairytale operates on a three-character model: the persecutor, the victim, and the rescuer. The persecutor torments the victim, while the rescuer swoops in to save the day. Yet the brilliance of Karpman’s model lies in its fluidity—roles shift, and characters double back on themselves.</p>\n<p> </p>\n<p>Consider the tale of the Pied Piper: he begins as a rescuer, freeing a town from a rat infestation. But when the mayor refuses to pay him, he transforms into a persecutor, leading the town’s children away in vengeance. The mayor, once a victim of the rats, becomes the persecutor by cheating the Piper, then shifts back to victim as he mourns the loss of his children. In a single narrative, identities are upended, roles reversed.</p>\n<p> </p>\n<p>And so it is with Vučić.</p>\n<p><strong>Enter Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić is a masterful storyteller and a skilled performer, often displaying signs of main character syndrome. Like US President Donald Trump, he frequently speaks in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboles</a> and refers to himself in the third person—behaviour that psychologists often associate with <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistic</a> traits.</p>\n<p> </p>\n<p>Over the years, Serbia’s media landscape has been carefully moulded to reflect Vučić’s vision. With television networks and tabloids firmly in the <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">grip</a> of the regime, the president’s chosen narratives saturate the airwaves. They trumpet Serbia’s economic “miracle” while ignoring the erosion of political freedoms, celebrate grand infrastructure projects as testaments to national progress while minimising environmental crises, and frame foreign powers as either benevolent patrons or shadowy conspirators, depending on the day’s needs.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić spends a lot of energy on narrating his views. One study found that he and his Serbian Progressive Party (SNS) commanded nearly <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 percent</a> of all media coverage, a number that would be impressive even in the most disciplined of autocracies. His monologues are exhaustive, sometimes quite literally. When protests erupted over his lithium mining deal, Vučić responded with a television blitzkrieg: in just <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">four days</a>, he logged a staggering 14 hours and 47 minutes of live airtime, defending his position with the intensity of a man both deeply aggrieved and utterly certain of his own rectitude. His narrative was, of course, reinforced by national broadcasters and a sycophantic tabloid press.</p>\n<p> </p>\n<p>His storytelling is nothing if not dramatic. No Serb, if one is to believe his own accounts, works harder, sacrifices more, or achieves greater feats than Vučić himself. At one point, he claimed that despite lacking natural academic talent, his sheer force of will had propelled him to a summa cum laude law degree in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">record</a> time. The actual timeline tells a different story: it took him six years to complete his studies, and his grades remain a mystery.</p>\n<p> </p>\n<p>Then there is the matter of his omnipresence. Vučić has cultivated a <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">godlike image</a> of a leader who is everywhere, always. In the space of a single day, he might inaugurate a factory in Novi Sad, hold a closed-door meeting with business leaders in Belgrade, and then appear on a late-night television show to ruminate on the future of Serbia. The performance never stops. The message is clear: there is no Serbia without Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>The favourite scripts</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučić’s political theatre operates on a predictable rotation of two well-worn scripts. These narratives do not merely bolster his image; they shape the Serbian public’s perception of friends, enemies, and history itself.</p>\n<p> </p>\n<p>The first script casts Vučić as a man perpetually under siege—a victim, battered by dark and nameless forces. But in a dramatic twist, he is also his own rescuer. In this telling, Vučić is both the damsel and the knight, the persecuted and the triumphant.</p>\n<p> </p>\n<p>Take, for instance, his account of a fateful evening in October 2000, just as Slobodan Milošević was losing power. As Vučić tells it, he was taking a walk with his son when two “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>” launched an unprovoked attack. Against all odds, the future Serbian president single-handedly overpowered his assailants, knocking them unconscious. The anecdote is rich in subtext: Serbia, too, was under attack, and Milošević’s fall would usher in an era of chaos and ruin. The unspoken conclusion is that only a strongman—one who can both endure suffering and vanquish threats—can keep Serbia from further collapse.</p>\n<p> </p>\n<p>The Serbian media, firmly under Vučić’s control, has also been awash with a parade of alleged assassination plots, all following the same formula. The threat is always dire, but Vučić, ever the hero, refuses to be cowed. When then-Interior Minister Aleksandar Vulin reportedly was “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">shaking with fear</a>” and implored the president to wear a bulletproof vest following the uncovering of a supposed assassination plot, Vučić, steadfast and fearless, rebuffed the suggestion with a simple: “I will never wear it.\" These assassination plots are curiously light on details—who, exactly, is trying to kill him, and why?—but they invariably reach the same conclusion: Vučić is brave and, against all odds, survives.</p>\n<p> </p>\n<p>The second go-to script expands the narrative of victimhood beyond Vučić himself, casting all Serbs—whether from Serbia, Bosnia, Kosovo, or Montenegro—as perpetual victims, while the West—NATO, the EU, the United States—plays the role of the relentless aggressor. And then, of course, there is Vučić, their lone defender. In this narrative, no one but Vučić has the strength, intelligence, or sheer presence to stand up for Serbs. The omnipresence he has so carefully cultivated only reinforces the notion that without him, Serbia would be lost.</p>\n<p> </p>\n<p>In this version of history, Kosovo Albanians are not a people struggling for self-determination. Rather, they are the architects of “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms and ethnic cleansing</a>” against Kosovo Serbs, while Vučić, the protector, stands firm, vowing that he will never allow Kosovo to be “given away.” The accusation is rich, coming from a man who once called for <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocide</a> against Bosniaks during the Bosnian War and served as Slobodan Milošević’s minister of propaganda during Serbia’s brutal campaign in Kosovo, when nearly <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 per cent</a> of Kosovo Albanians were displaced, and countless massacres were committed.</p>\n<p> </p>\n<p>Then there was the drama surrounding the UN Resolution on the Srebrenica Genocide, which Vučić framed not as a condemnation of a historical atrocity, but as a direct <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">assault</a> on Serbs everywhere. He portrayed the resolution as an attempt to paint all Serbs as villains. And then, in a final flourish, he draped himself in the Serbian flag, shed a few <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">crocodile tears</a>, and presented himself as the lone warrior against Serb victimisation. It was a masterful performance, one that had little to do with the truth, but everything to do with power.</p>\n<p> </p>\n<p>At present, Vučić’s response to the Novi Sad canopy disaster hovers between the two go-to scripts. The student protests, he suggests, are the work of <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">foreign agents</a>—unseen perpetrators scheming to destabilise Serbia. By implication, he is the victim, and so are the Serbian people, whose hard-won progress is under attack. And yet, as always, Vučić—who has dominated Serbian politics for nearly a decade and presided over <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">widespread corruption</a>—also casts himself as the rescuer, positioning himself as the mediator between the government and the protesters, the only figure capable of restoring order.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>On victimhood nationalism</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Anyone who has spent time in the Balkans will recognise that Serbian nationalism—both in Serbia and among ethnic Serbs elsewhere—is fuelled less by triumph than by grievance, or as <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> put it, “Serbs suffer from some kind of eternal victim syndrome.” The sense of historical victimhood is not merely a feature of Serbian identity; it is its animating force, the emotional undercurrent that has long propelled nationalist ambitions, from <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Greater Serbia</a> to its modern incarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—the “Serbian World.”</p>\n<p> </p>\n<p>This historical narrative draws from a well-stocked arsenal of wounds. There is the Battle of Kosovo (1389), a medieval clash that has been mythologised into a nation-defining tragedy. There is the long era of Ottoman and Austro-Hungarian rule, during which Serbs endured relentless subjugation. And there is, of course, the Ustaše’s campaign of terror against Serbs during World War II, a period of genuine horror that has left lasting scars.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučić’s former boss, understood the power of these grievances better than most. His 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan speech</a>, commemorating the 600<sup>th</sup> anniversary of the Battle of Kosovo, was a masterclass in historical reanimation. To drive home the point, he orchestrated a grand, almost religious spectacle: the remains of Prince Lazar, the Serbian martyr of 1389, were paraded through Serb-inhabited territories across Yugoslavia. It was a political funeral tour, a reminder that the past was not dead, but very much alive—and that Serbia’s enemies were still lurking. This spectacle was not just a nod to history—it was one of the early sparks that reignited Serb nationalism throughout Yugoslavia, fuelling grievances that would contribute to the country’s violent breakup.</p>\n<p> </p>\n<p>The victimhood narrative did not end with Milošević, nor was it confined to medieval history. Serbian media continue to highlight the suffering of Serbs during the Yugoslav wars, especially the NATO bombings of the 1990s—first targeting Bosnian Serb military positions in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> during the Bosnian War, and later striking rump Yugoslavia, which included Serbia and Montenegro, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> during the Kosovo War. The context of these bombings—their intent to halt large-scale atrocities—do not features in these accounts. Instead, NATO is framed as the faceless aggressor — an unfeeling force imposing suffering on Serbs — a view that has taken deep root. Unsurprisingly, a recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">International Republican Institute (IRI) poll</a> found that only 3 per cent of Serbians favour full NATO membership, while the highest percentage (36 per cent) see the United States as their country’s greatest threat.</p>\n<p> </p>\n<p>The Kremlin, ever attuned to narratives of Western malfeasance, has not let this sentiment go to waste. Russian propaganda in the Balkans amplifies both real and imagined Serb victimhood, painting the West as a perpetual villain. In 2019, Russia and Serbia’s culture ministries co-produced <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), an action-packed, Hollywood-style war film that fictionalises the closing days of the Kosovo War. In its telling, Serbs are noble victims, Kosovars are bloodthirsty war criminals backed by NATO, and Russians—stoic, heroic—ride to the rescue. The film drapes itself in historical accuracy, but it is a riot of disinformation, a pastiche of grievance wrapped in the aesthetics of military bravado.</p>\n<p> </p>\n<p>None of this is to diminish the very real atrocities committed against Serbs. History is rarely so tidy. During World War II, the extermination of Serbs at <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—the Ustaše-run concentration camp—was a genuine horror. Even in cases where Serbs were the initial aggressors, they sometimes became victims in turn, as in Operation Storm (1995), when Croatian forces expelled hundreds of thousands of Serbs from the Krajina region, leaving many dead in their wake. But in Serbian nationalist discourse, victimhood is never just an acknowledgment of past suffering; it is a political weapon, a justification, and, in the hands of figures like Vučić, an ever-replenishing well of legitimacy.</p>\n<p><strong>So what? </strong></p>\n<p>Vučić’s propaganda machine runs on two well-worn scripts. In both, Serbs are perpetual victims, and Vučić is the ever-reliable saviour—sometimes with an assist from Russia or China. In both, the enemy is either the faceless assassin or, more often, the West. The consequences of these narratives are far from benign.</p>\n<p> </p>\n<p>Like Milošević before him, Vučić weaponizes Serbian victimhood for political gain. A nation perpetually under siege—at least in its own imagination—needs a strong leader, one willing to bend the rules. This logic has given Vučić extraordinary latitude, both domestically and in the region. The mythology of Vučić the Rescuer allows him to act unconstitutionally and get away with it. In 2016, when masked men in Belgrade tied up onlookers, confiscated their phones, and razed buildings under the cover of darkness—armed with bats and knives, beating those who resisted—to clear space for a <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 billion</a> real estate project, no one was held accountable. One of the new towers, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, stands at 42 floors tall, though some locals have dubbed it something less grandiose: “Vučić’s penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>When <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protests</a> erupted in Belgrade over the nocturnal demolition, much of Serbia remained silent. Vučić had sold them on a different narrative—that economic development, even if achieved through a few human rights violations, was worth the price. And so, Serbia became a surveillance state. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Thousands</a> of Huawei cameras equipped with facial and license plate recognition now line the streets of Belgrade and far beyond. Powerful surveillance tools like <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus spyware</a>, Cytrox’s Predator, and Clearview AI, enhance the government’s ability to track its citizens. Meanwhile, Serbia has experienced the fastest democratic backsliding in the Balkans. Freedom House has reclassified the country from “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">partly free</a> to an “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autocratizing hybrid</a>” regime. Election rigging aside, many Serbians continue to blindly support Vučić’s SNS, while the EU continues to reward Serbia with significant support.</p>\n<p> </p>\n<p>The victimhood narrative is not just a domestic tool—it is a geopolitical destabiliser, especially considering that Serbian media operates throughout the Balkans. As such, it keeps Serbs, from Belgrade to Pale, trapped in historical grievance, preventing reconciliation with their neighbours. It stands in the way of resolving the Serbia-Kosovo conflict, a situation Vučić can always escalate to distract from troubles at home. If Germany’s postwar reckoning reshaped its place in Europe, Serbia’s reluctance to do the same prevents it from assuming a meaningful role in the Balkans.</p>\n<p> </p>\n<p>Nationalist victimhood also stunts Serbia’s future. In the early 2010s, after years of propagating <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radical nationalistic ideology, </a>Vučić and SNS presented themselves as <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-European</a>, reading the polls and sensing an opportunity. But after securing power in 2012, Vučić gradually rewrote the script. He is not a thermometer leader, merely reflecting the national mood; he is a thermostat, setting it. The temperature shift was slow but deliberate. By 2020, at the height of the COVID-19 pandemic, Vučić took aim at the EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declaring</a>: “By now, you all understood that European solidarity does not exist. That was a fairy tale on paper.” The fairy tale worked. Today, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">only 40 per cent</a> of Serbians support EU accession—the lowest enthusiasm in the region.</p>\n<p> </p>\n<p>Meanwhile, Vučić has nurtured <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternative alliances</a>. His portrayal of China and Russia as Serbia’s true protectors has yielded tangible results. He has inked <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">deals</a> with Beijing that will severely complicate Serbia’s EU bid—though, with public enthusiasm for the EU at an all-time low, Vučić can now frame his pivot as democratic, a mere reflection of popular will. A recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI poll</a> shows that 60 per cent of Serbians identify totalitarian regimes - Russia (46 per cent) or China (14 per cent) - as their most important allies.</p>\n<p> </p>\n<p>Yet the fiction of Vučić the rescuer extends beyond Serbia’s borders. Western policymakers, desperate for a stabilising figure in the Balkans, have bought into his act. Brussels and Washington treat Vučić as a necessary rescuer rather than an autocrat who cracks down on protestors at home while enabling <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorists</a> in Kosovo. If the West truly wants stability, it must stop mistaking Vučić’s self-mythology for reality.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić’s narratives are not harmless fictions. They are designed to consolidate power, discredit opponents, justify alliances with totalitarian regimes, and suppress dissent. They have led Serbia down the path of one-man rule, with Vučić at the centre, spinning the tale. The success of his narrative relies on state-controlled media, an absence of press freedom, and, notably, the indulgence of the West. After years of <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">rewarding</a> Vučić’s destabilising behaviour, the silence from Brussels and Washington D.C. as pro-regime goons assault student protesters demanding accountability for the Novi Sad canopy collapse speaks volumes.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić may believe he is building a stronger Serbia, but history is littered with strongmen (almost always men) who made the same claim, only to leave wreckage behind. In Domanović’s Vođa, the people followed their blind leader to ruin because they placed their trust in his certainty. But Vučić is not blind—he sees exactly where he is leading Serbia. The real question is whether the Serbian people, along with the EU and US, will choose to keep their eyes open or remain captive to the fictions he weaves. Unlike Domanović’s tragic followers, they still have a choice.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> is a senior associate at LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), a visiting fellow at the European Leadership Network (ELN) in London, and a non-resident senior fellow at the Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington DC.</p></p>\n"
        }
    },
    key:"titleTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"Относно наративите и приказките: Играта на авторитарния лидер на Сърбия\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"O narativech a pohádkách: Hračka autoritářského vůdce Srbska\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"Über Erzählungen und Märchen: Das Handbuch des autoritären Führers Serbiens\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"Για τις αφηγήσεις και τα παραμύθια: Το εγχειρίδιο του αυταρχικού ηγέτη της Σερβίας\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"On narratives and fairytales: Serbia’s authoritarian leader’s playbook\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"Sobre narrativas y cuentos de hadas: el manual del líder autoritario de Serbia\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"Kerronnat ja satukirjat: Serbian autoritaarisen johtajan pelikirja\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"Sur les récits et les contes de fées : le manuel du leader autoritaire de la Serbie\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"O narativima i bajkama: Igračka autoritarnog vođe Srbije\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"A narratívákról és mesékről: Szerbia autoriter vezetőjének játéka\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"Su narrazioni e fiabe: il manuale del leader autoritario della Serbia\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"Over verhalen en sprookjes: het handboek van de autoritaire leider van Servië\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"Na narracjach i bajkach: podręcznik autorytarnego przywódcy Serbii\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"Sobre narrativas e contos de fadas: o manual do líder autoritário da Sérvia\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"Despre narațiuni și basme: manualul liderului autoritar din Serbia\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"О нарративах и сказках: сценарий авторитарного лидера Сербии\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"O naratívoch a rozprávkach: Hračka autoritárskeho lídra Srbska\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"Om berättelser och sagor: Serbiens auktoritära ledares handbok\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"Hikayeler ve masallar hakkında: Sırbistan'ın otoriter liderinin oyun kitabı\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"Про наративи та казки: сценарій авторитарного лідера Сербії\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        }
    },
    key:"subtitleTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": null:null
        }
    },
    key:"summaryTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"<i>Студентските протести, които разтърсиха сръбското общество след катастрофата в Нови Сад, досега доведоха само до символични промени в правителството. Но самата система остава непокътната и няма да се изправи пред истинско разплащане без пряка конфронтация с политическата машина, изградена от президента Вучич и неговия вътрешен кръг — система, поддържана толкова от репресии, колкото и от внимателно изработен план за дезинформация.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"<i>Studentské protesty, které otřásly srbskou společností po katastrofě v Novém Sadu, dosud vedly pouze k symbolickým změnám ve vládě. Ale samotný systém zůstává neporušený a nebude čelit skutečnému vyrovnání bez přímého střetu s politickým strojem, který vybudoval prezident Vučić a jeho úzký okruh—systém, který je udržován stejně tak represí, jako pečlivě vytvořeným dezinformačním manuálem.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"<i>Die Studentenproteste, die die serbische Gesellschaft nach der Katastrophe von Novi Sad erschüttert haben, haben bisher nur zu symbolischen Regierungsänderungen geführt. Aber das System selbst bleibt intakt und wird ohne eine direkte Konfrontation mit der politischen Maschinerie, die von Präsident Vučić und seinem inneren Kreis aufgebaut wurde, nicht mit einer wahren Abrechnung konfrontiert werden – ein System, das ebenso durch Repression wie durch ein sorgfältig ausgearbeitetes Desinformationshandbuch aufrechterhalten wird.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"<i>Οι φοιτητικές διαμαρτυρίες που έχουν αναστατώσει την σερβική κοινωνία μετά την καταστροφή του Νόβι Σαντ έχουν οδηγήσει μέχρι στιγμής μόνο σε συμβολικές κυβερνητικές αλλαγές. Αλλά το σύστημα παραμένει άθικτο και δεν θα αντιμετωπίσει μια πραγματική αποτίμηση χωρίς μια άμεση σύγκρουση με την πολιτική μηχανή που έχει χτίσει ο Πρόεδρος Βούτσιτς και ο στενός του κύκλος—ένα σύστημα που συντηρείται όσο από την καταστολή, τόσο και από ένα προσεκτικά καταρτισμένο εγχειρίδιο παραπληροφόρησης.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"<i>The student protests that have shaken Serbian society in the wake of the Novi Sad disaster have so far led to only symbolic government changes. But the system itself remains intact and will not face a true reckoning without a direct confrontation with the political machinery built by President Vučić and his inner circle—a system sustained as much by repression as by a carefully crafted disinformation playbook.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"<i>Las protestas estudiantiles que han sacudido a la sociedad serbia tras el desastre de Novi Sad han llevado hasta ahora a solo cambios simbólicos en el gobierno. Pero el sistema en sí permanece intacto y no enfrentará un verdadero ajuste de cuentas sin una confrontación directa con la maquinaria política construida por el presidente Vučić y su círculo íntimo—un sistema sostenido tanto por la represión como por un manual de desinformación cuidadosamente elaborado.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"<i>Serbian yhteiskuntaa järkyttäneet opiskelijamielenosoitukset Novi Sadin katastrofin jälkeen ovat toistaiseksi johtaneet vain symbolisiin hallituksen muutoksiin. Mutta itse järjestelmä pysyy ehjänä eikä kohtaa todellista tilintekoa ilman suoraa kohtaamista presidentti Vučičin ja hänen lähipiirinsä rakentaman poliittisen koneiston kanssa—järjestelmä, jota ylläpidetään yhtä paljon sortamalla kuin huolellisesti laaditulla väärän tiedon käsikirjalla.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"<i>Les manifestations étudiantes qui ont secoué la société serbe à la suite du désastre de Novi Sad n'ont jusqu'à présent conduit qu'à des changements gouvernementaux symboliques. Mais le système lui-même reste intact et ne fera pas face à un véritable bilan sans une confrontation directe avec la machine politique construite par le président Vučić et son cercle intérieur—un système soutenu autant par la répression que par un manuel de désinformation soigneusement élaboré.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"<i>Studentski prosvjedi koji su potresli srpsko društvo nakon katastrofe u Novom Sadu do sada su doveli samo do simboličnih promjena u vladi. No, sam sustav ostaje netaknut i neće se suočiti s pravim obračunom bez izravne konfrontacije s političkom mašinerijom koju je izgradio predsjednik Vučić i njegovo unutarnje krug—sustav koji se održava koliko represijom, toliko i pažljivo osmišljenim priručnikom dezinformacija.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"<i>A diákok tüntetései, amelyek megrázták a szerb társadalmat a Novi Sad-i katasztrófa után, eddig csak szimbolikus kormányzati változásokhoz vezettek. De a rendszer maga érintetlen marad, és nem fog valódi elszámoltatással szembenézni anélkül, hogy közvetlen konfrontációra kerülne sor a Vučić elnök és belső köre által felépített politikai gépezettel—egy olyan rendszer, amelyet annyira a represszió, mint egy gondosan kidolgozott dezinformációs kézikönyv tart fenn.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"<i>Le proteste studentesche che hanno scosso la società serba dopo il disastro di Novi Sad hanno finora portato solo a cambiamenti simbolici nel governo. Ma il sistema stesso rimane intatto e non affronterà un vero confronto senza una diretta opposizione alla macchina politica costruita dal presidente Vučić e dal suo cerchio ristretto—un sistema sostenuto tanto dalla repressione quanto da un manuale di disinformazione accuratamente elaborato.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"<i>De studentenprotesten die de Servische samenleving hebben geschokt na de ramp in Novi Sad, hebben tot nu toe alleen geleid tot symbolische veranderingen in de regering. Maar het systeem zelf blijft intact en zal geen echte afrekening ondergaan zonder een directe confrontatie met de politieke machine die is opgebouwd door president Vučić en zijn inner circle - een systeem dat evenzeer wordt ondersteund door repressie als door een zorgvuldig samengesteld desinformatie-handboek.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"<i>Protesty studentów, które wstrząsnęły serbskim społeczeństwem po katastrofie w Nowym Sadzie, jak dotąd doprowadziły jedynie do symbolicznych zmian w rządzie. Jednak sam system pozostaje nienaruszony i nie będzie miał prawdziwego rozrachunku bez bezpośredniej konfrontacji z machiną polityczną zbudowaną przez prezydenta Vučića i jego najbliższe otoczenie—systemem podtrzymywanym zarówno przez represje, jak i starannie opracowaną księgą dezinformacyjną.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"<i>Os protestos estudantis que abalaram a sociedade sérvia após o desastre de Novi Sad até agora levaram apenas a mudanças simbólicas no governo. Mas o sistema em si permanece intacto e não enfrentará um verdadeiro acerto de contas sem um confronto direto com a máquina política construída pelo presidente Vučić e seu círculo íntimo—um sistema sustentado tanto pela repressão quanto por um manual de desinformação cuidadosamente elaborado.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"<i>Protestele studențești care au zguduit societatea sârbească în urma dezastrului de la Novi Sad au dus până acum doar la schimbări simbolice în guvern. Dar sistemul în sine rămâne intact și nu va face față unei adevărate confruntări fără o confruntare directă cu mașinăria politică construită de președintele Vučić și cercul său apropiat—un sistem susținut la fel de mult de represiune cât și de un manual de dezinformare bine elaborat.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"<i>Студенческие протесты, потрясшие сербское общество после катастрофы в Новом Саде, пока привели лишь к символическим изменениям в правительстве. Но сама система остается нетронутой и не столкнется с настоящим пересмотром без прямого противостояния с политической машиной, созданной президентом Вучичем и его ближайшим окружением — системой, поддерживаемой как репрессиями, так и тщательно разработанным планом дезинформации.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"<i>Študentské protesty, ktoré otrasli srbskou spoločnosťou po katastrofe v Novom Sade, doteraz viedli len k symbolickým zmenám vo vláde. Ale samotný systém zostáva neporušený a nebude čeliť skutočnému vyrovnaniu bez priamej konfrontácie s politickým strojom, ktorý vybudoval prezident Vučić a jeho úzky okruh - systém, ktorý je udržiavaný rovnako represívne ako aj starostlivo zostaveným disinformačným manuálom.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"<i>De studentprotester som har skakat det serbiska samhället efter katastrofen i Novi Sad har hittills lett till endast symboliska förändringar i regeringen. Men systemet i sig förblir intakt och kommer inte att stå inför en verklig uppgörelse utan en direkt konfrontation med den politiska maskin som byggts av president Vučić och hans inre krets—ett system som upprätthålls lika mycket av repression som av en noggrant utarbetad desinformationshandbok.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"<i>Yeni Sad felaketinin ardından Sırp toplumunu sarsan öğrenci protestoları, şimdiye kadar yalnızca sembolik hükümet değişikliklerine yol açtı. Ancak sistemin kendisi sağlam kalmaya devam ediyor ve Başkan Vučić ve iç çevresi tarafından inşa edilen siyasi makineyle doğrudan bir yüzleşme olmadan gerçek bir hesaplaşma ile karşılaşmayacak—bu sistem, hem baskı hem de dikkatlice hazırlanmış bir dezenformasyon oyun kitabı ile sürdürülen bir sistemdir.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"<i>Студентські протести, які потрясли сербське суспільство після катастрофи в Новому Саді, поки що призвели лише до символічних змін у владі. Але сама система залишається незмінною і не зіткнеться з істинним розрахунком без прямого протистояння з політичною машиною, створеною президентом Вучичем та його найближчим оточенням — системою, що підтримується як репресією, так і ретельно продуманим посібником з дезінформації.</i>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        }
    },
    key:"contentTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Трагедия на жп гара в <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Нови Сад</a>, вторият по големина град в Сърбия, предизвика вълна от студентски протести, която обхвана страната в продължение на повече от три месеца. Демонстрантите искат отговорност за правителствената корупция, но са посрещнати с брутална сила — про-режимни <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">бандити</a>, които ги бият по улиците. Вместо да се справи с оплакванията, авторитарният президент на Сърбия, Александър Вучич, разказва една твърде позната история. Протестите, твърди той, са организирани от западни разузнавателни агенции, които искат да предизвикат <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">цветна революция</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Това е наратив, внимателно изработен, за да служи на цел. В плейбука на Вучич истината е податлива, а реалността е нещо, което трябва да бъде написано и представено. За да се разбере неговата стратегия, първо трябва да се обърнем към инструментите на фикцията — герои, сюжети и, над всичко, силата на убедителната история.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Лидерът</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Някои сръбски коментатори сравняват Вучич с протагониста на <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Вођа (Лидер)</a>, остроумна сатирична история от Радое Доманич. В историята, група отчаяни хора от бедно място, неспособни да се споразумеят за лидер, накрая се спират на непознат. С непоклатима увереност, той ги води през планини и през опасен терен. Един по един, те падат — ранени, изтощени, мъртви. Тези, които напускат пътуването, са наречени предатели. В края остават само трима, и те правят шокиращо откритие: техният лидер е сляп.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Сравнението е поразително, но в крайна сметка подвеждащо. Вучич не е сляп човек, който се спъва в тъмното. Той е майстор манипулатор, който знае точно къде води Сърбия. За разлика от нещастния лидер на Доманич, Вучич контролира наратива, променяйки ролите, когато е необходимо — жертва, спасител, преследвач. Неговият метод може да бъде най-добре разбран чрез психологическа рамка: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">драматичния триъгълник на Карпман</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">През 1968 г. психологът Стивън Карпман предложи, че всяка приказка работи на модел с три героя: преследвач, жертва и спасител. Преследвачът мъчи жертвата, докато спасителят се втурва да спаси деня. Но блясъкът на модела на Карпман се крие в неговата течливост — ролите се променят, а героите се връщат на себе си.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Помислете за историята на Пипи Дългото чорапче: той започва като спасител, освобождавайки град от плъхова инвазия. Но когато кметът отказва да му плати, той се трансформира в преследвач, отвеждайки децата на града в отмъщение. Кметът, някога жертва на плъховете, става преследвач, като измамва Пипи, след което отново се връща в ролята на жертва, когато скърби за загубата на децата си. В една единствена наратива, идентичностите са обърнати, ролите са обърнати.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">И така е с Вучич.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Влезте Вучич </strong></span>\n<span class=\"para\">Александър Вучич е майстор на разказването и умел изпълнител, често показващ признаци на синдром на главния герой. Както президентът на САЩ Доналд Тръмп, той често говори в <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">хиперболи</a> и се отнася към себе си в трето лице — поведение, което психолозите често свързват с <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">нарцистични</a> черти.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">През годините медийната среда в Сърбия е била внимателно оформена, за да отразява визията на Вучич. С телевизионни мрежи и таблоиди, здраво в <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">обятията</a> на режима, избраните наративи на президента насищат ефира. Те възхваляват икономическото \"чудо\" на Сърбия, докато игнорират ерозията на политическите свободи, празнуват грандиозни инфраструктурни проекти като свидетелства за национален напредък, докато минимизират екологичните кризи, и представят чужди сили или като благожелателни покровители, или като сенчести конспиратори, в зависимост от нуждите на деня.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вучич отделя много енергия за разказване на своите възгледи. Едно проучване установи, че той и неговата Сръбска прогресивна партия (SNS) командват почти <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 процента</a> от всички медийни отразявания, число, което би било впечатляващо дори в най-дисциплинираните автокрации. Неговите монолози са изтощителни, понякога буквално. Когато протестите избухнаха заради сделката му за добив на литий, Вучич отговори с телевизионен блицкриг: за само <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">четири дни</a>, той регистрира зашеметяващите 14 часа и 47 минути на живо, защитавйки позицията си с интензивността на човек, който е дълбоко обиден и напълно уверен в собствената си правота. Неговият наратив, разбира се, беше подсилен от националните телевизии и подмазващата таблоидна преса.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Неговото разказване е нищо, ако не е драматично. Нито един сърбин, ако трябва да се вярва на собствените му разкази, не работи по-усилено, не жертва повече или не постига по-големи подвизи от самия Вучич. В един момент той твърдеше, че въпреки че няма естествен академичен талант, чистата му воля го е издигнала до диплома по право summa cum laude за <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">рекордно</a> време. Истинската времева линия разказва различна история: отне му шест години да завърши обучението си, а оценките му остават загадка.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">След това идва въпросът за неговата всемогъща присъствие. Вучич е култивирал <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">богоподобен образ</a> на лидер, който е навсякъде, винаги. В рамките на един единствен ден, той може да открие фабрика в Нови Сад, да проведе закрито заседание с бизнес лидери в Белград и след това да се появи в късно вечерно телевизионно шоу, за да размишлява за бъдещето на Сърбия. Представлението никога не спира. Посланието е ясно: няма Сърбия без Вучич.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Любимите сценарии</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Политическият театър на Вучич работи на предсказуема ротация от два добре познати сценария. Тези наративи не само укрепват неговия имидж; те оформят възприятието на сръбската общественост за приятели, врагове и самата история.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Първият сценарий представя Вучич като човек, който е постоянно под обсада — жертва, бити от тъмни и безименни сили. Но в драматичен обрат, той е и собствен спасител. В този разказ Вучич е и дамата, и рицарят, преследваният и триумфиращият.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вземете, например, неговия разказ за съдбоносна вечер през октомври 2000 г., точно когато Слободан Милошевич губеше властта. Както Вучич разказва, той е разхождал сина си, когато двама “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">наркомани</a>” започнали непровокирана атака. Срещу всички шансове, бъдещият сръбски президент сам надвил нападателите си, нокаутирайки ги. Анекдотът е богат на подтекст: Сърбия също е била под атака, а падането на Милошевич ще доведе до ера на хаос и разруха. Неправилното заключение е, че само един силен човек — такъв, който може да понесе страдания и да победи заплахи — може да запази Сърбия от по-нататъшно срутване.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Сръбските медии, твърдо под контрола на Вучич, също бяха залети с парад от предполагаеми заговори за убийство, всички следващи същата формула. Заплахата винаги е сериозна, но Вучич, винаги герой, отказва да бъде уплашен. Когато тогавашният министър на вътрешните работи Александър Вулин съобщи, че е “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">треперел от страх</a>” и умолявал президента да носи бронежилетка след разкритие на предполагаем заговор за убийство, Вучич, непоколебим и безстрашен, отхвърли предложението с просто: “Никога няма да я нося.” Тези заговори за убийство са учудващо бедни на детайли — кой точно се опитва да го убие и защо? — но неизменно достигат до същото заключение: Вучич е смел и, срещу всички шансове, оцеляват.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вторият сценарий разширява наратива на жертвите извън самия Вучич, представяйки всички сърби — независимо дали от Сърбия, Босна, Косово или Черна гора — като вечни жертви, докато Западът — НАТО, ЕС, Съединените щати — играе ролята на неумолим агресор. И след това, разбира се, е Вучич, техният единствен защитник. В този наратив, никой освен Вучич няма силата, интелигентността или чистото присъствие, за да се застъпи за сърбите. Всемогъщото присъствие, което той е култивирал, само подсилва представата, че без него Сърбия би била изгубена.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">В тази версия на историята, косовските албанци не са народ, който се бори за самоопределение. Вместо това, те са архитектите на “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">погроми и етническо прочистване</a>” срещу косовските сърби, докато Вучич, защитникът, стои твърдо, заклевайки се, че никога няма да позволи Косово да бъде “отдадено.” Обвинението е богато, идвайки от човек, който веднъж призоваваше за <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">геноцид</a> срещу бошняците по време на Босненската война и е служил като министър на пропагандата на Слободан Милошевич по време на бруталната кампания на Сърбия в Косово, когато почти <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 процента</a> от косовските албанци бяха принудени да напуснат, а безброй масови убийства бяха извършени.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">След това имаше драмата около резолюцията на ООН за геноцида в Сребреница, която Вучич представи не като осъждане на историческа жестокост, а като пряко <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">нападение</a> срещу сърбите навсякъде. Той изобрази резолюцията като опит да се изобразят всички сърби като злодеи. И след това, в последен акцент, той се обгърна в сръбското знаме, проливайки няколко <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">крокодилски сълзи</a>, и се представи като единствения войн срещу жертвоприношението на сърбите. Това беше майсторско представление, което имаше малко общо с истината, но всичко с властта.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">В момента, отговорът на Вучич на катастрофата с навеса в Нови Сад се колебае между двата основни сценария. Студентските протести, предполага той, са дело на <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">чуждестранни агенти</a> — невидими извършители, които планират да дестабилизират Сърбия. По подразбиране, той е жертва, а също и сръбският народ, чийто трудно спечелен напредък е под атака. И все пак, както винаги, Вучич — който доминира сръбската политика почти десетилетие и е председателствал <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">широка корупция</a> — също се представя като спасител, позиционирайки се като посредник между правителството и протестиращите, единственият човек, способен да възстанови реда.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>За национализма на жертвите</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Всеки, който е прекарал време на Балканите, ще разпознае, че сръбският национализъм — както в Сърбия, така и сред етническите сърби другаде — се подхранва по-малко от триумф, отколкото от оплакване, или както <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Иван Миленкович</a> го е формулирал, “сърбите страдат от някакъв вид вечен синдром на жертвите.” Чувството за историческа жертва не е просто черта на сръбската идентичност; то е нейният анимираща сила, емоционалният подводен поток, който отдавна подтиква националистическите амбиции, от <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Велика Сърбия</a> до съвременната й инкарнация, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Српски свет</em></a> — “Сръбският свят.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Тази историческа наратива черпи от добре зареден арсенал от рани. Има Битката при Косово (1389), средновековен сблъсък, който е митологизиран в трагедия, определяща нацията. Има дългия период на османско и австро-унгарско управление, по време на който сърбите са търпели неумолимо подчинение. И, разбира се, кампанията на Усташа срещу сърбите по време на Втората световна война, период на истински ужас, който е оставил трайни белези.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Слободан Милошевич, бившият шеф на Вучич, разбираше силата на тези оплаквания по-добре от повечето. Неговата <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">реч в Газиместан</a> от 1989 г., в чест на 600-годишнината от Битката при Косово, беше майсторски клас в историческа реанимация. За да подчертае точката, той организира грандиозен, почти религиозен спектакъл: останките на принц Лазар, сръбския мъченик от 1389 г., бяха парадирани през територии, населени със сърби в Югославия. Това беше политическо погребално турне, напомняне, че миналото не е мъртво, а много живо — и че враговете на Сърбия все още дебнат. Този спектакъл не беше просто жест към историята — той беше един от ранните искри, които възродиха сръбския национализъм в цяла Югославия, подхранвайки оплаквания, които ще допринесат за насилственото разпадане на страната.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Наративът на жертвите не приключи с Милошевич, нито беше ограничен до средновековната история. Сръбските медии продължават да подчертават страданията на сърбите по време на югославските войни, особено бомбардировките на НАТО през 90-те години — първо насочени към военни позиции на босненските сърби през <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> по време на Босненската война, а по-късно удрящи остатъчната Югославия, която включваше Сърбия и Черна гора, през <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> по време на Косовската война. Контекстът на тези бомбардировки — тяхната цел да спрат мащабни жестокости — не фигурира в тези разкази. Вместо това, НАТО е представен като безликия агресор — безчувствена сила, налагаща страдания на сърбите — гледна точка, която е дълбоко вкоренена. Не е изненадващо, че наскоро <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">проучване на Международния републикански институт (IRI)</a> показа, че само 3 процента от сърбите подкрепят пълно членство в НАТО, докато най-високият процент (36 процента) виждат Съединените щати като най-голямата заплаха за страната си.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Кремъл, винаги настроен към наративи за западни злоупотреби, не е оставил това чувство да отиде на вятъра. Руска пропаганда на Балканите усилва както реалната, така и въображаемата жертва на сърбите, представяйки Запада като вечен злодей. През 2019 г. министерствата на културата на Русия и Сърбия съвместно продуцираха <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Балканска међа</em></a> (Балканска линия), екшън-филм в стил Холивуд, който фикционализира последните дни на Косовската война. В неговото разказване, сърбите са благородни жертви, косоварите са кръвожадни военни престъпници, подкрепяни от НАТО, а руснаците — стоически, героични — идват на помощ. Филмът се обгръща в историческа точност, но е бунт на дезинформация, пастиш на оплаквания, обвит в естетиката на военна смелост.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Нищо от това не е да се намали много реалните жестокости, извършени срещу сърбите. Историята рядко е толкова подредена. По време на Втората световна война, изтреблението на сърбите в <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Ясеновац</a> — концентрационен лагер, управляван от Усташа — беше истински ужас. Дори в случаи, когато сърбите бяха първоначалните агресори, те понякога ставаха жертви, както в Операция Буря (1995), когато хърватските сили изгониха стотици хиляди сърби от региона Крайна, оставяйки много мъртви след себе си. Но в сръбския националистически дискурс, жертвата никога не е просто признание на минали страдания; тя е политическо оръжие, оправдание и, в ръцете на фигури като Вучич, безкраен източник на легитимност.</span>\n<span class=\"para\"><strong>И какво от това? </strong></span>\n<span class=\"para\">Пропагандната машина на Вучич работи на два добре познати сценария. И в двата, сърбите са вечни жертви, а Вучич е винаги надеждният спасител — понякога с помощ от Русия или Китай. В двата, врагът е или безликия убиец, или, по-често, Западът. Последиците от тези наративи далеч не са безобидни.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Както Милошевич преди него, Вучич използва сръбската жертва за политическа изгода. Нация, постоянно под обсада — поне в собственото си въображение — се нуждае от силен лидер, готов да наруши правилата. Тази логика е дала на Вучич извънредна свобода, както в страната, така и в региона. Митологията на Вучич Спасителя му позволява да действа неконституционно и да се измъкне с това. През 2016 г., когато маскирани мъже в Белград завързаха зрители, конфискуваха телефоните им и разрушиха сгради под прикритие на тъмнината — въоръжени с бухалки и ножове, биейки тези, които се съпротивляваха — за да освободят пространство за <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 милиарда евро</a> недвижимост, никой не беше привлечен под отговорност. Една от новите кули, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Кула Белград</a>, е с височина 42 етажа, въпреки че някои местни жители я наричат нещо по-малко грандиозно: “члена на Вучич”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Когато <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">протестите</a> избухнаха в Белград заради нощната демонстрация, голяма част от Сърбия остана мълчалива. Вучич им беше продал различен наратив — че икономическото развитие, дори и постигнато чрез няколко нарушения на правата на човека, си струва цената. И така, Сърбия стана наблюдателна държава. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Хиляди</a> камери на Huawei, оборудвани с разпознаване на лица и номера на автомобили, сега красят улиците на Белград и далеч извън него. Мощни инструменти за наблюдение като <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">шпионския софтуер Pegasus</a>, Predator на Cytrox и Clearview AI, увеличават способността на правителството да следи своите граждани. Междувременно, Сърбия е преживяла най-бързото демократично отстъпление на Балканите. Freedom House е прекласифицирал страната от “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">частично свободна</a> до “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">автократизираща хибридна</a>” режим. Освен манипулации на изборите, много сърби продължават да подкрепят сляпо SNS на Вучич, докато ЕС продължава да награждава Сърбия с значителна подкрепа.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Наративът на жертвите не е просто вътрешен инструмент — той е геополитически дестабилизатор, особено като се има предвид, че сръбските медии действат в цяла Балкания. Като такъв, той държи сърбите, от Белград до Пале, затворени в историческо оплакване, предотвратявайки помирение с техните съседи. Той стои на пътя на разрешаването на конфликта Сърбия-Косово, ситуация, която Вучич винаги може да ескалира, за да отклони вниманието от проблемите у дома. Ако следвоенното разпознаване на Германия преоформи мястото й в Европа, нежеланието на Сърбия да направи същото я възпира от поемането на значима роля на Балканите.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Националистическият национализъм също така спъва бъдещето на Сърбия. В началото на 2010-те години, след години на пропагандиране на <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">радикална националистическа идеология, </a>Вучич и SNS се представиха като <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">проевропейски</a>, четейки проучванията и усещайки възможност. Но след като осигури властта през 2012 г., Вучич постепенно пренаписа сценария. Той не е лидер термометър, просто отразяващ националното настроение; той е термостат, който го задава. Промяната на температурата беше бавна, но целенасочена. До 2020 г., в разгара на пандемията от COVID-19, Вучич насочи вниманието си към ЕС, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">обявявайки</a>: “До сега, всички вие разбрахте, че европейската солидарност не съществува. Това беше приказка на хартия.” Приказката проработи. Днес, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">само 40 процента</a> от сърбите подкрепят присъединяването към ЕС — най-ниската ентусиазъм в региона.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Междувременно, Вучич е отгледал <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">алтернативни алианси</a>. Неговото представяне на Китай и Русия като истински защитници на Сърбия е довело до осезаеми резултати. Той е подписал <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">споразумения</a> с Пекин, които ще усложнят сериозно кандидатурата на Сърбия за ЕС — въпреки че, с общественото ентусиазъм за ЕС на исторически ниско ниво, Вучич сега може да представи своя завой като демократичен, просто отражение на народната воля. Наскоро <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">проучване на IRI</a> показва, че 60 процента от сърбите идентифицират тоталитарни режими - Русия (46 процента) или Китай (14 процента) - като най-важните си съюзници.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Но фикцията на Вучич Спасителя надхвърля границите на Сърбия. Западните политици, отчаяни за стабилизираща фигура на Балканите, са се хванали за неговото представление. Брюксел и Вашингтон третират Вучич като необходим спасител, а не като автократ, който потиска протестиращите у дома, докато позволява <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">терористи</a> в Косово. Ако Западът наистина иска стабилност, той трябва да спре да бърка саморазказването на Вучич с реалността.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Наративите на Вучич не са безвредни фикции. Те са проектирани да консолидират власт, да дискредитират опоненти, да оправдават алианси с тоталитарни режими и да потискат несъгласието. Те доведоха Сърбия по пътя на управлението на един човек, с Вучич в центъра, разказващ историята. Успехът на неговия наратив разчита на държавно контролирани медии, отсъствие на свобода на печата и, забележително, на снизхождението на Запада. След години на <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">награждаване</a> на дестабилизиращото поведение на Вучич, мълчанието от Брюксел и Вашингтон, докато про-режимни бандити нападат студентски протестиращи, които искат отговорност за катастрофата с навеса в Нови Сад, говори много.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вучич може да вярва, че изгражда по-силна Сърбия, но историята е осеяна с силни мъже (почти винаги мъже), които направиха същото твърдение, само за да оставят след себе си разрушения. В Вођа на Доманич, хората следваха своя сляп лидер към гибел, защото му се довериха на неговата сигурност. Но Вучич не е сляп — той вижда точно къде води Сърбия. Истинският въпрос е дали сръбският народ, заедно с ЕС и САЩ, ще изберат да държат очите си отворени или да останат пленници на фикциите, които той тъче. За разлика от трагичните последователи на Доманич, те все още имат избор.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Д-р Леон Хартуел</strong> е старши асоцииран в LSE IDEAS, Лондонска школа по икономика (LSE), гостуващ сътрудник в Европейската лидерска мрежа (ELN) в Лондон и старши сътрудник без резидентство в Центъра за анализ на европейската политика (CEPA) във Вашингтон, окръг Колумбия.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Tragédie na vlakovém nádraží v <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novém Sadu</a>, druhém největším městě Srbska, vyvolala vlnu studentských protestů, které zasáhly celou zemi již více než tři měsíce. Demonstrující požadují odpovědnost za vládní korupci, avšak setkali se s brutální silou—prorežimní <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">zločinci</a> je bijí na ulicích. Místo aby se zabýval stížnostmi, srbský autoritářský prezident Aleksandar Vučić vypráví příběh, který je až příliš známý. Protesty, tvrdí, jsou orchestrací západních zpravodajských agentur, které se snaží vyvolat <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">barevnou revoluci</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Je to narativ pečlivě vytvořený k dosažení cíle. V Vučićově příručce je pravda poddajná a realita je něco, co je třeba napsat a předvést. Abychom pochopili jeho strategii, musíme se nejprve obrátit k nástrojům fikce—postavám, zápletkám a především síle přesvědčivého příběhu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Vůdce</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Někteří srbští komentátoři přirovnali Vučiće k protagonistovi <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Vůdce)</a>, ostré satirické povídky Radoje Domanoviće. V příběhu skupina zoufalých lidí z chudého místa, neschopná se dohodnout na vůdci, nakonec zvolí cizince. S neochvějnou důvěrou je vede přes hory a nebezpečný terén. Jeden po druhém padají—zranění, vyčerpaní, mrtví. Ti, kteří opustí cestu, jsou označeni za zrádce. Na konci zůstávají pouze tři a dělají šokující objev: jejich vůdce je slepý.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Porovnání je nápadné, ale nakonec zavádějící. Vučić není slepý muž, který klopýtá ve tmě. Je mistrem manipulace, který přesně ví, kam vede Srbsko. Na rozdíl od Domanovićova nešťastného vůdce, Vučić ovládá narativ, mění role podle potřeby—oběť, zachránce, pronásledovatel. Jeho metoda může být nejlépe pochopena prostřednictvím psychologického rámce: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanova drama trojúhelníku</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V roce 1968 psycholog Stephen Karpman navrhl, že každá pohádka funguje na modelu tří postav: pronásledovatel, oběť a zachránce. Pronásledovatel mučí oběť, zatímco zachránce přichází, aby zachránil den. Ale genialita Karpmanova modelu spočívá v jeho fluidnosti—role se mění a postavy se vracejí samy k sobě.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Zvažte příběh o Pied Piperovi: začíná jako zachránce, osvobozující město od invaze krys. Ale když mu starosta odmítne zaplatit, promění se v pronásledovatele, který odvede děti města v pomstě. Starosta, kdysi oběť krys, se stává pronásledovatelem tím, že podvádí Piper, a poté se vrací k oběti, když truchlí nad ztrátou svých dětí. V jednom narativu jsou identity převráceny, role obráceny.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A tak je to i s Vučićem.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Přichází Vučić</strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić je mistrovský vypravěč a zručný performer, často vykazující známky syndromu hlavní postavy. Stejně jako prezident USA Donald Trump, často mluví v <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperbolách</a> a odkazuje na sebe ve třetí osobě—chování, které psychologové často spojují s <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcistickými</a> rysy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V průběhu let byla mediální krajina Srbska pečlivě formována tak, aby odrážela Vučićovu vizi. S televizními stanicemi a bulvárními novinami pevně v <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">drápách</a> režimu saturují prezidentovy vybrané narativy vzdušné vlny. Hlasitě vychvalují ekonomické “zázraky” Srbska, zatímco ignorují eroze politických svobod, oslavují velké infrastrukturní projekty jako důkazy národního pokroku, zatímco minimalizují environmentální krize, a rámují zahraniční mocnosti buď jako dobrotivé patrony, nebo jako tajemné konspirátory, v závislosti na potřebách daného dne.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić vynakládá spoustu energie na vyprávění svých názorů. Jedna studie zjistila, že on a jeho Srbská pokroková strana (SNS) ovládali téměř <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> veškerého mediálního pokrytí, což je číslo, které by bylo působivé i v nejdisciplinovanějších autokraciích. Jeho monology jsou vyčerpávající, někdy doslova. Když propukly protesty kvůli jeho dohodě o těžbě lithia, Vučić reagoval televizním blitzkriegem: během pouhých <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">čtyř dnů</a> strávil ohromujících 14 hodin a 47 minut naživo, bráníc svou pozici s intenzitou muže, který je hluboce rozhořčen a naprosto si jistý svou vlastní správností. Jeho narativ byl samozřejmě posílen národními vysílateli a sycophantními bulvárními novinami.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jeho vyprávění je dramatické. Žádný Srb, pokud se má věřit jeho vlastním výkladům, nepracuje tvrději, neobětuje více nebo nedosahuje větších úspěchů než sám Vučić. V jednom okamžiku tvrdil, že navzdory nedostatku přirozeného akademického talentu ho jeho čistá síla vůle přivedla k titulu summa cum laude v oboru práva v <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordním</a> čase. Skutečná časová osa vypráví jiný příběh: trvalo mu šest let, než dokončil studia, a jeho známky zůstávají záhadou.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Pak je tu otázka jeho omniprezence. Vučić si vytvořil <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božský obraz</a> vůdce, který je všude, vždy. V průběhu jediného dne může inauguraci továrny v Novém Sadu, mít uzavřené jednání s podnikateli v Bělehradě a poté se objevit v pozdně nočním televizním pořadu, aby přemýšlel o budoucnosti Srbska. Představení nikdy nekončí. Zpráva je jasná: bez Vučiće není Srbsko.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Oblíbené scénáře</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićovo politické divadlo funguje na předvídatelné rotaci dvou dobře známých scénářů. Tyto narativy nejen posilují jeho obraz; formují vnímání srbské veřejnosti o přátelích, nepřátelích a samotné historii.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">První scénář vykresluje Vučiće jako muže, který je neustále pod obléháním—oběť, zbitá temnými a bezejmennými silami. Ale v dramatickém zvratu je také svým vlastním zachráncem. V tomto vyprávění je Vučić jak dámou, tak rytířem, pronásledovaným i triumfujícím.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vezměte si například jeho vyprávění o osudové noci v říjnu 2000, právě když Slobodan Milošević ztrácel moc. Jak Vučić vypráví, šel na procházku se svým synem, když na něj dva “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">feťáci</a>” zaútočili bez provokace. Proti všem šancím budoucí srbský prezident sám přemohl své útočníky, srazil je k zemi. Anecdota je bohatá na podtext: Srbsko bylo také pod útokem a pád Miloševiće by přivedl éru chaosu a zkázy. Nevyřčený závěr je, že pouze silný muž—ten, kdo může jak snášet utrpení, tak porazit hrozby—může udržet Srbsko před dalším kolapsem.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Srbská média, pevně pod Vučićovou kontrolou, byla také zaplavena řadou údajných plánů na atentát, všechny podle stejného vzorce. Hrozba je vždy vážná, ale Vučić, hrdina, se odmítá nechat zastrašit. Když tehdejší ministr vnitra Aleksandar Vulin údajně “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">třásl strachy</a>” a naléhal na prezidenta, aby si oblékl neprůstřelnou vestu po odhalení údajného plánu na atentát, Vučić, neochvějný a nebojácný, odmítl návrh jednoduchým: “Nikdy si ji neobleču.” Tyto plány na atentát jsou podivně chudé na detaily—kdo přesně se ho snaží zabít a proč?—ale vždy dospějí k stejnému závěru: Vučić je statečný a, navzdory všem šancím, přežívá.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Druhý scénář rozšiřuje narativ oběti mimo samotného Vučiće, vykresluje všechny Srby—bez ohledu na to, zda jsou ze Srbska, Bosny, Kosova nebo Černé Hory—jako věčné oběti, zatímco Západ—NATO, EU, Spojené státy—hraje roli neúprosného agresora. A pak, samozřejmě, je tu Vučić, jejich jediný obránce. V tomto narativu nikdo kromě Vučiće nemá sílu, inteligenci nebo prostě přítomnost, aby se postavil za Srby. Jeho pečlivě kultivovaná omniprezence pouze posiluje představu, že bez něj by Srbsko bylo ztraceno.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V této verzi historie nejsou kosovští Albánci lidem, který bojuje za sebeurčení. Spíše jsou architekty “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromů a etnických čistek</a>” proti srbům v Kosovu, zatímco Vučić, ochránce, stojí pevně, slibuje, že nikdy nedovolí, aby bylo Kosovo “darováno”. Obvinění je bohaté, přicházející od muže, který kdysi volal po <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocidě</a> proti Bosňákům během bosenské války a sloužil jako ministr propagandy Slobodana Miloševiće během brutální kampaně v Kosovu, kdy bylo téměř <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> kosovských Albánců vysídleno a byly spáchány nespočetné masakry.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Pak byla drama kolem rezoluce OSN o genocidě v Srebrenici, kterou Vučić rámoval nikoli jako odsouzení historické zvěrstva, ale jako přímý <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">útok</a> na Srby všude. Vykreslil rezoluci jako pokus malovat všechny Srby jako padouchy. A pak, v závěrečném flourish, se ověsil srbskou vlajkou, prolil pár <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodýlích slz</a> a představil se jako jediný bojovník proti srbské viktimizaci. Bylo to mistrovské představení, které mělo málo společného s pravdou, ale vše s mocí.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V současnosti se Vučićova reakce na katastrofu v Novém Sadu pohybuje mezi dvěma oblíbenými scénáři. Studentské protesty, naznačuje, jsou dílem <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">zahraničních agentů</a>—neviditelných pachatelů, kteří se snaží destabilizovat Srbsko. Tímto způsobem je oběť, a tak jsou i srbský lid, jehož těžce vydobytý pokrok je pod útokem. A přesto, jako vždy, se Vučić—který dominoval srbské politice téměř deset let a předsedal <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">rozsáhlé korupci</a>—také vykresluje jako zachránce, umisťuje se jako prostředník mezi vládou a protestujícími, jedinou postavou schopnou obnovit pořádek.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>O nacionalismu oběti</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kdo strávil čas na Balkáně, rozpozná, že srbský nacionalismus—jak v Srbsku, tak mezi etnickými Srby jinde—je poháněn méně triumfem než stížností, nebo jak <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> řekl, “Srby trpí jakýmsi věčným syndromem oběti.” Pocit historické oběti není pouze rys srbské identity; je to její animující síla, emocionální podtext, který dlouho poháněl nacionalistické ambice, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Velkého Srbska</a> po jeho moderní inkarnaci, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srbský svět.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tento historický narativ čerpá z dobře zásobeného arzenálu ran. Je tu Bitva na Kosově poli (1389), středověký střet, který byl zmytologizován do tragédie definující národ. Je tu dlouhá éra osmanské a rakousko-uherské nadvlády, během níž Srby trpěli neúprosným podrobením. A samozřejmě je tu kampaň Ustašů proti Srbům během druhé světové války, období skutečného hororu, které zanechalo trvalé jizvy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučićův bývalý šéf, rozuměl síle těchto stížností lépe než většina. Jeho projev z roku 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">na Gazimestanu</a>, připomínající 600. výročí Bitvy na Kosově poli, byl mistrovskou třídou v historické oživení. Aby zdůraznil svůj bod, orchestruje velkolepé, téměř náboženské představení: ostatky prince Lazara, srbského mučedníka z roku 1389, byly průvodem přes srbské obydlené území po celé Jugoslávii. Bylo to politické pohřební turné, připomínající, že minulost není mrtvá, ale velmi živá— a že Srbské nepřátele stále číhají. Toto představení nebylo jen poklonou historii—bylo to jedno z prvních jisker, které znovu zažehly srbský nacionalismus po celé Jugoslávii, pohánějící stížnosti, které přispěly k násilnému rozpadnutí země.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narativ oběti neskončil s Miloševićem, ani nebyl omezen na středověkou historii. Srbská média nadále zdůrazňují utrpení Srbů během jugoslávských válek, zejména bombardování NATO v 90. letech—nejprve cílené na vojenské pozice bosenských Srbů v <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> během bosenské války, a později zasahující do zbytkové Jugoslávie, která zahrnovala Srbsko a Černou Horu, v <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> během války v Kosovu. Kontext těchto bombardování—jejich záměr zastavit rozsáhlé zvěrstva—se v těchto zprávách neobjevuje. Místo toho je NATO vykresleno jako bezejmenný agresor— bezcitná síla, která uvaluje utrpení na Srby—názor, který se hluboce zakořenil. Není překvapením, že nedávný <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">průzkum Mezinárodního republikánského institutu (IRI)</a> zjistil, že pouze 3 procenta Srbů podporují plné členství v NATO, zatímco nejvyšší procento (36 procent) vidí Spojené státy jako největší hrozbu pro svou zemi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kreml, vždy naladěný na narativy západního zla, nenechal tuto sentimentální náladu bez povšimnutí. Ruská propaganda na Balkáně amplifikuje jak skutečné, tak domnělé srbské oběti, maluje Západ jako věčného padoucha. V roce 2019 ministerstva kultury Ruska a Srbska společně produkovala <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkánská linie), akční film ve stylu Hollywoodu, který fikcionalizuje závěrečné dny války v Kosovu. V jeho vyprávění jsou Srbové ušlechtilé oběti, Kosovci jsou krvežízniví váleční zločinci podporovaní NATO a Rusové—stoickí, hrdinští—přijíždějí na pomoc. Film se oděje do historické přesnosti, ale je to chaos dezinformací, pastiche stížnosti zabalené v estetice vojenské odvahy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">To vše není záměrem zmenšit velmi skutečné zvěrstva spáchané proti Srbům. Historie není nikdy tak uklizená. Během druhé světové války byla exterminace Srbů v <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovaci</a>—koncentračním táboře řízeném Ustašemi—skutečným hororem. I v případech, kdy byli Srbové počátečními agresory, se někdy stali oběťmi, jako v operaci Bouře (1995), kdy chorvatské síly vyhnaly stovky tisíc Srbů z oblasti Krajina, přičemž mnozí zůstali mrtví. Ale v srbské nacionalistické diskurzu není oběť nikdy jen uznáním minulého utrpení; je to politická zbraň, ospravedlnění a, v rukou postav jako Vučić, neustále se doplňující studna legitimity.</span>\n<span class=\"para\"><strong>A co? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučićova propagační mašinerie funguje na dvou dobře známých scénářích. V obou jsou Srbové věčné oběti a Vučić je vždy spolehlivý zachránce—někdy s pomocí Ruska nebo Číny. V obou je nepřítelem buď bezejmenný vrah, nebo, častěji, Západ. Důsledky těchto narativů jsou daleko od benigních.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Stejně jako Milošević před ním, Vučić zbraňuje srbskou oběť pro politický zisk. Národ, který je neustále pod obléháním—alespoň ve své vlastní představě—potřebuje silného vůdce, který je ochoten ohnout pravidla. Tato logika dala Vučićovi mimořádnou volnost, jak doma, tak v regionu. Mýtus Vučiće jako zachránce mu umožňuje jednat protiústavně a vyváznout z toho. V roce 2016, když maskovaní muži v Bělehradě svázali přihlížející, zabavili jejich telefony a pod rouškou tmy zbořili budovy—ozbrojeni baseballovými pálkami a noži, bili ty, kteří se bránili—aby uvolnili prostor pro <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliardový</a> realitní projekt, nikdo nebyl potrestán. Jedna z nových věží, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, má 42 pater, ačkoliv někteří místní ji nazvali něčím méně grandiózním: “Vučićův penis”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Když <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesty</a> propukly v Bělehradě kvůli noční demolici, většina Srbska zůstala tichá. Vučić je přesvědčil o jiném narativu—že ekonomický rozvoj, i když dosažený prostřednictvím několika porušení lidských práv, stojí za to. A tak se Srbsko stalo státem sledování. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tisíce</a> kamer Huawei vybavených rozpoznáváním obličeje a SPZ nyní lemují ulice Bělehradu a daleko za jeho hranicemi. Silné sledovací nástroje jako <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">špehovací software Pegasus</a>, Cytroxův Predator a Clearview AI zvyšují schopnost vlády sledovat své občany. Mezitím Srbsko zažilo nejrychlejší demokratické úpadky na Balkáně. Freedom House přeřadil zemi z “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">částečně svobodné</a> na “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizující hybridní</a>” režim. Kromě volebních podvodů mnozí Srbové nadále slepě podporují Vučićovu SNS, zatímco EU nadále odměňuje Srbsko významnou podporou.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narativ oběti není jen domácím nástrojem—je to geopolitický destabilizátor, zejména vzhledem k tomu, že srbská média fungují po celém Balkáně. Tímto způsobem udržuje Srby, od Bělehradu po Pale, uvězněné v historických stížnostech, brání smíření s jejich sousedy. Stojí v cestě vyřešení konfliktu mezi Srbskem a Kosovem, situaci, kterou může Vučić vždy eskalovat, aby odvrátil pozornost od problémů doma. Pokud poválečné vyrovnání Německa přetvořilo jeho místo v Evropě, srbská neochota udělat totéž mu brání převzít smysluplnou roli na Balkáně.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nacionalismus oběti také brzdí budoucnost Srbska. Na počátku 2010. let, po letech propagace <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikální nacionalistické ideologie, </a>se Vučić a SNS prezentovali jako <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proevropští</a>, čtouce průzkumy a cítíce příležitost. Ale po zajištění moci v roce 2012 Vučić postupně přepsal scénář. Není vůdcem teploměru, který pouze odráží národní náladu; je termostatem, který ji nastavuje. Změna teploty byla pomalá, ale záměrná. Do roku 2020, na vrcholu pandemie COVID-19, Vučić zaútočil na EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">prohlašujíc</a>: “Do teď jste všichni pochopili, že evropská solidarita neexistuje. To byla pohádka na papíře.” Pohádka fungovala. Dnes <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">pouze 40 procent</a> Srbů podporuje přístup do EU—nejnižší nadšení v regionu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Mezitím Vučić pěstoval <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativní aliance</a>. Jeho vykreslení Číny a Ruska jako skutečných ochránců Srbska přineslo hmatatelné výsledky. Uzavřel <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">dohody</a> s Pekingem, které vážně zkomplikují srbský pokus o vstup do EU—i když, s veřejným nadšením pro EU na historickém minimu, může Vučić nyní rámovat svůj obrat jako demokratický, pouhé odraz lidové vůle. Nedávný <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">průzkum IRI</a> ukazuje, že 60 procent Srbů identifikuje totalitární režimy - Rusko (46 procent) nebo Čínu (14 procent) - jako své nejdůležitější spojence.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ale fikce Vučiće jako zachránce přesahuje hranice Srbska. Západní politici, zoufale hledající stabilizující postavu na Balkáně, uvěřili jeho hře. Brusel a Washington považují Vučiće za nezbytného zachránce, nikoli za autokrata, který potlačuje protestující doma, zatímco umožňuje <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroristy</a> v Kosovu. Pokud Západ skutečně chce stabilitu, musí přestat zaměňovat Vučićovu sebedůvěru za realitu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićovy narativy nejsou bezvýznamné fikce. Jsou navrženy k tomu, aby konsolidovaly moc, diskreditovaly protivníky, ospravedlňovaly aliance s totalitárními režimy a potlačovaly nesouhlas. Dovedly Srbsko na cestu vlády jednoho muže, s Vučićem v centru, vyprávějícím příběh. Úspěch jeho narativu závisí na státem kontrolovaných médiích, absenci svobody tisku a, co je důležité, na indulgenci Západu. Po letech <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">odměňování</a> Vučićova destabilizujícího chování, ticho z Bruselu a Washingtonu, když prorežimní zločinci útočí na studentské protestující požadující odpovědnost za kolaps stanu v Novém Sadu, mluví za vše.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić si možná myslí, že buduje silnější Srbsko, ale historie je poseta silnými muži (téměř vždy muži), kteří učinili stejný nárok, jen aby za sebou zanechali trosky. V Domanovićově Vođa lidé následovali svého slepého vůdce do zkázy, protože mu důvěřovali v jeho jistotu. Ale Vučić není slepý—vidí přesně, kam vede Srbsko. Skutečná otázka je, zda se srbský lid, spolu s EU a USA, rozhodne mít oči otevřené nebo zůstat v zajetí fikcí, které vytváří. Na rozdíl od Domanovićových tragických následovníků, stále mají na výběr.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je senior associate na LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), hostující vědec v European Leadership Network (ELN) v Londýně a senior fellow bez rezidence v Center for European Policy Analysis (CEPA) ve Washingtonu D.C.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Eine Tragödie an einem Bahnhof in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbiens zweitgrößter Stadt, hat eine Welle von Studentenprotesten ausgelöst, die seit über drei Monaten durch das Land fegt. Die Demonstranten fordern Rechenschaft für die Korruption der Regierung, doch sie werden mit brutaler Gewalt konfrontiert – pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">Schläger</a>, die sie auf den Straßen verprügeln. Anstatt die Beschwerden zu adressieren, hat Serbiens autoritärer Präsident, Aleksandar Vučić, eine allzu vertraute Geschichte erzählt. Die Proteste, behauptet er, seien von westlichen Geheimdiensten orchestriert, die darauf aus sind, eine <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">Farb-Revolution</a> zu schüren.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Es ist eine Erzählung, die sorgfältig gestaltet wurde, um einem Zweck zu dienen. In Vučićs Handbuch ist die Wahrheit formbar, und die Realität ist etwas, das verfasst und aufgeführt werden muss. Um seine Strategie zu verstehen, muss man sich zunächst den Werkzeugen der Fiktion zuwenden – Charakteren, Handlungen und vor allem der Kraft einer fesselnden Geschichte.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Der Führer</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Einige serbische Kommentatoren haben Vučić mit dem Protagonisten von <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Der Führer)</a>, einer bissigen satirischen Erzählung von Radoje Domanović, verglichen. In der Geschichte einigt sich eine Gruppe verzweifelter Menschen aus einem verarmten Ort, die sich nicht auf einen Führer einigen können, schließlich auf einen Fremden. Mit unerschütterlichem Vertrauen führt er sie über Berge und durch gefährliches Terrain. Einer nach dem anderen fallen sie – verletzt, erschöpft, tot. Diejenigen, die die Reise abbrechen, werden als Verräter bezeichnet. Am Ende bleiben nur drei übrig, und sie machen eine schockierende Entdeckung: ihr Führer ist blind.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Der Vergleich ist auffällig, aber letztlich irreführend. Vučić ist kein blinder Mann, der im Dunkeln stolpert. Er ist ein Meistermanipulator, der genau weiß, wohin er Serbien führt. Im Gegensatz zu Domanovićs unglücklichem Führer kontrolliert Vučić die Erzählung, wechselt die Rollen nach Bedarf – Opfer, Retter, Verfolger. Seine Methode lässt sich am besten durch ein psychologisches Rahmenwerk verstehen: das <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman Drama-Dreieck</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Im Jahr 1968 schlug der Psychologe Stephen Karpman vor, dass jedes Märchen auf einem Modell mit drei Charakteren basiert: dem Verfolger, dem Opfer und dem Retter. Der Verfolger quält das Opfer, während der Retter herbeieilt, um den Tag zu retten. Doch das Genie von Karpmans Modell liegt in seiner Fluidität – Rollen verschieben sich, und Charaktere kehren sich selbst zurück.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Betrachten Sie die Geschichte vom Rattenfänger: Er beginnt als Retter, der eine Stadt von einer Rattenplage befreit. Doch als der Bürgermeister sich weigert, ihn zu bezahlen, verwandelt er sich in einen Verfolger und führt die Kinder der Stadt aus Rache weg. Der Bürgermeister, einst ein Opfer der Ratten, wird zum Verfolger, indem er den Pfeifer betrügt, und wechselt dann wieder zum Opfer, während er den Verlust seiner Kinder betrauert. In einer einzigen Erzählung werden Identitäten umgekehrt, Rollen vertauscht.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Und so ist es mit Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Betritt Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić ist ein meisterhafter Geschichtenerzähler und ein geschickter Darsteller, der oft Anzeichen eines Hauptcharakter-Syndroms zeigt. Wie der US-Präsident Donald Trump spricht er häufig in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">Hyperbeln</a> und bezieht sich in der dritten Person auf sich selbst – ein Verhalten, das Psychologen oft mit <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistischen</a> Eigenschaften assoziieren.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Im Laufe der Jahre wurde Serbiens Medienlandschaft sorgfältig geformt, um Vučićs Vision widerzuspiegeln. Mit Fernsehsendern und Boulevardzeitungen fest im <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">Griff</a> des Regimes durchdringen die vom Präsidenten gewählten Erzählungen die Luftwellen. Sie verkünden Serbiens wirtschaftliches „Wunder“, während sie die Erosion der politischen Freiheiten ignorieren, feiern große Infrastrukturprojekte als Zeugnisse nationalen Fortschritts, während sie Umweltkrisen minimieren, und stellen ausländische Mächte je nach den Bedürfnissen des Tages als wohlwollende Gönner oder schattenhafte Verschwörer dar.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić investiert viel Energie in die Erzählung seiner Ansichten. Eine Studie ergab, dass er und seine Serbische Fortschrittspartei (SNS) fast <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 Prozent</a> aller Medienberichterstattung kontrollierten, eine Zahl, die selbst in den diszipliniertesten Autokratien beeindruckend wäre. Seine Monologe sind erschöpfend, manchmal ganz wörtlich. Als Proteste über seinen Lithium-Abbauvertrag ausbrachen, reagierte Vučić mit einem Fernsehblitzkrieg: In nur <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">vier Tagen</a> verbrachte er erstaunliche 14 Stunden und 47 Minuten im Live-Fernsehen, verteidigte seine Position mit der Intensität eines Mannes, der sowohl tief verletzt als auch völlig überzeugt von seiner eigenen Rechtschaffenheit ist. Seine Erzählung wurde natürlich von nationalen Rundfunkanstalten und einer schüchternden Boulevardpresse verstärkt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Seine Geschichtenerzählung ist nichts, wenn nicht dramatisch. Kein Serbe, wenn man seinen eigenen Berichten Glauben schenken darf, arbeitet härter, opfert mehr oder erreicht größere Leistungen als Vučić selbst. An einem Punkt behauptete er, dass er trotz fehlenden natürlichen akademischen Talents durch seine bloße Willenskraft in rekordverdächtiger Zeit einen summa cum laude Abschluss in Rechtswissenschaften erreicht habe. Der tatsächliche Zeitrahmen erzählt eine andere Geschichte: Er benötigte sechs Jahre, um sein Studium abzuschließen, und seine Noten bleiben ein Rätsel.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Dann gibt es die Frage seiner Allgegenwart. Vučić hat ein <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">göttliches Bild</a> eines Führers kultiviert, der überall und immer ist. An einem einzigen Tag könnte er eine Fabrik in Novi Sad einweihen, ein geheimes Treffen mit Geschäftsführern in Belgrad abhalten und dann in einer Late-Night-Show erscheinen, um über die Zukunft Serbiens nachzudenken. Die Aufführung hört nie auf. Die Botschaft ist klar: Es gibt kein Serbien ohne Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Die bevorzugten Skripte</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićs politisches Theater funktioniert nach einer vorhersehbaren Rotation von zwei abgedroschenen Skripten. Diese Erzählungen stärken nicht nur sein Image; sie prägen die Wahrnehmung der serbischen Öffentlichkeit von Freunden, Feinden und der Geschichte selbst.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Das erste Skript stellt Vučić als einen Mann dar, der ständig belagert wird – ein Opfer, das von dunklen und namenlosen Kräften geschlagen wird. Doch in einer dramatischen Wendung ist er auch sein eigener Retter. In dieser Erzählung ist Vučić sowohl die Dame in Not als auch der Ritter, der Verfolgte und der Triumphator.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nehmen Sie zum Beispiel seinen Bericht über einen schicksalhaften Abend im Oktober 2000, als Slobodan Milošević die Macht verlor. Wie Vučić es erzählt, machte er mit seinem Sohn einen Spaziergang, als zwei „<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">Junkies</a>“ einen unprovozierten Angriff starteten. Gegen alle Widrigkeiten überwältigte der zukünftige serbische Präsident seine Angreifer im Alleingang und schlug sie bewusstlos. Die Anekdote ist reich an Subtext: Serbien war ebenfalls unter Angriff, und der Fall von Milošević würde eine Ära des Chaos und der Zerstörung einleiten. Die unausgesprochene Schlussfolgerung ist, dass nur ein starker Mann – einer, der sowohl Leiden ertragen als auch Bedrohungen besiegen kann – Serbien vor weiterem Zusammenbruch bewahren kann.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Die serbischen Medien, fest unter Vučićs Kontrolle, waren auch von einer Parade angeblicher Attentatspläne durchzogen, die alle demselben Schema folgten. Die Bedrohung ist immer ernst, aber Vučić, der immer der Held ist, weigert sich, eingeschüchtert zu werden. Als der damalige Innenminister Aleksandar Vulin angeblich „<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">zitternd vor Angst</a>“ war und den Präsidenten bat, eine kugelsichere Weste zu tragen, nachdem ein angeblicher Attentatsplan aufgedeckt worden war, wies Vučić, standhaft und furchtlos, den Vorschlag mit einem einfachen: „Ich werde sie niemals tragen.“ Diese Attentatspläne sind merkwürdig detailarm – wer genau versucht, ihn zu töten, und warum? – aber sie führen immer zur gleichen Schlussfolgerung: Vučić ist mutig und überlebt gegen alle Widrigkeiten.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Das zweite Skript erweitert die Erzählung des Opferdaseins über Vučić selbst hinaus und stellt alle Serben – egal ob aus Serbien, Bosnien, Kosovo oder Montenegro – als ewige Opfer dar, während der Westen – NATO, die EU, die Vereinigten Staaten – die Rolle des unerbittlichen Aggressors spielt. Und dann gibt es natürlich Vučić, ihren einzigen Verteidiger. In dieser Erzählung hat niemand außer Vučić die Stärke, Intelligenz oder bloße Präsenz, um für die Serben einzutreten. Die Allgegenwart, die er so sorgfältig kultiviert hat, verstärkt nur die Vorstellung, dass Serbien ohne ihn verloren wäre.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In dieser Version der Geschichte sind die Kosovo-Albaner kein Volk, das um Selbstbestimmung kämpft. Vielmehr sind sie die Architekten von „<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">Pogromen und ethnischer Säuberung</a>“ gegen die Kosovo-Serben, während Vučić, der Beschützer, feststeht und schwört, dass er niemals zulassen wird, dass Kosovo „weggegeben“ wird. Die Anschuldigung ist reich, kommt von einem Mann, der einst einen <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">Völkermord</a> gegen Bosniaken während des Bosnienkriegs gefordert hat und während Serbiens brutaler Kampagne im Kosovo als Slobodan Miloševićs Propagandaminister diente, als fast <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 Prozent</a> der Kosovo-Albaner vertrieben wurden und unzählige Massaker verübt wurden.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Dann gab es das Drama rund um die UN-Resolution zum Srebrenica-Völkermord, die Vučić nicht als Verurteilung eines historischen Verbrechens, sondern als direkten <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">Angriff</a> auf Serben überall darstellte. Er stellte die Resolution als Versuch dar, alle Serben als Bösewichte darzustellen. Und dann, in einem letzten Auftritt, hüllte er sich in die serbische Flagge, vergoss ein paar <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">Krokodilstränen</a> und präsentierte sich als der einsame Krieger gegen die Viktimisierung der Serben. Es war eine meisterhafte Aufführung, die wenig mit der Wahrheit zu tun hatte, aber alles mit Macht.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Derzeit schwebt Vučićs Reaktion auf die Katastrophe des Novosadischen Vordachs zwischen den beiden bevorzugten Skripten. Die Studentenproteste, so deutet er an, seien das Werk von <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">ausländischen Agenten</a> – unsichtbaren Tätern, die darauf abzielen, Serbien zu destabilisieren. Implizit ist er das Opfer, und ebenso das serbische Volk, dessen hart erkämpfter Fortschritt angegriffen wird. Und doch, wie immer, stellt sich Vučić – der die serbische Politik seit fast einem Jahrzehnt dominiert und über <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">weit verbreitete Korruption</a> gewacht hat – auch als Retter dar und positioniert sich als Vermittler zwischen der Regierung und den Protestierenden, als die einzige Figur, die in der Lage ist, Ordnung wiederherzustellen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Über Opfernationalismus</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jeder, der Zeit auf dem Balkan verbracht hat, wird erkennen, dass der serbische Nationalismus – sowohl in Serbien als auch unter ethnischen Serben anderswo – weniger von Triumph als von Beschwerde genährt wird, oder wie <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> es ausdrückte: „Die Serben leiden unter einer Art ewigen Opfer-Syndrom.“ Das Gefühl historischer Viktimisierung ist nicht nur ein Merkmal der serbischen Identität; es ist ihre treibende Kraft, der emotionale Unterton, der seit langem nationalistische Ambitionen vorantreibt, von <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Großserbien</a> bis zu seiner modernen Inkarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a> – die „serbische Welt“.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Diese historische Erzählung schöpft aus einem gut gefüllten Arsenal an Wunden. Da ist die Schlacht von Kosovo (1389), ein mittelalterlicher Konflikt, der in eine nationsdefinierende Tragödie mythologisiert wurde. Da ist die lange Ära der osmanischen und österreichisch-ungarischen Herrschaft, während der die Serben unaufhörlicher Unterdrückung ausgesetzt waren. Und da ist natürlich die Kampagne der Ustaše gegen die Serben während des Zweiten Weltkriegs, eine Periode echter Schrecken, die bleibende Narben hinterlassen hat.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučićs ehemaliger Chef, verstand die Macht dieser Beschwerden besser als die meisten. Seine <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan-Rede</a> von 1989, die den 600. Jahrestag der Schlacht von Kosovo feierte, war eine Meisterklasse in historischer Wiederbelebung. Um den Punkt zu verdeutlichen, inszenierte er ein großes, fast religiöses Spektakel: Die Überreste von Prinz Lazar, dem serbischen Märtyrer von 1389, wurden durch serbisch bewohnte Gebiete in ganz Jugoslawien paradiert. Es war eine politische Trauerfahrt, eine Erinnerung daran, dass die Vergangenheit nicht tot, sondern sehr lebendig war – und dass Serbiens Feinde immer noch lauerten. Dieses Spektakel war nicht nur eine Anspielung auf die Geschichte – es war einer der frühen Funken, die den serbischen Nationalismus in ganz Jugoslawien neu entfachten und Beschwerden anheizten, die zum gewaltsamen Zerfall des Landes beitrugen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Die Opfererzählung endete nicht mit Milošević, noch war sie auf die mittelalterliche Geschichte beschränkt. Die serbischen Medien heben weiterhin das Leiden der Serben während der Jugoslawienkriege hervor, insbesondere die NATO-Bombardierungen der 1990er Jahre – zunächst wurden militärische Stellungen der bosnischen Serben in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> während des Bosnienkriegs angegriffen, und später wurde das Restjugoslawien, das Serbien und Montenegro umfasste, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> während des Kosovo-Kriegs angegriffen. Der Kontext dieser Bombardierungen – ihre Absicht, großangelegte Gräueltaten zu stoppen – wird in diesen Berichten nicht erwähnt. Stattdessen wird die NATO als gesichtsloser Aggressor dargestellt – eine gefühllose Kraft, die den Serben Leid auferlegt – eine Sichtweise, die tief verwurzelt ist. Nicht überraschend ergab eine aktuelle <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Umfrage des International Republican Institute (IRI)</a>, dass nur 3 Prozent der Serben eine volle NATO-Mitgliedschaft befürworten, während der höchste Prozentsatz (36 Prozent) die Vereinigten Staaten als die größte Bedrohung für ihr Land ansehen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Der Kreml, der stets auf die Erzählungen westlicher Fehlverhalten eingestellt ist, hat dieses Gefühl nicht ungenutzt gelassen. Russische Propaganda auf dem Balkan verstärkt sowohl reale als auch eingebildete serbische Viktimisierung und malt den Westen als ewigen Bösewicht. Im Jahr 2019 produzierten die Kulturministerien Russlands und Serbiens gemeinsam <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkanlinie), einen actiongeladenen, Hollywood-ähnlichen Kriegsfilm, der die letzten Tage des Kosovo-Kriegs fiktionalisiert. In seiner Erzählung sind die Serben edle Opfer, die Kosovaren blutrünstige Kriegsverbrecher, die von der NATO unterstützt werden, und die Russen – stoisch, heroisch – eilen zur Rettung. Der Film hüllt sich in historische Genauigkeit, ist aber ein Aufruhr von Desinformation, ein Pastiche von Beschwerden, eingewickelt in die Ästhetik militärischer Kühnheit.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Das alles soll die sehr realen Gräueltaten, die gegen Serben verübt wurden, nicht schmälern. Geschichte ist selten so ordentlich. Während des Zweiten Weltkriegs war die Ausrottung der Serben in <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a> – dem von den Ustaše betriebenen Konzentrationslager – ein echter Horror. Selbst in Fällen, in denen die Serben die ursprünglichen Aggressoren waren, wurden sie manchmal ihrerseits zu Opfern, wie in der Operation Sturm (1995), als kroatische Truppen Hunderttausende von Serben aus der Krajina-Region vertrieben und viele tot zurückließen. Aber in der serbischen nationalistischen Rhetorik ist Viktimisierung niemals nur eine Anerkennung vergangener Leiden; sie ist eine politische Waffe, eine Rechtfertigung und, in den Händen von Figuren wie Vučić, ein immer wieder aufgefüllter Brunnen der Legitimität.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Und was ist damit? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučićs Propagandamaschine läuft auf zwei abgedroschenen Skripten. In beiden sind die Serben ewige Opfer, und Vučić ist der stets zuverlässige Retter – manchmal mit Unterstützung von Russland oder China. In beiden ist der Feind entweder der gesichtslose Attentäter oder, häufiger, der Westen. Die Folgen dieser Erzählungen sind alles andere als harmlos.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Wie Milošević vor ihm nutzt Vučić die serbische Viktimisierung für politischen Gewinn. Eine Nation, die ständig belagert wird – zumindest in ihrer eigenen Vorstellung – braucht einen starken Führer, einen, der bereit ist, die Regeln zu biegen. Diese Logik hat Vučić außergewöhnlichen Spielraum gegeben, sowohl im Inland als auch in der Region. Die Mythologie von Vučić dem Retter erlaubt es ihm, verfassungswidrig zu handeln und damit durchzukommen. Im Jahr 2016, als maskierte Männer in Belgrad Zuschauer fesselten, ihre Telefone beschlagnahmten und Gebäude im Schutz der Dunkelheit niederbrannten – bewaffnet mit Schlägern und Messern, die diejenigen schlugen, die sich widersetzten – um Platz für ein <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3-Milliarden-Euro</a> Immobilienprojekt zu schaffen, wurde niemand zur Rechenschaft gezogen. Einer der neuen Türme, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a> steht 42 Stockwerke hoch, obwohl einige Einheimische ihm einen weniger großartigen Namen gegeben haben: „Vučićs Penis“.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Als <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">Proteste</a> in Belgrad über die nächtliche Abrissaktion ausbrachen, blieb ein Großteil Serbiens still. Vučić hatte ihnen eine andere Erzählung verkauft – dass wirtschaftliche Entwicklung, selbst wenn sie durch einige Menschenrechtsverletzungen erreicht wird, den Preis wert sei. Und so wurde Serbien zu einem Überwachungsstaat. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tausende</a> von Huawei-Kameras, ausgestattet mit Gesichtserkennung und Kennzeichenerkennung, säumen nun die Straßen von Belgrad und weit darüber hinaus. Mächtige Überwachungswerkzeuge wie <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-Spyware</a>, Cytrox’ Predator und Clearview AI verbessern die Fähigkeit der Regierung, ihre Bürger zu überwachen. In der Zwischenzeit hat Serbien den schnellsten demokratischen Rückschritt auf dem Balkan erlebt. Freedom House hat das Land von „<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">teilweise frei</a>“ zu einem „<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratisierenden Hybrid</a>“ Regime umklassifiziert. Abgesehen von Wahlfälschungen unterstützen viele Serben weiterhin blind Vučićs SNS, während die EU Serbien weiterhin mit erheblichem Unterstützung belohnt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Die Opfererzählung ist nicht nur ein innerstaatliches Werkzeug – sie ist ein geopolitischer Destabilisierer, insbesondere da die serbischen Medien im gesamten Balkan operieren. So hält sie Serben, von Belgrad bis Pale, in historischer Beschwerde gefangen und verhindert eine Versöhnung mit ihren Nachbarn. Sie steht dem Bemühen, den Konflikt zwischen Serbien und Kosovo zu lösen, im Weg, eine Situation, die Vučić immer eskalieren kann, um von Problemen im Inland abzulenken. Wenn Deutschlands Nachkriegsbewältigung seinen Platz in Europa neu gestaltete, verhindert Serbiens Zögern, dass es eine bedeutende Rolle auf dem Balkan einnimmt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Der nationale Opfernationalismus hemmt auch Serbiens Zukunft. In den frühen 2010er Jahren, nach Jahren der Verbreitung <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikaler nationaler Ideologie</a>, präsentierten sich Vučić und die SNS als <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europäisch</a>, lasen die Umfragen und witterten eine Gelegenheit. Doch nachdem er 2012 die Macht gesichert hatte, schrieb Vučić das Skript allmählich um. Er ist kein Thermometerführer, der lediglich die nationale Stimmung widerspiegelt; er ist ein Thermostat, der sie einstellt. Der Temperaturwechsel war langsam, aber absichtlich. Bis 2020, auf dem Höhepunkt der COVID-19-Pandemie, richtete sich Vučić gegen die EU und erklärte: „Bis jetzt habt ihr alle verstanden, dass europäische Solidarität nicht existiert. Das war ein Märchen auf Papier.“ Das Märchen funktionierte. Heute unterstützen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">nur 40 Prozent</a> der Serben den EU-Beitritt – die geringste Begeisterung in der Region.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In der Zwischenzeit hat Vučić <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternative Allianzen</a> gefördert. Seine Darstellung von China und Russland als Serbiens wahre Beschützer hat greifbare Ergebnisse gebracht. Er hat <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">Vereinbarungen</a> mit Peking unterzeichnet, die Serbiens EU-Bewerbung erheblich komplizieren werden – obwohl, da die öffentliche Begeisterung für die EU auf einem Allzeittief ist, Vučić seinen Kurs jetzt als demokratisch darstellen kann, als bloße Reflexion des Volkswillens. Eine aktuelle <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-Umfrage</a> zeigt, dass 60 Prozent der Serben totalitäre Regime – Russland (46 Prozent) oder China (14 Prozent) – als ihre wichtigsten Verbündeten identifizieren.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Doch die Fiktion von Vučić dem Retter reicht über Serbiens Grenzen hinaus. Westliche Entscheidungsträger, verzweifelt nach einer stabilisierenden Figur auf dem Balkan, haben in seine Darbietung investiert. Brüssel und Washington behandeln Vučić als notwendigen Retter, anstatt als Autokraten, der Protestierende im Inland unterdrückt, während er <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">Terroristen</a> im Kosovo ermöglicht. Wenn der Westen wirklich Stabilität will, muss er aufhören, Vučićs Selbstmythologie mit der Realität zu verwechseln.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićs Erzählungen sind keine harmlosen Fiktionen. Sie sind darauf ausgelegt, Macht zu konsolidieren, Gegner zu diskreditieren, Allianzen mit totalitären Regimen zu rechtfertigen und abweichende Meinungen zu unterdrücken. Sie haben Serbien auf den Weg zur Ein-Mann-Herrschaft geführt, mit Vučić im Zentrum, der die Geschichte spinnt. Der Erfolg seiner Erzählung beruht auf staatlich kontrollierten Medien, einem Mangel an Pressefreiheit und, bemerkenswerterweise, der Nachsicht des Westens. Nach Jahren der <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">Belohnung</a> von Vučićs destabilisierendem Verhalten spricht das Schweigen aus Brüssel und Washington D.C., während pro-regime Schläger Studentenproteste fordern, die Rechenschaft für den Zusammenbruch des Novosadischen Vordachs verlangen, Bände.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić mag glauben, dass er ein stärkeres Serbien aufbaut, aber die Geschichte ist voller starker Männer (fast immer Männer), die dasselbe behaupteten, nur um Trümmer zu hinterlassen. In Domanovićs Vođa folgten die Menschen ihrem blinden Führer ins Verderben, weil sie ihr Vertrauen in seine Gewissheit setzten. Aber Vučić ist nicht blind – er sieht genau, wohin er Serbien führt. Die eigentliche Frage ist, ob das serbische Volk, zusammen mit der EU und den USA, sich entscheiden wird, die Augen offen zu halten oder in den Fiktionen gefangen zu bleiben, die er webt. Im Gegensatz zu Domanovićs tragischen Anhängern haben sie immer noch eine Wahl.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> ist Senior Associate am LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), ein Gastwissenschaftler am European Leadership Network (ELN) in London und ein nicht ansässiger Senior Fellow am Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington D.C.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Μια τραγωδία σε έναν σιδηροδρομικό σταθμό στο <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Νόβι Σαντ</a>, τη δεύτερη μεγαλύτερη πόλη της Σερβίας, έχει προκαλέσει ένα κύμα φοιτητικών διαδηλώσεων που έχει σαρώσει τη χώρα για πάνω από τρεις μήνες. Οι διαδηλωτές απαιτούν λογοδοσία για τη διαφθορά της κυβέρνησης, αλλά έχουν συναντήσει βίαιη καταστολή—υποστηρικτές του καθεστώτος <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">τραμπούκοι</a> τους χτυπούν στους δρόμους. Αντί να αντιμετωπίσει τις διαμαρτυρίες, ο αυταρχικός πρόεδρος της Σερβίας, Αλεξάνταρ Βούτσιτς, έχει πλέξει μια πολύ οικεία ιστορία. Οι διαδηλώσεις, ισχυρίζεται, είναι οργανωμένες από δυτικές μυστικές υπηρεσίες που επιδιώκουν να προκαλέσουν μια <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">έγχρωμη επανάσταση</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Είναι μια αφήγηση προσεκτικά κατασκευασμένη για να εξυπηρετήσει έναν σκοπό. Στο εγχειρίδιο του Βούτσιτς, η αλήθεια είναι εύπλαστη και η πραγματικότητα είναι κάτι που πρέπει να συγγραφεί και να παρουσιαστεί. Για να κατανοήσει κανείς τη στρατηγική του, πρέπει πρώτα να στραφεί στα εργαλεία της μυθοπλασίας—χαρακτήρες, πλοκές και, πάνω απ' όλα, τη δύναμη μιας συναρπαστικής ιστορίας.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Ο Ηγέτης</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ορισμένοι Σέρβοι σχολιαστές έχουν παρομοιάσει τον Βούτσιτς με τον πρωταγωνιστή του <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Ο Ηγέτης)</a>, μια καυστική σατιρική ιστορία του Ράντογιε Ντομανόβιτς. Στην ιστορία, μια ομάδα απελπισμένων ανθρώπων από ένα φτωχό μέρος, αδυνατώντας να συμφωνήσει σε έναν ηγέτη, τελικά καταλήγει σε έναν ξένο. Με αμετάβλητη αυτοπεποίθηση, τους οδηγεί πάνω από βουνά και μέσα από επικίνδυνες περιοχές. Ένας-ένας, πέφτουν—τραυματισμένοι, εξαντλημένοι, νεκροί. Αυτοί που εγκαταλείπουν το ταξίδι χαρακτηρίζονται προδότες. Στο τέλος, μόνο τρεις παραμένουν, και κάνουν μια σοκαριστική ανακάλυψη: ο ηγέτης τους είναι τυφλός.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Η σύγκριση είναι εντυπωσιακή, αλλά τελικά παραπλανητική. Ο Βούτσιτς δεν είναι ένας τυφλός άνθρωπος που σ stumble through the dark. Είναι ένας μάστερ χειραγώγησης που γνωρίζει ακριβώς πού οδηγεί τη Σερβία. Σε αντίθεση με τον άτυχο ηγέτη του Ντομανόβιτς, ο Βούτσιτς ελέγχει την αφήγηση, αλλάζοντας ρόλους όπως απαιτείται—θύμα, σωτήρας, διώκτης. Η μέθοδος του μπορεί να κατανοηθεί καλύτερα μέσω ενός ψυχολογικού πλαισίου: το <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">τρίγωνο δράματος του Κάρπμαν</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Το 1968, ο ψυχολόγος Στήβεν Κάρπμαν πρότεινε ότι κάθε παραμύθι λειτουργεί με ένα μοντέλο τριών χαρακτήρων: ο διώκτης, το θύμα και ο σωτήρας. Ο διώκτης βασανίζει το θύμα, ενώ ο σωτήρας επεμβαίνει για να σώσει την κατάσταση. Ωστόσο, η ιδιοφυΐα του μοντέλου του Κάρπμαν έγκειται στην ρευστότητά του—οι ρόλοι αλλάζουν και οι χαρακτήρες επιστρέφουν στον εαυτό τους.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Σκεφτείτε την ιστορία του Πιτζάμα: αρχίζει ως σωτήρας, απελευθερώνοντας μια πόλη από μια επιδημία αρουραίων. Αλλά όταν ο δήμαρχος αρνείται να τον πληρώσει, μεταμορφώνεται σε διώκτη, οδηγώντας τα παιδιά της πόλης μακριά σε εκδίκηση. Ο δήμαρχος, κάποτε θύμα των αρουραίων, γίνεται ο διώκτης εξαπατώντας τον Πιτζάμα, και στη συνέχεια επιστρέφει σε θύμα καθώς πενθεί την απώλεια των παιδιών του. Σε μια ενιαία αφήγηση, οι ταυτότητες ανατρέπονται, οι ρόλοι αντιστρέφονται.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Και έτσι είναι με τον Βούτσιτς.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Είσοδος του Βούτσιτς </strong></span>\n<span class=\"para\">Ο Αλεξάνταρ Βούτσιτς είναι ένας άριστος αφηγητής και ένας ικανός performer, συχνά επιδεικνύοντας σημάδια του συνδρόμου του κύριου χαρακτήρα. Όπως ο πρόεδρος των ΗΠΑ Ντόναλντ Τραμπ, συχνά μιλάει σε <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">υπερβολές</a> και αναφέρεται στον εαυτό του σε τρίτο πρόσωπο—συμπεριφορά που οι ψυχολόγοι συχνά συνδέουν με <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">ναρκισσιστικά</a> χαρακτηριστικά.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Κατά τη διάρκεια των ετών, το τοπίο των μέσων ενημέρωσης της Σερβίας έχει διαμορφωθεί προσεκτικά για να αντικατοπτρίζει τη vision του Βούτσιτς. Με τηλεοπτικά δίκτυα και ταμπλόιντ σφιχτά υπό τον <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">έλεγχο</a> του καθεστώτος, οι επιλεγμένες αφηγήσεις του προεδρεύουν στις συχνότητες. Διαφημίζουν το οικονομικό \"θαύμα\" της Σερβίας ενώ αγνοούν την υποχώρηση των πολιτικών ελευθεριών, γιορτάζουν μεγάλα έργα υποδομής ως αποδείξεις της εθνικής προόδου ενώ ελαχιστοποιούν τις περιβαλλοντικές κρίσεις, και πλαισιώνουν τις ξένες δυνάμεις είτε ως ευεργέτες είτε ως σκιώδεις συνωμότες, ανάλογα με τις ανάγκες της ημέρας.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ο Βούτσιτς ξοδεύει πολλή ενέργεια στην αφήγηση των απόψεών του. Μια μελέτη διαπίστωσε ότι αυτός και το Σερβικό Προοδευτικό Κόμμα (SNS) κατείχαν σχεδόν <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 τοις εκατό</a> της συνολικής κάλυψης των μέσων ενημέρωσης, ένας αριθμός που θα ήταν εντυπωσιακός ακόμη και στις πιο πειθαρχημένες αυταρχικές κυβερνήσεις. Οι μονόλογοί του είναι εξαντλητικοί, μερικές φορές κυριολεκτικά. Όταν ξέσπασαν διαμαρτυρίες για τη συμφωνία του σχετικά με την εξόρυξη λιθίου, ο Βούτσιτς αντέτεινε με μια τηλεοπτική blitzkrieg: σε μόλις <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">τέσσερις ημέρες</a>, κατέγραψε ένα εκπληκτικό 14 ώρες και 47 λεπτά ζωντανής μετάδοσης, υπερασπίζοντας τη θέση του με την ένταση ενός ανθρώπου που είναι βαθιά θιγμένος και απόλυτα σίγουρος για την ορθότητά του. Η αφήγησή του, φυσικά, ενισχύθηκε από εθνικούς ραδιοτηλεοπτικούς φορείς και μια κολακευτική ταμπλόιντ τύπου.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Η αφήγησή του είναι τίποτα λιγότερο από δραματική. Κανένας Σέρβος, αν πιστέψει κανείς τους δικούς του λογαριασμούς, δεν εργάζεται πιο σκληρά, δεν θυσιάζει περισσότερα ή δεν επιτυγχάνει μεγαλύτερα επιτεύγματα από τον ίδιο τον Βούτσιτς. Σε μια στιγμή, ισχυρίστηκε ότι παρά την έλλειψη φυσικού ακαδημαϊκού ταλέντου, η καθαρή του θέληση τον είχε προωθήσει σε πτυχίο νομικής summa cum laude σε <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">χρονικό</a> ρεκόρ. Η πραγματική χρονολογία λέει μια διαφορετική ιστορία: χρειάστηκε έξι χρόνια για να ολοκληρώσει τις σπουδές του, και οι βαθμοί του παραμένουν μυστήριο.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Υπάρχει επίσης το θέμα της πανταχού παρουσίας του. Ο Βούτσιτς έχει καλλιεργήσει μια <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">θεϊκή εικόνα</a> ενός ηγέτη που είναι παντού, πάντα. Στον χώρο μιας μόνο ημέρας, μπορεί να εγκαινιάσει ένα εργοστάσιο στο Νόβι Σαντ, να έχει μια κλειστή συνάντηση με επιχειρηματίες στο Βελιγράδι και στη συνέχεια να εμφανιστεί σε μια τηλεοπτική εκπομπή αργά τη νύχτα για να σκεφτεί το μέλλον της Σερβίας. Η παράσταση δεν σταματά ποτέ. Το μήνυμα είναι σαφές: δεν υπάρχει Σερβία χωρίς τον Βούτσιτς.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Τα αγαπημένα σενάρια</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Το πολιτικό θέατρο του Βούτσιτς λειτουργεί σε μια προβλέψιμη περιστροφή δύο φθαρμένων σεναρίων. Αυτές οι αφηγήσεις δεν ενισχύουν απλώς την εικόνα του; διαμορφώνουν την αντίληψη του σερβικού κοινού για φίλους, εχθρούς και την ίδια την ιστορία.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Το πρώτο σενάριο απεικονίζει τον Βούτσιτς ως έναν άνθρωπο που είναι συνεχώς υπό πολιορκία—ένα θύμα, χτυπημένο από σκοτεινές και ανώνυμες δυνάμεις. Αλλά σε μια δραματική ανατροπή, είναι επίσης ο δικός του σωτήρας. Σε αυτή την αφήγηση, ο Βούτσιτς είναι και η δαμάλα και ο ιππότης, ο διωκόμενος και ο θριαμβευτής.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Πάρτε, για παράδειγμα, την αφήγησή του για μια μοιραία βραδιά τον Οκτώβριο του 2000, ακριβώς καθώς ο Σλόμπονταν Μιλόσεβιτς έχανε την εξουσία. Όπως το λέει ο Βούτσιτς, έκανε μια βόλτα με τον γιο του όταν δύο “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">ναρκομανείς</a>” εξαπέλυσαν μια απρόκλητη επίθεση. Εναντίον όλων των πιθανοτήτων, ο μελλοντικός πρόεδρος της Σερβίας υπερνίκησε μόνος του τους επιτιθέμενους, ρίχνοντάς τους αναίσθητους. Η αναδρομή είναι πλούσια σε υπονοούμενα: η Σερβία, επίσης, ήταν υπό επίθεση, και η πτώση του Μιλόσεβιτς θα έφερνε μια εποχή χάους και καταστροφής. Η σιωπηλή σύμπερασμα είναι ότι μόνο ένας ισχυρός άνδρας—ένας που μπορεί να υπομείνει τον πόνο και να νικήσει τις απειλές—μπορεί να κρατήσει τη Σερβία από περαιτέρω κατάρρευση.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Τα σερβικά μέσα ενημέρωσης, που είναι σφιχτά υπό τον έλεγχο του Βούτσιτς, έχουν επίσης πλημμυρίσει με μια παρέλαση φερόμενων σχεδίων δολοφονίας, όλα ακολουθώντας την ίδια φόρμουλα. Η απειλή είναι πάντα σοβαρή, αλλά ο Βούτσιτς, πάντα ο ήρωας, αρνείται να φοβηθεί. Όταν ο τότε υπουργός Εσωτερικών Αλεξάνταρ Βούλιν φέρεται να ήταν “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">τρεμάμενος από φόβο</a>” και παρακάλεσε τον πρόεδρο να φορέσει αλεξίσφαιρο γιλέκο μετά την αποκάλυψη ενός υποτιθέμενου σχεδίου δολοφονίας, ο Βούτσιτς, σταθερός και ατρόμητος, απέρριψε την πρόταση με ένα απλό: “Ποτέ δεν θα το φορέσω.\" Αυτά τα σχέδια δολοφονίας είναι περίεργα ελαφριά σε λεπτομέρειες—ποιος, ακριβώς, προσπαθεί να τον σκοτώσει, και γιατί;—αλλά καταλήγουν πάντα στο ίδιο συμπέρασμα: ο Βούτσιτς είναι γενναίος και, εναντίον όλων των πιθανοτήτων, επιβιώνει.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Το δεύτερο σενάριο επεκτείνει την αφήγηση του θύματος πέρα από τον ίδιο τον Βούτσιτς, απεικονίζοντας όλους τους Σέρβους—είτε από τη Σερβία, τη Βοσνία, το Κόσοβο ή το Μαυροβούνιο—ως αιώνιους θύτες, ενώ η Δύση—το ΝΑΤΟ, η ΕΕ, οι Ηνωμένες Πολιτείες—παίζει το ρόλο του αδιάκοπου επιτιθέμενου. Και τότε, φυσικά, υπάρχει ο Βούτσιτς, ο μοναδικός υπερασπιστής τους. Σε αυτή την αφήγηση, κανείς εκτός από τον Βούτσιτς δεν έχει τη δύναμη, την εξυπνάδα ή την απλή παρουσία για να υπερασπιστεί τους Σέρβους. Η πανταχού παρουσία που έχει καλλιεργήσει προσεκτικά ενισχύει μόνο την έννοια ότι χωρίς αυτόν, η Σερβία θα ήταν χαμένη.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Σε αυτή την εκδοχή της ιστορίας, οι Αλβανοί του Κοσόβου δεν είναι ένας λαός που αγωνίζεται για αυτοδιάθεση. Αντίθετα, είναι οι αρχιτέκτονες των “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">πογκρόμ και εθνοκαθαρτικών</a>” επιθέσεων κατά των Σέρβων του Κοσόβου, ενώ ο Βούτσιτς, ο προστάτης, στέκεται σταθερός, υποσχόμενος ότι δεν θα επιτρέψει ποτέ το Κόσοβο να “δοθεί”. Η κατηγορία είναι πλούσια, προερχόμενη από έναν άνθρωπο που κάποτε κάλεσε σε <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">γενοκτονία</a> κατά των Βοσνίων κατά τη διάρκεια του πολέμου της Βοσνίας και υπηρέτησε ως υπουργός προπαγάνδας του Σλόμπονταν Μιλόσεβιτς κατά τη διάρκεια της σφοδρής εκστρατείας της Σερβίας στο Κόσοβο, όταν σχεδόν <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">το 90 τοις εκατό</a> των Αλβανών του Κοσόβου εκτοπίστηκαν, και αμέτρητες σφαγές διαπράχθηκαν.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Υπήρξε επίσης το δράμα γύρω από την απόφαση του ΟΗΕ για τη γενοκτονία της Σρεμπρένιτσα, την οποία ο Βούτσιτς παρουσίασε όχι ως καταδίκη μιας ιστορικής θηριωδίας, αλλά ως άμεση <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">επίθεση</a> κατά των Σέρβων παντού. Παρουσίασε την απόφαση ως μια προσπάθεια να ζωγραφίσει όλους τους Σέρβους ως κακούς. Και τότε, σε μια τελική ανατροπή, τύλιξε τον εαυτό του με τη σερβική σημαία, έχυσε μερικά <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">κροκοδείλια δάκρυα</a>, και παρουσίασε τον εαυτό του ως τον μοναδικό πολεμιστή κατά της θυματοποίησης των Σέρβων. Ήταν μια αριστοτεχνική παράσταση, που είχε ελάχιστη σχέση με την αλήθεια, αλλά τα πάντα με την εξουσία.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Αυτή τη στιγμή, η αντίδραση του Βούτσιτς στην καταστροφή του καπακιού του Νόβι Σαντ αιωρείται μεταξύ των δύο σενάριων. Οι φοιτητικές διαδηλώσεις, υποστηρίζει, είναι έργο <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">ξένων πρακτόρων</a>—αόρατοι δράστες που σχεδιάζουν να αποσταθεροποιήσουν τη Σερβία. Κατά συνέπεια, είναι το θύμα, και έτσι είναι και ο σερβικός λαός, του οποίου η σκληρά κερδισμένη πρόοδος είναι υπό επίθεση. Και όμως, όπως πάντα, ο Βούτσιτς—ο οποίος έχει κυριαρχήσει στην πολιτική της Σερβίας για σχεδόν μια δεκαετία και έχει προεδρεύσει σε <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">εκτεταμένη διαφθορά</a>—παρουσιάζει επίσης τον εαυτό του ως σωτήρα, τοποθετώντας τον ως μεσολαβητή μεταξύ της κυβέρνησης και των διαδηλωτών, τη μοναδική φιγούρα ικανή να αποκαταστήσει την τάξη.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Για τον εθνοτισμό της θυματοποίησης</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Όποιος έχει περάσει χρόνο στα Βαλκάνια θα αναγνωρίσει ότι ο σερβικός εθνοτισμός—τόσο στη Σερβία όσο και μεταξύ των εθνοτικών Σέρβων αλλού—τροφοδοτείται λιγότερο από θρίαμβο και περισσότερο από παράπονο, ή όπως το έθεσε ο <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ίβαν Μιλένκοβιτς</a>, “οι Σέρβοι υποφέρουν από κάποιο είδος αιώνιου συνδρόμου θυματοποίησης.” Η αίσθηση της ιστορικής θυματοποίησης δεν είναι απλώς ένα χαρακτηριστικό της σερβικής ταυτότητας; είναι η κινητήρια δύναμή της, η συναισθηματική ροή που έχει εδώ και καιρό προωθήσει εθνικιστικές φιλοδοξίες, από τη <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Μεγάλη Σερβία</a> μέχρι την σύγχρονη εκδοχή της, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Σερβσκι σβέτ</em></a>—τον “Σερβικό Κόσμο.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Αυτή η ιστορική αφήγηση αντλεί από ένα καλά εφοδιασμένο οπλοστάσιο πληγών. Υπάρχει η Μάχη του Κοσόβου (1389), μια μεσαιωνική σύγκρουση που έχει μυθοποιηθεί σε μια εθνικά καθοριστική τραγωδία. Υπάρχει η μακρά εποχή της Οθωμανικής και Αυστροουγγρικής κυριαρχίας, κατά την οποία οι Σέρβοι υπέστησαν αδιάκοπη υποταγή. Και υπάρχει, φυσικά, η εκστρατεία τρόμου των Ουστάσι κατά των Σέρβων κατά τη διάρκεια του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου, μια περίοδος γνήσιου τρόμου που έχει αφήσει μόνιμες πληγές.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ο Σλόμπονταν Μιλόσεβιτς, πρώην αφεντικό του Βούτσιτς, κατανοούσε τη δύναμη αυτών των παραπόνων καλύτερα από τους περισσότερους. Η ομιλία του το 1989 στο <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Γκαζίμεσταν</a>, προς τιμήν της 600<sup>ης</sup> επετείου της Μάχης του Κοσόβου, ήταν ένα μάθημα στην ιστορική αναβίωση. Για να τονίσει το σημείο, οργάνωσε ένα μεγάλο, σχεδόν θρησκευτικό θέαμα: τα λείψανα του πρίγκιπα Λάζαρου, του Σέρβου μάρτυρα του 1389, παρελάθηκαν μέσα από περιοχές που κατοικούνταν από Σέρβους σε όλη τη Γιουγκοσλαβία. Ήταν μια πολιτική κηδεία, μια υπενθύμιση ότι το παρελθόν δεν ήταν νεκρό, αλλά πολύ ζωντανό—και ότι οι εχθροί της Σερβίας εξακολουθούσαν να παραμονεύουν. Αυτό το θέαμα δεν ήταν απλώς μια αναγνώριση της ιστορίας—ήταν μία από τις πρώτες σπίθες που αναζωπύρωσαν τον σερβικό εθνοτισμό σε όλη τη Γιουγκοσλαβία, τροφοδοτώντας παράπονα που θα συνέβαλαν στη βίαιη διάσπαση της χώρας.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Η αφήγηση της θυματοποίησης δεν τελείωσε με τον Μιλόσεβιτς, ούτε περιορίστηκε στην μεσαιωνική ιστορία. Τα σερβικά μέσα ενημέρωσης συνεχίζουν να αναδεικνύουν την ταλαιπωρία των Σέρβων κατά τη διάρκεια των Γιουγκοσλαβικών πολέμων, ειδικά τους βομβαρδισμούς του ΝΑΤΟ της δεκαετίας του 1990—πρώτα στοχεύοντας στρατιωτικές θέσεις των Σέρβων της Βοσνίας το <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> κατά τη διάρκεια του πολέμου της Βοσνίας, και αργότερα χτυπώντας τη ραχοκοκαλιά της Γιουγκοσλαβίας, που περιλάμβανε τη Σερβία και το Μαυροβούνιο, το <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> κατά τη διάρκεια του πολέμου του Κοσόβου. Το πλαίσιο αυτών των βομβαρδισμών—η πρόθεσή τους να σταματήσουν τις μαζικές θηριωδίες—δεν εμφανίζεται σε αυτές τις αφηγήσεις. Αντίθετα, το ΝΑΤΟ πλαισιώνεται ως ο άγνωστος επιτιθέμενος—μια αδιάφορη δύναμη που επιβάλλει ταλαιπωρία στους Σέρβους—μια άποψη που έχει ριζώσει βαθιά. Όχι απροσδόκητα, μια πρόσφατη <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">δημοσκόπηση του Διεθνούς Ρεπουμπλικανικού Ινστιτούτου (IRI)</a> διαπίστωσε ότι μόνο το 3 τοις εκατό των Σέρβων υποστηρίζουν πλήρη ένταξη στο ΝΑΤΟ, ενώ το υψηλότερο ποσοστό (36 τοις εκατό) βλέπει τις Ηνωμένες Πολιτείες ως τη μεγαλύτερη απειλή για τη χώρα τους.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Το Κρεμλίνο, πάντα ευαίσθητο στις αφηγήσεις της δυτικής κακοδιοίκησης, δεν άφησε αυτή τη συναισθηματική κατάσταση να πάει χαμένη. Η ρωσική προπαγάνδα στα Βαλκάνια ενισχύει τόσο την πραγματική όσο και την φανταστική θυματοποίηση των Σέρβων, απεικονίζοντας τη Δύση ως έναν αιώνιο κακό. Το 2019, τα υπουργεία πολιτισμού της Ρωσίας και της Σερβίας συνέπραξαν στην παραγωγή της <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Βαλκανική Γραμμή), μιας ταινίας δράσης, στυλ Χόλιγουντ, που μυθοποιεί τις τελευταίες ημέρες του πολέμου του Κοσόβου. Στην αφήγησή της, οι Σέρβοι είναι ευγενείς θύτες, οι Κοσοβάροι είναι αιμοδιψείς πολεμικοί εγκληματίες υποστηριζόμενοι από το ΝΑΤΟ, και οι Ρώσοι—στοικοί, ηρωικοί—έρχονται να τους σώσουν. Η ταινία ντύνεται με ιστορική ακρίβεια, αλλά είναι μια αναρχία παραπληροφόρησης, ένα παστίχιο παράπονων τυλιγμένο στην αισθητική στρατιωτικής ανδρείας.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Κανένα από αυτά δεν μειώνει τις πολύ πραγματικές θηριωδίες που διαπράχθηκαν κατά των Σέρβων. Η ιστορία σπάνια είναι τόσο τακτοποιημένη. Κατά τη διάρκεια του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου, η εξόντωση των Σέρβων στο <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Γιουσένοβατς</a>—το στρατόπεδο συγκέντρωσης που διοικούνταν από τους Ουστάσι—ήταν μια γνήσια φρίκη. Ακόμη και σε περιπτώσεις όπου οι Σέρβοι ήταν οι αρχικοί επιτιθέμενοι, μερικές φορές γίνονταν θύματα με τη σειρά τους, όπως στην Επιχείρηση Καταιγίδα (1995), όταν οι κροατικές δυνάμεις εκδίωξαν εκατοντάδες χιλιάδες Σέρβους από την περιοχή της Κράινα, αφήνοντας πολλούς νεκρούς πίσω τους. Αλλά στη σερβική εθνικιστική ρητορική, η θυματοποίηση δεν είναι ποτέ απλώς μια αναγνώριση του παρελθόντος πόνου; είναι ένα πολιτικό όπλο, μια δικαιολογία, και, στα χέρια προσώπων όπως ο Βούτσιτς, μια συνεχώς ανανεούμενη πηγή νομιμότητας.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Και τι έγινε; </strong></span>\n<span class=\"para\">Η προπαγανδιστική μηχανή του Βούτσιτς λειτουργεί με δύο φθαρμένα σενάρια. Και στα δύο, οι Σέρβοι είναι αιώνια θύματα, και ο Βούτσιτς είναι ο πάντα αξιόπιστος σωτήρας—μερικές φορές με τη βοήθεια της Ρωσίας ή της Κίνας. Και στα δύο, ο εχθρός είναι είτε ο ανώνυμος δολοφόνος είτε, πιο συχνά, η Δύση. Οι συνέπειες αυτών των αφηγήσεων είναι μακριά από αθώες.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Όπως ο Μιλόσεβιτς πριν από αυτόν, ο Βούτσιτς οπλίζει τη σερβική θυματοποίηση για πολιτικά οφέλη. Ένα έθνος που είναι συνεχώς υπό πολιορκία—τουλάχιστον στη δική του φαντασία—χρειάζεται έναν ισχυρό ηγέτη, έναν που είναι πρόθυμος να παραβιάσει τους κανόνες. Αυτή η λογική έχει δώσει στον Βούτσιτς εξαιρετική ελευθερία, τόσο σε εθνικό όσο και σε περιφερειακό επίπεδο. Η μυθολογία του Βούτσιτς του Σωτήρα του επιτρέπει να ενεργεί αντισυνταγματικά και να ξεφεύγει από αυτό. Το 2016, όταν μάσκες άνδρες στο Βελιγράδι έδεσαν θεατές, κατάσχεσαν τα τηλέφωνά τους και κατέστρεψαν κτίρια υπό το κάλυμμα του σκότους—οπλισμένοι με ρόπαλα και μαχαίρια, χτυπώντας αυτούς που αντιστάθηκαν—για να καθαρίσουν χώρο για ένα <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 δισεκατομμυρίων ευρώ</a> έργο ακινήτων, κανείς δεν λογοδότησε. Ένας από τους νέους πύργους, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Κούλα Βελιγραδίου</a>, έχει ύψος 42 ορόφους, αν και ορισμένοι ντόπιοι το έχουν ονομάσει κάτι λιγότερο μεγαλοπρεπές: “το πέος του Βούτσιτς”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Όταν <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">ξέσπασαν διαμαρτυρίες</a> στο Βελιγράδι για την νυχτερινή κατεδάφιση, μεγάλο μέρος της Σερβίας παρέμεινε σιωπηλό. Ο Βούτσιτς τους είχε πείσει με μια διαφορετική αφήγηση—ότι η οικονομική ανάπτυξη, ακόμη και αν επιτευχθεί μέσω μερικών παραβιάσεων ανθρωπίνων δικαιωμάτων, άξιζε την τιμή. Και έτσι, η Σερβία έγινε ένα κράτος επιτήρησης. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Χιλιάδες</a> κάμερες της Huawei εξοπλισμένες με αναγνώριση προσώπου και πινακίδων κυκλοφορίας τώρα καταλαμβάνουν τους δρόμους του Βελιγραδίου και πολύ πέρα από αυτό. Ισχυρά εργαλεία επιτήρησης όπως το <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus spyware</a>, το Cytrox’s Predator και το Clearview AI, ενισχύουν την ικανότητα της κυβέρνησης να παρακολουθεί τους πολίτες της. Εν τω μεταξύ, η Σερβία έχει βιώσει την ταχύτερη δημοκρατική οπισθοδρόμηση στα Βαλκάνια. Η Freedom House έχει επανακατηγοριοποιήσει τη χώρα από “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">μερικώς ελεύθερη</a> σε “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">αυταρχική υβριδική</a>” κυβέρνηση. Ανεξάρτητα από τις εκλογικές νοθεύσεις, πολλοί Σέρβοι συνεχίζουν να υποστηρίζουν τυφλά το SNS του Βούτσιτς, ενώ η ΕΕ συνεχίζει να επιβραβεύει τη Σερβία με σημαντική υποστήριξη.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Η αφήγηση της θυματοποίησης δεν είναι απλώς ένα εσωτερικό εργαλείο—είναι ένας γεωπολιτικός αποσταθεροποιητής, ειδικά αν ληφθεί υπόψη ότι τα σερβικά μέσα ενημέρωσης λειτουργούν σε όλη τη Βαλκανική. Ως εκ τούτου, κρατά τους Σέρβους, από το Βελιγράδι μέχρι το Πάλε, παγιδευμένους σε ιστορικά παράπονα, εμποδίζοντας τη συμφιλίωση με τους γείτονές τους. Στέκεται εμπόδιο στην επίλυση της σύγκρουσης Σερβίας-Κοσόβου, μια κατάσταση που ο Βούτσιτς μπορεί πάντα να κλιμακώσει για να αποσπάσει την προσοχή από τα προβλήματα στο σπίτι. Αν η μεταπολεμική αποτίμηση της Γερμανίας αναμόρφωσε τη θέση της στην Ευρώπη, η απροθυμία της Σερβίας να κάνει το ίδιο την εμποδίζει να αναλάβει έναν σημαντικό ρόλο στα Βαλκάνια.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ο εθνοτισμός της θυματοποίησης περιορίζει επίσης το μέλλον της Σερβίας. Στις αρχές της δεκαετίας του 2010, μετά από χρόνια προώθησης <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ριζοσπαστικής εθνικιστικής ιδεολογίας, </a>ο Βούτσιτς και το SNS παρουσίασαν τους εαυτούς τους ως <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">φιλοευρωπαίους</a>, διαβάζοντας τις δημοσκοπήσεις και αισθανόμενοι μια ευκαιρία. Αλλά αφού εξασφάλισε την εξουσία το 2012, ο Βούτσιτς σταδιακά ξαναέγραψε το σενάριο. Δεν είναι ένας ηγέτης θερμόμετρο, που απλώς αντικατοπτρίζει τη διάθεση του έθνους; είναι ένας θερμοστάτης, που τη ρυθμίζει. Η αλλαγή θερμοκρασίας ήταν αργή αλλά σκόπιμη. Μέχρι το 2020, στην κορύφωση της πανδημίας COVID-19, ο Βούτσιτς στράφηκε κατά της ΕΕ, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">δηλώνοντας</a>: “Μέχρι τώρα, όλοι καταλάβατε ότι η ευρωπαϊκή αλληλεγγύη δεν υπάρχει. Αυτό ήταν ένα παραμύθι στο χαρτί.” Το παραμύθι λειτούργησε. Σήμερα, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">μόνο το 40 τοις εκατό</a> των Σέρβων υποστηρίζουν την ένταξη στην ΕΕ—το χαμηλότερο ποσοστό ενθουσιασμού στην περιοχή.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Εν τω μεταξύ, ο Βούτσιτς έχει καλλιεργήσει <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">εναλλακτικές συμμαχίες</a>. Η απεικόνισή του της Κίνας και της Ρωσίας ως των αληθινών προστατών της Σερβίας έχει αποφέρει απτά αποτελέσματα. Έχει υπογράψει <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">συμφωνίες</a> με το Πεκίνο που θα περιπλέκουν σοβαρά την υποψηφιότητα της Σερβίας για την ΕΕ—αν και, με τον δημόσιο ενθουσιασμό για την ΕΕ σε ιστορικά χαμηλά επίπεδα, ο Βούτσιτς μπορεί τώρα να πλαισιώσει την στροφή του ως δημοκρατική, μια απλή αντανάκλαση της λαϊκής βούλησης. Μια πρόσφατη <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">δημοσκόπηση IRI</a> δείχνει ότι το 60 τοις εκατό των Σέρβων αναγνωρίζουν τα ολοκληρωτικά καθεστώτα - Ρωσία (46 τοις εκατό) ή Κίνα (14 τοις εκατό) - ως τους πιο σημαντικούς συμμάχους τους.