Memory politics in Ukraine and Russia as a component of modern warfare
UID: eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq
Pubdate: 2/28/2025
Revision: vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi - 2/28/2025
Language Details: {"OriginalLangauges":1,"ContentItemLangauges":1,"ContentItemTranslations":21}
{"language_codes":["en"]}
Links: {"en":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromContentUrl":true,"firstLanguage":true},"bg":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"cs":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"de":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"el":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"es":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"fi":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"fr":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"hr":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"hu":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"it":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"nl":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"pl":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"pt":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"ro":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"ru":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"sk":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"sr":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"sv":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"tr":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"},"uk":{"value":"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784","fromLang":"en"}}

Following 1991, Ukrainian historical policies were for a long time in an embryonic state. During the first decade, despite little state support, activities were limited to a paradigm shift away from the Soviet method of studying one’s own history to an approach centred on Ukraine. There was a very large number of topics that over the previous decades, and even centuries, of Russian occupation that were deliberately concealed, distorted and falsified. As a rule, efforts and research were solely based on the enthusiasm of researchers and without stable state support. As difficult as it was, the National Academy of Sciences and its structural units, including institutes dedicated to historical sciences, were preserved.
Russian historical policies are based on the simple appropriation of someone else’s history, especially when it is a success story of a neighbouring people, state or person. Sometimes this contradicts obvious facts and common sense, but Russian propaganda stubbornly claims that this is all “common heritage” – we are one nation and so your success is ours. Thus, over the long period of Vladimir Putin’s rule, the memory policy of Russia has gained clear institutional forms. Yet, the main tasks of these institutions were not to support scientific research on the true history of the nations who make up the Russian Federation, but rather the battle against historical facts that do not correspond with the main political line. This can be seen in the sad fate of the non-governmental organization Memorial, which despite all the difficulties it faced, attempted to report the truth about the crimes of the Soviet party-state.
While there is not enough space here to highlight all aspects of the memory policies of both states, key issues will be examined, including the remembrance of the Holodomor; the Second World War; the Orthodox Church; and the ideology of Russkiy mir (Russian world).
Holodomor and its consequences
I will start with one interesting case that a friend from Kharkiv told me about. His friend has a family, a husband and daughter. They are happy, but when she sees her daughter, she had a strange desire to kill her. As a result, this lady began to visit psychologists for help. Finally, it was revealed that during the Holodomor famine of 1932-33, in order to survive, this woman’s grandmother killed and boiled her own child and saved the rest of her family from imminent death through this terrible act. Scientists claim that this is post-genocide trauma, which can appear through generations, as in the above case.
The older generation, which miraculously survived those terrible times and the crimes of Stalinism, forever remembered them and never had any good feelings about the past. In official Soviet textbooks there is no mention of the 1932-33 Holodomor in Soviet Ukraine. This surprised the elderly people because they remembered the truth. They recalled it and remained silent, because it was the only way to avoid persecution by the Soviet government. Moreover, when the threat of hunger appeared again, after the Second World War in 1946-47, residents from Dnipro fled en masse to western Ukraine, where there were no collective farms yet.
Russia’s new war against Ukraine, which has been going on for 11 years, also has a food dimension. Despite its terrible post-genocide heritage, Ukraine during all the years of its independence increased and restored its agricultural lands, on which it has cultivated grain not only for its own needs but also for exports. After the beginning of the full-scale invasion in 2022, Russian troops began to massively export the captured grain and sell it as their own to the countries of the so-called Global South. At the same time, they were threatening to withhold the food exports, which could have created a famine in other parts of the world. This was a cynical move, as the previous crime against the Ukrainians as a nation was not punished by the international community. Moscow brazenly denied it in the 20th century, just as it does so now.
The Holodomor crime was revealed thanks to the study of this terrible page of Ukrainian history. Research began in the 1980s in the United States and Canada via the Ukrainian diaspora. As a result, the US House of Representatives created an appropriate investigative commission. The late American historian James Mace and his British colleague Robert Conquest began to actively deal with this issue (Conquest’s book Harvest of Sorrow was published in 1986 was made available in Ukraine only in the mid-1990s). The historians’ works have left the world shaken. Later, at the end of Gorbachev’s perestroika, the results of research by Ukrainian academics, in particular Professor Stanislav Kulchytskyi, began to pop up. The most recent research on this issue belongs to the Japanese researcher Gioraki Kuromiya and the American-British researcher Anne Applebaum. Despite all the documentary evidence and conclusions of demographers and reports of western journalists from that time period, the Russian leadership and its fifth column in Ukraine – in the form of the Party of Regions, Communists and other political and public organizations – continue to deny the fact that an artificial famine took place on the territory of the Ukrainian SSR.
This policy of denial became even more aggressive after Vladimir Putin came to power in Russia. The objection to this history intensified after the victory of the opposition candidate Viktor Yushchenko in the Ukrainian presidential elections of 2005. Of course, this took place following the Orange Revolution. Yushchenko, who Putin despised, was directly involved in promoting the international recognition of the Holodomor as a genocide against the Ukrainian nation, which annoyed the Kremlin even more.
Second World War – two views, two memories
After the collapse of the Soviet Union, nostalgia for past greatness and international respect grew in Russia. The turbulent 1990s, especially in the early years, were marked by chaos across the post-Soviet space. Stability, something that most people in the former Soviet republics had been accustomed to, was in short supply. Russian citizens, in particular, felt this instability acutely, as they lost their dominant geopolitical status. Their president, Boris Yeltsin, appeared weak, especially on the international stage, evoking a sense of national humiliation rather than pride. Furthermore, Yeltsin’s critical stance on the Soviet past, highlighting repression and poverty, only deepened such discontent, particularly since economic hardships had not disappeared in post-Soviet Russia.
Amid this uncertainty, one historical narrative remained untouchable: the mythos surrounding the Soviet-German war of 1941-45 (known in Russia as the Great Patriotic War). After Vladimir Putin became president, the state’s approach to historical memory shifted. Stalin's image gradually underwent rehabilitation – portrayed as an “effective manager” whose brutal policies, while acknowledged, were justified in pursuit of the grand objective of building up a superpower. Once again, as in the late Brezhnev era, May 9th, the day commemorating the Soviet victory over Nazi Germany, took on a near-sacred significance. Large military parades in Red Square became a way of showcasing Russia’s military might as the rightful heir to the Soviet Union’s legacy.
At the same time, the early years of the Second World War (1939-1941) and the controversial Molotov-Ribbentrop Pact – including its secret protocols – were reinterpreted by Russian propaganda and pro-Kremlin historians like Aleksandr Dugin. They argued that the pact was a necessary measure to protect the Soviet Union from western aggression. This narrative helped fuel a creeping emphasis purely on the Soviet victory over Nazi Germany, downplaying the contributions of the Allies in the anti-Hitler coalition.
By 2010, then as prime minister, Putin reinforced this revisionist narrative, claiming in a televised speech that the Red Army would have defeated Nazi Germany even without Ukrainian participation. This was yet another attempt to instil in Russians a belief in their nation’s exclusive role in the victory. Putin also sought to rehabilitate Stalin’s legacy by referencing his famous post-war toast to the “great Russian nation”. Meanwhile, Russian propaganda repeatedly accused Ukraine of collaboration with the Nazis – sometimes citing real cases, but often fabricating or exaggerating them. Particular focus was placed on nationalist movements such as those led by Stepan Bandera and Andriy Melnyk, while conveniently omitting the existence of the Russian Liberation Army (RLA), led by the former Soviet General Andrei Vlasov. This was also the case regarding numerous other pro-Nazi Russian paramilitary units, including Cossack formations.
To justify the Soviet Union’s joint invasion of Poland with Nazi Germany in September 1939, Putin recently claimed that Poland had provoked Hitler’s aggression by refusing to meet his demands, thereby “forcing” Germany to act. This revisionist argument serves not only to rewrite history but also to rationalize Russia’s own modern aggression against Ukraine – using pretexts strikingly similar to those employed by both Nazi Germany and the Soviet Union against interwar Poland. Increasingly, Putin’s regime draws ideological inspiration from both Soviet totalitarianism and elements of Nazi rhetoric. As early as 2017, fringe circles in Russia began discussing an ideology blending Orthodox Christianity, communism and fascism. After the full-scale invasion of Ukraine in 2022, this concept became widely known as "Rashism".
Following Ukraine’s 2014 Revolution of Dignity, the country began observing May 8th as a Day of Remembrance for those who perished in the Second World War. May 9th remained Victory Day, but public discourse around these dates evolved. Efforts were made to educate the public on their differing historical meanings, while emphasizing that May 9th is also Europe Day. This was a clear signal of Ukraine’s shift towards European integration and a rejection of Russia’s historical narratives.
Orthodox Church and Russkiy mir
It is worth recalling that the temporary subordination of the Kyiv Metropolis to the Moscow Patriarchate in the second half of the 17th century occurred with significant violations of canon law. Kyiv Metropolitan Sylvestr was sceptical of the alliance between the Cossack Hetman Bohdan Khmelnytsky and the Tsardom of Moscow, formed in 1654 at Pereyaslav, as he foresaw the dangers this posed to the autonomy of the Kyiv Metropolis.
Throughout the 20th century, Ukrainians made repeated efforts to restore an independent Ukrainian Orthodox Church free from Moscow’s control. This movement gained momentum in the final years of the Soviet Union. In 1990, Metropolitan Mstyslav (Stepan Skrypnyk) returned to Ukraine from the United States and was elected Patriarch of Kyiv and All Rus-Ukraine at a church council. This moment marked the beginning of an intense struggle between Kyiv and Moscow – not only for the religious allegiance of believers but also for control over church property and financial resources. Both sides engaged in historical debates and, at times, the blatant manipulation of facts.
As a result of these disputes, three Orthodox institutions were officially registered in Ukraine, each incorporating the name "Orthodox Church": the Ukrainian Orthodox Church (UOC) – which remained in unity with the Moscow Patriarchate; the Ukrainian Orthodox Church – Kyiv Patriarchate (UOC-KP); and the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC).
According to Orthodox canon law, the UOC-KP and UAOC were considered non-canonical by the broader Orthodox world, a status reinforced by the Russian Orthodox Church (ROC), which worked actively to prevent their recognition by other local Orthodox churches. To justify its influence over Ukraine’s religious sphere, the ROC, alongside the ideologist Dugin, promoted the concept of Russkiy mir (“Russian world”). This ideology asserts that despite political borders, a shared “Russian spiritual and cultural space” exists, which is reinforced by religious unity. The Russkiy Mir Foundation was even established and before Russia’s aggression against Ukraine, its branches operated successfully within the country.
The history of Crimea further illustrates how religion and historical revisionism have been used to justify Russia’s expansionism. During Russia’s illegal annexation of Crimea in 2014, both Putin and representatives of the Russian Orthodox Church repeated pseudo-historical claims about Crimea’s supposed historical belonging to Russia.
A key element of this historical manipulation revolves around the Christianization of Kyivan Rus’. Since 1988, Ukraine has celebrated the anniversary of the Baptism of Rus’, which took place in Kyiv, specifically in the waters of the Pochaina river (a tributary of the Dnipro). However, Moscow sought to challenge Kyiv’s historical primacy by emphasizing that Prince Volodymyr (Vladimir the Great) himself was baptized in Chersonesus (modern day Sevastopol, Crimea), which at the time belonged to the Byzantine Empire. By promoting the idea that the “true” baptism of Rus’ occurred in Crimea rather than Kyiv, Moscow laid an ideological foundation for its later annexation of the peninsula – making Crimea the first victim of Russian aggression against Ukraine in 2014.
Despite strong opposition from Patriarch Kirill and the Kremlin, Ukraine successfully advanced its push for ecclesiastical independence. In December 2018, a historic Local Council was convened at St Sophia Cathedral in Kyiv, bringing together representatives of three Orthodox Churches. While almost all hierarchs of the UOC (Moscow Patriarchate) boycotted the event, two metropolitans – Simeon (Shostatskyi) and Oleksandr (Drabynka) – did participate. The UOC-KP and UAOC were fully represented.
At the council, Metropolitan Epiphaniy (Serhiy Dumenko) was elected as the primate of the newly unified Orthodox Church of Ukraine (OCU). On January 6th 2019, in Istanbul, he received the Tomos of Autocephaly from Ecumenical Patriarch Bartholomew, officially granting the OCU independence from the Moscow Patriarchate. The process of promoting the international recognition of the Orthodox Church of Ukraine continues, despite ongoing resistance from the Russian Orthodox Church and its political backers.
Rediscovering lost history
As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Ukraine rediscovered its own writers, such as Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, and the authors of the "Executed Renaissance", along with the works of Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, who had founded the Ukrainian Research Institute at Harvard University, returned to Ukraine from the United States and brought with him decades of scholarship on Ukrainian history.
Following Ukraine’s declaration of independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy. While initially chaotic, this effort later became more structured and institutionalized. Scholars began publishing the works of the historian Ivan Krypiakevych without censorship; reprinting Mykhailo Hrushevskyi’s ten-volume History of Ukraine-Rus’; and translating and publishing Ukraine: A History by the Canadian historian of Ukrainian descent Orest Subtelny.
Following the Orange Revolution, during Viktor Yushchenko’s presidency, Ukraine's historical policy and memory politics began to take shape. However, much of the society did not fully grasp the president’s initiatives, expecting him to focus instead on economic development and improving living standards. Many citizens did not take the time to read the constitution, which outlines the president’s actual powers. As a result, Yushchenko prioritized historical policy as a key aspect of Ukraine’s international strategy.
To support this effort, the Ukrainian Institute of National Memory was established, which was modelled after Poland’s Institute of National Remembrance. However, the development of the Ukrainian institute was slow, and it only became fully operational after the Revolution of Dignity under the leadership of Volodymyr Viatrovych. Despite its importance, the institute has faced chronic underfunding. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, its activities nearly came to a halt, as its current chairman, Anton Drobovych, joined the Ukrainian Armed Forces to fight on the front lines.
To address gaps in Ukraine’s memory and historical policy, young scholars launched an initiative called the Open School of History. This educational programme, described as a “historical front”, has been supported by young Polish researchers from the Jagiellonian University in Kraków and the University of Warsaw, who have helped organize public lectures in various Ukrainian cities.
Why does memory politics matter so much to the Kremlin? Historically, the Romanov dynasty sought every possible means – legitimate or otherwise – to link the origins of the Russian Empire to medieval Kyivan Rus’ and its rulers, such as Prince Volodymyr and Prince Yaroslav. However, when Catherine II ordered that all ancient chronicles from monasteries across the empire, especially those in Ukrainian lands, be sent to St Petersburg, scholars found no solid historical evidence of Moscow’s connection to Rus’. After these original documents disappeared, new “copies” of the chronicles mysteriously emerged, now featuring references to Moscow, Vladimir, and other elements that conveniently aligned with Russian imperial narratives. In the Ukrainian online space, there is a popular joke that Moscow, officially only 850 years old, is desperately trying to convince Kyiv, a city with over 1,500 years of history, that it is actually part of Russia’s original homeland.
Oleksii Lionchuk is a historian and teacher. He has a PhD from the Institute of History at the Jagiellonian University (Poland) and graduated with a master’s degree in history from Rivne State University of Humanities (Ukraine).
# | MediaType | Title | FileWidgets |
---|---|---|---|
1 | image | Fragment,Of,Memorial,To,The,Victims,Of,The,Holodomor,,Dedicated |
DUMP Item Data via GQL
{ key:"uid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"title": { key:"en": { key:"value": string:"Memory politics in Ukraine and Russia as a component of modern warfare" } }, key:"subtitle": { key:"en": { key:"value": string:"" } }, key:"summary": { key:"en": { key:"value": string:"<I>As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Following the country’s independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy, which was also in many cases in direct opposition to the Kremlin’s interpretation of history. Unsurprisingly, history and memory are key components of Russia’s war against Ukraine. </I>\r\n<br><br>\r\nHistory and memory regarding the events of the past have always been, and still are, powerful tools in relations between Ukraine and Russia. While Russia has tried to shape its historical policy since the late Middle Ages, when Moscow declared itself the “third Rome” and pursued “the gathering of Russian lands”, modern Ukraine, which was without statehood for a long time, began to develop and restore its true history after independence in 1991. It would also develop its own historical policy. " } }, key:"content": { key:"en": { key:"value": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Following 1991, Ukrainian historical policies were for a long time in an embryonic state. During the first decade, despite little state support, activities were limited to a paradigm shift away from the Soviet method of studying one’s own history to an approach centred on Ukraine. There was a very large number of topics that over the previous decades, and even centuries, of Russian occupation that were deliberately concealed, distorted and falsified. As a rule, efforts and research were solely based on the enthusiasm of researchers and without stable state support. As difficult as it was, the National Academy of Sciences and its structural units, including institutes dedicated to historical sciences, were preserved.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Russian historical policies are based on the simple appropriation of someone else’s history, especially when it is a success story of a neighbouring people, state or person. Sometimes this contradicts obvious facts and common sense, but Russian propaganda stubbornly claims that this is all “common heritage” – we are one nation and so your success is ours. Thus, over the long period of Vladimir Putin’s rule, the memory policy of Russia has gained clear institutional forms. Yet, the main tasks of these institutions were not to support scientific research on the true history of the nations who make up the Russian Federation, but rather the battle against historical facts that do not correspond with the main political line. This can be seen in the sad fate of the non-governmental organization Memorial, which despite all the difficulties it faced, attempted to report the truth about the crimes of the Soviet party-state.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">While there is not enough space here to highlight all aspects of the memory policies of both states, key issues will be examined, including the remembrance of the Holodomor; the Second World War; the Orthodox Church; and the ideology of </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (Russian world).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor and its consequences</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">I will start with one interesting case that a friend from Kharkiv told me about. His friend has a family, a husband and daughter. They are happy, but when she sees her daughter, she had a strange desire to kill her. As a result, this lady began to visit psychologists for help. Finally, it was revealed that during the Holodomor famine of 1932-33, in order to survive, this woman’s grandmother killed and boiled her own child and saved the rest of her family from imminent death through this terrible act. Scientists claim that this is post-genocide trauma, which can appear through generations, as in the above case.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">The older generation, which miraculously survived those terrible times and the crimes of Stalinism, forever remembered them and never had any good feelings about the past. In official Soviet textbooks there is no mention of the 1932-33 Holodomor in Soviet Ukraine. This surprised the elderly people because they remembered the truth. They recalled it and remained silent, because it was the only way to avoid persecution by the Soviet government. Moreover, when the threat of hunger appeared again, after the Second World War in 1946-47, residents from Dnipro fled en masse to western Ukraine, where there were no collective farms yet.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Russia’s new war against Ukraine, which has been going on for 11 years, also has a food dimension. Despite its terrible post-genocide heritage, Ukraine during all the years of its independence increased and restored its agricultural lands, on which it has cultivated grain not only for its own needs but also for exports. After the beginning of the full-scale invasion in 2022, Russian troops began to massively export the captured grain and sell it as their own to the countries of the so-called Global South. At the same time, they were threatening to withhold the food exports, which could have created a famine in other parts of the world. This was a cynical move, as the previous crime against the Ukrainians as a nation was not punished by the international community. Moscow brazenly denied it in the 20th century, just as it does so now.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">The Holodomor crime was revealed thanks to the study of this terrible page of Ukrainian history. Research began in the 1980s in the United States and Canada via the Ukrainian diaspora. As a result, the US House of Representatives created an appropriate investigative commission. The late American historian James Mace and his British colleague Robert Conquest began to actively deal with this issue (Conquest’s book </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> was published in 1986 was made available in Ukraine only in the mid-1990s). The historians’ works have left the world shaken. Later, at the end of Gorbachev’s </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\">, the results of research by Ukrainian academics, in particular Professor Stanislav Kulchytskyi, began to pop up. The most recent research on this issue belongs to the Japanese researcher Gioraki Kuromiya and the American-British researcher Anne Applebaum. Despite all the documentary evidence and conclusions of demographers and reports of western journalists from that time period, the Russian leadership and its fifth column in Ukraine – in the form of the Party of Regions, Communists and other political and public organizations – continue to deny the fact that an artificial famine took place on the territory of the Ukrainian SSR.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">This policy of denial became even more aggressive after Vladimir Putin came to power in Russia. The objection to this history intensified after the victory of the opposition candidate Viktor Yushchenko in the Ukrainian presidential elections of 2005. Of course, this took place following the Orange Revolution. Yushchenko, who Putin despised, was directly involved in promoting the international recognition of the Holodomor as a genocide against the Ukrainian nation, which annoyed the Kremlin even more.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Second World War – two views, two memories</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">After the collapse of the Soviet Union, nostalgia for past greatness and international respect grew in Russia. The turbulent 1990s, especially in the early years, were marked by chaos across the post-Soviet space. Stability, something that most people in the former Soviet republics had been accustomed to, was in short supply. Russian citizens, in particular, felt this instability acutely, as they lost their dominant geopolitical status. Their president, Boris Yeltsin, appeared weak, especially on the international stage, evoking a sense of national humiliation rather than pride. Furthermore, Yeltsin’s critical stance on the Soviet past, highlighting repression and poverty, only deepened such discontent, particularly since economic hardships had not disappeared in post-Soviet Russia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Amid this uncertainty, one historical narrative remained untouchable: the mythos surrounding the Soviet-German war of 1941-45 (known in Russia as the Great Patriotic War). After Vladimir Putin became president, the state’s approach to historical memory shifted. Stalin's image gradually underwent rehabilitation – portrayed as an “effective manager” whose brutal policies, while acknowledged, were justified in pursuit of the grand objective of building up a superpower. Once again, as in the late Brezhnev era, May 9th, the day commemorating the Soviet victory over Nazi Germany, took on a near-sacred significance. Large military parades in Red Square became a way of showcasing Russia’s military might as the rightful heir to the Soviet Union’s legacy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">At the same time, the early years of the Second World War (1939-1941) and the controversial Molotov-Ribbentrop Pact – including its secret protocols – were reinterpreted by Russian propaganda and pro-Kremlin historians like Aleksandr Dugin. They argued that the pact was a necessary measure to protect the Soviet Union from western aggression. This narrative helped fuel a creeping emphasis purely on the Soviet victory over Nazi Germany, downplaying the contributions of the Allies in the anti-Hitler coalition.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">By 2010, then as prime minister, Putin reinforced this revisionist narrative, claiming in a televised speech that the Red Army would have defeated Nazi Germany even without Ukrainian participation. This was yet another attempt to instil in Russians a belief in their nation’s exclusive role in the victory. Putin also sought to rehabilitate Stalin’s legacy by referencing his famous post-war toast to the “great Russian nation”. Meanwhile, Russian propaganda repeatedly accused Ukraine of collaboration with the Nazis – sometimes citing real cases, but often fabricating or exaggerating them. Particular focus was placed on nationalist movements such as those led by Stepan Bandera and Andriy Melnyk, while conveniently omitting the existence of the Russian Liberation Army (RLA), led by the former Soviet General Andrei Vlasov. This was also the case regarding numerous other pro-Nazi Russian paramilitary units, including Cossack formations.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">To justify the Soviet Union’s joint invasion of Poland with Nazi Germany in September 1939, Putin recently claimed that Poland had provoked Hitler’s aggression by refusing to meet his demands, thereby “forcing” Germany to act. This revisionist argument serves not only to rewrite history but also to rationalize Russia’s own modern aggression against Ukraine – using pretexts strikingly similar to those employed by both Nazi Germany and the Soviet Union against interwar Poland. Increasingly, Putin’s regime draws ideological inspiration from both Soviet totalitarianism and elements of Nazi rhetoric. As early as 2017, fringe circles in Russia began discussing an ideology blending Orthodox Christianity, communism and fascism. After the full-scale invasion of Ukraine in 2022, this concept became widely known as \"Rashism\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Following Ukraine’s 2014 Revolution of Dignity, the country began observing May 8th as a Day of Remembrance for those who perished in the Second World War. May 9th remained Victory Day, but public discourse around these dates evolved. Efforts were made to educate the public on their differing historical meanings, while emphasizing that May 9th is also Europe Day. This was a clear signal of Ukraine’s shift towards European integration and a rejection of Russia’s historical narratives.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Orthodox Church and </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">It is worth recalling that the temporary subordination of the Kyiv Metropolis to the Moscow Patriarchate in the second half of the 17th century occurred with significant violations of canon law. Kyiv Metropolitan Sylvestr was sceptical of the alliance between the Cossack Hetman Bohdan Khmelnytsky and the Tsardom of Moscow, formed in 1654 at Pereyaslav, as he foresaw the dangers this posed to the autonomy of the Kyiv Metropolis.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Throughout the 20th century, Ukrainians made repeated efforts to restore an independent Ukrainian Orthodox Church free from Moscow’s control. This movement gained momentum in the final years of the Soviet Union. In 1990, Metropolitan Mstyslav (Stepan Skrypnyk) returned to Ukraine from the United States and was elected Patriarch of Kyiv and All Rus-Ukraine at a church council. This moment marked the beginning of an intense struggle between Kyiv and Moscow – not only for the religious allegiance of believers but also for control over church property and financial resources. Both sides engaged in historical debates and, at times, the blatant manipulation of facts.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">As a result of these disputes, three Orthodox institutions were officially registered in Ukraine, each incorporating the name \"Orthodox Church\": the Ukrainian Orthodox Church (UOC) – which remained in unity with the Moscow Patriarchate; the Ukrainian Orthodox Church – Kyiv Patriarchate (UOC-KP); and the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">According to Orthodox canon law, the UOC-KP and UAOC were considered non-canonical by the broader Orthodox world, a status reinforced by the Russian Orthodox Church (ROC), which worked actively to prevent their recognition by other local Orthodox churches. To justify its influence over Ukraine’s religious sphere, the ROC, alongside the ideologist Dugin, promoted the concept of </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“Russian world”). This ideology asserts that despite political borders, a shared “Russian spiritual and cultural space” exists, which is reinforced by religious unity. The Russkiy Mir Foundation was even established and before Russia’s aggression against Ukraine, its branches operated successfully within the country.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">The history of Crimea further illustrates how religion and historical revisionism have been used to justify Russia’s expansionism. During Russia’s illegal annexation of Crimea in 2014, both Putin and representatives of the Russian Orthodox Church repeated pseudo-historical claims about Crimea’s supposed historical belonging to Russia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A key element of this historical manipulation revolves around the Christianization of Kyivan Rus’. Since 1988, Ukraine has celebrated the anniversary of the Baptism of Rus’, which took place in Kyiv, specifically in the waters of the Pochaina river (a tributary of the Dnipro). However, Moscow sought to challenge Kyiv’s historical primacy by emphasizing that Prince Volodymyr (Vladimir the Great) himself was baptized in Chersonesus (modern day Sevastopol, Crimea), which at the time belonged to the Byzantine Empire. By promoting the idea that the “true” baptism of Rus’ occurred in Crimea rather than Kyiv, Moscow laid an ideological foundation for its later annexation of the peninsula – making Crimea the first victim of Russian aggression against Ukraine in 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Despite strong opposition from Patriarch Kirill and the Kremlin, Ukraine successfully advanced its push for ecclesiastical independence. In December 2018, a historic Local Council was convened at St Sophia Cathedral in Kyiv, bringing together representatives of three Orthodox Churches. While almost all hierarchs of the UOC (Moscow Patriarchate) boycotted the event, two metropolitans – Simeon (Shostatskyi) and Oleksandr (Drabynka) – did participate. The UOC-KP and UAOC were fully represented.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">At the council, Metropolitan Epiphaniy (Serhiy Dumenko) was elected as the primate of the newly unified Orthodox Church of Ukraine (OCU). On January 6th 2019, in Istanbul, he received the Tomos of Autocephaly from Ecumenical Patriarch Bartholomew, officially granting the OCU independence from the Moscow Patriarchate. The process of promoting the international recognition of the Orthodox Church of Ukraine continues, despite ongoing resistance from the Russian Orthodox Church and its political backers.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Rediscovering lost history</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Ukraine rediscovered its own writers, such as Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, and the authors of the \"Executed Renaissance\", along with the works of Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, who had founded the Ukrainian Research Institute at Harvard University, returned to Ukraine from the United States and brought with him decades of scholarship on Ukrainian history.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Following Ukraine’s declaration of independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy. While initially chaotic, this effort later became more structured and institutionalized. Scholars began publishing the works of the historian Ivan Krypiakevych without censorship; reprinting Mykhailo Hrushevskyi’s ten-volume </span><i><span data-contrast=\"auto\">History of Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; and translating and publishing </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> by the Canadian historian of Ukrainian descent Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Following the Orange Revolution, during Viktor Yushchenko’s presidency, Ukraine's historical policy and memory politics began to take shape. However, much of the society did not fully grasp the president’s initiatives, expecting him to focus instead on economic development and improving living standards. Many citizens did not take the time to read the constitution, which outlines the president’s actual powers. As a result, Yushchenko prioritized historical policy as a key aspect of Ukraine’s international strategy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">To support this effort, the Ukrainian Institute of National Memory was established, which was modelled after Poland’s Institute of National Remembrance. However, the development of the Ukrainian institute was slow, and it only became fully operational after the Revolution of Dignity under the leadership of Volodymyr Viatrovych. Despite its importance, the institute has faced chronic underfunding. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, its activities nearly came to a halt, as its current chairman, Anton Drobovych, joined the Ukrainian Armed Forces to fight on the front lines.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">To address gaps in Ukraine’s memory and historical policy, young scholars launched an initiative called the Open School of History. This educational programme, described as a “historical front”, has been supported by young Polish researchers from the Jagiellonian University in Kraków and the University of Warsaw, who have helped organize public lectures in various Ukrainian cities.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Why does memory politics matter so much to the Kremlin? Historically, the Romanov dynasty sought every possible means – legitimate or otherwise – to link the origins of the Russian Empire to medieval Kyivan Rus’ and its rulers, such as Prince Volodymyr and Prince Yaroslav. However, when Catherine II ordered that all ancient chronicles from monasteries across the empire, especially those in Ukrainian lands, be sent to St Petersburg, scholars found no solid historical evidence of Moscow’s connection to Rus’. After these original documents disappeared, new “copies” of the chronicles mysteriously emerged, now featuring references to Moscow, Vladimir, and other elements that conveniently aligned with Russian imperial narratives. In the Ukrainian online space, there is a popular joke that Moscow, officially only 850 years old, is desperately trying to convince Kyiv, a city with over 1,500 years of history, that it is actually part of Russia’s original homeland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>is a historian and teacher. He has a PhD from the Institute of History at the Jagiellonian University (Poland) and graduated with a master’s degree in history from Rivne State University of Humanities (Ukraine).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n" } }, key:"titleTranslations": { key:"bg": { key:"value": string:"Политика на паметта в Украйна и Русия като компонент на съвременната война\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"cs": { key:"value": string:"Paměťová politika na Ukrajině a v Rusku jako součást moderního válečnictví\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"de": { key:"value": string:"Gedächtnispolitik in der Ukraine und Russland als Bestandteil moderner Kriegsführung\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"el": { key:"value": string:"Η πολιτική της μνήμης στην Ουκρανία και τη Ρωσία ως συστατικό του σύγχρονου πολέμου\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"en": { key:"value": string:"Memory politics in Ukraine and Russia as a component of modern warfare\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"es": { key:"value": string:"La política de la memoria en Ucrania y Rusia como un componente de la guerra moderna\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"fi": { key:"value": string:"Muistipolitiikka Ukrainassa ja Venäjällä osana nykyaikaista sodankäyntiä\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"fr": { key:"value": string:"La politique de la mémoire en Ukraine et en Russie comme composante de la guerre moderne\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"hr": { key:"value": string:"Politika sjećanja u Ukrajini i Rusiji kao komponenta modernog ratovanja\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"hu": { key:"value": string:"Memória politika Ukrajnában és Oroszországban, mint a modern háború egyik összetevője\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"it": { key:"value": string:"Politiche della memoria in Ucraina e Russia come componente della guerra moderna\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"nl": { key:"value": string:"Geheugenpolitiek in Oekraïne en Rusland als een component van moderne oorlogsvoering\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"pl": { key:"value": string:"Polityka pamięci na Ukrainie i w Rosji jako komponent nowoczesnej wojny\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"pt": { key:"value": string:"A política da memória na Ucrânia e na Rússia como um componente da guerra moderna\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"ro": { key:"value": string:"Politica memoriei în Ucraina și Rusia ca o componentă a războiului modern\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"ru": { key:"value": string:"Памятная политика в Украине и России как компонент современных войн\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"sk": { key:"value": string:"Politika pamäti na Ukrajine a v Rusku ako súčasť moderného vojnového umenia\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"sv": { key:"value": string:"Minnespolitik i Ukraina och Ryssland som en komponent av modern krigföring\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"tr": { key:"value": string:"Ukrayna ve Rusya'da hafıza politikaları modern savaşın bir bileşeni olarak\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"uk": { key:"value": string:"Політика пам'яті в Україні та Росії як складова сучасної війни\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" } }, key:"subtitleTranslations": { key:"bg": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"cs": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"de": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"el": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"en": { key:"value": string:"", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"es": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"fi": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"fr": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"hr": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"hu": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"it": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"nl": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"pl": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"pt": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"ro": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"ru": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"sk": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"sv": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"tr": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null }, key:"uk": { key:"value": string:"", key:"engine": null:null } }, key:"summaryTranslations": { key:"bg": { key:"value": string:"<i>Докато украинците правеха първите си стъпки в изследването на собствената си история, те започнаха да разкриват богатство от преди забранени теми и фигури. След независимостта на страната, обменът на академични изследвания между украински и западни историци стана възможен. Това значително допринесе за оформянето на историческата политика на Украйна, която в много случаи беше в пряка опозиция на интерпретацията на историята от Кремъл. Не е изненада, че историята и паметта са ключови компоненти на войната на Русия срещу Украйна.</i>\n\nИсторията и паметта относно събитията от миналото винаги са били, и все още са, мощни инструменти в отношенията между Украйна и Русия. Докато Русия се опитваше да оформи своята историческа политика от късното средновековие, когато Москва се обяви за \"трети Рим\" и преследваше \"събирането на руски земи\", съвременна Украйна, която дълго време беше без държавност, започна да развива и възстановява истинската си история след независимостта през 1991 г. Тя също така ще развие собствена историческа политика.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"cs": { key:"value": string:"<i>Jak Ukrajinci udělali své první kroky v objevování vlastní historie, začali odhalovat bohatství dříve zakázaných témat a postav. Po nezávislosti země se výměna akademického výzkumu mezi ukrajinskými a západními historiky stala možnou. To významně přispělo k formování historické politiky Ukrajiny, která byla v mnoha případech v přímém protikladu k interpretaci historie Kreml. Není překvapením, že historie a paměť jsou klíčovými komponenty ruské války proti Ukrajině. </i>\r\n\r\nHistorie a paměť týkající se událostí minulosti byly vždy, a stále jsou, mocnými nástroji ve vztazích mezi Ukrajinou a Ruskem. Zatímco Rusko se snažilo formovat svou historickou politiku od pozdního středověku, kdy se Moskva prohlásila za \"třetí Řím\" a usilovala o \"shromáždění ruských zemí\", moderní Ukrajina, která byla dlouho bez státnosti, začala po nezávislosti v roce 1991 rozvíjet a obnovovat svou pravou historii. Také by vyvinula svou vlastní historickou politiku.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"de": { key:"value": string:"<i>Als die Ukrainer ihre ersten Schritte unternahmen, um ihre eigene Geschichte zu erkunden, begannen sie, einen Reichtum an zuvor verbotenen Themen und Figuren zu entdecken. Nach der Unabhängigkeit des Landes wurde der Austausch akademischer Forschungen zwischen ukrainischen und westlichen Historikern möglich. Dies trug erheblich zur Gestaltung der historischen Politik der Ukraine bei, die in vielen Fällen auch in direktem Widerspruch zur Interpretation der Geschichte durch den Kreml stand. Es ist nicht überraschend, dass Geschichte und Erinnerung Schlüsselkomponenten von Russlands Krieg gegen die Ukraine sind.</i> \n\nGeschichte und Erinnerung in Bezug auf die Ereignisse der Vergangenheit waren immer mächtige Werkzeuge in den Beziehungen zwischen der Ukraine und Russland und sind es immer noch. Während Russland seit dem späten Mittelalter versucht hat, seine historische Politik zu gestalten, als Moskau sich als das „dritte Rom“ erklärte und die „Vereinigung der russischen Länder“ verfolgte, begann die moderne Ukraine, die lange Zeit ohne Staatlichkeit war, nach der Unabhängigkeit im Jahr 1991 ihre wahre Geschichte zu entwickeln und wiederherzustellen. Sie würde auch ihre eigene historische Politik entwickeln.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"el": { key:"value": string:"<i>Καθώς οι Ουκρανοί έκαναν τα πρώτα τους βήματα στην εξερεύνηση της δικής τους ιστορίας, άρχισαν να αποκαλύπτουν έναν πλούτο προηγουμένως απαγορευμένων θεμάτων και προσώπων. Μετά την ανεξαρτησία της χώρας, η ανταλλαγή ακαδημαϊκής έρευνας μεταξύ Ουκρανών και δυτικών ιστορικών κατέστη δυνατή. Αυτό συνέβαλε σημαντικά στη διαμόρφωση της ιστορικής πολιτικής της Ουκρανίας, η οποία ήταν επίσης σε πολλές περιπτώσεις σε άμεση αντίθεση με την ερμηνεία της ιστορίας από το Κρεμλίνο. Όπως ήταν αναμενόμενο, η ιστορία και η μνήμη είναι βασικά στοιχεία του πολέμου της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας.</i>\n\nΗ ιστορία και η μνήμη σχετικά με τα γεγονότα του παρελθόντος ήταν πάντα, και εξακολουθούν να είναι, ισχυρά εργαλεία στις σχέσεις μεταξύ Ουκρανίας και Ρωσίας. Ενώ η Ρωσία προσπαθούσε να διαμορφώσει την ιστορική της πολιτική από τα τέλη του Μεσαίωνα, όταν η Μόσχα δήλωσε τον εαυτό της «τρίτη Ρώμη» και επιδίωξε «τη συγκέντρωση των ρωσικών εδαφών», η σύγχρονη Ουκρανία, η οποία ήταν χωρίς κρατική υπόσταση για μεγάλο χρονικό διάστημα, άρχισε να αναπτύσσει και να αποκαθιστά την αληθινή της ιστορία μετά την ανεξαρτησία το 1991. Θα αναπτύξει επίσης τη δική της ιστορική πολιτική.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"en": { key:"value": string:"<i>As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Following the country’s independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy, which was also in many cases in direct opposition to the Kremlin’s interpretation of history. Unsurprisingly, history and memory are key components of Russia’s war against Ukraine. </i>\r\n\r\nHistory and memory regarding the events of the past have always been, and still are, powerful tools in relations between Ukraine and Russia. While Russia has tried to shape its historical policy since the late Middle Ages, when Moscow declared itself the “third Rome” and pursued “the gathering of Russian lands”, modern Ukraine, which was without statehood for a long time, began to develop and restore its true history after independence in 1991. It would also develop its own historical policy. ", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"es": { key:"value": string:"<i>A medida que los ucranianos daban sus primeros pasos en la exploración de su propia historia, comenzaron a descubrir una riqueza de temas y figuras previamente prohibidos. Tras la independencia del país, el intercambio de investigaciones académicas entre historiadores ucranianos y occidentales se volvió posible. Esto contribuyó significativamente a dar forma a la política histórica de Ucrania, que también estaba en muchos casos en directa oposición a la interpretación de la historia por parte del Kremlin. No es sorprendente que la historia y la memoria sean componentes clave de la guerra de Rusia contra Ucrania.</i> \n \nLa historia y la memoria respecto a los eventos del pasado siempre han sido, y siguen siendo, herramientas poderosas en las relaciones entre Ucrania y Rusia. Mientras que Rusia ha tratado de dar forma a su política histórica desde finales de la Edad Media, cuando Moscú se declaró a sí misma el “tercer Roma” y persiguió “la unificación de las tierras rusas”, la Ucrania moderna, que estuvo sin estado durante mucho tiempo, comenzó a desarrollar y restaurar su verdadera historia tras la independencia en 1991. También desarrollaría su propia política histórica.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"fi": { key:"value": string:"<i>Kun ukrainalaiset ottivat ensimmäiset askeleensa tutkiessaan omaa historiaansa, he alkoivat paljastaa runsaasti aiemmin kiellettyjä aiheita ja henkilöitä. Maan itsenäisyyden jälkeen akateemisen tutkimuksen vaihto ukrainalaisten ja länsimaisten historioitsijoiden välillä tuli mahdolliseksi. Tämä vaikutti merkittävästi Ukrainan historiallisten politiikkojen muotoutumiseen, joka oli myös monissa tapauksissa suoraan vastoin Kreml:n historiallista tulkintaa. Ei ole yllättävää, että historia ja muisti ovat keskeisiä komponentteja Venäjän sodassa Ukrainaa vastaan.</i>\n\nHistoria ja muisti menneistä tapahtumista ovat aina olleet, ja ovat edelleen, voimakkaita työkaluja Ukrainan ja Venäjän suhteissa. Vaikka Venäjä on yrittänyt muokata historiallista politiikkaansa myöhäisestä keskiajasta lähtien, jolloin Moskova julisti itsensä \"kolmanneksi Roomaksi\" ja pyrki \"venäläisten maiden kokoamiseen\", moderni Ukraina, joka oli pitkään ilman valtiollisuutta, alkoi kehittää ja palauttaa todellista historiaansa itsenäisyyden jälkeen vuonna 1991. Se kehittäisi myös oman historiallisten politiikkojen.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"fr": { key:"value": string:"<i>Alors que les Ukrainiens faisaient leurs premiers pas dans l'exploration de leur propre histoire, ils commençaient à découvrir une richesse de sujets et de figures auparavant interdits. Après l'indépendance du pays, l'échange de recherches académiques entre historiens ukrainiens et occidentaux est devenu possible. Cela a contribué de manière significative à façonner la politique historique de l'Ukraine, qui était également dans de nombreux cas en opposition directe à l'interprétation de l'histoire par le Kremlin. Sans surprise, l'histoire et la mémoire sont des composants clés de la guerre de la Russie contre l'Ukraine. </i>\n\nL'histoire et la mémoire concernant les événements du passé ont toujours été, et sont encore, des outils puissants dans les relations entre l'Ukraine et la Russie. Alors que la Russie a essayé de façonner sa politique historique depuis la fin du Moyen Âge, lorsque Moscou s'est déclaré le \"troisième Rome\" et a poursuivi \"le rassemblement des terres russes\", l'Ukraine moderne, qui a été sans État pendant longtemps, a commencé à développer et à restaurer sa véritable histoire après l'indépendance en 1991. Elle développerait également sa propre politique historique.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"hr": { key:"value": string:"<i>Dok su Ukrajinci poduzimali svoje prve korake u istraživanju vlastite povijesti, počeli su otkrivati bogatstvo prethodno zabranjenih tema i figura. Nakon neovisnosti zemlje, razmjena akademskih istraživanja između ukrajinskih i zapadnih povjesničara postala je moguća. To je značajno doprinijelo oblikovanju povijesne politike Ukrajine, koja je također u mnogim slučajevima bila u izravnoj suprotnosti s Kremljevom interpretacijom povijesti. Nije iznenađujuće što su povijest i sjećanje ključne komponente Rusova rata protiv Ukrajine. </i>\n\nPovijest i sjećanje o događajima iz prošlosti oduvijek su bili, a i dalje su, moćni alati u odnosima između Ukrajine i Rusije. Dok je Rusija pokušavala oblikovati svoju povijesnu politiku od kasnog srednjeg vijeka, kada je Moskva proglasila sebe \"trećim Rimom\" i nastojala \"okupljanje ruskih zemalja\", moderna Ukrajina, koja je dugo bila bez državnosti, počela je razvijati i obnavljati svoju pravu povijest nakon neovisnosti 1991. Također će razviti svoju vlastitu povijesnu politiku.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"hu": { key:"value": string:"<i>Az ukránok, amikor első lépéseiket tették saját történelmük felfedezésében, elkezdték feltárni a korábban tiltott témák és személyek gazdag tárházát. Az ország függetlensége után lehetővé vált az akadémiai kutatások cseréje ukrán és nyugati történészek között. Ez jelentősen hozzájárult Ukrajna történelmi politikájának formálásához, amely sok esetben közvetlen ellentétben állt a Kreml történelmi értelmezésével. Nem meglepő módon a történelem és az emlékezet kulcsfontosságú elemei Oroszország háborújának Ukrajna ellen.</i> \n\nA múlt eseményeivel kapcsolatos történelem és emlékezet mindig is, és még mindig, erőteljes eszközök voltak Ukrajna és Oroszország közötti kapcsolatokban. Míg Oroszország a késő középkortól próbálta formálni történelmi politikáját, amikor Moszkva „harmadik Rómának” nyilvánította magát és a „orosz földek egyesítését” tűzte ki célul, a modern Ukrajna, amely hosszú ideig állam nélkül létezett, 1991 után kezdte el fejleszteni és helyreállítani valódi történelmét. Ezenkívül saját történelmi politikáját is kidolgozta.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"it": { key:"value": string:"<i>Quando gli ucraini hanno iniziato a fare i loro primi passi nell'esplorare la propria storia, hanno cominciato a scoprire una ricchezza di argomenti e figure precedentemente vietati. Dopo l'indipendenza del paese, lo scambio di ricerche accademiche tra storici ucraini e occidentali è diventato possibile. Questo ha contribuito in modo significativo a plasmare la politica storica dell'Ucraina, che era anche in molti casi in diretta opposizione all'interpretazione della storia da parte del Cremlino. Non sorprende che storia e memoria siano componenti chiave della guerra della Russia contro l'Ucraina. </i>\r\n\r\nLa storia e la memoria riguardo agli eventi del passato sono sempre state, e lo sono ancora, potenti strumenti nelle relazioni tra Ucraina e Russia. Mentre la Russia ha cercato di plasmare la propria politica storica fin dalla fine del Medioevo, quando Mosca si dichiarò \"terzo Roma\" e perseguì \"la raccolta delle terre russe\", l'Ucraina moderna, che è stata senza statualità per lungo tempo, ha iniziato a sviluppare e ripristinare la propria vera storia dopo l'indipendenza nel 1991. Svilupperebbe anche la propria politica storica.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"nl": { key:"value": string:"<i>Toen Oekraïners hun eerste stappen zetten in het verkennen van hun eigen geschiedenis, begonnen ze een schat aan voorheen verboden onderwerpen en figuren te onthullen. Na de onafhankelijkheid van het land werd de uitwisseling van academisch onderzoek tussen Oekraïense en westerse historici mogelijk. Dit droeg aanzienlijk bij aan het vormgeven van Oekraïne's historische beleid, dat in veel gevallen ook in directe tegenstelling stond tot de interpretatie van de geschiedenis door het Kremlin. Het is dan ook niet verwonderlijk dat geschiedenis en geheugen sleutelcomponenten zijn van Rusland's oorlog tegen Oekraïne.</i> \n \nGeschiedenis en geheugen met betrekking tot de gebeurtenissen uit het verleden zijn altijd krachtige instrumenten geweest in de relaties tussen Oekraïne en Rusland, en dat zijn ze nog steeds. Terwijl Rusland sinds de late middeleeuwen heeft geprobeerd zijn historische beleid vorm te geven, toen Moskou zichzelf de \"derde Rome\" verklaarde en \"de samenvoeging van Russische landen\" nastreefde, begon het moderne Oekraïne, dat lange tijd zonder staatsvorming was, zijn ware geschiedenis te ontwikkelen en te herstellen na de onafhankelijkheid in 1991. Het zou ook zijn eigen historische beleid ontwikkelen.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"pl": { key:"value": string:"<i>Gdy Ukraińcy stawiali pierwsze kroki w odkrywaniu własnej historii, zaczęli ujawniać bogactwo wcześniej zakazanych tematów i postaci. Po uzyskaniu niepodległości przez kraj, wymiana badań akademickich między ukraińskimi a zachodnimi historykami stała się możliwa. Przyczyniło się to znacząco do kształtowania polityki historycznej Ukrainy, która w wielu przypadkach była w bezpośredniej opozycji do interpretacji historii przez Kreml. Nic dziwnego, że historia i pamięć są kluczowymi elementami wojny Rosji przeciwko Ukrainie. </i>\n\nHistoria i pamięć dotyczące wydarzeń z przeszłości zawsze były, i wciąż są, potężnymi narzędziami w relacjach między Ukrainą a Rosją. Podczas gdy Rosja próbowała kształtować swoją politykę historyczną od późnego średniowiecza, kiedy Moskwa ogłosiła się „trzecim Rzymem” i dążyła do „zjednoczenia rosyjskich ziem”, nowoczesna Ukraina, która przez długi czas była bezpaństwowa, zaczęła rozwijać i przywracać swoją prawdziwą historię po uzyskaniu niepodległości w 1991 roku. Rozwinęłaby również swoją własną politykę historyczną.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"pt": { key:"value": string:"<i>À medida que os ucranianos deram seus primeiros passos na exploração de sua própria história, começaram a descobrir uma riqueza de tópicos e figuras anteriormente proibidos. Após a independência do país, a troca de pesquisas acadêmicas entre historiadores ucranianos e ocidentais tornou-se possível. Isso contribuiu significativamente para moldar a política histórica da Ucrânia, que também estava, em muitos casos, em direta oposição à interpretação da história pelo Kremlin. Não surpreende que a história e a memória sejam componentes-chave da guerra da Rússia contra a Ucrânia. </i>\n\nA história e a memória em relação aos eventos do passado sempre foram, e ainda são, ferramentas poderosas nas relações entre a Ucrânia e a Rússia. Enquanto a Rússia tentou moldar sua política histórica desde o final da Idade Média, quando Moscou se declarou “terceira Roma” e buscou “a unificação das terras russas”, a moderna Ucrânia, que ficou sem soberania por um longo tempo, começou a desenvolver e restaurar sua verdadeira história após a independência em 1991. Também desenvolveria sua própria política histórica.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"ro": { key:"value": string:"<i>Pe măsură ce ucrainenii au făcut primii pași în explorarea propriei istorii, au început să descopere o bogăție de subiecte și figuri anterior interzise. După independența țării, schimbul de cercetări academice între istorici ucraineni și cei occidentali a devenit posibil. Acest lucru a contribuit semnificativ la conturarea politicii istorice a Ucrainei, care a fost de asemenea, în multe cazuri, în opoziție directă cu interpretarea Kremlinului asupra istoriei. Fără surpriză, istoria și memoria sunt componente cheie ale războiului Rusiei împotriva Ucrainei.</i>\n\nIstoria și memoria referitoare la evenimentele din trecut au fost întotdeauna, și încă sunt, instrumente puternice în relațiile dintre Ucraina și Rusia. În timp ce Rusia a încercat să-și contureze politica istorică încă din Evul Mediu târziu, când Moscova s-a declarat „al treilea Roma” și a urmărit „adunarea țărilor ruse”, Ucraina modernă, care a fost fără statalitate pentru o lungă perioadă de timp, a început să dezvolte și să restabilească adevărata sa istorie după independența din 1991. De asemenea, ar dezvolta propria sa politică istorică.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"ru": { key:"value": string:"<i>Когда украинцы начали свои первые шаги в исследовании собственной истории, они начали раскрывать богатство ранее запрещенных тем и фигур. После независимости страны обмен академическими исследованиями между украинскими и западными историками стал возможен. Это значительно способствовало формированию исторической политики Украины, которая также во многих случаях была в прямом противоречии с интерпретацией истории Кремлем. Неудивительно, что история и память являются ключевыми компонентами войны России против Украины. </i>\r\n\r\nИстория и память о событиях прошлого всегда были, и по-прежнему являются, мощными инструментами в отношениях между Украиной и Россией. В то время как Россия пыталась формировать свою историческую политику с конца Средневековья, когда Москва провозгласила себя «третьим Римом» и стремилась к «собранию русских земель», современная Украина, которая долгое время была без государственности, начала развивать и восстанавливать свою истинную историю после независимости в 1991 году. Она также разработает свою собственную историческую политику.