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ωστόσο, η μυθοπλασία του Βούτσιτς του σωτήρα εκτείνεται πέρα από τα σύνορα της Σερβίας. Οι δυτικοί πολιτικοί, απεγνωσμένοι για μια σταθεροποιητική φιγούρα στα Βαλκάνια, έχουν αγοράσει την παράστασή του. Οι Βρυξέλλες και η Ουάσινγκτον αντιμετωπίζουν τον Βούτσιτς ως έναν απαραίτητο σωτήρα και όχι ως έναν αυταρχικό που καταστέλλει τους διαδηλωτές στο σπίτι του ενώ επιτρέπει στους <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">τρομοκράτες</a> στο Κόσοβο. Αν η Δύση θέλει πραγματικά σταθερότητα, πρέπει να σταματήσει να συγχέει τη μυθολογία του Βούτσιτς με την πραγματικότητα.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Οι αφηγήσεις του Βούτσιτς δεν είναι αθώες φαντασίες. Είναι σχεδιασμένες για να εδραιώσουν την εξουσία, να αποδυναμώσουν τους αντιπάλους, να δικαιολογήσουν συμμαχίες με ολοκληρωτικά καθεστώτα και να καταστείλουν τη διαφωνία. Έχουν οδηγήσει τη Σερβία στο μονοπάτι της διακυβέρνησης ενός ανθρώπου, με τον Βούτσιτς στο κέντρο, να υφαίνει την ιστορία. Η επιτυχία της αφήγησής του εξαρτάται από τα κρατικά ελεγχόμενα μέσα ενημέρωσης, την απουσία ελευθερίας του τύπου και, αξιοσημείωτα, την επιείκεια της Δύσης. Μετά από χρόνια <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">επιβράβευσης</a> της αποσταθεροποιητικής συμπεριφοράς του Βούτσιτς, η σιωπή από τις Βρυξέλλες και την Ουάσινγκτον καθώς οι υποστηρικτές του καθεστώτος επιτίθενται σε φοιτητές διαδηλωτές που απαιτούν λογοδοσία για την κατάρρευση του καπακιού του Νόβι Σαντ μιλάει από μόνη της.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ο Βούτσιτς μπορεί να πιστεύει ότι χτίζει μια ισχυρότερη Σερβία, αλλά η ιστορία είναι γεμάτη από ισχυρούς άνδρες (σχεδόν πάντα άνδρες) που έκαναν την ίδια δήλωση, μόνο και μόνο για να αφήσουν πίσω τους ερείπια. Στον Ντομανόβιτς, οι άνθρωποι ακολούθησαν τον τυφλό ηγέτη τους στην καταστροφή επειδή εμπιστεύτηκαν την βεβαιότητά του. Αλλά ο Βούτσιτς δεν είναι τυφλός—βλέπει ακριβώς πού οδηγεί τη Σερβία. Το πραγματικό ερώτημα είναι αν ο σερβικός λαός, μαζί με την ΕΕ και τις ΗΠΑ, θα επιλέξει να κρατήσει τα μάτια του ανοιχτά ή να παραμείνει αιχμάλωτος στις φαντασίες που υφαίνει. Σε αντίθεση με τους τραγικούς ακολούθους του Ντομανόβιτς, έχουν ακόμα μια επιλογή.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Δρ. Λεόν Χαρτγουέλ</strong> είναι ανώτερος συνεργάτης στο LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), επισκέπτης ερευνητής στο European Leadership Network (ELN) στο Λονδίνο και μη μόνιμος ανώτερος συνεργάτης στο Center for European Policy Analysis (CEPA) στην Ουάσινγκτον DC.</span><span class=\"para\"></span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">A tragedy at a train station in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbia’s second-largest city, has triggered a wave of student protests that has swept through the country for over three months. Demonstrators demand accountability for government corruption, yet they have been met with brutal force—pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">thugs</a> beating them in the streets. Rather than addressing the grievances, Serbia’s authoritarian president, Aleksandar Vučić, has spun an all-too-familiar tale. The protests, he claims, are orchestrated by Western intelligence agencies bent on fomenting a <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">colour revolution</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">It is a narrative carefully crafted to serve a purpose. In Vučić’s playbook, the truth is malleable, and reality is something to be authored and performed. To understand his strategy, one must first turn to the tools of fiction—characters, plots, and, above all, the power of a compelling story.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>The Leader</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Some Serbian commentators have likened Vučić to the protagonist of <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (The Leader)</a>, a biting satirical tale by Radoje Domanović. In the story, a group of desperate people from an impoverished place, unable to agree on a leader, finally settles on a stranger. With unwavering confidence, he leads them over mountains and through perilous terrain. One by one, they fall—injured, exhausted, dead. Those who abandon the journey are labelled traitors. In the end, only three remain, and they make a shocking discovery: their leader is blind.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The comparison is striking, but ultimately misleading. Vučić is no blind man stumbling through the dark. He is a master manipulator who knows precisely where he is leading Serbia. Unlike Domanović’s hapless leader, Vučić controls the narrative, shifting roles as needed—victim, saviour, persecutor. His method can be best understood through a psychological framework: the <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama triangle</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In 1968, psychologist Stephen Karpman proposed that every fairytale operates on a three-character model: the persecutor, the victim, and the rescuer. The persecutor torments the victim, while the rescuer swoops in to save the day. Yet the brilliance of Karpman’s model lies in its fluidity—roles shift, and characters double back on themselves.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Consider the tale of the Pied Piper: he begins as a rescuer, freeing a town from a rat infestation. But when the mayor refuses to pay him, he transforms into a persecutor, leading the town’s children away in vengeance. The mayor, once a victim of the rats, becomes the persecutor by cheating the Piper, then shifts back to victim as he mourns the loss of his children. In a single narrative, identities are upended, roles reversed.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">And so it is with Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Enter Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić is a masterful storyteller and a skilled performer, often displaying signs of main character syndrome. Like US President Donald Trump, he frequently speaks in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboles</a> and refers to himself in the third person—behaviour that psychologists often associate with <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistic</a> traits.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Over the years, Serbia’s media landscape has been carefully moulded to reflect Vučić’s vision. With television networks and tabloids firmly in the <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">grip</a> of the regime, the president’s chosen narratives saturate the airwaves. They trumpet Serbia’s economic “miracle” while ignoring the erosion of political freedoms, celebrate grand infrastructure projects as testaments to national progress while minimising environmental crises, and frame foreign powers as either benevolent patrons or shadowy conspirators, depending on the day’s needs.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić spends a lot of energy on narrating his views. One study found that he and his Serbian Progressive Party (SNS) commanded nearly <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 percent</a> of all media coverage, a number that would be impressive even in the most disciplined of autocracies. His monologues are exhaustive, sometimes quite literally. When protests erupted over his lithium mining deal, Vučić responded with a television blitzkrieg: in just <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">four days</a>, he logged a staggering 14 hours and 47 minutes of live airtime, defending his position with the intensity of a man both deeply aggrieved and utterly certain of his own rectitude. His narrative was, of course, reinforced by national broadcasters and a sycophantic tabloid press.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">His storytelling is nothing if not dramatic. No Serb, if one is to believe his own accounts, works harder, sacrifices more, or achieves greater feats than Vučić himself. At one point, he claimed that despite lacking natural academic talent, his sheer force of will had propelled him to a summa cum laude law degree in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">record</a> time. The actual timeline tells a different story: it took him six years to complete his studies, and his grades remain a mystery.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Then there is the matter of his omnipresence. Vučić has cultivated a <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">godlike image</a> of a leader who is everywhere, always. In the space of a single day, he might inaugurate a factory in Novi Sad, hold a closed-door meeting with business leaders in Belgrade, and then appear on a late-night television show to ruminate on the future of Serbia. The performance never stops. The message is clear: there is no Serbia without Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>The favourite scripts</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić’s political theatre operates on a predictable rotation of two well-worn scripts. These narratives do not merely bolster his image; they shape the Serbian public’s perception of friends, enemies, and history itself.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The first script casts Vučić as a man perpetually under siege—a victim, battered by dark and nameless forces. But in a dramatic twist, he is also his own rescuer. In this telling, Vučić is both the damsel and the knight, the persecuted and the triumphant.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Take, for instance, his account of a fateful evening in October 2000, just as Slobodan Milošević was losing power. As Vučić tells it, he was taking a walk with his son when two “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>” launched an unprovoked attack. Against all odds, the future Serbian president single-handedly overpowered his assailants, knocking them unconscious. The anecdote is rich in subtext: Serbia, too, was under attack, and Milošević’s fall would usher in an era of chaos and ruin. The unspoken conclusion is that only a strongman—one who can both endure suffering and vanquish threats—can keep Serbia from further collapse.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The Serbian media, firmly under Vučić’s control, has also been awash with a parade of alleged assassination plots, all following the same formula. The threat is always dire, but Vučić, ever the hero, refuses to be cowed. When then-Interior Minister Aleksandar Vulin reportedly was “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">shaking with fear</a>” and implored the president to wear a bulletproof vest following the uncovering of a supposed assassination plot, Vučić, steadfast and fearless, rebuffed the suggestion with a simple: “I will never wear it.\" These assassination plots are curiously light on details—who, exactly, is trying to kill him, and why?—but they invariably reach the same conclusion: Vučić is brave and, against all odds, survives.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The second go-to script expands the narrative of victimhood beyond Vučić himself, casting all Serbs—whether from Serbia, Bosnia, Kosovo, or Montenegro—as perpetual victims, while the West—NATO, the EU, the United States—plays the role of the relentless aggressor. And then, of course, there is Vučić, their lone defender. In this narrative, no one but Vučić has the strength, intelligence, or sheer presence to stand up for Serbs. The omnipresence he has so carefully cultivated only reinforces the notion that without him, Serbia would be lost.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In this version of history, Kosovo Albanians are not a people struggling for self-determination. Rather, they are the architects of “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms and ethnic cleansing</a>” against Kosovo Serbs, while Vučić, the protector, stands firm, vowing that he will never allow Kosovo to be “given away.” The accusation is rich, coming from a man who once called for <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocide</a> against Bosniaks during the Bosnian War and served as Slobodan Milošević’s minister of propaganda during Serbia’s brutal campaign in Kosovo, when nearly <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 per cent</a> of Kosovo Albanians were displaced, and countless massacres were committed.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Then there was the drama surrounding the UN Resolution on the Srebrenica Genocide, which Vučić framed not as a condemnation of a historical atrocity, but as a direct <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">assault</a> on Serbs everywhere. He portrayed the resolution as an attempt to paint all Serbs as villains. And then, in a final flourish, he draped himself in the Serbian flag, shed a few <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">crocodile tears</a>, and presented himself as the lone warrior against Serb victimisation. It was a masterful performance, one that had little to do with the truth, but everything to do with power.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">At present, Vučić’s response to the Novi Sad canopy disaster hovers between the two go-to scripts. The student protests, he suggests, are the work of <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">foreign agents</a>—unseen perpetrators scheming to destabilise Serbia. By implication, he is the victim, and so are the Serbian people, whose hard-won progress is under attack. And yet, as always, Vučić—who has dominated Serbian politics for nearly a decade and presided over <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">widespread corruption</a>—also casts himself as the rescuer, positioning himself as the mediator between the government and the protesters, the only figure capable of restoring order.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>On victimhood nationalism</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Anyone who has spent time in the Balkans will recognise that Serbian nationalism—both in Serbia and among ethnic Serbs elsewhere—is fuelled less by triumph than by grievance, or as <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> put it, “Serbs suffer from some kind of eternal victim syndrome.” The sense of historical victimhood is not merely a feature of Serbian identity; it is its animating force, the emotional undercurrent that has long propelled nationalist ambitions, from <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Greater Serbia</a> to its modern incarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—the “Serbian World.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">This historical narrative draws from a well-stocked arsenal of wounds. There is the Battle of Kosovo (1389), a medieval clash that has been mythologised into a nation-defining tragedy. There is the long era of Ottoman and Austro-Hungarian rule, during which Serbs endured relentless subjugation. And there is, of course, the Ustaše’s campaign of terror against Serbs during World War II, a period of genuine horror that has left lasting scars.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučić’s former boss, understood the power of these grievances better than most. His 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan speech</a>, commemorating the 600<sup>th</sup> anniversary of the Battle of Kosovo, was a masterclass in historical reanimation. To drive home the point, he orchestrated a grand, almost religious spectacle: the remains of Prince Lazar, the Serbian martyr of 1389, were paraded through Serb-inhabited territories across Yugoslavia. It was a political funeral tour, a reminder that the past was not dead, but very much alive—and that Serbia’s enemies were still lurking. This spectacle was not just a nod to history—it was one of the early sparks that reignited Serb nationalism throughout Yugoslavia, fuelling grievances that would contribute to the country’s violent breakup.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The victimhood narrative did not end with Milošević, nor was it confined to medieval history. Serbian media continue to highlight the suffering of Serbs during the Yugoslav wars, especially the NATO bombings of the 1990s—first targeting Bosnian Serb military positions in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> during the Bosnian War, and later striking rump Yugoslavia, which included Serbia and Montenegro, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> during the Kosovo War. The context of these bombings—their intent to halt large-scale atrocities—do not features in these accounts. Instead, NATO is framed as the faceless aggressor — an unfeeling force imposing suffering on Serbs — a view that has taken deep root. Unsurprisingly, a recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">International Republican Institute (IRI) poll</a> found that only 3 per cent of Serbians favour full NATO membership, while the highest percentage (36 per cent) see the United States as their country’s greatest threat.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The Kremlin, ever attuned to narratives of Western malfeasance, has not let this sentiment go to waste. Russian propaganda in the Balkans amplifies both real and imagined Serb victimhood, painting the West as a perpetual villain. In 2019, Russia and Serbia’s culture ministries co-produced <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), an action-packed, Hollywood-style war film that fictionalises the closing days of the Kosovo War. In its telling, Serbs are noble victims, Kosovars are bloodthirsty war criminals backed by NATO, and Russians—stoic, heroic—ride to the rescue. The film drapes itself in historical accuracy, but it is a riot of disinformation, a pastiche of grievance wrapped in the aesthetics of military bravado.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">None of this is to diminish the very real atrocities committed against Serbs. History is rarely so tidy. During World War II, the extermination of Serbs at <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—the Ustaše-run concentration camp—was a genuine horror. Even in cases where Serbs were the initial aggressors, they sometimes became victims in turn, as in Operation Storm (1995), when Croatian forces expelled hundreds of thousands of Serbs from the Krajina region, leaving many dead in their wake. But in Serbian nationalist discourse, victimhood is never just an acknowledgment of past suffering; it is a political weapon, a justification, and, in the hands of figures like Vučić, an ever-replenishing well of legitimacy.</span>\n<span class=\"para\"><strong>So what? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučić’s propaganda machine runs on two well-worn scripts. In both, Serbs are perpetual victims, and Vučić is the ever-reliable saviour—sometimes with an assist from Russia or China. In both, the enemy is either the faceless assassin or, more often, the West. The consequences of these narratives are far from benign.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Like Milošević before him, Vučić weaponizes Serbian victimhood for political gain. A nation perpetually under siege—at least in its own imagination—needs a strong leader, one willing to bend the rules. This logic has given Vučić extraordinary latitude, both domestically and in the region. The mythology of Vučić the Rescuer allows him to act unconstitutionally and get away with it. In 2016, when masked men in Belgrade tied up onlookers, confiscated their phones, and razed buildings under the cover of darkness—armed with bats and knives, beating those who resisted—to clear space for a <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 billion</a> real estate project, no one was held accountable. One of the new towers, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, stands at 42 floors tall, though some locals have dubbed it something less grandiose: “Vučić’s penis”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">When <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protests</a> erupted in Belgrade over the nocturnal demolition, much of Serbia remained silent. Vučić had sold them on a different narrative—that economic development, even if achieved through a few human rights violations, was worth the price. And so, Serbia became a surveillance state. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Thousands</a> of Huawei cameras equipped with facial and license plate recognition now line the streets of Belgrade and far beyond. Powerful surveillance tools like <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus spyware</a>, Cytrox’s Predator, and Clearview AI, enhance the government’s ability to track its citizens. Meanwhile, Serbia has experienced the fastest democratic backsliding in the Balkans. Freedom House has reclassified the country from “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">partly free</a> to an “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autocratizing hybrid</a>” regime. Election rigging aside, many Serbians continue to blindly support Vučić’s SNS, while the EU continues to reward Serbia with significant support.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">The victimhood narrative is not just a domestic tool—it is a geopolitical destabiliser, especially considering that Serbian media operates throughout the Balkans. As such, it keeps Serbs, from Belgrade to Pale, trapped in historical grievance, preventing reconciliation with their neighbours. It stands in the way of resolving the Serbia-Kosovo conflict, a situation Vučić can always escalate to distract from troubles at home. If Germany’s postwar reckoning reshaped its place in Europe, Serbia’s reluctance to do the same prevents it from assuming a meaningful role in the Balkans.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nationalist victimhood also stunts Serbia’s future. In the early 2010s, after years of propagating <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radical nationalistic ideology, </a>Vučić and SNS presented themselves as <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-European</a>, reading the polls and sensing an opportunity. But after securing power in 2012, Vučić gradually rewrote the script. He is not a thermometer leader, merely reflecting the national mood; he is a thermostat, setting it. The temperature shift was slow but deliberate. By 2020, at the height of the COVID-19 pandemic, Vučić took aim at the EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declaring</a>: “By now, you all understood that European solidarity does not exist. That was a fairy tale on paper.” The fairy tale worked. Today, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">only 40 per cent</a> of Serbians support EU accession—the lowest enthusiasm in the region.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Meanwhile, Vučić has nurtured <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternative alliances</a>. His portrayal of China and Russia as Serbia’s true protectors has yielded tangible results. He has inked <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">deals</a> with Beijing that will severely complicate Serbia’s EU bid—though, with public enthusiasm for the EU at an all-time low, Vučić can now frame his pivot as democratic, a mere reflection of popular will. A recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI poll</a> shows that 60 per cent of Serbians identify totalitarian regimes - Russia (46 per cent) or China (14 per cent) - as their most important allies.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Yet the fiction of Vučić the rescuer extends beyond Serbia’s borders. Western policymakers, desperate for a stabilising figure in the Balkans, have bought into his act. Brussels and Washington treat Vučić as a necessary rescuer rather than an autocrat who cracks down on protestors at home while enabling <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorists</a> in Kosovo. If the West truly wants stability, it must stop mistaking Vučić’s self-mythology for reality.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić’s narratives are not harmless fictions. They are designed to consolidate power, discredit opponents, justify alliances with totalitarian regimes, and suppress dissent. They have led Serbia down the path of one-man rule, with Vučić at the centre, spinning the tale. The success of his narrative relies on state-controlled media, an absence of press freedom, and, notably, the indulgence of the West. After years of <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">rewarding</a> Vučić’s destabilising behaviour, the silence from Brussels and Washington D.C. as pro-regime goons assault student protesters demanding accountability for the Novi Sad canopy collapse speaks volumes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić may believe he is building a stronger Serbia, but history is littered with strongmen (almost always men) who made the same claim, only to leave wreckage behind. In Domanović’s Vođa, the people followed their blind leader to ruin because they placed their trust in his certainty. But Vučić is not blind—he sees exactly where he is leading Serbia. The real question is whether the Serbian people, along with the EU and US, will choose to keep their eyes open or remain captive to the fictions he weaves. Unlike Domanović’s tragic followers, they still have a choice.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> is a senior associate at LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), a visiting fellow at the European Leadership Network (ELN) in London, and a non-resident senior fellow at the Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington DC.</span><span class=\"para\"></span>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Una tragedia en una estación de tren en <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, la segunda ciudad más grande de Serbia, ha desencadenado una ola de protestas estudiantiles que ha barrido el país durante más de tres meses. Los manifestantes exigen responsabilidad por la corrupción gubernamental, pero han sido recibidos con fuerza brutal: <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">matones</a> pro-régimen golpeándolos en las calles. En lugar de abordar las quejas, el presidente autoritario de Serbia, Aleksandar Vučić, ha tejido una historia demasiado familiar. Las protestas, afirma, son orquestadas por agencias de inteligencia occidentales empeñadas en fomentar una <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">revolución de colores</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Es una narrativa cuidadosamente elaborada para servir a un propósito. En el manual de Vučić, la verdad es maleable y la realidad es algo que se debe autorizar y representar. Para entender su estrategia, uno debe primero recurrir a las herramientas de la ficción: personajes, tramas y, sobre todo, el poder de una historia convincente.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>El Líder</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Algunos comentaristas serbios han comparado a Vučić con el protagonista de <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (El Líder)</a>, un mordaz relato satírico de Radoje Domanović. En la historia, un grupo de personas desesperadas de un lugar empobrecido, incapaces de ponerse de acuerdo sobre un líder, finalmente se decide por un extraño. Con una confianza inquebrantable, los conduce a través de montañas y terrenos peligrosos. Uno a uno, caen: heridos, exhaustos, muertos. Aquellos que abandonan el viaje son etiquetados como traidores. Al final, solo quedan tres, y hacen un descubrimiento impactante: su líder es ciego.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La comparación es sorprendente, pero en última instancia engañosa. Vučić no es un hombre ciego tropezando en la oscuridad. Es un maestro manipulador que sabe exactamente a dónde está llevando a Serbia. A diferencia del desafortunado líder de Domanović, Vučić controla la narrativa, cambiando de roles según sea necesario: víctima, salvador, perseguidor. Su método puede entenderse mejor a través de un marco psicológico: el <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triángulo dramático de Karpman</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">En 1968, el psicólogo Stephen Karpman propuso que cada cuento de hadas opera en un modelo de tres personajes: el perseguidor, la víctima y el rescatador. El perseguidor atormenta a la víctima, mientras que el rescatador se lanza a salvar el día. Sin embargo, la brillantez del modelo de Karpman radica en su fluidez: los roles cambian y los personajes retroceden sobre sí mismos.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Considera el cuento del Flautista de Hamelín: comienza como un rescatador, liberando a un pueblo de una infestación de ratas. Pero cuando el alcalde se niega a pagarle, se transforma en un perseguidor, llevando a los niños del pueblo en venganza. El alcalde, una vez víctima de las ratas, se convierte en el perseguidor al engañar al Flautista, y luego vuelve a ser víctima al llorar la pérdida de sus hijos. En una sola narrativa, las identidades se invierten, los roles se invierten.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Y así es con Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Entra Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić es un narrador magistral y un intérprete hábil, que a menudo muestra signos del síndrome del personaje principal. Al igual que el presidente de EE. UU. Donald Trump, habla frecuentemente en <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hipérboles</a> y se refiere a sí mismo en tercera persona, un comportamiento que los psicólogos a menudo asocian con rasgos <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisistas</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Con los años, el panorama mediático de Serbia ha sido cuidadosamente moldeado para reflejar la visión de Vučić. Con las cadenas de televisión y los tabloides firmemente en el <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">agarre</a> del régimen, las narrativas elegidas por el presidente saturan las ondas. Anuncian el “milagro” económico de Serbia mientras ignoran la erosión de las libertades políticas, celebran grandes proyectos de infraestructura como testimonios del progreso nacional mientras minimizan las crisis ambientales, y enmarcan a las potencias extranjeras como benefactores benevolentes o conspiradores sombríos, dependiendo de las necesidades del día.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić gasta mucha energía narrando sus puntos de vista. Un estudio encontró que él y su Partido Progresista Serbio (SNS) controlaban casi <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">el 90 por ciento</a> de toda la cobertura mediática, una cifra que sería impresionante incluso en las autocracias más disciplinadas. Sus monólogos son exhaustivos, a veces de manera bastante literal. Cuando estallaron protestas por su acuerdo de minería de litio, Vučić respondió con un blitzkrieg televisivo: en solo <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">cuatro días</a>, acumuló la asombrosa cifra de 14 horas y 47 minutos de tiempo en vivo, defendiendo su posición con la intensidad de un hombre profundamente agraviado y completamente seguro de su propia rectitud. Su narrativa fue, por supuesto, reforzada por las emisoras nacionales y una prensa sensacionalista aduladora.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Su narración es nada si no es dramática. Ningún serbio, si se ha de creer sus propios relatos, trabaja más duro, sacrifica más o logra hazañas más grandes que el propio Vučić. En un momento, afirmó que a pesar de carecer de talento académico natural, su pura fuerza de voluntad lo había impulsado a obtener un título de derecho summa cum laude en <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">tiempo récord</a>. La cronología real cuenta una historia diferente: le tomó seis años completar sus estudios, y sus calificaciones siguen siendo un misterio.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Luego está el asunto de su omnipresencia. Vučić ha cultivado una <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">imagen divina</a> de un líder que está en todas partes, siempre. En el transcurso de un solo día, podría inaugurar una fábrica en Novi Sad, mantener una reunión a puerta cerrada con líderes empresariales en Belgrado y luego aparecer en un programa de televisión nocturno para reflexionar sobre el futuro de Serbia. La actuación nunca se detiene. El mensaje es claro: no hay Serbia sin Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Los guiones favoritos</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">El teatro político de Vučić opera en una rotación predecible de dos guiones muy desgastados. Estas narrativas no solo refuerzan su imagen; moldean la percepción del público serbio sobre amigos, enemigos e incluso la historia misma.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">El primer guion presenta a Vučić como un hombre perpetuamente bajo asedio: una víctima, golpeada por fuerzas oscuras y anónimas. Pero en un giro dramático, él también es su propio rescatador. En esta narración, Vučić es tanto la damisela como el caballero, el perseguido y el triunfante.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Toma, por ejemplo, su relato de una noche fatídica en octubre de 2000, justo cuando Slobodan Milošević estaba perdiendo el poder. Según cuenta Vučić, estaba dando un paseo con su hijo cuando dos “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogadictos</a>” lanzaron un ataque no provocado. Contra todo pronóstico, el futuro presidente serbio superó a sus agresores, dejándolos inconscientes. La anécdota está llena de subtexto: Serbia, también, estaba bajo ataque, y la caída de Milošević daría paso a una era de caos y ruina. La conclusión no dicha es que solo un hombre fuerte—uno que pueda soportar el sufrimiento y vencer amenazas—puede mantener a Serbia lejos de un colapso mayor.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Los medios serbios, firmemente bajo el control de Vučić, también han estado inundados con un desfile de supuestos complots de asesinato, todos siguiendo la misma fórmula. La amenaza siempre es grave, pero Vučić, siempre el héroe, se niega a ser intimidado. Cuando el entonces ministro del Interior, Aleksandar Vulin, supuestamente estaba “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">temblando de miedo</a>” e imploró al presidente que usara un chaleco antibalas tras el descubrimiento de un supuesto complot de asesinato, Vučić, firme y valiente, rechazó la sugerencia con un simple: “Nunca lo usaré.” Estos complots de asesinato son curiosamente escasos en detalles—¿quién, exactamente, está tratando de matarlo, y por qué?—pero invariablemente llegan a la misma conclusión: Vučić es valiente y, contra todo pronóstico, sobrevive.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">El segundo guion recurrente expande la narrativa de victimización más allá del propio Vučić, presentando a todos los serbios—ya sean de Serbia, Bosnia, Kosovo o Montenegro—como víctimas perpetuas, mientras que Occidente—la OTAN, la UE, los Estados Unidos—juega el papel de agresor implacable. Y luego, por supuesto, está Vučić, su único defensor. En esta narrativa, nadie más que Vučić tiene la fuerza, la inteligencia o la pura presencia para defender a los serbios. La omnipresencia que ha cultivado tan cuidadosamente solo refuerza la noción de que sin él, Serbia estaría perdida.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">En esta versión de la historia, los albaneses de Kosovo no son un pueblo que lucha por la autodeterminación. Más bien, son los arquitectos de “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromos y limpieza étnica</a>” contra los serbios de Kosovo, mientras que Vučić, el protector, se mantiene firme, prometiendo que nunca permitirá que Kosovo sea “regalado.” La acusación es rica, viniendo de un hombre que una vez pidió <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocidio</a> contra los bosniacos durante la Guerra de Bosnia y sirvió como ministro de propaganda de Slobodan Milošević durante la brutal campaña de Serbia en Kosovo, cuando casi <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">el 90 por ciento</a> de los albaneses de Kosovo fueron desplazados y se cometieron innumerables masacres.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Luego estuvo el drama en torno a la Resolución de la ONU sobre el Genocidio de Srebrenica, que Vučić enmarcó no como una condena de una atrocidad histórica, sino como un <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">asalto</a> directo a los serbios en todas partes. Retrató la resolución como un intento de pintar a todos los serbios como villanos. Y luego, en un último toque, se envolvió en la bandera serbia, derramó algunas <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lágrimas de cocodrilo</a> y se presentó como el único guerrero contra la victimización serbia. Fue una actuación magistral, que tenía poco que ver con la verdad, pero todo que ver con el poder.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">En la actualidad, la respuesta de Vučić a la tragedia del dosel de Novi Sad oscila entre los dos guiones recurrentes. Las protestas estudiantiles, sugiere, son obra de <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agentes extranjeros</a>: perpetradores invisibles que conspiran para desestabilizar Serbia. Por implicación, él es la víctima, y también lo son el pueblo serbio, cuyo progreso arduamente ganado está bajo ataque. Y, sin embargo, como siempre, Vučić—quien ha dominado la política serbia durante casi una década y ha presidido sobre <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corrupción generalizada</a>—también se presenta como el rescatador, posicionándose como el mediador entre el gobierno y los manifestantes, la única figura capaz de restaurar el orden.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Sobre el nacionalismo de victimización</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Cualquiera que haya pasado tiempo en los Balcanes reconocerá que el nacionalismo serbio—tanto en Serbia como entre los serbios étnicos en otros lugares—se alimenta menos de triunfos que de agravios, o como <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>la Gran Serbia hasta su encarnación moderna, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—el “Mundo Serbio.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Esta narrativa histórica se nutre de un arsenal bien abastecido de heridas. Hay la Batalla de Kosovo (1389), un choque medieval que ha sido mitificado en una tragedia definitoria de la nación. Hay la larga era de dominio otomano y austrohúngaro, durante la cual los serbios soportaron una subyugación implacable. Y, por supuesto, está la campaña de terror de los Ustaše contra los serbios durante la Segunda Guerra Mundial, un período de horror genuino que ha dejado cicatrices duraderas.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, el antiguo jefe de Vučić, entendió el poder de estos agravios mejor que la mayoría. Su <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">discurso de Gazimestan</a> de 1989, conmemorando el 600<sup>o</sup> aniversario de la Batalla de Kosovo, fue una clase magistral en la reanimación histórica. Para enfatizar el punto, orquestó un gran espectáculo, casi religioso: los restos del Príncipe Lazar, el mártir serbio de 1389, fueron desfilados por territorios habitados por serbios en toda Yugoslavia. Fue una gira política de funerales, un recordatorio de que el pasado no estaba muerto, sino muy vivo—y que los enemigos de Serbia aún acechaban. Este espectáculo no fue solo un guiño a la historia; fue una de las primeras chispas que reavivaron el nacionalismo serbio en toda Yugoslavia, alimentando agravios que contribuirían a la violenta ruptura del país.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La narrativa de victimización no terminó con Milošević, ni se limitó a la historia medieval. Los medios serbios continúan destacando el sufrimiento de los serbios durante las guerras yugoslavas, especialmente los bombardeos de la OTAN en la década de 1990—primero apuntando a las posiciones militares serbias bosnias en <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> durante la Guerra de Bosnia, y luego golpeando a la Yugoslavia residual, que incluía a Serbia y Montenegro, en <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> durante la Guerra de Kosovo. El contexto de estos bombardeos—su intención de detener atrocidades a gran escala—no aparece en estos relatos. En cambio, la OTAN se enmarca como el agresor sin rostro: una fuerza insensible que impone sufrimiento a los serbios—una visión que ha echado raíces profundas. No es sorprendente que una reciente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">encuesta del Instituto Republicano Internacional (IRI)</a> encontrara que solo el 3 por ciento de los serbios favorecen la membresía plena en la OTAN, mientras que el porcentaje más alto (36 por ciento) ve a los Estados Unidos como la mayor amenaza para su país.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">El Kremlin, siempre atento a las narrativas de mala conducta occidental, no ha dejado que este sentimiento se desperdicie. La propaganda rusa en los Balcanes amplifica tanto la victimización serbia real como la imaginada, pintando a Occidente como un villano perpetuo. En 2019, los ministerios de cultura de Rusia y Serbia coprodujeron <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Línea Balcánica), una película de guerra de acción al estilo de Hollywood que ficcionaliza los días finales de la Guerra de Kosovo. En su relato, los serbios son víctimas nobles, los kosovares son criminales de guerra sedientos de sangre respaldados por la OTAN, y los rusos—estoicos, heroicos—acuden al rescate. La película se envuelve en precisión histórica, pero es un alboroto de desinformación, un pastiche de agravios envuelto en la estética del bravado militar.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nada de esto es para disminuir las atrocidades muy reales cometidas contra los serbios. La historia rara vez es tan ordenada. Durante la Segunda Guerra Mundial, la exterminación de serbios en <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—el campo de concentración dirigido por los Ustaše—fue un horror genuino. Incluso en casos donde los serbios fueron los agresores iniciales, a veces se convirtieron en víctimas a su vez, como en la Operación Tormenta (1995), cuando las fuerzas croatas expulsaron a cientos de miles de serbios de la región de Krajina, dejando a muchos muertos a su paso. Pero en el discurso nacionalista serbio, la victimización nunca es solo un reconocimiento del sufrimiento pasado; es un arma política, una justificación y, en manos de figuras como Vučić, un pozo de legitimidad que se repone constantemente.</span>\n<span class=\"para\"><strong>¿Y qué? </strong></span>\n<span class=\"para\">La máquina de propaganda de Vučić funciona con dos guiones muy desgastados. En ambos, los serbios son víctimas perpetuas, y Vučić es el salvador siempre confiable— a veces con la ayuda de Rusia o China. En ambos, el enemigo es o el asesino sin rostro o, más a menudo, Occidente. Las consecuencias de estas narrativas están lejos de ser benignas.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Al igual que Milošević antes que él, Vučić arma la victimización serbia para obtener beneficios políticos. Una nación perpetuamente bajo asedio—al menos en su propia imaginación—necesita un líder fuerte, uno dispuesto a doblar las reglas. Esta lógica le ha dado a Vučić una extraordinaria libertad, tanto a nivel nacional como en la región. La mitología de Vučić el Rescatador le permite actuar de manera inconstitucional y salir impune. En 2016, cuando hombres enmascarados en Belgrado ataron a los espectadores, confiscaron sus teléfonos y arrasaron edificios bajo la cobertura de la oscuridad—armados con bates y cuchillos, golpeando a quienes resistían—para despejar espacio para un proyecto inmobiliario de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 mil millones de euros</a>, nadie fue responsabilizado. Una de las nuevas torres, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, se eleva a 42 pisos, aunque algunos lugareños la han apodado algo menos grandioso: “el pene de Vučić”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Cuando <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">estallaron protestas</a> en Belgrado por la demolición nocturna, gran parte de Serbia permaneció en silencio. Vučić les había vendido una narrativa diferente: que el desarrollo económico, incluso si se lograba a través de algunas violaciones de derechos humanos, valía la pena el precio. Y así, Serbia se convirtió en un estado de vigilancia. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Miles</a> de cámaras Huawei equipadas con reconocimiento facial y de matrículas ahora bordean las calles de Belgrado y mucho más allá. Poderosas herramientas de vigilancia como <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">el software espía Pegasus</a>, el Predator de Cytrox y Clearview AI, mejoran la capacidad del gobierno para rastrear a sus ciudadanos. Mientras tanto, Serbia ha experimentado el retroceso democrático más rápido en los Balcanes. Freedom House ha reclasificado al país de “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parcialmente libre</a> a un régimen de “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">híbrido autocratizante</a>.” Aparte del fraude electoral, muchos serbios continúan apoyando ciegamente al SNS de Vučić, mientras que la UE sigue recompensando a Serbia con un apoyo significativo.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La narrativa de victimización no es solo una herramienta doméstica—es un desestabilizador geopolítico, especialmente considerando que los medios serbios operan en toda la región de los Balcanes. Como tal, mantiene a los serbios, desde Belgrado hasta Pale, atrapados en agravios históricos, impidiendo la reconciliación con sus vecinos. Se interpone en la resolución del conflicto Serbia-Kosovo, una situación que Vučić siempre puede escalar para distraer de los problemas internos. Si el ajuste de cuentas de Alemania después de la guerra remodeló su lugar en Europa, la renuencia de Serbia a hacer lo mismo le impide asumir un papel significativo en los Balcanes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">El nacionalismo de victimización también frena el futuro de Serbia. A principios de la década de 2010, después de años de propagar <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">una ideología nacionalista radical, </a>Vučić y el SNS se presentaron como <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proeuropeos</a>, leyendo las encuestas y sintiendo una oportunidad. Pero después de asegurar el poder en 2012, Vučić gradualmente reescribió el guion. No es un líder termómetro, que simplemente refleja el estado de ánimo nacional; es un termostato, que lo establece. El cambio de temperatura fue lento pero deliberado. Para 2020, en el apogeo de la pandemia de COVID-19, Vučić apuntó a la UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declarando</a>: “Para ahora, todos ustedes entendieron que la solidaridad europea no existe. Esa era una historia de hadas en papel.” La historia de hadas funcionó. Hoy, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">solo el 40 por ciento</a> de los serbios apoyan la adhesión a la UE—el entusiasmo más bajo en la región.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Mientras tanto, Vučić ha cultivado <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alianzas alternativas</a>. Su retrato de China y Rusia como los verdaderos protectores de Serbia ha dado resultados tangibles. Ha firmado <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">acuerdos</a> con Pekín que complicarán severamente la candidatura de Serbia a la UE—aunque, con el entusiasmo público por la UE en un mínimo histórico, Vučić ahora puede enmarcar su giro como democrático, un mero reflejo de la voluntad popular. Una reciente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">encuesta del IRI</a> muestra que el 60 por ciento de los serbios identifican a regímenes totalitarios - Rusia (46 por ciento) o China (14 por ciento) - como sus aliados más importantes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sin embargo, la ficción de Vučić el rescatador se extiende más allá de las fronteras de Serbia. Los responsables políticos occidentales, desesperados por una figura estabilizadora en los Balcanes, han comprado su actuación. Bruselas y Washington tratan a Vučić como un rescatador necesario en lugar de un autócrata que reprime a los manifestantes en casa mientras permite a <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristas</a> en Kosovo. Si Occidente realmente quiere estabilidad, debe dejar de confundir la auto-mitología de Vučić con la realidad.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Las narrativas de Vučić no son ficciones inofensivas. Están diseñadas para consolidar el poder, desacreditar a los oponentes, justificar alianzas con regímenes totalitarios y suprimir la disidencia. Han llevado a Serbia por el camino del gobierno de un solo hombre, con Vučić en el centro, tejiendo la historia. El éxito de su narrativa depende de los medios controlados por el estado, la ausencia de libertad de prensa y, notablemente, la indulgencia de Occidente. Después de años de <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">recompensar</a> el comportamiento desestabilizador de Vučić, el silencio de Bruselas y Washington D.C. mientras los matones pro-régimen asaltan a los estudiantes manifestantes que exigen responsabilidad por el colapso del dosel de Novi Sad dice mucho.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić puede creer que está construyendo una Serbia más fuerte, pero la historia está llena de hombres fuertes (casi siempre hombres) que hicieron la misma afirmación, solo para dejar un rastro de destrucción. En el Vođa de Domanović, la gente siguió a su líder ciego hacia la ruina porque confiaron en su certeza. Pero Vučić no es ciego: ve exactamente a dónde está llevando a Serbia. La verdadera pregunta es si el pueblo serbio, junto con la UE y EE. UU., elegirá mantener los ojos abiertos o permanecer cautivo de las ficciones que teje. A diferencia de los trágicos seguidores de Domanović, ellos aún tienen una opción.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> es un asociado senior en LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), un investigador visitante en la European Leadership Network (ELN) en Londres, y un investigador senior no residente en el Center for European Policy Analysis (CEPA) en Washington D.C.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Traaginen tapahtuma junasemalla <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sadissa</a>, Serbian toiseksi suurimmassa kaupungissa, on käynnistänyt opiskelijamielenosoitusten aallon, joka on pyyhkäissyt maan yli kolmen kuukauden ajan. Mielenosoittajat vaativat vastuuta hallituksen korruptiosta, mutta he ovat kohdanneet brutaalia väkivaltaa—hallituspuolueen <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">rikolliset</a> lyövät heitä kaduilla. Sen sijaan, että hän käsittelisi valituksia, Serbian autoritaarinen presidentti Aleksandar Vučić on keksinyt liian tutun tarinan. Mielenosoitukset, hän väittää, ovat lännen tiedustelupalvelujen orchestratoimia, jotka pyrkivät lietsomaan <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">värivallankumousta</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Se on narratiivi, joka on huolellisesti muotoiltu palvelemaan tarkoitusta. Vučićin käsikirjassa totuus on muovattavissa, ja todellisuus on jotain, jota kirjoitetaan ja esitetään. Ymmärtääkseen hänen strategiansa, on ensin käännyttävä fiktion välineiden puoleen—hahmot, juonet ja ennen kaikkea, vetävän tarinan voima.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Johtaja</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jotkut serbialaiset kommentaattorit ovat verranneet Vučićia <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Johtaja)</a>-teoksen päähenkilöön, Radoje Domanovićin purevaan satiiriseen kertomukseen. Tarinassa joukko epätoivoisia ihmisiä köyhältä alueelta, jotka eivät pysty sopimaan johtajasta, päätyy lopulta tuntemattomaan. Vankkumattomalla itseluottamuksella hän johtaa heitä vuorten yli ja vaarallisten maastojen läpi. Yksi kerrallaan he kaatuvat—vammautuneina, uupuneina, kuolleina. Ne, jotka hylkäävät matkan, leimataan pettureiksi. Lopulta vain kolme jää jäljelle, ja he tekevät järkyttävän löydön: heidän johtajansa on sokea.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vertaus on vaikuttava, mutta lopulta harhaanjohtava. Vučić ei ole sokea mies, joka kompastelee pimeydessä. Hän on mestarimanipulaattori, joka tietää tarkalleen, minne hän johtaa Serbiaa. Toisin kuin Domanovićin onneton johtaja, Vučić hallitsee narratiivia, vaihtaen rooleja tarpeen mukaan—uhri, pelastaja, vainoaja. Hänen menetelmäänsä voidaan parhaiten ymmärtää psykologisen viitekehyksen kautta: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanin draamatrio</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vuonna 1968 psykologi Stephen Karpman ehdotti, että jokainen satutarina toimii kolmen hahmon mallin mukaan: vainoaja, uhri ja pelastaja. Vainoaja kiusaa uhria, kun taas pelastaja saapuu pelastamaan päivän. Karpmanin mallin nerokkuus piilee kuitenkin sen joustavuudessa—roolit vaihtuvat, ja hahmot palaavat itseensä.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ajattele esimerkiksi Pipedraaman tarinaa: hän alkaa pelastajana, vapauttaen kaupungin rottainfektiosta. Mutta kun pormestari kieltäytyy maksamasta hänelle, hän muuttuu vainoajaksi, vieden kaupungin lapset mukanaan kostona. Pormestari, joka oli kerran rottien uhri, muuttuu vainoajaksi petettyään Pipedan, ja siirtyy sitten takaisin uhriksi surressaan lastensa menetystä. Yhdessä narratiivissa identiteetit kääntyvät, roolit vaihtuvat.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ja niin on Vučićin kanssa.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Astukaa Vučićin maailmaan</strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić on mestarillinen tarinankertoja ja taitava esiintyjä, joka usein osoittaa päähenkilö-syndrooman merkkejä. Kuten Yhdysvaltain presidentti Donald Trump, hän puhuu usein <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboleissa</a> ja viittaa itseensä kolmannessa persoonassa—käyttäytyminen, jota psykologit usein yhdistävät <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narsistisiin</a> piirteisiin.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vuosien varrella Serbian mediakenttä on muovattu huolellisesti heijastamaan Vučićin visiota. Televisioverkot ja tabloidit ovat tiukasti <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">hallituspuolueen</a> otteessa, presidentin valitsemat narratiivit kyllästävät lähetykset. Ne julistavat Serbian taloudellista \"ihmettä\" samalla kun ne sivuuttavat poliittisten vapauksien heikkenemisen, juhlivat suuria infrastruktuurihankkeita kansallisen edistyksen todisteina samalla kun ne vähättelevät ympäristökriisejä, ja kehystävät ulkovaltoja joko hyväntekijöinä tai varjoisina salaliittolaisina, riippuen päivän tarpeista.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić käyttää paljon energiaa näkemyksiensä kertomiseen. Yksi tutkimus havaitsi, että hän ja hänen Serbian edistyspuolueensa (SNS) hallitsivat lähes <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 prosenttia</a> kaikesta mediakattavuudesta, luku, joka olisi vaikuttava jopa tiukimmissa autokratioissa. Hänen monologinsa ovat uuvuttavia, joskus kirjaimellisesti. Kun mielenosoitukset puhkesivat hänen litiumkaivosdiilinsä vuoksi, Vučić vastasi televisioblitzkriegillä: vain <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">neljässä päivässä</a> hän keräsi huikeat 14 tuntia ja 47 minuuttia suoraa lähetysaikaa, puolustaen kantaansa miehen intensiivisyydellä, joka oli sekä syvästi loukkaantunut että täysin varma omasta oikeudestaan. Hänen narratiivinsa vahvistettiin tietenkin kansallisilla lähettimillä ja imartelevalla tabloidilehdistöllä.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Hänen tarinankerrontansa on dramaattista. Kukaan serbi, jos uskoo hänen omia kertomuksiaan, ei työskentele kovemmin, uhraa enemmän tai saavuta suurempia saavutuksia kuin Vučić itse. Eräänä hetkenä hän väitti, että huolimatta luonnollisten akateemisten lahjakkuuksien puutteesta, hänen pelkkä tahtovoimansa oli vienyt hänet summa cum laude -oikeustieteen tutkintoon <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">ennätys</a>ajassa. Todellinen aikajana kertoo toisenlaista tarinaa: hänen opintonsa kestäivät kuusi vuotta, ja hänen arvosanansa ovat edelleen mysteeri.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sitten on hänen kaikkialla läsnäolonsa. Vučić on viljellyt <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">jumalallista kuvaa</a> johtajasta, joka on aina läsnä. Yhden päivän aikana hän voi avata tehtaan Novi Sadissa, pitää suljetun kokouksen liikemiesten kanssa Belgradissa ja sitten esiintyä myöhäisillan televisio-ohjelmassa pohtimaan Serbian tulevaisuutta. Esitys ei koskaan lopu. Viesti on selvä: ilman Vučićia ei ole Serbiaa.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Suosikkikäsikirjoitukset</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićin poliittinen teatteri toimii ennustettavalla kahden hyvin kuluneen käsikirjoituksen kierrätyksellä. Nämä narratiivit eivät ainoastaan vahvista hänen kuvaansa; ne muokkaavat Serbian kansan käsitystä ystävistä, vihollisista ja historiasta itsestään.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ensimmäinen käsikirjoitus esittää Vučićin miehenä, joka on jatkuvasti piirityksessä—uhri, jota pimeät ja nimetön voimat lyövät. Mutta dramaattisessa käänteessä hän on myös oma pelastajansa. Tässä kertomuksessa Vučić on sekä neito että ritari, vainottu ja voitokas.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ota esimerkiksi hänen kertomuksensa kohtalokkaasta illasta lokakuussa 2000, juuri kun Slobodan Milošević menetti valtaansa. Kuten Vučić kertoo, hän oli kävelyllä poikansa kanssa, kun kaksi \"<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">huumeidenkäyttäjää</a>\" hyökkäsi häntä vastaan ilman provokaatiota. Kaikkien odotusten vastaisesti tuleva Serbian presidentti voitti yksin hyökkääjät, lyöden heidät tajuttomiksi. Anekdootti on täynnä alatekstejä: Serbia oli myös hyökkäyksen kohteena, ja Miloševićin kaatuminen toisi mukanaan kaaoksen ja tuhon aikakauden. Epävirallinen johtopäätös on, että vain voimakas mies—sellainen, joka voi sekä kestää kärsimystä että voittaa uhkia—voi estää Serbian lisäromahduksen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Serbian media, joka on tiukasti Vučićin hallinnassa, on myös tulvillaan väitettyjä salamurhasuunnitelmia, jotka kaikki seuraavat samaa kaavaa. Uhka on aina vakava, mutta Vučić, ikuisena sankarina, kieltäytyy pelkäämästä. Kun silloinen sisäministeri Aleksandar Vulin oli ilmeisesti \"<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">pelosta tärisevä</a>\" ja pyysi presidenttiä käyttämään luotiliiviä oletetun salamurhasuunnitelman paljastumisen jälkeen, Vučić, lujana ja pelottomana, torjui ehdotuksen yksinkertaisesti: \"En koskaan käytä sitä.\" Nämä salamurhasuunnitelmat ovat kummallisen kevyitä yksityiskohdista—kuka tarkalleen ottaen yrittää tappaa hänet, ja miksi?—mutta ne päätyvät aina samaan johtopäätökseen: Vučić on rohkea ja, kaikista odotuksista huolimatta, selviytyy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Toinen käytettävä käsikirjoitus laajentaa uhriuden narratiivia Vučićin itsensä ulkopuolelle, esittäen kaikki serbit—oli he sitten Serbiasta, Bosniasta, Kosovosta tai Montenegrosta—ikuisina uhreina, kun taas länsi—NATO, EU, Yhdysvallat—näyttelee armottoman hyökkääjän roolia. Ja sitten, tietenkin, on Vučić, heidän ainoa puolustajansa. Tässä narratiivissa kukaan muu kuin Vučić ei omaa voimaa, älykkyyttä tai pelkkää läsnäoloa puolustaa serbejä. Hänen huolellisesti viljelemänsä kaikkialla läsnäolon kuva vain vahvistaa käsitystä siitä, että ilman häntä Serbia olisi hukassa.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tässä historian versiossa Kosovon albaanit eivät ole kansa, joka kamppailee itsemääräämisoikeuden puolesta. Sen sijaan he ovat \" <a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromien ja etnisen puhdistuksen</a>\" arkkitehtejä Kosovon serbejä vastaan, kun taas Vučić, suojelija, seisoo lujana, vannoen, että hän ei koskaan salli Kosovon \"antaa pois\". Syytös on rikas, kun ottaa huomioon, että mies, joka kerran vaati <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genosidia</a> bosniakkeja vastaan Bosnian sodan aikana ja toimi Slobodan Miloševićin propagandaministerinä Serbian brutaalissa kampanjassa Kosovossa, jolloin lähes <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 prosenttia</a> Kosovon albaanista oli siirretty, ja lukuisia verilöylyjä oli tapahtunut.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sitten oli draama YK:n päätöslauselman ympärillä Srebrenican kansanmurhasta, jonka Vučić kehysti ei niinkään historiallisena kauheutena, vaan suoraan <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">hyökkäyksenä</a> serbejä vastaan kaikkialla. Hän esitti päätöslauselman yrityksenä maalata kaikki serbit pahiksiksi. Ja sitten, viimeisessä loistossaan, hän kietoi itsensä Serbian lippuun, vuodatti muutaman <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokotiilinkyynelen</a> ja esitti itsensä ainoana soturina serbivainojen vastaan. Se oli mestarillinen esitys, joka ei ollut paljoa tekemistä totuuden kanssa, mutta kaikkea vallan kanssa.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tällä hetkellä Vučićin vastaus Novi Sadin katoksen katastrofiin leijuu kahden käytettävän käsikirjoituksen välillä. Opiskelijamielenosoitukset, hän ehdottaa, ovat <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">ulkomaisten agenttien</a> työtä—näkymättömät tekijät, jotka suunnittelevat Serbian vakauttamista. Vihjaamalla hän on uhri, ja niin ovat myös Serbian kansa, jonka kovalla työllä saavutettu edistys on hyökkäyksen kohteena. Ja silti, kuten aina, Vučić—joka on hallinnut Serbian politiikkaa lähes vuosikymmenen ja valvonut <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">laajaa korruptiota</a>—esittää myös itsensä pelastajana, asettaen itsensä hallituksen ja mielenosoittajien väliseksi välittäjäksi, ainoaksi hahmoksi, joka voi palauttaa järjestyksen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Uhriutumisnationalismista</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kaikki, jotka ovat viettäneet aikaa Balkanilla, tunnistavat, että serbialainen nationalism—sekä Serbiassa että etnisissä serbeissä muualla—on vähemmän voitosta kuin valituksesta, tai kuten <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> sanoi, \"serbit kärsivät jonkinlaisesta ikuisesta uhrisyndroomasta.\" Historiallinen uhriuden tunne ei ole vain osa serbialaista identiteettiä; se on sen voimaantava voima, emotionaalinen virtaus, joka on pitkään ohjannut nationalistisia kunnianhimoja, aina <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Suuresta Serbiasta</a> sen nykyaikaiseen ilmentymään, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—\"Serbian maailma\".</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tämä historiallinen narratiivi ammentaa hyvin varustetusta haavojen arsenaalista. Siellä on Kosovon taistelu (1389), keskiaikainen yhteenotto, joka on mytologisoitu kansakuntaa määrittäväksi tragediaksi. On pitkä aikakausi Osmanien ja Itävalta-Unkarin hallintoa, jonka aikana serbit kärsivät jatkuvasta alistamisesta. Ja on tietenkin Ustašien terrorikampanja serbejä vastaan toisen maailmansodan aikana, aikakausi, joka on jättänyt pysyviä arpia.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučićin entinen pomo, ymmärsi näiden valitusten voiman paremmin kuin useimmat. Hänen 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestanin puheensa</a>, joka muisteli Kosovon taistelun 600<sup>ttä</sup> vuosipäivää, oli mestariluokka historiallisessa elvyttämisessä. Korostaakseen asiaa hän järjesti suuren, lähes uskonnollisen spektaakkelin: prinssi Lazar, 1389 Serbian marttyyri, kuljetettiin serbejä asuttavien alueiden läpi Jugoslaviassa. Se oli poliittinen hautajaiskiertue, muistutus siitä, että menneisyys ei ollut kuollut, vaan hyvin elävä—ja että Serbian viholliset olivat edelleen piilossa. Tämä spektaakkeli ei ollut vain viittaus historiaan—se oli yksi varhaisista kipinöistä, jotka sytyttivät serbikansallisuuden koko Jugoslaviassa, ruokkien valituksia, jotka johtaisivat maan väkivaltaiseen hajoamiseen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Uhriuden narratiivi ei päättynyt Miloševićiin, eikä se rajoittunut keskiaikaiseen historiaan. Serbian media jatkaa serbien kärsimyksen korostamista Jugoslavian sodan aikana, erityisesti 1990-luvun NATO-pommitusten—ensimmäisenä kohteena Bosnian serbivoimien sotilaalliset asemat <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> Bosnian sodan aikana, ja myöhemmin iskiessä jäljelle jääneeseen Jugoslaviaan, johon kuului Serbia ja Montenegro, <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> Kosovon sodan aikana. Näiden pommitusten konteksti—niiden tarkoitus pysäyttää laajamittaiset julmuudet—ei esiinny näissä kertomuksissa. Sen sijaan NATO kehystetään kasvottomaksi hyökkääjäksi—tunteettomaksi voimaksi, joka aiheuttaa kärsimystä serbeille—näkemykseksi, joka on juurtunut syvälle. Ei ole yllättävää, että äskettäinen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Kansainvälisen republikaanisen instituutin (IRI) kysely</a> osoitti, että vain 3 prosenttia serbeistä kannattaa täysimääräistä NATO-jäsenyyttä, kun taas suurin prosenttiosuus (36 prosenttia) näkee Yhdysvallat maan suurimpana uhkana.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kreml, joka on aina herkkä lännen väärinkäytöksille, ei ole antanut tämän tunteen mennä hukkaan. Venäläinen propaganda Balkanilla vahvistaa sekä todellista että kuvitteellista serbivainoa, maalaten lännen ikuiseksi pahikseksi. Vuonna 2019 Venäjän ja Serbian kulttuuriministeriöt tuottivat yhdessä <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), toimintapainotteisen, Hollywood-tyylisen sotaleffan, joka fiktionaalistaa Kosovon sodan viimeiset päivät. Sen kertomuksessa serbit ovat jaloja uhreja, kosovarit ovat verenhimoisia sotarikollisia, joita NATO tukee, ja venäläiset—stoiset, sankarilliset—rientävät apuun. Elokuva kietoutuu historiallisesti tarkkuuteen, mutta se on disinformaation riemujuhla, valitusten pastissi, joka on kääritty sotilaallisen rohkeuden estetiikkaan.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ei ole tarkoitus vähätellä serbejä vastaan tehtyjä hyvin todellisia julmuuksia. Historia ei ole harvoin niin siistiä. Toisen maailmansodan aikana serbien tuhoaminen <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovacissa</a>—Ustašien johtamassa keskitysleirissä—oli todellinen kauheus. Jopa tapauksissa, joissa serbit olivat alkuperäisiä aggressoreita, heistä tuli joskus uhreja vuorostaan, kuten Operaatio Myrskyssä (1995), jolloin kroatialaiset joukot karkottivat satojatuhansia serbejä Krajina-alueelta, jättäen monia kuolleina jälkeensä. Mutta serbialaisessa nationalistidiskurssissa uhrius ei ole koskaan vain tunnustamista menneistä kärsimyksistä; se on poliittinen ase, oikeutus, ja Vučićin kaltaisten hahmojen käsissä jatkuvasti uusiutuva legitimiteetin lähde.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Entä sitten?</strong></span>\n<span class=\"para\">Vučićin propagandakoneisto toimii kahden hyvin kuluneen käsikirjoituksen varassa. Molemmissa serbit ovat ikuisia uhreja, ja Vučić on aina luotettava pelastaja—joskus Venäjän tai Kiinan avustuksella. Molemmissa vihollinen on joko kasvoton salamurhaaja tai, useammin, länsi. Näiden narratiivien seuraukset ovat kaukana harmittomista.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kuten Milošević ennen häntä, Vučić aseistaa serbivainoa poliittisen voiton saavuttamiseksi. Kansakunta, joka on jatkuvasti piirityksessä—ainakin omassa mielikuvituksessaan—tarvitsee vahvan johtajan, joka on valmis taivuttamaan sääntöjä. Tämä logiikka on antanut Vučićille poikkeuksellista vapautta sekä kotimaassa että alueella. Vučićin pelastajan mytologia mahdollistaa hänen toimia perustuslain vastaisesti ja päästä siitä pakoon. Vuonna 2016, kun naamioituneet miehet Belgradissa sitoivat sivustakatsojat, takavarikoivat heidän puhelimensa ja purkivat rakennuksia pimeyden suojassa—aseistettuna mailoilla ja veitsillä, lyöden niitä, jotka vastustivat—tyhjentääkseen tilaa <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miljardin euron</a> kiinteistöhankkeelle, kukaan ei joutunut vastuuseen. Yksi uusista torneista, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, on 42 kerrosta korkea, vaikka jotkut paikalliset ovat nimenneet sen vähemmän mahtipontisesti: \"Vučićin penis\".</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kun <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">mielenosoitukset</a> puhkesivat Belgradissa yön purkamisen vuoksi, suuri osa Serbiasta pysyi hiljaa. Vučić oli myynyt heille toisenlaisen narratiivin—että taloudellinen kehitys, vaikka se saavutettaisiin muutamilla ihmisoikeusloukkauksilla, oli hintansa arvoista. Ja niin Serbia muuttui valvontavaltioksi. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tuhannet</a> Huawei-kamerat, joissa on kasvo- ja rekisterikilpitunnistus, ovat nyt Belgradin kaduilla ja kauempana. Voimakkaat valvontatyökalut, kuten <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-vakoiluohjelma</a>, Cytroxin Predator ja Clearview AI, parantavat hallituksen kykyä seurata kansalaisiaan. Samaan aikaan Serbia on kokenut nopeimman demokraattisen taantuman Balkanilla. Freedom House on luokitellut maan \" <a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">osittain vapaaksi</a> \" \" <a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratisoituvaksi hybridiksi</a> \" -hallinnoksi. Vaaleja väärentämättä monet serbit jatkavat sokeaa tukeaan Vučićin SNS:lle, kun taas EU jatkaa Serbian palkitsemista merkittävällä tuella.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Uhriuden narratiivi ei ole vain kotimainen työkalu—se on geopoliittinen epävakauden aiheuttaja, erityisesti ottaen huomioon, että serbialainen media toimii koko Balkanilla. Tällaisena se pitää serbit, Belgradista Paleen, vangittuna historiallisessa valituksessa, estäen sovinnon naapurimaidensa kanssa. Se seisoo tiellä Serbian ja Kosovon konfliktin ratkaisemisessa, tilanne, jota Vučić voi aina nostaa häiritäkseen kotimaan ongelmia. Jos Saksan sodanjälkeinen tilinpäätös muokkasi sen paikkaa Euroopassa, Serbian haluttomuus tehdä sama estää sen merkittävän roolin ottamisen Balkanilla.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nationalistinen uhrius myös estää Serbian tulevaisuutta. 2010-luvun alussa, vuosien radikaalin nationalistisen ideologian levittämisen jälkeen, Vučić ja SNS esittäytyivät <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-eurooppalaisina</a>, lukien mielipidemittauksia ja aistien mahdollisuuden. Mutta vallan turvaamisen jälkeen vuonna 2012 Vučić alkoi vähitellen kirjoittaa käsikirjoitusta uusiksi. Hän ei ole lämpömittarijohtaja, joka vain heijastaa kansallista mielialaa; hän on termostaatti, joka asettaa sen. Lämpötilan muutos oli hidasta mutta tarkoituksellista. Vuoteen 2020 mennessä, COVID-19-pandemian huipulla, Vučić suuntasi EU:ta, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">julistaen</a>: \"Olette kaikki ymmärtäneet, että eurooppalainen solidaarisuus ei ole olemassa. Se oli satu paperilla.\" Satu toimi. Nykyään <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">vain 40 prosenttia</a> serbeistä tukee EU-jäsenyyttä—alin innostus alueella.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Samaan aikaan Vučić on vaalinut <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">vaihtoehtoisia liittoumia</a>. Hänen kuvastuksensa Kiinasta ja Venäjästä Serbian todellisina suojelijoina on tuottanut konkreettisia tuloksia. Hän on solminut <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">sopimuksia</a> Pekingin kanssa, jotka vaikeuttavat Serbian EU-pyrkimyksiä—vaikka, kun julkinen innostus EU:ta kohtaan on alimmillaan, Vučić voi nyt kehystää käännöksensä demokraattisena, pelkkänä kansan tahdon heijastuksena. Äskettäinen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-kysely</a> osoittaa, että 60 prosenttia serbeistä tunnistaa totalitaariset hallitukset - Venäjä (46 prosenttia) tai Kiina (14 prosenttia) - tärkeimmiksi liittolaisikseen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kuitenkin Vučićin pelastajan myytti ulottuu Serbian rajojen ulkopuolelle. Lännen päättäjät, jotka ovat epätoivoisia vakauden hahmon löytämisessä Balkanilla, ovat ostaneet hänen esityksensä. Bryssel ja Washington pitävät Vučićia välttämättömänä pelastajana sen sijaan, että hän olisi autokraatti, joka tukahduttaa mielenosoittajia kotimaassa samalla kun hän mahdollistaa <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristeja</a> Kosovossa. Jos länsi todella haluaa vakautta, sen on lopetettava Vučićin itsemytologian sekoittaminen todellisuuteen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićin narratiivit eivät ole harmittomia fiktiota. Ne on suunniteltu vakiinnuttamaan valtaa, discreditoimaan vastustajia, oikeuttamaan liittoutumia totalitaaristen hallitusten kanssa ja tukahduttamaan erimielisyyksiä. Ne ovat vieneet Serbian yhden miehen hallinnan tielle, jossa Vučić on keskiössä, kertoen tarinaa. Hänen narratiivinsa menestys riippuu valtion hallitsemasta mediasta, lehdistön vapauden puutteesta ja erityisesti lännen myötämielisyydestä. Vuosiin <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">palkitsemalla</a> Vučićin epävakaata käyttäytymistä, Brysselin ja Washington D.C.:n hiljaisuus, kun hallituspuolueen pahoinpitelemät opiskelijamielenosoittajat vaativat vastuuta Novi Sadin katoksen romahduksesta, puhuu volyymia.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić saattaa uskoa rakentavansa vahvempaa Serbiaa, mutta historia on täynnä vahvoja miehiä (melkein aina miehiä), jotka tekivät saman väitteen, vain jättäen jälkeensä tuhoa. Domanovićin Vođa-teoksessa kansa seurasi sokeaa johtajaansa tuhoon, koska he luottivat hänen varmuuteensa. Mutta Vučić ei ole sokea—hän näkee tarkalleen, minne hän johtaa Serbiaa. Todellinen kysymys on, valitsevatko Serbian kansa, yhdessä EU:n ja Yhdysvaltojen kanssa, pitää silmänsä auki vai jäädä vangiksi hänen kutomilleen fiktiolle. Toisin kuin Domanovićin traagiset seuraajat, heillä on edelleen valinta.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> on vanhempi tutkija LSE IDEAS:ssa, Lontoon taloustieteellisessä korkeakoulussa (LSE), vieraileva tutkija Euroopan johtajuusverkostossa (ELN) Lontoossa ja ei-asuva vanhempi tutkija Euroopan politiikan analyysin keskuksessa (CEPA) Washington D.C.:ssä.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Une tragédie dans une gare à <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, la deuxième plus grande ville de Serbie, a déclenché une vague de manifestations étudiantes qui a balayé le pays pendant plus de trois mois. Les manifestants exigent des comptes pour la corruption gouvernementale, mais ils ont été confrontés à une force brutale—des <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">voyous</a> pro-régime les battant dans les rues. Plutôt que de s'attaquer aux griefs, le président autoritaire de la Serbie, Aleksandar Vučić, a tissé un récit trop familier. Les manifestations, prétend-il, sont orchestrées par des agences de renseignement occidentales déterminées à fomenter une <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">révolution colorée</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">C'est un récit soigneusement élaboré pour servir un but. Dans le manuel de Vučić, la vérité est malléable, et la réalité est quelque chose à écrire et à jouer. Pour comprendre sa stratégie, il faut d'abord se tourner vers les outils de la fiction—les personnages, les intrigues, et surtout, le pouvoir d'une histoire captivante.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Le Leader</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Certains commentateurs serbes ont comparé Vučić au protagoniste de <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Le Leader)</a>, un conte satirique mordant de Radoje Domanović. Dans l'histoire, un groupe de personnes désespérées d'un endroit appauvri, incapables de s'accorder sur un leader, finit par se fixer sur un étranger. Avec une confiance inébranlable, il les conduit à travers des montagnes et des terrains périlleux. Un par un, ils tombent—blessés, épuisés, morts. Ceux qui abandonnent le voyage sont étiquetés traîtres. À la fin, seuls trois restent, et ils font une découverte choquante : leur leader est aveugle.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La comparaison est frappante, mais finalement trompeuse. Vučić n'est pas un homme aveugle trébuchant dans l'obscurité. C'est un maître manipulateur qui sait exactement où il mène la Serbie. Contrairement au leader malheureux de Domanović, Vučić contrôle le récit, changeant de rôle selon les besoins—victime, sauveur, persécuteur. Sa méthode peut être mieux comprise à travers un cadre psychologique : le <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triangle dramatique de Karpman</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">En 1968, le psychologue Stephen Karpman a proposé que chaque conte de fées fonctionne sur un modèle à trois personnages : le persécuteur, la victime et le sauveur. Le persécuteur tourmente la victime, tandis que le sauveur intervient pour sauver la situation. Pourtant, le génie du modèle de Karpman réside dans sa fluidité—les rôles changent, et les personnages font marche arrière.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Considérez le conte du Joueur de flûte : il commence comme un sauveur, libérant une ville d'une infestation de rats. Mais lorsque le maire refuse de le payer, il se transforme en persécuteur, emmenant les enfants de la ville par vengeance. Le maire, autrefois victime des rats, devient le persécuteur en trompant le Joueur de flûte, puis revient à la victime alors qu'il pleure la perte de ses enfants. Dans un seul récit, les identités sont renversées, les rôles inversés.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Et il en va de même avec Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Entrée de Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić est un conteur habile et un performer talentueux, affichant souvent des signes de syndrome de personnage principal. Comme le président américain Donald Trump, il parle fréquemment en <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboles</a> et se réfère à lui-même à la troisième personne—un comportement que les psychologues associent souvent à des traits <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissiques</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Au fil des ans, le paysage médiatique serbe a été soigneusement façonné pour refléter la vision de Vučić. Avec des chaînes de télévision et des tabloïds fermement sous le <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">contrôle</a> du régime, les récits choisis par le président saturent les ondes. Ils font l'éloge du \"miracle\" économique de la Serbie tout en ignorant l'érosion des libertés politiques, célèbrent de grands projets d'infrastructure comme des témoignages du progrès national tout en minimisant les crises environnementales, et présentent les puissances étrangères comme des bienfaiteurs bienveillants ou des conspirateurs obscurs, selon les besoins du jour.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić dépense beaucoup d'énergie à narrer ses vues. Une étude a révélé que lui et son Parti progressiste serbe (SNS) contrôlaient près de <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 pour cent</a> de toute la couverture médiatique, un chiffre qui serait impressionnant même dans les autocraties les plus disciplinées. Ses monologues sont épuisants, parfois littéralement. Lorsque des manifestations ont éclaté à propos de son accord sur l'exploitation du lithium, Vučić a répondu par un blitzkrieg télévisé : en seulement <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">quatre jours</a>, il a enregistré un incroyable 14 heures et 47 minutes de temps d'antenne en direct, défendant sa position avec l'intensité d'un homme à la fois profondément aggrégé et totalement certain de sa propre rectitude. Son récit a, bien sûr, été renforcé par les diffuseurs nationaux et une presse tabloïd sycophante.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Son récit est tout sauf dramatique. Aucun Serbe, si l'on en croit ses propres récits, ne travaille plus dur, ne sacrifie plus ou n'accomplit de plus grands exploits que Vučić lui-même. À un moment donné, il a affirmé que malgré son manque de talent académique naturel, sa seule force de volonté l'avait propulsé à un diplôme de droit summa cum laude en <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">temps record</a>. La chronologie réelle raconte une histoire différente : il lui a fallu six ans pour terminer ses études, et ses notes restent un mystère.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ensuite, il y a la question de son omniprésence. Vučić a cultivé une <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">image divine</a> d'un leader qui est partout, tout le temps. En l'espace d'une seule journée, il pourrait inaugurer une usine à Novi Sad, tenir une réunion à huis clos avec des chefs d'entreprise à Belgrade, puis apparaître dans une émission de télévision tardive pour réfléchir à l'avenir de la Serbie. La performance ne s'arrête jamais. Le message est clair : il n'y a pas de Serbie sans Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Les scénarios préférés</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le théâtre politique de Vučić fonctionne sur une rotation prévisible de deux scénarios bien usés. Ces récits ne renforcent pas seulement son image ; ils façonnent la perception du public serbe des amis, des ennemis et de l'histoire elle-même.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le premier scénario présente Vučić comme un homme perpétuellement assiégé—une victime, battue par des forces sombres et sans nom. Mais dans un retournement dramatique, il est aussi son propre sauveur. Dans ce récit, Vučić est à la fois la demoiselle et le chevalier, le persécuté et le triomphant.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Prenez, par exemple, son récit d'une soirée fatidique en octobre 2000, juste au moment où Slobodan Milošević perdait le pouvoir. Comme Vučić le raconte, il se promenait avec son fils lorsque deux \"<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>\" ont lancé une attaque non provoquée. Contre toute attente, le futur président serbe a maîtrisé à lui seul ses agresseurs, les mettant hors de combat. L'anecdote est riche en sous-texte : la Serbie, elle aussi, était sous attaque, et la chute de Milošević ouvrirait la voie à une ère de chaos et de ruine. La conclusion sous-entendue est qu'un homme fort—celui qui peut à la fois endurer la souffrance et vaincre les menaces—peut empêcher la Serbie de s'effondrer davantage.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Les médias serbes, fermement sous le contrôle de Vučić, ont également été inondés d'une parade de complots d'assassinat présumés, tous suivant la même formule. La menace est toujours grave, mais Vučić, héros éternel, refuse d'être intimidé. Lorsque le ministre de l'Intérieur de l'époque, Aleksandar Vulin, était soi-disant \"<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremblant de peur</a>\" et a imploré le président de porter un gilet pare-balles après la découverte d'un supposé complot d'assassinat, Vučić, ferme et intrépide, a rejeté la suggestion avec un simple : \"Je ne le porterai jamais.\" Ces complots d'assassinat manquent curieusement de détails—qui, exactement, essaie de le tuer, et pourquoi ?—mais ils aboutissent invariablement à la même conclusion : Vučić est courageux et, contre toute attente, survit.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le deuxième scénario de prédilection élargit le récit de victimisation au-delà de Vučić lui-même, présentant tous les Serbes—qu'ils viennent de Serbie, de Bosnie, du Kosovo ou du Monténégro—comme des victimes perpétuelles, tandis que l'Occident—l'OTAN, l'UE, les États-Unis—joue le rôle de l'agresseur implacable. Et puis, bien sûr, il y a Vučić, leur unique défenseur. Dans ce récit, personne d'autre que Vučić n'a la force, l'intelligence ou la simple présence pour défendre les Serbes. L'omniprésence qu'il a si soigneusement cultivée ne fait que renforcer l'idée que sans lui, la Serbie serait perdue.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Dans cette version de l'histoire, les Albanais du Kosovo ne sont pas un peuple luttant pour l'autodétermination. Au contraire, ils sont les architectes de \"<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms et de nettoyage ethnique</a>\" contre les Serbes du Kosovo, tandis que Vučić, le protecteur, reste ferme, jurant qu'il ne permettra jamais que le Kosovo soit \"donné\". L'accusation est riche, venant d'un homme qui a un jour appelé au <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">génocide</a> contre les Bosniaques pendant la guerre de Bosnie et a été ministre de la propagande de Slobodan Milošević pendant la campagne brutale de la Serbie au Kosovo, lorsque près de <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 pour cent</a> des Albanais du Kosovo ont été déplacés, et d'innombrables massacres ont été commis.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ensuite, il y a eu le drame entourant la résolution de l'ONU sur le génocide de Srebrenica, que Vučić a présenté non pas comme une condamnation d'une atrocité historique, mais comme une <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">attaque</a> directe contre les Serbes partout. Il a dépeint la résolution comme une tentative de peindre tous les Serbes comme des méchants. Et puis, dans un dernier éclat, il s'est drapé dans le drapeau serbe, a versé quelques <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">larmes de crocodile</a>, et s'est présenté comme le seul guerrier contre la victimisation serbe. C'était une performance magistrale, qui avait peu à voir avec la vérité, mais tout à voir avec le pouvoir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Actuellement, la réponse de Vučić à la catastrophe du auvent de Novi Sad oscille entre les deux scénarios de prédilection. Les manifestations étudiantes, suggère-t-il, sont l'œuvre d'<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agents étrangers</a>—des auteurs invisibles complotant pour déstabiliser la Serbie. Par implication, il est la victime, tout comme le peuple serbe, dont le progrès durement acquis est attaqué. Et pourtant, comme toujours, Vučić—qui a dominé la politique serbe pendant près d'une décennie et a présidé à une <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corruption généralisée</a>—se présente également comme le sauveur, se positionnant comme le médiateur entre le gouvernement et les manifestants, la seule figure capable de rétablir l'ordre.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Sur le nationalisme de victimisation</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Quiconque a passé du temps dans les Balkans reconnaîtra que le nationalisme serbe—tant en Serbie qu'entre les Serbes ethniques ailleurs—est alimenté moins par le triomphe que par le ressentiment, ou comme <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>Grande Serbie à son incarnation moderne, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—le \"Monde serbe.\"</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ce récit historique puise dans un arsenal bien garni de blessures. Il y a la bataille du Kosovo (1389), un affrontement médiéval qui a été mythologisé en une tragédie définissant la nation. Il y a la longue ère de domination ottomane et austro-hongroise, durant laquelle les Serbes ont enduré une soumission incessante. Et il y a, bien sûr, la campagne de terreur des Oustachis contre les Serbes pendant la Seconde Guerre mondiale, une période d'horreur véritable qui a laissé des cicatrices durables.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, l'ancien patron de Vučić, comprenait le pouvoir de ces griefs mieux que quiconque. Son discours de Gazimestan de 1989, commémorant le 600<sup>e</sup> anniversaire de la bataille du Kosovo, était un cours magistral en réanimation historique. Pour faire passer le message, il a orchestré un grand spectacle, presque religieux : les restes du prince Lazar, le martyr serbe de 1389, ont été défilés à travers les territoires habités par des Serbes à travers la Yougoslavie. C'était une tournée funéraire politique, un rappel que le passé n'était pas mort, mais bien vivant—et que les ennemis de la Serbie rôdaient encore. Ce spectacle n'était pas seulement un clin d'œil à l'histoire—c'était l'une des premières étincelles qui ont ravivé le nationalisme serbe à travers la Yougoslavie, alimentant des ressentiments qui contribueraient à la violente désintégration du pays.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le récit de victimisation ne s'est pas terminé avec Milošević, ni n'a-t-il été confiné à l'histoire médiévale. Les médias serbes continuent de mettre en avant la souffrance des Serbes pendant les guerres yougoslaves, en particulier les bombardements de l'OTAN dans les années 1990—ciblant d'abord les positions militaires serbes de Bosnie en <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> pendant la guerre de Bosnie, puis frappant la Yougoslavie résiduelle, qui comprenait la Serbie et le Monténégro, en <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> pendant la guerre du Kosovo. Le contexte de ces bombardements—leur intention d'arrêter des atrocités à grande échelle—n'apparaît pas dans ces récits. Au lieu de cela, l'OTAN est présentée comme l'agresseur sans visage—une force insensible imposant la souffrance aux Serbes—une vision qui a pris racine profondément. Sans surprise, un récent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondage de l'Institut républicain international (IRI)</a> a révélé que seulement 3 pour cent des Serbes favorisent l'adhésion complète à l'OTAN, tandis que le pourcentage le plus élevé (36 pour cent) considère les États-Unis comme la plus grande menace pour leur pays.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le Kremlin, toujours à l'écoute des récits de malversations occidentales, n'a pas laissé ce sentiment se perdre. La propagande russe dans les Balkans amplifie à la fois la victimisation réelle et imaginaire des Serbes, peignant l'Occident comme un méchant perpétuel. En 2019, les ministères de la culture de la Russie et de la Serbie ont coproduit <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Ligne des Balkans), un film de guerre au style hollywoodien qui fictionnalise les derniers jours de la guerre du Kosovo. Dans son récit, les Serbes sont des victimes nobles, les Kosovars sont des criminels de guerre assoiffés de sang soutenus par l'OTAN, et les Russes—stoïques, héroïques—arrivent à la rescousse. Le film se drape dans l'exactitude historique, mais c'est un désordre de désinformation, un pastiche de ressentiment enveloppé dans l'esthétique de la bravade militaire.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Aucun de cela ne vise à diminuer les atrocités très réelles commises contre les Serbes. L'histoire est rarement si ordonnée. Pendant la Seconde Guerre mondiale, l'extermination des Serbes à <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—le camp de concentration dirigé par les Oustachis—était une véritable horreur. Même dans les cas où les Serbes étaient les agresseurs initiaux, ils devenaient parfois des victimes à leur tour, comme lors de l'Opération Tempête (1995), lorsque les forces croates ont expulsé des centaines de milliers de Serbes de la région de Krajina, laissant de nombreux morts sur leur passage. Mais dans le discours nationaliste serbe, la victimisation n'est jamais simplement une reconnaissance de la souffrance passée ; c'est une arme politique, une justification, et, entre les mains de figures comme Vučić, un puits de légitimité toujours renouvelé.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Et alors ? </strong></span>\n<span class=\"para\">La machine de propagande de Vučić fonctionne sur deux scénarios bien usés. Dans les deux, les Serbes sont des victimes perpétuelles, et Vučić est le sauveur toujours fiable—parfois avec l'aide de la Russie ou de la Chine. Dans les deux, l'ennemi est soit l'assassin sans visage, soit, plus souvent, l'Occident. Les conséquences de ces récits sont loin d'être bénignes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Comme Milošević avant lui, Vučić arme la victimisation serbe pour un gain politique. Une nation perpétuellement assiégée—du moins dans son imagination—a besoin d'un leader fort, prêt à plier les règles. Cette logique a donné à Vučić une latitude extraordinaire, tant sur le plan national qu'international. La mythologie de Vučić le Sauveur lui permet d'agir de manière inconstitutionnelle et de s'en tirer. En 2016, lorsque des hommes masqués à Belgrade ont ligoté des témoins, confisqué leurs téléphones et rasé des bâtiments sous le couvert de l'obscurité—armés de battes et de couteaux, battant ceux qui résistaient—pour dégager de l'espace pour un projet immobilier de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milliards d'euros</a>, personne n'a été tenu responsable. L'une des nouvelles tours, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, mesure 42 étages de haut, bien que certains habitants l'aient surnommée quelque chose de moins grandiose : \"le pénis de Vučić\".</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Lorsque des <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">manifestations</a> ont éclaté à Belgrade à propos de la démolition nocturne, une grande partie de la Serbie est restée silencieuse. Vučić leur avait vendu un récit différent—que le développement économique, même s'il était réalisé par quelques violations des droits de l'homme, valait le prix. Et ainsi, la Serbie est devenue un État de surveillance. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Des milliers</a> de caméras Huawei équipées de reconnaissance faciale et de plaques d'immatriculation bordent désormais les rues de Belgrade et au-delà. Des outils de surveillance puissants comme <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">le logiciel espion Pegasus</a>, le Predator de Cytrox, et Clearview AI, renforcent la capacité du gouvernement à suivre ses citoyens. Pendant ce temps, la Serbie a connu le plus rapide recul démocratique des Balkans. Freedom House a reclassé le pays de \" <a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">partiellement libre</a> à un régime \"<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">hybride autocratique</a>\". En dehors des fraudes électorales, de nombreux Serbes continuent de soutenir aveuglément le SNS de Vučić, tandis que l'UE continue de récompenser la Serbie par un soutien significatif.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le récit de victimisation n'est pas seulement un outil domestique—c'est un déstabilisateur géopolitique, surtout considérant que les médias serbes opèrent à travers les Balkans. En tant que tel, il maintient les Serbes, de Belgrade à Pale, piégés dans un ressentiment historique, empêchant la réconciliation avec leurs voisins. Il se dresse sur le chemin de la résolution du conflit Serbie-Kosovo, une situation que Vučić peut toujours escalader pour détourner l'attention des problèmes internes. Si le règlement d'après-guerre de l'Allemagne a redéfini sa place en Europe, la réticence de la Serbie à faire de même l'empêche d'assumer un rôle significatif dans les Balkans.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le nationalisme de victimisation entrave également l'avenir de la Serbie. Au début des années 2010, après des années à propager une <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">idéologie nationaliste radicale</a>, Vučić et le SNS se sont présentés comme <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-européens</a>, lisant les sondages et sentant une opportunité. Mais après avoir sécurisé le pouvoir en 2012, Vučić a progressivement réécrit le scénario. Il n'est pas un leader thermomètre, reflétant simplement l'humeur nationale ; il est un thermostat, la réglant. Le changement de température a été lent mais délibéré. En 2020, au plus fort de la pandémie de COVID-19, Vučić a visé l'UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">déclarant</a> : \"À présent, vous avez tous compris que la solidarité européenne n'existe pas. C'était un conte de fées sur papier.\" Le conte de fées a fonctionné. Aujourd'hui, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">seulement 40 pour cent</a> des Serbes soutiennent l'adhésion à l'UE—le plus bas enthousiasme de la région.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Pendant ce temps, Vučić a cultivé des <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alliances alternatives</a>. Sa représentation de la Chine et de la Russie comme les véritables protecteurs de la Serbie a produit des résultats tangibles. Il a signé des <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">accords</a> avec Pékin qui compliqueront gravement la candidature de la Serbie à l'UE—bien qu'avec l'enthousiasme public pour l'UE à un niveau historiquement bas, Vučić peut désormais présenter son pivot comme démocratique, un simple reflet de la volonté populaire. Un récent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondage de l'IRI</a> montre que 60 pour cent des Serbes identifient les régimes totalitaires - la Russie (46 pour cent) ou la Chine (14 pour cent) - comme leurs alliés les plus importants.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Cependant, la fiction de Vučić le sauveur s'étend au-delà des frontières de la Serbie. Les décideurs occidentaux, désespérés de trouver une figure stabilisante dans les Balkans, ont cru à son acte. Bruxelles et Washington traitent Vučić comme un sauveur nécessaire plutôt que comme un autocrate qui réprime les manifestants chez lui tout en permettant aux <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristes</a> au Kosovo. Si l'Occident veut vraiment la stabilité, il doit cesser de confondre la mythologie personnelle de Vučić avec la réalité.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Les récits de Vučić ne sont pas des fictions inoffensives. Ils sont conçus pour consolider le pouvoir, discréditer les opposants, justifier des alliances avec des régimes totalitaires et réprimer la dissidence. Ils ont conduit la Serbie sur la voie d'un régime de l'homme fort, avec Vučić au centre, tissant le récit. Le succès de son récit repose sur des médias contrôlés par l'État, une absence de liberté de la presse, et, notamment, l'indulgence de l'Occident. Après des années à <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">récompenser</a> le comportement déstabilisant de Vučić, le silence de Bruxelles et de Washington D.C. alors que des voyous pro-régime agressent des étudiants manifestant pour demander des comptes pour l'effondrement du auvent de Novi Sad en dit long.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić peut croire qu'il construit une Serbie plus forte, mais l'histoire est jonchée de chefs forts (presque toujours des hommes) qui ont fait la même affirmation, pour ne laisser que des décombres derrière eux. Dans le Vođa de Domanović, le peuple a suivi son leader aveugle vers la ruine parce qu'il avait placé sa confiance dans sa certitude. Mais Vučić n'est pas aveugle—il voit exactement où il mène la Serbie. La vraie question est de savoir si le peuple serbe, ainsi que l'UE et les États-Unis, choisiront de garder les yeux ouverts ou de rester captifs des fictions qu'il tisse. Contrairement aux tragiques suiveurs de Domanović, ils ont encore le choix.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> est un associé senior à LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), un chercheur invité au European Leadership Network (ELN) à Londres, et un chercheur senior non résident au Center for European Policy Analysis (CEPA) à Washington DC.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Tragedija na željezničkoj stanici u <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novom Sadu</a>, drugom najvećem gradu Srbije, pokrenula je val studentskih prosvjeda koji traje više od tri mjeseca. Demonstranti traže odgovornost za korupciju u vladi, no susreću se s brutalnom silom—pro-režimski <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">huligani</a> ih udaraju na ulicama. Umjesto da se bavi pritužbama, autoritarni predsjednik Srbije, Aleksandar Vučić, ispričava priču koja je previše poznata. Prosvjedi, tvrdi on, orkestriraju zapadne obavještajne agencije koje žele potaknuti <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">boju revoluciju</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">To je narativ pažljivo osmišljen da služi svrsi. U Vučićevom priručniku, istina je promjenjiva, a stvarnost je nešto što treba autorirati i izvoditi. Da bi se razumjela njegova strategija, prvo se treba okrenuti alatima fikcije—likovima, zapletima i, iznad svega, snagom uvjerljive priče.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Vođa</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Neki srpski komentatori uspoređuju Vučića s protagonistom <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođe</a>, oštroumne satirične priče Radoja Domanovića. U priči, grupa očajnih ljudi iz osiromašenog mjesta, nesposobna da se dogovori o vođi, konačno se odlučuje za stranca. S nepokolebljivim povjerenjem, vodi ih preko planina i kroz opasne terene. Jedan po jedan, padaju—ozlijeđeni, iscrpljeni, mrtvi. Oni koji napuste putovanje označeni su kao izdajnici. Na kraju, ostaju samo trojica, i otkrivaju šokantnu istinu: njihov vođa je slijep.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Usporedba je zapanjujuća, ali na kraju obmanjujuća. Vučić nije slijep čovjek koji se spotiče kroz mrak. On je majstor manipulacije koji točno zna kamo vodi Srbiju. Za razliku od Domanovićevog nesretnog vođe, Vučić kontrolira narativ, mijenjajući uloge prema potrebi—žrtva, spasitelj, progonitelj. Njegova metoda najbolje se može razumjeti kroz psihološki okvir: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanov dramatični trokut</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Godine 1968., psiholog Stephen Karpman predložio je da svaka bajka djeluje na modelu s tri lika: progonitelj, žrtva i spasitelj. Progonitelj muči žrtvu, dok spasitelj dolazi da spasi dan. No, briljantnost Karpmanovog modela leži u njegovoj fluidnosti—uloge se mijenjaju, a likovi se vraćaju sami sebi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Razmislite o priči o Pipu: on počinje kao spasitelj, oslobađajući grad od infestacije štakora. No kada mu gradonačelnik odbije platiti, on se pretvara u progonitelja, odvodeći djecu grada u osvetu. Gradonačelnik, nekada žrtva štakora, postaje progonitelj prevarom Pipa, a zatim se vraća u ulogu žrtve dok žali za gubitkom svoje djece. U jednoj naraciji, identiteti su preokrenuti, uloge su zamijenjene.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">I tako je s Vučićem.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Uđite u Vučića </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić je majstorski pripovjedač i vješt izvođač, često pokazujući znakove sindroma glavnog lika. Poput predsjednika SAD-a Donalda Trumpa, često govori u <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbolama</a> i upućuje se na sebe u trećem licu—ponašanje koje psiholozi često povezuju s <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcističkim</a> osobinama.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tokom godina, medijski pejzaž Srbije pažljivo je oblikovan da odražava Vučićevu viziju. S televizijskim mrežama i tabloidima čvrsto u <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">držanju</a> režima, predsjednikove odabrane narative saturiraju eter. Oni hvale ekonomski “čudo” Srbije dok ignoriraju eroziju političkih sloboda, slave velike infrastrukturne projekte kao svjedočanstva nacionalnog napretka dok minimiziraju ekološke krize, i prikazuju strane sile ili kao dobročinitelje ili kao mračne zavjerenike, ovisno o potrebama dana.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić troši mnogo energije na iznošenje svojih stavova. Jedna studija je pokazala da je on i njegova Srpska napredna stranka (SNS) kontrolirali gotovo <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 posto</a> svih medijskih izvještaja, broj koji bi bio impresivan čak i u najdiscipliniranijim autokracijama. Njegovi monolozi su iscrpljujući, ponekad doslovno. Kada su prosvjedi izbili zbog njegovog ugovora o rudarstvu litija, Vučić je odgovorio televizijskim blitzkriegom: u samo <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">četiri dana</a>, proveo je nevjerojatnih 14 sati i 47 minuta u izravnom prijenosu, braneći svoj stav s intenzitetom čovjeka koji je i duboko povrijeđen i potpuno siguran u svoju ispravnost. Njegov narativ je, naravno, pojačan od strane nacionalnih emitera i servilne tabloidne štampe.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Njegovo pripovijedanje je dramatično. Niti jedan Srbin, ako se vjeruje njegovim vlastitim pričama, ne radi više, ne žrtvuje se više ili ne postiže veće uspjehe od Vučića samog. U jednom trenutku, tvrdio je da je, unatoč nedostatku prirodnog akademskog talenta, njegova čista volja dovela do toga da stekne diplomu prava summa cum laude u <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordnom</a> vremenu. Stvarni vremenski okvir govori drugačiju priču: trebalo mu je šest godina da završi studij, a njegove ocjene ostaju misterij.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tu je i pitanje njegove omniprezentnosti. Vučić je izgradio <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božansku sliku</a> vođe koji je svuda, uvijek. U razmaku od jednog dana, mogao bi otvoriti tvornicu u Novom Sadu, održati zatvoreni sastanak s poslovnim liderima u Beogradu, a zatim se pojaviti u kasnonoćnoj televizijskoj emisiji kako bi razmišljao o budućnosti Srbije. Izvedba nikada ne prestaje. Poruka je jasna: nema Srbije bez Vučića.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Omiljeni scenariji</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićevo političko kazalište djeluje na predvidljivoj rotaciji dva dobro poznata scenarija. Ove narative ne samo da jačaju njegovu sliku; oni oblikuju percepciju srpske javnosti o prijateljima, neprijateljima i samoj povijesti.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Prvi scenarij prikazuje Vučića kao čovjeka koji je neprekidno pod opsadom—žrtvu, pretučenu od mračnih i bezimeni snaga. No u dramatičnom preokretu, on je također svoj vlastiti spasitelj. U ovom pripovijedanju, Vučić je i djevojka i vitez, progonjeni i trijumfalan.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Uzmite, na primjer, njegov prikaz sudbonosne večeri u listopadu 2000., upravo kada je Slobodan Milošević gubio vlast. Kako Vučić priča, šetao je sa svojim sinom kada su dva “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogirana</a>” pokrenula neprovocirani napad. Protiv svih izgleda, budući srpski predsjednik jedinstveno je nadjačao svoje napadače, onesvijestivši ih. Anecdota je bogata podtekstom: Srbija je također bila pod napadom, a Miloševićevo rušenje bi donijelo eru kaosa i propasti. Neizrečena zaključak je da samo jak čovjek—onaj koji može izdržati patnju i pobijediti prijetnje—može spriječiti daljnji kolaps Srbije.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Srpski mediji, čvrsto pod Vučićevom kontrolom, također su bili preplavljeni parade navodnih zavjera o atentatima, sve slijedeći istu formulu. Prijetnja je uvijek ozbiljna, ali Vučić, uvijek heroj, odbija biti zastrašen. Kada je tadašnji ministar unutarnjih poslova Aleksandar Vulin navodno bio “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">drhtao od straha</a>” i molio predsjednika da nosi prsluk otporan na metke nakon otkrivanja navodne zavjere o atentatu, Vučić, čvrst i neustrašiv, odbio je prijedlog jednostavno: “Nikada ga neću nositi.\" Ove zavjere o atentatima su čudno siromašne detaljima—tko, točno, pokušava ga ubiti, i zašto?—ali neizbježno dolaze do istog zaključka: Vučić je hrabar i, protiv svih izgleda, preživljava.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Drugi scenarij proširuje narativ žrtve izvan samog Vučića, prikazujući sve Srbe—bilo iz Srbije, Bosne, Kosova ili Crne Gore—kao vječne žrtve, dok Zapad—NATO, EU, Sjedinjene Države—igra ulogu neumoljivog agresora. A onda, naravno, tu je Vučić, njihov jedini branitelj. U ovom narativu, nitko osim Vučića nema snagu, inteligenciju ili samu prisutnost da se bori za Srbe. Omniprezentnost koju je tako pažljivo izgradio samo pojačava ideju da bez njega, Srbija bi bila izgubljena.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">U ovoj verziji povijesti, kosovski Albanci nisu narod koji se bori za samoodređenje. Umjesto toga, oni su arhitekti “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroma i etničkog čišćenja</a>” protiv kosovskih Srba, dok Vučić, zaštitnik, čvrsto stoji, zaklinjući se da nikada neće dopustiti da Kosovo bude “predano.” Optužba je bogata, dolazeći od čovjeka koji je jednom pozivao na <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocid</a> protiv Bošnjaka tijekom rata u Bosni i bio ministar propagande Slobodana Miloševića tijekom brutalne kampanje Srbije u Kosovu, kada je gotovo <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 posto</a> kosovskih Albanaca bilo raseljeno, a bezbroj masakra je počinjeno.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tu je bila i drama oko UN rezolucije o genocidu u Srebrenici, koju je Vučić prikazao ne kao osudu povijesne atrocity, već kao izravni <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">napad</a> na Srbe svuda. Prikazao je rezoluciju kao pokušaj da sve Srbe prikaže kao zlikovce. A zatim, u konačnom iznenađenju, obavinuo se srpskom zastavom, pustio nekoliko <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodilskih suza</a>, i predstavio se kao jedini ratnik protiv viktimizacije Srba. Bila je to majstorska izvedba, koja je imala malo veze s istinom, ali sve s moći.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Trenutno, Vučićeva reakcija na katastrofu nadstrešnice u Novom Sadu oscilira između dva uobičajena scenarija. Studentski prosvjedi, sugerira, djelo su <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">stranih agenata</a>—nevidljivih počinitelja koji smišljaju planove za destabilizaciju Srbije. Posljedično, on je žrtva, a tako su i srpski narod, čiji je teško stečeni napredak pod napadom. Ipak, kao i uvijek, Vučić—koji dominira srpskom politikom gotovo desetljeće i predsjedava <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">raširenom korupcijom</a>—također se prikazuje kao spasitelj, pozicionirajući se kao posrednik između vlade i prosvjednika, jedina figura sposobna obnoviti red.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>O nacionalizmu žrtve</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Svatko tko je proveo vrijeme na Balkanu prepoznat će da srpski nacionalizam—bilo u Srbiji ili među etničkim Srbima drugdje—manje potiče iz trijumfa nego iz pritužbe, ili kako je <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> rekao, “Srbi pate od nekog oblika vječnog sindroma žrtve.” Osjećaj povijesne žrtve nije samo karakteristika srpskog identiteta; to je njegova animirajuća snaga, emocionalna podloga koja je dugo poticala nacionalističke ambicije, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Velike Srbije</a> do njenog modernog inkarnacije, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srpski svijet.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ova povijesna naracija crpi iz dobro opskrbljenog arsenala rana. Tu je Bitka na Kosovu (1389), srednjovjekovni sukob koji je mitologiziran u tragediju koja definira naciju. Tu je duga era osmanske i austrougarske vladavine, tijekom koje su Srbi trpjeli neprekidno potčinjavanje. I, naravno, tu je kampanja terora Ustaša protiv Srba tijekom Drugog svjetskog rata, razdoblje istinske užasnosti koje je ostavilo trajne ožiljke.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučićev bivši šef, bolje je razumio moć ovih pritužbi od većine. Njegov govor na Gazimestanu 1989. godine, u povodu 600. godišnjice Bitke na Kosovu, bio je majstorska lekcija u povijesnoj reanimaciji. Da bi naglasio poantu, orkestrirao je grandiozan, gotovo religiozan spektakl: ostaci princa Lazara, srpskog mučenika iz 1389. godine, bili su prikazani kroz srpska naselja širom Jugoslavije. Bila je to politička sahrana, podsjećajući da prošlost nije mrtva, već vrlo živa—i da su neprijatelji Srbije još uvijek vrebali. Ovaj spektakl nije bio samo znak povijesti—bio je jedan od ranih iskri koje su ponovno zapalile srpski nacionalizam širom Jugoslavije, potičući pritužbe koje će doprinijeti nasilnom raspadu zemlje.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narativ žrtve nije završio s Miloševićem, niti je bio ograničen na srednjovjekovnu povijest. Srpski mediji i dalje ističu patnje Srba tijekom jugoslavenskih ratova, posebno NATO bombardiranja 1990-ih—prvo ciljajući vojne položaje bosanskih Srba u <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> tijekom rata u Bosni, a kasnije udarajući na ostatke Jugoslavije, koja je uključivala Srbiju i Crnu Goru, u <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> tijekom rata na Kosovu. Kontekst ovih bombardiranja—njihova namjera da zaustave velike zločine—ne pojavljuje se u ovim izvještajima. Umjesto toga, NATO se prikazuje kao bezlični agresor—bešćutna sila koja nameće patnju Srbima—gledište koje je duboko ukorijenjeno. Nije iznenađujuće što je nedavna <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">anketa Međunarodnog republikanskog instituta (IRI)</a> pokazala da samo 3 posto Srba podržava punu članstvo u NATO-u, dok najveći postotak (36 posto) vidi Sjedinjene Države kao najveću prijetnju svojoj zemlji.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kremlj, uvijek osjetljiv na narative zapadnog zla, nije dopustio da ovaj osjećaj propadne. Ruska propaganda na Balkanu pojačava i stvarnu i izmišljenu srpsku viktimizaciju, prikazujući Zapad kao vječnog zlikovca. Godine 2019., ministarstva kulture Rusije i Srbije su zajednički producirala <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), akcijski film u hollywoodskom stilu koji fikcionalizira posljednje dane rata na Kosovu. U njegovom pripovijedanju, Srbi su plemenite žrtve, Kosovari su krvavi ratni zločinci podržani od strane NATO-a, a Rusi—stoici, herojski—jure u pomoć. Film se obavija povijesnom točnošću, ali je to haos dezinformacija, pastična pritužba umotana u estetiku vojnog junaštva.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Niti jedno od ovoga ne umanjuje vrlo stvarne zločine počinjene protiv Srba. Povijest rijetko je tako uredna. Tijekom Drugog svjetskog rata, istrebljenje Srba u <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovcu</a>—koncentracijskom logoru pod Ustašama—bila je istinska užasnost. Čak i u slučajevima kada su Srbi bili inicijalni agresori, ponekad su se i sami našli u ulozi žrtve, kao u Operaciji Oluja (1995), kada su hrvatske snage protjerale stotine tisuća Srba iz Krajine, ostavljajući mnoge mrtve za sobom. No u srpskom nacionalističkom diskursu, viktimizacija nikada nije samo priznanje prošlih patnji; to je političko oružje, opravdanje, i, u rukama figura poput Vučića, neprekidno obnavljajući izvor legitimiteta.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Pa što? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučićeva propaganda funkcionira na dva dobro poznata scenarija. U oba, Srbi su vječne žrtve, a Vučić je uvijek pouzdani spasitelj—ponekad uz pomoć Rusije ili Kine. U oba, neprijatelj je ili bezlični ubica ili, češće, Zapad. Posljedice ovih narativa daleko su od benignih.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Poput Miloševića prije njega, Vučić koristi srpsku viktimizaciju za političku dobit. Nacija koja je neprekidno pod opsadom—barem u vlastitoj mašti—treba jakog vođu, onog koji je spreman prekršiti pravila. Ova logika je Vučiću dala izvanrednu slobodu, kako unutar zemlje, tako i u regiji. Mitologija Vučića Spasitelja omogućava mu da djeluje neustavno i prođe nekažnjeno. Godine 2016., kada su maskirani ljudi u Beogradu vezali promatrače, oduzeli im telefone i srušili zgrade pod okriljem tame—naoružani palicama i noževima, udarajući one koji su se opirali—kako bi oslobodili prostor za <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milijarde eura</a> vrijedan projekt nekretnina, nitko nije odgovarao. Jedan od novih tornjeva, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Beograd</a>, visoka je 42 kata, iako su neki lokalni stanovnici nazvali nešto manje grandiozno: “Vučićeva penis”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kada su <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">prosvjedi</a> izbili u Beogradu zbog noćne rušenja, veći dio Srbije ostao je tih. Vučić im je prodao drugačiji narativ—da je ekonomski razvoj, čak i ako je postignut kroz nekoliko kršenja ljudskih prava, vrijedan cijene. I tako, Srbija je postala država nadzora. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tisuće</a> Huawei kamera opremljenih prepoznavanjem lica i registarskih oznaka sada su postavljene na ulicama Beograda i daleko izvan. Moćni alati nadzora poput <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus špijunskog softvera</a>, Cytroxovog Predatora i Clearview AI, poboljšavaju sposobnost vlade da prati svoje građane. U međuvremenu, Srbija je doživjela najbrži demokratski nazadak na Balkanu. Freedom House je preklasificirao zemlju iz “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">djelomično slobodna</a> u “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizirajući hibrid</a>” režim. Osim namještanja izbora, mnogi Srbi i dalje slijepo podržavaju Vučićev SNS, dok EU nastavlja nagrađivati Srbiju značajnom podrškom.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narativ žrtve nije samo domaći alat—on je geopolitički destabilizator, posebno s obzirom na to da srpski mediji djeluju širom Balkana. Kao takav, drži Srbe, od Beograda do Pale, zarobljene u povijesnoj pritužbi, sprječavajući pomirenje s njihovim susjedima. Stoji na putu rješavanju sukoba Srbija-Kosovo, situaciji koju Vučić uvijek može eskalirati kako bi skrenuo pažnju s problema kod kuće. Ako je njemačko poslijeratno suočavanje preoblikovalo njezino mjesto u Europi, srpska nevoljkost da učini isto sprječava je da preuzme značajnu ulogu na Balkanu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nacionalistička viktimizacija također sputava budućnost Srbije. U ranim 2010-ima, nakon godina propagiranja <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikalne nacionalističke ideologije, </a>Vučić i SNS predstavili su se kao <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europski</a>, čitajući ankete i osjetivši priliku. No nakon što je osigurao vlast 2012. godine, Vučić je postupno prepisivao scenarij. On nije vođa termometar, koji samo odražava nacionalno raspoloženje; on je termostat, koji ga postavlja. Promjena temperature bila je spora, ali namjerna. Do 2020. godine, na vrhuncu pandemije COVID-19, Vučić je uperio prst prema EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">izjavivši</a>: “Do sada ste svi shvatili da europska solidarnost ne postoji. To je bila bajka na papiru.” Bajka je uspjela. Danas, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">samo 40 posto</a> Srba podržava pristupanje EU—najniži entuzijazam u regiji.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">U međuvremenu, Vučić je njegovao <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativne saveze</a>. Njegovo prikazivanje Kine i Rusije kao pravih zaštitnika Srbije donijelo je opipljive rezultate. Potpisao je <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">sporazume</a> s Pekingom koji će ozbiljno zakomplicirati Srbijin put prema EU—iako, s javnim entuzijazmom za EU na najnižoj razini, Vučić sada može svoj zaokret prikazati kao demokratski, samo odraz volje naroda. Nedavna <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">anketa IRI</a> pokazuje da 60 posto Srba identificira totalitarne režime - Rusiju (46 posto) ili Kinu (14 posto) - kao svoje najvažnije saveznike.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Međutim, fikcija Vučića Spasitelja proteže se izvan granica Srbije. Zapadni donosioci odluka, očajni za stabilizirajućom figurom na Balkanu, povjerovali su njegovoj igri. Bruxelles i Washington tretiraju Vučića kao potrebnog spasitelja, a ne kao autokrata koji suzbijaju prosvjednike kod kuće dok omogućava <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroriste</a> na Kosovu. Ako Zapad zaista želi stabilnost, mora prestati brkati Vučićevu samomitsku mitologiju s stvarnošću.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićevi narativi nisu bezopasne fikcije. Oni su osmišljeni da konsolidiraju vlast, diskreditiraju protivnike, opravdavaju savezništva s totalitarnim režimima i suzbijaju neslaganje. Oni su Srbiju odveli putem vladavine jednog čovjeka, s Vučićem u središtu, preplićući priču. Uspjeh njegovog narativa oslanja se na državom kontrolirane medije, odsutnost slobode medija i, što je posebno važno, popustljivost Zapada. Nakon godina <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">nagrađivanja</a> Vučićevog destabilizirajućeg ponašanja, šutnja iz Bruxellesa i Washingtona dok pro-režimski nasilnici napadaju studentske prosvjednike koji traže odgovornost za kolaps nadstrešnice u Novom Sadu govori mnogo.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić možda vjeruje da gradi jaču Srbiju, ali povijest je puna jakih ljudi (gotovo uvijek muškaraca) koji su tvrdili isto, samo da bi ostavili ruševine iza sebe. U Domanovićevom Vođi, ljudi su slijedili svog slijepog vođu u propast jer su mu povjeravali. No Vučić nije slijep—on točno vidi kamo vodi Srbiju. Pravo pitanje je hoće li srpski narod, zajedno s EU i SAD-om, odlučiti zadržati oči otvorene ili ostati zarobljen u fikcijama koje on stvara. Za razliku od Domanovićevih tragičnih sljedbenika, oni još uvijek imaju izbor.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je viši suradnik na LSE IDEAS, Londonskoj školi ekonomije (LSE), gostujući suradnik na Europskoj mreži liderstva (ELN) u Londonu, i nerezidentni viši suradnik u Centru za analizu europske politike (CEPA) u Washingtonu D.C.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Tragédia történt egy vasútállomáson <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sadban</a>, Szerbia második legnagyobb városában, amely három hónapja tartó diákprotestálási hullámot indított el az országban. A tüntetők elszámoltathatóságot követelnek a kormányzati korrupcióval kapcsolatban, ám brutális erőszakkal találkoznak—a rezsimhez hű <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">bűnözők</a> verik őket az utcákon. Ahelyett, hogy foglalkozna a panaszokkal, Szerbia autoriter elnöke, Aleksandar Vučić, egy túlságosan ismerős mesét mesél. A tüntetések, állítja, a nyugati hírszerző ügynökségek által irányítottak, akik egy <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">színes forradalmat</a> akarnak szítani.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ez egy gondosan megalkotott narratíva, amely célt szolgál. Vučić játékkönyvében az igazság rugalmas, a valóság pedig olyan dolog, amit meg kell írni és előadni. Ahhoz, hogy megértsük a stratégiáját, először a fikció eszközeihez kell fordulni—karakterek, cselekmények, és mindenekelőtt, a meggyőző történet ereje.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>A Vezető</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Néhány szerb kommentátor Vučićot a <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (A Vezető)</a> című, Radoje Domanović által írt éles szatirikus történet főszereplőjéhez hasonlította. A történetben egy csoport kétségbeesett ember egy szegény helyről, akik nem tudnak megegyezni egy vezetőben, végül egy idegen mellett dönt. Megkérdőjelezhetetlen magabiztossággal vezeti őket hegyeken át és veszélyes terepen. Egyesével hullanak—megsebesülve, kimerülve, halottan. Azokat, akik elhagyják az utat, árulóknak bélyegzik. A végén csak hárman maradnak, és egy sokkoló felfedezést tesznek: a vezetőjük vak.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A hasonlat figyelemre méltó, de végső soron félrevezető. Vučić nem egy sötétben botorkáló vak ember. Ő egy mesteri manipulátor, aki pontosan tudja, hová vezeti Szerbiát. Domanović tehetetlen vezetőjével ellentétben Vučić irányítja a narratívát, szükség szerint váltogatva a szerepeket—áldozat, megmentő, üldöző. Módszere a legjobban egy pszichológiai keret segítségével érthető meg: a <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman dráma háromszög</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">1968-ban Stephen Karpman pszichológus azt javasolta, hogy minden mese egy háromszereplős modellen működik: az üldöző, az áldozat és a megmentő. Az üldöző gyötri az áldozatot, míg a megmentő beavatkozik, hogy megmentse a napot. De Karpman modelljének zsenialitása abban rejlik, hogy rugalmas—szerepek váltakoznak, és a karakterek visszafordulnak önmagukra.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vegyük például a Furfangos Fúvóka meséjét: ő megmentőként kezd, kiszabadítva egy várost egy patkányinvázióból. De amikor a polgármester megtagadja tőle a fizetést, üldözővé alakul, bosszúból elvezetve a város gyermekeit. A polgármester, aki egykor a patkányok áldozata volt, azzal, hogy megcsalja a Furfangos Fúvókát, üldözővé válik, majd visszaváltozik áldozattá, amikor gyermekeit gyászolja. Egyetlen narratívában az identitások felborulnak, a szerepek megfordulnak.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Így van ez Vučić esetében is.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Belép Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić egy mesteri mesélő és ügyes előadó, aki gyakran mutatja a főszereplő szindróma jeleit. Mint Donald Trump, az Egyesült Államok elnöke, ő is gyakran beszél <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">túlzásokban</a>, és harmadik személyben hivatkozik magára—olyan viselkedés, amelyet a pszichológusok gyakran <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisztikus</a> vonásokkal társítanak.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Az évek során Szerbia médiakörnyezete gondosan formálódott, hogy tükrözze Vučić vízióját. A televíziós hálózatok és bulvárlapok szorosan a <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">rezsim</a> markában vannak, az elnök által választott narratívák elárasztják a légkört. Hirdetik Szerbia gazdasági “csodáját”, miközben figyelmen kívül hagyják a politikai szabadságok csökkenését, ünneplik a nagyszabású infrastrukturális projekteket, mint a nemzeti fejlődés bizonyítékait, miközben minimalizálják a környezeti válságokat, és a külföldi hatalmakat vagy jóságos patrónusokként, vagy árnyékos összeesküvőkként keretezik, a nap szükségleteitől függően.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić rengeteg energiát fektet a nézetei elmondásába. Egy tanulmány megállapította, hogy ő és a Szerb Haladó Párt (SNS) a média lefedettség közel <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 százalékát</a> irányítják, ami még a legdiciplináltabb autokráciákban is figyelemre méltó szám. Monológjai kimerítőek, néha szó szerint. Amikor a lítiumbányászati megállapodása miatt tüntetések robbantak ki, Vučić egy televíziós blitzkrieg-gel válaszolt: mindössze <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">négy nap</a> alatt elképesztő 14 órát és 47 percet töltött élő adásban, védve álláspontját egy olyan ember intenzitásával, aki mélyen sértett és teljesen biztos a saját helyességében. Narratíváját természetesen megerősítették a nemzeti műsorszórók és a hízelgő bulvársajtó.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Mesélésének drámai elemei vannak. Senki sem dolgozik keményebben, nem áldoz fel többet, vagy nem ér el nagyobb teljesítményeket, mint Vučić maga, ha az ő saját beszámolóira lehet hinni. Egy ponton azt állította, hogy bár természetes akadémiai tehetséggel nem rendelkezik, a puszta akaraterője juttatta el őt egy summa cum laude jogi diplomához <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekord</a> idő alatt. A tényleges idővonal azonban más történetet mesél: hat évbe telt, hogy befejezze tanulmányait, és a jegyei rejtély maradnak.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Akkor ott van az ő mindenütt jelenléte. Vučić egy <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">istenkénti képet</a> alakított ki magáról, mint egy vezető, aki mindenhol, mindig ott van. Egyetlen nap alatt megnyithat egy gyárat Novi Sadban, zárt ajtók mögött találkozhat üzleti vezetőkkel Belgrádban, majd megjelenhet egy késő esti televíziós műsorban, hogy elmélkedjen Szerbia jövőjéről. Az előadás sosem áll meg. Az üzenet világos: Vučić nélkül nincs Szerbia.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>A kedvenc forgatókönyvek</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić politikai színháza két jól ismert forgatókönyv előre meghatározott rotációján működik. Ezek a narratívák nemcsak hogy erősítik a képét; formálják a szerb közvélemény barátok, ellenségek és maga a történelem észlelését.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Az első forgatókönyv Vučićot egy folyamatos ostrom alatt álló emberként ábrázolja—egy áldozatot, akit sötét és névtelen erők vernek. De egy drámai fordulatban ő a saját megmentője is. Ebben a mesélésben Vučić egyszerre a szűz és a lovag, az üldözött és a győztes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Például vegyük az ő beszámolóját egy sorsdöntő estéről 2000 októberében, éppen amikor Slobodan Milošević hatalmát veszítette. Ahogy Vučić meséli, ő a fiával sétált, amikor két “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogos</a>” provokálatlan támadást indított. Minden esély ellenére a jövőbeli szerb elnök egyedül legyőzte támadóit, ájultan terítve őket. Az anekdota tele van szubtextussal: Szerbia is támadás alatt állt, és Milošević bukása egy káosz és romlás korszakát hozna el. A kimondatlan következtetés az, hogy csak egy erős ember—aki képes elviselni a szenvedést és legyőzni a fenyegetéseket—tarthatja távol Szerbiát a további összeomlástól.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A szerb média, amely szorosan Vučić irányítása alatt áll, szintén tele van állítólagos merényletkísérletek sorozatával, amelyek mind ugyanazon formulát követik. A fenyegetés mindig súlyos, de Vučić, mint mindig a hős, nem hajlandó megijedni. Amikor a belügyminiszter, Aleksandar Vulin állítólag “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">félelemmel remegett</a>” és kérte az elnököt, hogy viseljen golyóálló mellényt egy állítólagos merényletkísérlet felfedezése után, Vučić, határozottan és félelem nélkül, elutasította a javaslatot egy egyszerű: “Soha nem fogom viselni.” Ezek a merényletkísérletek furcsán részletekben szegények—ki is próbálja megölni őt, és miért?—de végül mindig ugyanarra a következtetésre jutnak: Vučić bátor, és minden esély ellenére túlél.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A második forgatókönyv a victimhood narratíváját Vučićon túlra terjeszti, minden szerbet—legyenek azok Szerbiából, Boszniából, Koszovóból vagy Montenegróból—örök áldozatként ábrázolva, míg a Nyugat—NATO, az EU, az Egyesült Államok—az elkeseredett agresszor szerepét játssza. És persze ott van Vučić, az egyedüli védelmezőjük. Ebben a narratívában senki más, csak Vučić nem rendelkezik az erővel, intelligenciával vagy puszta jelenléttel, hogy kiálljon a szerbekért. Az a mindenütt jelenlét, amelyet olyan gondosan ápolt, csak megerősíti azt a gondolatot, hogy nélküle Szerbia elveszne.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ennek a történelmi verziónak megfelelően a koszovói albánok nem egy önrendelkezésért küzdő nép. Ehelyett ők a “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromok és etnikai tisztogatások</a>” építői a koszovói szerbek ellen, míg Vučić, a védelmező, határozottan áll, megígérve, hogy soha nem engedi, hogy Koszovót “odaadják.” Az vád gazdag, egy olyan embertől, aki egyszer a <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">népirtásra</a> szólított fel a boszniai háború alatt, és Slobodan Milošević propaganda minisztere volt Szerbia brutális koszovói kampánya alatt, amikor közel <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 százalék</a> koszovói albánt űztek el, és számtalan mészárlást követtek el.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Aztán ott volt a dráma az ENSZ Srebrenica Genocídusról szóló határozata körül, amelyet Vučić nem egy történelmi atrocitás elítélésének, hanem közvetlen <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">támadásnak</a> állított be a szerbek ellen mindenhol. A határozatot úgy ábrázolta, mint egy kísérletet, hogy minden szerbet gonosztevőként festenek le. A végén, egy utolsó csavarral, magára terítette a szerb zászlót, néhány <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodil könnyet</a> ejtett, és egyedüli harcosként mutatkozott be a szerb áldozatvállalás ellen. Ez egy mesteri előadás volt, amelynek alig volt köze az igazsághoz, de mindent a hatalomról szólt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jelenleg Vučić válasza a Novi Sad-i katasztrófára a két forgatókönyv között ingadozik. A diákprotestálásokat, állítja, <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">külföldi ügynökök</a> munkájának tekinti—láthatatlan elkövetők, akik Szerbia destabilizálására törekednek. Ebből következően ő az áldozat, és így a szerb nép is, akinek nehezen megnyert előrehaladása támadás alatt áll. És mégis, mint mindig, Vučić—aki közel egy évtizede uralja a szerb politikát és <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">széleskörű korrupciót</a> irányít—ő is megmentőként állítja be magát, mint a kormány és a tüntetők közötti közvetítőt, az egyetlen figurát, aki képes helyreállítani a rendet.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>A victimhood nacionalizmus</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bárki, aki időt töltött a Balkánon, felismeri, hogy a szerb nacionalizmus—mind Szerbiában, mind másutt etnikai szerbek körében—kevésbé a diadal, mint inkább a sérelem által táplált. Ahogy <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> fogalmazott, “a szerbek valamilyen örök áldozat szindrómában szenvednek.” A történelmi áldozatvállalás érzése nem csupán a szerb identitás jellemzője; ez az animáló ereje, az érzelmi áramlat, amely régóta hajtja a nacionalista ambíciókat, a <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Nagy Szerbiától</a> a modern megjelenéséig, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—a “Szerb Világig.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ez a történelmi narratíva egy jól megpakolt sebekkel teli arzenálból merít. Ott van a koszovói csata (1389), egy középkori összecsapás, amelyet mítoszokká alakítottak, hogy nemzetet meghatározó tragédiává váljon. Ott van az Oszmán és Osztrák-Magyar uralom hosszú korszaka, amely alatt a szerbek folyamatos alávetettséget szenvedtek el. És persze ott van az Ustaše terrorhadjárata a szerbek ellen a második világháború alatt, egy valódi borzalom időszaka, amely tartós sebeket hagyott.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučić korábbi főnöke, jobban megértette e sérelmek erejét, mint a legtöbben. 1989-es <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan beszéde</a>, amely a koszovói csata 600<sup>ik</sup> évfordulóját ünnepelte, a történelmi újraélesztés mesterkurzusa volt. Az üzenet hangsúlyozására egy grandiózus, szinte vallásos látványosságot szervezett: Lazar herceg, a 1389-es szerb mártír maradványait felvonultatták a Jugoszlávia területén élő szerbek által lakott területeken. Ez egy politikai temetési túra volt, emlékeztetve arra, hogy a múlt nem halott, hanem nagyon is él—és hogy Szerbia ellenségei még mindig leselkednek. Ez a látványosság nem csupán a történelemre való utalás volt—ez volt az egyik korai szikra, amely újraélesztette a szerb nacionalizmust Jugoszláviában, táplálva a sérelmeket, amelyek hozzájárultak az ország erőszakos széteséséhez.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A victimhood narratíva nem ért véget Milošević-csel, és nem korlátozódott a középkori történelemre. A szerb média továbbra is hangsúlyozza a szerbek szenvedését a jugoszláv háborúk alatt, különösen az 1990-es évek NATO bombázásait—először a boszniai szerb katonai állások ellen <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> során a boszniai háború alatt, majd később a maradék Jugoszlávia, amely Szerbiát és Montenegrót foglalta magában, ellen <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> során a koszovói háború alatt. E bombázások kontextusa—szándékuk, hogy megállítsák a nagyszabású atrocitásokat—nem szerepel ezekben a beszámolókban. Ehelyett a NATO-t arctalan agresszorként ábrázolják—egy érzéketlen erő, amely szenvedést kényszerít a szerbekre—egy nézet, amely mélyen gyökeret vert. Nem meglepő, hogy egy nemrégiben készült <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Nemzetközi Republikánus Intézet (IRI) felmérés</a> megállapította, hogy mindössze 3 százaléknyi szerb támogatja a teljes NATO-tagságot, míg a legmagasabb arány (36 százalék) az Egyesült Államokat látja országuk legnagyobb fenyegetésének.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A Kreml, amely mindig érzékeny a nyugati visszaélések narratíváira, nem hagyta, hogy ez az érzés kárba vesszen. Az orosz propaganda a Balkánon felerősíti a valós és képzelt szerb áldozatvállalást, a Nyugatot pedig örök gonosztevőként festi le. 2019-ben Oroszország és Szerbia kulturális minisztériumai közösen készítették el a <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkán vonal) című, akciódús, hollywoodi stílusú háborús filmet, amely a koszovói háború záró napjait fikcionalizálja. A történetben a szerbek nemes áldozatok, a koszovóiak véres háborús bűnösök, akiket a NATO támogat, és az oroszok—stoikusak, hősiesek—érkeznek a megmentésükre. A film történelmi pontosságra hivatkozik, de tele van dezinformációval, a sérelmek esztétikájába burkolt katonai bravúrral.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ez mind nem csökkenti a szerbek ellen elkövetett nagyon valós atrocitásokat. A történelem ritkán ilyen rendezett. A második világháború alatt a szerbek kiirtása a <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—az Ustaše által működtetett koncentrációs tábor—valódi borzalom volt. Még azokban az esetekben is, amikor a szerbek voltak az első agresszorok, néha ők is áldozattá váltak, mint az 1995-ös Vihar hadművelet során, amikor a horvát erők számos szerbet űztek el a Krajina régióból, sokan közülük halottan maradtak. De a szerb nacionalista diskurzusban az áldozatvállalás soha nem csupán a múlt szenvedésének elismerése; ez egy politikai fegyver, egy igazolás, és Vučićhez hasonló figurák kezében egy folyamatosan feltöltődő legitimációs forrás.</span>\n<span class=\"para\"><strong>És akkor mi van? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučić propagandagépezete két jól ismert forgatókönyvön működik. Mindkettőben a szerbek örök áldozatok, és Vučić az örökké megbízható megmentő—néha Oroszország vagy Kína segítségével. Mindkettőben az ellenség vagy az arctalan gyilkos, vagy gyakrabban, a Nyugat. E narratívák következményei távolról sem ártalmatlanok.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Mint Milošević előtt, Vučić is fegyverként használja a szerb áldozatvállalást politikai haszonszerzés céljából. Egy nemzet, amely folyamatos ostrom alatt áll—legalábbis a saját képzeletében—erős vezetőre van szüksége, aki hajlandó meghajlítani a szabályokat. Ez a logika rendkívüli mozgásteret adott Vučićnak, mind belföldön, mind a régióban. A Vučić, a Megmentő mítosza lehetővé teszi számára, hogy alkotmányellenesen cselekedjen, és megússza. 2016-ban, amikor maszkos férfiak Belgrádban megkötözték a nézőket, elkobozták a telefonjaikat, és épületeket romboltak le a sötétség leple alatt—bats és késekkel felfegyverkezve, verve azokat, akik ellenálltak—hogy helyet csináljanak egy <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milliárd eurós</a> ingatlanprojekthez, senkit sem vontak felelősségre. Az egyik új torony, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a> 42 emelet magas, bár néhány helyi lakos kevésbé grandiózus néven emlegeti: “Vučić pénisze”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Amikor <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">tüntetések</a> robbantak ki Belgrádban az éjszakai bontás miatt, Szerbia nagy része csendben maradt. Vučić egy másik narratívát adott el nekik—hogy a gazdasági fejlődés, még ha néhány emberi jog megsértésével is érhető el, megéri az árat. Így Szerbia megfigyelő állammá vált. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tízezernyi</a> Huawei kamera, arcfelismerő és rendszámfelismerő funkciókkal, most Belgrád utcáit és azon túl is szegélyezik. Olyan erőteljes megfigyelő eszközök, mint a <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus kémprogram</a>, a Cytrox Predator és a Clearview AI, fokozzák a kormány képességét, hogy nyomon kövesse állampolgárait. Eközben Szerbia a Balkán leggyorsabb demokratikus visszaesését tapasztalta. A Freedom House a “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">részben szabad</a>” kategóriából “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizálódó hibrid</a>” rezsimbe sorolta az országot. A választási csalásokat félretéve, sok szerb továbbra is vakon támogatja Vučić SNS-ét, míg az EU továbbra is jelentős támogatással jutalmazza Szerbiát.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A victimhood narratíva nem csupán egy belföldi eszköz—geopolitikai destabilizáló is, különösen figyelembe véve, hogy a szerb média az egész Balkánon működik. Ennek következtében a szerbeket, Belgrádtól Pale-ig, a történelmi sérelmek csapdájában tartja, megakadályozva a szomszédokkal való megbékélést. Ez gátat szab a Szerbia-Koszovó konfliktus megoldásának, egy helyzetnek, amelyet Vučić mindig fokozhat, hogy elterelje a figyelmet a hazai problémákról. Ha Németország háború utáni számvetése átalakította helyét Európában, Szerbia vonakodása, hogy ugyanezt tegye, megakadályozza, hogy jelentős szerepet vállaljon a Balkánon.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A nacionalista áldozatvállalás a jövőjét is gátolja Szerbiának. A 2010-es évek elején, miután évekig propagálták a <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedeset-vucicu/\">radikális nacionalista ideológiát</a>, Vučić és az SNS pro-európai képben mutatkoztak be, olvasva a közvélemény-kutatásokat és érzékelve egy lehetőséget. De miután 2012-ben hatalomra jutott, Vučić fokozatosan átírta a forgatókönyvet. Ő nem egy hőmérő vezető, aki csupán a nemzeti hangulatot tükrözi; ő egy termosztát, aki beállítja azt. A hőmérséklet-változás lassú, de szándékos volt. 2020-ra, a COVID-19 világjárvány csúcsán, Vučić az EU-ra célozva <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">bejelentette</a>: “Mostanra mindannyian megértettétek, hogy az európai szolidaritás nem létezik. Ez egy mese volt a papíron.” A mese működött. Ma <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">csupán 40 százalék</a> szerb támogatja az EU-csatlakozást—ez a legalacsonyabb lelkesedés a régióban.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Közben Vučić alternatív <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">szövetségeket</a> ápolt. Kína és Oroszország védelmezőiként való ábrázolása kézzelfogható eredményeket hozott. Megállapodásokat írt alá <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">Pekinggel</a>, amelyek súlyosan bonyolítják Szerbia EU-s pályázatát—bár, mivel a közvélemény lelkesedése az EU iránt minden idők legalacsonyabb szintjén van, Vučić most már demokratikusnak ábrázolhatja a fordulatát, mint a népszerű akarat puszta tükröződését. Egy nemrégiben készült <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI felmérés</a> azt mutatja, hogy a szerbek 60 százaléka totalitárius rezsimeket - Oroszországot (46 százalék) vagy Kínát (14 százalék) - tartja a legfontosabb szövetségeseinek.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">De Vučić megmentő mítosza Szerbia határain túl is kiterjed. Nyugati politikai döntéshozók, akik stabilizáló figurát keresnek a Balkánon, bedőltek az előadásának. Brüsszel és Washington Vučićot szükséges megmentőként kezeli, nem pedig olyan autokrataként, aki otthon elnyomja a tüntetőket, miközben lehetővé teszi a <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristák</a> tevékenységét Koszovóban. Ha a Nyugat valóban stabilitást akar, meg kell állnia, hogy Vučić önmagát mítoszát valóságnak nézze.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić narratívái nem ártalmatlan fikciók. Azért lettek megalkotva, hogy megszilárdítsák a hatalmat, diszkreditálják az ellenfeleket, igazolják a totalitárius rezsimekkel való szövetségeket, és elnyomják a dissentet. Ezek Szerbiát egy emberi uralom felé vezették, Vučić középpontjában, aki meséli a történetet. Narratívájának sikere az állam által ellenőrzött médián, a sajtószabadság hiányán, és különösen a Nyugat elnézésén múlik. Évek óta <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">jutalmazva</a> Vučić destabilizáló viselkedését, Brüsszel és Washington D.C. csendje, miközben a rezsimhez hű bűnözők támadják a Novi Sad-i katasztrófa miatt elszámoltathatóságot követelő diákprotestálókat, sokat mond.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić talán azt hiszi, hogy erősebb Szerbiát épít, de a történelem tele van olyan erős emberekkel (majdnem mindig férfiakkal), akik ugyanezt állították, csak hogy rombolást hagyjanak maguk után. Domanović Vođa című művében az emberek a vak vezetőjük után követték a pusztulásba, mert bíztak a bizonyosságában. De Vučić nem vak—pontosan látja, hová vezeti Szerbiát. A valódi kérdés az, hogy a szerb nép, az EU-val és az Egyesült Államokkal együtt, választja-e, hogy nyitva tartja a szemét, vagy fogva marad a mesékben, amelyeket sző. Domanović tragikus követőivel ellentétben nekik még van választásuk.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> a LSE IDEAS, a Londoni Gazdasági Egyetem (LSE) vezető munkatársa, a Londoni Európai Vezetői Hálózat (ELN) vendégkutatója, és a Washington DC-i Közép-európai Politikai Elemző Központ (CEPA) nem rezidens vezető munkatársa.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Una tragedia in una stazione ferroviaria a <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, la seconda città più grande della Serbia, ha innescato un'ondata di proteste studentesche che ha attraversato il paese per oltre tre mesi. I manifestanti chiedono responsabilità per la corruzione del governo, ma sono stati accolti con brutalità—<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">teppisti</a> pro-regime che li picchiano per le strade. Invece di affrontare i reclami, il presidente autoritario della Serbia, Aleksandar Vučić, ha raccontato una storia fin troppo familiare. Le proteste, sostiene, sono orchestrate da agenzie di intelligence occidentali intenzionate a fomentare una <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">rivoluzione colorata</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">È una narrazione accuratamente costruita per servire uno scopo. Nel manuale di Vučić, la verità è malleabile e la realtà è qualcosa da scrivere e interpretare. Per comprendere la sua strategia, bisogna prima rivolgersi agli strumenti della finzione: personaggi, trame e, soprattutto, il potere di una storia avvincente.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Il Leader</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Alcuni commentatori serbi hanno paragonato Vučić al protagonista di <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Il Leader)</a>, un racconto satirico pungente di Radoje Domanović. Nella storia, un gruppo di persone disperate provenienti da un luogo impoverito, incapaci di mettersi d'accordo su un leader, alla fine si affida a uno sconosciuto. Con una fiducia incrollabile, li guida attraverso montagne e terreni pericolosi. Uno dopo l'altro, cadono—feriti, esausti, morti. Coloro che abbandonano il viaggio vengono etichettati come traditori. Alla fine, ne rimangono solo tre, e fanno una scoperta scioccante: il loro leader è cieco.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Il confronto è sorprendente, ma alla fine fuorviante. Vučić non è un uomo cieco che barcolla nel buio. È un maestro manipolatore che sa esattamente dove sta portando la Serbia. A differenza del leader sfortunato di Domanović, Vučić controlla la narrazione, cambiando i ruoli secondo necessità—vittima, salvatore, persecutore. Il suo metodo può essere compreso meglio attraverso un quadro psicologico: il <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triangolo drammatico di Karpman</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nel 1968, lo psicologo Stephen Karpman propose che ogni fiaba operi su un modello a tre personaggi: il persecutore, la vittima e il salvatore. Il persecutore tormenta la vittima, mentre il salvatore interviene per salvare la situazione. Eppure, il genio del modello di Karpman risiede nella sua fluidità: i ruoli si spostano e i personaggi tornano su se stessi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Considera la storia del Pifferaio Magico: inizia come un salvatore, liberando una città da un'infestazione di ratti. Ma quando il sindaco si rifiuta di pagarlo, si trasforma in un persecutore, portando via i bambini della città in vendetta. Il sindaco, un tempo vittima dei ratti, diventa il persecutore ingannando il Pifferaio, poi torna a essere vittima mentre piange la perdita dei suoi bambini. In una singola narrazione, le identità vengono sovvertite, i ruoli invertiti.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">E così è con Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Entra Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić è un narratore abile e un performer esperto, che spesso mostra segni di sindrome del protagonista. Come il presidente degli Stati Uniti Donald Trump, parla frequentemente in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">iperboli</a> e si riferisce a se stesso in terza persona—un comportamento che gli psicologi spesso associano a tratti <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisistici</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Negli anni, il panorama mediatico serbo è stato accuratamente modellato per riflettere la visione di Vučić. Con le reti televisive e i tabloid saldamente nella <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">morsa</a> del regime, le narrazioni scelte dal presidente saturano le onde radio. Annunciano il “miracolo” economico della Serbia mentre ignorano l'erosione delle libertà politiche, celebrano grandi progetti infrastrutturali come testimonianze del progresso nazionale mentre minimizzano le crisi ambientali, e inquadrano le potenze straniere come patroni benevoli o cospiratori oscuri, a seconda delle necessità del giorno.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić spende molta energia nel narrare le sue opinioni. Uno studio ha scoperto che lui e il suo Partito Progressista Serbo (SNS) controllavano quasi <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">il 90 percento</a> di tutta la copertura mediatica, un numero che sarebbe impressionante anche nelle più disciplinate delle autocrazie. I suoi monologhi sono esaustivi, a volte letteralmente. Quando sono scoppiate le proteste per il suo accordo di estrazione del litio, Vučić ha risposto con un blitzkrieg televisivo: in appena <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">quattro giorni</a>, ha accumulato un incredibile 14 ore e 47 minuti di tempo di trasmissione in diretta, difendendo la sua posizione con l'intensità di un uomo sia profondamente offeso che completamente certo della propria rettitudine. La sua narrazione è stata, ovviamente, rinforzata dai broadcaster nazionali e da una stampa tabloid servile.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La sua narrazione è niente se non drammatica. Nessun serbo, se si deve credere ai suoi racconti, lavora di più, sacrifica di più o ottiene risultati maggiori di Vučić stesso. A un certo punto, ha affermato che nonostante mancasse di talento accademico naturale, la sua pura forza di volontà lo aveva spinto a conseguire una laurea in giurisprudenza summa cum laude in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">tempo record</a>. La cronologia reale racconta una storia diversa: ci sono voluti sei anni per completare i suoi studi, e i suoi voti rimangono un mistero.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Poi c'è la questione della sua onnipresenza. Vučić ha coltivato un <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">immagine divina</a> di un leader che è ovunque, sempre. Nel corso di un solo giorno, potrebbe inaugurare una fabbrica a Novi Sad, tenere un incontro a porte chiuse con i leader aziendali a Belgrado e poi apparire in un programma televisivo notturno per riflettere sul futuro della Serbia. La performance non si ferma mai. Il messaggio è chiaro: non c'è Serbia senza Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>I copioni preferiti</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Il teatro politico di Vučić opera su una rotazione prevedibile di due copioni ben collaudati. Queste narrazioni non solo rafforzano la sua immagine; plasmano la percezione del pubblico serbo riguardo a amici, nemici e alla storia stessa.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Il primo copione presenta Vučić come un uomo perpetuamente sotto assedio—una vittima, maltrattata da forze oscure e senza nome. Ma in un colpo di scena drammatico, è anche il suo stesso salvatore. In questo racconto, Vučić è sia la damigella che il cavaliere, il perseguitato e il trionfante.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Prendi, ad esempio, il suo racconto di una fatale sera di ottobre 2000, proprio mentre Slobodan Milošević stava perdendo il potere. Come racconta Vučić, stava facendo una passeggiata con suo figlio quando due “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogati</a>” hanno lanciato un attacco ingiustificato. Contro ogni previsione, il futuro presidente serbo ha sopraffatto da solo i suoi aggressori, mettendoli fuori combattimento. L'aneddoto è ricco di sottotesti: anche la Serbia era sotto attacco, e la caduta di Milošević avrebbe aperto la strada a un'era di caos e rovina. La conclusione non detta è che solo un uomo forte—uno che può sia sopportare la sofferenza che sconfiggere le minacce—può mantenere la Serbia da un ulteriore crollo.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">I media serbi, saldamente sotto il controllo di Vučić, sono stati anche inondati da una sfilza di presunti complotti di assassinio, tutti seguendo la stessa formula. La minaccia è sempre grave, ma Vučić, eterno eroe, rifiuta di essere intimidito. Quando l'allora ministro dell'Interno Aleksandar Vulin è stato riportato come “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremante di paura</a>” e ha implorato il presidente di indossare un giubbotto antiproiettile dopo la scoperta di un presunto complotto di assassinio, Vučić, fermo e impavido, ha respinto la proposta con un semplice: “Non lo indosserò mai.” Questi complotti di assassinio sono curiosamente leggeri nei dettagli—chi, esattamente, sta cercando di ucciderlo, e perché?—ma raggiungono invariabilmente la stessa conclusione: Vučić è coraggioso e, contro ogni previsione, sopravvive.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Il secondo copione di riferimento espande la narrazione della vittimizzazione oltre Vučić stesso, presentando tutti i serbi—che provengano dalla Serbia, dalla Bosnia, dal Kosovo o dal Montenegro—come vittime perpetue, mentre l'Occidente—NATO, UE, Stati Uniti—svolge il ruolo di aggressore implacabile. E poi, naturalmente, c'è Vučić, il loro unico difensore. In questa narrazione, nessuno tranne Vučić ha la forza, l'intelligenza o la pura presenza per difendere i serbi. L'onnipresenza che ha così accuratamente coltivato rafforza solo l'idea che senza di lui, la Serbia sarebbe perduta.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In questa versione della storia, gli albanesi del Kosovo non sono un popolo che lotta per l'autodeterminazione. Piuttosto, sono gli architetti di “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogrom e pulizia etnica</a>” contro i serbi del Kosovo, mentre Vučić, il protettore, rimane fermo, promettendo che non permetterà mai che il Kosovo venga “regalato.” L'accusa è ricca, proveniente da un uomo che una volta ha invocato il <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocidio</a> contro i bosniaci durante la guerra in Bosnia e ha servito come ministro della propaganda di Slobodan Milošević durante la brutale campagna della Serbia in Kosovo, quando quasi <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">il 90 per cento</a> degli albanesi del Kosovo furono sfollati e innumerevoli massacri furono commessi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Poi c'è stata la drammaticità attorno alla Risoluzione dell'ONU sul genocidio di Srebrenica, che Vučić ha inquadrato non come una condanna di un'atrocità storica, ma come un diretto <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">assalto</a> ai serbi ovunque. Ha ritratto la risoluzione come un tentativo di dipingere tutti i serbi come villain. E poi, in un ultimo colpo di scena, si è avvolto nella bandiera serba, ha versato alcune <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lacrime di coccodrillo</a>, e si è presentato come l'unico guerriero contro la vittimizzazione serba. È stata una performance magistrale, che aveva poco a che fare con la verità, ma tutto a che fare con il potere.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Attualmente, la risposta di Vučić al disastro della copertura di Novi Sad oscilla tra i due copioni di riferimento. Le proteste studentesche, suggerisce, sono opera di <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agenti stranieri</a>—perpetratori invisibili che tramano per destabilizzare la Serbia. Per implicazione, lui è la vittima, e lo sono anche il popolo serbo, il cui progresso conquistato con fatica è sotto attacco. Eppure, come sempre, Vučić—che ha dominato la politica serba per quasi un decennio e ha presieduto a <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">una corruzione diffusa</a>—si presenta anche come il salvatore, posizionandosi come il mediatore tra il governo e i manifestanti, l'unica figura capace di ripristinare l'ordine.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Sul nazionalismo della vittimizzazione</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Chiunque abbia trascorso del tempo nei Balcani riconoscerà che il nazionalismo serbo—sia in Serbia che tra gli etnici serbi altrove—è alimentato meno dal trionfo che dal risentimento, o come <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> ha detto, “i serbi soffrono di una sorta di sindrome di vittimizzazione eterna.” Il senso di vittimizzazione storica non è solo una caratteristica dell'identità serba; è la sua forza animatrice, il sottofondo emotivo che da tempo alimenta le ambizioni nazionaliste, da <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Grande Serbia</a> alla sua incarnazione moderna, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—il “Mondo Serbo.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Questa narrazione storica attinge a un arsenale ben fornito di ferite. C'è la Battaglia di Kosovo (1389), uno scontro medievale che è stato mitizzato in una tragedia definente per la nazione. C'è la lunga era di dominio ottomano e austro-ungarico, durante la quale i serbi hanno subito una sottomissione incessante. E c'è, naturalmente, la campagna di terrore degli Ustaša contro i serbi durante la Seconda Guerra Mondiale, un periodo di autentico orrore che ha lasciato cicatrici durature.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, il precedente capo di Vučić, ha compreso il potere di questi risentimenti meglio di molti altri. Il suo <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">discorso di Gazimestan</a> del 1989, commemorando il 600<sup>mo</sup> anniversario della Battaglia di Kosovo, è stata una lezione magistrale di riattivazione storica. Per sottolineare il punto, ha orchestrato uno spettacolo grandioso, quasi religioso: i resti del principe Lazar, il martire serbo del 1389, sono stati sfilati attraverso i territori abitati dai serbi in tutta la Jugoslavia. È stato un tour funebre politico, un promemoria che il passato non era morto, ma molto vivo—e che i nemici della Serbia erano ancora in agguato. Questo spettacolo non era solo un cenno alla storia—è stata una delle prime scintille che hanno riacceso il nazionalismo serbo in tutta la Jugoslavia, alimentando risentimenti che avrebbero contribuito alla violenta disintegrazione del paese.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La narrazione della vittimizzazione non è finita con Milošević, né è stata confinata alla storia medievale. I media serbi continuano a mettere in evidenza la sofferenza dei serbi durante le guerre jugoslave, specialmente i bombardamenti della NATO degli anni '90—prima prendendo di mira le posizioni militari serbo-bosniache nel <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> durante la guerra in Bosnia, e successivamente colpendo la Jugoslavia residua, che includeva Serbia e Montenegro, nel <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> durante la guerra del Kosovo. Il contesto di questi bombardamenti—il loro intento di fermare atrocità su larga scala—non figura in questi resoconti. Invece, la NATO è inquadrata come l'aggressore senza volto—una forza insensibile che impone sofferenza ai serbi—una visione che ha preso radici profonde. Non sorprende che un recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaggio dell'Istituto Repubblicano Internazionale (IRI)</a> abbia trovato che solo il 3 per cento dei serbi favorisce l'adesione completa alla NATO, mentre la percentuale più alta (36 per cento) vede gli Stati Uniti come la maggiore minaccia per il proprio paese.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Il Cremlino, sempre attento alle narrazioni di malefatte occidentali, non ha lasciato che questo sentimento andasse sprecato. La propaganda russa nei Balcani amplifica sia la vittimizzazione serba reale che quella immaginaria, dipingendo l'Occidente come un villain perpetuo. Nel 2019, i ministeri della cultura di Russia e Serbia hanno co-prodotto <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linea Balcanica), un film d'azione in stile Hollywood che fictiona i giorni finali della guerra del Kosovo. Nel suo racconto, i serbi sono nobili vittime, i kosovari sono criminali di guerra assetati di sangue sostenuti dalla NATO, e i russi—stoici, eroici—accorrono in soccorso. Il film si avvolge in una presunta accuratezza storica, ma è un tumulto di disinformazione, un pastiche di risentimento avvolto nell'estetica del vanto militare.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nessuna di queste affermazioni intende sminuire le atrocità molto reali commesse contro i serbi. La storia è raramente così ordinata. Durante la Seconda Guerra Mondiale, lo sterminio dei serbi a <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—il campo di concentramento gestito dagli Ustaša—è stato un autentico orrore. Anche nei casi in cui i serbi erano gli aggressori iniziali, a volte diventavano vittime a loro volta, come nell'Operazione Tempesta (1995), quando le forze croate espulsero centinaia di migliaia di serbi dalla regione della Krajina, lasciando molti morti nel loro cammino. Ma nel discorso nazionalista serbo, la vittimizzazione non è mai solo un riconoscimento della sofferenza passata; è un'arma politica, una giustificazione e, nelle mani di figure come Vučić, un pozzo di legittimità sempre rifornito.</span>\n<span class=\"para\"><strong>E quindi? </strong></span>\n<span class=\"para\">La macchina di propaganda di Vučić funziona su due copioni ben collaudati. In entrambi, i serbi sono vittime perpetue, e Vučić è il salvatore sempre affidabile—talvolta con un aiuto da parte della Russia o della Cina. In entrambi, il nemico è o l'assassino senza volto o, più spesso, l'Occidente. Le conseguenze di queste narrazioni sono tutt'altro che benigni.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Come Milošević prima di lui, Vučić arma la vittimizzazione serba per guadagno politico. Una nazione perpetuamente sotto assedio—almeno nella propria immaginazione—ha bisogno di un leader forte, disposto a piegare le regole. Questa logica ha dato a Vučić un'eccezionale libertà d'azione, sia a livello nazionale che nella regione. La mitologia di Vučić il Salvatore gli consente di agire in modo incostituzionale e di farla franca. Nel 2016, quando uomini mascherati a Belgrado hanno legato i testimoni, confiscato i loro telefoni e abbattuto edifici sotto la copertura dell'oscurità—armati di mazze e coltelli, picchiando coloro che resistevano—per liberare spazio per un progetto immobiliare da <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliardi di euro</a>, nessuno è stato ritenuto responsabile. Una delle nuove torri, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, è alta 42 piani, anche se alcuni locali l'hanno soprannominata con qualcosa di meno grandioso: “il pene di Vučić”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Quando <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">sono scoppiate proteste</a> a Belgrado per la demolizione notturna, gran parte della Serbia è rimasta in silenzio. Vučić li aveva convinti con una narrazione diversa—che lo sviluppo economico, anche se ottenuto attraverso alcune violazioni dei diritti umani, valesse il prezzo. E così, la Serbia è diventata uno stato di sorveglianza. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Migliaia</a> di telecamere Huawei dotate di riconoscimento facciale e delle targhe ora costellano le strade di Belgrado e oltre. Strumenti di sorveglianza potenti come <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">il software spia Pegasus</a>, il Predator di Cytrox e Clearview AI, migliorano la capacità del governo di monitorare i propri cittadini. Nel frattempo, la Serbia ha vissuto il più rapido regresso democratico nei Balcani. Freedom House ha riclassificato il paese da “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parzialmente libero</a> a un regime “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">ibrido autocratizzante</a>.” A parte le frodi elettorali, molti serbi continuano a sostenere ciecamente il SNS di Vučić, mentre l'UE continua a premiare la Serbia con un sostegno significativo.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La narrazione della vittimizzazione non è solo uno strumento domestico—è un destabilizzatore geopolitico, specialmente considerando che i media serbi operano in tutto il Balkans. In quanto tale, tiene i serbi, da Belgrado a Pale, intrappolati nel risentimento storico, impedendo la riconciliazione con i loro vicini. Si frappone alla risoluzione del conflitto Serbia-Kosovo, una situazione che Vučić può sempre intensificare per distogliere l'attenzione dai problemi interni. Se il bilancio postbellico della Germania ha rimodellato il suo posto in Europa, la riluttanza della Serbia a fare lo stesso le impedisce di assumere un ruolo significativo nei Balcani.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Il nazionalismo della vittimizzazione frena anche il futuro della Serbia. Nei primi anni 2010, dopo anni di propagazione di <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ideologia nazionalista radicale, </a>Vučić e il SNS si sono presentati come <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europei</a>, leggendo i sondaggi e percependo un'opportunità. Ma dopo aver ottenuto il potere nel 2012, Vučić ha gradualmente riscritto il copione. Non è un leader termometro, che riflette semplicemente l'umore nazionale; è un termostato, che lo imposta. Il cambiamento di temperatura è stato lento ma deliberato. Nel 2020, al culmine della pandemia di COVID-19, Vučić ha preso di mira l'UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">dichiarando</a>: “Ormai, tutti voi avete capito che la solidarietà europea non esiste. Era una favola su carta.” La favola ha funzionato. Oggi, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">solo il 40 per cento</a> dei serbi sostiene l'adesione all'UE—il livello di entusiasmo più basso nella regione.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nel frattempo, Vučić ha coltivato <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alleanze alternative</a>. La sua rappresentazione della Cina e della Russia come veri protettori della Serbia ha prodotto risultati tangibili. Ha firmato <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">accordi</a> con Pechino che complicheranno gravemente la candidatura della Serbia all'UE—anche se, con l'entusiasmo pubblico per l'UE ai minimi storici, Vučić può ora inquadrare la sua svolta come democratica, una mera riflessione della volontà popolare. Un recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaggio dell'IRI</a> mostra che il 60 per cento dei serbi identifica i regimi totalitari - Russia (46 per cento) o Cina (14 per cento) - come i loro alleati più importanti.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Eppure la finzione di Vučić il salvatore si estende oltre i confini della Serbia. I responsabili politici occidentali, disperati di trovare una figura stabilizzante nei Balcani, hanno creduto alla sua recita. Bruxelles e Washington trattano Vučić come un salvatore necessario piuttosto che come un autocrate che reprime i manifestanti a casa mentre consente ai <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristi</a> in Kosovo. Se l'Occidente desidera davvero stabilità, deve smettere di scambiare la mitologia di Vučić per realtà.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Le narrazioni di Vučić non sono finzioni innocue. Sono progettate per consolidare il potere, screditare gli avversari, giustificare alleanze con regimi totalitari e sopprimere il dissenso. Hanno portato la Serbia lungo il cammino del governo di un solo uomo, con Vučić al centro, che racconta la storia. Il successo della sua narrazione si basa su media controllati dallo stato, un'assenza di libertà di stampa e, in particolare, sull'indulgenza dell'Occidente. Dopo anni di <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">premiare</a> il comportamento destabilizzante di Vučić, il silenzio di Bruxelles e Washington D.C. mentre i teppisti pro-regime aggrediscono i manifestanti studenteschi che chiedono responsabilità per il crollo della copertura di Novi Sad parla chiaro.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić potrebbe credere di costruire una Serbia più forte, ma la storia è costellata di uomini forti (quasi sempre uomini) che hanno fatto la stessa affermazione, solo per lasciare rovine dietro di sé. Nel Vođa di Domanović, il popolo seguì il proprio leader cieco verso la rovina perché riponeva fiducia nella sua certezza. Ma Vučić non è cieco—vede esattamente dove sta portando la Serbia. La vera domanda è se il popolo serbo, insieme all'UE e agli Stati Uniti, sceglierà di tenere gli occhi aperti o rimarrà prigioniero delle finzioni che egli tesse. A differenza dei tragici seguaci di Domanović, hanno ancora una scelta.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> è un associato senior presso LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), un ricercatore ospite presso l'European Leadership Network (ELN) a Londra e un senior fellow non residente presso il Center for European Policy Analysis (CEPA) a Washington DC.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Een tragedie op een treinstation in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, de op één na grootste stad van Servië, heeft een golf van studentenprotesten in gang gezet die het land al meer dan drie maanden overspoelen. Demonstranten eisen verantwoording voor overheidscorruptie, maar worden met brute kracht tegemoetgetreden—pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">hooligans</a> slaan hen op straat in elkaar. In plaats van de klachten aan te pakken, heeft de autoritaire president van Servië, Aleksandar Vučić, een al te bekende vertelling in elkaar gezet. De protesten, beweert hij, worden georkestreerd door westerse inlichtingendiensten die erop uit zijn een <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">kleurrevolutie</a> te ontketenen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Het is een verhaal dat zorgvuldig is samengesteld om een doel te dienen. In Vučić's handboek is de waarheid kneedbaar en is de realiteit iets dat geschreven en uitgevoerd moet worden. Om zijn strategie te begrijpen, moet men eerst kijken naar de middelen van fictie—personages, plots en, bovenal, de kracht van een meeslepend verhaal.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>De Leider</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sommige Servische commentatoren hebben Vučić vergeleken met de protagonist van <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (De Leider)</a>, een bijtende satirische vertelling van Radoje Domanović. In het verhaal komt een groep wanhopige mensen uit een verarmde plaats, die niet in staat zijn het eens te worden over een leider, uiteindelijk uit bij een vreemdeling. Met onwrikbaar vertrouwen leidt hij hen over bergen en door gevaarlijk terrein. Een voor een vallen ze—gewond, uitgeput, dood. Degenen die de reis opgeven, worden als verraders bestempeld. Uiteindelijk blijven er nog maar drie over, en zij doen een schokkende ontdekking: hun leider is blind.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">De vergelijking is treffend, maar uiteindelijk misleidend. Vučić is geen blinde man die door de duisternis struikelt. Hij is een meester-manipulator die precies weet waar hij Servië naartoe leidt. In tegenstelling tot Domanović's ongelukkige leider, controleert Vučić het verhaal, verschuift hij rollen waar nodig—slachtoffer, redder, vervolger. Zijn methode kan het beste worden begrepen door een psychologisch kader: de <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama driehoek</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In 1968 stelde psycholoog Stephen Karpman voor dat elke sprookje werkt volgens een model van drie personages: de vervolger, het slachtoffer en de redder. De vervolger kwelt het slachtoffer, terwijl de redder komt opdagen om de dag te redden. Maar de genialiteit van Karpman’s model ligt in de vloeibaarheid—rollen verschuiven, en personages keren op zichzelf terug.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Neem het verhaal van de Fluitser van Hamelen: hij begint als een redder, die een stad bevrijdt van een rattenplaag. Maar wanneer de burgemeester weigert hem te betalen, verandert hij in een vervolger, die de kinderen van de stad in wraak wegvoert. De burgemeester, ooit een slachtoffer van de ratten, wordt de vervolger door de Fluitser te bedriegen, en verschuift dan weer naar slachtoffer terwijl hij rouwt om het verlies van zijn kinderen. In één enkel verhaal worden identiteiten op hun kop gezet, rollen omgedraaid.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">En zo is het met Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Voer Vučić in </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić is een meesterlijke verhalenverteller en een bekwame performer, die vaak tekenen van een hoofdpersoon-syndroom vertoont. Net als de Amerikaanse president Donald Trump spreekt hij vaak in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperbolen</a> en verwijst hij naar zichzelf in de derde persoon—gedrag dat psychologen vaak associëren met <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcistische</a> eigenschappen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In de loop der jaren is het Servische medialandschap zorgvuldig gevormd om Vučić's visie te weerspiegelen. Met televisienetwerken en tabloids stevig in de <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">greep</a> van het regime, verzadigen de door de president gekozen verhalen de ether. Ze verkondigen het economische “wonder” van Servië terwijl ze de erosie van politieke vrijheden negeren, vieren grote infrastructuurprojecten als getuigenissen van nationale vooruitgang terwijl ze milieuproblemen minimaliseren, en kaderen buitenlandse machten als ofwel welwillende beschermheren of schimmige samenzweerders, afhankelijk van de behoeften van de dag.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić besteedt veel energie aan het vertellen van zijn opvattingen. Een studie heeft aangetoond dat hij en zijn Servische Progressieve Partij (SNS) bijna <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> van alle media-aandacht beheersten, een aantal dat zelfs in de meest gedisciplineerde autocratieën indrukwekkend zou zijn. Zijn monologen zijn uitputtend, soms letterlijk. Toen de protesten uitbraken over zijn lithium mijnbouwdeal, reageerde Vučić met een televisiebombardement: in slechts <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">vier dagen</a> registreerde hij een verbluffende 14 uur en 47 minuten live-uitzending, waarbij hij zijn standpunt verdedigde met de intensiteit van een man die zowel diep gekwetst als volkomen zeker van zijn eigen rechtvaardigheid is. Zijn verhaal werd natuurlijk versterkt door nationale omroepen en een slijmerige tabloidpers.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Zijn vertelkunst is niets als niet dramatisch. Geen enkele Serviër, als we zijn eigen verhalen mogen geloven, werkt harder, offert meer op of bereikt grotere prestaties dan Vučić zelf. Op een gegeven moment beweerde hij dat, ondanks het ontbreken van natuurlijk academisch talent, zijn pure wilskracht hem naar een summa cum laude rechtenopleiding in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">record</a> tijd had gedreven. De werkelijke tijdlijn vertelt een ander verhaal: het kostte hem zes jaar om zijn studie af te ronden, en zijn cijfers blijven een mysterie.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Dan is er de kwestie van zijn alomtegenwoordigheid. Vučić heeft een <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">goddelijke afbeelding</a> van een leider gecreëerd die overal en altijd aanwezig is. In de loop van één enkele dag kan hij een fabriek in Novi Sad inwijden, een besloten vergadering met bedrijfsleiders in Belgrado houden en vervolgens op een late-night televisieprogramma verschijnen om na te denken over de toekomst van Servië. De voorstelling stopt nooit. De boodschap is duidelijk: er is geen Servië zonder Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>De favoriete scripts</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić's politieke theater draait op een voorspelbare rotatie van twee versleten scripts. Deze verhalen versterken niet alleen zijn imago; ze vormen de perceptie van het Servische publiek over vrienden, vijanden en de geschiedenis zelf.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Het eerste script plaatst Vučić als een man die voortdurend onder belegering staat—een slachtoffer, geslagen door donkere en naamloze krachten. Maar in een dramatische wending is hij ook zijn eigen redder. In deze vertelling is Vučić zowel de dame in nood als de ridder, de vervolgde als de triomfator.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Neem bijvoorbeeld zijn verhaal over een noodlottige avond in oktober 2000, net toen Slobodan Milošević de macht aan het verliezen was. Zoals Vučić het vertelt, was hij aan het wandelen met zijn zoon toen twee “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>” een ongeprovoceerde aanval lanceerden. Tegen alle verwachtingen in overweldigde de toekomstige Servische president zijn aanvallers in zijn eentje, en sloeg hen bewusteloos. De anekdote is rijk aan subtekst: Servië werd ook aangevallen, en de val van Milošević zou een tijdperk van chaos en verwoesting inluiden. De onuitgesproken conclusie is dat alleen een sterke man—iemand die zowel lijden kan doorstaan als bedreigingen kan verslaan—Servië kan behoeden voor verdere ineenstorting.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">De Servische media, stevig onder Vučić's controle, zijn ook overspoeld met een parade van vermeende moordplannen, die allemaal hetzelfde stramien volgen. De dreiging is altijd ernstig, maar Vučić, altijd de held, weigert zich te laten intimideren. Toen de toenmalige minister van Binnenlandse Zaken Aleksandar Vulin naar verluidt “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">trilde van angst</a>” en de president smeekte om een kogelwerend vest te dragen na de onthulling van een vermeend moordplan, wees Vučić, vastberaden en onbevreesd, de suggestie af met een simpele: “Ik zal het nooit dragen.” Deze moordplannen zijn curieus licht op details—wie probeert hem precies te doden, en waarom?—maar ze komen altijd tot dezelfde conclusie: Vučić is moedig en overleeft, tegen alle verwachtingen in.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Het tweede script breidt het verhaal van slachtofferschap uit voorbij Vučić zelf, en plaatst alle Serviërs—of ze nu uit Servië, Bosnië, Kosovo of Montenegro komen—als eeuwige slachtoffers, terwijl het Westen—NATO, de EU, de Verenigde Staten—de rol van de meedogenloze agressor speelt. En dan is er natuurlijk Vučić, hun enige verdediger. In dit verhaal heeft niemand behalve Vučić de kracht, intelligentie of pure aanwezigheid om op te komen voor de Serviërs. De alomtegenwoordigheid die hij zo zorgvuldig heeft gecultiveerd, versterkt alleen maar de opvatting dat zonder hem, Servië verloren zou zijn.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">In deze versie van de geschiedenis zijn de Kosovaarse Albanezen geen volk dat strijdt voor zelfbeschikking. In plaats daarvan zijn zij de architecten van “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms en etnische zuivering</a>” tegen de Kosovaarse Serviërs, terwijl Vučić, de beschermer, standvastig blijft, en belooft dat hij nooit zal toestaan dat Kosovo “weggegeven” wordt. De beschuldiging is rijk, afkomstig van een man die ooit opriep tot <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocide</a> tegen Bosniakken tijdens de Bosnische Oorlog en diende als Slobodan Milošević's minister van propaganda tijdens Servië's brute campagne in Kosovo, toen bijna <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> van de Kosovaarse Albanezen werd ontheemd, en talloze bloedbaden werden gepleegd.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Dan was er het drama rond de VN-resolutie over de genocide in Srebrenica, die Vučić niet als een veroordeling van een historische gruwel, maar als een directe <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">aanval</a> op Serviërs overal ter wereld kaderde. Hij portretteerde de resolutie als een poging om alle Serviërs als schurken af te schilderen. En dan, in een laatste flair, wikkelde hij zichzelf in de Servische vlag, liet een paar <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodillentranen</a> vallen, en presenteerde zichzelf als de enige krijger tegen de slachtoffering van Serviërs. Het was een meesterlijke uitvoering, die weinig met de waarheid te maken had, maar alles met macht.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Op dit moment zweeft Vučić's reactie op de ramp met het canopy in Novi Sad tussen de twee favoriete scripts. De studentenprotesten, suggereert hij, zijn het werk van <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">buitenlandse agenten</a>—onzichtbare daders die samenzweren om Servië te destabiliseren. Bij implicatie is hij het slachtoffer, en dat zijn ook de Servische mensen, wiens met moeite verworven vooruitgang onder aanval is. En toch, zoals altijd, plaatst Vučić—die de Servische politiek bijna een decennium heeft gedomineerd en heeft gepresideerd over <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">wijdverspreide corruptie</a>—zich ook als de redder, positioneert hij zichzelf als de bemiddelaar tussen de regering en de protesteerders, de enige figuur die in staat is om de orde te herstellen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Over slachtofferschap nationalisme</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Iedereen die tijd in de Balkan heeft doorgebracht, zal erkennen dat Servisch nationalisme—zowel in Servië als onder etnische Serviërs elders—minder wordt aangedreven door triomf dan door grievance, of zoals <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> het verwoordde, “Serviërs lijden aan een soort van eeuwig slachtofferschap syndroom.” Het gevoel van historische slachtofferschap is niet slechts een kenmerk van de Servische identiteit; het is de drijvende kracht, de emotionele onderstroom die al lang nationalistische ambities heeft aangedreven, van <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Groot-Servië</a> tot de moderne incarnatie, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—de “Servische Wereld.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Dit historische verhaal put uit een goedgevulde voorraadkast van wonden. Er is de Slag bij Kosovo (1389), een middeleeuwse botsing die is gemythologiseerd tot een natie-definiërende tragedie. Er is de lange periode van Ottomaanse en Oostenrijks-Hongaarse heerschappij, waarin Serviërs onophoudelijke onderdrukking hebben doorstaan. En er is natuurlijk de campagne van terreur van de Ustaše tegen Serviërs tijdens de Tweede Wereldoorlog, een periode van echte horror die blijvende littekens heeft achtergelaten.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučić's voormalige baas, begreep de kracht van deze grievances beter dan de meesten. Zijn <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan-toespraak</a> uit 1989, ter herdenking van de 600<sup>e</sup> verjaardag van de Slag bij Kosovo, was een masterclass in historische heranimatie. Om het punt te onderstrepen, organiseerde hij een groot, bijna religieus spektakel: de resten van prins Lazar, de Servische martelaar van 1389, werden door Servisch bewoonde gebieden in heel Joegoslavië gepresenteerd. Het was een politieke begrafenistocht, een herinnering dat het verleden niet dood was, maar zeer levend—en dat de vijanden van Servië nog steeds op de loer lagen. Dit spektakel was niet alleen een knipoog naar de geschiedenis—het was een van de vroege vonken die het Servische nationalisme in heel Joegoslavië opnieuw aanwakkerde, en de grievances voedde die zouden bijdragen aan de gewelddadige ontbinding van het land.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Het slachtofferschap verhaal eindigde niet met Milošević, noch was het beperkt tot de middeleeuwse geschiedenis. De Servische media blijven de lijden van Serviërs tijdens de Joegoslavische oorlogen benadrukken, vooral de NAVO-bombardementen van de jaren '90—eerst gericht op Bosnisch-Servische militaire posities in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> tijdens de Bosnische Oorlog, en later het voormalige Joegoslavië, dat Servië en Montenegro omvatte, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> tijdens de Kosovo-oorlog. De context van deze bombardementen—hun bedoeling om grootschalige gruweldaden te stoppen—komt niet voor in deze verslagen. In plaats daarvan wordt de NAVO gepresenteerd als de gelaatsloze agressor—een ongevoelige kracht die lijden oplegt aan Serviërs—een opvatting die diep geworteld is. Het is dan ook niet verwonderlijk dat een recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">peiling van het International Republican Institute (IRI)</a> heeft aangetoond dat slechts 3 procent van de Serviërs voor volledige NAVO-lidmaatschap is, terwijl het hoogste percentage (36 procent) de Verenigde Staten als de grootste bedreiging voor hun land beschouwt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Het Kremlin, altijd afgestemd op verhalen van westerse wandaden, heeft deze sentimenten niet onbenut gelaten. Russische propaganda in de Balkan versterkt zowel de echte als de ingebeelde slachtofferschap van Serviërs, en schildert het Westen af als een eeuwige schurk. In 2019 produceerden de cultuurministeries van Rusland en Servië samen <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkanlijn), een actievolle, Hollywood-stijl oorlogsfilm die de sluitingsdagen van de Kosovo-oorlog fictief maakt. In deze vertelling zijn Serviërs nobele slachtoffers, Kosovaren zijn bloeddorstige oorlogsmisdadigers gesteund door de NAVO, en Russen—stoïcijns, heroïsch—komen te hulp. De film wikkelt zich in historische nauwkeurigheid, maar het is een chaos van desinformatie, een pastiche van grievance verpakt in de esthetiek van militaire bravoure.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Geen van dit alles doet afbreuk aan de zeer reële gruweldaden die tegen Serviërs zijn gepleegd. Geschiedenis is zelden zo netjes. Tijdens de Tweede Wereldoorlog was de uitroeiing van Serviërs in <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—het door de Ustaše gerunde concentratiekamp—een echte horror. Zelfs in gevallen waarin Serviërs de aanvankelijke agressors waren, werden ze soms op hun beurt slachtoffers, zoals in Operatie Storm (1995), toen Kroatische troepen honderden duizenden Serviërs uit de Krajina-regio verdreven, waarbij velen dood achterbleven. Maar in de Servische nationalistische discours is slachtofferschap nooit slechts een erkenning van geleden pijn; het is een politiek wapen, een rechtvaardiging, en, in de handen van figuren zoals Vučić, een steeds weer aangevuld reservoir van legitimiteit.</span>\n<span class=\"para\"><strong>En wat dan? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučić's propagandamachine draait op twee versleten scripts. In beide zijn Serviërs eeuwige slachtoffers, en Vučić is de altijd betrouwbare redder—soms met een assistentie van Rusland of China. In beide is de vijand ofwel de gelaatsloze moordenaar of, vaker, het Westen. De gevolgen van deze verhalen zijn verre van onschuldig.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Net als Milošević voor hem, wapen Vučić het Servische slachtofferschap voor politiek gewin. Een natie die voortdurend onder belegering staat—tenminste in haar eigen verbeelding—heeft een sterke leider nodig, iemand die bereid is de regels te buigen. Deze logica heeft Vučić buitengewone ruimte gegeven, zowel nationaal als in de regio. De mythologie van Vučić de Redder stelt hem in staat om ongrondwettelijk te handelen en ermee weg te komen. In 2016, toen gemaskerde mannen in Belgrado toeschouwers vastbonden, hun telefoons in beslag namen en gebouwen verwoestten onder de dekking van de duisternis—gewapend met knuppels en messen, en degenen die zich verzetten in elkaar sloegen—om ruimte te maken voor een <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 miljard</a> vastgoedproject, werd niemand ter verantwoording geroepen. Een van de nieuwe torens, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, is 42 verdiepingen hoog, hoewel sommige lokale bewoners het iets minder grandioos hebben genoemd: “Vučić's penis”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Toen <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesten</a> uitbraken in Belgrado over de nachtelijke sloop, bleef een groot deel van Servië stil. Vučić had hen een ander verhaal verkocht—dat economische ontwikkeling, zelfs als deze werd bereikt door een paar mensenrechten schendingen, de prijs waard was. En zo werd Servië een surveillance-staat. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Duizenden</a> Huawei-camera's uitgerust met gezichts- en kentekenherkenning staan nu langs de straten van Belgrado en ver daarbuiten. Krachtige surveillancetools zoals <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-spyware</a>, Cytrox's Predator, en Clearview AI, verbeteren de mogelijkheid van de overheid om haar burgers te volgen. Ondertussen heeft Servië de snelste democratische achteruitgang in de Balkan ervaren. Freedom House heeft het land opnieuw geclassificeerd van “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">deeltijds vrij</a> naar een “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autocratiserende hybride</a>” regime. Afgezien van verkiezingsfraude, blijven veel Serviërs blind de SNS van Vučić steunen, terwijl de EU Servië blijft belonen met aanzienlijke steun.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Het slachtofferschap verhaal is niet alleen een binnenlands hulpmiddel—het is een geopolitieke destabiliser, vooral gezien het feit dat de Servische media in de hele Balkan opereren. Als zodanig houdt het Serviërs, van Belgrado tot Pale, gevangen in historische grievance, waardoor verzoening met hun buren wordt voorkomen. Het staat in de weg van het oplossen van het Servië-Kosovo-conflict, een situatie die Vučić altijd kan escaleren om af te leiden van problemen thuis. Als de naoorlogse afrekening van Duitsland zijn plaats in Europa hervormde, verhindert Servië's aarzeling om hetzelfde te doen dat het een betekenisvolle rol in de Balkan kan aannemen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nationalistisch slachtofferschap remt ook de toekomst van Servië. In de vroege jaren 2010, na jaren van het propageren van <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radicale nationalistische ideologie, </a>stelden Vučić en SNS zich voor als <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-Europees</a>, lezend in de peilingen en een kans voelend. Maar na het veiligstellen van de macht in 2012, herschreef Vučić geleidelijk het script. Hij is geen thermometerleider, die slechts de nationale stemming weerspiegelt; hij is een thermostaat, die deze instelt. De temperatuurverandering was langzaam maar opzettelijk. Tegen 2020, op het hoogtepunt van de COVID-19-pandemie, richtte Vučić zijn pijlen op de EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">verklarend</a>: “Tegenwoordig begrijpen jullie allemaal dat Europese solidariteit niet bestaat. Dat was een sprookje op papier.” Het sprookje werkte. Vandaag de dag steunt <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">slechts 40 procent</a> van de Serviërs de EU-toetreding—de laagste enthousiasme in de regio.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ondertussen heeft Vučić <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatieve allianties</a> gekoesterd. Zijn voorstelling van China en Rusland als de ware beschermers van Servië heeft tastbare resultaten opgeleverd. Hij heeft <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">deals</a> met Beijing gesloten die de EU-aanvraag van Servië ernstig zullen compliceren—hoewel, met het publieke enthousiasme voor de EU op een historisch laag niveau, Vučić zijn draai nu kan kaderen als democratisch, een loutere reflectie van de populaire wil. Een recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-peiling</a> toont aan dat 60 procent van de Serviërs totalitaire regimes - Rusland (46 procent) of China (14 procent) - als hun belangrijkste bondgenoten beschouwt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Toch strekt de fictie van Vučić de redder zich uit voorbij de grenzen van Servië. Westerse beleidsmakers, wanhopig op zoek naar een stabiliserende figuur in de Balkan, hebben in zijn act geloofd. Brussel en Washington beschouwen Vučić als een noodzakelijke redder in plaats van een autocratische die protesteerders thuis onderdrukt terwijl hij <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristen</a> in Kosovo mogelijk maakt. Als het Westen echt stabiliteit wil, moet het stoppen met het verwarren van Vučić's zelfmythologie met de realiteit.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić's verhalen zijn niet onschadelijke ficties. Ze zijn ontworpen om macht te consolideren, tegenstanders te discrediteren, allianties met totalitaire regimes te rechtvaardigen en dissent te onderdrukken. Ze hebben Servië op het pad van één-man heerschappij geleid, met Vučić in het centrum, die het verhaal spinnt. Het succes van zijn verhaal is afhankelijk van staatsgecontroleerde media, een gebrek aan persvrijheid, en, opmerkelijk, de toegeeflijkheid van het Westen. Na jaren van <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">belonen</a> van Vučić's destabiliserend gedrag, spreekt de stilte van Brussel en Washington D.C. terwijl pro-regime hooligans studentenprotestanten aanvallen die verantwoording eisen voor de ineenstorting van het canopy in Novi Sad boekdelen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić mag geloven dat hij een sterker Servië aan het bouwen is, maar de geschiedenis ligt vol met sterke mannen (bijna altijd mannen) die dezelfde claim maakten, om alleen maar verwoesting achter te laten. In Domanović's Vođa volgden de mensen hun blinde leider naar de ondergang omdat ze hun vertrouwen in zijn zekerheid stelden. Maar Vučić is niet blind—hij ziet precies waar hij Servië naartoe leidt. De echte vraag is of het Servische volk, samen met de EU en de VS, ervoor zal kiezen om hun ogen open te houden of gevangen te blijven in de ficties die hij weeft. In tegenstelling tot Domanović's tragische volgelingen, hebben zij nog een keuze.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> is een senior associate bij LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), een visiting fellow bij het European Leadership Network (ELN) in Londen, en een non-resident senior fellow bij het Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington DC.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Tragedia na stacji kolejowej w <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Nowym Sadzie</a>, drugim co do wielkości mieście Serbii, wywołała falę protestów studenckich, które przetoczyły się przez kraj przez ponad trzy miesiące. Demonstranci domagają się odpowiedzialności za korupcję rządową, jednak spotykają się z brutalną siłą—proreżimowi <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">chuligani</a> biją ich na ulicach. Zamiast zająć się skargami, autorytarny prezydent Serbii, Aleksandar Vučić, snuje zbyt znajomą opowieść. Protesty, twierdzi, są zorganizowane przez zachodnie agencje wywiadowcze, które dążą do wywołania <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">kolorowej rewolucji</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">To narracja starannie skonstruowana w celu służenia określonemu celowi. W podręczniku Vučića prawda jest plastyczna, a rzeczywistość to coś, co można napisać i odegrać. Aby zrozumieć jego strategię, należy najpierw zwrócić się ku narzędziom fikcji—postaciom, fabułom i, przede wszystkim, mocy przekonującej opowieści.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Lider</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Niektórzy serbscy komentatorzy porównali Vučića do protagonisty <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Lider)</a>, zgryźliwej satyrycznej opowieści autorstwa Radoje Domanovicia. W tej historii grupa zdesperowanych ludzi z ubogiego miejsca, nie mogąc się zgodzić na lidera, w końcu decyduje się na obcego. Z niezachwianą pewnością prowadzi ich przez góry i przez niebezpieczny teren. Jeden po drugim upadają—ranni, wyczerpani, martwi. Ci, którzy porzucają podróż, są nazywani zdrajcami. W końcu pozostają tylko trzy osoby, które dokonują szokującego odkrycia: ich lider jest ślepy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Porównanie jest uderzające, ale ostatecznie mylące. Vučić nie jest ślepym człowiekiem błądzącym w ciemności. Jest mistrzem manipulacji, który dokładnie wie, dokąd prowadzi Serbię. W przeciwieństwie do bezradnego lidera Domanovicia, Vučić kontroluje narrację, zmieniając role w razie potrzeby—ofiara, zbawca, prześladowca. Jego metoda najlepiej zrozumieć w ramach psychologicznego modelu: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">trójkąta dramatycznego Karpmana</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">W 1968 roku psycholog Stephen Karpman zaproponował, że każda baśń działa na modelu trzech postaci: prześladowcy, ofiary i wybawcy. Prześladowca dręczy ofiarę, podczas gdy wybawca przylatuje, aby uratować dzień. Jednak geniusz modelu Karpmana leży w jego płynności—role się zmieniają, a postacie wracają do siebie.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Rozważmy opowieść o Pied Piperze: zaczyna jako wybawca, uwalniając miasto od inwazji szczurów. Ale gdy burmistrz odmawia mu zapłaty, przekształca się w prześladowcę, prowadząc dzieci miasta w zemście. Burmistrz, niegdyś ofiara szczurów, staje się prześladowcą, oszukując Pipera, a następnie wraca do roli ofiary, opłakując utratę swoich dzieci. W jednej narracji tożsamości są przewracane, role odwracane.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">I tak jest z Vučićem.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Wchodzi Vučić</strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić jest mistrzowskim narratorem i utalentowanym wykonawcą, często wykazującym oznaki syndromu głównego bohatera. Podobnie jak prezydent USA Donald Trump, często mówi w <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbolach</a> i odnosi się do siebie w trzeciej osobie—zachowanie, które psychologowie często kojarzą z <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcystycznymi</a> cechami.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Na przestrzeni lat krajobraz medialny Serbii został starannie uformowany, aby odzwierciedlać wizję Vučića. Z sieciami telewizyjnymi i tabloidami mocno w <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">rękach</a> reżimu, narracje wybrane przez prezydenta saturują fale radiowe. Ogłaszają „cud” gospodarczy Serbii, ignorując erozję wolności politycznych, celebrują wielkie projekty infrastrukturalne jako dowody postępu narodowego, minimalizując kryzysy środowiskowe, i przedstawiają obce mocarstwa jako albo dobroczynnych patronów, albo tajemniczych spiskowców, w zależności od potrzeb dnia.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić poświęca dużo energii na narrację swoich poglądów. Jedno badanie wykazało, że on i jego Serbska Partia Postępowa (SNS) kontrolowali prawie <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> całej relacji medialnej, co byłoby imponującą liczbą nawet w najbardziej zdyscyplinowanych autokracjach. Jego monologi są wyczerpujące, czasami dosłownie. Gdy wybuchły protesty przeciwko jego umowie na wydobycie litu, Vučić odpowiedział telewizyjnym blitzkriegiem: w ciągu zaledwie <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">czterech dni</a> spędził oszałamiające 14 godzin i 47 minut na antenie na żywo, broniąc swojego stanowiska z intensywnością człowieka głęboko dotkniętego i całkowicie pewnego swojej słuszności. Jego narracja była, oczywiście, wzmacniana przez krajowe stacje telewizyjne i sycophantyczną prasę tabloidową.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jego opowiadanie jest niczym innym jak dramatycznym. Żaden Serb, jeśli wierzyć jego własnym relacjom, nie pracuje ciężej, nie poświęca więcej ani nie osiąga większych osiągnięć niż sam Vučić. W pewnym momencie twierdził, że pomimo braku naturalnego talentu akademickiego, jego czysta siła woli doprowadziła go do uzyskania tytułu magistra prawa summa cum laude w <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordowym</a> czasie. Rzeczywisty harmonogram przedstawia inną historię: ukończenie studiów zajęło mu sześć lat, a jego oceny pozostają tajemnicą.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jest też kwestia jego wszechobecności. Vučić wyhodował <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">boską postać</a> lidera, który jest wszędzie, zawsze. W ciągu jednego dnia może zainaugurować fabrykę w Nowym Sadzie, odbyć zamknięte spotkanie z liderami biznesu w Belgradzie, a następnie pojawić się w późnonocnym programie telewizyjnym, aby rozmyślać o przyszłości Serbii. Występ nigdy się nie kończy. Przekaz jest jasny: nie ma Serbii bez Vučića.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Ulubione skrypty</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Polityczny teatr Vučića działa na przewidywalnej rotacji dwóch dobrze znanych skryptów. Te narracje nie tylko wzmacniają jego wizerunek; kształtują postrzeganie przyjaciół, wrogów i samej historii przez serbski społeczeństwo.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Pierwszy skrypt przedstawia Vučića jako człowieka nieustannie pod ostrzałem—ofiarę, bity przez ciemne i bezimienne siły. Ale w dramatycznym zwrocie, jest także swoim własnym wybawcą. W tej opowieści Vučić jest zarówno damą w opałach, jak i rycerzem, prześladowanym i triumfującym.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Weźmy na przykład jego relację o fatalnym wieczorze w październiku 2000 roku, tuż przed utratą władzy przez Slobodana Miloševicia. Jak opowiada Vučić, spacerował z synem, gdy dwóch „<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">ćpunów</a>” zaatakowało go bez powodu. Przeciw wszelkim przeciwnościom, przyszły prezydent Serbii samodzielnie pokonał swoich napastników, powalając ich na ziemię. Anecdota jest bogata w podtekst: Serbia również była atakowana, a upadek Miloševicia wprowadziłby erę chaosu i ruiny. Niewypowiedzianym wnioskiem jest to, że tylko silny człowiek—taki, który potrafi zarówno znosić cierpienie, jak i pokonywać zagrożenia—może powstrzymać Serbię przed dalszym upadkiem.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Serbskie media, mocno pod kontrolą Vučića, były również zalane paradą rzekomych spisków zamachowych, wszystkie podążające za tym samym schematem. Groźba zawsze jest poważna, ale Vučić, zawsze bohater, odmawia ulegania. Gdy ówczesny minister spraw wewnętrznych Aleksandar Vulin rzekomo „<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">drżał z przerażenia</a>” i błagał prezydenta, aby nosił kamizelkę kuloodporną po ujawnieniu rzekomego spisku zamachowego, Vučić, niezłomny i nieustraszony, odrzucił tę sugestię prostym: „Nigdy jej nie założę.” Te spiski zamachowe są dziwnie ubogie w szczegóły—kto, dokładnie, próbuje go zabić, i dlaczego?—ale nieuchronnie dochodzą do tego samego wniosku: Vučić jest odważny i, przeciw wszelkim przeciwnościom, przetrwa.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Drugi skrypt rozszerza narrację ofiary poza samego Vučića, przedstawiając wszystkich Serbów—czy to z Serbii, Bośni, Kosowa, czy Czarnogóry—jako wieczne ofiary, podczas gdy Zachód—NATO, UE, Stany Zjednoczone—odgrywa rolę nieustępliwego agresora. A potem, oczywiście, jest Vučić, ich jedyny obrońca. W tej narracji nikt poza Vučićem nie ma siły, inteligencji ani samej obecności, aby stanąć w obronie Serbów. Wszechobecność, którą tak starannie wyhodował, tylko wzmacnia przekonanie, że bez niego Serbia byłaby zgubiona.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">W tej wersji historii Albańczycy z Kosowa nie są narodem walczącym o samostanowienie. Raczej są architektami „<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromów i czystek etnicznych</a>” przeciwko Serbom z Kosowa, podczas gdy Vučić, obrońca, stoi twardo, przysięgając, że nigdy nie pozwoli, aby Kosowo zostało „oddane”. Oszczerstwo jest bogate, pochodząc od człowieka, który kiedyś wzywał do <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">ludobójstwa</a> Bośniaków podczas wojny bośniackiej i był ministrem propagandy Slobodana Miloševicia podczas brutalnej kampanii Serbii w Kosowie, kiedy prawie <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> Albańczyków z Kosowa zostało przesiedlonych, a niezliczone masakry miały miejsce.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Następnie była drama związana z rezolucją ONZ w sprawie ludobójstwa w Srebrenicy, którą Vučić przedstawił nie jako potępienie historycznej zbrodni, ale jako bezpośredni <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">atak</a> na Serbów wszędzie. Przedstawił rezolucję jako próbę przedstawienia wszystkich Serbów jako złoczyńców. A potem, w ostatnim akcie, owinął się w serbską flagę, uronił kilka <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodylich łez</a> i przedstawił się jako samotny wojownik przeciwko ofiarom Serbów. To był mistrzowski występ, który miał niewiele wspólnego z prawdą, ale wszystko z władzą.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Obecnie odpowiedź Vučića na katastrofę w Nowym Sadzie oscyluje między dwoma skryptami. Protesty studenckie, sugeruje, są dziełem <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">zagranicznych agentów</a>—niewidzialnych sprawców knujących, aby zdestabilizować Serbię. Z tego wynika, że jest ofiarą, a także serbski naród, którego ciężko wywalczony postęp jest atakowany. A jednak, jak zawsze, Vučić—który dominował w serbskiej polityce przez prawie dekadę i przewodniczył <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">powszechnej korupcji</a>—także przedstawia się jako wybawca, pozycjonując się jako mediator między rządem a protestującymi, jedyną postacią zdolną do przywrócenia porządku.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>O nacjonalizmie ofiar</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Każdy, kto spędził czas na Bałkanach, rozpozna, że serbski nacjonalizm—zarówno w Serbii, jak i wśród etnicznych Serbów gdzie indziej—jest napędzany mniej triumfem, a bardziej urazą, lub jak <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> to ujął, „Serbowie cierpią na pewnego rodzaju wieczny syndrom ofiary.” Poczucie historycznej ofiary nie jest jedynie cechą tożsamości serbskiej; jest jej animującą siłą, emocjonalnym nurtem, który od dawna napędza ambicje nacjonalistyczne, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Wielkiej Serbii</a> po jej nowoczesną inkarnację, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—„Serbski Świat.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ta narracja historyczna czerpie z dobrze zaopatrzonego arsenału ran. Jest Bitwa na Kosowie (1389), średniowieczna konfrontacja, która została zmitologizowana w narodową tragedię. Jest długi okres panowania osmańskiego i austro-węgierskiego, podczas którego Serbowie znosili nieustanne zniewolenie. I jest, oczywiście, kampania terroru Ustašów przeciwko Serbom podczas II wojny światowej, okres prawdziwego horroru, który pozostawił trwałe blizny.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, były szef Vučića, lepiej niż większość rozumiał moc tych uraz. Jego <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">przemówienie w Gazimestan</a> z 1989 roku, upamiętniające 600<sup>ną</sup> rocznicę Bitwy na Kosowie, było mistrzowską lekcją w reanimacji historycznej. Aby podkreślić punkt, zorganizował wielkie, niemal religijne widowisko: szczątki księcia Lazara, serbskiego męczennika z 1389 roku, były paradowane przez terytoria zamieszkane przez Serbów w całej Jugosławii. To była polityczna trasa pogrzebowa, przypomnienie, że przeszłość nie jest martwa, ale bardzo żywa—i że wrogowie Serbii wciąż czają się. To widowisko nie było tylko ukłonem w stronę historii—było jednym z pierwszych iskier, które na nowo rozpaliły serbski nacjonalizm w całej Jugosławii, napędzając urazy, które przyczyniły się do brutalnego rozpadu kraju.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narracja ofiary nie zakończyła się na Miloševiciu, ani nie była ograniczona do historii średniowiecznej. Serbskie media nadal podkreślają cierpienie Serbów podczas wojen jugosłowiańskich, zwłaszcza bombardowań NATO w latach 90-tych—najpierw celując w pozycje wojskowe Serbów bośniackich w <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> roku podczas wojny bośniackiej, a później uderzając w resztki Jugosławii, która obejmowała Serbię i Czarnogórę, w <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> roku podczas wojny w Kosowie. Kontekst tych bombardowań—ich intencja, aby powstrzymać masowe zbrodnie—nie pojawia się w tych relacjach. Zamiast tego NATO jest przedstawiane jako bezosobowy agresor—bezduszna siła narzucająca cierpienie Serbom—widok, który głęboko się zakorzenił. Nic dziwnego, że niedawne <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">badanie Instytutu Republikańskiego (IRI)</a> wykazało, że tylko 3 procent Serbów popiera pełne członkostwo w NATO, podczas gdy najwyższy odsetek (36 procent) postrzega Stany Zjednoczone jako największe zagrożenie dla swojego kraju.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kreml, zawsze wyczulony na narracje zachodnich nadużyć, nie pozwolił, aby to uczucie poszło na marne. Rosyjska propaganda na Bałkanach amplifikuje zarówno rzeczywistą, jak i wyimaginowaną ofiarę Serbów, malując Zachód jako wiecznego złoczyńcę. W 2019 roku ministerstwa kultury Rosji i Serbii współprodukowały <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linia Bałkańska), film wojenny w stylu Hollywood, który fikcjonalizuje ostatnie dni wojny w Kosowie. W jego opowieści Serbowie są szlachetnymi ofiarami, Kosowarzy to krwiożerczy zbrodniarze wojenni wspierani przez NATO, a Rosjanie—stoiccy, heroiczni—przybywają na ratunek. Film owija się w historyczną dokładność, ale jest to zamach dezinformacyjny, pastisz urazy owinięty w estetykę wojskowej odwagi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Żadne z tego nie ma na celu umniejszenia bardzo rzeczywistych zbrodni popełnionych przeciwko Serbom. Historia rzadko jest tak uporządkowana. Podczas II wojny światowej eksterminacja Serbów w <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovacu</a>—obozie koncentracyjnym prowadzonym przez Ustašów—była prawdziwym horrorem. Nawet w przypadkach, gdy Serbowie byli początkowymi agresorami, czasami stawali się ofiarami, jak w Operacji Burza (1995), gdy chorwackie siły wypędziły setki tysięcy Serbów z regionu Krajina, pozostawiając wielu martwych w ich śladzie. Ale w dyskursie nacjonalistycznym Serbów ofiarność nigdy nie jest tylko uznaniem przeszłego cierpienia; jest to broń polityczna, uzasadnienie, a w rękach postaci takich jak Vučić, wiecznie odnawiające się źródło legitymacji.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Co z tego? </strong></span>\n<span class=\"para\">Maszyna propagandowa Vučića działa na dwóch dobrze znanych skryptach. W obu Serbowie są wiecznymi ofiarami, a Vučić jest zawsze niezawodnym zbawcą—czasami z pomocą Rosji lub Chin. W obu przypadkach wrogiem jest albo bezosobowy zabójca, albo, częściej, Zachód. Konsekwencje tych narracji są dalekie od łagodnych.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Podobnie jak Milošević przed nim, Vučić wykorzystuje serbską ofiarność dla zysku politycznego. Naród nieustannie pod ostrzałem—przynajmniej w swojej wyobraźni—potrzebuje silnego lidera, gotowego złamać zasady. Ta logika dała Vučićowi niezwykłą swobodę, zarówno w kraju, jak i w regionie. Mitologia Vučića Zbawcy pozwala mu działać niekonstytucyjnie i uchodzić z tym na sucho. W 2016 roku, gdy zamaskowani mężczyźni w Belgradzie związali świadków, skonfiskowali ich telefony i zniszczyli budynki pod osłoną nocy—uzbrojeni w kije i noże, bijąc tych, którzy się opierali—aby oczyścić miejsce pod <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">projekt nieruchomości o wartości 3 miliardów euro</a>, nikt nie poniósł odpowiedzialności. Jedna z nowych wież, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, ma 42 piętra, chociaż niektórzy lokalni mieszkańcy nazwali ją mniej wspaniale: „penis Vučića”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Gdy <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesty</a> wybuchły w Belgradzie w związku z nocną demolacją, większość Serbii pozostała cicha. Vučić sprzedał im inną narrację—że rozwój gospodarczy, nawet jeśli osiągnięty poprzez kilka naruszeń praw człowieka, był wart ceny. I tak Serbia stała się państwem inwigilacyjnym. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tysiące</a> kamer Huawei wyposażonych w rozpoznawanie twarzy i tablic rejestracyjnych teraz zdobią ulice Belgradu i daleko poza nim. Potężne narzędzia inwigilacyjne, takie jak <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">oprogramowanie szpiegowskie Pegasus</a>, Predator Cytrox i Clearview AI, zwiększają zdolność rządu do śledzenia swoich obywateli. W międzyczasie Serbia doświadczyła najszybszego regresu demokratycznego na Bałkanach. Freedom House przeklasyfikował kraj z „<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">częściowo wolnego</a> na „<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratyzujący hybrydowy</a>” reżim. Oprócz fałszowania wyborów, wielu Serbów nadal bezwiednie wspiera SNS Vučića, podczas gdy UE nadal nagradza Serbię znacznym wsparciem.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narracja ofiary nie jest tylko narzędziem krajowym—jest destabilizatorem geopolitycznym, zwłaszcza biorąc pod uwagę, że serbskie media działają w całych Bałkanach. W ten sposób trzyma Serbów, od Belgradu po Pale, uwięzionych w historycznej urazie, uniemożliwiając pojednanie z sąsiadami. Stoi na drodze do rozwiązania konfliktu serbsko-kosowskiego, sytuacji, którą Vučić zawsze może eskalować, aby odwrócić uwagę od problemów w kraju. Jeśli powojenne rozliczenie Niemiec przekształciło jego miejsce w Europie, to niechęć Serbii do zrobienia tego samego uniemożliwia jej przyjęcie znaczącej roli na Bałkanach.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nacjonalizm ofiar również hamuje przyszłość Serbii. Na początku lat 2010-tych, po latach propagowania <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radykalnej ideologii nacjonalistycznej, </a>Vučić i SNS przedstawili się jako <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proeuropejscy</a>, czytając sondaże i wyczuwając okazję. Ale po zdobyciu władzy w 2012 roku, Vučić stopniowo przepisał skrypt. Nie jest liderem termometrem, jedynie odzwierciedlającym nastrój narodowy; jest termostatem, który go ustawia. Zmiana temperatury była powolna, ale celowa. Do 2020 roku, w szczytowym okresie pandemii COVID-19, Vučić zaatakował UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">ogłaszając</a>: „Do tej pory wszyscy zrozumieliście, że solidarność europejska nie istnieje. To była bajka na papierze.” Bajka zadziałała. Dziś <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">tylko 40 procent</a> Serbów popiera akcesję do UE—najniższa entuzjazm w regionie.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">W międzyczasie Vučić pielęgnował <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatywne sojusze</a>. Jego przedstawienie Chin i Rosji jako prawdziwych obrońców Serbii przyniosło wymierne rezultaty. Podpisał <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">umowy</a> z Pekinem, które poważnie skomplikują dążenia Serbii do UE—choć, przy publicznym entuzjazmie dla UE na najniższym poziomie, Vučić może teraz przedstawić swój zwrot jako demokratyczny, jedynie odzwierciedlający wolę ludu. Niedawne <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">badanie IRI</a> pokazuje, że 60 procent Serbów identyfikuje reżimy totalitarne - Rosję (46 procent) lub Chiny (14 procent) - jako swoich najważniejszych sojuszników.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jednak fikcja Vučića Zbawcy wykracza poza granice Serbii. Zachodni decydenci, zdesperowani w poszukiwaniu stabilizującej postaci na Bałkanach, uwierzyli w jego akt. Bruksela i Waszyngton traktują Vučića jako niezbędnego zbawcę, a nie autokratę, który tłumi protestujących w kraju, jednocześnie umożliwiając <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorystów</a> w Kosowie. Jeśli Zachód naprawdę pragnie stabilności, musi przestać mylić samomityzację Vučića z rzeczywistością.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narracje Vučića nie są bezpiecznymi fikcjami. Są zaprojektowane, aby konsolidować władzę, zdyskredytować przeciwników, uzasadnić sojusze z reżimami totalitarnymi i tłumić dissent. Doprowadziły Serbię na ścieżkę rządów jednego człowieka, z Vučićem w centrum, snującym opowieść. Sukces jego narracji opiera się na kontrolowanych przez państwo mediach, braku wolności prasy i, co ważne, na pobłażaniu Zachodu. Po latach <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">nagradzania</a> destabilizującego zachowania Vučića, milczenie z Brukseli i Waszyngtonu, gdy proreżimowi chuligani atakują protestujących studentów domagających się odpowiedzialności za katastrofę w Nowym Sadzie, mówi wiele.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić może wierzyć, że buduje silniejszą Serbię, ale historia jest pełna silnych ludzi (niemal zawsze mężczyzn), którzy twierdzili to samo, tylko po to, by zostawić za sobą zgliszcza. W Vođzie Domanovicia ludzie podążali za swoim ślepym liderem ku ruinie, ponieważ pokładali w nim zaufanie. Ale Vučić nie jest ślepy—widzi dokładnie, dokąd prowadzi Serbię. Prawdziwe pytanie brzmi, czy naród serbski, wraz z UE i USA, zdecyduje się otworzyć oczy, czy pozostanie uwięziony w fikcjach, które snuje. W przeciwieństwie do tragicznych zwolenników Domanovicia, wciąż mają wybór.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr Leon Hartwell</strong> jest starszym współpracownikiem w LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), stypendystą wizytującym w European Leadership Network (ELN) w Londynie oraz starszym stypendystą nierezydentem w Center for European Policy Analysis (CEPA) w Waszyngtonie.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Uma tragédia em uma estação de trem em <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, a segunda maior cidade da Sérvia, desencadeou uma onda de protestos estudantis que varre o país há mais de três meses. Os manifestantes exigem responsabilidade pela corrupção do governo, mas têm sido recebidos com força brutal—<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">gângsteres</a> pró-regime os espancando nas ruas. Em vez de abordar as queixas, o presidente autoritário da Sérvia, Aleksandar Vučić, criou uma narrativa muito familiar. Os protestos, afirma ele, são orquestrados por agências de inteligência ocidentais determinadas a fomentar uma <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">revolução colorida</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">É uma narrativa cuidadosamente elaborada para servir a um propósito. No manual de Vučić, a verdade é maleável, e a realidade é algo a ser escrito e encenado. Para entender sua estratégia, é preciso primeiro recorrer às ferramentas da ficção—personagens, enredos e, acima de tudo, o poder de uma história envolvente.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>O Líder</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Alguns comentaristas sérvios compararam Vučić ao protagonista de <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (O Líder)</a>, uma mordaz história satírica de Radoje Domanović. Na história, um grupo de pessoas desesperadas de um lugar empobrecido, incapazes de concordar em um líder, finalmente se estabelece em um estranho. Com confiança inabalável, ele os lidera por montanhas e terrenos perigosos. Um a um, eles caem—feridos, exaustos, mortos. Aqueles que abandonam a jornada são rotulados de traidores. No final, apenas três permanecem, e eles fazem uma descoberta chocante: seu líder é cego.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A comparação é impressionante, mas, em última análise, enganosa. Vučić não é um homem cego tropeçando na escuridão. Ele é um mestre manipulador que sabe exatamente para onde está levando a Sérvia. Ao contrário do líder desventurado de Domanović, Vučić controla a narrativa, mudando de papéis conforme necessário—vítima, salvador, perseguidor. Seu método pode ser melhor compreendido através de uma estrutura psicológica: o <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triângulo dramático de Karpman</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Em 1968, o psicólogo Stephen Karpman propôs que todo conto de fadas opera em um modelo de três personagens: o perseguidor, a vítima e o salvador. O perseguidor atormenta a vítima, enquanto o salvador aparece para salvar o dia. No entanto, o brilho do modelo de Karpman reside em sua fluidez—os papéis mudam, e os personagens voltam-se contra si mesmos.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Considere a história do Flautista de Hamelin: ele começa como um salvador, libertando uma cidade de uma infestação de ratos. Mas quando o prefeito se recusa a pagá-lo, ele se transforma em um perseguidor, levando as crianças da cidade embora em vingança. O prefeito, uma vez vítima dos ratos, torna-se o perseguidor ao enganar o Flautista, e então volta a ser vítima ao lamentar a perda de seus filhos. Em uma única narrativa, identidades são subvertidas, papéis invertidos.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">E assim é com Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Entrando Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić é um contador de histórias magistral e um performer habilidoso, frequentemente exibindo sinais de síndrome de protagonista. Como o presidente dos EUA, Donald Trump, ele frequentemente fala em <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hipérboles</a> e se refere a si mesmo na terceira pessoa—comportamento que os psicólogos frequentemente associam a traços <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisistas</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ao longo dos anos, a paisagem midiática da Sérvia foi cuidadosamente moldada para refletir a visão de Vučić. Com redes de televisão e tabloides firmemente sob o <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">controle</a> do regime, as narrativas escolhidas pelo presidente saturam as ondas de rádio. Elas proclamam o “milagre” econômico da Sérvia enquanto ignoram a erosão das liberdades políticas, celebram grandes projetos de infraestrutura como testemunhos do progresso nacional enquanto minimizam crises ambientais, e enquadram potências estrangeiras como patronos benevolentes ou conspiradores sombrios, dependendo das necessidades do dia.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić gasta muita energia narrando suas opiniões. Um estudo descobriu que ele e seu Partido Progressista Sérvio (SNS) comandavam quase <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 por cento</a> de toda a cobertura da mídia, um número que seria impressionante mesmo nas autocracias mais disciplinadas. Seus monólogos são exaustivos, às vezes de forma bastante literal. Quando os protestos eclodiram devido ao seu acordo de mineração de lítio, Vučić respondeu com um blitzkrieg televisivo: em apenas <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">quatro dias</a>, ele registrou impressionantes 14 horas e 47 minutos de tempo de transmissão ao vivo, defendendo sua posição com a intensidade de um homem profundamente agredido e absolutamente certo de sua própria retidão. Sua narrativa foi, claro, reforçada por emissoras nacionais e uma imprensa tablóide bajuladora.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Seu contar histórias é nada menos que dramático. Nenhum sérvio, se é que se deve acreditar em seus próprios relatos, trabalha mais, sacrifica mais ou alcança feitos maiores do que o próprio Vučić. Em um momento, ele afirmou que, apesar de não ter talento acadêmico natural, sua pura força de vontade o havia impulsionado a um diploma de direito summa cum laude em <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">tempo recorde</a>. A linha do tempo real conta uma história diferente: ele levou seis anos para concluir seus estudos, e suas notas permanecem um mistério.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Então, há a questão de sua onipresença. Vučić cultivou uma <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">imagem divina</a> de um líder que está em toda parte, sempre. No espaço de um único dia, ele pode inaugurar uma fábrica em Novi Sad, realizar uma reunião a portas fechadas com líderes empresariais em Belgrado e, em seguida, aparecer em um programa de televisão noturno para refletir sobre o futuro da Sérvia. A performance nunca para. A mensagem é clara: não há Sérvia sem Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Os roteiros favoritos</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">O teatro político de Vučić opera em uma rotação previsível de dois roteiros bem desgastados. Essas narrativas não apenas reforçam sua imagem; elas moldam a percepção do público sérvio sobre amigos, inimigos e a própria história.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">O primeiro roteiro coloca Vučić como um homem perpetuamente sob cerco—uma vítima, espancada por forças escuras e sem nome. Mas em uma reviravolta dramática, ele também é seu próprio salvador. Nesta narrativa, Vučić é tanto a donzela quanto o cavaleiro, o perseguido e o triunfante.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Considere, por exemplo, seu relato de uma noite fatídica em outubro de 2000, logo quando Slobodan Milošević estava perdendo o poder. Como Vučić conta, ele estava dando um passeio com seu filho quando dois “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">viciados</a>” lançaram um ataque não provocado. Contra todas as probabilidades, o futuro presidente sérvio superou seus agressores, nocauteando-os. A anedota é rica em subtexto: a Sérvia, também, estava sob ataque, e a queda de Milošević daria início a uma era de caos e ruína. A conclusão não dita é que apenas um homem forte—aquele que pode tanto suportar o sofrimento quanto vencer ameaças—pode manter a Sérvia longe de um colapso maior.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A mídia sérvia, firmemente sob o controle de Vučić, também tem sido inundada com uma série de supostas conspirações de assassinato, todas seguindo a mesma fórmula. A ameaça é sempre grave, mas Vučić, sempre o herói, se recusa a ser intimidado. Quando o então ministro do Interior, Aleksandar Vulin, supostamente estava “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremendo de medo</a>” e implorou ao presidente que usasse um colete à prova de balas após a descoberta de uma suposta conspiração de assassinato, Vučić, firme e destemido, rejeitou a sugestão com um simples: “Nunca usarei.” Essas conspirações de assassinato são curiosamente leves em detalhes—quem, exatamente, está tentando matá-lo, e por quê?—mas invariavelmente chegam à mesma conclusão: Vučić é corajoso e, contra todas as probabilidades, sobrevive.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">O segundo roteiro recorrente expande a narrativa de vitimização além do próprio Vučić, colocando todos os sérvios—sejam da Sérvia, da Bósnia, do Kosovo ou de Montenegro—como vítimas perpétuas, enquanto o Ocidente—OTAN, UE, Estados Unidos—desempenha o papel de agressor implacável. E então, claro, há Vučić, seu único defensor. Nesta narrativa, ninguém além de Vučić tem a força, inteligência ou pura presença para defender os sérvios. A onipresença que ele cuidadosamente cultivou apenas reforça a noção de que sem ele, a Sérvia estaria perdida.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nesta versão da história, os albaneses do Kosovo não são um povo lutando por autodeterminação. Em vez disso, eles são os arquitetos de “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms e limpeza étnica</a>” contra os sérvios do Kosovo, enquanto Vučić, o protetor, se mantém firme, prometendo que nunca permitirá que o Kosovo seja “dado”. A acusação é rica, vindo de um homem que uma vez pediu <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocídio</a> contra os bósnios durante a Guerra da Bósnia e atuou como ministro da propaganda de Slobodan Milošević durante a brutal campanha da Sérvia no Kosovo, quando quase <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 por cento</a> dos albaneses do Kosovo foram deslocados, e incontáveis massacres foram cometidos.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Então houve o drama em torno da Resolução da ONU sobre o Genocídio de Srebrenica, que Vučić não enquadrou como uma condenação de uma atrocidade histórica, mas como um <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">ataque</a> direto aos sérvios em todo lugar. Ele retratou a resolução como uma tentativa de pintar todos os sérvios como vilões. E então, em um último floreio, ele se envolveu na bandeira sérvia, derramou algumas <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lágrimas de crocodilo</a>, e se apresentou como o único guerreiro contra a vitimização sérvia. Foi uma performance magistral, que tinha pouco a ver com a verdade, mas tudo a ver com poder.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">No momento, a resposta de Vučić ao desastre da cobertura em Novi Sad paira entre os dois roteiros recorrentes. Os protestos estudantis, sugere ele, são obra de <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agentes estrangeiros</a>—perpetradores invisíveis tramando para desestabilizar a Sérvia. Por implicação, ele é a vítima, e assim são o povo sérvio, cujo progresso arduamente conquistado está sob ataque. E ainda assim, como sempre, Vučić—que dominou a política sérvia por quase uma década e presidiu sobre <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corrupção generalizada</a>—também se apresenta como o salvador, posicionando-se como o mediador entre o governo e os manifestantes, a única figura capaz de restaurar a ordem.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Sobre o nacionalismo da vitimização</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Qualquer um que tenha passado um tempo nos Bálcãs reconhecerá que o nacionalismo sérvio—tanto na Sérvia quanto entre os sérvios étnicos em outros lugares—é alimentado menos por triunfos do que por queixas, ou como <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>Grande Sérvia até sua encarnação moderna, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—o “Mundo Sérvio.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Essa narrativa histórica se baseia em um arsenal bem abastecido de feridas. Há a Batalha de Kosovo (1389), um confronto medieval que foi mitologizado em uma tragédia definidora da nação. Há a longa era de domínio otomano e austro-húngaro, durante a qual os sérvios suportaram uma subjugação implacável. E há, claro, a campanha de terror dos Ustaše contra os sérvios durante a Segunda Guerra Mundial, um período de genuíno horror que deixou cicatrizes duradouras.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, o ex-chefe de Vučić, entendeu o poder dessas queixas melhor do que a maioria. Seu discurso de 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan</a>, comemorando o 600<sup>o</sup> aniversário da Batalha de Kosovo, foi uma aula magistral em reanimação histórica. Para enfatizar o ponto, ele orquestrou um grande espetáculo, quase religioso: os restos do Príncipe Lazar, o mártir sérvio de 1389, foram desfilados por territórios habitados por sérvios em toda a Jugoslávia. Foi uma turnê política fúnebre, um lembrete de que o passado não estava morto, mas muito vivo—e que os inimigos da Sérvia ainda estavam à espreita. Esse espetáculo não foi apenas uma referência à história—foi uma das primeiras faíscas que reacenderam o nacionalismo sérvio em toda a Jugoslávia, alimentando queixas que contribuiriam para a violenta desintegração do país.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A narrativa da vitimização não terminou com Milošević, nem foi confinada à história medieval. A mídia sérvia continua a destacar o sofrimento dos sérvios durante as guerras iugoslavas, especialmente os bombardeios da OTAN na década de 1990—primeiro visando posições militares sérvias bósnias em <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> durante a Guerra da Bósnia, e depois atingindo a Iugoslávia remanescente, que incluía a Sérvia e Montenegro, em <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> durante a Guerra do Kosovo. O contexto desses bombardeios—sua intenção de interromper atrocidades em larga escala—não aparece nessas narrativas. Em vez disso, a OTAN é enquadrada como o agressor sem rosto—uma força insensível impondo sofrimento aos sérvios—uma visão que se enraizou profundamente. Não surpreendentemente, uma recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">pesquisa do Instituto Republicano Internacional (IRI)</a> descobriu que apenas 3 por cento dos sérvios favorecem a adesão total à OTAN, enquanto a maior porcentagem (36 por cento) vê os Estados Unidos como a maior ameaça ao seu país.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">O Kremlin, sempre atento às narrativas de malfeitos ocidentais, não deixou esse sentimento passar despercebido. A propaganda russa nos Bálcãs amplifica tanto a vitimização sérvia real quanto a imaginária, pintando o Ocidente como um vilão perpétuo. Em 2019, os ministérios da cultura da Rússia e da Sérvia coproduziram <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linha dos Bálcãs), um filme de guerra de ação ao estilo de Hollywood que ficcionaliza os dias finais da Guerra do Kosovo. Em sua narrativa, os sérvios são vítimas nobres, os kosovares são criminosos de guerra sedentos de sangue apoiados pela OTAN, e os russos—estoicos, heroicos—vêm para o resgate. O filme se reveste de precisão histórica, mas é um tumulto de desinformação, um pastiche de queixas envolto na estética da bravura militar.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nada disso diminui as atrocidades muito reais cometidas contra os sérvios. A história raramente é tão arrumada. Durante a Segunda Guerra Mundial, o extermínio de sérvios em <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—o campo de concentração administrado pelos Ustaše—foi um verdadeiro horror. Mesmo em casos em que os sérvios foram os agressores iniciais, eles às vezes se tornaram vítimas por sua vez, como na Operação Tempestade (1995), quando as forças croatas expulsaram centenas de milhares de sérvios da região da Krajina, deixando muitos mortos em seu rastro. Mas no discurso nacionalista sérvio, a vitimização nunca é apenas um reconhecimento do sofrimento passado; é uma arma política, uma justificativa e, nas mãos de figuras como Vučić, um poço de legitimidade sempre renovável.</span>\n<span class=\"para\"><strong>E daí? </strong></span>\n<span class=\"para\">A máquina de propaganda de Vučić opera com dois roteiros bem desgastados. Em ambos, os sérvios são vítimas perpétuas, e Vučić é o salvador sempre confiável—às vezes com a ajuda da Rússia ou da China. Em ambos, o inimigo é ou o assassino sem rosto ou, mais frequentemente, o Ocidente. As consequências dessas narrativas estão longe de ser benignas.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Como Milošević antes dele, Vučić arma a vitimização sérvia para ganho político. Uma nação perpetuamente sob cerco—pelo menos em sua própria imaginação—precisa de um líder forte, disposto a contornar as regras. Essa lógica deu a Vučić uma latitude extraordinária, tanto internamente quanto na região. A mitologia de Vučić, o Salvador, permite que ele atue inconstitucionalmente e saia impune. Em 2016, quando homens mascarados em Belgrado amarraram espectadores, confiscaram seus telefones e demoliram edifícios sob a cobertura da escuridão—armados com bastões e facas, espancando aqueles que resistiam—para abrir espaço para um projeto imobiliário de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 bilhões</a>, ninguém foi responsabilizado. Uma das novas torres, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, tem 42 andares de altura, embora alguns locais a tenham chamado de algo menos grandioso: “o pênis de Vučić”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Quando <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protestos</a> eclodiram em Belgrado devido à demolição noturna, grande parte da Sérvia permaneceu em silêncio. Vučić os convenceu de uma narrativa diferente—que o desenvolvimento econômico, mesmo que alcançado através de algumas violações dos direitos humanos, valia o preço. E assim, a Sérvia se tornou um estado de vigilância. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Milhares</a> de câmeras da Huawei equipadas com reconhecimento facial e de placas de veículos agora alinham as ruas de Belgrado e muito além. Poderosas ferramentas de vigilância como <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">spyware Pegasus</a>, Predator da Cytrox e Clearview AI, aumentam a capacidade do governo de rastrear seus cidadãos. Enquanto isso, a Sérvia experimentou o mais rápido retrocesso democrático nos Bálcãs. A Freedom House reclassificou o país de “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parcialmente livre</a> para um regime “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">híbrido autocratizante</a>”. De lado as fraudes eleitorais, muitos sérvios continuam a apoiar cegamente o SNS de Vučić, enquanto a UE continua a recompensar a Sérvia com apoio significativo.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A narrativa da vitimização não é apenas uma ferramenta doméstica—é um desestabilizador geopolítico, especialmente considerando que a mídia sérvia opera em todo os Bálcãs. Como tal, mantém os sérvios, de Belgrado a Pale, presos em queixas históricas, impedindo a reconciliação com seus vizinhos. Ela se interpõe na resolução do conflito Sérvia-Kosovo, uma situação que Vučić pode sempre escalar para desviar a atenção dos problemas internos. Se a reavaliação do pós-guerra da Alemanha reformulou seu lugar na Europa, a relutância da Sérvia em fazer o mesmo a impede de assumir um papel significativo nos Bálcãs.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">O nacionalismo da vitimização também prejudica o futuro da Sérvia. No início da década de 2010, após anos propagando <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ideologia nacionalista radical, </a>Vučić e o SNS se apresentaram como <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pró-europeus</a>, lendo as pesquisas e percebendo uma oportunidade. Mas após garantir o poder em 2012, Vučić gradualmente reescreveu o roteiro. Ele não é um líder termômetro, meramente refletindo o humor nacional; ele é um termostato, definindo-o. A mudança de temperatura foi lenta, mas deliberada. Em 2020, no auge da pandemia de COVID-19, Vučić mirou na UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declarando</a>: “Até agora, todos vocês entenderam que a solidariedade europeia não existe. Isso era um conto de fadas no papel.” O conto de fadas funcionou. Hoje, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">apenas 40 por cento</a> dos sérvios apoiam a adesão à UE—o menor entusiasmo na região.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Enquanto isso, Vučić tem cultivado <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alianças alternativas</a>. Sua representação da China e da Rússia como os verdadeiros protetores da Sérvia trouxe resultados tangíveis. Ele assinou <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">acordos</a> com Pequim que complicarão severamente a candidatura da Sérvia à UE—embora, com o entusiasmo público pela UE em um nível historicamente baixo, Vučić agora possa enquadrar sua mudança como democrática, um mero reflexo da vontade popular. Uma recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">pesquisa do IRI</a> mostra que 60 por cento dos sérvios identificam regimes totalitários - Rússia (46 por cento) ou China (14 por cento) - como seus aliados mais importantes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">No entanto, a ficção de Vučić, o salvador, se estende além das fronteiras da Sérvia. Os formuladores de políticas ocidentais, desesperados por uma figura estabilizadora nos Bálcãs, compraram seu ato. Bruxelas e Washington tratam Vučić como um salvador necessário, em vez de um autocrata que reprime manifestantes em casa enquanto permite <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristas</a> no Kosovo. Se o Ocidente realmente deseja estabilidade, deve parar de confundir a auto-mitologia de Vučić com a realidade.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">As narrativas de Vučić não são ficções inofensivas. Elas são projetadas para consolidar poder, desacreditar oponentes, justificar alianças com regimes totalitários e suprimir a dissidência. Elas levaram a Sérvia pelo caminho do governo de um homem, com Vučić no centro, tecendo a história. O sucesso de sua narrativa depende da mídia controlada pelo estado, da ausência de liberdade de imprensa e, notavelmente, da indulgência do Ocidente. Após anos de <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">recompensar</a> o comportamento desestabilizador de Vučić, o silêncio de Bruxelas e Washington D.C. enquanto capangas pró-regime atacam estudantes manifestantes exigindo responsabilidade pelo colapso da cobertura em Novi Sad fala volumes.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić pode acreditar que está construindo uma Sérvia mais forte, mas a história está repleta de homens fortes (quase sempre homens) que fizeram a mesma afirmação, apenas para deixar destruição para trás. No Vođa de Domanović, o povo seguiu seu líder cego para a ruína porque depositou sua confiança em sua certeza. Mas Vučić não é cego—ele vê exatamente para onde está levando a Sérvia. A verdadeira questão é se o povo sérvio, junto com a UE e os EUA, escolherá manter os olhos abertos ou permanecerá cativo das ficções que ele tece. Ao contrário dos trágicos seguidores de Domanović, eles ainda têm uma escolha.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> é associado sênior no LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), pesquisador visitante na European Leadership Network (ELN) em Londres e pesquisador sênior não residente no Center for European Policy Analysis (CEPA) em Washington DC.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">O tragedie la o gară din <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, al doilea oraș ca mărime din Serbia, a declanșat un val de proteste studențești care a cuprins țara timp de peste trei luni. Demonstrații cer responsabilitate pentru corupția guvernamentală, însă au fost întâmpinați cu forță brutală—<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">găști</a> pro-regim care îi bat în stradă. În loc să abordeze nemulțumirile, președintele autoritar al Serbiei, Aleksandar Vučić, a spus o poveste prea familiară. Protestele, susține el, sunt orchestrate de agenții de informații occidentale hotărâte să provoace o <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">revoluție colorată</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Este o narațiune atent elaborată pentru a servi unui scop. În manualul lui Vučić, adevărul este maleabil, iar realitatea este ceva ce trebuie scris și interpretat. Pentru a înțelege strategia sa, trebuie mai întâi să ne îndreptăm spre uneltele ficțiunii—personaje, intrigi și, mai presus de toate, puterea unei povești captivante.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Conducătorul</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Unii comentatori sârbi l-au comparat pe Vučić cu protagonistul din <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Conducătorul)</a>, o poveste satirică aspră de Radoje Domanović. În poveste, un grup de oameni disperați dintr-un loc sărăcit, incapabili să se pună de acord asupra unui lider, se hotărăsc în cele din urmă asupra unui străin. Cu o încredere neclintită, el îi conduce peste munți și prin terenuri periculoase. Unul câte unul, ei cad—răniți, epuizați, morți. Cei care abandonează călătoria sunt etichetați trădători. La final, rămân doar trei, iar ei fac o descoperire șocantă: liderul lor este orb.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Compararea este izbitoare, dar în cele din urmă înșelătoare. Vučić nu este un om orb care se împiedică în întuneric. El este un maestru manipulator care știe exact unde conduce Serbia. Spre deosebire de liderul nefericit al lui Domanović, Vučić controlează narațiunea, schimbând rolurile după cum este necesar—victimă, salvator, persecutor. Metoda sa poate fi înțeleasă cel mai bine printr-un cadru psihologic: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triunghiul dramatic Karpman</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">În 1968, psihologul Stephen Karpman a propus că fiecare poveste de basm funcționează pe un model cu trei personaje: persecutorul, victima și salvatorul. Persecutorul o torturează pe victimă, în timp ce salvatorul intervine pentru a salva ziua. Totuși, strălucirea modelului lui Karpman constă în fluiditatea sa—rolurile se schimbă, iar personajele se întorc asupra lor însele.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Considerați povestea lui Păstorul Fluturilor: el începe ca un salvator, eliberând un oraș de o infestație de șobolani. Dar când primarul refuză să-l plătească, el se transformă într-un persecutor, conducând copiii orașului în răzbunare. Primarul, odată victimă a șobolanilor, devine persecutor prin înșelarea Păstorului, apoi revine la victima pe măsură ce plânge pierderea copiilor săi. Într-o singură narațiune, identitățile sunt răsturnate, rolurile inversate.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Și așa este cu Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Intrarea lui Vučić</strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić este un povestitor desăvârșit și un performer priceput, adesea arătând semne de sindrom al personajului principal. La fel ca președintele american Donald Trump, el vorbește frecvent în <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbole</a> și se referă la sine la persoana a treia—un comportament pe care psihologii îl asociază adesea cu trăsături <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisiste</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">De-a lungul anilor, peisajul mediatic din Serbia a fost modelat cu grijă pentru a reflecta viziunea lui Vučić. Cu rețelele de televiziune și tabloidele ferm în <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">mâinile</a> regimului, narațiunile alese de președinte saturează undele radio. Ele proclamă „miracolul” economic al Serbiei, ignorând în același timp erodarea libertăților politice, sărbătoresc mari proiecte de infrastructură ca mărturii ale progresului național, minimizând crizele de mediu, și încadrează puterile străine fie ca patroni binevoitori, fie ca conspirații întunecate, în funcție de nevoile zilei.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić își petrece multă energie povestind viziunile sale. Un studiu a constatat că el și Partidul Progresiv Sârbe (SNS) au controlat aproape <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 la sută</a> din toată acoperirea mediatică, un număr care ar fi impresionant chiar și în cele mai disciplinate autocratii. Monologurile sale sunt epuizante, uneori chiar literal. Când protestele au izbucnit din cauza acordului său de minerit de litiu, Vučić a răspuns cu un blitzkrieg televizual: în doar <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">patru zile</a>, a acumulat un uimitor 14 ore și 47 de minute de timp de emisie live, apărându-și poziția cu intensitatea unui om profund supărat și complet sigur de propria sa dreptate. Narațiunea sa a fost, desigur, întărită de radiodifuzorii naționali și de o presă tabloidă adulatorie.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Povestirea sa este nimic dacă nu dramatică. Niciun sâr, dacă ar fi să credem propriile sale relatări, nu muncește mai mult, nu sacrifică mai mult sau nu realizează fapte mai mari decât Vučić însuși. La un moment dat, el a susținut că, în ciuda lipsei de talent academic natural, forța sa pură de voință l-a propulsat la o diplomă de drept summa cum laude în <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">timp record</a>. Cronologia reală spune o poveste diferită: i-a luat șase ani să-și finalizeze studiile, iar notele sale rămân un mister.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Apoi este problema omniprezenței sale. Vučić a cultivat o <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">imagine divină</a> a unui lider care este pretutindeni, mereu. În decursul unei singure zile, el ar putea inaugura o fabrică în Novi Sad, să aibă o întâlnire cu ușile închise cu lideri de afaceri în Belgrad și apoi să apară într-o emisiune de televiziune de noapte târziu pentru a medita asupra viitorului Serbiei. Performanța nu se oprește niciodată. Mesajul este clar: nu există Serbia fără Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Scenariile preferate</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Teatrul politic al lui Vučić funcționează pe o rotație previzibilă a două scenarii bine uzate. Aceste narațiuni nu doar că îi întăresc imaginea; ele modelează percepția publicului sârbești asupra prietenilor, dușmanilor și istoriei în sine.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Primul scenariu îl prezintă pe Vučić ca un om perpetuu sub asediu—o victimă, bătută de forțe întunecate și fără nume. Dar într-o întorsătură dramatică, el este și propriul său salvator. În această poveste, Vučić este atât domnița, cât și cavalerul, persecutat și triumfător.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Luați, de exemplu, relatarea sa despre o seară fatidică din octombrie 2000, chiar când Slobodan Milošević își pierdea puterea. Așa cum povestește Vučić, el se plimba cu fiul său când doi „<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogati</a>” au lansat un atac neprovocat. Împotriva tuturor șanselor, viitorul președinte sârbe a învins de unul singur atacatorii, lăsându-i inconștienți. Anecdota este bogată în subtext: și Serbia era sub atac, iar căderea lui Milošević ar aduce o eră de haos și ruină. Concluzia nespusă este că doar un om puternic—cineva care poate îndura suferința și înfrunta amenințările—poate împiedica Serbia să se prăbușească și mai mult.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Media sârbească, ferm sub controlul lui Vučić, a fost de asemenea inundată cu o paradă de presupuse comploturi de asasinat, toate urmând aceeași formulă. Amenințarea este întotdeauna gravă, dar Vučić, eroul, refuză să fie intimidat. Când fostul ministru de interne Aleksandar Vulin a fost raportat că „<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremura de frică</a>” și l-a implorat pe președinte să poarte o vestă antiglonț după descoperirea unui presupus complot de asasinat, Vučić, ferm și neînfricat, a respins sugestia cu un simplu: „Nu o voi purta niciodată.” Aceste comploturi de asasinat sunt curios de sărace în detalii—cine, de fapt, încearcă să-l omoare și de ce?—dar ajung invariabil la aceeași concluzie: Vučić este curajos și, împotriva tuturor șanselor, supraviețuiește.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Al doilea scenariu preferat extinde narațiunea victimismului dincolo de Vučić însuși, prezentând toți sârbii—fie din Serbia, Bosnia, Kosovo sau Muntenegru—ca victime perpetue, în timp ce Vestul—NATO, UE, Statele Unite—joacă rolul agresorului necruțător. Și apoi, desigur, este Vučić, singurul lor apărător. În această narațiune, nimeni altcineva decât Vučić nu are puterea, inteligența sau pur și simplu prezența necesară pentru a apăra sârbii. Omniprezența pe care a cultivat-o cu atâta grijă întărește doar noțiunea că fără el, Serbia ar fi pierdută.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">În această versiune a istoriei, albanezii din Kosovo nu sunt un popor care luptă pentru autodeterminare. Mai degrabă, ei sunt arhitecții „<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromurilor și curățării etnice</a>” împotriva sârbo-kosovarilor, în timp ce Vučić, protectorul, rămâne ferm, jurând că nu va permite niciodată ca Kosovo să fie „dat deoparte.” Acuzația este bogată, venind din partea unui om care a cerut odată <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocid</a> împotriva bosniacilor în timpul războiului bosniac și a fost ministrul de propagandă al lui Slobodan Milošević în timpul campaniei brutale a Serbiei în Kosovo, când aproape <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 la sută</a> din albanezii din Kosovo au fost strămutați, iar nenumărate masacre au fost comise.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Apoi a fost drama în jurul Rezoluției ONU privind genocidul de la Srebrenica, pe care Vučić a înfățișat-o nu ca o condamnare a unei atrocități istorice, ci ca un atac direct <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">asupra sârbo-kosovarilor</a> din întreaga lume. El a prezentat rezoluția ca o încercare de a picta toți sârbii ca fiind răufăcători. Și apoi, într-o ultimă strălucire, s-a înfășurat în steagul sârbească, a vărsat câteva <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lacrimi de crocodil</a> și s-a prezentat ca singurul războinic împotriva victimizării sârbe. A fost o performanță magistrală, care avea puțin de-a face cu adevărul, dar totul de-a face cu puterea.