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"sk": { key:"value": string:"<i>Keď Ukrajinci urobili svoje prvé kroky v objavovaní vlastnej histórie, začali odhaľovať bohatstvo predtým zakázaných tém a postáv. Po nezávislosti krajiny sa výmena akademického výskumu medzi ukrajinskými a západnými historikmi stala možnou. To významne prispelo k formovaniu historickej politiky Ukrajiny, ktorá bola v mnohých prípadoch priamo v opozícii voči interpretácii histórie Kremľa. Nie je prekvapením, že história a pamäť sú kľúčovými komponentmi vojny Ruska proti Ukrajine. </i>\n\nHistória a pamäť týkajúce sa udalostí minulosti boli vždy, a stále sú, mocnými nástrojmi vo vzťahoch medzi Ukrajinou a Ruskom. Kým Rusko sa snažilo formovať svoju historickú politiku od konca stredoveku, keď Moskva vyhlásila seba za “tretí Rím” a usilovala sa o “zhromaždenie ruských krajín”, moderná Ukrajina, ktorá bola dlhý čas bez štátnosti, začala rozvíjať a obnovovať svoju pravú históriu po nezávislosti v roku 1991. Taktiež by vyvinula svoju vlastnú historickú politiku.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"sv": { key:"value": string:"<i>När ukrainarna tog sina första steg i att utforska sin egen historia började de avtäcka en mängd tidigare förbjudna ämnen och personer. Efter landets oberoende blev utbytet av akademisk forskning mellan ukrainska och västerländska historiker möjligt. Detta bidrog avsevärt till att forma Ukrainas historiska politik, som också i många fall var i direkt opposition till Kremls tolkning av historien. Inte oväntat är historia och minne nyckelkomponenter i Rysslands krig mot Ukraina. </i>\n\nHistoria och minne angående händelserna i det förflutna har alltid varit, och är fortfarande, kraftfulla verktyg i relationerna mellan Ukraina och Ryssland. Medan Ryssland har försökt forma sin historiska politik sedan slutet av medeltiden, när Moskva utropade sig till \"det tredje Rom\" och strävade efter \"samlingen av ryska länder\", började det moderna Ukraina, som länge varit utan statlighet, att utveckla och återställa sin sanna historia efter oberoendet 1991. Det skulle också utveckla sin egen historiska politik.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"tr": { key:"value": string:"<i>Ukraynalılar kendi tarihlerini keşfetmeye ilk adımlarını attıkça, daha önce yasaklanmış birçok konu ve figürü ortaya çıkarmaya başladılar. Ülkenin bağımsızlığının ardından, Ukraynalı ve batılı tarihçiler arasında akademik araştırma alışverişi mümkün hale geldi. Bu, Ukrayna'nın tarihsel politikasının şekillenmesine önemli ölçüde katkıda bulundu; bu politika birçok durumda Kremlin'in tarih yorumuna doğrudan karşıtlık gösteriyordu. Beklenildiği gibi, tarih ve hafıza, Rusya'nın Ukrayna'ya karşı savaşının ana bileşenleridir.</i>\n\nGeçmişteki olaylarla ilgili tarih ve hafıza, her zaman güçlü araçlar olmuştur ve hala öyle olmaya devam etmektedir, Ukrayna ve Rusya arasındaki ilişkilerde. Rusya, 15. yüzyılın sonlarından itibaren, Moskova kendisini “üçüncü Roma” olarak ilan ettiğinde ve “Rus topraklarını toplama” peşine düştüğünde, tarihsel politikasını şekillendirmeye çalıştı; uzun süre devlet olmadan var olan modern Ukrayna, 1991'deki bağımsızlığından sonra gerçek tarihini geliştirmeye ve yeniden oluşturmaya başladı. Kendi tarihsel politikasını da geliştirecekti.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"uk": { key:"value": string:"<i>Коли українці зробили свої перші кроки в дослідженні власної історії, вони почали відкривати багатство раніше заборонених тем і постатей. Після здобуття незалежності країни обмін академічними дослідженнями між українськими та західними істориками став можливим. Це суттєво сприяло формуванню історичної політики України, яка також у багатьох випадках була в прямій опозиції до інтерпретації історії Кремлем. Не дивно, що історія та пам'ять є ключовими компонентами війни Росії проти України. </i>\n\nІсторія та пам'ять щодо подій минулого завжди були, і досі є, потужними інструментами у відносинах між Україною та Росією. Хоча Росія намагалася формувати свою історичну політику з пізнього середньовіччя, коли Москва оголосила себе \"третьим Римом\" і переслідувала \"збирання російських земель\", сучасна Україна, яка довгий час була без державності, почала розвивати та відновлювати свою справжню історію після незалежності у 1991 році. Вона також розвиватиме власну історичну політику.", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" } }, key:"contentTranslations": { key:"bg": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>След 1991 г. украинските исторически политики дълго време бяха в ембрионално състояние. През първото десетилетие, въпреки малката държавна подкрепа, дейностите бяха ограничени до парадигмен преход от съветския метод на изучаване на собствената история към подход, центриран около Украйна. Имаше много голям брой теми, които през предходните десетилетия, а дори и векове, на руската окупация бяха умишлено скрити, изкривени и фалшифицирани. Като правило, усилията и изследванията бяха изцяло основани на ентусиазма на изследователите и без стабилна държавна подкрепа. Колкото и трудно да беше, Националната академия на науките и нейните структурни единици, включително институти, посветени на историческите науки, бяха запазени.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Руският исторически политики се основават на простото присвояване на чужда история, особено когато става въпрос за успешна история на съседен народ, държава или личност. Понякога това противоречи на очевидни факти и здравия разум, но руската пропаганда упорито твърди, че всичко това е \"общо наследство\" – ние сме един народ и следователно вашият успех е наш. Така, през дългия период на управлението на Владимир Путин, политиката на паметта на Русия придоби ясни институционални форми. Въпреки това, основните задачи на тези институции не бяха да подкрепят научните изследвания за истинската история на народите, които съставляват Руската федерация, а по-скоро битката срещу историческите факти, които не съответстват на основната политическа линия. Това може да се види в тъжната съдба на неправителствената организация Мемориал, която, въпреки всички трудности, с които се сблъска, се опита да докладва истината за престъпленията на съветската партидържава.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Докато тук няма достатъчно място, за да се подчертаят всички аспекти на политиките на паметта на двете държави, ще бъдат разгледани ключови въпроси, включително спомена за Холомор; Втората световна война; Православната църква; и идеологията на </span><i><span>Руски мир</span></i><span>.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Холомор и неговите последици</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ще започна с един интересен случай, за който ми разказа приятел от Харков. Неговият приятел има семейство, съпруг и дъщеря. Те са щастливи, но когато тя вижда дъщеря си, има странно желание да я убие. В резултат на това, тази дама започна да посещава психолози за помощ. Накрая стана ясно, че по време на глада Холомор през 1932-33 г., за да оцелее, бабата на тази жена е убила и сварила собственото си дете и е спасила останалата част от семейството си от неизбежна смърт чрез този ужасен акт. Учените твърдят, че това е постгеноцидна травма, която може да се появи през поколенията, както в горния случай.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>По-старото поколение, което по чудо е оцелело през тези ужасни времена и престъпленията на сталинизма, завинаги ги е запомнило и никога не е имало добри чувства към миналото. В официалните съветски учебници няма споменаване на Холомор през 1932-33 г. в съветска Украйна. Това изненада възрастните хора, защото те помнеха истината. Те я припомняха и мълчаха, защото това беше единственият начин да избегнат преследване от съветското правителство. Освен това, когато заплахата от глад отново се появи, след Втората световна война през 1946-47 г., жителите на Днипро масово избягаха в западна Украйна, където все още нямаше колективни ферми. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Новата война на Русия срещу Украйна, която продължава вече 11 години, също има хранителен аспект. Въпреки ужасното си постгеноцидно наследство, Украйна през всичките години на независимостта си увеличи и възстанови земеделските си земи, на които е отглеждала зърно не само за собствените си нужди, но и за износ. След началото на пълномащабната инвазия през 2022 г. руските войски започнаха масово да изнасят захванатото зърно и да го продават като свое на страните от така наречения Глобален юг. В същото време те заплашваха да задържат хранителния износ, което би могло да създаде глад в други части на света. Това беше циничен ход, тъй като предишното престъпление срещу украинците като нация не беше наказано от международната общност. Москва безочливо го отрече през 20-ти век, точно както прави и сега.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Престъплението Холомор беше разкрито благодарение на изследването на тази ужасна страница от украинската история. Изследванията започнаха през 80-те години в Съединените щати и Канада чрез украинската диаспора. В резултат на това, Камарата на представителите на САЩ създаде подходяща разследваща комисия. Починалият американски историк Джеймс Мейс и неговият британски колега Робърт Конквест започнаха активно да се занимават с този въпрос (книгата на Конквест </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> беше публикувана през 1986 г. и стана достъпна в Украйна едва през средата на 90-те години). Работите на историците оставиха света потресен. По-късно, в края на перестройката на Горбачов, резултатите от изследванията на украинските учени, по-специално професор Станислав Кулчицки, започнаха да се появяват. Най-новите изследвания по този въпрос принадлежат на японския изследовател Гиораки Куромия и американско-британския изследовател Ан Апълбаум. Въпреки всички документални доказателства и заключения на демографи и репорти на западни журналисти от онова време, руското ръководство и неговата пета колона в Украйна – под формата на Партията на регионите, комунистите и други политически и обществени организации – продължават да отричат факта, че на територията на Украинската ССР е имало изкуствен глад. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Тази политика на отричане стана още по-агресивна след като Владимир Путин дойде на власт в Русия. Опозицията на тази история се засили след победата на опозиционния кандидат Виктор Юшченко на украинските президентски избори през 2005 г. Разбира се, това се случи след Оранжевата революция. Юшченко, когото Путин презираше, беше пряко ангажиран в популяризирането на международното признаване на Холомор като геноцид срещу украинската нация, което още повече ядосваше Кремъл.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Втората световна война – два погледа, две памети</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>След разпадането на Съветския съюз, носталгията по миналото величие и международно уважение нарасна в Русия. Неспокойните 90-те години, особено в ранните години, бяха белязани от хаос в постсъветското пространство. Стабилността, на която повечето хора в бившите съветски републики бяха свикнали, беше в недостиг. Руският народ, в частност, усети тази нестабилност остро, тъй като загуби доминиращия си геополитически статус. Президентът им, Борис Елцин, изглеждаше слаб, особено на международната сцена, предизвиквайки чувство на национално унижение, а не гордост. Освен това, критичната позиция на Елцин спрямо съветското минало, подчертаваща репресиите и бедността, само задълбочи такова недоволство, особено след като икономическите трудности не бяха изчезнали в постсъветска Русия.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Сред тази несигурност, един исторически наратив остана недосегаем: митологията около съветско-германската война от 1941-45 г. (известна в Русия като Велика отечествена война). След като Владимир Путин стана президент, подходът на държавата към историческата памет се промени. Образът на Сталин постепенно премина през реабилитация – представен като \"ефективен мениджър\", чиито брутални политики, макар и признати, бяха оправдани в името на великата цел за изграждане на суперсила. Отново, както в края на ерата на Брежнев, 9 май, денят, в който се отбелязва съветската победа над нацистка Германия, придоби почти свещено значение. Големите военни паради на Червения площад станаха начин за демонстриране на военната мощ на Русия като законен наследник на наследството на Съветския съюз.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>В същото време, ранните години на Втората световна война (1939-1941) и противоречивият пакт Молотов-Рибентроп – включително неговите тайни протоколи – бяха преинтерпретирани от руската пропаганда и прокремълските историци като Александър Дугин. Те твърдяха, че пактът е необходима мярка за защита на Съветския съюз от западна агресия. Този наратив помогна да се подчертае само съветската победа над нацистка Германия, принизявайки приноса на съюзниците в антихитлеровата коалиция.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>До 2010 г., тогава като министър-председател, Путин засили този ревизионистки наратив, заявявайки в телевизионно обръщение, че Червената армия би победила нацистка Германия дори и без участието на Украйна. Това беше поредният опит да се внуши на руснаците вяра в изключителната роля на тяхната нация в победата. Путин също се опита да реабилитира наследството на Сталин, като споменаваше известния му тост след войната за \"великия руски народ\". Междувременно, руската пропаганда многократно обвиняваше Украйна в сътрудничество с нацистите – понякога цитирайки реални случаи, но често ги фалшифицирайки или преувеличавайки. Особено внимание беше отделено на националистическите движения, като тези, водени от Степан Бандера и Андрей Мелник, докато удобно се пропускаше съществуването на Руския освободителен армейски корпус (РОА), ръководен от бившия съветски генерал Андрей Власов. Същото важи и за многобройни други пронацистки руски паравоенни формирования, включително казацки формирования.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>За да оправдае съвместната инвазия на Съветския съюз в Полша с нацистка Германия през септември 1939 г., Путин наскоро заяви, че Полша е провокирала агресията на Хитлер, като е отказала да изпълни исканията му, \"принуждавайки\" Германия да действа. Този ревизионистки аргумент служи не само за пренаписване на историята, но и за рационализиране на съвременната агресия на Русия срещу Украйна – използвайки предлози, които поразително напомнят на тези, използвани от нацистка Германия и Съветския съюз срещу Полша между двете световни войни. Все повече режимът на Путин черпи идеологическо вдъхновение както от съветския тоталитаризъм, така и от елементи на нацистката риторика. Още през 2017 г. крайни кръгове в Русия започнаха да обсъждат идеология, смесваща православно християнство, комунизъм и фашизъм. След пълномащабната инвазия на Украйна през 2022 г. тази концепция стана широко известна като \"Рашизъм\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>След Революцията на достойнството в Украйна през 2014 г. страната започна да отбелязва 8 май като Ден на паметта за загиналите във Втората световна война. 9 май остана Ден на победата, но обществената дискусия около тези дати се разви. Бяха направени усилия да се образова обществото относно различните исторически значения, като се подчертава, че 9 май е и Ден на Европа. Това беше ясен сигнал за прехода на Украйна към европейска интеграция и отхвърляне на историческите наративи на Русия.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Православната църква и </span></b><b><i><span>Руски мир</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Струва си да се припомни, че временното подчинение на Киевската митрополия на Московския патриархат през втората половина на 17-ти век се е случило с значителни нарушения на каноничното право. Киевският митрополит Силвестър беше скептичен към съюза между казака Хетман Богдан Хмелницки и Царството на Москва, създаден през 1654 г. в Переяслав, тъй като предвиждаше опасностите, които това представлява за автономията на Киевската митрополия.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>През 20-ти век украинците многократно се опитваха да възстановят независима украинска православна църква, свободна от контрола на Москва. Това движение набра скорост в последните години на Съветския съюз. През 1990 г. митрополит Мстислав (Степан Скрипник) се върна в Украйна от Съединените щати и беше избран за патриарх на Киев и на цяла Рус-Украйна на църковен събор. Този момент отбеляза началото на интензивна борба между Киев и Москва – не само за религиозната лоялност на вярващите, но и за контрол над църковната собственост и финансови ресурси. И двете страни участваха в исторически дебати и, понякога, в откровена манипулация на фактите. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>В резултат на тези спорове, три православни институции бяха официално регистрирани в Украйна, всяка от които включва името \"Православна църква\": Украинската православна църква (УПЦ) – която остана в единство с Московския патриархат; Украинската православна църква – Киевски патриархат (УПЦ-КП); и Украинската автокефална православна църква (УАПЦ).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Според православното канонично право, УПЦ-КП и УАПЦ бяха считани за некатолически от по-широкия православен свят, статус, който беше подсилен от Руската православна църква (РПЦ), която активно работеше за предотвратяване на тяхното признаване от други местни православни църкви. За да оправдае влиянието си върху религиозната сфера на Украйна, РПЦ, заедно с идеолога Дугин, популяризира концепцията за </span><i><span>Руски мир</span></i><span>. Тази идеология твърди, че въпреки политическите граници, съществува споделено \"руско духовно и културно пространство\", което се подсилва от религиозната единство. Фондацията \"Руски мир\" дори беше създадена и преди агресията на Русия срещу Украйна, клоновете й успешно функционираха в страната.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Историята на Крим допълнително илюстрира как религията и историческият ревизионизъм са били използвани, за да оправдаят експанзионизма на Русия. По време на незаконната анексия на Крим от Русия през 2014 г. както Путин, така и представители на Руската православна църква повториха псевдоисторически твърдения за предполагаемата историческа принадлежност на Крим към Русия.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ключов елемент на тази историческа манипулация се върти около християнизацията на Киевска Рус’. От 1988 г. Украйна отбелязва годишнината от кръщението на Рус’, което се е състояло в Киев, конкретно в водите на река Почайна (приток на Днепър). Въпреки това, Москва се опита да оспори историческото първенство на Киев, като подчертава, че княз Владимир (Владимир Велики) сам е бил кръстен в Херсонес (съвременен Севастопол, Крим), който по това време е принадлежал на Византийската империя. Като популяризира идеята, че \"истинското\" кръщение на Рус’ е станало в Крим, а не в Киев, Москва положи идеологическа основа за по-късната си анексия на полуострова – правейки Крим първата жертва на руската агресия срещу Украйна през 2014 г.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Въпреки силната опозиция от страна на патриарх Кирил и Кремъл, Украйна успешно напредна в стремежа си към църковна независимост. През декември 2018 г. беше свикан исторически местен събор в катедралата \"Света София\" в Киев, който събра представители на три православни църкви. Докато почти всички йерарси на УПЦ (Московски патриархат) бойкотираха събитието, двама митрополити – Симеон (Шостацки) и Александър (Драбинка) – участваха. УПЦ-КП и УАПЦ бяха напълно представени.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>На събора митрополит Епифаний (Сергей Думенко) беше избран за предстоятель на новосъединената Православна църква на Украйна (ПЦУ). На 6 януари 2019 г. в Истанбул той получи Томос за автокефалия от Вселенския патриарх Вартоломей, официално предоставяйки на ПЦУ независимост от Московския патриархат. Процесът на популяризиране на международното признаване на Православната църква на Украйна продължава, въпреки продължаващата съпротива от страна на Руската православна църква и нейните политически поддръжници.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Препотвърждаване на загубената история</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Докато украинците правеха първите си стъпки в изследването на собствената си история, те започнаха да разкриват богатство от преди забранени теми и фигури. Украйна отново откри своите писатели, като Улас Самчук, Иван Багряни и авторите на \"Изпълненото възраждане\", заедно с произведенията на Васил Стус. Омелян Притсак, който основа Украинския изследователски институт в Харвардския университет, се върна в Украйна от Съединените щати и донесе със себе си десетилетия на изследвания по украинската история.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>След декларацията за независимост на Украйна, обменът на академични изследвания между украински и западни историци стана възможен. Това значително допринесе за оформянето на историческата политика на Украйна. Докато първоначално хаотичен, този усилие по-късно стана по-структурирано и институционализирано. Учените започнаха да публикуват произведенията на историка Иван Крипякевич без цензура; да преиздават десеттомната </span><i><span>История на Украйна-Рус’</span></i><span> на Михаил Грушевски; и да превеждат и публикуват </span><i><span>Украйна: История</span></i><span> от канадския историк с украински произход Орест Субтелни.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>След Оранжевата революция, по време на президентството на Виктор Юшченко, историческата политика на Украйна и политиката на паметта започнаха да се оформят. Въпреки това, голяма част от обществото не разбра напълно инициативите на президента, очаквайки той да се фокусира вместо това върху икономическото развитие и подобряване на жизнените стандарти. Много граждани не отделиха време да прочетат конституцията, която очертава действителните правомощия на президента. В резултат на това, Юшченко приоритизира историческата политика като ключов аспект на международната стратегия на Украйна.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>За да подкрепи това усилие, беше създаден Украинският институт за национална памет, който беше моделиран по примера на Института за национална памет на Полша. Въпреки това, развитието на украинския институт беше бавно и той стана напълно оперативен едва след Революцията на достойнството под ръководството на Владимир Вятрович. Въпреки важността си, институтът се сблъска с хронично недофинансиране. След пълномащабната инвазия на Русия в Украйна, дейността му почти спря, тъй като настоящият му председател, Антон Дробович, се присъедини към Украинските въоръжени сили, за да се бори на фронтовата линия.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>За да се справят с пропуските в паметта и историческата политика на Украйна, млади учени стартираха инициатива, наречена Отвореното училище по история. Тази образователна програма, описана като \"исторически фронт\", беше подкрепена от млади полски изследователи от Ягелонския университет в Краков и Варшавския университет, които помогнаха за организирането на публични лекции в различни украински градове.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Защо политиката на паметта е толкова важна за Кремъл? Исторически, династията Романови търсеше всякакви възможни средства – легитимни или не – да свърже произхода на Руската империя със средновековната Киевска Рус’ и нейните владетели, като княз Владимир и княз Ярослав. Въпреки това, когато Екатерина II нареди всички древни хроники от манастирите в цялата империя, особено тези в украинските земи, да бъдат изпратени в Санкт Петербург, учените не намериха солидни исторически доказателства за връзката на Москва с Рус’. След като тези оригинални документи изчезнаха, нови \"копия\" на хрониките мистериозно се появиха, сега с референции към Москва, Владимир и други елементи, които удобно съвпадаха с руските имперски наративи. В украинското онлайн пространство има популярна шега, че Москва, официално само на 850 години, отчаяно се опитва да убеди Киев, град с над 1,500 години история, че всъщност е част от оригиналната родина на Русия.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Олексий Лиончук </strong>е историк и учител. Той има докторска степен от Института по история на Ягелонския университет (Полша) и е завършил магистратура по история в Държавния университет по хуманитарни науки в Ривне (Украйна). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"cs": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Po roce 1991 byly ukrajinské historické politiky dlouho v embryonálním stavu. Během prvního desetiletí, navzdory malému státnímu podpoře, byly aktivity omezeny na změnu paradigmatu od sovětské metody studování vlastní historie k přístupu zaměřenému na Ukrajinu. Bylo zde velmi velké množství témat, která byla během předchozích desetiletí, a dokonce i století, ruské okupace záměrně skrývána, zkreslována a falšována. Obecně platí, že úsilí a výzkum byly založeny pouze na nadšení výzkumníků a bez stabilní státní podpory. Jak obtížné to bylo, Národní akademie věd a její struktury, včetně institutů věnovaných historickým vědám, byly zachovány.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ruské historické politiky jsou založeny na jednoduchém přivlastnění si cizí historie, zejména když se jedná o úspěšný příběh sousedního národa, státu nebo osoby. Někdy to odporuje zřejmým faktům a zdravému rozumu, ale ruská propaganda tvrdohlavě tvrdí, že toto vše je „společné dědictví“ – jsme jeden národ, a tak váš úspěch je náš. Takže během dlouhého období vlády Vladimira Putina získala paměťová politika Ruska jasné institucionální formy. Hlavní úkoly těchto institucí však nebyly podporovat vědecký výzkum o pravé historii národů, které tvoří Ruskou federaci, ale spíše boj proti historickým faktům, která neodpovídají hlavní politické linii. To lze vidět na smutném osudu nevládní organizace Memorial, která se navzdory všem obtížím, kterým čelila, snažila hlásit pravdu o zločinech sovětského stranického státu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>I když zde není dostatek prostoru k vyzdvihnutí všech aspektů paměťových politik obou států, budou prozkoumány klíčové otázky, včetně vzpomínky na Holodomor; Druhou světovou válku; pravoslavnou církev; a ideologii </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (ruský svět).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor a jeho důsledky</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Začnu jedním zajímavým případem, o kterém mi vyprávěl přítel z Charkova. Jeho přítel má rodinu, manžela a dceru. Jsou šťastní, ale když vidí svou dceru, měla podivnou touhu ji zabít. V důsledku toho tato dáma začala navštěvovat psychology pro pomoc. Nakonec se ukázalo, že během hladomoru v letech 1932-33, aby přežila, tato žena zabila a uvařila své vlastní dítě a tím zachránila zbytek své rodiny před nevyhnutelnou smrtí. Vědci tvrdí, že se jedná o postgenocidní trauma, které se může objevovat napříč generacemi, jako v uvedeném případě.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Starší generace, která zázračně přežila tyto hrozné časy a zločiny stalinizmu, si je navždy pamatovala a nikdy neměla žádné dobré pocity k minulosti. V oficiálních sovětských učebnicích není zmínka o hladomoru v letech 1932-33 v sovětské Ukrajině. To starší lidi překvapilo, protože si pamatovali pravdu. Vzpomínali na to a mlčeli, protože to byla jediná cesta, jak se vyhnout pronásledování ze strany sovětské vlády. Navíc, když se znovu objevila hrozba hladu, po Druhé světové válce v letech 1946-47, obyvatelé z Dnipra masově utekli na západní Ukrajinu, kde ještě nebyly kolektivní farmy. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nová válka Ruska proti Ukrajině, která trvá 11 let, má také potravinový rozměr. Navzdory svému hroznému postgenocidnímu dědictví Ukrajina během všech let své nezávislosti zvýšila a obnovila své zemědělské půdy, na kterých pěstovala obilí nejen pro své vlastní potřeby, ale také na export. Po začátku plnohodnotné invaze v roce 2022 začaly ruské jednotky masivně exportovat zajaté obilí a prodávat je jako své vlastní zemím takzvaného Globálního Jihu. Zároveň hrozily zadržováním potravinových exportů, což by mohlo vytvořit hladomor v jiných částech světa. To byl cynický krok, protože předchozí zločin proti Ukrajincům jako národu nebyl potrestán mezinárodním společenstvím. Moskva to v 20. století bezostyšně popírala, stejně jako to dělá nyní.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zločin Holodomoru byl odhalen díky studiu této hrozné stránky ukrajinské historie. Výzkum začal v 80. letech v USA a Kanadě prostřednictvím ukrajinské diaspory. V důsledku toho vytvořil americký Sněmovní reprezentant příslušnou vyšetřovací komisi. Zemřelý americký historik James Mace a jeho britský kolega Robert Conquest se začali touto otázkou aktivně zabývat (Conquestova kniha </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> byla publikována v roce 1986 a byla v Ukrajině zpřístupněna až v polovině 90. let). Práce historiků otřásly světem. Později, na konci Gorbachevovy </span><i><span>perestrojky</span></i><span>, začaly vycházet výsledky výzkumu ukrajinských akademiků, zejména profesora Stanislava Kulchytského. Nejnovější výzkum v této oblasti patří japonskému výzkumníkovi Giorakimu Kuromiyovi a americko-britské výzkumnici Anne Applebaum. Navzdory všem dokumentárním důkazům a závěrům demografů a zprávám západních novinářů z té doby, ruské vedení a jeho pátá kolona na Ukrajině – ve formě Strany regionů, komunistů a dalších politických a veřejných organizací – nadále popírají fakt, že na území Ukrajinské SSR došlo k umělému hladomoru. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tato politika popírání se stala ještě agresivnější po příchodu Vladimira Putina k moci v Rusku. Odpor vůči této historii se zvýšil po vítězství opozičního kandidáta Viktora Juščenka v ukrajinských prezidentských volbách v roce 2005. Samozřejmě, že se to stalo po Oranžové revoluci. Juščenko, kterého Putin opovrhoval, byl přímo zapojen do prosazování mezinárodního uznání Holodomoru jako genocidy proti ukrajinskému národu, což Kreml ještě více rozčilovalo.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Druhá světová válka – dva pohledy, dvě vzpomínky</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po rozpadu Sovětského svazu vzrostla v Rusku nostalgie po minulém velikosti a mezinárodním respektu. Bouřlivé 90. léta, zejména v prvních letech, byla poznamenána chaosem po celém post-sovětském prostoru. Stabilita, na kterou si většina lidí v bývalých sovětských republikách zvykla, byla nedostatková. Ruští občané, zejména, tuto nestabilitu pociťovali ostře, protože ztratili svůj dominantní geopolitický status. Jejich prezident, Boris Jelcin, se jevil slabý, zejména na mezinárodní scéně, vyvolávající pocit národní ponížení spíše než hrdosti. Navíc, Jelcinův kritický postoj k sovětské minulosti, zdůrazňující represe a chudobu, pouze prohloubil takovou nespokojenost, zejména protože ekonomické potíže v post-sovětském Rusku nezmizely.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Uprostřed této nejistoty zůstal jeden historický narativ nedotčený: mýtus obklopující sovětsko-německou válku 1941-45 (známou v Rusku jako Velká vlastenecká válka). Po nástupu Vladimira Putina do funkce prezidenta se přístup státu k historické paměti změnil. Stalinův obraz postupně prošel rehabilitací – byl vykreslován jako „efektivní manažer“, jehož brutální politiky, ač uznávané, byly ospravedlněny v honbě za velkým cílem budování supervelmoci. Znovu, jako na konci Brežněvovy éry, 9. květen, den připomínající sovětské vítězství nad nacistickým Německem, nabyl téměř posvátného významu. Velké vojenské přehlídky na Rudém náměstí se staly způsobem, jak předvést vojenskou sílu Ruska jako právoplatného dědice odkazu Sovětského svazu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Současně byly první roky Druhé světové války (1939-1941) a kontroverzní Molotov-Ribbentropův pakt – včetně jeho tajných protokolů – reinterpretovány ruskou propagandou a pro-kremlinskými historiky jako Aleksandr Dugin. Tvrdili, že pakt byl nezbytným opatřením k ochraně Sovětského svazu před západní agresí. Tento narativ pomohl podnítit postupné zdůrazňování čistě sovětského vítězství nad nacistickým Německem, zatímco se zmenšovaly příspěvky spojenců v protihitlerovské koalici.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Do roku 2010, tehdy jako premiér, Putin posílil tento revizionistický narativ, když v televizním projevu prohlásil, že Rudá armáda by porazila nacistické Německo i bez ukrajinské účasti. To byl další pokus vštípit Rusům víru v exkluzivní roli jejich národa ve vítězství. Putin se také snažil rehabilitovat Stalinovo dědictví odkazem na jeho slavný přípitek po válce „velkému ruskému národu“. Mezitím ruská propaganda opakovaně obviňovala Ukrajinu ze spolupráce s nacisty – někdy citovala skutečné případy, ale často je vymýšlela nebo přeháněla. Zvláštní pozornost byla věnována nacionalistickým hnutím, jako byla ta vedená Stepanem Banderou a Andrijem Melnykem, přičemž se pohodlně opomíjela existence Ruské osvobozenecké armády (RLA), vedené bývalým sovětským generálem Andrejem Vlasovem. To platilo také pro řadu dalších pro-nacistických ruských paramilitárních jednotek, včetně kozáckých formací.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby ospravedlnil společnou invazi Sovětského svazu do Polska s nacistickým Německem v září 1939, Putin nedávno prohlásil, že Polsko vyprovokovalo Hitlerovu agresi tím, že odmítlo splnit jeho požadavky, čímž „donutilo“ Německo jednat. Tento revizionistický argument slouží nejen k přepsání historie, ale také k racionalizaci moderní agrese Ruska proti Ukrajině – s použitím záminek, které jsou nápadně podobné těm, které používalo jak nacistické Německo, tak Sovětský svaz proti meziválečnému Polsku. Stále více Putinův režim čerpá ideologickou inspiraci jak z sovětského totalitarismu, tak z prvků nacistické rétoriky. Již v roce 2017 začaly okrajové kruhy v Rusku diskutovat o ideologii, která mísí pravoslavné křesťanství, komunismus a fašismus. Po plnohodnotné invazi na Ukrajinu v roce 2022 se tento koncept stal široce známým jako „Rashismus“.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po revoluci důstojnosti v roce 2014 začala Ukrajina slavit 8. květen jako Den paměti těch, kteří zahynuli během Druhé světové války. 9. květen zůstal Dnem vítězství, ale veřejná diskuse kolem těchto dat se vyvinula. Byly učiněny snahy vzdělávat veřejnost o jejich odlišných historických významech, přičemž se zdůraznilo, že 9. květen je také Dnem Evropy. To byl jasný signál o posunu Ukrajiny směrem k evropské integraci a odmítnutí historických narativů Ruska.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Pravoslavná církev a </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Stojí za to připomenout, že dočasné podřízení kyjevské metropole moskevskému patriarchátu v druhé polovině 17. století proběhlo s významnými porušeními kanonického práva. Kyjevský metropolita Sylvestr byl skeptický vůči alianci mezi kozáckým hetmanem Bohdanem Chmelnickým a Moskevským carstvím, která byla vytvořena v roce 1654 v Perejaslavi, protože předvídal nebezpečí, které to představovalo pro autonomii kyjevské metropole.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Během 20. století Ukrajinci opakovaně usilovali o obnovení nezávislé ukrajinské pravoslavné církve osvobozené od moskevské kontroly. Toto hnutí získalo na síle v posledních letech Sovětského svazu. V roce 1990 se metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) vrátil z USA na Ukrajinu a byl zvolen patriarchou Kyjeva a celé Rusi-Ukrajiny na církevním sněmu. Tento okamžik znamenal začátek intenzivního boje mezi Kyjevem a Moskvou – nejen o náboženskou věrnost věřících, ale také o kontrolu nad církevním majetkem a finančními zdroji. Obě strany se zapojily do historických debat a občas i do otevřené manipulace s fakty. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>V důsledku těchto sporů byly na Ukrajině oficiálně registrovány tři pravoslavné instituce, z nichž každá obsahovala název „Pravoslavná církev“: Ukrajinská pravoslavná církev (UOC) – která zůstala v jednotě s moskevským patriarchátem; Ukrajinská pravoslavná církev – Kyjevský patriarchát (UOC-KP); a Ukrajinská autocefalní pravoslavná církev (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Podle pravoslavného kanonického práva byly UOC-KP a UAOC považovány za nekanonické širším pravoslavným světem, což byl status posílený Ruskou pravoslavnou církví (ROC), která aktivně pracovala na tom, aby zabránila jejich uznání jinými místními pravoslavnými církvemi. Aby ospravedlnila svůj vliv na náboženskou sféru Ukrajiny, ROC spolu s ideologem Duginem propagovala koncept </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> („ruský svět“). Tato ideologie tvrdí, že navzdory politickým hranicím existuje sdílený „ruský duchovní a kulturní prostor“, který je posílen náboženskou jednotou. Dokonce byla založena nadace Russkiy Mir a před ruskou agresí proti Ukrajině její pobočky úspěšně fungovaly v zemi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Historie Krymu dále ilustruje, jak byly náboženství a historický revizionismus použity k ospravedlnění ruského expanzionismu. Během nelegální anexi Krymu Ruskem v roce 2014 opakovali jak Putin, tak zástupci Ruské pravoslavné církve pseudo-historické tvrzení o údajném historickém náležení Krymu k Rusku.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Klíčovým prvkem této historické manipulace je křesťanizace Kyjevské Rusi. Od roku 1988 Ukrajina slaví výročí Křtu Rusi, který se konal v Kyjevě, konkrétně ve vodách řeky Pochaina (přítok Dněpru). Nicméně Moskva se snažila zpochybnit historickou primaci Kyjeva tím, že zdůraznila, že princ Volodymyr (Vladimir Veliký) byl sám pokřtěn v Chersonesu (dnešní Sevastopol, Krym), který v té době patřil Byzantské říši. Propagováním myšlenky, že „pravý“ křest Rusi se odehrál na Krymu, nikoli v Kyjevě, položila Moskva ideologický základ pro svou pozdější anexi poloostrova – což učinilo Krym první obětí ruské agrese proti Ukrajině v roce 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Navzdory silnému odporu patriarchu Kirilla a Kremlu, Ukrajina úspěšně pokročila ve svém úsilí o církevní nezávislost. V prosinci 2018 byl na historickém místním sněmu v katedrále sv. Sofie v Kyjevě shromážděn zástupci tří pravoslavných církví. Zatímco téměř všichni hierarchové UOC (moskevského patriarchátu) se této akce zúčastnili, dva metropolité – Simeon (Šostacký) a Oleksandr (Drabynka) – se zúčastnili. UOC-KP a UAOC byly plně zastoupeny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na sněmu byl metropolita Epifanij (Serhij Dumenko) zvolen primasem nově sjednocené pravoslavné církve Ukrajiny (OCU). Dne 6. ledna 2019 v Istanbulu obdržel Tomos o autocefalitě od ekumenického patriarchu Bartoloměje, který oficiálně udělil OCU nezávislost od moskevského patriarchátu. Proces prosazování mezinárodního uznání pravoslavné církve Ukrajiny pokračuje, navzdory pokračujícímu odporu ze strany Ruské pravoslavné církve a jejích politických podporovatelů.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Znovuobjevování ztracené historie</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Jak Ukrajinci udělali své první kroky v prozkoumávání vlastní historie, začali odhalovat bohatství dříve zakázaných témat a postav. Ukrajina znovuobjevila své vlastní spisovatele, jako jsou Ulas Samčuk, Ivan Bahriany a autoři „Popravené renesance“, spolu s díly Vasyl Stusa. Omeljan Pritsak, který založil Ukrajinský výzkumný institut na Harvardově univerzitě, se vrátil na Ukrajinu z USA a přinesl s sebou desetiletí vědeckého bádání o ukrajinské historii.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po vyhlášení nezávislosti Ukrajiny se stala možnou výměna akademického výzkumu mezi ukrajinskými a západními historiky. To významně přispělo k formování historické politiky Ukrajiny. Zatímco zpočátku byla chaotická, toto úsilí se později stalo strukturovanějším a institucionalizovanějším. Vědci začali publikovat práce historika Ivana Krypiakevyče bez cenzury; znovu tisknout deseti svazkovou </span><i><span>Historii Ukrajiny-Rus’</span></i><span> Mykhaila Hruševského; a překládat a publikovat </span><i><span>Ukrajina: Historie</span></i><span> od kanadského historika ukrajinského původu Oresta Subtelného.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po Oranžové revoluci, během prezidentství Viktora Juščenka, začala historická politika Ukrajiny a paměťové politiky nabývat tvar. Nicméně většina společnosti plně nepochopila prezidentovy iniciativy, očekávajíc, že se místo toho zaměří na ekonomický rozvoj a zlepšení životních podmínek. Mnoho občanů si nenašlo čas na přečtení ústavy, která vymezuje skutečné pravomoci prezidenta. V důsledku toho Juščenko upřednostnil historickou politiku jako klíčový aspekt mezinárodní strategie Ukrajiny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby podpořil toto úsilí, byl založen Ukrajinský institut národní paměti, který byl modelován podle Polského institutu národní paměti. Nicméně vývoj ukrajinského institutu byl pomalý a plně funkční se stal až po revoluci důstojnosti pod vedením Volodymyra Viatrovyče. Navzdory své důležitosti se institut potýkal s chronickým nedofinancováním. Po plnohodnotné invazi Ruska na Ukrajinu téměř zastavil svou činnost, protože jeho současný předseda, Anton Drobovyč, se připojil k ukrajinským ozbrojeným silám, aby bojoval na frontě.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby se vyrovnali s mezerami v paměti a historické politice Ukrajiny, mladí vědci zahájili iniciativu nazvanou Otevřená škola historie. Tento vzdělávací program, popisovaný jako „historická fronta“, byl podporován mladými polskými výzkumníky z Jagellonské univerzity v Krakově a Varšavské univerzity, kteří pomohli organizovat veřejné přednášky v různých ukrajinských městech.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Proč jsou paměťové politiky pro Kreml tak důležité? Historicky se dynastie Romanovců snažila o všechny možné prostředky – legitimní nebo jiné – spojit původ Ruské říše se středověkou Kyjevskou Rusí a jejími vládci, jako byli princ Volodymyr a princ Jaroslav. Nicméně, když Kateřina II. nařídila, aby všechny starobylé kroniky z klášterů po celé říši, zejména ty na ukrajinských územích, byly zaslány do Petrohradu, vědci nenašli žádné solidní historické důkazy o spojení Moskvy s Rusí. Poté, co tyto původní dokumenty zmizely, se mysteriózně objevily nové „kopie“ kronik, které nyní obsahovaly odkazy na Moskvu, Vladimíra a další prvky, které pohodlně ladily s ruskými imperiálními narativy. V ukrajinském online prostoru je populární vtip, že Moskva, oficiálně pouze 850 let stará, se zoufale snaží přesvědčit Kyjev, město s více než 1 500 lety historie, že je vlastně součástí původní vlasti Ruska.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je historik a učitel. Má doktorát z Historického institutu Jagellonské univerzity (Polsko) a získal magisterský titul v historii na Rivenské státní univerzitě humanitních věd (Ukrajina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"de": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Nach 1991 befanden sich die ukrainischen Geschichtspolitiken lange Zeit in einem embryonalen Zustand. Während des ersten Jahrzehnts, trotz geringer staatlicher Unterstützung, beschränkten sich die Aktivitäten auf einen Paradigmenwechsel weg von der sowjetischen Methode, die eigene Geschichte zu studieren, hin zu einem auf die Ukraine zentrierten Ansatz. Es gab eine sehr große Anzahl von Themen, die über die vorhergehenden Jahrzehnte und sogar Jahrhunderte der russischen Besatzung absichtlich verschleiert, verzerrt und verfälscht wurden. In der Regel basierten die Bemühungen und Forschungen ausschließlich auf dem Enthusiasmus der Forscher und ohne stabile staatliche Unterstützung. So schwierig es auch war, die Nationale Akademie der Wissenschaften und ihre strukturellen Einheiten, einschließlich der Institute für Geschichtswissenschaften, wurden erhalten.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Die russischen Geschichtspolitiken basieren auf der einfachen Aneignung der Geschichte anderer, insbesondere wenn es sich um eine Erfolgsgeschichte eines benachbarten Volkes, Staates oder einer Person handelt. Manchmal widerspricht dies offensichtlichen Fakten und dem gesunden Menschenverstand, aber die russische Propaganda behauptet hartnäckig, dass dies alles „gemeinsames Erbe“ sei – wir sind eine Nation und euer Erfolg ist unser. So hat die Gedächtnispolitik Russlands über den langen Zeitraum von Wladimir Putins Herrschaft klare institutionelle Formen angenommen. Doch die Hauptaufgaben dieser Institutionen bestanden nicht darin, wissenschaftliche Forschungen zur wahren Geschichte der Nationen, die die Russische Föderation bilden, zu unterstützen, sondern vielmehr im Kampf gegen historische Fakten, die nicht mit der Hauptpolitik übereinstimmen. Dies zeigt sich im traurigen Schicksal der Nichtregierungsorganisation Memorial, die trotz aller Schwierigkeiten, mit denen sie konfrontiert war, versuchte, die Wahrheit über die Verbrechen des sowjetischen Partei-Staates zu berichten.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Obwohl hier nicht genug Platz ist, um alle Aspekte der Gedächtnispolitiken beider Staaten hervorzuheben, werden zentrale Themen untersucht, einschließlich des Gedenkens an den Holodomor; den Zweiten Weltkrieg; die Orthodoxe Kirche; und die Ideologie des </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (russische Welt).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor und seine Folgen</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ich beginne mit einem interessanten Fall, von dem mir ein Freund aus Charkiw erzählt hat. Sein Freund hat eine Familie, einen Ehemann und eine Tochter. Sie sind glücklich, aber wenn sie ihre Tochter sieht, hat sie den seltsamen Wunsch, sie zu töten. Infolgedessen begann diese Dame, Psychologen um Hilfe zu bitten. Schließlich stellte sich heraus, dass die Großmutter dieser Frau während der Holodomor-Hungersnot von 1932-33, um zu überleben, ihr eigenes Kind tötete und kochte und den Rest ihrer Familie durch diesen schrecklichen Akt vor dem drohenden Tod rettete. Wissenschaftler behaupten, dass dies post-genozidale Traumata sind, die über Generationen hinweg auftreten können, wie im obigen Fall.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Die ältere Generation, die diese schrecklichen Zeiten und die Verbrechen des Stalinismus auf wundersame Weise überlebt hat, erinnert sich für immer daran und hatte nie gute Gefühle über die Vergangenheit. In offiziellen sowjetischen Lehrbüchern gibt es keine Erwähnung des Holodomor von 1932-33 in der sowjetischen Ukraine. Dies überraschte die älteren Menschen, weil sie die Wahrheit kannten. Sie erinnerten sich daran und schwiegen, denn es war der einzige Weg, um Verfolgung durch die sowjetische Regierung zu vermeiden. Darüber hinaus flohen, als die Hungergefahr nach dem Zweiten Weltkrieg 1946-47 erneut auftrat, die Bewohner von Dnipro massenhaft in die westliche Ukraine, wo es noch keine Kolchosen gab. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Der neue Krieg Russlands gegen die Ukraine, der seit 11 Jahren andauert, hat auch eine Ernährungsperspektive. Trotz seines schrecklichen post-genozidalen Erbes hat die Ukraine während all der Jahre ihrer Unabhängigkeit ihre landwirtschaftlichen Flächen vergrößert und wiederhergestellt, auf denen sie Getreide nicht nur für den eigenen Bedarf, sondern auch für den Export anbaut. Nach Beginn der umfassenden Invasion im Jahr 2022 begannen die russischen Truppen, das erbeutete Getreide massenhaft zu exportieren und es als ihr eigenes an die Länder des sogenannten Globalen Südens zu verkaufen. Gleichzeitig drohten sie, die Lebensmittelexporte zurückzuhalten, was in anderen Teilen der Welt eine Hungersnot hätte auslösen können. Dies war ein zynischer Schritt, da das vorherige Verbrechen gegen die Ukrainer als Nation von der internationalen Gemeinschaft nicht bestraft wurde. Moskau leugnete dies im 20. Jahrhundert dreist, genau wie es das jetzt tut.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Das Verbrechen des Holodomor wurde dank der Untersuchung dieser schrecklichen Seite der ukrainischen Geschichte aufgedeckt. Die Forschung begann in den 1980er Jahren in den Vereinigten Staaten und Kanada über die ukrainische Diaspora. Infolgedessen gründete das US-Repräsentantenhaus eine entsprechende Untersuchungskommission. Der verstorbene amerikanische Historiker James Mace und sein britischer Kollege Robert Conquest begannen, sich aktiv mit diesem Thema zu befassen (Conquests Buch </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> wurde 1986 veröffentlicht und war in der Ukraine erst Mitte der 1990er Jahre erhältlich). Die Arbeiten der Historiker haben die Welt erschüttert. Später, am Ende von Gorbatschows </span><i><span>Perestroika</span></i><span>, begannen die Ergebnisse der Forschungen ukrainischer Akademiker, insbesondere von Professor Stanislav Kulchytskyi, aufzutauchen. Die aktuellsten Forschungen zu diesem Thema stammen von dem japanischen Forscher Gioraki Kuromiya und der amerikanisch-britischen Forscherin Anne Applebaum. Trotz aller dokumentarischen Beweise und der Schlussfolgerungen von Demografen und Berichten westlicher Journalisten aus dieser Zeit leugnet die russische Führung und ihre fünfte Kolonne in der Ukraine – in Form der Partei der Regionen, der Kommunisten und anderer politischer und öffentlicher Organisationen – weiterhin die Tatsache, dass auf dem Gebiet der ukrainischen SSR eine künstliche Hungersnot stattgefunden hat. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Diese Leugnungspolitik wurde noch aggressiver, nachdem Wladimir Putin in Russland an die Macht kam. Der Widerspruch zu dieser Geschichte verstärkte sich nach dem Sieg des Oppositionskandidaten Viktor Juschtschenko bei den ukrainischen Präsidentschaftswahlen 2005. Natürlich geschah dies nach der Orangen Revolution. Juschtschenko, den Putin verachtete, war direkt an der Förderung der internationalen Anerkennung des Holodomor als Völkermord an der ukrainischen Nation beteiligt, was den Kreml noch mehr verärgerte.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Zweiter Weltkrieg – zwei Ansichten, zwei Erinnerungen</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nach dem Zusammenbruch der Sowjetunion wuchs in Russland die Nostalgie nach vergangener Größe und internationalem Respekt. Die turbulenten 1990er Jahre, insbesondere in den frühen Jahren, waren von Chaos im gesamten postsowjetischen Raum geprägt. Stabilität, an die die meisten Menschen in den ehemaligen Sowjetrepubliken gewöhnt waren, war Mangelware. Die russischen Bürger, insbesondere, spürten diese Instabilität akut, da sie ihren dominierenden geopolitischen Status verloren. Ihr Präsident, Boris Jelzin, erschien schwach, insbesondere auf der internationalen Bühne, was ein Gefühl nationaler Demütigung anstelle von Stolz hervorrief. Darüber hinaus vertiefte Jelzins kritische Haltung zur sowjetischen Vergangenheit, die Repression und Armut hervorhob, nur das Unbehagen, insbesondere da die wirtschaftlichen Schwierigkeiten in Russland nach der Sowjetunion nicht verschwunden waren.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Inmitten dieser Unsicherheit blieb eine historische Erzählung unberührt: der Mythos um den sowjetisch-deutschen Krieg von 1941-45 (in Russland als der Große Vaterländische Krieg bekannt). Nachdem Wladimir Putin Präsident wurde, änderte sich der staatliche Ansatz zur historischen Erinnerung. Stalins Bild wurde allmählich rehabilitiert – er wurde als „effektiver Manager“ dargestellt, dessen brutale Politiken, obwohl anerkannt, im Dienste des großen Ziels der Schaffung einer Supermacht gerechtfertigt wurden. Einmal mehr, wie in der späten Breschnew-Ära, erhielt der 9. Mai, der Tag, der den sowjetischen Sieg über Nazi-Deutschland gedenkt, eine nahezu heilige Bedeutung. Große Militärparaden auf dem Roten Platz wurden zu einem Weg, Russlands militärische Macht als rechtmäßigen Erben des Erbes der Sowjetunion zu präsentieren.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Gleichzeitig wurden die frühen Jahre des Zweiten Weltkriegs (1939-1941) und der umstrittene Molotow-Ribbentrop-Pakt – einschließlich seiner geheimen Protokolle – von der russischen Propaganda und pro-kremlischen Historikern wie Alexander Dugin umgedeutet. Sie argumentierten, dass der Pakt eine notwendige Maßnahme war, um die Sowjetunion vor westlicher Aggression zu schützen. Diese Erzählung half, die Betonung ausschließlich auf den sowjetischen Sieg über Nazi-Deutschland zu lenken und die Beiträge der Alliierten in der Anti-Hitler-Koalition zu schmälern.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bis 2010 verstärkte Putin als Ministerpräsident diese revisionistische Erzählung und behauptete in einer Fernsehansprache, dass die Rote Armee Nazi-Deutschland auch ohne ukrainische Beteiligung besiegt hätte. Dies war ein weiterer Versuch, den Russen den Glauben an die exklusive Rolle ihrer Nation im Sieg einzuflößen. Putin versuchte auch, Stalins Erbe zu rehabilitieren, indem er auf seinen berühmten Toast nach dem Krieg auf die „große russische Nation“ verwies. In der Zwischenzeit beschuldigte die russische Propaganda wiederholt die Ukraine der Zusammenarbeit mit den Nazis – manchmal unter Berufung auf echte Fälle, oft aber auch erfunden oder übertrieben. Besonderes Augenmerk wurde auf nationalistische Bewegungen gelegt, wie die von Stepan Bandera und Andriy Melnyk geleiteten, während die Existenz der Russischen Befreiungsarmee (RLA), die von dem ehemaligen sowjetischen General Andrei Wlasow geleitet wurde, bequem ausgelassen wurde. Dies galt auch für zahlreiche andere pro-nazistische russische paramilitärische Einheiten, einschließlich der Kosakenformationen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Um die gemeinsame Invasion der Sowjetunion mit Nazi-Deutschland im September 1939 zu rechtfertigen, behauptete Putin kürzlich, dass Polen Hitlers Aggression provoziert habe, indem es sich weigerte, seinen Forderungen nachzukommen, und damit Deutschland „zwang“, zu handeln. Dieses revisionistische Argument dient nicht nur dazu, die Geschichte umzuschreiben, sondern auch, Russlands eigene moderne Aggression gegen die Ukraine zu rationalisieren – unter Verwendung von Vorwänden, die auffallend ähnlich sind denen, die sowohl Nazi-Deutschland als auch die Sowjetunion gegen das zwischenkriegszeitliche Polen verwendeten. Zunehmend schöpft Putins Regime ideologische Inspiration sowohl aus dem sowjetischen Totalitarismus als auch aus Elementen der nationalsozialistischen Rhetorik. Bereits 2017 begannen Randgruppen in Russland, über eine Ideologie zu diskutieren, die Orthodoxes Christentum, Kommunismus und Faschismus verbindet. Nach der umfassenden Invasion der Ukraine im Jahr 2022 wurde dieses Konzept weithin als „Rashismus“ bekannt.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nach der Revolution der Würde 2014 begann die Ukraine, den 8. Mai als Tag des Gedenkens an die im Zweiten Weltkrieg Gefallenen zu begehen. Der 9. Mai blieb der Tag des Sieges, aber die öffentliche Diskussion über diese Daten entwickelte sich. Es wurden Anstrengungen unternommen, die Öffentlichkeit über ihre unterschiedlichen historischen Bedeutungen aufzuklären, während betont wurde, dass der 9. Mai auch der Europatag ist. Dies war ein klares Signal für den Wandel der Ukraine in Richtung europäischer Integration und eine Ablehnung der historischen Narrative Russlands.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Orthodoxe Kirche und </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Es ist erwähnenswert, dass die vorübergehende Unterordnung der Kiewer Metropolie unter das Moskauer Patriarchat in der zweiten Hälfte des 17. Jahrhunderts mit erheblichen Verletzungen des kanonischen Rechts erfolgte. Der Kiewer Metropolit Sylvestr war skeptisch gegenüber der Allianz zwischen dem Kosakenhetman Bohdan Chmelnyzkyj und dem Zarenreich Moskau, die 1654 in Perejaslaw gebildet wurde, da er die Gefahren vorausahnte, die dies für die Autonomie der Kiewer Metropolie mit sich brachte.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Im Laufe des 20. Jahrhunderts unternahmen die Ukrainer wiederholt Versuche, eine unabhängige ukrainische Orthodoxe Kirche zu schaffen, die frei von Moskaus Kontrolle ist. Diese Bewegung gewann in den letzten Jahren der Sowjetunion an Schwung. 1990 kehrte Metropolit Mstyslav (Stepan Skrypnyk) aus den Vereinigten Staaten in die Ukraine zurück und wurde auf einem Kirchenrat zum Patriarchen von Kiew und ganz Rus-Ukraine gewählt. Dieser Moment markierte den Beginn eines intensiven Kampfes zwischen Kiew und Moskau – nicht nur um die religiöse Treue der Gläubigen, sondern auch um die Kontrolle über Kirchenbesitz und finanzielle Ressourcen. Beide Seiten führten historische Debatten und manchmal die offensichtliche Manipulation von Fakten. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Als Ergebnis dieser Streitigkeiten wurden drei orthodoxe Institutionen offiziell in der Ukraine registriert, die jeweils den Namen „Orthodoxe Kirche“ tragen: die Ukrainische Orthodoxe Kirche (UOC) – die in Einheit mit dem Moskauer Patriarchat blieb; die Ukrainische Orthodoxe Kirche – Kiewer Patriarchat (UOC-KP); und die Ukrainische Autokephale Orthodoxe Kirche (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nach orthodoxem kanonischem Recht wurden die UOC-KP und UAOC von der breiteren orthodoxen Welt als nicht-kanonisch angesehen, ein Status, der von der Russischen Orthodoxen Kirche (ROC) verstärkt wurde, die aktiv daran arbeitete, ihre Anerkennung durch andere lokale orthodoxe Kirchen zu verhindern. Um ihren Einfluss auf die religiöse Sphäre der Ukraine zu rechtfertigen, förderte die ROC, zusammen mit dem Ideologen Dugin, das Konzept des </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> („russische Welt“). Diese Ideologie behauptet, dass trotz politischer Grenzen ein gemeinsamer „russischer spiritueller und kultureller Raum“ existiert, der durch religiöse Einheit verstärkt wird. Die Russkiy Mir Stiftung wurde sogar gegründet und vor Russlands Aggression gegen die Ukraine operierten ihre Zweigstellen erfolgreich im Land.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Die Geschichte der Krim veranschaulicht weiter, wie Religion und historische Revisionismus genutzt wurden, um Russlands Expansionismus zu rechtfertigen. Während der illegalen Annexion der Krim durch Russland im Jahr 2014 wiederholten sowohl Putin als auch Vertreter der Russischen Orthodoxen Kirche pseudo-historische Ansprüche über die angebliche historische Zugehörigkeit der Krim zu Russland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ein zentrales Element dieser historischen Manipulation dreht sich um die Christianisierung der Kiewer Rus’. Seit 1988 feiert die Ukraine den Jahrestag der Taufe der Rus’, die in Kiew stattfand, konkret in den Gewässern des Pochaina-Flusses (einem Nebenfluss des Dnipro). Moskau versuchte jedoch, Kiews historische Vorherrschaft in Frage zu stellen, indem es betonte, dass Fürst Wladimir (Wladimir der Große) selbst in Chersones (dem heutigen Sewastopol, Krim) getauft wurde, das zu dieser Zeit zum Byzantinischen Reich gehörte. Indem es die Idee förderte, dass die „wahre“ Taufe der Rus’ in der Krim und nicht in Kiew stattfand, legte Moskau eine ideologische Grundlage für seine spätere Annexion der Halbinsel – wodurch die Krim zum ersten Opfer der russischen Aggression gegen die Ukraine im Jahr 2014 wurde.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Trotz des starken Widerstands von Patriarch Kirill und dem Kreml hat die Ukraine erfolgreich ihren Vorstoß zur kirchlichen Unabhängigkeit vorangetrieben. Im Dezember 2018 wurde ein historischer Lokalkonzil in der St. Sophia Kathedrale in Kiew einberufen, bei dem Vertreter von drei orthodoxen Kirchen zusammenkamen. Während fast alle Hierarchen der UOC (Moskauer Patriarchat) die Veranstaltung boykottierten, nahmen zwei Metropoliten – Simeon (Shostatskyi) und Oleksandr (Drabynka) – teil. Die UOC-KP und UAOC waren vollständig vertreten.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Auf dem Konzil wurde Metropolit Epiphaniy (Serhiy Dumenko) zum Primas der neu vereinigten Orthodoxen Kirche der Ukraine (OCU) gewählt. Am 6. Januar 2019 erhielt er in Istanbul das Tomos der Autokephalie von Ökumenischen Patriarch Bartholomäus, das der OCU offiziell die Unabhängigkeit vom Moskauer Patriarchat gewährte. Der Prozess zur Förderung der internationalen Anerkennung der Orthodoxen Kirche der Ukraine geht weiter, trotz des anhaltenden Widerstands der Russischen Orthodoxen Kirche und ihrer politischen Unterstützer.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Die verlorene Geschichte wiederentdecken</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Als die Ukrainer ihre ersten Schritte zur Erforschung ihrer eigenen Geschichte unternahmen, begannen sie, einen Reichtum an zuvor verbotenen Themen und Figuren zu entdecken. Die Ukraine entdeckte ihre eigenen Schriftsteller wieder, wie Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi und die Autoren der „Exekutierten Renaissance“, zusammen mit den Werken von Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, der das Ukrainische Forschungsinstitut an der Harvard-Universität gegründet hatte, kehrte aus den Vereinigten Staaten in die Ukraine zurück und brachte jahrzehntelange Forschung zur ukrainischen Geschichte mit sich.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nach der Unabhängigkeitserklärung der Ukraine wurde der Austausch akademischer Forschungen zwischen ukrainischen und westlichen Historikern möglich. Dies trug erheblich zur Gestaltung der historischen Politik der Ukraine bei. Während dieser anfänglich chaotische Versuch später strukturierter und institutionalisiert wurde. Wissenschaftler begannen, die Werke des Historikers Ivan Krypiakevych ohne Zensur zu veröffentlichen; die zehnbändige </span><i><span>Geschichte der Ukraine-Rus’</span></i><span> von Mykhailo Hrushevskyi nachzudrucken; und </span><i><span>Ukraine: A History</span></i><span> des kanadischen Historikers ukrainischer Abstammung Orest Subtelny zu übersetzen und zu veröffentlichen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nach der Orangen Revolution, während der Präsidentschaft von Viktor Juschtschenko, begannen die historische Politik und die Gedächtnispolitik der Ukraine Gestalt anzunehmen. Allerdings verstand ein großer Teil der Gesellschaft die Initiativen des Präsidenten nicht vollständig und erwartete, dass er sich stattdessen auf die wirtschaftliche Entwicklung und die Verbesserung des Lebensstandards konzentrierte. Viele Bürger nahmen sich nicht die Zeit, die Verfassung zu lesen, die die tatsächlichen Befugnisse des Präsidenten umreißt. Infolgedessen priorisierte Juschtschenko die historische Politik als einen Schlüsselbereich der internationalen Strategie der Ukraine.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Um diese Bemühungen zu unterstützen, wurde das Ukrainische Institut für Nationale Erinnerung gegründet, das nach dem polnischen Institut für Nationales Gedenken modelliert wurde. Die Entwicklung des ukrainischen Instituts verlief jedoch langsam, und es wurde erst nach der Revolution der Würde unter der Leitung von Volodymyr Viatrovych vollständig operational. Trotz seiner Bedeutung sah sich das Institut chronischer Unterfinanzierung gegenüber. Nach Russlands umfassender Invasion der Ukraine kamen seine Aktivitäten nahezu zum Stillstand, da sein derzeitiger Vorsitzender, Anton Drobovych, den ukrainischen Streitkräften beitrat, um an der Front zu kämpfen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Um Lücken in der Gedächtnis- und Geschichtspolitik der Ukraine zu schließen, starteten junge Wissenschaftler eine Initiative namens die Offene Schule der Geschichte. Dieses Bildungsprogramm, das als „historische Front“ beschrieben wird, wurde von jungen polnischen Forschern der Jagiellonen-Universität in Krakau und der Universität Warschau unterstützt, die geholfen haben, öffentliche Vorträge in verschiedenen ukrainischen Städten zu organisieren.