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">În prezent, răspunsul lui Vučić la dezastrul de la Novi Sad oscilează între cele două scenarii preferate. Protestele studențești, sugerează el, sunt opera <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agenților străini</a>—perpetratori invizibili care complotează pentru a destabiliza Serbia. Prin implicație, el este victima, iar poporul sârbește, al cărui progres câștigat cu greu este sub atac. Și totuși, ca întotdeauna, Vučić—care a dominat politica sârbească timp de aproape un deceniu și a prezidat <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corupția răspândită</a>—se prezintă și ca salvator, poziționându-se ca mediator între guvern și protestatari, singura figură capabilă să restabilească ordinea.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Despre naționalismul victimismului</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Oricine a petrecut timp în Balcani va recunoaște că naționalismul sârbește—atât în Serbia, cât și printre sârbii etnici din alte părți—este alimentat mai puțin de triumf decât de nemulțumire, sau așa cum a spus <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>, „sârbii suferă de un fel de sindrom etern al victimei.” Sentimentul de victimă istorică nu este doar o caracteristică a identității sârbești; este forța sa animatoare, curentul emoțional care a propulsat de mult ambițiile naționaliste, de la <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Marea Serbie</a> la incarnarea sa modernă, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—„Lumea Sârbească.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Această narațiune istorică se bazează pe un arsenal bine aprovizionat de răni. Există Bătălia de la Kosovo (1389), un conflict medieval care a fost mitologizat într-o tragedie definitorie pentru națiune. Există lunga eră de domnie otomană și austro-ungară, în timpul căreia sârbii au îndurat o subordonare neîncetată. Și există, desigur, campania de teroare a Ustașilor împotriva sârbo-kosovarilor în timpul celui de-al Doilea Război Mondial, o perioadă de groază autentică care a lăsat cicatrici durabile.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, fostul șef al lui Vučić, a înțeles puterea acestor nemulțumiri mai bine decât majoritatea. Discursul său din 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">de la Gazimestan</a>, comemorând a 600-a aniversare a Bătăliei de la Kosovo, a fost o lecție magistrală în reanimarea istorică. Pentru a sublinia punctul, el a orchestrat un spectacol grandios, aproape religios: rămășițele Prințului Lazar, martirul sârbe de la 1389, au fost defilate prin teritoriile locuite de sârbi din întreaga Iugoslavie. A fost un tur funerar politic, un memento că trecutul nu era mort, ci foarte viu—și că dușmanii Serbiei încă pândesc. Acest spectacol nu a fost doar un omagiu adus istoriei—ci a fost una dintre primele scântei care au reaprins naționalismul sârbească în întreaga Iugoslavie, alimentând nemulțumirile care ar contribui la destrămarea violentă a țării.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narațiunea victimismului nu s-a încheiat cu Milošević, nici nu a fost limitată la istoria medievală. Media sârbească continuă să evidențieze suferința sârbească în timpul războaielor iugoslave, în special bombardamentele NATO din anii 1990—mai întâi vizând pozițiile militare ale sârbo-bosniacilor în <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> în timpul războiului bosniac, și mai târziu lovind Iugoslavia rămasă, care includea Serbia și Muntenegru, în <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> în timpul războiului din Kosovo. Contextul acestor bombardamente—intenția de a opri atrocitățile pe scară largă—nu apare în aceste relatări. În schimb, NATO este înfățișat ca agresorul fără față—o forță insensibilă care impune suferință sârbească—o viziune care a prins rădăcini adânci. Fără surpriză, un recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaj al Institutului Republican Internațional (IRI)</a> a constatat că doar 3 la sută dintre sârbi favorizează aderarea completă la NATO, în timp ce cel mai mare procent (36 la sută) consideră Statele Unite drept cea mai mare amenințare pentru țara lor.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kremlinul, mereu atent la narațiunile de malfeasance occidental, nu a lăsat acest sentiment să treacă neobservat. Propaganda rusă în Balcani amplifică atât victimizarea sârbească reală, cât și cea imaginară, pictând Vestul ca un răufăcător perpetuu. În 2019, ministerele culturii din Rusia și Serbia au co-produs <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linia Balcanică), un film de război plin de acțiune, în stil Hollywood, care ficționalizează ultimele zile ale războiului din Kosovo. În relatarea sa, sârbii sunt victime nobile, kosovarii sunt criminali de război înfometați de sânge susținuți de NATO, iar rușii—stoici, eroici—vin în ajutor. Filmul se îmbracă în acuratețe istorică, dar este o explozie de dezinformare, un mozaic de nemulțumiri înfășurat în estetica bravadei militare.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nimic din toate acestea nu diminuează atrocitățile foarte reale comise împotriva sârbo-kosovarilor. Istoria nu este niciodată atât de ordonată. În timpul celui de-al Doilea Război Mondial, exterminarea sârbo-kosovarilor la <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—lagărul de concentrare condus de Ustași—a fost o groază autentică. Chiar și în cazurile în care sârbii au fost agresorii inițiali, uneori au devenit victime la rândul lor, așa cum s-a întâmplat în Operațiunea Furtună (1995), când forțele croate au expulzat sute de mii de sârbi din regiunea Krajina, lăsând mulți morți în urma lor. Dar în discursul naționalist sârbe, victimizarea nu este niciodată doar o recunoaștere a suferinței trecute; este o armă politică, o justificare și, în mâinile unor figuri precum Vučić, o fântână mereu reîncărcată de legitimitate.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Și ce dacă?</strong></span>\n<span class=\"para\">Mașina de propagandă a lui Vučić funcționează pe două scenarii bine uzate. În ambele, sârbii sunt victime perpetue, iar Vučić este salvatorul de încredere—uneori cu ajutor din partea Rusiei sau Chinei. În ambele, dușmanul este fie asasinul fără față, fie, mai des, Vestul. Consecințele acestor narațiuni sunt departe de a fi benigne.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">La fel ca Milošević înaintea sa, Vučić folosește victimizarea sârbească pentru câștiguri politice. O națiune perpetuu sub asediu—cel puțin în propria sa imaginație—are nevoie de un lider puternic, unul dispus să încalce regulile. Această logică i-a oferit lui Vučić o libertate extraordinară, atât pe plan intern, cât și în regiune. Mitologia lui Vučić, Salvatorul, îi permite să acționeze neconstituțional și să scape nepedepsit. În 2016, când bărbați mascați în Belgrad au legat privitorii, le-au confiscat telefoanele și au distrus clădiri sub acoperirea întunericului—înarmați cu bâte și cuțite, bătându-i pe cei care au rezistat—pentru a elibera spațiu pentru un proiect imobiliar de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliarde de euro</a>, nimeni nu a fost tras la răspundere. Una dintre noile turnuri, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, are 42 etaje, deși unii localnici i-au dat un nume mai puțin grandios: „penisul lui Vučić”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Când <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protestele</a> au izbucnit în Belgrad din cauza demolării nocturne, mare parte din Serbia a rămas tăcută. Vučić le vânduse o narațiune diferită—că dezvoltarea economică, chiar dacă realizată prin câteva încălcări ale drepturilor omului, merita prețul. Și astfel, Serbia a devenit un stat de supraveghere. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Mii</a> de camere Huawei echipate cu recunoaștere facială și a plăcuțelor de înmatriculare acum împânzesc străzile din Belgrad și dincolo de acestea. Instrumente puternice de supraveghere precum <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">spyware-ul Pegasus</a>, Predator de la Cytrox și Clearview AI, îmbunătățesc capacitatea guvernului de a-și urmări cetățenii. Între timp, Serbia a experimentat cea mai rapidă regresie democratică din Balcani. Freedom House a reclasificat țara de la „<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parțial liber</a> la un „<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">regim hibrid autocratizant</a>.” Fără a lua în considerare frauda electorală, mulți sârbi continuă să susțină orbește SNS-ul lui Vučić, în timp ce UE continuă să recompenseze Serbia cu un sprijin semnificativ.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narațiunea victimismului nu este doar un instrument intern—este un destabilizator geopolitic, mai ales având în vedere că media sârbească operează în întreaga Balcan. Ca atare, menține sârbii, de la Belgrad la Pale, prinși în nemulțumiri istorice, împiedicând reconcilierea cu vecinii lor. Stă în calea rezolvării conflictului Serbia-Kosovo, o situație pe care Vučić o poate escalada întotdeauna pentru a distrage atenția de la problemele interne. Dacă reconcilierea postbelică a Germaniei i-a remodelat locul în Europa, reticența Serbiei de a face același lucru îi împiedică asumarea unui rol semnificativ în Balcani.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Victimizarea naționalistă îngreunează de asemenea viitorul Serbiei. La începutul anilor 2010, după ani de propagare a <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ideologiei naționaliste radicale,</a> Vučić și SNS s-au prezentat ca <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europeni</a>, citind sondajele și simțind o oportunitate. Dar după ce a obținut puterea în 2012, Vučić a rescris treptat scenariul. El nu este un lider termometru, care reflectă pur și simplu starea națională; el este un termostat, care o stabilește. Schimbarea de temperatură a fost lentă, dar deliberată. Până în 2020, la apogeul pandemiei COVID-19, Vučić a atacat UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declarând</a>: „Până acum, ați înțeles cu toții că solidaritatea europeană nu există. A fost o poveste de basm pe hârtie.” Povestea de basm a funcționat. Astăzi, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">doar 40 la sută</a> dintre sârbi susțin aderarea la UE—cea mai scăzută entuziasm din regiune.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Între timp, Vučić a cultivat <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alianțe alternative</a>. Portretizarea sa a Chinei și Rusiei ca adevărați protectori ai Serbiei a dat rezultate tangibile. A semnat <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">acorduri</a> cu Beijingul care vor complica grav candidatura Serbiei la UE—deși, cu entuziasmul public pentru UE la un nivel minim, Vučić poate acum să-și încadreze pivotul ca democratic, o simplă reflecție a voinței populare. Un recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaj IRI</a> arată că 60 la sută dintre sârbi identifică regimurile totalitare - Rusia (46 la sută) sau China (14 la sută) - ca fiind cei mai importanți aliați ai lor.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Cu toate acestea, ficțiunea lui Vučić, Salvatorul, se extinde dincolo de granițele Serbiei. Politicienii occidentali, disperați după o figură stabilizatoare în Balcani, au căzut pradă actului său. Bruxelles-ul și Washingtonul îl tratează pe Vučić ca pe un salvator necesar, mai degrabă decât ca pe un autocrat care reprimă protestatarii acasă în timp ce facilitează <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroriștii</a> în Kosovo. Dacă Vestul își dorește cu adevărat stabilitate, trebuie să înceteze să confunde mitologia de sine a lui Vučić cu realitatea.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Narațiunile lui Vučić nu sunt ficțiuni inofensive. Ele sunt concepute pentru a consolida puterea, a discredita opozanții, a justifica alianțele cu regimuri totalitare și a suprima dissentul. Ele au condus Serbia pe calea conducerii unui singur om, cu Vučić în centrul ei, țesând povestea. Succesul narațiunii sale se bazează pe media controlată de stat, absența libertății presei și, în mod notabil, indulgența Occidentului. După ani de <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">recompensare</a> a comportamentului destabilizator al lui Vučić, tăcerea de la Bruxelles și Washington D.C. în timp ce gunoaiele pro-regim atacă protestatarii studenți care cer responsabilitate pentru prăbușirea copertinei de la Novi Sad vorbește de la sine.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić poate crede că construiește o Serbie mai puternică, dar istoria este plină de oameni puternici (aproape întotdeauna bărbați) care au făcut aceeași afirmație, doar pentru a lăsa în urmă distrugeri. În Vođa a lui Domanović, oamenii și-au urmat liderul orb spre ruină pentru că și-au pus încrederea în certitudinea lui. Dar Vučić nu este orb—el vede exact unde conduce Serbia. Întrebarea reală este dacă poporul sârbe, împreună cu UE și SUA, va alege să-și țină ochii deschiși sau va rămâne captiv al ficțiunilor pe care le țese. Spre deosebire de urmașii tragici ai lui Domanović, ei mai au o alegere.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> este asociat senior la LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), cercetător vizitator la European Leadership Network (ELN) din Londra și senior fellow non-rezident la Center for European Policy Analysis (CEPA) din Washington DC.</span><span class=\"para\"></span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Трагедия на железнодорожной станции в <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Нови Саде</a>, втором по величине городе Сербии, вызвала волну студенческих протестов, которые охватили страну на протяжении более трех месяцев. Демонстранты требуют ответственности за коррупцию в правительстве, но сталкиваются с жестокими репрессиями — про-режимные <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">бандиты</a> избивают их на улицах. Вместо того чтобы решать проблемы, авторитарный президент Сербии Александрар Вучич рассказывает слишком знакомую историю. Протесты, по его словам, организованы западными разведывательными агентствами, стремящимися разжечь <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">цветную революцию</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Это нарратив, тщательно созданный для достижения цели. В книге Вучича правда подвижна, а реальность — это то, что нужно написать и исполнить. Чтобы понять его стратегию, нужно сначала обратиться к инструментам вымысла — персонажам, сюжетам и, прежде всего, силе увлекательной истории.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Лидер</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Некоторые сербские комментаторы сравнили Вучича с протагонистом <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Вођа (Лидер)</a>, едкой сатирической повести Радоя Доманевича. В истории группа отчаявшихся людей из обездоленного места, не в силах согласовать выбор лидера, в конце концов останавливается на незнакомце. С непоколебимой уверенностью он ведет их через горы и опасные местности. Один за другим они падают — раненые, истощенные, мертвые. Тех, кто покидает путь, называют предателями. В конце концов, остаются только трое, и они делают шокирующее открытие: их лидер слепой.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Сравнение поразительное, но в конечном итоге вводящее в заблуждение. Вучич не слепой человек, блуждающий в темноте. Он мастер манипуляций, который точно знает, куда ведет Сербию. В отличие от беззащитного лидера Доманевича, Вучич контролирует нарратив, меняя роли по мере необходимости — жертва, спаситель, преследователь. Его метод можно лучше понять через психологическую рамку: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">драматический треугольник Карпмана</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">В 1968 году психолог Стивен Карпман предложил, что каждая сказка работает по трехперсонажной модели: преследователь, жертва и спаситель. Преследователь мучает жертву, в то время как спаситель стремится спасти день. Однако блеск модели Карпмана заключается в ее текучести — роли меняются, и персонажи возвращаются к себе.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Рассмотрим сказание о Пипе длинном: он начинает как спаситель, освобождая город от нашествия крыс. Но когда мэр отказывается заплатить ему, он превращается в преследователя, уводя детей города в месть. Мэр, когда-то жертва крыс, становится преследователем, обманывая Пипу, а затем снова становится жертвой, когда оплакивает потерю своих детей. В одной нарративе идентичности переворачиваются, роли меняются.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">И так с Вучичем.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Вход Вучича</strong></span>\n<span class=\"para\">Александар Вучич — мастерский рассказчик и искусный исполнитель, часто демонстрирующий признаки синдрома главного героя. Как и президент США Дональд Трамп, он часто говорит в <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">гиперболах</a> и упоминает себя в третьем лице — поведение, которое психологи часто связывают с <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">нарциссическими</a> чертами.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">На протяжении многих лет медийный ландшафт Сербии был тщательно сформирован, чтобы отразить видение Вучича. С телевизионными сетями и таблоидами, находящимися в <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">объятиях</a> режима, выбранные президентом нарративы насыщают эфир. Они возвещают о «чуде» сербской экономики, игнорируя эрозию политических свобод, празднуют грандиозные инфраструктурные проекты как свидетельства национального прогресса, минимизируя экологические кризисы, и представляют иностранные державы либо как благожелательных покровителей, либо как теневых заговорщиков, в зависимости от потребностей дня.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вучич тратит много энергии на изложение своих взглядов. Одно исследование показало, что он и его Сербская прогрессивная партия (SNS) контролировали почти <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 процентов</a> всего медийного покрытия, что было бы впечатляющим даже в самых дисциплинированных автократиях. Его монологи исчерпывающи, иногда буквально. Когда протесты вспыхнули из-за его сделки по добыче лития, Вучич ответил телевизионным блицкригом: всего за <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">четыре дня</a> он провел ошеломляющие 14 часов и 47 минут в прямом эфире, защищая свою позицию с интенсивностью человека, который как глубоко обижен, так и совершенно уверен в своей правоте. Его нарратив, конечно, был подкреплен национальными вещателями и подхалимским таблоидным прессой.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Его повествование не что иное, как драматичное. Ни один серб, если верить его собственным рассказам, не работает усерднее, не жертвует больше и не достигает больших успехов, чем сам Вучич. В какой-то момент он утверждал, что, несмотря на отсутствие природного академического таланта, его чистая сила воли привела его к степени юриста summa cum laude за <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">рекордное</a> время. Фактический временной график рассказывает другую историю: ему потребовалось шесть лет, чтобы завершить учебу, и его оценки остаются загадкой.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Затем есть вопрос его повсеместности. Вучич культивировал <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">божественный образ</a> лидера, который всегда и везде. В течение одного дня он может открыть завод в Новом Саде, провести закрытую встречу с бизнесменами в Белграде, а затем появиться на вечернем телевизионном шоу, размышляя о будущем Сербии. Выступление никогда не останавливается. Сообщение ясно: Сербии нет без Вучича.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Любимые сценарии</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Политический театр Вучича работает на предсказуемой ротации двух хорошо изношенных сценариев. Эти нарративы не только укрепляют его образ; они формируют восприятие сербской общественности о друзьях, врагах и самой истории.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Первый сценарий изображает Вучича как человека, постоянно находящегося под осадой — жертву, избиваемую темными и безымянными силами. Но в драматическом повороте он также является своим собственным спасителем. В этом рассказе Вучич одновременно и дама в беде, и рыцарь, и преследуемый, и триумфатор.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Возьмите, к примеру, его рассказ о судьбоносном вечере в октябре 2000 года, когда Слободан Милошевич терял власть. Как рассказывает Вучич, он гулял с сыном, когда двое «<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">наркоманов</a>» начали безprovoked нападение. Против всех шансов будущий президент Сербии в одиночку одолел своих нападающих, нокаутировав их. Анекдот богат подтекстом: Сербия тоже была под атакой, и падение Милошевича откроет эпоху хаоса и разрухи. Невысказанный вывод заключается в том, что только сильный человек — тот, кто может как терпеть страдания, так и побеждать угрозы — может удержать Сербию от дальнейшего краха.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Сербские СМИ, находящиеся под контролем Вучича, также были переполнены парадом предполагаемых заговоров об убийстве, все следуя одной и той же формуле. Угроза всегда серьезна, но Вучич, всегда герой, отказывается поддаваться. Когда тогдашний министр внутренних дел Александрар Вулин, как сообщается, «<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">дрожал от страха</a>» и умолял президента надеть бронежилет после раскрытия предполагаемого заговора об убийстве, Вучич, стойкий и бесстрашный, отверг предложение простым: «Я никогда не надену его». Эти заговоры об убийстве странным образом бедны деталями — кто именно пытается его убить и почему? — но они неизменно приходят к одному и тому же выводу: Вучич смел и, несмотря на все шансы, выживает.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Второй сценарий расширяет нарратив жертвы за пределы самого Вучича, изображая всех сербов — будь то из Сербии, Боснии, Косово или Черногории — как вечных жертв, в то время как Запад — НАТО, ЕС, Соединенные Штаты — играет роль неумолимого агрессора. И затем, конечно, есть Вучич, их единственный защитник. В этом нарративе никто, кроме Вучича, не обладает силой, умом или просто присутствием, чтобы заступиться за сербов. Его повсеместность, которую он так тщательно культивировал, только усиливает представление о том, что без него Сербия была бы потеряна.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">В этой версии истории албанцы Косово не являются народом, борющимся за самоопределение. Скорее, они являются архитекторами «<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">погромов и этнической чистки</a>» против сербов Косово, в то время как Вучич, защитник, стоит твердо, клянясь, что никогда не позволит Косово «отдать». Обвинение богато, исходя от человека, который когда-то призывал к <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">геноциду</a> против босняков во время Боснийской войны и служил министром пропаганды Слободана Милошевича во время жестокой кампании Сербии в Косово, когда почти <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 процентов</a> албанцев Косово были вынуждены покинуть свои дома, и были совершены бесчисленные массовые убийства.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Затем была драма вокруг резолюции ООН по геноциду в Сребренице, которую Вучич представил не как осуждение исторической жестокости, а как прямое <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">нападение</a> на сербов повсюду. Он изображал резолюцию как попытку представить всех сербов злодеями. И затем, в финальном аккорде, он накинул на себя сербский флаг, пролил несколько <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">крокодильих слез</a> и представил себя как единственного воина против жертвы сербов. Это было мастерское выступление, которое имело мало общего с правдой, но все — с властью.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">В настоящее время реакция Вучича на катастрофу с навесом в Новом Саде колеблется между двумя сценариями. Студенческие протесты, предполагает он, являются делом <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">иностранных агентов</a> — невидимых преступников, замышляющих дестабилизировать Сербию. По сути, он жертва, и сербский народ тоже, чьи тяжело завоеванные достижения находятся под атакой. И все же, как всегда, Вучич — который доминирует в сербской политике почти десять лет и председательствует над <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">широким коррупционным</a> скандалом — также изображает себя спасителем, позиционируя себя как посредника между правительством и протестующими, единственной фигурой, способной восстановить порядок.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>О национализме жертвы</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Каждый, кто провел время на Балканах, признает, что сербский национализм — как в Сербии, так и среди этнических сербов в других местах — подпитывается не триумфом, а обидой, или, как <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Иван Миленкович</a> выразился, «сербы страдают от некоего вечного синдрома жертвы». Чувство исторической жертвы не просто черта сербской идентичности; это ее движущая сила, эмоциональный подтекст, который долгое время подталкивал националистические амбиции, от <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Великой Сербии</a> до ее современной инкарнации, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Српски свет</em></a> — «Сербский мир».</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Этот исторический нарратив черпает из хорошо укомплектованного арсенала ран. Есть Битва на Косовом поле (1389), средневековое столкновение, которое было мифологизировано в трагедию, определяющую нацию. Есть длительная эпоха османского и австро-венгерского правления, во время которой сербы терпели неустанное подчинение. И, конечно, есть кампания террора усташей против сербов во время Второй мировой войны, период подлинного ужаса, который оставил lasting scars.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Слободан Милошевич, бывший босс Вучича, понимал силу этих обид лучше многих. Его <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">речь в Газиместане</a> 1989 года, посвященная 600-летию Битвы на Косовом поле, была мастер-классом по исторической реанимации. Чтобы подчеркнуть свою точку зрения, он организовал грандиозное, почти религиозное зрелище: останки князя Лазаря, сербского мученика 1389 года, были пронесены через сербские территории по всей Югославии. Это был политический похоронный тур, напоминание о том, что прошлое не мертво, а очень живо — и что враги Сербии все еще поджидают. Это зрелище было не просто отсылкой к истории — это был один из первых искр, которые разожгли сербский национализм по всей Югославии, подпитывая обиды, которые способствовали насильственному распаду страны.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Нарратив жертвы не закончился с Милошевичем и не был ограничен средневековой историей. Сербские СМИ продолжают подчеркивать страдания сербов во время югославских войн, особенно бомбардировок НАТО в 1990-х годах — сначала нацеливаясь на военные позиции боснийских сербов в <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> году во время Боснийской войны, а затем ударяя по остаткам Югославии, которая включала Сербию и Черногорию, в <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> году во время Косовской войны. Контекст этих бомбардировок — их намерение остановить массовые зверства — не фигурирует в этих рассказах. Вместо этого НАТО представляется безликим агрессором — бездушной силой, налагающей страдания на сербов — точка зрения, которая глубоко укоренилась. Неудивительно, что недавний <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опрос Международного республиканского института (IRI)</a> показал, что только 3 процента сербов поддерживают полное членство в НАТО, в то время как наибольший процент (36 процентов) считает Соединенные Штаты величайшей угрозой для своей страны.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Кремль, всегда настроенный на нарративы западных злоупотреблений, не позволил этому чувству пропасть даром. Российская пропаганда на Балканах усиливает как реальные, так и мнимые страдания сербов, изображая Запад как вечного злодея. В 2019 году министерства культуры России и Сербии совместно произвели <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Балканская линия), экшн-фильм в голливудском стиле, который вымышленно изображает последние дни Косовской войны. В его рассказе сербы — благородные жертвы, косовары — кровожадные военные преступники, поддерживаемые НАТО, а русские — стойкие, героические — приходят на помощь. Фильм облекается в историческую точность, но это буйство дезинформации, пастиш обид, завернутый в эстетику военной храбрости.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ничто из этого не умаляет очень реальных зверств, совершенных против сербов. История редко бывает такой аккуратной. Во время Второй мировой войны истребление сербов в <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Ясеноваце</a> — концентрационном лагере, управляемом усташами — было подлинным ужасом. Даже в случаях, когда сербы были первоначальными агрессорами, они иногда становились жертвами, как в операции «Шторм» (1995), когда хорватские силы изгнали сотни тысяч сербов из региона Краина, оставив многих мертвыми. Но в сербском националистическом дискурсе жертва никогда не является просто признанием прошлых страданий; это политическое оружие, оправдание и, в руках таких фигур, как Вучич, постоянно пополняющий источник легитимности.</span>\n<span class=\"para\"><strong>И что с того?</strong></span>\n<span class=\"para\">Пропагандистская машина Вучича работает на двух хорошо изношенных сценариях. В обоих сербы — вечные жертвы, а Вучич — всегда надежный спаситель — иногда с помощью России или Китая. В обоих случаях враг — либо безликий убийца, либо, чаще всего, Запад. Последствия этих нарративов далеки от безобидных.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Как и Милошевич до него, Вучич использует сербскую жертву для политической выгоды. Нация, постоянно находящаяся под осадой — по крайней мере в своем воображении — нуждается в сильном лидере, готовом нарушить правила. Эта логика дала Вучичу необычайную свободу как внутри страны, так и в регионе. Мифология Вучича-Спасителя позволяет ему действовать неконституционно и избегать ответственности. В 2016 году, когда маскированные люди в Белграде связали зрителей, конфисковали их телефоны и снесли здания под покровом ночи — вооруженные битами и ножами, избивая тех, кто сопротивлялся — чтобы освободить место для <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 миллиардов евро</a> проекта недвижимости, никто не понес ответственности. Одна из новых башен, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a> высотой 42 этажа, хотя некоторые местные жители назвали ее чем-то менее грандиозным: «пенисом Вучича».</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Когда <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">протесты</a> вспыхнули в Белграде из-за ночной сноса, большая часть Сербии осталась молчаливой. Вучич продал им другой нарратив — что экономическое развитие, даже если оно достигается через несколько нарушений прав человека, стоит своей цены. И так Сербия стала государством наблюдения. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Тысячи</a> камер Huawei с распознаванием лиц и номерных знаков теперь стоят вдоль улиц Белграда и далеко за его пределами. Мощные инструменты наблюдения, такие как <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">шпионское ПО Pegasus</a>, Predator от Cytrox и Clearview AI, усиливают способность правительства отслеживать своих граждан. Тем временем Сербия пережила самый быстрый демократический откат на Балканах. Freedom House переклассифицировал страну с «<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">частично свободной</a> на «<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">автократизирующий гибрид</a>» режим. Отклоняя выборы, многие сербы продолжают слепо поддерживать SNS Вучича, в то время как ЕС продолжает вознаграждать Сербию значительной поддержкой.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Нарратив жертвы — это не просто внутренний инструмент — это геополитический дестабилизатор, особенно учитывая, что сербские СМИ действуют по всему Балкану. Таким образом, он удерживает сербов, от Белграда до Пале, запертыми в исторической обиде, предотвращая примирение с соседями. Он стоит на пути разрешения конфликта Сербия-Косово, ситуацию, которую Вучич всегда может эскалировать, чтобы отвлечь внимание от проблем внутри страны. Если послевоенное осмысление Германии изменило ее место в Европе, нежелание Сербии сделать то же самое мешает ей занять значимую роль на Балканах.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Националистическая жертва также тормозит будущее Сербии. В начале 2010-х годов, после многих лет пропаганды <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">радикальной националистической идеологии</a>, Вучич и SNS представили себя как <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">проевропейских</a>, читая опросы и чувствуя возможность. Но после того, как они получили власть в 2012 году, Вучич постепенно переписал сценарий. Он не лидер-термометр, просто отражающий национальное настроение; он термостат, устанавливающий его. Изменение температуры было медленным, но целенаправленным. К 2020 году, в разгар пандемии COVID-19, Вучич нацелился на ЕС, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">заявив</a>: «Теперь вы все поняли, что европейская солидарность не существует. Это была сказка на бумаге». Сказка сработала. Сегодня <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">только 40 процентов</a> сербов поддерживают вступление в ЕС — самый низкий уровень энтузиазма в регионе.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Тем временем Вучич вырастил <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">альтернативные альянсы</a>. Его изображение Китая и России как истинных защитников Сербии дало ощутимые результаты. Он подписал <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">соглашения</a> с Пекином, которые серьезно усложнят заявку Сербии на вступление в ЕС — хотя, с общественным энтузиазмом к ЕС на рекордно низком уровне, Вучич теперь может представить свой поворот как демократический, простое отражение народной воли. Недавний <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опрос IRI</a> показывает, что 60 процентов сербов идентифицируют тоталитарные режимы — Россию (46 процентов) или Китай (14 процентов) — как своих самых важных союзников.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Тем не менее, вымысел Вучича-Спасителя простирается за пределы границ Сербии. Западные политики, отчаянно ищущие стабилизирующую фигуру на Балканах, купились на его игру. Брюссель и Вашингтон рассматривают Вучича как необходимого спасителя, а не как автократа, который подавляет протестующих дома, одновременно позволяя <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">террористам</a> в Косово. Если Запад действительно хочет стабильности, он должен прекратить путать мифологию Вучича с реальностью.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Нарративы Вучича не являются безобидными вымыслами. Они предназначены для консолидации власти, дискредитации оппонентов, оправдания альянсов с тоталитарными режимами и подавления инакомыслия. Они привели Сербию по пути правления одного человека, с Вучичем в центре, рассказывающим историю. Успех его нарратива зависит от контролируемых государством СМИ, отсутствия свободы прессы и, что примечательно, потворства Запада. После многих лет <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">вознаграждения</a> дестабилизирующего поведения Вучича, молчание Брюсселя и Вашингтона, когда про-режимные головорезы нападают на студенческих протестующих, требующих ответственности за обрушение навеса в Новом Саде, говорит о многом.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вучич может считать, что строит более сильную Сербию, но история полна сильных людей (почти всегда мужчин), которые делали то же самое, только чтобы оставить после себя разруху. В Вође Доманевича народ следовал за своим слепым лидером к гибели, потому что доверял его уверенности. Но Вучич не слеп — он точно видит, куда ведет Сербию. Реальный вопрос в том, выберет ли сербский народ, вместе с ЕС и США, держать глаза открытыми или оставаться пленниками вымыслов, которые он плетет. В отличие от трагических последователей Доманевича, у них все еще есть выбор.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Доктор Леон Хартвелл</strong> — старший сотрудник LSE IDEAS, Лондонская школа экономики (LSE), приглашенный научный сотрудник Европейской сети лидерства (ELN) в Лондоне и старший научный сотрудник Центра анализа европейской политики (CEPA) в Вашингтоне.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Tragédia na železničnej stanici v <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novom Sade</a>, druhom najväčšom meste Srbska, spustila vlnu študentských protestov, ktoré sa šíria po krajine už viac ako tri mesiace. Demonštranti požadujú zodpovednosť za korupciu vo vláde, no stretli sa s brutálnou silou—prorežimní <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">zločinci</a> ich bijú na uliciach. Namiesto toho, aby sa zaoberal sťažnosťami, srbský autoritársky prezident Aleksandar Vučić rozpráva príbeh, ktorý je až príliš známy. Protesty, tvrdí, sú orchestrálne západnými spravodajskými agentúrami, ktoré sa snažia vyvolať <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">farebnú revolúciu</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Je to naratív starostlivo vytvorený na to, aby slúžil účelu. V Vučićovom playbooku je pravda poddajná a realita je niečo, čo treba napísať a predviesť. Aby sme pochopili jeho stratégiu, musíme sa najprv obrátiť na nástroje fikcie—postavy, zápletky a predovšetkým moc presvedčivého príbehu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Vodca</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Niektorí srbskí komentátori prirovnali Vučića k protagonistovi <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Vodca)</a>, ostrého satirického príbehu od Radoje Domanovića. V príbehu skupina beznádejných ľudí z chudobného miesta, neschopná dohodnúť sa na vodcovi, nakoniec prijme cudzinca. S neochvejnou dôverou ich vedie cez hory a nebezpečný terén. Jeden po druhom padajú—zranení, vyčerpaní, mŕtvi. Tí, ktorí opustia cestu, sú označení za zradcov. Na konci zostanú len traja a urobia šokujúce zistenie: ich vodca je slepý.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Porovnanie je pôsobivé, ale nakoniec zavádzajúce. Vučić nie je slepý muž, ktorý sa potáca v tme. Je majstrovský manipulátor, ktorý presne vie, kam vedie Srbsko. Na rozdiel od Domanovićovho bezradného vodcu, Vučić ovláda naratív, mení úlohy podľa potreby—obet, spasiteľ, prenasledovateľ. Jeho metóda sa najlepšie chápe prostredníctvom psychologického rámca: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanova dramatická trojuholník</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V roku 1968 psychológ Stephen Karpman navrhol, že každá rozprávka funguje na modeli troch postáv: prenasledovateľ, obeť a záchranca. Prenasledovateľ mučí obeť, zatiaľ čo záchranca prichádza na záchranu. Ale genialita Karpmanovho modelu spočíva v jeho pružnosti—úlohy sa menia a postavy sa vracajú samy k sebe.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Zvážte príbeh Flašky: začína ako záchranca, oslobodzujúci mesto od potkanov. Ale keď mu starosta odmietne zaplatiť, premení sa na prenasledovateľa, vedúceho deti mesta preč v pomste. Starosta, kedysi obeť potkanov, sa stáva prenasledovateľom, keď podvádza Flašku, a potom sa opäť mení na obeť, keď smúti za stratou svojich detí. V jednom naratíve sú identity prevrátené, úlohy obrátené.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">A tak je to aj s Vučićom.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Prichádza Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić je majstrovský rozprávač a zručný performer, často vykazuje znaky syndrómu hlavnej postavy. Rovnako ako prezident USA Donald Trump, často hovorí v <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperbolách</a> a odkazuje na seba v tretej osobe—správanie, ktoré psychológovia často spájajú s <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcistickými</a> rysmi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V priebehu rokov bola mediálna krajina Srbska starostlivo formovaná tak, aby odrážala Vučićovu víziu. S televíznymi sieťami a bulvármi pevne v <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">moci</a> režimu saturujú prezidentove vybrané naratívy vzduchové vlny. Hlasno oslavujú ekonomické \"zázraky\" Srbska, zatiaľ čo ignorujú eróziu politických slobôd, oslavujú veľké infraštruktúrne projekty ako svedectvá národného pokroku, zatiaľ čo minimalizujú environmentálne krízy, a rámcujú zahraničné mocnosti buď ako dobrotivé patrony, alebo temné sprisahanecké sily, v závislosti od potrieb dňa.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić vynakladá veľa energie na rozprávanie svojich názorov. Jedna štúdia zistila, že on a jeho Srbská pokroková strana (SNS) ovládali takmer <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 percent</a> všetkých mediálnych pokrytí, číslo, ktoré by bolo pôsobivé aj v najdisciplinovanejších autokraciách. Jeho monológy sú vyčerpávajúce, niekedy doslovne. Keď vypukli protesty proti jeho dohode o ťažbe lítia, Vučić reagoval televíznou bleskovou vojnou: za <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">štyri dni</a> strávil ohromujúcich 14 hodín a 47 minút naživo, brániac svoju pozíciu s intenzitou muža, ktorý je hlboko rozhorčený a úplne presvedčený o svojej vlastnej správnosti. Jeho naratív bol, samozrejme, posilnený národnými vysielateľmi a sycophantickou bulvárnou tlačou.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jeho rozprávanie je nič iné ako dramatické. Žiadny Srb, ak sa má veriť jeho vlastným rozprávaniam, nepracuje tvrdšie, neobetuje viac alebo nedosahuje väčšie úspechy ako Vučić sám. V jednom momente tvrdil, že napriek nedostatku prirodzeného akademického talentu ho jeho číra sila vôle viedla k titulu summa cum laude v práve v <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordnom</a> čase. Skutočný časový rámec hovorí iný príbeh: trvalo mu šesť rokov, kým dokončil štúdium, a jeho známky zostávajú záhadou.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Potom je tu otázka jeho omniprezencie. Vučić si vypestoval <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božskú image</a> vodcu, ktorý je všade, vždy. V priebehu jedného dňa môže otvoriť továreň v Novom Sade, mať uzavreté stretnutie s podnikateľmi v Belehrade a potom sa objaviť v neskorom nočnom televíznom programe, aby uvažoval o budúcnosti Srbska. Predstavenie nikdy nekončí. Správa je jasná: bez Vučića niet Srbska.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Obľúbené skripty</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićova politická divadelná hra funguje na predvídateľnej rotácii dvoch dobre známych skriptov. Tieto naratívy nielenže posilňujú jeho obraz; formujú vnímanie srbského verejnosti o priateľoch, nepriateľoch a samotnej histórii.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Prvý skript vykresľuje Vučića ako muža neustále pod obliehaním—obet, bitý temnými a bezmennými silami. Ale v dramatickom zvrate je aj svojím vlastným záchrancom. V tomto rozprávaní je Vučić zároveň dámou a rytierom, prenasledovaným a triumfujúcim.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vezmite si napríklad jeho rozprávanie o osudovej večeri v októbri 2000, práve keď Slobodan Milošević strácal moc. Ako Vučić hovorí, prechádzal sa so svojím synom, keď na neho zaútočili dvaja “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">feťáci</a>” bez provokácie. Proti všetkým šanciam budúci srbský prezident sám prekonal svojich útočníkov, omráčil ich. Anketa je bohatá na podtext: Srbsko bolo tiež pod útokom a pád Miloševića by otvoril éru chaosu a skazy. Nevyjadrený záver je, že len silný muž—ten, ktorý dokáže znášať utrpenie a poraziť hrozby—môže udržať Srbsko pred ďalším kolapsom.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Srbské médiá, pevne pod Vučićovou kontrolou, boli tiež zaplavené radom údajných plánov na atentát, všetky nasledujúce rovnakú schému. Hrozba je vždy vážna, ale Vučić, vždy hrdina, odmieta byť zastrašovaný. Keď vtedajší minister vnútra Aleksandar Vulin údajne “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">triasol sa od strachu</a>” a žiadal prezidenta, aby si obliekol nepriestrelnú vestu po odhalení údajného plánu na atentát, Vučić, neochvejný a nebojácny, odmietol návrh jednoduchým: “Nikdy si ju neoblečiem.\" Tieto plány na atentát sú zaujímavo chudobné na detaily—kto presne sa ho snaží zabiť a prečo?—ale vždy dospejú k rovnakému záveru: Vučić je odvážny a, proti všetkým šanciam, prežije.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Druhý skript rozširuje naratív obete nad rámec samotného Vučića, vykresľujúc všetkých Srbov—či už zo Srbska, Bosny, Kosova alebo Čiernej Hory—ako večné obete, zatiaľ čo Západ—NATO, EÚ, Spojené štáty—hrá úlohu neúprosného agresora. A potom, samozrejme, je tu Vučić, ich jediný obranca. V tomto naratíve nikto okrem Vučića nemá silu, inteligenciu alebo číru prítomnosť, aby sa postavil za Srbov. Omniprezencia, ktorú si tak starostlivo vypestoval, len posilňuje predstavu, že bez neho by Srbsko bolo stratené.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V tejto verzii histórie nie sú kosovskí Albánci národom, ktorý bojuje za sebaurčenie. Namiesto toho sú architektmi “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromov a etnických čistiek</a>” proti srbským Kosovčanom, zatiaľ čo Vučić, ochranca, stojí pevne, sľubujúc, že nikdy nedovolí, aby bolo Kosovo “darované.” Obvinenie je bohaté, prichádzajúce od muža, ktorý kedysi volal po <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocíde</a> proti Bosniakom počas bosnianskej vojny a slúžil ako minister propagandy Slobodana Miloševića počas brutálnej kampane Srbska v Kosove, keď takmer <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 percent</a> kosovských Albáncov bolo vysídlených a nespočetné masakry boli spáchané.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Potom bola dráma okolo rezolúcie OSN o genocíde v Srebrenici, ktorú Vučić rámcoval nie ako odsúdenie historickej hrôzy, ale ako priamy <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">útok</a> na Srbov všade. Zobrazil rezolúciu ako pokus vykresliť všetkých Srbov ako zlosynov. A potom, v poslednom rozmachu, sa zahalil do srbského praporu, vyronil niekoľko <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodílových sĺz</a> a predstavil sa ako jediný bojovník proti srbskému utláčaniu. Bol to majstrovský výkon, ktorý mal málo spoločného s pravdou, ale všetko s mocou.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">V súčasnosti Vučićova reakcia na katastrofu v Novom Sade sa pohybuje medzi dvoma skriptmi. Študentské protesty, naznačuje, sú dielom <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">zahraničných agentov</a>—neviditeľných páchateľov, ktorí sa snažia destabilizovať Srbsko. Implicitne je obeťou aj srbský národ, ktorého ťažko získaný pokrok je pod útokom. A predsa, ako vždy, Vučić—ktorý dominoval srbským politikám takmer desať rokov a predsedal <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">rozsiahlej korupcii</a>—sa tiež stavia do pozície záchrancu, umiestňujúc sa ako sprostredkovateľ medzi vládou a protestujúcimi, jedinou postavou schopnou obnoviť poriadok.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>O nacionalizme obete</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kto strávil čas na Balkáne, rozpozná, že srbský nacionalizmus—ako v Srbsku, tak aj medzi etnickými Srbmi inde—je poháňaný menej triumfom než sťažnosťou, alebo ako <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> povedal, “Srbi trpia akýmsi večným syndrómom obete.” Pocit historickej obete nie je len rysom srbského identity; je to jeho animujúca sila, emocionálny podtón, ktorý dlhodobo poháňal nacionalistické ambície, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Veľkého Srbska</a> po jeho modernú incarnáciu, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srbský svet.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Tento historický naratív čerpá z dobre zásobenej arzenálu rán. Je tu Bitka na Kosove (1389), stredoveký konflikt, ktorý bol mytologizovaný do národne definujúcej tragédie. Je tu dlhé obdobie osmanskej a rakúsko-uhorskej nadvlády, počas ktorého Srbi trpeli neúprosným podrobením. A samozrejme, je tu kampaň Ustašov proti Srbom počas druhej svetovej vojny, obdobie skutočného hororu, ktoré zanechalo trvalé jazvy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučićov bývalý šéf, rozumel sile týchto sťažností lepšie ako väčšina. Jeho <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">reč v Gazimestane</a> z roku 1989, oslavujúca 600. výročie Bitky na Kosove, bola majstrovskou triedou v historickej reanimácii. Aby posilnil svoj bod, zorganizoval veľkolepú, takmer náboženskú podívanú: ostatky kniežaťa Lazara, srbského mučeníka z roku 1389, boli prevezené cez územia obývané Srbmi po celom Juhoslávii. Bol to politický pohrebný turné, pripomienka, že minulosť nie je mŕtva, ale veľmi živá— a že nepriatelia Srbska stále číhajú. Táto podívaná nebola len poklonou histórii—bola jedným z prvých iskier, ktoré znovu zapálili srbský nacionalizmus po celom Juhoslávii, poháňajúc sťažnosti, ktoré prispeli k násilnému rozpadaniu krajiny.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Naratív obete neskončil s Miloševićom, ani nebol obmedzený na stredovekú históriu. Srbské médiá naďalej zdôrazňujú utrpenie Srbov počas juhoslovanských vojen, najmä bombardovania NATO v 90. rokoch—najprv cielené na vojenské pozície bosnianskych Srbov v <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> počas bosnianskej vojny, a neskôr zasahujúce do zvyšku Juhoslávie, ktorá zahŕňala Srbsko a Čiernu Horu, v <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> počas vojny v Kosove. Kontext týchto bombardovaní—ich úmysel zastaviť rozsiahle zverstvá—sa v týchto správach neobjavuje. Namiesto toho je NATO vykreslené ako bezmenný agresor— bezcitná sila, ktorá uvalila utrpenie na Srbov—pohľad, ktorý sa hlboko zakorenil. Nie je prekvapením, že nedávny <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">prieskum Medzinárodného republikánskeho inštitútu (IRI)</a> zistil, že len 3 percentá Srbov podporujú plné členstvo v NATO, zatiaľ čo najvyššie percento (36 percent) považuje Spojené štáty za najväčšiu hrozbu pre svoju krajinu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kremeľ, vždy naladený na naratívy západného zla, nenechal tento pocit bez povšimnutia. Ruská propaganda na Balkáne zosilňuje skutočné aj vymyslené srbské utrpenie, vykresľujúc Západ ako večného zlosyna. V roku 2019 ministerstvá kultúry Ruska a Srbska spoločne produkovali <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkánska línia), akčný film v hollywoodskom štýle, ktorý fikcionalizuje posledné dni vojny v Kosove. V jeho rozprávaní sú Srbi ušľachtilé obete, Kosovci sú krvilační vojnoví zločinci podporovaní NATO a Rusi—stoickí, hrdinskí—prichádzajú na záchranu. Film sa zahalí do historickej presnosti, ale je to chaos dezinformácií, pastiche sťažností zabalených v estetike vojenskej odvahy.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Žiadne z toho nemá znížiť veľmi reálne zverstvá spáchané proti Srbom. História nie je zriedka taká uprataná. Počas druhej svetovej vojny bola exterminácia Srbov v <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovaci</a>—koncentračnom tábore riadenom Ustašami—skutočným hororom. Aj v prípadoch, keď boli Srbi počiatočnými agresormi, sa niekedy stali obeťami, ako v Operácii Búrka (1995), keď chorvátske sily vyhnali státisíce Srbov z regiónu Krajina, pričom mnohí zostali mŕtvi. Ale v srbskom nacionalistickom diskurze nie je obete nikdy len uznaním minulého utrpenia; je to politická zbraň, ospravedlnenie a, v rukách postáv ako Vučić, neustále sa doplňujúci prameň legitimity.</span>\n<span class=\"para\"><strong>A čo? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučićova propagačná mašinéria funguje na dvoch dobre známych skriptoch. V oboch sú Srbi večné obete a Vučić je vždy spoľahlivý záchranca—niekedy s pomocou Ruska alebo Číny. V oboch je nepriateľ buď bezmenný vrah, alebo, častejšie, Západ. Dôsledky týchto naratívov sú ďaleko od benigných.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Rovnako ako Milošević pred ním, Vučić zbraňuje srbské utrpenie na politický zisk. Národ neustále pod obliehaním—aspoň vo svojej vlastnej predstavivosti—potrebuje silného vodcu, niekoho ochotného ohnúť pravidlá. Táto logika dala Vučićovi mimoriadne voľnosť, ako doma, tak aj v regióne. Mýtus Vučića Záchrancu mu umožňuje konať protiústavne a vyhnúť sa následkom. V roku 2016, keď zamaskovaní muži v Belehrade zviazali svedkov, skonfiškovali ich telefóny a pod rúškom tmy zbúrali budovy—ozbrojení pálkami a nožmi, bijúci tých, ktorí sa bránili—aby uvoľnili priestor pre <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliardový</a> realitný projekt, nikto nebol potrestaný. Jeden z nových veží, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, má 42 poschodí, hoci niektorí miestni mu dali menej veľkolepé meno: “Vučićov penis”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Keď <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesty</a> vypukli v Belehrade kvôli nočnej demolácii, väčšina Srbska zostala tichá. Vučić im predal iný naratív—že ekonomický rozvoj, aj keď dosiahnutý prostredníctvom niekoľkých porušení ľudských práv, stál za to. A tak sa Srbsko stalo štátom sledovania. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tisíce</a> kamier Huawei vybavených rozpoznávaním tváre a evidenciou evidenčných čísel teraz lemujú ulice Belehradu a ďaleko za jeho hranicami. Silné sledovacie nástroje ako <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">spyware Pegasus</a>, Cytroxov Predator a Clearview AI zvyšujú schopnosť vlády sledovať svojich občanov. Medzitým Srbsko zažilo najrýchlejší demokratický úpadok na Balkáne. Freedom House preklasifikoval krajinu z “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">čiastočne slobodnej</a> na “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizujúci hybrid</a>” režim. Okrem volebného podvodu mnohí Srbi naďalej slepo podporujú Vučićovu SNS, zatiaľ čo EÚ naďalej odmeňuje Srbsko významnou podporou.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Naratív obete nie je len domácim nástrojom—je to geopolitický destabilizátor, najmä vzhľadom na to, že srbské médiá fungujú po celom Balkáne. Týmto spôsobom udržuje Srbov, od Belehradu po Pale, uväznených v historickej sťažnosti, brániac zmiereniu s ich susedmi. Stojí v ceste riešeniu konfliktu medzi Srbskom a Kosovom, situácii, ktorú môže Vučić vždy eskalovať, aby odvrátil pozornosť od problémov doma. Ak sa povojnové vyrovnanie Nemecka preformovalo jeho miesto v Európe, srbská neochota urobiť to isté mu bráni prevziať významnú úlohu na Balkáne.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nacionalistická obete tiež brzdí budúcnosť Srbska. Na začiatku 2010-tych rokov, po rokoch propagácie <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikálnej nacionalistickej ideológie, </a>Vučić a SNS sa predstavili ako <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proeurópski</a>, čítajúc prieskumy a cítiac príležitosť. Ale po zabezpečení moci v roku 2012 Vučić postupne prepisoval skript. Nie je vodcom teplomerom, ktorý len odráža národnú náladu; je termostatom, ktorý ju nastavuje. Zmena teploty bola pomalá, ale zámerná. Do roku 2020, na vrchole pandémie COVID-19, Vučić zaútočil na EÚ, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">vyhlásil</a>: “Doteraz ste všetci pochopili, že európska solidarita neexistuje. To bola rozprávka na papieri.” Rozprávka fungovala. Dnes <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">len 40 percent</a> Srbov podporuje vstup do EÚ—najnižšia nadšenie v regióne.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Medzitým Vučić pestoval <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatívne aliancie</a>. Jeho zobrazenie Číny a Ruska ako skutočných ochrancov Srbska prinieslo hmatateľné výsledky. Uzavrel <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">dohody</a> s Pekingom, ktoré vážne skomplikujú srbský pokus o EÚ—hoci, s verejným nadšením pre EÚ na historickom minime, môže Vučić teraz rámcovať svoj obrat ako demokratický, len ako odraz populárnej vôle. Nedávny <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">prieskum IRI</a> ukazuje, že 60 percent Srbov identifikuje totalitárne režimy - Rusko (46 percent) alebo Čínu (14 percent) - ako svojich najdôležitejších spojencov.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Avšak fikcia Vučića Záchrancu presahuje hranice Srbska. Západní politici, ktorí sú zúfalo hľadajú stabilizujúcu postavu na Balkáne, sa nechali nachytať jeho hereckým výkonom. Brusel a Washington považujú Vučića za potrebného záchrancu, nie za autokrata, ktorý potláča protestujúcich doma, zatiaľ čo umožňuje <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroristov</a> v Kosove. Ak Západ naozaj chce stabilitu, musí prestať mýliť Vučićovu seba-mýtus za realitu.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićove naratívy nie sú bezškodné fikcie. Sú navrhnuté na konsolidáciu moci, diskreditáciu oponentov, ospravedlnenie aliancií s totalitárnymi režimami a potlačenie nesúhlasu. Doviedli Srbsko na cestu vlády jedného muža, s Vučićom v centre, rozprávajúcim príbeh. Úspech jeho naratívu závisí od štátom kontrolovaných médií, absencie slobody tlače a, čo je pozoruhodné, od zhovievavosti Západu. Po rokoch <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">odmeňovania</a> Vučićovho destabilizujúceho správania, ticho z Bruselu a Washingtonu, keď prorežimní zločinci napádajú študentských protestujúcich požadujúcich zodpovednosť za kolaps prístrešku v Novom Sade, hovorí za všetko.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić si môže myslieť, že buduje silnejšie Srbsko, ale história je posiata silnými mužmi (takmer vždy mužmi), ktorí urobili rovnaké tvrdenie, len aby za sebou zanechali trosky. V Domanovićovom Vođa, ľudia nasledovali svojho slepého vodcu do skazy, pretože mu dôverovali v jeho istote. Ale Vučić nie je slepý—vidí presne, kam vedie Srbsko. Skutočná otázka je, či sa srbský národ, spolu s EÚ a USA, rozhodne mať otvorené oči alebo zostane zajatý fikciami, ktoré tká. Na rozdiel od Domanovićových tragických nasledovníkov, stále majú na výber.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je senior associate na LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), hosťujúci fellow na European Leadership Network (ELN) v Londýne a senior fellow bez rezidencie v Center for European Policy Analysis (CEPA) vo Washingtone DC.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">En tragedi vid en tågstation i <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbiens näst största stad, har utlösts en våg av studentprotester som har svept genom landet i över tre månader. Demonstranter kräver ansvar för regeringskorruption, men de har mötts av brutal kraft—pro-regim <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">skurkar</a> som slår dem på gatorna. Istället för att ta itu med klagomålen har Serbiens auktoritära president, Aleksandar Vučić, snurrat en alltför bekant berättelse. Protesterna, hävdar han, är orkestrerade av västerländska underrättelsetjänster som är fast beslutna att främja en <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">färgrevolution</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Det är en berättelse noggrant utformad för att tjäna ett syfte. I Vučićs handbok är sanningen formbar, och verkligheten är något som ska skrivas och framföras. För att förstå hans strategi måste man först vända sig till fiktionens verktyg—karaktärer, handlingar och framför allt, kraften i en övertygande berättelse.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Ledaren</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vissa serbiska kommentatorer har liknat Vučić vid protagonisten i <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Ledaren)</a>, en bitande satirisk berättelse av Radoje Domanović. I berättelsen, en grupp desperata människor från en fattig plats, oförmögna att enas om en ledare, slutligen landar på en främling. Med orubblig självförtroende leder han dem över berg och genom farlig terräng. En efter en faller de—skadade, utmattade, döda. De som överger resan stämplas som förrädare. I slutet återstår endast tre, och de gör en chockerande upptäckte: deras ledare är blind.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Jämförelsen är slående, men i slutändan missvisande. Vučić är ingen blind man som snubblar genom mörkret. Han är en mästermanipulatör som vet exakt vart han leder Serbien. Till skillnad från Domanovićs olyckliga ledare kontrollerar Vučić berättelsen, skiftar roller efter behov—offer, räddare, förföljare. Hans metod kan bäst förstås genom en psykologisk ram: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama triangel</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">År 1968 föreslog psykologen Stephen Karpman att varje saga fungerar på en tre-karaktärsmodell: förföljaren, offret och räddaren. Förföljaren plågar offret, medan räddaren sveper in för att rädda dagen. Men Karpmans models briljans ligger i dess fluiditet—roller skiftar, och karaktärer vänder tillbaka på sig själva.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Överväg berättelsen om Pied Piper: han börjar som en räddare, befriar en stad från en råttinfestation. Men när borgmästaren vägrar att betala honom, förvandlas han till en förföljare, som leder stadens barn bort i hämnd. Borgmästaren, en gång ett offer för råttorna, blir förföljaren genom att lura Piper, och skiftar sedan tillbaka till offer när han sörjer förlusten av sina barn. I en enda berättelse vänds identiteter upp och ner, rollerna omvänds.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Och så är det med Vučić.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Inträde Vučić </strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić är en mästerlig berättare och en skicklig skådespelare, som ofta visar tecken på huvudkaraktärssyndrom. Liksom USA:s president Donald Trump talar han ofta i <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboler</a> och refererar till sig själv i tredje person—beteende som psykologer ofta förknippar med <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistiska</a> drag.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Under åren har Serbiens medielandskap noggrant formats för att återspegla Vučićs vision. Med tv-nätverk och tabloider fast i <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">greppet</a> av regimen, mättas presidentens valda berättelser i luften. De trumpetade Serbiens ekonomiska \"mirakel\" medan de ignorerade urholkningen av politiska friheter, firade stora infrastrukturprojekt som bevis på nationell framsteg medan de minimerade miljökriser, och ramar in utländska makter som antingen välvilliga beskyddare eller skumma konspiratörer, beroende på dagens behov.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić lägger mycket energi på att berätta sina åsikter. En studie fann att han och hans serbiska progressiva parti (SNS) kontrollerade nästan <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> av all mediebevakning, ett antal som skulle vara imponerande även i de mest disciplinerade autokratier. Hans monologer är uttömmande, ibland bokstavligen. När protester bröt ut över hans litiumgruvavtal svarade Vučić med en tv-blitzkrieg: på bara <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">fyra dagar</a> loggade han en häpnadsväckande 14 timmar och 47 minuter av direkt sändning, och försvarade sin position med intensiteten hos en man som både är djupt kränkt och helt säker på sin egen rättfärdighet. Hans berättelse förstärktes naturligtvis av nationella sändare och en smickrande tabloidepress.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Hans berättande är inget om inte dramatiskt. Ingen serb, om man ska tro hans egna berättelser, arbetar hårdare, offrar mer eller uppnår större bedrifter än Vučić själv. Vid ett tillfälle hävdade han att trots att han saknade naturlig akademisk talang, hade hans rena viljestyrka drivit honom till en summa cum laude juristexamen på <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekord</a> tid. Den faktiska tidslinjen berättar en annan historia: det tog honom sex år att slutföra sina studier, och hans betyg förblir ett mysterium.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sen finns det frågan om hans allestädes närvaro. Vučić har odlat en <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">gudalik bild</a> av en ledare som är överallt, alltid. Under en enda dag kan han inviga en fabrik i Novi Sad, hålla ett slutet möte med affärsledare i Belgrad, och sedan dyka upp i ett sent tv-program för att fundera över Serbiens framtid. Framträdandet slutar aldrig. Budskapet är klart: det finns inget Serbien utan Vučić.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>De favoritmanus</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićs politiska teater fungerar på en förutsägbar rotation av två välanvända manus. Dessa berättelser stärker inte bara hans bild; de formar den serbiska allmänhetens uppfattning om vänner, fiender och själva historien.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Det första manuset framställer Vučić som en man som ständigt är under belägring—ett offer, misshandlad av mörka och namnlösa krafter. Men i en dramatisk vändning är han också sin egen räddare. I denna berättelse är Vučić både damsel och riddare, den förföljda och den triumferande.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ta till exempel hans berättelse om en ödesdiger kväll i oktober 2000, just när Slobodan Milošević förlorade makten. Som Vučić berättar det, var han ute och gick med sin son när två “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">knarkare</a>” inledde en oprovocerad attack. Mot alla odds övermannade den blivande serbiska presidenten ensam sina angripare och slog dem medvetslösa. Anecdoten är rik på subtext: Serbien var också under attack, och Miloševićs fall skulle inleda en era av kaos och förödelse. Den outtalade slutsatsen är att endast en stark man—en som kan både uthärda lidande och besegra hot—kan hålla Serbien från ytterligare kollaps.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">De serbiska medierna, som är fast under Vučićs kontroll, har också varit översvämmade av en parad av påstådda mordplaner, alla följande samma formel. Hotet är alltid allvarligt, men Vučić, alltid hjälten, vägrar att bli skrämd. När den dåvarande inrikesministern Aleksandar Vulin rapporterades vara “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">skakande av rädsla</a>” och bad presidenten att bära en skottsäker väst efter att en påstådd mordplan avslöjades, avvisade Vučić, orubblig och orädd, förslaget med ett enkelt: “Jag kommer aldrig att bära den.” Dessa mordplaner är märkligt lätta på detaljer—vem, exakt, försöker döda honom, och varför?—men de når alltid samma slutsats: Vučić är modig och, mot alla odds, överlever.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Det andra manus som alltid används utvidgar berättelsen om offerrollen bortom Vučić själv, och framställer alla serber—oavsett om de är från Serbien, Bosnien, Kosovo eller Montenegro—som ständiga offer, medan väst—NATO, EU, USA—spelar rollen som den obarmhärtiga angriparen. Och sedan, förstås, finns Vučić, deras ensamma försvarare. I denna berättelse har ingen utom Vučić styrkan, intelligensen eller den rena närvaron för att stå upp för serber. Den allestädes närvaro han så noggrant har odlat förstärker bara uppfattningen att utan honom skulle Serbien vara förlorat.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">I denna version av historien är kosovoalbanerna inte ett folk som kämpar för självbestämmande. Istället är de arkitekterna av “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromer och etnisk rensning</a>” mot kosovo-serber, medan Vučić, beskyddaren, står fast och svär att han aldrig kommer att tillåta att Kosovo “ges bort.” Anklagelsen är rik, som kommer från en man som en gång kallade till <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">folkmord</a> mot bosniaker under det bosniska kriget och tjänstgjorde som Slobodan Miloševićs propagandaminister under Serbiens brutala kampanj i Kosovo, när nästan <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> av kosovoalbanerna fördrevs, och otaliga massakrer begicks.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sen fanns det dramat kring FN-resolutionen om Srebrenica-folkmordet, som Vučić framställde inte som en fördömelse av en historisk grymhet, utan som en direkt <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">attack</a> mot serber överallt. Han framställde resolutionen som ett försök att måla alla serber som skurkar. Och sedan, i en sista flourish, svepte han sig i den serbiska flaggan, fällde några <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodiltårar</a>, och presenterade sig själv som den ensamma krigaren mot serbisk offermentalitet. Det var en mästerlig prestation, en som hade lite att göra med sanningen, men allt att göra med makt.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">För närvarande svävar Vučićs svar på katastrofen med taket i Novi Sad mellan de två manus som alltid används. Studentprotesterna, föreslår han, är arbetet av <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">utländska agenter</a>—osynliga gärningsmän som planerar att destabilisera Serbien. Genom underförstått är han offret, och det är också det serbiska folket, vars hårt vunna framsteg är under attack. Och ändå, som alltid, framställer Vučić—som har dominerat serbisk politik i nästan ett decennium och presiderat över <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">utbredd korruption</a>—sig också som räddaren, och positionerar sig själv som medlaren mellan regeringen och protestanterna, den enda figuren som kan återställa ordningen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Om offernationalism</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Den som har tillbringat tid på Balkan kommer att känna igen att serbisk nationalism—både i Serbien och bland etniska serber på andra håll—drivs mindre av triumf än av klagomål, eller som <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>Större Serbien till dess moderna inkarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—den “serbiska världen.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Denna historiska berättelse drar från ett välfyllt arsenal av sår. Det finns Slaget vid Kosovo (1389), en medeltida kollision som har mytologiserats till en nationsdefinierande tragedi. Det finns den långa eran av osmanskt och österrikisk-ungerskt styre, under vilken serber uthärdade oavbruten förtryck. Och det finns förstås Ustašes terrorkampanj mot serber under andra världskriget, en period av genuin skräck som har lämnat bestående ärr.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučićs tidigare chef, förstod kraften i dessa klagomål bättre än de flesta. Hans <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan-tal</a> från 1989, som hedrade 600-årsjubileet av Slaget vid Kosovo, var en mästarklass i historisk återuppvaknande. För att driva hem poängen orkestrerade han ett stort, nästan religiöst spektakel: kvarlevorna av prins Lazar, den serbiska martyren från 1389, paraderades genom serbisk-befolkade territorier över Jugoslavien. Det var en politisk begravningsturné, en påminnelse om att det förflutna inte var dött, utan mycket levande—och att Serbiens fiender fortfarande lurade. Detta spektakel var inte bara en nick till historien—det var en av de tidiga gnistorna som återuppväckte serbisk nationalism i hela Jugoslavien, och drev klagomål som skulle bidra till landets våldsamma upplösning.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Offerberättelsen slutade inte med Milošević, inte heller var den begränsad till medeltiden. Serbiska medier fortsätter att lyfta fram lidandet av serber under de jugoslaviska krigen, särskilt NATO-bombningarna på 1990-talet—först riktade mot bosnisk-serbiska militärpositioner i <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> under det bosniska kriget, och senare som slog mot rumpjugoslavien, som inkluderade Serbien och Montenegro, i <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> under Kosovokriget. Kontexten för dessa bombningar—deras avsikt att stoppa storskaliga grymheter—finns inte i dessa berättelser. Istället ramar NATO in som den ansiktslösa angriparen—en känslokall kraft som påtvingar lidande på serber—en uppfattning som har tagit djup rot. Inte överraskande visade en nyligen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">undersökning av International Republican Institute (IRI)</a> att endast 3 procent av serberna föredrar fullt NATO-medlemskap, medan den högsta procenten (36 procent) ser USA som sitt lands största hot.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kreml, alltid lyhörd för berättelser om västerländsk misskötsel, har inte låtit denna känsla gå till spillo. Rysk propaganda på Balkan förstärker både verkligt och inbillat serbiskt offer, och målar väst som en ständig skurk. År 2019 producerade Ryssland och Serbiens kulturministerier tillsammans <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkanlinjen), en actionfylld, Hollywood-liknande krigsfilm som fiktionaliserar de avslutande dagarna av Kosovokriget. I dess berättelse är serber ädla offer, kosovoserber blodtörstiga krigsförbrytare stödda av NATO, och ryssar—stoisk, hjältemodig—kommer till undsättning. Filmen sveper sig i historisk noggrannhet, men det är en riot av desinformation, en pastiche av klagomål insvept i estetiken av militär bravado.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Inget av detta är för att förminska de mycket verkliga grymheterna som begicks mot serber. Historien är sällan så prydlig. Under andra världskriget var utrotningen av serber vid <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—det Ustaše-drivna koncentrationslägret—en genuin skräck. Även i fall där serber var de initiala angriparna, blev de ibland offer i sin tur, som i Operation Storm (1995), när kroatiska styrkor fördrevs hundratusentals serber från Krajina-regionen, vilket lämnade många döda i sitt spår. Men i serbisk nationalistisk diskurs är offer aldrig bara en erkännande av tidigare lidande; det är ett politiskt vapen, en rättfärdigande, och, i händerna på figurer som Vučić, en ständigt påfyllande brunn av legitimitet.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Så vad? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučićs propagandamaskin fungerar på två välanvända manus. I båda är serber ständiga offer, och Vučić är den alltid pålitliga räddaren—ibland med hjälp av Ryssland eller Kina. I båda är fienden antingen den ansiktslösa mördaren eller, oftare, väst. Konsekvenserna av dessa berättelser är långt ifrån godartade.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Som Milošević före honom, vapenlägger Vučić serbiskt offer för politisk vinning. En nation som ständigt är under belägring—åtminstone i sin egen fantasi—behöver en stark ledare, en som är villig att böja reglerna. Denna logik har gett Vučić extraordinär frihet, både inrikes och i regionen. Mytologin om Vučić räddaren tillåter honom att agera ogrundat och komma undan med det. År 2016, när maskerade män i Belgrad band upp åskådare, konfiskerade deras telefoner och rev ner byggnader under mörkrets täckmantel—beväpnade med baseballträn och knivar, slog de dem som gjorde motstånd—för att rensa utrymme för ett <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miljarder euro</a> fastighetsprojekt, höll ingen ansvarig. En av de nya tornen, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, står på 42 våningar, även om vissa lokala har döpt den till något mindre grandios: “Vučićs penis”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">När <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protester</a> bröt ut i Belgrad över den nattliga rivningen, förblev mycket av Serbien tyst. Vučić hade sålt dem en annan berättelse—att ekonomisk utveckling, även om den uppnåddes genom några kränkningar av mänskliga rättigheter, var värt priset. Och så blev Serbien en övervakningsstat. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tusentals</a> Huawei-kameror utrustade med ansikts- och registreringsskyltsigenkänning kantar nu gatorna i Belgrad och långt bortom. Kraftfulla övervakningsverktyg som <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-spionprogrammet</a>, Cytrox’s Predator och Clearview AI, förbättrar regeringens förmåga att spåra sina medborgare. Under tiden har Serbien upplevt den snabbaste demokratiska tillbakagången på Balkan. Freedom House har omklassificerat landet från “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">delvis fritt</a> till en “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratiserande hybrid</a>” regim. Förutom valfusk fortsätter många serber att blint stödja Vučićs SNS, medan EU fortsätter att belöna Serbien med betydande stöd.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Offerberättelsen är inte bara ett inhemskt verktyg—det är en geopolitisk destabiliserare, särskilt med tanke på att serbiska medier verkar över hela Balkan. Som sådan håller den serber, från Belgrad till Pale, fast i historiska klagomål, vilket förhindrar försoning med sina grannar. Den står i vägen för att lösa konflikten mellan Serbien och Kosovo, en situation som Vučić alltid kan eskalera för att avleda uppmärksamheten från problem hemma. Om Tysklands efterkrigsuppgörelse omformade dess plats i Europa, förhindrar Serbiens ovilja att göra detsamma att det antar en meningsfull roll på Balkan.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Nationalistiskt offer stympar också Serbiens framtid. I början av 2010-talet, efter år av att sprida <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikal nationalistisk ideologi, </a>presenterade Vučić och SNS sig som <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europeiska</a>, läste opinionsundersökningarna och kände en möjlighet. Men efter att ha säkrat makten 2012, skrev Vučić gradvis om manuset. Han är inte en termometerledare, som bara speglar den nationella stämningen; han är en termostat, som ställer in den. Temperaturförändringen var långsam men avsiktlig. Vid 2020, på höjden av COVID-19-pandemin, riktade Vučić sig mot EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">förklarande</a>: “Vid det här laget har ni alla förstått att europeisk solidaritet inte existerar. Det var en saga på papper.” Sagoberättelsen fungerade. Idag, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">stöder endast 40 procent</a> av serberna EU-anslutning—den lägsta entusiasmen i regionen.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Under tiden har Vučić vårdat <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativa allianser</a>. Hans framställning av Kina och Ryssland som Serbiens sanna beskyddare har gett konkreta resultat. Han har skrivit <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">avtal</a> med Peking som allvarligt kommer att komplicera Serbiens EU-ansökan—även om, med det offentliga intresset för EU på en historisk låg nivå, kan Vučić nu rama in sin svängning som demokratisk, enbart en reflektion av folkets vilja. En nyligen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-undersökning</a> visar att 60 procent av serberna identifierar totalitära regimer - Ryssland (46 procent) eller Kina (14 procent) - som sina viktigaste allierade.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ändå sträcker sig fiktionen om Vučić räddaren bortom Serbiens gränser. Västerländska beslutsfattare, desperata efter en stabiliserande figur på Balkan, har köpt hans akt. Bryssel och Washington behandlar Vučić som en nödvändig räddare snarare än en autokrat som slår ner på protesterande hemma medan han möjliggör <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorister</a> i Kosovo. Om väst verkligen vill ha stabilitet, måste det sluta förväxla Vučićs självmytologi med verkligheten.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučićs berättelser är inte harmlösa fiktioner. De är utformade för att konsolidera makt, diskreditera motståndare, rättfärdiga allianser med totalitära regimer och undertrycka avvikande åsikter. De har lett Serbien ner på vägen mot enmansstyre, med Vučić i centrum, som spinner berättelsen. Framgången för hans berättelse beror på statskontrollerade medier, en brist på pressfrihet, och, anmärkningsvärt, västvärldens tillåtelse. Efter år av <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">belöning</a> av Vučićs destabiliserande beteende, talar tystnaden från Bryssel och Washington D.C. när pro-regim skurkar attackerar studentprotestanter som kräver ansvar för takkatastrofen i Novi Sad volymer.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić kanske tror att han bygger ett starkare Serbien, men historien är full av starka män (nästan alltid män) som gjorde samma påstående, bara för att lämna förödelse bakom sig. I Domanovićs Vođa följde folket sin blinda ledare till undergång eftersom de satte sin tillit till hans säkerhet. Men Vučić är inte blind—han ser exakt vart han leder Serbien. Den verkliga frågan är om det serbiska folket, tillsammans med EU och USA, kommer att välja att hålla ögonen öppna eller förbli fångna i de fiktioner han väver. Till skillnad från Domanovićs tragiska följare har de fortfarande ett val.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> är en senior associate vid LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), en gästforskare vid European Leadership Network (ELN) i London, och en icke-bostads senior fellow vid Center for European Policy Analysis (CEPA) i Washington DC.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Bir tren istasyonunda meydana gelen bir trajedi, Sırbistan'ın ikinci en büyük şehri <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, ülkede üç aydan fazla süredir süren bir öğrenci protestoları dalgasını tetikledi. Göstericiler, hükümet yolsuzluğu için hesap sorulmasını talep ediyor, ancak karşılaştıkları şey acımasız bir güç—rejim yanlısı <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">saldırganların</a> sokaklarda onları dövmesi. Şikayetleri ele almak yerine, Sırbistan'ın otoriter başkanı Aleksandar Vučić, çok tanıdık bir hikaye anlatıyor. Protestoların, bir <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">renkli devrim</a> çıkarmaya çalışan Batılı istihbarat ajansları tarafından düzenlendiğini iddia ediyor.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bu, bir amaca hizmet etmek için dikkatlice oluşturulmuş bir anlatıdır. Vučić'in oyun kitabında, gerçeklik şekil alabilir ve gerçeklik, yazılması ve sahnelenmesi gereken bir şeydir. Stratejisini anlamak için, önce kurgunun araçlarına—karakterler, olay örgüleri ve her şeyden önce, etkileyici bir hikayenin gücüne—dönmek gerekir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Lider</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bazı Sırp yorumcular, Vučić'i Radoje Domanović'in <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Lider)</a> adlı keskin bir hiciv hikayesinin baş karakterine benzetmiştir. Hikayede, bir lider üzerinde anlaşamayan çaresiz bir grup insan, nihayet bir yabancı üzerinde karar kılar. Sarsılmaz bir güvenle, onları dağların üzerinden ve tehlikeli arazilerden geçirir. Tek tek düşerler—yaralanmış, yorgun, ölü. Yolculuğu terk edenler hain olarak damgalanır. Sonunda, sadece üç kişi kalır ve şok edici bir keşif yaparlar: liderleri kördür.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Karşılaştırma çarpıcı, ancak nihayetinde yanıltıcıdır. Vučić, karanlıkta tökezleyen bir kör değildir. Sırbistan'ı nereye götürdüğünü tam olarak bilen bir ustaca manipülatördür. Domanović'in talihsiz liderinin aksine, Vučić anlatıyı kontrol eder, gerektiğinde rollerini değiştirir—kurban, kurtarıcı, zulmedici. Yöntemi, en iyi şekilde bir psikolojik çerçeve içinde anlaşılabilir: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman dram üçgeni</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">1968'de psikolog Stephen Karpman, her masalın üç karakterli bir model üzerinde çalıştığını öne sürdü: zulmedici, kurban ve kurtarıcı. Zulmedici, kurbanı eziyet ederken, kurtarıcı günün kurtarıcısı olarak ortaya çıkar. Ancak Karpman'ın modelinin parlaklığı, akışkanlığındadır—roller değişir ve karakterler kendilerine geri döner.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Pied Piper hikayesini düşünün: o, bir kurtarıcı olarak başlar, bir kasabayı fare istilasından kurtarır. Ancak belediye başkanı ona ödeme yapmayı reddettiğinde, intikam almak için çocukları kasabadan uzaklaştıran bir zulmediciye dönüşür. Bir zamanlar farelerin kurbanı olan belediye başkanı, Piper'ı aldatmakla zulmedici olur, ardından çocuklarının kaybını yas tutarken tekrar kurban konumuna geçer. Tek bir anlatıda, kimlikler altüst olur, roller tersine döner.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ve Vučić ile de böyle.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Vučić Girişi</strong></span>\n<span class=\"para\">Aleksandar Vučić, ustaca bir hikaye anlatıcısı ve yetenekli bir performans sanatçısıdır, sık sık ana karakter sendromu belirtileri gösterir. ABD Başkanı Donald Trump gibi, sık sık <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">abartılı ifadelerle</a> konuşur ve kendisinden üçüncü tekil şahıs olarak bahseder—bu davranış, psikologların sıklıkla <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narsistik</a> özelliklerle ilişkilendirdiği bir durumdur.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Yıllar içinde, Sırbistan'ın medya manzarası, Vučić'in vizyonunu yansıtacak şekilde dikkatlice şekillendirilmiştir. Televizyon ağları ve tabloidler, rejimin <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">kontrolü</a> altında, başkanın seçtiği anlatılar hava dalgalarını doldurur. Sırbistan'ın ekonomik \"mucizesini\" öne çıkarırken, siyasi özgürlüklerin erozyonunu görmezden gelir, büyük altyapı projelerini ulusal ilerlemenin kanıtı olarak kutlar, çevresel krizleri küçümser ve günün ihtiyaçlarına göre yabancı güçleri ya hayırsever koruyucular ya da gölgeli komplocular olarak çerçeveler.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić, görüşlerini anlatmak için çok enerji harcar. Bir çalışma, onun ve Sırp İlerici Partisi'nin (SNS) neredeyse <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">medya kapsamının %90'ını</a> kontrol ettiğini bulmuştur; bu, en disiplinli otokrasilerde bile etkileyici bir rakamdır. Monologları, bazen oldukça kelime anlamıyla, yorucudur. Lityum madenciliği anlaşmasıyla ilgili protestolar patlak verdiğinde, Vučić bir televizyon blitzkrieg ile yanıt verdi: sadece <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">dört günde</a>, 14 saat 47 dakika canlı yayın süresi kaydetti ve kendi pozisyonunu, hem derin bir şekilde mağdur hem de kendi doğruluğuna tamamen güvenen bir adamın yoğunluğu ile savundu. Anlatısı, elbette, ulusal yayıncılar ve dalkavuk tabloid basın tarafından pekiştirildi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Hikaye anlatımı, dramatik olmaktan başka bir şey değildir. Kendi anlatımlarına inanmak gerekirse, hiçbir Sırp, Vučić'ten daha fazla çalışmaz, daha fazla fedakarlık yapmaz veya daha büyük başarılar elde etmez. Bir noktada, doğal akademik yetenekten yoksun olmasına rağmen, iradesinin gücünün onu <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">kayıt</a> süresinde summa cum laude hukuk diplomasına taşıdığını iddia etti. Gerçek zaman çizgisi farklı bir hikaye anlatıyor: eğitimini tamamlaması altı yıl sürdü ve notları bir muamma olarak kalıyor.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sonra, her yerde var olma meselesi var. Vučić, her zaman her yerde olan bir liderin <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">tanrısal imajını</a> geliştirmiştir. Tek bir gün içinde, Novi Sad'da bir fabrikayı açabilir, Belgrad'da iş liderleriyle kapalı kapılar ardında bir toplantı yapabilir ve ardından Sırbistan'ın geleceği üzerine düşünmek için bir gece geç saat televizyon programında görünebilir. Performans asla durmaz. Mesaj açıktır: Vučić olmadan Sırbistan yoktur.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Favori senaryolar</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić'in siyasi tiyatrosu, iki iyi bilinen senaryonun öngörülebilir bir döngüsünde çalışır. Bu anlatılar sadece imajını güçlendirmekle kalmaz; aynı zamanda Sırp kamuoyunun dostlar, düşmanlar ve tarih algısını şekillendirir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">İlk senaryo, Vučić'i sürekli kuşatma altında bir adam olarak tasvir eder—karanlık ve isimsiz güçler tarafından dövülen bir kurban. Ancak dramatik bir dönüşle, o aynı zamanda kendi kurtarıcısıdır. Bu anlatıda, Vučić hem kız hem de şövalye, hem zulme uğrayan hem de zafer kazanan kişidir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Örneğin, Ekim 2000'de Slobodan Milošević'in iktidarı kaybettiği bir akşamı anlatışına bakın. Vučić, o sırada oğlu ile yürüyüş yaparken iki “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">uyuşturucu bağımlısının</a>” sebepsiz bir saldırı başlattığını anlatıyor. Tüm olasılıklara karşı, gelecekteki Sırp başkanı, saldırganlarını tek başına alt ederek bayıltıyor. Anı, derin bir alt metinle doludur: Sırbistan da saldırı altındaydı ve Milošević'in düşüşü, bir kaos ve yıkım dönemini başlatacaktı. Söylenmeyen sonuç, yalnızca bir güçlü adamın—hem acıya katlanabilen hem de tehditleri yenebilen birinin—Sırbistan'ı daha fazla çöküşten koruyabileceğidir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sırp medyası, Vučić'in kontrolü altında, aynı formülü izleyen bir dizi suikast planı ile dolup taşmıştır. Tehdit her zaman ciddidir, ancak Vučić, her zaman kahraman olarak, korkuya kapılmayı reddeder. O dönemin İçişleri Bakanı Aleksandar Vulin, bir suikast planının ortaya çıkmasının ardından “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">korkudan titrediğini</a>” ve başkana kurşun geçirmez yelek giymesini rica ettiğinde, Vučić, kararlı ve korkusuz bir şekilde, “Asla giymeyeceğim.” şeklinde yanıt verir. Bu suikast planları, ilginç bir şekilde, detaylardan yoksundur—onu öldürmeye çalışan kimdir ve neden?—ancak her zaman aynı sonuca ulaşır: Vučić cesurdur ve tüm olasılıklara rağmen hayatta kalır.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">İkinci senaryo, kurbanlık anlatısını Vučić'in kendisiyle sınırlı tutmaz, tüm Sırpları—Sırbistan, Bosna, Kosova veya Karadağ'dan olsun—sürekli kurbanlar olarak tasvir ederken, Batı—NATO, AB, Amerika Birleşik Devletleri—daimi saldırgan rolünü üstlenir. Ve elbette, Vučić, onların tek savunucusudur. Bu anlatıda, Vučić dışında Sırpları savunacak güç, zeka veya varlıkta kimse yoktur. Özenle geliştirdiği her yerde var olma durumu, onu olmadan Sırbistan'ın kaybolacağı fikrini pekiştirir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bu tarih versiyonunda, Kosovalı Arnavutlar, kendi kaderini tayin mücadelesi veren bir halk değildir. Aksine, Kosova Sırplarına karşı “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromlar ve etnik temizlik</a>” düzenleyen mimarlardır, oysa Vučić, koruyucu olarak, asla Kosova'nın “verilmesine” izin vermeyeceğine dair yemin eder. Bu suçlama, Bosna Savaşı sırasında Boşnaklara karşı <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">soykırım</a> çağrısında bulunan ve Sırbistan'ın acımasız kampanyası sırasında Slobodan Milošević'in propaganda bakanı olarak görev yapan bir adamdan gelince oldukça zengindir; o dönemde Kosova'daki Kosovalı Arnavutların neredeyse <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">%90'ı</a> yerinden edildi ve sayısız katliam gerçekleştirildi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Sonra, Vučić'in Srebrenica Soykırımı ile ilgili BM Kararı etrafındaki dram var; bu kararı, tarihi bir vahşeti kınamak yerine, Sırplara karşı doğrudan bir <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">saldırı</a> olarak çerçeveliyor. Kararı, tüm Sırpları kötü adamlar olarak göstermek için bir girişim olarak tasvir ediyor. Ve son bir vurguyla, Sırp bayrağına sarılıyor, birkaç <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">crocodile tears</a> döküyor ve Sırp mağduriyetine karşı tek savaşçı olarak kendini sunuyor. Bu, gerçeği pek az ilgilendiren, ancak güçle ilgili her şeyle ilgili ustaca bir performanstı.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Şu anda, Vučić'in Novi Sad tenteleri felaketine yanıtı, iki senaryo arasında gidip geliyor. Öğrenci protestolarının, <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">yabancı ajanların</a> eseri olduğunu öne sürüyor—Sırbistan'ı istikrarsızlaştırmaya çalışan görünmeyen failler. Dolaylı olarak, o bir kurbandır ve Sırp halkı da öyle, zorlu kazanımlarının saldırıya uğradığını belirtmektedir. Ancak her zamanki gibi, Vučić—neredeyse on yıldır Sırp politikasını domine eden ve <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">yaygın yolsuzluğa</a> tanıklık eden—aynı zamanda kendisini kurtarıcı olarak da konumlandırmakta, hükümet ile protestocular arasında düzeni yeniden sağlama kapasitesine sahip tek figür olarak kendini göstermektedir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Kurbanlık milliyetçiliği üzerine</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Balkanlar'da zaman geçiren herkes, Sırp milliyetçiliğinin—hem Sırbistan'da hem de diğer etnik Sırplar arasında—zaferden çok, şikayetle beslenildiğini kabul edecektir; ya da <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>'in dediği gibi, “Sırplar, bir tür sonsuz kurban sendromundan muzdarip.” Tarihsel kurbanlık hissi, Sırp kimliğinin sadece bir özelliği değil; aynı zamanda onu harekete geçiren güçtür, ulusal hırsları uzun zamandır yönlendiren duygusal bir akıntıdır; <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Büyük Sırbistan</a>'dan modern tezahürü <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—“Sırp Dünyası”na kadar.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bu tarihsel anlatı, iyi stoklanmış bir yara cephaneliğinden beslenir. Kosova Savaşı (1389) var; bu, bir ulusun tanımını yapan trajediye mitolojik bir şekilde dönüştürülmüş bir ortaçağ çatışmasıdır. Sırpların sürekli olarak boyun eğdiği Osmanlı ve Avusturya-Macaristan yönetimi dönemi var. Ve elbette, II. Dünya Savaşı sırasında Sırplara karşı Ustaşaların terör kampanyası var; bu, kalıcı izler bırakan gerçek bir korku dönemidir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Slobodan Milošević, Vučić'in eski patronu, bu şikayetlerin gücünü çoğundan daha iyi anladı. 1989'daki <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan konuşması</a>, Kosova Savaşı'nın 600. yıl dönümünü anmak için tarihi yeniden canlandırmanın bir ustalık dersi oldu. Mesajı pekiştirmek için, büyük, neredeyse dini bir gösteri düzenledi: 1389'un Sırp şehidi Prens Lazar'ın kalıntıları, Yugoslavya'daki Sırp nüfuslu bölgelerden geçirildi. Bu, geçmişin ölü olmadığını, ama çok canlı olduğunu ve Sırbistan'ın düşmanlarının hala pusuya yattığını hatırlatan bir siyasi cenaze turuydu. Bu gösteri sadece tarihe bir selam değil; aynı zamanda Yugoslavya'daki Sırp milliyetçiliğini yeniden ateşleyen ilk kıvılcımlardan biriydi ve ülkenin şiddetli bir şekilde parçalanmasına katkıda bulunan şikayetleri besledi.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kurbanlık anlatısı, Milošević ile sona ermedi, ne de olsa ortaçağ tarihine sıkışmadı. Sırp medyası, Yugoslav savaşları sırasında Sırpların çektiği acıları, özellikle 1990'ların NATO bombalamalarını—ilk olarak Bosna Sırp askeri pozisyonlarını <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995'te</a> Bosna Savaşı sırasında hedef alarak, daha sonra Sırbistan ve Karadağ'ı içeren kalıntı Yugoslavya'yı <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999'da</a> Kosova Savaşı sırasında vurdu. Bu bombalamaların bağlamı—büyük ölçekli vahşetleri durdurma niyeti—bu anlatılarda yer almaz. Bunun yerine, NATO, kimliği belirsiz bir saldırgan olarak çerçevelenir—Sırplara acı çektiren bir duyarsız güç—bu görüş derin kök salmıştır. Beklenmedik bir şekilde, yakın zamanda yapılan bir <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Uluslararası Cumhuriyetçi Enstitüsü (IRI) anketi</a>, Sırpların yalnızca %3'ünün tam NATO üyeliğini desteklediğini, en yüksek oranın (yüzde 36) ise Amerika Birleşik Devletleri'ni kendi ülkelerinin en büyük tehdidi olarak gördüğünü bulmuştur.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kremlin, Batı'nın kötü niyetli anlatılarına her zaman duyarlı olduğundan, bu duyguyu boşa harcamadı. Balkanlar'daki Rus propagandası, hem gerçek hem de hayali Sırp kurbanlığını artırarak, Batı'yı sürekli bir kötü adam olarak resmediyor. 2019'da, Rusya ve Sırbistan'ın kültür bakanlıkları, Kosova Savaşı'nın kapanış günlerini kurgulayan, aksiyon dolu, Hollywood tarzı bir savaş filmi olan <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a>yı ortaklaşa üretti. Anlatısında, Sırplar soylu kurbanlar, Kosovalılar NATO tarafından desteklenen kanlı savaş suçluları ve Ruslar—sakin, kahraman—kurtarmaya gelir. Film, tarihsel doğrulukla örtünür, ancak bilgi kirliliğiyle doludur; askeri cesaret estetiği içinde sarılmış bir şikayet pastişidir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bunların hiçbiri, Sırplara karşı işlenen çok gerçekli suçları küçümsemek değildir. Tarih nadiren bu kadar düzenlidir. II. Dünya Savaşı sırasında, Sırpların <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—Ustaşalar tarafından işletilen bir toplama kampında—imha edilmesi gerçek bir korkuydu. Sırpların ilk saldırgan olduğu durumlarda bile, bazen dönüşümlü olarak kurban haline geldikleri olmuştur; örneğin, Hava Operasyonu (1995) sırasında Hırvat güçleri, Krajina bölgesinden yüz binlerce Sırp'ı sürgün etti ve geride birçok ölü bıraktı. Ancak Sırp milliyetçi söyleminde, kurbanlık asla sadece geçmişteki acıların bir kabulü değildir; bu, bir siyasi silah, bir gerekçe ve Vučić gibi figürlerin elinde, sürekli yenilenen bir meşruiyet kaynağıdır.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Peki ne olacak? </strong></span>\n<span class=\"para\">Vučić'in propaganda makinesi, iki iyi bilinen senaryo üzerinde çalışır. Her ikisinde de Sırplar sürekli kurbanlardır ve Vučić, her zaman güvenilir bir kurtarıcıdır—bazen Rusya veya Çin'den bir destekle. Her ikisinde de düşman ya kimliği belirsiz bir suikastçıdır ya da daha sık olarak, Batı'dır. Bu anlatıların sonuçları, zararsız olmaktan uzaktır.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Milošević'ten önce olduğu gibi, Vučić de Sırp kurbanlığını siyasi kazanç için silahlandırmaktadır. Sürekli kuşatma altında olan bir ulus—en azından kendi hayal gücünde—güçlü bir lidere ihtiyaç duyar; kuralları çiğnemeye istekli birine. Bu mantık, Vučić'e hem iç politikada hem de bölgede olağanüstü bir serbesti vermiştir. Kurtarıcı Vučić mitolojisi, onun anayasaya aykırı hareket etmesine ve bununla birlikte kaçmasına olanak tanır. 2016'da, Belgrad'da maskeli adamlar, izleyicileri bağlayıp telefonlarını confiscate edip, karanlıkta binaları yıkarak—beyzbol sopaları ve bıçaklarla, direnenleri döverek—<a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milyar €</a> değerinde bir gayrimenkul projesi için alan açmak üzere, kimse sorumlu tutulmadı. Yeni kulelerden biri, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, 42 kat yüksekliğindedir, ancak bazı yerel halk onu daha az görkemli bir şekilde adlandırmıştır: “Vučić'in penisi”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Belgrad'da gece yarısı yıkım üzerine <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protestolar</a> patlak verdiğinde, Sırbistan'ın büyük bir kısmı sessiz kaldı. Vučić, onlara farklı bir anlatı satmıştı—ekonomik gelişimin, birkaç insan hakları ihlali ile elde edilse bile, bedeli ödemeye değer olduğunu. Ve böylece, Sırbistan bir gözetim devleti haline geldi. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Binlerce</a> Huawei kamerası, yüz ve plaka tanıma ile donatılmış olarak, Belgrad'ın sokaklarını ve çok daha fazlasını kaplamaktadır. <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus casus yazılımı</a>, Cytrox'un Predator'u ve Clearview AI gibi güçlü gözetim araçları, hükümetin vatandaşlarını takip etme yeteneğini artırmaktadır. Bu arada, Sırbistan, Balkanlar'daki en hızlı demokratik gerileme sürecini yaşamıştır. Freedom House, ülkeyi “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">kısmen özgür</a>”den “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">otoriterleşen hibrit</a>” rejime yeniden sınıflandırmıştır. Seçim manipülasyonunu bir kenara bırakırsak, birçok Sırp, Vučić'in SNS'sini körü körüne desteklemeye devam ederken, AB, Sırbistan'a önemli destek vermeye devam etmektedir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Kurbanlık anlatısı sadece içsel bir araç değil—aynı zamanda jeopolitik bir istikrarsızlaştırıcıdır, özellikle Sırp medyasının Balkanlar genelinde faaliyet gösterdiği düşünüldüğünde. Bu nedenle, Sırpları, Belgrad'dan Pale'ye kadar, tarihsel şikayet içinde sıkışmış tutar ve komşularıyla uzlaşmalarını engeller. Bu, Sırbistan-Kosova çatışmasını çözme yolunda engel teşkil eder; Vučić, her zaman evdeki sorunlardan dikkatleri dağıtmak için bunu tırmandırabilir. Almanya'nın savaş sonrası hesaplaşması, Avrupa'daki yerini yeniden şekillendirmişse, Sırbistan'ın aynı şeyi yapma isteksizliği, onun Balkanlar'da anlamlı bir rol üstlenmesini engellemektedir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Milliyetçi kurbanlık, Sırbistan'ın geleceğini de engellemektedir. 2010'ların başında, radikal milliyetçi ideolojiyi yaydıktan sonra, Vučić ve SNS kendilerini <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-Avrupa</a> olarak sundular, anketleri okuyarak bir fırsat hissettiler. Ancak 2012'de iktidarı güvence altına aldıktan sonra, Vučić yavaş yavaş senaryoyu yeniden yazdı. O, sadece ulusal ruh halini yansıtan bir termometre lideri değil; aynı zamanda onu ayarlayan bir termostattır. Sıcaklık değişimi yavaş ama kasıtlıydı. 2020'de, COVID-19 pandemisinin zirve noktasında, Vučić AB'ye yöneldi ve <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">şunu ilan etti</a>: “Artık, Avrupa dayanışmasının var olmadığını hepiniz anladınız. Bu, kağıt üzerinde bir masaldı.” Masal işe yaradı. Bugün, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Sırpların yalnızca %40'ı</a> AB üyeliğini desteklemektedir—bölgedeki en düşük heyecan.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Bu arada, Vučić <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatif ittifaklar</a> geliştirmiştir. Çin ve Rusya'yı Sırbistan'ın gerçek koruyucuları olarak tasvir etmesi somut sonuçlar vermiştir. Pekin ile, Sırbistan'ın AB başvurusunu ciddi şekilde karmaşıklaştıracak <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">anlaşmalar</a> imzaladı—ancak, AB'ye yönelik kamu heyecanı tüm zamanların en düşük seviyesinde olduğundan, Vučić şimdi dönüşümünü demokratik olarak çerçeveleyebilir; bu, halk iradesinin bir yansımasıdır. Yakın zamanda yapılan bir <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI anketi</a>, Sırpların %60'ının totaliter rejimleri - Rusya (%46) veya Çin (%14) - en önemli müttefikleri olarak tanımladığını göstermektedir.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Ancak Vučić'in kurtarıcı mitolojisi, Sırbistan'ın sınırlarını aşmaktadır. Batılı politika yapıcılar, Balkanlar'da istikrarlı bir figür arayışında, onun gösterisine kapılmışlardır. Brüksel ve Washington, Vučić'i, evde protestoculara baskı yapan bir otokrat olarak değil, gerekli bir kurtarıcı olarak görmektedir; aynı zamanda Kosova'da <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teröristleri</a> desteklemektedir. Eğer Batı gerçekten istikrar istiyorsa, Vučić'in kendi mitolojisini gerçeklik olarak yanlış anlamayı bırakmalıdır.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić'in anlatıları zararsız kurgular değildir. Güç konsolide etmek, muhalifleri itibarsızlaştırmak, totaliter rejimlerle ittifakları haklı çıkarmak ve muhalefeti bastırmak için tasarlanmıştır. Sırbistan'ı tek adam yönetimi yoluna sokmuşlardır; Vučić, hikayeyi döndürerek merkezde yer almaktadır. Anlatısının başarısı, devlet kontrolündeki medyaya, basın özgürlüğünün yokluğuna ve özellikle Batı'nın hoşgörüsüne bağlıdır. Vučić'in istikrarsızlaştırıcı davranışlarını yıllarca <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">ödüllendiren</a> Brüksel ve Washington D.C.'den, Novi Sad tenteleri çöküşü için hesap soran öğrenci protestocularına saldıran rejim yanlısı çetelerin sessizliği çok şey anlatmaktadır.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Vučić, daha güçlü bir Sırbistan inşa ettiğine inanabilir, ancak tarih, aynı iddiayı yapan güçlü adamlarla (neredeyse her zaman erkek) doludur; geride sadece yıkım bırakmışlardır. Domanović'in Vođa'sında, insanlar kör liderlerine güvenerek yıkıma doğru ilerlediler. Ancak Vučić kör değildir—Sırbistan'ı nereye götürdüğünü tam olarak görmektedir. Gerçek soru, Sırp halkının, AB ve ABD ile birlikte, gözlerini açık tutmayı mı yoksa onun ördüğü kurgulara mı mahkum kalmayı seçecekleridir. Domanović'in trajik takipçilerinin aksine, hala bir seçimleri vardır.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Dr. Leon Hartwell</strong>, Londra Ekonomi Okulu (LSE) LSE IDEAS'da kıdemli bir ortak, Londra'daki Avrupa Liderlik Ağı'nda misafir araştırmacı ve Washington DC'deki Avrupa Politika Analizi Merkezi'nde (CEPA) misafir kıdemli araştırmacıdır.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"<span class=\"para\">Трагедія на залізничному вокзалі в <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Нови Сад</a>, другому за величиною місті Сербії, спровокувала хвилю студентських протестів, які охопили країну протягом більше трьох місяців. Демонстранти вимагають відповідальності за корупцію в уряді, але натомість стикаються з жорстокою силою — прихильники режиму <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">б'ють</a> їх на вулицях. Замість того, щоб вирішувати скарги, авторитарний президент Сербії Олександр Вучич розповідає занадто знайому історію. Протести, за його словами, організовані західними розвідувальними агентствами, які прагнуть спровокувати <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">кольорову революцію</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Це наратив, ретельно створений для досягнення мети. У плейбуці Вучича правда є гнучкою, а реальність — це те, що потрібно написати і виконати. Щоб зрозуміти його стратегію, спочатку потрібно звернутися до інструментів вигадки — персонажів, сюжетів і, перш за все, сили переконливої історії.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Лідер</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Деякі сербські коментатори порівнюють Вучича з протагоністом <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Вођа (Лідер)</a>, гострої сатиричної повісті Радоя Домановича. У цій історії група безнадійних людей з бідного місця, не в змозі домовитися про лідера, врешті-решт зупиняється на незнайомцеві. З непохитною впевненістю він веде їх через гори і небезпечні території. Один за одним вони падають — поранені, виснажені, мертві. Тих, хто залишає подорож, називають зрадниками. В кінці залишаються лише троє, і вони роблять шокуюче відкриття: їхній лідер сліпий.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Порівняння вражаюче, але врешті-решт оманливе. Вучич не сліпий чоловік, що блукає в темряві. Він майстер маніпуляцій, який точно знає, куди веде Сербію. На відміну від безпорадного лідера Домановича, Вучич контролює наратив, змінюючи ролі за потреби — жертва, рятівник, переслідувач. Його метод найкраще зрозуміти через психологічну рамку: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">драматичний трикутник Карпмана</a>.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">У 1968 році психолог Стівен Карпман запропонував, що кожна казка працює на основі моделі з трьох персонажів: переслідувача, жертви та рятівника. Переслідувач мучить жертву, тоді як рятівник приходить, щоб врятувати ситуацію. Але геніальність моделі Карпмана полягає в її гнучкості — ролі змінюються, а персонажі повертаються до себе.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Розгляньте казку про Піпця: він починає як рятівник, звільняючи місто від нашестя щурів. Але коли мер відмовляється йому заплатити, він перетворюється на переслідувача, ведучи дітей міста у помсту. Мер, колись жертва щурів, стає переслідувачем, обманюючи Піпця, а потім знову стає жертвою, коли оплакує втрату своїх дітей. В одній наративі ідентичності перевертаються, ролі змінюються.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">І так само з Вучичем.</span>\n<span class=\"para\"><strong>Входить Вучич</strong></span>\n<span class=\"para\">Олександр Вучич — майстерний оповідач і вмілий виконавець, часто демонструючи ознаки синдрому головного героя. Як і президент США Дональд Трамп, він часто говорить у <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">гіперболах</a> і згадує про себе в третій особі — поведінка, яку психологи часто асоціюють з <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">нарцисичними</a> рисами.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Протягом років медійний ландшафт Сербії був ретельно сформований, щоб відобразити бачення Вучича. З телевізійними мережами та таблоїдами, які міцно знаходяться в <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">обіймах</a> режиму, обрані наративи президента насичують ефір. Вони проголошують економічне \"чудо\" Сербії, ігноруючи ерозію політичних свобод, святкують великі інфраструктурні проекти як свідчення національного прогресу, мінімізуючи екологічні кризи, і формують іноземні сили як або доброзичливих патронів, або таємничих змовників, залежно від потреб дня.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вучич витрачає багато енергії на виклад своїх поглядів. Одне дослідження показало, що він і його Сербська прогресивна партія (SNS) контролювали майже <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 відсотків</a> всього медійного висвітлення, число, яке було б вражаючим навіть у найдисциплінованіших автократіях. Його монологи вичерпні, іноді буквально. Коли спалахнули протести через його угоду з видобутку літію, Вучич відповів телевізійним блицкригом: за всього <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">чотири дні</a> він провів вражаючі 14 годин і 47 хвилин в ефірі, захищаючи свою позицію з інтенсивністю людини, яка глибоко обурена і абсолютно впевнена у своїй правоті. Його наратив, звичайно, підкріплювався національними мовниками та підлабузницькою таблоїдною пресою.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Його оповідь є нічим іншим, як драматичною. Жоден серб, якщо вірити його власним розповідям, не працює більше, не жертвує більше або не досягає більших досягнень, ніж сам Вучич. В один момент він стверджував, що, незважаючи на відсутність природного академічного таланту, його чиста сила волі привела його до отримання диплома з права summa cum laude за <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">рекордний</a> час. Реальний графік розповідає іншу історію: йому знадобилося шість років, щоб завершити навчання, а його оцінки залишаються загадкою.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Тоді є справа його всеприсутності. Вучич створив <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">божественний образ</a> лідера, який завжди і всюди. Протягом одного дня він може відкрити завод у Новому Саді, провести закриту зустріч з бізнесменами в Белграді, а потім з'явитися на пізньому телевізійному шоу, щоб розмірковувати про майбутнє Сербії. Вистава ніколи не закінчується. Повідомлення ясне: немає Сербії без Вучича.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Улюблені сценарії</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Політичний театр Вучича працює на передбачуваній ротації двох добре відомих сценаріїв. Ці наративи не лише підсилюють його образ; вони формують сприйняття сербського суспільства щодо друзів, ворогів і самої історії.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Перший сценарій зображує Вучича як людину, що постійно під обстрілом — жертву, побиту темними і безіменними силами. Але в драматичному повороті він також є своїм власним рятівником. У цьому викладі Вучич є і дамою, і лицарем, переслідуваним і тріумфуючим.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Візьміть, наприклад, його розповідь про фатальний вечір у жовтні 2000 року, коли Слободан Мілошевич втратив владу. Як розповідає Вучич, він прогулювався з сином, коли двоє “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">наркоманів</a>” здійснили неспровокований напад. Всупереч усім шансам, майбутній президент Сербії в одиночку подолав своїх нападників, нокаутувавши їх. Анекдот багатий на підтекст: Сербія також була під атакою, а падіння Мілошевича відкриє еру хаосу і руйнування. Невисловлене висновок полягає в тому, що лише сильна людина — та, яка може як витримати страждання, так і подолати загрози — може запобігти подальшому колапсу Сербії.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Сербські медіа, які міцно контролюються Вучичем, також були переповнені парадом ймовірних замахів на вбивство, всі вони слідують одній і тій же формулі. Загроза завжди серйозна, але Вучич, завжди герой, відмовляється піддаватися. Коли тодішній міністр внутрішніх справ Олександр Вулін, як повідомляється, “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">тремтів від страху</a>” і закликав президента носити бронежилет після виявлення нібито замаху на вбивство, Вучич, непохитний і безстрашний, відхилив цю пропозицію простим: “Я ніколи його не надягну.” Ці замахи на вбивство дивно бідні на деталі — хто, власне, намагається його вбити і чому? — але вони завжди доходять до одного й того ж висновку: Вучич сміливий і, всупереч усім шансам, виживає.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Другий сценарій розширює наратив жертви за межі самого Вучича, зображуючи всіх сербів — чи з Сербії, чи з Боснії, Косова або Чорногорії — як постійних жертв, тоді як Захід — НАТО, ЄС, Сполучені Штати — грає роль невтомного агресора. І тоді, звичайно, є Вучич, їхній єдиний захисник. У цьому наративі ніхто, крім Вучича, не має сили, розуму або просто присутності, щоб постояти за сербів. Всеприсутність, яку він так ретельно культивував, лише підкріплює уявлення про те, що без нього Сербія була б втрачена.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">У цій версії історії албанці Косова не є народом, що бореться за самовизначення. Натомість вони є архітекторами “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">погромів і етнічних чисток</a>” проти сербів Косова, тоді як Вучич, захисник, стоїть твердо, обіцяючи, що ніколи не дозволить Косову бути “відданим”. Обвинувачення є багатим, виходячи від людини, яка колись закликала до <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">геноциду</a> проти босняків під час Боснійської війни і була міністром пропаганди Слободана Мілошевича під час жорстокої кампанії Сербії в Косові, коли майже <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 відсотків</a> албанців Косова були переміщені, і безліч масових вбивств було скоєно.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Тоді була драма навколо резолюції ООН про геноцид у Сребрениці, яку Вучич не зображував як засудження історичної жорстокості, а як прямий <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">напад</a> на сербів скрізь. Він зобразив резолюцію як спробу змалювати всіх сербів як злочинців. А потім, у фінальному жесті, він накрився сербським прапором, пролив кілька <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">крокодилячих сліз</a> і представив себе як єдиного воїна проти жертви сербів. Це була майстерна вистава, яка мала мало спільного з правдою, але все з владою.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">На даний момент відповідь Вучича на катастрофу з навісом у Новому Саді коливається між двома сценаріями. Студентські протести, за його словами, є справою <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">іноземних агентів</a> — невидимих злочинців, які замишляють дестабілізувати Сербію. За замовчуванням, він є жертвою, і сербський народ також, чиї важко здобуті досягнення під загрозою. І все ж, як завжди, Вучич — який домінує в сербській політиці вже майже десятиліття і очолює <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">широку корупцію</a> — також зображує себе як рятівника, позиціонуючи себе як посередника між урядом і протестувальниками, єдиною фігурою, здатною відновити порядок.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Про націоналізм жертви</strong></span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Кожен, хто провів час на Балканах, визнає, що сербський націоналізм — як у Сербії, так і серед етнічних сербів в інших місцях — живиться менше тріумфом, ніж образою, або, як <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Іван Міленкович</a> висловився, “серби страждають від якогось вічного синдрому жертви.” Відчуття історичної жертви не є лише рисою сербської ідентичності; це її анімаційна сила, емоційний підпорядкований потік, який давно підштовхує націоналістичні амбіції, від <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Великої Сербії</a> до її сучасної інкарнації, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Српски свет</em></a> — “Сербський світ.”</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Цей історичний наратив черпає з добре укомплектованого арсеналу ран. Є Битва на Косові (1389), середньовічна сутичка, яка була міфологізована в національно визначальну трагедію. Є тривалий період османського та австро-угорського правління, під час якого серби зазнавали безперервного підкорення. І, звичайно, є кампанія терору Усташів проти сербів під час Другої світової війни, період справжнього жаху, який залишив тривалі шрами.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Слободан Мілошевич, колишній бос Вучича, розумів силу цих образ. Його <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">промова в Газіместані</a> 1989 року, присвячена 600-річчю Битви на Косові, була майстер-класом з історичної реанімації. Щоб підкреслити цю точку, він організував грандіозне, майже релігійне видовище: рештки князя Лазаря, сербського мученика 1389 року, були продемонстровані через території, населені сербами, по всій Югославії. Це був політичний похоронний тур, нагадування про те, що минуле не мертве, а дуже живе — і що вороги Сербії все ще чатують. Це видовище було не лише натяком на історію — це був один з перших іскр, які знову запалили сербський націоналізм по всій Югославії, підживлюючи образи, які сприяли насильницькому розпаду країни.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Наратив жертви не закінчився з Мілошевичем, і не був обмежений середньовічною історією. Сербські медіа продовжують підкреслювати страждання сербів під час югославських війн, особливо бомбардувань НАТО 1990-х років — спочатку націлюючись на військові позиції босняцьких сербів у <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> році під час Боснійської війни, а пізніше вдаривши по залишкам Югославії, до якої входили Сербія та Чорногорія, у <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> році під час Косовської війни. Контекст цих бомбардувань — їхній намір зупинити масові жорстокості — не фігурує в цих звітах. Натомість НАТО зображується як безликий агресор — бездушна сила, що накладає страждання на сербів — погляд, який глибоко вкоренився. Не дивно, що нещодавнє <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опитування Міжнародного республіканського інституту (IRI)</a> показало, що лише 3 відсотки сербів підтримують повне членство в НАТО, тоді як найбільший відсоток (36 відсотків) вважає Сполучені Штати найбільшою загрозою для своєї країни.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Кремль, завжди чутливий до наративів західних злочинів, не дозволив цим почуттям пропасти. Російська пропаганда на Балканах підсилює як реальні, так і уявні страждання сербів, зображуючи Захід як постійного злочинця. У 2019 році міністерства культури Росії та Сербії спільно виробили <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Балканська лінія), екшн-фільм у стилі Голлівуду, який вигадує останні дні Косовської війни. У його розповіді серби є благородними жертвами, косовари — кровожерливими військовими злочинцями, підтримуваними НАТО, а росіяни — стоїчні, героїчні — мчать на допомогу. Фільм обгортається в історичну точність, але це бурхливе дезінформаційне шоу, пастиш образи, загорнуте в естетику військової відваги.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Це не зменшує дуже реальних жорстокостей, скоєних проти сербів. Історія рідко буває такою охайною. Під час Другої світової війни знищення сербів у <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Ясеновці</a> — концентраційному таборі, що управлявся Усташами — було справжнім жахом. Навіть у випадках, коли серби були початковими агресорами, вони іноді ставали жертвами, як у Операції Шторм (1995), коли хорватські сили вигнали сотні тисяч сербів з регіону Країна, залишивши багатьох мертвими. Але в сербському націоналістичному дискурсі жертва ніколи не є просто визнанням минулих страждань; це політична зброя, виправдання, і, в руках таких фігур, як Вучич, безперервне джерело легітимності.</span>\n<span class=\"para\"><strong>І що з того?</strong></span>\n<span class=\"para\">Пропагандистська машина Вучича працює на двох добре відомих сценаріях. У обох серби є постійними жертвами, а Вучич — завжди надійним рятівником — іноді з допомогою Росії або Китаю. У обох випадках ворог або безликий вбивця, або, частіше, Захід. Наслідки цих наративів далеко не безневинні.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Як і Мілошевич до нього, Вучич використовує сербську жертву для політичної вигоди. Нація, що постійно під обстрілом — принаймні у своїй уяві — потребує сильного лідера, готового порушити правила. Ця логіка надала Вучичу надзвичайну свободу дій, як на внутрішньому, так і на регіональному рівнях. Міфологія Вучича Рятівника дозволяє йому діяти неконституційно і залишатися безкарним. У 2016 році, коли озброєні люди в Белграді зв'язали свідків, конфіскували їхні телефони і знищили будівлі під покровом темряви — озброєні битами і ножами, б'ючи тих, хто чинив опір — щоб звільнити місце для <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 мільярдів євро</a> нерухомого майна, ніхто не поніс відповідальності. Одна з нових веж, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, висотою 42 поверхи, хоча деякі місцеві жителі назвали її чимось менш грандіозним: “членом Вучича”.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Коли <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">протести</a> спалахнули в Белграді через нічну демонтаж, більша частина Сербії залишалася мовчазною. Вучич продав їм інший наратив — що економічний розвиток, навіть якщо досягнуто через кілька порушень прав людини, вартий ціни. І так, Сербія стала державою спостереження. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Тисячі</a> камер Huawei з розпізнаванням облич і номерних знаків тепер стоять на вулицях Белграда і далеко за його межами. Потужні інструменти спостереження, такі як <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">шпигунське програмне забезпечення Pegasus</a>, Cytrox’s Predator і Clearview AI, підвищують здатність уряду відстежувати своїх громадян. Тим часом Сербія пережила найшвидше демократичне відкат у Балканах. Freedom House перекласифікував країну з “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">частково вільної</a> на “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">автократичний гібрид</a>” режим. Окрім фальсифікації виборів, багато сербів продовжують сліпо підтримувати SNS Вучича, тоді як ЄС продовжує нагороджувати Сербію значною підтримкою.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Наратив жертви є не лише внутрішнім інструментом — це геополітичний дестабілізатор, особливо враховуючи, що сербські медіа працюють по всіх Балканах. Таким чином, він утримує сербів, від Белграда до Пале, у пастці історичної образи, заважаючи примиренню з їхніми сусідами. Це стоїть на заваді вирішенню конфлікту Сербія-Косово, ситуації, яку Вучич завжди може ескалувати, щоб відвернути увагу від проблем вдома. Якщо повоєнне переосмислення Німеччини змінило її місце в Європі, то небажання Сербії зробити те ж саме заважає їй зайняти значну роль на Балканах.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Націоналістичний жертва також гальмує майбутнє Сербії. На початку 2010-х років, після років пропагування <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">радикальної націоналістичної ідеології</a>, Вучич і SNS представили себе як <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">проєвропейські</a>, читаючи опитування і відчуваючи можливість. Але після того, як вони отримали владу в 2012 році, Вучич поступово переписав сценарій. Він не є лідером-термометром, який просто відображає національний настрій; він термостат, який його встановлює. Зміна температури була повільною, але навмисною. До 2020 року, на піку пандемії COVID-19, Вучич націлився на ЄС, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">оголосивши</a>: “Тепер ви всі зрозуміли, що європейської солідарності не існує. Це була казка на папері.” Казка спрацювала. Сьогодні <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">лише 40 відсотків</a> сербів підтримують вступ до ЄС — найнижчий рівень ентузіазму в регіоні.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Тим часом Вучич виховав <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">альтернативні альянси</a>. Його зображення Китаю та Росії як справжніх захисників Сербії дало відчутні результати. Він підписав <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">угоди</a> з Пекіном, які серйозно ускладнять заявку Сербії на вступ до ЄС — хоча, з публічним ентузіазмом щодо ЄС на історичному мінімумі, Вучич тепер може представити свій поворот як демократичний, просте відображення народної волі. Нещодавнє <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опитування IRI</a> показує, що 60 відсотків сербів вважають тоталітарні режими - Росію (46 відсотків) або Китай (14 відсотків) - своїми найважливішими союзниками.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Проте вигадка Вучича Рятівника виходить за межі кордонів Сербії. Західні політики, які прагнуть стабілізуючу фігуру на Балканах, повірили в його акт. Брюссель і Вашингтон ставляться до Вучича як до необхідного рятівника, а не як до автократа, який придушує протестувальників вдома, одночасно дозволяючи <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">терористам</a> у Косові. Якщо Захід справді хоче стабільності, він повинен перестати плутати самоміфологію Вучича з реальністю.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Наративи Вучича не є безневинними вигадками. Вони створені для консолідації влади, дискредитації опонентів, виправдання альянсів з тоталітарними режимами та придушення інакодумства. Вони привели Сербію на шлях одноладного правління, з Вучичем у центрі, що плете цю історію. Успіх його наративу залежить від контрольованих державою медіа, відсутності свободи преси і, що важливо, потурання Заходу. Після років <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">нагородження</a> дестабілізуючої поведінки Вучича, мовчання з Брюсселя та Вашингтона, коли проурядові головорізи нападають на студентських протестувальників, які вимагають відповідальності за обвал навісу в Новому Саді, говорить саме за себе.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\">Вучич може вірити, що будує сильнішу Сербію, але історія переповнена сильними людьми (майже завжди чоловіками), які робили те ж саме, лише щоб залишити після себе руїни. У Домановича Вођа народ слідував за своїм сліпим лідером до загибелі, бо покладався на його впевненість. Але Вучич не сліпий — він точно знає, куди веде Сербію. Справжнє питання полягає в тому, чи виберуть сербський народ, разом з ЄС і США, тримати очі відкритими чи залишитися в полоні вигадок, які він плете. На відміну від трагічних послідовників Домановича, у них все ще є вибір.</span>\n<span class=\"para\"> </span>\n<span class=\"para\"><strong>Д-р Леон Хартвелл</strong> є старшим співробітником LSE IDEAS, Лондонської школи економіки (LSE), запрошеним науковцем Європейської мережі лідерства (ELN) у Лондоні та старшим науковим співробітником Центру аналізу європейської політики (CEPA) у Вашингтоні.</span>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        }
    },
    key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
    key:"pubDate": string:"2025-02-13T17:11:42",
    key:"contentUrl": {
        key:"en": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromContentUrl": boolean:true,
            key:"firstLanguage": boolean:true
        },
        key:"bg": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"sr": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38705",
            key:"fromLang": string:"en"
        }
    },
    key:"languageDetails": {
        key:"OriginalLangauges": number:1,
        key:"ContentItemLangauges": number:1,
        key:"ContentItemTranslations": number:21
    },
    key:"originalLanguages": {
        key:"language_codes": [
            string:"en"
        ]
    },
    key:"revision": {
        key:"dateModified": string:"2025-02-25T16:51:47.509",
        key:"__typename": string:"Revision"
    },
    key:"mediaAssets": {
        key:"nodes": [
            {
                key:"uid": string:"eayxaoh776pxqrzoy6vk4zw25im",
                key:"mediaType": string:"image",
                key:"title": {
                    key:"en": {
                        key:"value": string:"February,8th,,2025,(belgrade,,Serbia),-,Student-led,Protests,In,Novi"
                    }
                },
                key:"duration": null:null,
                key:"files": {
                    key:"nodes": [
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-scaled-e1739457451239.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-300x200.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-1024x683.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-150x150.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-768x512.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-1536x1024.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-1024x492.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-1024x660.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-1024x900.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-4096x2731.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-180x180.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-300x300.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-600x600.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-600x400.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/shutterstock_2583014403-100x100.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        }
                    ],
                    key:"__typename": string:"MediaAssetFilesByFileToMediaAssetBAndAManyToManyConnection"
                },
                key:"__typename": string:"MediaAsset"
            }
        ],
        key:"__typename": string:"ContentItemMediaAssetsByContentItemToMediaAssetAAndBManyToManyConnection"
    },
    key:"contentItemTranslations": {
        key:"nodes": [
            {
                key:"title": string:"Sur les récits et les contes de fées : le manuel du leader autoritaire de la Serbie",
                key:"uid": string:"00755d86-40b3-4d5e-a716-6390bd1b5ffe",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Une tragédie dans une gare à <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, la deuxième plus grande ville de Serbie, a déclenché une vague de manifestations étudiantes qui a balayé le pays pendant plus de trois mois. Les manifestants exigent des comptes pour la corruption gouvernementale, mais ils ont été confrontés à une force brutale—des <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">voyous</a> pro-régime les battant dans les rues. Plutôt que de s'attaquer aux griefs, le président autoritaire de la Serbie, Aleksandar Vučić, a tissé un récit trop familier. Les manifestations, prétend-il, sont orchestrées par des agences de renseignement occidentales déterminées à fomenter une <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">révolution colorée</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>C'est un récit soigneusement élaboré pour servir un but. Dans le manuel de Vučić, la vérité est malléable, et la réalité est quelque chose à écrire et à jouer. Pour comprendre sa stratégie, il faut d'abord se tourner vers les outils de la fiction—les personnages, les intrigues, et surtout, le pouvoir d'une histoire captivante.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Le Leader</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Certains commentateurs serbes ont comparé Vučić au protagoniste de <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Le Leader)</a>, un conte satirique mordant de Radoje Domanović. Dans l'histoire, un groupe de personnes désespérées d'un endroit appauvri, incapables de s'accorder sur un leader, finit par se fixer sur un étranger. Avec une confiance inébranlable, il les conduit à travers des montagnes et des terrains périlleux. Un par un, ils tombent—blessés, épuisés, morts. Ceux qui abandonnent le voyage sont étiquetés traîtres. À la fin, seuls trois restent, et ils font une découverte choquante : leur leader est aveugle.</p>\n<p> </p>\n<p>La comparaison est frappante, mais finalement trompeuse. Vučić n'est pas un homme aveugle trébuchant dans l'obscurité. C'est un maître manipulateur qui sait exactement où il mène la Serbie. Contrairement au leader malheureux de Domanović, Vučić contrôle le récit, changeant de rôle selon les besoins—victime, sauveur, persécuteur. Sa méthode peut être mieux comprise à travers un cadre psychologique : le <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triangle dramatique de Karpman</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>En 1968, le psychologue Stephen Karpman a proposé que chaque conte de fées fonctionne sur un modèle à trois personnages : le persécuteur, la victime et le sauveur. Le persécuteur tourmente la victime, tandis que le sauveur intervient pour sauver la situation. Pourtant, le génie du modèle de Karpman réside dans sa fluidité—les rôles changent, et les personnages font marche arrière.</p>\n<p> </p>\n<p>Considérez le conte du Joueur de flûte : il commence comme un sauveur, libérant une ville d'une infestation de rats. Mais lorsque le maire refuse de le payer, il se transforme en persécuteur, emmenant les enfants de la ville par vengeance. Le maire, autrefois victime des rats, devient le persécuteur en trompant le Joueur de flûte, puis revient à la victime alors qu'il pleure la perte de ses enfants. Dans un seul récit, les identités sont renversées, les rôles inversés.</p>\n<p> </p>\n<p>Et il en va de même avec Vučić.</p>\n<p><strong>Entrée de Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić est un conteur habile et un performer talentueux, affichant souvent des signes de syndrome de personnage principal. Comme le président américain Donald Trump, il parle fréquemment en <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboles</a> et se réfère à lui-même à la troisième personne—un comportement que les psychologues associent souvent à des traits <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissiques</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Au fil des ans, le paysage médiatique serbe a été soigneusement façonné pour refléter la vision de Vučić. Avec des chaînes de télévision et des tabloïds fermement sous le <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">contrôle</a> du régime, les récits choisis par le président saturent les ondes. Ils font l'éloge du \"miracle\" économique de la Serbie tout en ignorant l'érosion des libertés politiques, célèbrent de grands projets d'infrastructure comme des témoignages du progrès national tout en minimisant les crises environnementales, et présentent les puissances étrangères comme des bienfaiteurs bienveillants ou des conspirateurs obscurs, selon les besoins du jour.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić dépense beaucoup d'énergie à narrer ses vues. Une étude a révélé que lui et son Parti progressiste serbe (SNS) contrôlaient près de <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 pour cent</a> de toute la couverture médiatique, un chiffre qui serait impressionnant même dans les autocraties les plus disciplinées. Ses monologues sont épuisants, parfois littéralement. Lorsque des manifestations ont éclaté à propos de son accord sur l'exploitation du lithium, Vučić a répondu par un blitzkrieg télévisé : en seulement <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">quatre jours</a>, il a enregistré un incroyable 14 heures et 47 minutes de temps d'antenne en direct, défendant sa position avec l'intensité d'un homme à la fois profondément aggrégé et totalement certain de sa propre rectitude. Son récit a, bien sûr, été renforcé par les diffuseurs nationaux et une presse tabloïd sycophante.</p>\n<p> </p>\n<p>Son récit est tout sauf dramatique. Aucun Serbe, si l'on en croit ses propres récits, ne travaille plus dur, ne sacrifie plus ou n'accomplit de plus grands exploits que Vučić lui-même. À un moment donné, il a affirmé que malgré son manque de talent académique naturel, sa seule force de volonté l'avait propulsé à un diplôme de droit summa cum laude en <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">temps record</a>. La chronologie réelle raconte une histoire différente : il lui a fallu six ans pour terminer ses études, et ses notes restent un mystère.</p>\n<p> </p>\n<p>Ensuite, il y a la question de son omniprésence. Vučić a cultivé une <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">image divine</a> d'un leader qui est partout, tout le temps. En l'espace d'une seule journée, il pourrait inaugurer une usine à Novi Sad, tenir une réunion à huis clos avec des chefs d'entreprise à Belgrade, puis apparaître dans une émission de télévision tardive pour réfléchir à l'avenir de la Serbie. La performance ne s'arrête jamais. Le message est clair : il n'y a pas de Serbie sans Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Les scénarios préférés</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Le théâtre politique de Vučić fonctionne sur une rotation prévisible de deux scénarios bien usés. Ces récits ne renforcent pas seulement son image ; ils façonnent la perception du public serbe des amis, des ennemis et de l'histoire elle-même.</p>\n<p> </p>\n<p>Le premier scénario présente Vučić comme un homme perpétuellement assiégé—une victime, battue par des forces sombres et sans nom. Mais dans un retournement dramatique, il est aussi son propre sauveur. Dans ce récit, Vučić est à la fois la demoiselle et le chevalier, le persécuté et le triomphant.</p>\n<p> </p>\n<p>Prenez, par exemple, son récit d'une soirée fatidique en octobre 2000, juste au moment où Slobodan Milošević perdait le pouvoir. Comme Vučić le raconte, il se promenait avec son fils lorsque deux \"<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>\" ont lancé une attaque non provoquée. Contre toute attente, le futur président serbe a maîtrisé à lui seul ses agresseurs, les mettant hors de combat. L'anecdote est riche en sous-texte : la Serbie, elle aussi, était sous attaque, et la chute de Milošević ouvrirait la voie à une ère de chaos et de ruine. La conclusion sous-entendue est qu'un homme fort—celui qui peut à la fois endurer la souffrance et vaincre les menaces—peut empêcher la Serbie de s'effondrer davantage.</p>\n<p> </p>\n<p>Les médias serbes, fermement sous le contrôle de Vučić, ont également été inondés d'une parade de complots d'assassinat présumés, tous suivant la même formule. La menace est toujours grave, mais Vučić, héros éternel, refuse d'être intimidé. Lorsque le ministre de l'Intérieur de l'époque, Aleksandar Vulin, était soi-disant \"<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremblant de peur</a>\" et a imploré le président de porter un gilet pare-balles après la découverte d'un supposé complot d'assassinat, Vučić, ferme et intrépide, a rejeté la suggestion avec un simple : \"Je ne le porterai jamais.\" Ces complots d'assassinat manquent curieusement de détails—qui, exactement, essaie de le tuer, et pourquoi ?—mais ils aboutissent invariablement à la même conclusion : Vučić est courageux et, contre toute attente, survit.</p>\n<p> </p>\n<p>Le deuxième scénario de prédilection élargit le récit de victimisation au-delà de Vučić lui-même, présentant tous les Serbes—qu'ils viennent de Serbie, de Bosnie, du Kosovo ou du Monténégro—comme des victimes perpétuelles, tandis que l'Occident—l'OTAN, l'UE, les États-Unis—joue le rôle de l'agresseur implacable. Et puis, bien sûr, il y a Vučić, leur unique défenseur. Dans ce récit, personne d'autre que Vučić n'a la force, l'intelligence ou la simple présence pour défendre les Serbes. L'omniprésence qu'il a si soigneusement cultivée ne fait que renforcer l'idée que sans lui, la Serbie serait perdue.</p>\n<p> </p>\n<p>Dans cette version de l'histoire, les Albanais du Kosovo ne sont pas un peuple luttant pour l'autodétermination. Au contraire, ils sont les architectes de \"<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms et de nettoyage ethnique</a>\" contre les Serbes du Kosovo, tandis que Vučić, le protecteur, reste ferme, jurant qu'il ne permettra jamais que le Kosovo soit \"donné\". L'accusation est riche, venant d'un homme qui a un jour appelé au <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">génocide</a> contre les Bosniaques pendant la guerre de Bosnie et a été ministre de la propagande de Slobodan Milošević pendant la campagne brutale de la Serbie au Kosovo, lorsque près de <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 pour cent</a> des Albanais du Kosovo ont été déplacés, et d'innombrables massacres ont été commis.</p>\n<p> </p>\n<p>Ensuite, il y a eu le drame entourant la résolution de l'ONU sur le génocide de Srebrenica, que Vučić a présenté non pas comme une condamnation d'une atrocité historique, mais comme une <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">attaque</a> directe contre les Serbes partout. Il a dépeint la résolution comme une tentative de peindre tous les Serbes comme des méchants. Et puis, dans un dernier éclat, il s'est drapé dans le drapeau serbe, a versé quelques <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">larmes de crocodile</a>, et s'est présenté comme le seul guerrier contre la victimisation serbe. C'était une performance magistrale, qui avait peu à voir avec la vérité, mais tout à voir avec le pouvoir.</p>\n<p> </p>\n<p>Actuellement, la réponse de Vučić à la catastrophe du auvent de Novi Sad oscille entre les deux scénarios de prédilection. Les manifestations étudiantes, suggère-t-il, sont l'œuvre d'<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agents étrangers</a>—des auteurs invisibles complotant pour déstabiliser la Serbie. Par implication, il est la victime, tout comme le peuple serbe, dont le progrès durement acquis est attaqué. Et pourtant, comme toujours, Vučić—qui a dominé la politique serbe pendant près d'une décennie et a présidé à une <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corruption généralisée</a>—se présente également comme le sauveur, se positionnant comme le médiateur entre le gouvernement et les manifestants, la seule figure capable de rétablir l'ordre.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Sur le nationalisme de victimisation</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Quiconque a passé du temps dans les Balkans reconnaîtra que le nationalisme serbe—tant en Serbie qu'entre les Serbes ethniques ailleurs—est alimenté moins par le triomphe que par le ressentiment, ou comme <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a l'a dit, \"les Serbes souffrent d'une sorte de syndrome de victime éternelle.\" Le sentiment de victimisation historique n'est pas seulement une caractéristique de l'identité serbe ; c'est sa force animatrice, le courant émotionnel qui a longtemps propulsé les ambitions nationalistes, de la <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Grande Serbie</a> à son incarnation moderne, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—le \"Monde serbe.\"</p>\n<p> </p>\n<p>Ce récit historique puise dans un arsenal bien garni de blessures. Il y a la bataille du Kosovo (1389), un affrontement médiéval qui a été mythologisé en une tragédie définissant la nation. Il y a la longue ère de domination ottomane et austro-hongroise, durant laquelle les Serbes ont enduré une soumission incessante. Et il y a, bien sûr, la campagne de terreur des Oustachis contre les Serbes pendant la Seconde Guerre mondiale, une période d'horreur véritable qui a laissé des cicatrices durables.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, l'ancien patron de Vučić, comprenait le pouvoir de ces griefs mieux que quiconque. Son discours de Gazimestan de 1989, commémorant le 600<sup>e</sup> anniversaire de la bataille du Kosovo, était un cours magistral en réanimation historique. Pour faire passer le message, il a orchestré un grand spectacle, presque religieux : les restes du prince Lazar, le martyr serbe de 1389, ont été défilés à travers les territoires habités par des Serbes à travers la Yougoslavie. C'était une tournée funéraire politique, un rappel que le passé n'était pas mort, mais bien vivant—et que les ennemis de la Serbie rôdaient encore. Ce spectacle n'était pas seulement un clin d'œil à l'histoire—c'était l'une des premières étincelles qui ont ravivé le nationalisme serbe à travers la Yougoslavie, alimentant des ressentiments qui contribueraient à la violente désintégration du pays.</p>\n<p> </p>\n<p>Le récit de victimisation ne s'est pas terminé avec Milošević, ni n'a-t-il été confiné à l'histoire médiévale. Les médias serbes continuent de mettre en avant la souffrance des Serbes pendant les guerres yougoslaves, en particulier les bombardements de l'OTAN dans les années 1990—ciblant d'abord les positions militaires serbes de Bosnie en <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> pendant la guerre de Bosnie, puis frappant la Yougoslavie résiduelle, qui comprenait la Serbie et le Monténégro, en <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> pendant la guerre du Kosovo. Le contexte de ces bombardements—leur intention d'arrêter des atrocités à grande échelle—n'apparaît pas dans ces récits. Au lieu de cela, l'OTAN est présentée comme l'agresseur sans visage—une force insensible imposant la souffrance aux Serbes—une vision qui a pris racine profondément. Sans surprise, un récent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondage de l'Institut républicain international (IRI)</a> a révélé que seulement 3 pour cent des Serbes favorisent l'adhésion complète à l'OTAN, tandis que le pourcentage le plus élevé (36 pour cent) considère les États-Unis comme la plus grande menace pour leur pays.</p>\n<p> </p>\n<p>Le Kremlin, toujours à l'écoute des récits de malversations occidentales, n'a pas laissé ce sentiment se perdre. La propagande russe dans les Balkans amplifie à la fois la victimisation réelle et imaginaire des Serbes, peignant l'Occident comme un méchant perpétuel. En 2019, les ministères de la culture de la Russie et de la Serbie ont coproduit <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Ligne des Balkans), un film de guerre au style hollywoodien qui fictionnalise les derniers jours de la guerre du Kosovo. Dans son récit, les Serbes sont des victimes nobles, les Kosovars sont des criminels de guerre assoiffés de sang soutenus par l'OTAN, et les Russes—stoïques, héroïques—arrivent à la rescousse. Le film se drape dans l'exactitude historique, mais c'est un désordre de désinformation, un pastiche de ressentiment enveloppé dans l'esthétique de la bravade militaire.</p>\n<p> </p>\n<p>Aucun de cela ne vise à diminuer les atrocités très réelles commises contre les Serbes. L'histoire est rarement si ordonnée. Pendant la Seconde Guerre mondiale, l'extermination des Serbes à <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—le camp de concentration dirigé par les Oustachis—était une véritable horreur. Même dans les cas où les Serbes étaient les agresseurs initiaux, ils devenaient parfois des victimes à leur tour, comme lors de l'Opération Tempête (1995), lorsque les forces croates ont expulsé des centaines de milliers de Serbes de la région de Krajina, laissant de nombreux morts sur leur passage. Mais dans le discours nationaliste serbe, la victimisation n'est jamais simplement une reconnaissance de la souffrance passée ; c'est une arme politique, une justification, et, entre les mains de figures comme Vučić, un puits de légitimité toujours renouvelé.</p>\n<p><strong>Et alors ? </strong></p>\n<p>La machine de propagande de Vučić fonctionne sur deux scénarios bien usés. Dans les deux, les Serbes sont des victimes perpétuelles, et Vučić est le sauveur toujours fiable—parfois avec l'aide de la Russie ou de la Chine. Dans les deux, l'ennemi est soit l'assassin sans visage, soit, plus souvent, l'Occident. Les conséquences de ces récits sont loin d'être bénignes.</p>\n<p> </p>\n<p>Comme Milošević avant lui, Vučić arme la victimisation serbe pour un gain politique. Une nation perpétuellement assiégée—du moins dans son imagination—a besoin d'un leader fort, prêt à plier les règles. Cette logique a donné à Vučić une latitude extraordinaire, tant sur le plan national qu'international. La mythologie de Vučić le Sauveur lui permet d'agir de manière inconstitutionnelle et de s'en tirer. En 2016, lorsque des hommes masqués à Belgrade ont ligoté des témoins, confisqué leurs téléphones et rasé des bâtiments sous le couvert de l'obscurité—armés de battes et de couteaux, battant ceux qui résistaient—pour dégager de l'espace pour un projet immobilier de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milliards d'euros</a>, personne n'a été tenu responsable. L'une des nouvelles tours, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, mesure 42 étages de haut, bien que certains habitants l'aient surnommée quelque chose de moins grandiose : \"le pénis de Vučić\".</p>\n<p> </p>\n<p>Lorsque des <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">manifestations</a> ont éclaté à Belgrade à propos de la démolition nocturne, une grande partie de la Serbie est restée silencieuse. Vučić leur avait vendu un récit différent—que le développement économique, même s'il était réalisé par quelques violations des droits de l'homme, valait le prix. Et ainsi, la Serbie est devenue un État de surveillance. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Des milliers</a> de caméras Huawei équipées de reconnaissance faciale et de plaques d'immatriculation bordent désormais les rues de Belgrade et au-delà. Des outils de surveillance puissants comme <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">le logiciel espion Pegasus</a>, le Predator de Cytrox, et Clearview AI, renforcent la capacité du gouvernement à suivre ses citoyens. Pendant ce temps, la Serbie a connu le plus rapide recul démocratique des Balkans. Freedom House a reclassé le pays de \" <a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">partiellement libre</a> à un régime \"<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">hybride autocratique</a>\". En dehors des fraudes électorales, de nombreux Serbes continuent de soutenir aveuglément le SNS de Vučić, tandis que l'UE continue de récompenser la Serbie par un soutien significatif.</p>\n<p> </p>\n<p>Le récit de victimisation n'est pas seulement un outil domestique—c'est un déstabilisateur géopolitique, surtout considérant que les médias serbes opèrent à travers les Balkans. En tant que tel, il maintient les Serbes, de Belgrade à Pale, piégés dans un ressentiment historique, empêchant la réconciliation avec leurs voisins. Il se dresse sur le chemin de la résolution du conflit Serbie-Kosovo, une situation que Vučić peut toujours escalader pour détourner l'attention des problèmes internes. Si le règlement d'après-guerre de l'Allemagne a redéfini sa place en Europe, la réticence de la Serbie à faire de même l'empêche d'assumer un rôle significatif dans les Balkans.</p>\n<p> </p>\n<p>Le nationalisme de victimisation entrave également l'avenir de la Serbie. Au début des années 2010, après des années à propager une <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">idéologie nationaliste radicale</a>, Vučić et le SNS se sont présentés comme <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-européens</a>, lisant les sondages et sentant une opportunité. Mais après avoir sécurisé le pouvoir en 2012, Vučić a progressivement réécrit le scénario. Il n'est pas un leader thermomètre, reflétant simplement l'humeur nationale ; il est un thermostat, la réglant. Le changement de température a été lent mais délibéré. En 2020, au plus fort de la pandémie de COVID-19, Vučić a visé l'UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">déclarant</a> : \"À présent, vous avez tous compris que la solidarité européenne n'existe pas. C'était un conte de fées sur papier.\" Le conte de fées a fonctionné. Aujourd'hui, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">seulement 40 pour cent</a> des Serbes soutiennent l'adhésion à l'UE—le plus bas enthousiasme de la région.</p>\n<p> </p>\n<p>Pendant ce temps, Vučić a cultivé des <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alliances alternatives</a>. Sa représentation de la Chine et de la Russie comme les véritables protecteurs de la Serbie a produit des résultats tangibles. Il a signé des <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">accords</a> avec Pékin qui compliqueront gravement la candidature de la Serbie à l'UE—bien qu'avec l'enthousiasme public pour l'UE à un niveau historiquement bas, Vučić peut désormais présenter son pivot comme démocratique, un simple reflet de la volonté populaire. Un récent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondage de l'IRI</a> montre que 60 pour cent des Serbes identifient les régimes totalitaires - la Russie (46 pour cent) ou la Chine (14 pour cent) - comme leurs alliés les plus importants.</p>\n<p> </p>\n<p>Cependant, la fiction de Vučić le sauveur s'étend au-delà des frontières de la Serbie. Les décideurs occidentaux, désespérés de trouver une figure stabilisante dans les Balkans, ont cru à son acte. Bruxelles et Washington traitent Vučić comme un sauveur nécessaire plutôt que comme un autocrate qui réprime les manifestants chez lui tout en permettant aux <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristes</a> au Kosovo. Si l'Occident veut vraiment la stabilité, il doit cesser de confondre la mythologie personnelle de Vučić avec la réalité.</p>\n<p> </p>\n<p>Les récits de Vučić ne sont pas des fictions inoffensives. Ils sont conçus pour consolider le pouvoir, discréditer les opposants, justifier des alliances avec des régimes totalitaires et réprimer la dissidence. Ils ont conduit la Serbie sur la voie d'un régime de l'homme fort, avec Vučić au centre, tissant le récit. Le succès de son récit repose sur des médias contrôlés par l'État, une absence de liberté de la presse, et, notamment, l'indulgence de l'Occident. Après des années à <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">récompenser</a> le comportement déstabilisant de Vučić, le silence de Bruxelles et de Washington D.C. alors que des voyous pro-régime agressent des étudiants manifestant pour demander des comptes pour l'effondrement du auvent de Novi Sad en dit long.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić peut croire qu'il construit une Serbie plus forte, mais l'histoire est jonchée de chefs forts (presque toujours des hommes) qui ont fait la même affirmation, pour ne laisser que des décombres derrière eux. Dans le Vođa de Domanović, le peuple a suivi son leader aveugle vers la ruine parce qu'il avait placé sa confiance dans sa certitude. Mais Vučić n'est pas aveugle—il voit exactement où il mène la Serbie. La vraie question est de savoir si le peuple serbe, ainsi que l'UE et les États-Unis, choisiront de garder les yeux ouverts ou de rester captifs des fictions qu'il tisse. Contrairement aux tragiques suiveurs de Domanović, ils ont encore le choix.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> est un associé senior à LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), un chercheur invité au European Leadership Network (ELN) à Londres, et un chercheur senior non résident au Center for European Policy Analysis (CEPA) à Washington DC.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:55.801",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Les manifestations étudiantes qui ont secoué la société serbe à la suite du désastre de Novi Sad n'ont jusqu'à présent conduit qu'à des changements gouvernementaux symboliques. Mais le système lui-même reste intact et ne fera pas face à un véritable bilan sans une confrontation directe avec la machine politique construite par le président Vučić et son cercle intérieur—un système soutenu autant par la répression que par un manuel de désinformation soigneusement élaboré.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"fr",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:48.689",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Относно наративите и приказките: Играта на авторитарния лидер на Сърбия",
                key:"uid": string:"03c77df6-f151-4773-b548-075e1a783e25",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Трагедия на жп гара в <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Нови Сад</a>, вторият по големина град в Сърбия, предизвика вълна от студентски протести, която обхвана страната в продължение на повече от три месеца. Демонстрантите искат отговорност за правителствената корупция, но са посрещнати с брутална сила — про-режимни <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">бандити</a>, които ги бият по улиците. Вместо да се справи с оплакванията, авторитарният президент на Сърбия, Александър Вучич, разказва една твърде позната история. Протестите, твърди той, са организирани от западни разузнавателни агенции, които искат да предизвикат <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">цветна революция</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Това е наратив, внимателно изработен, за да служи на цел. В плейбука на Вучич истината е податлива, а реалността е нещо, което трябва да бъде написано и представено. За да се разбере неговата стратегия, първо трябва да се обърнем към инструментите на фикцията — герои, сюжети и, над всичко, силата на убедителната история.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Лидерът</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Някои сръбски коментатори сравняват Вучич с протагониста на <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Вођа (Лидер)</a>, остроумна сатирична история от Радое Доманич. В историята, група отчаяни хора от бедно място, неспособни да се споразумеят за лидер, накрая се спират на непознат. С непоклатима увереност, той ги води през планини и през опасен терен. Един по един, те падат — ранени, изтощени, мъртви. Тези, които напускат пътуването, са наречени предатели. В края остават само трима, и те правят шокиращо откритие: техният лидер е сляп.</p>\n<p> </p>\n<p>Сравнението е поразително, но в крайна сметка подвеждащо. Вучич не е сляп човек, който се спъва в тъмното. Той е майстор манипулатор, който знае точно къде води Сърбия. За разлика от нещастния лидер на Доманич, Вучич контролира наратива, променяйки ролите, когато е необходимо — жертва, спасител, преследвач. Неговият метод може да бъде най-добре разбран чрез психологическа рамка: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">драматичния триъгълник на Карпман</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>През 1968 г. психологът Стивън Карпман предложи, че всяка приказка работи на модел с три героя: преследвач, жертва и спасител. Преследвачът мъчи жертвата, докато спасителят се втурва да спаси деня. Но блясъкът на модела на Карпман се крие в неговата течливост — ролите се променят, а героите се връщат на себе си.</p>\n<p> </p>\n<p>Помислете за историята на Пипи Дългото чорапче: той започва като спасител, освобождавайки град от плъхова инвазия. Но когато кметът отказва да му плати, той се трансформира в преследвач, отвеждайки децата на града в отмъщение. Кметът, някога жертва на плъховете, става преследвач, като измамва Пипи, след което отново се връща в ролята на жертва, когато скърби за загубата на децата си. В една единствена наратива, идентичностите са обърнати, ролите са обърнати.</p>\n<p> </p>\n<p>И така е с Вучич.</p>\n<p><strong>Влезте Вучич </strong></p>\n<p>Александър Вучич е майстор на разказването и умел изпълнител, често показващ признаци на синдром на главния герой. Както президентът на САЩ Доналд Тръмп, той често говори в <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">хиперболи</a> и се отнася към себе си в трето лице — поведение, което психолозите често свързват с <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">нарцистични</a> черти.</p>\n<p> </p>\n<p>През годините медийната среда в Сърбия е била внимателно оформена, за да отразява визията на Вучич. С телевизионни мрежи и таблоиди, здраво в <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">обятията</a> на режима, избраните наративи на президента насищат ефира. Те възхваляват икономическото \"чудо\" на Сърбия, докато игнорират ерозията на политическите свободи, празнуват грандиозни инфраструктурни проекти като свидетелства за национален напредък, докато минимизират екологичните кризи, и представят чужди сили или като благожелателни покровители, или като сенчести конспиратори, в зависимост от нуждите на деня.</p>\n<p> </p>\n<p>Вучич отделя много енергия за разказване на своите възгледи. Едно проучване установи, че той и неговата Сръбска прогресивна партия (SNS) командват почти <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 процента</a> от всички медийни отразявания, число, което би било впечатляващо дори в най-дисциплинираните автокрации. Неговите монолози са изтощителни, понякога буквално. Когато протестите избухнаха заради сделката му за добив на литий, Вучич отговори с телевизионен блицкриг: за само <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">четири дни</a>, той регистрира зашеметяващите 14 часа и 47 минути на живо, защитавйки позицията си с интензивността на човек, който е дълбоко обиден и напълно уверен в собствената си правота. Неговият наратив, разбира се, беше подсилен от националните телевизии и подмазващата таблоидна преса.</p>\n<p> </p>\n<p>Неговото разказване е нищо, ако не е драматично. Нито един сърбин, ако трябва да се вярва на собствените му разкази, не работи по-усилено, не жертва повече или не постига по-големи подвизи от самия Вучич. В един момент той твърдеше, че въпреки че няма естествен академичен талант, чистата му воля го е издигнала до диплома по право summa cum laude за <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">рекордно</a> време. Истинската времева линия разказва различна история: отне му шест години да завърши обучението си, а оценките му остават загадка.</p>\n<p> </p>\n<p>След това идва въпросът за неговата всемогъща присъствие. Вучич е култивирал <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">богоподобен образ</a> на лидер, който е навсякъде, винаги. В рамките на един единствен ден, той може да открие фабрика в Нови Сад, да проведе закрито заседание с бизнес лидери в Белград и след това да се появи в късно вечерно телевизионно шоу, за да размишлява за бъдещето на Сърбия. Представлението никога не спира. Посланието е ясно: няма Сърбия без Вучич.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Любимите сценарии</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Политическият театър на Вучич работи на предсказуема ротация от два добре познати сценария. Тези наративи не само укрепват неговия имидж; те оформят възприятието на сръбската общественост за приятели, врагове и самата история.</p>\n<p> </p>\n<p>Първият сценарий представя Вучич като човек, който е постоянно под обсада — жертва, бити от тъмни и безименни сили. Но в драматичен обрат, той е и собствен спасител. В този разказ Вучич е и дамата, и рицарят, преследваният и триумфиращият.</p>\n<p> </p>\n<p>Вземете, например, неговия разказ за съдбоносна вечер през октомври 2000 г., точно когато Слободан Милошевич губеше властта. Както Вучич разказва, той е разхождал сина си, когато двама “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">наркомани</a>” започнали непровокирана атака. Срещу всички шансове, бъдещият сръбски президент сам надвил нападателите си, нокаутирайки ги. Анекдотът е богат на подтекст: Сърбия също е била под атака, а падането на Милошевич ще доведе до ера на хаос и разруха. Неправилното заключение е, че само един силен човек — такъв, който може да понесе страдания и да победи заплахи — може да запази Сърбия от по-нататъшно срутване.</p>\n<p> </p>\n<p>Сръбските медии, твърдо под контрола на Вучич, също бяха залети с парад от предполагаеми заговори за убийство, всички следващи същата формула. Заплахата винаги е сериозна, но Вучич, винаги герой, отказва да бъде уплашен. Когато тогавашният министър на вътрешните работи Александър Вулин съобщи, че е “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">треперел от страх</a>” и умолявал президента да носи бронежилетка след разкритие на предполагаем заговор за убийство, Вучич, непоколебим и безстрашен, отхвърли предложението с просто: “Никога няма да я нося.” Тези заговори за убийство са учудващо бедни на детайли — кой точно се опитва да го убие и защо? — но неизменно достигат до същото заключение: Вучич е смел и, срещу всички шансове, оцеляват.</p>\n<p> </p>\n<p>Вторият сценарий разширява наратива на жертвите извън самия Вучич, представяйки всички сърби — независимо дали от Сърбия, Босна, Косово или Черна гора — като вечни жертви, докато Западът — НАТО, ЕС, Съединените щати — играе ролята на неумолим агресор. И след това, разбира се, е Вучич, техният единствен защитник. В този наратив, никой освен Вучич няма силата, интелигентността или чистото присъствие, за да се застъпи за сърбите. Всемогъщото присъствие, което той е култивирал, само подсилва представата, че без него Сърбия би била изгубена.</p>\n<p> </p>\n<p>В тази версия на историята, косовските албанци не са народ, който се бори за самоопределение. Вместо това, те са архитектите на “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">погроми и етническо прочистване</a>” срещу косовските сърби, докато Вучич, защитникът, стои твърдо, заклевайки се, че никога няма да позволи Косово да бъде “отдадено.” Обвинението е богато, идвайки от човек, който веднъж призоваваше за <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">геноцид</a> срещу бошняците по време на Босненската война и е служил като министър на пропагандата на Слободан Милошевич по време на бруталната кампания на Сърбия в Косово, когато почти <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 процента</a> от косовските албанци бяха принудени да напуснат, а безброй масови убийства бяха извършени.</p>\n<p> </p>\n<p>След това имаше драмата около резолюцията на ООН за геноцида в Сребреница, която Вучич представи не като осъждане на историческа жестокост, а като пряко <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">нападение</a> срещу сърбите навсякъде. Той изобрази резолюцията като опит да се изобразят всички сърби като злодеи. И след това, в последен акцент, той се обгърна в сръбското знаме, проливайки няколко <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">крокодилски сълзи</a>, и се представи като единствения войн срещу жертвоприношението на сърбите. Това беше майсторско представление, което имаше малко общо с истината, но всичко с властта.</p>\n<p> </p>\n<p>В момента, отговорът на Вучич на катастрофата с навеса в Нови Сад се колебае между двата основни сценария. Студентските протести, предполага той, са дело на <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">чуждестранни агенти</a> — невидими извършители, които планират да дестабилизират Сърбия. По подразбиране, той е жертва, а също и сръбският народ, чийто трудно спечелен напредък е под атака. И все пак, както винаги, Вучич — който доминира сръбската политика почти десетилетие и е председателствал <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">широка корупция</a> — също се представя като спасител, позиционирайки се като посредник между правителството и протестиращите, единственият човек, способен да възстанови реда.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>За национализма на жертвите</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Всеки, който е прекарал време на Балканите, ще разпознае, че сръбският национализъм — както в Сърбия, така и сред етническите сърби другаде — се подхранва по-малко от триумф, отколкото от оплакване, или както <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Иван Миленкович</a> го е формулирал, “сърбите страдат от някакъв вид вечен синдром на жертвите.” Чувството за историческа жертва не е просто черта на сръбската идентичност; то е нейният анимираща сила, емоционалният подводен поток, който отдавна подтиква националистическите амбиции, от <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Велика Сърбия</a> до съвременната й инкарнация, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Српски свет</em></a> — “Сръбският свят.”</p>\n<p> </p>\n<p>Тази историческа наратива черпи от добре зареден арсенал от рани. Има Битката при Косово (1389), средновековен сблъсък, който е митологизиран в трагедия, определяща нацията. Има дългия период на османско и австро-унгарско управление, по време на който сърбите са търпели неумолимо подчинение. И, разбира се, кампанията на Усташа срещу сърбите по време на Втората световна война, период на истински ужас, който е оставил трайни белези.</p>\n<p> </p>\n<p>Слободан Милошевич, бившият шеф на Вучич, разбираше силата на тези оплаквания по-добре от повечето. Неговата <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">реч в Газиместан</a> от 1989 г., в чест на 600-годишнината от Битката при Косово, беше майсторски клас в историческа реанимация. За да подчертае точката, той организира грандиозен, почти религиозен спектакъл: останките на принц Лазар, сръбския мъченик от 1389 г., бяха парадирани през територии, населени със сърби в Югославия. Това беше политическо погребално турне, напомняне, че миналото не е мъртво, а много живо — и че враговете на Сърбия все още дебнат. Този спектакъл не беше просто жест към историята — той беше един от ранните искри, които възродиха сръбския национализъм в цяла Югославия, подхранвайки оплаквания, които ще допринесат за насилственото разпадане на страната.</p>\n<p> </p>\n<p>Наративът на жертвите не приключи с Милошевич, нито беше ограничен до средновековната история. Сръбските медии продължават да подчертават страданията на сърбите по време на югославските войни, особено бомбардировките на НАТО през 90-те години — първо насочени към военни позиции на босненските сърби през <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> по време на Босненската война, а по-късно удрящи остатъчната Югославия, която включваше Сърбия и Черна гора, през <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> по време на Косовската война. Контекстът на тези бомбардировки — тяхната цел да спрат мащабни жестокости — не фигурира в тези разкази. Вместо това, НАТО е представен като безликия агресор — безчувствена сила, налагаща страдания на сърбите — гледна точка, която е дълбоко вкоренена. Не е изненадващо, че наскоро <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">проучване на Международния републикански институт (IRI)</a> показа, че само 3 процента от сърбите подкрепят пълно членство в НАТО, докато най-високият процент (36 процента) виждат Съединените щати като най-голямата заплаха за страната си.</p>\n<p> </p>\n<p>Кремъл, винаги настроен към наративи за западни злоупотреби, не е оставил това чувство да отиде на вятъра. Руска пропаганда на Балканите усилва както реалната, така и въображаемата жертва на сърбите, представяйки Запада като вечен злодей. През 2019 г. министерствата на културата на Русия и Сърбия съвместно продуцираха <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Балканска међа</em></a> (Балканска линия), екшън-филм в стил Холивуд, който фикционализира последните дни на Косовската война. В неговото разказване, сърбите са благородни жертви, косоварите са кръвожадни военни престъпници, подкрепяни от НАТО, а руснаците — стоически, героични — идват на помощ. Филмът се обгръща в историческа точност, но е бунт на дезинформация, пастиш на оплаквания, обвит в естетиката на военна смелост.</p>\n<p> </p>\n<p>Нищо от това не е да се намали много реалните жестокости, извършени срещу сърбите. Историята рядко е толкова подредена. По време на Втората световна война, изтреблението на сърбите в <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Ясеновац</a> — концентрационен лагер, управляван от Усташа — беше истински ужас. Дори в случаи, когато сърбите бяха първоначалните агресори, те понякога ставаха жертви, както в Операция Буря (1995), когато хърватските сили изгониха стотици хиляди сърби от региона Крайна, оставяйки много мъртви след себе си. Но в сръбския националистически дискурс, жертвата никога не е просто признание на минали страдания; тя е политическо оръжие, оправдание и, в ръцете на фигури като Вучич, безкраен източник на легитимност.</p>\n<p><strong>И какво от това? </strong></p>\n<p>Пропагандната машина на Вучич работи на два добре познати сценария. И в двата, сърбите са вечни жертви, а Вучич е винаги надеждният спасител — понякога с помощ от Русия или Китай. В двата, врагът е или безликия убиец, или, по-често, Западът. Последиците от тези наративи далеч не са безобидни.</p>\n<p> </p>\n<p>Както Милошевич преди него, Вучич използва сръбската жертва за политическа изгода. Нация, постоянно под обсада — поне в собственото си въображение — се нуждае от силен лидер, готов да наруши правилата. Тази логика е дала на Вучич извънредна свобода, както в страната, така и в региона. Митологията на Вучич Спасителя му позволява да действа неконституционно и да се измъкне с това. През 2016 г., когато маскирани мъже в Белград завързаха зрители, конфискуваха телефоните им и разрушиха сгради под прикритие на тъмнината — въоръжени с бухалки и ножове, биейки тези, които се съпротивляваха — за да освободят пространство за <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 милиарда евро</a> недвижимост, никой не беше привлечен под отговорност. Една от новите кули, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Кула Белград</a>, е с височина 42 етажа, въпреки че някои местни жители я наричат нещо по-малко грандиозно: “члена на Вучич”.</p>\n<p> </p>\n<p>Когато <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">протестите</a> избухнаха в Белград заради нощната демонстрация, голяма част от Сърбия остана мълчалива. Вучич им беше продал различен наратив — че икономическото развитие, дори и постигнато чрез няколко нарушения на правата на човека, си струва цената. И така, Сърбия стана наблюдателна държава. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Хиляди</a> камери на Huawei, оборудвани с разпознаване на лица и номера на автомобили, сега красят улиците на Белград и далеч извън него. Мощни инструменти за наблюдение като <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">шпионския софтуер Pegasus</a>, Predator на Cytrox и Clearview AI, увеличават способността на правителството да следи своите граждани. Междувременно, Сърбия е преживяла най-бързото демократично отстъпление на Балканите. Freedom House е прекласифицирал страната от “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">частично свободна</a> до “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">автократизираща хибридна</a>” режим. Освен манипулации на изборите, много сърби продължават да подкрепят сляпо SNS на Вучич, докато ЕС продължава да награждава Сърбия с значителна подкрепа.</p>\n<p> </p>\n<p>Наративът на жертвите не е просто вътрешен инструмент — той е геополитически дестабилизатор, особено като се има предвид, че сръбските медии действат в цяла Балкания. Като такъв, той държи сърбите, от Белград до Пале, затворени в историческо оплакване, предотвратявайки помирение с техните съседи. Той стои на пътя на разрешаването на конфликта Сърбия-Косово, ситуация, която Вучич винаги може да ескалира, за да отклони вниманието от проблемите у дома. Ако следвоенното разпознаване на Германия преоформи мястото й в Европа, нежеланието на Сърбия да направи същото я възпира от поемането на значима роля на Балканите.</p>\n<p> </p>\n<p>Националистическият национализъм също така спъва бъдещето на Сърбия. В началото на 2010-те години, след години на пропагандиране на <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">радикална националистическа идеология, </a>Вучич и SNS се представиха като <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">проевропейски</a>, четейки проучванията и усещайки възможност. Но след като осигури властта през 2012 г., Вучич постепенно пренаписа сценария. Той не е лидер термометър, просто отразяващ националното настроение; той е термостат, който го задава. Промяната на температурата беше бавна, но целенасочена. До 2020 г., в разгара на пандемията от COVID-19, Вучич насочи вниманието си към ЕС, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">обявявайки</a>: “До сега, всички вие разбрахте, че европейската солидарност не съществува. Това беше приказка на хартия.” Приказката проработи. Днес, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">само 40 процента</a> от сърбите подкрепят присъединяването към ЕС — най-ниската ентусиазъм в региона.</p>\n<p> </p>\n<p>Междувременно, Вучич е отгледал <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">алтернативни алианси</a>. Неговото представяне на Китай и Русия като истински защитници на Сърбия е довело до осезаеми резултати. Той е подписал <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">споразумения</a> с Пекин, които ще усложнят сериозно кандидатурата на Сърбия за ЕС — въпреки че, с общественото ентусиазъм за ЕС на исторически ниско ниво, Вучич сега може да представи своя завой като демократичен, просто отражение на народната воля. Наскоро <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">проучване на IRI</a> показва, че 60 процента от сърбите идентифицират тоталитарни режими - Русия (46 процента) или Китай (14 процента) - като най-важните си съюзници.</p>\n<p> </p>\n<p>Но фикцията на Вучич Спасителя надхвърля границите на Сърбия. Западните политици, отчаяни за стабилизираща фигура на Балканите, са се хванали за неговото представление. Брюксел и Вашингтон третират Вучич като необходим спасител, а не като автократ, който потиска протестиращите у дома, докато позволява <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">терористи</a> в Косово. Ако Западът наистина иска стабилност, той трябва да спре да бърка саморазказването на Вучич с реалността.</p>\n<p> </p>\n<p>Наративите на Вучич не са безвредни фикции. Те са проектирани да консолидират власт, да дискредитират опоненти, да оправдават алианси с тоталитарни режими и да потискат несъгласието. Те доведоха Сърбия по пътя на управлението на един човек, с Вучич в центъра, разказващ историята. Успехът на неговия наратив разчита на държавно контролирани медии, отсъствие на свобода на печата и, забележително, на снизхождението на Запада. След години на <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">награждаване</a> на дестабилизиращото поведение на Вучич, мълчанието от Брюксел и Вашингтон, докато про-режимни бандити нападат студентски протестиращи, които искат отговорност за катастрофата с навеса в Нови Сад, говори много.</p>\n<p> </p>\n<p>Вучич може да вярва, че изгражда по-силна Сърбия, но историята е осеяна с силни мъже (почти винаги мъже), които направиха същото твърдение, само за да оставят след себе си разрушения. В Вођа на Доманич, хората следваха своя сляп лидер към гибел, защото му се довериха на неговата сигурност. Но Вучич не е сляп — той вижда точно къде води Сърбия. Истинският въпрос е дали сръбският народ, заедно с ЕС и САЩ, ще изберат да държат очите си отворени или да останат пленници на фикциите, които той тъче. За разлика от трагичните последователи на Доманич, те все още имат избор.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Д-р Леон Хартуел</strong> е старши асоцииран в LSE IDEAS, Лондонска школа по икономика (LSE), гостуващ сътрудник в Европейската лидерска мрежа (ELN) в Лондон и старши сътрудник без резидентство в Центъра за анализ на европейската политика (CEPA) във Вашингтон, окръг Колумбия.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:58.651",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Студентските протести, които разтърсиха сръбското общество след катастрофата в Нови Сад, досега доведоха само до символични промени в правителството. Но самата система остава непокътната и няма да се изправи пред истинско разплащане без пряка конфронтация с политическата машина, изградена от президента Вучич и неговия вътрешен кръг — система, поддържана толкова от репресии, колкото и от внимателно изработен план за дезинформация.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"bg",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:02.82",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Kerronnat ja satukirjat: Serbian autoritaarisen johtajan pelikirja",
                key:"uid": string:"1116c6d2-5a7b-458e-b610-167c5f75589a",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Traaginen tapahtuma junasemalla <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sadissa</a>, Serbian toiseksi suurimmassa kaupungissa, on käynnistänyt opiskelijamielenosoitusten aallon, joka on pyyhkäissyt maan yli kolmen kuukauden ajan. Mielenosoittajat vaativat vastuuta hallituksen korruptiosta, mutta he ovat kohdanneet brutaalia väkivaltaa—hallituspuolueen <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">rikolliset</a> lyövät heitä kaduilla. Sen sijaan, että hän käsittelisi valituksia, Serbian autoritaarinen presidentti Aleksandar Vučić on keksinyt liian tutun tarinan. Mielenosoitukset, hän väittää, ovat lännen tiedustelupalvelujen orchestratoimia, jotka pyrkivät lietsomaan <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">värivallankumousta</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Se on narratiivi, joka on huolellisesti muotoiltu palvelemaan tarkoitusta. Vučićin käsikirjassa totuus on muovattavissa, ja todellisuus on jotain, jota kirjoitetaan ja esitetään. Ymmärtääkseen hänen strategiansa, on ensin käännyttävä fiktion välineiden puoleen—hahmot, juonet ja ennen kaikkea, vetävän tarinan voima.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Johtaja</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Jotkut serbialaiset kommentaattorit ovat verranneet Vučićia <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Johtaja)</a>-teoksen päähenkilöön, Radoje Domanovićin purevaan satiiriseen kertomukseen. Tarinassa joukko epätoivoisia ihmisiä köyhältä alueelta, jotka eivät pysty sopimaan johtajasta, päätyy lopulta tuntemattomaan. Vankkumattomalla itseluottamuksella hän johtaa heitä vuorten yli ja vaarallisten maastojen läpi. Yksi kerrallaan he kaatuvat—vammautuneina, uupuneina, kuolleina. Ne, jotka hylkäävät matkan, leimataan pettureiksi. Lopulta vain kolme jää jäljelle, ja he tekevät järkyttävän löydön: heidän johtajansa on sokea.</p>\n<p> </p>\n<p>Vertaus on vaikuttava, mutta lopulta harhaanjohtava. Vučić ei ole sokea mies, joka kompastelee pimeydessä. Hän on mestarimanipulaattori, joka tietää tarkalleen, minne hän johtaa Serbiaa. Toisin kuin Domanovićin onneton johtaja, Vučić hallitsee narratiivia, vaihtaen rooleja tarpeen mukaan—uhri, pelastaja, vainoaja. Hänen menetelmäänsä voidaan parhaiten ymmärtää psykologisen viitekehyksen kautta: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanin draamatrio</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Vuonna 1968 psykologi Stephen Karpman ehdotti, että jokainen satutarina toimii kolmen hahmon mallin mukaan: vainoaja, uhri ja pelastaja. Vainoaja kiusaa uhria, kun taas pelastaja saapuu pelastamaan päivän. Karpmanin mallin nerokkuus piilee kuitenkin sen joustavuudessa—roolit vaihtuvat, ja hahmot palaavat itseensä.</p>\n<p> </p>\n<p>Ajattele esimerkiksi Pipedraaman tarinaa: hän alkaa pelastajana, vapauttaen kaupungin rottainfektiosta. Mutta kun pormestari kieltäytyy maksamasta hänelle, hän muuttuu vainoajaksi, vieden kaupungin lapset mukanaan kostona. Pormestari, joka oli kerran rottien uhri, muuttuu vainoajaksi petettyään Pipedan, ja siirtyy sitten takaisin uhriksi surressaan lastensa menetystä. Yhdessä narratiivissa identiteetit kääntyvät, roolit vaihtuvat.</p>\n<p> </p>\n<p>Ja niin on Vučićin kanssa.</p>\n<p><strong>Astukaa Vučićin maailmaan</strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić on mestarillinen tarinankertoja ja taitava esiintyjä, joka usein osoittaa päähenkilö-syndrooman merkkejä. Kuten Yhdysvaltain presidentti Donald Trump, hän puhuu usein <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboleissa</a> ja viittaa itseensä kolmannessa persoonassa—käyttäytyminen, jota psykologit usein yhdistävät <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narsistisiin</a> piirteisiin.</p>\n<p> </p>\n<p>Vuosien varrella Serbian mediakenttä on muovattu huolellisesti heijastamaan Vučićin visiota. Televisioverkot ja tabloidit ovat tiukasti <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">hallituspuolueen</a> otteessa, presidentin valitsemat narratiivit kyllästävät lähetykset. Ne julistavat Serbian taloudellista \"ihmettä\" samalla kun ne sivuuttavat poliittisten vapauksien heikkenemisen, juhlivat suuria infrastruktuurihankkeita kansallisen edistyksen todisteina samalla kun ne vähättelevät ympäristökriisejä, ja kehystävät ulkovaltoja joko hyväntekijöinä tai varjoisina salaliittolaisina, riippuen päivän tarpeista.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić käyttää paljon energiaa näkemyksiensä kertomiseen. Yksi tutkimus havaitsi, että hän ja hänen Serbian edistyspuolueensa (SNS) hallitsivat lähes <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 prosenttia</a> kaikesta mediakattavuudesta, luku, joka olisi vaikuttava jopa tiukimmissa autokratioissa. Hänen monologinsa ovat uuvuttavia, joskus kirjaimellisesti. Kun mielenosoitukset puhkesivat hänen litiumkaivosdiilinsä vuoksi, Vučić vastasi televisioblitzkriegillä: vain <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">neljässä päivässä</a> hän keräsi huikeat 14 tuntia ja 47 minuuttia suoraa lähetysaikaa, puolustaen kantaansa miehen intensiivisyydellä, joka oli sekä syvästi loukkaantunut että täysin varma omasta oikeudestaan. Hänen narratiivinsa vahvistettiin tietenkin kansallisilla lähettimillä ja imartelevalla tabloidilehdistöllä.</p>\n<p> </p>\n<p>Hänen tarinankerrontansa on dramaattista. Kukaan serbi, jos uskoo hänen omia kertomuksiaan, ei työskentele kovemmin, uhraa enemmän tai saavuta suurempia saavutuksia kuin Vučić itse. Eräänä hetkenä hän väitti, että huolimatta luonnollisten akateemisten lahjakkuuksien puutteesta, hänen pelkkä tahtovoimansa oli vienyt hänet summa cum laude -oikeustieteen tutkintoon <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">ennätys</a>ajassa. Todellinen aikajana kertoo toisenlaista tarinaa: hänen opintonsa kestäivät kuusi vuotta, ja hänen arvosanansa ovat edelleen mysteeri.</p>\n<p> </p>\n<p>Sitten on hänen kaikkialla läsnäolonsa. Vučić on viljellyt <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">jumalallista kuvaa</a> johtajasta, joka on aina läsnä. Yhden päivän aikana hän voi avata tehtaan Novi Sadissa, pitää suljetun kokouksen liikemiesten kanssa Belgradissa ja sitten esiintyä myöhäisillan televisio-ohjelmassa pohtimaan Serbian tulevaisuutta. Esitys ei koskaan lopu. Viesti on selvä: ilman Vučićia ei ole Serbiaa.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Suosikkikäsikirjoitukset</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićin poliittinen teatteri toimii ennustettavalla kahden hyvin kuluneen käsikirjoituksen kierrätyksellä. Nämä narratiivit eivät ainoastaan vahvista hänen kuvaansa; ne muokkaavat Serbian kansan käsitystä ystävistä, vihollisista ja historiasta itsestään.</p>\n<p> </p>\n<p>Ensimmäinen käsikirjoitus esittää Vučićin miehenä, joka on jatkuvasti piirityksessä—uhri, jota pimeät ja nimetön voimat lyövät. Mutta dramaattisessa käänteessä hän on myös oma pelastajansa. Tässä kertomuksessa Vučić on sekä neito että ritari, vainottu ja voitokas.</p>\n<p> </p>\n<p>Ota esimerkiksi hänen kertomuksensa kohtalokkaasta illasta lokakuussa 2000, juuri kun Slobodan Milošević menetti valtaansa. Kuten Vučić kertoo, hän oli kävelyllä poikansa kanssa, kun kaksi \"<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">huumeidenkäyttäjää</a>\" hyökkäsi häntä vastaan ilman provokaatiota. Kaikkien odotusten vastaisesti tuleva Serbian presidentti voitti yksin hyökkääjät, lyöden heidät tajuttomiksi. Anekdootti on täynnä alatekstejä: Serbia oli myös hyökkäyksen kohteena, ja Miloševićin kaatuminen toisi mukanaan kaaoksen ja tuhon aikakauden. Epävirallinen johtopäätös on, että vain voimakas mies—sellainen, joka voi sekä kestää kärsimystä että voittaa uhkia—voi estää Serbian lisäromahduksen.</p>\n<p> </p>\n<p>Serbian media, joka on tiukasti Vučićin hallinnassa, on myös tulvillaan väitettyjä salamurhasuunnitelmia, jotka kaikki seuraavat samaa kaavaa. Uhka on aina vakava, mutta Vučić, ikuisena sankarina, kieltäytyy pelkäämästä. Kun silloinen sisäministeri Aleksandar Vulin oli ilmeisesti \"<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">pelosta tärisevä</a>\" ja pyysi presidenttiä käyttämään luotiliiviä oletetun salamurhasuunnitelman paljastumisen jälkeen, Vučić, lujana ja pelottomana, torjui ehdotuksen yksinkertaisesti: \"En koskaan käytä sitä.\" Nämä salamurhasuunnitelmat ovat kummallisen kevyitä yksityiskohdista—kuka tarkalleen ottaen yrittää tappaa hänet, ja miksi?—mutta ne päätyvät aina samaan johtopäätökseen: Vučić on rohkea ja, kaikista odotuksista huolimatta, selviytyy.</p>\n<p> </p>\n<p>Toinen käytettävä käsikirjoitus laajentaa uhriuden narratiivia Vučićin itsensä ulkopuolelle, esittäen kaikki serbit—oli he sitten Serbiasta, Bosniasta, Kosovosta tai Montenegrosta—ikuisina uhreina, kun taas länsi—NATO, EU, Yhdysvallat—näyttelee armottoman hyökkääjän roolia. Ja sitten, tietenkin, on Vučić, heidän ainoa puolustajansa. Tässä narratiivissa kukaan muu kuin Vučić ei omaa voimaa, älykkyyttä tai pelkkää läsnäoloa puolustaa serbejä. Hänen huolellisesti viljelemänsä kaikkialla läsnäolon kuva vain vahvistaa käsitystä siitä, että ilman häntä Serbia olisi hukassa.</p>\n<p> </p>\n<p>Tässä historian versiossa Kosovon albaanit eivät ole kansa, joka kamppailee itsemääräämisoikeuden puolesta. Sen sijaan he ovat \" <a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromien ja etnisen puhdistuksen</a>\" arkkitehtejä Kosovon serbejä vastaan, kun taas Vučić, suojelija, seisoo lujana, vannoen, että hän ei koskaan salli Kosovon \"antaa pois\". Syytös on rikas, kun ottaa huomioon, että mies, joka kerran vaati <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genosidia</a> bosniakkeja vastaan Bosnian sodan aikana ja toimi Slobodan Miloševićin propagandaministerinä Serbian brutaalissa kampanjassa Kosovossa, jolloin lähes <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 prosenttia</a> Kosovon albaanista oli siirretty, ja lukuisia verilöylyjä oli tapahtunut.</p>\n<p> </p>\n<p>Sitten oli draama YK:n päätöslauselman ympärillä Srebrenican kansanmurhasta, jonka Vučić kehysti ei niinkään historiallisena kauheutena, vaan suoraan <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">hyökkäyksenä</a> serbejä vastaan kaikkialla. Hän esitti päätöslauselman yrityksenä maalata kaikki serbit pahiksiksi. Ja sitten, viimeisessä loistossaan, hän kietoi itsensä Serbian lippuun, vuodatti muutaman <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokotiilinkyynelen</a> ja esitti itsensä ainoana soturina serbivainojen vastaan. Se oli mestarillinen esitys, joka ei ollut paljoa tekemistä totuuden kanssa, mutta kaikkea vallan kanssa.</p>\n<p> </p>\n<p>Tällä hetkellä Vučićin vastaus Novi Sadin katoksen katastrofiin leijuu kahden käytettävän käsikirjoituksen välillä. Opiskelijamielenosoitukset, hän ehdottaa, ovat <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">ulkomaisten agenttien</a> työtä—näkymättömät tekijät, jotka suunnittelevat Serbian vakauttamista. Vihjaamalla hän on uhri, ja niin ovat myös Serbian kansa, jonka kovalla työllä saavutettu edistys on hyökkäyksen kohteena. Ja silti, kuten aina, Vučić—joka on hallinnut Serbian politiikkaa lähes vuosikymmenen ja valvonut <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">laajaa korruptiota</a>—esittää myös itsensä pelastajana, asettaen itsensä hallituksen ja mielenosoittajien väliseksi välittäjäksi, ainoaksi hahmoksi, joka voi palauttaa järjestyksen.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Uhriutumisnationalismista</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Kaikki, jotka ovat viettäneet aikaa Balkanilla, tunnistavat, että serbialainen nationalism—sekä Serbiassa että etnisissä serbeissä muualla—on vähemmän voitosta kuin valituksesta, tai kuten <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> sanoi, \"serbit kärsivät jonkinlaisesta ikuisesta uhrisyndroomasta.\" Historiallinen uhriuden tunne ei ole vain osa serbialaista identiteettiä; se on sen voimaantava voima, emotionaalinen virtaus, joka on pitkään ohjannut nationalistisia kunnianhimoja, aina <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Suuresta Serbiasta</a> sen nykyaikaiseen ilmentymään, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—\"Serbian maailma\".</p>\n<p> </p>\n<p>Tämä historiallinen narratiivi ammentaa hyvin varustetusta haavojen arsenaalista. Siellä on Kosovon taistelu (1389), keskiaikainen yhteenotto, joka on mytologisoitu kansakuntaa määrittäväksi tragediaksi. On pitkä aikakausi Osmanien ja Itävalta-Unkarin hallintoa, jonka aikana serbit kärsivät jatkuvasta alistamisesta. Ja on tietenkin Ustašien terrorikampanja serbejä vastaan toisen maailmansodan aikana, aikakausi, joka on jättänyt pysyviä arpia.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićin entinen pomo, ymmärsi näiden valitusten voiman paremmin kuin useimmat. Hänen 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestanin puheensa</a>, joka muisteli Kosovon taistelun 600<sup>ttä</sup> vuosipäivää, oli mestariluokka historiallisessa elvyttämisessä. Korostaakseen asiaa hän järjesti suuren, lähes uskonnollisen spektaakkelin: prinssi Lazar, 1389 Serbian marttyyri, kuljetettiin serbejä asuttavien alueiden läpi Jugoslaviassa. Se oli poliittinen hautajaiskiertue, muistutus siitä, että menneisyys ei ollut kuollut, vaan hyvin elävä—ja että Serbian viholliset olivat edelleen piilossa. Tämä spektaakkeli ei ollut vain viittaus historiaan—se oli yksi varhaisista kipinöistä, jotka sytyttivät serbikansallisuuden koko Jugoslaviassa, ruokkien valituksia, jotka johtaisivat maan väkivaltaiseen hajoamiseen.</p>\n<p> </p>\n<p>Uhriuden narratiivi ei päättynyt Miloševićiin, eikä se rajoittunut keskiaikaiseen historiaan. Serbian media jatkaa serbien kärsimyksen korostamista Jugoslavian sodan aikana, erityisesti 1990-luvun NATO-pommitusten—ensimmäisenä kohteena Bosnian serbivoimien sotilaalliset asemat <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> Bosnian sodan aikana, ja myöhemmin iskiessä jäljelle jääneeseen Jugoslaviaan, johon kuului Serbia ja Montenegro, <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> Kosovon sodan aikana. Näiden pommitusten konteksti—niiden tarkoitus pysäyttää laajamittaiset julmuudet—ei esiinny näissä kertomuksissa. Sen sijaan NATO kehystetään kasvottomaksi hyökkääjäksi—tunteettomaksi voimaksi, joka aiheuttaa kärsimystä serbeille—näkemykseksi, joka on juurtunut syvälle. Ei ole yllättävää, että äskettäinen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Kansainvälisen republikaanisen instituutin (IRI) kysely</a> osoitti, että vain 3 prosenttia serbeistä kannattaa täysimääräistä NATO-jäsenyyttä, kun taas suurin prosenttiosuus (36 prosenttia) näkee Yhdysvallat maan suurimpana uhkana.</p>\n<p> </p>\n<p>Kreml, joka on aina herkkä lännen väärinkäytöksille, ei ole antanut tämän tunteen mennä hukkaan. Venäläinen propaganda Balkanilla vahvistaa sekä todellista että kuvitteellista serbivainoa, maalaten lännen ikuiseksi pahikseksi. Vuonna 2019 Venäjän ja Serbian kulttuuriministeriöt tuottivat yhdessä <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), toimintapainotteisen, Hollywood-tyylisen sotaleffan, joka fiktionaalistaa Kosovon sodan viimeiset päivät. Sen kertomuksessa serbit ovat jaloja uhreja, kosovarit ovat verenhimoisia sotarikollisia, joita NATO tukee, ja venäläiset—stoiset, sankarilliset—rientävät apuun. Elokuva kietoutuu historiallisesti tarkkuuteen, mutta se on disinformaation riemujuhla, valitusten pastissi, joka on kääritty sotilaallisen rohkeuden estetiikkaan.</p>\n<p> </p>\n<p>Ei ole tarkoitus vähätellä serbejä vastaan tehtyjä hyvin todellisia julmuuksia. Historia ei ole harvoin niin siistiä. Toisen maailmansodan aikana serbien tuhoaminen <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovacissa</a>—Ustašien johtamassa keskitysleirissä—oli todellinen kauheus. Jopa tapauksissa, joissa serbit olivat alkuperäisiä aggressoreita, heistä tuli joskus uhreja vuorostaan, kuten Operaatio Myrskyssä (1995), jolloin kroatialaiset joukot karkottivat satojatuhansia serbejä Krajina-alueelta, jättäen monia kuolleina jälkeensä. Mutta serbialaisessa nationalistidiskurssissa uhrius ei ole koskaan vain tunnustamista menneistä kärsimyksistä; se on poliittinen ase, oikeutus, ja Vučićin kaltaisten hahmojen käsissä jatkuvasti uusiutuva legitimiteetin lähde.</p>\n<p><strong>Entä sitten?</strong></p>\n<p>Vučićin propagandakoneisto toimii kahden hyvin kuluneen käsikirjoituksen varassa. Molemmissa serbit ovat ikuisia uhreja, ja Vučić on aina luotettava pelastaja—joskus Venäjän tai Kiinan avustuksella. Molemmissa vihollinen on joko kasvoton salamurhaaja tai, useammin, länsi. Näiden narratiivien seuraukset ovat kaukana harmittomista.</p>\n<p> </p>\n<p>Kuten Milošević ennen häntä, Vučić aseistaa serbivainoa poliittisen voiton saavuttamiseksi. Kansakunta, joka on jatkuvasti piirityksessä—ainakin omassa mielikuvituksessaan—tarvitsee vahvan johtajan, joka on valmis taivuttamaan sääntöjä. Tämä logiikka on antanut Vučićille poikkeuksellista vapautta sekä kotimaassa että alueella. Vučićin pelastajan mytologia mahdollistaa hänen toimia perustuslain vastaisesti ja päästä siitä pakoon. Vuonna 2016, kun naamioituneet miehet Belgradissa sitoivat sivustakatsojat, takavarikoivat heidän puhelimensa ja purkivat rakennuksia pimeyden suojassa—aseistettuna mailoilla ja veitsillä, lyöden niitä, jotka vastustivat—tyhjentääkseen tilaa <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miljardin euron</a> kiinteistöhankkeelle, kukaan ei joutunut vastuuseen. Yksi uusista torneista, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, on 42 kerrosta korkea, vaikka jotkut paikalliset ovat nimenneet sen vähemmän mahtipontisesti: \"Vučićin penis\".</p>\n<p> </p>\n<p>Kun <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">mielenosoitukset</a> puhkesivat Belgradissa yön purkamisen vuoksi, suuri osa Serbiasta pysyi hiljaa. Vučić oli myynyt heille toisenlaisen narratiivin—että taloudellinen kehitys, vaikka se saavutettaisiin muutamilla ihmisoikeusloukkauksilla, oli hintansa arvoista. Ja niin Serbia muuttui valvontavaltioksi. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tuhannet</a> Huawei-kamerat, joissa on kasvo- ja rekisterikilpitunnistus, ovat nyt Belgradin kaduilla ja kauempana. Voimakkaat valvontatyökalut, kuten <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-vakoiluohjelma</a>, Cytroxin Predator ja Clearview AI, parantavat hallituksen kykyä seurata kansalaisiaan. Samaan aikaan Serbia on kokenut nopeimman demokraattisen taantuman Balkanilla. Freedom House on luokitellut maan \" <a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">osittain vapaaksi</a> \" \" <a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratisoituvaksi hybridiksi</a> \" -hallinnoksi. Vaaleja väärentämättä monet serbit jatkavat sokeaa tukeaan Vučićin SNS:lle, kun taas EU jatkaa Serbian palkitsemista merkittävällä tuella.</p>\n<p> </p>\n<p>Uhriuden narratiivi ei ole vain kotimainen työkalu—se on geopoliittinen epävakauden aiheuttaja, erityisesti ottaen huomioon, että serbialainen media toimii koko Balkanilla. Tällaisena se pitää serbit, Belgradista Paleen, vangittuna historiallisessa valituksessa, estäen sovinnon naapurimaidensa kanssa. Se seisoo tiellä Serbian ja Kosovon konfliktin ratkaisemisessa, tilanne, jota Vučić voi aina nostaa häiritäkseen kotimaan ongelmia. Jos Saksan sodanjälkeinen tilinpäätös muokkasi sen paikkaa Euroopassa, Serbian haluttomuus tehdä sama estää sen merkittävän roolin ottamisen Balkanilla.</p>\n<p> </p>\n<p>Nationalistinen uhrius myös estää Serbian tulevaisuutta. 2010-luvun alussa, vuosien radikaalin nationalistisen ideologian levittämisen jälkeen, Vučić ja SNS esittäytyivät <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-eurooppalaisina</a>, lukien mielipidemittauksia ja aistien mahdollisuuden. Mutta vallan turvaamisen jälkeen vuonna 2012 Vučić alkoi vähitellen kirjoittaa käsikirjoitusta uusiksi. Hän ei ole lämpömittarijohtaja, joka vain heijastaa kansallista mielialaa; hän on termostaatti, joka asettaa sen. Lämpötilan muutos oli hidasta mutta tarkoituksellista. Vuoteen 2020 mennessä, COVID-19-pandemian huipulla, Vučić suuntasi EU:ta, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">julistaen</a>: \"Olette kaikki ymmärtäneet, että eurooppalainen solidaarisuus ei ole olemassa. Se oli satu paperilla.\" Satu toimi. Nykyään <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">vain 40 prosenttia</a> serbeistä tukee EU-jäsenyyttä—alin innostus alueella.</p>\n<p> </p>\n<p>Samaan aikaan Vučić on vaalinut <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">vaihtoehtoisia liittoumia</a>. Hänen kuvastuksensa Kiinasta ja Venäjästä Serbian todellisina suojelijoina on tuottanut konkreettisia tuloksia. Hän on solminut <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">sopimuksia</a> Pekingin kanssa, jotka vaikeuttavat Serbian EU-pyrkimyksiä—vaikka, kun julkinen innostus EU:ta kohtaan on alimmillaan, Vučić voi nyt kehystää käännöksensä demokraattisena, pelkkänä kansan tahdon heijastuksena. Äskettäinen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-kysely</a> osoittaa, että 60 prosenttia serbeistä tunnistaa totalitaariset hallitukset - Venäjä (46 prosenttia) tai Kiina (14 prosenttia) - tärkeimmiksi liittolaisikseen.</p>\n<p> </p>\n<p>Kuitenkin Vučićin pelastajan myytti ulottuu Serbian rajojen ulkopuolelle. Lännen päättäjät, jotka ovat epätoivoisia vakauden hahmon löytämisessä Balkanilla, ovat ostaneet hänen esityksensä. Bryssel ja Washington pitävät Vučićia välttämättömänä pelastajana sen sijaan, että hän olisi autokraatti, joka tukahduttaa mielenosoittajia kotimaassa samalla kun hän mahdollistaa <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristeja</a> Kosovossa. Jos länsi todella haluaa vakautta, sen on lopetettava Vučićin itsemytologian sekoittaminen todellisuuteen.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićin narratiivit eivät ole harmittomia fiktiota. Ne on suunniteltu vakiinnuttamaan valtaa, discreditoimaan vastustajia, oikeuttamaan liittoutumia totalitaaristen hallitusten kanssa ja tukahduttamaan erimielisyyksiä. Ne ovat vieneet Serbian yhden miehen hallinnan tielle, jossa Vučić on keskiössä, kertoen tarinaa. Hänen narratiivinsa menestys riippuu valtion hallitsemasta mediasta, lehdistön vapauden puutteesta ja erityisesti lännen myötämielisyydestä. Vuosiin <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">palkitsemalla</a> Vučićin epävakaata käyttäytymistä, Brysselin ja Washington D.C.:n hiljaisuus, kun hallituspuolueen pahoinpitelemät opiskelijamielenosoittajat vaativat vastuuta Novi Sadin katoksen romahduksesta, puhuu volyymia.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić saattaa uskoa rakentavansa vahvempaa Serbiaa, mutta historia on täynnä vahvoja miehiä (melkein aina miehiä), jotka tekivät saman väitteen, vain jättäen jälkeensä tuhoa. Domanovićin Vođa-teoksessa kansa seurasi sokeaa johtajaansa tuhoon, koska he luottivat hänen varmuuteensa. Mutta Vučić ei ole sokea—hän näkee tarkalleen, minne hän johtaa Serbiaa. Todellinen kysymys on, valitsevatko Serbian kansa, yhdessä EU:n ja Yhdysvaltojen kanssa, pitää silmänsä auki vai jäädä vangiksi hänen kutomilleen fiktiolle. Toisin kuin Domanovićin traagiset seuraajat, heillä on edelleen valinta.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> on vanhempi tutkija LSE IDEAS:ssa, Lontoon taloustieteellisessä korkeakoulussa (LSE), vieraileva tutkija Euroopan johtajuusverkostossa (ELN) Lontoossa ja ei-asuva vanhempi tutkija Euroopan politiikan analyysin keskuksessa (CEPA) Washington D.C.:ssä.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:58.942",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Serbian yhteiskuntaa järkyttäneet opiskelijamielenosoitukset Novi Sadin katastrofin jälkeen ovat toistaiseksi johtaneet vain symbolisiin hallituksen muutoksiin. Mutta itse järjestelmä pysyy ehjänä eikä kohtaa todellista tilintekoa ilman suoraa kohtaamista presidentti Vučičin ja hänen lähipiirinsä rakentaman poliittisen koneiston kanssa—järjestelmä, jota ylläpidetään yhtä paljon sortamalla kuin huolellisesti laaditulla väärän tiedon käsikirjalla.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"fi",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:03.471",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Despre narațiuni și basme: manualul liderului autoritar din Serbia",
                key:"uid": string:"2e154781-5517-4de0-a273-a859b7d6eb7f",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>O tragedie la o gară din <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, al doilea oraș ca mărime din Serbia, a declanșat un val de proteste studențești care a cuprins țara timp de peste trei luni. Demonstrații cer responsabilitate pentru corupția guvernamentală, însă au fost întâmpinați cu forță brutală—<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">găști</a> pro-regim care îi bat în stradă. În loc să abordeze nemulțumirile, președintele autoritar al Serbiei, Aleksandar Vučić, a spus o poveste prea familiară. Protestele, susține el, sunt orchestrate de agenții de informații occidentale hotărâte să provoace o <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">revoluție colorată</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Este o narațiune atent elaborată pentru a servi unui scop. În manualul lui Vučić, adevărul este maleabil, iar realitatea este ceva ce trebuie scris și interpretat. Pentru a înțelege strategia sa, trebuie mai întâi să ne îndreptăm spre uneltele ficțiunii—personaje, intrigi și, mai presus de toate, puterea unei povești captivante.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Conducătorul</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Unii comentatori sârbi l-au comparat pe Vučić cu protagonistul din <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Conducătorul)</a>, o poveste satirică aspră de Radoje Domanović. În poveste, un grup de oameni disperați dintr-un loc sărăcit, incapabili să se pună de acord asupra unui lider, se hotărăsc în cele din urmă asupra unui străin. Cu o încredere neclintită, el îi conduce peste munți și prin terenuri periculoase. Unul câte unul, ei cad—răniți, epuizați, morți. Cei care abandonează călătoria sunt etichetați trădători. La final, rămân doar trei, iar ei fac o descoperire șocantă: liderul lor este orb.</p>\n<p> </p>\n<p>Compararea este izbitoare, dar în cele din urmă înșelătoare. Vučić nu este un om orb care se împiedică în întuneric. El este un maestru manipulator care știe exact unde conduce Serbia. Spre deosebire de liderul nefericit al lui Domanović, Vučić controlează narațiunea, schimbând rolurile după cum este necesar—victimă, salvator, persecutor. Metoda sa poate fi înțeleasă cel mai bine printr-un cadru psihologic: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triunghiul dramatic Karpman</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>În 1968, psihologul Stephen Karpman a propus că fiecare poveste de basm funcționează pe un model cu trei personaje: persecutorul, victima și salvatorul. Persecutorul o torturează pe victimă, în timp ce salvatorul intervine pentru a salva ziua. Totuși, strălucirea modelului lui Karpman constă în fluiditatea sa—rolurile se schimbă, iar personajele se întorc asupra lor însele.</p>\n<p> </p>\n<p>Considerați povestea lui Păstorul Fluturilor: el începe ca un salvator, eliberând un oraș de o infestație de șobolani. Dar când primarul refuză să-l plătească, el se transformă într-un persecutor, conducând copiii orașului în răzbunare. Primarul, odată victimă a șobolanilor, devine persecutor prin înșelarea Păstorului, apoi revine la victima pe măsură ce plânge pierderea copiilor săi. Într-o singură narațiune, identitățile sunt răsturnate, rolurile inversate.</p>\n<p> </p>\n<p>Și așa este cu Vučić.</p>\n<p><strong>Intrarea lui Vučić</strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić este un povestitor desăvârșit și un performer priceput, adesea arătând semne de sindrom al personajului principal. La fel ca președintele american Donald Trump, el vorbește frecvent în <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbole</a> și se referă la sine la persoana a treia—un comportament pe care psihologii îl asociază adesea cu trăsături <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisiste</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>De-a lungul anilor, peisajul mediatic din Serbia a fost modelat cu grijă pentru a reflecta viziunea lui Vučić. Cu rețelele de televiziune și tabloidele ferm în <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">mâinile</a> regimului, narațiunile alese de președinte saturează undele radio. Ele proclamă „miracolul” economic al Serbiei, ignorând în același timp erodarea libertăților politice, sărbătoresc mari proiecte de infrastructură ca mărturii ale progresului național, minimizând crizele de mediu, și încadrează puterile străine fie ca patroni binevoitori, fie ca conspirații întunecate, în funcție de nevoile zilei.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić își petrece multă energie povestind viziunile sale. Un studiu a constatat că el și Partidul Progresiv Sârbe (SNS) au controlat aproape <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 la sută</a> din toată acoperirea mediatică, un număr care ar fi impresionant chiar și în cele mai disciplinate autocratii. Monologurile sale sunt epuizante, uneori chiar literal. Când protestele au izbucnit din cauza acordului său de minerit de litiu, Vučić a răspuns cu un blitzkrieg televizual: în doar <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">patru zile</a>, a acumulat un uimitor 14 ore și 47 de minute de timp de emisie live, apărându-și poziția cu intensitatea unui om profund supărat și complet sigur de propria sa dreptate. Narațiunea sa a fost, desigur, întărită de radiodifuzorii naționali și de o presă tabloidă adulatorie.</p>\n<p> </p>\n<p>Povestirea sa este nimic dacă nu dramatică. Niciun sâr, dacă ar fi să credem propriile sale relatări, nu muncește mai mult, nu sacrifică mai mult sau nu realizează fapte mai mari decât Vučić însuși. La un moment dat, el a susținut că, în ciuda lipsei de talent academic natural, forța sa pură de voință l-a propulsat la o diplomă de drept summa cum laude în <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">timp record</a>. Cronologia reală spune o poveste diferită: i-a luat șase ani să-și finalizeze studiile, iar notele sale rămân un mister.</p>\n<p> </p>\n<p>Apoi este problema omniprezenței sale. Vučić a cultivat o <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">imagine divină</a> a unui lider care este pretutindeni, mereu. În decursul unei singure zile, el ar putea inaugura o fabrică în Novi Sad, să aibă o întâlnire cu ușile închise cu lideri de afaceri în Belgrad și apoi să apară într-o emisiune de televiziune de noapte târziu pentru a medita asupra viitorului Serbiei. Performanța nu se oprește niciodată. Mesajul este clar: nu există Serbia fără Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Scenariile preferate</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Teatrul politic al lui Vučić funcționează pe o rotație previzibilă a două scenarii bine uzate. Aceste narațiuni nu doar că îi întăresc imaginea; ele modelează percepția publicului sârbești asupra prietenilor, dușmanilor și istoriei în sine.</p>\n<p> </p>\n<p>Primul scenariu îl prezintă pe Vučić ca un om perpetuu sub asediu—o victimă, bătută de forțe întunecate și fără nume. Dar într-o întorsătură dramatică, el este și propriul său salvator. În această poveste, Vučić este atât domnița, cât și cavalerul, persecutat și triumfător.</p>\n<p> </p>\n<p>Luați, de exemplu, relatarea sa despre o seară fatidică din octombrie 2000, chiar când Slobodan Milošević își pierdea puterea. Așa cum povestește Vučić, el se plimba cu fiul său când doi „<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogati</a>” au lansat un atac neprovocat. Împotriva tuturor șanselor, viitorul președinte sârbe a învins de unul singur atacatorii, lăsându-i inconștienți. Anecdota este bogată în subtext: și Serbia era sub atac, iar căderea lui Milošević ar aduce o eră de haos și ruină. Concluzia nespusă este că doar un om puternic—cineva care poate îndura suferința și înfrunta amenințările—poate împiedica Serbia să se prăbușească și mai mult.</p>\n<p> </p>\n<p>Media sârbească, ferm sub controlul lui Vučić, a fost de asemenea inundată cu o paradă de presupuse comploturi de asasinat, toate urmând aceeași formulă. Amenințarea este întotdeauna gravă, dar Vučić, eroul, refuză să fie intimidat. Când fostul ministru de interne Aleksandar Vulin a fost raportat că „<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremura de frică</a>” și l-a implorat pe președinte să poarte o vestă antiglonț după descoperirea unui presupus complot de asasinat, Vučić, ferm și neînfricat, a respins sugestia cu un simplu: „Nu o voi purta niciodată.” Aceste comploturi de asasinat sunt curios de sărace în detalii—cine, de fapt, încearcă să-l omoare și de ce?—dar ajung invariabil la aceeași concluzie: Vučić este curajos și, împotriva tuturor șanselor, supraviețuiește.</p>\n<p> </p>\n<p>Al doilea scenariu preferat extinde narațiunea victimismului dincolo de Vučić însuși, prezentând toți sârbii—fie din Serbia, Bosnia, Kosovo sau Muntenegru—ca victime perpetue, în timp ce Vestul—NATO, UE, Statele Unite—joacă rolul agresorului necruțător. Și apoi, desigur, este Vučić, singurul lor apărător. În această narațiune, nimeni altcineva decât Vučić nu are puterea, inteligența sau pur și simplu prezența necesară pentru a apăra sârbii. Omniprezența pe care a cultivat-o cu atâta grijă întărește doar noțiunea că fără el, Serbia ar fi pierdută.</p>\n<p> </p>\n<p>În această versiune a istoriei, albanezii din Kosovo nu sunt un popor care luptă pentru autodeterminare. Mai degrabă, ei sunt arhitecții „<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromurilor și curățării etnice</a>” împotriva sârbo-kosovarilor, în timp ce Vučić, protectorul, rămâne ferm, jurând că nu va permite niciodată ca Kosovo să fie „dat deoparte.” Acuzația este bogată, venind din partea unui om care a cerut odată <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocid</a> împotriva bosniacilor în timpul războiului bosniac și a fost ministrul de propagandă al lui Slobodan Milošević în timpul campaniei brutale a Serbiei în Kosovo, când aproape <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 la sută</a> din albanezii din Kosovo au fost strămutați, iar nenumărate masacre au fost comise.</p>\n<p> </p>\n<p>Apoi a fost drama în jurul Rezoluției ONU privind genocidul de la Srebrenica, pe care Vučić a înfățișat-o nu ca o condamnare a unei atrocități istorice, ci ca un atac direct <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">asupra sârbo-kosovarilor</a> din întreaga lume. El a prezentat rezoluția ca o încercare de a picta toți sârbii ca fiind răufăcători. Și apoi, într-o ultimă strălucire, s-a înfășurat în steagul sârbească, a vărsat câteva <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lacrimi de crocodil</a> și s-a prezentat ca singurul războinic împotriva victimizării sârbe. A fost o performanță magistrală, care avea puțin de-a face cu adevărul, dar totul de-a face cu puterea.</p>\n<p> </p>\n<p>În prezent, răspunsul lui Vučić la dezastrul de la Novi Sad oscilează între cele două scenarii preferate. Protestele studențești, sugerează el, sunt opera <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agenților străini</a>—perpetratori invizibili care complotează pentru a destabiliza Serbia. Prin implicație, el este victima, iar poporul sârbește, al cărui progres câștigat cu greu este sub atac. Și totuși, ca întotdeauna, Vučić—care a dominat politica sârbească timp de aproape un deceniu și a prezidat <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corupția răspândită</a>—se prezintă și ca salvator, poziționându-se ca mediator între guvern și protestatari, singura figură capabilă să restabilească ordinea.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Despre naționalismul victimismului</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Oricine a petrecut timp în Balcani va recunoaște că naționalismul sârbește—atât în Serbia, cât și printre sârbii etnici din alte părți—este alimentat mai puțin de triumf decât de nemulțumire, sau așa cum a spus <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>, „sârbii suferă de un fel de sindrom etern al victimei.” Sentimentul de victimă istorică nu este doar o caracteristică a identității sârbești; este forța sa animatoare, curentul emoțional care a propulsat de mult ambițiile naționaliste, de la <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Marea Serbie</a> la incarnarea sa modernă, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—„Lumea Sârbească.”</p>\n<p> </p>\n<p>Această narațiune istorică se bazează pe un arsenal bine aprovizionat de răni. Există Bătălia de la Kosovo (1389), un conflict medieval care a fost mitologizat într-o tragedie definitorie pentru națiune. Există lunga eră de domnie otomană și austro-ungară, în timpul căreia sârbii au îndurat o subordonare neîncetată. Și există, desigur, campania de teroare a Ustașilor împotriva sârbo-kosovarilor în timpul celui de-al Doilea Război Mondial, o perioadă de groază autentică care a lăsat cicatrici durabile.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, fostul șef al lui Vučić, a înțeles puterea acestor nemulțumiri mai bine decât majoritatea. Discursul său din 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">de la Gazimestan</a>, comemorând a 600-a aniversare a Bătăliei de la Kosovo, a fost o lecție magistrală în reanimarea istorică. Pentru a sublinia punctul, el a orchestrat un spectacol grandios, aproape religios: rămășițele Prințului Lazar, martirul sârbe de la 1389, au fost defilate prin teritoriile locuite de sârbi din întreaga Iugoslavie. A fost un tur funerar politic, un memento că trecutul nu era mort, ci foarte viu—și că dușmanii Serbiei încă pândesc. Acest spectacol nu a fost doar un omagiu adus istoriei—ci a fost una dintre primele scântei care au reaprins naționalismul sârbească în întreaga Iugoslavie, alimentând nemulțumirile care ar contribui la destrămarea violentă a țării.</p>\n<p> </p>\n<p>Narațiunea victimismului nu s-a încheiat cu Milošević, nici nu a fost limitată la istoria medievală. Media sârbească continuă să evidențieze suferința sârbească în timpul războaielor iugoslave, în special bombardamentele NATO din anii 1990—mai întâi vizând pozițiile militare ale sârbo-bosniacilor în <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> în timpul războiului bosniac, și mai târziu lovind Iugoslavia rămasă, care includea Serbia și Muntenegru, în <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> în timpul războiului din Kosovo. Contextul acestor bombardamente—intenția de a opri atrocitățile pe scară largă—nu apare în aceste relatări. În schimb, NATO este înfățișat ca agresorul fără față—o forță insensibilă care impune suferință sârbească—o viziune care a prins rădăcini adânci. Fără surpriză, un recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaj al Institutului Republican Internațional (IRI)</a> a constatat că doar 3 la sută dintre sârbi favorizează aderarea completă la NATO, în timp ce cel mai mare procent (36 la sută) consideră Statele Unite drept cea mai mare amenințare pentru țara lor.</p>\n<p> </p>\n<p>Kremlinul, mereu atent la narațiunile de malfeasance occidental, nu a lăsat acest sentiment să treacă neobservat. Propaganda rusă în Balcani amplifică atât victimizarea sârbească reală, cât și cea imaginară, pictând Vestul ca un răufăcător perpetuu. În 2019, ministerele culturii din Rusia și Serbia au co-produs <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linia Balcanică), un film de război plin de acțiune, în stil Hollywood, care ficționalizează ultimele zile ale războiului din Kosovo. În relatarea sa, sârbii sunt victime nobile, kosovarii sunt criminali de război înfometați de sânge susținuți de NATO, iar rușii—stoici, eroici—vin în ajutor. Filmul se îmbracă în acuratețe istorică, dar este o explozie de dezinformare, un mozaic de nemulțumiri înfășurat în estetica bravadei militare.</p>\n<p> </p>\n<p>Nimic din toate acestea nu diminuează atrocitățile foarte reale comise împotriva sârbo-kosovarilor. Istoria nu este niciodată atât de ordonată. În timpul celui de-al Doilea Război Mondial, exterminarea sârbo-kosovarilor la <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—lagărul de concentrare condus de Ustași—a fost o groază autentică. Chiar și în cazurile în care sârbii au fost agresorii inițiali, uneori au devenit victime la rândul lor, așa cum s-a întâmplat în Operațiunea Furtună (1995), când forțele croate au expulzat sute de mii de sârbi din regiunea Krajina, lăsând mulți morți în urma lor. Dar în discursul naționalist sârbe, victimizarea nu este niciodată doar o recunoaștere a suferinței trecute; este o armă politică, o justificare și, în mâinile unor figuri precum Vučić, o fântână mereu reîncărcată de legitimitate.</p>\n<p><strong>Și ce dacă?</strong></p>\n<p>Mașina de propagandă a lui Vučić funcționează pe două scenarii bine uzate. În ambele, sârbii sunt victime perpetue, iar Vučić este salvatorul de încredere—uneori cu ajutor din partea Rusiei sau Chinei. În ambele, dușmanul este fie asasinul fără față, fie, mai des, Vestul. Consecințele acestor narațiuni sunt departe de a fi benigne.</p>\n<p> </p>\n<p>La fel ca Milošević înaintea sa, Vučić folosește victimizarea sârbească pentru câștiguri politice. O națiune perpetuu sub asediu—cel puțin în propria sa imaginație—are nevoie de un lider puternic, unul dispus să încalce regulile. Această logică i-a oferit lui Vučić o libertate extraordinară, atât pe plan intern, cât și în regiune. Mitologia lui Vučić, Salvatorul, îi permite să acționeze neconstituțional și să scape nepedepsit. În 2016, când bărbați mascați în Belgrad au legat privitorii, le-au confiscat telefoanele și au distrus clădiri sub acoperirea întunericului—înarmați cu bâte și cuțite, bătându-i pe cei care au rezistat—pentru a elibera spațiu pentru un proiect imobiliar de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliarde de euro</a>, nimeni nu a fost tras la răspundere. Una dintre noile turnuri, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, are 42 etaje, deși unii localnici i-au dat un nume mai puțin grandios: „penisul lui Vučić”.</p>\n<p> </p>\n<p>Când <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protestele</a> au izbucnit în Belgrad din cauza demolării nocturne, mare parte din Serbia a rămas tăcută. Vučić le vânduse o narațiune diferită—că dezvoltarea economică, chiar dacă realizată prin câteva încălcări ale drepturilor omului, merita prețul. Și astfel, Serbia a devenit un stat de supraveghere. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Mii</a> de camere Huawei echipate cu recunoaștere facială și a plăcuțelor de înmatriculare acum împânzesc străzile din Belgrad și dincolo de acestea. Instrumente puternice de supraveghere precum <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">spyware-ul Pegasus</a>, Predator de la Cytrox și Clearview AI, îmbunătățesc capacitatea guvernului de a-și urmări cetățenii. Între timp, Serbia a experimentat cea mai rapidă regresie democratică din Balcani. Freedom House a reclasificat țara de la „<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parțial liber</a> la un „<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">regim hibrid autocratizant</a>.” Fără a lua în considerare frauda electorală, mulți sârbi continuă să susțină orbește SNS-ul lui Vučić, în timp ce UE continuă să recompenseze Serbia cu un sprijin semnificativ.</p>\n<p> </p>\n<p>Narațiunea victimismului nu este doar un instrument intern—este un destabilizator geopolitic, mai ales având în vedere că media sârbească operează în întreaga Balcan. Ca atare, menține sârbii, de la Belgrad la Pale, prinși în nemulțumiri istorice, împiedicând reconcilierea cu vecinii lor. Stă în calea rezolvării conflictului Serbia-Kosovo, o situație pe care Vučić o poate escalada întotdeauna pentru a distrage atenția de la problemele interne. Dacă reconcilierea postbelică a Germaniei i-a remodelat locul în Europa, reticența Serbiei de a face același lucru îi împiedică asumarea unui rol semnificativ în Balcani.</p>\n<p> </p>\n<p>Victimizarea naționalistă îngreunează de asemenea viitorul Serbiei. La începutul anilor 2010, după ani de propagare a <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ideologiei naționaliste radicale,</a> Vučić și SNS s-au prezentat ca <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europeni</a>, citind sondajele și simțind o oportunitate. Dar după ce a obținut puterea în 2012, Vučić a rescris treptat scenariul. El nu este un lider termometru, care reflectă pur și simplu starea națională; el este un termostat, care o stabilește. Schimbarea de temperatură a fost lentă, dar deliberată. Până în 2020, la apogeul pandemiei COVID-19, Vučić a atacat UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declarând</a>: „Până acum, ați înțeles cu toții că solidaritatea europeană nu există. A fost o poveste de basm pe hârtie.” Povestea de basm a funcționat. Astăzi, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">doar 40 la sută</a> dintre sârbi susțin aderarea la UE—cea mai scăzută entuziasm din regiune.</p>\n<p> </p>\n<p>Între timp, Vučić a cultivat <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alianțe alternative</a>. Portretizarea sa a Chinei și Rusiei ca adevărați protectori ai Serbiei a dat rezultate tangibile. A semnat <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">acorduri</a> cu Beijingul care vor complica grav candidatura Serbiei la UE—deși, cu entuziasmul public pentru UE la un nivel minim, Vučić poate acum să-și încadreze pivotul ca democratic, o simplă reflecție a voinței populare. Un recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaj IRI</a> arată că 60 la sută dintre sârbi identifică regimurile totalitare - Rusia (46 la sută) sau China (14 la sută) - ca fiind cei mai importanți aliați ai lor.</p>\n<p> </p>\n<p>Cu toate acestea, ficțiunea lui Vučić, Salvatorul, se extinde dincolo de granițele Serbiei. Politicienii occidentali, disperați după o figură stabilizatoare în Balcani, au căzut pradă actului său. Bruxelles-ul și Washingtonul îl tratează pe Vučić ca pe un salvator necesar, mai degrabă decât ca pe un autocrat care reprimă protestatarii acasă în timp ce facilitează <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroriștii</a> în Kosovo. Dacă Vestul își dorește cu adevărat stabilitate, trebuie să înceteze să confunde mitologia de sine a lui Vučić cu realitatea.</p>\n<p> </p>\n<p>Narațiunile lui Vučić nu sunt ficțiuni inofensive. Ele sunt concepute pentru a consolida puterea, a discredita opozanții, a justifica alianțele cu regimuri totalitare și a suprima dissentul. Ele au condus Serbia pe calea conducerii unui singur om, cu Vučić în centrul ei, țesând povestea. Succesul narațiunii sale se bazează pe media controlată de stat, absența libertății presei și, în mod notabil, indulgența Occidentului. După ani de <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">recompensare</a> a comportamentului destabilizator al lui Vučić, tăcerea de la Bruxelles și Washington D.C. în timp ce gunoaiele pro-regim atacă protestatarii studenți care cer responsabilitate pentru prăbușirea copertinei de la Novi Sad vorbește de la sine.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić poate crede că construiește o Serbie mai puternică, dar istoria este plină de oameni puternici (aproape întotdeauna bărbați) care au făcut aceeași afirmație, doar pentru a lăsa în urmă distrugeri. În Vođa a lui Domanović, oamenii și-au urmat liderul orb spre ruină pentru că și-au pus încrederea în certitudinea lui. Dar Vučić nu este orb—el vede exact unde conduce Serbia. Întrebarea reală este dacă poporul sârbe, împreună cu UE și SUA, va alege să-și țină ochii deschiși sau va rămâne captiv al ficțiunilor pe care le țese. Spre deosebire de urmașii tragici ai lui Domanović, ei mai au o alegere.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> este asociat senior la LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), cercetător vizitator la European Leadership Network (ELN) din Londra și senior fellow non-rezident la Center for European Policy Analysis (CEPA) din Washington DC.</p></p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:58.413",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Protestele studențești care au zguduit societatea sârbească în urma dezastrului de la Novi Sad au dus până acum doar la schimbări simbolice în guvern. Dar sistemul în sine rămâne intact și nu va face față unei adevărate confruntări fără o confruntare directă cu mașinăria politică construită de președintele Vučić și cercul său apropiat—un sistem susținut la fel de mult de represiune cât și de un manual de dezinformare bine elaborat.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"ro",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:02.165",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Sobre narrativas y cuentos de hadas: el manual del líder autoritario de Serbia",
                key:"uid": string:"354dbceb-35be-48b2-a2c9-af720e44ef97",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Una tragedia en una estación de tren en <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, la segunda ciudad más grande de Serbia, ha desencadenado una ola de protestas estudiantiles que ha barrido el país durante más de tres meses. Los manifestantes exigen responsabilidad por la corrupción gubernamental, pero han sido recibidos con fuerza brutal: <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">matones</a> pro-régimen golpeándolos en las calles. En lugar de abordar las quejas, el presidente autoritario de Serbia, Aleksandar Vučić, ha tejido una historia demasiado familiar. Las protestas, afirma, son orquestadas por agencias de inteligencia occidentales empeñadas en fomentar una <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">revolución de colores</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Es una narrativa cuidadosamente elaborada para servir a un propósito. En el manual de Vučić, la verdad es maleable y la realidad es algo que se debe autorizar y representar. Para entender su estrategia, uno debe primero recurrir a las herramientas de la ficción: personajes, tramas y, sobre todo, el poder de una historia convincente.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>El Líder</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Algunos comentaristas serbios han comparado a Vučić con el protagonista de <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (El Líder)</a>, un mordaz relato satírico de Radoje Domanović. En la historia, un grupo de personas desesperadas de un lugar empobrecido, incapaces de ponerse de acuerdo sobre un líder, finalmente se decide por un extraño. Con una confianza inquebrantable, los conduce a través de montañas y terrenos peligrosos. Uno a uno, caen: heridos, exhaustos, muertos. Aquellos que abandonan el viaje son etiquetados como traidores. Al final, solo quedan tres, y hacen un descubrimiento impactante: su líder es ciego.</p>\n<p> </p>\n<p>La comparación es sorprendente, pero en última instancia engañosa. Vučić no es un hombre ciego tropezando en la oscuridad. Es un maestro manipulador que sabe exactamente a dónde está llevando a Serbia. A diferencia del desafortunado líder de Domanović, Vučić controla la narrativa, cambiando de roles según sea necesario: víctima, salvador, perseguidor. Su método puede entenderse mejor a través de un marco psicológico: el <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triángulo dramático de Karpman</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>En 1968, el psicólogo Stephen Karpman propuso que cada cuento de hadas opera en un modelo de tres personajes: el perseguidor, la víctima y el rescatador. El perseguidor atormenta a la víctima, mientras que el rescatador se lanza a salvar el día. Sin embargo, la brillantez del modelo de Karpman radica en su fluidez: los roles cambian y los personajes retroceden sobre sí mismos.</p>\n<p> </p>\n<p>Considera el cuento del Flautista de Hamelín: comienza como un rescatador, liberando a un pueblo de una infestación de ratas. Pero cuando el alcalde se niega a pagarle, se transforma en un perseguidor, llevando a los niños del pueblo en venganza. El alcalde, una vez víctima de las ratas, se convierte en el perseguidor al engañar al Flautista, y luego vuelve a ser víctima al llorar la pérdida de sus hijos. En una sola narrativa, las identidades se invierten, los roles se invierten.</p>\n<p> </p>\n<p>Y así es con Vučić.</p>\n<p><strong>Entra Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić es un narrador magistral y un intérprete hábil, que a menudo muestra signos del síndrome del personaje principal. Al igual que el presidente de EE. UU. Donald Trump, habla frecuentemente en <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hipérboles</a> y se refiere a sí mismo en tercera persona, un comportamiento que los psicólogos a menudo asocian con rasgos <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisistas</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Con los años, el panorama mediático de Serbia ha sido cuidadosamente moldeado para reflejar la visión de Vučić. Con las cadenas de televisión y los tabloides firmemente en el <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">agarre</a> del régimen, las narrativas elegidas por el presidente saturan las ondas. Anuncian el “milagro” económico de Serbia mientras ignoran la erosión de las libertades políticas, celebran grandes proyectos de infraestructura como testimonios del progreso nacional mientras minimizan las crisis ambientales, y enmarcan a las potencias extranjeras como benefactores benevolentes o conspiradores sombríos, dependiendo de las necesidades del día.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić gasta mucha energía narrando sus puntos de vista. Un estudio encontró que él y su Partido Progresista Serbio (SNS) controlaban casi <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">el 90 por ciento</a> de toda la cobertura mediática, una cifra que sería impresionante incluso en las autocracias más disciplinadas. Sus monólogos son exhaustivos, a veces de manera bastante literal. Cuando estallaron protestas por su acuerdo de minería de litio, Vučić respondió con un blitzkrieg televisivo: en solo <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">cuatro días</a>, acumuló la asombrosa cifra de 14 horas y 47 minutos de tiempo en vivo, defendiendo su posición con la intensidad de un hombre profundamente agraviado y completamente seguro de su propia rectitud. Su narrativa fue, por supuesto, reforzada por las emisoras nacionales y una prensa sensacionalista aduladora.</p>\n<p> </p>\n<p>Su narración es nada si no es dramática. Ningún serbio, si se ha de creer sus propios relatos, trabaja más duro, sacrifica más o logra hazañas más grandes que el propio Vučić. En un momento, afirmó que a pesar de carecer de talento académico natural, su pura fuerza de voluntad lo había impulsado a obtener un título de derecho summa cum laude en <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">tiempo récord</a>. La cronología real cuenta una historia diferente: le tomó seis años completar sus estudios, y sus calificaciones siguen siendo un misterio.</p>\n<p> </p>\n<p>Luego está el asunto de su omnipresencia. Vučić ha cultivado una <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">imagen divina</a> de un líder que está en todas partes, siempre. En el transcurso de un solo día, podría inaugurar una fábrica en Novi Sad, mantener una reunión a puerta cerrada con líderes empresariales en Belgrado y luego aparecer en un programa de televisión nocturno para reflexionar sobre el futuro de Serbia. La actuación nunca se detiene. El mensaje es claro: no hay Serbia sin Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Los guiones favoritos</strong></p>\n<p> </p>\n<p>El teatro político de Vučić opera en una rotación predecible de dos guiones muy desgastados. Estas narrativas no solo refuerzan su imagen; moldean la percepción del público serbio sobre amigos, enemigos e incluso la historia misma.</p>\n<p> </p>\n<p>El primer guion presenta a Vučić como un hombre perpetuamente bajo asedio: una víctima, golpeada por fuerzas oscuras y anónimas. Pero en un giro dramático, él también es su propio rescatador. En esta narración, Vučić es tanto la damisela como el caballero, el perseguido y el triunfante.</p>\n<p> </p>\n<p>Toma, por ejemplo, su relato de una noche fatídica en octubre de 2000, justo cuando Slobodan Milošević estaba perdiendo el poder. Según cuenta Vučić, estaba dando un paseo con su hijo cuando dos “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogadictos</a>” lanzaron un ataque no provocado. Contra todo pronóstico, el futuro presidente serbio superó a sus agresores, dejándolos inconscientes. La anécdota está llena de subtexto: Serbia, también, estaba bajo ataque, y la caída de Milošević daría paso a una era de caos y ruina. La conclusión no dicha es que solo un hombre fuerte—uno que pueda soportar el sufrimiento y vencer amenazas—puede mantener a Serbia lejos de un colapso mayor.</p>\n<p> </p>\n<p>Los medios serbios, firmemente bajo el control de Vučić, también han estado inundados con un desfile de supuestos complots de asesinato, todos siguiendo la misma fórmula. La amenaza siempre es grave, pero Vučić, siempre el héroe, se niega a ser intimidado. Cuando el entonces ministro del Interior, Aleksandar Vulin, supuestamente estaba “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">temblando de miedo</a>” e imploró al presidente que usara un chaleco antibalas tras el descubrimiento de un supuesto complot de asesinato, Vučić, firme y valiente, rechazó la sugerencia con un simple: “Nunca lo usaré.” Estos complots de asesinato son curiosamente escasos en detalles—¿quién, exactamente, está tratando de matarlo, y por qué?—pero invariablemente llegan a la misma conclusión: Vučić es valiente y, contra todo pronóstico, sobrevive.</p>\n<p> </p>\n<p>El segundo guion recurrente expande la narrativa de victimización más allá del propio Vučić, presentando a todos los serbios—ya sean de Serbia, Bosnia, Kosovo o Montenegro—como víctimas perpetuas, mientras que Occidente—la OTAN, la UE, los Estados Unidos—juega el papel de agresor implacable. Y luego, por supuesto, está Vučić, su único defensor. En esta narrativa, nadie más que Vučić tiene la fuerza, la inteligencia o la pura presencia para defender a los serbios. La omnipresencia que ha cultivado tan cuidadosamente solo refuerza la noción de que sin él, Serbia estaría perdida.</p>\n<p> </p>\n<p>En esta versión de la historia, los albaneses de Kosovo no son un pueblo que lucha por la autodeterminación. Más bien, son los arquitectos de “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromos y limpieza étnica</a>” contra los serbios de Kosovo, mientras que Vučić, el protector, se mantiene firme, prometiendo que nunca permitirá que Kosovo sea “regalado.” La acusación es rica, viniendo de un hombre que una vez pidió <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocidio</a> contra los bosniacos durante la Guerra de Bosnia y sirvió como ministro de propaganda de Slobodan Milošević durante la brutal campaña de Serbia en Kosovo, cuando casi <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">el 90 por ciento</a> de los albaneses de Kosovo fueron desplazados y se cometieron innumerables masacres.</p>\n<p> </p>\n<p>Luego estuvo el drama en torno a la Resolución de la ONU sobre el Genocidio de Srebrenica, que Vučić enmarcó no como una condena de una atrocidad histórica, sino como un <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">asalto</a> directo a los serbios en todas partes. Retrató la resolución como un intento de pintar a todos los serbios como villanos. Y luego, en un último toque, se envolvió en la bandera serbia, derramó algunas <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lágrimas de cocodrilo</a> y se presentó como el único guerrero contra la victimización serbia. Fue una actuación magistral, que tenía poco que ver con la verdad, pero todo que ver con el poder.</p>\n<p> </p>\n<p>En la actualidad, la respuesta de Vučić a la tragedia del dosel de Novi Sad oscila entre los dos guiones recurrentes. Las protestas estudiantiles, sugiere, son obra de <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agentes extranjeros</a>: perpetradores invisibles que conspiran para desestabilizar Serbia. Por implicación, él es la víctima, y también lo son el pueblo serbio, cuyo progreso arduamente ganado está bajo ataque. Y, sin embargo, como siempre, Vučić—quien ha dominado la política serbia durante casi una década y ha presidido sobre <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corrupción generalizada</a>—también se presenta como el rescatador, posicionándose como el mediador entre el gobierno y los manifestantes, la única figura capaz de restaurar el orden.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Sobre el nacionalismo de victimización</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Cualquiera que haya pasado tiempo en los Balcanes reconocerá que el nacionalismo serbio—tanto en Serbia como entre los serbios étnicos en otros lugares—se alimenta menos de triunfos que de agravios, o como <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a lo expresó, “los serbios sufren de algún tipo de síndrome de víctima eterna.” El sentido de victimización histórica no es solo una característica de la identidad serbia; es su fuerza animadora, la corriente emocional que ha impulsado durante mucho tiempo las ambiciones nacionalistas, desde <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">la Gran Serbia</a> hasta su encarnación moderna, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—el “Mundo Serbio.”</p>\n<p> </p>\n<p>Esta narrativa histórica se nutre de un arsenal bien abastecido de heridas. Hay la Batalla de Kosovo (1389), un choque medieval que ha sido mitificado en una tragedia definitoria de la nación. Hay la larga era de dominio otomano y austrohúngaro, durante la cual los serbios soportaron una subyugación implacable. Y, por supuesto, está la campaña de terror de los Ustaše contra los serbios durante la Segunda Guerra Mundial, un período de horror genuino que ha dejado cicatrices duraderas.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, el antiguo jefe de Vučić, entendió el poder de estos agravios mejor que la mayoría. Su <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">discurso de Gazimestan</a> de 1989, conmemorando el 600<sup>o</sup> aniversario de la Batalla de Kosovo, fue una clase magistral en la reanimación histórica. Para enfatizar el punto, orquestó un gran espectáculo, casi religioso: los restos del Príncipe Lazar, el mártir serbio de 1389, fueron desfilados por territorios habitados por serbios en toda Yugoslavia. Fue una gira política de funerales, un recordatorio de que el pasado no estaba muerto, sino muy vivo—y que los enemigos de Serbia aún acechaban. Este espectáculo no fue solo un guiño a la historia; fue una de las primeras chispas que reavivaron el nacionalismo serbio en toda Yugoslavia, alimentando agravios que contribuirían a la violenta ruptura del país.</p>\n<p> </p>\n<p>La narrativa de victimización no terminó con Milošević, ni se limitó a la historia medieval. Los medios serbios continúan destacando el sufrimiento de los serbios durante las guerras yugoslavas, especialmente los bombardeos de la OTAN en la década de 1990—primero apuntando a las posiciones militares serbias bosnias en <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> durante la Guerra de Bosnia, y luego golpeando a la Yugoslavia residual, que incluía a Serbia y Montenegro, en <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> durante la Guerra de Kosovo. El contexto de estos bombardeos—su intención de detener atrocidades a gran escala—no aparece en estos relatos. En cambio, la OTAN se enmarca como el agresor sin rostro: una fuerza insensible que impone sufrimiento a los serbios—una visión que ha echado raíces profundas. No es sorprendente que una reciente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">encuesta del Instituto Republicano Internacional (IRI)</a> encontrara que solo el 3 por ciento de los serbios favorecen la membresía plena en la OTAN, mientras que el porcentaje más alto (36 por ciento) ve a los Estados Unidos como la mayor amenaza para su país.</p>\n<p> </p>\n<p>El Kremlin, siempre atento a las narrativas de mala conducta occidental, no ha dejado que este sentimiento se desperdicie. La propaganda rusa en los Balcanes amplifica tanto la victimización serbia real como la imaginada, pintando a Occidente como un villano perpetuo. En 2019, los ministerios de cultura de Rusia y Serbia coprodujeron <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Línea Balcánica), una película de guerra de acción al estilo de Hollywood que ficcionaliza los días finales de la Guerra de Kosovo. En su relato, los serbios son víctimas nobles, los kosovares son criminales de guerra sedientos de sangre respaldados por la OTAN, y los rusos—estoicos, heroicos—acuden al rescate. La película se envuelve en precisión histórica, pero es un alboroto de desinformación, un pastiche de agravios envuelto en la estética del bravado militar.</p>\n<p> </p>\n<p>Nada de esto es para disminuir las atrocidades muy reales cometidas contra los serbios. La historia rara vez es tan ordenada. Durante la Segunda Guerra Mundial, la exterminación de serbios en <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—el campo de concentración dirigido por los Ustaše—fue un horror genuino. Incluso en casos donde los serbios fueron los agresores iniciales, a veces se convirtieron en víctimas a su vez, como en la Operación Tormenta (1995), cuando las fuerzas croatas expulsaron a cientos de miles de serbios de la región de Krajina, dejando a muchos muertos a su paso. Pero en el discurso nacionalista serbio, la victimización nunca es solo un reconocimiento del sufrimiento pasado; es un arma política, una justificación y, en manos de figuras como Vučić, un pozo de legitimidad que se repone constantemente.</p>\n<p><strong>¿Y qué? </strong></p>\n<p>La máquina de propaganda de Vučić funciona con dos guiones muy desgastados. En ambos, los serbios son víctimas perpetuas, y Vučić es el salvador siempre confiable— a veces con la ayuda de Rusia o China. En ambos, el enemigo es o el asesino sin rostro o, más a menudo, Occidente. Las consecuencias de estas narrativas están lejos de ser benignas.</p>\n<p> </p>\n<p>Al igual que Milošević antes que él, Vučić arma la victimización serbia para obtener beneficios políticos. Una nación perpetuamente bajo asedio—al menos en su propia imaginación—necesita un líder fuerte, uno dispuesto a doblar las reglas. Esta lógica le ha dado a Vučić una extraordinaria libertad, tanto a nivel nacional como en la región. La mitología de Vučić el Rescatador le permite actuar de manera inconstitucional y salir impune. En 2016, cuando hombres enmascarados en Belgrado ataron a los espectadores, confiscaron sus teléfonos y arrasaron edificios bajo la cobertura de la oscuridad—armados con bates y cuchillos, golpeando a quienes resistían—para despejar espacio para un proyecto inmobiliario de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 mil millones de euros</a>, nadie fue responsabilizado. Una de las nuevas torres, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, se eleva a 42 pisos, aunque algunos lugareños la han apodado algo menos grandioso: “el pene de Vučić”.</p>\n<p> </p>\n<p>Cuando <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">estallaron protestas</a> en Belgrado por la demolición nocturna, gran parte de Serbia permaneció en silencio. Vučić les había vendido una narrativa diferente: que el desarrollo económico, incluso si se lograba a través de algunas violaciones de derechos humanos, valía la pena el precio. Y así, Serbia se convirtió en un estado de vigilancia. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Miles</a> de cámaras Huawei equipadas con reconocimiento facial y de matrículas ahora bordean las calles de Belgrado y mucho más allá. Poderosas herramientas de vigilancia como <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">el software espía Pegasus</a>, el Predator de Cytrox y Clearview AI, mejoran la capacidad del gobierno para rastrear a sus ciudadanos. Mientras tanto, Serbia ha experimentado el retroceso democrático más rápido en los Balcanes. Freedom House ha reclasificado al país de “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parcialmente libre</a> a un régimen de “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">híbrido autocratizante</a>.” Aparte del fraude electoral, muchos serbios continúan apoyando ciegamente al SNS de Vučić, mientras que la UE sigue recompensando a Serbia con un apoyo significativo.</p>\n<p> </p>\n<p>La narrativa de victimización no es solo una herramienta doméstica—es un desestabilizador geopolítico, especialmente considerando que los medios serbios operan en toda la región de los Balcanes. Como tal, mantiene a los serbios, desde Belgrado hasta Pale, atrapados en agravios históricos, impidiendo la reconciliación con sus vecinos. Se interpone en la resolución del conflicto Serbia-Kosovo, una situación que Vučić siempre puede escalar para distraer de los problemas internos. Si el ajuste de cuentas de Alemania después de la guerra remodeló su lugar en Europa, la renuencia de Serbia a hacer lo mismo le impide asumir un papel significativo en los Balcanes.</p>\n<p> </p>\n<p>El nacionalismo de victimización también frena el futuro de Serbia. A principios de la década de 2010, después de años de propagar <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">una ideología nacionalista radical, </a>Vučić y el SNS se presentaron como <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proeuropeos</a>, leyendo las encuestas y sintiendo una oportunidad. Pero después de asegurar el poder en 2012, Vučić gradualmente reescribió el guion. No es un líder termómetro, que simplemente refleja el estado de ánimo nacional; es un termostato, que lo establece. El cambio de temperatura fue lento pero deliberado. Para 2020, en el apogeo de la pandemia de COVID-19, Vučić apuntó a la UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declarando</a>: “Para ahora, todos ustedes entendieron que la solidaridad europea no existe. Esa era una historia de hadas en papel.” La historia de hadas funcionó. Hoy, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">solo el 40 por ciento</a> de los serbios apoyan la adhesión a la UE—el entusiasmo más bajo en la región.</p>\n<p> </p>\n<p>Mientras tanto, Vučić ha cultivado <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alianzas alternativas</a>. Su retrato de China y Rusia como los verdaderos protectores de Serbia ha dado resultados tangibles. Ha firmado <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">acuerdos</a> con Pekín que complicarán severamente la candidatura de Serbia a la UE—aunque, con el entusiasmo público por la UE en un mínimo histórico, Vučić ahora puede enmarcar su giro como democrático, un mero reflejo de la voluntad popular. Una reciente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">encuesta del IRI</a> muestra que el 60 por ciento de los serbios identifican a regímenes totalitarios - Rusia (46 por ciento) o China (14 por ciento) - como sus aliados más importantes.</p>\n<p> </p>\n<p>Sin embargo, la ficción de Vučić el rescatador se extiende más allá de las fronteras de Serbia. Los responsables políticos occidentales, desesperados por una figura estabilizadora en los Balcanes, han comprado su actuación. Bruselas y Washington tratan a Vučić como un rescatador necesario en lugar de un autócrata que reprime a los manifestantes en casa mientras permite a <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristas</a> en Kosovo. Si Occidente realmente quiere estabilidad, debe dejar de confundir la auto-mitología de Vučić con la realidad.</p>\n<p> </p>\n<p>Las narrativas de Vučić no son ficciones inofensivas. Están diseñadas para consolidar el poder, desacreditar a los oponentes, justificar alianzas con regímenes totalitarios y suprimir la disidencia. Han llevado a Serbia por el camino del gobierno de un solo hombre, con Vučić en el centro, tejiendo la historia. El éxito de su narrativa depende de los medios controlados por el estado, la ausencia de libertad de prensa y, notablemente, la indulgencia de Occidente. Después de años de <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">recompensar</a> el comportamiento desestabilizador de Vučić, el silencio de Bruselas y Washington D.C. mientras los matones pro-régimen asaltan a los estudiantes manifestantes que exigen responsabilidad por el colapso del dosel de Novi Sad dice mucho.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić puede creer que está construyendo una Serbia más fuerte, pero la historia está llena de hombres fuertes (casi siempre hombres) que hicieron la misma afirmación, solo para dejar un rastro de destrucción. En el Vođa de Domanović, la gente siguió a su líder ciego hacia la ruina porque confiaron en su certeza. Pero Vučić no es ciego: ve exactamente a dónde está llevando a Serbia. La verdadera pregunta es si el pueblo serbio, junto con la UE y EE. UU., elegirá mantener los ojos abiertos o permanecer cautivo de las ficciones que teje. A diferencia de los trágicos seguidores de Domanović, ellos aún tienen una opción.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> es un asociado senior en LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), un investigador visitante en la European Leadership Network (ELN) en Londres, y un investigador senior no residente en el Center for European Policy Analysis (CEPA) en Washington D.C.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:56.849",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Las protestas estudiantiles que han sacudido a la sociedad serbia tras el desastre de Novi Sad han llevado hasta ahora a solo cambios simbólicos en el gobierno. Pero el sistema en sí permanece intacto y no enfrentará un verdadero ajuste de cuentas sin una confrontación directa con la maquinaria política construida por el presidente Vučić y su círculo íntimo—un sistema sostenido tanto por la represión como por un manual de desinformación cuidadosamente elaborado.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"es",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:57.981",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Over verhalen en sprookjes: het handboek van de autoritaire leider van Servië",