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Warum ist die Gedächtnispolitik für den Kreml so wichtig? Historisch suchte die Romanow-Dynastie alle möglichen Mittel – legitime oder andere – um die Ursprünge des Russischen Reiches mit der mittelalterlichen Kiewer Rus’ und ihren Herrschern, wie Fürst Wladimir und Fürst Jaroslaw, zu verknüpfen. Als Katharina II. jedoch anordnete, dass alle alten Chroniken aus Klöstern im gesamten Reich, insbesondere aus den ukrainischen Ländern, nach St. Petersburg geschickt werden sollten, fanden Wissenschaftler keine soliden historischen Beweise für Moskaus Verbindung zur Rus’. Nachdem diese Originaldokumente verschwunden waren, tauchten neue „Kopien“ der Chroniken auf, die nun Verweise auf Moskau, Wladimir und andere Elemente enthielten, die bequem mit den russischen imperialen Narrativen übereinstimmten. Im ukrainischen Online-Raum gibt es einen beliebten Witz, dass Moskau, offiziell erst 850 Jahre alt, verzweifelt versucht, Kiew, einer Stadt mit über 1.500 Jahren Geschichte, zu überzeugen, dass es tatsächlich Teil von Russlands ursprünglichem Heimatland ist.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>ist Historiker und Lehrer. Er hat einen Doktortitel vom Institut für Geschichte der Jagiellonen-Universität (Polen) und einen Masterabschluss in Geschichte von der Staatlichen Universität für Geisteswissenschaften Rivne (Ukraine). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"el": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Μετά το 1991, οι ιστορικές πολιτικές της Ουκρανίας ήταν για μεγάλο χρονικό διάστημα σε εμβρυακή κατάσταση. Κατά την πρώτη δεκαετία, παρά την ελάχιστη κρατική υποστήριξη, οι δραστηριότητες περιορίστηκαν σε μια παραδειγματική στροφή μακριά από τη σοβιετική μέθοδο μελέτης της δικής τους ιστορίας σε μια προσέγγιση που επικεντρώνεται στην Ουκρανία. Υπήρχε ένας πολύ μεγάλος αριθμός θεμάτων που κατά τις προηγούμενες δεκαετίες, και ακόμη και αιώνες, ρωσικής κατοχής είχαν σκόπιμα αποκρυφτεί, παραποιηθεί και παραχαραχθεί. Ως κανόνας, οι προσπάθειες και η έρευνα βασίζονταν αποκλειστικά στον ενθουσιασμό των ερευνητών και χωρίς σταθερή κρατική υποστήριξη. Όσο δύσκολο κι αν ήταν, η Εθνική Ακαδημία Επιστημών και οι δομικές της μονάδες, συμπεριλαμβανομένων των ινστιτούτων που αφιερώθηκαν στις ιστορικές επιστήμες, διατηρήθηκαν.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Οι ρωσικές ιστορικές πολιτικές βασίζονται στην απλή οικειοποίηση της ιστορίας κάποιου άλλου, ειδικά όταν πρόκειται για μια ιστορία επιτυχίας ενός γειτονικού λαού, κράτους ή προσώπου. Μερικές φορές αυτό έρχεται σε αντίθεση με προφανή γεγονότα και κοινή λογική, αλλά η ρωσική προπαγάνδα επιμένει πεισματικά ότι αυτό είναι όλο “κοινή κληρονομιά” – είμαστε ένα έθνος και έτσι η επιτυχία σας είναι και δική μας. Έτσι, κατά τη διάρκεια της μακράς περιόδου διακυβέρνησης του Βλαντίμιρ Πούτιν, η πολιτική μνήμης της Ρωσίας απέκτησε σαφείς θεσμικές μορφές. Ωστόσο, οι κύριες αποστολές αυτών των θεσμών δεν ήταν να υποστηρίξουν την επιστημονική έρευνα για την αληθινή ιστορία των εθνών που απαρτίζουν τη Ρωσική Ομοσπονδία, αλλά μάλλον η μάχη κατά ιστορικών γεγονότων που δεν αντιστοιχούν με τη βασική πολιτική γραμμή. Αυτό μπορεί να φανεί στην θλιβερή μοίρα της μη κυβερνητικής οργάνωσης Memorial, η οποία παρά τις όλες τις δυσκολίες που αντιμετώπισε, προσπάθησε να αναφέρει την αλήθεια για τα εγκλήματα του σοβιετικού κόμματος-κράτους.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ενώ δεν υπάρχει αρκετός χώρος εδώ για να αναδειχθούν όλες οι πτυχές των πολιτικών μνήμης και των δύο κρατών, θα εξεταστούν βασικά ζητήματα, συμπεριλαμβανομένης της μνήμης του Χολοδομόρ; του Δεύτερου Παγκοσμίου Πολέμου; της Ορθόδοξης Εκκλησίας; και της ιδεολογίας του </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (ρωσικός κόσμος).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Χολοδομόρ και οι συνέπειές του</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Θα ξεκινήσω με μια ενδιαφέρουσα περίπτωση που μου είπε ένας φίλος από το Χάρκοβο. Ο φίλος του έχει οικογένεια, σύζυγο και κόρη. Είναι ευτυχισμένοι, αλλά όταν βλέπει την κόρη της, είχε μια παράξενη επιθυμία να την σκοτώσει. Ως αποτέλεσμα, αυτή η κυρία άρχισε να επισκέπτεται ψυχολόγους για βοήθεια. Τελικά, αποκαλύφθηκε ότι κατά τη διάρκεια της πείνας του Χολοδομόρ το 1932-33, προκειμένου να επιβιώσει, η γιαγιά αυτής της γυναίκας σκότωσε και έβρασε το δικό της παιδί και έσωσε την υπόλοιπη οικογένειά της από επικείμενο θάνατο μέσω αυτής της τρομερής πράξης. Οι επιστήμονες ισχυρίζονται ότι αυτό είναι μετα-γενοκτονικό τραύμα, το οποίο μπορεί να εμφανιστεί μέσω γενεών, όπως στην παραπάνω περίπτωση.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Η παλαιότερη γενιά, η οποία επιβίωσε θαυματουργά από αυτές τις τρομερές εποχές και τα εγκλήματα του σταλινισμού, τα θυμόταν για πάντα και ποτέ δεν είχε καλές αισθήσεις για το παρελθόν. Στα επίσημα σοβιετικά σχολικά βιβλία δεν υπάρχει καμία αναφορά στο Χολοδομόρ του 1932-33 στη σοβιετική Ουκρανία. Αυτό εξέπληξε τους ηλικιωμένους ανθρώπους γιατί θυμόντουσαν την αλήθεια. Την θυμόντουσαν και παρέμεναν σιωπηλοί, γιατί ήταν ο μόνος τρόπος να αποφύγουν τις διώξεις από την σοβιετική κυβέρνηση. Επιπλέον, όταν η απειλή της πείνας εμφανίστηκε ξανά, μετά τον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο το 1946-47, οι κάτοικοι από το Δνείπερο έφυγαν μαζικά προς τη δυτική Ουκρανία, όπου δεν υπήρχαν ακόμη συλλογικές φάρμες. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ο νέος πόλεμος της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας, που διαρκεί 11 χρόνια, έχει επίσης μια διατροφική διάσταση. Παρά την τρομερή μετα-γενοκτονική κληρονομιά της, η Ουκρανία κατά τη διάρκεια όλων των ετών της ανεξαρτησίας της αύξησε και αποκατέστησε τις γεωργικές της εκτάσεις, στις οποίες καλλιεργούσε σιτηρά όχι μόνο για τις δικές της ανάγκες αλλά και για εξαγωγές. Μετά την αρχή της πλήρους κλίμακας εισβολής το 2022, οι ρωσικές δυνάμεις άρχισαν να εξάγουν μαζικά τα καταληφθέντα σιτηρά και να τα πωλούν ως δικά τους στις χώρες του λεγόμενου Παγκόσμιου Νότου. Ταυτόχρονα, απειλούσαν να κρατήσουν τις εξαγωγές τροφίμων, γεγονός που θα μπορούσε να δημιουργήσει πείνα σε άλλες περιοχές του κόσμου. Αυτό ήταν μια κυνική κίνηση, καθώς το προηγούμενο έγκλημα κατά των Ουκρανών ως έθνος δεν τιμωρήθηκε από την διεθνή κοινότητα. Η Μόσχα το αρνήθηκε προκλητικά τον 20ο αιώνα, όπως το κάνει και τώρα.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Το έγκλημα του Χολοδομόρ αποκαλύφθηκε χάρη στη μελέτη αυτής της τρομερής σελίδας της ουκρανικής ιστορίας. Η έρευνα ξεκίνησε τη δεκαετία του 1980 στις Ηνωμένες Πολιτείες και τον Καναδά μέσω της ουκρανικής διασποράς. Ως αποτέλεσμα, η Βουλή των Αντιπροσώπων των ΗΠΑ δημιούργησε μια κατάλληλη ερευνητική επιτροπή. Ο αείμνηστος Αμερικανός ιστορικός Τζέιμς Μέις και ο Βρετανός συνάδελφός του Ρόμπερτ Κόνκεστ άρχισαν να ασχολούνται ενεργά με αυτό το ζήτημα (το βιβλίο του Κόνκεστ </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> δημοσιεύθηκε το 1986 και έγινε διαθέσιμο στην Ουκρανία μόνο στα μέσα της δεκαετίας του 1990). Τα έργα των ιστορικών έχουν αφήσει τον κόσμο σοκαρισμένο. Αργότερα, στο τέλος της </span><i><span>περεστρόικα</span></i><span> του Γκορμπατσόφ, τα αποτελέσματα της έρευνας των Ουκρανών ακαδημαϊκών, ιδίως του καθηγητή Στανισλάβ Κουλτσιτσκι, άρχισαν να εμφανίζονται. Η πιο πρόσφατη έρευνα για αυτό το ζήτημα ανήκει στον Ιάπωνα ερευνητή Γκιοράκι Κουρομίγια και την Αμερικανο-Βρετανίδα ερευνήτρια Άνν Άπλμπαουμ. Παρά όλα τα ντοκουμέντα και τα συμπεράσματα των δημογράφων και τις αναφορές των δυτικών δημοσιογράφων από εκείνη την εποχή, η ρωσική ηγεσία και η πέμπτη στήλη της στην Ουκρανία – με τη μορφή του Κόμματος των Περιφερειών, των Κομμουνιστών και άλλων πολιτικών και δημόσιων οργανώσεων – συνεχίζουν να αρνούνται το γεγονός ότι μια τεχνητή πείνα έλαβε χώρα στην επικράτεια της Ουκρανικής ΣΣΔ. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Αυτή η πολιτική άρνησης έγινε ακόμη πιο επιθετική μετά την άνοδο του Βλαντίμιρ Πούτιν στην εξουσία στη Ρωσία. Η αντίθεση σε αυτή την ιστορία εντάθηκε μετά τη νίκη του υποψηφίου της αντιπολίτευσης Βίκτορ Γιουσένκο στις προεδρικές εκλογές της Ουκρανίας το 2005. Φυσικά, αυτό συνέβη μετά την Πορτοκαλί Επανάσταση. Ο Γιουσένκο, τον οποίο ο Πούτιν περιφρονούσε, συμμετείχε άμεσα στην προώθηση της διεθνούς αναγνώρισης του Χολοδομόρ ως γενοκτονία κατά του ουκρανικού έθνους, γεγονός που ενόχλησε ακόμη περισσότερο το Κρεμλίνο.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Δεύτερος Παγκόσμιος Πόλεμος – δύο απόψεις, δύο μνήμες</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Μετά την κατάρρευση της Σοβιετικής Ένωσης, η νοσταλγία για την παλιά μεγαλοσύνη και τον διεθνή σεβασμό αυξήθηκε στη Ρωσία. Οι ταραχώδεις δεκαετίες του 1990, ειδικά τα πρώτα χρόνια, χαρακτηρίστηκαν από χάος σε όλο τον μετασοβιετικό χώρο. Η σταθερότητα, κάτι που οι περισσότεροι άνθρωποι στις πρώην σοβιετικές δημοκρατίες είχαν συνηθίσει, ήταν σπάνια. Οι Ρώσοι πολίτες, ιδίως, ένιωσαν αυτή την αστάθεια οξυμένα, καθώς έχασαν την κυρίαρχη γεωπολιτική τους θέση. Ο πρόεδρός τους, Μπόρις Γέλτσιν, φαινόταν αδύναμος, ειδικά στη διεθνή σκηνή, προκαλώντας μια αίσθηση εθνικής ταπείνωσης παρά υπερηφάνειας. Επιπλέον, η κριτική στάση του Γέλτσιν για το σοβιετικό παρελθόν, που ανέδειξε την καταπίεση και τη φτώχεια, μόνο ενέτεινε αυτή την δυσαρέσκεια, ιδιαίτερα καθώς οι οικονομικές δυσκολίες δεν είχαν εξαφανιστεί στη μετασοβιετική Ρωσία.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Μέσα σε αυτή την αβεβαιότητα, μια ιστορική αφήγηση παρέμεινε απαραβίαστη: ο μύθος γύρω από τον σοβιετο-γερμανικό πόλεμο του 1941-45 (γνωστός στη Ρωσία ως Μεγάλος Πατριωτικός Πόλεμος). Μετά την εκλογή του Βλαντίμιρ Πούτιν στην προεδρία, η προσέγγιση του κράτους προς την ιστορική μνήμη άλλαξε. Η εικόνα του Στάλιν σταδιακά υπήρξε αποκατάσταση – απεικονιζόμενος ως “αποτελεσματικός διαχειριστής” των οποίων οι σκληρές πολιτικές, αν και αναγνωρίζονταν, δικαιολογούνταν στην επιδίωξη του μεγάλου στόχου της οικοδόμησης μιας υπερδύναμης. Για άλλη μια φορά, όπως στην τελευταία εποχή του Μπρέζνιεφ, η 9η Μαΐου, η ημέρα που τιμά τη σοβιετική νίκη κατά της ναζιστικής Γερμανίας, απέκτησε σχεδόν ιερή σημασία. Μεγάλες στρατιωτικές παρελάσεις στην Κόκκινη Πλατεία έγιναν τρόπος επίδειξης της στρατιωτικής δύναμης της Ρωσίας ως νόμιμου κληρονόμου της κληρονομιάς της Σοβιετικής Ένωσης.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ταυτόχρονα, τα πρώτα χρόνια του Δεύτερου Παγκοσμίου Πολέμου (1939-1941) και το αμφιλεγόμενο Σύμφωνο Μολότοφ-Ρίμπεντροπ – συμπεριλαμβανομένων των μυστικών του πρωτοκόλλων – επαναερμηνεύτηκαν από τη ρωσική προπαγάνδα και τους φιλο-Κρεμλινικούς ιστορικούς όπως ο Αλεξάντρ Ντούγκιν. Υποστήριξαν ότι το σύμφωνο ήταν ένα αναγκαίο μέτρο για την προστασία της Σοβιετικής Ένωσης από τη δυτική επιθετικότητα. Αυτή η αφήγηση βοήθησε να τροφοδοτήσει μια σταδιακή έμφαση αποκλειστικά στη σοβιετική νίκη κατά της ναζιστικής Γερμανίας, υποβαθμίζοντας τις συνεισφορές των Συμμάχων στην αντι-Χίτλερ συμμαχία.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Μέχρι το 2010, τότε ως πρωθυπουργός, ο Πούτιν ενίσχυσε αυτή την αναθεωρητική αφήγηση, ισχυριζόμενος σε μια τηλεοπτική ομιλία ότι ο Κόκκινος Στρατός θα είχε νικήσει τη ναζιστική Γερμανία ακόμη και χωρίς την ουκρανική συμμετοχή. Αυτό ήταν άλλη μια προσπάθεια να εμφυσήσει στους Ρώσους την πίστη στον αποκλειστικό ρόλο του έθνους τους στη νίκη. Ο Πούτιν επίσης επιδίωξε να αποκαταστήσει την κληρονομιά του Στάλιν αναφερόμενος στο διάσημο τοστ του μετά τον πόλεμο προς την “μεγάλη ρωσική nation”. Εν τω μεταξύ, η ρωσική προπαγάνδα επανειλημμένα κατηγόρησε την Ουκρανία για συνεργασία με τους Ναζί – μερικές φορές αναφέροντας πραγματικές περιπτώσεις, αλλά συχνά κατασκευάζοντας ή υπερβάλλοντας αυτές. Ιδιαίτερη προσοχή δόθηκε σε εθνικιστικά κινήματα όπως αυτά που ηγήθηκαν οι Στεπάν Μπαντέρα και Αντρίι Μελνύκ, ενώ βολικά παραλείφθηκε η ύπαρξη του Ρωσικού Στρατού Απελευθέρωσης (RLA), που ηγείτο ο πρώην σοβιετικός στρατηγός Αντρέι Βλάσοφ. Αυτό συνέβη επίσης όσον αφορά πολλές άλλες φιλο-ναζιστικές ρωσικές παραστρατιωτικές μονάδες, συμπεριλαμβανομένων των κοζάκικων σχηματισμών.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Για να δικαιολογήσει την κοινή εισβολή της Σοβιετικής Ένωσης στην Πολωνία με τη ναζιστική Γερμανία τον Σεπτέμβριο του 1939, ο Πούτιν πρόσφατα ισχυρίστηκε ότι η Πολωνία είχε προκαλέσει την επιθετικότητα του Χίτλερ αρνούμενη να ικανοποιήσει τις απαιτήσεις του, “αναγκάζοντας” έτσι τη Γερμανία να δράσει. Αυτό το αναθεωρητικό επιχείρημα εξυπηρετεί όχι μόνο να ξαναγράψει την ιστορία αλλά και να δικαιολογήσει τη σύγχρονη επιθετικότητα της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας – χρησιμοποιώντας προσχήματα που είναι εντυπωσιακά παρόμοια με αυτά που χρησιμοποίησαν τόσο η ναζιστική Γερμανία όσο και η Σοβιετική Ένωση κατά της Πολωνίας της μεσοπολεμικής περιόδου. Όλο και περισσότερο, το καθεστώς του Πούτιν αντλεί ιδεολογική έμπνευση τόσο από τον σοβιετικό ολοκληρωτισμό όσο και από στοιχεία ναζιστικής ρητορικής. Ήδη από το 2017, περιθωριακοί κύκλοι στη Ρωσία άρχισαν να συζητούν μια ιδεολογία που συνδυάζει τον Ορθόδοξο Χριστιανισμό, τον κομμουνισμό και τον φασισμό. Μετά την πλήρη κλίμακα εισβολής της Ουκρανίας το 2022, αυτή η έννοια έγινε ευρέως γνωστή ως \"Ρασισμός\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Μετά την Επανάσταση Αξιοπρέπειας της Ουκρανίας το 2014, η χώρα άρχισε να παρατηρεί την 8η Μαΐου ως Ημέρα Μνήμης για όσους χάθηκαν στον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο. Η 9η Μαΐου παρέμεινε Ημέρα Νίκης, αλλά η δημόσια συζήτηση γύρω από αυτές τις ημερομηνίες εξελίχθηκε. Έγιναν προσπάθειες να εκπαιδευτεί το κοινό για τις διαφορετικές ιστορικές τους σημασίες, ενώ τονίστηκε ότι η 9η Μαΐου είναι επίσης Ημέρα της Ευρώπης. Αυτό ήταν ένα σαφές σήμα της στροφής της Ουκρανίας προς την ευρωπαϊκή ολοκλήρωση και της απόρριψης των ιστορικών αφηγήσεων της Ρωσίας.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Ορθόδοξη Εκκλησία και </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Αξίζει να θυμηθούμε ότι η προσωρινή υποταγή της Μητρόπολης του Κιέβου στο Πατριαρχείο Μόσχας στο δεύτερο μισό του 17ου αιώνα συνέβη με σημαντικές παραβιάσεις του κανονικού δικαίου. Ο Μητροπολίτης Κιέβου Συλβέστρος ήταν σκεπτικός για τη συμμαχία μεταξύ του Κοζάκου Χετμάν Μπογκντάν Χμελνίτσκι και του Τσαρικού Κράτους της Μόσχας, που σχηματίστηκε το 1654 στο Περαιάσλαβ, καθώς προέβλεπε τους κινδύνους που αυτός παρουσίαζε για την αυτονομία της Μητρόπολης του Κιέβου.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Καθ' όλη τη διάρκεια του 20ού αιώνα, οι Ουκρανοί έκαναν επανειλημμένες προσπάθειες να αποκαταστήσουν μια ανεξάρτητη Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία ελεύθερη από τον έλεγχο της Μόσχας. Αυτή η κίνηση κέρδισε έδαφος τα τελευταία χρόνια της Σοβιετικής Ένωσης. Το 1990, ο Μητροπολίτης Μστισλάβ (Στεπάν Σκριπνύκ) επέστρεψε στην Ουκρανία από τις Ηνωμένες Πολιτείες και εκλέχθηκε Πατριάρχης Κιέβου και όλης της Ρωσίας-Ουκρανίας σε μια εκκλησιαστική σύνοδο. Αυτή η στιγμή σηματοδότησε την αρχή μιας έντονης πάλης μεταξύ του Κιέβου και της Μόσχας – όχι μόνο για την θρησκευτική πίστη των πιστών αλλά και για τον έλεγχο της εκκλησιαστικής περιουσίας και των χρηματοοικονομικών πόρων. Και οι δύο πλευρές συμμετείχαν σε ιστορικές συζητήσεις και, κατά καιρούς, στην προφανή χειραγώγηση γεγονότων. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ως αποτέλεσμα αυτών των διαφορών, τρεις Ορθόδοξοι θεσμοί καταχωρήθηκαν επίσημα στην Ουκρανία, καθένας από τους οποίους ενσωματώνει το όνομα \"Ορθόδοξη Εκκλησία\": η Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία (UOC) – η οποία παρέμεινε σε ενότητα με το Πατριαρχείο Μόσχας; η Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία – Πατριαρχείο Κιέβου (UOC-KP); και η Ουκρανική Αυτοκέφαλη Ορθόδοξη Εκκλησία (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Σύμφωνα με το ορθόδοξο κανονικό δίκαιο, η UOC-KP και η UAOC θεωρούνταν μη κανονικές από τον ευρύτερο ορθόδοξο κόσμο, μια κατάσταση που ενισχύθηκε από την Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία (ROC), η οποία εργάστηκε ενεργά για να αποτρέψει την αναγνώρισή τους από άλλες τοπικές ορθόδοξες εκκλησίες. Για να δικαιολογήσει την επιρροή της στη θρησκευτική σφαίρα της Ουκρανίας, η ROC, μαζί με τον ιδεολόγο Ντούγκιν, προώθησε την έννοια του </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“ρωσικός κόσμος”). Αυτή η ιδεολογία υποστηρίζει ότι παρά τους πολιτικούς συνόρους, υπάρχει ένας κοινός “ρωσικός πνευματικός και πολιτιστικός χώρος”, ο οποίος ενισχύεται από τη θρησκευτική ενότητα. Ιδρύθηκε ακόμη και το Ίδρυμα Russkiy Mir και πριν από την ρωσική επιθετικότητα κατά της Ουκρανίας, οι υποκαταστήματές του λειτουργούσαν επιτυχώς εντός της χώρας.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Η ιστορία της Κριμαίας επιπλέον απεικονίζει πώς η θρησκεία και η ιστορική αναθεώρηση έχουν χρησιμοποιηθεί για να δικαιολογήσουν τον επεκτατισμό της Ρωσίας. Κατά τη διάρκεια της παράνομης προσάρτησης της Κριμαίας από τη Ρωσία το 2014, τόσο ο Πούτιν όσο και οι εκπρόσωποι της Ρωσικής Ορθόδοξης Εκκλησίας επανέλαβαν ψευδο-ιστορικούς ισχυρισμούς σχετικά με την υποτιθέμενη ιστορική ανήκηση της Κριμαίας στη Ρωσία.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ένα βασικό στοιχείο αυτής της ιστορικής χειραγώγησης περιστρέφεται γύρω από τον εκχριστιανισμό της Κιέβου Ρως’. Από το 1988, η Ουκρανία γιορτάζει την επέτειο του Βαπτίσματος της Ρως’, το οποίο πραγματοποιήθηκε στο Κίεβο, συγκεκριμένα στα νερά του ποταμού Ποχάινα (παραπόταμος του Δνείπερου). Ωστόσο, η Μόσχα επιχείρησε να αμφισβητήσει την ιστορική πρωτοκαθεδρία του Κιέβου τονίζοντας ότι ο Πρίγκιπας Βολοντίμιρ (Βλαντίμιρ ο Μέγας) βαπτίστηκε ο ίδιος στη Χερσώνα (σημερινή Σεβαστούπολη, Κριμαία), η οποία τότε ανήκε στη Βυζαντινή Αυτοκρατορία. Προωθώντας την ιδέα ότι το “αληθινό” βάπτισμα της Ρως’ συνέβη στην Κριμαία αντί για το Κίεβο, η Μόσχα έθεσε μια ιδεολογική βάση για την αργότερη προσάρτηση της χερσονήσου – κάνοντάς την το πρώτο θύμα της ρωσικής επιθετικότητας κατά της Ουκρανίας το 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Παρά την ισχυρή αντίθεση του Πατριάρχη Κύριλλου και του Κρεμλίνου, η Ουκρανία προχώρησε με επιτυχία στην προώθηση της εκκλησιαστικής ανεξαρτησίας. Το Δεκέμβριο του 2018, συγκλήθηκε μια ιστορική Τοπική Σύνοδος στον Καθεδρικό Ναό της Αγίας Σοφίας στο Κίεβο, συγκεντρώνοντας εκπροσώπους τριών Ορθόδοξων Εκκλησιών. Ενώ σχεδόν όλοι οι ιεράρχες της UOC (Πατριαρχείο Μόσχας) μποϊκόταραν την εκδήλωση, δύο μητροπολίτες – ο Συμεών (Σοστατσκι) και ο Αλέξανδρος (Ντράμπινκα) – συμμετείχαν. Η UOC-KP και η UAOC εκπροσωπήθηκαν πλήρως.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Στη σύνοδο, ο Μητροπολίτης Επιφάνιος (Σέργκι Ντουμένκο) εκλέχθηκε ως ο προϊστάμενος της νεοσυσταθείσας Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας (OCU). Στις 6 Ιανουαρίου 2019, στην Κωνσταντινούπολη, έλαβε τον Τομό της Αυτοκεφαλίας από τον Οικουμενικό Πατριάρχη Βαρθολομαίο, που του παραχώρησε επίσημα την ανεξαρτησία από το Πατριαρχείο Μόσχας. Η διαδικασία προώθησης της διεθνούς αναγνώρισης της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας συνεχίζεται, παρά την συνεχιζόμενη αντίσταση από την Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία και τους πολιτικούς υποστηρικτές της.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Ανακαλύπτοντας την χαμένη ιστορία</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Καθώς οι Ουκρανοί έκαναν τα πρώτα τους βήματα στην εξερεύνηση της δικής τους ιστορίας, άρχισαν να αποκαλύπτουν έναν πλούτο προηγουμένως απαγορευμένων θεμάτων και προσώπων. Η Ουκρανία ανακάλυψε ξανά τους δικούς της συγγραφείς, όπως οι Ουλάς Σαμτσούκ, Ιβάν Μπαχριανί και οι συγγραφείς της \"Εκτελεσμένης Αναγέννησης\", μαζί με τα έργα του Βασίλ Στούς. Ο Ομελιάν Πρίτσκακ, ο οποίος είχε ιδρύσει το Ουκρανικό Ερευνητικό Ινστιτούτο στο Πανεπιστήμιο Χάρβαρντ, επέστρεψε στην Ουκρανία από τις Ηνωμένες Πολιτείες και έφερε μαζί του δεκαετίες μελετών για την ουκρανική ιστορία.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Μετά την ανακήρυξη της ανεξαρτησίας της Ουκρανίας, η ανταλλαγή ακαδημαϊκής έρευνας μεταξύ Ουκρανών και δυτικών ιστορικών έγινε εφικτή. Αυτό συνέβαλε σημαντικά στη διαμόρφωση της ιστορικής πολιτικής της Ουκρανίας. Ενώ αρχικά ήταν χαοτική, αυτή η προσπάθεια αργότερα έγινε πιο δομημένη και θεσμοποιημένη. Οι επιστήμονες άρχισαν να δημοσιεύουν τα έργα του ιστορικού Ιβάν Κρυπιακέβιτς χωρίς λογοκρισία; να επανεκτυπώνουν την δέκατο-τόμο </span><i><span>Ιστορία της Ουκρανίας-Ρως’</span></i><span> του Μιχαήλο Γκρουσέφσκι; και να μεταφράζουν και να δημοσιεύουν </span><i><span>Ουκρανία: Μια Ιστορία</span></i><span> του Καναδού ιστορικού ουκρανικής καταγωγής Ορέστ Σουμπτέλνι.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Μετά την Πορτοκαλί Επανάσταση, κατά τη διάρκεια της προεδρίας του Βίκτορ Γιουσένκο, η ιστορική πολιτική και η πολιτική μνήμης της Ουκρανίας άρχισαν να διαμορφώνονται. Ωστόσο, μεγάλο μέρος της κοινωνίας δεν κατανόησε πλήρως τις πρωτοβουλίες του προεδρικού γραφείου, περιμένοντας από αυτόν να επικεντρωθεί αντίθετα στην οικονομική ανάπτυξη και τη βελτίωση των συνθηκών διαβίωσης. Πολλοί πολίτες δεν αφιέρωσαν χρόνο να διαβάσουν το σύνταγμα, το οποίο περιγράφει τις πραγματικές εξουσίες του προεδρικού γραφείου. Ως αποτέλεσμα, ο Γιουσένκο προτίμησε την ιστορική πολιτική ως βασική πτυχή της διεθνούς στρατηγικής της Ουκρανίας.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Για να υποστηρίξει αυτή την προσπάθεια, ιδρύθηκε το Ουκρανικό Ινστιτούτο Εθνικής Μνήμης, το οποίο είχε μοντελοποιηθεί κατά το πρότυπο του Ινστιτούτου Εθνικής Μνήμης της Πολωνίας. Ωστόσο, η ανάπτυξη του ουκρανικού ινστιτούτου ήταν αργή, και αυτό έγινε πλήρως λειτουργικό μόνο μετά την Επανάσταση Αξιοπρέπειας υπό την ηγεσία του Βολόντιμιρ Βιατροβίτς. Παρά τη σημασία του, το ινστιτούτο αντιμετώπισε χρόνια υποχρηματοδότηση. Μετά την πλήρη κλίμακα εισβολής της Ρωσίας στην Ουκρανία, οι δραστηριότητές του σχεδόν σταμάτησαν, καθώς ο τρέχων πρόεδρός του, Αντόν Ντρομπόβιτς, εντάχθηκε στις Ουκρανικές Ένοπλες Δυνάμεις για να πολεμήσει στις πρώτες γραμμές.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Για να καλύψει τα κενά στην πολιτική μνήμης και ιστορίας της Ουκρανίας, νέοι επιστήμονες ξεκίνησαν μια πρωτοβουλία που ονομάζεται Ανοιχτό Σχολείο Ιστορίας. Αυτό το εκπαιδευτικό πρόγραμμα, που περιγράφεται ως “ιστορικό μέτωπο”, έχει υποστηριχθεί από νέους Πολωνούς ερευνητές από το Πανεπιστήμιο Γιαγκελόνια στην Κρακοβία και το Πανεπιστήμιο της Βαρσοβίας, οι οποίοι βοήθησαν να οργανωθούν δημόσιες διαλέξεις σε διάφορες πόλεις της Ουκρανίας.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Γιατί η πολιτική μνήμης έχει τόση σημασία για το Κρεμλίνο; Ιστορικά, η δυναστεία των Ρομανόφ επιδίωξε κάθε δυνατό μέσο – νόμιμο ή μη – για να συνδέσει τις ρίζες της Ρωσικής Αυτοκρατορίας με τη μεσαιωνική Κιέβου Ρως’ και τους ηγεμόνες της, όπως ο Πρίγκιπας Βολοντίμιρ και ο Πρίγκιπας Γιαροσλάβ. Ωστόσο, όταν η Κατερίνα Β’ διέταξε να σταλούν όλα τα αρχαία χρονικά από μοναστήρια σε όλη την αυτοκρατορία, ειδικά εκείνα στις ουκρανικές χώρες, στην Αγία Πετρούπολη, οι επιστήμονες δεν βρήκαν καμία στέρεη ιστορική απόδειξη της σύνδεσης της Μόσχας με τη Ρως’. Μετά την εξαφάνιση αυτών των πρωτότυπων εγγράφων, νέες “αντίγραφα” των χρονικών εμφανίστηκαν μυστηριωδώς, τώρα με αναφορές στη Μόσχα, τον Βλαντίμιρ και άλλα στοιχεία που βολικά ευθυγραμμίζονταν με τις ρωσικές αυτοκρατορικές αφηγήσεις. Στον ουκρανικό διαδικτυακό χώρο, υπάρχει ένα δημοφιλές αστείο ότι η Μόσχα, που είναι επίσημα μόλις 850 ετών, προσπαθεί απεγνωσμένα να πείσει το Κίεβο, μια πόλη με πάνω από 1.500 χρόνια ιστορίας, ότι είναι στην πραγματικότητα μέρος της αρχαίας πατρίδας της Ρωσίας.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Ολέξι Λιόντσουκ </strong>είναι ιστορικός και δάσκαλος. Έχει διδακτορικό από το Ινστιτούτο Ιστορίας του Πανεπιστημίου Γιαγκελόνια (Πολωνία) και αποφοίτησε με μεταπτυχιακό τίτλο στην ιστορία από το Κρατικό Πανεπιστήμιο Ανθρωπιστικών Σπουδών Ρίβνε (Ουκρανία). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"en": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Following 1991, Ukrainian historical policies were for a long time in an embryonic state. During the first decade, despite little state support, activities were limited to a paradigm shift away from the Soviet method of studying one’s own history to an approach centred on Ukraine. There was a very large number of topics that over the previous decades, and even centuries, of Russian occupation that were deliberately concealed, distorted and falsified. As a rule, efforts and research were solely based on the enthusiasm of researchers and without stable state support. As difficult as it was, the National Academy of Sciences and its structural units, including institutes dedicated to historical sciences, were preserved.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Russian historical policies are based on the simple appropriation of someone else’s history, especially when it is a success story of a neighbouring people, state or person. Sometimes this contradicts obvious facts and common sense, but Russian propaganda stubbornly claims that this is all “common heritage” – we are one nation and so your success is ours. Thus, over the long period of Vladimir Putin’s rule, the memory policy of Russia has gained clear institutional forms. Yet, the main tasks of these institutions were not to support scientific research on the true history of the nations who make up the Russian Federation, but rather the battle against historical facts that do not correspond with the main political line. This can be seen in the sad fate of the non-governmental organization Memorial, which despite all the difficulties it faced, attempted to report the truth about the crimes of the Soviet party-state.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>While there is not enough space here to highlight all aspects of the memory policies of both states, key issues will be examined, including the remembrance of the Holodomor; the Second World War; the Orthodox Church; and the ideology of </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (Russian world).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor and its consequences</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>I will start with one interesting case that a friend from Kharkiv told me about. His friend has a family, a husband and daughter. They are happy, but when she sees her daughter, she had a strange desire to kill her. As a result, this lady began to visit psychologists for help. Finally, it was revealed that during the Holodomor famine of 1932-33, in order to survive, this woman’s grandmother killed and boiled her own child and saved the rest of her family from imminent death through this terrible act. Scientists claim that this is post-genocide trauma, which can appear through generations, as in the above case.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>The older generation, which miraculously survived those terrible times and the crimes of Stalinism, forever remembered them and never had any good feelings about the past. In official Soviet textbooks there is no mention of the 1932-33 Holodomor in Soviet Ukraine. This surprised the elderly people because they remembered the truth. They recalled it and remained silent, because it was the only way to avoid persecution by the Soviet government. Moreover, when the threat of hunger appeared again, after the Second World War in 1946-47, residents from Dnipro fled en masse to western Ukraine, where there were no collective farms yet. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Russia’s new war against Ukraine, which has been going on for 11 years, also has a food dimension. Despite its terrible post-genocide heritage, Ukraine during all the years of its independence increased and restored its agricultural lands, on which it has cultivated grain not only for its own needs but also for exports. After the beginning of the full-scale invasion in 2022, Russian troops began to massively export the captured grain and sell it as their own to the countries of the so-called Global South. At the same time, they were threatening to withhold the food exports, which could have created a famine in other parts of the world. This was a cynical move, as the previous crime against the Ukrainians as a nation was not punished by the international community. Moscow brazenly denied it in the 20th century, just as it does so now.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>The Holodomor crime was revealed thanks to the study of this terrible page of Ukrainian history. Research began in the 1980s in the United States and Canada via the Ukrainian diaspora. As a result, the US House of Representatives created an appropriate investigative commission. The late American historian James Mace and his British colleague Robert Conquest began to actively deal with this issue (Conquest’s book </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> was published in 1986 was made available in Ukraine only in the mid-1990s). The historians’ works have left the world shaken. Later, at the end of Gorbachev’s </span><i><span>perestroika</span></i><span>, the results of research by Ukrainian academics, in particular Professor Stanislav Kulchytskyi, began to pop up. The most recent research on this issue belongs to the Japanese researcher Gioraki Kuromiya and the American-British researcher Anne Applebaum. Despite all the documentary evidence and conclusions of demographers and reports of western journalists from that time period, the Russian leadership and its fifth column in Ukraine – in the form of the Party of Regions, Communists and other political and public organizations – continue to deny the fact that an artificial famine took place on the territory of the Ukrainian SSR. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>This policy of denial became even more aggressive after Vladimir Putin came to power in Russia. The objection to this history intensified after the victory of the opposition candidate Viktor Yushchenko in the Ukrainian presidential elections of 2005. Of course, this took place following the Orange Revolution. Yushchenko, who Putin despised, was directly involved in promoting the international recognition of the Holodomor as a genocide against the Ukrainian nation, which annoyed the Kremlin even more.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Second World War – two views, two memories</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>After the collapse of the Soviet Union, nostalgia for past greatness and international respect grew in Russia. The turbulent 1990s, especially in the early years, were marked by chaos across the post-Soviet space. Stability, something that most people in the former Soviet republics had been accustomed to, was in short supply. Russian citizens, in particular, felt this instability acutely, as they lost their dominant geopolitical status. Their president, Boris Yeltsin, appeared weak, especially on the international stage, evoking a sense of national humiliation rather than pride. Furthermore, Yeltsin’s critical stance on the Soviet past, highlighting repression and poverty, only deepened such discontent, particularly since economic hardships had not disappeared in post-Soviet Russia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Amid this uncertainty, one historical narrative remained untouchable: the mythos surrounding the Soviet-German war of 1941-45 (known in Russia as the Great Patriotic War). After Vladimir Putin became president, the state’s approach to historical memory shifted. Stalin's image gradually underwent rehabilitation – portrayed as an “effective manager” whose brutal policies, while acknowledged, were justified in pursuit of the grand objective of building up a superpower. Once again, as in the late Brezhnev era, May 9th, the day commemorating the Soviet victory over Nazi Germany, took on a near-sacred significance. Large military parades in Red Square became a way of showcasing Russia’s military might as the rightful heir to the Soviet Union’s legacy.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>At the same time, the early years of the Second World War (1939-1941) and the controversial Molotov-Ribbentrop Pact – including its secret protocols – were reinterpreted by Russian propaganda and pro-Kremlin historians like Aleksandr Dugin. They argued that the pact was a necessary measure to protect the Soviet Union from western aggression. This narrative helped fuel a creeping emphasis purely on the Soviet victory over Nazi Germany, downplaying the contributions of the Allies in the anti-Hitler coalition.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>By 2010, then as prime minister, Putin reinforced this revisionist narrative, claiming in a televised speech that the Red Army would have defeated Nazi Germany even without Ukrainian participation. This was yet another attempt to instil in Russians a belief in their nation’s exclusive role in the victory. Putin also sought to rehabilitate Stalin’s legacy by referencing his famous post-war toast to the “great Russian nation”. Meanwhile, Russian propaganda repeatedly accused Ukraine of collaboration with the Nazis – sometimes citing real cases, but often fabricating or exaggerating them. Particular focus was placed on nationalist movements such as those led by Stepan Bandera and Andriy Melnyk, while conveniently omitting the existence of the Russian Liberation Army (RLA), led by the former Soviet General Andrei Vlasov. This was also the case regarding numerous other pro-Nazi Russian paramilitary units, including Cossack formations.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>To justify the Soviet Union’s joint invasion of Poland with Nazi Germany in September 1939, Putin recently claimed that Poland had provoked Hitler’s aggression by refusing to meet his demands, thereby “forcing” Germany to act. This revisionist argument serves not only to rewrite history but also to rationalize Russia’s own modern aggression against Ukraine – using pretexts strikingly similar to those employed by both Nazi Germany and the Soviet Union against interwar Poland. Increasingly, Putin’s regime draws ideological inspiration from both Soviet totalitarianism and elements of Nazi rhetoric. As early as 2017, fringe circles in Russia began discussing an ideology blending Orthodox Christianity, communism and fascism. After the full-scale invasion of Ukraine in 2022, this concept became widely known as \"Rashism\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Following Ukraine’s 2014 Revolution of Dignity, the country began observing May 8th as a Day of Remembrance for those who perished in the Second World War. May 9th remained Victory Day, but public discourse around these dates evolved. Efforts were made to educate the public on their differing historical meanings, while emphasizing that May 9th is also Europe Day. This was a clear signal of Ukraine’s shift towards European integration and a rejection of Russia’s historical narratives.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Orthodox Church and </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>It is worth recalling that the temporary subordination of the Kyiv Metropolis to the Moscow Patriarchate in the second half of the 17th century occurred with significant violations of canon law. Kyiv Metropolitan Sylvestr was sceptical of the alliance between the Cossack Hetman Bohdan Khmelnytsky and the Tsardom of Moscow, formed in 1654 at Pereyaslav, as he foresaw the dangers this posed to the autonomy of the Kyiv Metropolis.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Throughout the 20th century, Ukrainians made repeated efforts to restore an independent Ukrainian Orthodox Church free from Moscow’s control. This movement gained momentum in the final years of the Soviet Union. In 1990, Metropolitan Mstyslav (Stepan Skrypnyk) returned to Ukraine from the United States and was elected Patriarch of Kyiv and All Rus-Ukraine at a church council. This moment marked the beginning of an intense struggle between Kyiv and Moscow – not only for the religious allegiance of believers but also for control over church property and financial resources. Both sides engaged in historical debates and, at times, the blatant manipulation of facts. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>As a result of these disputes, three Orthodox institutions were officially registered in Ukraine, each incorporating the name \"Orthodox Church\": the Ukrainian Orthodox Church (UOC) – which remained in unity with the Moscow Patriarchate; the Ukrainian Orthodox Church – Kyiv Patriarchate (UOC-KP); and the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>According to Orthodox canon law, the UOC-KP and UAOC were considered non-canonical by the broader Orthodox world, a status reinforced by the Russian Orthodox Church (ROC), which worked actively to prevent their recognition by other local Orthodox churches. To justify its influence over Ukraine’s religious sphere, the ROC, alongside the ideologist Dugin, promoted the concept of </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“Russian world”). This ideology asserts that despite political borders, a shared “Russian spiritual and cultural space” exists, which is reinforced by religious unity. The Russkiy Mir Foundation was even established and before Russia’s aggression against Ukraine, its branches operated successfully within the country.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>The history of Crimea further illustrates how religion and historical revisionism have been used to justify Russia’s expansionism. During Russia’s illegal annexation of Crimea in 2014, both Putin and representatives of the Russian Orthodox Church repeated pseudo-historical claims about Crimea’s supposed historical belonging to Russia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A key element of this historical manipulation revolves around the Christianization of Kyivan Rus’. Since 1988, Ukraine has celebrated the anniversary of the Baptism of Rus’, which took place in Kyiv, specifically in the waters of the Pochaina river (a tributary of the Dnipro). However, Moscow sought to challenge Kyiv’s historical primacy by emphasizing that Prince Volodymyr (Vladimir the Great) himself was baptized in Chersonesus (modern day Sevastopol, Crimea), which at the time belonged to the Byzantine Empire. By promoting the idea that the “true” baptism of Rus’ occurred in Crimea rather than Kyiv, Moscow laid an ideological foundation for its later annexation of the peninsula – making Crimea the first victim of Russian aggression against Ukraine in 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Despite strong opposition from Patriarch Kirill and the Kremlin, Ukraine successfully advanced its push for ecclesiastical independence. In December 2018, a historic Local Council was convened at St Sophia Cathedral in Kyiv, bringing together representatives of three Orthodox Churches. While almost all hierarchs of the UOC (Moscow Patriarchate) boycotted the event, two metropolitans – Simeon (Shostatskyi) and Oleksandr (Drabynka) – did participate. The UOC-KP and UAOC were fully represented.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>At the council, Metropolitan Epiphaniy (Serhiy Dumenko) was elected as the primate of the newly unified Orthodox Church of Ukraine (OCU). On January 6th 2019, in Istanbul, he received the Tomos of Autocephaly from Ecumenical Patriarch Bartholomew, officially granting the OCU independence from the Moscow Patriarchate. The process of promoting the international recognition of the Orthodox Church of Ukraine continues, despite ongoing resistance from the Russian Orthodox Church and its political backers.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Rediscovering lost history</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Ukraine rediscovered its own writers, such as Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, and the authors of the \"Executed Renaissance\", along with the works of Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, who had founded the Ukrainian Research Institute at Harvard University, returned to Ukraine from the United States and brought with him decades of scholarship on Ukrainian history.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Following Ukraine’s declaration of independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy. While initially chaotic, this effort later became more structured and institutionalized. Scholars began publishing the works of the historian Ivan Krypiakevych without censorship; reprinting Mykhailo Hrushevskyi’s ten-volume </span><i><span>History of Ukraine-Rus’</span></i><span>; and translating and publishing </span><i><span>Ukraine: A History</span></i><span> by the Canadian historian of Ukrainian descent Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Following the Orange Revolution, during Viktor Yushchenko’s presidency, Ukraine's historical policy and memory politics began to take shape. However, much of the society did not fully grasp the president’s initiatives, expecting him to focus instead on economic development and improving living standards. Many citizens did not take the time to read the constitution, which outlines the president’s actual powers. As a result, Yushchenko prioritized historical policy as a key aspect of Ukraine’s international strategy.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>To support this effort, the Ukrainian Institute of National Memory was established, which was modelled after Poland’s Institute of National Remembrance. However, the development of the Ukrainian institute was slow, and it only became fully operational after the Revolution of Dignity under the leadership of Volodymyr Viatrovych. Despite its importance, the institute has faced chronic underfunding. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, its activities nearly came to a halt, as its current chairman, Anton Drobovych, joined the Ukrainian Armed Forces to fight on the front lines.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>To address gaps in Ukraine’s memory and historical policy, young scholars launched an initiative called the Open School of History. This educational programme, described as a “historical front”, has been supported by young Polish researchers from the Jagiellonian University in Kraków and the University of Warsaw, who have helped organize public lectures in various Ukrainian cities.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Why does memory politics matter so much to the Kremlin? Historically, the Romanov dynasty sought every possible means – legitimate or otherwise – to link the origins of the Russian Empire to medieval Kyivan Rus’ and its rulers, such as Prince Volodymyr and Prince Yaroslav. However, when Catherine II ordered that all ancient chronicles from monasteries across the empire, especially those in Ukrainian lands, be sent to St Petersburg, scholars found no solid historical evidence of Moscow’s connection to Rus’. After these original documents disappeared, new “copies” of the chronicles mysteriously emerged, now featuring references to Moscow, Vladimir, and other elements that conveniently aligned with Russian imperial narratives. In the Ukrainian online space, there is a popular joke that Moscow, officially only 850 years old, is desperately trying to convince Kyiv, a city with over 1,500 years of history, that it is actually part of Russia’s original homeland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>is a historian and teacher. He has a PhD from the Institute of History at the Jagiellonian University (Poland) and graduated with a master’s degree in history from Rivne State University of Humanities (Ukraine). </span><span> </span></span>\n", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"es": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Después de 1991, las políticas históricas ucranianas estuvieron durante mucho tiempo en un estado embrionario. Durante la primera década, a pesar de contar con poco apoyo estatal, las actividades se limitaron a un cambio de paradigma, alejándose del método soviético de estudiar la propia historia hacia un enfoque centrado en Ucrania. Hubo una gran cantidad de temas que durante las décadas anteriores, e incluso siglos, de ocupación rusa fueron deliberadamente ocultados, distorsionados y falsificados. Como regla general, los esfuerzos y la investigación se basaron únicamente en el entusiasmo de los investigadores y sin un apoyo estatal estable. Por difícil que fuera, la Academia Nacional de Ciencias y sus unidades estructurales, incluidos los institutos dedicados a las ciencias históricas, se preservaron.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Las políticas históricas rusas se basan en la simple apropiación de la historia de otros, especialmente cuando se trata de una historia de éxito de un pueblo, estado o persona vecina. A veces, esto contradice hechos obvios y el sentido común, pero la propaganda rusa sostiene obstinadamente que todo esto es “patrimonio común” – somos una nación y, por lo tanto, tu éxito es nuestro. Así, durante el largo período del gobierno de Vladimir Putin, la política de memoria de Rusia ha adquirido formas institucionales claras. Sin embargo, las principales tareas de estas instituciones no eran apoyar la investigación científica sobre la verdadera historia de las naciones que componen la Federación Rusa, sino más bien la lucha contra los hechos históricos que no corresponden con la línea política principal. Esto se puede ver en el triste destino de la organización no gubernamental Memorial, que a pesar de todas las dificultades que enfrentó, intentó informar la verdad sobre los crímenes del partido-estado soviético.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Si bien no hay suficiente espacio aquí para resaltar todos los aspectos de las políticas de memoria de ambos estados, se examinarán cuestiones clave, incluida la conmemoración del Holodomor; la Segunda Guerra Mundial; la Iglesia Ortodoxa; y la ideología de </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (mundo ruso).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor y sus consecuencias</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Comenzaré con un caso interesante del que me habló un amigo de Járkov. Su amigo tiene una familia, un esposo y una hija. Son felices, pero cuando ella ve a su hija, tiene un extraño deseo de matarla. Como resultado, esta señora comenzó a visitar psicólogos en busca de ayuda. Finalmente, se reveló que durante la hambruna del Holodomor de 1932-33, para sobrevivir, la abuela de esta mujer mató y cocinó a su propio hijo y salvó al resto de su familia de una muerte inminente a través de este terrible acto. Los científicos afirman que esto es un trauma post-genocidio, que puede aparecer a través de generaciones, como en el caso anterior.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La generación mayor, que milagrosamente sobrevivió a esos tiempos terribles y a los crímenes del estalinismo, los recordó para siempre y nunca tuvo buenos sentimientos sobre el pasado. En los libros de texto soviéticos oficiales no hay mención del Holodomor de 1932-33 en la Ucrania soviética. Esto sorprendió a las personas mayores porque recordaban la verdad. La recordaron y permanecieron en silencio, porque era la única forma de evitar la persecución por parte del gobierno soviético. Además, cuando la amenaza de hambre apareció nuevamente, después de la Segunda Guerra Mundial en 1946-47, los residentes de Dnipro huyeron en masa hacia Ucrania occidental, donde aún no había granjas colectivas. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La nueva guerra de Rusia contra Ucrania, que ha estado en curso durante 11 años, también tiene una dimensión alimentaria. A pesar de su terrible herencia post-genocidio, Ucrania durante todos los años de su independencia aumentó y restauró sus tierras agrícolas, en las que ha cultivado granos no solo para sus propias necesidades, sino también para exportación. Después del inicio de la invasión a gran escala en 2022, las tropas rusas comenzaron a exportar masivamente el grano capturado y a venderlo como propio a los países del llamado Sur Global. Al mismo tiempo, amenazaban con retener las exportaciones de alimentos, lo que podría haber creado una hambruna en otras partes del mundo. Este fue un movimiento cínico, ya que el crimen anterior contra los ucranianos como nación no fue castigado por la comunidad internacional. Moscú lo negó descaradamente en el siglo XX, tal como lo hace ahora.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>El crimen del Holodomor fue revelado gracias al estudio de esta terrible página de la historia ucraniana. La investigación comenzó en la década de 1980 en Estados Unidos y Canadá a través de la diáspora ucraniana. Como resultado, la Cámara de Representantes de EE. UU. creó una comisión de investigación apropiada. El fallecido historiador estadounidense James Mace y su colega británico Robert Conquest comenzaron a ocuparse activamente de este tema (el libro de Conquest </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> fue publicado en 1986 y estuvo disponible en Ucrania solo a mediados de la década de 1990). Las obras de los historiadores han dejado al mundo conmocionado. Más tarde, al final de la </span><i><span>perestroika</span></i><span> de Gorbachov, comenzaron a aparecer los resultados de la investigación de académicos ucranianos, en particular del profesor Stanislav Kulchytskyi. La investigación más reciente sobre este tema pertenece al investigador japonés Gioraki Kuromiya y a la investigadora estadounidense-británica Anne Applebaum. A pesar de toda la evidencia documental y las conclusiones de los demógrafos y los informes de periodistas occidentales de esa época, el liderazgo ruso y su quinta columna en Ucrania – en forma del Partido de las Regiones, los comunistas y otras organizaciones políticas y públicas – continúan negando el hecho de que hubo una hambruna artificial en el territorio de la RSS de Ucrania. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Esta política de negación se volvió aún más agresiva después de que Vladimir Putin llegó al poder en Rusia. La objeción a esta historia se intensificó después de la victoria del candidato opositor Viktor Yushchenko en las elecciones presidenciales ucranianas de 2005. Por supuesto, esto ocurrió tras la Revolución Naranja. Yushchenko, a quien Putin despreciaba, estuvo directamente involucrado en promover el reconocimiento internacional del Holodomor como un genocidio contra la nación ucraniana, lo que molestó aún más al Kremlin.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Segunda Guerra Mundial – dos visiones, dos memorias</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Después del colapso de la Unión Soviética, la nostalgia por la grandeza pasada y el respeto internacional crecieron en Rusia. Los turbulentos años 90, especialmente en los primeros años, estuvieron marcados por el caos en todo el espacio postsoviético. La estabilidad, algo a lo que la mayoría de las personas en las antiguas repúblicas soviéticas estaban acostumbradas, escaseaba. Los ciudadanos rusos, en particular, sintieron agudamente esta inestabilidad, ya que perdieron su estatus geopolítico dominante. Su presidente, Boris Yeltsin, parecía débil, especialmente en el escenario internacional, evocando un sentido de humillación nacional en lugar de orgullo. Además, la postura crítica de Yeltsin sobre el pasado soviético, destacando la represión y la pobreza, solo profundizó tal descontento, particularmente dado que las dificultades económicas no habían desaparecido en la Rusia postsoviética.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>En medio de esta incertidumbre, una narrativa histórica permaneció intocable: el mito que rodea la guerra soviético-alemana de 1941-45 (conocida en Rusia como la Gran Guerra Patria). Después de que Vladimir Putin se convirtió en presidente, el enfoque del estado hacia la memoria histórica cambió. La imagen de Stalin gradualmente fue objeto de rehabilitación – retratado como un “gerente efectivo” cuyas políticas brutales, aunque reconocidas, fueron justificadas en la búsqueda del gran objetivo de construir una superpotencia. Una vez más, como en la última era de Brezhnev, el 9 de mayo, el día que conmemora la victoria soviética sobre la Alemania nazi, adquirió un significado casi sagrado. Los grandes desfiles militares en la Plaza Roja se convirtieron en una forma de exhibir la potencia militar de Rusia como el legítimo heredero del legado de la Unión Soviética.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Al mismo tiempo, los primeros años de la Segunda Guerra Mundial (1939-1941) y el controvertido Pacto Molotov-Ribbentrop – incluidos sus protocolos secretos – fueron reinterpretados por la propaganda rusa y los historiadores pro-Kremlin como Aleksandr Dugin. Argumentaron que el pacto era una medida necesaria para proteger a la Unión Soviética de la agresión occidental. Esta narrativa ayudó a alimentar un énfasis creciente puramente en la victoria soviética sobre la Alemania nazi, minimizando las contribuciones de los Aliados en la coalición anti-Hitler.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para 2010, entonces como primer ministro, Putin reforzó esta narrativa revisionista, afirmando en un discurso televisado que el Ejército Rojo habría derrotado a la Alemania nazi incluso sin la participación ucraniana. Este fue otro intento de inculcar en los rusos una creencia en el papel exclusivo de su nación en la victoria. Putin también buscó rehabilitar el legado de Stalin al referirse a su famoso brindis de posguerra a la “gran nación rusa”. Mientras tanto, la propaganda rusa acusaba repetidamente a Ucrania de colaboración con los nazis – a veces citando casos reales, pero a menudo fabricándolos o exagerándolos. Se puso un enfoque particular en los movimientos nacionalistas como los liderados por Stepan Bandera y Andriy Melnyk, mientras se omitía convenientemente la existencia del Ejército de Liberación Ruso (RLA), liderado por el exgeneral soviético Andrei Vlasov. Este también fue el caso respecto a numerosas otras unidades paramilitares rusas pro-nazis, incluidas las formaciones cosacas.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para justificar la invasión conjunta de Polonia por parte de la Unión Soviética y la Alemania nazi en septiembre de 1939, Putin afirmó recientemente que Polonia había provocado la agresión de Hitler al negarse a cumplir con sus demandas, “forzando” así a Alemania a actuar. Este argumento revisionista no solo sirve para reescribir la historia, sino también para racionalizar la propia agresión moderna de Rusia contra Ucrania – utilizando pretextos sorprendentemente similares a los empleados tanto por la Alemania nazi como por la Unión Soviética contra Polonia en el período de entreguerras. Cada vez más, el régimen de Putin extrae inspiración ideológica tanto del totalitarismo soviético como de elementos de la retórica nazi. Ya en 2017, círculos marginales en Rusia comenzaron a discutir una ideología que mezcla el cristianismo ortodoxo, el comunismo y el fascismo. Después de la invasión a gran escala de Ucrania en 2022, este concepto se conoció ampliamente como \"Rashismo\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tras la Revolución de la Dignidad de Ucrania en 2014, el país comenzó a observar el 8 de mayo como un Día de Recuerdo para aquellos que perecieron en la Segunda Guerra Mundial. El 9 de mayo siguió siendo el Día de la Victoria, pero el discurso público en torno a estas fechas evolucionó. Se hicieron esfuerzos para educar al público sobre sus diferentes significados históricos, enfatizando que el 9 de mayo también es el Día de Europa. Esta fue una señal clara del cambio de Ucrania hacia la integración europea y un rechazo de las narrativas históricas de Rusia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Iglesia Ortodoxa y </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vale la pena recordar que la subordinación temporal de la Metropolia de Kyiv al Patriarcado de Moscú en la segunda mitad del siglo XVII ocurrió con violaciones significativas del derecho canónico. El Metropolitano de Kyiv, Sylvestr, era escéptico sobre la alianza entre el Hetman cosaco Bohdan Khmelnytsky y el Zarato de Moscú, formada en 1654 en Pereyaslav, ya que preveía los peligros que esto representaba para la autonomía de la Metropolia de Kyiv.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A lo largo del siglo XX, los ucranianos hicieron repetidos esfuerzos para restaurar una Iglesia Ortodoxa Ucraniana independiente, libre del control de Moscú. Este movimiento ganó impulso en los últimos años de la Unión Soviética. En 1990, el Metropolitano Mstyslav (Stepan Skrypnyk) regresó a Ucrania desde Estados Unidos y fue elegido Patriarca de Kyiv y de toda Rus-Ucrania en un consejo eclesiástico. Este momento marcó el comienzo de una intensa lucha entre Kyiv y Moscú – no solo por la lealtad religiosa de los creyentes, sino también por el control sobre la propiedad eclesiástica y los recursos financieros. Ambas partes participaron en debates históricos y, a veces, en la manipulación flagrante de los hechos. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Como resultado de estas disputas, tres instituciones ortodoxas fueron oficialmente registradas en Ucrania, cada una incorporando el nombre \"Iglesia Ortodoxa\": la Iglesia Ortodoxa Ucraniana (UOC) – que permaneció en unidad con el Patriarcado de Moscú; la Iglesia Ortodoxa Ucraniana – Patriarcado de Kyiv (UOC-KP); y la Iglesia Ortodoxa Autocéfala Ucraniana (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De acuerdo con el derecho canónico ortodoxo, la UOC-KP y la UAOC fueron consideradas no canónicas por el mundo ortodoxo en general, un estatus reforzado por la Iglesia Ortodoxa Rusa (ROC), que trabajó activamente para evitar su reconocimiento por otras iglesias ortodoxas locales. Para justificar su influencia sobre la esfera religiosa de Ucrania, la ROC, junto con el ideólogo Dugin, promovió el concepto de </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“mundo ruso”). Esta ideología afirma que a pesar de las fronteras políticas, existe un “espacio espiritual y cultural ruso” compartido, que se refuerza por la unidad religiosa. La Fundación Russkiy Mir fue incluso establecida y antes de la agresión de Rusia contra Ucrania, sus ramas operaban con éxito dentro del país.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La historia de Crimea ilustra aún más cómo la religión y el revisionismo histórico han sido utilizados para justificar el expansionismo de Rusia. Durante la anexión ilegal de Crimea por parte de Rusia en 2014, tanto Putin como representantes de la Iglesia Ortodoxa Rusa repitieron afirmaciones pseudo-históricas sobre la supuesta pertenencia histórica de Crimea a Rusia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Un elemento clave de esta manipulación histórica gira en torno a la cristianización de la Rus’ de Kyiv. Desde 1988, Ucrania ha celebrado el aniversario del Bautismo de Rus’, que tuvo lugar en Kyiv, específicamente en las aguas del río Pochaina (un afluente del Dnipro). Sin embargo, Moscú buscó desafiar la primacía histórica de Kyiv al enfatizar que el Príncipe Volodymyr (Vladimir el Grande) fue bautizado en Chersoneso (actualmente Sebastopol, Crimea), que en ese momento pertenecía al Imperio Bizantino. Al promover la idea de que el “verdadero” bautismo de Rus’ ocurrió en Crimea en lugar de en Kyiv, Moscú sentó una base ideológica para su posterior anexión de la península – convirtiendo a Crimea en la primera víctima de la agresión rusa contra Ucrania en 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A pesar de la fuerte oposición del Patriarca Kirill y el Kremlin, Ucrania avanzó con éxito en su impulso por la independencia eclesiástica. En diciembre de 2018, se convocó un histórico Consejo Local en la Catedral de Santa Sofía en Kyiv, reuniendo a representantes de tres Iglesias Ortodoxas. Si bien casi todos los jerarcas de la UOC (Patriarcado de Moscú) boicotearon el evento, dos metropolitas – Simeón (Shostatskyi) y Oleksandr (Drabynka) – sí participaron. La UOC-KP y la UAOC estuvieron completamente representadas.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>En el consejo, el Metropolitano Epifaniy (Serhiy Dumenko) fue elegido como el primado de la recién unificada Iglesia Ortodoxa de Ucrania (OCU). El 6 de enero de 2019, en Estambul, recibió el Tomos de Autocéfala del Patriarca Ecuménico Bartolomé, otorgando oficialmente a la OCU independencia del Patriarcado de Moscú. El proceso de promover el reconocimiento internacional de la Iglesia Ortodoxa de Ucrania continúa, a pesar de la resistencia continua de la Iglesia Ortodoxa Rusa y sus patrocinadores políticos.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Redescubriendo la historia perdida</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A medida que los ucranianos dieron sus primeros pasos en la exploración de su propia historia, comenzaron a descubrir una riqueza de temas y figuras previamente prohibidos. Ucrania redescubrió a sus propios escritores, como Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi y los autores del \"Renacimiento Ejecutado\", junto con las obras de Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, quien había fundado el Instituto de Investigación Ucraniano en la Universidad de Harvard, regresó a Ucrania desde Estados Unidos y trajo consigo décadas de investigación sobre la historia ucraniana.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tras la declaración de independencia de Ucrania, el intercambio de investigaciones académicas entre historiadores ucranianos y occidentales se volvió posible. Esto contribuyó significativamente a dar forma a la política histórica de Ucrania. Si bien inicialmente fue caótico, este esfuerzo se volvió más estructurado e institucionalizado más tarde. Los académicos comenzaron a publicar las obras del historiador Ivan Krypiakevych sin censura; reimprimir los diez volúmenes de </span><i><span>Historia de Ucrania-Rus’</span></i><span> de Mykhailo Hrushevskyi; y traducir y publicar </span><i><span>Ucrania: Una Historia</span></i><span> del historiador canadiense de ascendencia ucraniana Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tras la Revolución Naranja, durante la presidencia de Viktor Yushchenko, la política histórica de Ucrania y la política de memoria comenzaron a tomar forma. Sin embargo, gran parte de la sociedad no comprendió completamente las iniciativas del presidente, esperando que se centrara en el desarrollo económico y la mejora de los niveles de vida. Muchos ciudadanos no se tomaron el tiempo para leer la constitución, que describe los poderes reales del presidente. Como resultado, Yushchenko priorizó la política histórica como un aspecto clave de la estrategia internacional de Ucrania.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para apoyar este esfuerzo, se estableció el Instituto Ucraniano de Memoria Nacional, que se modeló a partir del Instituto de Memoria Nacional de Polonia. Sin embargo, el desarrollo del instituto ucraniano fue lento, y solo se volvió completamente operativo después de la Revolución de la Dignidad bajo el liderazgo de Volodymyr Viatrovych. A pesar de su importancia, el instituto ha enfrentado una crónica falta de financiación. Después de la invasión a gran escala de Ucrania por parte de Rusia, sus actividades casi se detuvieron, ya que su actual presidente, Anton Drobovych, se unió a las Fuerzas Armadas de Ucrania para luchar en la primera línea.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para abordar las lagunas en la política de memoria e histórica de Ucrania, jóvenes académicos lanzaron una iniciativa llamada la Escuela Abierta de Historia. Este programa educativo, descrito como un “frente histórico”, ha sido apoyado por jóvenes investigadores polacos de la Universidad Jagellónica de Cracovia y la Universidad de Varsovia, quienes han ayudado a organizar conferencias públicas en varias ciudades ucranianas.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>¿Por qué importa tanto la política de memoria para el Kremlin? Históricamente, la dinastía Romanov buscó todos los medios posibles – legítimos o no – para vincular los orígenes del Imperio Ruso a la Rus’ de Kyiv medieval y sus gobernantes, como el Príncipe Volodymyr y el Príncipe Yaroslav. Sin embargo, cuando Catalina II ordenó que todos los antiguos anales de los monasterios de todo el imperio, especialmente los de las tierras ucranianas, fueran enviados a San Petersburgo, los académicos no encontraron evidencia histórica sólida de la conexión de Moscú con Rus’. Después de que estos documentos originales desaparecieron, nuevos “copias” de los anales emergieron misteriosamente, ahora con referencias a Moscú, Vladimir y otros elementos que convenientemente se alineaban con las narrativas imperiales rusas. En el espacio en línea ucraniano, hay un chiste popular que dice que Moscú, oficialmente solo de 850 años, está tratando desesperadamente de convencer a Kyiv, una ciudad con más de 1,500 años de historia, de que en realidad es parte de la patria original de Rusia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>es un historiador y docente. Tiene un doctorado del Instituto de Historia de la Universidad Jagellónica (Polonia) y se graduó con una maestría en historia de la Universidad Estatal de Humanidades de Rivne (Ucrania). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"fi": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Vuoden 1991 jälkeen Ukrainan historialliset politiikat olivat pitkään alkutilassa. Ensimmäisen vuosikymmenen aikana, huolimatta vähäisestä valtion tuesta, toiminnot rajoittuivat paradigman muutokseen, joka siirtyi Neuvostoliiton menetelmästä oman historian tutkimiseen Ukrainan keskeiseen lähestymistapaan. Aikaisempien vuosikymmenten ja jopa vuosisatojen aikana Venäjän miehityksessä oli erittäin suuri määrä aiheita, jotka oli tahallisesti peitetty, vääristelty ja väärin esitetty. Sääntöjen mukaan ponnistelut ja tutkimus perustuivat ainoastaan tutkijoiden innostukseen ilman vakaata valtion tukea. Niin vaikeaa kuin se olikin, kansallinen tiedeakatemia ja sen rakenteelliset yksiköt, mukaan lukien historiallisille tieteille omistetut instituutit, säilyivät.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Venäjän historialliset politiikat perustuvat toisen historian yksinkertaiseen omimiseen, erityisesti kun kyseessä on naapurikansan, valtion tai henkilön menestystarina. Joskus tämä on ristiriidassa ilmeisten faktojen ja järjen kanssa, mutta Venäjän propaganda väittää itsepäisesti, että tämä kaikki on \"yhteistä perintöä\" – olemme yksi kansa, joten menestyksesi on myös meidän. Näin ollen Vladimir Putinin pitkän hallintokauden aikana Venäjän muistopolitiikka on saanut selkeät institutionaaliset muodot. Kuitenkin näiden instituutioiden päätehtävät eivät olleet tukea tieteellistä tutkimusta niiden kansojen todellisesta historiasta, jotka muodostavat Venäjän federaation, vaan pikemminkin taistelu historiallisia faktoja vastaan, jotka eivät vastanneet pääpolitiikkaa. Tämä näkyy surullisessa kohtalossa kansalaisjärjestö Memorial, joka kaikista kohtaamistaan vaikeuksista huolimatta yritti raportoida totuuden Neuvostoliiton puoluevaltion rikoksista.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vaikka täällä ei ole tarpeeksi tilaa korostaa kaikkia muistopolitiikkojen näkökohtia molemmissa valtioissa, keskeisiä kysymyksiä tarkastellaan, mukaan lukien Holodomorin muistaminen; toisen maailmansodan; ortodoksisen kirkon; ja </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (Venäläinen maailma).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor ja sen seuraukset</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aloitan yhdellä mielenkiintoisella tapauksella, josta ystäväni Harkovista kertoi minulle. Hänen ystävällään on perhe, aviomies ja tytär. He ovat onnellisia, mutta kun hän näkee tyttärensä, hänellä on outo halu tappaa hänet. Tämän seurauksena tämä nainen alkoi käydä psykologeilla apua hakemassa. Lopulta paljastui, että Holodomorin nälänhädän aikana vuosina 1932-33, selvitäkseen, tämän naisen isoäiti tappoi ja keitti oman lapsensa ja pelasti loput perheestään tämän kauhean teon kautta. Tiedemiehet väittävät, että tämä on jälkigenosidinen trauma, joka voi ilmetä sukupolvien ajan, kuten edellä mainitussa tapauksessa.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vanhempi sukupolvi, joka ihmeellisesti selviytyi noista kauheista ajoista ja stalinismiin liittyvistä rikoksista, muistaa ne ikuisesti eikä heillä ole koskaan ollut hyviä tunteita menneisyydestä. Virallisissa neuvostoliittolaisissa oppikirjoissa ei mainita vuoden 1932-33 Holodomoria Neuvostoliiton Ukrainassa. Tämä yllätti vanhukset, koska he muistivat totuuden. He muistivat sen ja pysyivät vaiti, koska se oli ainoa tapa välttää vainoa Neuvostoliiton hallituksen taholta. Lisäksi, kun nälän uhka ilmestyi jälleen, toisen maailmansodan jälkeen vuosina 1946-47, Dnipron asukkaat pakenivat massoittain Länsi-Ukrainaan, jossa ei vielä ollut kollektiivitaloja. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Venäjän uusi sota Ukrainaa vastaan, joka on kestänyt 11 vuotta, sisältää myös ruokadimension. Huolimatta kauheasta jälkigenosidisesta perinnöstä, Ukraina on itsenäisyytensä aikana lisännyt ja palauttanut maatalousmaitaan, joilla se on viljellyt viljaa ei vain omiin tarpeisiinsa vaan myös vientiin. Vuoden 2022 täysimittaisen hyökkäyksen alkamisen jälkeen Venäjän joukot alkoivat massiivisesti viedä vangittua viljaa ja myydä sitä omanaan niin sanotun globaalin etelän maihin. Samalla he uhkasivat pidättää ruokaviennit, mikä olisi voinut aiheuttaa nälän muilla puolilla maailmaa. Tämä oli kyyninen siirto, sillä aikaisempaa rikosta ukrainalaisena kansana ei ollut rangaistu kansainvälisessä yhteisössä. Moskova kiisti sen röyhkeästi 20. vuosisadalla, aivan kuten se tekee nyt.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Holodomor-rikoksen paljastaminen tapahtui tämän kauhean sivun tutkimuksen ansiosta Ukrainan historiassa. Tutkimus alkoi 1980-luvulla Yhdysvalloissa ja Kanadassa Ukrainan diasporan kautta. Tämän seurauksena Yhdysvaltain edustajainhuone loi asianmukaisen tutkintakomission. Myöhäinen amerikkalainen historioitsija James Mace ja hänen brittiläinen kollegansa Robert Conquest alkoivat aktiivisesti käsitellä tätä asiaa (Conquestin kirja </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> julkaistiin vuonna 1986 ja se tuli saataville Ukrainassa vasta 1990-luvun puolivälissä). Historioitsijoiden teokset ovat järkyttäneet maailmaa. Myöhemmin, Gorbatsovin </span><i><span>perestroikan</span></i><span> lopussa, Ukrainan akateemikoiden, erityisesti professori Stanislav Kulchytskyn, tutkimustulokset alkoivat nousta esiin. Viimeisimmät tutkimukset tästä asiasta kuuluvat japanilaiselle tutkijalle Gioraki Kuromiyalle ja amerikkalais-brittiläiselle tutkijalle Anne Applebaumille. Huolimatta kaikista asiakirjatodistuksista ja demografien johtopäätöksistä sekä tuon aikakauden länsimaisten toimittajien raporteista, Venäjän johto ja sen viides kolonna Ukrainassa – muodossa alueiden puolue, kommunistit ja muut poliittiset ja julkiset organisaatiot – jatkavat kieltämästä sitä, että keinotekoinen nälänhätä tapahtui Ukrainan SNT:n alueella. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tämä kieltämispolitiikka muuttui vielä aggressiivisemmaksi Vladimir Putinin noustessa valtaan Venäjällä. Vastustus tätä historiaa kohtaan voimistui opposition ehdokkaan Viktor Juštšenkon voiton jälkeen Ukrainan presidentin vaaleissa vuonna 2005. Tietenkin tämä tapahtui Oranssin vallankumouksen jälkeen. Juštšenko, jota Putin halveksi, oli suoraan mukana edistämässä Holodomorin kansainvälistä tunnustamista kansanmurhana ukrainalaista kansaa vastaan, mikä suututti Kremlissä entisestään.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Toinen maailmansota – kaksi näkökulmaa, kaksi muistoa</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Neuvostoliiton romahtamisen jälkeen nostalgia menneestä suuruudesta ja kansainvälisestä kunnioituksesta kasvoi Venäjällä. Myrskyisät 1990-luvut, erityisesti ensimmäisinä vuosina, olivat täynnä kaaosta entisessä neuvostotilassa. Vakautta, johon suurin osa entisten neuvostotasavaltojen ihmisistä oli tottunut, oli niukasti saatavilla. Venäläiset kansalaiset, erityisesti, tunsivat tämän epävakauden akuutisti, kun he menettivät hallitsevan geopoliittisen asemansa. Heidän presidenttinsä, Boris Jeltsin, vaikutti heikolta, erityisesti kansainvälisellä näyttämöllä, herättäen kansallisen nöyryytyksen tunteen ylpeydentunteen sijaan. Lisäksi Jeltsinin kriittinen asenne neuvostoliittolaista menneisyyttä kohtaan, joka korosti sortoa ja köyhyyttä, syvensi vain tyytymättömyyttä, erityisesti koska taloudelliset vaikeudet eivät olleet hävinneet post-neuvostoliittoisessa Venäjällä.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tässä epävarmuudessa yksi historiallinen kertomus pysyi koskemattomana: myytti Neuvosto-Saksalaisesta sodasta vuosina 1941-45 (jota Venäjällä kutsutaan Suureksi isänmaalliseksi sodaksi). Vladimir Putinin tultua presidentiksi valtion lähestymistapa historialliselle muistille muuttui. Stalinin kuva alkoi vähitellen rehabilitoitua – häntä kuvattiin \"tehokkaana johtajana\", jonka brutaaleja politiikkoja, vaikka niitä tunnustettiinkin, perusteltiin suurten tavoitteiden, supervallan rakentamisen, saavuttamiseksi. Jälleen kerran, kuten Brežnevin aikakauden lopulla, 9. toukokuuta, päivä, joka muistuttaa Neuvostoliiton voitosta natsi-Saksasta, sai lähes pyhän merkityksen. Suuret sotilasparaatiit Punaisella torilla muuttuivat keinoksi esitellä Venäjän sotilaallista voimaa Neuvostoliiton perinnön oikeutettuna perijänä.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Samaan aikaan toisen maailmansodan varhaiset vuodet (1939-1941) ja kiistanalainen Molotov-Ribbentrop-sopimus – mukaan lukien sen salaiset protokollat – tulkittiin uudelleen Venäjän propagandan ja Kremlin myönteisten historioitsijoiden, kuten Aleksandr Duginin, toimesta. He väittivät, että sopimus oli välttämätön toimenpide suojella Neuvostoliittoa lännen aggressiolta. Tämä kertomus auttoi ruokkimaan hiljaista painotusta pelkästään Neuvostoliiton voitolle natsi-Saksasta, vähätellen liittolaisten panosta anti-Hitler-koalition jäseninä.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vuoteen 2010 mennessä, ollessaan pääministeri, Putin vahvisti tätä revisionistista kertomusta väittämällä televisiopuheessaan, että Punainen armeija olisi voittanut natsi-Saksan jopa ilman ukrainalaista osallistumista. Tämä oli jälleen yksi yritys istuttaa venäläisiin usko heidän kansansa ainutlaatuiseen rooliin voitossa. Putin pyrki myös rehabilitoimaan Stalinin perintöä viittaamalla hänen kuuluisiin sodanjälkeisiin maljoihinsa \"suurelle venäläiselle kansalle\". Samaan aikaan Venäjän propaganda syytti toistuvasti Ukrainaa yhteistyöstä natsien kanssa – joskus viitaten todellisiin tapauksiin, mutta usein keksimällä tai liioittelemalla niitä. Erityistä huomiota kiinnitettiin nationalistisiin liikkeisiin, kuten Stepan Banderan ja Andriy Melnykin johtamiin, samalla kun kätevästi jätettiin mainitsematta Venäjän vapautusarmeija (RLA), jota johti entinen neuvostosotilas Andrei Vlasov. Tämä päti myös moniin muihin pro-natsi venäläisiin paramilitaarisiin yksiköihin, mukaan lukien kasakkamuodostelmat.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Oikeuttaakseen Neuvostoliiton yhteisen hyökkäyksen Puolaan natsi-Saksan kanssa syyskuussa 1939, Putin väitti äskettäin, että Puola oli provosoinut Hitlerin aggressiota kieltäytymällä täyttämästä hänen vaatimuksiaan, jolloin se \"pakotti\" Saksan toimimaan. Tämä revisionistinen argumentti palvelee paitsi historian uudelleenkirjoittamista myös Venäjän oman nykyaikaisen aggressiivisuuden rationalisoimista Ukrainaa vastaan – käyttäen tekosyitä, jotka ovat hämmästyttävän samankaltaisia kuin niitä, joita natsi-Saksa ja Neuvostoliitto käyttivät interwar-Puolaa vastaan. Yhä enemmän Putinin hallinto ammentaa ideologista inspiraatiota sekä neuvostoliittolaisesta totalitarismista että natsi-rhetoriikan elementeistä. Jo vuonna 2017 Venäjän marginaalisissa piireissä alettiin keskustella ideologiasta, joka yhdistää ortodoksisen kristinuskon, kommunismin ja fasismiin. Vuoden 2022 täysimittaisen hyökkäyksen jälkeen Ukrainaan tämä käsite tuli laajalti tunnetuksi nimellä \"Rashismi\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrainan vuoden 2014 Arvokkuuden vallankumouksen jälkeen maa alkoi viettää 8. toukokuuta muistopäivänä niille, jotka kuolivat toisessa maailmansodassa. 9. toukokuuta pysyi voitonpäivänä, mutta julkinen keskustelu näiden päivämäärien ympärillä kehittyi. Yhteiskunnassa pyrittiin kouluttamaan ihmisiä niiden erilaisten historiallisten merkitysten osalta, samalla korostaen, että 9. toukokuuta on myös Euroopan päivä. Tämä oli selkeä signaali Ukrainan siirtymisestä kohti eurooppalaista integraatiota ja Venäjän historiallisten kertomusten hylkäämisestä.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Ortodoksinen kirkko ja </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>On syytä muistaa, että Kiovan metropoliitan tilapäinen alistaminen Moskovan patriarkaatille 1600-luvun jälkipuoliskolla tapahtui merkittävien kanonisten lakien rikkomusten myötä. Kiovan metropoliitta Sylvestr oli skeptinen Cossack-hetman Bohdan Khmelnytskin ja Moskovan tsaarikunnan välisestä liitosta, joka muodostettiin 1654 Perejaslavissa, koska hän ennakoi, että tämä aiheuttaisi vaaroja Kiovan metropoliitan autonomialle.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Koko 20. vuosisadan ajan ukrainalaiset tekivät toistuvia ponnistuksia palauttaakseen itsenäisen ukrainalaisen ortodoksisen kirkon, joka olisi vapaa Moskovan kontrollista. Tämä liike sai vauhtia Neuvostoliiton viimeisinä vuosina. Vuonna 1990 metropoliitta Mstyslav (Stepan Skrypnyk) palasi Ukrainaan Yhdysvalloista ja valittiin Kiovan ja koko Rus-Ukrainan patriarkaksi kirkolliskokouksessa. Tämä hetki merkitsi intensiivisen taistelun alkua Kiovan ja Moskovan välillä – ei vain uskovien uskonnollisesta uskollisuudesta, vaan myös kirkon omaisuuden ja taloudellisten resurssien hallinnasta. Molemmat osapuolet osallistuivat historiallisiin väittelyihin ja ajoittain ilmeiseen faktojen manipulointiin. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Näiden kiistojen seurauksena kolme ortodoksista instituutiota rekisteröitiin virallisesti Ukrainassa, joista jokaisessa oli nimi \"Ortodoksinen kirkko\": Ukrainan ortodoksinen kirkko (UOC) – joka pysyi Moskovan patriarkaatin yhteydessä; Ukrainan ortodoksinen kirkko – Kiovan patriarkaatti (UOC-KP); ja Ukrainan autocephalous ortodoksinen kirkko (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ortodoksisen kanonisen lain mukaan UOC-KP ja UAOC katsottiin laajemman ortodoksisen maailman toimesta ei-kanonisiksi, mikä asema vahvistettiin Venäjän ortodoksisen kirkon (ROC) toimesta, joka työskenteli aktiivisesti estääkseen niiden tunnustamisen muilta paikallisilta ortodoksisilta kirkoilta. Oikeuttaakseen vaikutusvaltansa Ukrainan uskonnollisella kentällä ROC, yhdessä ideologi Duginin kanssa, edisti käsitettä </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (\"Venäläinen maailma\"). Tämä ideologia väittää, että poliittisista rajoista huolimatta on olemassa yhteinen \"venäläinen hengellinen ja kulttuurinen tila\", jota vahvistaa uskonnollinen yhtenäisyys. Russkiy Mir -säätiö perustettiin jopa, ja ennen Venäjän aggressiota Ukrainaa vastaan sen haarat toimivat menestyksekkäästi maassa.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Krimin historia havainnollistaa edelleen, kuinka uskontoa ja historiallista revisionismia on käytetty Venäjän laajentumisen oikeuttamiseen. Venäjän laittoman Krimin liittämisen aikana vuonna 2014 sekä Putin että Venäjän ortodoksisen kirkon edustajat toistivat pseudo-historiallisia väitteitä Krimin oletetusta historiallisesta kuulumisesta Venäjälle.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Keskeinen elementti tässä historiallisessa manipuloinnissa liittyy Kiovan Rus’n kristillistämiseen. Vuodesta 1988 lähtien Ukraina on viettänyt Rus’n kasteen vuosipäivää, joka tapahtui Kiovassa, tarkemmin sanottuna Pochaina-joen vesissä (Dnipro-joen sivujoki). Kuitenkin Moskova pyrki kyseenalaistamaan Kiovan historiallista ensisijaisuutta korostamalla, että prinssi Volodymyr (Vladimir Suuri) itse kastettiin Chersonesuksessa (nykyisin Sevastopol, Krim), joka tuolloin kuului Bysantin imperiumille. Edistämällä ajatusta siitä, että Rus’n \"todellinen\" kaste tapahtui Krimillä eikä Kiovassa, Moskova loi ideologisen perustan myöhemmälle niemimaan liittämiselleen – tehden Krimistä Venäjän aggressiivisuuden ensimmäisen uhrin Ukrainaa vastaan vuonna 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Huolimatta patriarkka Kirillin ja Kreml:n voimakkaasta vastustuksesta, Ukraina onnistui edistämään kirkollista itsenäisyyttään. Joulukuussa 2018 Kiovan Pyhän Sofian katedraalissa pidettiin historiallinen paikallinen kirkolliskokous, johon osallistui kolmen ortodoksisen kirkon edustajia. Vaikka lähes kaikki UOC:n (Moskovan patriarkaatin) hierarkit boikotoivat tapahtumaa, kaksi metropoliittaa – Simeon (Shostatskyi) ja Oleksandr (Drabynka) – osallistuivat. UOC-KP ja UAOC olivat täysin edustettuina.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kirkolliskokouksessa metropoliitta Epifaniy (Serhiy Dumenko) valittiin Ukrainan uudelleen yhdistyneen ortodoksisen kirkon (OCU) primateksi. 6. tammikuuta 2019 Istanbulissa hän sai Tomoksen autocephaliasta ekumeeniselta patriarkalta Bartolomeukselta, joka virallisesti myönsi OCU:lle itsenäisyyden Moskovan patriarkaatista. Prosessi Ukrainan ortodoksisen kirkon kansainvälisen tunnustamisen edistämiseksi jatkuu, huolimatta Venäjän ortodoksisen kirkon ja sen poliittisten tukijoiden jatkuvasta vastustuksesta.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Kadotetun historian uudelleenlöytäminen</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kun ukrainalaiset ottivat ensimmäiset askeleensa oman historiansa tutkimisessa, he alkoivat paljastaa runsaasti aikaisemmin kiellettyjä aiheita ja henkilöitä. Ukraina löysi uudelleen omat kirjailijansa, kuten Ulas Samchukin, Ivan Bahrianyin ja \"Suoritetun renessanssin\" kirjoittajat, yhdessä Vasyl Stuksen teosten kanssa. Omeljan Pritsak, joka oli perustanut Ukrainan tutkimusinstituutin Harvardin yliopistossa, palasi Ukrainaan Yhdysvalloista ja toi mukanaan vuosikymmenten tutkimustyön Ukrainan historiasta.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrainan itsenäisyysjulistuksen jälkeen akateemisen tutkimuksen vaihto ukrainalaisten ja länsimaisten historioitsijoiden välillä tuli mahdolliseksi. Tämä myötävaikutti merkittävästi Ukrainan historiallisten politiikkojen muotoutumiseen. Vaikka aluksi se oli kaoottista, tämä ponnistus muuttui myöhemmin rakenteellisemmaksi ja institutionaalisemmaksi. Tutkijat alkoivat julkaista historioitsija Ivan Krypiakevychin teoksia ilman sensuuria; painaa Mykhailo Hrushevskyi:n kymmenosaisen </span><i><span>History of Ukraine-Rus’</span></i><span>; ja kääntää ja julkaista </span><i><span>Ukraine: A History</span></i><span> kanadalaiselta ukrainalaistaustaiselta historioitsijalta Orest Subtelnylta.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Oranssin vallankumouksen jälkeen, Viktor Juštšenkon presidenttikauden aikana, Ukrainan historiallinen politiikka ja muistopolitiikka alkoivat muotoutua. Kuitenkin suuri osa yhteiskunnasta ei täysin ymmärtänyt presidentin aloitteita, odottaen hänen keskittyvän sen sijaan taloudelliseen kehitykseen ja elinstandardien parantamiseen. Monet kansalaiset eivät käyttäneet aikaa perustuslain lukemiseen, joka määrittelee presidentin todelliset valtuudet. Tämän seurauksena Juštšenko priorisoi historiallista politiikkaa keskeisenä osana Ukrainan kansainvälistä strategiaa.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tämän ponnistuksen tukemiseksi perustettiin Ukrainan kansallisen muistin instituutti, joka mallinnettiin Puolan kansallisen muistamisen instituutin mukaan. Kuitenkin Ukrainan instituutin kehitys oli hidasta, ja se tuli täysin toiminnalliseksi vasta Arvokkuuden vallankumouksen jälkeen Volodymyr Viatrovychin johdolla. Huolimatta sen tärkeydestä, instituutti on kohdannut kroonista alirahoitusta. Venäjän täysimittaisen hyökkäyksen jälkeen Ukrainaan sen toiminnot lähes pysähtyivät, kun sen nykyinen puheenjohtaja, Anton Drobovych, liittyi Ukrainan asevoimiin taistellakseen eturintamassa.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrainan muistopolitiikan ja historian politiikan aukkojen täyttämiseksi nuoret tutkijat käynnistivät aloitteen nimeltä Avoin historian koulu. Tämä koulutusohjelma, jota kuvataan \"historialliseksi rintamaksi\", on saanut tukea nuorilta puolalaisilta tutkijoilta Krakovassa sijaitsevasta Jagiellonian yliopistosta ja Varsovan yliopistosta, jotka ovat auttaneet järjestämään julkisia luentoja eri ukrainalaisissa kaupungeissa.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Miksi muistopolitiikalla on niin suuri merkitys Kremlin kannalta? Historiallisesti Romanovien dynastia etsi kaikkia mahdollisia keinoja – laillisia tai muuten – yhdistääkseen Venäjän imperiumin alkuperän keskiaikaiseen Kiovan Rus’ ja sen hallitsijoihin, kuten prinssi Volodymyriin ja prinssi Jaroslaviin. Kuitenkin, kun Katariina II määräsi, että kaikki muinaiset kronikat luostareista ympäri imperiumia, erityisesti Ukrainassa, lähetettäisiin Pietariin, tutkijat eivät löytäneet mitään vankkaa historiallista näyttöä Moskovan yhteydestä Rusiin. Kun nämä alkuperäiset asiakirjat katosivat, uusia \"kopioita\" kronikoista ilmestyi salaperäisesti, nyt viitaten Moskovaan, Vladimirin ja muihin elementteihin, jotka kätevästi sopivat venäläisiin imperiaalisiin kertomuksiin. Ukrainan verkkotilassa on suosittu vitsi, että Moskova, joka on virallisesti vain 850 vuotta vanha, yrittää epätoivoisesti vakuuttaa Kiovan, yli 1 500 vuotta vanhan kaupungin, että se on itse asiassa osa Venäjän alkuperäistä kotimaata.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>on historioitsija ja opettaja. Hänellä on tohtorin tutkinto Jagiellonian yliopiston historian instituutista (Puola) ja hän on valmistunut historian maisteriksi Rivnen valtiollisesta humanistiyliopistosta (Ukraina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"fr": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Après 1991, les politiques historiques ukrainiennes ont longtemps été dans un état embryonnaire. Au cours de la première décennie, malgré peu de soutien de l'État, les activités étaient limitées à un changement de paradigme, s'éloignant de la méthode soviétique d'étude de sa propre histoire pour adopter une approche centrée sur l'Ukraine. Il y avait un très grand nombre de sujets qui, au cours des décennies précédentes, et même des siècles, d'occupation russe, avaient été délibérément dissimulés, déformés et falsifiés. En règle générale, les efforts et la recherche étaient uniquement basés sur l'enthousiasme des chercheurs et sans soutien étatique stable. Aussi difficile que cela ait été, l'Académie nationale des sciences et ses unités structurelles, y compris les instituts dédiés aux sciences historiques, ont été préservés.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Les politiques historiques russes reposent sur l'appropriation simple de l'histoire d'autrui, surtout lorsqu'il s'agit d'une histoire de succès d'un peuple, d'un État ou d'une personne voisine. Parfois, cela contredit des faits évidents et le bon sens, mais la propagande russe affirme avec obstination que tout cela fait partie du « patrimoine commun » – nous sommes une seule nation et donc votre succès est le nôtre. Ainsi, au cours de la longue période de règne de Vladimir Poutine, la politique de mémoire de la Russie a pris des formes institutionnelles claires. Pourtant, les principales tâches de ces institutions n'étaient pas de soutenir la recherche scientifique sur la véritable histoire des nations qui composent la Fédération de Russie, mais plutôt de lutter contre les faits historiques qui ne correspondent pas à la ligne politique principale. Cela se voit dans le triste sort de l'organisation non gouvernementale Memorial, qui, malgré toutes les difficultés qu'elle a rencontrées, a tenté de rapporter la vérité sur les crimes du parti-État soviétique.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bien qu'il n'y ait pas assez d'espace ici pour mettre en lumière tous les aspects des politiques de mémoire des deux États, des questions clés seront examinées, y compris le souvenir du Holodomor ; la Seconde Guerre mondiale ; l'Église orthodoxe ; et l'idéologie de </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (monde russe).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor et ses conséquences</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Je vais commencer par un cas intéressant dont un ami de Kharkiv m'a parlé. Son ami a une famille, un mari et une fille. Ils sont heureux, mais quand elle voit sa fille, elle a un étrange désir de la tuer. En conséquence, cette dame a commencé à consulter des psychologues pour obtenir de l'aide. Finalement, il a été révélé que pendant la famine du Holodomor de 1932-33, pour survivre, la grand-mère de cette femme a tué et fait bouillir son propre enfant et a sauvé le reste de sa famille d'une mort imminente par cet acte terrible. Les scientifiques affirment qu'il s'agit d'un traumatisme post-génocide, qui peut apparaître à travers les générations, comme dans le cas ci-dessus.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La génération plus âgée, qui a miraculeusement survécu à ces temps terribles et aux crimes du stalinisme, s'en souvient à jamais et n'a jamais eu de bons sentiments à propos du passé. Dans les manuels soviétiques officiels, il n'y a aucune mention du Holodomor de 1932-33 en Ukraine soviétique. Cela a surpris les personnes âgées car elles se souvenaient de la vérité. Elles s'en souvenaient et restaient silencieuses, car c'était le seul moyen d'éviter la persécution par le gouvernement soviétique. De plus, lorsque la menace de la faim est réapparue, après la Seconde Guerre mondiale en 1946-47, les habitants de Dnipro ont fui en masse vers l'ouest de l'Ukraine, où il n'y avait pas encore de fermes collectives. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La nouvelle guerre de la Russie contre l'Ukraine, qui dure depuis 11 ans, a également une dimension alimentaire. Malgré son terrible héritage post-génocidaire, l'Ukraine, pendant toutes les années de son indépendance, a augmenté et restauré ses terres agricoles, sur lesquelles elle a cultivé des céréales non seulement pour ses propres besoins mais aussi pour l'exportation. Après le début de l'invasion à grande échelle en 2022, les troupes russes ont commencé à exporter massivement le grain capturé et à le vendre comme le leur aux pays du soi-disant Sud global. En même temps, elles menaçaient de retenir les exportations alimentaires, ce qui aurait pu créer une famine dans d'autres parties du monde. C'était un mouvement cynique, car le crime précédent contre les Ukrainiens en tant que nation n'a pas été puni par la communauté internationale. Moscou l'a nié avec effronterie au XXe siècle, tout comme elle le fait maintenant.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Le crime du Holodomor a été révélé grâce à l'étude de cette terrible page de l'histoire ukrainienne. La recherche a commencé dans les années 1980 aux États-Unis et au Canada via la diaspora ukrainienne. En conséquence, la Chambre des représentants des États-Unis a créé une commission d'enquête appropriée. L'historien américain décédé James Mace et son collègue britannique Robert Conquest ont commencé à s'occuper activement de cette question (le livre de Conquest </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> a été publié en 1986 et n'a été disponible en Ukraine qu'au milieu des années 1990). Les travaux des historiens ont laissé le monde sous le choc. Plus tard, à la fin de la </span><i><span>perestroïka</span></i><span> de Gorbatchev, les résultats des recherches des universitaires ukrainiens, en particulier du professeur Stanislav Kulchytskyi, ont commencé à émerger. Les recherches les plus récentes sur cette question appartiennent au chercheur japonais Gioraki Kuromiya et à la chercheuse américano-britannique Anne Applebaum. Malgré toutes les preuves documentaires et les conclusions des démographes et les rapports des journalistes occidentaux de cette époque, la direction russe et sa cinquième colonne en Ukraine – sous la forme du Parti des régions, des communistes et d'autres organisations politiques et publiques – continuent de nier le fait qu'une famine artificielle a eu lieu sur le territoire de la RSS d'Ukraine. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Cette politique de déni est devenue encore plus agressive après l'arrivée au pouvoir de Vladimir Poutine en Russie. L'objection à cette histoire s'est intensifiée après la victoire du candidat d'opposition Viktor Iouchtchenko lors des élections présidentielles ukrainiennes de 2005. Bien sûr, cela s'est produit après la Révolution orange. Iouchtchenko, que Poutine méprisait, était directement impliqué dans la promotion de la reconnaissance internationale du Holodomor comme un génocide contre la nation ukrainienne, ce qui a encore plus agacé le Kremlin.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Seconde Guerre mondiale – deux vues, deux mémoires</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Après l'effondrement de l'Union soviétique, la nostalgie pour la grandeur passée et le respect international a augmenté en Russie. Les années 1990 turbulentes, en particulier dans les premières années, ont été marquées par le chaos dans tout l'espace post-soviétique. La stabilité, quelque chose auquel la plupart des gens dans les anciennes républiques soviétiques étaient habitués, était rare. Les citoyens russes, en particulier, ressentaient cette instabilité de manière aiguë, car ils avaient perdu leur statut géopolitique dominant. Leur président, Boris Eltsine, apparaissait faible, surtout sur la scène internationale, évoquant un sentiment d'humiliation nationale plutôt que de fierté. De plus, la position critique d'Eltsine sur le passé soviétique, mettant en lumière la répression et la pauvreté, n'a fait qu'approfondir ce mécontentement, d'autant plus que les difficultés économiques n'avaient pas disparu dans la Russie post-soviétique.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Au milieu de cette incertitude, un récit historique est resté intouchable : le mythe entourant la guerre soviéto-allemande de 1941-45 (connue en Russie sous le nom de Grande Guerre patriotique). Après que Vladimir Poutine soit devenu président, l'approche de l'État envers la mémoire historique a changé. L'image de Staline a progressivement subi une réhabilitation – dépeint comme un « gestionnaire efficace » dont les politiques brutales, bien que reconnues, étaient justifiées dans la poursuite du grand objectif de construire une superpuissance. Encore une fois, comme à la fin de l'ère Brejnev, le 9 mai, jour commémorant la victoire soviétique sur l'Allemagne nazie, a pris une signification presque sacrée. De grands défilés militaires sur la Place Rouge sont devenus un moyen de montrer la puissance militaire de la Russie en tant qu'héritière légitime de l'héritage de l'Union soviétique.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>En même temps, les premières années de la Seconde Guerre mondiale (1939-1941) et le controversé Pacte Molotov-Ribbentrop – y compris ses protocoles secrets – ont été réinterprétés par la propagande russe et des historiens pro-Kremlin comme Alexandre Douguine. Ils ont soutenu que le pacte était une mesure nécessaire pour protéger l'Union soviétique de l'agression occidentale. Ce récit a contribué à alimenter une insistance croissante uniquement sur la victoire soviétique sur l'Allemagne nazie, minimisant les contributions des Alliés dans la coalition anti-Hitler.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>En 2010, alors qu'il était Premier ministre, Poutine a renforcé ce récit révisionniste, affirmant dans un discours télévisé que l'Armée rouge aurait vaincu l'Allemagne nazie même sans la participation ukrainienne. C'était une autre tentative d'inculquer aux Russes la croyance en le rôle exclusif de leur nation dans la victoire. Poutine a également cherché à réhabiliter l'héritage de Staline en faisant référence à son célèbre toast d'après-guerre à la « grande nation russe ». Pendant ce temps, la propagande russe accusait à plusieurs reprises l'Ukraine de collaboration avec les nazis – citant parfois des cas réels, mais souvent en les fabriquant ou en les exagérant. Une attention particulière a été accordée aux mouvements nationalistes tels que ceux dirigés par Stepan Bandera et Andriy Melnyk, tout en omettant commodément l'existence de l'Armée de libération russe (RLA), dirigée par l'ancien général soviétique Andreï Vlassov. Cela a également été le cas concernant de nombreuses autres unités paramilitaires russes pro-nazies, y compris des formations cosaques.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pour justifier l'invasion conjointe de la Pologne par l'Union soviétique et l'Allemagne nazie en septembre 1939, Poutine a récemment affirmé que la Pologne avait provoqué l'agression d'Hitler en refusant de répondre à ses demandes, « forçant » ainsi l'Allemagne à agir. Cet argument révisionniste sert non seulement à réécrire l'histoire mais aussi à rationaliser l'agression moderne de la Russie contre l'Ukraine – utilisant des prétextes frappantement similaires à ceux employés par l'Allemagne nazie et l'Union soviétique contre la Pologne d'entre-deux-guerres. De plus en plus, le régime de Poutine puise son inspiration idéologique à la fois dans le totalitarisme soviétique et dans des éléments de la rhétorique nazie. Dès 2017, des cercles marginaux en Russie ont commencé à discuter d'une idéologie mêlant christianisme orthodoxe, communisme et fascisme. Après l'invasion à grande échelle de l'Ukraine en 2022, ce concept est devenu largement connu sous le nom de \"Rachisme\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>À la suite de la Révolution de la dignité de l'Ukraine en 2014, le pays a commencé à observer le 8 mai comme un Jour de mémoire pour ceux qui ont péri pendant la Seconde Guerre mondiale. Le 9 mai est resté le Jour de la victoire, mais le discours public autour de ces dates a évolué. Des efforts ont été faits pour éduquer le public sur leurs significations historiques différentes, tout en soulignant que le 9 mai est aussi le Jour de l'Europe. C'était un signal clair du changement de l'Ukraine vers l'intégration européenne et un rejet des récits historiques de la Russie.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Église orthodoxe et </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Il convient de rappeler que la subordination temporaire de la Métropole de Kyiv au Patriarcat de Moscou dans la seconde moitié du XVIIe siècle s'est produite avec des violations significatives du droit canon. Le métropolite de Kyiv, Sylvestre, était sceptique quant à l'alliance entre le Hetman cosaque Bohdan Khmelnytsky et le Tsarat de Moscou, formée en 1654 à Pereyaslav, car il prévoyait les dangers que cela posait à l'autonomie de la Métropole de Kyiv.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tout au long du XXe siècle, les Ukrainiens ont fait des efforts répétés pour restaurer une Église orthodoxe ukrainienne indépendante, libre du contrôle de Moscou. Ce mouvement a pris de l'ampleur dans les dernières années de l'Union soviétique. En 1990, le métropolite Mstyslav (Stepan Skrypnyk) est revenu en Ukraine des États-Unis et a été élu Patriarche de Kyiv et de toute la Rus-Ukraine lors d'un concile ecclésiastique. Ce moment a marqué le début d'une lutte intense entre Kyiv et Moscou – non seulement pour l'allégeance religieuse des croyants mais aussi pour le contrôle des biens ecclésiastiques et des ressources financières. Les deux parties se sont engagées dans des débats historiques et, parfois, dans la manipulation flagrante des faits. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>À la suite de ces disputes, trois institutions orthodoxes ont été officiellement enregistrées en Ukraine, chacune incorporant le nom \"Église orthodoxe\" : l'Église orthodoxe ukrainienne (UOC) – qui est restée en unité avec le Patriarcat de Moscou ; l'Église orthodoxe ukrainienne – Patriarcat de Kyiv (UOC-KP) ; et l'Église orthodoxe autocephale ukrainienne (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Selon le droit canon orthodoxe, l'UOC-KP et l'UAOC étaient considérées comme non canoniques par le monde orthodoxe plus large, un statut renforcé par l'Église orthodoxe russe (ROC), qui a travaillé activement pour empêcher leur reconnaissance par d'autres Églises orthodoxes locales. Pour justifier son influence sur la sphère religieuse de l'Ukraine, la ROC, aux côtés de l'idéologue Douguine, a promu le concept de </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (« monde russe »). Cette idéologie affirme que malgré les frontières politiques, un « espace spirituel et culturel russe » partagé existe, renforcé par l'unité religieuse. La Fondation Russkiy Mir a même été créée et avant l'agression de la Russie contre l'Ukraine, ses branches fonctionnaient avec succès dans le pays.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>L'histoire de la Crimée illustre davantage comment la religion et le révisionnisme historique ont été utilisés pour justifier l'expansionnisme de la Russie. Pendant l'annexion illégale de la Crimée par la Russie en 2014, à la fois Poutine et des représentants de l'Église orthodoxe russe ont répété des affirmations pseudo-historiques sur l'appartenance historique supposée de la Crimée à la Russie.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Un élément clé de cette manipulation historique tourne autour de la christianisation de la Rus' de Kyiv. Depuis 1988, l'Ukraine célèbre l'anniversaire du Baptême de la Rus', qui a eu lieu à Kyiv, spécifiquement dans les eaux de la rivière Pochaina (un affluent du Dnipro). Cependant, Moscou a cherché à contester la primauté historique de Kyiv en soulignant que le prince Volodymyr (Vladimir le Grand) lui-même a été baptisé à Chersonèse (aujourd'hui Sébastopol, Crimée), qui à l'époque appartenait à l'Empire byzantin. En promouvant l'idée que le « véritable » baptême de la Rus' a eu lieu en Crimée plutôt qu'à Kyiv, Moscou a posé une base idéologique pour son annexion ultérieure de la péninsule – faisant de la Crimée la première victime de l'agression russe contre l'Ukraine en 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Malgré une forte opposition du patriarche Kirill et du Kremlin, l'Ukraine a réussi à faire avancer sa demande d'indépendance ecclésiastique. En décembre 2018, un Conseil local historique a été convoqué à la cathédrale Sainte-Sophie à Kyiv, réunissant des représentants de trois Églises orthodoxes. Bien que presque tous les hiérarques de l'UOC (Patriarcat de Moscou) aient boycotté l'événement, deux métropolites – Siméon (Shostatskyi) et Oleksandr (Drabynka) – ont participé. L'UOC-KP et l'UAOC étaient pleinement représentées.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Lors du conseil, le métropolite Épiphane (Serhiy Dumenko) a été élu primat de la nouvelle Église orthodoxe unifiée d'Ukraine (OCU). Le 6 janvier 2019, à Istanbul, il a reçu le Tomos d'autocephalie du patriarche œcuménique Bartholomée, accordant officiellement à l'OCU son indépendance vis-à-vis du Patriarcat de Moscou. Le processus de promotion de la reconnaissance internationale de l'Église orthodoxe d'Ukraine se poursuit, malgré la résistance continue de l'Église orthodoxe russe et de ses soutiens politiques.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Redécouvrir l'histoire perdue</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Alors que les Ukrainiens faisaient leurs premiers pas dans l'exploration de leur propre histoire, ils ont commencé à découvrir une richesse de sujets et de figures auparavant interdits. L'Ukraine a redécouvert ses propres écrivains, tels qu'Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi et les auteurs de la « Renaissance exécutée », ainsi que les œuvres de Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, qui avait fondé l'Institut de recherche ukrainien à l'Université de Harvard, est revenu en Ukraine des États-Unis et a apporté avec lui des décennies de recherche sur l'histoire ukrainienne.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Après la déclaration d'indépendance de l'Ukraine, l'échange de recherches académiques entre historiens ukrainiens et occidentaux est devenu possible. Cela a contribué de manière significative à façonner la politique historique de l'Ukraine. Bien que ce soit initialement chaotique, cet effort est devenu plus structuré et institutionnalisé par la suite. Les chercheurs ont commencé à publier les travaux de l'historien Ivan Krypiakevych sans censure ; à réimprimer les dix volumes de </span><i><span>Histoire de l'Ukraine-Rus’</span></i><span> de Mykhailo Hrushevskyi ; et à traduire et publier </span><i><span>Ukraine : une histoire</span></i><span> de l'historien canadien d'origine ukrainienne Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Après la Révolution orange, sous la présidence de Viktor Iouchtchenko, la politique historique et les politiques de mémoire de l'Ukraine ont commencé à prendre forme. Cependant, une grande partie de la société n'a pas pleinement saisi les initiatives du président, s'attendant à ce qu'il se concentre plutôt sur le développement économique et l'amélioration des niveaux de vie. De nombreux citoyens n'ont pas pris le temps de lire la constitution, qui décrit les pouvoirs réels du président. En conséquence, Iouchtchenko a donné la priorité à la politique historique comme un aspect clé de la stratégie internationale de l'Ukraine.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pour soutenir cet effort, l'Institut ukrainien de la mémoire nationale a été établi, qui a été modelé sur l'Institut polonais de la mémoire nationale. Cependant, le développement de l'institut ukrainien a été lent, et il n'est devenu pleinement opérationnel qu'après la Révolution de la dignité sous la direction de Volodymyr Viatrovych. Malgré son importance, l'institut a fait face à un sous-financement chronique. Après l'invasion à grande échelle de l'Ukraine par la Russie, ses activités ont presque cessé, car son président actuel, Anton Drobovych, a rejoint les forces armées ukrainiennes pour combattre sur le front.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pour combler les lacunes dans la mémoire et la politique historique de l'Ukraine, de jeunes chercheurs ont lancé une initiative appelée l'École ouverte d'histoire. Ce programme éducatif, décrit comme un « front historique », a été soutenu par de jeunes chercheurs polonais de l'Université jagellonne de Cracovie et de l'Université de Varsovie, qui ont aidé à organiser des conférences publiques dans diverses villes ukrainiennes.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pourquoi les politiques de mémoire importent-elles tant au Kremlin ? Historiquement, la dynastie Romanov a cherché tous les moyens possibles – légitimes ou non – de lier les origines de l'Empire russe à la Rus' médiévale de Kyiv et à ses dirigeants, tels que le prince Volodymyr et le prince Yaroslav. Cependant, lorsque Catherine II a ordonné que toutes les anciennes chroniques des monastères à travers l'empire, en particulier celles des terres ukrainiennes, soient envoyées à Saint-Pétersbourg, les chercheurs n'ont trouvé aucune preuve historique solide de la connexion de Moscou à la Rus'. Après la disparition de ces documents originaux, de nouvelles « copies » des chroniques ont mystérieusement émergé, présentant désormais des références à Moscou, à Vladimir et à d'autres éléments qui s'alignaient commodément avec les récits impériaux russes. Dans l'espace en ligne ukrainien, il y a une blague populaire selon laquelle Moscou, officiellement âgée de seulement 850 ans, essaie désespérément de convaincre Kyiv, une ville avec plus de 1 500 ans d'histoire, qu'elle fait en réalité partie de la patrie originelle de la Russie.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>est historien et enseignant. Il a un doctorat de l'Institut d'histoire de l'Université jagellonne (Pologne) et a obtenu un master en histoire de l'Université d'État de Rivne en sciences humaines (Ukraine). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"hr": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Nakon 1991. godine, ukrajinske povijesne politike dugo su bile u embrionalnom stanju. Tijekom prvog desetljeća, unatoč maloj državnoj potpori, aktivnosti su bile ograničene na promjenu paradigme od sovjetske metode proučavanja vlastite povijesti prema pristupu usredotočenom na Ukrajinu. Postojala je vrlo velika količina tema koje su tijekom prethodnih desetljeća, pa čak i stoljeća, ruske okupacije bile namjerno prikrivene, iskrivljene i falsificirane. Kao pravilo, napori i istraživanja temeljili su se isključivo na entuzijazmu istraživača i bez stabilne državne potpore. Koliko god to bilo teško, Nacionalna akademija znanosti i njezine strukturne jedinice, uključujući institute posvećene povijesnim znanostima, su sačuvane.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ruske povijesne politike temelje se na jednostavnom prisvajanju tuđe povijesti, posebno kada se radi o uspješnoj priči susjednog naroda, države ili osobe. Ponekad to proturječi očitim činjenicama i zdravom razumu, ali ruska propaganda uporno tvrdi da je to sve “zajedničko nasljeđe” – mi smo jedan narod i stoga je vaš uspjeh naš. Tako je, tijekom dugog razdoblja vladavine Vladimira Putina, politika pamćenja Rusije dobila jasne institucionalne oblike. Ipak, glavni zadaci tih institucija nisu bili podržati znanstvena istraživanja o pravoj povijesti naroda koji čine Rusku Federaciju, već se boriti protiv povijesnih činjenica koje ne odgovaraju glavnoj političkoj liniji. To se može vidjeti u tužnoj sudbini nevladine organizacije Memorial, koja je unatoč svim poteškoćama s kojima se suočila, pokušala izvijestiti o istini o zločinima sovjetske partijske države.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Iako ovdje nema dovoljno prostora za isticanje svih aspekata politika pamćenja obiju država, bit će ispitana ključna pitanja, uključujući sjećanje na Holodomor; Drugi svjetski rat; Pravoslavnu crkvu; i ideologiju </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (ruski svijet).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor i njegove posljedice</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Započet ću s jednim zanimljivim slučajem o kojem mi je pričao prijatelj iz Harkova. Njegov prijatelj ima obitelj, muža i kćer. Sretni su, ali kada vidi svoju kćer, imala je čudnu želju da je ubije. Kao rezultat toga, ova dama je počela posjećivati psihologe radi pomoći. Na kraju je otkriveno da je tijekom Holodomora 1932-33, kako bi preživjela, ova žena ubila i skuhala vlastito dijete i spasila ostatak svoje obitelji od neizbježne smrti kroz ovaj strašan čin. Znanstvenici tvrde da je ovo post-genocidna trauma, koja se može pojaviti kroz generacije, kao u gornjem slučaju.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Starija generacija, koja je čudom preživjela ta strašna vremena i zločine staljinizma, zauvijek ih se sjeća i nikada nije imala dobrih osjećaja prema prošlosti. U službenim sovjetskim udžbenicima nema spomena o Holodomoru 1932-33 u sovjetskoj Ukrajini. To je iznenadilo starije ljude jer su se sjećali istine. Sjećali su se toga i šutjeli, jer je to bio jedini način da izbjegnu progon od strane sovjetske vlasti. Štoviše, kada se prijetnja gladi ponovno pojavila, nakon Drugog svjetskog rata 1946-47, stanovnici iz Dnjipra masovno su bježali u zapadnu Ukrajinu, gdje još nije bilo kolektivnih farmi. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nova ruska ratna agresija protiv Ukrajine, koja traje već 11 godina, također ima prehrambenu dimenziju. Unatoč svom strašnom post-genocidnom nasljeđu, Ukrajina je tijekom svih godina svoje neovisnosti povećavala i obnavljala svoje poljoprivredne površine, na kojima je uzgajala žito ne samo za vlastite potrebe već i za izvoz. Nakon početka potpune invazije 2022. godine, ruske trupe počele su masovno izvoziti zarobljeno žito i prodavati ga kao svoje zemljama takozvanog Globalnog Juga. U isto vrijeme, prijetili su da će zadržati izvoz hrane, što bi moglo stvoriti glad u drugim dijelovima svijeta. Ovo je bio ciničan potez, jer prethodni zločin protiv Ukrajinaca kao naroda nije bio kažnjen od strane međunarodne zajednice. Moskva je to drsko negirala u 20. stoljeću, baš kao što to čini sada.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zločin Holodomora otkriven je zahvaljujući proučavanju ove strašne stranice ukrajinske povijesti. Istraživanja su započela 1980-ih u Sjedinjenim Državama i Kanadi putem ukrajinske dijaspore. Kao rezultat toga, Zastupnički dom SAD-a stvorio je odgovarajuću istražnu komisiju. Preminuli američki povjesničar James Mace i njegov britanski kolega Robert Conquest počeli su aktivno se baviti ovim pitanjem (Conquestova knjiga </span><i><span>Žetva tuge</span></i><span> objavljena je 1986. godine, a u Ukrajini je postala dostupna tek sredinom 1990-ih). Radovi povjesničara ostavili su svijet šokiranim. Kasnije, na kraju Gorbachevove </span><i><span>perestrojke</span></i><span>, rezultati istraživanja ukrajinskih akademika, posebno profesora Stanislava Kulčickog, počeli su se pojavljivati. Najnovija istraživanja o ovom pitanju pripadaju japanskom istraživaču Giorakiju Kuromiji i američko-britanskoj istraživačici Anne Applebaum. Unatoč svim dokumentarnim dokazima i zaključcima demografa i izvještajima zapadnih novinara iz tog razdoblja, rusko vodstvo i njegova peta kolona u Ukrajini – u obliku Partije regija, komunista i drugih političkih i javnih organizacija – i dalje negiraju činjenicu da se na teritoriju Ukrajinske SSR dogodila umjetna glad. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ova politika negiranja postala je još agresivnija nakon što je Vladimir Putin došao na vlast u Rusiji. Prigovor na ovu povijest pojačao se nakon pobjede oporbenog kandidata Viktora Juščenka na ukrajinskim predsjedničkim izborima 2005. godine. Naravno, to se dogodilo nakon Narančaste revolucije. Juščenko, kojeg je Putin mrzio, bio je izravno uključen u promicanje međunarodnog priznanja Holodomora kao genocida protiv ukrajinskog naroda, što je još više iritiralo Kremlj.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Drugi svjetski rat – dva pogleda, dva sjećanja</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nakon raspada Sovjetskog Saveza, nostalgija za prošlom veličinom i međunarodnim poštovanjem rasla je u Rusiji. Buran 1990-ih, posebno u ranim godinama, obilježen je kaosom širom postsovjetskog prostora. Stabilnost, nešto na što su se većina ljudi u bivšim sovjetskim republikama navikla, bila je oskudna. Ruski građani, posebno, osjećali su ovu nestabilnost oštro, jer su izgubili svoj dominantni geopolitički status. Njihov predsjednik, Boris Jeljcin, izgledao je slabo, posebno na međunarodnoj sceni, izazivajući osjećaj nacionalne poniznosti umjesto ponosa. Štoviše, Jeljcinov kritički stav prema sovjetskoj prošlosti, ističući represiju i siromaštvo, samo je produbio takvo nezadovoljstvo, posebno s obzirom na to da ekonomske teškoće nisu nestale u postsovjetskoj Rusiji.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Usred te nesigurnosti, jedan povijesni narativ ostao je nedodirljiv: mit o sovjetsko-njemačkom ratu 1941-45 (poznatom u Rusiji kao Veliki domovinski rat). Nakon što je Vladimir Putin postao predsjednik, pristup države povijesnom pamćenju se promijenio. Staljinova slika postupno je rehabilitirana – prikazan kao “učinkovit menadžer” čije su brutalne politike, iako priznate, bile opravdane u potrazi za velikim ciljem izgradnje supersile. Ponovno, kao u kasnoj Brežnjevoj eri, 9. svibnja, dan koji obilježava sovjetsku pobjedu nad nacističkom Njemačkom, dobio je gotovo sveti značaj. Velike vojne parade na Crvenom trgu postale su način prikazivanja vojne moći Rusije kao pravnog nasljednika nasljeđa Sovjetskog Saveza.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>U isto vrijeme, rane godine Drugog svjetskog rata (1939-1941) i kontroverzni Molotov-Ribbentropov pakt – uključujući njegove tajne protokole – reinterpretirali su ruska propaganda i pro-kremlinski povjesničari poput Aleksandra Dugina. Tvrde da je pakt bio nužna mjera za zaštitu Sovjetskog Saveza od zapadne agresije. Ova narativ pomogao je potaknuti postupno naglašavanje isključivo sovjetske pobjede nad nacističkom Njemačkom, umanjujući doprinos saveznika u antinacističkoj koaliciji.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Do 2010. godine, tada kao premijer, Putin je ojačao ovu revizionističku narativ, tvrdeći u televizijskom govoru da bi Crvena armija pobijedila nacističku Njemačku i bez ukrajinske participacije. Ovo je bio još jedan pokušaj da se Rusima usađuje uvjerenje u isključivu ulogu njihove nacije u pobjedi. Putin je također nastojao rehabilitirati Staljinovu ostavštinu pozivajući se na njegov poznati postratni toasts “velikoj ruskoj naciji”. U međuvremenu, ruska propaganda neprekidno je optuživala Ukrajinu za suradnju s nacistima – ponekad citirajući stvarne slučajeve, ali često ih izmišljajući ili pretjerujući. Posebna pažnja posvećena je nacionalističkim pokretima poput onih koje su vodili Stepan Bandera i Andrij Melnyk, dok se prikladno izostavljala postojanje Ruske oslobodilačke vojske (RLA), koju je vodio bivši sovjetski general Andrei Vlasov. To je također bio slučaj s brojnim drugim pro-nacističkim ruskim paravojnim jedinicama, uključujući kozaka.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kako bi opravdao zajedničku invaziju Sovjetskog Saveza i nacističke Njemačke na Poljsku u rujnu 1939., Putin je nedavno tvrdio da je Poljska provocirala Hitlerovu agresiju odbijajući ispuniti njegove zahtjeve, čime je “prisilila” Njemačku na akciju. Ova revizionistička tvrdnja služi ne samo za prepisivanje povijesti, već i za racionalizaciju suvremene ruske agresije protiv Ukrajine – koristeći izgovore koji su zapanjujuće slični onima koje su i nacistička Njemačka i Sovjetski Savez koristili protiv Poljske između dva rata. Sve više, Putinov režim crpi ideološku inspiraciju iz sovjetskog totalitarizma i elemenata nacističke retorike. Već 2017. godine, marginalni krugovi u Rusiji počeli su raspravljati o ideologiji koja miješa pravoslavno kršćanstvo, komunizam i fašizam. Nakon potpune invazije Ukrajine 2022. godine, ovaj koncept postao je široko poznat kao \"Rašizam\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nakon Revolucije dostojanstva 2014. godine, Ukrajina je počela obilježavati 8. svibnja kao Dan sjećanja na one koji su poginuli u Drugom svjetskom ratu. 9. svibnja ostao je Dan pobjede, ali javni diskurs oko ovih datuma se razvio. Poduzeti su napori da se javnost educira o njihovim različitim povijesnim značenjima, dok se naglašavalo da je 9. svibnja također Dan Europe. Ovo je bio jasan signal promjene Ukrajine prema europskoj integraciji i odbacivanju ruskih povijesnih narativa.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Pravoslavna crkva i </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vrijedi se prisjetiti da je privremena subordinacija Kijevske metropolije Moskovskoj patrijaršiji u drugoj polovici 17. stoljeća došla uz značajne povrede kanonskog prava. Kijevski mitropolit Silvestar bio je skeptičan prema savezu između kozaka Hetmana Bohdana Hmelnyckog i Moskovskog Carstva, formiranog 1654. godine u Perejaslavu, jer je predviđao opasnosti koje to predstavlja za autonomiju Kijevske metropolije.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tijekom 20. stoljeća, Ukrajinci su ponavljali napore da obnove neovisnu ukrajinsku pravoslavnu crkvu oslobođenu moskovske kontrole. Ovaj pokret dobio je zamah u posljednjim godinama Sovjetskog Saveza. Godine 1990., mitropolit Mstislav (Stepan Skrypnyk) vratio se u Ukrajinu iz Sjedinjenih Država i izabran je za patrijarha Kijeva i cijele Rus-Ukrajine na crkvenom saboru. Ovaj trenutak označio je početak intenzivne borbe između Kijeva i Moskve – ne samo za religijsku odanost vjernika, već i za kontrolu nad crkvenom imovinom i financijskim resursima. Obje strane sudjelovale su u povijesnim raspravama i, ponekad, u očiglednoj manipulaciji činjenicama. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kao rezultat ovih sporova, tri pravoslavne institucije službeno su registrirane u Ukrajini, od kojih svaka uključuje naziv \"Pravoslavna crkva\": Ukrajinska pravoslavna crkva (UOC) – koja je ostala u jedinstvu s Moskovskom patrijaršijom; Ukrajinska pravoslavna crkva – Kijevska patrijaršija (UOC-KP); i Ukrajinska autocefalna pravoslavna crkva (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Prema pravoslavnom kanonskom pravu, UOC-KP i UAOC smatrane su nekanonskim od strane šireg pravoslavnog svijeta, status koji je ojačala Ruska pravoslavna crkva (ROC), koja je aktivno radila na sprječavanju njihovog priznanja od strane drugih lokalnih pravoslavnih crkava. Kako bi opravdala svoj utjecaj na vjersku sferu Ukrajine, ROC, zajedno s ideologom Duginom, promovirala je koncept </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“ruski svijet”). Ova ideologija tvrdi da unatoč političkim granicama, postoji zajednički “ruski duhovni i kulturni prostor”, koji se jača vjerskom jedinstvom. Zaklada Russkiy Mir čak je osnovana i prije ruske agresije protiv Ukrajine, njezine podružnice uspješno su djelovale unutar zemlje.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Povijest Krima dodatno ilustrira kako su religija i povijesni revizionizam korišteni za opravdanje ruskog ekspanzionizma. Tijekom ilegalne aneksije Krima od strane Rusije 2014. godine, i Putin i predstavnici Ruske pravoslavne crkve ponavljali su pseudo-povijesne tvrdnje o navodnom povijesnom pripadanju Krima Rusiji.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ključni element ove povijesne manipulacije odnosi se na kršćanizaciju Kijevske Rus’. Od 1988. godine, Ukrajina slavi godišnjicu Krštenja Rus’, koje se dogodilo u Kijevu, točnije u vodama rijeke Pochaina (pritoka Dnjepra). Međutim, Moskva je nastojala osporiti Kijevsku povijesnu primarnost naglašavajući da je princ Volodimir (Vladimir Veliki) osobno kršten u Hersonesu (današnji Sevastopolj, Krim), koji je tada pripadao Bizantskom Carstvu. Promovirajući ideju da se “pravo” krštenje Rus’ dogodilo u Krimu, a ne u Kijevu, Moskva je postavila ideološku osnovu za svoju kasniju aneksiju poluotoka – čineći Krim prvom žrtvom ruske agresije protiv Ukrajine 2014. godine.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Unatoč snažnom protivljenju patrijarha Kirila i Kremlja, Ukrajina je uspješno napredovala u svojoj borbi za crkvenu neovisnost. U prosincu 2018. godine, održan je povijesni Lokalni sabor u katedrali sv. Sofije u Kijevu, okupljajući predstavnike triju pravoslavnih crkava. Dok su gotovo svi hijerarhi UOC (Moskovska patrijaršija) bojkotirali događaj, dvojica mitropolita – Simeon (Šostacki) i Oleksandr (Drabynka) – sudjelovali su. UOC-KP i UAOC bile su potpuno zastupljene.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na saboru je mitropolit Epifanij (Serhij Dumenko) izabran za primasa novo ujedinjene Pravoslavne crkve Ukrajine (OCU). 6. siječnja 2019. godine, u Istanbulu, primio je Tomos o autocefaliji od ekumenskog patrijarha Bartolomeja, službeno dodjeljujući OCU neovisnost od Moskovske patrijaršije. Proces promicanja međunarodnog priznanja Pravoslavne crkve Ukrajine nastavlja se, unatoč stalnom otporu Ruske pravoslavne crkve i njezinih političkih podržavatelja.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Ponovno otkrivanje izgubljene povijesti</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dok su Ukrajinci poduzimali prve korake u istraživanju vlastite povijesti, počeli su otkrivati bogatstvo prethodno zabranjenih tema i figura. Ukrajina je ponovno otkrila svoje vlastite pisce, kao što su Ulas Samčuk, Ivan Bahrijani i autori \"Pogubljene renesanse\", zajedno s djelima Vasylja Stusa. Omeljan Pritsak, koji je osnovao Ukrajinski istraživački institut na Sveučilištu Harvard, vratio se u Ukrajinu iz Sjedinjenih Država i donio sa sobom desetljeća znanstvenih radova o ukrajinskoj povijesti.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nakon proglašenja neovisnosti Ukrajine, razmjena akademskih istraživanja između ukrajinskih i zapadnih povjesničara postala je moguća. To je značajno doprinijelo oblikovanju povijesne politike Ukrajine. Iako je isprva bila kaotična, ova inicijativa kasnije je postala strukturiranija i institucionalizirana. Znanstvenici su počeli objavljivati radove povjesničara Ivana Krypiakevycha bez cenzure; ponovno su tiskali desetotomnu </span><i><span>Povijest Ukrajine-Rus’</span></i><span> Mykhaila Hruševskoga; i preveli i objavili </span><i><span>Ukrajina: Povijest</span></i><span> kanadskog povjesničara ukrajinskog podrijetla Oresta Subtelnyja.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nakon Narančaste revolucije, tijekom predsjedništva Viktora Juščenka, povijesna politika Ukrajine i politike pamćenja počele su se oblikovati. Međutim, velik dio društva nije u potpunosti shvatio predsjednikove inicijative, očekujući da će se umjesto toga usredotočiti na ekonomski razvoj i poboljšanje životnih standarda. Mnogi građani nisu odvojili vrijeme za čitanje ustava, koji opisuje stvarne ovlasti predsjednika. Kao rezultat toga, Juščenko je prioritizirao povijesnu politiku kao ključni aspekt međunarodne strategije Ukrajine.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kako bi podržao ovaj napor, osnovan je Ukrajinski institut nacionalnog pamćenja, koji je modeliran prema Poljskom institutu nacionalnog pamćenja. Međutim, razvoj ukrajinskog instituta bio je spor, a postao je potpuno operativan tek nakon Revolucije dostojanstva pod vodstvom Volodimira Viatrovycha. Unatoč svojoj važnosti, institut se suočava s kroničnim nedostatkom financiranja. Nakon potpune ruske invazije na Ukrajinu, njegove aktivnosti gotovo su došle do zastoja, jer je njegov trenutni predsjednik, Anton Drobovyč, pridružio Ukrajinskim oružanim snagama kako bi se borio na prvim linijama.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kako bi se riješili nedostaci u ukrajinskoj politici pamćenja i povijesnoj politici, mladi znanstvenici pokrenuli su inicijativu pod nazivom Otvorena škola povijesti. Ovaj obrazovni program, opisan kao “povijesna fronta”, podržali su mladi poljski istraživači s Jagelonskog sveučilišta u Krakovu i Sveučilišta u Varšavi, koji su pomogli organizirati javne predavanja u raznim ukrajinskim gradovima.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zašto je politika pamćenja toliko važna Kremlju? Povijesno, dinastija Romanov tražila je sve moguće načine – legitimne ili na druge načine – da poveže podrijetlo Ruske imperije s srednjovjekovnom Kijevskom Rus’ i njezinim vladarima, poput princa Volodimira i princa Jaroslava. Međutim, kada je Katarina II. naredila da se svi stari kronike iz samostana širom carstva, posebno onih u ukrajinskim zemljama, pošalju u Sankt Peterburg, znanstvenici nisu pronašli čvrste povijesne dokaze o vezi Moskve s Rus’. Nakon što su ti izvorni dokumenti nestali, nove “kopije” kronika misteriozno su se pojavile, sada s referencama na Moskvu, Vladimira i druge elemente koji su prikladno odgovarali ruskim imperijalnim narativima. U ukrajinskom online prostoru postoji popularna šala da Moskva, službeno stara samo 850 godina, očajnički pokušava uvjeriti Kijev, grad s više od 1.500 godina povijesti, da je zapravo dio izvorne domovine Rusije.