                key:"uid": string:"437de197-0b08-4b42-8bf4-e3877d18555b",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Een tragedie op een treinstation in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, de op één na grootste stad van Servië, heeft een golf van studentenprotesten in gang gezet die het land al meer dan drie maanden overspoelen. Demonstranten eisen verantwoording voor overheidscorruptie, maar worden met brute kracht tegemoetgetreden—pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">hooligans</a> slaan hen op straat in elkaar. In plaats van de klachten aan te pakken, heeft de autoritaire president van Servië, Aleksandar Vučić, een al te bekende vertelling in elkaar gezet. De protesten, beweert hij, worden georkestreerd door westerse inlichtingendiensten die erop uit zijn een <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">kleurrevolutie</a> te ontketenen.</p>\n<p> </p>\n<p>Het is een verhaal dat zorgvuldig is samengesteld om een doel te dienen. In Vučić's handboek is de waarheid kneedbaar en is de realiteit iets dat geschreven en uitgevoerd moet worden. Om zijn strategie te begrijpen, moet men eerst kijken naar de middelen van fictie—personages, plots en, bovenal, de kracht van een meeslepend verhaal.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>De Leider</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Sommige Servische commentatoren hebben Vučić vergeleken met de protagonist van <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (De Leider)</a>, een bijtende satirische vertelling van Radoje Domanović. In het verhaal komt een groep wanhopige mensen uit een verarmde plaats, die niet in staat zijn het eens te worden over een leider, uiteindelijk uit bij een vreemdeling. Met onwrikbaar vertrouwen leidt hij hen over bergen en door gevaarlijk terrein. Een voor een vallen ze—gewond, uitgeput, dood. Degenen die de reis opgeven, worden als verraders bestempeld. Uiteindelijk blijven er nog maar drie over, en zij doen een schokkende ontdekking: hun leider is blind.</p>\n<p> </p>\n<p>De vergelijking is treffend, maar uiteindelijk misleidend. Vučić is geen blinde man die door de duisternis struikelt. Hij is een meester-manipulator die precies weet waar hij Servië naartoe leidt. In tegenstelling tot Domanović's ongelukkige leider, controleert Vučić het verhaal, verschuift hij rollen waar nodig—slachtoffer, redder, vervolger. Zijn methode kan het beste worden begrepen door een psychologisch kader: de <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama driehoek</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>In 1968 stelde psycholoog Stephen Karpman voor dat elke sprookje werkt volgens een model van drie personages: de vervolger, het slachtoffer en de redder. De vervolger kwelt het slachtoffer, terwijl de redder komt opdagen om de dag te redden. Maar de genialiteit van Karpman’s model ligt in de vloeibaarheid—rollen verschuiven, en personages keren op zichzelf terug.</p>\n<p> </p>\n<p>Neem het verhaal van de Fluitser van Hamelen: hij begint als een redder, die een stad bevrijdt van een rattenplaag. Maar wanneer de burgemeester weigert hem te betalen, verandert hij in een vervolger, die de kinderen van de stad in wraak wegvoert. De burgemeester, ooit een slachtoffer van de ratten, wordt de vervolger door de Fluitser te bedriegen, en verschuift dan weer naar slachtoffer terwijl hij rouwt om het verlies van zijn kinderen. In één enkel verhaal worden identiteiten op hun kop gezet, rollen omgedraaid.</p>\n<p> </p>\n<p>En zo is het met Vučić.</p>\n<p><strong>Voer Vučić in </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić is een meesterlijke verhalenverteller en een bekwame performer, die vaak tekenen van een hoofdpersoon-syndroom vertoont. Net als de Amerikaanse president Donald Trump spreekt hij vaak in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperbolen</a> en verwijst hij naar zichzelf in de derde persoon—gedrag dat psychologen vaak associëren met <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcistische</a> eigenschappen.</p>\n<p> </p>\n<p>In de loop der jaren is het Servische medialandschap zorgvuldig gevormd om Vučić's visie te weerspiegelen. Met televisienetwerken en tabloids stevig in de <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">greep</a> van het regime, verzadigen de door de president gekozen verhalen de ether. Ze verkondigen het economische “wonder” van Servië terwijl ze de erosie van politieke vrijheden negeren, vieren grote infrastructuurprojecten als getuigenissen van nationale vooruitgang terwijl ze milieuproblemen minimaliseren, en kaderen buitenlandse machten als ofwel welwillende beschermheren of schimmige samenzweerders, afhankelijk van de behoeften van de dag.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić besteedt veel energie aan het vertellen van zijn opvattingen. Een studie heeft aangetoond dat hij en zijn Servische Progressieve Partij (SNS) bijna <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> van alle media-aandacht beheersten, een aantal dat zelfs in de meest gedisciplineerde autocratieën indrukwekkend zou zijn. Zijn monologen zijn uitputtend, soms letterlijk. Toen de protesten uitbraken over zijn lithium mijnbouwdeal, reageerde Vučić met een televisiebombardement: in slechts <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">vier dagen</a> registreerde hij een verbluffende 14 uur en 47 minuten live-uitzending, waarbij hij zijn standpunt verdedigde met de intensiteit van een man die zowel diep gekwetst als volkomen zeker van zijn eigen rechtvaardigheid is. Zijn verhaal werd natuurlijk versterkt door nationale omroepen en een slijmerige tabloidpers.</p>\n<p> </p>\n<p>Zijn vertelkunst is niets als niet dramatisch. Geen enkele Serviër, als we zijn eigen verhalen mogen geloven, werkt harder, offert meer op of bereikt grotere prestaties dan Vučić zelf. Op een gegeven moment beweerde hij dat, ondanks het ontbreken van natuurlijk academisch talent, zijn pure wilskracht hem naar een summa cum laude rechtenopleiding in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">record</a> tijd had gedreven. De werkelijke tijdlijn vertelt een ander verhaal: het kostte hem zes jaar om zijn studie af te ronden, en zijn cijfers blijven een mysterie.</p>\n<p> </p>\n<p>Dan is er de kwestie van zijn alomtegenwoordigheid. Vučić heeft een <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">goddelijke afbeelding</a> van een leider gecreëerd die overal en altijd aanwezig is. In de loop van één enkele dag kan hij een fabriek in Novi Sad inwijden, een besloten vergadering met bedrijfsleiders in Belgrado houden en vervolgens op een late-night televisieprogramma verschijnen om na te denken over de toekomst van Servië. De voorstelling stopt nooit. De boodschap is duidelijk: er is geen Servië zonder Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>De favoriete scripts</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučić's politieke theater draait op een voorspelbare rotatie van twee versleten scripts. Deze verhalen versterken niet alleen zijn imago; ze vormen de perceptie van het Servische publiek over vrienden, vijanden en de geschiedenis zelf.</p>\n<p> </p>\n<p>Het eerste script plaatst Vučić als een man die voortdurend onder belegering staat—een slachtoffer, geslagen door donkere en naamloze krachten. Maar in een dramatische wending is hij ook zijn eigen redder. In deze vertelling is Vučić zowel de dame in nood als de ridder, de vervolgde als de triomfator.</p>\n<p> </p>\n<p>Neem bijvoorbeeld zijn verhaal over een noodlottige avond in oktober 2000, net toen Slobodan Milošević de macht aan het verliezen was. Zoals Vučić het vertelt, was hij aan het wandelen met zijn zoon toen twee “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>” een ongeprovoceerde aanval lanceerden. Tegen alle verwachtingen in overweldigde de toekomstige Servische president zijn aanvallers in zijn eentje, en sloeg hen bewusteloos. De anekdote is rijk aan subtekst: Servië werd ook aangevallen, en de val van Milošević zou een tijdperk van chaos en verwoesting inluiden. De onuitgesproken conclusie is dat alleen een sterke man—iemand die zowel lijden kan doorstaan als bedreigingen kan verslaan—Servië kan behoeden voor verdere ineenstorting.</p>\n<p> </p>\n<p>De Servische media, stevig onder Vučić's controle, zijn ook overspoeld met een parade van vermeende moordplannen, die allemaal hetzelfde stramien volgen. De dreiging is altijd ernstig, maar Vučić, altijd de held, weigert zich te laten intimideren. Toen de toenmalige minister van Binnenlandse Zaken Aleksandar Vulin naar verluidt “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">trilde van angst</a>” en de president smeekte om een kogelwerend vest te dragen na de onthulling van een vermeend moordplan, wees Vučić, vastberaden en onbevreesd, de suggestie af met een simpele: “Ik zal het nooit dragen.” Deze moordplannen zijn curieus licht op details—wie probeert hem precies te doden, en waarom?—maar ze komen altijd tot dezelfde conclusie: Vučić is moedig en overleeft, tegen alle verwachtingen in.</p>\n<p> </p>\n<p>Het tweede script breidt het verhaal van slachtofferschap uit voorbij Vučić zelf, en plaatst alle Serviërs—of ze nu uit Servië, Bosnië, Kosovo of Montenegro komen—als eeuwige slachtoffers, terwijl het Westen—NATO, de EU, de Verenigde Staten—de rol van de meedogenloze agressor speelt. En dan is er natuurlijk Vučić, hun enige verdediger. In dit verhaal heeft niemand behalve Vučić de kracht, intelligentie of pure aanwezigheid om op te komen voor de Serviërs. De alomtegenwoordigheid die hij zo zorgvuldig heeft gecultiveerd, versterkt alleen maar de opvatting dat zonder hem, Servië verloren zou zijn.</p>\n<p> </p>\n<p>In deze versie van de geschiedenis zijn de Kosovaarse Albanezen geen volk dat strijdt voor zelfbeschikking. In plaats daarvan zijn zij de architecten van “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms en etnische zuivering</a>” tegen de Kosovaarse Serviërs, terwijl Vučić, de beschermer, standvastig blijft, en belooft dat hij nooit zal toestaan dat Kosovo “weggegeven” wordt. De beschuldiging is rijk, afkomstig van een man die ooit opriep tot <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocide</a> tegen Bosniakken tijdens de Bosnische Oorlog en diende als Slobodan Milošević's minister van propaganda tijdens Servië's brute campagne in Kosovo, toen bijna <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> van de Kosovaarse Albanezen werd ontheemd, en talloze bloedbaden werden gepleegd.</p>\n<p> </p>\n<p>Dan was er het drama rond de VN-resolutie over de genocide in Srebrenica, die Vučić niet als een veroordeling van een historische gruwel, maar als een directe <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">aanval</a> op Serviërs overal ter wereld kaderde. Hij portretteerde de resolutie als een poging om alle Serviërs als schurken af te schilderen. En dan, in een laatste flair, wikkelde hij zichzelf in de Servische vlag, liet een paar <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodillentranen</a> vallen, en presenteerde zichzelf als de enige krijger tegen de slachtoffering van Serviërs. Het was een meesterlijke uitvoering, die weinig met de waarheid te maken had, maar alles met macht.</p>\n<p> </p>\n<p>Op dit moment zweeft Vučić's reactie op de ramp met het canopy in Novi Sad tussen de twee favoriete scripts. De studentenprotesten, suggereert hij, zijn het werk van <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">buitenlandse agenten</a>—onzichtbare daders die samenzweren om Servië te destabiliseren. Bij implicatie is hij het slachtoffer, en dat zijn ook de Servische mensen, wiens met moeite verworven vooruitgang onder aanval is. En toch, zoals altijd, plaatst Vučić—die de Servische politiek bijna een decennium heeft gedomineerd en heeft gepresideerd over <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">wijdverspreide corruptie</a>—zich ook als de redder, positioneert hij zichzelf als de bemiddelaar tussen de regering en de protesteerders, de enige figuur die in staat is om de orde te herstellen.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Over slachtofferschap nationalisme</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Iedereen die tijd in de Balkan heeft doorgebracht, zal erkennen dat Servisch nationalisme—zowel in Servië als onder etnische Serviërs elders—minder wordt aangedreven door triomf dan door grievance, of zoals <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> het verwoordde, “Serviërs lijden aan een soort van eeuwig slachtofferschap syndroom.” Het gevoel van historische slachtofferschap is niet slechts een kenmerk van de Servische identiteit; het is de drijvende kracht, de emotionele onderstroom die al lang nationalistische ambities heeft aangedreven, van <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Groot-Servië</a> tot de moderne incarnatie, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—de “Servische Wereld.”</p>\n<p> </p>\n<p>Dit historische verhaal put uit een goedgevulde voorraadkast van wonden. Er is de Slag bij Kosovo (1389), een middeleeuwse botsing die is gemythologiseerd tot een natie-definiërende tragedie. Er is de lange periode van Ottomaanse en Oostenrijks-Hongaarse heerschappij, waarin Serviërs onophoudelijke onderdrukking hebben doorstaan. En er is natuurlijk de campagne van terreur van de Ustaše tegen Serviërs tijdens de Tweede Wereldoorlog, een periode van echte horror die blijvende littekens heeft achtergelaten.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučić's voormalige baas, begreep de kracht van deze grievances beter dan de meesten. Zijn <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan-toespraak</a> uit 1989, ter herdenking van de 600<sup>e</sup> verjaardag van de Slag bij Kosovo, was een masterclass in historische heranimatie. Om het punt te onderstrepen, organiseerde hij een groot, bijna religieus spektakel: de resten van prins Lazar, de Servische martelaar van 1389, werden door Servisch bewoonde gebieden in heel Joegoslavië gepresenteerd. Het was een politieke begrafenistocht, een herinnering dat het verleden niet dood was, maar zeer levend—en dat de vijanden van Servië nog steeds op de loer lagen. Dit spektakel was niet alleen een knipoog naar de geschiedenis—het was een van de vroege vonken die het Servische nationalisme in heel Joegoslavië opnieuw aanwakkerde, en de grievances voedde die zouden bijdragen aan de gewelddadige ontbinding van het land.</p>\n<p> </p>\n<p>Het slachtofferschap verhaal eindigde niet met Milošević, noch was het beperkt tot de middeleeuwse geschiedenis. De Servische media blijven de lijden van Serviërs tijdens de Joegoslavische oorlogen benadrukken, vooral de NAVO-bombardementen van de jaren '90—eerst gericht op Bosnisch-Servische militaire posities in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> tijdens de Bosnische Oorlog, en later het voormalige Joegoslavië, dat Servië en Montenegro omvatte, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> tijdens de Kosovo-oorlog. De context van deze bombardementen—hun bedoeling om grootschalige gruweldaden te stoppen—komt niet voor in deze verslagen. In plaats daarvan wordt de NAVO gepresenteerd als de gelaatsloze agressor—een ongevoelige kracht die lijden oplegt aan Serviërs—een opvatting die diep geworteld is. Het is dan ook niet verwonderlijk dat een recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">peiling van het International Republican Institute (IRI)</a> heeft aangetoond dat slechts 3 procent van de Serviërs voor volledige NAVO-lidmaatschap is, terwijl het hoogste percentage (36 procent) de Verenigde Staten als de grootste bedreiging voor hun land beschouwt.</p>\n<p> </p>\n<p>Het Kremlin, altijd afgestemd op verhalen van westerse wandaden, heeft deze sentimenten niet onbenut gelaten. Russische propaganda in de Balkan versterkt zowel de echte als de ingebeelde slachtofferschap van Serviërs, en schildert het Westen af als een eeuwige schurk. In 2019 produceerden de cultuurministeries van Rusland en Servië samen <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkanlijn), een actievolle, Hollywood-stijl oorlogsfilm die de sluitingsdagen van de Kosovo-oorlog fictief maakt. In deze vertelling zijn Serviërs nobele slachtoffers, Kosovaren zijn bloeddorstige oorlogsmisdadigers gesteund door de NAVO, en Russen—stoïcijns, heroïsch—komen te hulp. De film wikkelt zich in historische nauwkeurigheid, maar het is een chaos van desinformatie, een pastiche van grievance verpakt in de esthetiek van militaire bravoure.</p>\n<p> </p>\n<p>Geen van dit alles doet afbreuk aan de zeer reële gruweldaden die tegen Serviërs zijn gepleegd. Geschiedenis is zelden zo netjes. Tijdens de Tweede Wereldoorlog was de uitroeiing van Serviërs in <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—het door de Ustaše gerunde concentratiekamp—een echte horror. Zelfs in gevallen waarin Serviërs de aanvankelijke agressors waren, werden ze soms op hun beurt slachtoffers, zoals in Operatie Storm (1995), toen Kroatische troepen honderden duizenden Serviërs uit de Krajina-regio verdreven, waarbij velen dood achterbleven. Maar in de Servische nationalistische discours is slachtofferschap nooit slechts een erkenning van geleden pijn; het is een politiek wapen, een rechtvaardiging, en, in de handen van figuren zoals Vučić, een steeds weer aangevuld reservoir van legitimiteit.</p>\n<p><strong>En wat dan? </strong></p>\n<p>Vučić's propagandamachine draait op twee versleten scripts. In beide zijn Serviërs eeuwige slachtoffers, en Vučić is de altijd betrouwbare redder—soms met een assistentie van Rusland of China. In beide is de vijand ofwel de gelaatsloze moordenaar of, vaker, het Westen. De gevolgen van deze verhalen zijn verre van onschuldig.</p>\n<p> </p>\n<p>Net als Milošević voor hem, wapen Vučić het Servische slachtofferschap voor politiek gewin. Een natie die voortdurend onder belegering staat—tenminste in haar eigen verbeelding—heeft een sterke leider nodig, iemand die bereid is de regels te buigen. Deze logica heeft Vučić buitengewone ruimte gegeven, zowel nationaal als in de regio. De mythologie van Vučić de Redder stelt hem in staat om ongrondwettelijk te handelen en ermee weg te komen. In 2016, toen gemaskerde mannen in Belgrado toeschouwers vastbonden, hun telefoons in beslag namen en gebouwen verwoestten onder de dekking van de duisternis—gewapend met knuppels en messen, en degenen die zich verzetten in elkaar sloegen—om ruimte te maken voor een <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 miljard</a> vastgoedproject, werd niemand ter verantwoording geroepen. Een van de nieuwe torens, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, is 42 verdiepingen hoog, hoewel sommige lokale bewoners het iets minder grandioos hebben genoemd: “Vučić's penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>Toen <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesten</a> uitbraken in Belgrado over de nachtelijke sloop, bleef een groot deel van Servië stil. Vučić had hen een ander verhaal verkocht—dat economische ontwikkeling, zelfs als deze werd bereikt door een paar mensenrechten schendingen, de prijs waard was. En zo werd Servië een surveillance-staat. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Duizenden</a> Huawei-camera's uitgerust met gezichts- en kentekenherkenning staan nu langs de straten van Belgrado en ver daarbuiten. Krachtige surveillancetools zoals <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-spyware</a>, Cytrox's Predator, en Clearview AI, verbeteren de mogelijkheid van de overheid om haar burgers te volgen. Ondertussen heeft Servië de snelste democratische achteruitgang in de Balkan ervaren. Freedom House heeft het land opnieuw geclassificeerd van “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">deeltijds vrij</a> naar een “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autocratiserende hybride</a>” regime. Afgezien van verkiezingsfraude, blijven veel Serviërs blind de SNS van Vučić steunen, terwijl de EU Servië blijft belonen met aanzienlijke steun.</p>\n<p> </p>\n<p>Het slachtofferschap verhaal is niet alleen een binnenlands hulpmiddel—het is een geopolitieke destabiliser, vooral gezien het feit dat de Servische media in de hele Balkan opereren. Als zodanig houdt het Serviërs, van Belgrado tot Pale, gevangen in historische grievance, waardoor verzoening met hun buren wordt voorkomen. Het staat in de weg van het oplossen van het Servië-Kosovo-conflict, een situatie die Vučić altijd kan escaleren om af te leiden van problemen thuis. Als de naoorlogse afrekening van Duitsland zijn plaats in Europa hervormde, verhindert Servië's aarzeling om hetzelfde te doen dat het een betekenisvolle rol in de Balkan kan aannemen.</p>\n<p> </p>\n<p>Nationalistisch slachtofferschap remt ook de toekomst van Servië. In de vroege jaren 2010, na jaren van het propageren van <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radicale nationalistische ideologie, </a>stelden Vučić en SNS zich voor als <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-Europees</a>, lezend in de peilingen en een kans voelend. Maar na het veiligstellen van de macht in 2012, herschreef Vučić geleidelijk het script. Hij is geen thermometerleider, die slechts de nationale stemming weerspiegelt; hij is een thermostaat, die deze instelt. De temperatuurverandering was langzaam maar opzettelijk. Tegen 2020, op het hoogtepunt van de COVID-19-pandemie, richtte Vučić zijn pijlen op de EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">verklarend</a>: “Tegenwoordig begrijpen jullie allemaal dat Europese solidariteit niet bestaat. Dat was een sprookje op papier.” Het sprookje werkte. Vandaag de dag steunt <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">slechts 40 procent</a> van de Serviërs de EU-toetreding—de laagste enthousiasme in de regio.</p>\n<p> </p>\n<p>Ondertussen heeft Vučić <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatieve allianties</a> gekoesterd. Zijn voorstelling van China en Rusland als de ware beschermers van Servië heeft tastbare resultaten opgeleverd. Hij heeft <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">deals</a> met Beijing gesloten die de EU-aanvraag van Servië ernstig zullen compliceren—hoewel, met het publieke enthousiasme voor de EU op een historisch laag niveau, Vučić zijn draai nu kan kaderen als democratisch, een loutere reflectie van de populaire wil. Een recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-peiling</a> toont aan dat 60 procent van de Serviërs totalitaire regimes - Rusland (46 procent) of China (14 procent) - als hun belangrijkste bondgenoten beschouwt.</p>\n<p> </p>\n<p>Toch strekt de fictie van Vučić de redder zich uit voorbij de grenzen van Servië. Westerse beleidsmakers, wanhopig op zoek naar een stabiliserende figuur in de Balkan, hebben in zijn act geloofd. Brussel en Washington beschouwen Vučić als een noodzakelijke redder in plaats van een autocratische die protesteerders thuis onderdrukt terwijl hij <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristen</a> in Kosovo mogelijk maakt. Als het Westen echt stabiliteit wil, moet het stoppen met het verwarren van Vučić's zelfmythologie met de realiteit.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić's verhalen zijn niet onschadelijke ficties. Ze zijn ontworpen om macht te consolideren, tegenstanders te discrediteren, allianties met totalitaire regimes te rechtvaardigen en dissent te onderdrukken. Ze hebben Servië op het pad van één-man heerschappij geleid, met Vučić in het centrum, die het verhaal spinnt. Het succes van zijn verhaal is afhankelijk van staatsgecontroleerde media, een gebrek aan persvrijheid, en, opmerkelijk, de toegeeflijkheid van het Westen. Na jaren van <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">belonen</a> van Vučić's destabiliserend gedrag, spreekt de stilte van Brussel en Washington D.C. terwijl pro-regime hooligans studentenprotestanten aanvallen die verantwoording eisen voor de ineenstorting van het canopy in Novi Sad boekdelen.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić mag geloven dat hij een sterker Servië aan het bouwen is, maar de geschiedenis ligt vol met sterke mannen (bijna altijd mannen) die dezelfde claim maakten, om alleen maar verwoesting achter te laten. In Domanović's Vođa volgden de mensen hun blinde leider naar de ondergang omdat ze hun vertrouwen in zijn zekerheid stelden. Maar Vučić is niet blind—hij ziet precies waar hij Servië naartoe leidt. De echte vraag is of het Servische volk, samen met de EU en de VS, ervoor zal kiezen om hun ogen open te houden of gevangen te blijven in de ficties die hij weeft. In tegenstelling tot Domanović's tragische volgelingen, hebben zij nog een keuze.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> is een senior associate bij LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), een visiting fellow bij het European Leadership Network (ELN) in Londen, en een non-resident senior fellow bij het Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington DC.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:57.163",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>De studentenprotesten die de Servische samenleving hebben geschokt na de ramp in Novi Sad, hebben tot nu toe alleen geleid tot symbolische veranderingen in de regering. Maar het systeem zelf blijft intact en zal geen echte afrekening ondergaan zonder een directe confrontatie met de politieke machine die is opgebouwd door president Vučić en zijn inner circle - een systeem dat evenzeer wordt ondersteund door repressie als door een zorgvuldig samengesteld desinformatie-handboek.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"nl",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:58.675",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Про наративи та казки: сценарій авторитарного лідера Сербії",
                key:"uid": string:"449617b0-ce5f-4c65-ae5a-37f7a09f827a",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Трагедія на залізничному вокзалі в <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Нови Сад</a>, другому за величиною місті Сербії, спровокувала хвилю студентських протестів, які охопили країну протягом більше трьох місяців. Демонстранти вимагають відповідальності за корупцію в уряді, але натомість стикаються з жорстокою силою — прихильники режиму <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">б'ють</a> їх на вулицях. Замість того, щоб вирішувати скарги, авторитарний президент Сербії Олександр Вучич розповідає занадто знайому історію. Протести, за його словами, організовані західними розвідувальними агентствами, які прагнуть спровокувати <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">кольорову революцію</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Це наратив, ретельно створений для досягнення мети. У плейбуці Вучича правда є гнучкою, а реальність — це те, що потрібно написати і виконати. Щоб зрозуміти його стратегію, спочатку потрібно звернутися до інструментів вигадки — персонажів, сюжетів і, перш за все, сили переконливої історії.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Лідер</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Деякі сербські коментатори порівнюють Вучича з протагоністом <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Вођа (Лідер)</a>, гострої сатиричної повісті Радоя Домановича. У цій історії група безнадійних людей з бідного місця, не в змозі домовитися про лідера, врешті-решт зупиняється на незнайомцеві. З непохитною впевненістю він веде їх через гори і небезпечні території. Один за одним вони падають — поранені, виснажені, мертві. Тих, хто залишає подорож, називають зрадниками. В кінці залишаються лише троє, і вони роблять шокуюче відкриття: їхній лідер сліпий.</p>\n<p> </p>\n<p>Порівняння вражаюче, але врешті-решт оманливе. Вучич не сліпий чоловік, що блукає в темряві. Він майстер маніпуляцій, який точно знає, куди веде Сербію. На відміну від безпорадного лідера Домановича, Вучич контролює наратив, змінюючи ролі за потреби — жертва, рятівник, переслідувач. Його метод найкраще зрозуміти через психологічну рамку: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">драматичний трикутник Карпмана</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>У 1968 році психолог Стівен Карпман запропонував, що кожна казка працює на основі моделі з трьох персонажів: переслідувача, жертви та рятівника. Переслідувач мучить жертву, тоді як рятівник приходить, щоб врятувати ситуацію. Але геніальність моделі Карпмана полягає в її гнучкості — ролі змінюються, а персонажі повертаються до себе.</p>\n<p> </p>\n<p>Розгляньте казку про Піпця: він починає як рятівник, звільняючи місто від нашестя щурів. Але коли мер відмовляється йому заплатити, він перетворюється на переслідувача, ведучи дітей міста у помсту. Мер, колись жертва щурів, стає переслідувачем, обманюючи Піпця, а потім знову стає жертвою, коли оплакує втрату своїх дітей. В одній наративі ідентичності перевертаються, ролі змінюються.</p>\n<p> </p>\n<p>І так само з Вучичем.</p>\n<p><strong>Входить Вучич</strong></p>\n<p>Олександр Вучич — майстерний оповідач і вмілий виконавець, часто демонструючи ознаки синдрому головного героя. Як і президент США Дональд Трамп, він часто говорить у <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">гіперболах</a> і згадує про себе в третій особі — поведінка, яку психологи часто асоціюють з <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">нарцисичними</a> рисами.</p>\n<p> </p>\n<p>Протягом років медійний ландшафт Сербії був ретельно сформований, щоб відобразити бачення Вучича. З телевізійними мережами та таблоїдами, які міцно знаходяться в <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">обіймах</a> режиму, обрані наративи президента насичують ефір. Вони проголошують економічне \"чудо\" Сербії, ігноруючи ерозію політичних свобод, святкують великі інфраструктурні проекти як свідчення національного прогресу, мінімізуючи екологічні кризи, і формують іноземні сили як або доброзичливих патронів, або таємничих змовників, залежно від потреб дня.</p>\n<p> </p>\n<p>Вучич витрачає багато енергії на виклад своїх поглядів. Одне дослідження показало, що він і його Сербська прогресивна партія (SNS) контролювали майже <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 відсотків</a> всього медійного висвітлення, число, яке було б вражаючим навіть у найдисциплінованіших автократіях. Його монологи вичерпні, іноді буквально. Коли спалахнули протести через його угоду з видобутку літію, Вучич відповів телевізійним блицкригом: за всього <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">чотири дні</a> він провів вражаючі 14 годин і 47 хвилин в ефірі, захищаючи свою позицію з інтенсивністю людини, яка глибоко обурена і абсолютно впевнена у своїй правоті. Його наратив, звичайно, підкріплювався національними мовниками та підлабузницькою таблоїдною пресою.</p>\n<p> </p>\n<p>Його оповідь є нічим іншим, як драматичною. Жоден серб, якщо вірити його власним розповідям, не працює більше, не жертвує більше або не досягає більших досягнень, ніж сам Вучич. В один момент він стверджував, що, незважаючи на відсутність природного академічного таланту, його чиста сила волі привела його до отримання диплома з права summa cum laude за <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">рекордний</a> час. Реальний графік розповідає іншу історію: йому знадобилося шість років, щоб завершити навчання, а його оцінки залишаються загадкою.</p>\n<p> </p>\n<p>Тоді є справа його всеприсутності. Вучич створив <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">божественний образ</a> лідера, який завжди і всюди. Протягом одного дня він може відкрити завод у Новому Саді, провести закриту зустріч з бізнесменами в Белграді, а потім з'явитися на пізньому телевізійному шоу, щоб розмірковувати про майбутнє Сербії. Вистава ніколи не закінчується. Повідомлення ясне: немає Сербії без Вучича.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Улюблені сценарії</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Політичний театр Вучича працює на передбачуваній ротації двох добре відомих сценаріїв. Ці наративи не лише підсилюють його образ; вони формують сприйняття сербського суспільства щодо друзів, ворогів і самої історії.</p>\n<p> </p>\n<p>Перший сценарій зображує Вучича як людину, що постійно під обстрілом — жертву, побиту темними і безіменними силами. Але в драматичному повороті він також є своїм власним рятівником. У цьому викладі Вучич є і дамою, і лицарем, переслідуваним і тріумфуючим.</p>\n<p> </p>\n<p>Візьміть, наприклад, його розповідь про фатальний вечір у жовтні 2000 року, коли Слободан Мілошевич втратив владу. Як розповідає Вучич, він прогулювався з сином, коли двоє “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">наркоманів</a>” здійснили неспровокований напад. Всупереч усім шансам, майбутній президент Сербії в одиночку подолав своїх нападників, нокаутувавши їх. Анекдот багатий на підтекст: Сербія також була під атакою, а падіння Мілошевича відкриє еру хаосу і руйнування. Невисловлене висновок полягає в тому, що лише сильна людина — та, яка може як витримати страждання, так і подолати загрози — може запобігти подальшому колапсу Сербії.</p>\n<p> </p>\n<p>Сербські медіа, які міцно контролюються Вучичем, також були переповнені парадом ймовірних замахів на вбивство, всі вони слідують одній і тій же формулі. Загроза завжди серйозна, але Вучич, завжди герой, відмовляється піддаватися. Коли тодішній міністр внутрішніх справ Олександр Вулін, як повідомляється, “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">тремтів від страху</a>” і закликав президента носити бронежилет після виявлення нібито замаху на вбивство, Вучич, непохитний і безстрашний, відхилив цю пропозицію простим: “Я ніколи його не надягну.” Ці замахи на вбивство дивно бідні на деталі — хто, власне, намагається його вбити і чому? — але вони завжди доходять до одного й того ж висновку: Вучич сміливий і, всупереч усім шансам, виживає.</p>\n<p> </p>\n<p>Другий сценарій розширює наратив жертви за межі самого Вучича, зображуючи всіх сербів — чи з Сербії, чи з Боснії, Косова або Чорногорії — як постійних жертв, тоді як Захід — НАТО, ЄС, Сполучені Штати — грає роль невтомного агресора. І тоді, звичайно, є Вучич, їхній єдиний захисник. У цьому наративі ніхто, крім Вучича, не має сили, розуму або просто присутності, щоб постояти за сербів. Всеприсутність, яку він так ретельно культивував, лише підкріплює уявлення про те, що без нього Сербія була б втрачена.</p>\n<p> </p>\n<p>У цій версії історії албанці Косова не є народом, що бореться за самовизначення. Натомість вони є архітекторами “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">погромів і етнічних чисток</a>” проти сербів Косова, тоді як Вучич, захисник, стоїть твердо, обіцяючи, що ніколи не дозволить Косову бути “відданим”. Обвинувачення є багатим, виходячи від людини, яка колись закликала до <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">геноциду</a> проти босняків під час Боснійської війни і була міністром пропаганди Слободана Мілошевича під час жорстокої кампанії Сербії в Косові, коли майже <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 відсотків</a> албанців Косова були переміщені, і безліч масових вбивств було скоєно.</p>\n<p> </p>\n<p>Тоді була драма навколо резолюції ООН про геноцид у Сребрениці, яку Вучич не зображував як засудження історичної жорстокості, а як прямий <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">напад</a> на сербів скрізь. Він зобразив резолюцію як спробу змалювати всіх сербів як злочинців. А потім, у фінальному жесті, він накрився сербським прапором, пролив кілька <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">крокодилячих сліз</a> і представив себе як єдиного воїна проти жертви сербів. Це була майстерна вистава, яка мала мало спільного з правдою, але все з владою.</p>\n<p> </p>\n<p>На даний момент відповідь Вучича на катастрофу з навісом у Новому Саді коливається між двома сценаріями. Студентські протести, за його словами, є справою <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">іноземних агентів</a> — невидимих злочинців, які замишляють дестабілізувати Сербію. За замовчуванням, він є жертвою, і сербський народ також, чиї важко здобуті досягнення під загрозою. І все ж, як завжди, Вучич — який домінує в сербській політиці вже майже десятиліття і очолює <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">широку корупцію</a> — також зображує себе як рятівника, позиціонуючи себе як посередника між урядом і протестувальниками, єдиною фігурою, здатною відновити порядок.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Про націоналізм жертви</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Кожен, хто провів час на Балканах, визнає, що сербський націоналізм — як у Сербії, так і серед етнічних сербів в інших місцях — живиться менше тріумфом, ніж образою, або, як <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Іван Міленкович</a> висловився, “серби страждають від якогось вічного синдрому жертви.” Відчуття історичної жертви не є лише рисою сербської ідентичності; це її анімаційна сила, емоційний підпорядкований потік, який давно підштовхує націоналістичні амбіції, від <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Великої Сербії</a> до її сучасної інкарнації, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Српски свет</em></a> — “Сербський світ.”</p>\n<p> </p>\n<p>Цей історичний наратив черпає з добре укомплектованого арсеналу ран. Є Битва на Косові (1389), середньовічна сутичка, яка була міфологізована в національно визначальну трагедію. Є тривалий період османського та австро-угорського правління, під час якого серби зазнавали безперервного підкорення. І, звичайно, є кампанія терору Усташів проти сербів під час Другої світової війни, період справжнього жаху, який залишив тривалі шрами.</p>\n<p> </p>\n<p>Слободан Мілошевич, колишній бос Вучича, розумів силу цих образ. Його <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">промова в Газіместані</a> 1989 року, присвячена 600-річчю Битви на Косові, була майстер-класом з історичної реанімації. Щоб підкреслити цю точку, він організував грандіозне, майже релігійне видовище: рештки князя Лазаря, сербського мученика 1389 року, були продемонстровані через території, населені сербами, по всій Югославії. Це був політичний похоронний тур, нагадування про те, що минуле не мертве, а дуже живе — і що вороги Сербії все ще чатують. Це видовище було не лише натяком на історію — це був один з перших іскр, які знову запалили сербський націоналізм по всій Югославії, підживлюючи образи, які сприяли насильницькому розпаду країни.</p>\n<p> </p>\n<p>Наратив жертви не закінчився з Мілошевичем, і не був обмежений середньовічною історією. Сербські медіа продовжують підкреслювати страждання сербів під час югославських війн, особливо бомбардувань НАТО 1990-х років — спочатку націлюючись на військові позиції босняцьких сербів у <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> році під час Боснійської війни, а пізніше вдаривши по залишкам Югославії, до якої входили Сербія та Чорногорія, у <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> році під час Косовської війни. Контекст цих бомбардувань — їхній намір зупинити масові жорстокості — не фігурує в цих звітах. Натомість НАТО зображується як безликий агресор — бездушна сила, що накладає страждання на сербів — погляд, який глибоко вкоренився. Не дивно, що нещодавнє <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опитування Міжнародного республіканського інституту (IRI)</a> показало, що лише 3 відсотки сербів підтримують повне членство в НАТО, тоді як найбільший відсоток (36 відсотків) вважає Сполучені Штати найбільшою загрозою для своєї країни.</p>\n<p> </p>\n<p>Кремль, завжди чутливий до наративів західних злочинів, не дозволив цим почуттям пропасти. Російська пропаганда на Балканах підсилює як реальні, так і уявні страждання сербів, зображуючи Захід як постійного злочинця. У 2019 році міністерства культури Росії та Сербії спільно виробили <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Балканська лінія), екшн-фільм у стилі Голлівуду, який вигадує останні дні Косовської війни. У його розповіді серби є благородними жертвами, косовари — кровожерливими військовими злочинцями, підтримуваними НАТО, а росіяни — стоїчні, героїчні — мчать на допомогу. Фільм обгортається в історичну точність, але це бурхливе дезінформаційне шоу, пастиш образи, загорнуте в естетику військової відваги.</p>\n<p> </p>\n<p>Це не зменшує дуже реальних жорстокостей, скоєних проти сербів. Історія рідко буває такою охайною. Під час Другої світової війни знищення сербів у <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Ясеновці</a> — концентраційному таборі, що управлявся Усташами — було справжнім жахом. Навіть у випадках, коли серби були початковими агресорами, вони іноді ставали жертвами, як у Операції Шторм (1995), коли хорватські сили вигнали сотні тисяч сербів з регіону Країна, залишивши багатьох мертвими. Але в сербському націоналістичному дискурсі жертва ніколи не є просто визнанням минулих страждань; це політична зброя, виправдання, і, в руках таких фігур, як Вучич, безперервне джерело легітимності.</p>\n<p><strong>І що з того?</strong></p>\n<p>Пропагандистська машина Вучича працює на двох добре відомих сценаріях. У обох серби є постійними жертвами, а Вучич — завжди надійним рятівником — іноді з допомогою Росії або Китаю. У обох випадках ворог або безликий вбивця, або, частіше, Захід. Наслідки цих наративів далеко не безневинні.</p>\n<p> </p>\n<p>Як і Мілошевич до нього, Вучич використовує сербську жертву для політичної вигоди. Нація, що постійно під обстрілом — принаймні у своїй уяві — потребує сильного лідера, готового порушити правила. Ця логіка надала Вучичу надзвичайну свободу дій, як на внутрішньому, так і на регіональному рівнях. Міфологія Вучича Рятівника дозволяє йому діяти неконституційно і залишатися безкарним. У 2016 році, коли озброєні люди в Белграді зв'язали свідків, конфіскували їхні телефони і знищили будівлі під покровом темряви — озброєні битами і ножами, б'ючи тих, хто чинив опір — щоб звільнити місце для <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 мільярдів євро</a> нерухомого майна, ніхто не поніс відповідальності. Одна з нових веж, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, висотою 42 поверхи, хоча деякі місцеві жителі назвали її чимось менш грандіозним: “членом Вучича”.</p>\n<p> </p>\n<p>Коли <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">протести</a> спалахнули в Белграді через нічну демонтаж, більша частина Сербії залишалася мовчазною. Вучич продав їм інший наратив — що економічний розвиток, навіть якщо досягнуто через кілька порушень прав людини, вартий ціни. І так, Сербія стала державою спостереження. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Тисячі</a> камер Huawei з розпізнаванням облич і номерних знаків тепер стоять на вулицях Белграда і далеко за його межами. Потужні інструменти спостереження, такі як <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">шпигунське програмне забезпечення Pegasus</a>, Cytrox’s Predator і Clearview AI, підвищують здатність уряду відстежувати своїх громадян. Тим часом Сербія пережила найшвидше демократичне відкат у Балканах. Freedom House перекласифікував країну з “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">частково вільної</a> на “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">автократичний гібрид</a>” режим. Окрім фальсифікації виборів, багато сербів продовжують сліпо підтримувати SNS Вучича, тоді як ЄС продовжує нагороджувати Сербію значною підтримкою.</p>\n<p> </p>\n<p>Наратив жертви є не лише внутрішнім інструментом — це геополітичний дестабілізатор, особливо враховуючи, що сербські медіа працюють по всіх Балканах. Таким чином, він утримує сербів, від Белграда до Пале, у пастці історичної образи, заважаючи примиренню з їхніми сусідами. Це стоїть на заваді вирішенню конфлікту Сербія-Косово, ситуації, яку Вучич завжди може ескалувати, щоб відвернути увагу від проблем вдома. Якщо повоєнне переосмислення Німеччини змінило її місце в Європі, то небажання Сербії зробити те ж саме заважає їй зайняти значну роль на Балканах.</p>\n<p> </p>\n<p>Націоналістичний жертва також гальмує майбутнє Сербії. На початку 2010-х років, після років пропагування <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">радикальної націоналістичної ідеології</a>, Вучич і SNS представили себе як <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">проєвропейські</a>, читаючи опитування і відчуваючи можливість. Але після того, як вони отримали владу в 2012 році, Вучич поступово переписав сценарій. Він не є лідером-термометром, який просто відображає національний настрій; він термостат, який його встановлює. Зміна температури була повільною, але навмисною. До 2020 року, на піку пандемії COVID-19, Вучич націлився на ЄС, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">оголосивши</a>: “Тепер ви всі зрозуміли, що європейської солідарності не існує. Це була казка на папері.” Казка спрацювала. Сьогодні <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">лише 40 відсотків</a> сербів підтримують вступ до ЄС — найнижчий рівень ентузіазму в регіоні.</p>\n<p> </p>\n<p>Тим часом Вучич виховав <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">альтернативні альянси</a>. Його зображення Китаю та Росії як справжніх захисників Сербії дало відчутні результати. Він підписав <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">угоди</a> з Пекіном, які серйозно ускладнять заявку Сербії на вступ до ЄС — хоча, з публічним ентузіазмом щодо ЄС на історичному мінімумі, Вучич тепер може представити свій поворот як демократичний, просте відображення народної волі. Нещодавнє <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опитування IRI</a> показує, що 60 відсотків сербів вважають тоталітарні режими - Росію (46 відсотків) або Китай (14 відсотків) - своїми найважливішими союзниками.</p>\n<p> </p>\n<p>Проте вигадка Вучича Рятівника виходить за межі кордонів Сербії. Західні політики, які прагнуть стабілізуючу фігуру на Балканах, повірили в його акт. Брюссель і Вашингтон ставляться до Вучича як до необхідного рятівника, а не як до автократа, який придушує протестувальників вдома, одночасно дозволяючи <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">терористам</a> у Косові. Якщо Захід справді хоче стабільності, він повинен перестати плутати самоміфологію Вучича з реальністю.</p>\n<p> </p>\n<p>Наративи Вучича не є безневинними вигадками. Вони створені для консолідації влади, дискредитації опонентів, виправдання альянсів з тоталітарними режимами та придушення інакодумства. Вони привели Сербію на шлях одноладного правління, з Вучичем у центрі, що плете цю історію. Успіх його наративу залежить від контрольованих державою медіа, відсутності свободи преси і, що важливо, потурання Заходу. Після років <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">нагородження</a> дестабілізуючої поведінки Вучича, мовчання з Брюсселя та Вашингтона, коли проурядові головорізи нападають на студентських протестувальників, які вимагають відповідальності за обвал навісу в Новому Саді, говорить саме за себе.</p>\n<p> </p>\n<p>Вучич може вірити, що будує сильнішу Сербію, але історія переповнена сильними людьми (майже завжди чоловіками), які робили те ж саме, лише щоб залишити після себе руїни. У Домановича Вођа народ слідував за своїм сліпим лідером до загибелі, бо покладався на його впевненість. Але Вучич не сліпий — він точно знає, куди веде Сербію. Справжнє питання полягає в тому, чи виберуть сербський народ, разом з ЄС і США, тримати очі відкритими чи залишитися в полоні вигадок, які він плете. На відміну від трагічних послідовників Домановича, у них все ще є вибір.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Д-р Леон Хартвелл</strong> є старшим співробітником LSE IDEAS, Лондонської школи економіки (LSE), запрошеним науковцем Європейської мережі лідерства (ELN) у Лондоні та старшим науковим співробітником Центру аналізу європейської політики (CEPA) у Вашингтоні.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:57.724",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Студентські протести, які потрясли сербське суспільство після катастрофи в Новому Саді, поки що призвели лише до символічних змін у владі. Але сама система залишається незмінною і не зіткнеться з істинним розрахунком без прямого протистояння з політичною машиною, створеною президентом Вучичем та його найближчим оточенням — системою, що підтримується як репресією, так і ретельно продуманим посібником з дезінформації.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"uk",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:00.045",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Su narrazioni e fiabe: il manuale del leader autoritario della Serbia",
                key:"uid": string:"4d6ad23f-480b-4abb-acea-b5798026f443",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Una tragedia in una stazione ferroviaria a <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, la seconda città più grande della Serbia, ha innescato un'ondata di proteste studentesche che ha attraversato il paese per oltre tre mesi. I manifestanti chiedono responsabilità per la corruzione del governo, ma sono stati accolti con brutalità—<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">teppisti</a> pro-regime che li picchiano per le strade. Invece di affrontare i reclami, il presidente autoritario della Serbia, Aleksandar Vučić, ha raccontato una storia fin troppo familiare. Le proteste, sostiene, sono orchestrate da agenzie di intelligence occidentali intenzionate a fomentare una <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">rivoluzione colorata</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>È una narrazione accuratamente costruita per servire uno scopo. Nel manuale di Vučić, la verità è malleabile e la realtà è qualcosa da scrivere e interpretare. Per comprendere la sua strategia, bisogna prima rivolgersi agli strumenti della finzione: personaggi, trame e, soprattutto, il potere di una storia avvincente.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Il Leader</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Alcuni commentatori serbi hanno paragonato Vučić al protagonista di <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Il Leader)</a>, un racconto satirico pungente di Radoje Domanović. Nella storia, un gruppo di persone disperate provenienti da un luogo impoverito, incapaci di mettersi d'accordo su un leader, alla fine si affida a uno sconosciuto. Con una fiducia incrollabile, li guida attraverso montagne e terreni pericolosi. Uno dopo l'altro, cadono—feriti, esausti, morti. Coloro che abbandonano il viaggio vengono etichettati come traditori. Alla fine, ne rimangono solo tre, e fanno una scoperta scioccante: il loro leader è cieco.</p>\n<p> </p>\n<p>Il confronto è sorprendente, ma alla fine fuorviante. Vučić non è un uomo cieco che barcolla nel buio. È un maestro manipolatore che sa esattamente dove sta portando la Serbia. A differenza del leader sfortunato di Domanović, Vučić controlla la narrazione, cambiando i ruoli secondo necessità—vittima, salvatore, persecutore. Il suo metodo può essere compreso meglio attraverso un quadro psicologico: il <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triangolo drammatico di Karpman</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Nel 1968, lo psicologo Stephen Karpman propose che ogni fiaba operi su un modello a tre personaggi: il persecutore, la vittima e il salvatore. Il persecutore tormenta la vittima, mentre il salvatore interviene per salvare la situazione. Eppure, il genio del modello di Karpman risiede nella sua fluidità: i ruoli si spostano e i personaggi tornano su se stessi.</p>\n<p> </p>\n<p>Considera la storia del Pifferaio Magico: inizia come un salvatore, liberando una città da un'infestazione di ratti. Ma quando il sindaco si rifiuta di pagarlo, si trasforma in un persecutore, portando via i bambini della città in vendetta. Il sindaco, un tempo vittima dei ratti, diventa il persecutore ingannando il Pifferaio, poi torna a essere vittima mentre piange la perdita dei suoi bambini. In una singola narrazione, le identità vengono sovvertite, i ruoli invertiti.</p>\n<p> </p>\n<p>E così è con Vučić.</p>\n<p><strong>Entra Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić è un narratore abile e un performer esperto, che spesso mostra segni di sindrome del protagonista. Come il presidente degli Stati Uniti Donald Trump, parla frequentemente in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">iperboli</a> e si riferisce a se stesso in terza persona—un comportamento che gli psicologi spesso associano a tratti <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisistici</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Negli anni, il panorama mediatico serbo è stato accuratamente modellato per riflettere la visione di Vučić. Con le reti televisive e i tabloid saldamente nella <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">morsa</a> del regime, le narrazioni scelte dal presidente saturano le onde radio. Annunciano il “miracolo” economico della Serbia mentre ignorano l'erosione delle libertà politiche, celebrano grandi progetti infrastrutturali come testimonianze del progresso nazionale mentre minimizzano le crisi ambientali, e inquadrano le potenze straniere come patroni benevoli o cospiratori oscuri, a seconda delle necessità del giorno.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić spende molta energia nel narrare le sue opinioni. Uno studio ha scoperto che lui e il suo Partito Progressista Serbo (SNS) controllavano quasi <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">il 90 percento</a> di tutta la copertura mediatica, un numero che sarebbe impressionante anche nelle più disciplinate delle autocrazie. I suoi monologhi sono esaustivi, a volte letteralmente. Quando sono scoppiate le proteste per il suo accordo di estrazione del litio, Vučić ha risposto con un blitzkrieg televisivo: in appena <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">quattro giorni</a>, ha accumulato un incredibile 14 ore e 47 minuti di tempo di trasmissione in diretta, difendendo la sua posizione con l'intensità di un uomo sia profondamente offeso che completamente certo della propria rettitudine. La sua narrazione è stata, ovviamente, rinforzata dai broadcaster nazionali e da una stampa tabloid servile.</p>\n<p> </p>\n<p>La sua narrazione è niente se non drammatica. Nessun serbo, se si deve credere ai suoi racconti, lavora di più, sacrifica di più o ottiene risultati maggiori di Vučić stesso. A un certo punto, ha affermato che nonostante mancasse di talento accademico naturale, la sua pura forza di volontà lo aveva spinto a conseguire una laurea in giurisprudenza summa cum laude in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">tempo record</a>. La cronologia reale racconta una storia diversa: ci sono voluti sei anni per completare i suoi studi, e i suoi voti rimangono un mistero.</p>\n<p> </p>\n<p>Poi c'è la questione della sua onnipresenza. Vučić ha coltivato un <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">immagine divina</a> di un leader che è ovunque, sempre. Nel corso di un solo giorno, potrebbe inaugurare una fabbrica a Novi Sad, tenere un incontro a porte chiuse con i leader aziendali a Belgrado e poi apparire in un programma televisivo notturno per riflettere sul futuro della Serbia. La performance non si ferma mai. Il messaggio è chiaro: non c'è Serbia senza Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>I copioni preferiti</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Il teatro politico di Vučić opera su una rotazione prevedibile di due copioni ben collaudati. Queste narrazioni non solo rafforzano la sua immagine; plasmano la percezione del pubblico serbo riguardo a amici, nemici e alla storia stessa.</p>\n<p> </p>\n<p>Il primo copione presenta Vučić come un uomo perpetuamente sotto assedio—una vittima, maltrattata da forze oscure e senza nome. Ma in un colpo di scena drammatico, è anche il suo stesso salvatore. In questo racconto, Vučić è sia la damigella che il cavaliere, il perseguitato e il trionfante.</p>\n<p> </p>\n<p>Prendi, ad esempio, il suo racconto di una fatale sera di ottobre 2000, proprio mentre Slobodan Milošević stava perdendo il potere. Come racconta Vučić, stava facendo una passeggiata con suo figlio quando due “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogati</a>” hanno lanciato un attacco ingiustificato. Contro ogni previsione, il futuro presidente serbo ha sopraffatto da solo i suoi aggressori, mettendoli fuori combattimento. L'aneddoto è ricco di sottotesti: anche la Serbia era sotto attacco, e la caduta di Milošević avrebbe aperto la strada a un'era di caos e rovina. La conclusione non detta è che solo un uomo forte—uno che può sia sopportare la sofferenza che sconfiggere le minacce—può mantenere la Serbia da un ulteriore crollo.</p>\n<p> </p>\n<p>I media serbi, saldamente sotto il controllo di Vučić, sono stati anche inondati da una sfilza di presunti complotti di assassinio, tutti seguendo la stessa formula. La minaccia è sempre grave, ma Vučić, eterno eroe, rifiuta di essere intimidito. Quando l'allora ministro dell'Interno Aleksandar Vulin è stato riportato come “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremante di paura</a>” e ha implorato il presidente di indossare un giubbotto antiproiettile dopo la scoperta di un presunto complotto di assassinio, Vučić, fermo e impavido, ha respinto la proposta con un semplice: “Non lo indosserò mai.” Questi complotti di assassinio sono curiosamente leggeri nei dettagli—chi, esattamente, sta cercando di ucciderlo, e perché?—ma raggiungono invariabilmente la stessa conclusione: Vučić è coraggioso e, contro ogni previsione, sopravvive.</p>\n<p> </p>\n<p>Il secondo copione di riferimento espande la narrazione della vittimizzazione oltre Vučić stesso, presentando tutti i serbi—che provengano dalla Serbia, dalla Bosnia, dal Kosovo o dal Montenegro—come vittime perpetue, mentre l'Occidente—NATO, UE, Stati Uniti—svolge il ruolo di aggressore implacabile. E poi, naturalmente, c'è Vučić, il loro unico difensore. In questa narrazione, nessuno tranne Vučić ha la forza, l'intelligenza o la pura presenza per difendere i serbi. L'onnipresenza che ha così accuratamente coltivato rafforza solo l'idea che senza di lui, la Serbia sarebbe perduta.</p>\n<p> </p>\n<p>In questa versione della storia, gli albanesi del Kosovo non sono un popolo che lotta per l'autodeterminazione. Piuttosto, sono gli architetti di “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogrom e pulizia etnica</a>” contro i serbi del Kosovo, mentre Vučić, il protettore, rimane fermo, promettendo che non permetterà mai che il Kosovo venga “regalato.” L'accusa è ricca, proveniente da un uomo che una volta ha invocato il <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocidio</a> contro i bosniaci durante la guerra in Bosnia e ha servito come ministro della propaganda di Slobodan Milošević durante la brutale campagna della Serbia in Kosovo, quando quasi <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">il 90 per cento</a> degli albanesi del Kosovo furono sfollati e innumerevoli massacri furono commessi.</p>\n<p> </p>\n<p>Poi c'è stata la drammaticità attorno alla Risoluzione dell'ONU sul genocidio di Srebrenica, che Vučić ha inquadrato non come una condanna di un'atrocità storica, ma come un diretto <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">assalto</a> ai serbi ovunque. Ha ritratto la risoluzione come un tentativo di dipingere tutti i serbi come villain. E poi, in un ultimo colpo di scena, si è avvolto nella bandiera serba, ha versato alcune <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lacrime di coccodrillo</a>, e si è presentato come l'unico guerriero contro la vittimizzazione serba. È stata una performance magistrale, che aveva poco a che fare con la verità, ma tutto a che fare con il potere.</p>\n<p> </p>\n<p>Attualmente, la risposta di Vučić al disastro della copertura di Novi Sad oscilla tra i due copioni di riferimento. Le proteste studentesche, suggerisce, sono opera di <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agenti stranieri</a>—perpetratori invisibili che tramano per destabilizzare la Serbia. Per implicazione, lui è la vittima, e lo sono anche il popolo serbo, il cui progresso conquistato con fatica è sotto attacco. Eppure, come sempre, Vučić—che ha dominato la politica serba per quasi un decennio e ha presieduto a <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">una corruzione diffusa</a>—si presenta anche come il salvatore, posizionandosi come il mediatore tra il governo e i manifestanti, l'unica figura capace di ripristinare l'ordine.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Sul nazionalismo della vittimizzazione</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Chiunque abbia trascorso del tempo nei Balcani riconoscerà che il nazionalismo serbo—sia in Serbia che tra gli etnici serbi altrove—è alimentato meno dal trionfo che dal risentimento, o come <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> ha detto, “i serbi soffrono di una sorta di sindrome di vittimizzazione eterna.” Il senso di vittimizzazione storica non è solo una caratteristica dell'identità serba; è la sua forza animatrice, il sottofondo emotivo che da tempo alimenta le ambizioni nazionaliste, da <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Grande Serbia</a> alla sua incarnazione moderna, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—il “Mondo Serbo.”</p>\n<p> </p>\n<p>Questa narrazione storica attinge a un arsenale ben fornito di ferite. C'è la Battaglia di Kosovo (1389), uno scontro medievale che è stato mitizzato in una tragedia definente per la nazione. C'è la lunga era di dominio ottomano e austro-ungarico, durante la quale i serbi hanno subito una sottomissione incessante. E c'è, naturalmente, la campagna di terrore degli Ustaša contro i serbi durante la Seconda Guerra Mondiale, un periodo di autentico orrore che ha lasciato cicatrici durature.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, il precedente capo di Vučić, ha compreso il potere di questi risentimenti meglio di molti altri. Il suo <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">discorso di Gazimestan</a> del 1989, commemorando il 600<sup>mo</sup> anniversario della Battaglia di Kosovo, è stata una lezione magistrale di riattivazione storica. Per sottolineare il punto, ha orchestrato uno spettacolo grandioso, quasi religioso: i resti del principe Lazar, il martire serbo del 1389, sono stati sfilati attraverso i territori abitati dai serbi in tutta la Jugoslavia. È stato un tour funebre politico, un promemoria che il passato non era morto, ma molto vivo—e che i nemici della Serbia erano ancora in agguato. Questo spettacolo non era solo un cenno alla storia—è stata una delle prime scintille che hanno riacceso il nazionalismo serbo in tutta la Jugoslavia, alimentando risentimenti che avrebbero contribuito alla violenta disintegrazione del paese.</p>\n<p> </p>\n<p>La narrazione della vittimizzazione non è finita con Milošević, né è stata confinata alla storia medievale. I media serbi continuano a mettere in evidenza la sofferenza dei serbi durante le guerre jugoslave, specialmente i bombardamenti della NATO degli anni '90—prima prendendo di mira le posizioni militari serbo-bosniache nel <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> durante la guerra in Bosnia, e successivamente colpendo la Jugoslavia residua, che includeva Serbia e Montenegro, nel <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> durante la guerra del Kosovo. Il contesto di questi bombardamenti—il loro intento di fermare atrocità su larga scala—non figura in questi resoconti. Invece, la NATO è inquadrata come l'aggressore senza volto—una forza insensibile che impone sofferenza ai serbi—una visione che ha preso radici profonde. Non sorprende che un recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaggio dell'Istituto Repubblicano Internazionale (IRI)</a> abbia trovato che solo il 3 per cento dei serbi favorisce l'adesione completa alla NATO, mentre la percentuale più alta (36 per cento) vede gli Stati Uniti come la maggiore minaccia per il proprio paese.</p>\n<p> </p>\n<p>Il Cremlino, sempre attento alle narrazioni di malefatte occidentali, non ha lasciato che questo sentimento andasse sprecato. La propaganda russa nei Balcani amplifica sia la vittimizzazione serba reale che quella immaginaria, dipingendo l'Occidente come un villain perpetuo. Nel 2019, i ministeri della cultura di Russia e Serbia hanno co-prodotto <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linea Balcanica), un film d'azione in stile Hollywood che fictiona i giorni finali della guerra del Kosovo. Nel suo racconto, i serbi sono nobili vittime, i kosovari sono criminali di guerra assetati di sangue sostenuti dalla NATO, e i russi—stoici, eroici—accorrono in soccorso. Il film si avvolge in una presunta accuratezza storica, ma è un tumulto di disinformazione, un pastiche di risentimento avvolto nell'estetica del vanto militare.</p>\n<p> </p>\n<p>Nessuna di queste affermazioni intende sminuire le atrocità molto reali commesse contro i serbi. La storia è raramente così ordinata. Durante la Seconda Guerra Mondiale, lo sterminio dei serbi a <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—il campo di concentramento gestito dagli Ustaša—è stato un autentico orrore. Anche nei casi in cui i serbi erano gli aggressori iniziali, a volte diventavano vittime a loro volta, come nell'Operazione Tempesta (1995), quando le forze croate espulsero centinaia di migliaia di serbi dalla regione della Krajina, lasciando molti morti nel loro cammino. Ma nel discorso nazionalista serbo, la vittimizzazione non è mai solo un riconoscimento della sofferenza passata; è un'arma politica, una giustificazione e, nelle mani di figure come Vučić, un pozzo di legittimità sempre rifornito.</p>\n<p><strong>E quindi? </strong></p>\n<p>La macchina di propaganda di Vučić funziona su due copioni ben collaudati. In entrambi, i serbi sono vittime perpetue, e Vučić è il salvatore sempre affidabile—talvolta con un aiuto da parte della Russia o della Cina. In entrambi, il nemico è o l'assassino senza volto o, più spesso, l'Occidente. Le conseguenze di queste narrazioni sono tutt'altro che benigni.</p>\n<p> </p>\n<p>Come Milošević prima di lui, Vučić arma la vittimizzazione serba per guadagno politico. Una nazione perpetuamente sotto assedio—almeno nella propria immaginazione—ha bisogno di un leader forte, disposto a piegare le regole. Questa logica ha dato a Vučić un'eccezionale libertà d'azione, sia a livello nazionale che nella regione. La mitologia di Vučić il Salvatore gli consente di agire in modo incostituzionale e di farla franca. Nel 2016, quando uomini mascherati a Belgrado hanno legato i testimoni, confiscato i loro telefoni e abbattuto edifici sotto la copertura dell'oscurità—armati di mazze e coltelli, picchiando coloro che resistevano—per liberare spazio per un progetto immobiliare da <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliardi di euro</a>, nessuno è stato ritenuto responsabile. Una delle nuove torri, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, è alta 42 piani, anche se alcuni locali l'hanno soprannominata con qualcosa di meno grandioso: “il pene di Vučić”.</p>\n<p> </p>\n<p>Quando <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">sono scoppiate proteste</a> a Belgrado per la demolizione notturna, gran parte della Serbia è rimasta in silenzio. Vučić li aveva convinti con una narrazione diversa—che lo sviluppo economico, anche se ottenuto attraverso alcune violazioni dei diritti umani, valesse il prezzo. E così, la Serbia è diventata uno stato di sorveglianza. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Migliaia</a> di telecamere Huawei dotate di riconoscimento facciale e delle targhe ora costellano le strade di Belgrado e oltre. Strumenti di sorveglianza potenti come <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">il software spia Pegasus</a>, il Predator di Cytrox e Clearview AI, migliorano la capacità del governo di monitorare i propri cittadini. Nel frattempo, la Serbia ha vissuto il più rapido regresso democratico nei Balcani. Freedom House ha riclassificato il paese da “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parzialmente libero</a> a un regime “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">ibrido autocratizzante</a>.” A parte le frodi elettorali, molti serbi continuano a sostenere ciecamente il SNS di Vučić, mentre l'UE continua a premiare la Serbia con un sostegno significativo.</p>\n<p> </p>\n<p>La narrazione della vittimizzazione non è solo uno strumento domestico—è un destabilizzatore geopolitico, specialmente considerando che i media serbi operano in tutto il Balkans. In quanto tale, tiene i serbi, da Belgrado a Pale, intrappolati nel risentimento storico, impedendo la riconciliazione con i loro vicini. Si frappone alla risoluzione del conflitto Serbia-Kosovo, una situazione che Vučić può sempre intensificare per distogliere l'attenzione dai problemi interni. Se il bilancio postbellico della Germania ha rimodellato il suo posto in Europa, la riluttanza della Serbia a fare lo stesso le impedisce di assumere un ruolo significativo nei Balcani.</p>\n<p> </p>\n<p>Il nazionalismo della vittimizzazione frena anche il futuro della Serbia. Nei primi anni 2010, dopo anni di propagazione di <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ideologia nazionalista radicale, </a>Vučić e il SNS si sono presentati come <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europei</a>, leggendo i sondaggi e percependo un'opportunità. Ma dopo aver ottenuto il potere nel 2012, Vučić ha gradualmente riscritto il copione. Non è un leader termometro, che riflette semplicemente l'umore nazionale; è un termostato, che lo imposta. Il cambiamento di temperatura è stato lento ma deliberato. Nel 2020, al culmine della pandemia di COVID-19, Vučić ha preso di mira l'UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">dichiarando</a>: “Ormai, tutti voi avete capito che la solidarietà europea non esiste. Era una favola su carta.” La favola ha funzionato. Oggi, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">solo il 40 per cento</a> dei serbi sostiene l'adesione all'UE—il livello di entusiasmo più basso nella regione.</p>\n<p> </p>\n<p>Nel frattempo, Vučić ha coltivato <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alleanze alternative</a>. La sua rappresentazione della Cina e della Russia come veri protettori della Serbia ha prodotto risultati tangibili. Ha firmato <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">accordi</a> con Pechino che complicheranno gravemente la candidatura della Serbia all'UE—anche se, con l'entusiasmo pubblico per l'UE ai minimi storici, Vučić può ora inquadrare la sua svolta come democratica, una mera riflessione della volontà popolare. Un recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">sondaggio dell'IRI</a> mostra che il 60 per cento dei serbi identifica i regimi totalitari - Russia (46 per cento) o Cina (14 per cento) - come i loro alleati più importanti.</p>\n<p> </p>\n<p>Eppure la finzione di Vučić il salvatore si estende oltre i confini della Serbia. I responsabili politici occidentali, disperati di trovare una figura stabilizzante nei Balcani, hanno creduto alla sua recita. Bruxelles e Washington trattano Vučić come un salvatore necessario piuttosto che come un autocrate che reprime i manifestanti a casa mentre consente ai <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristi</a> in Kosovo. Se l'Occidente desidera davvero stabilità, deve smettere di scambiare la mitologia di Vučić per realtà.</p>\n<p> </p>\n<p>Le narrazioni di Vučić non sono finzioni innocue. Sono progettate per consolidare il potere, screditare gli avversari, giustificare alleanze con regimi totalitari e sopprimere il dissenso. Hanno portato la Serbia lungo il cammino del governo di un solo uomo, con Vučić al centro, che racconta la storia. Il successo della sua narrazione si basa su media controllati dallo stato, un'assenza di libertà di stampa e, in particolare, sull'indulgenza dell'Occidente. Dopo anni di <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">premiare</a> il comportamento destabilizzante di Vučić, il silenzio di Bruxelles e Washington D.C. mentre i teppisti pro-regime aggrediscono i manifestanti studenteschi che chiedono responsabilità per il crollo della copertura di Novi Sad parla chiaro.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić potrebbe credere di costruire una Serbia più forte, ma la storia è costellata di uomini forti (quasi sempre uomini) che hanno fatto la stessa affermazione, solo per lasciare rovine dietro di sé. Nel Vođa di Domanović, il popolo seguì il proprio leader cieco verso la rovina perché riponeva fiducia nella sua certezza. Ma Vučić non è cieco—vede esattamente dove sta portando la Serbia. La vera domanda è se il popolo serbo, insieme all'UE e agli Stati Uniti, sceglierà di tenere gli occhi aperti o rimarrà prigioniero delle finzioni che egli tesse. A differenza dei tragici seguaci di Domanović, hanno ancora una scelta.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> è un associato senior presso LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), un ricercatore ospite presso l'European Leadership Network (ELN) a Londra e un senior fellow non residente presso il Center for European Policy Analysis (CEPA) a Washington DC.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:56.371",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Le proteste studentesche che hanno scosso la società serba dopo il disastro di Novi Sad hanno finora portato solo a cambiamenti simbolici nel governo. Ma il sistema stesso rimane intatto e non affronterà un vero confronto senza una diretta opposizione alla macchina politica costruita dal presidente Vučić e dal suo cerchio ristretto—un sistema sostenuto tanto dalla repressione quanto da un manuale di disinformazione accuratamente elaborato.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"it",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:50.155",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"О наративима и бајкама: Планирање ауторитарног вође Србије",
                key:"uid": string:"5e8b515c-c1d1-4565-97e7-09950c087b25",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Tragedija na železničkoj stanici u <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novom Sadu</a>, drugom po veličini gradu u Srbiji, pokrenula je talas studentskih protesta koji traje više od tri meseca. Demonstranti traže odgovornost za korupciju u vladi, ali su naišli na brutalnu silu—pro-režimski <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">huligani</a> ih udaraju na ulicama. Umesto da se bavi pritužbama, autoritarni predsednik Srbije, Aleksandar Vučić, ispričao je priču koja je previše poznata. Protesti, tvrdi on, orkestriraju zapadne obaveštajne agencije koje žele da izazovu <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">obojenu revoluciju</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>To je narativ pažljivo osmišljen da služi svrsi. U Vučićevom priručniku, istina je promenljiva, a stvarnost je nešto što treba napisati i izvesti. Da bi se razumela njegova strategija, prvo se mora obratiti alatima fikcije—likovima, zapletima i, iznad svega, snagom uverljive priče.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Vođa</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Neki srpski komentatori uporedili su Vučića sa protagonistom <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođe</a>, oštroumne satirične priče Radoja Domanovića. U priči, grupa očajnih ljudi iz osiromašenog mesta, nesposobna da se dogovori o vođi, konačno se odlučuje za stranca. Sa nepokolebljivim samopouzdanjem, vodi ih preko planina i kroz opasne terene. Jedan po jedan, padaju—povređeni, iscrpljeni, mrtvi. Oni koji napuste putovanje označeni su kao izdajnici. Na kraju, ostaju samo trojica, i otkrivaju šokantnu istinu: njihov vođa je slep.</p>\n<p> </p>\n<p>Uporedba je upečatljiva, ali na kraju obmanjujuća. Vučić nije slep čovek koji se sapliće u tami. On je majstor manipulator koji tačno zna kuda vodi Srbiju. Za razliku od Domanovićevog nesrećnog vođe, Vučić kontroliše narativ, menjajući uloge po potrebi—žrtva, spasilac, progonitelj. Njegova metoda se najbolje razume kroz psihološki okvir: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanov dramatični trougao</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Godine 1968, psiholog Stiven Karpman predložio je da svaka bajka funkcioniše na modelu od tri lika: progonitelj, žrtva i spasilac. Progonitelj muči žrtvu, dok spasilac dolazi da spasi dan. Ipak, genijalnost Karpmanovog modela leži u njegovoj fluidnosti—uloge se menjaju, a likovi se vraćaju na sebe.</p>\n<p> </p>\n<p>Razmislite o priči o Pipedajku: on počinje kao spasilac, oslobađajući grad od infestacije pacova. Ali kada mu gradonačelnik odbije da plati, on se pretvara u progonitelja, odvodeći decu iz grada u osvetu. Gradonačelnik, nekada žrtva pacova, postaje progonitelj prevarom Pipedajka, a zatim se ponovo vraća u ulogu žrtve dok tuguje za gubitkom svoje dece. U jednoj naraciji, identiteti su preokrenuti, uloge su promenjene.</p>\n<p> </p>\n<p>I tako je to sa Vučićem.</p>\n<p><strong>Uđe Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić je majstorski pripovedač i vešt izvođač, često pokazujući znakove sindroma glavnog lika. Kao i predsednik SAD Donald Tramp, često govori u <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbolama</a> i se obraća sebi u trećem licu—ponašanje koje psiholozi često povezuju sa <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcističkim</a> osobinama.</p>\n<p> </p>\n<p>Tokom godina, medijski pejzaž Srbije pažljivo je oblikovan da odražava Vučićevu viziju. Sa televizijskim mrežama i tabloidima čvrsto u <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">šakama</a> režima, predsednikove izabrane naracije saturiraju etar. Oni trube o ekonomskom “čudu” Srbije dok ignorišu eroziju političkih sloboda, slave velike infrastrukturne projekte kao testament nacionalnom napretku dok minimiziraju ekološke krize, i prikazuju strane sile kao ili dobrotvore ili sumnjive zaverenike, u zavisnosti od potreba dana.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić troši mnogo energije na iznošenje svojih stavova. Jedna studija je pokazala da je on i njegova Srpska napredna stranka (SNS) kontrolisali skoro <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procenata</a> svih medijskih izveštaja, broj koji bi bio impresivan čak i u najdisciplinovanijim autokratijama. Njegovi monolozi su iscrpljujući, ponekad doslovno. Kada su protesti izbili zbog njegovog ugovora o eksploataciji litijuma, Vučić je odgovorio televizijskim blitzkriegom: u samo <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">četiri dana</a>, proveo je neverovatnih 14 sati i 47 minuta u direktnom prenosu, braneći svoj stav sa intenzitetom čoveka koji je i duboko povređen i potpuno siguran u svoju ispravnost. Njegov narativ je, naravno, pojačan od strane nacionalnih emitera i servilne tabloidne štampe.</p>\n<p> </p>\n<p>Njegovo pripovedanje je ništa ako ne i dramatično. Niko od Srba, ako se veruje njegovim rečima, ne radi više, ne žrtvuje više, ili ne postiže veće podvige od Vučića samog. U jednom trenutku, tvrdio je da je, uprkos nedostatku prirodnog akademskog talenta, njegova čista volja dovela do toga da stekne diplomu prava sa summa cum laude u <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordnom</a> vremenu. Stvarna hronologija govori drugačiju priču: trebalo mu je šest godina da završi studije, a njegove ocene ostaju misterija.</p>\n<p> </p>\n<p>Tu je i pitanje njegove omnipresence. Vučić je stvorio <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božansku sliku</a> vođe koji je svuda, uvek. U toku jednog dana, mogao bi da otvori fabriku u Novom Sadu, održi zatvoren sastanak sa poslovnim liderima u Beogradu, a zatim se pojavi u kasnovečernjem televizijskom šou da razmišlja o budućnosti Srbije. Performans nikada ne prestaje. Poruka je jasna: nema Srbije bez Vučića.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Omiljeni scenariji</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićevo političko pozorište funkcioniše na predvidljivoj rotaciji dva dobro poznata scenarija. Ove naracije ne samo da jačaju njegov imidž; one oblikuju percepciju srpske javnosti o prijateljima, neprijateljima i samoj istoriji.</p>\n<p> </p>\n<p>Prvi scenario prikazuje Vučića kao čoveka koji je neprekidno pod opsadom—žrtvu, prebijenu od mračnih i bezimenih sila. Ali u dramatičnom preokretu, on je takođe svoj sopstveni spasilac. U ovom pripovedanju, Vučić je i devojka i vitez, progonjeni i trijumfalan.</p>\n<p> </p>\n<p>Uzmite, na primer, njegov izveštaj o sudbonosnoj večeri u oktobru 2000. godine, kada je Slobodan Milošević gubio vlast. Kako Vučić priča, šetao je sa svojim sinom kada su dva “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">džankija</a>” pokrenula neprovocirani napad. Protiv svih šansi, budući srpski predsednik jedinstveno je savladao svoje napadače, obarajući ih u nesvest. Anecdota je bogata podtekstom: Srbija je takođe bila pod napadom, a Miloševićevo rušenje bi otvorilo vrata haosu i propasti. Neizrečena zaključak je da samo jak čovek—onaj koji može da izdrži patnju i pobedi pretnje—može sprečiti dalji kolaps Srbije.</p>\n<p> </p>\n<p>Srpski mediji, čvrsto pod Vučićevom kontrolom, takođe su bili preplavljeni parade navodnih zavera o ubistvima, sve prateći istu formulu. Pretnja je uvek ozbiljna, ali Vučić, uvek heroj, odbija da se uplaši. Kada je tadašnji ministar unutrašnjih poslova Aleksandar Vulin navodno bio “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">drhtao od straha</a>” i molio predsednika da nosi pancir, nakon otkrivanja navodne zavere o ubistvu, Vučić, postojan i hrabar, odbio je predlog jednostavno: “Nikada ga neću nositi.” Ove zavere o ubistvima su čudno oskudne u detaljima—ko, tačno, pokušava da ga ubije, i zašto?—ali uvek dostižu isti zaključak: Vučić je hrabar i, protiv svih šansi, preživljava.</p>\n<p> </p>\n<p>Drugi scenarij širi narativ žrtvovanja izvan samog Vučića, prikazujući sve Srbe—bilo iz Srbije, Bosne, Kosova ili Crne Gore—kao večne žrtve, dok Zapad—NATO, EU, Sjedinjene Američke Države—igra ulogu neumoljivog agresora. A zatim, naravno, tu je Vučić, njihov jedini branilac. U ovoj naraciji, niko osim Vučića nema snagu, inteligenciju ili prisutnost da se bori za Srbe. Omnipresence koju je tako pažljivo negovao samo pojačava ideju da bez njega, Srbija bi bila izgubljena.</p>\n<p> </p>\n<p>U ovoj verziji istorije, Albanci na Kosovu nisu narod koji se bori za samoopredeljenje. Umesto toga, oni su arhitekti “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroma i etničkog čišćenja</a>” protiv Srba na Kosovu, dok Vučić, zaštitnik, čvrsto stoji, zaklinjući se da nikada neće dozvoliti da Kosovo bude “predato.” Optužba je bogata, dolazi od čoveka koji je jednom pozivao na <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocid</a> protiv Bošnjaka tokom rata u Bosni i bio ministar propagande Slobodana Miloševića tokom brutalne kampanje Srbije na Kosovu, kada je skoro <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procenata</a> Albanaca na Kosovu bilo raseljeno, a bezbroj masakra je izvršeno.</p>\n<p> </p>\n<p>Tu je i drama oko rezolucije UN o genocidu u Srebrenici, koju je Vučić okvirio ne kao osudu istorijske zverstva, već kao direktan <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">napad</a> na Srbe svuda. Prikazao je rezoluciju kao pokušaj da se svi Srbi prikažu kao zlikovci. A zatim, u finalnom izlivu, obukao se u srpsku zastavu, pustio nekoliko <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodilskih suza</a>, i predstavio se kao jedini ratnik protiv viktimizacije Srba. To je bila majstorska predstava, koja je imala malo veze sa istinom, ali sve sa moći.</p>\n<p> </p>\n<p>Trenutno, Vučićeva reakcija na katastrofu u Novom Sadu oscilira između dva uobičajena scenarija. Studentski protesti, sugeriše on, su delo <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">stranih agenata</a>—nevidljivih počinilaca koji smišljaju planove za destabilizaciju Srbije. Po impliciranju, on je žrtva, a takođe i srpski narod, čiji je teško stečeni napredak pod napadom. Ipak, kao i uvek, Vučić—koji dominira srpskom politikom skoro deceniju i predsedava <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">rasprostranjenom korupcijom</a>—takođe se prikazuje kao spasilac, pozicionirajući se kao posrednik između vlade i protestanata, jedina figura sposobna da vrati red.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>O nacionalizmu žrtve</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Svi koji su proveli vreme na Balkanu prepoznaju da srpski nacionalizam—bilo u Srbiji ili među etničkim Srbima drugde—manje pokreće trijumf nego pritužba, ili kako je <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> rekao, “Srbi pate od nekog oblika večnog sindroma žrtve.” Osećaj istorijske žrtve nije samo karakteristika srpskog identiteta; to je njegova animirajuća snaga, emocionalna podloga koja je dugo pokretala nacionalističke ambicije, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Velike Srbije</a> do njenog modernog inkarnacije, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srpski svet.”</p>\n<p> </p>\n<p>Ova istorijska naracija crpi iz dobro opskrbljenog arsenala rana. Tu je Bitka na Kosovu (1389), srednjovekovni sukob koji je mitologizovan u tragediju koja definiše naciju. Tu je duga era osmanske i austrougarske vladavine, tokom koje su Srbi trpeli neprekidno potčinjavanje. I, naravno, tu je kampanja Ustaša protiv Srba tokom Drugog svetskog rata, period istinske užasnosti koji je ostavio trajne ožiljke.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićev bivši šef, razumeo je moć ovih pritužbi bolje od većine. Njegov govor na Gazimestanu 1989. godine, u znak sećanja na 600<sup>tu</sup> godišnjicu Bitke na Kosovu, bio je majstorska lekcija u istorijskoj reanimaciji. Da bi pojačao poentu, orchestrirao je grandiozan, gotovo religiozan spektakl: ostaci princa Lazara, srpskog mučenika iz 1389. godine, bili su prikazani kroz teritorije naseljene Srbima širom Jugoslavije. To je bila politička sahrana, podsećanje da prošlost nije mrtva, već vrlo živa—i da su neprijatelji Srbije još uvek u zasjedi. Ovaj spektakl nije bio samo podsećanje na istoriju—bio je jedan od ranih iskrica koje su ponovo zapalile srpski nacionalizam širom Jugoslavije, podstičući pritužbe koje će doprineti nasilnom raspadu zemlje.</p>\n<p> </p>\n<p>Narativ žrtve nije se završio sa Miloševićem, niti je bio ograničen na srednjovekovnu istoriju. Srpski mediji i dalje ističu patnje Srba tokom jugoslovenskih ratova, posebno NATO bombardovanja 1990-ih—prvo ciljajući vojne pozicije bosanskih Srba u <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> tokom rata u Bosni, a zatim udarajući na ostatke Jugoslavije, koja je uključivala Srbiju i Crnu Goru, u <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> tokom rata na Kosovu. Kontekst ovih bombardovanja—njihova namera da zaustave velike zločine—ne pojavljuje se u ovim izveštajima. Umesto toga, NATO se prikazuje kao bezlični agresor—neprijateljska sila koja nameće patnju Srbima—gledište koje je duboko ukorenjeno. Nije iznenađujuće što je nedavna <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">anketa Međunarodnog republikanskog instituta (IRI)</a> pokazala da samo 3 procenta Srba favorizuje punu članstvo u NATO, dok najveći procenat (36 procenata) vidi Sjedinjene Američke Države kao najveću pretnju svojoj zemlji.</p>\n<p> </p>\n<p>Kremlj, uvek osetljiv na narative zapadnog zla, nije dopustio da ovaj sentiment propadne. Ruska propaganda na Balkanu pojačava i stvarnu i izmišljenu srpsku viktimizaciju, prikazujući Zapad kao večnog zlikovca. Godine 2019, ministarstva kulture Rusije i Srbije su zajedno producirala <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a>, akcioni film u holivudskom stilu koji fikcionalizuje poslednje dane rata na Kosovu. U njegovom pripovedanju, Srbi su plemenite žrtve, Kosovari su krvnički ratni zločinci podržani od strane NATO-a, a Rusi—stoički, herojski—dolaze u pomoć. Film se oblači u istorijsku tačnost, ali je to haos dezinformacija, pastična pritužba obavijena estetikom vojnog junaštva.</p>\n<p> </p>\n<p>Nijedno od ovoga ne umanjuje veoma stvarne zločine počinjene protiv Srba. Istorija retko bude tako uredna. Tokom Drugog svetskog rata, istrebljenje Srba u <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovcu</a>—koncentracionom logoru pod Ustašama—bilo je istinski užas. Čak i u slučajevima kada su Srbi bili inicijalni agresori, ponekad su postajali žrtve, kao u Operaciji Oluja (1995), kada su hrvatske snage protirale stotine hiljada Srba iz Krajine, ostavljajući mnoge mrtve za sobom. Ali u srpskom nacionalističkom diskursu, viktimizacija nikada nije samo priznanje prošlih patnji; to je političko oružje, opravdanje, i, u rukama figura poput Vučića, neprekidno obnavljajući izvor legitimiteta.</p>\n<p><strong>Pa šta? </strong></p>\n<p>Vučićeva propaganda funkcioniše na dva dobro poznata scenarija. U oba, Srbi su večne žrtve, a Vučić je uvek pouzdani spasilac—ponekad uz pomoć Rusije ili Kine. U oba, neprijatelj je ili bezlični ubica ili, češće, Zapad. Posledice ovih narativa su daleko od benignih.</p>\n<p> </p>\n<p>Kao i Milošević pre njega, Vučić koristi srpsku viktimizaciju za političku dobit. Nacija koja je neprekidno pod opsadom—barem u svojoj mašti—treba jakog vođu, onog koji je spreman da prekrši pravila. Ova logika je dala Vučiću izvanrednu slobodu, kako unutar zemlje, tako i u regionu. Mitologija Vučića Spasioca omogućava mu da deluje neustavno i prođe nekažnjeno. Godine 2016, kada su maskirani ljudi u Beogradu vezali posmatrače, oduzeli im telefone i srušili zgrade pod okriljem tame—naoružani palicama i noževima, udarajući one koji su se opirali—da bi oslobodili prostor za <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milijarde evra</a> vredan projekat nekretnina, niko nije odgovarao. Jedna od novih kula, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Beograd</a>, visoka je 42 sprata, iako su neki lokalci nazvali to nešto manje grandiozno: “Vučićeva penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>Kada su <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesti</a> izbili u Beogradu zbog noćne rušenja, veći deo Srbije ostao je tih. Vučić im je prodao drugačiju naraciju—da je ekonomski razvoj, čak i ako je postignut kroz nekoliko kršenja ljudskih prava, vredan cene. I tako, Srbija je postala država nadzora. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Hiljade</a> Huawei kamera opremljenih prepoznavanjem lica i registarskih tablica sada se nalaze na ulicama Beograda i daleko izvan. Moćni alati nadzora poput <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus špijuna</a>, Cytroxovog Predatora i Clearview AI, poboljšavaju sposobnost vlade da prati svoje građane. U međuvremenu, Srbija je doživela najbrži demokratski nazadak na Balkanu. Freedom House je preklasifikovao zemlju iz “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">delimično slobodna</a> u “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizovanu hibridnu</a>” režim. Osim nameštanja izbora, mnogi Srbi i dalje slepo podržavaju Vučićev SNS, dok EU nastavlja da nagrađuje Srbiju značajnom podrškom.</p>\n<p> </p>\n<p>Narativ žrtve nije samo domaći alat—on je geopolitički destabilizator, posebno s obzirom na to da srpski mediji funkcionišu širom Balkana. Kao takav, drži Srbe, od Beograda do Pale, zarobljene u istorijskoj pritužbi, sprečavajući pomirenje sa susedima. Stoji na putu rešavanju sukoba Srbija-Kosovo, situaciji koju Vučić uvek može eskalirati da bi skrenuo pažnju sa problema kod kuće. Ako je posleratno suočavanje Nemačke preoblikovalo njeno mesto u Evropi, Srbija se nevoljno suočava sa istim, sprečavajući je da preuzme značajnu ulogu na Balkanu.</p>\n<p> </p>\n<p>Nacionalizam žrtve takođe sputava budućnost Srbije. U ranim 2010-im, nakon godina propagiranja <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikalne nacionalističke ideologije, </a>Vučić i SNS su se predstavili kao <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proevropski</a>, čitajući ankete i osećajući priliku. Ali nakon što je obezbedio vlast 2012. godine, Vučić je postepeno prepisivao scenarij. On nije vođa termometar, koji samo odražava nacionalno raspoloženje; on je termostat, koji ga postavlja. Promena temperature bila je spora, ali namerna. Do 2020. godine, na vrhuncu pandemije COVID-19, Vučić je uperio prst prema EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">izjavljujući</a>: “Do sada ste svi shvatili da evropska solidarnost ne postoji. To je bila bajka na papiru.” Bajka je uspela. Danas, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">samo 40 procenata</a> Srba podržava pristupanje EU—najniži entuzijazam u regionu.</p>\n<p> </p>\n<p>U međuvremenu, Vučić je negovao <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativne saveze</a>. Njegovo prikazivanje Kine i Rusije kao pravih zaštitnika Srbije donelo je opipljive rezultate. Potpisao je <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">sporazume</a> sa Pekingom koji će ozbiljno zakomplikovati Srbijin put ka EU—iako, s obzirom na to da je javni entuzijazam za EU na najnižem nivou, Vučić sada može da predstavi svoj preokret kao demokratski, samo odraz volje naroda. Nedavna <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">anketa IRI</a> pokazuje da 60 procenata Srba identifikuje totalitarne režime - Rusiju (46 procenata) ili Kinu (14 procenata) - kao svoje najvažnije saveznike.</p>\n<p> </p>\n<p>Međutim, fikcija Vučića Spasioca se proteže izvan granica Srbije. Zapadni donosioci odluka, očajni za stabilizujućom figurom na Balkanu, kupili su njegovu predstavu. Brisel i Vašington tretiraju Vučića kao neophodnog spasioca, a ne kao autokratu koji se obračunava sa protestantima kod kuće dok omogućava <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroriste</a> na Kosovu. Ako Zapad zaista želi stabilnost, mora prestati da meša Vučićevu samomitsku fikciju sa stvarnošću.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićevi narativi nisu bezopasne fikcije. Oni su osmišljeni da konsoliduju moć, diskredituju protivnike, opravdavaju saveze sa totalitarnim režimima i suzbijaju neslaganje. Oni su Srbiju odveli putem vladavine jednog čoveka, sa Vučićem u centru, preplićući priču. Uspeh njegovog narativa zavisi od medija pod kontrolom države, odsustva slobode štampe i, što je posebno važno, popustljivosti Zapada. Nakon godina <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">nagrađivanja</a> Vučićevog destabilizujućeg ponašanja, tišina iz Brisela i Vašingtona dok pro-režimski huligani napadaju studenate protestante koji traže odgovornost za kolaps krova u Novom Sadu govori mnogo.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić možda veruje da gradi jaču Srbiju, ali istorija je puna jakih ljudi (skoro uvek muškaraca) koji su tvrdili isto, samo da bi ostavili ruševine iza sebe. U Domanovićevom Vođi, narod je pratio svog slepog vođu do propasti jer su mu ukazali poverenje u njegovu sigurnost. Ali Vučić nije slep—on tačno vidi kuda vodi Srbiju. Pravo pitanje je da li će srpski narod, zajedno sa EU i SAD, izabrati da drži oči otvorene ili ostati zarobljen u fikcijama koje on stvara. Za razliku od Domanovićevih tragičnih sledbenika, oni još uvek imaju izbor.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je viši saradnik u LSE IDEAS, Londonskoj školi ekonomije (LSE), gostujući saradnik u Evropskoj lideršip mreži (ELN) u Londonu, i nerezidentni viši saradnik u Centru za analizu evropske politike (CEPA) u Vašingtonu.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:54.966",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Studentski protesti koji su potresli srpsko društvo nakon katastrofe u Novom Sadu do sada su doveli samo do simboličnih promena u vladi. Ali sam sistem ostaje netaknut i neće se suočiti sa pravim obračunom bez direktne konfrontacije sa političkom mašinerijom koju je izgradio predsednik Vučić i njegovo unutrašnje krug—sistem koji se održava koliko represijom, toliko i pažljivo osmišljenim priručnikom za dezinformacije.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"sr",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:46.548",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"О нарративах и сказках: сценарий авторитарного лидера Сербии",
                key:"uid": string:"6a2c8054-6368-4ac3-b055-7f08150def28",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Трагедия на железнодорожной станции в <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Нови Саде</a>, втором по величине городе Сербии, вызвала волну студенческих протестов, которые охватили страну на протяжении более трех месяцев. Демонстранты требуют ответственности за коррупцию в правительстве, но сталкиваются с жестокими репрессиями — про-режимные <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">бандиты</a> избивают их на улицах. Вместо того чтобы решать проблемы, авторитарный президент Сербии Александрар Вучич рассказывает слишком знакомую историю. Протесты, по его словам, организованы западными разведывательными агентствами, стремящимися разжечь <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">цветную революцию</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Это нарратив, тщательно созданный для достижения цели. В книге Вучича правда подвижна, а реальность — это то, что нужно написать и исполнить. Чтобы понять его стратегию, нужно сначала обратиться к инструментам вымысла — персонажам, сюжетам и, прежде всего, силе увлекательной истории.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Лидер</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Некоторые сербские комментаторы сравнили Вучича с протагонистом <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Вођа (Лидер)</a>, едкой сатирической повести Радоя Доманевича. В истории группа отчаявшихся людей из обездоленного места, не в силах согласовать выбор лидера, в конце концов останавливается на незнакомце. С непоколебимой уверенностью он ведет их через горы и опасные местности. Один за другим они падают — раненые, истощенные, мертвые. Тех, кто покидает путь, называют предателями. В конце концов, остаются только трое, и они делают шокирующее открытие: их лидер слепой.</p>\n<p> </p>\n<p>Сравнение поразительное, но в конечном итоге вводящее в заблуждение. Вучич не слепой человек, блуждающий в темноте. Он мастер манипуляций, который точно знает, куда ведет Сербию. В отличие от беззащитного лидера Доманевича, Вучич контролирует нарратив, меняя роли по мере необходимости — жертва, спаситель, преследователь. Его метод можно лучше понять через психологическую рамку: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">драматический треугольник Карпмана</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>В 1968 году психолог Стивен Карпман предложил, что каждая сказка работает по трехперсонажной модели: преследователь, жертва и спаситель. Преследователь мучает жертву, в то время как спаситель стремится спасти день. Однако блеск модели Карпмана заключается в ее текучести — роли меняются, и персонажи возвращаются к себе.</p>\n<p> </p>\n<p>Рассмотрим сказание о Пипе длинном: он начинает как спаситель, освобождая город от нашествия крыс. Но когда мэр отказывается заплатить ему, он превращается в преследователя, уводя детей города в месть. Мэр, когда-то жертва крыс, становится преследователем, обманывая Пипу, а затем снова становится жертвой, когда оплакивает потерю своих детей. В одной нарративе идентичности переворачиваются, роли меняются.</p>\n<p> </p>\n<p>И так с Вучичем.</p>\n<p><strong>Вход Вучича</strong></p>\n<p>Александар Вучич — мастерский рассказчик и искусный исполнитель, часто демонстрирующий признаки синдрома главного героя. Как и президент США Дональд Трамп, он часто говорит в <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">гиперболах</a> и упоминает себя в третьем лице — поведение, которое психологи часто связывают с <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">нарциссическими</a> чертами.</p>\n<p> </p>\n<p>На протяжении многих лет медийный ландшафт Сербии был тщательно сформирован, чтобы отразить видение Вучича. С телевизионными сетями и таблоидами, находящимися в <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">объятиях</a> режима, выбранные президентом нарративы насыщают эфир. Они возвещают о «чуде» сербской экономики, игнорируя эрозию политических свобод, празднуют грандиозные инфраструктурные проекты как свидетельства национального прогресса, минимизируя экологические кризисы, и представляют иностранные державы либо как благожелательных покровителей, либо как теневых заговорщиков, в зависимости от потребностей дня.</p>\n<p> </p>\n<p>Вучич тратит много энергии на изложение своих взглядов. Одно исследование показало, что он и его Сербская прогрессивная партия (SNS) контролировали почти <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 процентов</a> всего медийного покрытия, что было бы впечатляющим даже в самых дисциплинированных автократиях. Его монологи исчерпывающи, иногда буквально. Когда протесты вспыхнули из-за его сделки по добыче лития, Вучич ответил телевизионным блицкригом: всего за <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">четыре дня</a> он провел ошеломляющие 14 часов и 47 минут в прямом эфире, защищая свою позицию с интенсивностью человека, который как глубоко обижен, так и совершенно уверен в своей правоте. Его нарратив, конечно, был подкреплен национальными вещателями и подхалимским таблоидным прессой.</p>\n<p> </p>\n<p>Его повествование не что иное, как драматичное. Ни один серб, если верить его собственным рассказам, не работает усерднее, не жертвует больше и не достигает больших успехов, чем сам Вучич. В какой-то момент он утверждал, что, несмотря на отсутствие природного академического таланта, его чистая сила воли привела его к степени юриста summa cum laude за <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">рекордное</a> время. Фактический временной график рассказывает другую историю: ему потребовалось шесть лет, чтобы завершить учебу, и его оценки остаются загадкой.</p>\n<p> </p>\n<p>Затем есть вопрос его повсеместности. Вучич культивировал <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">божественный образ</a> лидера, который всегда и везде. В течение одного дня он может открыть завод в Новом Саде, провести закрытую встречу с бизнесменами в Белграде, а затем появиться на вечернем телевизионном шоу, размышляя о будущем Сербии. Выступление никогда не останавливается. Сообщение ясно: Сербии нет без Вучича.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Любимые сценарии</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Политический театр Вучича работает на предсказуемой ротации двух хорошо изношенных сценариев. Эти нарративы не только укрепляют его образ; они формируют восприятие сербской общественности о друзьях, врагах и самой истории.</p>\n<p> </p>\n<p>Первый сценарий изображает Вучича как человека, постоянно находящегося под осадой — жертву, избиваемую темными и безымянными силами. Но в драматическом повороте он также является своим собственным спасителем. В этом рассказе Вучич одновременно и дама в беде, и рыцарь, и преследуемый, и триумфатор.</p>\n<p> </p>\n<p>Возьмите, к примеру, его рассказ о судьбоносном вечере в октябре 2000 года, когда Слободан Милошевич терял власть. Как рассказывает Вучич, он гулял с сыном, когда двое «<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">наркоманов</a>» начали безprovoked нападение. Против всех шансов будущий президент Сербии в одиночку одолел своих нападающих, нокаутировав их. Анекдот богат подтекстом: Сербия тоже была под атакой, и падение Милошевича откроет эпоху хаоса и разрухи. Невысказанный вывод заключается в том, что только сильный человек — тот, кто может как терпеть страдания, так и побеждать угрозы — может удержать Сербию от дальнейшего краха.</p>\n<p> </p>\n<p>Сербские СМИ, находящиеся под контролем Вучича, также были переполнены парадом предполагаемых заговоров об убийстве, все следуя одной и той же формуле. Угроза всегда серьезна, но Вучич, всегда герой, отказывается поддаваться. Когда тогдашний министр внутренних дел Александрар Вулин, как сообщается, «<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">дрожал от страха</a>» и умолял президента надеть бронежилет после раскрытия предполагаемого заговора об убийстве, Вучич, стойкий и бесстрашный, отверг предложение простым: «Я никогда не надену его». Эти заговоры об убийстве странным образом бедны деталями — кто именно пытается его убить и почему? — но они неизменно приходят к одному и тому же выводу: Вучич смел и, несмотря на все шансы, выживает.</p>\n<p> </p>\n<p>Второй сценарий расширяет нарратив жертвы за пределы самого Вучича, изображая всех сербов — будь то из Сербии, Боснии, Косово или Черногории — как вечных жертв, в то время как Запад — НАТО, ЕС, Соединенные Штаты — играет роль неумолимого агрессора. И затем, конечно, есть Вучич, их единственный защитник. В этом нарративе никто, кроме Вучича, не обладает силой, умом или просто присутствием, чтобы заступиться за сербов. Его повсеместность, которую он так тщательно культивировал, только усиливает представление о том, что без него Сербия была бы потеряна.</p>\n<p> </p>\n<p>В этой версии истории албанцы Косово не являются народом, борющимся за самоопределение. Скорее, они являются архитекторами «<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">погромов и этнической чистки</a>» против сербов Косово, в то время как Вучич, защитник, стоит твердо, клянясь, что никогда не позволит Косово «отдать». Обвинение богато, исходя от человека, который когда-то призывал к <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">геноциду</a> против босняков во время Боснийской войны и служил министром пропаганды Слободана Милошевича во время жестокой кампании Сербии в Косово, когда почти <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 процентов</a> албанцев Косово были вынуждены покинуть свои дома, и были совершены бесчисленные массовые убийства.</p>\n<p> </p>\n<p>Затем была драма вокруг резолюции ООН по геноциду в Сребренице, которую Вучич представил не как осуждение исторической жестокости, а как прямое <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">нападение</a> на сербов повсюду. Он изображал резолюцию как попытку представить всех сербов злодеями. И затем, в финальном аккорде, он накинул на себя сербский флаг, пролил несколько <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">крокодильих слез</a> и представил себя как единственного воина против жертвы сербов. Это было мастерское выступление, которое имело мало общего с правдой, но все — с властью.</p>\n<p> </p>\n<p>В настоящее время реакция Вучича на катастрофу с навесом в Новом Саде колеблется между двумя сценариями. Студенческие протесты, предполагает он, являются делом <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">иностранных агентов</a> — невидимых преступников, замышляющих дестабилизировать Сербию. По сути, он жертва, и сербский народ тоже, чьи тяжело завоеванные достижения находятся под атакой. И все же, как всегда, Вучич — который доминирует в сербской политике почти десять лет и председательствует над <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">широким коррупционным</a> скандалом — также изображает себя спасителем, позиционируя себя как посредника между правительством и протестующими, единственной фигурой, способной восстановить порядок.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>О национализме жертвы</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Каждый, кто провел время на Балканах, признает, что сербский национализм — как в Сербии, так и среди этнических сербов в других местах — подпитывается не триумфом, а обидой, или, как <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Иван Миленкович</a> выразился, «сербы страдают от некоего вечного синдрома жертвы». Чувство исторической жертвы не просто черта сербской идентичности; это ее движущая сила, эмоциональный подтекст, который долгое время подталкивал националистические амбиции, от <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Великой Сербии</a> до ее современной инкарнации, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Српски свет</em></a> — «Сербский мир».</p>\n<p> </p>\n<p>Этот исторический нарратив черпает из хорошо укомплектованного арсенала ран. Есть Битва на Косовом поле (1389), средневековое столкновение, которое было мифологизировано в трагедию, определяющую нацию. Есть длительная эпоха османского и австро-венгерского правления, во время которой сербы терпели неустанное подчинение. И, конечно, есть кампания террора усташей против сербов во время Второй мировой войны, период подлинного ужаса, который оставил lasting scars.</p>\n<p> </p>\n<p>Слободан Милошевич, бывший босс Вучича, понимал силу этих обид лучше многих. Его <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">речь в Газиместане</a> 1989 года, посвященная 600-летию Битвы на Косовом поле, была мастер-классом по исторической реанимации. Чтобы подчеркнуть свою точку зрения, он организовал грандиозное, почти религиозное зрелище: останки князя Лазаря, сербского мученика 1389 года, были пронесены через сербские территории по всей Югославии. Это был политический похоронный тур, напоминание о том, что прошлое не мертво, а очень живо — и что враги Сербии все еще поджидают. Это зрелище было не просто отсылкой к истории — это был один из первых искр, которые разожгли сербский национализм по всей Югославии, подпитывая обиды, которые способствовали насильственному распаду страны.</p>\n<p> </p>\n<p>Нарратив жертвы не закончился с Милошевичем и не был ограничен средневековой историей. Сербские СМИ продолжают подчеркивать страдания сербов во время югославских войн, особенно бомбардировок НАТО в 1990-х годах — сначала нацеливаясь на военные позиции боснийских сербов в <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> году во время Боснийской войны, а затем ударяя по остаткам Югославии, которая включала Сербию и Черногорию, в <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> году во время Косовской войны. Контекст этих бомбардировок — их намерение остановить массовые зверства — не фигурирует в этих рассказах. Вместо этого НАТО представляется безликим агрессором — бездушной силой, налагающей страдания на сербов — точка зрения, которая глубоко укоренилась. Неудивительно, что недавний <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опрос Международного республиканского института (IRI)</a> показал, что только 3 процента сербов поддерживают полное членство в НАТО, в то время как наибольший процент (36 процентов) считает Соединенные Штаты величайшей угрозой для своей страны.</p>\n<p> </p>\n<p>Кремль, всегда настроенный на нарративы западных злоупотреблений, не позволил этому чувству пропасть даром. Российская пропаганда на Балканах усиливает как реальные, так и мнимые страдания сербов, изображая Запад как вечного злодея. В 2019 году министерства культуры России и Сербии совместно произвели <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Балканская линия), экшн-фильм в голливудском стиле, который вымышленно изображает последние дни Косовской войны. В его рассказе сербы — благородные жертвы, косовары — кровожадные военные преступники, поддерживаемые НАТО, а русские — стойкие, героические — приходят на помощь. Фильм облекается в историческую точность, но это буйство дезинформации, пастиш обид, завернутый в эстетику военной храбрости.</p>\n<p> </p>\n<p>Ничто из этого не умаляет очень реальных зверств, совершенных против сербов. История редко бывает такой аккуратной. Во время Второй мировой войны истребление сербов в <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Ясеноваце</a> — концентрационном лагере, управляемом усташами — было подлинным ужасом. Даже в случаях, когда сербы были первоначальными агрессорами, они иногда становились жертвами, как в операции «Шторм» (1995), когда хорватские силы изгнали сотни тысяч сербов из региона Краина, оставив многих мертвыми. Но в сербском националистическом дискурсе жертва никогда не является просто признанием прошлых страданий; это политическое оружие, оправдание и, в руках таких фигур, как Вучич, постоянно пополняющий источник легитимности.</p>\n<p><strong>И что с того?</strong></p>\n<p>Пропагандистская машина Вучича работает на двух хорошо изношенных сценариях. В обоих сербы — вечные жертвы, а Вучич — всегда надежный спаситель — иногда с помощью России или Китая. В обоих случаях враг — либо безликий убийца, либо, чаще всего, Запад. Последствия этих нарративов далеки от безобидных.</p>\n<p> </p>\n<p>Как и Милошевич до него, Вучич использует сербскую жертву для политической выгоды. Нация, постоянно находящаяся под осадой — по крайней мере в своем воображении — нуждается в сильном лидере, готовом нарушить правила. Эта логика дала Вучичу необычайную свободу как внутри страны, так и в регионе. Мифология Вучича-Спасителя позволяет ему действовать неконституционно и избегать ответственности. В 2016 году, когда маскированные люди в Белграде связали зрителей, конфисковали их телефоны и снесли здания под покровом ночи — вооруженные битами и ножами, избивая тех, кто сопротивлялся — чтобы освободить место для <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 миллиардов евро</a> проекта недвижимости, никто не понес ответственности. Одна из новых башен, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a> высотой 42 этажа, хотя некоторые местные жители назвали ее чем-то менее грандиозным: «пенисом Вучича».</p>\n<p> </p>\n<p>Когда <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">протесты</a> вспыхнули в Белграде из-за ночной сноса, большая часть Сербии осталась молчаливой. Вучич продал им другой нарратив — что экономическое развитие, даже если оно достигается через несколько нарушений прав человека, стоит своей цены. И так Сербия стала государством наблюдения. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Тысячи</a> камер Huawei с распознаванием лиц и номерных знаков теперь стоят вдоль улиц Белграда и далеко за его пределами. Мощные инструменты наблюдения, такие как <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">шпионское ПО Pegasus</a>, Predator от Cytrox и Clearview AI, усиливают способность правительства отслеживать своих граждан. Тем временем Сербия пережила самый быстрый демократический откат на Балканах. Freedom House переклассифицировал страну с «<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">частично свободной</a> на «<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">автократизирующий гибрид</a>» режим. Отклоняя выборы, многие сербы продолжают слепо поддерживать SNS Вучича, в то время как ЕС продолжает вознаграждать Сербию значительной поддержкой.</p>\n<p> </p>\n<p>Нарратив жертвы — это не просто внутренний инструмент — это геополитический дестабилизатор, особенно учитывая, что сербские СМИ действуют по всему Балкану. Таким образом, он удерживает сербов, от Белграда до Пале, запертыми в исторической обиде, предотвращая примирение с соседями. Он стоит на пути разрешения конфликта Сербия-Косово, ситуацию, которую Вучич всегда может эскалировать, чтобы отвлечь внимание от проблем внутри страны. Если послевоенное осмысление Германии изменило ее место в Европе, нежелание Сербии сделать то же самое мешает ей занять значимую роль на Балканах.</p>\n<p> </p>\n<p>Националистическая жертва также тормозит будущее Сербии. В начале 2010-х годов, после многих лет пропаганды <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">радикальной националистической идеологии</a>, Вучич и SNS представили себя как <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">проевропейских</a>, читая опросы и чувствуя возможность. Но после того, как они получили власть в 2012 году, Вучич постепенно переписал сценарий. Он не лидер-термометр, просто отражающий национальное настроение; он термостат, устанавливающий его. Изменение температуры было медленным, но целенаправленным. К 2020 году, в разгар пандемии COVID-19, Вучич нацелился на ЕС, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">заявив</a>: «Теперь вы все поняли, что европейская солидарность не существует. Это была сказка на бумаге». Сказка сработала. Сегодня <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">только 40 процентов</a> сербов поддерживают вступление в ЕС — самый низкий уровень энтузиазма в регионе.</p>\n<p> </p>\n<p>Тем временем Вучич вырастил <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">альтернативные альянсы</a>. Его изображение Китая и России как истинных защитников Сербии дало ощутимые результаты. Он подписал <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">соглашения</a> с Пекином, которые серьезно усложнят заявку Сербии на вступление в ЕС — хотя, с общественным энтузиазмом к ЕС на рекордно низком уровне, Вучич теперь может представить свой поворот как демократический, простое отражение народной воли. Недавний <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">опрос IRI</a> показывает, что 60 процентов сербов идентифицируют тоталитарные режимы — Россию (46 процентов) или Китай (14 процентов) — как своих самых важных союзников.</p>\n<p> </p>\n<p>Тем не менее, вымысел Вучича-Спасителя простирается за пределы границ Сербии. Западные политики, отчаянно ищущие стабилизирующую фигуру на Балканах, купились на его игру. Брюссель и Вашингтон рассматривают Вучича как необходимого спасителя, а не как автократа, который подавляет протестующих дома, одновременно позволяя <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">террористам</a> в Косово. Если Запад действительно хочет стабильности, он должен прекратить путать мифологию Вучича с реальностью.</p>\n<p> </p>\n<p>Нарративы Вучича не являются безобидными вымыслами. Они предназначены для консолидации власти, дискредитации оппонентов, оправдания альянсов с тоталитарными режимами и подавления инакомыслия. Они привели Сербию по пути правления одного человека, с Вучичем в центре, рассказывающим историю. Успех его нарратива зависит от контролируемых государством СМИ, отсутствия свободы прессы и, что примечательно, потворства Запада. После многих лет <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">вознаграждения</a> дестабилизирующего поведения Вучича, молчание Брюсселя и Вашингтона, когда про-режимные головорезы нападают на студенческих протестующих, требующих ответственности за обрушение навеса в Новом Саде, говорит о многом.</p>\n<p> </p>\n<p>Вучич может считать, что строит более сильную Сербию, но история полна сильных людей (почти всегда мужчин), которые делали то же самое, только чтобы оставить после себя разруху. В Вође Доманевича народ следовал за своим слепым лидером к гибели, потому что доверял его уверенности. Но Вучич не слеп — он точно видит, куда ведет Сербию. Реальный вопрос в том, выберет ли сербский народ, вместе с ЕС и США, держать глаза открытыми или оставаться пленниками вымыслов, которые он плетет. В отличие от трагических последователей Доманевича, у них все еще есть выбор.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Доктор Леон Хартвелл</strong> — старший сотрудник LSE IDEAS, Лондонская школа экономики (LSE), приглашенный научный сотрудник Европейской сети лидерства (ELN) в Лондоне и старший научный сотрудник Центра анализа европейской политики (CEPA) в Вашингтоне.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:57.999",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Студенческие протесты, потрясшие сербское общество после катастрофы в Новом Саде, пока привели лишь к символическим изменениям в правительстве. Но сама система остается нетронутой и не столкнется с настоящим пересмотром без прямого противостояния с политической машиной, созданной президентом Вучичем и его ближайшим окружением — системой, поддерживаемой как репрессиями, так и тщательно разработанным планом дезинформации.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"ru",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:00.831",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Na narracjach i bajkach: podręcznik autorytarnego przywódcy Serbii",
                key:"uid": string:"8abed302-259f-47b0-afef-6512489951f5",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Tragedia na stacji kolejowej w <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Nowym Sadzie</a>, drugim co do wielkości mieście Serbii, wywołała falę protestów studenckich, które przetoczyły się przez kraj przez ponad trzy miesiące. Demonstranci domagają się odpowiedzialności za korupcję rządową, jednak spotykają się z brutalną siłą—proreżimowi <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">chuligani</a> biją ich na ulicach. Zamiast zająć się skargami, autorytarny prezydent Serbii, Aleksandar Vučić, snuje zbyt znajomą opowieść. Protesty, twierdzi, są zorganizowane przez zachodnie agencje wywiadowcze, które dążą do wywołania <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">kolorowej rewolucji</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>To narracja starannie skonstruowana w celu służenia określonemu celowi. W podręczniku Vučića prawda jest plastyczna, a rzeczywistość to coś, co można napisać i odegrać. Aby zrozumieć jego strategię, należy najpierw zwrócić się ku narzędziom fikcji—postaciom, fabułom i, przede wszystkim, mocy przekonującej opowieści.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Lider</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Niektórzy serbscy komentatorzy porównali Vučića do protagonisty <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Lider)</a>, zgryźliwej satyrycznej opowieści autorstwa Radoje Domanovicia. W tej historii grupa zdesperowanych ludzi z ubogiego miejsca, nie mogąc się zgodzić na lidera, w końcu decyduje się na obcego. Z niezachwianą pewnością prowadzi ich przez góry i przez niebezpieczny teren. Jeden po drugim upadają—ranni, wyczerpani, martwi. Ci, którzy porzucają podróż, są nazywani zdrajcami. W końcu pozostają tylko trzy osoby, które dokonują szokującego odkrycia: ich lider jest ślepy.</p>\n<p> </p>\n<p>Porównanie jest uderzające, ale ostatecznie mylące. Vučić nie jest ślepym człowiekiem błądzącym w ciemności. Jest mistrzem manipulacji, który dokładnie wie, dokąd prowadzi Serbię. W przeciwieństwie do bezradnego lidera Domanovicia, Vučić kontroluje narrację, zmieniając role w razie potrzeby—ofiara, zbawca, prześladowca. Jego metoda najlepiej zrozumieć w ramach psychologicznego modelu: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">trójkąta dramatycznego Karpmana</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>W 1968 roku psycholog Stephen Karpman zaproponował, że każda baśń działa na modelu trzech postaci: prześladowcy, ofiary i wybawcy. Prześladowca dręczy ofiarę, podczas gdy wybawca przylatuje, aby uratować dzień. Jednak geniusz modelu Karpmana leży w jego płynności—role się zmieniają, a postacie wracają do siebie.</p>\n<p> </p>\n<p>Rozważmy opowieść o Pied Piperze: zaczyna jako wybawca, uwalniając miasto od inwazji szczurów. Ale gdy burmistrz odmawia mu zapłaty, przekształca się w prześladowcę, prowadząc dzieci miasta w zemście. Burmistrz, niegdyś ofiara szczurów, staje się prześladowcą, oszukując Pipera, a następnie wraca do roli ofiary, opłakując utratę swoich dzieci. W jednej narracji tożsamości są przewracane, role odwracane.</p>\n<p> </p>\n<p>I tak jest z Vučićem.</p>\n<p><strong>Wchodzi Vučić</strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić jest mistrzowskim narratorem i utalentowanym wykonawcą, często wykazującym oznaki syndromu głównego bohatera. Podobnie jak prezydent USA Donald Trump, często mówi w <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbolach</a> i odnosi się do siebie w trzeciej osobie—zachowanie, które psychologowie często kojarzą z <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcystycznymi</a> cechami.</p>\n<p> </p>\n<p>Na przestrzeni lat krajobraz medialny Serbii został starannie uformowany, aby odzwierciedlać wizję Vučića. Z sieciami telewizyjnymi i tabloidami mocno w <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">rękach</a> reżimu, narracje wybrane przez prezydenta saturują fale radiowe. Ogłaszają „cud” gospodarczy Serbii, ignorując erozję wolności politycznych, celebrują wielkie projekty infrastrukturalne jako dowody postępu narodowego, minimalizując kryzysy środowiskowe, i przedstawiają obce mocarstwa jako albo dobroczynnych patronów, albo tajemniczych spiskowców, w zależności od potrzeb dnia.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić poświęca dużo energii na narrację swoich poglądów. Jedno badanie wykazało, że on i jego Serbska Partia Postępowa (SNS) kontrolowali prawie <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> całej relacji medialnej, co byłoby imponującą liczbą nawet w najbardziej zdyscyplinowanych autokracjach. Jego monologi są wyczerpujące, czasami dosłownie. Gdy wybuchły protesty przeciwko jego umowie na wydobycie litu, Vučić odpowiedział telewizyjnym blitzkriegiem: w ciągu zaledwie <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">czterech dni</a> spędził oszałamiające 14 godzin i 47 minut na antenie na żywo, broniąc swojego stanowiska z intensywnością człowieka głęboko dotkniętego i całkowicie pewnego swojej słuszności. Jego narracja była, oczywiście, wzmacniana przez krajowe stacje telewizyjne i sycophantyczną prasę tabloidową.</p>\n<p> </p>\n<p>Jego opowiadanie jest niczym innym jak dramatycznym. Żaden Serb, jeśli wierzyć jego własnym relacjom, nie pracuje ciężej, nie poświęca więcej ani nie osiąga większych osiągnięć niż sam Vučić. W pewnym momencie twierdził, że pomimo braku naturalnego talentu akademickiego, jego czysta siła woli doprowadziła go do uzyskania tytułu magistra prawa summa cum laude w <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordowym</a> czasie. Rzeczywisty harmonogram przedstawia inną historię: ukończenie studiów zajęło mu sześć lat, a jego oceny pozostają tajemnicą.</p>\n<p> </p>\n<p>Jest też kwestia jego wszechobecności. Vučić wyhodował <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">boską postać</a> lidera, który jest wszędzie, zawsze. W ciągu jednego dnia może zainaugurować fabrykę w Nowym Sadzie, odbyć zamknięte spotkanie z liderami biznesu w Belgradzie, a następnie pojawić się w późnonocnym programie telewizyjnym, aby rozmyślać o przyszłości Serbii. Występ nigdy się nie kończy. Przekaz jest jasny: nie ma Serbii bez Vučića.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Ulubione skrypty</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Polityczny teatr Vučića działa na przewidywalnej rotacji dwóch dobrze znanych skryptów. Te narracje nie tylko wzmacniają jego wizerunek; kształtują postrzeganie przyjaciół, wrogów i samej historii przez serbski społeczeństwo.</p>\n<p> </p>\n<p>Pierwszy skrypt przedstawia Vučića jako człowieka nieustannie pod ostrzałem—ofiarę, bity przez ciemne i bezimienne siły. Ale w dramatycznym zwrocie, jest także swoim własnym wybawcą. W tej opowieści Vučić jest zarówno damą w opałach, jak i rycerzem, prześladowanym i triumfującym.</p>\n<p> </p>\n<p>Weźmy na przykład jego relację o fatalnym wieczorze w październiku 2000 roku, tuż przed utratą władzy przez Slobodana Miloševicia. Jak opowiada Vučić, spacerował z synem, gdy dwóch „<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">ćpunów</a>” zaatakowało go bez powodu. Przeciw wszelkim przeciwnościom, przyszły prezydent Serbii samodzielnie pokonał swoich napastników, powalając ich na ziemię. Anecdota jest bogata w podtekst: Serbia również była atakowana, a upadek Miloševicia wprowadziłby erę chaosu i ruiny. Niewypowiedzianym wnioskiem jest to, że tylko silny człowiek—taki, który potrafi zarówno znosić cierpienie, jak i pokonywać zagrożenia—może powstrzymać Serbię przed dalszym upadkiem.</p>\n<p> </p>\n<p>Serbskie media, mocno pod kontrolą Vučića, były również zalane paradą rzekomych spisków zamachowych, wszystkie podążające za tym samym schematem. Groźba zawsze jest poważna, ale Vučić, zawsze bohater, odmawia ulegania. Gdy ówczesny minister spraw wewnętrznych Aleksandar Vulin rzekomo „<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">drżał z przerażenia</a>” i błagał prezydenta, aby nosił kamizelkę kuloodporną po ujawnieniu rzekomego spisku zamachowego, Vučić, niezłomny i nieustraszony, odrzucił tę sugestię prostym: „Nigdy jej nie założę.” Te spiski zamachowe są dziwnie ubogie w szczegóły—kto, dokładnie, próbuje go zabić, i dlaczego?—ale nieuchronnie dochodzą do tego samego wniosku: Vučić jest odważny i, przeciw wszelkim przeciwnościom, przetrwa.</p>\n<p> </p>\n<p>Drugi skrypt rozszerza narrację ofiary poza samego Vučića, przedstawiając wszystkich Serbów—czy to z Serbii, Bośni, Kosowa, czy Czarnogóry—jako wieczne ofiary, podczas gdy Zachód—NATO, UE, Stany Zjednoczone—odgrywa rolę nieustępliwego agresora. A potem, oczywiście, jest Vučić, ich jedyny obrońca. W tej narracji nikt poza Vučićem nie ma siły, inteligencji ani samej obecności, aby stanąć w obronie Serbów. Wszechobecność, którą tak starannie wyhodował, tylko wzmacnia przekonanie, że bez niego Serbia byłaby zgubiona.</p>\n<p> </p>\n<p>W tej wersji historii Albańczycy z Kosowa nie są narodem walczącym o samostanowienie. Raczej są architektami „<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromów i czystek etnicznych</a>” przeciwko Serbom z Kosowa, podczas gdy Vučić, obrońca, stoi twardo, przysięgając, że nigdy nie pozwoli, aby Kosowo zostało „oddane”. Oszczerstwo jest bogate, pochodząc od człowieka, który kiedyś wzywał do <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">ludobójstwa</a> Bośniaków podczas wojny bośniackiej i był ministrem propagandy Slobodana Miloševicia podczas brutalnej kampanii Serbii w Kosowie, kiedy prawie <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> Albańczyków z Kosowa zostało przesiedlonych, a niezliczone masakry miały miejsce.</p>\n<p> </p>\n<p>Następnie była drama związana z rezolucją ONZ w sprawie ludobójstwa w Srebrenicy, którą Vučić przedstawił nie jako potępienie historycznej zbrodni, ale jako bezpośredni <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">atak</a> na Serbów wszędzie. Przedstawił rezolucję jako próbę przedstawienia wszystkich Serbów jako złoczyńców. A potem, w ostatnim akcie, owinął się w serbską flagę, uronił kilka <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodylich łez</a> i przedstawił się jako samotny wojownik przeciwko ofiarom Serbów. To był mistrzowski występ, który miał niewiele wspólnego z prawdą, ale wszystko z władzą.</p>\n<p> </p>\n<p>Obecnie odpowiedź Vučića na katastrofę w Nowym Sadzie oscyluje między dwoma skryptami. Protesty studenckie, sugeruje, są dziełem <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">zagranicznych agentów</a>—niewidzialnych sprawców knujących, aby zdestabilizować Serbię. Z tego wynika, że jest ofiarą, a także serbski naród, którego ciężko wywalczony postęp jest atakowany. A jednak, jak zawsze, Vučić—który dominował w serbskiej polityce przez prawie dekadę i przewodniczył <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">powszechnej korupcji</a>—także przedstawia się jako wybawca, pozycjonując się jako mediator między rządem a protestującymi, jedyną postacią zdolną do przywrócenia porządku.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>O nacjonalizmie ofiar</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Każdy, kto spędził czas na Bałkanach, rozpozna, że serbski nacjonalizm—zarówno w Serbii, jak i wśród etnicznych Serbów gdzie indziej—jest napędzany mniej triumfem, a bardziej urazą, lub jak <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> to ujął, „Serbowie cierpią na pewnego rodzaju wieczny syndrom ofiary.” Poczucie historycznej ofiary nie jest jedynie cechą tożsamości serbskiej; jest jej animującą siłą, emocjonalnym nurtem, który od dawna napędza ambicje nacjonalistyczne, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Wielkiej Serbii</a> po jej nowoczesną inkarnację, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—„Serbski Świat.”</p>\n<p> </p>\n<p>Ta narracja historyczna czerpie z dobrze zaopatrzonego arsenału ran. Jest Bitwa na Kosowie (1389), średniowieczna konfrontacja, która została zmitologizowana w narodową tragedię. Jest długi okres panowania osmańskiego i austro-węgierskiego, podczas którego Serbowie znosili nieustanne zniewolenie. I jest, oczywiście, kampania terroru Ustašów przeciwko Serbom podczas II wojny światowej, okres prawdziwego horroru, który pozostawił trwałe blizny.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, były szef Vučića, lepiej niż większość rozumiał moc tych uraz. Jego <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">przemówienie w Gazimestan</a> z 1989 roku, upamiętniające 600<sup>ną</sup> rocznicę Bitwy na Kosowie, było mistrzowską lekcją w reanimacji historycznej. Aby podkreślić punkt, zorganizował wielkie, niemal religijne widowisko: szczątki księcia Lazara, serbskiego męczennika z 1389 roku, były paradowane przez terytoria zamieszkane przez Serbów w całej Jugosławii. To była polityczna trasa pogrzebowa, przypomnienie, że przeszłość nie jest martwa, ale bardzo żywa—i że wrogowie Serbii wciąż czają się. To widowisko nie było tylko ukłonem w stronę historii—było jednym z pierwszych iskier, które na nowo rozpaliły serbski nacjonalizm w całej Jugosławii, napędzając urazy, które przyczyniły się do brutalnego rozpadu kraju.</p>\n<p> </p>\n<p>Narracja ofiary nie zakończyła się na Miloševiciu, ani nie była ograniczona do historii średniowiecznej. Serbskie media nadal podkreślają cierpienie Serbów podczas wojen jugosłowiańskich, zwłaszcza bombardowań NATO w latach 90-tych—najpierw celując w pozycje wojskowe Serbów bośniackich w <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> roku podczas wojny bośniackiej, a później uderzając w resztki Jugosławii, która obejmowała Serbię i Czarnogórę, w <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> roku podczas wojny w Kosowie. Kontekst tych bombardowań—ich intencja, aby powstrzymać masowe zbrodnie—nie pojawia się w tych relacjach. Zamiast tego NATO jest przedstawiane jako bezosobowy agresor—bezduszna siła narzucająca cierpienie Serbom—widok, który głęboko się zakorzenił. Nic dziwnego, że niedawne <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">badanie Instytutu Republikańskiego (IRI)</a> wykazało, że tylko 3 procent Serbów popiera pełne członkostwo w NATO, podczas gdy najwyższy odsetek (36 procent) postrzega Stany Zjednoczone jako największe zagrożenie dla swojego kraju.</p>\n<p> </p>\n<p>Kreml, zawsze wyczulony na narracje zachodnich nadużyć, nie pozwolił, aby to uczucie poszło na marne. Rosyjska propaganda na Bałkanach amplifikuje zarówno rzeczywistą, jak i wyimaginowaną ofiarę Serbów, malując Zachód jako wiecznego złoczyńcę. W 2019 roku ministerstwa kultury Rosji i Serbii współprodukowały <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linia Bałkańska), film wojenny w stylu Hollywood, który fikcjonalizuje ostatnie dni wojny w Kosowie. W jego opowieści Serbowie są szlachetnymi ofiarami, Kosowarzy to krwiożerczy zbrodniarze wojenni wspierani przez NATO, a Rosjanie—stoiccy, heroiczni—przybywają na ratunek. Film owija się w historyczną dokładność, ale jest to zamach dezinformacyjny, pastisz urazy owinięty w estetykę wojskowej odwagi.</p>\n<p> </p>\n<p>Żadne z tego nie ma na celu umniejszenia bardzo rzeczywistych zbrodni popełnionych przeciwko Serbom. Historia rzadko jest tak uporządkowana. Podczas II wojny światowej eksterminacja Serbów w <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovacu</a>—obozie koncentracyjnym prowadzonym przez Ustašów—była prawdziwym horrorem. Nawet w przypadkach, gdy Serbowie byli początkowymi agresorami, czasami stawali się ofiarami, jak w Operacji Burza (1995), gdy chorwackie siły wypędziły setki tysięcy Serbów z regionu Krajina, pozostawiając wielu martwych w ich śladzie. Ale w dyskursie nacjonalistycznym Serbów ofiarność nigdy nie jest tylko uznaniem przeszłego cierpienia; jest to broń polityczna, uzasadnienie, a w rękach postaci takich jak Vučić, wiecznie odnawiające się źródło legitymacji.</p>\n<p><strong>Co z tego? </strong></p>\n<p>Maszyna propagandowa Vučića działa na dwóch dobrze znanych skryptach. W obu Serbowie są wiecznymi ofiarami, a Vučić jest zawsze niezawodnym zbawcą—czasami z pomocą Rosji lub Chin. W obu przypadkach wrogiem jest albo bezosobowy zabójca, albo, częściej, Zachód. Konsekwencje tych narracji są dalekie od łagodnych.</p>\n<p> </p>\n<p>Podobnie jak Milošević przed nim, Vučić wykorzystuje serbską ofiarność dla zysku politycznego. Naród nieustannie pod ostrzałem—przynajmniej w swojej wyobraźni—potrzebuje silnego lidera, gotowego złamać zasady. Ta logika dała Vučićowi niezwykłą swobodę, zarówno w kraju, jak i w regionie. Mitologia Vučića Zbawcy pozwala mu działać niekonstytucyjnie i uchodzić z tym na sucho. W 2016 roku, gdy zamaskowani mężczyźni w Belgradzie związali świadków, skonfiskowali ich telefony i zniszczyli budynki pod osłoną nocy—uzbrojeni w kije i noże, bijąc tych, którzy się opierali—aby oczyścić miejsce pod <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">projekt nieruchomości o wartości 3 miliardów euro</a>, nikt nie poniósł odpowiedzialności. Jedna z nowych wież, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, ma 42 piętra, chociaż niektórzy lokalni mieszkańcy nazwali ją mniej wspaniale: „penis Vučića”.</p>\n<p> </p>\n<p>Gdy <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesty</a> wybuchły w Belgradzie w związku z nocną demolacją, większość Serbii pozostała cicha. Vučić sprzedał im inną narrację—że rozwój gospodarczy, nawet jeśli osiągnięty poprzez kilka naruszeń praw człowieka, był wart ceny. I tak Serbia stała się państwem inwigilacyjnym. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tysiące</a> kamer Huawei wyposażonych w rozpoznawanie twarzy i tablic rejestracyjnych teraz zdobią ulice Belgradu i daleko poza nim. Potężne narzędzia inwigilacyjne, takie jak <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">oprogramowanie szpiegowskie Pegasus</a>, Predator Cytrox i Clearview AI, zwiększają zdolność rządu do śledzenia swoich obywateli. W międzyczasie Serbia doświadczyła najszybszego regresu demokratycznego na Bałkanach. Freedom House przeklasyfikował kraj z „<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">częściowo wolnego</a> na „<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratyzujący hybrydowy</a>” reżim. Oprócz fałszowania wyborów, wielu Serbów nadal bezwiednie wspiera SNS Vučića, podczas gdy UE nadal nagradza Serbię znacznym wsparciem.</p>\n<p> </p>\n<p>Narracja ofiary nie jest tylko narzędziem krajowym—jest destabilizatorem geopolitycznym, zwłaszcza biorąc pod uwagę, że serbskie media działają w całych Bałkanach. W ten sposób trzyma Serbów, od Belgradu po Pale, uwięzionych w historycznej urazie, uniemożliwiając pojednanie z sąsiadami. Stoi na drodze do rozwiązania konfliktu serbsko-kosowskiego, sytuacji, którą Vučić zawsze może eskalować, aby odwrócić uwagę od problemów w kraju. Jeśli powojenne rozliczenie Niemiec przekształciło jego miejsce w Europie, to niechęć Serbii do zrobienia tego samego uniemożliwia jej przyjęcie znaczącej roli na Bałkanach.</p>\n<p> </p>\n<p>Nacjonalizm ofiar również hamuje przyszłość Serbii. Na początku lat 2010-tych, po latach propagowania <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radykalnej ideologii nacjonalistycznej, </a>Vučić i SNS przedstawili się jako <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proeuropejscy</a>, czytając sondaże i wyczuwając okazję. Ale po zdobyciu władzy w 2012 roku, Vučić stopniowo przepisał skrypt. Nie jest liderem termometrem, jedynie odzwierciedlającym nastrój narodowy; jest termostatem, który go ustawia. Zmiana temperatury była powolna, ale celowa. Do 2020 roku, w szczytowym okresie pandemii COVID-19, Vučić zaatakował UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">ogłaszając</a>: „Do tej pory wszyscy zrozumieliście, że solidarność europejska nie istnieje. To była bajka na papierze.” Bajka zadziałała. Dziś <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">tylko 40 procent</a> Serbów popiera akcesję do UE—najniższa entuzjazm w regionie.</p>\n<p> </p>\n<p>W międzyczasie Vučić pielęgnował <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatywne sojusze</a>. Jego przedstawienie Chin i Rosji jako prawdziwych obrońców Serbii przyniosło wymierne rezultaty. Podpisał <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">umowy</a> z Pekinem, które poważnie skomplikują dążenia Serbii do UE—choć, przy publicznym entuzjazmie dla UE na najniższym poziomie, Vučić może teraz przedstawić swój zwrot jako demokratyczny, jedynie odzwierciedlający wolę ludu. Niedawne <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">badanie IRI</a> pokazuje, że 60 procent Serbów identyfikuje reżimy totalitarne - Rosję (46 procent) lub Chiny (14 procent) - jako swoich najważniejszych sojuszników.</p>\n<p> </p>\n<p>Jednak fikcja Vučića Zbawcy wykracza poza granice Serbii. Zachodni decydenci, zdesperowani w poszukiwaniu stabilizującej postaci na Bałkanach, uwierzyli w jego akt. Bruksela i Waszyngton traktują Vučića jako niezbędnego zbawcę, a nie autokratę, który tłumi protestujących w kraju, jednocześnie umożliwiając <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorystów</a> w Kosowie. Jeśli Zachód naprawdę pragnie stabilności, musi przestać mylić samomityzację Vučića z rzeczywistością.</p>\n<p> </p>\n<p>Narracje Vučića nie są bezpiecznymi fikcjami. Są zaprojektowane, aby konsolidować władzę, zdyskredytować przeciwników, uzasadnić sojusze z reżimami totalitarnymi i tłumić dissent. Doprowadziły Serbię na ścieżkę rządów jednego człowieka, z Vučićem w centrum, snującym opowieść. Sukces jego narracji opiera się na kontrolowanych przez państwo mediach, braku wolności prasy i, co ważne, na pobłażaniu Zachodu. Po latach <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">nagradzania</a> destabilizującego zachowania Vučića, milczenie z Brukseli i Waszyngtonu, gdy proreżimowi chuligani atakują protestujących studentów domagających się odpowiedzialności za katastrofę w Nowym Sadzie, mówi wiele.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić może wierzyć, że buduje silniejszą Serbię, ale historia jest pełna silnych ludzi (niemal zawsze mężczyzn), którzy twierdzili to samo, tylko po to, by zostawić za sobą zgliszcza. W Vođzie Domanovicia ludzie podążali za swoim ślepym liderem ku ruinie, ponieważ pokładali w nim zaufanie. Ale Vučić nie jest ślepy—widzi dokładnie, dokąd prowadzi Serbię. Prawdziwe pytanie brzmi, czy naród serbski, wraz z UE i USA, zdecyduje się otworzyć oczy, czy pozostanie uwięziony w fikcjach, które snuje. W przeciwieństwie do tragicznych zwolenników Domanovicia, wciąż mają wybór.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr Leon Hartwell</strong> jest starszym współpracownikiem w LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), stypendystą wizytującym w European Leadership Network (ELN) w Londynie oraz starszym stypendystą nierezydentem w Center for European Policy Analysis (CEPA) w Waszyngtonie.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:56.64",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Protesty studentów, które wstrząsnęły serbskim społeczeństwem po katastrofie w Nowym Sadzie, jak dotąd doprowadziły jedynie do symbolicznych zmian w rządzie. Jednak sam system pozostaje nienaruszony i nie będzie miał prawdziwego rozrachunku bez bezpośredniej konfrontacji z machiną polityczną zbudowaną przez prezydenta Vučića i jego najbliższe otoczenie—systemem podtrzymywanym zarówno przez represje, jak i starannie opracowaną księgą dezinformacyjną.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"pl",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:57.216",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"A narratívákról és mesékről: Szerbia autoriter vezetőjének játéka",
                key:"uid": string:"a04906d7-9e46-484a-934c-4d57fcb9ddb6",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Tragédia történt egy vasútállomáson <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sadban</a>, Szerbia második legnagyobb városában, amely három hónapja tartó diákprotestálási hullámot indított el az országban. A tüntetők elszámoltathatóságot követelnek a kormányzati korrupcióval kapcsolatban, ám brutális erőszakkal találkoznak—a rezsimhez hű <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">bűnözők</a> verik őket az utcákon. Ahelyett, hogy foglalkozna a panaszokkal, Szerbia autoriter elnöke, Aleksandar Vučić, egy túlságosan ismerős mesét mesél. A tüntetések, állítja, a nyugati hírszerző ügynökségek által irányítottak, akik egy <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">színes forradalmat</a> akarnak szítani.</p>\n<p> </p>\n<p>Ez egy gondosan megalkotott narratíva, amely célt szolgál. Vučić játékkönyvében az igazság rugalmas, a valóság pedig olyan dolog, amit meg kell írni és előadni. Ahhoz, hogy megértsük a stratégiáját, először a fikció eszközeihez kell fordulni—karakterek, cselekmények, és mindenekelőtt, a meggyőző történet ereje.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>A Vezető</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Néhány szerb kommentátor Vučićot a <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (A Vezető)</a> című, Radoje Domanović által írt éles szatirikus történet főszereplőjéhez hasonlította. A történetben egy csoport kétségbeesett ember egy szegény helyről, akik nem tudnak megegyezni egy vezetőben, végül egy idegen mellett dönt. Megkérdőjelezhetetlen magabiztossággal vezeti őket hegyeken át és veszélyes terepen. Egyesével hullanak—megsebesülve, kimerülve, halottan. Azokat, akik elhagyják az utat, árulóknak bélyegzik. A végén csak hárman maradnak, és egy sokkoló felfedezést tesznek: a vezetőjük vak.</p>\n<p> </p>\n<p>A hasonlat figyelemre méltó, de végső soron félrevezető. Vučić nem egy sötétben botorkáló vak ember. Ő egy mesteri manipulátor, aki pontosan tudja, hová vezeti Szerbiát. Domanović tehetetlen vezetőjével ellentétben Vučić irányítja a narratívát, szükség szerint váltogatva a szerepeket—áldozat, megmentő, üldöző. Módszere a legjobban egy pszichológiai keret segítségével érthető meg: a <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman dráma háromszög</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>1968-ban Stephen Karpman pszichológus azt javasolta, hogy minden mese egy háromszereplős modellen működik: az üldöző, az áldozat és a megmentő. Az üldöző gyötri az áldozatot, míg a megmentő beavatkozik, hogy megmentse a napot. De Karpman modelljének zsenialitása abban rejlik, hogy rugalmas—szerepek váltakoznak, és a karakterek visszafordulnak önmagukra.</p>\n<p> </p>\n<p>Vegyük például a Furfangos Fúvóka meséjét: ő megmentőként kezd, kiszabadítva egy várost egy patkányinvázióból. De amikor a polgármester megtagadja tőle a fizetést, üldözővé alakul, bosszúból elvezetve a város gyermekeit. A polgármester, aki egykor a patkányok áldozata volt, azzal, hogy megcsalja a Furfangos Fúvókát, üldözővé válik, majd visszaváltozik áldozattá, amikor gyermekeit gyászolja. Egyetlen narratívában az identitások felborulnak, a szerepek megfordulnak.</p>\n<p> </p>\n<p>Így van ez Vučić esetében is.</p>\n<p><strong>Belép Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić egy mesteri mesélő és ügyes előadó, aki gyakran mutatja a főszereplő szindróma jeleit. Mint Donald Trump, az Egyesült Államok elnöke, ő is gyakran beszél <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">túlzásokban</a>, és harmadik személyben hivatkozik magára—olyan viselkedés, amelyet a pszichológusok gyakran <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisztikus</a> vonásokkal társítanak.</p>\n<p> </p>\n<p>Az évek során Szerbia médiakörnyezete gondosan formálódott, hogy tükrözze Vučić vízióját. A televíziós hálózatok és bulvárlapok szorosan a <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">rezsim</a> markában vannak, az elnök által választott narratívák elárasztják a légkört. Hirdetik Szerbia gazdasági “csodáját”, miközben figyelmen kívül hagyják a politikai szabadságok csökkenését, ünneplik a nagyszabású infrastrukturális projekteket, mint a nemzeti fejlődés bizonyítékait, miközben minimalizálják a környezeti válságokat, és a külföldi hatalmakat vagy jóságos patrónusokként, vagy árnyékos összeesküvőkként keretezik, a nap szükségleteitől függően.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić rengeteg energiát fektet a nézetei elmondásába. Egy tanulmány megállapította, hogy ő és a Szerb Haladó Párt (SNS) a média lefedettség közel <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 százalékát</a> irányítják, ami még a legdiciplináltabb autokráciákban is figyelemre méltó szám. Monológjai kimerítőek, néha szó szerint. Amikor a lítiumbányászati megállapodása miatt tüntetések robbantak ki, Vučić egy televíziós blitzkrieg-gel válaszolt: mindössze <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">négy nap</a> alatt elképesztő 14 órát és 47 percet töltött élő adásban, védve álláspontját egy olyan ember intenzitásával, aki mélyen sértett és teljesen biztos a saját helyességében. Narratíváját természetesen megerősítették a nemzeti műsorszórók és a hízelgő bulvársajtó.</p>\n<p> </p>\n<p>Mesélésének drámai elemei vannak. Senki sem dolgozik keményebben, nem áldoz fel többet, vagy nem ér el nagyobb teljesítményeket, mint Vučić maga, ha az ő saját beszámolóira lehet hinni. Egy ponton azt állította, hogy bár természetes akadémiai tehetséggel nem rendelkezik, a puszta akaraterője juttatta el őt egy summa cum laude jogi diplomához <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekord</a> idő alatt. A tényleges idővonal azonban más történetet mesél: hat évbe telt, hogy befejezze tanulmányait, és a jegyei rejtély maradnak.</p>\n<p> </p>\n<p>Akkor ott van az ő mindenütt jelenléte. Vučić egy <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">istenkénti képet</a> alakított ki magáról, mint egy vezető, aki mindenhol, mindig ott van. Egyetlen nap alatt megnyithat egy gyárat Novi Sadban, zárt ajtók mögött találkozhat üzleti vezetőkkel Belgrádban, majd megjelenhet egy késő esti televíziós műsorban, hogy elmélkedjen Szerbia jövőjéről. Az előadás sosem áll meg. Az üzenet világos: Vučić nélkül nincs Szerbia.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>A kedvenc forgatókönyvek</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučić politikai színháza két jól ismert forgatókönyv előre meghatározott rotációján működik. Ezek a narratívák nemcsak hogy erősítik a képét; formálják a szerb közvélemény barátok, ellenségek és maga a történelem észlelését.</p>\n<p> </p>\n<p>Az első forgatókönyv Vučićot egy folyamatos ostrom alatt álló emberként ábrázolja—egy áldozatot, akit sötét és névtelen erők vernek. De egy drámai fordulatban ő a saját megmentője is. Ebben a mesélésben Vučić egyszerre a szűz és a lovag, az üldözött és a győztes.</p>\n<p> </p>\n<p>Például vegyük az ő beszámolóját egy sorsdöntő estéről 2000 októberében, éppen amikor Slobodan Milošević hatalmát veszítette. Ahogy Vučić meséli, ő a fiával sétált, amikor két “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogos</a>” provokálatlan támadást indított. Minden esély ellenére a jövőbeli szerb elnök egyedül legyőzte támadóit, ájultan terítve őket. Az anekdota tele van szubtextussal: Szerbia is támadás alatt állt, és Milošević bukása egy káosz és romlás korszakát hozna el. A kimondatlan következtetés az, hogy csak egy erős ember—aki képes elviselni a szenvedést és legyőzni a fenyegetéseket—tarthatja távol Szerbiát a további összeomlástól.</p>\n<p> </p>\n<p>A szerb média, amely szorosan Vučić irányítása alatt áll, szintén tele van állítólagos merényletkísérletek sorozatával, amelyek mind ugyanazon formulát követik. A fenyegetés mindig súlyos, de Vučić, mint mindig a hős, nem hajlandó megijedni. Amikor a belügyminiszter, Aleksandar Vulin állítólag “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">félelemmel remegett</a>” és kérte az elnököt, hogy viseljen golyóálló mellényt egy állítólagos merényletkísérlet felfedezése után, Vučić, határozottan és félelem nélkül, elutasította a javaslatot egy egyszerű: “Soha nem fogom viselni.” Ezek a merényletkísérletek furcsán részletekben szegények—ki is próbálja megölni őt, és miért?—de végül mindig ugyanarra a következtetésre jutnak: Vučić bátor, és minden esély ellenére túlél.</p>\n<p> </p>\n<p>A második forgatókönyv a victimhood narratíváját Vučićon túlra terjeszti, minden szerbet—legyenek azok Szerbiából, Boszniából, Koszovóból vagy Montenegróból—örök áldozatként ábrázolva, míg a Nyugat—NATO, az EU, az Egyesült Államok—az elkeseredett agresszor szerepét játssza. És persze ott van Vučić, az egyedüli védelmezőjük. Ebben a narratívában senki más, csak Vučić nem rendelkezik az erővel, intelligenciával vagy puszta jelenléttel, hogy kiálljon a szerbekért. Az a mindenütt jelenlét, amelyet olyan gondosan ápolt, csak megerősíti azt a gondolatot, hogy nélküle Szerbia elveszne.</p>\n<p> </p>\n<p>Ennek a történelmi verziónak megfelelően a koszovói albánok nem egy önrendelkezésért küzdő nép. Ehelyett ők a “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromok és etnikai tisztogatások</a>” építői a koszovói szerbek ellen, míg Vučić, a védelmező, határozottan áll, megígérve, hogy soha nem engedi, hogy Koszovót “odaadják.” Az vád gazdag, egy olyan embertől, aki egyszer a <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">népirtásra</a> szólított fel a boszniai háború alatt, és Slobodan Milošević propaganda minisztere volt Szerbia brutális koszovói kampánya alatt, amikor közel <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 százalék</a> koszovói albánt űztek el, és számtalan mészárlást követtek el.</p>\n<p> </p>\n<p>Aztán ott volt a dráma az ENSZ Srebrenica Genocídusról szóló határozata körül, amelyet Vučić nem egy történelmi atrocitás elítélésének, hanem közvetlen <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">támadásnak</a> állított be a szerbek ellen mindenhol. A határozatot úgy ábrázolta, mint egy kísérletet, hogy minden szerbet gonosztevőként festenek le. A végén, egy utolsó csavarral, magára terítette a szerb zászlót, néhány <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodil könnyet</a> ejtett, és egyedüli harcosként mutatkozott be a szerb áldozatvállalás ellen. Ez egy mesteri előadás volt, amelynek alig volt köze az igazsághoz, de mindent a hatalomról szólt.</p>\n<p> </p>\n<p>Jelenleg Vučić válasza a Novi Sad-i katasztrófára a két forgatókönyv között ingadozik. A diákprotestálásokat, állítja, <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">külföldi ügynökök</a> munkájának tekinti—láthatatlan elkövetők, akik Szerbia destabilizálására törekednek. Ebből következően ő az áldozat, és így a szerb nép is, akinek nehezen megnyert előrehaladása támadás alatt áll. És mégis, mint mindig, Vučić—aki közel egy évtizede uralja a szerb politikát és <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">széleskörű korrupciót</a> irányít—ő is megmentőként állítja be magát, mint a kormány és a tüntetők közötti közvetítőt, az egyetlen figurát, aki képes helyreállítani a rendet.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>A victimhood nacionalizmus</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Bárki, aki időt töltött a Balkánon, felismeri, hogy a szerb nacionalizmus—mind Szerbiában, mind másutt etnikai szerbek körében—kevésbé a diadal, mint inkább a sérelem által táplált. Ahogy <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> fogalmazott, “a szerbek valamilyen örök áldozat szindrómában szenvednek.” A történelmi áldozatvállalás érzése nem csupán a szerb identitás jellemzője; ez az animáló ereje, az érzelmi áramlat, amely régóta hajtja a nacionalista ambíciókat, a <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Nagy Szerbiától</a> a modern megjelenéséig, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—a “Szerb Világig.”</p>\n<p> </p>\n<p>Ez a történelmi narratíva egy jól megpakolt sebekkel teli arzenálból merít. Ott van a koszovói csata (1389), egy középkori összecsapás, amelyet mítoszokká alakítottak, hogy nemzetet meghatározó tragédiává váljon. Ott van az Oszmán és Osztrák-Magyar uralom hosszú korszaka, amely alatt a szerbek folyamatos alávetettséget szenvedtek el. És persze ott van az Ustaše terrorhadjárata a szerbek ellen a második világháború alatt, egy valódi borzalom időszaka, amely tartós sebeket hagyott.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučić korábbi főnöke, jobban megértette e sérelmek erejét, mint a legtöbben. 1989-es <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan beszéde</a>, amely a koszovói csata 600<sup>ik</sup> évfordulóját ünnepelte, a történelmi újraélesztés mesterkurzusa volt. Az üzenet hangsúlyozására egy grandiózus, szinte vallásos látványosságot szervezett: Lazar herceg, a 1389-es szerb mártír maradványait felvonultatták a Jugoszlávia területén élő szerbek által lakott területeken. Ez egy politikai temetési túra volt, emlékeztetve arra, hogy a múlt nem halott, hanem nagyon is él—és hogy Szerbia ellenségei még mindig leselkednek. Ez a látványosság nem csupán a történelemre való utalás volt—ez volt az egyik korai szikra, amely újraélesztette a szerb nacionalizmust Jugoszláviában, táplálva a sérelmeket, amelyek hozzájárultak az ország erőszakos széteséséhez.</p>\n<p> </p>\n<p>A victimhood narratíva nem ért véget Milošević-csel, és nem korlátozódott a középkori történelemre. A szerb média továbbra is hangsúlyozza a szerbek szenvedését a jugoszláv háborúk alatt, különösen az 1990-es évek NATO bombázásait—először a boszniai szerb katonai állások ellen <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> során a boszniai háború alatt, majd később a maradék Jugoszlávia, amely Szerbiát és Montenegrót foglalta magában, ellen <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> során a koszovói háború alatt. E bombázások kontextusa—szándékuk, hogy megállítsák a nagyszabású atrocitásokat—nem szerepel ezekben a beszámolókban. Ehelyett a NATO-t arctalan agresszorként ábrázolják—egy érzéketlen erő, amely szenvedést kényszerít a szerbekre—egy nézet, amely mélyen gyökeret vert. Nem meglepő, hogy egy nemrégiben készült <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Nemzetközi Republikánus Intézet (IRI) felmérés</a> megállapította, hogy mindössze 3 százaléknyi szerb támogatja a teljes NATO-tagságot, míg a legmagasabb arány (36 százalék) az Egyesült Államokat látja országuk legnagyobb fenyegetésének.</p>\n<p> </p>\n<p>A Kreml, amely mindig érzékeny a nyugati visszaélések narratíváira, nem hagyta, hogy ez az érzés kárba vesszen. Az orosz propaganda a Balkánon felerősíti a valós és képzelt szerb áldozatvállalást, a Nyugatot pedig örök gonosztevőként festi le. 2019-ben Oroszország és Szerbia kulturális minisztériumai közösen készítették el a <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkán vonal) című, akciódús, hollywoodi stílusú háborús filmet, amely a koszovói háború záró napjait fikcionalizálja. A történetben a szerbek nemes áldozatok, a koszovóiak véres háborús bűnösök, akiket a NATO támogat, és az oroszok—stoikusak, hősiesek—érkeznek a megmentésükre. A film történelmi pontosságra hivatkozik, de tele van dezinformációval, a sérelmek esztétikájába burkolt katonai bravúrral.</p>\n<p> </p>\n<p>Ez mind nem csökkenti a szerbek ellen elkövetett nagyon valós atrocitásokat. A történelem ritkán ilyen rendezett. A második világháború alatt a szerbek kiirtása a <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—az Ustaše által működtetett koncentrációs tábor—valódi borzalom volt. Még azokban az esetekben is, amikor a szerbek voltak az első agresszorok, néha ők is áldozattá váltak, mint az 1995-ös Vihar hadművelet során, amikor a horvát erők számos szerbet űztek el a Krajina régióból, sokan közülük halottan maradtak. De a szerb nacionalista diskurzusban az áldozatvállalás soha nem csupán a múlt szenvedésének elismerése; ez egy politikai fegyver, egy igazolás, és Vučićhez hasonló figurák kezében egy folyamatosan feltöltődő legitimációs forrás.</p>\n<p><strong>És akkor mi van? </strong></p>\n<p>Vučić propagandagépezete két jól ismert forgatókönyvön működik. Mindkettőben a szerbek örök áldozatok, és Vučić az örökké megbízható megmentő—néha Oroszország vagy Kína segítségével. Mindkettőben az ellenség vagy az arctalan gyilkos, vagy gyakrabban, a Nyugat. E narratívák következményei távolról sem ártalmatlanok.</p>\n<p> </p>\n<p>Mint Milošević előtt, Vučić is fegyverként használja a szerb áldozatvállalást politikai haszonszerzés céljából. Egy nemzet, amely folyamatos ostrom alatt áll—legalábbis a saját képzeletében—erős vezetőre van szüksége, aki hajlandó meghajlítani a szabályokat. Ez a logika rendkívüli mozgásteret adott Vučićnak, mind belföldön, mind a régióban. A Vučić, a Megmentő mítosza lehetővé teszi számára, hogy alkotmányellenesen cselekedjen, és megússza. 2016-ban, amikor maszkos férfiak Belgrádban megkötözték a nézőket, elkobozták a telefonjaikat, és épületeket romboltak le a sötétség leple alatt—bats és késekkel felfegyverkezve, verve azokat, akik ellenálltak—hogy helyet csináljanak egy <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milliárd eurós</a> ingatlanprojekthez, senkit sem vontak felelősségre. Az egyik új torony, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a> 42 emelet magas, bár néhány helyi lakos kevésbé grandiózus néven emlegeti: “Vučić pénisze”.</p>\n<p> </p>\n<p>Amikor <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">tüntetések</a> robbantak ki Belgrádban az éjszakai bontás miatt, Szerbia nagy része csendben maradt. Vučić egy másik narratívát adott el nekik—hogy a gazdasági fejlődés, még ha néhány emberi jog megsértésével is érhető el, megéri az árat. Így Szerbia megfigyelő állammá vált. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tízezernyi</a> Huawei kamera, arcfelismerő és rendszámfelismerő funkciókkal, most Belgrád utcáit és azon túl is szegélyezik. Olyan erőteljes megfigyelő eszközök, mint a <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus kémprogram</a>, a Cytrox Predator és a Clearview AI, fokozzák a kormány képességét, hogy nyomon kövesse állampolgárait. Eközben Szerbia a Balkán leggyorsabb demokratikus visszaesését tapasztalta. A Freedom House a “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">részben szabad</a>” kategóriából “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizálódó hibrid</a>” rezsimbe sorolta az országot. A választási csalásokat félretéve, sok szerb továbbra is vakon támogatja Vučić SNS-ét, míg az EU továbbra is jelentős támogatással jutalmazza Szerbiát.</p>\n<p> </p>\n<p>A victimhood narratíva nem csupán egy belföldi eszköz—geopolitikai destabilizáló is, különösen figyelembe véve, hogy a szerb média az egész Balkánon működik. Ennek következtében a szerbeket, Belgrádtól Pale-ig, a történelmi sérelmek csapdájában tartja, megakadályozva a szomszédokkal való megbékélést. Ez gátat szab a Szerbia-Koszovó konfliktus megoldásának, egy helyzetnek, amelyet Vučić mindig fokozhat, hogy elterelje a figyelmet a hazai problémákról. Ha Németország háború utáni számvetése átalakította helyét Európában, Szerbia vonakodása, hogy ugyanezt tegye, megakadályozza, hogy jelentős szerepet vállaljon a Balkánon.</p>\n<p> </p>\n<p>A nacionalista áldozatvállalás a jövőjét is gátolja Szerbiának. A 2010-es évek elején, miután évekig propagálták a <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedeset-vucicu/\">radikális nacionalista ideológiát</a>, Vučić és az SNS pro-európai képben mutatkoztak be, olvasva a közvélemény-kutatásokat és érzékelve egy lehetőséget. De miután 2012-ben hatalomra jutott, Vučić fokozatosan átírta a forgatókönyvet. Ő nem egy hőmérő vezető, aki csupán a nemzeti hangulatot tükrözi; ő egy termosztát, aki beállítja azt. A hőmérséklet-változás lassú, de szándékos volt. 2020-ra, a COVID-19 világjárvány csúcsán, Vučić az EU-ra célozva <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">bejelentette</a>: “Mostanra mindannyian megértettétek, hogy az európai szolidaritás nem létezik. Ez egy mese volt a papíron.” A mese működött. Ma <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">csupán 40 százalék</a> szerb támogatja az EU-csatlakozást—ez a legalacsonyabb lelkesedés a régióban.</p>\n<p> </p>\n<p>Közben Vučić alternatív <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">szövetségeket</a> ápolt. Kína és Oroszország védelmezőiként való ábrázolása kézzelfogható eredményeket hozott. Megállapodásokat írt alá <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">Pekinggel</a>, amelyek súlyosan bonyolítják Szerbia EU-s pályázatát—bár, mivel a közvélemény lelkesedése az EU iránt minden idők legalacsonyabb szintjén van, Vučić most már demokratikusnak ábrázolhatja a fordulatát, mint a népszerű akarat puszta tükröződését. Egy nemrégiben készült <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI felmérés</a> azt mutatja, hogy a szerbek 60 százaléka totalitárius rezsimeket - Oroszországot (46 százalék) vagy Kínát (14 százalék) - tartja a legfontosabb szövetségeseinek.</p>\n<p> </p>\n<p>De Vučić megmentő mítosza Szerbia határain túl is kiterjed. Nyugati politikai döntéshozók, akik stabilizáló figurát keresnek a Balkánon, bedőltek az előadásának. Brüsszel és Washington Vučićot szükséges megmentőként kezeli, nem pedig olyan autokrataként, aki otthon elnyomja a tüntetőket, miközben lehetővé teszi a <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristák</a> tevékenységét Koszovóban. Ha a Nyugat valóban stabilitást akar, meg kell állnia, hogy Vučić önmagát mítoszát valóságnak nézze.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić narratívái nem ártalmatlan fikciók. Azért lettek megalkotva, hogy megszilárdítsák a hatalmat, diszkreditálják az ellenfeleket, igazolják a totalitárius rezsimekkel való szövetségeket, és elnyomják a dissentet. Ezek Szerbiát egy emberi uralom felé vezették, Vučić középpontjában, aki meséli a történetet. Narratívájának sikere az állam által ellenőrzött médián, a sajtószabadság hiányán, és különösen a Nyugat elnézésén múlik. Évek óta <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">jutalmazva</a> Vučić destabilizáló viselkedését, Brüsszel és Washington D.C. csendje, miközben a rezsimhez hű bűnözők támadják a Novi Sad-i katasztrófa miatt elszámoltathatóságot követelő diákprotestálókat, sokat mond.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić talán azt hiszi, hogy erősebb Szerbiát épít, de a történelem tele van olyan erős emberekkel (majdnem mindig férfiakkal), akik ugyanezt állították, csak hogy rombolást hagyjanak maguk után. Domanović Vođa című művében az emberek a vak vezetőjük után követték a pusztulásba, mert bíztak a bizonyosságában. De Vučić nem vak—pontosan látja, hová vezeti Szerbiát. A valódi kérdés az, hogy a szerb nép, az EU-val és az Egyesült Államokkal együtt, választja-e, hogy nyitva tartja a szemét, vagy fogva marad a mesékben, amelyeket sző. Domanović tragikus követőivel ellentétben nekik még van választásuk.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> a LSE IDEAS, a Londoni Gazdasági Egyetem (LSE) vezető munkatársa, a Londoni Európai Vezetői Hálózat (ELN) vendégkutatója, és a Washington DC-i Közép-európai Politikai Elemző Központ (CEPA) nem rezidens vezető munkatársa.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:56.057",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>A diákok tüntetései, amelyek megrázták a szerb társadalmat a Novi Sad-i katasztrófa után, eddig csak szimbolikus kormányzati változásokhoz vezettek. De a rendszer maga érintetlen marad, és nem fog valódi elszámoltatással szembenézni anélkül, hogy közvetlen konfrontációra kerülne sor a Vučić elnök és belső köre által felépített politikai gépezettel—egy olyan rendszer, amelyet annyira a represszió, mint egy gondosan kidolgozott dezinformációs kézikönyv tart fenn.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"hu",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:49.442",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Για τις αφηγήσεις και τα παραμύθια: Το εγχειρίδιο του αυταρχικού ηγέτη της Σερβίας",
                key:"uid": string:"ac671199-8ed1-4a03-b042-ca6bf5311755",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Μια τραγωδία σε έναν σιδηροδρομικό σταθμό στο <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Νόβι Σαντ</a>, τη δεύτερη μεγαλύτερη πόλη της Σερβίας, έχει προκαλέσει ένα κύμα φοιτητικών διαδηλώσεων που έχει σαρώσει τη χώρα για πάνω από τρεις μήνες. Οι διαδηλωτές απαιτούν λογοδοσία για τη διαφθορά της κυβέρνησης, αλλά έχουν συναντήσει βίαιη καταστολή—υποστηρικτές του καθεστώτος <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">τραμπούκοι</a> τους χτυπούν στους δρόμους. Αντί να αντιμετωπίσει τις διαμαρτυρίες, ο αυταρχικός πρόεδρος της Σερβίας, Αλεξάνταρ Βούτσιτς, έχει πλέξει μια πολύ οικεία ιστορία. Οι διαδηλώσεις, ισχυρίζεται, είναι οργανωμένες από δυτικές μυστικές υπηρεσίες που επιδιώκουν να προκαλέσουν μια <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">έγχρωμη επανάσταση</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Είναι μια αφήγηση προσεκτικά κατασκευασμένη για να εξυπηρετήσει έναν σκοπό. Στο εγχειρίδιο του Βούτσιτς, η αλήθεια είναι εύπλαστη και η πραγματικότητα είναι κάτι που πρέπει να συγγραφεί και να παρουσιαστεί. Για να κατανοήσει κανείς τη στρατηγική του, πρέπει πρώτα να στραφεί στα εργαλεία της μυθοπλασίας—χαρακτήρες, πλοκές και, πάνω απ' όλα, τη δύναμη μιας συναρπαστικής ιστορίας.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Ο Ηγέτης</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Ορισμένοι Σέρβοι σχολιαστές έχουν παρομοιάσει τον Βούτσιτς με τον πρωταγωνιστή του <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Ο Ηγέτης)</a>, μια καυστική σατιρική ιστορία του Ράντογιε Ντομανόβιτς. Στην ιστορία, μια ομάδα απελπισμένων ανθρώπων από ένα φτωχό μέρος, αδυνατώντας να συμφωνήσει σε έναν ηγέτη, τελικά καταλήγει σε έναν ξένο. Με αμετάβλητη αυτοπεποίθηση, τους οδηγεί πάνω από βουνά και μέσα από επικίνδυνες περιοχές. Ένας-ένας, πέφτουν—τραυματισμένοι, εξαντλημένοι, νεκροί. Αυτοί που εγκαταλείπουν το ταξίδι χαρακτηρίζονται προδότες. Στο τέλος, μόνο τρεις παραμένουν, και κάνουν μια σοκαριστική ανακάλυψη: ο ηγέτης τους είναι τυφλός.</p>\n<p> </p>\n<p>Η σύγκριση είναι εντυπωσιακή, αλλά τελικά παραπλανητική. Ο Βούτσιτς δεν είναι ένας τυφλός άνθρωπος που σ stumble through the dark. Είναι ένας μάστερ χειραγώγησης που γνωρίζει ακριβώς πού οδηγεί τη Σερβία. Σε αντίθεση με τον άτυχο ηγέτη του Ντομανόβιτς, ο Βούτσιτς ελέγχει την αφήγηση, αλλάζοντας ρόλους όπως απαιτείται—θύμα, σωτήρας, διώκτης. Η μέθοδος του μπορεί να κατανοηθεί καλύτερα μέσω ενός ψυχολογικού πλαισίου: το <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">τρίγωνο δράματος του Κάρπμαν</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Το 1968, ο ψυχολόγος Στήβεν Κάρπμαν πρότεινε ότι κάθε παραμύθι λειτουργεί με ένα μοντέλο τριών χαρακτήρων: ο διώκτης, το θύμα και ο σωτήρας. Ο διώκτης βασανίζει το θύμα, ενώ ο σωτήρας επεμβαίνει για να σώσει την κατάσταση. Ωστόσο, η ιδιοφυΐα του μοντέλου του Κάρπμαν έγκειται στην ρευστότητά του—οι ρόλοι αλλάζουν και οι χαρακτήρες επιστρέφουν στον εαυτό τους.</p>\n<p> </p>\n<p>Σκεφτείτε την ιστορία του Πιτζάμα: αρχίζει ως σωτήρας, απελευθερώνοντας μια πόλη από μια επιδημία αρουραίων. Αλλά όταν ο δήμαρχος αρνείται να τον πληρώσει, μεταμορφώνεται σε διώκτη, οδηγώντας τα παιδιά της πόλης μακριά σε εκδίκηση. Ο δήμαρχος, κάποτε θύμα των αρουραίων, γίνεται ο διώκτης εξαπατώντας τον Πιτζάμα, και στη συνέχεια επιστρέφει σε θύμα καθώς πενθεί την απώλεια των παιδιών του. Σε μια ενιαία αφήγηση, οι ταυτότητες ανατρέπονται, οι ρόλοι αντιστρέφονται.</p>\n<p> </p>\n<p>Και έτσι είναι με τον Βούτσιτς.</p>\n<p><strong>Είσοδος του Βούτσιτς </strong></p>\n<p>Ο Αλεξάνταρ Βούτσιτς είναι ένας άριστος αφηγητής και ένας ικανός performer, συχνά επιδεικνύοντας σημάδια του συνδρόμου του κύριου χαρακτήρα. Όπως ο πρόεδρος των ΗΠΑ Ντόναλντ Τραμπ, συχνά μιλάει σε <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">υπερβολές</a> και αναφέρεται στον εαυτό του σε τρίτο πρόσωπο—συμπεριφορά που οι ψυχολόγοι συχνά συνδέουν με <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">ναρκισσιστικά</a> χαρακτηριστικά.</p>\n<p> </p>\n<p>Κατά τη διάρκεια των ετών, το τοπίο των μέσων ενημέρωσης της Σερβίας έχει διαμορφωθεί προσεκτικά για να αντικατοπτρίζει τη vision του Βούτσιτς. Με τηλεοπτικά δίκτυα και ταμπλόιντ σφιχτά υπό τον <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">έλεγχο</a> του καθεστώτος, οι επιλεγμένες αφηγήσεις του προεδρεύουν στις συχνότητες. Διαφημίζουν το οικονομικό \"θαύμα\" της Σερβίας ενώ αγνοούν την υποχώρηση των πολιτικών ελευθεριών, γιορτάζουν μεγάλα έργα υποδομής ως αποδείξεις της εθνικής προόδου ενώ ελαχιστοποιούν τις περιβαλλοντικές κρίσεις, και πλαισιώνουν τις ξένες δυνάμεις είτε ως ευεργέτες είτε ως σκιώδεις συνωμότες, ανάλογα με τις ανάγκες της ημέρας.</p>\n<p> </p>\n<p>Ο Βούτσιτς ξοδεύει πολλή ενέργεια στην αφήγηση των απόψεών του. Μια μελέτη διαπίστωσε ότι αυτός και το Σερβικό Προοδευτικό Κόμμα (SNS) κατείχαν σχεδόν <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 τοις εκατό</a> της συνολικής κάλυψης των μέσων ενημέρωσης, ένας αριθμός που θα ήταν εντυπωσιακός ακόμη και στις πιο πειθαρχημένες αυταρχικές κυβερνήσεις. Οι μονόλογοί του είναι εξαντλητικοί, μερικές φορές κυριολεκτικά. Όταν ξέσπασαν διαμαρτυρίες για τη συμφωνία του σχετικά με την εξόρυξη λιθίου, ο Βούτσιτς αντέτεινε με μια τηλεοπτική blitzkrieg: σε μόλις <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">τέσσερις ημέρες</a>, κατέγραψε ένα εκπληκτικό 14 ώρες και 47 λεπτά ζωντανής μετάδοσης, υπερασπίζοντας τη θέση του με την ένταση ενός ανθρώπου που είναι βαθιά θιγμένος και απόλυτα σίγουρος για την ορθότητά του. Η αφήγησή του, φυσικά, ενισχύθηκε από εθνικούς ραδιοτηλεοπτικούς φορείς και μια κολακευτική ταμπλόιντ τύπου.</p>\n<p> </p>\n<p>Η αφήγησή του είναι τίποτα λιγότερο από δραματική. Κανένας Σέρβος, αν πιστέψει κανείς τους δικούς του λογαριασμούς, δεν εργάζεται πιο σκληρά, δεν θυσιάζει περισσότερα ή δεν επιτυγχάνει μεγαλύτερα επιτεύγματα από τον ίδιο τον Βούτσιτς. Σε μια στιγμή, ισχυρίστηκε ότι παρά την έλλειψη φυσικού ακαδημαϊκού ταλέντου, η καθαρή του θέληση τον είχε προωθήσει σε πτυχίο νομικής summa cum laude σε <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">χρονικό</a> ρεκόρ. Η πραγματική χρονολογία λέει μια διαφορετική ιστορία: χρειάστηκε έξι χρόνια για να ολοκληρώσει τις σπουδές του, και οι βαθμοί του παραμένουν μυστήριο.</p>\n<p> </p>\n<p>Υπάρχει επίσης το θέμα της πανταχού παρουσίας του. Ο Βούτσιτς έχει καλλιεργήσει μια <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">θεϊκή εικόνα</a> ενός ηγέτη που είναι παντού, πάντα. Στον χώρο μιας μόνο ημέρας, μπορεί να εγκαινιάσει ένα εργοστάσιο στο Νόβι Σαντ, να έχει μια κλειστή συνάντηση με επιχειρηματίες στο Βελιγράδι και στη συνέχεια να εμφανιστεί σε μια τηλεοπτική εκπομπή αργά τη νύχτα για να σκεφτεί το μέλλον της Σερβίας. Η παράσταση δεν σταματά ποτέ. Το μήνυμα είναι σαφές: δεν υπάρχει Σερβία χωρίς τον Βούτσιτς.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Τα αγαπημένα σενάρια</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Το πολιτικό θέατρο του Βούτσιτς λειτουργεί σε μια προβλέψιμη περιστροφή δύο φθαρμένων σεναρίων. Αυτές οι αφηγήσεις δεν ενισχύουν απλώς την εικόνα του; διαμορφώνουν την αντίληψη του σερβικού κοινού για φίλους, εχθρούς και την ίδια την ιστορία.</p>\n<p> </p>\n<p>Το πρώτο σενάριο απεικονίζει τον Βούτσιτς ως έναν άνθρωπο που είναι συνεχώς υπό πολιορκία—ένα θύμα, χτυπημένο από σκοτεινές και ανώνυμες δυνάμεις. Αλλά σε μια δραματική ανατροπή, είναι επίσης ο δικός του σωτήρας. Σε αυτή την αφήγηση, ο Βούτσιτς είναι και η δαμάλα και ο ιππότης, ο διωκόμενος και ο θριαμβευτής.</p>\n<p> </p>\n<p>Πάρτε, για παράδειγμα, την αφήγησή του για μια μοιραία βραδιά τον Οκτώβριο του 2000, ακριβώς καθώς ο Σλόμπονταν Μιλόσεβιτς έχανε την εξουσία. Όπως το λέει ο Βούτσιτς, έκανε μια βόλτα με τον γιο του όταν δύο “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">ναρκομανείς</a>” εξαπέλυσαν μια απρόκλητη επίθεση. Εναντίον όλων των πιθανοτήτων, ο μελλοντικός πρόεδρος της Σερβίας υπερνίκησε μόνος του τους επιτιθέμενους, ρίχνοντάς τους αναίσθητους. Η αναδρομή είναι πλούσια σε υπονοούμενα: η Σερβία, επίσης, ήταν υπό επίθεση, και η πτώση του Μιλόσεβιτς θα έφερνε μια εποχή χάους και καταστροφής. Η σιωπηλή σύμπερασμα είναι ότι μόνο ένας ισχυρός άνδρας—ένας που μπορεί να υπομείνει τον πόνο και να νικήσει τις απειλές—μπορεί να κρατήσει τη Σερβία από περαιτέρω κατάρρευση.</p>\n<p> </p>\n<p>Τα σερβικά μέσα ενημέρωσης, που είναι σφιχτά υπό τον έλεγχο του Βούτσιτς, έχουν επίσης πλημμυρίσει με μια παρέλαση φερόμενων σχεδίων δολοφονίας, όλα ακολουθώντας την ίδια φόρμουλα. Η απειλή είναι πάντα σοβαρή, αλλά ο Βούτσιτς, πάντα ο ήρωας, αρνείται να φοβηθεί. Όταν ο τότε υπουργός Εσωτερικών Αλεξάνταρ Βούλιν φέρεται να ήταν “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">τρεμάμενος από φόβο</a>” και παρακάλεσε τον πρόεδρο να φορέσει αλεξίσφαιρο γιλέκο μετά την αποκάλυψη ενός υποτιθέμενου σχεδίου δολοφονίας, ο Βούτσιτς, σταθερός και ατρόμητος, απέρριψε την πρόταση με ένα απλό: “Ποτέ δεν θα το φορέσω.\" Αυτά τα σχέδια δολοφονίας είναι περίεργα ελαφριά σε λεπτομέρειες—ποιος, ακριβώς, προσπαθεί να τον σκοτώσει, και γιατί;—αλλά καταλήγουν πάντα στο ίδιο συμπέρασμα: ο Βούτσιτς είναι γενναίος και, εναντίον όλων των πιθανοτήτων, επιβιώνει.</p>\n<p> </p>\n<p>Το δεύτερο σενάριο επεκτείνει την αφήγηση του θύματος πέρα από τον ίδιο τον Βούτσιτς, απεικονίζοντας όλους τους Σέρβους—είτε από τη Σερβία, τη Βοσνία, το Κόσοβο ή το Μαυροβούνιο—ως αιώνιους θύτες, ενώ η Δύση—το ΝΑΤΟ, η ΕΕ, οι Ηνωμένες Πολιτείες—παίζει το ρόλο του αδιάκοπου επιτιθέμενου. Και τότε, φυσικά, υπάρχει ο Βούτσιτς, ο μοναδικός υπερασπιστής τους. Σε αυτή την αφήγηση, κανείς εκτός από τον Βούτσιτς δεν έχει τη δύναμη, την εξυπνάδα ή την απλή παρουσία για να υπερασπιστεί τους Σέρβους. Η πανταχού παρουσία που έχει καλλιεργήσει προσεκτικά ενισχύει μόνο την έννοια ότι χωρίς αυτόν, η Σερβία θα ήταν χαμένη.</p>\n<p> </p>\n<p>Σε αυτή την εκδοχή της ιστορίας, οι Αλβανοί του Κοσόβου δεν είναι ένας λαός που αγωνίζεται για αυτοδιάθεση. Αντίθετα, είναι οι αρχιτέκτονες των “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">πογκρόμ και εθνοκαθαρτικών</a>” επιθέσεων κατά των Σέρβων του Κοσόβου, ενώ ο Βούτσιτς, ο προστάτης, στέκεται σταθερός, υποσχόμενος ότι δεν θα επιτρέψει ποτέ το Κόσοβο να “δοθεί”. Η κατηγορία είναι πλούσια, προερχόμενη από έναν άνθρωπο που κάποτε κάλεσε σε <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">γενοκτονία</a> κατά των Βοσνίων κατά τη διάρκεια του πολέμου της Βοσνίας και υπηρέτησε ως υπουργός προπαγάνδας του Σλόμπονταν Μιλόσεβιτς κατά τη διάρκεια της σφοδρής εκστρατείας της Σερβίας στο Κόσοβο, όταν σχεδόν <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">το 90 τοις εκατό</a> των Αλβανών του Κοσόβου εκτοπίστηκαν, και αμέτρητες σφαγές διαπράχθηκαν.</p>\n<p> </p>\n<p>Υπήρξε επίσης το δράμα γύρω από την απόφαση του ΟΗΕ για τη γενοκτονία της Σρεμπρένιτσα, την οποία ο Βούτσιτς παρουσίασε όχι ως καταδίκη μιας ιστορικής θηριωδίας, αλλά ως άμεση <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">επίθεση</a> κατά των Σέρβων παντού. Παρουσίασε την απόφαση ως μια προσπάθεια να ζωγραφίσει όλους τους Σέρβους ως κακούς. Και τότε, σε μια τελική ανατροπή, τύλιξε τον εαυτό του με τη σερβική σημαία, έχυσε μερικά <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">κροκοδείλια δάκρυα</a>, και παρουσίασε τον εαυτό του ως τον μοναδικό πολεμιστή κατά της θυματοποίησης των Σέρβων. Ήταν μια αριστοτεχνική παράσταση, που είχε ελάχιστη σχέση με την αλήθεια, αλλά τα πάντα με την εξουσία.</p>\n<p> </p>\n<p>Αυτή τη στιγμή, η αντίδραση του Βούτσιτς στην καταστροφή του καπακιού του Νόβι Σαντ αιωρείται μεταξύ των δύο σενάριων. Οι φοιτητικές διαδηλώσεις, υποστηρίζει, είναι έργο <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">ξένων πρακτόρων</a>—αόρατοι δράστες που σχεδιάζουν να αποσταθεροποιήσουν τη Σερβία. Κατά συνέπεια, είναι το θύμα, και έτσι είναι και ο σερβικός λαός, του οποίου η σκληρά κερδισμένη πρόοδος είναι υπό επίθεση. Και όμως, όπως πάντα, ο Βούτσιτς—ο οποίος έχει κυριαρχήσει στην πολιτική της Σερβίας για σχεδόν μια δεκαετία και έχει προεδρεύσει σε <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">εκτεταμένη διαφθορά</a>—παρουσιάζει επίσης τον εαυτό του ως σωτήρα, τοποθετώντας τον ως μεσολαβητή μεταξύ της κυβέρνησης και των διαδηλωτών, τη μοναδική φιγούρα ικανή να αποκαταστήσει την τάξη.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Για τον εθνοτισμό της θυματοποίησης</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Όποιος έχει περάσει χρόνο στα Βαλκάνια θα αναγνωρίσει ότι ο σερβικός εθνοτισμός—τόσο στη Σερβία όσο και μεταξύ των εθνοτικών Σέρβων αλλού—τροφοδοτείται λιγότερο από θρίαμβο και περισσότερο από παράπονο, ή όπως το έθεσε ο <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ίβαν Μιλένκοβιτς</a>, “οι Σέρβοι υποφέρουν από κάποιο είδος αιώνιου συνδρόμου θυματοποίησης.” Η αίσθηση της ιστορικής θυματοποίησης δεν είναι απλώς ένα χαρακτηριστικό της σερβικής ταυτότητας; είναι η κινητήρια δύναμή της, η συναισθηματική ροή που έχει εδώ και καιρό προωθήσει εθνικιστικές φιλοδοξίες, από τη <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Μεγάλη Σερβία</a> μέχρι την σύγχρονη εκδοχή της, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Σερβσκι σβέτ</em></a>—τον “Σερβικό Κόσμο.”</p>\n<p> </p>\n<p>Αυτή η ιστορική αφήγηση αντλεί από ένα καλά εφοδιασμένο οπλοστάσιο πληγών. Υπάρχει η Μάχη του Κοσόβου (1389), μια μεσαιωνική σύγκρουση που έχει μυθοποιηθεί σε μια εθνικά καθοριστική τραγωδία. Υπάρχει η μακρά εποχή της Οθωμανικής και Αυστροουγγρικής κυριαρχίας, κατά την οποία οι Σέρβοι υπέστησαν αδιάκοπη υποταγή. Και υπάρχει, φυσικά, η εκστρατεία τρόμου των Ουστάσι κατά των Σέρβων κατά τη διάρκεια του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου, μια περίοδος γνήσιου τρόμου που έχει αφήσει μόνιμες πληγές.</p>\n<p> </p>\n<p>Ο Σλόμπονταν Μιλόσεβιτς, πρώην αφεντικό του Βούτσιτς, κατανοούσε τη δύναμη αυτών των παραπόνων καλύτερα από τους περισσότερους. Η ομιλία του το 1989 στο <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Γκαζίμεσταν</a>, προς τιμήν της 600<sup>ης</sup> επετείου της Μάχης του Κοσόβου, ήταν ένα μάθημα στην ιστορική αναβίωση. Για να τονίσει το σημείο, οργάνωσε ένα μεγάλο, σχεδόν θρησκευτικό θέαμα: τα λείψανα του πρίγκιπα Λάζαρου, του Σέρβου μάρτυρα του 1389, παρελάθηκαν μέσα από περιοχές που κατοικούνταν από Σέρβους σε όλη τη Γιουγκοσλαβία. Ήταν μια πολιτική κηδεία, μια υπενθύμιση ότι το παρελθόν δεν ήταν νεκρό, αλλά πολύ ζωντανό—και ότι οι εχθροί της Σερβίας εξακολουθούσαν να παραμονεύουν. Αυτό το θέαμα δεν ήταν απλώς μια αναγνώριση της ιστορίας—ήταν μία από τις πρώτες σπίθες που αναζωπύρωσαν τον σερβικό εθνοτισμό σε όλη τη Γιουγκοσλαβία, τροφοδοτώντας παράπονα που θα συνέβαλαν στη βίαιη διάσπαση της χώρας.</p>\n<p> </p>\n<p>Η αφήγηση της θυματοποίησης δεν τελείωσε με τον Μιλόσεβιτς, ούτε περιορίστηκε στην μεσαιωνική ιστορία. Τα σερβικά μέσα ενημέρωσης συνεχίζουν να αναδεικνύουν την ταλαιπωρία των Σέρβων κατά τη διάρκεια των Γιουγκοσλαβικών πολέμων, ειδικά τους βομβαρδισμούς του ΝΑΤΟ της δεκαετίας του 1990—πρώτα στοχεύοντας στρατιωτικές θέσεις των Σέρβων της Βοσνίας το <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> κατά τη διάρκεια του πολέμου της Βοσνίας, και αργότερα χτυπώντας τη ραχοκοκαλιά της Γιουγκοσλαβίας, που περιλάμβανε τη Σερβία και το Μαυροβούνιο, το <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> κατά τη διάρκεια του πολέμου του Κοσόβου. Το πλαίσιο αυτών των βομβαρδισμών—η πρόθεσή τους να σταματήσουν τις μαζικές θηριωδίες—δεν εμφανίζεται σε αυτές τις αφηγήσεις. Αντίθετα, το ΝΑΤΟ πλαισιώνεται ως ο άγνωστος επιτιθέμενος—μια αδιάφορη δύναμη που επιβάλλει ταλαιπωρία στους Σέρβους—μια άποψη που έχει ριζώσει βαθιά. Όχι απροσδόκητα, μια πρόσφατη <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">δημοσκόπηση του Διεθνούς Ρεπουμπλικανικού Ινστιτούτου (IRI)</a> διαπίστωσε ότι μόνο το 3 τοις εκατό των Σέρβων υποστηρίζουν πλήρη ένταξη στο ΝΑΤΟ, ενώ το υψηλότερο ποσοστό (36 τοις εκατό) βλέπει τις Ηνωμένες Πολιτείες ως τη μεγαλύτερη απειλή για τη χώρα τους.</p>\n<p> </p>\n<p>Το Κρεμλίνο, πάντα ευαίσθητο στις αφηγήσεις της δυτικής κακοδιοίκησης, δεν άφησε αυτή τη συναισθηματική κατάσταση να πάει χαμένη. Η ρωσική προπαγάνδα στα Βαλκάνια ενισχύει τόσο την πραγματική όσο και την φανταστική θυματοποίηση των Σέρβων, απεικονίζοντας τη Δύση ως έναν αιώνιο κακό. Το 2019, τα υπουργεία πολιτισμού της Ρωσίας και της Σερβίας συνέπραξαν στην παραγωγή της <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Βαλκανική Γραμμή), μιας ταινίας δράσης, στυλ Χόλιγουντ, που μυθοποιεί τις τελευταίες ημέρες του πολέμου του Κοσόβου. Στην αφήγησή της, οι Σέρβοι είναι ευγενείς θύτες, οι Κοσοβάροι είναι αιμοδιψείς πολεμικοί εγκληματίες υποστηριζόμενοι από το ΝΑΤΟ, και οι Ρώσοι—στοικοί, ηρωικοί—έρχονται να τους σώσουν. Η ταινία ντύνεται με ιστορική ακρίβεια, αλλά είναι μια αναρχία παραπληροφόρησης, ένα παστίχιο παράπονων τυλιγμένο στην αισθητική στρατιωτικής ανδρείας.</p>\n<p> </p>\n<p>Κανένα από αυτά δεν μειώνει τις πολύ πραγματικές θηριωδίες που διαπράχθηκαν κατά των Σέρβων. Η ιστορία σπάνια είναι τόσο τακτοποιημένη. Κατά τη διάρκεια του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου, η εξόντωση των Σέρβων στο <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Γιουσένοβατς</a>—το στρατόπεδο συγκέντρωσης που διοικούνταν από τους Ουστάσι—ήταν μια γνήσια φρίκη. Ακόμη και σε περιπτώσεις όπου οι Σέρβοι ήταν οι αρχικοί επιτιθέμενοι, μερικές φορές γίνονταν θύματα με τη σειρά τους, όπως στην Επιχείρηση Καταιγίδα (1995), όταν οι κροατικές δυνάμεις εκδίωξαν εκατοντάδες χιλιάδες Σέρβους από την περιοχή της Κράινα, αφήνοντας πολλούς νεκρούς πίσω τους. Αλλά στη σερβική εθνικιστική ρητορική, η θυματοποίηση δεν είναι ποτέ απλώς μια αναγνώριση του παρελθόντος πόνου; είναι ένα πολιτικό όπλο, μια δικαιολογία, και, στα χέρια προσώπων όπως ο Βούτσιτς, μια συνεχώς ανανεούμενη πηγή νομιμότητας.</p>\n<p><strong>Και τι έγινε; </strong></p>\n<p>Η προπαγανδιστική μηχανή του Βούτσιτς λειτουργεί με δύο φθαρμένα σενάρια. Και στα δύο, οι Σέρβοι είναι αιώνια θύματα, και ο Βούτσιτς είναι ο πάντα αξιόπιστος σωτήρας—μερικές φορές με τη βοήθεια της Ρωσίας ή της Κίνας. Και στα δύο, ο εχθρός είναι είτε ο ανώνυμος δολοφόνος είτε, πιο συχνά, η Δύση. Οι συνέπειες αυτών των αφηγήσεων είναι μακριά από αθώες.</p>\n<p> </p>\n<p>Όπως ο Μιλόσεβιτς πριν από αυτόν, ο Βούτσιτς οπλίζει τη σερβική θυματοποίηση για πολιτικά οφέλη. Ένα έθνος που είναι συνεχώς υπό πολιορκία—τουλάχιστον στη δική του φαντασία—χρειάζεται έναν ισχυρό ηγέτη, έναν που είναι πρόθυμος να παραβιάσει τους κανόνες. Αυτή η λογική έχει δώσει στον Βούτσιτς εξαιρετική ελευθερία, τόσο σε εθνικό όσο και σε περιφερειακό επίπεδο. Η μυθολογία του Βούτσιτς του Σωτήρα του επιτρέπει να ενεργεί αντισυνταγματικά και να ξεφεύγει από αυτό. Το 2016, όταν μάσκες άνδρες στο Βελιγράδι έδεσαν θεατές, κατάσχεσαν τα τηλέφωνά τους και κατέστρεψαν κτίρια υπό το κάλυμμα του σκότους—οπλισμένοι με ρόπαλα και μαχαίρια, χτυπώντας αυτούς που αντιστάθηκαν—για να καθαρίσουν χώρο για ένα <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 δισεκατομμυρίων ευρώ</a> έργο ακινήτων, κανείς δεν λογοδότησε. Ένας από τους νέους πύργους, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Κούλα Βελιγραδίου</a>, έχει ύψος 42 ορόφους, αν και ορισμένοι ντόπιοι το έχουν ονομάσει κάτι λιγότερο μεγαλοπρεπές: “το πέος του Βούτσιτς”.</p>\n<p> </p>\n<p>Όταν <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">ξέσπασαν διαμαρτυρίες</a> στο Βελιγράδι για την νυχτερινή κατεδάφιση, μεγάλο μέρος της Σερβίας παρέμεινε σιωπηλό. Ο Βούτσιτς τους είχε πείσει με μια διαφορετική αφήγηση—ότι η οικονομική ανάπτυξη, ακόμη και αν επιτευχθεί μέσω μερικών παραβιάσεων ανθρωπίνων δικαιωμάτων, άξιζε την τιμή. Και έτσι, η Σερβία έγινε ένα κράτος επιτήρησης. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Χιλιάδες</a> κάμερες της Huawei εξοπλισμένες με αναγνώριση προσώπου και πινακίδων κυκλοφορίας τώρα καταλαμβάνουν τους δρόμους του Βελιγραδίου και πολύ πέρα από αυτό. Ισχυρά εργαλεία επιτήρησης όπως το <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus spyware</a>, το Cytrox’s Predator και το Clearview AI, ενισχύουν την ικανότητα της κυβέρνησης να παρακολουθεί τους πολίτες της. Εν τω μεταξύ, η Σερβία έχει βιώσει την ταχύτερη δημοκρατική οπισθοδρόμηση στα Βαλκάνια. Η Freedom House έχει επανακατηγοριοποιήσει τη χώρα από “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">μερικώς ελεύθερη</a> σε “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">αυταρχική υβριδική</a>” κυβέρνηση. Ανεξάρτητα από τις εκλογικές νοθεύσεις, πολλοί Σέρβοι συνεχίζουν να υποστηρίζουν τυφλά το SNS του Βούτσιτς, ενώ η ΕΕ συνεχίζει να επιβραβεύει τη Σερβία με σημαντική υποστήριξη.</p>\n<p> </p>\n<p>Η αφήγηση της θυματοποίησης δεν είναι απλώς ένα εσωτερικό εργαλείο—είναι ένας γεωπολιτικός αποσταθεροποιητής, ειδικά αν ληφθεί υπόψη ότι τα σερβικά μέσα ενημέρωσης λειτουργούν σε όλη τη Βαλκανική. Ως εκ τούτου, κρατά τους Σέρβους, από το Βελιγράδι μέχρι το Πάλε, παγιδευμένους σε ιστορικά παράπονα, εμποδίζοντας τη συμφιλίωση με τους γείτονές τους. Στέκεται εμπόδιο στην επίλυση της σύγκρουσης Σερβίας-Κοσόβου, μια κατάσταση που ο Βούτσιτς μπορεί πάντα να κλιμακώσει για να αποσπάσει την προσοχή από τα προβλήματα στο σπίτι. Αν η μεταπολεμική αποτίμηση της Γερμανίας αναμόρφωσε τη θέση της στην Ευρώπη, η απροθυμία της Σερβίας να κάνει το ίδιο την εμποδίζει να αναλάβει έναν σημαντικό ρόλο στα Βαλκάνια.</p>\n<p> </p>\n<p>Ο εθνοτισμός της θυματοποίησης περιορίζει επίσης το μέλλον της Σερβίας. Στις αρχές της δεκαετίας του 2010, μετά από χρόνια προώθησης <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ριζοσπαστικής εθνικιστικής ιδεολογίας, </a>ο Βούτσιτς και το SNS παρουσίασαν τους εαυτούς τους ως <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">φιλοευρωπαίους</a>, διαβάζοντας τις δημοσκοπήσεις και αισθανόμενοι μια ευκαιρία. Αλλά αφού εξασφάλισε την εξουσία το 2012, ο Βούτσιτς σταδιακά ξαναέγραψε το σενάριο. Δεν είναι ένας ηγέτης θερμόμετρο, που απλώς αντικατοπτρίζει τη διάθεση του έθνους; είναι ένας θερμοστάτης, που τη ρυθμίζει. Η αλλαγή θερμοκρασίας ήταν αργή αλλά σκόπιμη. Μέχρι το 2020, στην κορύφωση της πανδημίας COVID-19, ο Βούτσιτς στράφηκε κατά της ΕΕ, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">δηλώνοντας</a>: “Μέχρι τώρα, όλοι καταλάβατε ότι η ευρωπαϊκή αλληλεγγύη δεν υπάρχει. Αυτό ήταν ένα παραμύθι στο χαρτί.” Το παραμύθι λειτούργησε. Σήμερα, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">μόνο το 40 τοις εκατό</a> των Σέρβων υποστηρίζουν την ένταξη στην ΕΕ—το χαμηλότερο ποσοστό ενθουσιασμού στην περιοχή.</p>\n<p> </p>\n<p>Εν τω μεταξύ, ο Βούτσιτς έχει καλλιεργήσει <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">εναλλακτικές συμμαχίες</a>. Η απεικόνισή του της Κίνας και της Ρωσίας ως των αληθινών προστατών της Σερβίας έχει αποφέρει απτά αποτελέσματα. Έχει υπογράψει <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">συμφωνίες</a> με το Πεκίνο που θα περιπλέκουν σοβαρά την υποψηφιότητα της Σερβίας για την ΕΕ—αν και, με τον δημόσιο ενθουσιασμό για την ΕΕ σε ιστορικά χαμηλά επίπεδα, ο Βούτσιτς μπορεί τώρα να πλαισιώσει την στροφή του ως δημοκρατική, μια απλή αντανάκλαση της λαϊκής βούλησης. Μια πρόσφατη <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">δημοσκόπηση IRI</a> δείχνει ότι το 60 τοις εκατό των Σέρβων αναγνωρίζουν τα ολοκληρωτικά καθεστώτα - Ρωσία (46 τοις εκατό) ή Κίνα (14 τοις εκατό) - ως τους πιο σημαντικούς συμμάχους τους.</p>\n<p> </p>\n<p>Ωστόσο, η μυθοπλασία του Βούτσιτς του σωτήρα εκτείνεται πέρα από τα σύνορα της Σερβίας. Οι δυτικοί πολιτικοί, απεγνωσμένοι για μια σταθεροποιητική φιγούρα στα Βαλκάνια, έχουν αγοράσει την παράστασή του. Οι Βρυξέλλες και η Ουάσινγκτον αντιμετωπίζουν τον Βούτσιτς ως έναν απαραίτητο σωτήρα και όχι ως έναν αυταρχικό που καταστέλλει τους διαδηλωτές στο σπίτι του ενώ επιτρέπει στους <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">τρομοκράτες</a> στο Κόσοβο. Αν η Δύση θέλει πραγματικά σταθερότητα, πρέπει να σταματήσει να συγχέει τη μυθολογία του Βούτσιτς με την πραγματικότητα.</p>\n<p> </p>\n<p>Οι αφηγήσεις του Βούτσιτς δεν είναι αθώες φαντασίες. Είναι σχεδιασμένες για να εδραιώσουν την εξουσία, να αποδυναμώσουν τους αντιπάλους, να δικαιολογήσουν συμμαχίες με ολοκληρωτικά καθεστώτα και να καταστείλουν τη διαφωνία. Έχουν οδηγήσει τη Σερβία στο μονοπάτι της διακυβέρνησης ενός ανθρώπου, με τον Βούτσιτς στο κέντρο, να υφαίνει την ιστορία. Η επιτυχία της αφήγησής του εξαρτάται από τα κρατικά ελεγχόμενα μέσα ενημέρωσης, την απουσία ελευθερίας του τύπου και, αξιοσημείωτα, την επιείκεια της Δύσης. Μετά από χρόνια <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">επιβράβευσης</a> της αποσταθεροποιητικής συμπεριφοράς του Βούτσιτς, η σιωπή από τις Βρυξέλλες και την Ουάσινγκτον καθώς οι υποστηρικτές του καθεστώτος επιτίθενται σε φοιτητές διαδηλωτές που απαιτούν λογοδοσία για την κατάρρευση του καπακιού του Νόβι Σαντ μιλάει από μόνη της.</p>\n<p> </p>\n<p>Ο Βούτσιτς μπορεί να πιστεύει ότι χτίζει μια ισχυρότερη Σερβία, αλλά η ιστορία είναι γεμάτη από ισχυρούς άνδρες (σχεδόν πάντα άνδρες) που έκαναν την ίδια δήλωση, μόνο και μόνο για να αφήσουν πίσω τους ερείπια. Στον Ντομανόβιτς, οι άνθρωποι ακολούθησαν τον τυφλό ηγέτη τους στην καταστροφή επειδή εμπιστεύτηκαν την βεβαιότητά του. Αλλά ο Βούτσιτς δεν είναι τυφλός—βλέπει ακριβώς πού οδηγεί τη Σερβία. Το πραγματικό ερώτημα είναι αν ο σερβικός λαός, μαζί με την ΕΕ και τις ΗΠΑ, θα επιλέξει να κρατήσει τα μάτια του ανοιχτά ή να παραμείνει αιχμάλωτος στις φαντασίες που υφαίνει. Σε αντίθεση με τους τραγικούς ακολούθους του Ντομανόβιτς, έχουν ακόμα μια επιλογή.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Δρ. Λεόν Χαρτγουέλ</strong> είναι ανώτερος συνεργάτης στο LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), επισκέπτης ερευνητής στο European Leadership Network (ELN) στο Λονδίνο και μη μόνιμος ανώτερος συνεργάτης στο Center for European Policy Analysis (CEPA) στην Ουάσινγκτον DC.</p></p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:59.18",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Οι φοιτητικές διαμαρτυρίες που έχουν αναστατώσει την σερβική κοινωνία μετά την καταστροφή του Νόβι Σαντ έχουν οδηγήσει μέχρι στιγμής μόνο σε συμβολικές κυβερνητικές αλλαγές. Αλλά το σύστημα παραμένει άθικτο και δεν θα αντιμετωπίσει μια πραγματική αποτίμηση χωρίς μια άμεση σύγκρουση με την πολιτική μηχανή που έχει χτίσει ο Πρόεδρος Βούτσιτς και ο στενός του κύκλος—ένα σύστημα που συντηρείται όσο από την καταστολή, τόσο και από ένα προσεκτικά καταρτισμένο εγχειρίδιο παραπληροφόρησης.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"el",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:42.572",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Hikayeler ve masallar hakkında: Sırbistan'ın otoriter liderinin oyun kitabı",
                key:"uid": string:"b219fe0a-2ef9-493a-bb74-2c972332140f",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Bir tren istasyonunda meydana gelen bir trajedi, Sırbistan'ın ikinci en büyük şehri <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, ülkede üç aydan fazla süredir süren bir öğrenci protestoları dalgasını tetikledi. Göstericiler, hükümet yolsuzluğu için hesap sorulmasını talep ediyor, ancak karşılaştıkları şey acımasız bir güç—rejim yanlısı <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">saldırganların</a> sokaklarda onları dövmesi. Şikayetleri ele almak yerine, Sırbistan'ın otoriter başkanı Aleksandar Vučić, çok tanıdık bir hikaye anlatıyor. Protestoların, bir <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">renkli devrim</a> çıkarmaya çalışan Batılı istihbarat ajansları tarafından düzenlendiğini iddia ediyor.</p>\n<p> </p>\n<p>Bu, bir amaca hizmet etmek için dikkatlice oluşturulmuş bir anlatıdır. Vučić'in oyun kitabında, gerçeklik şekil alabilir ve gerçeklik, yazılması ve sahnelenmesi gereken bir şeydir. Stratejisini anlamak için, önce kurgunun araçlarına—karakterler, olay örgüleri ve her şeyden önce, etkileyici bir hikayenin gücüne—dönmek gerekir.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Lider</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Bazı Sırp yorumcular, Vučić'i Radoje Domanović'in <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Lider)</a> adlı keskin bir hiciv hikayesinin baş karakterine benzetmiştir. Hikayede, bir lider üzerinde anlaşamayan çaresiz bir grup insan, nihayet bir yabancı üzerinde karar kılar. Sarsılmaz bir güvenle, onları dağların üzerinden ve tehlikeli arazilerden geçirir. Tek tek düşerler—yaralanmış, yorgun, ölü. Yolculuğu terk edenler hain olarak damgalanır. Sonunda, sadece üç kişi kalır ve şok edici bir keşif yaparlar: liderleri kördür.</p>\n<p> </p>\n<p>Karşılaştırma çarpıcı, ancak nihayetinde yanıltıcıdır. Vučić, karanlıkta tökezleyen bir kör değildir. Sırbistan'ı nereye götürdüğünü tam olarak bilen bir ustaca manipülatördür. Domanović'in talihsiz liderinin aksine, Vučić anlatıyı kontrol eder, gerektiğinde rollerini değiştirir—kurban, kurtarıcı, zulmedici. Yöntemi, en iyi şekilde bir psikolojik çerçeve içinde anlaşılabilir: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman dram üçgeni</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>1968'de psikolog Stephen Karpman, her masalın üç karakterli bir model üzerinde çalıştığını öne sürdü: zulmedici, kurban ve kurtarıcı. Zulmedici, kurbanı eziyet ederken, kurtarıcı günün kurtarıcısı olarak ortaya çıkar. Ancak Karpman'ın modelinin parlaklığı, akışkanlığındadır—roller değişir ve karakterler kendilerine geri döner.</p>\n<p> </p>\n<p>Pied Piper hikayesini düşünün: o, bir kurtarıcı olarak başlar, bir kasabayı fare istilasından kurtarır. Ancak belediye başkanı ona ödeme yapmayı reddettiğinde, intikam almak için çocukları kasabadan uzaklaştıran bir zulmediciye dönüşür. Bir zamanlar farelerin kurbanı olan belediye başkanı, Piper'ı aldatmakla zulmedici olur, ardından çocuklarının kaybını yas tutarken tekrar kurban konumuna geçer. Tek bir anlatıda, kimlikler altüst olur, roller tersine döner.</p>\n<p> </p>\n<p>Ve Vučić ile de böyle.</p>\n<p><strong>Vučić Girişi</strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić, ustaca bir hikaye anlatıcısı ve yetenekli bir performans sanatçısıdır, sık sık ana karakter sendromu belirtileri gösterir. ABD Başkanı Donald Trump gibi, sık sık <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">abartılı ifadelerle</a> konuşur ve kendisinden üçüncü tekil şahıs olarak bahseder—bu davranış, psikologların sıklıkla <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narsistik</a> özelliklerle ilişkilendirdiği bir durumdur.</p>\n<p> </p>\n<p>Yıllar içinde, Sırbistan'ın medya manzarası, Vučić'in vizyonunu yansıtacak şekilde dikkatlice şekillendirilmiştir. Televizyon ağları ve tabloidler, rejimin <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">kontrolü</a> altında, başkanın seçtiği anlatılar hava dalgalarını doldurur. Sırbistan'ın ekonomik \"mucizesini\" öne çıkarırken, siyasi özgürlüklerin erozyonunu görmezden gelir, büyük altyapı projelerini ulusal ilerlemenin kanıtı olarak kutlar, çevresel krizleri küçümser ve günün ihtiyaçlarına göre yabancı güçleri ya hayırsever koruyucular ya da gölgeli komplocular olarak çerçeveler.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić, görüşlerini anlatmak için çok enerji harcar. Bir çalışma, onun ve Sırp İlerici Partisi'nin (SNS) neredeyse <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">medya kapsamının %90'ını</a> kontrol ettiğini bulmuştur; bu, en disiplinli otokrasilerde bile etkileyici bir rakamdır. Monologları, bazen oldukça kelime anlamıyla, yorucudur. Lityum madenciliği anlaşmasıyla ilgili protestolar patlak verdiğinde, Vučić bir televizyon blitzkrieg ile yanıt verdi: sadece <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">dört günde</a>, 14 saat 47 dakika canlı yayın süresi kaydetti ve kendi pozisyonunu, hem derin bir şekilde mağdur hem de kendi doğruluğuna tamamen güvenen bir adamın yoğunluğu ile savundu. Anlatısı, elbette, ulusal yayıncılar ve dalkavuk tabloid basın tarafından pekiştirildi.</p>\n<p> </p>\n<p>Hikaye anlatımı, dramatik olmaktan başka bir şey değildir. Kendi anlatımlarına inanmak gerekirse, hiçbir Sırp, Vučić'ten daha fazla çalışmaz, daha fazla fedakarlık yapmaz veya daha büyük başarılar elde etmez. Bir noktada, doğal akademik yetenekten yoksun olmasına rağmen, iradesinin gücünün onu <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">kayıt</a> süresinde summa cum laude hukuk diplomasına taşıdığını iddia etti. Gerçek zaman çizgisi farklı bir hikaye anlatıyor: eğitimini tamamlaması altı yıl sürdü ve notları bir muamma olarak kalıyor.</p>\n<p> </p>\n<p>Sonra, her yerde var olma meselesi var. Vučić, her zaman her yerde olan bir liderin <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">tanrısal imajını</a> geliştirmiştir. Tek bir gün içinde, Novi Sad'da bir fabrikayı açabilir, Belgrad'da iş liderleriyle kapalı kapılar ardında bir toplantı yapabilir ve ardından Sırbistan'ın geleceği üzerine düşünmek için bir gece geç saat televizyon programında görünebilir. Performans asla durmaz. Mesaj açıktır: Vučić olmadan Sırbistan yoktur.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Favori senaryolar</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučić'in siyasi tiyatrosu, iki iyi bilinen senaryonun öngörülebilir bir döngüsünde çalışır. Bu anlatılar sadece imajını güçlendirmekle kalmaz; aynı zamanda Sırp kamuoyunun dostlar, düşmanlar ve tarih algısını şekillendirir.</p>\n<p> </p>\n<p>İlk senaryo, Vučić'i sürekli kuşatma altında bir adam olarak tasvir eder—karanlık ve isimsiz güçler tarafından dövülen bir kurban. Ancak dramatik bir dönüşle, o aynı zamanda kendi kurtarıcısıdır. Bu anlatıda, Vučić hem kız hem de şövalye, hem zulme uğrayan hem de zafer kazanan kişidir.</p>\n<p> </p>\n<p>Örneğin, Ekim 2000'de Slobodan Milošević'in iktidarı kaybettiği bir akşamı anlatışına bakın. Vučić, o sırada oğlu ile yürüyüş yaparken iki “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">uyuşturucu bağımlısının</a>” sebepsiz bir saldırı başlattığını anlatıyor. Tüm olasılıklara karşı, gelecekteki Sırp başkanı, saldırganlarını tek başına alt ederek bayıltıyor. Anı, derin bir alt metinle doludur: Sırbistan da saldırı altındaydı ve Milošević'in düşüşü, bir kaos ve yıkım dönemini başlatacaktı. Söylenmeyen sonuç, yalnızca bir güçlü adamın—hem acıya katlanabilen hem de tehditleri yenebilen birinin—Sırbistan'ı daha fazla çöküşten koruyabileceğidir.</p>\n<p> </p>\n<p>Sırp medyası, Vučić'in kontrolü altında, aynı formülü izleyen bir dizi suikast planı ile dolup taşmıştır. Tehdit her zaman ciddidir, ancak Vučić, her zaman kahraman olarak, korkuya kapılmayı reddeder. O dönemin İçişleri Bakanı Aleksandar Vulin, bir suikast planının ortaya çıkmasının ardından “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">korkudan titrediğini</a>” ve başkana kurşun geçirmez yelek giymesini rica ettiğinde, Vučić, kararlı ve korkusuz bir şekilde, “Asla giymeyeceğim.” şeklinde yanıt verir. Bu suikast planları, ilginç bir şekilde, detaylardan yoksundur—onu öldürmeye çalışan kimdir ve neden?—ancak her zaman aynı sonuca ulaşır: Vučić cesurdur ve tüm olasılıklara rağmen hayatta kalır.</p>\n<p> </p>\n<p>İkinci senaryo, kurbanlık anlatısını Vučić'in kendisiyle sınırlı tutmaz, tüm Sırpları—Sırbistan, Bosna, Kosova veya Karadağ'dan olsun—sürekli kurbanlar olarak tasvir ederken, Batı—NATO, AB, Amerika Birleşik Devletleri—daimi saldırgan rolünü üstlenir. Ve elbette, Vučić, onların tek savunucusudur. Bu anlatıda, Vučić dışında Sırpları savunacak güç, zeka veya varlıkta kimse yoktur. Özenle geliştirdiği her yerde var olma durumu, onu olmadan Sırbistan'ın kaybolacağı fikrini pekiştirir.</p>\n<p> </p>\n<p>Bu tarih versiyonunda, Kosovalı Arnavutlar, kendi kaderini tayin mücadelesi veren bir halk değildir. Aksine, Kosova Sırplarına karşı “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromlar ve etnik temizlik</a>” düzenleyen mimarlardır, oysa Vučić, koruyucu olarak, asla Kosova'nın “verilmesine” izin vermeyeceğine dair yemin eder. Bu suçlama, Bosna Savaşı sırasında Boşnaklara karşı <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">soykırım</a> çağrısında bulunan ve Sırbistan'ın acımasız kampanyası sırasında Slobodan Milošević'in propaganda bakanı olarak görev yapan bir adamdan gelince oldukça zengindir; o dönemde Kosova'daki Kosovalı Arnavutların neredeyse <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">%90'ı</a> yerinden edildi ve sayısız katliam gerçekleştirildi.</p>\n<p> </p>\n<p>Sonra, Vučić'in Srebrenica Soykırımı ile ilgili BM Kararı etrafındaki dram var; bu kararı, tarihi bir vahşeti kınamak yerine, Sırplara karşı doğrudan bir <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">saldırı</a> olarak çerçeveliyor. Kararı, tüm Sırpları kötü adamlar olarak göstermek için bir girişim olarak tasvir ediyor. Ve son bir vurguyla, Sırp bayrağına sarılıyor, birkaç <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">crocodile tears</a> döküyor ve Sırp mağduriyetine karşı tek savaşçı olarak kendini sunuyor. Bu, gerçeği pek az ilgilendiren, ancak güçle ilgili her şeyle ilgili ustaca bir performanstı.</p>\n<p> </p>\n<p>Şu anda, Vučić'in Novi Sad tenteleri felaketine yanıtı, iki senaryo arasında gidip geliyor. Öğrenci protestolarının, <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">yabancı ajanların</a> eseri olduğunu öne sürüyor—Sırbistan'ı istikrarsızlaştırmaya çalışan görünmeyen failler. Dolaylı olarak, o bir kurbandır ve Sırp halkı da öyle, zorlu kazanımlarının saldırıya uğradığını belirtmektedir. Ancak her zamanki gibi, Vučić—neredeyse on yıldır Sırp politikasını domine eden ve <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">yaygın yolsuzluğa</a> tanıklık eden—aynı zamanda kendisini kurtarıcı olarak da konumlandırmakta, hükümet ile protestocular arasında düzeni yeniden sağlama kapasitesine sahip tek figür olarak kendini göstermektedir.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Kurbanlık milliyetçiliği üzerine</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Balkanlar'da zaman geçiren herkes, Sırp milliyetçiliğinin—hem Sırbistan'da hem de diğer etnik Sırplar arasında—zaferden çok, şikayetle beslenildiğini kabul edecektir; ya da <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a>'in dediği gibi, “Sırplar, bir tür sonsuz kurban sendromundan muzdarip.” Tarihsel kurbanlık hissi, Sırp kimliğinin sadece bir özelliği değil; aynı zamanda onu harekete geçiren güçtür, ulusal hırsları uzun zamandır yönlendiren duygusal bir akıntıdır; <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Büyük Sırbistan</a>'dan modern tezahürü <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—“Sırp Dünyası”na kadar.</p>\n<p> </p>\n<p>Bu tarihsel anlatı, iyi stoklanmış bir yara cephaneliğinden beslenir. Kosova Savaşı (1389) var; bu, bir ulusun tanımını yapan trajediye mitolojik bir şekilde dönüştürülmüş bir ortaçağ çatışmasıdır. Sırpların sürekli olarak boyun eğdiği Osmanlı ve Avusturya-Macaristan yönetimi dönemi var. Ve elbette, II. Dünya Savaşı sırasında Sırplara karşı Ustaşaların terör kampanyası var; bu, kalıcı izler bırakan gerçek bir korku dönemidir.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučić'in eski patronu, bu şikayetlerin gücünü çoğundan daha iyi anladı. 1989'daki <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan konuşması</a>, Kosova Savaşı'nın 600. yıl dönümünü anmak için tarihi yeniden canlandırmanın bir ustalık dersi oldu. Mesajı pekiştirmek için, büyük, neredeyse dini bir gösteri düzenledi: 1389'un Sırp şehidi Prens Lazar'ın kalıntıları, Yugoslavya'daki Sırp nüfuslu bölgelerden geçirildi. Bu, geçmişin ölü olmadığını, ama çok canlı olduğunu ve Sırbistan'ın düşmanlarının hala pusuya yattığını hatırlatan bir siyasi cenaze turuydu. Bu gösteri sadece tarihe bir selam değil; aynı zamanda Yugoslavya'daki Sırp milliyetçiliğini yeniden ateşleyen ilk kıvılcımlardan biriydi ve ülkenin şiddetli bir şekilde parçalanmasına katkıda bulunan şikayetleri besledi.</p>\n<p> </p>\n<p>Kurbanlık anlatısı, Milošević ile sona ermedi, ne de olsa ortaçağ tarihine sıkışmadı. Sırp medyası, Yugoslav savaşları sırasında Sırpların çektiği acıları, özellikle 1990'ların NATO bombalamalarını—ilk olarak Bosna Sırp askeri pozisyonlarını <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995'te</a> Bosna Savaşı sırasında hedef alarak, daha sonra Sırbistan ve Karadağ'ı içeren kalıntı Yugoslavya'yı <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999'da</a> Kosova Savaşı sırasında vurdu. Bu bombalamaların bağlamı—büyük ölçekli vahşetleri durdurma niyeti—bu anlatılarda yer almaz. Bunun yerine, NATO, kimliği belirsiz bir saldırgan olarak çerçevelenir—Sırplara acı çektiren bir duyarsız güç—bu görüş derin kök salmıştır. Beklenmedik bir şekilde, yakın zamanda yapılan bir <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Uluslararası Cumhuriyetçi Enstitüsü (IRI) anketi</a>, Sırpların yalnızca %3'ünün tam NATO üyeliğini desteklediğini, en yüksek oranın (yüzde 36) ise Amerika Birleşik Devletleri'ni kendi ülkelerinin en büyük tehdidi olarak gördüğünü bulmuştur.</p>\n<p> </p>\n<p>Kremlin, Batı'nın kötü niyetli anlatılarına her zaman duyarlı olduğundan, bu duyguyu boşa harcamadı. Balkanlar'daki Rus propagandası, hem gerçek hem de hayali Sırp kurbanlığını artırarak, Batı'yı sürekli bir kötü adam olarak resmediyor. 2019'da, Rusya ve Sırbistan'ın kültür bakanlıkları, Kosova Savaşı'nın kapanış günlerini kurgulayan, aksiyon dolu, Hollywood tarzı bir savaş filmi olan <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a>yı ortaklaşa üretti. Anlatısında, Sırplar soylu kurbanlar, Kosovalılar NATO tarafından desteklenen kanlı savaş suçluları ve Ruslar—sakin, kahraman—kurtarmaya gelir. Film, tarihsel doğrulukla örtünür, ancak bilgi kirliliğiyle doludur; askeri cesaret estetiği içinde sarılmış bir şikayet pastişidir.</p>\n<p> </p>\n<p>Bunların hiçbiri, Sırplara karşı işlenen çok gerçekli suçları küçümsemek değildir. Tarih nadiren bu kadar düzenlidir. II. Dünya Savaşı sırasında, Sırpların <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—Ustaşalar tarafından işletilen bir toplama kampında—imha edilmesi gerçek bir korkuydu. Sırpların ilk saldırgan olduğu durumlarda bile, bazen dönüşümlü olarak kurban haline geldikleri olmuştur; örneğin, Hava Operasyonu (1995) sırasında Hırvat güçleri, Krajina bölgesinden yüz binlerce Sırp'ı sürgün etti ve geride birçok ölü bıraktı. Ancak Sırp milliyetçi söyleminde, kurbanlık asla sadece geçmişteki acıların bir kabulü değildir; bu, bir siyasi silah, bir gerekçe ve Vučić gibi figürlerin elinde, sürekli yenilenen bir meşruiyet kaynağıdır.</p>\n<p><strong>Peki ne olacak? </strong></p>\n<p>Vučić'in propaganda makinesi, iki iyi bilinen senaryo üzerinde çalışır. Her ikisinde de Sırplar sürekli kurbanlardır ve Vučić, her zaman güvenilir bir kurtarıcıdır—bazen Rusya veya Çin'den bir destekle. Her ikisinde de düşman ya kimliği belirsiz bir suikastçıdır ya da daha sık olarak, Batı'dır. Bu anlatıların sonuçları, zararsız olmaktan uzaktır.</p>\n<p> </p>\n<p>Milošević'ten önce olduğu gibi, Vučić de Sırp kurbanlığını siyasi kazanç için silahlandırmaktadır. Sürekli kuşatma altında olan bir ulus—en azından kendi hayal gücünde—güçlü bir lidere ihtiyaç duyar; kuralları çiğnemeye istekli birine. Bu mantık, Vučić'e hem iç politikada hem de bölgede olağanüstü bir serbesti vermiştir. Kurtarıcı Vučić mitolojisi, onun anayasaya aykırı hareket etmesine ve bununla birlikte kaçmasına olanak tanır. 2016'da, Belgrad'da maskeli adamlar, izleyicileri bağlayıp telefonlarını confiscate edip, karanlıkta binaları yıkarak—beyzbol sopaları ve bıçaklarla, direnenleri döverek—<a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milyar €</a> değerinde bir gayrimenkul projesi için alan açmak üzere, kimse sorumlu tutulmadı. Yeni kulelerden biri, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, 42 kat yüksekliğindedir, ancak bazı yerel halk onu daha az görkemli bir şekilde adlandırmıştır: “Vučić'in penisi”.</p>\n<p> </p>\n<p>Belgrad'da gece yarısı yıkım üzerine <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protestolar</a> patlak verdiğinde, Sırbistan'ın büyük bir kısmı sessiz kaldı. Vučić, onlara farklı bir anlatı satmıştı—ekonomik gelişimin, birkaç insan hakları ihlali ile elde edilse bile, bedeli ödemeye değer olduğunu. Ve böylece, Sırbistan bir gözetim devleti haline geldi. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Binlerce</a> Huawei kamerası, yüz ve plaka tanıma ile donatılmış olarak, Belgrad'ın sokaklarını ve çok daha fazlasını kaplamaktadır. <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus casus yazılımı</a>, Cytrox'un Predator'u ve Clearview AI gibi güçlü gözetim araçları, hükümetin vatandaşlarını takip etme yeteneğini artırmaktadır. Bu arada, Sırbistan, Balkanlar'daki en hızlı demokratik gerileme sürecini yaşamıştır. Freedom House, ülkeyi “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">kısmen özgür</a>”den “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">otoriterleşen hibrit</a>” rejime yeniden sınıflandırmıştır. Seçim manipülasyonunu bir kenara bırakırsak, birçok Sırp, Vučić'in SNS'sini körü körüne desteklemeye devam ederken, AB, Sırbistan'a önemli destek vermeye devam etmektedir.</p>\n<p> </p>\n<p>Kurbanlık anlatısı sadece içsel bir araç değil—aynı zamanda jeopolitik bir istikrarsızlaştırıcıdır, özellikle Sırp medyasının Balkanlar genelinde faaliyet gösterdiği düşünüldüğünde. Bu nedenle, Sırpları, Belgrad'dan Pale'ye kadar, tarihsel şikayet içinde sıkışmış tutar ve komşularıyla uzlaşmalarını engeller. Bu, Sırbistan-Kosova çatışmasını çözme yolunda engel teşkil eder; Vučić, her zaman evdeki sorunlardan dikkatleri dağıtmak için bunu tırmandırabilir. Almanya'nın savaş sonrası hesaplaşması, Avrupa'daki yerini yeniden şekillendirmişse, Sırbistan'ın aynı şeyi yapma isteksizliği, onun Balkanlar'da anlamlı bir rol üstlenmesini engellemektedir.</p>\n<p> </p>\n<p>Milliyetçi kurbanlık, Sırbistan'ın geleceğini de engellemektedir. 2010'ların başında, radikal milliyetçi ideolojiyi yaydıktan sonra, Vučić ve SNS kendilerini <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-Avrupa</a> olarak sundular, anketleri okuyarak bir fırsat hissettiler. Ancak 2012'de iktidarı güvence altına aldıktan sonra, Vučić yavaş yavaş senaryoyu yeniden yazdı. O, sadece ulusal ruh halini yansıtan bir termometre lideri değil; aynı zamanda onu ayarlayan bir termostattır. Sıcaklık değişimi yavaş ama kasıtlıydı. 2020'de, COVID-19 pandemisinin zirve noktasında, Vučić AB'ye yöneldi ve <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">şunu ilan etti</a>: “Artık, Avrupa dayanışmasının var olmadığını hepiniz anladınız. Bu, kağıt üzerinde bir masaldı.” Masal işe yaradı. Bugün, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Sırpların yalnızca %40'ı</a> AB üyeliğini desteklemektedir—bölgedeki en düşük heyecan.</p>\n<p> </p>\n<p>Bu arada, Vučić <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatif ittifaklar</a> geliştirmiştir. Çin ve Rusya'yı Sırbistan'ın gerçek koruyucuları olarak tasvir etmesi somut sonuçlar vermiştir. Pekin ile, Sırbistan'ın AB başvurusunu ciddi şekilde karmaşıklaştıracak <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">anlaşmalar</a> imzaladı—ancak, AB'ye yönelik kamu heyecanı tüm zamanların en düşük seviyesinde olduğundan, Vučić şimdi dönüşümünü demokratik olarak çerçeveleyebilir; bu, halk iradesinin bir yansımasıdır. Yakın zamanda yapılan bir <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI anketi</a>, Sırpların %60'ının totaliter rejimleri - Rusya (%46) veya Çin (%14) - en önemli müttefikleri olarak tanımladığını göstermektedir.</p>\n<p> </p>\n<p>Ancak Vučić'in kurtarıcı mitolojisi, Sırbistan'ın sınırlarını aşmaktadır. Batılı politika yapıcılar, Balkanlar'da istikrarlı bir figür arayışında, onun gösterisine kapılmışlardır. Brüksel ve Washington, Vučić'i, evde protestoculara baskı yapan bir otokrat olarak değil, gerekli bir kurtarıcı olarak görmektedir; aynı zamanda Kosova'da <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teröristleri</a> desteklemektedir. Eğer Batı gerçekten istikrar istiyorsa, Vučić'in kendi mitolojisini gerçeklik olarak yanlış anlamayı bırakmalıdır.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić'in anlatıları zararsız kurgular değildir. Güç konsolide etmek, muhalifleri itibarsızlaştırmak, totaliter rejimlerle ittifakları haklı çıkarmak ve muhalefeti bastırmak için tasarlanmıştır. Sırbistan'ı tek adam yönetimi yoluna sokmuşlardır; Vučić, hikayeyi döndürerek merkezde yer almaktadır. Anlatısının başarısı, devlet kontrolündeki medyaya, basın özgürlüğünün yokluğuna ve özellikle Batı'nın hoşgörüsüne bağlıdır. Vučić'in istikrarsızlaştırıcı davranışlarını yıllarca <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">ödüllendiren</a> Brüksel ve Washington D.C.'den, Novi Sad tenteleri çöküşü için hesap soran öğrenci protestocularına saldıran rejim yanlısı çetelerin sessizliği çok şey anlatmaktadır.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić, daha güçlü bir Sırbistan inşa ettiğine inanabilir, ancak tarih, aynı iddiayı yapan güçlü adamlarla (neredeyse her zaman erkek) doludur; geride sadece yıkım bırakmışlardır. Domanović'in Vođa'sında, insanlar kör liderlerine güvenerek yıkıma doğru ilerlediler. Ancak Vučić kör değildir—Sırbistan'ı nereye götürdüğünü tam olarak görmektedir. Gerçek soru, Sırp halkının, AB ve ABD ile birlikte, gözlerini açık tutmayı mı yoksa onun ördüğü kurgulara mı mahkum kalmayı seçecekleridir. Domanović'in trajik takipçilerinin aksine, hala bir seçimleri vardır.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong>, Londra Ekonomi Okulu (LSE) LSE IDEAS'da kıdemli bir ortak, Londra'daki Avrupa Liderlik Ağı'nda misafir araştırmacı ve Washington DC'deki Avrupa Politika Analizi Merkezi'nde (CEPA) misafir kıdemli araştırmacıdır.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:58.208",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Yeni Sad felaketinin ardından Sırp toplumunu sarsan öğrenci protestoları, şimdiye kadar yalnızca sembolik hükümet değişikliklerine yol açtı. Ancak sistemin kendisi sağlam kalmaya devam ediyor ve Başkan Vučić ve iç çevresi tarafından inşa edilen siyasi makineyle doğrudan bir yüzleşme olmadan gerçek bir hesaplaşma ile karşılaşmayacak—bu sistem, hem baskı hem de dikkatlice hazırlanmış bir dezenformasyon oyun kitabı ile sürdürülen bir sistemdir.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"tr",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:01.5",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Om berättelser och sagor: Serbiens auktoritära ledares handbok",
                key:"uid": string:"beee90a5-ca23-4d7c-913c-edb7c34972bb",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>En tragedi vid en tågstation i <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbiens näst största stad, har utlösts en våg av studentprotester som har svept genom landet i över tre månader. Demonstranter kräver ansvar för regeringskorruption, men de har mötts av brutal kraft—pro-regim <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">skurkar</a> som slår dem på gatorna. Istället för att ta itu med klagomålen har Serbiens auktoritära president, Aleksandar Vučić, snurrat en alltför bekant berättelse. Protesterna, hävdar han, är orkestrerade av västerländska underrättelsetjänster som är fast beslutna att främja en <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">färgrevolution</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Det är en berättelse noggrant utformad för att tjäna ett syfte. I Vučićs handbok är sanningen formbar, och verkligheten är något som ska skrivas och framföras. För att förstå hans strategi måste man först vända sig till fiktionens verktyg—karaktärer, handlingar och framför allt, kraften i en övertygande berättelse.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Ledaren</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vissa serbiska kommentatorer har liknat Vučić vid protagonisten i <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Ledaren)</a>, en bitande satirisk berättelse av Radoje Domanović. I berättelsen, en grupp desperata människor från en fattig plats, oförmögna att enas om en ledare, slutligen landar på en främling. Med orubblig självförtroende leder han dem över berg och genom farlig terräng. En efter en faller de—skadade, utmattade, döda. De som överger resan stämplas som förrädare. I slutet återstår endast tre, och de gör en chockerande upptäckte: deras ledare är blind.</p>\n<p> </p>\n<p>Jämförelsen är slående, men i slutändan missvisande. Vučić är ingen blind man som snubblar genom mörkret. Han är en mästermanipulatör som vet exakt vart han leder Serbien. Till skillnad från Domanovićs olyckliga ledare kontrollerar Vučić berättelsen, skiftar roller efter behov—offer, räddare, förföljare. Hans metod kan bäst förstås genom en psykologisk ram: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama triangel</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>År 1968 föreslog psykologen Stephen Karpman att varje saga fungerar på en tre-karaktärsmodell: förföljaren, offret och räddaren. Förföljaren plågar offret, medan räddaren sveper in för att rädda dagen. Men Karpmans models briljans ligger i dess fluiditet—roller skiftar, och karaktärer vänder tillbaka på sig själva.</p>\n<p> </p>\n<p>Överväg berättelsen om Pied Piper: han börjar som en räddare, befriar en stad från en råttinfestation. Men när borgmästaren vägrar att betala honom, förvandlas han till en förföljare, som leder stadens barn bort i hämnd. Borgmästaren, en gång ett offer för råttorna, blir förföljaren genom att lura Piper, och skiftar sedan tillbaka till offer när han sörjer förlusten av sina barn. I en enda berättelse vänds identiteter upp och ner, rollerna omvänds.</p>\n<p> </p>\n<p>Och så är det med Vučić.</p>\n<p><strong>Inträde Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić är en mästerlig berättare och en skicklig skådespelare, som ofta visar tecken på huvudkaraktärssyndrom. Liksom USA:s president Donald Trump talar han ofta i <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboler</a> och refererar till sig själv i tredje person—beteende som psykologer ofta förknippar med <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistiska</a> drag.</p>\n<p> </p>\n<p>Under åren har Serbiens medielandskap noggrant formats för att återspegla Vučićs vision. Med tv-nätverk och tabloider fast i <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">greppet</a> av regimen, mättas presidentens valda berättelser i luften. De trumpetade Serbiens ekonomiska \"mirakel\" medan de ignorerade urholkningen av politiska friheter, firade stora infrastrukturprojekt som bevis på nationell framsteg medan de minimerade miljökriser, och ramar in utländska makter som antingen välvilliga beskyddare eller skumma konspiratörer, beroende på dagens behov.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić lägger mycket energi på att berätta sina åsikter. En studie fann att han och hans serbiska progressiva parti (SNS) kontrollerade nästan <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> av all mediebevakning, ett antal som skulle vara imponerande även i de mest disciplinerade autokratier. Hans monologer är uttömmande, ibland bokstavligen. När protester bröt ut över hans litiumgruvavtal svarade Vučić med en tv-blitzkrieg: på bara <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">fyra dagar</a> loggade han en häpnadsväckande 14 timmar och 47 minuter av direkt sändning, och försvarade sin position med intensiteten hos en man som både är djupt kränkt och helt säker på sin egen rättfärdighet. Hans berättelse förstärktes naturligtvis av nationella sändare och en smickrande tabloidepress.</p>\n<p> </p>\n<p>Hans berättande är inget om inte dramatiskt. Ingen serb, om man ska tro hans egna berättelser, arbetar hårdare, offrar mer eller uppnår större bedrifter än Vučić själv. Vid ett tillfälle hävdade han att trots att han saknade naturlig akademisk talang, hade hans rena viljestyrka drivit honom till en summa cum laude juristexamen på <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekord</a> tid. Den faktiska tidslinjen berättar en annan historia: det tog honom sex år att slutföra sina studier, och hans betyg förblir ett mysterium.</p>\n<p> </p>\n<p>Sen finns det frågan om hans allestädes närvaro. Vučić har odlat en <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">gudalik bild</a> av en ledare som är överallt, alltid. Under en enda dag kan han inviga en fabrik i Novi Sad, hålla ett slutet möte med affärsledare i Belgrad, och sedan dyka upp i ett sent tv-program för att fundera över Serbiens framtid. Framträdandet slutar aldrig. Budskapet är klart: det finns inget Serbien utan Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>De favoritmanus</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićs politiska teater fungerar på en förutsägbar rotation av två välanvända manus. Dessa berättelser stärker inte bara hans bild; de formar den serbiska allmänhetens uppfattning om vänner, fiender och själva historien.</p>\n<p> </p>\n<p>Det första manuset framställer Vučić som en man som ständigt är under belägring—ett offer, misshandlad av mörka och namnlösa krafter. Men i en dramatisk vändning är han också sin egen räddare. I denna berättelse är Vučić både damsel och riddare, den förföljda och den triumferande.</p>\n<p> </p>\n<p>Ta till exempel hans berättelse om en ödesdiger kväll i oktober 2000, just när Slobodan Milošević förlorade makten. Som Vučić berättar det, var han ute och gick med sin son när två “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">knarkare</a>” inledde en oprovocerad attack. Mot alla odds övermannade den blivande serbiska presidenten ensam sina angripare och slog dem medvetslösa. Anecdoten är rik på subtext: Serbien var också under attack, och Miloševićs fall skulle inleda en era av kaos och förödelse. Den outtalade slutsatsen är att endast en stark man—en som kan både uthärda lidande och besegra hot—kan hålla Serbien från ytterligare kollaps.</p>\n<p> </p>\n<p>De serbiska medierna, som är fast under Vučićs kontroll, har också varit översvämmade av en parad av påstådda mordplaner, alla följande samma formel. Hotet är alltid allvarligt, men Vučić, alltid hjälten, vägrar att bli skrämd. När den dåvarande inrikesministern Aleksandar Vulin rapporterades vara “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">skakande av rädsla</a>” och bad presidenten att bära en skottsäker väst efter att en påstådd mordplan avslöjades, avvisade Vučić, orubblig och orädd, förslaget med ett enkelt: “Jag kommer aldrig att bära den.” Dessa mordplaner är märkligt lätta på detaljer—vem, exakt, försöker döda honom, och varför?—men de når alltid samma slutsats: Vučić är modig och, mot alla odds, överlever.</p>\n<p> </p>\n<p>Det andra manus som alltid används utvidgar berättelsen om offerrollen bortom Vučić själv, och framställer alla serber—oavsett om de är från Serbien, Bosnien, Kosovo eller Montenegro—som ständiga offer, medan väst—NATO, EU, USA—spelar rollen som den obarmhärtiga angriparen. Och sedan, förstås, finns Vučić, deras ensamma försvarare. I denna berättelse har ingen utom Vučić styrkan, intelligensen eller den rena närvaron för att stå upp för serber. Den allestädes närvaro han så noggrant har odlat förstärker bara uppfattningen att utan honom skulle Serbien vara förlorat.</p>\n<p> </p>\n<p>I denna version av historien är kosovoalbanerna inte ett folk som kämpar för självbestämmande. Istället är de arkitekterna av “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromer och etnisk rensning</a>” mot kosovo-serber, medan Vučić, beskyddaren, står fast och svär att han aldrig kommer att tillåta att Kosovo “ges bort.” Anklagelsen är rik, som kommer från en man som en gång kallade till <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">folkmord</a> mot bosniaker under det bosniska kriget och tjänstgjorde som Slobodan Miloševićs propagandaminister under Serbiens brutala kampanj i Kosovo, när nästan <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> av kosovoalbanerna fördrevs, och otaliga massakrer begicks.</p>\n<p> </p>\n<p>Sen fanns det dramat kring FN-resolutionen om Srebrenica-folkmordet, som Vučić framställde inte som en fördömelse av en historisk grymhet, utan som en direkt <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">attack</a> mot serber överallt. Han framställde resolutionen som ett försök att måla alla serber som skurkar. Och sedan, i en sista flourish, svepte han sig i den serbiska flaggan, fällde några <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodiltårar</a>, och presenterade sig själv som den ensamma krigaren mot serbisk offermentalitet. Det var en mästerlig prestation, en som hade lite att göra med sanningen, men allt att göra med makt.</p>\n<p> </p>\n<p>För närvarande svävar Vučićs svar på katastrofen med taket i Novi Sad mellan de två manus som alltid används. Studentprotesterna, föreslår han, är arbetet av <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">utländska agenter</a>—osynliga gärningsmän som planerar att destabilisera Serbien. Genom underförstått är han offret, och det är också det serbiska folket, vars hårt vunna framsteg är under attack. Och ändå, som alltid, framställer Vučić—som har dominerat serbisk politik i nästan ett decennium och presiderat över <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">utbredd korruption</a>—sig också som räddaren, och positionerar sig själv som medlaren mellan regeringen och protestanterna, den enda figuren som kan återställa ordningen.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Om offernationalism</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Den som har tillbringat tid på Balkan kommer att känna igen att serbisk nationalism—både i Serbien och bland etniska serber på andra håll—drivs mindre av triumf än av klagomål, eller som <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a uttryckte det, “serber lider av någon slags evig offer-syndrom.” Känslan av historiskt offer är inte bara en funktion av serbisk identitet; det är dess drivkraft, den känslomässiga ström som länge har drivit nationalistiska ambitioner, från <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Större Serbien</a> till dess moderna inkarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—den “serbiska världen.”</p>\n<p> </p>\n<p>Denna historiska berättelse drar från ett välfyllt arsenal av sår. Det finns Slaget vid Kosovo (1389), en medeltida kollision som har mytologiserats till en nationsdefinierande tragedi. Det finns den långa eran av osmanskt och österrikisk-ungerskt styre, under vilken serber uthärdade oavbruten förtryck. Och det finns förstås Ustašes terrorkampanj mot serber under andra världskriget, en period av genuin skräck som har lämnat bestående ärr.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićs tidigare chef, förstod kraften i dessa klagomål bättre än de flesta. Hans <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan-tal</a> från 1989, som hedrade 600-årsjubileet av Slaget vid Kosovo, var en mästarklass i historisk återuppvaknande. För att driva hem poängen orkestrerade han ett stort, nästan religiöst spektakel: kvarlevorna av prins Lazar, den serbiska martyren från 1389, paraderades genom serbisk-befolkade territorier över Jugoslavien. Det var en politisk begravningsturné, en påminnelse om att det förflutna inte var dött, utan mycket levande—och att Serbiens fiender fortfarande lurade. Detta spektakel var inte bara en nick till historien—det var en av de tidiga gnistorna som återuppväckte serbisk nationalism i hela Jugoslavien, och drev klagomål som skulle bidra till landets våldsamma upplösning.</p>\n<p> </p>\n<p>Offerberättelsen slutade inte med Milošević, inte heller var den begränsad till medeltiden. Serbiska medier fortsätter att lyfta fram lidandet av serber under de jugoslaviska krigen, särskilt NATO-bombningarna på 1990-talet—först riktade mot bosnisk-serbiska militärpositioner i <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> under det bosniska kriget, och senare som slog mot rumpjugoslavien, som inkluderade Serbien och Montenegro, i <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> under Kosovokriget. Kontexten för dessa bombningar—deras avsikt att stoppa storskaliga grymheter—finns inte i dessa berättelser. Istället ramar NATO in som den ansiktslösa angriparen—en känslokall kraft som påtvingar lidande på serber—en uppfattning som har tagit djup rot. Inte överraskande visade en nyligen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">undersökning av International Republican Institute (IRI)</a> att endast 3 procent av serberna föredrar fullt NATO-medlemskap, medan den högsta procenten (36 procent) ser USA som sitt lands största hot.</p>\n<p> </p>\n<p>Kreml, alltid lyhörd för berättelser om västerländsk misskötsel, har inte låtit denna känsla gå till spillo. Rysk propaganda på Balkan förstärker både verkligt och inbillat serbiskt offer, och målar väst som en ständig skurk. År 2019 producerade Ryssland och Serbiens kulturministerier tillsammans <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkanlinjen), en actionfylld, Hollywood-liknande krigsfilm som fiktionaliserar de avslutande dagarna av Kosovokriget. I dess berättelse är serber ädla offer, kosovoserber blodtörstiga krigsförbrytare stödda av NATO, och ryssar—stoisk, hjältemodig—kommer till undsättning. Filmen sveper sig i historisk noggrannhet, men det är en riot av desinformation, en pastiche av klagomål insvept i estetiken av militär bravado.</p>\n<p> </p>\n<p>Inget av detta är för att förminska de mycket verkliga grymheterna som begicks mot serber. Historien är sällan så prydlig. Under andra världskriget var utrotningen av serber vid <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—det Ustaše-drivna koncentrationslägret—en genuin skräck. Även i fall där serber var de initiala angriparna, blev de ibland offer i sin tur, som i Operation Storm (1995), när kroatiska styrkor fördrevs hundratusentals serber från Krajina-regionen, vilket lämnade många döda i sitt spår. Men i serbisk nationalistisk diskurs är offer aldrig bara en erkännande av tidigare lidande; det är ett politiskt vapen, en rättfärdigande, och, i händerna på figurer som Vučić, en ständigt påfyllande brunn av legitimitet.</p>\n<p><strong>Så vad? </strong></p>\n<p>Vučićs propagandamaskin fungerar på två välanvända manus. I båda är serber ständiga offer, och Vučić är den alltid pålitliga räddaren—ibland med hjälp av Ryssland eller Kina. I båda är fienden antingen den ansiktslösa mördaren eller, oftare, väst. Konsekvenserna av dessa berättelser är långt ifrån godartade.</p>\n<p> </p>\n<p>Som Milošević före honom, vapenlägger Vučić serbiskt offer för politisk vinning. En nation som ständigt är under belägring—åtminstone i sin egen fantasi—behöver en stark ledare, en som är villig att böja reglerna. Denna logik har gett Vučić extraordinär frihet, både inrikes och i regionen. Mytologin om Vučić räddaren tillåter honom att agera ogrundat och komma undan med det. År 2016, när maskerade män i Belgrad band upp åskådare, konfiskerade deras telefoner och rev ner byggnader under mörkrets täckmantel—beväpnade med baseballträn och knivar, slog de dem som gjorde motstånd—för att rensa utrymme för ett <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miljarder euro</a> fastighetsprojekt, höll ingen ansvarig. En av de nya tornen, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, står på 42 våningar, även om vissa lokala har döpt den till något mindre grandios: “Vučićs penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>När <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protester</a> bröt ut i Belgrad över den nattliga rivningen, förblev mycket av Serbien tyst. Vučić hade sålt dem en annan berättelse—att ekonomisk utveckling, även om den uppnåddes genom några kränkningar av mänskliga rättigheter, var värt priset. Och så blev Serbien en övervakningsstat. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tusentals</a> Huawei-kameror utrustade med ansikts- och registreringsskyltsigenkänning kantar nu gatorna i Belgrad och långt bortom. Kraftfulla övervakningsverktyg som <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-spionprogrammet</a>, Cytrox’s Predator och Clearview AI, förbättrar regeringens förmåga att spåra sina medborgare. Under tiden har Serbien upplevt den snabbaste demokratiska tillbakagången på Balkan. Freedom House har omklassificerat landet från “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">delvis fritt</a> till en “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratiserande hybrid</a>” regim. Förutom valfusk fortsätter många serber att blint stödja Vučićs SNS, medan EU fortsätter att belöna Serbien med betydande stöd.</p>\n<p> </p>\n<p>Offerberättelsen är inte bara ett inhemskt verktyg—det är en geopolitisk destabiliserare, särskilt med tanke på att serbiska medier verkar över hela Balkan. Som sådan håller den serber, från Belgrad till Pale, fast i historiska klagomål, vilket förhindrar försoning med sina grannar. Den står i vägen för att lösa konflikten mellan Serbien och Kosovo, en situation som Vučić alltid kan eskalera för att avleda uppmärksamheten från problem hemma. Om Tysklands efterkrigsuppgörelse omformade dess plats i Europa, förhindrar Serbiens ovilja att göra detsamma att det antar en meningsfull roll på Balkan.</p>\n<p> </p>\n<p>Nationalistiskt offer stympar också Serbiens framtid. I början av 2010-talet, efter år av att sprida <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikal nationalistisk ideologi, </a>presenterade Vučić och SNS sig som <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europeiska</a>, läste opinionsundersökningarna och kände en möjlighet. Men efter att ha säkrat makten 2012, skrev Vučić gradvis om manuset. Han är inte en termometerledare, som bara speglar den nationella stämningen; han är en termostat, som ställer in den. Temperaturförändringen var långsam men avsiktlig. Vid 2020, på höjden av COVID-19-pandemin, riktade Vučić sig mot EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">förklarande</a>: “Vid det här laget har ni alla förstått att europeisk solidaritet inte existerar. Det var en saga på papper.” Sagoberättelsen fungerade. Idag, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">stöder endast 40 procent</a> av serberna EU-anslutning—den lägsta entusiasmen i regionen.</p>\n<p> </p>\n<p>Under tiden har Vučić vårdat <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativa allianser</a>. Hans framställning av Kina och Ryssland som Serbiens sanna beskyddare har gett konkreta resultat. Han har skrivit <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">avtal</a> med Peking som allvarligt kommer att komplicera Serbiens EU-ansökan—även om, med det offentliga intresset för EU på en historisk låg nivå, kan Vučić nu rama in sin svängning som demokratisk, enbart en reflektion av folkets vilja. En nyligen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-undersökning</a> visar att 60 procent av serberna identifierar totalitära regimer - Ryssland (46 procent) eller Kina (14 procent) - som sina viktigaste allierade.</p>\n<p> </p>\n<p>Ändå sträcker sig fiktionen om Vučić räddaren bortom Serbiens gränser. Västerländska beslutsfattare, desperata efter en stabiliserande figur på Balkan, har köpt hans akt. Bryssel och Washington behandlar Vučić som en nödvändig räddare snarare än en autokrat som slår ner på protesterande hemma medan han möjliggör <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorister</a> i Kosovo. Om väst verkligen vill ha stabilitet, måste det sluta förväxla Vučićs självmytologi med verkligheten.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićs berättelser är inte harmlösa fiktioner. De är utformade för att konsolidera makt, diskreditera motståndare, rättfärdiga allianser med totalitära regimer och undertrycka avvikande åsikter. De har lett Serbien ner på vägen mot enmansstyre, med Vučić i centrum, som spinner berättelsen. Framgången för hans berättelse beror på statskontrollerade medier, en brist på pressfrihet, och, anmärkningsvärt, västvärldens tillåtelse. Efter år av <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">belöning</a> av Vučićs destabiliserande beteende, talar tystnaden från Bryssel och Washington D.C. när pro-regim skurkar attackerar studentprotestanter som kräver ansvar för takkatastrofen i Novi Sad volymer.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić kanske tror att han bygger ett starkare Serbien, men historien är full av starka män (nästan alltid män) som gjorde samma påstående, bara för att lämna förödelse bakom sig. I Domanovićs Vođa följde folket sin blinda ledare till undergång eftersom de satte sin tillit till hans säkerhet. Men Vučić är inte blind—han ser exakt vart han leder Serbien. Den verkliga frågan är om det serbiska folket, tillsammans med EU och USA, kommer att välja att hålla ögonen öppna eller förbli fångna i de fiktioner han väver. Till skillnad från Domanovićs tragiska följare har de fortfarande ett val.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> är en senior associate vid LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), en gästforskare vid European Leadership Network (ELN) i London, och en icke-bostads senior fellow vid Center for European Policy Analysis (CEPA) i Washington DC.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:59.459",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>De studentprotester som har skakat det serbiska samhället efter katastrofen i Novi Sad har hittills lett till endast symboliska förändringar i regeringen. Men systemet i sig förblir intakt och kommer inte att stå inför en verklig uppgörelse utan en direkt konfrontation med den politiska maskin som byggts av president Vučić och hans inre krets—ett system som upprätthålls lika mycket av repression som av en noggrant utarbetad desinformationshandbok.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"sv",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:43.293",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Sobre narrativas e contos de fadas: o manual do líder autoritário da Sérvia",
                key:"uid": string:"c27ba6b6-ff35-48e1-af97-4956b3c03183",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Uma tragédia em uma estação de trem em <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, a segunda maior cidade da Sérvia, desencadeou uma onda de protestos estudantis que varre o país há mais de três meses. Os manifestantes exigem responsabilidade pela corrupção do governo, mas têm sido recebidos com força brutal—<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">gângsteres</a> pró-regime os espancando nas ruas. Em vez de abordar as queixas, o presidente autoritário da Sérvia, Aleksandar Vučić, criou uma narrativa muito familiar. Os protestos, afirma ele, são orquestrados por agências de inteligência ocidentais determinadas a fomentar uma <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">revolução colorida</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>É uma narrativa cuidadosamente elaborada para servir a um propósito. No manual de Vučić, a verdade é maleável, e a realidade é algo a ser escrito e encenado. Para entender sua estratégia, é preciso primeiro recorrer às ferramentas da ficção—personagens, enredos e, acima de tudo, o poder de uma história envolvente.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>O Líder</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Alguns comentaristas sérvios compararam Vučić ao protagonista de <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (O Líder)</a>, uma mordaz história satírica de Radoje Domanović. Na história, um grupo de pessoas desesperadas de um lugar empobrecido, incapazes de concordar em um líder, finalmente se estabelece em um estranho. Com confiança inabalável, ele os lidera por montanhas e terrenos perigosos. Um a um, eles caem—feridos, exaustos, mortos. Aqueles que abandonam a jornada são rotulados de traidores. No final, apenas três permanecem, e eles fazem uma descoberta chocante: seu líder é cego.</p>\n<p> </p>\n<p>A comparação é impressionante, mas, em última análise, enganosa. Vučić não é um homem cego tropeçando na escuridão. Ele é um mestre manipulador que sabe exatamente para onde está levando a Sérvia. Ao contrário do líder desventurado de Domanović, Vučić controla a narrativa, mudando de papéis conforme necessário—vítima, salvador, perseguidor. Seu método pode ser melhor compreendido através de uma estrutura psicológica: o <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">triângulo dramático de Karpman</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Em 1968, o psicólogo Stephen Karpman propôs que todo conto de fadas opera em um modelo de três personagens: o perseguidor, a vítima e o salvador. O perseguidor atormenta a vítima, enquanto o salvador aparece para salvar o dia. No entanto, o brilho do modelo de Karpman reside em sua fluidez—os papéis mudam, e os personagens voltam-se contra si mesmos.</p>\n<p> </p>\n<p>Considere a história do Flautista de Hamelin: ele começa como um salvador, libertando uma cidade de uma infestação de ratos. Mas quando o prefeito se recusa a pagá-lo, ele se transforma em um perseguidor, levando as crianças da cidade embora em vingança. O prefeito, uma vez vítima dos ratos, torna-se o perseguidor ao enganar o Flautista, e então volta a ser vítima ao lamentar a perda de seus filhos. Em uma única narrativa, identidades são subvertidas, papéis invertidos.</p>\n<p> </p>\n<p>E assim é com Vučić.</p>\n<p><strong>Entrando Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić é um contador de histórias magistral e um performer habilidoso, frequentemente exibindo sinais de síndrome de protagonista. Como o presidente dos EUA, Donald Trump, ele frequentemente fala em <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hipérboles</a> e se refere a si mesmo na terceira pessoa—comportamento que os psicólogos frequentemente associam a traços <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcisistas</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Ao longo dos anos, a paisagem midiática da Sérvia foi cuidadosamente moldada para refletir a visão de Vučić. Com redes de televisão e tabloides firmemente sob o <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">controle</a> do regime, as narrativas escolhidas pelo presidente saturam as ondas de rádio. Elas proclamam o “milagre” econômico da Sérvia enquanto ignoram a erosão das liberdades políticas, celebram grandes projetos de infraestrutura como testemunhos do progresso nacional enquanto minimizam crises ambientais, e enquadram potências estrangeiras como patronos benevolentes ou conspiradores sombrios, dependendo das necessidades do dia.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić gasta muita energia narrando suas opiniões. Um estudo descobriu que ele e seu Partido Progressista Sérvio (SNS) comandavam quase <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 por cento</a> de toda a cobertura da mídia, um número que seria impressionante mesmo nas autocracias mais disciplinadas. Seus monólogos são exaustivos, às vezes de forma bastante literal. Quando os protestos eclodiram devido ao seu acordo de mineração de lítio, Vučić respondeu com um blitzkrieg televisivo: em apenas <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">quatro dias</a>, ele registrou impressionantes 14 horas e 47 minutos de tempo de transmissão ao vivo, defendendo sua posição com a intensidade de um homem profundamente agredido e absolutamente certo de sua própria retidão. Sua narrativa foi, claro, reforçada por emissoras nacionais e uma imprensa tablóide bajuladora.</p>\n<p> </p>\n<p>Seu contar histórias é nada menos que dramático. Nenhum sérvio, se é que se deve acreditar em seus próprios relatos, trabalha mais, sacrifica mais ou alcança feitos maiores do que o próprio Vučić. Em um momento, ele afirmou que, apesar de não ter talento acadêmico natural, sua pura força de vontade o havia impulsionado a um diploma de direito summa cum laude em <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">tempo recorde</a>. A linha do tempo real conta uma história diferente: ele levou seis anos para concluir seus estudos, e suas notas permanecem um mistério.</p>\n<p> </p>\n<p>Então, há a questão de sua onipresença. Vučić cultivou uma <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">imagem divina</a> de um líder que está em toda parte, sempre. No espaço de um único dia, ele pode inaugurar uma fábrica em Novi Sad, realizar uma reunião a portas fechadas com líderes empresariais em Belgrado e, em seguida, aparecer em um programa de televisão noturno para refletir sobre o futuro da Sérvia. A performance nunca para. A mensagem é clara: não há Sérvia sem Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Os roteiros favoritos</strong></p>\n<p> </p>\n<p>O teatro político de Vučić opera em uma rotação previsível de dois roteiros bem desgastados. Essas narrativas não apenas reforçam sua imagem; elas moldam a percepção do público sérvio sobre amigos, inimigos e a própria história.</p>\n<p> </p>\n<p>O primeiro roteiro coloca Vučić como um homem perpetuamente sob cerco—uma vítima, espancada por forças escuras e sem nome. Mas em uma reviravolta dramática, ele também é seu próprio salvador. Nesta narrativa, Vučić é tanto a donzela quanto o cavaleiro, o perseguido e o triunfante.</p>\n<p> </p>\n<p>Considere, por exemplo, seu relato de uma noite fatídica em outubro de 2000, logo quando Slobodan Milošević estava perdendo o poder. Como Vučić conta, ele estava dando um passeio com seu filho quando dois “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">viciados</a>” lançaram um ataque não provocado. Contra todas as probabilidades, o futuro presidente sérvio superou seus agressores, nocauteando-os. A anedota é rica em subtexto: a Sérvia, também, estava sob ataque, e a queda de Milošević daria início a uma era de caos e ruína. A conclusão não dita é que apenas um homem forte—aquele que pode tanto suportar o sofrimento quanto vencer ameaças—pode manter a Sérvia longe de um colapso maior.</p>\n<p> </p>\n<p>A mídia sérvia, firmemente sob o controle de Vučić, também tem sido inundada com uma série de supostas conspirações de assassinato, todas seguindo a mesma fórmula. A ameaça é sempre grave, mas Vučić, sempre o herói, se recusa a ser intimidado. Quando o então ministro do Interior, Aleksandar Vulin, supostamente estava “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">tremendo de medo</a>” e implorou ao presidente que usasse um colete à prova de balas após a descoberta de uma suposta conspiração de assassinato, Vučić, firme e destemido, rejeitou a sugestão com um simples: “Nunca usarei.” Essas conspirações de assassinato são curiosamente leves em detalhes—quem, exatamente, está tentando matá-lo, e por quê?—mas invariavelmente chegam à mesma conclusão: Vučić é corajoso e, contra todas as probabilidades, sobrevive.</p>\n<p> </p>\n<p>O segundo roteiro recorrente expande a narrativa de vitimização além do próprio Vučić, colocando todos os sérvios—sejam da Sérvia, da Bósnia, do Kosovo ou de Montenegro—como vítimas perpétuas, enquanto o Ocidente—OTAN, UE, Estados Unidos—desempenha o papel de agressor implacável. E então, claro, há Vučić, seu único defensor. Nesta narrativa, ninguém além de Vučić tem a força, inteligência ou pura presença para defender os sérvios. A onipresença que ele cuidadosamente cultivou apenas reforça a noção de que sem ele, a Sérvia estaria perdida.</p>\n<p> </p>\n<p>Nesta versão da história, os albaneses do Kosovo não são um povo lutando por autodeterminação. Em vez disso, eles são os arquitetos de “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms e limpeza étnica</a>” contra os sérvios do Kosovo, enquanto Vučić, o protetor, se mantém firme, prometendo que nunca permitirá que o Kosovo seja “dado”. A acusação é rica, vindo de um homem que uma vez pediu <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocídio</a> contra os bósnios durante a Guerra da Bósnia e atuou como ministro da propaganda de Slobodan Milošević durante a brutal campanha da Sérvia no Kosovo, quando quase <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 por cento</a> dos albaneses do Kosovo foram deslocados, e incontáveis massacres foram cometidos.</p>\n<p> </p>\n<p>Então houve o drama em torno da Resolução da ONU sobre o Genocídio de Srebrenica, que Vučić não enquadrou como uma condenação de uma atrocidade histórica, mas como um <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">ataque</a> direto aos sérvios em todo lugar. Ele retratou a resolução como uma tentativa de pintar todos os sérvios como vilões. E então, em um último floreio, ele se envolveu na bandeira sérvia, derramou algumas <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">lágrimas de crocodilo</a>, e se apresentou como o único guerreiro contra a vitimização sérvia. Foi uma performance magistral, que tinha pouco a ver com a verdade, mas tudo a ver com poder.</p>\n<p> </p>\n<p>No momento, a resposta de Vučić ao desastre da cobertura em Novi Sad paira entre os dois roteiros recorrentes. Os protestos estudantis, sugere ele, são obra de <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">agentes estrangeiros</a>—perpetradores invisíveis tramando para desestabilizar a Sérvia. Por implicação, ele é a vítima, e assim são o povo sérvio, cujo progresso arduamente conquistado está sob ataque. E ainda assim, como sempre, Vučić—que dominou a política sérvia por quase uma década e presidiu sobre <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">corrupção generalizada</a>—também se apresenta como o salvador, posicionando-se como o mediador entre o governo e os manifestantes, a única figura capaz de restaurar a ordem.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Sobre o nacionalismo da vitimização</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Qualquer um que tenha passado um tempo nos Bálcãs reconhecerá que o nacionalismo sérvio—tanto na Sérvia quanto entre os sérvios étnicos em outros lugares—é alimentado menos por triunfos do que por queixas, ou como <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a colocou, “os sérvios sofrem de algum tipo de síndrome de vítima eterna.” O sentimento de vitimização histórica não é apenas uma característica da identidade sérvia; é sua força animadora, a corrente emocional que há muito impulsiona as ambições nacionalistas, desde a <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Grande Sérvia</a> até sua encarnação moderna, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—o “Mundo Sérvio.”</p>\n<p> </p>\n<p>Essa narrativa histórica se baseia em um arsenal bem abastecido de feridas. Há a Batalha de Kosovo (1389), um confronto medieval que foi mitologizado em uma tragédia definidora da nação. Há a longa era de domínio otomano e austro-húngaro, durante a qual os sérvios suportaram uma subjugação implacável. E há, claro, a campanha de terror dos Ustaše contra os sérvios durante a Segunda Guerra Mundial, um período de genuíno horror que deixou cicatrizes duradouras.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, o ex-chefe de Vučić, entendeu o poder dessas queixas melhor do que a maioria. Seu discurso de 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan</a>, comemorando o 600<sup>o</sup> aniversário da Batalha de Kosovo, foi uma aula magistral em reanimação histórica. Para enfatizar o ponto, ele orquestrou um grande espetáculo, quase religioso: os restos do Príncipe Lazar, o mártir sérvio de 1389, foram desfilados por territórios habitados por sérvios em toda a Jugoslávia. Foi uma turnê política fúnebre, um lembrete de que o passado não estava morto, mas muito vivo—e que os inimigos da Sérvia ainda estavam à espreita. Esse espetáculo não foi apenas uma referência à história—foi uma das primeiras faíscas que reacenderam o nacionalismo sérvio em toda a Jugoslávia, alimentando queixas que contribuiriam para a violenta desintegração do país.</p>\n<p> </p>\n<p>A narrativa da vitimização não terminou com Milošević, nem foi confinada à história medieval. A mídia sérvia continua a destacar o sofrimento dos sérvios durante as guerras iugoslavas, especialmente os bombardeios da OTAN na década de 1990—primeiro visando posições militares sérvias bósnias em <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> durante a Guerra da Bósnia, e depois atingindo a Iugoslávia remanescente, que incluía a Sérvia e Montenegro, em <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> durante a Guerra do Kosovo. O contexto desses bombardeios—sua intenção de interromper atrocidades em larga escala—não aparece nessas narrativas. Em vez disso, a OTAN é enquadrada como o agressor sem rosto—uma força insensível impondo sofrimento aos sérvios—uma visão que se enraizou profundamente. Não surpreendentemente, uma recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">pesquisa do Instituto Republicano Internacional (IRI)</a> descobriu que apenas 3 por cento dos sérvios favorecem a adesão total à OTAN, enquanto a maior porcentagem (36 por cento) vê os Estados Unidos como a maior ameaça ao seu país.</p>\n<p> </p>\n<p>O Kremlin, sempre atento às narrativas de malfeitos ocidentais, não deixou esse sentimento passar despercebido. A propaganda russa nos Bálcãs amplifica tanto a vitimização sérvia real quanto a imaginária, pintando o Ocidente como um vilão perpétuo. Em 2019, os ministérios da cultura da Rússia e da Sérvia coproduziram <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Linha dos Bálcãs), um filme de guerra de ação ao estilo de Hollywood que ficcionaliza os dias finais da Guerra do Kosovo. Em sua narrativa, os sérvios são vítimas nobres, os kosovares são criminosos de guerra sedentos de sangue apoiados pela OTAN, e os russos—estoicos, heroicos—vêm para o resgate. O filme se reveste de precisão histórica, mas é um tumulto de desinformação, um pastiche de queixas envolto na estética da bravura militar.</p>\n<p> </p>\n<p>Nada disso diminui as atrocidades muito reais cometidas contra os sérvios. A história raramente é tão arrumada. Durante a Segunda Guerra Mundial, o extermínio de sérvios em <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—o campo de concentração administrado pelos Ustaše—foi um verdadeiro horror. Mesmo em casos em que os sérvios foram os agressores iniciais, eles às vezes se tornaram vítimas por sua vez, como na Operação Tempestade (1995), quando as forças croatas expulsaram centenas de milhares de sérvios da região da Krajina, deixando muitos mortos em seu rastro. Mas no discurso nacionalista sérvio, a vitimização nunca é apenas um reconhecimento do sofrimento passado; é uma arma política, uma justificativa e, nas mãos de figuras como Vučić, um poço de legitimidade sempre renovável.</p>\n<p><strong>E daí? </strong></p>\n<p>A máquina de propaganda de Vučić opera com dois roteiros bem desgastados. Em ambos, os sérvios são vítimas perpétuas, e Vučić é o salvador sempre confiável—às vezes com a ajuda da Rússia ou da China. Em ambos, o inimigo é ou o assassino sem rosto ou, mais frequentemente, o Ocidente. As consequências dessas narrativas estão longe de ser benignas.</p>\n<p> </p>\n<p>Como Milošević antes dele, Vučić arma a vitimização sérvia para ganho político. Uma nação perpetuamente sob cerco—pelo menos em sua própria imaginação—precisa de um líder forte, disposto a contornar as regras. Essa lógica deu a Vučić uma latitude extraordinária, tanto internamente quanto na região. A mitologia de Vučić, o Salvador, permite que ele atue inconstitucionalmente e saia impune. Em 2016, quando homens mascarados em Belgrado amarraram espectadores, confiscaram seus telefones e demoliram edifícios sob a cobertura da escuridão—armados com bastões e facas, espancando aqueles que resistiam—para abrir espaço para um projeto imobiliário de <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 bilhões</a>, ninguém foi responsabilizado. Uma das novas torres, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, tem 42 andares de altura, embora alguns locais a tenham chamado de algo menos grandioso: “o pênis de Vučić”.</p>\n<p> </p>\n<p>Quando <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protestos</a> eclodiram em Belgrado devido à demolição noturna, grande parte da Sérvia permaneceu em silêncio. Vučić os convenceu de uma narrativa diferente—que o desenvolvimento econômico, mesmo que alcançado através de algumas violações dos direitos humanos, valia o preço. E assim, a Sérvia se tornou um estado de vigilância. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Milhares</a> de câmeras da Huawei equipadas com reconhecimento facial e de placas de veículos agora alinham as ruas de Belgrado e muito além. Poderosas ferramentas de vigilância como <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">spyware Pegasus</a>, Predator da Cytrox e Clearview AI, aumentam a capacidade do governo de rastrear seus cidadãos. Enquanto isso, a Sérvia experimentou o mais rápido retrocesso democrático nos Bálcãs. A Freedom House reclassificou o país de “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">parcialmente livre</a> para um regime “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">híbrido autocratizante</a>”. De lado as fraudes eleitorais, muitos sérvios continuam a apoiar cegamente o SNS de Vučić, enquanto a UE continua a recompensar a Sérvia com apoio significativo.</p>\n<p> </p>\n<p>A narrativa da vitimização não é apenas uma ferramenta doméstica—é um desestabilizador geopolítico, especialmente considerando que a mídia sérvia opera em todo os Bálcãs. Como tal, mantém os sérvios, de Belgrado a Pale, presos em queixas históricas, impedindo a reconciliação com seus vizinhos. Ela se interpõe na resolução do conflito Sérvia-Kosovo, uma situação que Vučić pode sempre escalar para desviar a atenção dos problemas internos. Se a reavaliação do pós-guerra da Alemanha reformulou seu lugar na Europa, a relutância da Sérvia em fazer o mesmo a impede de assumir um papel significativo nos Bálcãs.</p>\n<p> </p>\n<p>O nacionalismo da vitimização também prejudica o futuro da Sérvia. No início da década de 2010, após anos propagando <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">ideologia nacionalista radical, </a>Vučić e o SNS se apresentaram como <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pró-europeus</a>, lendo as pesquisas e percebendo uma oportunidade. Mas após garantir o poder em 2012, Vučić gradualmente reescreveu o roteiro. Ele não é um líder termômetro, meramente refletindo o humor nacional; ele é um termostato, definindo-o. A mudança de temperatura foi lenta, mas deliberada. Em 2020, no auge da pandemia de COVID-19, Vučić mirou na UE, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declarando</a>: “Até agora, todos vocês entenderam que a solidariedade europeia não existe. Isso era um conto de fadas no papel.” O conto de fadas funcionou. Hoje, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">apenas 40 por cento</a> dos sérvios apoiam a adesão à UE—o menor entusiasmo na região.</p>\n<p> </p>\n<p>Enquanto isso, Vučić tem cultivado <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alianças alternativas</a>. Sua representação da China e da Rússia como os verdadeiros protetores da Sérvia trouxe resultados tangíveis. Ele assinou <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">acordos</a> com Pequim que complicarão severamente a candidatura da Sérvia à UE—embora, com o entusiasmo público pela UE em um nível historicamente baixo, Vučić agora possa enquadrar sua mudança como democrática, um mero reflexo da vontade popular. Uma recente <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">pesquisa do IRI</a> mostra que 60 por cento dos sérvios identificam regimes totalitários - Rússia (46 por cento) ou China (14 por cento) - como seus aliados mais importantes.</p>\n<p> </p>\n<p>No entanto, a ficção de Vučić, o salvador, se estende além das fronteiras da Sérvia. Os formuladores de políticas ocidentais, desesperados por uma figura estabilizadora nos Bálcãs, compraram seu ato. Bruxelas e Washington tratam Vučić como um salvador necessário, em vez de um autocrata que reprime manifestantes em casa enquanto permite <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terroristas</a> no Kosovo. Se o Ocidente realmente deseja estabilidade, deve parar de confundir a auto-mitologia de Vučić com a realidade.</p>\n<p> </p>\n<p>As narrativas de Vučić não são ficções inofensivas. Elas são projetadas para consolidar poder, desacreditar oponentes, justificar alianças com regimes totalitários e suprimir a dissidência. Elas levaram a Sérvia pelo caminho do governo de um homem, com Vučić no centro, tecendo a história. O sucesso de sua narrativa depende da mídia controlada pelo estado, da ausência de liberdade de imprensa e, notavelmente, da indulgência do Ocidente. Após anos de <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">recompensar</a> o comportamento desestabilizador de Vučić, o silêncio de Bruxelas e Washington D.C. enquanto capangas pró-regime atacam estudantes manifestantes exigindo responsabilidade pelo colapso da cobertura em Novi Sad fala volumes.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić pode acreditar que está construindo uma Sérvia mais forte, mas a história está repleta de homens fortes (quase sempre homens) que fizeram a mesma afirmação, apenas para deixar destruição para trás. No Vođa de Domanović, o povo seguiu seu líder cego para a ruína porque depositou sua confiança em sua certeza. Mas Vučić não é cego—ele vê exatamente para onde está levando a Sérvia. A verdadeira questão é se o povo sérvio, junto com a UE e os EUA, escolherá manter os olhos abertos ou permanecerá cativo das ficções que ele tece. Ao contrário dos trágicos seguidores de Domanović, eles ainda têm uma escolha.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> é associado sênior no LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), pesquisador visitante na European Leadership Network (ELN) em Londres e pesquisador sênior não residente no Center for European Policy Analysis (CEPA) em Washington DC.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:57.45",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Os protestos estudantis que abalaram a sociedade sérvia após o desastre de Novi Sad até agora levaram apenas a mudanças simbólicas no governo. Mas o sistema em si permanece intacto e não enfrentará um verdadeiro acerto de contas sem um confronto direto com a máquina política construída pelo presidente Vučić e seu círculo íntimo—um sistema sustentado tanto pela repressão quanto por um manual de desinformação cuidadosamente elaborado.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"pt",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:59.313",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"On narratives and fairytales: Serbia’s authoritarian leader’s playbook",