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je povjesničar i učitelj. Ima doktorat s Instituta za povijest na Jagelonskom sveučilištu (Poljska) i diplomirao je povijest na Državnom sveučilištu za humanističke znanosti u Rivnom (Ukrajina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"hu": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>1991 után az ukrán történelmi politikák hosszú ideig embrionális állapotban voltak. Az első évtizedben, a csekély állami támogatás ellenére, a tevékenységek a szovjet módszertől való eltávolodásra korlátozódtak, amely a saját történelem tanulmányozására vonatkozott, és egy Ukrajnára összpontosító megközelítésre váltott. Nagyon sok olyan téma volt, amelyet az orosz megszállás előző évtizedeiben, sőt évszázadaiban szándékosan elrejtettek, torzítottak és meghamisítottak. Szabály szerint az erőfeszítések és a kutatások kizárólag a kutatók lelkesedésén alapultak, stabil állami támogatás nélkül. Akármennyire is nehéz volt, a Nemzeti Tudományos Akadémia és annak struktúrái, beleértve a történelmi tudományokra szakosodott intézeteket, megmaradtak.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Az orosz történelmi politikák valaki más történetének egyszerű eltulajdonításán alapulnak, különösen, ha az egy szomszédos nép, állam vagy személy sikerének története. Néha ez ellentmond a nyilvánvaló tényeknek és a józan észnek, de az orosz propaganda makacsul állítja, hogy ez mind \"közös örökség\" – egy nemzet vagyunk, így a te sikered a miénk is. Így Vladimir Putyin hosszú uralkodása alatt Oroszország emlékezetpolitikája világos intézményi formákat öltött. Mégis, ezeknek az intézményeknek a fő feladata nem a tudományos kutatás támogatása volt a Orosz Föderációt alkotó nemzetek valódi történelméről, hanem inkább a történelmi tényekkel szembeni harc, amelyek nem felelnek meg a fő politikai irányvonalnak. Ezt a szomorú sorsa is mutatja a Memorial nevű nem kormányzati szervezetnek, amely, bár minden nehézséggel szembesült, megpróbálta jelenteni az igazságot a szovjet pártállam bűneiről.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bár itt nincs elég hely ahhoz, hogy kiemeljük mindkét állam emlékezetpolitikájának minden aspektusát, a kulcsfontosságú kérdéseket fogjuk megvizsgálni, beleértve a Holodomor emlékét; a második világháborút; az ortodox egyházat; és a </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (orosz világ) ideológiáját.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor és következményei</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kezdeném egy érdekes esettel, amelyről egy barátom mesélt Harkivból. A barátjának van egy családja, férje és lánya. Boldogok, de amikor látja a lányát, furcsa vágyat érez, hogy megölje őt. Ennek eredményeként ez a hölgy elkezdett pszichológusokhoz járni segítségért. Végül kiderült, hogy a Holodomor éhínség idején, 1932-33-ban, a túlélés érdekében, ennek a nőnek a nagymamája megölte és megfőzte a saját gyermekét, és ezzel megmentette a családja többi tagját a közelgő haláltól. A tudósok azt állítják, hogy ez poszt-genocídium trauma, amely generációkon keresztül megjelenhet, mint a fent említett esetben.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Az idősebb generáció, amely csodával határos módon túlélte ezeket a szörnyű időket és a sztálinizmus bűneit, örökre emlékezett rájuk, és soha nem voltak jó érzéseik a múlttal kapcsolatban. A hivatalos szovjet tankönyvekben nincs említés a 1932-33-as Holodomorról a szovjet Ukrajnában. Ez meglepte az időseket, mert ők emlékeztek az igazságra. Emlékeztek rá, és hallgattak, mert ez volt az egyetlen módja annak, hogy elkerüljék a szovjet kormány üldözését. Továbbá, amikor a éhség fenyegetése újra megjelent, a második világháború után, 1946-47-ben, a Dnipro lakói tömegesen menekültek Nyugat-Ukrajnába, ahol még nem voltak kollektív gazdaságok. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Oroszország új háborúja Ukrajna ellen, amely már 11 éve tart, élelmiszer-dimenzióval is bír. A borzalmas poszt-genocídium öröksége ellenére Ukrajna függetlensége évei alatt növelte és helyreállította mezőgazdasági földjeit, amelyeken nemcsak saját szükségleteihez, hanem export céljából is gabonát termesztett. A 2022-es teljes körű invázió kezdetével az orosz csapatok tömegesen kezdték el exportálni a megszerzett gabonát, és sajátjaként értékesítették a úgynevezett Globális Dél országainak. Ugyanakkor fenyegetőztek az élelmiszer-exportok visszatartásával, ami éhínséget okozhatott volna a világ más részein. Ez cinikus lépés volt, mivel a korábbi bűntett az ukrán nemzet ellen nem maradt büntetlenül a nemzetközi közösség által. Moszkva a 20. században pofátlanul tagadta ezt, ahogyan most is teszi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A Holodomor bűne a ukrán történelem e szörnyű lapjának tanulmányozásának köszönhetően vált nyilvánvalóvá. A kutatások az 1980-as években kezdődtek az Egyesült Államokban és Kanadában az ukrán diaszpóra révén. Ennek eredményeként az Egyesült Államok Képviselőháza létrehozott egy megfelelő nyomozó bizottságot. A későbbi amerikai történész, James Mace és brit kollégája, Robert Conquest aktívan foglalkozni kezdett ezzel a kérdéssel (Conquest könyve, </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> 1986-ban jelent meg, Ukrajnában csak az 1990-es évek közepén vált elérhetővé). A történészek munkái megrázták a világot. Később, Gorbacsov </span><i><span>peresztrojka</span></i><span> végén, az ukrán akadémikusok, különösen Stanislav Kulchytskyi professzor kutatásainak eredményei kezdtek megjelenni. A legfrissebb kutatások ezen a téren a japán kutató, Gioraki Kuromiya és az amerikai-brit kutató, Anne Applebaum nevéhez fűződnek. Annak ellenére, hogy minden dokumentációs bizonyíték és a demográfusok következtetései, valamint a nyugati újságírók jelentései az adott időszakból, az orosz vezetés és ukrajnai ötödik oszlopa – a Régiók Pártja, a kommunisták és más politikai és közéleti szervezetek formájában – továbbra is tagadja, hogy mesterséges éhínség történt az Ukrán Szovjet Szocialista Köztársaság területén. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ez a tagadási politika még agresszívebbé vált, miután Vladimir Putyin hatalomra került Oroszországban. A történelmi narratíva elleni ellenvetés fokozódott Viktor Juscsenko ellenzéki jelölt győzelme után a 2005-ös ukrán elnökválasztásokon. Természetesen ez az Orángerevolúció után történt. Juscsenko, akit Putyin megvetett, közvetlenül részt vett a Holodomor nemzetközi elismerésének előmozdításában, mint az ukrán nemzet ellen elkövetett népirtás, ami még inkább felbosszantotta a Kremlt.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Második világháború – két nézőpont, két emlék</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A Szovjetunió összeomlása után a múlt nagysága és a nemzetközi tisztelet iránti nosztalgia nőtt Oroszországban. A viharos 1990-es évek, különösen az első évek, káoszban teltek a posztszovjet térségben. A stabilitás, amelyhez a volt szovjet köztársaságok többsége hozzászokott, hiánycikké vált. Az orosz állampolgárok, különösen, élesebben érezték ezt az instabilitást, mivel elvesztették domináló geopolitikai státuszukat. Elnökük, Boris Jelcin gyenge benyomást keltett, különösen a nemzetközi színtéren, nemzeti megaláztatást, nem pedig büszkeséget keltve. Továbbá, Jelcin kritikus álláspontja a szovjet múltról, amely a repressziót és a szegénységet hangsúlyozta, csak mélyítette ezt a csalódottságot, különösen mivel a gazdasági nehézségek nem tűntek el a posztszovjet Oroszországban.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ezek között a bizonytalanságok között egy történelmi narratíva érinthetetlen maradt: a 1941-45-ös szovjet-német háború mítosza (Oroszországban Nagy Honvédő Háború néven ismert). Miután Vladimir Putyin elnök lett, az állam megközelítése a történelmi emlékezethez megváltozott. Sztálin képe fokozatosan rehabilitálódott – \"hatékony menedzserként\" ábrázolták, akinek brutális politikáit, bár elismerték, a szuperhatalom építésének nagyszabású célja érdekében igazolták. Ismét, mint a Brezsnyev-korszak végén, május 9., a szovjet győzelem napja a náci Németország felett, szinte szent jelentőséget kapott. Nagy katonai parádék a Vörös téren Oroszország katonai erejének bemutatásának módjává váltak, mint a Szovjetunió örökségének jogos örököse.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ugyanakkor a második világháború korai éveit (1939-1941) és a vitatott Molotov-Ribbentrop paktumot – beleértve titkos protokolljait – az orosz propaganda és a Kreml-párti történészek, mint Aleksandr Dugin, újraértelmezték. Azt állították, hogy a paktum szükséges intézkedés volt a Szovjetunió védelmére a nyugati agresszióval szemben. Ez a narratíva segített elősegíteni a szovjet győzelemre való fokozott hangsúlyt a náci Németország felett, elhanyagolva a szövetségesek hozzájárulásait a Hitler-ellenes koalícióban.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>2010-re, akkor miniszterelnökként, Putyin megerősítette ezt a revizionista narratívát, amikor egy televíziós beszédében azt állította, hogy a Vörös Hadsereg legyőzte volna a náci Németországot még ukrán részvétel nélkül is. Ez újabb kísérlet volt arra, hogy a oroszokban elültessék a hitet nemzetük kizárólagos szerepében a győzelemben. Putyin azt is megpróbálta rehabilitálni Sztálin örökségét, amikor hivatkozott a háború utáni híres köszöntőjére a \"nagy orosz nemzethez\". Eközben az orosz propaganda folyamatosan vádolta Ukrajnát a náci kollaborációval – néha valós eseteket idézve, de gyakran kitalálva vagy eltúlozva azokat. Különös figyelmet fordítottak a nacionalista mozgalmakra, mint amilyeneket Stepan Bandera és Andriy Melnyk vezetett, miközben kényelmesen elfeledkeztek a volt szovjet tábornok, Andrei Vlasov által vezetett Orosz Felszabadító Hadseregről (RLA). Ugyanez volt a helyzet számos más pro-náci orosz paramilitáris egységgel, beleértve a kozák alakulatokat is.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A Szovjetunió 1939 szeptemberében a náci Németországgal közös invázióját igazolandó, Putyin nemrégiben azt állította, hogy Lengyelország provokálta Hitler agresszióját azzal, hogy megtagadta a követeléseinek teljesítését, ezzel \"kényszerítve\" Németországot a cselekvésre. Ez a revizionista érvelés nemcsak a történelem átírására szolgál, hanem Oroszország saját modern agressziójának racionalizálására Ukrajna ellen is – olyan előterjesztéseket használva, amelyek meglepően hasonlítanak a náci Németország és a Szovjetunió által a két világháború közötti Lengyelország ellen alkalmazottakra. Egyre inkább Putyin rezsimje ideológiai inspirációt merít mind a szovjet totalitarizmusból, mind a náci retorika elemeiből. Már 2017-ben, Oroszországban szélsőséges körökben elkezdtek egy ideológiát megvitatni, amely az ortodox kereszténységet, a kommunizmust és a fasizmust ötvözte. A 2022-es Ukrajna elleni teljes körű invázió után ez a koncepció széles körben ismertté vált, mint \"Rashizmus\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrajna 2014-es Dignitás Forradalma után az ország május 8-át a második világháborúban elhunytak emléknapjává kezdte nyilvánítani. Május 9. maradt a Győzelem Napja, de a közbeszéd ezekről a dátumokról fejlődött. Erőfeszítéseket tettek a közvélemény tájékoztatására a különböző történelmi jelentéseikről, miközben hangsúlyozták, hogy május 9. Európa Napja is. Ez egyértelmű jelzés volt Ukrajna elmozdulására az európai integráció felé és Oroszország történelmi narratíváinak elutasítására.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Ortodox Egyház és </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Érdemes megemlíteni, hogy a kijevi metropolita ideiglenes alárendelése a moszkvai patriarchátusnak a 17. század második felében jelentős kánonjogi jogsértésekkel történt. Kijevi Metropolita Szilveszter szkeptikus volt a kozák hetman, Bohdan Khmelnytsky és a Moszkvai Cárország közötti szövetséggel kapcsolatban, amely 1654-ben alakult Perejaslavban, mivel előre látta a kijevi metropolita autonómiájára leselkedő veszélyeket.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A 20. század folyamán az ukránok többször is megpróbálták helyreállítani a Moszkva irányítása alól független ukrán ortodox egyházat. Ez a mozgalom a Szovjetunió utolsó éveiben nyert lendületet. 1990-ben Msztyiszlav metropolita (Stepan Skrypnyk) visszatért Ukrajnába az Egyesült Államokból, és egy egyházi zsinaton Kijev és egész Rusz-Ukrajna patriarchájává választották. Ez a pillanat egy intenzív küzdelem kezdetét jelentette Kijev és Moszkva között – nemcsak a hívők vallási hűségéért, hanem az egyházi tulajdon és pénzügyi források ellenőrzéséért is. Mindkét fél történelmi vitákba bonyolódott, és időnként a tények nyílt manipulálásába is.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ezeknek a vitáknak az eredményeként három ortodox intézményt regisztráltak hivatalosan Ukrajnában, mindegyik \"Ortodox Egyház\" nevet viselve: az Ukrán Ortodox Egyház (UOC) – amely a moszkvai patriarchátussal egységben maradt; az Ukrán Ortodox Egyház – Kijevi Patriarchátus (UOC-KP); és az Ukrán Autokefál Ortodox Egyház (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Az ortodox kánonjog szerint az UOC-KP és az UAOC a szélesebb ortodox világban nem kanonikusnak számított, ezt a státuszt a Orosz Ortodox Egyház (ROC) megerősítette, amely aktívan dolgozott azon, hogy megakadályozza elismerésüket más helyi ortodox egyházak által. Az ROC, Dugin ideológussal együtt, a </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (\"orosz világ\") koncepcióját népszerűsítette, hogy igazolja befolyását Ukrajna vallási szférájában. Ez az ideológia azt állítja, hogy a politikai határok ellenére létezik egy közös \"orosz szellemi és kulturális tér\", amelyet a vallási egység erősít. A Russkiy Mir Alapítványt is létrehozták, és Oroszország Ukrajna ellen irányuló agressziója előtt, fiókjai sikeresen működtek az országon belül.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A Krím története tovább illusztrálja, hogyan használták a vallást és a történelmi revizionizmust Oroszország terjeszkedésének igazolására. Oroszország 2014-es illegális Krím-félszigeti annektálása során Putyin és az Orosz Ortodox Egyház képviselői is megismételték a Krím állítólagos történelmi Oroszországhoz való tartozásáról szóló áltörténelmi állításokat.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ezeknek a történelmi manipulációnak a kulcsfontosságú eleme a Kijevi Rus' keresztényesítése körül forog. 1988 óta Ukrajna ünnepli a Rus' keresztelésének évfordulóját, amely Kijevben, a Pochaina folyó (a Dnipro egyik mellékfolyója) vizein zajlott. Azonban Moszkva megpróbálta megkérdőjelezni Kijev történelmi elsőbbségét azzal, hogy hangsúlyozta, hogy Volodymyr herceg (Nagy Vlagyimir) maga Chersonesusban (a mai Szevasztopol, Krím) keresztelkedett meg, amely akkor a Bizánci Birodalomhoz tartozott. Azáltal, hogy azt a gondolatot népszerűsítette, hogy a Rus' \"igazi\" keresztelése Krímben történt, nem pedig Kijevben, Moszkva ideológiai alapot teremtett a félsziget későbbi annektálásához – így Krím lett Oroszország 2014-es Ukrajna ellen irányuló agressziójának első áldozata.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A Kirill patriarcha és a Kreml erős ellenállása ellenére Ukrajna sikeresen előmozdította egyházi függetlenségét. 2018 decemberében történelmi helyi zsinatot hívtak össze a kijevi Szent Szófia Székesegyházban, amely három ortodox egyház képviselőit hozta össze. Míg az UOC (moszkvai patriarchátus) szinte minden hierarchája bojkottálta az eseményt, két metropolita – Simeon (Shostatskyi) és Oleksandr (Drabynka) – részt vett. Az UOC-KP és az UAOC teljes mértékben képviseltette magát.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A zsinaton Epifániusz metropolitát (Serhiy Dumenko) választották meg az újonnan egyesült Ukrajna Ortodox Egyházának (OCU) primásává. 2019. január 6-án Isztambulban megkapta a Tomost az autokefáliáról Bartholomew ökumenikus patriarchától, hivatalosan is függetlenséget adva az OCU-nak a moszkvai patriarchátustól. Az Ukrajna Ortodox Egyházának nemzetközi elismerésének előmozdítása továbbra is folyamatban van, annak ellenére, hogy a Orosz Ortodox Egyház és politikai támogatóik ellenállása folytatódik.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Elveszett történelem újrafelfedezése</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ahogy az ukránok első lépéseiket tették saját történelmük felfedezésében, elkezdték feltárni a korábban tiltott témák és személyek gazdag tárházát. Ukrajna újrafelfedezte saját íróit, mint Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, és az \"Elítélt Reneszánsz\" szerzőit, valamint Vasyl Stus munkáit. Omeljan Pritsak, aki megalapította az Ukrán Kutatóintézetet a Harvard Egyetemen, visszatért Ukrajnába az Egyesült Államokból, és magával hozott évtizedek tudományos munkáját az ukrán történelemről.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrajna függetlenségének kikiáltása után lehetővé vált az ukrán és nyugati történészek közötti akadémiai kutatások cseréje. Ez jelentősen hozzájárult Ukrajna történelmi politikájának formálásához. Míg kezdetben kaotikus volt, ez az erőfeszítés később strukturáltabbá és intézményesebbé vált. A tudósok elkezdték publikálni Ivan Krypiakevych történész munkáit cenzúra nélkül; újranyomtatták Mykhailo Hrushevskyi tíz kötetből álló </span><i><span>History of Ukraine-Rus’</span></i><span>; és lefordították és publikálták </span><i><span>Ukraine: A History</span></i><span> című könyvét, amelyet az ukrán származású kanadai történész, Orest Subtelny írt.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Az Orángerevolúció után, Viktor Juscsenko elnöksége alatt, Ukrajna történelmi politikája és emlékezetpolitikája kezdetét vette. Azonban a társadalom nagy része nem értette meg teljesen az elnök kezdeményezéseit, inkább azt várva, hogy a gazdasági fejlődésre és az életszínvonal javítására összpontosítson. Sok állampolgár nem szánt időt arra, hogy elolvassa az alkotmányt, amely meghatározza az elnök tényleges hatalmát. Ennek eredményeként Juscsenko a történelmi politikát Ukrajna nemzetközi stratégiájának kulcsfontosságú aspektusaként helyezte előtérbe.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>E törekvés támogatására létrehozták az Ukrán Nemzeti Emlékezet Intézetét, amely a lengyel Nemzeti Emlékezet Intézet mintájára készült. Azonban az ukrán intézet fejlődése lassú volt, és csak a Dignitás Forradalma után, Volodymyr Viatrovych vezetésével vált teljes mértékben működőképessé. Fontossága ellenére az intézet krónikus alulfinanszírozással küzdött. Oroszország teljes körű inváziója után tevékenységei szinte leálltak, mivel jelenlegi elnöke, Anton Drobovych, csatlakozott az ukrán fegyveres erőkhöz, hogy a frontvonalon harcoljon.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A hiányosságok kezelésére Ukrajna emlékezet- és történelmi politikájában fiatal tudósok elindítottak egy kezdeményezést, amelyet Nyitott Történelem Iskolának neveztek. Ez az oktatási program, amelyet \"történelmi frontra\" írtak le, fiatal lengyel kutatók támogatásával valósult meg a krakkói Jagielloni Egyetemről és a Varsói Egyetemről, akik segítettek nyilvános előadásokat szervezni különböző ukrán városokban.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Miért számít annyira a memória politika a Kreml számára? Történelmileg a Romanov-dinasztia minden lehetséges eszközt – legális vagy illegális – megpróbált felhasználni, hogy összekapcsolja az Orosz Birodalom eredetét a középkori Kijevi Rusz és annak uralkodói, mint Volodymyr herceg és Jaroszláv herceg. Azonban amikor II. Katalin elrendelte, hogy az összes ősi krónikát, amely a birodalom kolostoraiból származik, különösen az ukrán földekről, küldjék Szentpétervárra, a tudósok nem találtak szilárd történelmi bizonyítékot Moszkva Ruszhoz való kapcsolódására. Miután ezek az eredeti dokumentumok eltűntek, új \"másolatok\" a krónikákból rejtélyes módon megjelentek, most már Moszkvára, Vlagyimírra és más, az orosz birodalmi narratívákkal kényelmesen összhangban álló elemekre hivatkozva. Az ukrán online térben népszerű vicc, hogy Moszkva, hivatalosan csak 850 éves, kétségbeesetten próbálja meggyőzni Kijevet, egy több mint 1500 éves történelemmel rendelkező várost, hogy valójában Oroszország eredeti hazájának része.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>történész és tanár. PhD fokozatot szerzett a Jagielloni Egyetem Történeti Intézetében (Lengyelország), és mesterfokozatot szerzett történelemből a Rivne Állami Humán Tudományi Egyetemen (Ukrajna). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"it": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Dopo il 1991, le politiche storiche ucraine sono state a lungo in uno stato embrionale. Durante il primo decennio, nonostante il poco supporto statale, le attività si sono limitate a un cambiamento di paradigma lontano dal metodo sovietico di studiare la propria storia a un approccio incentrato sull'Ucraina. C'era un numero molto elevato di argomenti che nei decenni precedenti, e persino nei secoli, di occupazione russa erano stati deliberatamente nascosti, distorti e falsificati. Di norma, gli sforzi e la ricerca si basavano esclusivamente sull'entusiasmo dei ricercatori e senza un supporto statale stabile. Per quanto difficile fosse, l'Accademia Nazionale delle Scienze e le sue unità strutturali, compresi gli istituti dedicati alle scienze storiche, sono state preservate.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Le politiche storiche russe si basano sulla semplice appropriazione della storia di qualcun altro, specialmente quando si tratta di una storia di successo di un popolo, stato o persona vicina. A volte questo contraddice fatti evidenti e il buon senso, ma la propaganda russa sostiene ostinatamente che tutto ciò è un \"patrimonio comune\" – siamo una nazione e quindi il tuo successo è il nostro. Così, nel lungo periodo del governo di Vladimir Putin, la politica della memoria della Russia ha acquisito forme istituzionali chiare. Tuttavia, i compiti principali di queste istituzioni non erano sostenere la ricerca scientifica sulla vera storia delle nazioni che compongono la Federazione Russa, ma piuttosto la battaglia contro i fatti storici che non corrispondono alla linea politica principale. Questo può essere visto nel triste destino dell'organizzazione non governativa Memorial, che nonostante tutte le difficoltà affrontate, ha tentato di riportare la verità sui crimini del partito-stato sovietico.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Sebbene non ci sia abbastanza spazio qui per evidenziare tutti gli aspetti delle politiche della memoria di entrambi gli stati, verranno esaminati temi chiave, tra cui la commemorazione del Holodomor; la Seconda Guerra Mondiale; la Chiesa Ortodossa; e l'ideologia del </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (mondo russo).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor e le sue conseguenze</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Inizierò con un caso interessante di cui mi ha parlato un amico di Kharkiv. Il suo amico ha una famiglia, un marito e una figlia. Sono felici, ma quando lei vede sua figlia, ha un desiderio strano di ucciderla. Di conseguenza, questa signora ha iniziato a visitare psicologi per ricevere aiuto. Alla fine, è emerso che durante la carestia del Holodomor del 1932-33, per sopravvivere, la nonna di questa donna ha ucciso e bollito il proprio bambino e ha salvato il resto della sua famiglia da una morte imminente attraverso questo terribile atto. Gli scienziati affermano che questo è un trauma post-genocidio, che può apparire attraverso le generazioni, come nel caso sopra.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La generazione più anziana, che è miracolosamente sopravvissuta a quei tempi terribili e ai crimini dello stalinismo, li ha ricordati per sempre e non ha mai avuto buoni sentimenti riguardo al passato. Nei libri di testo sovietici ufficiali non c'è menzione del Holodomor del 1932-33 nell'Ucraina sovietica. Questo ha sorpreso le persone anziane perché ricordavano la verità. La ricordavano e rimanevano in silenzio, perché era l'unico modo per evitare persecuzioni da parte del governo sovietico. Inoltre, quando la minaccia della fame è riapparsa, dopo la Seconda Guerra Mondiale nel 1946-47, i residenti di Dnipro sono fuggiti in massa verso l'Ucraina occidentale, dove non c'erano ancora fattorie collettive. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La nuova guerra della Russia contro l'Ucraina, che dura da 11 anni, ha anche una dimensione alimentare. Nonostante il suo terribile patrimonio post-genocidio, l'Ucraina durante tutti gli anni della sua indipendenza ha aumentato e ripristinato le sue terre agricole, su cui ha coltivato cereali non solo per i propri bisogni ma anche per le esportazioni. Dopo l'inizio dell'invasione su larga scala nel 2022, le truppe russe hanno iniziato a esportare massicciamente i cereali catturati e a venderli come propri ai paesi del cosiddetto Sud Globale. Allo stesso tempo, minacciavano di trattenere le esportazioni alimentari, il che avrebbe potuto creare una carestia in altre parti del mondo. Questo è stato un passo cinico, poiché il crimine precedente contro gli ucraini come nazione non è stato punito dalla comunità internazionale. Mosca ha negato spudoratamente questo nel XX secolo, proprio come fa ora.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Il crimine del Holodomor è stato rivelato grazie allo studio di questa terribile pagina della storia ucraina. La ricerca è iniziata negli anni '80 negli Stati Uniti e in Canada tramite la diaspora ucraina. Di conseguenza, la Camera dei Rappresentanti degli Stati Uniti ha creato un'apposita commissione d'inchiesta. Il compianto storico americano James Mace e il suo collega britannico Robert Conquest hanno iniziato a occuparsi attivamente di questa questione (il libro di Conquest </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> è stato pubblicato nel 1986 ed è stato reso disponibile in Ucraina solo a metà degli anni '90). Le opere degli storici hanno lasciato il mondo sconvolto. Più tardi, alla fine della </span><i><span>perestroika</span></i><span> di Gorbaciov, i risultati della ricerca degli accademici ucraini, in particolare del professor Stanislav Kulchytskyi, hanno iniziato a emergere. Le ricerche più recenti su questo tema appartengono al ricercatore giapponese Gioraki Kuromiya e alla ricercatrice americano-britannica Anne Applebaum. Nonostante tutte le prove documentali e le conclusioni dei demografi e i rapporti dei giornalisti occidentali di quel periodo, la leadership russa e la sua quinta colonna in Ucraina – sotto forma del Partito delle Regioni, dei Comunisti e di altre organizzazioni politiche e pubbliche – continuano a negare il fatto che si sia verificata una carestia artificiale sul territorio della SSR ucraina. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Questa politica di negazione è diventata ancora più aggressiva dopo che Vladimir Putin è salito al potere in Russia. L'obiezione a questa storia si è intensificata dopo la vittoria del candidato dell'opposizione Viktor Yushchenko nelle elezioni presidenziali ucraine del 2005. Naturalmente, ciò è avvenuto dopo la Rivoluzione Arancione. Yushchenko, che Putin disprezzava, è stato direttamente coinvolto nella promozione del riconoscimento internazionale del Holodomor come genocidio contro la nazione ucraina, il che ha infastidito ulteriormente il Cremlino.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Seconda Guerra Mondiale – due visioni, due memorie</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dopo il crollo dell'Unione Sovietica, la nostalgia per la grandezza passata e il rispetto internazionale è cresciuta in Russia. I turbolenti anni '90, specialmente nei primi anni, sono stati caratterizzati da caos in tutto lo spazio post-sovietico. La stabilità, qualcosa a cui la maggior parte delle persone nelle ex repubbliche sovietiche era abituata, era scarsa. I cittadini russi, in particolare, hanno avvertito acutamente questa instabilità, poiché hanno perso il loro status geopolitico dominante. Il loro presidente, Boris Eltsin, appariva debole, specialmente sulla scena internazionale, evocando un senso di umiliazione nazionale piuttosto che di orgoglio. Inoltre, la posizione critica di Eltsin sul passato sovietico, evidenziando repressione e povertà, ha solo approfondito tale malcontento, soprattutto poiché le difficoltà economiche non erano scomparse nella Russia post-sovietica.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>In mezzo a questa incertezza, una narrazione storica è rimasta intoccabile: il mito che circonda la guerra sovietico-tedesca del 1941-45 (nota in Russia come la Grande Guerra Patriottica). Dopo che Vladimir Putin è diventato presidente, l'approccio dello stato alla memoria storica è cambiato. L'immagine di Stalin ha gradualmente subito una riabilitazione – ritratto come un \"manager efficace\" le cui politiche brutali, pur riconosciute, erano giustificate nella ricerca del grande obiettivo di costruire una superpotenza. Ancora una volta, come alla fine dell'era Brezhnev, il 9 maggio, il giorno che commemora la vittoria sovietica sulla Germania nazista, ha assunto un significato quasi sacro. Grandi parate militari in Piazza Rossa sono diventate un modo per mostrare la potenza militare della Russia come legittima erede dell'eredità dell'Unione Sovietica.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Allo stesso tempo, i primi anni della Seconda Guerra Mondiale (1939-1941) e il controverso Patto Molotov-Ribbentrop – comprese le sue protocolli segreti – sono stati reinterpretati dalla propaganda russa e dagli storici pro-Cremlino come Aleksandr Dugin. Hanno sostenuto che il patto fosse una misura necessaria per proteggere l'Unione Sovietica dall'aggressione occidentale. Questa narrazione ha contribuito a alimentare un'enfasi crescente puramente sulla vittoria sovietica sulla Germania nazista, minimizzando i contributi degli Alleati nella coalizione anti-Hitler.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nel 2010, allora come primo ministro, Putin ha rafforzato questa narrazione revisionista, affermando in un discorso televisivo che l'Armata Rossa avrebbe sconfitto la Germania nazista anche senza la partecipazione ucraina. Questo è stato un ulteriore tentativo di instillare nei russi la convinzione nel ruolo esclusivo della loro nazione nella vittoria. Putin ha anche cercato di riabilitare l'eredità di Stalin facendo riferimento al suo famoso brindisi post-bellico alla \"grande nazione russa\". Nel frattempo, la propaganda russa accusava ripetutamente l'Ucraina di collaborazione con i nazisti – a volte citando casi reali, ma spesso fabbricandoli o esagerandoli. Particolare attenzione è stata posta sui movimenti nazionalisti come quelli guidati da Stepan Bandera e Andriy Melnyk, mentre convenientemente si ometteva l'esistenza dell'Esercito di Liberazione Russo (RLA), guidato dall'ex generale sovietico Andrei Vlasov. Questo è stato anche il caso riguardo a numerose altre unità paramilitari russe pro-naziste, comprese le formazioni cosacche.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Per giustificare l'invasione congiunta dell'Unione Sovietica della Polonia con la Germania nazista nel settembre 1939, Putin ha recentemente affermato che la Polonia aveva provocato l'aggressione di Hitler rifiutando di soddisfare le sue richieste, costringendo così la Germania ad agire. Questo argomento revisionista serve non solo a riscrivere la storia, ma anche a razionalizzare l'aggressione moderna della Russia contro l'Ucraina – utilizzando pretesti sorprendentemente simili a quelli impiegati sia dalla Germania nazista che dall'Unione Sovietica contro la Polonia tra le due guerre. Sempre più, il regime di Putin trae ispirazione ideologica sia dal totalitarismo sovietico che da elementi della retorica nazista. Già nel 2017, circoli marginali in Russia hanno iniziato a discutere un'ideologia che mescola cristianesimo ortodosso, comunismo e fascismo. Dopo l'invasione su larga scala dell'Ucraina nel 2022, questo concetto è diventato ampiamente noto come \"Rashismo\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dopo la Rivoluzione della Dignità del 2014, l'Ucraina ha iniziato a osservare l'8 maggio come Giorno della Memoria per coloro che sono periti nella Seconda Guerra Mondiale. Il 9 maggio è rimasto il Giorno della Vittoria, ma il discorso pubblico attorno a queste date è evoluto. Sono stati fatti sforzi per educare il pubblico sui loro significati storici differenti, sottolineando che il 9 maggio è anche il Giorno dell'Europa. Questo è stato un chiaro segnale del cambiamento dell'Ucraina verso l'integrazione europea e un rifiuto delle narrazioni storiche russe.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Chiesa Ortodossa e </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vale la pena ricordare che la subordinazione temporanea della Metropolia di Kyiv al Patriarcato di Mosca nella seconda metà del XVII secolo è avvenuta con significative violazioni del diritto canonico. Il Metropolita di Kyiv Sylvestr era scettico riguardo all'alleanza tra il Ghetman cosacco Bohdan Khmelnytsky e il Tsardom di Mosca, formata nel 1654 a Pereyaslav, poiché prevedeva i pericoli che ciò comportava per l'autonomia della Metropolia di Kyiv.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nel corso del XX secolo, gli ucraini hanno fatto ripetuti sforzi per ripristinare una Chiesa Ortodossa ucraina indipendente dal controllo di Mosca. Questo movimento ha guadagnato slancio negli ultimi anni dell'Unione Sovietica. Nel 1990, il Metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) è tornato in Ucraina dagli Stati Uniti ed è stato eletto Patriarca di Kyiv e di tutta Rus-Ucraina in un concilio ecclesiastico. Questo momento ha segnato l'inizio di una intensa lotta tra Kyiv e Mosca – non solo per l'alleanza religiosa dei credenti, ma anche per il controllo sui beni ecclesiastici e le risorse finanziarie. Entrambi i lati si sono impegnati in dibattiti storici e, a volte, nella manipolazione sfacciata dei fatti. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A seguito di queste dispute, tre istituzioni ortodosse sono state ufficialmente registrate in Ucraina, ciascuna incorporando il nome \"Chiesa Ortodossa\": la Chiesa Ortodossa Ucraina (UOC) – che è rimasta in unità con il Patriarcato di Mosca; la Chiesa Ortodossa Ucraina – Patriarcato di Kyiv (UOC-KP); e la Chiesa Ortodossa Autocefala Ucraina (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Secondo il diritto canonico ortodosso, l'UOC-KP e l'UAOC erano considerate non canoniche dal più ampio mondo ortodosso, uno status rafforzato dalla Chiesa Ortodossa Russa (ROC), che ha lavorato attivamente per prevenire il loro riconoscimento da parte di altre chiese ortodosse locali. Per giustificare la sua influenza sulla sfera religiosa dell'Ucraina, la ROC, insieme all'ideologo Dugin, ha promosso il concetto di </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“mondo russo”). Questa ideologia afferma che, nonostante i confini politici, esiste uno \"spazio spirituale e culturale russo\" condiviso, che è rafforzato dall'unità religiosa. È stata persino fondata la Fondazione Russkiy Mir e prima dell'aggressione della Russia contro l'Ucraina, le sue filiali operavano con successo all'interno del paese.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La storia della Crimea illustra ulteriormente come la religione e il revisionismo storico siano stati utilizzati per giustificare l'espansionismo della Russia. Durante l'annessione illegale della Crimea da parte della Russia nel 2014, sia Putin che i rappresentanti della Chiesa Ortodossa Russa hanno ripetuto affermazioni pseudo-storiche riguardo al presunto legame storico della Crimea con la Russia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Un elemento chiave di questa manipolazione storica ruota attorno alla cristianizzazione della Rus' di Kyiv. Dal 1988, l'Ucraina celebra l'anniversario del Battesimo della Rus', avvenuto a Kyiv, specificamente nelle acque del fiume Pochaina (un affluente del Dnipro). Tuttavia, Mosca ha cercato di sfidare la primazia storica di Kyiv sottolineando che il principe Volodymyr (Vladimir il Grande) stesso fu battezzato a Chersoneso (l'attuale Sebastopoli, Crimea), che all'epoca apparteneva all'Impero Bizantino. Promuovendo l'idea che il \"vero\" battesimo della Rus' sia avvenuto in Crimea piuttosto che a Kyiv, Mosca ha posto una base ideologica per la sua successiva annessione della penisola – rendendo la Crimea la prima vittima dell'aggressione russa contro l'Ucraina nel 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nonostante la forte opposizione del Patriarca Kirill e del Cremlino, l'Ucraina ha avanzato con successo la sua spinta per l'indipendenza ecclesiastica. Nel dicembre 2018, è stato convocato un storico Concilio Locale presso la Cattedrale di Santa Sofia a Kyiv, riunendo rappresentanti di tre Chiese Ortodosse. Sebbene quasi tutti gli ierarchi dell'UOC (Patriarcato di Mosca) abbiano boicottato l'evento, due metropoliti – Simeon (Shostatskyi) e Oleksandr (Drabynka) – hanno partecipato. L'UOC-KP e l'UAOC erano pienamente rappresentate.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Al concilio, il Metropolita Epiphaniy (Serhiy Dumenko) è stato eletto come primate della nuova Chiesa Ortodossa unificata dell'Ucraina (OCU). Il 6 gennaio 2019, a Istanbul, ha ricevuto il Tomos di Autocefalia dal Patriarca Ecumenico Bartolomeo, concedendo ufficialmente all'OCU l'indipendenza dal Patriarcato di Mosca. Il processo di promozione del riconoscimento internazionale della Chiesa Ortodossa dell'Ucraina continua, nonostante la resistenza continua da parte della Chiesa Ortodossa Russa e dei suoi sostenitori politici.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Riscoprire la storia perduta</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Mentre gli ucraini compivano i loro primi passi nell'esplorare la propria storia, hanno iniziato a scoprire una ricchezza di argomenti e figure precedentemente vietati. L'Ucraina ha riscoperto i propri scrittori, come Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi e gli autori del \"Rinascimento Eseguito\", insieme alle opere di Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, che aveva fondato l'Istituto di Ricerca Ucraina presso l'Università di Harvard, è tornato in Ucraina dagli Stati Uniti e ha portato con sé decenni di studi sulla storia ucraina.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dopo la dichiarazione di indipendenza dell'Ucraina, lo scambio di ricerche accademiche tra storici ucraini e occidentali è diventato possibile. Questo ha contribuito significativamente a plasmare la politica storica dell'Ucraina. Sebbene inizialmente caotico, questo sforzo è poi diventato più strutturato e istituzionalizzato. Gli studiosi hanno iniziato a pubblicare le opere dello storico Ivan Krypiakevych senza censura; a ristampare i dieci volumi di </span><i><span>Storia dell'Ucraina-Rus'</span></i><span> di Mykhailo Hrushevskyi; e a tradurre e pubblicare </span><i><span>Ucraina: una storia</span></i><span> dello storico canadese di origine ucraina Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dopo la Rivoluzione Arancione, durante la presidenza di Viktor Yushchenko, la politica storica e le politiche della memoria dell'Ucraina hanno iniziato a prendere forma. Tuttavia, gran parte della società non ha compreso appieno le iniziative del presidente, aspettandosi che si concentrasse invece sullo sviluppo economico e sul miglioramento degli standard di vita. Molti cittadini non hanno preso il tempo per leggere la costituzione, che delinea i poteri effettivi del presidente. Di conseguenza, Yushchenko ha dato priorità alla politica storica come aspetto chiave della strategia internazionale dell'Ucraina.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Per sostenere questo sforzo, è stato istituito l'Istituto Ucraino della Memoria Nazionale, che è stato modellato sull'Istituto Polacco della Memoria Nazionale. Tuttavia, lo sviluppo dell'istituto ucraino è stato lento e è diventato pienamente operativo solo dopo la Rivoluzione della Dignità sotto la leadership di Volodymyr Viatrovych. Nonostante la sua importanza, l'istituto ha affrontato una cronica mancanza di fondi. Dopo l'invasione su larga scala della Russia in Ucraina, le sue attività sono quasi giunte a un fermo, poiché l'attuale presidente, Anton Drobovych, si è unito alle Forze Armate ucraine per combattere in prima linea.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Per affrontare le lacune nella memoria e nella politica storica dell'Ucraina, giovani studiosi hanno lanciato un'iniziativa chiamata Scuola Aperta di Storia. Questo programma educativo, descritto come un \"fronte storico\", è stato sostenuto da giovani ricercatori polacchi dell'Università Jagellonica di Cracovia e dell'Università di Varsavia, che hanno aiutato a organizzare conferenze pubbliche in varie città ucraine.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Perché le politiche della memoria sono così importanti per il Cremlino? Storicamente, la dinastia Romanov ha cercato ogni mezzo possibile – legittimo o meno – per collegare le origini dell'Impero Russo alla Rus' di Kyiv medievale e ai suoi sovrani, come il principe Volodymyr e il principe Yaroslav. Tuttavia, quando Caterina II ordinò che tutti i cronache antiche dai monasteri di tutto l'impero, specialmente quelli nelle terre ucraine, fossero inviati a San Pietroburgo, gli studiosi non trovarono prove storiche solide del legame di Mosca con la Rus'. Dopo che questi documenti originali scomparvero, nuove \"copie\" delle cronache emersero misteriosamente, ora con riferimenti a Mosca, Vladimir e altri elementi che si allineavano convenientemente con le narrazioni imperiali russe. Nello spazio online ucraino, c'è una battuta popolare che Mosca, ufficialmente solo 850 anni, sta disperatamente cercando di convincere Kyiv, una città con oltre 1.500 anni di storia, che in realtà fa parte della terra natale originale della Russia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>è uno storico e insegnante. Ha un dottorato di ricerca presso l'Istituto di Storia dell'Università Jagellonica (Polonia) e si è laureato con un master in storia presso l'Università Statale di Umanità di Rivne (Ucraina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"nl": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Na 1991 waren de Oekraïense historische beleidsmaatregelen lange tijd in een embryonale staat. Gedurende het eerste decennium, ondanks weinig staatssteun, waren de activiteiten beperkt tot een paradigma verschuiving weg van de Sovjetmethode van het bestuderen van de eigen geschiedenis naar een benadering die gericht was op Oekraïne. Er waren een zeer groot aantal onderwerpen die gedurende de voorgaande decennia, en zelfs eeuwen, van Russische bezetting opzettelijk verborgen, vervormd en vervalst waren. Als regel waren inspanningen en onderzoek uitsluitend gebaseerd op de enthousiasme van onderzoekers en zonder stabiele staatssteun. Hoe moeilijk het ook was, de Nationale Academie van Wetenschappen en haar structurele eenheden, waaronder instituten die zich aan historische wetenschappen wijdden, werden behouden.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Russische historische beleidsmaatregelen zijn gebaseerd op de eenvoudige toe-eigening van iemands anders geschiedenis, vooral wanneer het een succesverhaal is van een naburig volk, staat of persoon. Soms staat dit in tegenspraak met voor de hand liggende feiten en gezond verstand, maar de Russische propaganda beweert koppig dat dit allemaal “gemeenschappelijk erfgoed” is – we zijn één natie en dus is jouw succes het onze. Zo heeft het geheugenbeleid van Rusland gedurende de lange periode van Vladimir Poetin's heerschappij duidelijke institutionele vormen gekregen. Toch waren de belangrijkste taken van deze instellingen niet om wetenschappelijk onderzoek naar de ware geschiedenis van de naties die de Russische Federatie vormen te ondersteunen, maar eerder de strijd tegen historische feiten die niet overeenkomen met de belangrijkste politieke lijn. Dit is te zien in het treurige lot van de niet-gouvernementele organisatie Memorial, die ondanks alle moeilijkheden waarmee ze werd geconfronteerd, probeerde de waarheid over de misdaden van de Sovjetpartijstaat te rapporteren.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Hoewel er hier niet genoeg ruimte is om alle aspecten van het geheugenbeleid van beide staten te belichten, zullen belangrijke kwesties worden onderzocht, waaronder de herdenking van de Holodomor; de Tweede Wereldoorlog; de Orthodoxe Kerk; en de ideologie van </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (Russische wereld).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor en de gevolgen ervan</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ik begin met een interessant geval dat een vriend uit Charkov me vertelde. Zijn vriend heeft een gezin, een man en een dochter. Ze zijn gelukkig, maar wanneer ze haar dochter ziet, heeft ze een vreemde wens om haar te doden. Als gevolg hiervan begon deze dame psychologen te bezoeken voor hulp. Uiteindelijk werd onthuld dat tijdens de Holodomor hongersnood van 1932-33, om te overleven, de grootmoeder van deze vrouw haar eigen kind had gedood en gekookt en de rest van haar familie door deze vreselijke daad van een onvermijdelijke dood had gered. Wetenschappers beweren dat dit post-genocide trauma is, dat door generaties heen kan verschijnen, zoals in het bovenstaande geval.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De oudere generatie, die op miraculeuze wijze die vreselijke tijden en de misdaden van het stalinisme overleefde, herinnerde zich deze voor altijd en had nooit goede gevoelens over het verleden. In officiële Sovjetleerboeken wordt er geen melding gemaakt van de Holodomor van 1932-33 in het Sovjet-Oekraïne. Dit verraste de oudere mensen omdat ze de waarheid herinnerden. Ze herinnerden het zich en bleven stil, omdat het de enige manier was om vervolging door de Sovjetregering te vermijden. Bovendien, toen de dreiging van honger opnieuw verscheen, na de Tweede Wereldoorlog in 1946-47, vluchtten bewoners van Dnipro massaal naar West-Oekraïne, waar er nog geen collectieve boerderijen waren. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De nieuwe oorlog van Rusland tegen Oekraïne, die al 11 jaar aan de gang is, heeft ook een voedseldimensie. Ondanks zijn vreselijke post-genocide erfgoed, heeft Oekraïne gedurende alle jaren van zijn onafhankelijkheid zijn landbouwgronden vergroot en hersteld, waarop het graan heeft verbouwd, niet alleen voor eigen behoeften maar ook voor export. Na het begin van de grootschalige invasie in 2022 begonnen Russische troepen massaal het veroverde graan te exporteren en het als hun eigen te verkopen aan de landen van de zogenaamde Global South. Tegelijkertijd dreigden ze met het inhouden van de voedselexport, wat een hongersnood in andere delen van de wereld had kunnen creëren. Dit was een cynische zet, aangezien de vorige misdaad tegen de Oekraïners als natie niet door de internationale gemeenschap werd bestraft. Moskou ontkende dit brutaal in de 20e eeuw, net zoals het nu doet.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De misdaad van de Holodomor werd onthuld dankzij de studie van deze vreselijke pagina uit de Oekraïense geschiedenis. Het onderzoek begon in de jaren 1980 in de Verenigde Staten en Canada via de Oekraïense diaspora. Als resultaat creëerde het Huis van Afgevaardigden van de VS een passende onderzoekscommissie. De overleden Amerikaanse historicus James Mace en zijn Britse collega Robert Conquest begonnen zich actief met deze kwestie bezig te houden (Conquest's boek </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> werd in 1986 gepubliceerd en was pas in het midden van de jaren 1990 beschikbaar in Oekraïne). De werken van de historici hebben de wereld geschokt. Later, aan het einde van Gorbatsjovs </span><i><span>perestroika</span></i><span>, begonnen de resultaten van het onderzoek door Oekraïense academici, in het bijzonder professor Stanislav Kulchytskyi, op te duiken. Het meest recente onderzoek over deze kwestie is van de Japanse onderzoeker Gioraki Kuromiya en de Amerikaans-Britse onderzoeker Anne Applebaum. Ondanks al het documentair bewijs en de conclusies van demografen en rapporten van westerse journalisten uit die tijd, blijft de Russische leiding en haar vijfde colonne in Oekraïne – in de vorm van de Partij van de Regio's, Communisten en andere politieke en maatschappelijke organisaties – de feiten ontkennen dat er een kunstmatige hongersnood heeft plaatsgevonden op het grondgebied van de Oekraïense SSR. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dit ontkenningsbeleid werd nog agressiever nadat Vladimir Poetin aan de macht kwam in Rusland. De bezwaren tegen deze geschiedenis namen toe na de overwinning van de oppositiekandidaat Viktor Joesjtsjenko in de Oekraïense presidentsverkiezingen van 2005. Natuurlijk vond dit plaats na de Oranje Revolutie. Joesjtsjenko, die Poetin verachtte, was rechtstreeks betrokken bij het bevorderen van de internationale erkenning van de Holodomor als een genocide tegen de Oekraïense natie, wat het Kremlin nog meer irriteerde.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Tweede Wereldoorlog – twee visies, twee herinneringen</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na de ineenstorting van de Sovjetunie groeide de nostalgie naar vroegere grootheid en internationaal respect in Rusland. De turbulente jaren '90, vooral in de eerste jaren, werden gekenmerkt door chaos in de post-Sovjetruimte. Stabiliteit, iets waar de meeste mensen in de voormalige Sovjetrepublieken aan gewend waren, was schaars. Russische burgers, in het bijzonder, voelden deze instabiliteit acuut, omdat ze hun dominante geopolitieke status verloren. Hun president, Boris Jeltsin, leek zwak, vooral op het internationale toneel, wat een gevoel van nationale vernedering in plaats van trots opriep. Bovendien verergerde Jeltsins kritische houding ten opzichte van het Sovjetverleden, die repressie en armoede benadrukte, deze onvrede, vooral omdat de economische moeilijkheden in het post-Sovjet Rusland niet waren verdwenen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Temidden van deze onzekerheid bleef één historisch verhaal onaangetast: de mythe rond de Sovjet-Duitse oorlog van 1941-45 (in Rusland bekend als de Grote Patriottische Oorlog). Nadat Vladimir Poetin president werd, verschoof de benadering van de staat ten aanzien van historische herinnering. Het beeld van Stalin onderging geleidelijk rehabilitatie – afgebeeld als een “effectieve manager” wiens brute beleid, hoewel erkend, werd gerechtvaardigd in het streven naar het grote doel van het opbouwen van een supermacht. Nogmaals, zoals in de late Brezjnev-periode, kreeg 9 mei, de dag die de Sovjetoverwinning op nazi-Duitsland herdenkt, een bijna heilige betekenis. Grote militaire parades op het Rode Plein werden een manier om de militaire macht van Rusland als de rechtmatige erfgenaam van de erfenis van de Sovjetunie te tonen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tegelijkertijd werden de vroege jaren van de Tweede Wereldoorlog (1939-1941) en het controversiële Molotov-Ribbentrop Pact – inclusief de geheime protocollen – opnieuw geïnterpreteerd door Russische propaganda en pro-Kremlin historici zoals Aleksandr Dugin. Zij beweerden dat het pact een noodzakelijke maatregel was om de Sovjetunie te beschermen tegen westerse agressie. Dit verhaal hielp een sluipende nadruk te leggen puur op de Sovjetoverwinning op nazi-Duitsland, waarbij de bijdragen van de geallieerden in de anti-Hitlercoalitie werden geminimaliseerd.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>In 2010, toen hij premier was, versterkte Poetin dit revisionistische verhaal door in een televisietoespraak te beweren dat het Rode Leger nazi-Duitsland ook zonder Oekraïense deelname zou hebben verslagen. Dit was opnieuw een poging om de Russen te doen geloven in de exclusieve rol van hun natie in de overwinning. Poetin probeerde ook de erfenis van Stalin te rehabiliteren door te verwijzen naar zijn beroemde toost na de oorlog op de “grote Russische natie”. Ondertussen beschuldigde de Russische propaganda Oekraïne herhaaldelijk van samenwerking met de nazi's – soms met echte gevallen, maar vaak verzonnen of overdreven. Bijzondere aandacht werd besteed aan nationalistische bewegingen zoals die geleid door Stepan Bandera en Andriy Melnyk, terwijl de aanwezigheid van het Russische Bevrijdingsleger (RLA), geleid door de voormalige Sovjetgeneraal Andrei Vlasov, handig werd weggelaten. Dit was ook het geval met talrijke andere pro-nazi Russische paramilitaire eenheden, waaronder Kozakkenformaties.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Om de gezamenlijke invasie van Polen door de Sovjetunie en nazi-Duitsland in september 1939 te rechtvaardigen, beweerde Poetin onlangs dat Polen Hitlers agressie had uitgelokt door te weigeren aan zijn eisen te voldoen, waardoor Duitsland “gedwongen” werd om te handelen. Dit revisionistische argument dient niet alleen om de geschiedenis te herschrijven, maar ook om de moderne agressie van Rusland tegen Oekraïne te rationaliseren – met gebruik van voorwendsels die opvallend vergelijkbaar zijn met die van zowel nazi-Duitsland als de Sovjetunie tegen het interbellum Polen. Steeds vaker haalt Poetin's regime ideologische inspiratie uit zowel Sovjet-totalitarisme als elementen van nazi-retoriek. Al in 2017 begonnen fringe-kringen in Rusland te discussiëren over een ideologie die orthodoxe christendom, communisme en fascisme mengt. Na de grootschalige invasie van Oekraïne in 2022 werd dit concept algemeen bekend als \"Rashisme\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na de Revolutie van Waardigheid in Oekraïne in 2014 begon het land 8 mei te observeren als een Dag van Herinnering voor degenen die omkwamen in de Tweede Wereldoorlog. 9 mei bleef de Dag van de Overwinning, maar de publieke discussie rond deze data evolueerde. Er werden inspanningen geleverd om het publiek te onderwijzen over hun verschillende historische betekenissen, terwijl werd benadrukt dat 9 mei ook Dag van Europa is. Dit was een duidelijk signaal van Oekraïne's verschuiving naar Europese integratie en een afwijzing van de historische verhalen van Rusland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Orthodoxe Kerk en </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Het is de moeite waard te herinneren dat de tijdelijke ondergeschiktheid van de Kyiv Metropool aan het Moskouse Patriarchaat in de tweede helft van de 17e eeuw plaatsvond met aanzienlijke schendingen van het canoniek recht. Kyiv Metropoliet Sylvestr was sceptisch over de alliantie tussen de Kozakken Hetman Bohdan Khmelnytsky en het Tsarendom van Moskou, gevormd in 1654 in Pereyaslav, omdat hij de gevaren voorzag die dit voor de autonomie van de Kyiv Metropool met zich meebracht.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Gedurende de 20e eeuw deden Oekraïners herhaaldelijk pogingen om een onafhankelijke Oekraïense Orthodoxe Kerk te herstellen, vrij van de controle van Moskou. Deze beweging kreeg momentum in de laatste jaren van de Sovjetunie. In 1990 keerde Metropoliet Mstyslav (Stepan Skrypnyk) terug naar Oekraïne vanuit de Verenigde Staten en werd hij gekozen tot Patriarch van Kyiv en heel Rus-Oekraïne op een kerkelijke raad. Dit moment markeerde het begin van een intense strijd tussen Kyiv en Moskou – niet alleen voor de religieuze trouw van gelovigen, maar ook voor controle over kerkelijk eigendom en financiële middelen. Beide zijden engageerden zich in historische debatten en, soms, de flagrante manipulatie van feiten. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Als gevolg van deze geschillen werden drie orthodoxe instellingen officieel geregistreerd in Oekraïne, elk met de naam \"Orthodoxe Kerk\": de Oekraïense Orthodoxe Kerk (UOC) – die in eenheid met het Moskouse Patriarchaat bleef; de Oekraïense Orthodoxe Kerk – Kyiv Patriarchaat (UOC-KP); en de Oekraïense Autocephale Orthodoxe Kerk (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Volgens het orthodoxe canonieke recht werden de UOC-KP en UAOC door de bredere orthodoxe wereld als niet-canoniek beschouwd, een status die werd versterkt door de Russische Orthodoxe Kerk (ROC), die actief werkte om hun erkenning door andere lokale orthodoxe kerken te voorkomen. Om zijn invloed over de religieuze sfeer in Oekraïne te rechtvaardigen, promootte de ROC, samen met de ideoloog Dugin, het concept van </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“Russische wereld”). Deze ideologie stelt dat ondanks politieke grenzen, er een gedeelde “Russische spirituele en culturele ruimte” bestaat, die wordt versterkt door religieuze eenheid. De Russkiy Mir Stichting werd zelfs opgericht en vóór de Russische agressie tegen Oekraïne functioneerden de takken succesvol binnen het land.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De geschiedenis van de Krim illustreert verder hoe religie en historische revisionisme zijn gebruikt om de expansie van Rusland te rechtvaardigen. Tijdens de illegale annexatie van de Krim door Rusland in 2014 herhaalden zowel Poetin als vertegenwoordigers van de Russische Orthodoxe Kerk pseudo-historische claims over de vermeende historische toebehoren van de Krim aan Rusland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Een belangrijk element van deze historische manipulatie draait om de christenheid van Kyivan Rus’. Sinds 1988 viert Oekraïne de verjaardag van de Doop van Rus’, die plaatsvond in Kyiv, specifiek in de wateren van de Pochaina-rivier (een zijrivier van de Dnipro). Moskou probeerde echter de historische primacy van Kyiv uit te dagen door te benadrukken dat Prins Volodymyr (Vladimir de Grote) zelf werd gedoopt in Chersonesus (het moderne Sevastopol, Krim), dat destijds tot het Byzantijnse Rijk behoorde. Door het idee te promoten dat de “ware” doop van Rus’ in de Krim plaatsvond in plaats van in Kyiv, legde Moskou een ideologische basis voor zijn latere annexatie van het schiereiland – waardoor de Krim het eerste slachtoffer werd van de Russische agressie tegen Oekraïne in 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ondanks sterke tegenstand van Patriarch Kirill en het Kremlin, heeft Oekraïne met succes zijn streven naar kerkelijke onafhankelijkheid bevorderd. In december 2018 werd een historische Lokale Raad bijeengeroepen in de St. Sophia Kathedraal in Kyiv, waar vertegenwoordigers van drie Orthodoxe Kerken samenkwamen. Terwijl bijna alle hiërarchen van de UOC (Moskouse Patriarchaat) het evenement boycotten, namen twee metropolieten – Simeon (Shostatskyi) en Oleksandr (Drabynka) – deel. De UOC-KP en UAOC waren volledig vertegenwoordigd.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Tijdens de raad werd Metropoliet Epiphaniy (Serhiy Dumenko) gekozen als de primat van de nieuw verenigde Orthodoxe Kerk van Oekraïne (OCU). Op 6 januari 2019 ontving hij in Istanbul de Tomos van Autocefalie van de Oecumenische Patriarch Bartholomeus, die de OCU officieel onafhankelijkheid verleende van het Moskouse Patriarchaat. Het proces van het bevorderen van de internationale erkenning van de Orthodoxe Kerk van Oekraïne gaat door, ondanks voortdurende weerstand van de Russische Orthodoxe Kerk en zijn politieke achterban.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Herontdekken van verloren geschiedenis</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Terwijl Oekraïners hun eerste stappen zetten in het verkennen van hun eigen geschiedenis, begonnen ze een schat aan eerder verboden onderwerpen en figuren te onthullen. Oekraïne herontdekte zijn eigen schrijvers, zoals Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, en de auteurs van de \"Uitgevoerde Renaissance\", samen met de werken van Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, die het Oekraïense Onderzoeksinstituut aan de Harvard Universiteit had opgericht, keerde terug naar Oekraïne vanuit de Verenigde Staten en bracht tientallen jaren aan kennis over de Oekraïense geschiedenis mee.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na de onafhankelijkheidsverklaring van Oekraïne werd de uitwisseling van academisch onderzoek tussen Oekraïense en westerse historici mogelijk. Dit droeg aanzienlijk bij aan het vormgeven van het historische beleid van Oekraïne. Hoewel aanvankelijk chaotisch, werd deze inspanning later meer gestructureerd en geïnstitutionaliseerd. Wetenschappers begonnen de werken van de historicus Ivan Krypiakevych zonder censuur te publiceren; herdrukken van Mykhailo Hrushevskyi's tien-delige </span><i><span>Geschiedenis van Oekraïne-Rus’</span></i><span>; en vertaalden en publiceerden </span><i><span>Oekraïne: Een Geschiedenis</span></i><span> door de Canadese historicus van Oekraïense afkomst Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na de Oranje Revolutie, tijdens het presidentschap van Viktor Joesjtsjenko, begon het historische beleid en het geheugenbeleid van Oekraïne vorm te krijgen. Veel van de samenleving begreep echter de initiatieven van de president niet volledig, in de verwachting dat hij zich in plaats daarvan zou richten op economische ontwikkeling en het verbeteren van de levensstandaard. Veel burgers namen de tijd niet om de grondwet te lezen, die de werkelijke bevoegdheden van de president uiteenzet. Als gevolg hiervan gaf Joesjtsjenko prioriteit aan het historische beleid als een belangrijk aspect van Oekraïne's internationale strategie.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Om deze inspanning te ondersteunen, werd het Oekraïense Instituut voor Nationale Herinnering opgericht, dat was gemodelleerd naar het Instituut voor Nationale Herinnering van Polen. De ontwikkeling van het Oekraïense instituut verliep echter traag, en het werd pas volledig operationeel na de Revolutie van Waardigheid onder leiding van Volodymyr Viatrovych. Ondanks het belang ervan heeft het instituut te maken gehad met chronische onderfinanciering. Na de grootschalige invasie van Oekraïne door Rusland kwam zijn activiteiten bijna tot stilstand, aangezien de huidige voorzitter, Anton Drobovych, zich bij de Oekraïense strijdkrachten voegde om aan het front te vechten.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Om de hiaten in het geheugen en het historische beleid van Oekraïne aan te pakken, lanceerden jonge wetenschappers een initiatief genaamd de Open School van Geschiedenis. Dit educatieve programma, beschreven als een “historisch front”, is ondersteund door jonge Poolse onderzoekers van de Jagiellonische Universiteit in Krakau en de Universiteit van Warschau, die hebben geholpen bij het organiseren van openbare lezingen in verschillende Oekraïense steden.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Waarom is geheugenbeleid zo belangrijk voor het Kremlin? Historisch gezien zocht de Romanov-dynastie naar alle mogelijke middelen – legitiem of anderszins – om de oorsprong van het Russische Rijk te koppelen aan het middeleeuwse Kyivan Rus’ en zijn heersers, zoals Prins Volodymyr en Prins Yaroslav. Toen Catharina II echter beval dat alle oude kronieken uit kloosters in het hele rijk, vooral die in Oekraïense landen, naar St. Petersburg moesten worden gestuurd, vonden wetenschappers geen solide historische bewijs van Moskou's verbinding met Rus’. Nadat deze originele documenten verdwenen, verschenen mysterieuze nieuwe “kopieën” van de kronieken, die nu verwijzingen naar Moskou, Vladimir en andere elementen bevatten die handig aansloten bij de Russische imperialistische verhalen. In de Oekraïense online ruimte is er een populaire grap dat Moskou, officieel slechts 850 jaar oud, wanhopig probeert Kyiv, een stad met meer dan 1.500 jaar geschiedenis, ervan te overtuigen dat het eigenlijk deel uitmaakt van Rusland's oorspronkelijke thuisland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>is een historicus en docent. Hij heeft een PhD van het Instituut voor Geschiedenis aan de Jagiellonische Universiteit (Polen) en is afgestudeerd met een masterdiploma in geschiedenis van de Rivne State University of Humanities (Oekraïne). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"pl": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Po 1991 roku ukraińska polityka historyczna przez długi czas była w stanie embrionalnym. W pierwszej dekadzie, pomimo niewielkiego wsparcia ze strony państwa, działania ograniczały się do zmiany paradygmatu z radzieckiej metody badania własnej historii na podejście skoncentrowane na Ukrainie. Istniała bardzo duża liczba tematów, które przez poprzednie dekady, a nawet stulecia rosyjskiej okupacji były celowo ukrywane, zniekształcane i fałszowane. Z reguły wysiłki i badania opierały się wyłącznie na entuzjazmie badaczy i bez stabilnego wsparcia państwowego. Tak trudne, jak to było, Narodowa Akademia Nauk i jej jednostki strukturalne, w tym instytuty poświęcone naukom historycznym, zostały zachowane.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Rosyjskie polityki historyczne opierają się na prostym przywłaszczeniu cudzej historii, szczególnie gdy jest to historia sukcesu sąsiedniego narodu, państwa lub osoby. Czasami stoi to w sprzeczności z oczywistymi faktami i zdrowym rozsądkiem, ale rosyjska propaganda upiera się, że to wszystko jest „wspólnym dziedzictwem” – jesteśmy jednym narodem, więc twój sukces jest naszym. W ten sposób, przez długi okres rządów Władimira Putina, polityka pamięci Rosji zyskała wyraźne formy instytucjonalne. Jednak główne zadania tych instytucji nie polegały na wspieraniu badań naukowych nad prawdziwą historią narodów tworzących Federację Rosyjską, lecz raczej na walce z faktami historycznymi, które nie odpowiadają głównemu nurtowi politycznemu. Można to zobaczyć w smutnym losie organizacji pozarządowej Memorial, która mimo wszystkich trudności, z jakimi się zmagała, próbowała przekazać prawdę o zbrodniach radzieckiego państwa-partyjnego.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Chociaż nie ma tutaj wystarczająco dużo miejsca, aby podkreślić wszystkie aspekty polityki pamięci obu państw, zostaną zbadane kluczowe kwestie, w tym upamiętnienie Holodomoru; II wojny światowej; Cerkwi prawosławnej; oraz ideologii </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (rosyjskiego świata).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor i jego konsekwencje</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zacznę od jednego interesującego przypadku, o którym opowiedział mi przyjaciel z Charkowa. Jego przyjaciółka ma rodzinę, męża i córkę. Są szczęśliwi, ale kiedy widzi swoją córkę, ma dziwną chęć, by ją zabić. W rezultacie ta pani zaczęła odwiedzać psychologów w poszukiwaniu pomocy. Ostatecznie ujawniono, że podczas głodu Holodomoru w latach 1932-33, aby przeżyć, babcia tej kobiety zabiła i ugotowała swoje własne dziecko, ratując resztę swojej rodziny przed nieuchronną śmiercią przez ten straszny czyn. Naukowcy twierdzą, że jest to trauma po-genocydowa, która może pojawiać się przez pokolenia, jak w powyższym przypadku.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Starsze pokolenie, które cudownie przetrwało te straszne czasy i zbrodnie stalinizmu, na zawsze je zapamiętało i nigdy nie miało dobrych uczuć wobec przeszłości. W oficjalnych radzieckich podręcznikach nie ma wzmianki o Holodomorze w radzieckiej Ukrainie w latach 1932-33. To zaskoczyło starszych ludzi, ponieważ pamiętali prawdę. Przypominali sobie to i milczeli, ponieważ był to jedyny sposób, aby uniknąć prześladowań ze strony rządu radzieckiego. Co więcej, gdy zagrożenie głodem pojawiło się ponownie, po II wojnie światowej w latach 1946-47, mieszkańcy Dniepru masowo uciekali na zachodnią Ukrainę, gdzie nie było jeszcze kołchozów. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nowa wojna Rosji przeciwko Ukrainie, która trwa od 11 lat, ma również wymiar żywnościowy. Pomimo swojego strasznego dziedzictwa po-genocydowego, Ukraina przez wszystkie lata swojej niepodległości zwiększała i odbudowywała swoje użytki rolne, na których uprawiała zboże nie tylko na własne potrzeby, ale także na eksport. Po rozpoczęciu pełnoskalowej inwazji w 2022 roku, rosyjskie wojska zaczęły masowo eksportować zdobyte zboże i sprzedawać je jako swoje do krajów tzw. Globalnego Południa. Jednocześnie grozili wstrzymaniem eksportu żywności, co mogłoby stworzyć głód w innych częściach świata. Był to cyniczny ruch, ponieważ poprzednia zbrodnia przeciwko Ukraińcom jako narodowi nie została ukarana przez społeczność międzynarodową. Moskwa bezczelnie temu zaprzeczała w XX wieku, tak jak robi to teraz.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zbrodnia Holodomoru została ujawniona dzięki badaniu tej strasznej karty ukraińskiej historii. Badania rozpoczęły się w latach 80. w Stanach Zjednoczonych i Kanadzie za pośrednictwem ukraińskiej diaspory. W rezultacie Izba Reprezentantów USA stworzyła odpowiednią komisję śledczą. Zmarły amerykański historyk James Mace i jego brytyjski kolega Robert Conquest zaczęli aktywnie zajmować się tym zagadnieniem (książka Conquesta </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> została opublikowana w 1986 roku, a w Ukrainie była dostępna dopiero w połowie lat 90.). Prace historyków wstrząsnęły światem. Później, pod koniec </span><i><span>pierestrojki</span></i><span> Gorbaczowa, wyniki badań ukraińskich akademików, w szczególności profesora Stanisława Kulczyckiego, zaczęły się pojawiać. Najnowsze badania w tej kwestii należą do japońskiego badacza Giorakiego Kuromiyi i amerykańsko-brytyjskiej badaczki Anne Applebaum. Pomimo wszystkich dowodów dokumentalnych i wniosków demografów oraz relacji zachodnich dziennikarzy z tamtego okresu, rosyjskie kierownictwo i jego piąta kolumna na Ukrainie – w postaci Partii Regionów, komunistów i innych organizacji politycznych i społecznych – nadal zaprzeczają faktowi, że na terytorium Ukraińskiej SRR miała miejsce sztucznie wywołana klęska głodu. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ta polityka zaprzeczania stała się jeszcze bardziej agresywna po przyjściu Władimira Putina do władzy w Rosji. Sprzeciw wobec tej historii nasilił się po zwycięstwie kandydata opozycji Wiktora Juszczenki w ukraińskich wyborach prezydenckich w 2005 roku. Oczywiście miało to miejsce po Pomarańczowej Rewolucji. Juszczenko, którego Putin nienawidził, był bezpośrednio zaangażowany w promowanie międzynarodowego uznania Holodomoru jako zbrodni ludobójstwa przeciwko narodowi ukraińskiemu, co jeszcze bardziej irytowało Kreml.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>II wojna światowa – dwa spojrzenia, dwa wspomnienia</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po upadku Związku Radzieckiego w Rosji wzrosła nostalgia za dawną wielkością i międzynarodowym szacunkiem. Burzliwe lata 90., szczególnie w pierwszych latach, były naznaczone chaosem w przestrzeni postradzieckiej. Stabilność, do której większość ludzi w byłych republikach radzieckich była przyzwyczajona, była w niedoborze. Obywatele Rosji, w szczególności, odczuwali tę niestabilność dotkliwie, ponieważ stracili swoje dominujące status geopolityczny. Ich prezydent, Borys Jelcyn, wydawał się słaby, szczególnie na arenie międzynarodowej, budząc poczucie narodowego upokorzenia, a nie dumy. Ponadto krytyczna postawa Jelcyna wobec radzieckiej przeszłości, podkreślająca represje i ubóstwo, tylko pogłębiła takie niezadowolenie, szczególnie że trudności ekonomiczne nie zniknęły w postradzieckiej Rosji.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>W obliczu tej niepewności jedna narracja historyczna pozostała nietknięta: mit dotyczący wojny radziecko-niemieckiej 1941-45 (znanej w Rosji jako Wielka Wojna Ojczyźniana). Po objęciu przez Władimira Putina prezydentury, podejście państwa do pamięci historycznej uległo zmianie. Wizerunek Stalina stopniowo przeszedł rehabilitację – przedstawiano go jako „efektywnego menedżera”, którego brutalne polityki, choć uznawane, były usprawiedliwione w dążeniu do wielkiego celu budowy supermocarstwa. Po raz kolejny, jak w późnej erze Breżniewa, 9 maja, dzień upamiętniający radzieckie zwycięstwo nad nazistowskimi Niemcami, nabrał niemal sakralnego znaczenia. Duże parady wojskowe na Placu Czerwonym stały się sposobem na pokazanie militarnej potęgi Rosji jako prawowitego spadkobiercy dziedzictwa Związku Radzieckiego.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Jednocześnie wczesne lata II wojny światowej (1939-1941) oraz kontrowersyjny pakt Ribbentrop-Mołotow – w tym jego tajne protokoły – były reinterpretowane przez rosyjską propagandę i prokremlowskich historyków, takich jak Aleksandr Dugin. Twierdzili, że pakt był koniecznym środkiem ochrony Związku Radzieckiego przed agresją zachodnią. Ta narracja pomogła podsycać narastający nacisk wyłącznie na radzieckie zwycięstwo nad nazistowskimi Niemcami, umniejszając wkład sojuszników w koalicji antyhitlerowskiej.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Do 2010 roku, będąc wtedy premierem, Putin wzmocnił tę rewizjonistyczną narrację, twierdząc w telewizyjnym wystąpieniu, że Armia Czerwona pokonałaby nazistowskie Niemcy nawet bez udziału Ukrainy. Była to kolejna próba zaszczepienia w Rosjanach przekonania o wyłącznej roli ich narodu w zwycięstwie. Putin starał się również rehabilitować dziedzictwo Stalina, odnosząc się do jego słynnego toastu powojennego do „wielkiego narodu rosyjskiego”. W międzyczasie rosyjska propaganda wielokrotnie oskarżała Ukrainę o kolaborację z nazistami – czasami powołując się na prawdziwe przypadki, ale często je fałszując lub wyolbrzymiając. Szczególny nacisk kładziono na ruchy nacjonalistyczne, takie jak te prowadzone przez Stepana Banderę i Andrija Melnyka, przy jednoczesnym wygodnym pomijaniu istnienia Rosyjskiej Armii Wyzwolenia (RLA), dowodzonej przez byłego radzieckiego generała Andrieja Własowa. Tak samo było w przypadku licznych innych prorosyjskich jednostek paramilitarnych, w tym formacji kozackich.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby uzasadnić wspólną inwazję Związku Radzieckiego na Polskę z nazistowskimi Niemcami we wrześniu 1939 roku, Putin niedawno twierdził, że Polska sprowokowała agresję Hitlera, odmawiając spełnienia jego żądań, „zmuszając” tym samym Niemcy do działania. Ta rewizjonistyczna argumentacja służy nie tylko do przepisania historii, ale także do racjonalizacji współczesnej agresji Rosji przeciwko Ukrainie – używając pretekstów uderzająco podobnych do tych, które stosowały zarówno nazistowskie Niemcy, jak i Związek Radziecki przeciwko Polsce międzywojennej. Coraz częściej reżim Putina czerpie inspirację ideologiczną zarówno z totalitaryzmu radzieckiego, jak i z elementów retoryki nazistowskiej. Już w 2017 roku w Rosji zaczęto dyskutować o ideologii łączącej prawosławie, komunizm i faszyzm. Po pełnoskalowej inwazji Ukrainy w 2022 roku koncepcja ta stała się powszechnie znana jako \"Raszyzm\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po Rewolucji Godności w 2014 roku Ukraina zaczęła obchodzić 8 maja jako Dzień Pamięci tych, którzy zginęli w II wojnie światowej. 9 maja pozostał Dniem Zwycięstwa, ale publiczna dyskusja wokół tych dat ewoluowała. Podjęto wysiłki, aby edukować społeczeństwo na temat ich różniących się znaczeń historycznych, podkreślając, że 9 maja to także Dzień Europy. Był to wyraźny sygnał zmiany Ukrainy w kierunku integracji europejskiej i odrzucenia rosyjskich narracji historycznych.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Cerkiew prawosławna i </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Warto przypomnieć, że tymczasowe podporządkowanie metropolii kijowskiej patriarchatowi moskiewskiemu w drugiej połowie XVII wieku miało miejsce z poważnymi naruszeniami prawa kanonicznego. Metropolita kijowski Sylwester był sceptyczny wobec sojuszu między hetmanem kozackim Bohdanem Chmielnickim a carstwem moskiewskim, utworzonego w 1654 roku w Perejasławiu, ponieważ przewidywał niebezpieczeństwa, jakie to stwarzało dla autonomii metropolii kijowskiej.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>W ciągu XX wieku Ukraińcy wielokrotnie podejmowali próby przywrócenia niezależnej ukraińskiej Cerkwi prawosławnej, wolnej od kontroli Moskwy. Ruch ten zyskał na sile w ostatnich latach Związku Radzieckiego. W 1990 roku metropolita Mstysław (Stepan Skrypnyk) wrócił do Ukrainy ze Stanów Zjednoczonych i został wybrany patriarchą Kijowa i całej Rusi-Ukraińskiej na soborze cerkiewnym. Moment ten oznaczał początek intensywnej walki między Kijowem a Moskwą – nie tylko o religijną lojalność wiernych, ale także o kontrolę nad majątkiem kościelnym i zasobami finansowymi. Obie strony angażowały się w debaty historyczne, a czasami w rażącą manipulację faktami. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>W wyniku tych sporów w Ukrainie oficjalnie zarejestrowano trzy instytucje prawosławne, z których każda zawierała nazwę \"Cerkiew prawosławna\": Ukraińska Cerkiew Prawosławna (UCP) – która pozostała w jedności z patriarchatem moskiewskim; Ukraińska Cerkiew Prawosławna – Patriarchat Kijowski (UCP-KP); oraz Ukraińska Autokefaliczna Cerkiew Prawosławna (UACP).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zgodnie z prawem kanonicznym prawosławnym, UCP-KP i UACP były uważane za niekanoniczne przez szerszy świat prawosławny, status ten był wzmacniany przez Rosyjską Cerkiew Prawosławną (RCP), która aktywnie działała na rzecz zapobieżenia ich uznaniu przez inne lokalne cerkwie prawosławne. Aby uzasadnić swoje wpływy w sferze religijnej Ukrainy, RCP, wraz z ideologiem Duginem, promowała koncepcję </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> („rosyjskiego świata”). Ta ideologia twierdzi, że mimo granic politycznych istnieje wspólna „rosyjska przestrzeń duchowa i kulturowa”, która jest wzmacniana przez jedność religijną. Fundacja Russkiy Mir została nawet założona, a przed agresją Rosji przeciwko Ukrainie jej oddziały działały z powodzeniem w kraju.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Historia Krymu dodatkowo ilustruje, jak religia i rewizjonizm historyczny były wykorzystywane do uzasadnienia ekspansjonizmu Rosji. Podczas nielegalnej aneksji Krymu przez Rosję w 2014 roku zarówno Putin, jak i przedstawiciele Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej powtarzali pseudo-historyczne twierdzenia o rzekomym historycznym przynależeniu Krymu do Rosji.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kluczowym elementem tej manipulacji historycznej jest chrystianizacja Rusi Kijowskiej. Od 1988 roku Ukraina obchodzi rocznicę Chrztu Rusi, który miał miejsce w Kijowie, konkretnie w wodach rzeki Pochaina (dopływ Dniepru). Jednak Moskwa starała się zakwestionować historyczną pierwszeństwo Kijowa, podkreślając, że książę Włodzimierz (Włodzimierz Wielki) sam został ochrzczony w Chersonie (dzisiejszy Sewastopol, Krym), który wówczas należał do Cesarstwa Bizantyjskiego. Promując ideę, że „prawdziwy” chrzest Rusi miał miejsce w Krymie, a nie w Kijowie, Moskwa położyła ideologiczne fundamenty dla późniejszej aneksji półwyspu – czyniąc Krym pierwszą ofiarą rosyjskiej agresji przeciwko Ukrainie w 2014 roku.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pomimo silnego sprzeciwu patriarchy Cyryla i Kremla, Ukraina z powodzeniem posunęła się w kierunku niezależności kościelnej. W grudniu 2018 roku zwołano historyczny Sobór Lokalny w katedrze św. Zofii w Kijowie, który zgromadził przedstawicieli trzech Cerkwi prawosławnych. Chociaż prawie wszyscy hierarchowie UCP (patriarchat moskiewski) zbojkotowali to wydarzenie, dwóch metropolitów – Symeon (Szołtacki) i Aleksander (Drabynka) – wzięło udział. UCP-KP i UACP były w pełni reprezentowane.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na soborze metropolita Epifaniy (Serhij Dumenko) został wybrany na prymasa nowo zjednoczonej Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej (UCP). 6 stycznia 2019 roku w Stambule otrzymał Tomos Autokefalii od patriarchy ekumenicznego Bartłomieja, oficjalnie przyznając UCP niezależność od patriarchatu moskiewskiego. Proces promowania międzynarodowego uznania Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej trwa, pomimo ciągłego oporu ze strony Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej i jej politycznych zwolenników.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Odkrywanie utraconej historii</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Gdy Ukraińcy stawiali pierwsze kroki w odkrywaniu własnej historii, zaczęli odkrywać bogactwo wcześniej zakazanych tematów i postaci. Ukraina na nowo odkryła swoich pisarzy, takich jak Ulas Samczuk, Iwan Bahrijanyj oraz autorzy „Wykonanej Renesansy”, wraz z dziełami Wasyla Stusa. Omeljan Pritsak, który założył Ukraiński Instytut Badawczy na Uniwersytecie Harvarda, wrócił do Ukrainy ze Stanów Zjednoczonych i przywiózł ze sobą dziesięciolecia badań nad historią Ukrainy.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po ogłoszeniu niepodległości Ukrainy wymiana badań akademickich między ukraińskimi a zachodnimi historykami stała się możliwa. Przyczyniło się to znacząco do kształtowania polityki historycznej Ukrainy. Choć początkowo chaotyczne, to wysiłki później stały się bardziej zorganizowane i zinstytucjonalizowane. Naukowcy zaczęli publikować prace historyka Iwana Krypiakewycza bez cenzury; wznawiając dziesięciotomową </span><i><span>Historię Ukrainy-Rusi</span></i><span> Mychajła Hruszewskiego; oraz tłumacząc i publikując </span><i><span>Ukrainę: Historia</span></i><span> kanadyjskiego historyka ukraińskiego pochodzenia Oresta Subtelnego.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po Pomarańczowej Rewolucji, podczas prezydentury Wiktora Juszczenki, polityka historyczna Ukrainy i polityka pamięci zaczęły się kształtować. Jednak wiele osób w społeczeństwie nie do końca rozumiało inicjatywy prezydenta, oczekując, że skupi się raczej na rozwoju gospodarczym i poprawie standardów życia. Wielu obywateli nie poświęciło czasu na przeczytanie konstytucji, która określa rzeczywiste uprawnienia prezydenta. W rezultacie Juszczenko uznał politykę historyczną za kluczowy aspekt międzynarodowej strategii Ukrainy.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby wspierać ten wysiłek, powstał Ukraiński Instytut Pamięci Narodowej, który został wzorowany na Polskim Instytucie Pamięci Narodowej. Jednak rozwój ukraińskiego instytutu był powolny, a stał się w pełni operacyjny dopiero po Rewolucji Godności pod przewodnictwem Wołodymyra Wiatrowycza. Pomimo jego znaczenia, instytut borykał się z chronicznym niedofinansowaniem. Po pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę jego działalność niemal całkowicie ustała, ponieważ jego obecny przewodniczący, Anton Drobowycz, dołączył do Sił Zbrojnych Ukrainy, aby walczyć na pierwszej linii.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby zająć się lukami w polityce pamięci i historycznej Ukrainy, młodzi naukowcy uruchomili inicjatywę pod nazwą Otwarte Szkoły Historii. Ten program edukacyjny, opisany jako „front historyczny”, był wspierany przez młodych polskich badaczy z Uniwersytetu Jagiellońskiego w Krakowie i Uniwersytetu Warszawskiego, którzy pomogli w organizacji publicznych wykładów w różnych miastach Ukrainy.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Dlaczego polityka pamięci ma tak duże znaczenie dla Kremla? Historycznie dynastia Romanowów dążyła do wszelkich możliwych środków – legalnych lub nie – aby powiązać początki Imperium Rosyjskiego z średniowieczną Rusią Kijowską i jej władcami, takimi jak książę Włodzimierz i książę Jarosław. Jednak gdy Katarzyna II nakazała, aby wszystkie starożytne kroniki z klasztorów w całym imperium, szczególnie z ziem ukraińskich, zostały wysłane do Petersburga, uczeni nie znaleźli solidnych dowodów historycznych na połączenie Moskwy z Rusią. Po zniknięciu tych oryginalnych dokumentów, nowe „kopie” kronik tajemniczo się pojawiły, teraz zawierające odniesienia do Moskwy, Włodzimierza i innych elementów, które wygodnie pasowały do rosyjskich narracji imperialnych. W ukraińskiej przestrzeni internetowej istnieje popularny żart, że Moskwa, oficjalnie mająca tylko 850 lat, desperacko próbuje przekonać Kijów, miasto z ponad 1500-letnią historią, że w rzeczywistości jest częścią pierwotnej ojczyzny Rosji.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Ołeksij Lionczuk </strong>jest historykiem i nauczycielem. Posiada doktorat z Instytutu Historii Uniwersytetu Jagiellońskiego (Polska) i ukończył studia magisterskie z historii na Równieńskim Uniwersytecie Humanistycznym (Ukraina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"pt": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Após 1991, as políticas históricas ucranianas estiveram por muito tempo em um estado embrionário. Durante a primeira década, apesar do pouco apoio estatal, as atividades foram limitadas a uma mudança de paradigma, afastando-se do método soviético de estudar a própria história para uma abordagem centrada na Ucrânia. Havia um número muito grande de tópicos que, ao longo das décadas anteriores, e até séculos, de ocupação russa, foram deliberadamente ocultados, distorcidos e falsificados. Como regra, os esforços e pesquisas foram baseados unicamente no entusiasmo dos pesquisadores e sem apoio estatal estável. Por mais difícil que fosse, a Academia Nacional de Ciências e suas unidades estruturais, incluindo institutos dedicados às ciências históricas, foram preservados.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>As políticas históricas russas são baseadas na simples apropriação da história de outrem, especialmente quando se trata de uma história de sucesso de um povo, estado ou pessoa vizinha. Às vezes, isso contradiz fatos óbvios e o bom senso, mas a propaganda russa teimosamente afirma que tudo isso é “patrimônio comum” – somos uma nação e, portanto, seu sucesso é nosso. Assim, ao longo do longo período de governo de Vladimir Putin, a política de memória da Rússia ganhou formas institucionais claras. No entanto, as principais tarefas dessas instituições não eram apoiar a pesquisa científica sobre a verdadeira história das nações que compõem a Federação Russa, mas sim a batalha contra fatos históricos que não correspondem à linha política principal. Isso pode ser visto no triste destino da organização não governamental Memorial, que, apesar de todas as dificuldades que enfrentou, tentou relatar a verdade sobre os crimes do partido-estado soviético.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Embora não haja espaço suficiente aqui para destacar todos os aspectos das políticas de memória de ambos os estados, questões-chave serão examinadas, incluindo a lembrança do Holodomor; a Segunda Guerra Mundial; a Igreja Ortodoxa; e a ideologia do </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (mundo russo).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor e suas consequências</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Começarei com um caso interessante que um amigo de Kharkiv me contou. Seu amigo tem uma família, um marido e uma filha. Eles são felizes, mas quando ela vê sua filha, sente um estranho desejo de matá-la. Como resultado, essa senhora começou a visitar psicólogos em busca de ajuda. Finalmente, foi revelado que durante a fome do Holodomor de 1932-33, para sobreviver, a avó dessa mulher matou e cozinhou seu próprio filho e salvou o resto de sua família da morte iminente através desse ato terrível. Cientistas afirmam que isso é trauma pós-genocídio, que pode aparecer através de gerações, como no caso acima.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A geração mais velha, que sobreviveu milagrosamente àqueles tempos terríveis e aos crimes do stalinismo, lembrou-se para sempre deles e nunca teve bons sentimentos sobre o passado. Nos livros didáticos soviéticos oficiais não há menção ao Holodomor de 1932-33 na Ucrânia soviética. Isso surpreendeu os idosos porque eles lembravam da verdade. Eles a recordaram e permaneceram em silêncio, porque era a única maneira de evitar a perseguição pelo governo soviético. Além disso, quando a ameaça de fome apareceu novamente, após a Segunda Guerra Mundial em 1946-47, os residentes de Dnipro fugiram em massa para a Ucrânia ocidental, onde ainda não havia fazendas coletivas. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A nova guerra da Rússia contra a Ucrânia, que já dura 11 anos, também tem uma dimensão alimentar. Apesar de seu terrível legado pós-genocídio, a Ucrânia, durante todos os anos de sua independência, aumentou e restaurou suas terras agrícolas, nas quais cultivou grãos não apenas para suas próprias necessidades, mas também para exportação. Após o início da invasão em grande escala em 2022, as tropas russas começaram a exportar em massa os grãos capturados e vendê-los como se fossem seus para os países do chamado Sul Global. Ao mesmo tempo, ameaçavam reter as exportações de alimentos, o que poderia ter criado uma fome em outras partes do mundo. Esse foi um movimento cínico, já que o crime anterior contra os ucranianos como nação não foi punido pela comunidade internacional. Moscou negou isso de forma descarada no século 20, assim como faz agora.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>O crime do Holodomor foi revelado graças ao estudo dessa terrível página da história ucraniana. A pesquisa começou na década de 1980 nos Estados Unidos e no Canadá, através da diáspora ucraniana. Como resultado, a Câmara dos Representantes dos EUA criou uma comissão investigativa apropriada. O falecido historiador americano James Mace e seu colega britânico Robert Conquest começaram a lidar ativamente com essa questão (o livro de Conquest </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> foi publicado em 1986 e só foi disponibilizado na Ucrânia em meados da década de 1990). Os trabalhos dos historiadores deixaram o mundo abalado. Mais tarde, no final da </span><i><span>perestroika</span></i><span> de Gorbachev, os resultados da pesquisa de acadêmicos ucranianos, em particular do professor Stanislav Kulchytskyi, começaram a surgir. As pesquisas mais recentes sobre essa questão pertencem ao pesquisador japonês Gioraki Kuromiya e à pesquisadora americana-britânica Anne Applebaum. Apesar de todas as evidências documentais e conclusões de demógrafos e relatórios de jornalistas ocidentais daquela época, a liderança russa e sua quinta coluna na Ucrânia – na forma do Partido das Regiões, Comunistas e outras organizações políticas e públicas – continuam a negar o fato de que uma fome artificial ocorreu no território da SSR ucraniana. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Essa política de negação tornou-se ainda mais agressiva após Vladimir Putin assumir o poder na Rússia. A objeção a essa história intensificou-se após a vitória do candidato da oposição Viktor Yushchenko nas eleições presidenciais ucranianas de 2005. É claro que isso ocorreu após a Revolução Laranja. Yushchenko, que Putin desprezava, esteve diretamente envolvido na promoção do reconhecimento internacional do Holodomor como genocídio contra a nação ucraniana, o que irritou ainda mais o Kremlin.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Segunda Guerra Mundial – duas visões, duas memórias</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Após o colapso da União Soviética, a nostalgia pela grandeza passada e pelo respeito internacional cresceu na Rússia. A turbulenta década de 1990, especialmente nos primeiros anos, foi marcada pelo caos em todo o espaço pós-soviético. A estabilidade, algo ao qual a maioria das pessoas nas antigas repúblicas soviéticas estava acostumada, era escassa. Os cidadãos russos, em particular, sentiram essa instabilidade de forma aguda, à medida que perderam seu status geopolítico dominante. Seu presidente, Boris Yeltsin, parecia fraco, especialmente no cenário internacional, evocando um sentimento de humilhação nacional em vez de orgulho. Além disso, a postura crítica de Yeltsin sobre o passado soviético, destacando repressão e pobreza, apenas aprofundou tal descontentamento, especialmente uma vez que as dificuldades econômicas não haviam desaparecido na Rússia pós-soviética.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Em meio a essa incerteza, uma narrativa histórica permaneceu intocável: o mito em torno da guerra soviético-alemã de 1941-45 (conhecida na Rússia como a Grande Guerra Patriótica). Após Vladimir Putin se tornar presidente, a abordagem do estado em relação à memória histórica mudou. A imagem de Stalin gradualmente passou por uma reabilitação – retratado como um “gestor eficaz” cujas políticas brutais, embora reconhecidas, eram justificadas em busca do grande objetivo de construir uma superpotência. Mais uma vez, como no final da era Brezhnev, o dia 9 de maio, o dia que comemora a vitória soviética sobre a Alemanha nazista, adquiriu um significado quase sagrado. Grandes desfiles militares na Praça Vermelha tornaram-se uma forma de exibir o poder militar da Rússia como o legítimo herdeiro do legado da União Soviética.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ao mesmo tempo, os primeiros anos da Segunda Guerra Mundial (1939-1941) e o controverso Pacto Molotov-Ribbentrop – incluindo seus protocolos secretos – foram reinterpretados pela propaganda russa e historiadores pró-Kremlin como Aleksandr Dugin. Eles argumentaram que o pacto era uma medida necessária para proteger a União Soviética da agressão ocidental. Essa narrativa ajudou a alimentar uma ênfase crescente puramente na vitória soviética sobre a Alemanha nazista, minimizando as contribuições dos Aliados na coalizão anti-Hitler.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Em 2010, então como primeiro-ministro, Putin reforçou essa narrativa revisionista, afirmando em um discurso televisionado que o Exército Vermelho teria derrotado a Alemanha nazista mesmo sem a participação ucraniana. Essa foi mais uma tentativa de incutir nos russos a crença no papel exclusivo de sua nação na vitória. Putin também buscou reabilitar o legado de Stalin ao fazer referência ao seu famoso brinde pós-guerra à “grande nação russa”. Enquanto isso, a propaganda russa acusava repetidamente a Ucrânia de colaboração com os nazistas – às vezes citando casos reais, mas muitas vezes fabricando ou exagerando-os. Um foco particular foi colocado em movimentos nacionalistas, como os liderados por Stepan Bandera e Andriy Melnyk, enquanto convenientemente omitindo a existência do Exército de Libertação Russo (RLA), liderado pelo ex-general soviético Andrei Vlasov. O mesmo ocorreu em relação a várias outras unidades paramilitares russas pró-nazistas, incluindo formações cosacas.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para justificar a invasão conjunta da Polônia pela União Soviética e pela Alemanha nazista em setembro de 1939, Putin afirmou recentemente que a Polônia provocou a agressão de Hitler ao se recusar a atender suas demandas, “forçando” a Alemanha a agir. Esse argumento revisionista serve não apenas para reescrever a história, mas também para racionalizar a própria agressão moderna da Rússia contra a Ucrânia – usando pretextos strikingly semelhantes aos empregados tanto pela Alemanha nazista quanto pela União Soviética contra a Polônia entre guerras. Cada vez mais, o regime de Putin busca inspiração ideológica tanto no totalitarismo soviético quanto em elementos da retórica nazista. Já em 2017, círculos marginais na Rússia começaram a discutir uma ideologia que mistura cristianismo ortodoxo, comunismo e fascismo. Após a invasão em grande escala da Ucrânia em 2022, esse conceito se tornou amplamente conhecido como \"Rashismo\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Após a Revolução da Dignidade de 2014 na Ucrânia, o país começou a observar o dia 8 de maio como um Dia de Memória para aqueles que pereceram na Segunda Guerra Mundial. O dia 9 de maio permaneceu como o Dia da Vitória, mas o discurso público em torno dessas datas evoluiu. Esforços foram feitos para educar o público sobre seus significados históricos diferentes, enfatizando que o dia 9 de maio também é o Dia da Europa. Isso foi um sinal claro da mudança da Ucrânia em direção à integração europeia e uma rejeição das narrativas históricas da Rússia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Igreja Ortodoxa e </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vale a pena lembrar que a subordinação temporária da Metropolia de Kyiv ao Patriarcado de Moscou na segunda metade do século 17 ocorreu com significativas violações do direito canônico. O Metropolita de Kyiv, Sylvestr, era cético em relação à aliança entre o Hetman cosaco Bohdan Khmelnytsky e o Tsardom de Moscou, formada em 1654 em Pereyaslav, pois previa os perigos que isso representava para a autonomia da Metropolia de Kyiv.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ao longo do século 20, os ucranianos fizeram repetidos esforços para restaurar uma Igreja Ortodoxa Ucraniana independente, livre do controle de Moscou. Esse movimento ganhou força nos últimos anos da União Soviética. Em 1990, o Metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) retornou à Ucrânia dos Estados Unidos e foi eleito Patriarca de Kyiv e de toda a Rus-Ucrânia em um concílio da igreja. Esse momento marcou o início de uma intensa luta entre Kyiv e Moscou – não apenas pela lealdade religiosa dos fiéis, mas também pelo controle sobre propriedades e recursos financeiros da igreja. Ambos os lados se envolveram em debates históricos e, às vezes, na manipulação flagrante de fatos. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Como resultado dessas disputas, três instituições ortodoxas foram oficialmente registradas na Ucrânia, cada uma incorporando o nome \"Igreja Ortodoxa\": a Igreja Ortodoxa Ucraniana (UOC) – que permaneceu em unidade com o Patriarcado de Moscou; a Igreja Ortodoxa Ucraniana – Patriarcado de Kyiv (UOC-KP); e a Igreja Ortodoxa Autocefálica Ucraniana (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De acordo com o direito canônico ortodoxo, a UOC-KP e a UAOC eram consideradas não canônicas pelo mundo ortodoxo mais amplo, um status reforçado pela Igreja Ortodoxa Russa (ROC), que trabalhou ativamente para impedir seu reconhecimento por outras igrejas ortodoxas locais. Para justificar sua influência sobre a esfera religiosa da Ucrânia, a ROC, juntamente com o ideólogo Dugin, promoveu o conceito de </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“mundo russo”). Essa ideologia afirma que, apesar das fronteiras políticas, existe um “espaço espiritual e cultural russo” compartilhado, que é reforçado pela unidade religiosa. A Fundação Russkiy Mir foi até mesmo estabelecida e, antes da agressão da Rússia contra a Ucrânia, suas filiais operavam com sucesso dentro do país.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>A história da Crimeia ilustra ainda mais como a religião e o revisionismo histórico foram usados para justificar o expansionismo da Rússia. Durante a anexação ilegal da Crimeia pela Rússia em 2014, tanto Putin quanto representantes da Igreja Ortodoxa Russa repetiram alegações pseudo-históricas sobre a suposta pertença histórica da Crimeia à Rússia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Um elemento chave dessa manipulação histórica gira em torno da cristianização da Rus’ de Kyiv. Desde 1988, a Ucrânia celebra o aniversário do Batismo da Rus’, que ocorreu em Kyiv, especificamente nas águas do rio Pochaina (um afluente do Dnipro). No entanto, Moscou buscou desafiar a primazia histórica de Kyiv, enfatizando que o Príncipe Volodymyr (Vladimir, o Grande) foi batizado em Chersoneso (atual Sevastopol, Crimeia), que na época pertencia ao Império Bizantino. Ao promover a ideia de que o “verdadeiro” batismo da Rus’ ocorreu na Crimeia em vez de Kyiv, Moscou lançou uma base ideológica para sua posterior anexação da península – fazendo da Crimeia a primeira vítima da agressão russa contra a Ucrânia em 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Apesar da forte oposição do Patriarca Kirill e do Kremlin, a Ucrânia avançou com sucesso em sua busca por independência eclesiástica. Em dezembro de 2018, um Concílio Local histórico foi convocado na Catedral de Santa Sofia em Kyiv, reunindo representantes de três Igrejas Ortodoxas. Embora quase todos os hierarcas da UOC (Patriarcado de Moscou) tenham boicotado o evento, dois metropolitas – Simeon (Shostatskyi) e Oleksandr (Drabynka) – participaram. A UOC-KP e a UAOC foram totalmente representadas.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>No concílio, o Metropolita Epiphaniy (Serhiy Dumenko) foi eleito como o primaz da nova Igreja Ortodoxa Unificada da Ucrânia (OCU). Em 6 de janeiro de 2019, em Istambul, ele recebeu o Tomos de Autocefalia do Patriarca Ecumênico Bartolomeu, concedendo oficialmente à OCU independência do Patriarcado de Moscou. O processo de promoção do reconhecimento internacional da Igreja Ortodoxa da Ucrânia continua, apesar da resistência contínua da Igreja Ortodoxa Russa e de seus apoiadores políticos.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Redescobrindo a história perdida</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>À medida que os ucranianos deram seus primeiros passos na exploração de sua própria história, começaram a descobrir uma riqueza de tópicos e figuras anteriormente proibidos. A Ucrânia redescobriu seus próprios escritores, como Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi e os autores do \"Renascimento Executado\", junto com as obras de Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, que havia fundado o Instituto de Pesquisa Ucraniano na Universidade de Harvard, retornou à Ucrânia dos Estados Unidos e trouxe consigo décadas de pesquisa sobre a história ucraniana.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Após a declaração de independência da Ucrânia, a troca de pesquisas acadêmicas entre historiadores ucranianos e ocidentais tornou-se possível. Isso contribuiu significativamente para moldar a política histórica da Ucrânia. Embora inicialmente caótica, esse esforço mais tarde se tornou mais estruturado e institucionalizado. Os acadêmicos começaram a publicar as obras do historiador Ivan Krypiakevych sem censura; reimprimindo os dez volumes de </span><i><span>História da Ucrânia-Rus’</span></i><span> de Mykhailo Hrushevskyi; e traduzindo e publicando </span><i><span>Ucrânia: Uma História</span></i><span> do historiador canadense de origem ucraniana Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Após a Revolução Laranja, durante a presidência de Viktor Yushchenko, a política histórica da Ucrânia e a política de memória começaram a tomar forma. No entanto, grande parte da sociedade não compreendeu totalmente as iniciativas do presidente, esperando que ele se concentrasse em vez disso no desenvolvimento econômico e na melhoria dos padrões de vida. Muitos cidadãos não se deram ao trabalho de ler a constituição, que descreve os poderes reais do presidente. Como resultado, Yushchenko priorizou a política histórica como um aspecto chave da estratégia internacional da Ucrânia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para apoiar esse esforço, foi estabelecido o Instituto Ucraniano de Memória Nacional, que foi modelado após o Instituto Polonês de Memória Nacional. No entanto, o desenvolvimento do instituto ucraniano foi lento, e ele só se tornou totalmente operacional após a Revolução da Dignidade sob a liderança de Volodymyr Viatrovych. Apesar de sua importância, o instituto enfrentou subfinanciamento crônico. Após a invasão em grande escala da Ucrânia pela Rússia, suas atividades quase pararam, já que seu atual presidente, Anton Drobovych, se juntou às Forças Armadas Ucranianas para lutar na linha de frente.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Para abordar as lacunas na memória e na política histórica da Ucrânia, jovens acadêmicos lançaram uma iniciativa chamada Escola Aberta de História. Este programa educacional, descrito como uma “frente histórica”, tem sido apoiado por jovens pesquisadores poloneses da Universidade Jaguelônica em Cracóvia e da Universidade de Varsóvia, que ajudaram a organizar palestras públicas em várias cidades ucranianas.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Por que a política de memória é tão importante para o Kremlin? Historicamente, a dinastia Romanov buscou todos os meios possíveis – legítimos ou não – para vincular as origens do Império Russo à Rus’ de Kyiv medieval e seus governantes, como o Príncipe Volodymyr e o Príncipe Yaroslav. No entanto, quando Catarina II ordenou que todos os antigos cronistas dos mosteiros de todo o império, especialmente aqueles nas terras ucranianas, fossem enviados a São Petersburgo, os acadêmicos não encontraram evidências históricas sólidas da conexão de Moscou com a Rus’. Após o desaparecimento desses documentos originais, novas “cópias” das crônicas surgiram misteriosamente, agora apresentando referências a Moscou, Vladimir e outros elementos que convenientemente se alinhavam com as narrativas imperiais russas. No espaço online ucraniano, há uma piada popular de que Moscou, oficialmente com apenas 850 anos, está desesperadamente tentando convencer Kyiv, uma cidade com mais de 1.500 anos de história, de que na verdade faz parte da terra natal original da Rússia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>é historiador e professor. Ele possui um doutorado pelo Instituto de História da Universidade Jaguelônica (Polônia) e se formou com um mestrado em história pela Universidade Estadual de Humanidades de Rivne (Ucrânia). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"ro": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>După 1991, politicile istorice ucrainene au fost mult timp într-o stare embrionară. În prima decadă, în ciuda sprijinului de stat redus, activitățile s-au limitat la o schimbare de paradigmă de la metoda sovietică de a studia propria istorie la o abordare centrată pe Ucraina. A existat un număr foarte mare de subiecte care, în decadelor anterioare și chiar secolelor de ocupație rusă, au fost deliberate ascunse, distorsionate și falsificate. Ca regulă, eforturile și cercetările s-au bazat exclusiv pe entuziasmul cercetătorilor și fără un sprijin stabil din partea statului. Cât de greu a fost, Academia Națională de Științe și unitățile sale structurale, inclusiv institutele dedicate științelor istorice, au fost păstrate.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Politicile istorice ruse se bazează pe simpla apropriere a istoriei altora, mai ales atunci când este vorba despre o poveste de succes a unui popor, stat sau persoană vecină. Uneori, acest lucru contrazice faptele evidente și bunul simț, dar propaganda rusă susține cu încăpățânare că totul este „moștenire comună” – suntem o națiune, așa că succesul tău este al nostru. Astfel, pe parcursul lungii perioade de domnie a lui Vladimir Putin, politica de memorie a Rusiei a căpătat forme instituționale clare. Cu toate acestea, principalele sarcini ale acestor instituții nu erau să sprijine cercetarea științifică asupra adevăratei istorii a națiunilor care compun Federația Rusă, ci mai degrabă lupta împotriva faptelor istorice care nu corespund cu linia politică principală. Acest lucru poate fi observat în soarta tristă a organizației neguvernamentale Memorial, care, în ciuda tuturor dificultăților întâmpinate, a încercat să raporteze adevărul despre crimele partidului-stat sovietic.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Deși nu este suficient spațiu aici pentru a evidenția toate aspectele politicilor de memorie ale ambelor state, vor fi examinate problemele cheie, inclusiv amintirea Holodomorului; Al Doilea Război Mondial; Biserica Ortodoxă; și ideologia </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (lumea rusă).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor și consecințele sale</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Voi începe cu un caz interesant despre care mi-a povestit un prieten din Harkov. Prietenul său are o familie, un soț și o fiică. Sunt fericiți, dar când ea își vede fiica, are o dorință ciudată de a o omorî. Ca rezultat, această doamnă a început să viziteze psihologi pentru ajutor. În cele din urmă, s-a descoperit că, în timpul foametei Holodomor din 1932-33, pentru a supraviețui, bunica acestei femei a omorât și a fiert propriul copil și a salvat restul familiei sale de moartea iminentă prin acest act teribil. Oamenii de știință susțin că aceasta este o traumă post-genocid, care poate apărea prin generații, ca în cazul de mai sus.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Generația mai în vârstă, care a supraviețuit miraculos acelor vremuri teribile și crimelor stalinismului, le-a amintit pentru totdeauna și nu a avut niciodată sentimente bune față de trecut. În manualele oficiale sovietice nu există nicio mențiune despre Holodomorul din 1932-33 în Ucraina sovietică. Acest lucru i-a surprins pe bătrâni, deoarece își aminteau adevărul. Își aminteau de el și au tăcut, deoarece era singura modalitate de a evita persecuția din partea guvernului sovietic. Mai mult, când amenințarea foametei a apărut din nou, după Al Doilea Război Mondial în 1946-47, locuitorii din Dnipro au fugit în masă în vestul Ucrainei, unde nu existau încă ferme colective. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Noua război a Rusiei împotriva Ucrainei, care durează de 11 ani, are și o dimensiune alimentară. În ciuda teribilei sale moșteniri post-genocid, Ucraina, în toți anii de independență, a crescut și a restaurat terenurile sale agricole, pe care a cultivat cereale nu doar pentru nevoile sale, ci și pentru export. După începutul invaziei pe scară largă în 2022, trupele ruse au început să exporte masiv cerealele capturate și să le vândă ca fiind ale lor țărilor din așa-numitul Sud Global. În același timp, amenințau să rețină exporturile de alimente, ceea ce ar fi putut crea o foamete în alte părți ale lumii. Aceasta a fost o mișcare cinică, deoarece crima anterioară împotriva ucrainenilor ca națiune nu a fost pedepsită de comunitatea internațională. Moscova a negat cu obrăznicie acest lucru în secolul XX, la fel cum o face și acum.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Crima Holodomor a fost dezvăluită datorită studiului acestei pagini teribile din istoria ucraineană. Cercetările au început în anii 1980 în Statele Unite și Canada prin intermediul diasporei ucrainene. Ca rezultat, Camera Reprezentanților din SUA a creat o comisie de investigare corespunzătoare. Istoricul american decedat James Mace și colegul său britanic Robert Conquest au început să se ocupe activ de această problemă (cartea lui Conquest </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> a fost publicată în 1986 și a fost disponibilă în Ucraina abia în mijlocul anilor 1990). Lucrările istoricilor au lăsat lumea șocată. Mai târziu, la sfârșitul </span><i><span>perestroikăi</span></i><span> lui Gorbaciov, rezultatele cercetărilor realizate de academicienii ucraineni, în special profesorul Stanislav Kulchytskyi, au început să apară. Cele mai recente cercetări pe această temă aparțin cercetătorului japonez Gioraki Kuromiya și cercetătoarei americano-britanice Anne Applebaum. În ciuda tuturor dovezilor documentare și concluziilor demografilor și rapoartelor jurnaliștilor occidentali din acea perioadă, conducerea rusă și a cincea coloană a acesteia în Ucraina – sub forma Partidului Regiunilor, comuniștilor și altor organizații politice și publice – continuă să nege faptul că a avut loc o foamete artificială pe teritoriul RSS Ucrainene. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Această politică de negare a devenit și mai agresivă după ce Vladimir Putin a venit la putere în Rusia. Obiecția la această istorie s-a intensificat după victoria candidatului de opoziție Viktor Iușcenko în alegerile prezidențiale ucrainene din 2005. Desigur, acest lucru a avut loc după Revoluția Portocalie. Iușcenko, pe care Putin îl disprețuia, a fost implicat direct în promovarea recunoașterii internaționale a Holodomorului ca genocid împotriva națiunii ucrainene, ceea ce a deranjat și mai mult Kremlinul.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Al Doilea Război Mondial – două viziuni, două amintiri</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>După prăbușirea Uniunii Sovietice, nostalgia pentru marea măreție trecută și respectul internațional au crescut în Rusia. Anii tumultuoși ai anilor 1990, în special în primii ani, au fost marcați de haos în spațiul post-sovietic. Stabilitatea, ceva la care majoritatea oamenilor din fostele republici sovietice erau obișnuiți, era rară. Cetățenii ruși, în special, au simțit acut această instabilitate, deoarece și-au pierdut statutul geopolitic dominant. Președintele lor, Boris Elțîn, părea slab, în special pe scena internațională, evocând un sentiment de umilință națională mai degrabă decât de mândrie. În plus, poziția critică a lui Elțîn față de trecutul sovietic, evidențiind represiunea și sărăcia, a adâncit și mai mult acest nemulțumire, în special deoarece dificultățile economice nu dispăruseră în Rusia post-sovietică.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>În mijlocul acestei incertitudini, o narațiune istorică a rămas intangibilă: mitul în jurul războiului sovieto-german din 1941-45 (cunoscut în Rusia ca Marele Război Patriotic). După ce Vladimir Putin a devenit președinte, abordarea statului față de memoria istorică s-a schimbat. Imaginea lui Stalin a fost treptat reabilitată – prezentat ca un „manager eficient” al cărui politici brutale, deși recunoscute, erau justificate în căutarea obiectivului grandios de a construi o superputere. Din nou, ca în ultima eră Brejnev, 9 mai, ziua care comemorează victoria sovietică asupra Germaniei naziste, a căpătat o semnificație aproape sacră. Paradele militare mari din Piața Roșie au devenit o modalitate de a arăta puterea militară a Rusiei ca moștenitor legitim al moștenirii Uniunii Sovietice.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>În același timp, primii ani ai celui de-al Doilea Război Mondial (1939-1941) și controversatul Pact Molotov-Ribbentrop – inclusiv protocoalele sale secrete – au fost reinterpretate de propaganda rusă și de istorici pro-Kremlin precum Aleksandr Dugin. Aceștia au susținut că pactul a fost o măsură necesară pentru a proteja Uniunea Sovietică de agresiunea vestică. Această narațiune a ajutat la alimentarea unei accentuări treptate exclusiv asupra victoriei sovietice asupra Germaniei naziste, diminuând contribuțiile Aliaților în coaliția anti-Hitler.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Până în 2010, atunci când era prim-ministru, Putin a întărit această narațiune revizionistă, afirmând într-un discurs televizionat că Armata Roșie ar fi învins Germania nazistă chiar și fără participarea ucraineană. Aceasta a fost o altă încercare de a insufla rușilor o credință în rolul exclusiv al națiunii lor în victorie. Putin a căutat, de asemenea, să reabiliteze moștenirea lui Stalin, făcând referire la celebrul său toast postbelic pentru „marea națiune rusă”. Între timp, propaganda rusă a acuzat în mod repetat Ucraina de colaborare cu naziștii – uneori citând cazuri reale, dar adesea fabricându-le sau exagerându-le. O atenție deosebită a fost acordată mișcărilor naționaliste, cum ar fi cele conduse de Stepan Bandera și Andriy Melnyk, în timp ce se omitea convenabil existența Armatei de Eliberare Rusă (RLA), condusă de fostul general sovietic Andrei Vlasov. Același lucru s-a întâmplat și în cazul numeroaselor alte unități paramilitare ruse pro-naziste, inclusiv formațiunile cosăcești.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pentru a justifica invazia comună a Uniunii Sovietice în Polonia împreună cu Germania nazistă în septembrie 1939, Putin a afirmat recent că Polonia a provocat agresiunea lui Hitler refuzând să-i îndeplinească cererile, „forțând” astfel Germania să acționeze. Această argumentație revizionistă servește nu doar pentru a rescrie istoria, ci și pentru a raționaliza propria agresiune modernă a Rusiei împotriva Ucrainei – folosind pretexte izbitor de asemănătoare cu cele folosite atât de Germania nazistă, cât și de Uniunea Sovietică împotriva Poloniei interbelice. Tot mai mult, regimul lui Putin își extrage inspirația ideologică atât din totalitarismul sovietic, cât și din elemente ale retoricii naziste. Încă din 2017, cercuri marginale din Rusia au început să discute o ideologie care îmbină creștinismul ortodox, comunismul și fascismul. După invazia pe scară largă a Ucrainei în 2022, acest concept a devenit cunoscut sub numele de „Rashism”.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>După Revoluția Dignității din 2014, Ucraina a început să observe 8 mai ca Ziua Memoriei pentru cei care au pierit în Al Doilea Război Mondial. 9 mai a rămas Ziua Victoriei, dar discursul public în jurul acestor date a evoluat. S-au făcut eforturi pentru a educa publicul cu privire la semnificațiile lor istorice diferite, subliniind că 9 mai este, de asemenea, Ziua Europei. Acesta a fost un semnal clar al schimbării Ucrainei către integrarea europeană și al respingerii narațiunilor istorice ale Rusiei.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Biserica Ortodoxă și </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Merită amintit că subordonarea temporară a Metropoliei din Kiev Patriarhatului Moscovei în a doua jumătate a secolului XVII a avut loc cu încălcări semnificative ale legii canonice. Mitropolitul Kievului, Silvestru, era sceptic față de alianța dintre hetmanul cosăc Bohdan Hmelnițki și Țaratul Moscovei, formată în 1654 la Pereyaslav, deoarece prevăzuse pericolele pe care aceasta le prezenta pentru autonomia Metropoliei din Kiev.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pe parcursul secolului XX, ucrainenii au făcut eforturi repetate pentru a restaura o Biserică Ortodoxă Ucraineană independentă, liberă de controlul Moscovei. Această mișcare a câștigat avânt în ultimii ani ai Uniunii Sovietice. În 1990, mitropolitul Mstyslav (Stepan Skrypnyk) s-a întors în Ucraina din Statele Unite și a fost ales Patriarh al Kievului și al întregii Rus-Ucraina la un consiliu bisericesc. Acest moment a marcat începutul unei lupte intense între Kiev și Moscova – nu doar pentru apartenența religioasă a credincioșilor, ci și pentru controlul asupra proprietății bisericești și resurselor financiare. Ambele părți s-au angajat în dezbateri istorice și, uneori, în manipularea flagrantă a faptelor. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ca rezultat al acestor dispute, trei instituții ortodoxe au fost oficial înregistrate în Ucraina, fiecare încorporând numele „Biserica Ortodoxă”: Biserica Ortodoxă Ucraineană (UOC) – care a rămas în unitate cu Patriarhatul Moscovei; Biserica Ortodoxă Ucraineană – Patriarhatul Kievului (UOC-KP); și Biserica Ortodoxă Autocefală Ucraineană (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Conform legii canonice ortodoxe, UOC-KP și UAOC au fost considerate necanonice de către lumea ortodoxă mai largă, un statut întărit de Biserica Ortodoxă Rusă (ROC), care a lucrat activ pentru a preveni recunoașterea lor de către alte biserici ortodoxe locale. Pentru a justifica influența sa asupra sferei religioase din Ucraina, ROC, împreună cu ideologul Dugin, a promovat conceptul de </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> („lumea rusă”). Această ideologie afirmă că, în ciuda granițelor politice, există un „spațiu spiritual și cultural rus” comun, care este întărit de unitatea religioasă. Fundația Russkiy Mir a fost chiar înființată și, înainte de agresiunea Rusiei împotriva Ucrainei, filialele sale au funcționat cu succes în cadrul țării.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Istoria Crimeei ilustrează și mai mult modul în care religia și revizionismul istoric au fost folosite pentru a justifica expansionismul Rusiei. În timpul anexării ilegale a Crimeei de către Rusia în 2014, atât Putin, cât și reprezentanții Bisericii Ortodoxe Ruse au repetat afirmații pseudo-istorice despre aparentele apartenențe istorice ale Crimeei la Rusia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Un element cheie al acestei manipulări istorice se învârte în jurul creștinării Rusiei Kievene. Din 1988, Ucraina sărbătorește aniversarea Botezului Rusiei, care a avut loc în Kiev, în special în apele râului Pochaina (un afluent al Dnipro). Cu toate acestea, Moscova a căutat să conteste primatul istoric al Kievului, subliniind că prințul Volodymyr (Vladimir cel Mare) însuși a fost botezat în Chersonesus (astăzi Sevastopol, Crimeea), care la acea vreme aparținea Imperiului Bizantin. Promovând ideea că „adevăratul” botez al Rusiei a avut loc în Crimeea și nu în Kiev, Moscova a pus o bază ideologică pentru anexarea ulterioară a peninsulei – făcând din Crimeea prima victimă a agresiunii ruse împotriva Ucrainei în 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>În ciuda opoziției puternice din partea Patriarhului Kiril și a Kremlinului, Ucraina a avansat cu succes în demersul său pentru independența ecleziastică. În decembrie 2018, un Consiliu Local istoric a fost convocat la Catedrala Sf. Sofia din Kiev, adunând reprezentanți ai trei Biserici Ortodoxe. Deși aproape toți ierarhii UOC (Patriarhatul Moscovei) au boicotat evenimentul, doi mitropoliți – Simeon (Shostatskyi) și Oleksandr (Drabynka) – au participat. UOC-KP și UAOC au fost complet reprezentate.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>La consiliu, mitropolitul Epifaniy (Serhiy Dumenko) a fost ales primatul noii Biserici Ortodoxe Unite a Ucrainei (OCU). Pe 6 ianuarie 2019, la Istanbul, a primit Tomosul de Autocefalie de la Patriarhul Ecumenic Bartolomeu, care a acordat oficial OCU independența față de Patriarhatul Moscovei. Procesul de promovare a recunoașterii internaționale a Bisericii Ortodoxe a Ucrainei continuă, în ciuda rezistenței continue din partea Bisericii Ortodoxe Ruse și a susținătorilor săi politici.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Redescoperirea istoriei pierdute</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pe măsură ce ucrainenii au făcut primii pași în explorarea propriei istorii, au început să descopere o bogăție de subiecte și figuri anterior interzise. Ucraina și-a redescoperit proprii scriitori, cum ar fi Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi și autorii „Renașterii Executate”, împreună cu lucrările lui Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, care a fondat Institutul de Cercetare Ucrainean de la Universitatea Harvard, s-a întors în Ucraina din Statele Unite și a adus cu el decenii de cercetare asupra istoriei ucrainene.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>După declarația de independență a Ucrainei, schimbul de cercetări academice între istorici ucraineni și cei occidentali a devenit posibil. Acest lucru a contribuit semnificativ la conturarea politicii istorice a Ucrainei. Deși inițial haotic, acest efort a devenit ulterior mai structurat și instituționalizat. Oamenii de știință au început să publice lucrările istoricului Ivan Krypiakevych fără cenzură; să reimpresioneze cele zece volume ale lui Mykhailo Hrushevskyi </span><i><span>Istoria Ucrainei-Rus’</span></i><span>; și să traducă și să publice </span><i><span>Ucraina: O istorie</span></i><span> de istoricul canadian de origine ucraineană Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>După Revoluția Portocalie, în timpul președinției lui Viktor Iușcenko, politica istorică a Ucrainei și politicile de memorie au început să prindă contur. Cu toate acestea, mare parte a societății nu a înțeles pe deplin inițiativele președintelui, așteptându-l să se concentreze în schimb pe dezvoltarea economică și îmbunătățirea standardelor de viață. Mulți cetățeni nu au avut timp să citească constituția, care conturează puterile reale ale președintelui. Ca rezultat, Iușcenko a prioritizat politica istorică ca un aspect cheie al strategiei internaționale a Ucrainei.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pentru a sprijini acest efort, a fost înființat Institutul Ucrainean de Memorie Națională, care a fost modelat după Institutul de Memorie Națională din Polonia. Cu toate acestea, dezvoltarea institutului ucrainean a fost lentă și a devenit complet operațional abia după Revoluția Dignității sub conducerea lui Volodymyr Viatrovych. În ciuda importanței sale, institutul s-a confruntat cu o subfinanțare cronică. După invazia pe scară largă a Rusiei în Ucraina, activitățile sale aproape că s-au oprit, deoarece actualul său președinte, Anton Drobovych, s-a alăturat Forțelor Armate Ucrainene pentru a lupta pe front.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Pentru a aborda lacunele din politica de memorie și istorică a Ucrainei, tinerii cercetători au lansat o inițiativă numită Școala Deschisă de Istorie. Acest program educațional, descris ca un „front istoric”, a fost sprijinit de tineri cercetători polonezi de la Universitatea Jagielloniană din Cracovia și Universitatea din Varșovia, care au ajutat la organizarea de prelegeri publice în diverse orașe ucrainene.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>De ce contează atât de mult politicile de memorie pentru Kremlin? Istoric, dinastia Romanov a căutat toate mijloacele posibile – legitime sau nu – pentru a lega originile Imperiului Rus de Rusia Kieveană medievală și de conducătorii săi, cum ar fi prințul Volodymyr și prințul Iaroslav. Cu toate acestea, când Ecaterina a II-a a ordonat ca toate cronicile antice din mănăstirile din întreaga imperiu, în special cele din ținuturile ucrainene, să fie trimise la Sankt Petersburg, cercetătorii nu au găsit dovezi istorice solide ale legăturii Moscovei cu Rus’. După ce aceste documente originale au dispărut, noi „copii” ale cronicilor au apărut misterios, acum având referințe la Moscova, Vladimir și alte elemente care se aliniau convenabil cu narațiunile imperiale ruse. În spațiul online ucrainean, există o glumă populară că Moscova, oficial doar de 850 de ani, încearcă disperat să convingă Kievul, un oraș cu peste 1.500 de ani de istorie, că face parte din patria originală a Rusiei.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>este istoric și profesor. Are un doctorat de la Institutul de Istorie al Universității Jagiellonian (Polonia) și a absolvit cu o diplomă de master în istorie de la Universitatea de Stat din Rivne (Ucraina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"ru": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>После 1991 года украинская историческая политика долгое время находилась в эмбриональном состоянии. В течение первого десятилетия, несмотря на небольшую государственную поддержку, деятельность ограничивалась сменой парадигмы от советского метода изучения собственной истории к подходу, сосредоточенному на Украине. Существовало очень много тем, которые на протяжении предыдущих десятилетий, а то и веков российской оккупации были намеренно скрыты, искажены и фальсифицированы. Как правило, усилия и исследования основывались исключительно на энтузиазме исследователей и без стабильной государственной поддержки. Как бы сложно это ни было, Национальная академия наук и ее структурные подразделения, включая институты, посвященные историческим наукам, были сохранены.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Российская историческая политика основана на простом присвоении чужой истории, особенно когда это история успеха соседнего народа, государства или человека. Иногда это противоречит очевидным фактам и здравому смыслу, но российская пропаганда упрямо утверждает, что это все «общая наследие» – мы одна нация, и поэтому ваш успех – это наш. Таким образом, за долгий период правления Владимира Путина политика памяти России приобрела четкие институциональные формы. Однако главные задачи этих институтов заключались не в поддержке научных исследований истинной истории народов, входящих в состав Российской Федерации, а скорее в борьбе с историческими фактами, которые не соответствуют основной политической линии. Это можно увидеть на печальной судьбе неправительственной организации «Мемориал», которая, несмотря на все трудности, с которыми она столкнулась, пыталась сообщить правду о преступлениях советской партийно-государственной системы.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Хотя здесь недостаточно места, чтобы осветить все аспекты политики памяти обоих государств, будут рассмотрены ключевые вопросы, включая память о Голодоморе; Вторую мировую войну; Православную церковь; и идеологию </span><i><span>Русский мир</span></i><span>.