                key:"uid": string:"c79f51be-f9ee-4dc4-8325-6e5b1b04bbfb",
                key:"autoTeaserLong": string:"**Critical Points:**\n\n1. **Student Protests and Government Response**: A tragic incident at a train station in Novi Sad has sparked over three months of student protests across Serbia, demanding accountability for government corruption. The protests have been met with violent repression from pro-regime groups, highlighting the authoritarian nature of President Aleksandar Vučić's regime.\n\n2. **Vučić's Manipulative Narrative**: President Vučić employs a sophisticated narrative strategy, portraying himself as both a victim and a savior. He deflects criticism by claiming that protests are orchestrated by foreign agents, while simultaneously positioning himself as the only leader capable of restoring order and stability in Serbia.\n\n3. **Historical Grievance and Nationalism**: Vučić's political narrative is deeply rooted in a sense of historical victimhood among Serbs, which he exploits to consolidate power. This victimhood narrative not only shapes domestic politics but also complicates Serbia's relationships with its neighbors and the West, hindering reconciliation and progress.\n\n**Teaser:**\nIn Serbia, a tragic incident at a train station has ignited a wave of student protests demanding accountability from a government accused of corruption. As demonstrators face violent crackdowns, President Aleksandar Vučić spins a narrative of foreign conspiracies, positioning himself as both victim and savior. This complex interplay of power, manipulation, and historical grievance raises critical questions about Serbia's future and the West's role in supporting or challenging Vučić's regime. Explore how these dynamics shape the nation’s political landscape and its quest for identity in a turbulent region.",
                key:"autoTeaserShort": string:"A tragic incident in Novi Sad has ignited months of student protests across Serbia, demanding accountability for government corruption. President Aleksandar Vučić faces accusations of manipulating narratives, portraying demonstrators as foreign agents while employing brutal tactics against them. Explore the complexities of his political storytelling and its implications.",
                key:"content": string:"<p>A tragedy at a train station in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbia’s second-largest city, has triggered a wave of student protests that has swept through the country for over three months. Demonstrators demand accountability for government corruption, yet they have been met with brutal force—pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">thugs</a> beating them in the streets. Rather than addressing the grievances, Serbia’s authoritarian president, Aleksandar Vučić, has spun an all-too-familiar tale. The protests, he claims, are orchestrated by Western intelligence agencies bent on fomenting a <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">colour revolution</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>It is a narrative carefully crafted to serve a purpose. In Vučić’s playbook, the truth is malleable, and reality is something to be authored and performed. To understand his strategy, one must first turn to the tools of fiction—characters, plots, and, above all, the power of a compelling story.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>The Leader</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Some Serbian commentators have likened Vučić to the protagonist of <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (The Leader)</a>, a biting satirical tale by Radoje Domanović. In the story, a group of desperate people from an impoverished place, unable to agree on a leader, finally settles on a stranger. With unwavering confidence, he leads them over mountains and through perilous terrain. One by one, they fall—injured, exhausted, dead. Those who abandon the journey are labelled traitors. In the end, only three remain, and they make a shocking discovery: their leader is blind.</p>\n<p> </p>\n<p>The comparison is striking, but ultimately misleading. Vučić is no blind man stumbling through the dark. He is a master manipulator who knows precisely where he is leading Serbia. Unlike Domanović’s hapless leader, Vučić controls the narrative, shifting roles as needed—victim, saviour, persecutor. His method can be best understood through a psychological framework: the <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman drama triangle</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>In 1968, psychologist Stephen Karpman proposed that every fairytale operates on a three-character model: the persecutor, the victim, and the rescuer. The persecutor torments the victim, while the rescuer swoops in to save the day. Yet the brilliance of Karpman’s model lies in its fluidity—roles shift, and characters double back on themselves.</p>\n<p> </p>\n<p>Consider the tale of the Pied Piper: he begins as a rescuer, freeing a town from a rat infestation. But when the mayor refuses to pay him, he transforms into a persecutor, leading the town’s children away in vengeance. The mayor, once a victim of the rats, becomes the persecutor by cheating the Piper, then shifts back to victim as he mourns the loss of his children. In a single narrative, identities are upended, roles reversed.</p>\n<p> </p>\n<p>And so it is with Vučić.</p>\n<p><strong>Enter Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić is a masterful storyteller and a skilled performer, often displaying signs of main character syndrome. Like US President Donald Trump, he frequently speaks in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperboles</a> and refers to himself in the third person—behaviour that psychologists often associate with <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistic</a> traits.</p>\n<p> </p>\n<p>Over the years, Serbia’s media landscape has been carefully moulded to reflect Vučić’s vision. With television networks and tabloids firmly in the <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">grip</a> of the regime, the president’s chosen narratives saturate the airwaves. They trumpet Serbia’s economic “miracle” while ignoring the erosion of political freedoms, celebrate grand infrastructure projects as testaments to national progress while minimising environmental crises, and frame foreign powers as either benevolent patrons or shadowy conspirators, depending on the day’s needs.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić spends a lot of energy on narrating his views. One study found that he and his Serbian Progressive Party (SNS) commanded nearly <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 percent</a> of all media coverage, a number that would be impressive even in the most disciplined of autocracies. His monologues are exhaustive, sometimes quite literally. When protests erupted over his lithium mining deal, Vučić responded with a television blitzkrieg: in just <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">four days</a>, he logged a staggering 14 hours and 47 minutes of live airtime, defending his position with the intensity of a man both deeply aggrieved and utterly certain of his own rectitude. His narrative was, of course, reinforced by national broadcasters and a sycophantic tabloid press.</p>\n<p> </p>\n<p>His storytelling is nothing if not dramatic. No Serb, if one is to believe his own accounts, works harder, sacrifices more, or achieves greater feats than Vučić himself. At one point, he claimed that despite lacking natural academic talent, his sheer force of will had propelled him to a summa cum laude law degree in <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">record</a> time. The actual timeline tells a different story: it took him six years to complete his studies, and his grades remain a mystery.</p>\n<p> </p>\n<p>Then there is the matter of his omnipresence. Vučić has cultivated a <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">godlike image</a> of a leader who is everywhere, always. In the space of a single day, he might inaugurate a factory in Novi Sad, hold a closed-door meeting with business leaders in Belgrade, and then appear on a late-night television show to ruminate on the future of Serbia. The performance never stops. The message is clear: there is no Serbia without Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>The favourite scripts</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučić’s political theatre operates on a predictable rotation of two well-worn scripts. These narratives do not merely bolster his image; they shape the Serbian public’s perception of friends, enemies, and history itself.</p>\n<p> </p>\n<p>The first script casts Vučić as a man perpetually under siege—a victim, battered by dark and nameless forces. But in a dramatic twist, he is also his own rescuer. In this telling, Vučić is both the damsel and the knight, the persecuted and the triumphant.</p>\n<p> </p>\n<p>Take, for instance, his account of a fateful evening in October 2000, just as Slobodan Milošević was losing power. As Vučić tells it, he was taking a walk with his son when two “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">junkies</a>” launched an unprovoked attack. Against all odds, the future Serbian president single-handedly overpowered his assailants, knocking them unconscious. The anecdote is rich in subtext: Serbia, too, was under attack, and Milošević’s fall would usher in an era of chaos and ruin. The unspoken conclusion is that only a strongman—one who can both endure suffering and vanquish threats—can keep Serbia from further collapse.</p>\n<p> </p>\n<p>The Serbian media, firmly under Vučić’s control, has also been awash with a parade of alleged assassination plots, all following the same formula. The threat is always dire, but Vučić, ever the hero, refuses to be cowed. When then-Interior Minister Aleksandar Vulin reportedly was “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">shaking with fear</a>” and implored the president to wear a bulletproof vest following the uncovering of a supposed assassination plot, Vučić, steadfast and fearless, rebuffed the suggestion with a simple: “I will never wear it.\" These assassination plots are curiously light on details—who, exactly, is trying to kill him, and why?—but they invariably reach the same conclusion: Vučić is brave and, against all odds, survives.</p>\n<p> </p>\n<p>The second go-to script expands the narrative of victimhood beyond Vučić himself, casting all Serbs—whether from Serbia, Bosnia, Kosovo, or Montenegro—as perpetual victims, while the West—NATO, the EU, the United States—plays the role of the relentless aggressor. And then, of course, there is Vučić, their lone defender. In this narrative, no one but Vučić has the strength, intelligence, or sheer presence to stand up for Serbs. The omnipresence he has so carefully cultivated only reinforces the notion that without him, Serbia would be lost.</p>\n<p> </p>\n<p>In this version of history, Kosovo Albanians are not a people struggling for self-determination. Rather, they are the architects of “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroms and ethnic cleansing</a>” against Kosovo Serbs, while Vučić, the protector, stands firm, vowing that he will never allow Kosovo to be “given away.” The accusation is rich, coming from a man who once called for <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocide</a> against Bosniaks during the Bosnian War and served as Slobodan Milošević’s minister of propaganda during Serbia’s brutal campaign in Kosovo, when nearly <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 per cent</a> of Kosovo Albanians were displaced, and countless massacres were committed.</p>\n<p> </p>\n<p>Then there was the drama surrounding the UN Resolution on the Srebrenica Genocide, which Vučić framed not as a condemnation of a historical atrocity, but as a direct <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">assault</a> on Serbs everywhere. He portrayed the resolution as an attempt to paint all Serbs as villains. And then, in a final flourish, he draped himself in the Serbian flag, shed a few <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">crocodile tears</a>, and presented himself as the lone warrior against Serb victimisation. It was a masterful performance, one that had little to do with the truth, but everything to do with power.</p>\n<p> </p>\n<p>At present, Vučić’s response to the Novi Sad canopy disaster hovers between the two go-to scripts. The student protests, he suggests, are the work of <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">foreign agents</a>—unseen perpetrators scheming to destabilise Serbia. By implication, he is the victim, and so are the Serbian people, whose hard-won progress is under attack. And yet, as always, Vučić—who has dominated Serbian politics for nearly a decade and presided over <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">widespread corruption</a>—also casts himself as the rescuer, positioning himself as the mediator between the government and the protesters, the only figure capable of restoring order.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>On victimhood nationalism</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Anyone who has spent time in the Balkans will recognise that Serbian nationalism—both in Serbia and among ethnic Serbs elsewhere—is fuelled less by triumph than by grievance, or as <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> put it, “Serbs suffer from some kind of eternal victim syndrome.” The sense of historical victimhood is not merely a feature of Serbian identity; it is its animating force, the emotional undercurrent that has long propelled nationalist ambitions, from <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Greater Serbia</a> to its modern incarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a>—the “Serbian World.”</p>\n<p> </p>\n<p>This historical narrative draws from a well-stocked arsenal of wounds. There is the Battle of Kosovo (1389), a medieval clash that has been mythologised into a nation-defining tragedy. There is the long era of Ottoman and Austro-Hungarian rule, during which Serbs endured relentless subjugation. And there is, of course, the Ustaše’s campaign of terror against Serbs during World War II, a period of genuine horror that has left lasting scars.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučić’s former boss, understood the power of these grievances better than most. His 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan speech</a>, commemorating the 600<sup>th</sup> anniversary of the Battle of Kosovo, was a masterclass in historical reanimation. To drive home the point, he orchestrated a grand, almost religious spectacle: the remains of Prince Lazar, the Serbian martyr of 1389, were paraded through Serb-inhabited territories across Yugoslavia. It was a political funeral tour, a reminder that the past was not dead, but very much alive—and that Serbia’s enemies were still lurking. This spectacle was not just a nod to history—it was one of the early sparks that reignited Serb nationalism throughout Yugoslavia, fuelling grievances that would contribute to the country’s violent breakup.</p>\n<p> </p>\n<p>The victimhood narrative did not end with Milošević, nor was it confined to medieval history. Serbian media continue to highlight the suffering of Serbs during the Yugoslav wars, especially the NATO bombings of the 1990s—first targeting Bosnian Serb military positions in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> during the Bosnian War, and later striking rump Yugoslavia, which included Serbia and Montenegro, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> during the Kosovo War. The context of these bombings—their intent to halt large-scale atrocities—do not features in these accounts. Instead, NATO is framed as the faceless aggressor — an unfeeling force imposing suffering on Serbs — a view that has taken deep root. Unsurprisingly, a recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">International Republican Institute (IRI) poll</a> found that only 3 per cent of Serbians favour full NATO membership, while the highest percentage (36 per cent) see the United States as their country’s greatest threat.</p>\n<p> </p>\n<p>The Kremlin, ever attuned to narratives of Western malfeasance, has not let this sentiment go to waste. Russian propaganda in the Balkans amplifies both real and imagined Serb victimhood, painting the West as a perpetual villain. In 2019, Russia and Serbia’s culture ministries co-produced <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), an action-packed, Hollywood-style war film that fictionalises the closing days of the Kosovo War. In its telling, Serbs are noble victims, Kosovars are bloodthirsty war criminals backed by NATO, and Russians—stoic, heroic—ride to the rescue. The film drapes itself in historical accuracy, but it is a riot of disinformation, a pastiche of grievance wrapped in the aesthetics of military bravado.</p>\n<p> </p>\n<p>None of this is to diminish the very real atrocities committed against Serbs. History is rarely so tidy. During World War II, the extermination of Serbs at <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a>—the Ustaše-run concentration camp—was a genuine horror. Even in cases where Serbs were the initial aggressors, they sometimes became victims in turn, as in Operation Storm (1995), when Croatian forces expelled hundreds of thousands of Serbs from the Krajina region, leaving many dead in their wake. But in Serbian nationalist discourse, victimhood is never just an acknowledgment of past suffering; it is a political weapon, a justification, and, in the hands of figures like Vučić, an ever-replenishing well of legitimacy.</p>\n<p><strong>So what? </strong></p>\n<p>Vučić’s propaganda machine runs on two well-worn scripts. In both, Serbs are perpetual victims, and Vučić is the ever-reliable saviour—sometimes with an assist from Russia or China. In both, the enemy is either the faceless assassin or, more often, the West. The consequences of these narratives are far from benign.</p>\n<p> </p>\n<p>Like Milošević before him, Vučić weaponizes Serbian victimhood for political gain. A nation perpetually under siege—at least in its own imagination—needs a strong leader, one willing to bend the rules. This logic has given Vučić extraordinary latitude, both domestically and in the region. The mythology of Vučić the Rescuer allows him to act unconstitutionally and get away with it. In 2016, when masked men in Belgrade tied up onlookers, confiscated their phones, and razed buildings under the cover of darkness—armed with bats and knives, beating those who resisted—to clear space for a <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">€3 billion</a> real estate project, no one was held accountable. One of the new towers, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, stands at 42 floors tall, though some locals have dubbed it something less grandiose: “Vučić’s penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>When <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protests</a> erupted in Belgrade over the nocturnal demolition, much of Serbia remained silent. Vučić had sold them on a different narrative—that economic development, even if achieved through a few human rights violations, was worth the price. And so, Serbia became a surveillance state. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Thousands</a> of Huawei cameras equipped with facial and license plate recognition now line the streets of Belgrade and far beyond. Powerful surveillance tools like <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus spyware</a>, Cytrox’s Predator, and Clearview AI, enhance the government’s ability to track its citizens. Meanwhile, Serbia has experienced the fastest democratic backsliding in the Balkans. Freedom House has reclassified the country from “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">partly free</a> to an “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autocratizing hybrid</a>” regime. Election rigging aside, many Serbians continue to blindly support Vučić’s SNS, while the EU continues to reward Serbia with significant support.</p>\n<p> </p>\n<p>The victimhood narrative is not just a domestic tool—it is a geopolitical destabiliser, especially considering that Serbian media operates throughout the Balkans. As such, it keeps Serbs, from Belgrade to Pale, trapped in historical grievance, preventing reconciliation with their neighbours. It stands in the way of resolving the Serbia-Kosovo conflict, a situation Vučić can always escalate to distract from troubles at home. If Germany’s postwar reckoning reshaped its place in Europe, Serbia’s reluctance to do the same prevents it from assuming a meaningful role in the Balkans.</p>\n<p> </p>\n<p>Nationalist victimhood also stunts Serbia’s future. In the early 2010s, after years of propagating <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radical nationalistic ideology, </a>Vučić and SNS presented themselves as <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-European</a>, reading the polls and sensing an opportunity. But after securing power in 2012, Vučić gradually rewrote the script. He is not a thermometer leader, merely reflecting the national mood; he is a thermostat, setting it. The temperature shift was slow but deliberate. By 2020, at the height of the COVID-19 pandemic, Vučić took aim at the EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">declaring</a>: “By now, you all understood that European solidarity does not exist. That was a fairy tale on paper.” The fairy tale worked. Today, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">only 40 per cent</a> of Serbians support EU accession—the lowest enthusiasm in the region.</p>\n<p> </p>\n<p>Meanwhile, Vučić has nurtured <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternative alliances</a>. His portrayal of China and Russia as Serbia’s true protectors has yielded tangible results. He has inked <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">deals</a> with Beijing that will severely complicate Serbia’s EU bid—though, with public enthusiasm for the EU at an all-time low, Vučić can now frame his pivot as democratic, a mere reflection of popular will. A recent <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI poll</a> shows that 60 per cent of Serbians identify totalitarian regimes - Russia (46 per cent) or China (14 per cent) - as their most important allies.</p>\n<p> </p>\n<p>Yet the fiction of Vučić the rescuer extends beyond Serbia’s borders. Western policymakers, desperate for a stabilising figure in the Balkans, have bought into his act. Brussels and Washington treat Vučić as a necessary rescuer rather than an autocrat who cracks down on protestors at home while enabling <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">terrorists</a> in Kosovo. If the West truly wants stability, it must stop mistaking Vučić’s self-mythology for reality.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić’s narratives are not harmless fictions. They are designed to consolidate power, discredit opponents, justify alliances with totalitarian regimes, and suppress dissent. They have led Serbia down the path of one-man rule, with Vučić at the centre, spinning the tale. The success of his narrative relies on state-controlled media, an absence of press freedom, and, notably, the indulgence of the West. After years of <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">rewarding</a> Vučić’s destabilising behaviour, the silence from Brussels and Washington D.C. as pro-regime goons assault student protesters demanding accountability for the Novi Sad canopy collapse speaks volumes.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić may believe he is building a stronger Serbia, but history is littered with strongmen (almost always men) who made the same claim, only to leave wreckage behind. In Domanović’s Vođa, the people followed their blind leader to ruin because they placed their trust in his certainty. But Vučić is not blind—he sees exactly where he is leading Serbia. The real question is whether the Serbian people, along with the EU and US, will choose to keep their eyes open or remain captive to the fictions he weaves. Unlike Domanović’s tragic followers, they still have a choice.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> is a senior associate at LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), a visiting fellow at the European Leadership Network (ELN) in London, and a non-resident senior fellow at the Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington DC.</p></p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-16T21:09:41.473",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>The student protests that have shaken Serbian society in the wake of the Novi Sad disaster have so far led to only symbolic government changes. But the system itself remains intact and will not face a true reckoning without a direct confrontation with the political machinery built by President Vučić and his inner circle—a system sustained as much by repression as by a carefully crafted disinformation playbook.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"en",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:44.302",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Über Erzählungen und Märchen: Das Handbuch des autoritären Führers Serbiens",
                key:"uid": string:"d7764021-cf0c-4300-ab72-3b516e5e53ff",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Eine Tragödie an einem Bahnhof in <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novi Sad</a>, Serbiens zweitgrößter Stadt, hat eine Welle von Studentenprotesten ausgelöst, die seit über drei Monaten durch das Land fegt. Die Demonstranten fordern Rechenschaft für die Korruption der Regierung, doch sie werden mit brutaler Gewalt konfrontiert – pro-regime <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">Schläger</a>, die sie auf den Straßen verprügeln. Anstatt die Beschwerden zu adressieren, hat Serbiens autoritärer Präsident, Aleksandar Vučić, eine allzu vertraute Geschichte erzählt. Die Proteste, behauptet er, seien von westlichen Geheimdiensten orchestriert, die darauf aus sind, eine <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">Farb-Revolution</a> zu schüren.</p>\n<p> </p>\n<p>Es ist eine Erzählung, die sorgfältig gestaltet wurde, um einem Zweck zu dienen. In Vučićs Handbuch ist die Wahrheit formbar, und die Realität ist etwas, das verfasst und aufgeführt werden muss. Um seine Strategie zu verstehen, muss man sich zunächst den Werkzeugen der Fiktion zuwenden – Charakteren, Handlungen und vor allem der Kraft einer fesselnden Geschichte.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Der Führer</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Einige serbische Kommentatoren haben Vučić mit dem Protagonisten von <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Der Führer)</a>, einer bissigen satirischen Erzählung von Radoje Domanović, verglichen. In der Geschichte einigt sich eine Gruppe verzweifelter Menschen aus einem verarmten Ort, die sich nicht auf einen Führer einigen können, schließlich auf einen Fremden. Mit unerschütterlichem Vertrauen führt er sie über Berge und durch gefährliches Terrain. Einer nach dem anderen fallen sie – verletzt, erschöpft, tot. Diejenigen, die die Reise abbrechen, werden als Verräter bezeichnet. Am Ende bleiben nur drei übrig, und sie machen eine schockierende Entdeckung: ihr Führer ist blind.</p>\n<p> </p>\n<p>Der Vergleich ist auffällig, aber letztlich irreführend. Vučić ist kein blinder Mann, der im Dunkeln stolpert. Er ist ein Meistermanipulator, der genau weiß, wohin er Serbien führt. Im Gegensatz zu Domanovićs unglücklichem Führer kontrolliert Vučić die Erzählung, wechselt die Rollen nach Bedarf – Opfer, Retter, Verfolger. Seine Methode lässt sich am besten durch ein psychologisches Rahmenwerk verstehen: das <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpman Drama-Dreieck</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Im Jahr 1968 schlug der Psychologe Stephen Karpman vor, dass jedes Märchen auf einem Modell mit drei Charakteren basiert: dem Verfolger, dem Opfer und dem Retter. Der Verfolger quält das Opfer, während der Retter herbeieilt, um den Tag zu retten. Doch das Genie von Karpmans Modell liegt in seiner Fluidität – Rollen verschieben sich, und Charaktere kehren sich selbst zurück.</p>\n<p> </p>\n<p>Betrachten Sie die Geschichte vom Rattenfänger: Er beginnt als Retter, der eine Stadt von einer Rattenplage befreit. Doch als der Bürgermeister sich weigert, ihn zu bezahlen, verwandelt er sich in einen Verfolger und führt die Kinder der Stadt aus Rache weg. Der Bürgermeister, einst ein Opfer der Ratten, wird zum Verfolger, indem er den Pfeifer betrügt, und wechselt dann wieder zum Opfer, während er den Verlust seiner Kinder betrauert. In einer einzigen Erzählung werden Identitäten umgekehrt, Rollen vertauscht.</p>\n<p> </p>\n<p>Und so ist es mit Vučić.</p>\n<p><strong>Betritt Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić ist ein meisterhafter Geschichtenerzähler und ein geschickter Darsteller, der oft Anzeichen eines Hauptcharakter-Syndroms zeigt. Wie der US-Präsident Donald Trump spricht er häufig in <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">Hyperbeln</a> und bezieht sich in der dritten Person auf sich selbst – ein Verhalten, das Psychologen oft mit <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcissistischen</a> Eigenschaften assoziieren.</p>\n<p> </p>\n<p>Im Laufe der Jahre wurde Serbiens Medienlandschaft sorgfältig geformt, um Vučićs Vision widerzuspiegeln. Mit Fernsehsendern und Boulevardzeitungen fest im <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">Griff</a> des Regimes durchdringen die vom Präsidenten gewählten Erzählungen die Luftwellen. Sie verkünden Serbiens wirtschaftliches „Wunder“, während sie die Erosion der politischen Freiheiten ignorieren, feiern große Infrastrukturprojekte als Zeugnisse nationalen Fortschritts, während sie Umweltkrisen minimieren, und stellen ausländische Mächte je nach den Bedürfnissen des Tages als wohlwollende Gönner oder schattenhafte Verschwörer dar.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić investiert viel Energie in die Erzählung seiner Ansichten. Eine Studie ergab, dass er und seine Serbische Fortschrittspartei (SNS) fast <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 Prozent</a> aller Medienberichterstattung kontrollierten, eine Zahl, die selbst in den diszipliniertesten Autokratien beeindruckend wäre. Seine Monologe sind erschöpfend, manchmal ganz wörtlich. Als Proteste über seinen Lithium-Abbauvertrag ausbrachen, reagierte Vučić mit einem Fernsehblitzkrieg: In nur <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">vier Tagen</a> verbrachte er erstaunliche 14 Stunden und 47 Minuten im Live-Fernsehen, verteidigte seine Position mit der Intensität eines Mannes, der sowohl tief verletzt als auch völlig überzeugt von seiner eigenen Rechtschaffenheit ist. Seine Erzählung wurde natürlich von nationalen Rundfunkanstalten und einer schüchternden Boulevardpresse verstärkt.</p>\n<p> </p>\n<p>Seine Geschichtenerzählung ist nichts, wenn nicht dramatisch. Kein Serbe, wenn man seinen eigenen Berichten Glauben schenken darf, arbeitet härter, opfert mehr oder erreicht größere Leistungen als Vučić selbst. An einem Punkt behauptete er, dass er trotz fehlenden natürlichen akademischen Talents durch seine bloße Willenskraft in rekordverdächtiger Zeit einen summa cum laude Abschluss in Rechtswissenschaften erreicht habe. Der tatsächliche Zeitrahmen erzählt eine andere Geschichte: Er benötigte sechs Jahre, um sein Studium abzuschließen, und seine Noten bleiben ein Rätsel.</p>\n<p> </p>\n<p>Dann gibt es die Frage seiner Allgegenwart. Vučić hat ein <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">göttliches Bild</a> eines Führers kultiviert, der überall und immer ist. An einem einzigen Tag könnte er eine Fabrik in Novi Sad einweihen, ein geheimes Treffen mit Geschäftsführern in Belgrad abhalten und dann in einer Late-Night-Show erscheinen, um über die Zukunft Serbiens nachzudenken. Die Aufführung hört nie auf. Die Botschaft ist klar: Es gibt kein Serbien ohne Vučić.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Die bevorzugten Skripte</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićs politisches Theater funktioniert nach einer vorhersehbaren Rotation von zwei abgedroschenen Skripten. Diese Erzählungen stärken nicht nur sein Image; sie prägen die Wahrnehmung der serbischen Öffentlichkeit von Freunden, Feinden und der Geschichte selbst.</p>\n<p> </p>\n<p>Das erste Skript stellt Vučić als einen Mann dar, der ständig belagert wird – ein Opfer, das von dunklen und namenlosen Kräften geschlagen wird. Doch in einer dramatischen Wendung ist er auch sein eigener Retter. In dieser Erzählung ist Vučić sowohl die Dame in Not als auch der Ritter, der Verfolgte und der Triumphator.</p>\n<p> </p>\n<p>Nehmen Sie zum Beispiel seinen Bericht über einen schicksalhaften Abend im Oktober 2000, als Slobodan Milošević die Macht verlor. Wie Vučić es erzählt, machte er mit seinem Sohn einen Spaziergang, als zwei „<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">Junkies</a>“ einen unprovozierten Angriff starteten. Gegen alle Widrigkeiten überwältigte der zukünftige serbische Präsident seine Angreifer im Alleingang und schlug sie bewusstlos. Die Anekdote ist reich an Subtext: Serbien war ebenfalls unter Angriff, und der Fall von Milošević würde eine Ära des Chaos und der Zerstörung einleiten. Die unausgesprochene Schlussfolgerung ist, dass nur ein starker Mann – einer, der sowohl Leiden ertragen als auch Bedrohungen besiegen kann – Serbien vor weiterem Zusammenbruch bewahren kann.</p>\n<p> </p>\n<p>Die serbischen Medien, fest unter Vučićs Kontrolle, waren auch von einer Parade angeblicher Attentatspläne durchzogen, die alle demselben Schema folgten. Die Bedrohung ist immer ernst, aber Vučić, der immer der Held ist, weigert sich, eingeschüchtert zu werden. Als der damalige Innenminister Aleksandar Vulin angeblich „<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">zitternd vor Angst</a>“ war und den Präsidenten bat, eine kugelsichere Weste zu tragen, nachdem ein angeblicher Attentatsplan aufgedeckt worden war, wies Vučić, standhaft und furchtlos, den Vorschlag mit einem einfachen: „Ich werde sie niemals tragen.“ Diese Attentatspläne sind merkwürdig detailarm – wer genau versucht, ihn zu töten, und warum? – aber sie führen immer zur gleichen Schlussfolgerung: Vučić ist mutig und überlebt gegen alle Widrigkeiten.</p>\n<p> </p>\n<p>Das zweite Skript erweitert die Erzählung des Opferdaseins über Vučić selbst hinaus und stellt alle Serben – egal ob aus Serbien, Bosnien, Kosovo oder Montenegro – als ewige Opfer dar, während der Westen – NATO, die EU, die Vereinigten Staaten – die Rolle des unerbittlichen Aggressors spielt. Und dann gibt es natürlich Vučić, ihren einzigen Verteidiger. In dieser Erzählung hat niemand außer Vučić die Stärke, Intelligenz oder bloße Präsenz, um für die Serben einzutreten. Die Allgegenwart, die er so sorgfältig kultiviert hat, verstärkt nur die Vorstellung, dass Serbien ohne ihn verloren wäre.</p>\n<p> </p>\n<p>In dieser Version der Geschichte sind die Kosovo-Albaner kein Volk, das um Selbstbestimmung kämpft. Vielmehr sind sie die Architekten von „<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">Pogromen und ethnischer Säuberung</a>“ gegen die Kosovo-Serben, während Vučić, der Beschützer, feststeht und schwört, dass er niemals zulassen wird, dass Kosovo „weggegeben“ wird. Die Anschuldigung ist reich, kommt von einem Mann, der einst einen <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">Völkermord</a> gegen Bosniaken während des Bosnienkriegs gefordert hat und während Serbiens brutaler Kampagne im Kosovo als Slobodan Miloševićs Propagandaminister diente, als fast <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 Prozent</a> der Kosovo-Albaner vertrieben wurden und unzählige Massaker verübt wurden.</p>\n<p> </p>\n<p>Dann gab es das Drama rund um die UN-Resolution zum Srebrenica-Völkermord, die Vučić nicht als Verurteilung eines historischen Verbrechens, sondern als direkten <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">Angriff</a> auf Serben überall darstellte. Er stellte die Resolution als Versuch dar, alle Serben als Bösewichte darzustellen. Und dann, in einem letzten Auftritt, hüllte er sich in die serbische Flagge, vergoss ein paar <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">Krokodilstränen</a> und präsentierte sich als der einsame Krieger gegen die Viktimisierung der Serben. Es war eine meisterhafte Aufführung, die wenig mit der Wahrheit zu tun hatte, aber alles mit Macht.</p>\n<p> </p>\n<p>Derzeit schwebt Vučićs Reaktion auf die Katastrophe des Novosadischen Vordachs zwischen den beiden bevorzugten Skripten. Die Studentenproteste, so deutet er an, seien das Werk von <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">ausländischen Agenten</a> – unsichtbaren Tätern, die darauf abzielen, Serbien zu destabilisieren. Implizit ist er das Opfer, und ebenso das serbische Volk, dessen hart erkämpfter Fortschritt angegriffen wird. Und doch, wie immer, stellt sich Vučić – der die serbische Politik seit fast einem Jahrzehnt dominiert und über <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">weit verbreitete Korruption</a> gewacht hat – auch als Retter dar und positioniert sich als Vermittler zwischen der Regierung und den Protestierenden, als die einzige Figur, die in der Lage ist, Ordnung wiederherzustellen.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Über Opfernationalismus</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Jeder, der Zeit auf dem Balkan verbracht hat, wird erkennen, dass der serbische Nationalismus – sowohl in Serbien als auch unter ethnischen Serben anderswo – weniger von Triumph als von Beschwerde genährt wird, oder wie <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> es ausdrückte: „Die Serben leiden unter einer Art ewigen Opfer-Syndrom.“ Das Gefühl historischer Viktimisierung ist nicht nur ein Merkmal der serbischen Identität; es ist ihre treibende Kraft, der emotionale Unterton, der seit langem nationalistische Ambitionen vorantreibt, von <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Großserbien</a> bis zu seiner modernen Inkarnation, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Sprpski svet</em></a> – die „serbische Welt“.</p>\n<p> </p>\n<p>Diese historische Erzählung schöpft aus einem gut gefüllten Arsenal an Wunden. Da ist die Schlacht von Kosovo (1389), ein mittelalterlicher Konflikt, der in eine nationsdefinierende Tragödie mythologisiert wurde. Da ist die lange Ära der osmanischen und österreichisch-ungarischen Herrschaft, während der die Serben unaufhörlicher Unterdrückung ausgesetzt waren. Und da ist natürlich die Kampagne der Ustaše gegen die Serben während des Zweiten Weltkriegs, eine Periode echter Schrecken, die bleibende Narben hinterlassen hat.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićs ehemaliger Chef, verstand die Macht dieser Beschwerden besser als die meisten. Seine <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">Gazimestan-Rede</a> von 1989, die den 600. Jahrestag der Schlacht von Kosovo feierte, war eine Meisterklasse in historischer Wiederbelebung. Um den Punkt zu verdeutlichen, inszenierte er ein großes, fast religiöses Spektakel: Die Überreste von Prinz Lazar, dem serbischen Märtyrer von 1389, wurden durch serbisch bewohnte Gebiete in ganz Jugoslawien paradiert. Es war eine politische Trauerfahrt, eine Erinnerung daran, dass die Vergangenheit nicht tot, sondern sehr lebendig war – und dass Serbiens Feinde immer noch lauerten. Dieses Spektakel war nicht nur eine Anspielung auf die Geschichte – es war einer der frühen Funken, die den serbischen Nationalismus in ganz Jugoslawien neu entfachten und Beschwerden anheizten, die zum gewaltsamen Zerfall des Landes beitrugen.</p>\n<p> </p>\n<p>Die Opfererzählung endete nicht mit Milošević, noch war sie auf die mittelalterliche Geschichte beschränkt. Die serbischen Medien heben weiterhin das Leiden der Serben während der Jugoslawienkriege hervor, insbesondere die NATO-Bombardierungen der 1990er Jahre – zunächst wurden militärische Stellungen der bosnischen Serben in <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> während des Bosnienkriegs angegriffen, und später wurde das Restjugoslawien, das Serbien und Montenegro umfasste, in <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> während des Kosovo-Kriegs angegriffen. Der Kontext dieser Bombardierungen – ihre Absicht, großangelegte Gräueltaten zu stoppen – wird in diesen Berichten nicht erwähnt. Stattdessen wird die NATO als gesichtsloser Aggressor dargestellt – eine gefühllose Kraft, die den Serben Leid auferlegt – eine Sichtweise, die tief verwurzelt ist. Nicht überraschend ergab eine aktuelle <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">Umfrage des International Republican Institute (IRI)</a>, dass nur 3 Prozent der Serben eine volle NATO-Mitgliedschaft befürworten, während der höchste Prozentsatz (36 Prozent) die Vereinigten Staaten als die größte Bedrohung für ihr Land ansehen.</p>\n<p> </p>\n<p>Der Kreml, der stets auf die Erzählungen westlicher Fehlverhalten eingestellt ist, hat dieses Gefühl nicht ungenutzt gelassen. Russische Propaganda auf dem Balkan verstärkt sowohl reale als auch eingebildete serbische Viktimisierung und malt den Westen als ewigen Bösewicht. Im Jahr 2019 produzierten die Kulturministerien Russlands und Serbiens gemeinsam <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkanlinie), einen actiongeladenen, Hollywood-ähnlichen Kriegsfilm, der die letzten Tage des Kosovo-Kriegs fiktionalisiert. In seiner Erzählung sind die Serben edle Opfer, die Kosovaren blutrünstige Kriegsverbrecher, die von der NATO unterstützt werden, und die Russen – stoisch, heroisch – eilen zur Rettung. Der Film hüllt sich in historische Genauigkeit, ist aber ein Aufruhr von Desinformation, ein Pastiche von Beschwerden, eingewickelt in die Ästhetik militärischer Kühnheit.</p>\n<p> </p>\n<p>Das alles soll die sehr realen Gräueltaten, die gegen Serben verübt wurden, nicht schmälern. Geschichte ist selten so ordentlich. Während des Zweiten Weltkriegs war die Ausrottung der Serben in <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovac</a> – dem von den Ustaše betriebenen Konzentrationslager – ein echter Horror. Selbst in Fällen, in denen die Serben die ursprünglichen Aggressoren waren, wurden sie manchmal ihrerseits zu Opfern, wie in der Operation Sturm (1995), als kroatische Truppen Hunderttausende von Serben aus der Krajina-Region vertrieben und viele tot zurückließen. Aber in der serbischen nationalistischen Rhetorik ist Viktimisierung niemals nur eine Anerkennung vergangener Leiden; sie ist eine politische Waffe, eine Rechtfertigung und, in den Händen von Figuren wie Vučić, ein immer wieder aufgefüllter Brunnen der Legitimität.</p>\n<p><strong>Und was ist damit? </strong></p>\n<p>Vučićs Propagandamaschine läuft auf zwei abgedroschenen Skripten. In beiden sind die Serben ewige Opfer, und Vučić ist der stets zuverlässige Retter – manchmal mit Unterstützung von Russland oder China. In beiden ist der Feind entweder der gesichtslose Attentäter oder, häufiger, der Westen. Die Folgen dieser Erzählungen sind alles andere als harmlos.</p>\n<p> </p>\n<p>Wie Milošević vor ihm nutzt Vučić die serbische Viktimisierung für politischen Gewinn. Eine Nation, die ständig belagert wird – zumindest in ihrer eigenen Vorstellung – braucht einen starken Führer, einen, der bereit ist, die Regeln zu biegen. Diese Logik hat Vučić außergewöhnlichen Spielraum gegeben, sowohl im Inland als auch in der Region. Die Mythologie von Vučić dem Retter erlaubt es ihm, verfassungswidrig zu handeln und damit durchzukommen. Im Jahr 2016, als maskierte Männer in Belgrad Zuschauer fesselten, ihre Telefone beschlagnahmten und Gebäude im Schutz der Dunkelheit niederbrannten – bewaffnet mit Schlägern und Messern, die diejenigen schlugen, die sich widersetzten – um Platz für ein <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3-Milliarden-Euro</a> Immobilienprojekt zu schaffen, wurde niemand zur Rechenschaft gezogen. Einer der neuen Türme, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a> steht 42 Stockwerke hoch, obwohl einige Einheimische ihm einen weniger großartigen Namen gegeben haben: „Vučićs Penis“.</p>\n<p> </p>\n<p>Als <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">Proteste</a> in Belgrad über die nächtliche Abrissaktion ausbrachen, blieb ein Großteil Serbiens still. Vučić hatte ihnen eine andere Erzählung verkauft – dass wirtschaftliche Entwicklung, selbst wenn sie durch einige Menschenrechtsverletzungen erreicht wird, den Preis wert sei. Und so wurde Serbien zu einem Überwachungsstaat. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tausende</a> von Huawei-Kameras, ausgestattet mit Gesichtserkennung und Kennzeichenerkennung, säumen nun die Straßen von Belgrad und weit darüber hinaus. Mächtige Überwachungswerkzeuge wie <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus-Spyware</a>, Cytrox’ Predator und Clearview AI verbessern die Fähigkeit der Regierung, ihre Bürger zu überwachen. In der Zwischenzeit hat Serbien den schnellsten demokratischen Rückschritt auf dem Balkan erlebt. Freedom House hat das Land von „<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">teilweise frei</a>“ zu einem „<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratisierenden Hybrid</a>“ Regime umklassifiziert. Abgesehen von Wahlfälschungen unterstützen viele Serben weiterhin blind Vučićs SNS, während die EU Serbien weiterhin mit erheblichem Unterstützung belohnt.</p>\n<p> </p>\n<p>Die Opfererzählung ist nicht nur ein innerstaatliches Werkzeug – sie ist ein geopolitischer Destabilisierer, insbesondere da die serbischen Medien im gesamten Balkan operieren. So hält sie Serben, von Belgrad bis Pale, in historischer Beschwerde gefangen und verhindert eine Versöhnung mit ihren Nachbarn. Sie steht dem Bemühen, den Konflikt zwischen Serbien und Kosovo zu lösen, im Weg, eine Situation, die Vučić immer eskalieren kann, um von Problemen im Inland abzulenken. Wenn Deutschlands Nachkriegsbewältigung seinen Platz in Europa neu gestaltete, verhindert Serbiens Zögern, dass es eine bedeutende Rolle auf dem Balkan einnimmt.</p>\n<p> </p>\n<p>Der nationale Opfernationalismus hemmt auch Serbiens Zukunft. In den frühen 2010er Jahren, nach Jahren der Verbreitung <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikaler nationaler Ideologie</a>, präsentierten sich Vučić und die SNS als <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europäisch</a>, lasen die Umfragen und witterten eine Gelegenheit. Doch nachdem er 2012 die Macht gesichert hatte, schrieb Vučić das Skript allmählich um. Er ist kein Thermometerführer, der lediglich die nationale Stimmung widerspiegelt; er ist ein Thermostat, der sie einstellt. Der Temperaturwechsel war langsam, aber absichtlich. Bis 2020, auf dem Höhepunkt der COVID-19-Pandemie, richtete sich Vučić gegen die EU und erklärte: „Bis jetzt habt ihr alle verstanden, dass europäische Solidarität nicht existiert. Das war ein Märchen auf Papier.“ Das Märchen funktionierte. Heute unterstützen <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">nur 40 Prozent</a> der Serben den EU-Beitritt – die geringste Begeisterung in der Region.</p>\n<p> </p>\n<p>In der Zwischenzeit hat Vučić <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternative Allianzen</a> gefördert. Seine Darstellung von China und Russland als Serbiens wahre Beschützer hat greifbare Ergebnisse gebracht. Er hat <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">Vereinbarungen</a> mit Peking unterzeichnet, die Serbiens EU-Bewerbung erheblich komplizieren werden – obwohl, da die öffentliche Begeisterung für die EU auf einem Allzeittief ist, Vučić seinen Kurs jetzt als demokratisch darstellen kann, als bloße Reflexion des Volkswillens. Eine aktuelle <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">IRI-Umfrage</a> zeigt, dass 60 Prozent der Serben totalitäre Regime – Russland (46 Prozent) oder China (14 Prozent) – als ihre wichtigsten Verbündeten identifizieren.</p>\n<p> </p>\n<p>Doch die Fiktion von Vučić dem Retter reicht über Serbiens Grenzen hinaus. Westliche Entscheidungsträger, verzweifelt nach einer stabilisierenden Figur auf dem Balkan, haben in seine Darbietung investiert. Brüssel und Washington behandeln Vučić als notwendigen Retter, anstatt als Autokraten, der Protestierende im Inland unterdrückt, während er <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">Terroristen</a> im Kosovo ermöglicht. Wenn der Westen wirklich Stabilität will, muss er aufhören, Vučićs Selbstmythologie mit der Realität zu verwechseln.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićs Erzählungen sind keine harmlosen Fiktionen. Sie sind darauf ausgelegt, Macht zu konsolidieren, Gegner zu diskreditieren, Allianzen mit totalitären Regimen zu rechtfertigen und abweichende Meinungen zu unterdrücken. Sie haben Serbien auf den Weg zur Ein-Mann-Herrschaft geführt, mit Vučić im Zentrum, der die Geschichte spinnt. Der Erfolg seiner Erzählung beruht auf staatlich kontrollierten Medien, einem Mangel an Pressefreiheit und, bemerkenswerterweise, der Nachsicht des Westens. Nach Jahren der <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">Belohnung</a> von Vučićs destabilisierendem Verhalten spricht das Schweigen aus Brüssel und Washington D.C., während pro-regime Schläger Studentenproteste fordern, die Rechenschaft für den Zusammenbruch des Novosadischen Vordachs verlangen, Bände.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić mag glauben, dass er ein stärkeres Serbien aufbaut, aber die Geschichte ist voller starker Männer (fast immer Männer), die dasselbe behaupteten, nur um Trümmer zu hinterlassen. In Domanovićs Vođa folgten die Menschen ihrem blinden Führer ins Verderben, weil sie ihr Vertrauen in seine Gewissheit setzten. Aber Vučić ist nicht blind – er sieht genau, wohin er Serbien führt. Die eigentliche Frage ist, ob das serbische Volk, zusammen mit der EU und den USA, sich entscheiden wird, die Augen offen zu halten oder in den Fiktionen gefangen zu bleiben, die er webt. Im Gegensatz zu Domanovićs tragischen Anhängern haben sie immer noch eine Wahl.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> ist Senior Associate am LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), ein Gastwissenschaftler am European Leadership Network (ELN) in London und ein nicht ansässiger Senior Fellow am Center for European Policy Analysis (CEPA) in Washington D.C.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:54.445",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Die Studentenproteste, die die serbische Gesellschaft nach der Katastrophe von Novi Sad erschüttert haben, haben bisher nur zu symbolischen Regierungsänderungen geführt. Aber das System selbst bleibt intakt und wird ohne eine direkte Konfrontation mit der politischen Maschinerie, die von Präsident Vučić und seinem inneren Kreis aufgebaut wurde, nicht mit einer wahren Abrechnung konfrontiert werden – ein System, das ebenso durch Repression wie durch ein sorgfältig ausgearbeitetes Desinformationshandbuch aufrechterhalten wird.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"de",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:45.024",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"O narativech a pohádkách: Hračka autoritářského vůdce Srbska",
                key:"uid": string:"db08fb04-f447-4a46-9fac-8a88bf279171",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Tragédie na vlakovém nádraží v <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novém Sadu</a>, druhém největším městě Srbska, vyvolala vlnu studentských protestů, které zasáhly celou zemi již více než tři měsíce. Demonstrující požadují odpovědnost za vládní korupci, avšak setkali se s brutální silou—prorežimní <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">zločinci</a> je bijí na ulicích. Místo aby se zabýval stížnostmi, srbský autoritářský prezident Aleksandar Vučić vypráví příběh, který je až příliš známý. Protesty, tvrdí, jsou orchestrací západních zpravodajských agentur, které se snaží vyvolat <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">barevnou revoluci</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Je to narativ pečlivě vytvořený k dosažení cíle. V Vučićově příručce je pravda poddajná a realita je něco, co je třeba napsat a předvést. Abychom pochopili jeho strategii, musíme se nejprve obrátit k nástrojům fikce—postavám, zápletkám a především síle přesvědčivého příběhu.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Vůdce</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Někteří srbští komentátoři přirovnali Vučiće k protagonistovi <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Vůdce)</a>, ostré satirické povídky Radoje Domanoviće. V příběhu skupina zoufalých lidí z chudého místa, neschopná se dohodnout na vůdci, nakonec zvolí cizince. S neochvějnou důvěrou je vede přes hory a nebezpečný terén. Jeden po druhém padají—zranění, vyčerpaní, mrtví. Ti, kteří opustí cestu, jsou označeni za zrádce. Na konci zůstávají pouze tři a dělají šokující objev: jejich vůdce je slepý.</p>\n<p> </p>\n<p>Porovnání je nápadné, ale nakonec zavádějící. Vučić není slepý muž, který klopýtá ve tmě. Je mistrem manipulace, který přesně ví, kam vede Srbsko. Na rozdíl od Domanovićova nešťastného vůdce, Vučić ovládá narativ, mění role podle potřeby—oběť, zachránce, pronásledovatel. Jeho metoda může být nejlépe pochopena prostřednictvím psychologického rámce: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanova drama trojúhelníku</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>V roce 1968 psycholog Stephen Karpman navrhl, že každá pohádka funguje na modelu tří postav: pronásledovatel, oběť a zachránce. Pronásledovatel mučí oběť, zatímco zachránce přichází, aby zachránil den. Ale genialita Karpmanova modelu spočívá v jeho fluidnosti—role se mění a postavy se vracejí samy k sobě.</p>\n<p> </p>\n<p>Zvažte příběh o Pied Piperovi: začíná jako zachránce, osvobozující město od invaze krys. Ale když mu starosta odmítne zaplatit, promění se v pronásledovatele, který odvede děti města v pomstě. Starosta, kdysi oběť krys, se stává pronásledovatelem tím, že podvádí Piper, a poté se vrací k oběti, když truchlí nad ztrátou svých dětí. V jednom narativu jsou identity převráceny, role obráceny.</p>\n<p> </p>\n<p>A tak je to i s Vučićem.</p>\n<p><strong>Přichází Vučić</strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić je mistrovský vypravěč a zručný performer, často vykazující známky syndromu hlavní postavy. Stejně jako prezident USA Donald Trump, často mluví v <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperbolách</a> a odkazuje na sebe ve třetí osobě—chování, které psychologové často spojují s <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcistickými</a> rysy.</p>\n<p> </p>\n<p>V průběhu let byla mediální krajina Srbska pečlivě formována tak, aby odrážela Vučićovu vizi. S televizními stanicemi a bulvárními novinami pevně v <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">drápách</a> režimu saturují prezidentovy vybrané narativy vzdušné vlny. Hlasitě vychvalují ekonomické “zázraky” Srbska, zatímco ignorují eroze politických svobod, oslavují velké infrastrukturní projekty jako důkazy národního pokroku, zatímco minimalizují environmentální krize, a rámují zahraniční mocnosti buď jako dobrotivé patrony, nebo jako tajemné konspirátory, v závislosti na potřebách daného dne.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić vynakládá spoustu energie na vyprávění svých názorů. Jedna studie zjistila, že on a jeho Srbská pokroková strana (SNS) ovládali téměř <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 procent</a> veškerého mediálního pokrytí, což je číslo, které by bylo působivé i v nejdisciplinovanějších autokraciích. Jeho monology jsou vyčerpávající, někdy doslova. Když propukly protesty kvůli jeho dohodě o těžbě lithia, Vučić reagoval televizním blitzkriegem: během pouhých <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">čtyř dnů</a> strávil ohromujících 14 hodin a 47 minut naživo, bráníc svou pozici s intenzitou muže, který je hluboce rozhořčen a naprosto si jistý svou vlastní správností. Jeho narativ byl samozřejmě posílen národními vysílateli a sycophantními bulvárními novinami.</p>\n<p> </p>\n<p>Jeho vyprávění je dramatické. Žádný Srb, pokud se má věřit jeho vlastním výkladům, nepracuje tvrději, neobětuje více nebo nedosahuje větších úspěchů než sám Vučić. V jednom okamžiku tvrdil, že navzdory nedostatku přirozeného akademického talentu ho jeho čistá síla vůle přivedla k titulu summa cum laude v oboru práva v <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordním</a> čase. Skutečná časová osa vypráví jiný příběh: trvalo mu šest let, než dokončil studia, a jeho známky zůstávají záhadou.</p>\n<p> </p>\n<p>Pak je tu otázka jeho omniprezence. Vučić si vytvořil <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božský obraz</a> vůdce, který je všude, vždy. V průběhu jediného dne může inauguraci továrny v Novém Sadu, mít uzavřené jednání s podnikateli v Bělehradě a poté se objevit v pozdně nočním televizním pořadu, aby přemýšlel o budoucnosti Srbska. Představení nikdy nekončí. Zpráva je jasná: bez Vučiće není Srbsko.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Oblíbené scénáře</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićovo politické divadlo funguje na předvídatelné rotaci dvou dobře známých scénářů. Tyto narativy nejen posilují jeho obraz; formují vnímání srbské veřejnosti o přátelích, nepřátelích a samotné historii.</p>\n<p> </p>\n<p>První scénář vykresluje Vučiće jako muže, který je neustále pod obléháním—oběť, zbitá temnými a bezejmennými silami. Ale v dramatickém zvratu je také svým vlastním zachráncem. V tomto vyprávění je Vučić jak dámou, tak rytířem, pronásledovaným i triumfujícím.</p>\n<p> </p>\n<p>Vezměte si například jeho vyprávění o osudové noci v říjnu 2000, právě když Slobodan Milošević ztrácel moc. Jak Vučić vypráví, šel na procházku se svým synem, když na něj dva “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">feťáci</a>” zaútočili bez provokace. Proti všem šancím budoucí srbský prezident sám přemohl své útočníky, srazil je k zemi. Anecdota je bohatá na podtext: Srbsko bylo také pod útokem a pád Miloševiće by přivedl éru chaosu a zkázy. Nevyřčený závěr je, že pouze silný muž—ten, kdo může jak snášet utrpení, tak porazit hrozby—může udržet Srbsko před dalším kolapsem.</p>\n<p> </p>\n<p>Srbská média, pevně pod Vučićovou kontrolou, byla také zaplavena řadou údajných plánů na atentát, všechny podle stejného vzorce. Hrozba je vždy vážná, ale Vučić, hrdina, se odmítá nechat zastrašit. Když tehdejší ministr vnitra Aleksandar Vulin údajně “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">třásl strachy</a>” a naléhal na prezidenta, aby si oblékl neprůstřelnou vestu po odhalení údajného plánu na atentát, Vučić, neochvějný a nebojácný, odmítl návrh jednoduchým: “Nikdy si ji neobleču.” Tyto plány na atentát jsou podivně chudé na detaily—kdo přesně se ho snaží zabít a proč?—ale vždy dospějí k stejnému závěru: Vučić je statečný a, navzdory všem šancím, přežívá.</p>\n<p> </p>\n<p>Druhý scénář rozšiřuje narativ oběti mimo samotného Vučiće, vykresluje všechny Srby—bez ohledu na to, zda jsou ze Srbska, Bosny, Kosova nebo Černé Hory—jako věčné oběti, zatímco Západ—NATO, EU, Spojené státy—hraje roli neúprosného agresora. A pak, samozřejmě, je tu Vučić, jejich jediný obránce. V tomto narativu nikdo kromě Vučiće nemá sílu, inteligenci nebo prostě přítomnost, aby se postavil za Srby. Jeho pečlivě kultivovaná omniprezence pouze posiluje představu, že bez něj by Srbsko bylo ztraceno.</p>\n<p> </p>\n<p>V této verzi historie nejsou kosovští Albánci lidem, který bojuje za sebeurčení. Spíše jsou architekty “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromů a etnických čistek</a>” proti srbům v Kosovu, zatímco Vučić, ochránce, stojí pevně, slibuje, že nikdy nedovolí, aby bylo Kosovo “darováno”. Obvinění je bohaté, přicházející od muže, který kdysi volal po <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocidě</a> proti Bosňákům během bosenské války a sloužil jako ministr propagandy Slobodana Miloševiće během brutální kampaně v Kosovu, kdy bylo téměř <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 procent</a> kosovských Albánců vysídleno a byly spáchány nespočetné masakry.</p>\n<p> </p>\n<p>Pak byla drama kolem rezoluce OSN o genocidě v Srebrenici, kterou Vučić rámoval nikoli jako odsouzení historické zvěrstva, ale jako přímý <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">útok</a> na Srby všude. Vykreslil rezoluci jako pokus malovat všechny Srby jako padouchy. A pak, v závěrečném flourish, se ověsil srbskou vlajkou, prolil pár <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodýlích slz</a> a představil se jako jediný bojovník proti srbské viktimizaci. Bylo to mistrovské představení, které mělo málo společného s pravdou, ale vše s mocí.</p>\n<p> </p>\n<p>V současnosti se Vučićova reakce na katastrofu v Novém Sadu pohybuje mezi dvěma oblíbenými scénáři. Studentské protesty, naznačuje, jsou dílem <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">zahraničních agentů</a>—neviditelných pachatelů, kteří se snaží destabilizovat Srbsko. Tímto způsobem je oběť, a tak jsou i srbský lid, jehož těžce vydobytý pokrok je pod útokem. A přesto, jako vždy, se Vučić—který dominoval srbské politice téměř deset let a předsedal <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">rozsáhlé korupci</a>—také vykresluje jako zachránce, umisťuje se jako prostředník mezi vládou a protestujícími, jedinou postavou schopnou obnovit pořádek.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>O nacionalismu oběti</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Kdo strávil čas na Balkáně, rozpozná, že srbský nacionalismus—jak v Srbsku, tak mezi etnickými Srby jinde—je poháněn méně triumfem než stížností, nebo jak <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> řekl, “Srby trpí jakýmsi věčným syndromem oběti.” Pocit historické oběti není pouze rys srbské identity; je to její animující síla, emocionální podtext, který dlouho poháněl nacionalistické ambice, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Velkého Srbska</a> po jeho moderní inkarnaci, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srbský svět.”</p>\n<p> </p>\n<p>Tento historický narativ čerpá z dobře zásobeného arzenálu ran. Je tu Bitva na Kosově poli (1389), středověký střet, který byl zmytologizován do tragédie definující národ. Je tu dlouhá éra osmanské a rakousko-uherské nadvlády, během níž Srby trpěli neúprosným podrobením. A samozřejmě je tu kampaň Ustašů proti Srbům během druhé světové války, období skutečného hororu, které zanechalo trvalé jizvy.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićův bývalý šéf, rozuměl síle těchto stížností lépe než většina. Jeho projev z roku 1989 <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">na Gazimestanu</a>, připomínající 600. výročí Bitvy na Kosově poli, byl mistrovskou třídou v historické oživení. Aby zdůraznil svůj bod, orchestruje velkolepé, téměř náboženské představení: ostatky prince Lazara, srbského mučedníka z roku 1389, byly průvodem přes srbské obydlené území po celé Jugoslávii. Bylo to politické pohřební turné, připomínající, že minulost není mrtvá, ale velmi živá— a že Srbské nepřátele stále číhají. Toto představení nebylo jen poklonou historii—bylo to jedno z prvních jisker, které znovu zažehly srbský nacionalismus po celé Jugoslávii, pohánějící stížnosti, které přispěly k násilnému rozpadnutí země.</p>\n<p> </p>\n<p>Narativ oběti neskončil s Miloševićem, ani nebyl omezen na středověkou historii. Srbská média nadále zdůrazňují utrpení Srbů během jugoslávských válek, zejména bombardování NATO v 90. letech—nejprve cílené na vojenské pozice bosenských Srbů v <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> během bosenské války, a později zasahující do zbytkové Jugoslávie, která zahrnovala Srbsko a Černou Horu, v <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> během války v Kosovu. Kontext těchto bombardování—jejich záměr zastavit rozsáhlé zvěrstva—se v těchto zprávách neobjevuje. Místo toho je NATO vykresleno jako bezejmenný agresor— bezcitná síla, která uvaluje utrpení na Srby—názor, který se hluboce zakořenil. Není překvapením, že nedávný <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">průzkum Mezinárodního republikánského institutu (IRI)</a> zjistil, že pouze 3 procenta Srbů podporují plné členství v NATO, zatímco nejvyšší procento (36 procent) vidí Spojené státy jako největší hrozbu pro svou zemi.</p>\n<p> </p>\n<p>Kreml, vždy naladěný na narativy západního zla, nenechal tuto sentimentální náladu bez povšimnutí. Ruská propaganda na Balkáně amplifikuje jak skutečné, tak domnělé srbské oběti, maluje Západ jako věčného padoucha. V roce 2019 ministerstva kultury Ruska a Srbska společně produkovala <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkánská linie), akční film ve stylu Hollywoodu, který fikcionalizuje závěrečné dny války v Kosovu. V jeho vyprávění jsou Srbové ušlechtilé oběti, Kosovci jsou krvežízniví váleční zločinci podporovaní NATO a Rusové—stoickí, hrdinští—přijíždějí na pomoc. Film se oděje do historické přesnosti, ale je to chaos dezinformací, pastiche stížnosti zabalené v estetice vojenské odvahy.</p>\n<p> </p>\n<p>To vše není záměrem zmenšit velmi skutečné zvěrstva spáchané proti Srbům. Historie není nikdy tak uklizená. Během druhé světové války byla exterminace Srbů v <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovaci</a>—koncentračním táboře řízeném Ustašemi—skutečným hororem. I v případech, kdy byli Srbové počátečními agresory, se někdy stali oběťmi, jako v operaci Bouře (1995), kdy chorvatské síly vyhnaly stovky tisíc Srbů z oblasti Krajina, přičemž mnozí zůstali mrtví. Ale v srbské nacionalistické diskurzu není oběť nikdy jen uznáním minulého utrpení; je to politická zbraň, ospravedlnění a, v rukou postav jako Vučić, neustále se doplňující studna legitimity.</p>\n<p><strong>A co? </strong></p>\n<p>Vučićova propagační mašinerie funguje na dvou dobře známých scénářích. V obou jsou Srbové věčné oběti a Vučić je vždy spolehlivý zachránce—někdy s pomocí Ruska nebo Číny. V obou je nepřítelem buď bezejmenný vrah, nebo, častěji, Západ. Důsledky těchto narativů jsou daleko od benigních.</p>\n<p> </p>\n<p>Stejně jako Milošević před ním, Vučić zbraňuje srbskou oběť pro politický zisk. Národ, který je neustále pod obléháním—alespoň ve své vlastní představě—potřebuje silného vůdce, který je ochoten ohnout pravidla. Tato logika dala Vučićovi mimořádnou volnost, jak doma, tak v regionu. Mýtus Vučiće jako zachránce mu umožňuje jednat protiústavně a vyváznout z toho. V roce 2016, když maskovaní muži v Bělehradě svázali přihlížející, zabavili jejich telefony a pod rouškou tmy zbořili budovy—ozbrojeni baseballovými pálkami a noži, bili ty, kteří se bránili—aby uvolnili prostor pro <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliardový</a> realitní projekt, nikdo nebyl potrestán. Jedna z nových věží, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, má 42 pater, ačkoliv někteří místní ji nazvali něčím méně grandiózním: “Vučićův penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>Když <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesty</a> propukly v Bělehradě kvůli noční demolici, většina Srbska zůstala tichá. Vučić je přesvědčil o jiném narativu—že ekonomický rozvoj, i když dosažený prostřednictvím několika porušení lidských práv, stojí za to. A tak se Srbsko stalo státem sledování. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tisíce</a> kamer Huawei vybavených rozpoznáváním obličeje a SPZ nyní lemují ulice Bělehradu a daleko za jeho hranicemi. Silné sledovací nástroje jako <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">špehovací software Pegasus</a>, Cytroxův Predator a Clearview AI zvyšují schopnost vlády sledovat své občany. Mezitím Srbsko zažilo nejrychlejší demokratické úpadky na Balkáně. Freedom House přeřadil zemi z “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">částečně svobodné</a> na “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizující hybridní</a>” režim. Kromě volebních podvodů mnozí Srbové nadále slepě podporují Vučićovu SNS, zatímco EU nadále odměňuje Srbsko významnou podporou.</p>\n<p> </p>\n<p>Narativ oběti není jen domácím nástrojem—je to geopolitický destabilizátor, zejména vzhledem k tomu, že srbská média fungují po celém Balkáně. Tímto způsobem udržuje Srby, od Bělehradu po Pale, uvězněné v historických stížnostech, brání smíření s jejich sousedy. Stojí v cestě vyřešení konfliktu mezi Srbskem a Kosovem, situaci, kterou může Vučić vždy eskalovat, aby odvrátil pozornost od problémů doma. Pokud poválečné vyrovnání Německa přetvořilo jeho místo v Evropě, srbská neochota udělat totéž mu brání převzít smysluplnou roli na Balkáně.</p>\n<p> </p>\n<p>Nacionalismus oběti také brzdí budoucnost Srbska. Na počátku 2010. let, po letech propagace <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikální nacionalistické ideologie, </a>se Vučić a SNS prezentovali jako <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proevropští</a>, čtouce průzkumy a cítíce příležitost. Ale po zajištění moci v roce 2012 Vučić postupně přepsal scénář. Není vůdcem teploměru, který pouze odráží národní náladu; je termostatem, který ji nastavuje. Změna teploty byla pomalá, ale záměrná. Do roku 2020, na vrcholu pandemie COVID-19, Vučić zaútočil na EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">prohlašujíc</a>: “Do teď jste všichni pochopili, že evropská solidarita neexistuje. To byla pohádka na papíře.” Pohádka fungovala. Dnes <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">pouze 40 procent</a> Srbů podporuje přístup do EU—nejnižší nadšení v regionu.</p>\n<p> </p>\n<p>Mezitím Vučić pěstoval <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativní aliance</a>. Jeho vykreslení Číny a Ruska jako skutečných ochránců Srbska přineslo hmatatelné výsledky. Uzavřel <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">dohody</a> s Pekingem, které vážně zkomplikují srbský pokus o vstup do EU—i když, s veřejným nadšením pro EU na historickém minimu, může Vučić nyní rámovat svůj obrat jako demokratický, pouhé odraz lidové vůle. Nedávný <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">průzkum IRI</a> ukazuje, že 60 procent Srbů identifikuje totalitární režimy - Rusko (46 procent) nebo Čínu (14 procent) - jako své nejdůležitější spojence.</p>\n<p> </p>\n<p>Ale fikce Vučiće jako zachránce přesahuje hranice Srbska. Západní politici, zoufale hledající stabilizující postavu na Balkáně, uvěřili jeho hře. Brusel a Washington považují Vučiće za nezbytného zachránce, nikoli za autokrata, který potlačuje protestující doma, zatímco umožňuje <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroristy</a> v Kosovu. Pokud Západ skutečně chce stabilitu, musí přestat zaměňovat Vučićovu sebedůvěru za realitu.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićovy narativy nejsou bezvýznamné fikce. Jsou navrženy k tomu, aby konsolidovaly moc, diskreditovaly protivníky, ospravedlňovaly aliance s totalitárními režimy a potlačovaly nesouhlas. Dovedly Srbsko na cestu vlády jednoho muže, s Vučićem v centru, vyprávějícím příběh. Úspěch jeho narativu závisí na státem kontrolovaných médiích, absenci svobody tisku a, co je důležité, na indulgenci Západu. Po letech <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">odměňování</a> Vučićova destabilizujícího chování, ticho z Bruselu a Washingtonu, když prorežimní zločinci útočí na studentské protestující požadující odpovědnost za kolaps stanu v Novém Sadu, mluví za vše.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić si možná myslí, že buduje silnější Srbsko, ale historie je poseta silnými muži (téměř vždy muži), kteří učinili stejný nárok, jen aby za sebou zanechali trosky. V Domanovićově Vođa lidé následovali svého slepého vůdce do zkázy, protože mu důvěřovali v jeho jistotu. Ale Vučić není slepý—vidí přesně, kam vede Srbsko. Skutečná otázka je, zda se srbský lid, spolu s EU a USA, rozhodne mít oči otevřené nebo zůstat v zajetí fikcí, které vytváří. Na rozdíl od Domanovićových tragických následovníků, stále mají na výběr.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je senior associate na LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), hostující vědec v European Leadership Network (ELN) v Londýně a senior fellow bez rezidence v Center for European Policy Analysis (CEPA) ve Washingtonu D.C.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:55.225",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Studentské protesty, které otřásly srbskou společností po katastrofě v Novém Sadu, dosud vedly pouze k symbolickým změnám ve vládě. Ale samotný systém zůstává neporušený a nebude čelit skutečnému vyrovnání bez přímého střetu s politickým strojem, který vybudoval prezident Vučić a jeho úzký okruh—systém, který je udržován stejně tak represí, jako pečlivě vytvořeným dezinformačním manuálem.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"cs",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:47.331",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"O naratívoch a rozprávkach: Hračka autoritárskeho lídra Srbska",
                key:"uid": string:"dd7b6f37-219d-4f73-902f-4687f6c2052f",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Tragédia na železničnej stanici v <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novom Sade</a>, druhom najväčšom meste Srbska, spustila vlnu študentských protestov, ktoré sa šíria po krajine už viac ako tri mesiace. Demonštranti požadujú zodpovednosť za korupciu vo vláde, no stretli sa s brutálnou silou—prorežimní <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">zločinci</a> ich bijú na uliciach. Namiesto toho, aby sa zaoberal sťažnosťami, srbský autoritársky prezident Aleksandar Vučić rozpráva príbeh, ktorý je až príliš známy. Protesty, tvrdí, sú orchestrálne západnými spravodajskými agentúrami, ktoré sa snažia vyvolať <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">farebnú revolúciu</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Je to naratív starostlivo vytvorený na to, aby slúžil účelu. V Vučićovom playbooku je pravda poddajná a realita je niečo, čo treba napísať a predviesť. Aby sme pochopili jeho stratégiu, musíme sa najprv obrátiť na nástroje fikcie—postavy, zápletky a predovšetkým moc presvedčivého príbehu.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Vodca</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Niektorí srbskí komentátori prirovnali Vučića k protagonistovi <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođa (Vodca)</a>, ostrého satirického príbehu od Radoje Domanovića. V príbehu skupina beznádejných ľudí z chudobného miesta, neschopná dohodnúť sa na vodcovi, nakoniec prijme cudzinca. S neochvejnou dôverou ich vedie cez hory a nebezpečný terén. Jeden po druhom padajú—zranení, vyčerpaní, mŕtvi. Tí, ktorí opustia cestu, sú označení za zradcov. Na konci zostanú len traja a urobia šokujúce zistenie: ich vodca je slepý.</p>\n<p> </p>\n<p>Porovnanie je pôsobivé, ale nakoniec zavádzajúce. Vučić nie je slepý muž, ktorý sa potáca v tme. Je majstrovský manipulátor, ktorý presne vie, kam vedie Srbsko. Na rozdiel od Domanovićovho bezradného vodcu, Vučić ovláda naratív, mení úlohy podľa potreby—obet, spasiteľ, prenasledovateľ. Jeho metóda sa najlepšie chápe prostredníctvom psychologického rámca: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanova dramatická trojuholník</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>V roku 1968 psychológ Stephen Karpman navrhol, že každá rozprávka funguje na modeli troch postáv: prenasledovateľ, obeť a záchranca. Prenasledovateľ mučí obeť, zatiaľ čo záchranca prichádza na záchranu. Ale genialita Karpmanovho modelu spočíva v jeho pružnosti—úlohy sa menia a postavy sa vracajú samy k sebe.</p>\n<p> </p>\n<p>Zvážte príbeh Flašky: začína ako záchranca, oslobodzujúci mesto od potkanov. Ale keď mu starosta odmietne zaplatiť, premení sa na prenasledovateľa, vedúceho deti mesta preč v pomste. Starosta, kedysi obeť potkanov, sa stáva prenasledovateľom, keď podvádza Flašku, a potom sa opäť mení na obeť, keď smúti za stratou svojich detí. V jednom naratíve sú identity prevrátené, úlohy obrátené.</p>\n<p> </p>\n<p>A tak je to aj s Vučićom.</p>\n<p><strong>Prichádza Vučić </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić je majstrovský rozprávač a zručný performer, často vykazuje znaky syndrómu hlavnej postavy. Rovnako ako prezident USA Donald Trump, často hovorí v <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hyperbolách</a> a odkazuje na seba v tretej osobe—správanie, ktoré psychológovia často spájajú s <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcistickými</a> rysmi.</p>\n<p> </p>\n<p>V priebehu rokov bola mediálna krajina Srbska starostlivo formovaná tak, aby odrážala Vučićovu víziu. S televíznymi sieťami a bulvármi pevne v <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">moci</a> režimu saturujú prezidentove vybrané naratívy vzduchové vlny. Hlasno oslavujú ekonomické \"zázraky\" Srbska, zatiaľ čo ignorujú eróziu politických slobôd, oslavujú veľké infraštruktúrne projekty ako svedectvá národného pokroku, zatiaľ čo minimalizujú environmentálne krízy, a rámcujú zahraničné mocnosti buď ako dobrotivé patrony, alebo temné sprisahanecké sily, v závislosti od potrieb dňa.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić vynakladá veľa energie na rozprávanie svojich názorov. Jedna štúdia zistila, že on a jeho Srbská pokroková strana (SNS) ovládali takmer <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 percent</a> všetkých mediálnych pokrytí, číslo, ktoré by bolo pôsobivé aj v najdisciplinovanejších autokraciách. Jeho monológy sú vyčerpávajúce, niekedy doslovne. Keď vypukli protesty proti jeho dohode o ťažbe lítia, Vučić reagoval televíznou bleskovou vojnou: za <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">štyri dni</a> strávil ohromujúcich 14 hodín a 47 minút naživo, brániac svoju pozíciu s intenzitou muža, ktorý je hlboko rozhorčený a úplne presvedčený o svojej vlastnej správnosti. Jeho naratív bol, samozrejme, posilnený národnými vysielateľmi a sycophantickou bulvárnou tlačou.</p>\n<p> </p>\n<p>Jeho rozprávanie je nič iné ako dramatické. Žiadny Srb, ak sa má veriť jeho vlastným rozprávaniam, nepracuje tvrdšie, neobetuje viac alebo nedosahuje väčšie úspechy ako Vučić sám. V jednom momente tvrdil, že napriek nedostatku prirodzeného akademického talentu ho jeho číra sila vôle viedla k titulu summa cum laude v práve v <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordnom</a> čase. Skutočný časový rámec hovorí iný príbeh: trvalo mu šesť rokov, kým dokončil štúdium, a jeho známky zostávajú záhadou.</p>\n<p> </p>\n<p>Potom je tu otázka jeho omniprezencie. Vučić si vypestoval <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božskú image</a> vodcu, ktorý je všade, vždy. V priebehu jedného dňa môže otvoriť továreň v Novom Sade, mať uzavreté stretnutie s podnikateľmi v Belehrade a potom sa objaviť v neskorom nočnom televíznom programe, aby uvažoval o budúcnosti Srbska. Predstavenie nikdy nekončí. Správa je jasná: bez Vučića niet Srbska.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Obľúbené skripty</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićova politická divadelná hra funguje na predvídateľnej rotácii dvoch dobre známych skriptov. Tieto naratívy nielenže posilňujú jeho obraz; formujú vnímanie srbského verejnosti o priateľoch, nepriateľoch a samotnej histórii.</p>\n<p> </p>\n<p>Prvý skript vykresľuje Vučića ako muža neustále pod obliehaním—obet, bitý temnými a bezmennými silami. Ale v dramatickom zvrate je aj svojím vlastným záchrancom. V tomto rozprávaní je Vučić zároveň dámou a rytierom, prenasledovaným a triumfujúcim.</p>\n<p> </p>\n<p>Vezmite si napríklad jeho rozprávanie o osudovej večeri v októbri 2000, práve keď Slobodan Milošević strácal moc. Ako Vučić hovorí, prechádzal sa so svojím synom, keď na neho zaútočili dvaja “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">feťáci</a>” bez provokácie. Proti všetkým šanciam budúci srbský prezident sám prekonal svojich útočníkov, omráčil ich. Anketa je bohatá na podtext: Srbsko bolo tiež pod útokom a pád Miloševića by otvoril éru chaosu a skazy. Nevyjadrený záver je, že len silný muž—ten, ktorý dokáže znášať utrpenie a poraziť hrozby—môže udržať Srbsko pred ďalším kolapsom.</p>\n<p> </p>\n<p>Srbské médiá, pevne pod Vučićovou kontrolou, boli tiež zaplavené radom údajných plánov na atentát, všetky nasledujúce rovnakú schému. Hrozba je vždy vážna, ale Vučić, vždy hrdina, odmieta byť zastrašovaný. Keď vtedajší minister vnútra Aleksandar Vulin údajne “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">triasol sa od strachu</a>” a žiadal prezidenta, aby si obliekol nepriestrelnú vestu po odhalení údajného plánu na atentát, Vučić, neochvejný a nebojácny, odmietol návrh jednoduchým: “Nikdy si ju neoblečiem.\" Tieto plány na atentát sú zaujímavo chudobné na detaily—kto presne sa ho snaží zabiť a prečo?—ale vždy dospejú k rovnakému záveru: Vučić je odvážny a, proti všetkým šanciam, prežije.</p>\n<p> </p>\n<p>Druhý skript rozširuje naratív obete nad rámec samotného Vučića, vykresľujúc všetkých Srbov—či už zo Srbska, Bosny, Kosova alebo Čiernej Hory—ako večné obete, zatiaľ čo Západ—NATO, EÚ, Spojené štáty—hrá úlohu neúprosného agresora. A potom, samozrejme, je tu Vučić, ich jediný obranca. V tomto naratíve nikto okrem Vučića nemá silu, inteligenciu alebo číru prítomnosť, aby sa postavil za Srbov. Omniprezencia, ktorú si tak starostlivo vypestoval, len posilňuje predstavu, že bez neho by Srbsko bolo stratené.</p>\n<p> </p>\n<p>V tejto verzii histórie nie sú kosovskí Albánci národom, ktorý bojuje za sebaurčenie. Namiesto toho sú architektmi “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogromov a etnických čistiek</a>” proti srbským Kosovčanom, zatiaľ čo Vučić, ochranca, stojí pevne, sľubujúc, že nikdy nedovolí, aby bolo Kosovo “darované.” Obvinenie je bohaté, prichádzajúce od muža, ktorý kedysi volal po <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocíde</a> proti Bosniakom počas bosnianskej vojny a slúžil ako minister propagandy Slobodana Miloševića počas brutálnej kampane Srbska v Kosove, keď takmer <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 percent</a> kosovských Albáncov bolo vysídlených a nespočetné masakry boli spáchané.</p>\n<p> </p>\n<p>Potom bola dráma okolo rezolúcie OSN o genocíde v Srebrenici, ktorú Vučić rámcoval nie ako odsúdenie historickej hrôzy, ale ako priamy <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">útok</a> na Srbov všade. Zobrazil rezolúciu ako pokus vykresliť všetkých Srbov ako zlosynov. A potom, v poslednom rozmachu, sa zahalil do srbského praporu, vyronil niekoľko <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodílových sĺz</a> a predstavil sa ako jediný bojovník proti srbskému utláčaniu. Bol to majstrovský výkon, ktorý mal málo spoločného s pravdou, ale všetko s mocou.</p>\n<p> </p>\n<p>V súčasnosti Vučićova reakcia na katastrofu v Novom Sade sa pohybuje medzi dvoma skriptmi. Študentské protesty, naznačuje, sú dielom <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">zahraničných agentov</a>—neviditeľných páchateľov, ktorí sa snažia destabilizovať Srbsko. Implicitne je obeťou aj srbský národ, ktorého ťažko získaný pokrok je pod útokom. A predsa, ako vždy, Vučić—ktorý dominoval srbským politikám takmer desať rokov a predsedal <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">rozsiahlej korupcii</a>—sa tiež stavia do pozície záchrancu, umiestňujúc sa ako sprostredkovateľ medzi vládou a protestujúcimi, jedinou postavou schopnou obnoviť poriadok.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>O nacionalizme obete</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Kto strávil čas na Balkáne, rozpozná, že srbský nacionalizmus—ako v Srbsku, tak aj medzi etnickými Srbmi inde—je poháňaný menej triumfom než sťažnosťou, alebo ako <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> povedal, “Srbi trpia akýmsi večným syndrómom obete.” Pocit historickej obete nie je len rysom srbského identity; je to jeho animujúca sila, emocionálny podtón, ktorý dlhodobo poháňal nacionalistické ambície, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Veľkého Srbska</a> po jeho modernú incarnáciu, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srbský svet.”</p>\n<p> </p>\n<p>Tento historický naratív čerpá z dobre zásobenej arzenálu rán. Je tu Bitka na Kosove (1389), stredoveký konflikt, ktorý bol mytologizovaný do národne definujúcej tragédie. Je tu dlhé obdobie osmanskej a rakúsko-uhorskej nadvlády, počas ktorého Srbi trpeli neúprosným podrobením. A samozrejme, je tu kampaň Ustašov proti Srbom počas druhej svetovej vojny, obdobie skutočného hororu, ktoré zanechalo trvalé jazvy.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićov bývalý šéf, rozumel sile týchto sťažností lepšie ako väčšina. Jeho <a href=\"https://cmes.arizona.edu/sites/cmes.arizona.edu/files/2023-07/3g.%2520SLOBODAN%2520MILOSEVIC_speech_6_28_89.pdf\">reč v Gazimestane</a> z roku 1989, oslavujúca 600. výročie Bitky na Kosove, bola majstrovskou triedou v historickej reanimácii. Aby posilnil svoj bod, zorganizoval veľkolepú, takmer náboženskú podívanú: ostatky kniežaťa Lazara, srbského mučeníka z roku 1389, boli prevezené cez územia obývané Srbmi po celom Juhoslávii. Bol to politický pohrebný turné, pripomienka, že minulosť nie je mŕtva, ale veľmi živá— a že nepriatelia Srbska stále číhajú. Táto podívaná nebola len poklonou histórii—bola jedným z prvých iskier, ktoré znovu zapálili srbský nacionalizmus po celom Juhoslávii, poháňajúc sťažnosti, ktoré prispeli k násilnému rozpadaniu krajiny.</p>\n<p> </p>\n<p>Naratív obete neskončil s Miloševićom, ani nebol obmedzený na stredovekú históriu. Srbské médiá naďalej zdôrazňujú utrpenie Srbov počas juhoslovanských vojen, najmä bombardovania NATO v 90. rokoch—najprv cielené na vojenské pozície bosnianskych Srbov v <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> počas bosnianskej vojny, a neskôr zasahujúce do zvyšku Juhoslávie, ktorá zahŕňala Srbsko a Čiernu Horu, v <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> počas vojny v Kosove. Kontext týchto bombardovaní—ich úmysel zastaviť rozsiahle zverstvá—sa v týchto správach neobjavuje. Namiesto toho je NATO vykreslené ako bezmenný agresor— bezcitná sila, ktorá uvalila utrpenie na Srbov—pohľad, ktorý sa hlboko zakorenil. Nie je prekvapením, že nedávny <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">prieskum Medzinárodného republikánskeho inštitútu (IRI)</a> zistil, že len 3 percentá Srbov podporujú plné členstvo v NATO, zatiaľ čo najvyššie percento (36 percent) považuje Spojené štáty za najväčšiu hrozbu pre svoju krajinu.</p>\n<p> </p>\n<p>Kremeľ, vždy naladený na naratívy západného zla, nenechal tento pocit bez povšimnutia. Ruská propaganda na Balkáne zosilňuje skutočné aj vymyslené srbské utrpenie, vykresľujúc Západ ako večného zlosyna. V roku 2019 ministerstvá kultúry Ruska a Srbska spoločne produkovali <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkánska línia), akčný film v hollywoodskom štýle, ktorý fikcionalizuje posledné dni vojny v Kosove. V jeho rozprávaní sú Srbi ušľachtilé obete, Kosovci sú krvilační vojnoví zločinci podporovaní NATO a Rusi—stoickí, hrdinskí—prichádzajú na záchranu. Film sa zahalí do historickej presnosti, ale je to chaos dezinformácií, pastiche sťažností zabalených v estetike vojenskej odvahy.</p>\n<p> </p>\n<p>Žiadne z toho nemá znížiť veľmi reálne zverstvá spáchané proti Srbom. História nie je zriedka taká uprataná. Počas druhej svetovej vojny bola exterminácia Srbov v <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovaci</a>—koncentračnom tábore riadenom Ustašami—skutočným hororom. Aj v prípadoch, keď boli Srbi počiatočnými agresormi, sa niekedy stali obeťami, ako v Operácii Búrka (1995), keď chorvátske sily vyhnali státisíce Srbov z regiónu Krajina, pričom mnohí zostali mŕtvi. Ale v srbskom nacionalistickom diskurze nie je obete nikdy len uznaním minulého utrpenia; je to politická zbraň, ospravedlnenie a, v rukách postáv ako Vučić, neustále sa doplňujúci prameň legitimity.</p>\n<p><strong>A čo? </strong></p>\n<p>Vučićova propagačná mašinéria funguje na dvoch dobre známych skriptoch. V oboch sú Srbi večné obete a Vučić je vždy spoľahlivý záchranca—niekedy s pomocou Ruska alebo Číny. V oboch je nepriateľ buď bezmenný vrah, alebo, častejšie, Západ. Dôsledky týchto naratívov sú ďaleko od benigných.</p>\n<p> </p>\n<p>Rovnako ako Milošević pred ním, Vučić zbraňuje srbské utrpenie na politický zisk. Národ neustále pod obliehaním—aspoň vo svojej vlastnej predstavivosti—potrebuje silného vodcu, niekoho ochotného ohnúť pravidlá. Táto logika dala Vučićovi mimoriadne voľnosť, ako doma, tak aj v regióne. Mýtus Vučića Záchrancu mu umožňuje konať protiústavne a vyhnúť sa následkom. V roku 2016, keď zamaskovaní muži v Belehrade zviazali svedkov, skonfiškovali ich telefóny a pod rúškom tmy zbúrali budovy—ozbrojení pálkami a nožmi, bijúci tých, ktorí sa bránili—aby uvoľnili priestor pre <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 miliardový</a> realitný projekt, nikto nebol potrestaný. Jeden z nových veží, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Belgrade</a>, má 42 poschodí, hoci niektorí miestni mu dali menej veľkolepé meno: “Vučićov penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>Keď <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">protesty</a> vypukli v Belehrade kvôli nočnej demolácii, väčšina Srbska zostala tichá. Vučić im predal iný naratív—že ekonomický rozvoj, aj keď dosiahnutý prostredníctvom niekoľkých porušení ľudských práv, stál za to. A tak sa Srbsko stalo štátom sledovania. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tisíce</a> kamier Huawei vybavených rozpoznávaním tváre a evidenciou evidenčných čísel teraz lemujú ulice Belehradu a ďaleko za jeho hranicami. Silné sledovacie nástroje ako <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">spyware Pegasus</a>, Cytroxov Predator a Clearview AI zvyšujú schopnosť vlády sledovať svojich občanov. Medzitým Srbsko zažilo najrýchlejší demokratický úpadok na Balkáne. Freedom House preklasifikoval krajinu z “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">čiastočne slobodnej</a> na “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizujúci hybrid</a>” režim. Okrem volebného podvodu mnohí Srbi naďalej slepo podporujú Vučićovu SNS, zatiaľ čo EÚ naďalej odmeňuje Srbsko významnou podporou.</p>\n<p> </p>\n<p>Naratív obete nie je len domácim nástrojom—je to geopolitický destabilizátor, najmä vzhľadom na to, že srbské médiá fungujú po celom Balkáne. Týmto spôsobom udržuje Srbov, od Belehradu po Pale, uväznených v historickej sťažnosti, brániac zmiereniu s ich susedmi. Stojí v ceste riešeniu konfliktu medzi Srbskom a Kosovom, situácii, ktorú môže Vučić vždy eskalovať, aby odvrátil pozornosť od problémov doma. Ak sa povojnové vyrovnanie Nemecka preformovalo jeho miesto v Európe, srbská neochota urobiť to isté mu bráni prevziať významnú úlohu na Balkáne.</p>\n<p> </p>\n<p>Nacionalistická obete tiež brzdí budúcnosť Srbska. Na začiatku 2010-tych rokov, po rokoch propagácie <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikálnej nacionalistickej ideológie, </a>Vučić a SNS sa predstavili ako <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">proeurópski</a>, čítajúc prieskumy a cítiac príležitosť. Ale po zabezpečení moci v roku 2012 Vučić postupne prepisoval skript. Nie je vodcom teplomerom, ktorý len odráža národnú náladu; je termostatom, ktorý ju nastavuje. Zmena teploty bola pomalá, ale zámerná. Do roku 2020, na vrchole pandémie COVID-19, Vučić zaútočil na EÚ, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">vyhlásil</a>: “Doteraz ste všetci pochopili, že európska solidarita neexistuje. To bola rozprávka na papieri.” Rozprávka fungovala. Dnes <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">len 40 percent</a> Srbov podporuje vstup do EÚ—najnižšia nadšenie v regióne.</p>\n<p> </p>\n<p>Medzitým Vučić pestoval <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternatívne aliancie</a>. Jeho zobrazenie Číny a Ruska ako skutočných ochrancov Srbska prinieslo hmatateľné výsledky. Uzavrel <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">dohody</a> s Pekingom, ktoré vážne skomplikujú srbský pokus o EÚ—hoci, s verejným nadšením pre EÚ na historickom minime, môže Vučić teraz rámcovať svoj obrat ako demokratický, len ako odraz populárnej vôle. Nedávny <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">prieskum IRI</a> ukazuje, že 60 percent Srbov identifikuje totalitárne režimy - Rusko (46 percent) alebo Čínu (14 percent) - ako svojich najdôležitejších spojencov.</p>\n<p> </p>\n<p>Avšak fikcia Vučića Záchrancu presahuje hranice Srbska. Západní politici, ktorí sú zúfalo hľadajú stabilizujúcu postavu na Balkáne, sa nechali nachytať jeho hereckým výkonom. Brusel a Washington považujú Vučića za potrebného záchrancu, nie za autokrata, ktorý potláča protestujúcich doma, zatiaľ čo umožňuje <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroristov</a> v Kosove. Ak Západ naozaj chce stabilitu, musí prestať mýliť Vučićovu seba-mýtus za realitu.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićove naratívy nie sú bezškodné fikcie. Sú navrhnuté na konsolidáciu moci, diskreditáciu oponentov, ospravedlnenie aliancií s totalitárnymi režimami a potlačenie nesúhlasu. Doviedli Srbsko na cestu vlády jedného muža, s Vučićom v centre, rozprávajúcim príbeh. Úspech jeho naratívu závisí od štátom kontrolovaných médií, absencie slobody tlače a, čo je pozoruhodné, od zhovievavosti Západu. Po rokoch <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">odmeňovania</a> Vučićovho destabilizujúceho správania, ticho z Bruselu a Washingtonu, keď prorežimní zločinci napádajú študentských protestujúcich požadujúcich zodpovednosť za kolaps prístrešku v Novom Sade, hovorí za všetko.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić si môže myslieť, že buduje silnejšie Srbsko, ale história je posiata silnými mužmi (takmer vždy mužmi), ktorí urobili rovnaké tvrdenie, len aby za sebou zanechali trosky. V Domanovićovom Vođa, ľudia nasledovali svojho slepého vodcu do skazy, pretože mu dôverovali v jeho istote. Ale Vučić nie je slepý—vidí presne, kam vedie Srbsko. Skutočná otázka je, či sa srbský národ, spolu s EÚ a USA, rozhodne mať otvorené oči alebo zostane zajatý fikciami, ktoré tká. Na rozdiel od Domanovićových tragických nasledovníkov, stále majú na výber.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je senior associate na LSE IDEAS, London School of Economics (LSE), hosťujúci fellow na European Leadership Network (ELN) v Londýne a senior fellow bez rezidencie v Center for European Policy Analysis (CEPA) vo Washingtone DC.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:55.514",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Študentské protesty, ktoré otrasli srbskou spoločnosťou po katastrofe v Novom Sade, doteraz viedli len k symbolickým zmenám vo vláde. Ale samotný systém zostáva neporušený a nebude čeliť skutočnému vyrovnaniu bez priamej konfrontácie s politickým strojom, ktorý vybudoval prezident Vučić a jeho úzky okruh - systém, ktorý je udržiavaný rovnako represívne ako aj starostlivo zostaveným disinformačným manuálom.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"sk",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:48.008",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"O narativima i bajkama: Igračka autoritarnog vođe Srbije",
                key:"uid": string:"fc3d49ad-954a-4853-8f00-30cd9a5adcf7",
                key:"autoTeaserLong": null:null,
                key:"autoTeaserShort": null:null,
                key:"content": string:"<p>Tragedija na željezničkoj stanici u <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/21/serbia-the-construction-accident-that-triggered-nationwide-protests/\">Novom Sadu</a>, drugom najvećem gradu Srbije, pokrenula je val studentskih prosvjeda koji traje više od tri mjeseca. Demonstranti traže odgovornost za korupciju u vladi, no susreću se s brutalnom silom—pro-režimski <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=_X-nk10JvY4\">huligani</a> ih udaraju na ulicama. Umjesto da se bavi pritužbama, autoritarni predsjednik Srbije, Aleksandar Vučić, ispričava priču koja je previše poznata. Prosvjedi, tvrdi on, orkestriraju zapadne obavještajne agencije koje žele potaknuti <a href=\"https://europeanwesternbalkans.com/2025/02/07/vucic-blames-student-protests-on-the-west-while-simultaneously-receiving-western-support/\">boju revoluciju</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>To je narativ pažljivo osmišljen da služi svrsi. U Vučićevom priručniku, istina je promjenjiva, a stvarnost je nešto što treba autorirati i izvoditi. Da bi se razumjela njegova strategija, prvo se treba okrenuti alatima fikcije—likovima, zapletima i, iznad svega, snagom uvjerljive priče.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Vođa</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Neki srpski komentatori uspoređuju Vučića s protagonistom <a href=\"https://domanovic.org/2015/02/07/leader-1/\">Vođe</a>, oštroumne satirične priče Radoja Domanovića. U priči, grupa očajnih ljudi iz osiromašenog mjesta, nesposobna da se dogovori o vođi, konačno se odlučuje za stranca. S nepokolebljivim povjerenjem, vodi ih preko planina i kroz opasne terene. Jedan po jedan, padaju—ozlijeđeni, iscrpljeni, mrtvi. Oni koji napuste putovanje označeni su kao izdajnici. Na kraju, ostaju samo trojica, i otkrivaju šokantnu istinu: njihov vođa je slijep.</p>\n<p> </p>\n<p>Usporedba je zapanjujuća, ali na kraju obmanjujuća. Vučić nije slijep čovjek koji se spotiče kroz mrak. On je majstor manipulacije koji točno zna kamo vodi Srbiju. Za razliku od Domanovićevog nesretnog vođe, Vučić kontrolira narativ, mijenjajući uloge prema potrebi—žrtva, spasitelj, progonitelj. Njegova metoda najbolje se može razumjeti kroz psihološki okvir: <a href=\"https://warroom.armywarcollege.edu/special-series/covid-19/changing-the-narrative/\">Karpmanov dramatični trokut</a>.</p>\n<p> </p>\n<p>Godine 1968., psiholog Stephen Karpman predložio je da svaka bajka djeluje na modelu s tri lika: progonitelj, žrtva i spasitelj. Progonitelj muči žrtvu, dok spasitelj dolazi da spasi dan. No, briljantnost Karpmanovog modela leži u njegovoj fluidnosti—uloge se mijenjaju, a likovi se vraćaju sami sebi.</p>\n<p> </p>\n<p>Razmislite o priči o Pipu: on počinje kao spasitelj, oslobađajući grad od infestacije štakora. No kada mu gradonačelnik odbije platiti, on se pretvara u progonitelja, odvodeći djecu grada u osvetu. Gradonačelnik, nekada žrtva štakora, postaje progonitelj prevarom Pipa, a zatim se vraća u ulogu žrtve dok žali za gubitkom svoje djece. U jednoj naraciji, identiteti su preokrenuti, uloge su zamijenjene.</p>\n<p> </p>\n<p>I tako je s Vučićem.</p>\n<p><strong>Uđite u Vučića </strong></p>\n<p>Aleksandar Vučić je majstorski pripovjedač i vješt izvođač, često pokazujući znakove sindroma glavnog lika. Poput predsjednika SAD-a Donalda Trumpa, često govori u <a href=\"https://thepavlovictoday.com/exclusive-interview-president-vucic-aims-to-get-serbia-back-on-the-world-stage-and-this-time-will-not-allow-it-to-be-cast-as-a-villain/\">hiperbolama</a> i upućuje se na sebe u trećem licu—ponašanje koje psiholozi često povezuju s <a href=\"https://medium.com/@raijordan_36935/want-to-know-if-youre-talking-to-a-narcissist-these-are-the-signs-3a2ae8bd90c0\">narcističkim</a> osobinama.</p>\n<p> </p>\n<p>Tokom godina, medijski pejzaž Srbije pažljivo je oblikovan da odražava Vučićevu viziju. S televizijskim mrežama i tabloidima čvrsto u <a href=\"https://www.politico.eu/article/aleksandar-vucic-serbia-elections-progressive-party-sns/\">držanju</a> režima, predsjednikove odabrane narative saturiraju eter. Oni hvale ekonomski “čudo” Srbije dok ignoriraju eroziju političkih sloboda, slave velike infrastrukturne projekte kao svjedočanstva nacionalnog napretka dok minimiziraju ekološke krize, i prikazuju strane sile ili kao dobročinitelje ili kao mračne zavjerenike, ovisno o potrebama dana.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić troši mnogo energije na iznošenje svojih stavova. Jedna studija je pokazala da je on i njegova Srpska napredna stranka (SNS) kontrolirali gotovo <a href=\"https://telegrafi.com/en/control-over-the-media-Vucic-has-87-percent-of-the-time-slot%2C-the-opposition-13-percent-on-national-television/\">90 posto</a> svih medijskih izvještaja, broj koji bi bio impresivan čak i u najdiscipliniranijim autokracijama. Njegovi monolozi su iscrpljujući, ponekad doslovno. Kada su prosvjedi izbili zbog njegovog ugovora o rudarstvu litija, Vučić je odgovorio televizijskim blitzkriegom: u samo <a href=\"https://www.slavkocuruvijafondacija.rs/en/president-vucic-shown-live-on-television-for-almost-15-hours-over-four-days/\">četiri dana</a>, proveo je nevjerojatnih 14 sati i 47 minuta u izravnom prijenosu, braneći svoj stav s intenzitetom čovjeka koji je i duboko povrijeđen i potpuno siguran u svoju ispravnost. Njegov narativ je, naravno, pojačan od strane nacionalnih emitera i servilne tabloidne štampe.</p>\n<p> </p>\n<p>Njegovo pripovijedanje je dramatično. Niti jedan Srbin, ako se vjeruje njegovim vlastitim pričama, ne radi više, ne žrtvuje se više ili ne postiže veće uspjehe od Vučića samog. U jednom trenutku, tvrdio je da je, unatoč nedostatku prirodnog akademskog talenta, njegova čista volja dovela do toga da stekne diplomu prava summa cum laude u <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">rekordnom</a> vremenu. Stvarni vremenski okvir govori drugačiju priču: trebalo mu je šest godina da završi studij, a njegove ocjene ostaju misterij.</p>\n<p> </p>\n<p>Tu je i pitanje njegove omniprezentnosti. Vučić je izgradio <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&t=1483s\">božansku sliku</a> vođe koji je svuda, uvijek. U razmaku od jednog dana, mogao bi otvoriti tvornicu u Novom Sadu, održati zatvoreni sastanak s poslovnim liderima u Beogradu, a zatim se pojaviti u kasnonoćnoj televizijskoj emisiji kako bi razmišljao o budućnosti Srbije. Izvedba nikada ne prestaje. Poruka je jasna: nema Srbije bez Vučića.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Omiljeni scenariji</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Vučićevo političko kazalište djeluje na predvidljivoj rotaciji dva dobro poznata scenarija. Ove narative ne samo da jačaju njegovu sliku; oni oblikuju percepciju srpske javnosti o prijateljima, neprijateljima i samoj povijesti.</p>\n<p> </p>\n<p>Prvi scenarij prikazuje Vučića kao čovjeka koji je neprekidno pod opsadom—žrtvu, pretučenu od mračnih i bezimeni snaga. No u dramatičnom preokretu, on je također svoj vlastiti spasitelj. U ovom pripovijedanju, Vučić je i djevojka i vitez, progonjeni i trijumfalan.</p>\n<p> </p>\n<p>Uzmite, na primjer, njegov prikaz sudbonosne večeri u listopadu 2000., upravo kada je Slobodan Milošević gubio vlast. Kako Vučić priča, šetao je sa svojim sinom kada su dva “<a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=qxR6hWb_uW8&ab_channel=N1\">drogirana</a>” pokrenula neprovocirani napad. Protiv svih izgleda, budući srpski predsjednik jedinstveno je nadjačao svoje napadače, onesvijestivši ih. Anecdota je bogata podtekstom: Srbija je također bila pod napadom, a Miloševićevo rušenje bi donijelo eru kaosa i propasti. Neizrečena zaključak je da samo jak čovjek—onaj koji može izdržati patnju i pobijediti prijetnje—može spriječiti daljnji kolaps Srbije.</p>\n<p> </p>\n<p>Srpski mediji, čvrsto pod Vučićevom kontrolom, također su bili preplavljeni parade navodnih zavjera o atentatima, sve slijedeći istu formulu. Prijetnja je uvijek ozbiljna, ali Vučić, uvijek heroj, odbija biti zastrašen. Kada je tadašnji ministar unutarnjih poslova Aleksandar Vulin navodno bio “<a href=\"https://balkaninsight.com/2022/01/28/serbias-getting-weary-of-plots-to-kill-its-president/\">drhtao od straha</a>” i molio predsjednika da nosi prsluk otporan na metke nakon otkrivanja navodne zavjere o atentatu, Vučić, čvrst i neustrašiv, odbio je prijedlog jednostavno: “Nikada ga neću nositi.\" Ove zavjere o atentatima su čudno siromašne detaljima—tko, točno, pokušava ga ubiti, i zašto?—ali neizbježno dolaze do istog zaključka: Vučić je hrabar i, protiv svih izgleda, preživljava.</p>\n<p> </p>\n<p>Drugi scenarij proširuje narativ žrtve izvan samog Vučića, prikazujući sve Srbe—bilo iz Srbije, Bosne, Kosova ili Crne Gore—kao vječne žrtve, dok Zapad—NATO, EU, Sjedinjene Države—igra ulogu neumoljivog agresora. A onda, naravno, tu je Vučić, njihov jedini branitelj. U ovom narativu, nitko osim Vučića nema snagu, inteligenciju ili samu prisutnost da se bori za Srbe. Omniprezentnost koju je tako pažljivo izgradio samo pojačava ideju da bez njega, Srbija bi bila izgubljena.</p>\n<p> </p>\n<p>U ovoj verziji povijesti, kosovski Albanci nisu narod koji se bori za samoodređenje. Umjesto toga, oni su arhitekti “<a href=\"https://www.esiweb.org/publications/invented-pogroms-statistics-lies-and-confusion-kosovo\">pogroma i etničkog čišćenja</a>” protiv kosovskih Srba, dok Vučić, zaštitnik, čvrsto stoji, zaklinjući se da nikada neće dopustiti da Kosovo bude “predano.” Optužba je bogata, dolazeći od čovjeka koji je jednom pozivao na <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/07/01/our-serbian-friend-the-genocide-glorifier-in-chief/\">genocid</a> protiv Bošnjaka tijekom rata u Bosni i bio ministar propagande Slobodana Miloševića tijekom brutalne kampanje Srbije u Kosovu, kada je gotovo <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/kosovo/etc/facts.html\">90 posto</a> kosovskih Albanaca bilo raseljeno, a bezbroj masakra je počinjeno.</p>\n<p> </p>\n<p>Tu je bila i drama oko UN rezolucije o genocidu u Srebrenici, koju je Vučić prikazao ne kao osudu povijesne atrocity, već kao izravni <a href=\"https://www.bbc.com/news/articles/c1vv33q5vd9o\">napad</a> na Srbe svuda. Prikazao je rezoluciju kao pokušaj da sve Srbe prikaže kao zlikovce. A zatim, u konačnom iznenađenju, obavinuo se srpskom zastavom, pustio nekoliko <a href=\"https://en.haberler.com/the-decision-of-the-un-on-july-11-brought-tears-to-1954673/\">krokodilskih suza</a>, i predstavio se kao jedini ratnik protiv viktimizacije Srba. Bila je to majstorska izvedba, koja je imala malo veze s istinom, ali sve s moći.</p>\n<p> </p>\n<p>Trenutno, Vučićeva reakcija na katastrofu nadstrešnice u Novom Sadu oscilira između dva uobičajena scenarija. Studentski prosvjedi, sugerira, djelo su <a href=\"https://www.youtube.com/watch?v=sfg5zbcictc\">stranih agenata</a>—nevidljivih počinitelja koji smišljaju planove za destabilizaciju Srbije. Posljedično, on je žrtva, a tako su i srpski narod, čiji je teško stečeni napredak pod napadom. Ipak, kao i uvijek, Vučić—koji dominira srpskom politikom gotovo desetljeće i predsjedava <a href=\"https://www.nytimes.com/2023/05/03/magazine/aleksandar-vucic-veljko-belivuk-serbia.html\">raširenom korupcijom</a>—također se prikazuje kao spasitelj, pozicionirajući se kao posrednik između vlade i prosvjednika, jedina figura sposobna obnoviti red.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>O nacionalizmu žrtve</strong></p>\n<p> </p>\n<p>Svatko tko je proveo vrijeme na Balkanu prepoznat će da srpski nacionalizam—bilo u Srbiji ili među etničkim Srbima drugdje—manje potiče iz trijumfa nego iz pritužbe, ili kako je <a href=\"https://neweasterneurope.eu/2024/12/22/serbs-suffer-from-some-kind-of-eternal-victim-syndrome/\">Ivan Milenković</a> rekao, “Srbi pate od nekog oblika vječnog sindroma žrtve.” Osjećaj povijesne žrtve nije samo karakteristika srpskog identiteta; to je njegova animirajuća snaga, emocionalna podloga koja je dugo poticala nacionalističke ambicije, od <a href=\"https://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/karadzic/bosnia/serbia.html\">Velike Srbije</a> do njenog modernog inkarnacije, <a href=\"https://www.peacefare.net/2021/07/19/the-serbian-home-is-a-peril-to-non-serbs-and-regional-security/\"><em>Srpski svet</em></a>—“Srpski svijet.”</p>\n<p> </p>\n<p>Ova povijesna naracija crpi iz dobro opskrbljenog arsenala rana. Tu je Bitka na Kosovu (1389), srednjovjekovni sukob koji je mitologiziran u tragediju koja definira naciju. Tu je duga era osmanske i austrougarske vladavine, tijekom koje su Srbi trpjeli neprekidno potčinjavanje. I, naravno, tu je kampanja terora Ustaša protiv Srba tijekom Drugog svjetskog rata, razdoblje istinske užasnosti koje je ostavilo trajne ožiljke.</p>\n<p> </p>\n<p>Slobodan Milošević, Vučićev bivši šef, bolje je razumio moć ovih pritužbi od većine. Njegov govor na Gazimestanu 1989. godine, u povodu 600. godišnjice Bitke na Kosovu, bio je majstorska lekcija u povijesnoj reanimaciji. Da bi naglasio poantu, orkestrirao je grandiozan, gotovo religiozan spektakl: ostaci princa Lazara, srpskog mučenika iz 1389. godine, bili su prikazani kroz srpska naselja širom Jugoslavije. Bila je to politička sahrana, podsjećajući da prošlost nije mrtva, već vrlo živa—i da su neprijatelji Srbije još uvijek vrebali. Ovaj spektakl nije bio samo znak povijesti—bio je jedan od ranih iskri koje su ponovno zapalile srpski nacionalizam širom Jugoslavije, potičući pritužbe koje će doprinijeti nasilnom raspadu zemlje.</p>\n<p> </p>\n<p>Narativ žrtve nije završio s Miloševićem, niti je bio ograničen na srednjovjekovnu povijest. Srpski mediji i dalje ističu patnje Srba tijekom jugoslavenskih ratova, posebno NATO bombardiranja 1990-ih—prvo ciljajući vojne položaje bosanskih Srba u <a href=\"https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/nejo.12300\">1995</a> tijekom rata u Bosni, a kasnije udarajući na ostatke Jugoslavije, koja je uključivala Srbiju i Crnu Goru, u <a href=\"https://balkaninsight.com/2021/09/06/the-soldier-in-the-photograph-in-memory-of-richard-holbrooke/\">1999</a> tijekom rata na Kosovu. Kontekst ovih bombardiranja—njihova namjera da zaustave velike zločine—ne pojavljuje se u ovim izvještajima. Umjesto toga, NATO se prikazuje kao bezlični agresor—bešćutna sila koja nameće patnju Srbima—gledište koje je duboko ukorijenjeno. Nije iznenađujuće što je nedavna <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">anketa Međunarodnog republikanskog instituta (IRI)</a> pokazala da samo 3 posto Srba podržava punu članstvo u NATO-u, dok najveći postotak (36 posto) vidi Sjedinjene Države kao najveću prijetnju svojoj zemlji.</p>\n<p> </p>\n<p>Kremlj, uvijek osjetljiv na narative zapadnog zla, nije dopustio da ovaj osjećaj propadne. Ruska propaganda na Balkanu pojačava i stvarnu i izmišljenu srpsku viktimizaciju, prikazujući Zapad kao vječnog zlikovca. Godine 2019., ministarstva kulture Rusije i Srbije su zajednički producirala <a href=\"https://www.voanews.com/a/the-balkan-line-russian-disinformation-on-the-big-screen/6742170.html\"><em>Balkanska međa</em></a> (Balkan Line), akcijski film u hollywoodskom stilu koji fikcionalizira posljednje dane rata na Kosovu. U njegovom pripovijedanju, Srbi su plemenite žrtve, Kosovari su krvavi ratni zločinci podržani od strane NATO-a, a Rusi—stoici, herojski—jure u pomoć. Film se obavija povijesnom točnošću, ali je to haos dezinformacija, pastična pritužba umotana u estetiku vojnog junaštva.</p>\n<p> </p>\n<p>Niti jedno od ovoga ne umanjuje vrlo stvarne zločine počinjene protiv Srba. Povijest rijetko je tako uredna. Tijekom Drugog svjetskog rata, istrebljenje Srba u <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/04/20/how-croatias-jasenovac-camp-turned-men-into-brutal-killers/\">Jasenovcu</a>—koncentracijskom logoru pod Ustašama—bila je istinska užasnost. Čak i u slučajevima kada su Srbi bili inicijalni agresori, ponekad su se i sami našli u ulozi žrtve, kao u Operaciji Oluja (1995), kada su hrvatske snage protjerale stotine tisuća Srba iz Krajine, ostavljajući mnoge mrtve za sobom. No u srpskom nacionalističkom diskursu, viktimizacija nikada nije samo priznanje prošlih patnji; to je političko oružje, opravdanje, i, u rukama figura poput Vučića, neprekidno obnavljajući izvor legitimiteta.</p>\n<p><strong>Pa što? </strong></p>\n<p>Vučićeva propaganda funkcionira na dva dobro poznata scenarija. U oba, Srbi su vječne žrtve, a Vučić je uvijek pouzdani spasitelj—ponekad uz pomoć Rusije ili Kine. U oba, neprijatelj je ili bezlični ubica ili, češće, Zapad. Posljedice ovih narativa daleko su od benignih.</p>\n<p> </p>\n<p>Poput Miloševića prije njega, Vučić koristi srpsku viktimizaciju za političku dobit. Nacija koja je neprekidno pod opsadom—barem u vlastitoj mašti—treba jakog vođu, onog koji je spreman prekršiti pravila. Ova logika je Vučiću dala izvanrednu slobodu, kako unutar zemlje, tako i u regiji. Mitologija Vučića Spasitelja omogućava mu da djeluje neustavno i prođe nekažnjeno. Godine 2016., kada su maskirani ljudi u Beogradu vezali promatrače, oduzeli im telefone i srušili zgrade pod okriljem tame—naoružani palicama i noževima, udarajući one koji su se opirali—kako bi oslobodili prostor za <a href=\"https://www.bbc.com/news/business-36576420\">3 milijarde eura</a> vrijedan projekt nekretnina, nitko nije odgovarao. Jedan od novih tornjeva, <a href=\"https://www.google.com/search?num=10&sca_esv=bc494ed727a50377&rlz=1C1ONGR_enUS988US988&sxsrf=AHTn8zq2y4EtOMQqdiYckNTYvkqbCFaAoA:1739436362634&q=Kula+Belgrade&udm=2&fbs=ABzOT_CWdhQLP1FcmU5B0fn3xuWpA-dk4wpBWOGsoR7DG5zJBki0xbyJIUgVJnlXKXyPv8i55c5HrZwki5zR2rxm-wqp5toS3Of3UkxuJeodU4Gn0cvG5OKWkSEXa_2BzWfVGvsP8NE82Sc2hVJbw9KpoqIN0YOCoYfwd4zoWcIrxysu9zSE3YgeOow0pfcArt9iG3nQfUjaPVed-YBy9KIGZx36t_-kTA&sa=X&ved=2ahUKEwj5_oO0ocCLAxW_T0EAHbOQHWEQtKgLegQIExAB&biw=1920&bih=878&dpr=1#vhid=tsQa4JZ5t7yM4M&vssid=mosaic\">Kula Beograd</a>, visoka je 42 kata, iako su neki lokalni stanovnici nazvali nešto manje grandiozno: “Vučićeva penis”.</p>\n<p> </p>\n<p>Kada su <a href=\"https://www.theguardian.com/world/2016/may/26/serbs-rally-against-shady-demolitions-after-masked-crew-tied-up-witnesses\">prosvjedi</a> izbili u Beogradu zbog noćne rušenja, veći dio Srbije ostao je tih. Vučić im je prodao drugačiji narativ—da je ekonomski razvoj, čak i ako je postignut kroz nekoliko kršenja ljudskih prava, vrijedan cijene. I tako, Srbija je postala država nadzora. <a href=\"https://balkaninsight.com/2024/06/28/serbian-authorities-use-high-tech-surveillance-to-monitor-opponents-birn-report/\">Tisuće</a> Huawei kamera opremljenih prepoznavanjem lica i registarskih oznaka sada su postavljene na ulicama Beograda i daleko izvan. Moćni alati nadzora poput <a href=\"https://balkaninsight.com/2023/06/22/social-controls-china-style-surveillance-is-coming-to-serbia/\">Pegasus špijunskog softvera</a>, Cytroxovog Predatora i Clearview AI, poboljšavaju sposobnost vlade da prati svoje građane. U međuvremenu, Srbija je doživjela najbrži demokratski nazadak na Balkanu. Freedom House je preklasificirao zemlju iz “<a href=\"https://carnegieendowment.org/europe/strategic-europe/2024/01/serbias-authoritarian-return?lang=en\">djelomično slobodna</a> u “<a href=\"https://www.serbianmonitor.com/en/freedom-house-serbia-has-experienced-the-biggest-decline-in-democracy-ever/\">autokratizirajući hibrid</a>” režim. Osim namještanja izbora, mnogi Srbi i dalje slijepo podržavaju Vučićev SNS, dok EU nastavlja nagrađivati Srbiju značajnom podrškom.</p>\n<p> </p>\n<p>Narativ žrtve nije samo domaći alat—on je geopolitički destabilizator, posebno s obzirom na to da srpski mediji djeluju širom Balkana. Kao takav, drži Srbe, od Beograda do Pale, zarobljene u povijesnoj pritužbi, sprječavajući pomirenje s njihovim susjedima. Stoji na putu rješavanju sukoba Srbija-Kosovo, situaciji koju Vučić uvijek može eskalirati kako bi skrenuo pažnju s problema kod kuće. Ako je njemačko poslijeratno suočavanje preoblikovalo njezino mjesto u Europi, srpska nevoljkost da učini isto sprječava je da preuzme značajnu ulogu na Balkanu.</p>\n<p> </p>\n<p>Nacionalistička viktimizacija također sputava budućnost Srbije. U ranim 2010-ima, nakon godina propagiranja <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">radikalne nacionalističke ideologije, </a>Vučić i SNS predstavili su se kao <a href=\"https://www.vreme.com/vreme/sta-si-radio-devedesetih-vucicu/\">pro-europski</a>, čitajući ankete i osjetivši priliku. No nakon što je osigurao vlast 2012. godine, Vučić je postupno prepisivao scenarij. On nije vođa termometar, koji samo odražava nacionalno raspoloženje; on je termostat, koji ga postavlja. Promjena temperature bila je spora, ali namjerna. Do 2020. godine, na vrhuncu pandemije COVID-19, Vučić je uperio prst prema EU, <a href=\"https://foreignpolicy.com/2020/04/08/china-serbia-aleksander-vucic-xi-jinping-coronavirus/\">izjavivši</a>: “Do sada ste svi shvatili da europska solidarnost ne postoji. To je bila bajka na papiru.” Bajka je uspjela. Danas, <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">samo 40 posto</a> Srba podržava pristupanje EU—najniži entuzijazam u regiji.</p>\n<p> </p>\n<p>U međuvremenu, Vučić je njegovao <a href=\"https://www.justsecurity.org/73885/serbias-delicate-dance-with-the-eu-and-china/\">alternativne saveze</a>. Njegovo prikazivanje Kine i Rusije kao pravih zaštitnika Srbije donijelo je opipljive rezultate. Potpisao je <a href=\"https://www.euractiv.com/section/politics/news/new-serbia-china-trade-deal-violates-eu-accession-rules-but-is-celebrated-anyway/\">sporazume</a> s Pekingom koji će ozbiljno zakomplicirati Srbijin put prema EU—iako, s javnim entuzijazmom za EU na najnižoj razini, Vučić sada može svoj zaokret prikazati kao demokratski, samo odraz volje naroda. Nedavna <a href=\"https://www.iri.org/resources/western-balkans-regional-poll-february-march-2024-full/\">anketa IRI</a> pokazuje da 60 posto Srba identificira totalitarne režime - Rusiju (46 posto) ili Kinu (14 posto) - kao svoje najvažnije saveznike.</p>\n<p> </p>\n<p>Međutim, fikcija Vučića Spasitelja proteže se izvan granica Srbije. Zapadni donosioci odluka, očajni za stabilizirajućom figurom na Balkanu, povjerovali su njegovoj igri. Bruxelles i Washington tretiraju Vučića kao potrebnog spasitelja, a ne kao autokrata koji suzbijaju prosvjednike kod kuće dok omogućava <a href=\"https://www.reuters.com/world/europe/kosovo-indicts-45-terrorism-charges-over-2023-attack-2024-09-11/\">teroriste</a> na Kosovu. Ako Zapad zaista želi stabilnost, mora prestati brkati Vučićevu samomitsku mitologiju s stvarnošću.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučićevi narativi nisu bezopasne fikcije. Oni su osmišljeni da konsolidiraju vlast, diskreditiraju protivnike, opravdavaju savezništva s totalitarnim režimima i suzbijaju neslaganje. Oni su Srbiju odveli putem vladavine jednog čovjeka, s Vučićem u središtu, preplićući priču. Uspjeh njegovog narativa oslanja se na državom kontrolirane medije, odsutnost slobode medija i, što je posebno važno, popustljivost Zapada. Nakon godina <a href=\"https://cepa.org/article/the-west-appeases-serbian-bullying/\">nagrađivanja</a> Vučićevog destabilizirajućeg ponašanja, šutnja iz Bruxellesa i Washingtona dok pro-režimski nasilnici napadaju studentske prosvjednike koji traže odgovornost za kolaps nadstrešnice u Novom Sadu govori mnogo.</p>\n<p> </p>\n<p>Vučić možda vjeruje da gradi jaču Srbiju, ali povijest je puna jakih ljudi (gotovo uvijek muškaraca) koji su tvrdili isto, samo da bi ostavili ruševine iza sebe. U Domanovićevom Vođi, ljudi su slijedili svog slijepog vođu u propast jer su mu povjeravali. No Vučić nije slijep—on točno vidi kamo vodi Srbiju. Pravo pitanje je hoće li srpski narod, zajedno s EU i SAD-om, odlučiti zadržati oči otvorene ili ostati zarobljen u fikcijama koje on stvara. Za razliku od Domanovićevih tragičnih sljedbenika, oni još uvijek imaju izbor.</p>\n<p> </p>\n<p><strong>Dr. Leon Hartwell</strong> je viši suradnik na LSE IDEAS, Londonskoj školi ekonomije (LSE), gostujući suradnik na Europskoj mreži liderstva (ELN) u Londonu, i nerezidentni viši suradnik u Centru za analizu europske politike (CEPA) u Washingtonu D.C.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayxfeywfq2iaritkeydgnejzi6",
                key:"createdAt": string:"2025-03-18T22:36:54.732",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": null:null,
                key:"revisionId": string:"vayxpurorj5vqrqpohy56riwjmw",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"<I>Studentski prosvjedi koji su potresli srpsko društvo nakon katastrofe u Novom Sadu do sada su doveli samo do simboličnih promjena u vladi. No, sam sustav ostaje netaknut i neće se suočiti s pravim obračunom bez izravne konfrontacije s političkom mašinerijom koju je izgradio predsjednik Vučić i njegovo unutarnje krug—sustav koji se održava koliko represijom, toliko i pažljivo osmišljenim priručnikom dezinformacija.</I>",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"hr",
                key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:45.837",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            }
        ],
        key:"totalCount": number:21,
        key:"__typename": string:"ContentItemTranslationsConnection"
    },
    key:"__typename": string:"ContentItem"
}