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Голодомор и его последствия</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Я начну с одного интересного случая, о котором мне рассказал друг из Харькова. У его друга есть семья, муж и дочь. Они счастливы, но когда она видит свою дочь, у нее возникает странное желание убить ее. В результате эта дама начала посещать психологов за помощью. В конце концов выяснилось, что во время Голодомора 1932-33 годов, чтобы выжить, бабушка этой женщины убила и сварила своего собственного ребенка и спасла остальных членов своей семьи от неминуемой смерти через этот ужасный акт. Ученые утверждают, что это постгеноцидная травма, которая может проявляться через поколения, как в приведенном выше случае.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Старшее поколение, которое чудом пережило те ужасные времена и преступления сталинизма, навсегда запомнило их и никогда не испытывало хороших чувств к прошлому. В официальных советских учебниках нет упоминания о Голодоморе 1932-33 годов в Советской Украине. Это удивило пожилых людей, потому что они помнили правду. Они вспоминали это и молчали, потому что это был единственный способ избежать преследования со стороны советского правительства. Более того, когда угроза голода снова появилась, после Второй мировой войны в 1946-47 годах, жители Днепра массово бежали на запад Украины, где еще не было коллективных хозяйств. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Новая война России против Украины, которая продолжается уже 11 лет, также имеет продовольственное измерение. Несмотря на свое ужасное постгеноцидное наследие, Украина на протяжении всех лет своей независимости увеличивала и восстанавливала свои сельскохозяйственные земли, на которых она выращивала зерно не только для собственных нужд, но и на экспорт. После начала полномасштабного вторжения в 2022 году российские войска начали массово экспортировать захваченное зерно и продавать его как свое в страны так называемого Глобального Юга. В то же время они угрожали удерживать продовольственные экспорты, что могло бы создать голод в других частях мира. Это был циничный шаг, так как предыдущее преступление против украинцев как нации не было наказано международным сообществом. Москва нагло отрицала это в 20 веке, так же как делает это сейчас.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Преступление Голодомора было раскрыто благодаря изучению этой ужасной страницы украинской истории. Исследования начались в 1980-х годах в США и Канаде через украинскую диаспору. В результате Палата представителей США создала соответствующую следственную комиссию. Умерший американский историк Джеймс Мейс и его британский коллега Роберт Конквест начали активно заниматься этой проблемой (книга Конквеста </span><i><span>Урожай печали</span></i><span> была опубликована в 1986 году и стала доступна в Украине только в середине 1990-х). Работы историков потрясли мир. Позже, в конце перестройки Горбачева, результаты исследований украинских ученых, в частности профессора Станислава Кульчицкого, начали появляться. Самые последние исследования по этому вопросу принадлежат японскому исследователю Гиораки Куромия и американско-британскому исследователю Энн Эпплбаум. Несмотря на все документальные доказательства и выводы демографов и отчеты западных журналистов того времени, российское руководство и его пятая колонна в Украине – в лице Партии регионов, коммунистов и других политических и общественных организаций – продолжают отрицать факт того, что на территории Украинской ССР имело место искусственное голодание. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Эта политика отрицания стала еще более агрессивной после прихода Владимира Путина к власти в России. Возражения против этой истории усилились после победы оппозиционного кандидата Виктора Ющенко на президентских выборах в Украине в 2005 году. Конечно, это произошло после Оранжевой революции. Ющенко, которого Путин презирал, был непосредственно вовлечен в продвижение международного признания Голодомора как геноцида украинской нации, что еще больше раздражало Кремль.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Вторая мировая война – два взгляда, две памяти</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>После распада Советского Союза в России возросла ностальгия по прошлому величию и международному уважению. Бурные 1990-е, особенно в первые годы, были отмечены хаосом по всему постсоветскому пространству. Стабильность, к которой большинство людей в бывших советских республиках привыкли, была в дефиците. Российские граждане, в частности, остро ощущали эту нестабильность, так как они потеряли свое доминирующее геополитическое положение. Их президент, Борис Ельцин, казался слабым, особенно на международной арене, вызывая чувство национального унижения, а не гордости. Более того, критическая позиция Ельцина по отношению к советскому прошлому, подчеркивающая репрессии и бедность, только углубила такое недовольство, особенно поскольку экономические трудности не исчезли в постсоветской России.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>На фоне этой неопределенности один исторический нарратив оставался неприкосновенным: миф о советско-германской войне 1941-45 годов (известной в России как Великая Отечественная война). После того как Владимир Путин стал президентом, подход государства к исторической памяти изменился. Образ Сталина постепенно подвергся реабилитации – его изображали как «эффективного менеджера», чьи жестокие методы, хотя и признавались, оправдывались в стремлении к великой цели создания сверхдержавы. Снова, как и в конце эпохи Брежнева, 9 мая, день, отмечающий советскую победу над нацистской Германией, приобрел почти священное значение. Большие военные парады на Красной площади стали способом продемонстрировать военную мощь России как законного наследника наследия Советского Союза.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>В то же время первые годы Второй мировой войны (1939-1941) и спорный пакт Молотова-Риббентропа – включая его секретные протоколы – были переосмыслены российской пропагандой и прокремлевскими историками, такими как Александр Дугин. Они утверждали, что пакт был необходимой мерой для защиты Советского Союза от западной агрессии. Этот нарратив способствовал нарастающему акценту исключительно на советской победе над нацистской Германией, приуменьшая вклад союзников в антигитлеровской коалиции.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>К 2010 году, будучи премьер-министром, Путин укрепил этот ревизионистский нарратив, заявив в телевизионном обращении, что Красная армия победила бы нацистскую Германию и без участия Украины. Это была еще одна попытка внушить россиянам веру в исключительную роль их нации в победе. Путин также стремился реабилитировать наследие Сталина, ссылаясь на его знаменитый тост после войны за «великую русскую нацию». Тем временем российская пропаганда неоднократно обвиняла Украину в сотрудничестве с нацистами – иногда ссылаясь на реальные случаи, но часто фабрикуя или преувеличивая их. Особое внимание уделялось националистическим движениям, таким как те, что возглавляли Степан Бандера и Андрей Мельник, при этом удобно игнорировалось существование Русской освободительной армии (РОА), возглавляемой бывшим советским генералом Андреем Власовым. То же самое касалось многочисленных других пронацистских российских парамилитарных формирований, включая казачьи формирования.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Чтобы оправдать совместное вторжение Советского Союза в Польшу с нацистской Германией в сентябре 1939 года, Путин недавно заявил, что Польша спровоцировала агрессию Гитлера, отказавшись выполнить его требования, тем самым «заставив» Германию действовать. Этот ревизионистский аргумент служит не только для переписывания истории, но и для рационализации современной агрессии России против Украины – используя предлоги, поразительно похожие на те, которые использовались как нацистской Германией, так и Советским Союзом против межвоенной Польши. Все больше режим Путина черпает идеологическое вдохновение как из советского тоталитаризма, так и из элементов нацистской риторики. Уже в 2017 году маргинальные круги в России начали обсуждать идеологию, сочетающую православное христианство, коммунизм и фашизм. После полномасштабного вторжения в Украину в 2022 году эта концепция стала широко известна как «рашизм».</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>После Революции Достоинства в Украине в 2014 году страна начала отмечать 8 мая как День памяти тех, кто погиб во Второй мировой войне. 9 мая остался Днем Победы, но общественный дискурс вокруг этих дат изменился. Были предприняты усилия по просвещению общественности о их различных исторических значениях, подчеркивая, что 9 мая также является Днем Европы. Это был четкий сигнал о сдвиге Украины в сторону европейской интеграции и отказе от исторических нарративов России.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Православная церковь и </span></b><b><i><span>Русский мир</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Стоит напомнить, что временное подчинение Киевской митрополии Московскому патриархату во второй половине 17 века произошло с серьезными нарушениями канонического права. Киевский митрополит Сильвестр был скептически настроен к союзу между гетманом Запорожской Сечи Богданом Хмельницким и Московским царством, сформированному в 1654 году в Переяславе, так как он предвидел опасности, которые это создает для автономии Киевской митрополии.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>На протяжении 20 века украинцы неоднократно пытались восстановить независимую Украинскую православную церковь, свободную от контроля Москвы. Это движение набрало силу в последние годы Советского Союза. В 1990 году митрополит Мстислав (Степан Скрыпник) вернулся в Украину из Соединенных Штатов и был избран патриархом Киева и всей Руси-Украины на церковном соборе. Этот момент ознаменовал начало интенсивной борьбы между Киевом и Москвой – не только за религиозную преданность верующих, но и за контроль над церковной собственностью и финансовыми ресурсами. Обе стороны участвовали в исторических дебатах и, порой, в откровенной манипуляции фактами. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>В результате этих споров в Украине были официально зарегистрированы три православные институции, каждая из которых включает в свое название «Православная церковь»: Украинская православная церковь (УПЦ) – которая осталась в единстве с Московским патриархатом; Украинская православная церковь – Киевский патриархат (УПЦ-КП); и Украинская автокефальная православная церковь (УАПЦ).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Согласно православному каноническому праву, УПЦ-КП и УАПЦ считались неканоническими более широким православным миром, статус, который был подтвержден Русской православной церковью (РПЦ), которая активно работала над тем, чтобы предотвратить их признание другими местными православными церквями. Чтобы оправдать свое влияние на религиозную сферу Украины, РПЦ, наряду с идеологом Дугиным, продвигала концепцию </span><i><span>Русский мир</span></i><span>. Эта идеология утверждает, что, несмотря на политические границы, существует общее «русское духовное и культурное пространство», которое укрепляется религиозным единством. Фонд Русский мир был даже создан, и до агрессии России против Украины его филиалы успешно работали в стране.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>История Крыма еще раз иллюстрирует, как религия и исторический ревизионизм использовались для оправдания экспансионизма России. Во время незаконной аннексии Крыма Россией в 2014 году как Путин, так и представители Русской православной церкви повторяли псевдоисторические утверждения о предполагаемой исторической принадлежности Крыма к России.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ключевым элементом этой исторической манипуляции является христианизация Киевской Руси. С 1988 года Украина отмечает годовщину Крещения Руси, которое произошло в Киеве, а именно в водах реки Почайна (приток Днепра). Однако Москва стремилась оспорить историческое первенство Киева, подчеркивая, что сам князь Владимир (Владимир Великий) был крещен в Херсонесе (современный Севастополь, Крым), который в то время принадлежал Византийской империи. Продвигая идею о том, что «истинное» крещение Руси произошло в Крыму, а не в Киеве, Москва заложила идеологическую основу для своей последующей аннексии полуострова – сделав Крым первой жертвой российской агрессии против Украины в 2014 году.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Несмотря на сильное сопротивление патриарха Кирилла и Кремля, Украина успешно продвигала свои усилия по церковной независимости. В декабре 2018 года в Киеве в соборе Святой Софии был созван исторический Поместный собор, на который собрались представители трех православных церквей. Хотя почти все иерархи УПЦ (Московского патриархата) бойкотировали это событие, два митрополита – Симеон (Шостацкий) и Александр (Драбинка) – все же приняли участие. УПЦ-КП и УАПЦ были полностью представлены.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>На соборе митрополит Епифаний (Сергий Думенко) был избран предстоятелем вновь объединенной Православной церкви Украины (ПЦУ). 6 января 2019 года в Стамбуле он получил Томос об автокефалии от Вселенского патриарха Варфоломея, официально предоставив ПЦУ независимость от Московского патриархата. Процесс продвижения международного признания Православной церкви Украины продолжается, несмотря на продолжающееся сопротивление со стороны Русской православной церкви и ее политических сторонников.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Переосмысляя утраченную историю</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Когда украинцы сделали свои первые шаги в исследовании своей истории, они начали открывать множество ранее запрещенных тем и фигур. Украина заново открыла своих писателей, таких как Улас Самчук, Иван Багряный и авторы «Расстрелянной возрождения», а также произведения Василия Стуса. Омельян Притсак, который основал Украинский исследовательский институт в Гарвардском университете, вернулся в Украину из Соединенных Штатов и привез с собой десятилетия научных исследований по украинской истории.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>После провозглашения независимости Украины обмен академическими исследованиями между украинскими и западными историками стал возможен. Это значительно способствовало формированию исторической политики Украины. Хотя изначально это было хаотично, позже усилия стали более структурированными и институционализированными. Ученые начали публиковать работы историка Ивана Крипьякевича без цензуры; переиздавать десяти томник Михаила Грушевского </span><i><span>История Украины-Руси</span></i><span>; и переводить и публиковать </span><i><span>Украина: история</span></i><span> канадского историка украинского происхождения Ореста Субтельного.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>После Оранжевой революции, во время президентства Виктора Ющенко, историческая политика Украины и политика памяти начали формироваться. Однако большая часть общества не полностью понимала инициативы президента, ожидая, что он сосредоточится на экономическом развитии и улучшении уровня жизни. Многие граждане не потратили время на изучение конституции, в которой изложены реальные полномочия президента. В результате Ющенко приоритизировал историческую политику как ключевой аспект международной стратегии Украины.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Чтобы поддержать это усилие, был создан Украинский институт национальной памяти, который был смоделирован по образцу Польского института национальной памяти. Однако развитие украинского института шло медленно, и он стал полностью функционировать только после Революции Достоинства под руководством Владимира Вятровича. Несмотря на его важность, институт столкнулся с хроническим недофинансированием. После полномасштабного вторжения России в Украину его деятельность почти прекратилась, так как его нынешний председатель, Антон Дробович, присоединился к Вооруженным силам Украины, чтобы сражаться на передовой.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Чтобы устранить пробелы в памяти и исторической политике Украины, молодые ученые запустили инициативу под названием Открытая школа истории. Эта образовательная программа, описанная как «исторический фронт», была поддержана молодыми польскими исследователями из Ягеллонского университета в Кракове и Варшавского университета, которые помогли организовать публичные лекции в различных украинских городах.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Почему политика памяти так важна для Кремля? Исторически династия Романовых искала все возможные средства – легитимные или иные – чтобы связать происхождение Российской империи со средневековой Киевской Русью и ее правителями, такими как князь Владимир и князь Ярослав. Однако, когда Екатерина II приказала отправить все древние хроники из монастырей по всей империи, особенно из украинских земель, в Санкт-Петербург, ученые не нашли никаких твердых исторических доказательств связи Москвы с Русью. После того как эти оригинальные документы исчезли, новые «копии» хроник таинственным образом появились, теперь с упоминаниями Москвы, Владимира и других элементов, которые удобно совпадали с российскими имперскими нарративами. В украинском онлайн-пространстве существует популярная шутка о том, что Москва, официально существующая всего 850 лет, отчаянно пытается убедить Киев, город с более чем 1500-летней историей, что он на самом деле является частью изначальной родины России.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Алексий Лиончук </strong>историк и преподаватель. Он имеет степень доктора философии от Института истории Ягеллонского университета (Польша) и окончил магистратуру по истории Ровенского государственного гуманитарного университета (Украина). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"sk": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Po roku 1991 boli ukrajinské historické politiky dlhý čas v embryonálnom stave. Počas prvého desaťročia, napriek malému štátnemu podpore, sa aktivity obmedzili na posun paradigmy od sovietskej metódy štúdia vlastnej histórie k prístupu zameranému na Ukrajinu. Existoval veľmi veľký počet tém, ktoré boli počas predchádzajúcich desaťročí, a dokonca storočí, ruské okupácie úmyselne zakryté, skreslené a falšované. Ako pravidlo, úsilie a výskum boli založené výlučne na nadšení výskumníkov a bez stabilnej štátnej podpory. Ako ťažké to bolo, Národná akadémia vied a jej štrukturálne jednotky, vrátane inštitútov venovaných historickým vedám, boli zachované.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ruské historické politiky sú založené na jednoduchom prisvojení si cudzej histórie, najmä keď ide o úspešný príbeh susedného národa, štátu alebo osoby. Niekedy to odporuje zjavnym faktom a zdravému rozumu, ale ruská propaganda tvrdo tvrdí, že toto všetko je „spoločné dedičstvo“ – sme jeden národ, a tak váš úspech je aj naším. Takže, počas dlhého obdobia vlády Vladimira Putina, pamäťová politika Ruska získala jasné inštitucionálne formy. Napriek tomu, hlavné úlohy týchto inštitúcií neboli podporovať vedecký výskum o skutočnej histórii národov, ktoré tvoria Ruskú federáciu, ale skôr boj proti historickým faktom, ktoré nezodpovedajú hlavnej politickej línii. To je vidieť na smutnom osude mimovládnej organizácie Memorial, ktorá sa napriek všetkým ťažkostiam, ktorým čelila, snažila hlásiť pravdu o zločinoch sovietskej strane-státu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Hoci tu nie je dostatok miesta na zdôraznenie všetkých aspektov pamäťových politík oboch štátov, kľúčové otázky budú preskúmané, vrátane pamiatky na Holodomor; Druhú svetovú vojnu; pravoslávnu cirkev; a ideológiu </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (ruský svet).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor a jeho následky</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Začnem jedným zaujímavým prípadom, o ktorom mi povedal priateľ z Charkova. Jeho priateľ má rodinu, manžela a dcéru. Sú šťastní, ale keď vidí svoju dcéru, mala zvláštnu túžbu zabiť ju. V dôsledku toho táto dáma začala navštevovať psychológov, aby dostala pomoc. Nakoniec sa ukázalo, že počas hladomoru v rokoch 1932-33, aby prežila, táto žena mala babičku, ktorá zabila a uvarila svoje vlastné dieťa a zachránila zvyšok svojej rodiny pred nevyhnutnou smrťou týmto hrozným činom. Vedci tvrdia, že toto je trauma po genocíde, ktorá sa môže objaviť cez generácie, ako v uvedenom prípade.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Staršia generácia, ktorá zázračne prežila tie hrozné časy a zločiny stalinizmu, si ich navždy zapamätala a nikdy nemala žiadne dobré pocity o minulosti. V oficiálnych sovietskych učebniciach nie je zmienka o Holodomore v Sovietskom Ukrajine v rokoch 1932-33. To prekvapilo starších ľudí, pretože si pamätali pravdu. Spomínali si na to a zostali ticho, pretože to bola jediná cesta, ako sa vyhnúť prenasledovaniu zo strany sovietskej vlády. Navyše, keď sa opäť objavila hrozba hladu, po Druhej svetovej vojne v rokoch 1946-47, obyvatelia z Dnipra masovo utekali na západnú Ukrajinu, kde ešte neexistovali kolektívne farmy. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Nová vojna Ruska proti Ukrajine, ktorá trvá už 11 rokov, má tiež potravinový rozmer. Napriek svojmu hroznému dedičstvu po genocíde, Ukrajina počas všetkých rokov svojej nezávislosti zvýšila a obnovila svoje poľnohospodárske pôdy, na ktorých pestovala obilie nielen pre svoje vlastné potreby, ale aj na export. Po začiatku plnohodnotnej invázie v roku 2022 začali ruské jednotky masívne exportovať zajaté obilie a predávať ho ako svoje vlastné do krajín takzvaného globálneho juhu. Zároveň hrozili zadržaním potravinových exportov, čo by mohlo vytvoriť hladomor v iných častiach sveta. To bol cynický krok, pretože predchádzajúci zločin proti Ukrajincom ako národu nebol potrestaný medzinárodným spoločenstvom. Moskva to v 20. storočí bezostyšne popierala, rovnako ako to robí teraz.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zločin Holodomoru bol odhalený vďaka štúdiu tejto hroznej stránky ukrajinskej histórie. Výskum sa začal v 80. rokoch v Spojených štátoch a Kanade prostredníctvom ukrajinskej diaspóry. V dôsledku toho vytvoril americký Kongres zodpovedajúcu vyšetrovaciu komisiu. Neskorý americký historik James Mace a jeho britský kolega Robert Conquest sa začali aktívne zaoberať touto otázkou (Conquestova kniha </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> bola publikovaná v roku 1986 a bola sprístupnená na Ukrajine až v polovici 90. rokov). Dielo historikov šokovalo svet. Neskôr, na konci Gorbachevovej </span><i><span>perestrojky</span></i><span>, sa začali objavovať výsledky výskumu ukrajinských akademikov, najmä profesora Stanislava Kulchytského. Najnovší výskum na túto tému patrí japonskému výskumníkovi Giorakimu Kuromiyovi a americko-britskej výskumníčke Anne Applebaum. Napriek všetkým dokumentárnym dôkazom a záverom demografov a správam západných novinárov z tej doby, ruské vedenie a jeho piata kolóna na Ukrajine – vo forme Strany regiónov, komunistov a iných politických a verejných organizácií – naďalej popierajú fakt, že na území Ukrajinskej SSR došlo k umelému hladomoru. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Táto politika popierania sa stala ešte agresívnejšou po príchode Vladimira Putina k moci v Rusku. Námietka voči tejto histórii sa zosilnila po víťazstve opozičného kandidáta Viktora Juščenka v ukrajinských prezidentských voľbách v roku 2005. Samozrejme, to sa stalo po Oranžovej revolúcii. Juščenko, ktorého Putin nenávidel, bol priamo zapojený do propagácie medzinárodného uznania Holodomoru ako genocídy proti ukrajinskému národu, čo ešte viac rozčúlilo Kremeľ.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Druhá svetová vojna – dva pohľady, dve spomienky</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po rozpade Sovietskeho zväzu sa v Rusku zvýšila nostalgia po minulých veľkolepých časoch a medzinárodnom rešpekte. Nepokojné 90. roky, najmä v prvých rokoch, boli poznačené chaosom po celom postsovietskom priestore. Stabilita, na ktorú si väčšina ľudí v bývalých sovietskych republikách zvykla, bola nedostatková. Ruskí občania, najmä, cítili túto nestabilitu ostro, keď stratili svoj dominantný geopolitický status. Ich prezident, Boris Jeľcin, sa javil slabý, najmä na medzinárodnej scéne, vyvolávajúc pocit národného poníženia namiesto hrdosti. Navyše, Jeľcinov kritický postoj k sovietskej minulosti, ktorý zdôrazňoval represie a chudobu, len prehlboval takú nespokojnosť, najmä keď hospodárske ťažkosti nezmizli v postsovietskom Rusku.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Uprostred tejto neistoty zostal jeden historický naratív nedotknuteľný: mýtus okolo sovietsko-nemeckej vojny 1941-45 (známej v Rusku ako Veľká vlastenecká vojna). Po tom, čo sa Vladimir Putin stal prezidentom, sa prístup štátu k historickej pamäti zmenil. Stalinov obraz sa postupne rehabilitoval – bol vykreslený ako „efektívny manažér“, ktorého brutálne politiky, hoci uznávané, boli ospravedlnené v záujme veľkého cieľa budovania superveľmoci. Opäť, ako na konci Brežnevovej éry, 9. máj, deň pripomínajúci sovietske víťazstvo nad nacistickým Nemeckom, nadobudol takmer posvätný význam. Veľké vojenské prehliadky na Červenom námestí sa stali spôsobom, ako predviesť vojenskú silu Ruska ako právoplatného dediča dedičstva Sovietskeho zväzu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Zároveň boli prvé roky Druhej svetovej vojny (1939-1941) a kontroverzný Molotov-Ribbentropov pakt – vrátane jeho tajných protokolov – reinterpretované ruskou propagandou a pro-kremeľskými historikmi ako Aleksandr Dugin. Tvrdili, že pakt bol nevyhnutným opatrením na ochranu Sovietskeho zväzu pred západnou agresiou. Tento naratív pomohol posilniť postupné zameranie výlučne na sovietske víťazstvo nad nacistickým Nemeckom, znižujúc príspevky spojencov v protihitlerovskej koalícii.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Do roku 2010, potom ako bol premiérom, Putin posilnil tento revizionistický naratív, keď v televíznej reči tvrdil, že Červená armáda by porazila nacistické Nemecko aj bez ukrajinskej účasti. To bol ďalší pokus vnuknúť Rusom vieru v exkluzívnu úlohu ich národa vo víťazstve. Putin sa tiež snažil rehabilitovať Stalinovo dedičstvo odkazovaním na jeho slávny povojnový prípitok „veľkému ruskému národu“. Medzitým ruská propaganda opakovane obviňovala Ukrajinu z kolaborácie s nacistami – niekedy citujúc skutočné prípady, ale často ich vymýšľajúc alebo preháňajúc. Osobitná pozornosť bola venovaná nacionalistickým hnutiam, ako sú tie vedené Stepanom Banderom a Andrijom Melnykom, pričom sa pohodlne vynechala existencia Ruské oslobodzovacie armády (RLA), vedené bývalým sovietskym generálom Andrejom Vlasovom. To isté platilo aj pre množstvo ďalších pro-nacistických ruských paramilitárnych jednotiek, vrátane kozáckych formácií.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby ospravedlnil spoločnú inváziu Sovietskeho zväzu do Poľska s nacistickým Nemeckom v septembri 1939, Putin nedávno tvrdil, že Poľsko provokovalo Hitlerovu agresiu tým, že odmietlo splniť jeho požiadavky, čím „prinútilo“ Nemecko konať. Tento revizionistický argument slúži nielen na prepisovanie histórie, ale aj na racionalizáciu súčasnej ruskej agresie proti Ukrajine – s použitím zámien, ktoré sú nápadne podobné tým, ktoré používali nacistické Nemecko a Sovietsky zväz proti medzi vojnovému Poľsku. Stále viac, Putinov režim čerpá ideologickú inšpiráciu z oboch sovietskeho totalitarizmu a prvkov nacistickej rétoriky. Už v roku 2017 začali okrajové kruhy v Rusku diskutovať o ideológii, ktorá spája pravoslávne kresťanstvo, komunizmus a fašizmus. Po plnohodnotnej invázii Ukrajiny v roku 2022 sa tento koncept stal široko známym ako „Rashizmus“.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po revolúcii dôstojnosti na Ukrajine v roku 2014 začala krajina pozorovať 8. máj ako Deň pamiatky tých, ktorí zahynuli v Druhej svetovej vojne. 9. máj zostal Dňom víťazstva, ale verejná diskusia okolo týchto dátumov sa vyvinula. Boli vynaložené úsilie na vzdelávanie verejnosti o ich odlišných historických významoch, pričom sa zdôraznilo, že 9. máj je tiež Dňom Európy. To bol jasný signál o posune Ukrajiny smerom k európskej integrácii a odmietnutí historických naratívov Ruska.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Pravoslávna cirkev a </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Stojí za to pripomenúť, že dočasné podriadenie Kyjevskej metropolie Moskovskému patriarchátu v druhej polovici 17. storočia sa uskutočnilo s významnými porušeniami kanonického práva. Kyjevský metropolita Sylvestr bol skeptický voči aliancii medzi kozáckym hetmanom Bohdanom Chmeľnickým a Moskovským cárstvom, ktorá bola vytvorená v roku 1654 v Perejaslave, pretože predpokladal nebezpečenstvá, ktoré to predstavovalo pre autonómiu Kyjevskej metropolie.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Počas 20. storočia sa Ukrajinci opakovane snažili obnoviť nezávislú ukrajinskú pravoslávnu cirkev oslobodenú od kontroly Moskvy. Toto hnutie získalo na sile v posledných rokoch Sovietskeho zväzu. V roku 1990 sa metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) vrátil na Ukrajinu zo Spojených štátov a bol zvolený za patriarchu Kyjeva a celej Rus-Ukrajiny na cirkevnom sneme. Tento okamih znamenal začiatok intenzívneho boja medzi Kyjevom a Moskvou – nielen o náboženskú vernosť veriacich, ale aj o kontrolu nad cirkevnými majetkami a finančnými zdrojmi. Obe strany sa zapojili do historických debát a občas aj do otvorenej manipulácie faktov. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>V dôsledku týchto sporov boli na Ukrajine oficiálne registrované tri pravoslávne inštitúcie, z ktorých každá obsahovala názov „Pravoslávna cirkev“: Ukrajinská pravoslávna cirkev (UOC) – ktorá zostala v jednote s Moskovským patriarchátom; Ukrajinská pravoslávna cirkev – Kyjevský patriarchát (UOC-KP); a Ukrajinská autocéfálna pravoslávna cirkev (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Podľa pravoslávneho kanonického práva boli UOC-KP a UAOC považované za nekánonické širším pravoslávnym svetom, status, ktorý bol posilnený Ruskou pravoslávnou cirkvou (ROC), ktorá aktívne pracovala na zabránení ich uznania inými miestnymi pravoslávnymi cirkvami. Aby ospravedlnila svoj vplyv na náboženskú sféru Ukrajiny, ROC, spolu s ideológom Duginom, propagovala koncept </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> („ruský svet“). Táto ideológia tvrdí, že napriek politickým hraniciam existuje zdieľaný „ruský duchovný a kultúrny priestor“, ktorý je posilnený náboženskou jednotou. Dokonca bola založená nadácia Russkiy Mir a pred ruskou agresiou proti Ukrajine jej pobočky úspešne fungovali v krajine.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>História Krymu ďalej ilustruje, ako boli náboženstvo a historický revizionizmus použité na ospravedlnenie ruského expanzionizmu. Počas nezákonnej anexie Krymu Ruskom v roku 2014, Putin a zástupcovia Ruskej pravoslávnej cirkvi opakovali pseudo-historické tvrdenia o údajnom historickom patrí Krymu k Rusku.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kľúčovým prvkom tejto historickej manipulácie je christianizácia Kyjevskej Rusi. Od roku 1988 Ukrajina oslavuje výročie krstu Rusi, ktorý sa uskutočnil v Kyjeve, konkrétne vo vodách rieky Pochaina (prítok Dnipra). Avšak Moskva sa snažila spochybniť historickú primáciu Kyjeva tým, že zdôraznila, že knieža Volodymyr (Vladimír Veľký) bol sám pokrstený v Chersonese (dnešný Sevastopol, Krym), ktorý v tom čase patril Byzantskej ríši. Propagovaním myšlienky, že „skutočný“ krst Rusi sa uskutočnil v Kryme, nie v Kyjeve, Moskva položila ideologický základ pre svoju neskoršiu anexiu polostrova – čím sa Krym stal prvou obeťou ruskej agresie proti Ukrajine v roku 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Napriek silnému odporu patriarchu Kirilla a Kremľa, Ukrajina úspešne pokročila vo svojom úsilí o cirkevné nezávislosť. V decembri 2018 sa na St. Sofii v Kyjeve konal historický miestny snem, na ktorom sa zišli zástupcovia troch pravoslávnych cirkví. Hoci takmer všetci hierarchovia UOC (Moskovský patriarchát) bojkotovali podujatie, dvaja metropoliti – Simeon (Šostacký) a Oleksandr (Drabynka) – sa zúčastnili. UOC-KP a UAOC boli plne zastúpené.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na sneme bol metropolita Epifaniy (Serhiy Dumenko) zvolený za primasa novo zjednotenej Pravoslávnej cirkvi Ukrajiny (OCU). 6. januára 2019 v Istanbule dostal Tomos o autocéfalii od ekumenického patriarchu Bartolomeja, ktorý oficiálne udelil OCU nezávislosť od Moskovského patriarchátu. Proces propagácie medzinárodného uznania Pravoslávnej cirkvi Ukrajiny pokračuje, napriek prebiehajúcemu odporu zo strany Ruskej pravoslávnej cirkvi a jej politických podporovateľov.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Znovuobjavovanie stratenej histórie</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Keď Ukrajinci urobili svoje prvé kroky v skúmaní vlastnej histórie, začali odhaľovať bohatstvo predtým zakázaných tém a postáv. Ukrajina znovuobjavila svojich vlastných spisovateľov, ako sú Ulas Samčuk, Ivan Bahriany a autori „Popraveného renesancie“, spolu s dielami Vasyl Stusa. Omeljan Pritsak, ktorý založil Ukrajinský výskumný inštitút na Harvardskej univerzite, sa vrátil na Ukrajinu zo Spojených štátov a priniesol so sebou desaťročia výskumu o ukrajinskej histórii.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po vyhlásení nezávislosti Ukrajiny sa výmena akademického výskumu medzi ukrajinskými a západnými historikmi stala možnou. To významne prispelo k formovaniu historickej politiky Ukrajiny. Hoci to bolo spočiatku chaotické, toto úsilie sa neskôr stalo štruktúrovanejším a inštitucionalizovaným. Vedci začali publikovať dielo historika Ivana Krypiakevyča bez cenzúry; pretláčali desiaty zväzok Mykhaila Hruševského </span><i><span>História Ukrajiny-Rus’</span></i><span>; a prekladali a publikovali </span><i><span>Ukrajina: História</span></i><span> od kanadského historika ukrajinského pôvodu Oresta Subtelného.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Po Oranžovej revolúcii, počas prezidentovania Viktora Juščenka, sa historická politika Ukrajiny a pamäťové politiky začali formovať. Avšak veľká časť spoločnosti plne nepochopila prezidentove iniciatívy, očakávajúc, že sa bude sústrediť skôr na hospodársky rozvoj a zlepšovanie životných podmienok. Mnohí občania si nenašli čas na prečítanie ústavy, ktorá vymedzuje skutočné právomoci prezidenta. V dôsledku toho Juščenko uprednostnil historickú politiku ako kľúčový aspekt medzinárodnej stratégie Ukrajiny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Na podporu tohto úsilia bol založený Ukrajinský inštitút národnej pamäte, ktorý bol modelovaný podľa Poľského inštitútu národnej pamäte. Avšak rozvoj ukrajinského inštitútu bol pomalý a stal sa plne funkčným až po revolúcii dôstojnosti pod vedením Volodymyra Viatrovyča. Napriek jeho dôležitosti čelil inštitút chronickému nedofinancovaniu. Po plnohodnotnej invázii Ruska na Ukrajinu sa jeho činnosť takmer zastavila, keďže jeho súčasný predseda, Anton Drobovyč, sa pridal k ukrajinským ozbrojeným silám, aby bojoval na frontových líniách.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aby sa vyrovnali s medzerami v pamäti a historickej politike Ukrajiny, mladí vedci spustili iniciatívu nazvanú Otvorená škola histórie. Tento vzdelávací program, popisovaný ako „historická fronta“, bol podporovaný mladými poľskými výskumníkmi z Jagelonskej univerzity v Krakove a Varšavskej univerzity, ktorí pomohli organizovať verejné prednášky v rôznych ukrajinských mestách.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Prečo sú pamäťové politiky pre Kremeľ také dôležité? Historicky, dynastia Romanov sa snažila o všetky možné prostriedky – legálne alebo iné – aby spojila pôvod Ruského impéria s stredovekou Kyjevskou Rus’ a jej vládcami, ako knieža Volodymyr a knieža Jaroslav. Avšak, keď Katarína II. nariadila, aby všetky starobylé kroniky z kláštorov po celom impériu, najmä tých na ukrajinských územiach, boli zaslané do Petrohradu, vedci nenašli žiadne pevné historické dôkazy o spojení Moskvy s Rus’. Po tom, čo tieto pôvodné dokumenty zmizli, sa mysteriózne objavili nové „kópie“ kroník, ktoré teraz obsahovali odkazy na Moskvu, Vladimíra a ďalšie prvky, ktoré pohodlne ladili s ruskými imperiálnymi naratívmi. V ukrajinskom online priestore existuje populárny vtip, že Moskva, oficiálne len 850 rokov stará, sa beznádejne snaží presvedčiť Kyjev, mesto s viac ako 1 500-ročnou históriou, že je vlastne súčasťou pôvodnej ruskej vlasti.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je historik a učiteľ. Má doktorát z Inštitútu histórie na Jagelonskej univerzite (Poľsko) a získal magisterský titul v histórii na Rívenkej štátnej univerzite humanitných vied (Ukrajina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"sv": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Efter 1991 var ukrainska historiska politik under lång tid i ett embryonalt tillstånd. Under det första decenniet, trots lite statligt stöd, var aktiviteterna begränsade till ett paradigmskifte bort från den sovjetiska metoden att studera sin egen historia till en ansats centrerad kring Ukraina. Det fanns ett mycket stort antal ämnen som under de föregående decennierna, och till och med århundradena, av rysk ockupation medvetet dolts, förvrängts och förfalskats. Som regel baserades insatser och forskning enbart på forskarnas entusiasm och utan stabilt statligt stöd. Så svårt som det var, bevarades den nationella vetenskapsakademin och dess strukturella enheter, inklusive institut som ägnade sig åt historiska vetenskaper.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ryska historiska politik bygger på den enkla approprieringen av någon annans historia, särskilt när det handlar om en framgångssaga från ett grannfolk, stat eller person. Ibland strider detta mot uppenbara fakta och sunt förnuft, men rysk propaganda hävdar envist att detta är allt \"gemensamt arv\" – vi är en nation och därför är din framgång vår. Således har Rysslands minnespolitik under den långa perioden av Vladimir Putins styre fått tydliga institutionella former. Ändå var de huvudsakliga uppgifterna för dessa institutioner inte att stödja vetenskaplig forskning om den sanna historien för de nationer som utgör den ryska federationen, utan snarare kampen mot historiska fakta som inte överensstämmer med den huvudsakliga politiska linjen. Detta kan ses i det sorgliga ödet för den icke-statliga organisationen Memorial, som trots alla svårigheter den stod inför, försökte rapportera sanningen om brotten från det sovjetiska partistaten.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Även om det inte finns tillräckligt med utrymme här för att belysa alla aspekter av minnespolitiken för båda staterna, kommer nyckelfrågor att undersökas, inklusive minnet av Holodomor; andra världskriget; den ortodoxa kyrkan; och ideologin för </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (ryska världen).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor och dess konsekvenser</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Jag kommer att börja med ett intressant fall som en vän från Charkiv berättade för mig om. Hans vän har en familj, en man och en dotter. De är lyckliga, men när hon ser sin dotter, hade hon en konstig önskan att döda henne. Som ett resultat började denna dam besöka psykologer för hjälp. Slutligen avslöjades det att under Holodomor-svältåret 1932-33, för att överleva, dödade och kokade denna kvinnas mormor sitt eget barn och räddade resten av sin familj från omedelbar död genom denna fruktansvärda handling. Forskare hävdar att detta är post-genocid trauma, som kan uppträda genom generationer, som i det ovanstående fallet.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Den äldre generationen, som mirakulöst överlevde dessa fruktansvärda tider och Stalins brott, kom ihåg dem för alltid och hade aldrig några goda känslor om det förflutna. I officiella sovjetiska läroböcker nämns inte Holodomor 1932-33 i sovjetiska Ukraina. Detta överraskade de äldre människorna eftersom de kom ihåg sanningen. De påminde om det och förblev tysta, eftersom det var det enda sättet att undvika förföljelse av den sovjetiska regeringen. Dessutom, när hotet om hunger återigen dök upp, efter andra världskriget 1946-47, flydde invånarna från Dnipro i massor till västra Ukraina, där det ännu inte fanns några kollektiva gårdar. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Rysslands nya krig mot Ukraina, som pågått i 11 år, har också en livsmedelsdimension. Trots sitt fruktansvärda post-genocid arv har Ukraina under alla år av sin självständighet ökat och återställt sina jordbruksmarker, på vilka det har odlat spannmål inte bara för sina egna behov utan också för export. Efter början av den storskaliga invasionen 2022 började ryska trupper massivt exportera det fångade spannmålet och sälja det som sitt eget till länderna i den så kallade globala södern. Samtidigt hotade de att hålla tillbaka livsmedelsexporten, vilket skulle kunna skapa en svält i andra delar av världen. Detta var ett cyniskt drag, eftersom det tidigare brottet mot ukrainarna som nation inte straffades av det internationella samfundet. Moskva förnekade det fräckt på 1900-talet, precis som den gör nu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Holodomor-brottet avslöjades tack vare studiet av denna fruktansvärda sida av ukrainsk historia. Forskning började på 1980-talet i USA och Kanada via den ukrainska diasporan. Som ett resultat skapade USA:s representanthus en lämplig utredningskommission. Den avlidne amerikanske historikern James Mace och hans brittiske kollega Robert Conquest började aktivt hantera denna fråga (Conquests bok </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> publicerades 1986 och blev tillgänglig i Ukraina först på mitten av 1990-talet). Historikernas verk har lämnat världen chockad. Senare, i slutet av Gorbachevs </span><i><span>perestrojka</span></i><span>, började resultaten av forskning från ukrainska akademiker, särskilt professor Stanislav Kulchytskyi, dyka upp. Den senaste forskningen om denna fråga tillhör den japanska forskaren Gioraki Kuromiya och den amerikansk-brittiska forskaren Anne Applebaum. Trots alla dokumentära bevis och slutsatser från demografer och rapporter från västerländska journalister från den tiden, fortsätter den ryska ledningen och dess femte kolumn i Ukraina – i form av Regionspartiet, kommunister och andra politiska och offentliga organisationer – att förneka att en artificiell svält ägde rum på territoriet av den ukrainska SSR. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Denna förnekelsepolitik blev ännu mer aggressiv efter att Vladimir Putin kom till makten i Ryssland. Invändningen mot denna historia intensifierades efter segern för oppositionskandidaten Viktor Yushchenko i de ukrainska presidentvalen 2005. Naturligtvis skedde detta efter den orangea revolutionen. Yushchenko, som Putin föraktade, var direkt involverad i att främja den internationella erkännandet av Holodomor som ett folkmord mot den ukrainska nationen, vilket irriterade Kreml ännu mer.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Andra världskriget – två synsätt, två minnen</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Efter Sovjetunionens kollaps växte nostalgin för det förflutna storhet och internationellt respekt i Ryssland. De turbulenta 1990-talet, särskilt under de tidiga åren, präglades av kaos över det post-sovjetiska rummet. Stabilitet, något som de flesta människor i de före detta sovjetrepublikerna hade varit vana vid, var en bristvara. Ryska medborgare, i synnerhet, kände av denna instabilitet skarpt, eftersom de förlorade sin dominerande geopolitiska status. Deras president, Boris Jeltsin, verkade svag, särskilt på den internationella scenen, vilket väckte en känsla av nationell förödmjukelse snarare än stolthet. Dessutom fördjupade Jeltsins kritiska hållning till det sovjetiska förflutna, som lyfte fram förtryck och fattigdom, bara sådant missnöje, särskilt eftersom de ekonomiska svårigheterna inte hade försvunnit i det post-sovjetiska Ryssland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Mitt i denna osäkerhet förblev en historisk berättelse orörd: myten kring det sovjetisk-tyska kriget 1941-45 (känt i Ryssland som det stora fosterländska kriget). Efter att Vladimir Putin blev president skiftade statens inställning till historiskt minne. Stalins bild genomgick gradvis rehabilitering – framställd som en \"effektiv ledare\" vars brutala politik, även om de erkändes, rättfärdigades i jakten på det stora målet att bygga upp en supermakt. Återigen, som i slutet av Brezhnevs era, fick den 9 maj, dagen som hedrar den sovjetiska segern över Nazityskland, en nästan helig betydelse. Stora militärparader på Röda torget blev ett sätt att visa upp Rysslands militära styrka som den rättmätiga arvtagaren till Sovjetunionens arv.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Samtidigt omtolkades de tidiga åren av andra världskriget (1939-1941) och den kontroversiella Molotov-Ribbentrop-pakten – inklusive dess hemliga protokoll – av rysk propaganda och pro-Kreml-historiker som Aleksandr Dugin. De hävdade att pakten var en nödvändig åtgärd för att skydda Sovjetunionen från västerländsk aggression. Denna berättelse hjälpte till att driva en krypande betoning enbart på den sovjetiska segern över Nazityskland, vilket nedtonade de allierades bidrag i den anti-Hitler-koalitionen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>År 2010, då han var premiärminister, förstärkte Putin denna revisionistiska berättelse och hävdade i ett tv-tal att den Röda armén skulle ha besegrat Nazityskland även utan ukrainskt deltagande. Detta var ännu ett försök att inge ryssarna en tro på deras nations exklusiva roll i segern. Putin försökte också rehabilitera Stalins arv genom att hänvisa till hans berömda skål efter kriget till den \"stora ryska nationen\". Under tiden anklagade rysk propaganda upprepade gånger Ukraina för samarbete med nazisterna – ibland med verkliga fall, men ofta fabricerade eller överdrev dem. Särskilt fokus lades på nationalistiska rörelser som de som leddes av Stepan Bandera och Andriy Melnyk, medan man bekvämt utelämnade existensen av den ryska befrielsearmén (RLA), ledd av den tidigare sovjetgeneralen Andrei Vlasov. Detta var också fallet när det gällde många andra pro-nazistiska ryska paramilitära enheter, inklusive kosackformationer.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>För att rättfärdiga Sovjetunionens gemensamma invasion av Polen med Nazityskland i september 1939 hävdade Putin nyligen att Polen hade provocerat Hitlers aggression genom att vägra att möta hans krav, vilket \"tvingade\" Tyskland att agera. Detta revisionistiska argument tjänar inte bara till att skriva om historien utan också att rationalisera Rysslands egen moderna aggression mot Ukraina – med förevändningar som slående liknar dem som användes av både Nazityskland och Sovjetunionen mot Polen under mellankrigstiden. I allt högre grad hämtar Putins regim ideologisk inspiration från både sovjetisk totalitarism och element av nazistisk retorik. Redan 2017 började marginaliserade kretsar i Ryssland diskutera en ideologi som blandar ortodox kristendom, kommunism och fascism. Efter den storskaliga invasionen av Ukraina 2022 blev detta koncept allmänt känt som \"Rashism\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Efter Ukrainas revolution av värdighet 2014 började landet observera den 8 maj som en minnesdag för dem som omkom i andra världskriget. Den 9 maj förblev segerdagen, men den offentliga diskursen kring dessa datum utvecklades. Ansträngningar gjordes för att utbilda allmänheten om deras olika historiska betydelser, samtidigt som man betonade att den 9 maj också är Europadagen. Detta var ett tydligt tecken på Ukrainas skifte mot europeisk integration och en avvisning av Rysslands historiska berättelser.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Den ortodoxa kyrkan och </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Det är värt att påminna om att den tillfälliga underordningen av Kyiv-metropolitanatet till Moskvas patriarkat under andra halvan av 1600-talet skedde med betydande överträdelser av kanonisk lag. Kyiv-metropolitan Sylvestr var skeptisk till alliansen mellan kosackhetmanen Bohdan Khmelnytsky och tsardömet Moskva, som bildades 1654 i Perejaslav, eftersom han förutsåg de faror detta innebar för autonomin hos Kyiv-metropolitanatet.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Under hela 1900-talet gjorde ukrainare upprepade försök att återställa en oberoende ukrainsk ortodox kyrka fri från Moskvas kontroll. Denna rörelse fick fart under de sista åren av Sovjetunionen. År 1990 återvände metropolitan Mstyslav (Stepan Skrypnyk) till Ukraina från USA och valdes till patriark av Kyiv och hela Rus-Ukraina vid ett kyrkomöte. Detta ögonblick markerade början på en intensiv kamp mellan Kyiv och Moskva – inte bara för de troendes religiösa lojalitet utan också för kontroll över kyrkans egendom och finansiella resurser. Båda sidor deltog i historiska debatter och, ibland, den uppenbara manipulationen av fakta. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Som ett resultat av dessa tvister registrerades tre ortodoxa institutioner officiellt i Ukraina, var och en med namnet \"ortodoxa kyrkan\": den ukrainska ortodoxa kyrkan (UOC) – som förblev i enhet med Moskvas patriarkat; den ukrainska ortodoxa kyrkan – Kyiv-patriarkatet (UOC-KP); och den ukrainska autocefala ortodoxa kyrkan (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Enligt ortodox kanonisk lag ansågs UOC-KP och UAOC vara icke-kanoniska av den bredare ortodoxa världen, en status som förstärktes av den ryska ortodoxa kyrkan (ROC), som aktivt arbetade för att förhindra deras erkännande av andra lokala ortodoxa kyrkor. För att rättfärdiga sitt inflytande över Ukrainas religiösa sfär främjade ROC, tillsammans med ideologen Dugin, konceptet för </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“ryska världen”). Denna ideologi hävdar att trots politiska gränser finns det ett delat \"ryskt andligt och kulturellt rum\", vilket förstärks av religiös enhet. Russkiy Mir-stiftelsen grundades till och med och innan Rysslands aggression mot Ukraina fungerade dess filialer framgångsrikt inom landet.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Historien om Krim illustrerar ytterligare hur religion och historisk revisionism har använts för att rättfärdiga Rysslands expansionism. Under Rysslands olagliga annektering av Krim 2014 upprepade både Putin och representanter för den ryska ortodoxa kyrkan pseudo-historiska påståenden om Krims påstådda historiska tillhörighet till Ryssland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ett centralt element i denna historiska manipulation kretsar kring kristnandet av Kievrus. Sedan 1988 har Ukraina firat årsdagen av dopet av Rus, som ägde rum i Kyiv, specifikt i vattnen av Pochaina-floden (en biflod till Dnipro). Men Moskva försökte utmana Kyivs historiska primat genom att betona att prins Volodymyr (Vladimir den store) själv döptes i Chersonesus (nuvarande Sevastopol, Krim), som vid den tiden tillhörde det bysantinska riket. Genom att främja idén att det \"sanna\" dopet av Rus ägde rum i Krim snarare än i Kyiv, lade Moskva en ideologisk grund för sin senare annektering av halvön – vilket gjorde Krim till det första offret för rysk aggression mot Ukraina 2014.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Trots starkt motstånd från patriark Kirill och Kreml, lyckades Ukraina driva sin strävan efter kyrklig oberoende. I december 2018 sammankallades en historisk lokalråd i St. Sofia-katedralen i Kyiv, där representanter för tre ortodoxa kyrkor samlades. Medan nästan alla hierarker från UOC (Moskvas patriarkat) bojkottade evenemanget, deltog två metropoliter – Simeon (Shostatskyi) och Oleksandr (Drabynka). UOC-KP och UAOC var fullt representerade.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Vid rådet valdes metropolitan Epiphaniy (Serhiy Dumenko) till primat för den nyförenade ortodoxa kyrkan i Ukraina (OCU). Den 6 januari 2019, i Istanbul, mottog han Tomos av autocefalitet från den ekumeniske patriarken Bartholomew, vilket officiellt beviljade OCU oberoende från Moskvas patriarkat. Processen för att främja den internationella erkännandet av den ortodoxa kyrkan i Ukraina fortsätter, trots pågående motstånd från den ryska ortodoxa kyrkan och dess politiska stödjare.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Återupptäckten av förlorad historia</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>När ukrainare tog sina första steg i att utforska sin egen historia började de avslöja en rikedom av tidigare förbjudna ämnen och figurer. Ukraina återupptäckte sina egna författare, såsom Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi och författarna till \"Den avrättade renässansen\", tillsammans med verken av Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, som hade grundat det ukrainska forskningsinstitutet vid Harvard University, återvände till Ukraina från USA och tog med sig årtionden av forskning om ukrainsk historia.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Efter Ukrainas självständighetsförklaring blev utbytet av akademisk forskning mellan ukrainska och västerländska historiker möjligt. Detta bidrog avsevärt till att forma Ukrainas historiska politik. Även om det initialt var kaotiskt, blev denna ansträngning senare mer strukturerad och institutionaliserad. Forskare började publicera verken av historikern Ivan Krypiakevych utan censur; återutge Mykhailo Hrushevskyi:s tiobands </span><i><span>History of Ukraine-Rus’</span></i><span>; och översätta och publicera </span><i><span>Ukraine: A History</span></i><span> av den kanadensiska historikern av ukrainskt ursprung Orest Subtelny.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Efter den orangea revolutionen, under Viktor Yushchenkos presidentskap, började Ukrainas historiska politik och minnespolitik ta form. Men mycket av samhället förstod inte fullt ut presidentens initiativ, utan förväntade sig att han skulle fokusera istället på ekonomisk utveckling och förbättring av levnadsstandard. Många medborgare tog sig inte tid att läsa konstitutionen, som beskriver presidentens faktiska befogenheter. Som ett resultat prioriterade Yushchenko historisk politik som en nyckelaspekt av Ukrainas internationella strategi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>För att stödja denna ansträngning inrättades det ukrainska institutet för nationellt minne, som modellerades efter Polens institut för nationellt minne. Utvecklingen av det ukrainska institutet var dock långsam, och det blev först fullt operativt efter revolutionen av värdighet under ledning av Volodymyr Viatrovych. Trots sin betydelse har institutet stått inför kronisk underfinansiering. Efter Rysslands storskaliga invasion av Ukraina kom dess verksamhet nästan att stanna av, eftersom dess nuvarande ordförande, Anton Drobovych, gick med i de ukrainska väpnade styrkorna för att strida vid frontlinjen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>För att åtgärda brister i Ukrainas minnes- och historiska politik lanserade unga forskare en initiativ kallad Öppna skolan för historia. Detta utbildningsprogram, som beskrivs som en \"historisk front\", har fått stöd av unga polska forskare från Jagiellonian University i Kraków och University of Warsaw, som har hjälpt till att organisera offentliga föreläsningar i olika ukrainska städer.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Varför betyder minnespolitiken så mycket för Kreml? Historiskt har Romanov-dynastin sökt alla möjliga medel – legitima eller andra – för att koppla ursprunget till det ryska imperiet till medeltida Kievrus och dess härskare, såsom prins Volodymyr och prins Jaroslav. Men när Katarina II beordrade att alla gamla krönikor från kloster över hela imperiet, särskilt de i ukrainska länder, skulle skickas till Sankt Petersburg, fann forskare inga solida historiska bevis för Moskvas koppling till Rus. Efter att dessa ursprungliga dokument försvann, dök nya \"kopior\" av krönikorna mystiskt upp, nu med referenser till Moskva, Vladimir och andra element som bekvämt stämde överens med ryska imperialistiska berättelser. I det ukrainska onlineutrymmet finns det ett populärt skämt att Moskva, som officiellt bara är 850 år gammalt, desperat försöker övertyga Kyiv, en stad med över 1 500 års historia, att den faktiskt är en del av Rysslands ursprungliga hemland.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>är historiker och lärare. Han har en doktorsexamen från historiska institutet vid Jagiellonian University (Polen) och tog examen med en masterexamen i historia från Rivne State University of Humanities (Ukraina). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"tr": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>1991 sonrasında, Ukrayna'nın tarih politikaları uzun bir süre embriyonik bir durumda kaldı. İlk on yıl boyunca, az miktarda devlet desteğine rağmen, faaliyetler Sovyet yönteminden kendi tarihini incelemeye yönelik bir paradigma değişikliği ile sınırlıydı ve Ukrayna merkezli bir yaklaşım benimsendi. Önceki on yıllar boyunca, hatta yüzyıllar boyunca Rus işgali altında kasıtlı olarak gizlenen, çarpıtılan ve sahte belgelerle örtbas edilen çok sayıda konu vardı. Kural olarak, çabalar ve araştırmalar yalnızca araştırmacıların heyecanına dayanıyordu ve istikrarlı bir devlet desteği olmadan yürütülüyordu. Ne kadar zor olursa olsun, Ulusal Bilimler Akademisi ve tarihi bilimlere adanmış enstitüleri de içeren yapısal birimleri korunmuştur.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Rus tarih politikaları, özellikle komşu bir halkın, devletin veya kişinin başarı hikayesi olduğunda, başkalarının tarihini basitçe sahiplenmeye dayanmaktadır. Bazen bu, açık gerçeklerle ve sağduyu ile çelişse de, Rus propagandası ısrarla bunun “ortak miras” olduğunu iddia ediyor - biz bir ulusuz ve bu nedenle sizin başarınız bizimdir. Böylece, Vladimir Putin'in uzun süreli iktidarı boyunca, Rusya'nın hafıza politikası net kurumsal biçimler kazandı. Ancak, bu kurumların ana görevleri, Rusya Federasyonu'nu oluşturan ulusların gerçek tarihi üzerine bilimsel araştırmaları desteklemek değil, ana siyasi çizgi ile örtüşmeyen tarihi gerçeklere karşı bir savaş yürütmekti. Bu, Sovyet parti-devletinin suçları hakkında gerçeği rapor etmeye çalışan, karşılaştığı tüm zorluklara rağmen, Memorial adlı sivil toplum kuruluşunun trajik kaderinde görülebilir.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Her iki devletin hafıza politikalarının tüm yönlerini burada vurgulamak için yeterli alan yokken, Holodomor'un anılması; İkinci Dünya Savaşı; Ortodoks Kilisesi; ve </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (Rus dünyası) ideolojisi gibi anahtar konular incelenecektir.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Holodomor ve sonuçları</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kharkiv'den bir arkadaşımın bana anlattığı ilginç bir olayla başlayacağım. Arkadaşının bir ailesi, bir eşi ve bir kızı var. Onlar mutlu, ama kızıyla karşılaştığında, ona zarar verme isteği duyuyor. Sonuç olarak, bu kadın yardım için psikologlara gitmeye başladı. Nihayetinde, 1932-33 Holodomor kıtlığı sırasında, hayatta kalmak için bu kadının büyükannesi kendi çocuğunu öldürüp haşlayarak, bu korkunç eylemle ailesinin geri kalanını ölümden kurtardı. Bilim insanları, bunun nesiller boyunca ortaya çıkabilecek bir soykırım sonrası travma olduğunu iddia ediyor, yukarıdaki örnekte olduğu gibi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>O korkunç zamanları ve Stalinizm'in suçlarını mucizevi bir şekilde hayatta kalan yaşlı nesil, onları sonsuza dek hatırladı ve geçmişe dair iyi hisler beslemedi. Resmi Sovyet ders kitaplarında, 1932-33 Holodomor'undan bahsedilmemektedir. Bu, yaşlı insanları şaşırttı çünkü gerçeği hatırlıyorlardı. Hatırladılar ve sessiz kaldılar, çünkü bu, Sovyet hükümeti tarafından zulümden kaçınmanın tek yoluydu. Dahası, 1946-47'de İkinci Dünya Savaşı'ndan sonra açlık tehdidi yeniden belirdiğinde, Dnipro'dan sakinler, henüz kolektif çiftliklerin olmadığı batı Ukrayna'ya topluca kaçtılar. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrayna'ya karşı devam eden Rusya'nın yeni savaşı, 11 yıldır sürüyor ve aynı zamanda bir gıda boyutu da var. Korkunç soykırım sonrası mirasına rağmen, Ukrayna bağımsızlığının tüm yılları boyunca tarım arazilerini artırdı ve restore etti; bu arazilerde sadece kendi ihtiyaçları için değil, aynı zamanda ihracat için de tahıl yetiştirdi. 2022'de tam ölçekli işgalin başlamasıyla birlikte, Rus birlikleri ele geçirilen tahılı kitlesel olarak ihraç etmeye ve bunu kendi ürünleri olarak sözde Küresel Güney ülkelerine satmaya başladılar. Aynı zamanda, diğer dünya bölgelerinde kıtlık yaratabilecek gıda ihracatını durdurma tehdidinde bulundular. Bu, önceki suçun uluslararası toplum tarafından cezasız kalması nedeniyle alaycı bir hamleydi. Moskova, 20. yüzyılda bunu cesurca reddettiği gibi, şimdi de aynı şekilde yapıyor.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Holodomor suçu, bu korkunç Ukrayna tarihinin sayfasının incelenmesi sayesinde ortaya çıktı. Araştırmalar, 1980'lerde Amerika Birleşik Devletleri ve Kanada'da Ukrayna diasporası aracılığıyla başladı. Sonuç olarak, ABD Temsilciler Meclisi uygun bir soruşturma komisyonu oluşturdu. Merhum Amerikalı tarihçi James Mace ve Britanyalı meslektaşı Robert Conquest, bu konuyla aktif olarak ilgilenmeye başladılar (Conquest'in </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> adlı kitabı 1986'da yayımlandı ve Ukrayna'da ancak 1990'ların ortalarında erişilebilir hale geldi). Tarihçilerin çalışmaları dünyayı sarsan etkiler bıraktı. Daha sonra, Gorbaçov'un </span><i><span>perestroika</span></i><span> döneminin sonunda, Ukraynalı akademisyenlerin, özellikle Profesör Stanislav Kulchytskyi'nin araştırma sonuçları ortaya çıkmaya başladı. Bu konudaki en son araştırmalar, Japon araştırmacı Gioraki Kuromiya ve Amerikalı-Britanyalı araştırmacı Anne Applebaum'a aittir. Tüm belge kanıtlarına ve demografların sonuçlarına, o dönemdeki batılı gazetecilerin raporlarına rağmen, Rus liderliği ve Ukrayna'daki beşinci kolu - Bölge Partisi, Komünistler ve diğer siyasi ve kamu kuruluşları şeklinde - Ukrayna SSR'si topraklarında yapay bir kıtlık yaşandığı gerçeğini reddetmeye devam ediyor. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bu inkâr politikası, Vladimir Putin'in Rusya'da iktidara gelmesinden sonra daha da agresif hale geldi. Bu tarihe karşı itiraz, 2005'teki Ukrayna cumhurbaşkanlığı seçimlerinde muhalefet adayı Viktor Yuşçenko'nun zaferinden sonra yoğunlaştı. Elbette bu, Turuncu Devrim sonrasında gerçekleşti. Putin'in nefret ettiği Yuşçenko, Holodomor'un Ukrayna ulusuna karşı bir soykırım olarak uluslararası tanınmasını teşvik etmede doğrudan yer aldı ve bu, Kremlin'i daha da rahatsız etti.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>İkinci Dünya Savaşı – iki bakış, iki hafıza</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Sovyetler Birliği'nin çöküşünün ardından, geçmişteki büyüklük ve uluslararası saygı özlemi Rusya'da arttı. 1990'ların çalkantılı yılları, özellikle ilk yıllar, eski Sovyet alanında kaosla işaretlendi. Çoğu eski Sovyet cumhuriyetinde insanların alışık olduğu istikrar, kıtlık haline geldi. Rus vatandaşları, özellikle bu istikrarsızlığı keskin bir şekilde hissettiler, çünkü egemen jeopolitik statülerini kaybettiler. Başkanları Boris Yeltsin, uluslararası arenada zayıf görünüyordu ve bu, ulusal bir utanç duygusu uyandırıyordu, gurur değil. Dahası, Yeltsin'in Sovyet geçmişine yönelik eleştirel tutumu, baskı ve yoksulluk vurgusu, bu hoşnutsuzluğu daha da derinleştirdi, özellikle de ekonomik zorluklar post-Sovyet Rusya'da ortadan kalkmamıştı.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bu belirsizlik ortamında, bir tarih anlatısı dokunulmaz kaldı: 1941-45 Sovyet-Alman savaşına dair mitos (Rusya'da Büyük Vatanseverlik Savaşı olarak bilinir). Vladimir Putin başkan olduğunda, devletin tarihsel hafızaya yaklaşımı değişti. Stalin'in imajı yavaş yavaş rehabilite edildi - “etkili bir yönetici” olarak tasvir edildi; sert politikaları, kabul edilse de, süper güç olma büyük hedefi doğrultusunda haklı görüldü. Bir kez daha, Brejnev döneminin sonlarında olduğu gibi, 9 Mayıs, Nazi Almanyası'na karşı Sovyet zaferini anma günü, neredeyse kutsal bir anlam kazandı. Kızıl Meydan'daki büyük askeri geçit törenleri, Rusya'nın Sovyetler Birliği'nin mirasının hak sahibi olarak askeri gücünü sergilemenin bir yolu haline geldi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Aynı zamanda, İkinci Dünya Savaşı'nın ilk yılları (1939-1941) ve tartışmalı Molotov-Ribbentrop Paktı - gizli protokolleri de dahil - Rus propagandası ve Kremlin yanlısı tarihçiler, Aleksandr Dugin gibi, tarafından yeniden yorumlandı. Onlar, paktın Sovyetler Birliği'ni batı saldırganlığından korumak için gerekli bir önlem olduğunu savundular. Bu anlatı, yalnızca Nazi Almanyası'na karşı Sovyet zaferine vurgu yaparak, Müttefiklerin Hitler karşıtı koalisyonundaki katkılarını küçümsemeye yardımcı oldu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>2010 yılına gelindiğinde, o zaman başbakan olan Putin, bu revizyonist anlatıyı güçlendirdi ve televizyonda yaptığı bir konuşmada, Kızıl Ordu'nun Nazi Almanyası'nı Ukrayna katılımı olmadan da yenebileceğini iddia etti. Bu, Ruslara uluslarının zaferdeki özel rolüne inandırma çabasının bir başka örneğiydi. Putin ayrıca, Stalin'in ünlü savaş sonrası “büyük Rus ulusuna” yaptığı kadehi referans göstererek, Stalin'in mirasını rehabilite etmeye çalıştı. Bu arada, Rus propagandası, Ukrayna'yı Nazi işbirliği ile suçlamaya devam etti - bazen gerçek vakaları alıntılayarak, ancak çoğu zaman bunları uydurarak veya abartarak. Özellikle Stepan Bandera ve Andriy Melnyk gibi milliyetçi hareketlere odaklanıldı, aynı zamanda eski Sovyet General Andrei Vlasov'un liderliğindeki Rus Kurtuluş Ordusu'nun (RLA) varlığı göz ardı edildi. Bu, diğer birçok Nazi yanlısı Rus paramiliter birimi, Cossack oluşumları da dahil olmak üzere, için de geçerliydi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Putin, Eylül 1939'da Nazi Almanyası ile Polonya'ya ortak bir saldırıyı haklı çıkarmak için, Polonya'nın Hitler'in taleplerini karşılamayı reddederek, Almanya'yı harekete geçmeye “zorladığını” iddia etti. Bu revizyonist argüman, yalnızca tarihi yeniden yazmakla kalmıyor, aynı zamanda Rusya'nın Ukrayna'ya karşı modern saldırganlığını rasyonelleştirmeye de hizmet ediyor - hem Nazi Almanyası'nın hem de Sovyetler Birliği'nin savaş öncesi Polonya'ya karşı kullandığı bahanelerle çarpıcı bir şekilde benzerlik gösteriyor. Artan bir şekilde, Putin'in rejimi hem Sovyet totalitarizminden hem de Nazi retoriğinin unsurlarından ideolojik ilham alıyor. 2017'de, Rusya'daki marjinal çevreler, Ortodoks Hristiyanlık, komünizm ve faşizmi harmanlayan bir ideolojiyi tartışmaya başladılar. 2022'de Ukrayna'ya tam ölçekli işgalin ardından, bu kavram \"Rashizm\" olarak geniş çapta bilinir hale geldi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrayna'nın 2014 Onur Devrimi'nin ardından, ülke 8 Mayıs'ı İkinci Dünya Savaşı'nda hayatını kaybedenleri anma Günü olarak gözlemlemeye başladı. 9 Mayıs ise Zafer Günü olarak kaldı, ancak bu tarihler etrafındaki kamu söylemi evrildi. Farklı tarihsel anlamları hakkında kamuoyunu eğitmek için çabalar yapıldı ve 9 Mayıs'ın aynı zamanda Avrupa Günü olduğu vurgulandı. Bu, Ukrayna'nın Avrupa entegrasyonuna yönelik kaymasını ve Rusya'nın tarihsel anlatılarını reddetme niyetini açık bir şekilde gösteren bir işaretti.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Ortodoks Kilisesi ve </span></b><b><i><span>Russkiy mir</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kiev Metropoliti'nin 17. yüzyılın ikinci yarısında Moskova Patrikhanesi'ne geçici olarak tabi olması, önemli kanun ihlalleri ile gerçekleşti. Kiev Metropoliti Sylvestr, 1654'te Pereyaslav'da kurulan Kazak Hetmanı Bohdan Khmelnytsky ile Moskova Çarlığı arasındaki ittifaktan şüphe duyuyordu, çünkü bu durumun Kiev Metropoliti'nin özerkliğine tehdit oluşturduğunu öngörüyordu.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>20. yüzyıl boyunca, Ukraynalılar, Moskova'nın kontrolünden bağımsız bir Ukrayna Ortodoks Kilisesi'ni yeniden kurmak için tekrar tekrar çaba gösterdiler. Bu hareket, Sovyetler Birliği'nin son yıllarında ivme kazandı. 1990'da, Metropolit Mstyslav (Stepan Skrypnyk) Amerika Birleşik Devletleri'nden Ukrayna'ya döndü ve bir kilise konseyinde Kiev ve Tüm Rus-Ukrayna Patriği olarak seçildi. Bu an, Kiev ile Moskova arasında, yalnızca inananların dini bağlılığı için değil, aynı zamanda kilise mülkü ve mali kaynaklar üzerindeki kontrol için yoğun bir mücadelenin başlangıcını işaret etti. Her iki taraf da tarihsel tartışmalara katıldı ve zaman zaman gerçeklerin açıkça manipülasyonunu gerçekleştirdi. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bu anlaşmazlıkların sonucunda, Ukrayna'da \"Ortodoks Kilisesi\" adını taşıyan üç Ortodoks kurumu resmi olarak kaydedildi: Moskova Patrikhanesi ile birliğini sürdüren Ukrayna Ortodoks Kilisesi (UOC); Ukrayna Ortodoks Kilisesi - Kiev Patrikhanesi (UOC-KP); ve Ukrayna Otonom Ortodoks Kilisesi (UAOC).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ortodoks kanunlarına göre, UOC-KP ve UAOC, daha geniş Ortodoks dünyası tarafından kanonik olmayan olarak kabul edildi; bu durum, diğer yerel Ortodoks kiliseleri tarafından tanınmalarını engellemek için aktif olarak çalışan Rus Ortodoks Kilisesi (ROC) tarafından pekiştirildi. ROC, Ukrayna'nın dini alanındaki etkisini haklı çıkarmak için, ideolog Dugin ile birlikte, </span><i><span>Russkiy mir</span></i><span> (“Rus dünyası”) kavramını teşvik etti. Bu ideoloji, siyasi sınırların ötesinde, paylaşılan bir “Rus ruhsal ve kültürel alanı”nın var olduğunu ve bunun dini bir birlikle pekiştirildiğini savunur. Russkiy Mir Vakfı bile kuruldu ve Rusya'nın Ukrayna'ya karşı saldırganlığından önce, şubeleri ülkede başarılı bir şekilde faaliyet gösterdi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Kırım'ın tarihi, din ve tarihsel revizyonizmin Rusya'nın genişlemesini haklı çıkarmak için nasıl kullanıldığını daha da göstermektedir. 2014'te Rusya'nın Kırım'ı yasadışı ilhakı sırasında, hem Putin hem de Rus Ortodoks Kilisesi temsilcileri, Kırım'ın Rusya'ya ait olduğu iddialarını tekrar ettiler.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bu tarihsel manipülasyonun ana unsurlarından biri, Kievan Rus'un Hristiyanlaştırılması etrafında dönmektedir. 1988'den bu yana, Ukrayna, Kiev'de, özellikle Pochaina nehrinin (Dnipro'nun bir kolu) sularında gerçekleşen Rus'un Vaftizi'nin yıldönümünü kutlamaktadır. Ancak Moskova, Prens Volodymyr'in (Büyük Vladimir) kendisinin Chersonesus'ta (günümüzde Sevastopol, Kırım) vaftiz edildiğini vurgulayarak, Kiev'in tarihsel önceliğini sorgulamaya çalıştı; o zamanlar Bizans İmparatorluğu'na aitti. “Gerçek” Rus vaftizinin Kırım'da gerçekleştiği fikrini teşvik ederek, Moskova, yarımadanın sonraki ilhakı için ideolojik bir temel oluşturdu - Kırım'ı 2014'te Ukrayna'ya karşı Rus saldırganlığının ilk kurbanı haline getirdi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Patrik Kirill ve Kremlin'in güçlü muhalefetine rağmen, Ukrayna, kilise bağımsızlığı için mücadelesini başarıyla ilerletti. Aralık 2018'de, Kiev'deki St. Sophia Katedrali'nde tarihi bir Yerel Konsey toplandı ve üç Ortodoks Kilisesi'nin temsilcilerini bir araya getirdi. UOC (Moskova Patrikhanesi) hiyerarşisinin neredeyse tamamı etkinliği boykot ederken, iki metropolit - Simeon (Shostatskyi) ve Oleksandr (Drabynka) - katıldılar. UOC-KP ve UAOC tam olarak temsil edildi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Konseyde, Metropolit Epifaniy (Serhiy Dumenko), yeni birleşik Ukrayna Ortodoks Kilisesi'nin (OCU) başkanı olarak seçildi. 6 Ocak 2019'da İstanbul'da, Ekümenik Patrik Bartholomeus'tan Otonomi Tomosu'nu aldı ve bu, OCU'ya Moskova Patrikhanesi'nden bağımsızlık resmi olarak verdi. Ukrayna Ortodoks Kilisesi'nin uluslararası tanınmasını teşvik etme süreci devam ediyor, Rus Ortodoks Kilisesi ve siyasi destekçileri tarafından devam eden direnişe rağmen.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Kayıp tarihi yeniden keşfetmek</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukraynalılar kendi tarihlerini keşfetmeye ilk adımlarını attıkça, daha önce yasaklanmış konular ve figürler hakkında bir zenginlik ortaya çıkarmaya başladılar. Ukrayna, Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi ve \"İnfaz Edilen Rönesans\" yazarları gibi kendi yazarlarını yeniden keşfetti; Vasyl Stus'un eserleriyle birlikte. Harvard Üniversitesi'nde Ukrayna Araştırma Enstitüsü'nü kuran Omeljan Pritsak, Amerika Birleşik Devletleri'nden Ukrayna'ya döndü ve yanında Ukrayna tarihi üzerine on yıllık akademik çalışmayı getirdi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrayna'nın bağımsızlık ilanının ardından, Ukraynalı ve batılı tarihçiler arasında akademik araştırma alışverişi mümkün hale geldi. Bu, Ukrayna'nın tarih politikasını şekillendirmeye önemli ölçüde katkıda bulundu. Başlangıçta kaotik olan bu çaba, daha sonra daha yapılandırılmış ve kurumsallaşmış hale geldi. Akademisyenler, tarihçi Ivan Krypiakevych'in eserlerini sansürsüz olarak yayımlamaya; Mykhailo Hrushevskyi'nin on ciltlik </span><i><span>History of Ukraine-Rus’</span></i><span> eserini yeniden basmaya; ve Ukraynalı kökenli Kanadalı tarihçi Orest Subtelny'nin </span><i><span>Ukraine: A History</span></i><span> eserini çevirmeye ve yayımlamaya başladılar.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Turuncu Devrim'in ardından, Viktor Yuşçenko'nun başkanlığı döneminde, Ukrayna'nın tarih politikası ve hafıza politikaları şekillenmeye başladı. Ancak, toplumun büyük bir kısmı başkanın girişimlerini tam olarak kavrayamadı ve onun ekonomik kalkınmaya ve yaşam standartlarını iyileştirmeye odaklanmasını bekledi. Birçok vatandaş, başkanın gerçek yetkilerini belirten anayasayı okumak için zaman ayırmadı. Sonuç olarak, Yuşçenko, tarih politikasını Ukrayna'nın uluslararası stratejisinin anahtarı olarak önceliklendirdi.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Bu çabayı desteklemek için, Polonya'nın Ulusal Hatırlama Enstitüsü'nden esinlenerek, Ukrayna Ulusal Hafıza Enstitüsü kuruldu. Ancak, Ukrayna enstitüsünün gelişimi yavaş oldu ve ancak Onur Devrimi'nin ardından Volodymyr Viatrovych'in liderliğinde tam olarak faaliyete geçti. Önemine rağmen, enstitü kronik bir finansman eksikliği ile karşı karşıya kaldı. Rusya'nın Ukrayna'ya yönelik tam ölçekli işgali sonrasında, faaliyetleri neredeyse durma noktasına geldi, çünkü mevcut başkanı Anton Drobovych, cephede savaşmak için Ukrayna Silahlı Kuvvetleri'ne katıldı.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ukrayna'nın hafıza ve tarih politikasındaki boşlukları ele almak için, genç akademisyenler Açık Tarih Okulu adında bir girişim başlattılar. “Tarihsel cephe” olarak tanımlanan bu eğitim programı, Kraków'daki Jagiellonian Üniversitesi ve Varşova Üniversitesi'nden genç Polonyalı araştırmacılar tarafından desteklenmiş ve çeşitli Ukrayna şehirlerinde kamuya açık konferanslar düzenlemelerine yardımcı olmuştur.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Hafıza politikaları Kremlin için neden bu kadar önemlidir? Tarihsel olarak, Romanov hanedanı, Rus İmparatorluğu'nun kökenlerini ortaçağ Kievan Rus'u ve onun yöneticileri, Prens Volodymyr ve Prens Yaroslav ile ilişkilendirmek için her türlü yolu - meşru veya başka türlü - aradı. Ancak, Catherine II, imparatorluk genelindeki manastırlardan, özellikle Ukrayna topraklarındaki tüm eski kroniklerin St. Petersburg'a gönderilmesini emrettiğinde, akademisyenler Moskova'nın Rus ile bağlantısına dair sağlam bir tarihsel kanıt bulamadılar. Bu orijinal belgeler kaybolduktan sonra, yeni “kopyalar” gizemli bir şekilde ortaya çıktı ve şimdi Moskova, Vladimir ve Rus imparatorluk anlatılarıyla uyumlu diğer unsurlara atıflar içermekteydi. Ukrayna çevrimiçi alanında, Moskova'nın resmi olarak yalnızca 850 yaşında olduğu ve 1,500 yılı aşkın bir geçmişe sahip Kiev'i, aslında Rusya'nın orijinal vatanının bir parçası olduğuna ikna etmeye çalıştığına dair popüler bir şaka bulunmaktadır.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Oleksii Lionchuk </strong>bir tarihçi ve öğretmendir. Jagiellonian Üniversitesi'nde (Polonya) Tarih Enstitüsü'nden doktora derecesine sahiptir ve Rivne Devlet İnsani Bilimler Üniversitesi'nden (Ukrayna) tarih alanında yüksek lisans diploması almıştır. </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" }, key:"uk": { key:"value": string:"<span class=\"para\"><span>Після 1991 року українська історична політика протягом тривалого часу перебувала в ембріональному стані. Протягом першого десятиліття, незважаючи на незначну державну підтримку, діяльність обмежувалася зміною парадигми від радянського методу вивчення власної історії до підходу, зосередженого на Україні. Існувала дуже велика кількість тем, які протягом попередніх десятиліть, а навіть століть, російської окупації були навмисно приховані, спотворені та фальсифіковані. Як правило, зусилля та дослідження базувалися виключно на ентузіазмі дослідників і без стабільної державної підтримки. Як би важко це не було, Національна академія наук та її структурні підрозділи, включаючи інститути, присвячені історичним наукам, були збережені.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Російська історична політика базується на простому привласненні чужої історії, особливо коли йдеться про успішну історію сусіднього народу, держави чи особи. Іноді це суперечить очевидним фактам і здоровому глузду, але російська пропаганда вперто стверджує, що це все \"спільна спадщина\" – ми одна нація, тому ваш успіх – це наш. Таким чином, протягом тривалого періоду правління Володимира Путіна політика пам'яті Росії набула чітких інституційних форм. Проте основні завдання цих інститутів полягали не в підтримці наукових досліджень справжньої історії народів, які складають Російську Федерацію, а скоріше в боротьбі з історичними фактами, які не відповідають основній політичній лінії. Це можна побачити на сумній долі недержавної організації Меморіал, яка, незважаючи на всі труднощі, з якими вона стикалася, намагалася повідомити правду про злочини радянської партійної держави.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Хоча тут немає достатньо місця, щоб висвітлити всі аспекти політики пам'яті обох держав, будуть розглянуті ключові питання, включаючи вшанування Голодомору; Другої світової війни; Православної церкви; та ідеології </span><i><span>Русскій мир</span></i><span> (російський світ).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Голодомор та його наслідки</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Я почну з одного цікавого випадку, про який мені розповів друг з Харкова. У його друга є сім'я, чоловік і дочка. Вони щасливі, але коли вона бачить свою дочку, у неї виникає дивне бажання вбити її. В результаті ця жінка почала відвідувати психологів за допомогою. Врешті-решт з'ясувалося, що під час Голодомору 1932-33 років, щоб вижити, бабуся цієї жінки вбила і зварила свою власну дитину і врятувала решту своєї родини від неминучої смерті через цей жахливий вчинок. Вчені стверджують, що це постгеноцидна травма, яка може проявлятися через покоління, як у наведеному вище випадку.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Старше покоління, яке дивом пережило ті жахливі часи та злочини сталінізму, назавжди їх запам'ятало і ніколи не відчувало добрих почуттів до минулого. У офіційних радянських підручниках немає згадки про Голодомор 1932-33 років у радянській Україні. Це здивувало літніх людей, оскільки вони пам'ятали правду. Вони згадували про це і мовчали, адже це був єдиний спосіб уникнути переслідувань з боку радянської влади. Більше того, коли загроза голоду знову з'явилася, після Другої світової війни в 1946-47 роках, жителі з Дніпра масово втекли на захід України, де ще не було колгоспів. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Нова війна Росії проти України, яка триває вже 11 років, також має продовольчий вимір. Незважаючи на своє жахливе постгеноцидне спадок, Україна протягом усіх років своєї незалежності збільшила та відновила свої сільськогосподарські землі, на яких вирощувала зерно не лише для власних потреб, але й для експорту. Після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році російські війська почали масово експортувати захоплене зерно та продавати його як своє в країни так званого Глобального Півдня. Водночас вони погрожували утримати продовольчий експорт, що могло б створити голод в інших частинах світу. Це був цинічний крок, оскільки попередній злочин проти українців як нації не був покараний міжнародною спільнотою. Москва зухвало заперечувала це в 20 столітті, так само як і робить це зараз.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Злочин Голодомору був виявлений завдяки вивченню цієї жахливої сторінки української історії. Дослідження почалися в 1980-х роках у Сполучених Штатах і Канаді через українську діаспору. В результаті Палата представників США створила відповідну слідчу комісію. Померлий американський історик Джеймс Мейс і його британський колега Роберт Конквест почали активно займатися цим питанням (книга Конквеста </span><i><span>Harvest of Sorrow</span></i><span> була опублікована в 1986 році і стала доступною в Україні лише в середині 1990-х). Роботи істориків потрясли світ. Пізніше, наприкінці горбачовської </span><i><span>перебудови</span></i><span>, результати досліджень українських академіків, зокрема професора Станіслава Кульчицького, почали з'являтися. Найновіші дослідження з цього питання належать японському досліднику Гіоракі Куромії та американсько-британському досліднику Енн Епплбаум. Незважаючи на всі документальні докази та висновки демографів і звіти західних журналістів того часу, російське керівництво та його п'ята колона в Україні – у вигляді Партії регіонів, комуністів та інших політичних і громадських організацій – продовжують заперечувати факт, що на території Української РСР відбувся штучний голод. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ця політика заперечення стала ще агресивнішою після приходу Володимира Путіна до влади в Росії. Заперечення цієї історії посилилося після перемоги опозиційного кандидата Віктора Ющенка на українських президентських виборах 2005 року. Звичайно, це сталося після Помаранчевої революції. Ющенко, якого Путін зневажав, був безпосередньо залучений до просування міжнародного визнання Голодомору як геноциду української нації, що ще більше роздратувало Кремль.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Друга світова війна – два погляди, дві пам'яті</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Після розпаду Радянського Союзу в Росії зросла ностальгія за минулою величчю та міжнародною повагою. Бурхливі 1990-ті, особливо в перші роки, були відзначені хаосом по всьому пострадянському простору. Стабільність, до якої більшість людей у колишніх радянських республіках звикли, була в дефіциті. Російські громадяни, зокрема, гостро відчували цю нестабільність, оскільки втратили свій домінуючий геополітичний статус. Їхній президент, Борис Єльцин, здався слабким, особливо на міжнародній арені, викликаючи відчуття національного приниження, а не гордості. Більше того, критична позиція Єльцина щодо радянського минулого, підкреслюючи репресії та бідність, лише поглибила таке невдоволення, особливо оскільки економічні труднощі не зникли в пострадянській Росії.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>На фоні цієї невизначеності один історичний наратив залишався недоторканим: міф про радянсько-німецьку війну 1941-45 років (в Росії відому як Велика Вітчизняна війна). Після того, як Володимир Путін став президентом, державний підхід до історичної пам'яті змінився. Образ Сталіна поступово пройшов реабілітацію – його зображали як \"ефективного менеджера\", чиї жорстокі політики, хоча й визнані, виправдовувалися в ім'я великої мети побудови супердержави. Знову ж таки, як і в кінці епохи Брежнєва, 9 травня, день, що вшановує радянську перемогу над нацистською Німеччиною, набув майже святого значення. Великі військові паради на Червоній площі стали способом демонстрації військової потужності Росії як законного спадкоємця спадщини Радянського Союзу.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Водночас перші роки Другої світової війни (1939-1941) та суперечливий пакт Молотова-Ріббентропа – включаючи його таємні протоколи – були переосмислені російською пропагандою та прокремлівськими істориками, такими як Олександр Дугін. Вони стверджували, що пакт був необхідним заходом для захисту Радянського Союзу від західної агресії. Цей наратив допоміг підкреслити виключно радянську перемогу над нацистською Німеччиною, зменшуючи внесок союзників в антигітлерівську коаліцію.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>До 2010 року, будучи прем'єр-міністром, Путін зміцнив цей ревізіоністський наратив, стверджуючи в телевізійній промові, що Червона армія перемогла б нацистську Німеччину навіть без участі українців. Це була ще одна спроба вселити в росіян віру в ексклюзивну роль їхньої нації у перемозі. Путін також намагався реабілітувати спадщину Сталіна, посилаючись на його відомий тост після війни на \"велику російську націю\". Тим часом російська пропаганда неодноразово звинувачувала Україну в співпраці з нацистами – іноді наводячи реальні випадки, але часто вигадуючи або перебільшуючи їх. Особлива увага приділялася націоналістичним рухам, таким як ті, що очолювали Степан Бандера та Андрій Мельник, при цьому зручно ігноруючи існування Російської визвольної армії (РВА), очолюваної колишнім радянським генералом Андрієм Власовим. Також це стосувалося численних інших проросійських парамілітарних формувань, включаючи козацькі формування.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Щоб виправдати спільне вторгнення Радянського Союзу до Польщі з нацистською Німеччиною у вересні 1939 року, Путін нещодавно стверджував, що Польща спровокувала агресію Гітлера, відмовившись виконати його вимоги, тим самим \"змушуючи\" Німеччину діяти. Цей ревізіоністський аргумент слугує не лише для переписування історії, але й для раціоналізації сучасної агресії Росії проти України – використовуючи приводи, які вражаюче нагадують ті, що використовувалися як нацистською Німеччиною, так і Радянським Союзом проти Польщі між війнами. Все більше режим Путіна черпає ідеологічне натхнення як з радянського тоталітаризму, так і з елементів нацистської риторики. Ще в 2017 році маргінальні кола в Росії почали обговорювати ідеологію, що поєднує православне християнство, комунізм і фашизм. Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році ця концепція стала широко відомою як \"рашизм\".</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Після Революції Гідності 2014 року Україна почала відзначати 8 травня як День пам'яті тих, хто загинув у Другій світовій війні. 9 травня залишився Днем Перемоги, але суспільний дискурс навколо цих дат еволюціонував. Було зроблено зусилля, щоб навчити громадськість про їх різні історичні значення, підкреслюючи, що 9 травня також є Днем Європи. Це був чіткий сигнал про зміщення України до європейської інтеграції та відмову від російських історичних наративів.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span> </span><b><span>Православна церква та </span></b><b><i><span>Русскій мир</span></i></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Варто нагадати, що тимчасове підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату в другій половині 17 століття відбулося з істотними порушеннями канонічного права. Київський митрополит Сильвестр був скептично налаштований щодо союзу між гетьманом Козаків Богданом Хмельницьким та Московським царством, укладеного в 1654 році в Переяславі, оскільки він передбачав небезпеки, які це становило для автономії Київської митрополії.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Протягом 20 століття українці неодноразово намагалися відновити незалежну українську православну церкву, вільну від контролю Москви. Цей рух набрав обертів в останні роки Радянського Союзу. У 1990 році митрополит Мстислав (Степан Скрипник) повернувся в Україну зі Сполучених Штатів і був обраний патріархом Київським і всієї Русі-України на церковному соборі. Цей момент ознаменував початок інтенсивної боротьби між Києвом і Москвою – не лише за релігійну лояльність віруючих, але й за контроль над церковною власністю та фінансовими ресурсами. Обидві сторони брали участь в історичних дебатах і, іноді, в явній маніпуляції фактами. </span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>В результаті цих суперечок в Україні було офіційно зареєстровано три православні інституції, кожна з яких містила в назві \"Православна церква\": Українська православна церква (УПЦ) – яка залишалася в єдності з Московським патріархатом; Українська православна церква – Київський патріархат (УПЦ-КП); та Українська автокефальна православна церква (УАПЦ).</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Згідно з православним канонічним правом, УПЦ-КП та УАПЦ вважалися неконанічними в більш широкому православному світі, статус, який підкріплювався Російською православною церквою (РПЦ), яка активно працювала, щоб запобігти їх визнанню іншими місцевими православними церквами. Щоб виправдати свій вплив на релігійну сферу України, РПЦ, разом з ідеологом Дугіним, просувала концепцію </span><i><span>Русскій мир</span></i><span> (\"російський світ\"). Ця ідеологія стверджує, що незважаючи на політичні кордони, існує спільний \"російський духовний і культурний простір\", який підкріплюється релігійною єдністю. Навіть було створено Фонд Руського миру, і до агресії Росії проти України його філії успішно працювали в країні.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Історія Криму ще раз ілюструє, як релігія та історичний ревізіонізм використовувалися для виправдання експансіонізму Росії. Під час незаконної анексії Криму Росією в 2014 році як Путін, так і представники Російської православної церкви повторювали псевдоісторичні твердження про нібито історичну приналежність Криму до Росії.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Ключовим елементом цієї історичної маніпуляції є християнізація Київської Русі. З 1988 року Україна святкує річницю Хрещення Русі, яке відбулося в Києві, зокрема у водах річки Пochaina (притока Дніпра). Однак Москва намагалася оскаржити історичну первинність Києва, підкреслюючи, що князь Володимир (Володимир Великий) сам був охрещений у Херсонесі (сучасний Севастополь, Крим), який на той час належав Візантійській імперії. Просуваючи ідею, що \"справжнє\" хрещення Русі відбулося в Криму, а не в Києві, Москва заклала ідеологічну основу для своєї подальшої анексії півострова – зробивши Крим першою жертвою російської агресії проти України в 2014 році.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Незважаючи на сильний опір патріарха Кирила та Кремля, Україна успішно просунулася у своїй боротьбі за церковну незалежність. У грудні 2018 року в Києві в соборі Святій Софії відбувся історичний Помісний собор, на якому зібралися представники трьох православних церков. Хоча майже всі ієрархи УПЦ (Московського патріархату) бойкотували захід, двоє митрополитів – Симеон (Шостацький) та Олександр (Драбинка) – взяли участь. УПЦ-КП та УАПЦ були повністю представлені.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>На соборі митрополит Епіфаній (Сергій Думенко) був обраний предстоятелем новооб'єднаної Православної церкви України (ПЦУ). 6 січня 2019 року в Стамбулі він отримав Томос про автокефалію від Вселенського патріарха Варфоломія, офіційно надаючи ПЦУ незалежність від Московського патріархату. Процес просування міжнародного визнання Православної церкви України триває, незважаючи на постійний опір з боку Російської православної церкви та її політичних прихильників.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><b><span>Відкриття втрачених історій</span></b><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Коли українці почали свої перші кроки в дослідженні власної історії, вони почали відкривати багатство раніше заборонених тем і постатей. Україна знову відкрила своїх письменників, таких як Улас Самчук, Іван Багряний та автори \"Виконаного Відродження\", разом з творами Василя Стуса. Омелян Пріцак, який заснував Український дослідницький інститут у Гарвардському університеті, повернувся в Україну зі Сполучених Штатів і привіз з собою десятиліття наукових досліджень з української історії.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Після проголошення незалежності України обмін академічними дослідженнями між українськими та західними істориками став можливим. Це значно сприяло формуванню історичної політики України. Хоча спочатку це було хаотично, згодом ця діяльність стала більш структурованою та інституціоналізованою. Вчені почали публікувати роботи історика Івана Крип'якевича без цензури; перевидавати десяти томник Михайла Грушевського </span><i><span>Історія України-Руси</span></i><span>; та перекладати і публікувати </span><i><span>Україна: Історія</span></i><span> канадського історика українського походження Ореста Субтельного.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Після Помаранчевої революції, під час президентства Віктора Ющенка, історична політика України та політика пам'яті почали формуватися. Однак більшість суспільства не повністю усвідомлювала ініціативи президента, очікуючи, що він зосередиться на економічному розвитку та покращенні рівня життя. Багато громадян не приділяли часу для читання конституції, яка окреслює реальні повноваження президента. В результаті Ющенко пріоритетизував історичну політику як ключовий аспект міжнародної стратегії України.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Щоб підтримати цей зусилля, був створений Український інститут національної пам'яті, який був змодельований за прикладом Польського інституту національної пам'яті. Однак розвиток українського інституту був повільним, і він став повністю функціональним лише після Революції Гідності під керівництвом Володимира В'ятровича. Незважаючи на його важливість, інститут стикається з хронічним недофінансуванням. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну його діяльність майже зупинилася, оскільки його нинішній голова, Антон Дробович, приєднався до Збройних сил України, щоб боротися на передовій.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Щоб заповнити прогалини в пам'яті та історичній політиці України, молоді науковці запустили ініціативу під назвою Відкрита школа історії. Ця освітня програма, описана як \"історичний фронт\", отримала підтримку молодих польських дослідників з Ягеллонського університету в Кракові та Варшавського університету, які допомогли організувати публічні лекції в різних українських містах.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span>Чому політика пам'яті так важлива для Кремля? Історично династія Романових шукала всі можливі засоби – легітимні чи інші – щоб пов'язати походження Російської імперії з середньовічною Київською Руссю та її правителями, такими як князь Володимир та князь Ярослав. Однак, коли Катерина II наказала, щоб усі давні хроніки з монастирів по всій імперії, особливо з українських земель, були відправлені до Санкт-Петербурга, вчені не знайшли жодних переконливих історичних доказів зв'язку Москви з Руссю. Після того, як ці оригінальні документи зникли, нові \"копії\" хронік таємничим чином з'явилися, тепер з посиланнями на Москву, Володимира та інші елементи, які зручно узгоджувалися з російськими імперськими наративами. В українському онлайн-просторі існує популярний жарт, що Москва, офіційно лише 850 років, безнадійно намагається переконати Київ, місто з понад 1500-річною історією, що насправді є частиною первісної батьківщини Росії.</span><span> </span></span>\n<span class=\"para\"><span><strong>Олексій Ліончук </strong>історик і викладач. Він має ступінь доктора філософії в Інституті історії Ягеллонського університету (Польща) та закінчив магістратуру з історії Рівненського державного гуманітарного університету (Україна). </span><span> </span></span>", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18" } }, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"pubDate": string:"2025-02-28T10:54:53", key:"contentUrl": { key:"en": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromContentUrl": boolean:true, key:"firstLanguage": boolean:true }, key:"bg": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"cs": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"de": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"el": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"es": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"fi": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"fr": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"hr": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"hu": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"it": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"nl": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"pl": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"pt": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"ro": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"ru": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"sk": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"sr": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"sv": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"tr": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" }, key:"uk": { key:"value": string:"https://neweasterneurope.eu/?post_type=post&p=38784", key:"fromLang": string:"en" } }, key:"languageDetails": { key:"OriginalLangauges": number:1, key:"ContentItemLangauges": number:1, key:"ContentItemTranslations": number:21 }, key:"originalLanguages": { key:"language_codes": [ string:"en" ] }, key:"revision": { key:"dateModified": string:"2025-02-28T09:55:03.91", key:"__typename": string:"Revision" }, key:"mediaAssets": { key:"nodes": [ { key:"uid": string:"eayxtbtirqqoqrym2gcng4aw4k4", key:"mediaType": string:"image", key:"title": { key:"en": { key:"value": string:"Fragment,Of,Memorial,To,The,Victims,Of,The,Holodomor,,Dedicated" } }, key:"duration": null:null, key:"files": { key:"nodes": [ { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-300x200.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-1024x683.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-150x150.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-768x512.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-1024x492.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-1024x660.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-1024x900.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-180x180.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-300x300.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-600x600.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-600x400.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" }, { key:"contentUrl": string:"https://neweasterneurope.eu/wp-content/uploads/2025/02/Lionchuk-100x100.jpg", key:"mimeType": string:"image/jpeg", key:"__typename": string:"File" } ], key:"__typename": string:"MediaAssetFilesByFileToMediaAssetBAndAManyToManyConnection" }, key:"__typename": string:"MediaAsset" } ], key:"__typename": string:"ContentItemMediaAssetsByContentItemToMediaAssetAAndBManyToManyConnection" }, key:"contentItemTranslations": { key:"nodes": [ { key:"title": string:"Politiche della memoria in Ucraina e Russia come componente della guerra moderna", key:"uid": string:"029b123a-fca1-42e0-9f76-fcd71c088328", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Dopo il 1991, le politiche storiche ucraine sono state a lungo in uno stato embrionale. Durante il primo decennio, nonostante il poco supporto statale, le attività si sono limitate a un cambiamento di paradigma lontano dal metodo sovietico di studiare la propria storia a un approccio incentrato sull'Ucraina. C'era un numero molto elevato di argomenti che nei decenni precedenti, e persino nei secoli, di occupazione russa erano stati deliberatamente nascosti, distorti e falsificati. Di norma, gli sforzi e la ricerca si basavano esclusivamente sull'entusiasmo dei ricercatori e senza un supporto statale stabile. Per quanto difficile fosse, l'Accademia Nazionale delle Scienze e le sue unità strutturali, compresi gli istituti dedicati alle scienze storiche, sono state preservate.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Le politiche storiche russe si basano sulla semplice appropriazione della storia di qualcun altro, specialmente quando si tratta di una storia di successo di un popolo, stato o persona vicina. A volte questo contraddice fatti evidenti e il buon senso, ma la propaganda russa sostiene ostinatamente che tutto ciò è un \"patrimonio comune\" – siamo una nazione e quindi il tuo successo è il nostro. Così, nel lungo periodo del governo di Vladimir Putin, la politica della memoria della Russia ha acquisito forme istituzionali chiare. Tuttavia, i compiti principali di queste istituzioni non erano sostenere la ricerca scientifica sulla vera storia delle nazioni che compongono la Federazione Russa, ma piuttosto la battaglia contro i fatti storici che non corrispondono alla linea politica principale. Questo può essere visto nel triste destino dell'organizzazione non governativa Memorial, che nonostante tutte le difficoltà affrontate, ha tentato di riportare la verità sui crimini del partito-stato sovietico.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Sebbene non ci sia abbastanza spazio qui per evidenziare tutti gli aspetti delle politiche della memoria di entrambi gli stati, verranno esaminati temi chiave, tra cui la commemorazione del Holodomor; la Seconda Guerra Mondiale; la Chiesa Ortodossa; e l'ideologia del </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (mondo russo).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor e le sue conseguenze</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Inizierò con un caso interessante di cui mi ha parlato un amico di Kharkiv. Il suo amico ha una famiglia, un marito e una figlia. Sono felici, ma quando lei vede sua figlia, ha un desiderio strano di ucciderla. Di conseguenza, questa signora ha iniziato a visitare psicologi per ricevere aiuto. Alla fine, è emerso che durante la carestia del Holodomor del 1932-33, per sopravvivere, la nonna di questa donna ha ucciso e bollito il proprio bambino e ha salvato il resto della sua famiglia da una morte imminente attraverso questo terribile atto. Gli scienziati affermano che questo è un trauma post-genocidio, che può apparire attraverso le generazioni, come nel caso sopra.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La generazione più anziana, che è miracolosamente sopravvissuta a quei tempi terribili e ai crimini dello stalinismo, li ha ricordati per sempre e non ha mai avuto buoni sentimenti riguardo al passato. Nei libri di testo sovietici ufficiali non c'è menzione del Holodomor del 1932-33 nell'Ucraina sovietica. Questo ha sorpreso le persone anziane perché ricordavano la verità. La ricordavano e rimanevano in silenzio, perché era l'unico modo per evitare persecuzioni da parte del governo sovietico. Inoltre, quando la minaccia della fame è riapparsa, dopo la Seconda Guerra Mondiale nel 1946-47, i residenti di Dnipro sono fuggiti in massa verso l'Ucraina occidentale, dove non c'erano ancora fattorie collettive.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La nuova guerra della Russia contro l'Ucraina, che dura da 11 anni, ha anche una dimensione alimentare. Nonostante il suo terribile patrimonio post-genocidio, l'Ucraina durante tutti gli anni della sua indipendenza ha aumentato e ripristinato le sue terre agricole, su cui ha coltivato cereali non solo per i propri bisogni ma anche per le esportazioni. Dopo l'inizio dell'invasione su larga scala nel 2022, le truppe russe hanno iniziato a esportare massicciamente i cereali catturati e a venderli come propri ai paesi del cosiddetto Sud Globale. Allo stesso tempo, minacciavano di trattenere le esportazioni alimentari, il che avrebbe potuto creare una carestia in altre parti del mondo. Questo è stato un passo cinico, poiché il crimine precedente contro gli ucraini come nazione non è stato punito dalla comunità internazionale. Mosca ha negato spudoratamente questo nel XX secolo, proprio come fa ora.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Il crimine del Holodomor è stato rivelato grazie allo studio di questa terribile pagina della storia ucraina. La ricerca è iniziata negli anni '80 negli Stati Uniti e in Canada tramite la diaspora ucraina. Di conseguenza, la Camera dei Rappresentanti degli Stati Uniti ha creato un'apposita commissione d'inchiesta. Il compianto storico americano James Mace e il suo collega britannico Robert Conquest hanno iniziato a occuparsi attivamente di questa questione (il libro di Conquest </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> è stato pubblicato nel 1986 ed è stato reso disponibile in Ucraina solo a metà degli anni '90). Le opere degli storici hanno lasciato il mondo sconvolto. Più tardi, alla fine della </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\"> di Gorbaciov, i risultati della ricerca degli accademici ucraini, in particolare del professor Stanislav Kulchytskyi, hanno iniziato a emergere. Le ricerche più recenti su questo tema appartengono al ricercatore giapponese Gioraki Kuromiya e alla ricercatrice americano-britannica Anne Applebaum. Nonostante tutte le prove documentali e le conclusioni dei demografi e i rapporti dei giornalisti occidentali di quel periodo, la leadership russa e la sua quinta colonna in Ucraina – sotto forma del Partito delle Regioni, dei Comunisti e di altre organizzazioni politiche e pubbliche – continuano a negare il fatto che si sia verificata una carestia artificiale sul territorio della SSR ucraina.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Questa politica di negazione è diventata ancora più aggressiva dopo che Vladimir Putin è salito al potere in Russia. L'obiezione a questa storia si è intensificata dopo la vittoria del candidato dell'opposizione Viktor Yushchenko nelle elezioni presidenziali ucraine del 2005. Naturalmente, ciò è avvenuto dopo la Rivoluzione Arancione. Yushchenko, che Putin disprezzava, è stato direttamente coinvolto nella promozione del riconoscimento internazionale del Holodomor come genocidio contro la nazione ucraina, il che ha infastidito ulteriormente il Cremlino.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Seconda Guerra Mondiale – due visioni, due memorie</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dopo il crollo dell'Unione Sovietica, la nostalgia per la grandezza passata e il rispetto internazionale è cresciuta in Russia. I turbolenti anni '90, specialmente nei primi anni, sono stati caratterizzati da caos in tutto lo spazio post-sovietico. La stabilità, qualcosa a cui la maggior parte delle persone nelle ex repubbliche sovietiche era abituata, era scarsa. I cittadini russi, in particolare, hanno avvertito acutamente questa instabilità, poiché hanno perso il loro status geopolitico dominante. Il loro presidente, Boris Eltsin, appariva debole, specialmente sulla scena internazionale, evocando un senso di umiliazione nazionale piuttosto che di orgoglio. Inoltre, la posizione critica di Eltsin sul passato sovietico, evidenziando repressione e povertà, ha solo approfondito tale malcontento, soprattutto poiché le difficoltà economiche non erano scomparse nella Russia post-sovietica.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">In mezzo a questa incertezza, una narrazione storica è rimasta intoccabile: il mito che circonda la guerra sovietico-tedesca del 1941-45 (nota in Russia come la Grande Guerra Patriottica). Dopo che Vladimir Putin è diventato presidente, l'approccio dello stato alla memoria storica è cambiato. L'immagine di Stalin ha gradualmente subito una riabilitazione – ritratto come un \"manager efficace\" le cui politiche brutali, pur riconosciute, erano giustificate nella ricerca del grande obiettivo di costruire una superpotenza. Ancora una volta, come alla fine dell'era Brezhnev, il 9 maggio, il giorno che commemora la vittoria sovietica sulla Germania nazista, ha assunto un significato quasi sacro. Grandi parate militari in Piazza Rossa sono diventate un modo per mostrare la potenza militare della Russia come legittima erede dell'eredità dell'Unione Sovietica.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Allo stesso tempo, i primi anni della Seconda Guerra Mondiale (1939-1941) e il controverso Patto Molotov-Ribbentrop – comprese le sue protocolli segreti – sono stati reinterpretati dalla propaganda russa e dagli storici pro-Cremlino come Aleksandr Dugin. Hanno sostenuto che il patto fosse una misura necessaria per proteggere l'Unione Sovietica dall'aggressione occidentale. Questa narrazione ha contribuito a alimentare un'enfasi crescente puramente sulla vittoria sovietica sulla Germania nazista, minimizzando i contributi degli Alleati nella coalizione anti-Hitler.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nel 2010, allora come primo ministro, Putin ha rafforzato questa narrazione revisionista, affermando in un discorso televisivo che l'Armata Rossa avrebbe sconfitto la Germania nazista anche senza la partecipazione ucraina. Questo è stato un ulteriore tentativo di instillare nei russi la convinzione nel ruolo esclusivo della loro nazione nella vittoria. Putin ha anche cercato di riabilitare l'eredità di Stalin facendo riferimento al suo famoso brindisi post-bellico alla \"grande nazione russa\". Nel frattempo, la propaganda russa accusava ripetutamente l'Ucraina di collaborazione con i nazisti – a volte citando casi reali, ma spesso fabbricandoli o esagerandoli. Particolare attenzione è stata posta sui movimenti nazionalisti come quelli guidati da Stepan Bandera e Andriy Melnyk, mentre convenientemente si ometteva l'esistenza dell'Esercito di Liberazione Russo (RLA), guidato dall'ex generale sovietico Andrei Vlasov. Questo è stato anche il caso riguardo a numerose altre unità paramilitari russe pro-naziste, comprese le formazioni cosacche.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Per giustificare l'invasione congiunta dell'Unione Sovietica della Polonia con la Germania nazista nel settembre 1939, Putin ha recentemente affermato che la Polonia aveva provocato l'aggressione di Hitler rifiutando di soddisfare le sue richieste, costringendo così la Germania ad agire. Questo argomento revisionista serve non solo a riscrivere la storia, ma anche a razionalizzare l'aggressione moderna della Russia contro l'Ucraina – utilizzando pretesti sorprendentemente simili a quelli impiegati sia dalla Germania nazista che dall'Unione Sovietica contro la Polonia tra le due guerre. Sempre più, il regime di Putin trae ispirazione ideologica sia dal totalitarismo sovietico che da elementi della retorica nazista. Già nel 2017, circoli marginali in Russia hanno iniziato a discutere un'ideologia che mescola cristianesimo ortodosso, comunismo e fascismo. Dopo l'invasione su larga scala dell'Ucraina nel 2022, questo concetto è diventato ampiamente noto come \"Rashismo\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dopo la Rivoluzione della Dignità del 2014, l'Ucraina ha iniziato a osservare l'8 maggio come Giorno della Memoria per coloro che sono periti nella Seconda Guerra Mondiale. Il 9 maggio è rimasto il Giorno della Vittoria, ma il discorso pubblico attorno a queste date è evoluto. Sono stati fatti sforzi per educare il pubblico sui loro significati storici differenti, sottolineando che il 9 maggio è anche il Giorno dell'Europa. Questo è stato un chiaro segnale del cambiamento dell'Ucraina verso l'integrazione europea e un rifiuto delle narrazioni storiche russe.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Chiesa Ortodossa e </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vale la pena ricordare che la subordinazione temporanea della Metropolia di Kyiv al Patriarcato di Mosca nella seconda metà del XVII secolo è avvenuta con significative violazioni del diritto canonico. Il Metropolita di Kyiv Sylvestr era scettico riguardo all'alleanza tra il Ghetman cosacco Bohdan Khmelnytsky e il Tsardom di Mosca, formata nel 1654 a Pereyaslav, poiché prevedeva i pericoli che ciò comportava per l'autonomia della Metropolia di Kyiv.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nel corso del XX secolo, gli ucraini hanno fatto ripetuti sforzi per ripristinare una Chiesa Ortodossa ucraina indipendente dal controllo di Mosca. Questo movimento ha guadagnato slancio negli ultimi anni dell'Unione Sovietica. Nel 1990, il Metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) è tornato in Ucraina dagli Stati Uniti ed è stato eletto Patriarca di Kyiv e di tutta Rus-Ucraina in un concilio ecclesiastico. Questo momento ha segnato l'inizio di una intensa lotta tra Kyiv e Mosca – non solo per l'alleanza religiosa dei credenti, ma anche per il controllo sui beni ecclesiastici e le risorse finanziarie. Entrambi i lati si sono impegnati in dibattiti storici e, a volte, nella manipolazione sfacciata dei fatti.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A seguito di queste dispute, tre istituzioni ortodosse sono state ufficialmente registrate in Ucraina, ciascuna incorporando il nome \"Chiesa Ortodossa\": la Chiesa Ortodossa Ucraina (UOC) – che è rimasta in unità con il Patriarcato di Mosca; la Chiesa Ortodossa Ucraina – Patriarcato di Kyiv (UOC-KP); e la Chiesa Ortodossa Autocefala Ucraina (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Secondo il diritto canonico ortodosso, l'UOC-KP e l'UAOC erano considerate non canoniche dal più ampio mondo ortodosso, uno status rafforzato dalla Chiesa Ortodossa Russa (ROC), che ha lavorato attivamente per prevenire il loro riconoscimento da parte di altre chiese ortodosse locali. Per giustificare la sua influenza sulla sfera religiosa dell'Ucraina, la ROC, insieme all'ideologo Dugin, ha promosso il concetto di </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“mondo russo”). Questa ideologia afferma che, nonostante i confini politici, esiste uno \"spazio spirituale e culturale russo\" condiviso, che è rafforzato dall'unità religiosa. È stata persino fondata la Fondazione Russkiy Mir e prima dell'aggressione della Russia contro l'Ucraina, le sue filiali operavano con successo all'interno del paese.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La storia della Crimea illustra ulteriormente come la religione e il revisionismo storico siano stati utilizzati per giustificare l'espansionismo della Russia. Durante l'annessione illegale della Crimea da parte della Russia nel 2014, sia Putin che i rappresentanti della Chiesa Ortodossa Russa hanno ripetuto affermazioni pseudo-storiche riguardo al presunto legame storico della Crimea con la Russia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Un elemento chiave di questa manipolazione storica ruota attorno alla cristianizzazione della Rus' di Kyiv. Dal 1988, l'Ucraina celebra l'anniversario del Battesimo della Rus', avvenuto a Kyiv, specificamente nelle acque del fiume Pochaina (un affluente del Dnipro). Tuttavia, Mosca ha cercato di sfidare la primazia storica di Kyiv sottolineando che il principe Volodymyr (Vladimir il Grande) stesso fu battezzato a Chersoneso (l'attuale Sebastopoli, Crimea), che all'epoca apparteneva all'Impero Bizantino. Promuovendo l'idea che il \"vero\" battesimo della Rus' sia avvenuto in Crimea piuttosto che a Kyiv, Mosca ha posto una base ideologica per la sua successiva annessione della penisola – rendendo la Crimea la prima vittima dell'aggressione russa contro l'Ucraina nel 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nonostante la forte opposizione del Patriarca Kirill e del Cremlino, l'Ucraina ha avanzato con successo la sua spinta per l'indipendenza ecclesiastica. Nel dicembre 2018, è stato convocato un storico Concilio Locale presso la Cattedrale di Santa Sofia a Kyiv, riunendo rappresentanti di tre Chiese Ortodosse. Sebbene quasi tutti gli ierarchi dell'UOC (Patriarcato di Mosca) abbiano boicottato l'evento, due metropoliti – Simeon (Shostatskyi) e Oleksandr (Drabynka) – hanno partecipato. L'UOC-KP e l'UAOC erano pienamente rappresentate.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Al concilio, il Metropolita Epiphaniy (Serhiy Dumenko) è stato eletto come primate della nuova Chiesa Ortodossa unificata dell'Ucraina (OCU). Il 6 gennaio 2019, a Istanbul, ha ricevuto il Tomos di Autocefalia dal Patriarca Ecumenico Bartolomeo, concedendo ufficialmente all'OCU l'indipendenza dal Patriarcato di Mosca. Il processo di promozione del riconoscimento internazionale della Chiesa Ortodossa dell'Ucraina continua, nonostante la resistenza continua da parte della Chiesa Ortodossa Russa e dei suoi sostenitori politici.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Riscoprire la storia perduta</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Mentre gli ucraini compivano i loro primi passi nell'esplorare la propria storia, hanno iniziato a scoprire una ricchezza di argomenti e figure precedentemente vietati. L'Ucraina ha riscoperto i propri scrittori, come Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi e gli autori del \"Rinascimento Eseguito\", insieme alle opere di Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, che aveva fondato l'Istituto di Ricerca Ucraina presso l'Università di Harvard, è tornato in Ucraina dagli Stati Uniti e ha portato con sé decenni di studi sulla storia ucraina.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dopo la dichiarazione di indipendenza dell'Ucraina, lo scambio di ricerche accademiche tra storici ucraini e occidentali è diventato possibile. Questo ha contribuito significativamente a plasmare la politica storica dell'Ucraina. Sebbene inizialmente caotico, questo sforzo è poi diventato più strutturato e istituzionalizzato. Gli studiosi hanno iniziato a pubblicare le opere dello storico Ivan Krypiakevych senza censura; a ristampare i dieci volumi di </span><i><span data-contrast=\"auto\">Storia dell'Ucraina-Rus'</span></i><span data-contrast=\"auto\"> di Mykhailo Hrushevskyi; e a tradurre e pubblicare </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ucraina: una storia</span></i><span data-contrast=\"auto\"> dello storico canadese di origine ucraina Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dopo la Rivoluzione Arancione, durante la presidenza di Viktor Yushchenko, la politica storica e le politiche della memoria dell'Ucraina hanno iniziato a prendere forma. Tuttavia, gran parte della società non ha compreso appieno le iniziative del presidente, aspettandosi che si concentrasse invece sullo sviluppo economico e sul miglioramento degli standard di vita. Molti cittadini non hanno preso il tempo per leggere la costituzione, che delinea i poteri effettivi del presidente. Di conseguenza, Yushchenko ha dato priorità alla politica storica come aspetto chiave della strategia internazionale dell'Ucraina.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Per sostenere questo sforzo, è stato istituito l'Istituto Ucraino della Memoria Nazionale, che è stato modellato sull'Istituto Polacco della Memoria Nazionale. Tuttavia, lo sviluppo dell'istituto ucraino è stato lento e è diventato pienamente operativo solo dopo la Rivoluzione della Dignità sotto la leadership di Volodymyr Viatrovych. Nonostante la sua importanza, l'istituto ha affrontato una cronica mancanza di fondi. Dopo l'invasione su larga scala della Russia in Ucraina, le sue attività sono quasi giunte a un fermo, poiché l'attuale presidente, Anton Drobovych, si è unito alle Forze Armate ucraine per combattere in prima linea.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Per affrontare le lacune nella memoria e nella politica storica dell'Ucraina, giovani studiosi hanno lanciato un'iniziativa chiamata Scuola Aperta di Storia. Questo programma educativo, descritto come un \"fronte storico\", è stato sostenuto da giovani ricercatori polacchi dell'Università Jagellonica di Cracovia e dell'Università di Varsavia, che hanno aiutato a organizzare conferenze pubbliche in varie città ucraine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Perché le politiche della memoria sono così importanti per il Cremlino? Storicamente, la dinastia Romanov ha cercato ogni mezzo possibile – legittimo o meno – per collegare le origini dell'Impero Russo alla Rus' di Kyiv medievale e ai suoi sovrani, come il principe Volodymyr e il principe Yaroslav. Tuttavia, quando Caterina II ordinò che tutti i cronache antiche dai monasteri di tutto l'impero, specialmente quelli nelle terre ucraine, fossero inviati a San Pietroburgo, gli studiosi non trovarono prove storiche solide del legame di Mosca con la Rus'. Dopo che questi documenti originali scomparvero, nuove \"copie\" delle cronache emersero misteriosamente, ora con riferimenti a Mosca, Vladimir e altri elementi che si allineavano convenientemente con le narrazioni imperiali russe. Nello spazio online ucraino, c'è una battuta popolare che Mosca, ufficialmente solo 850 anni, sta disperatamente cercando di convincere Kyiv, una città con oltre 1.500 anni di storia, che in realtà fa parte della terra natale originale della Russia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>è uno storico e insegnante. Ha un dottorato di ricerca presso l'Istituto di Storia dell'Università Jagellonica (Polonia) e si è laureato con un master in storia presso l'Università Statale di Umanità di Rivne (Ucraina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:11:00.737", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Quando gli ucraini hanno iniziato a fare i loro primi passi nell'esplorare la propria storia, hanno cominciato a scoprire una ricchezza di argomenti e figure precedentemente vietati. Dopo l'indipendenza del paese, lo scambio di ricerche accademiche tra storici ucraini e occidentali è diventato possibile. Questo ha contribuito in modo significativo a plasmare la politica storica dell'Ucraina, che era anche in molti casi in diretta opposizione all'interpretazione della storia da parte del Cremlino. Non sorprende che storia e memoria siano componenti chiave della guerra della Russia contro l'Ucraina. </I>\r\n<br><br>\r\nLa storia e la memoria riguardo agli eventi del passato sono sempre state, e lo sono ancora, potenti strumenti nelle relazioni tra Ucraina e Russia. Mentre la Russia ha cercato di plasmare la propria politica storica fin dalla fine del Medioevo, quando Mosca si dichiarò \"terzo Roma\" e perseguì \"la raccolta delle terre russe\", l'Ucraina moderna, che è stata senza statualità per lungo tempo, ha iniziato a sviluppare e ripristinare la propria vera storia dopo l'indipendenza nel 1991. Svilupperebbe anche la propria politica storica.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"it", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:50.222", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Minnespolitik i Ukraina och Ryssland som en komponent av modern krigföring", key:"uid": string:"03867788-bfad-46ef-8679-a2df9b56f5b4", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Efter 1991 var ukrainska historiska politik under lång tid i ett embryonalt tillstånd. Under det första decenniet, trots lite statligt stöd, var aktiviteterna begränsade till ett paradigmskifte bort från den sovjetiska metoden att studera sin egen historia till en ansats centrerad kring Ukraina. Det fanns ett mycket stort antal ämnen som under de föregående decennierna, och till och med århundradena, av rysk ockupation medvetet dolts, förvrängts och förfalskats. Som regel baserades insatser och forskning enbart på forskarnas entusiasm och utan stabilt statligt stöd. Så svårt som det var, bevarades den nationella vetenskapsakademin och dess strukturella enheter, inklusive institut som ägnade sig åt historiska vetenskaper.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ryska historiska politik bygger på den enkla approprieringen av någon annans historia, särskilt när det handlar om en framgångssaga från ett grannfolk, stat eller person. Ibland strider detta mot uppenbara fakta och sunt förnuft, men rysk propaganda hävdar envist att detta är allt \"gemensamt arv\" – vi är en nation och därför är din framgång vår. Således har Rysslands minnespolitik under den långa perioden av Vladimir Putins styre fått tydliga institutionella former. Ändå var de huvudsakliga uppgifterna för dessa institutioner inte att stödja vetenskaplig forskning om den sanna historien för de nationer som utgör den ryska federationen, utan snarare kampen mot historiska fakta som inte överensstämmer med den huvudsakliga politiska linjen. Detta kan ses i det sorgliga ödet för den icke-statliga organisationen Memorial, som trots alla svårigheter den stod inför, försökte rapportera sanningen om brotten från det sovjetiska partistaten.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Även om det inte finns tillräckligt med utrymme här för att belysa alla aspekter av minnespolitiken för båda staterna, kommer nyckelfrågor att undersökas, inklusive minnet av Holodomor; andra världskriget; den ortodoxa kyrkan; och ideologin för </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (ryska världen).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor och dess konsekvenser</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Jag kommer att börja med ett intressant fall som en vän från Charkiv berättade för mig om. Hans vän har en familj, en man och en dotter. De är lyckliga, men när hon ser sin dotter, hade hon en konstig önskan att döda henne. Som ett resultat började denna dam besöka psykologer för hjälp. Slutligen avslöjades det att under Holodomor-svältåret 1932-33, för att överleva, dödade och kokade denna kvinnas mormor sitt eget barn och räddade resten av sin familj från omedelbar död genom denna fruktansvärda handling. Forskare hävdar att detta är post-genocid trauma, som kan uppträda genom generationer, som i det ovanstående fallet.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Den äldre generationen, som mirakulöst överlevde dessa fruktansvärda tider och Stalins brott, kom ihåg dem för alltid och hade aldrig några goda känslor om det förflutna. I officiella sovjetiska läroböcker nämns inte Holodomor 1932-33 i sovjetiska Ukraina. Detta överraskade de äldre människorna eftersom de kom ihåg sanningen. De påminde om det och förblev tysta, eftersom det var det enda sättet att undvika förföljelse av den sovjetiska regeringen. Dessutom, när hotet om hunger återigen dök upp, efter andra världskriget 1946-47, flydde invånarna från Dnipro i massor till västra Ukraina, där det ännu inte fanns några kollektiva gårdar.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Rysslands nya krig mot Ukraina, som pågått i 11 år, har också en livsmedelsdimension. Trots sitt fruktansvärda post-genocid arv har Ukraina under alla år av sin självständighet ökat och återställt sina jordbruksmarker, på vilka det har odlat spannmål inte bara för sina egna behov utan också för export. Efter början av den storskaliga invasionen 2022 började ryska trupper massivt exportera det fångade spannmålet och sälja det som sitt eget till länderna i den så kallade globala södern. Samtidigt hotade de att hålla tillbaka livsmedelsexporten, vilket skulle kunna skapa en svält i andra delar av världen. Detta var ett cyniskt drag, eftersom det tidigare brottet mot ukrainarna som nation inte straffades av det internationella samfundet. Moskva förnekade det fräckt på 1900-talet, precis som den gör nu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Holodomor-brottet avslöjades tack vare studiet av denna fruktansvärda sida av ukrainsk historia. Forskning började på 1980-talet i USA och Kanada via den ukrainska diasporan. Som ett resultat skapade USA:s representanthus en lämplig utredningskommission. Den avlidne amerikanske historikern James Mace och hans brittiske kollega Robert Conquest började aktivt hantera denna fråga (Conquests bok </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> publicerades 1986 och blev tillgänglig i Ukraina först på mitten av 1990-talet). Historikernas verk har lämnat världen chockad. Senare, i slutet av Gorbachevs </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestrojka</span></i><span data-contrast=\"auto\">, började resultaten av forskning från ukrainska akademiker, särskilt professor Stanislav Kulchytskyi, dyka upp. Den senaste forskningen om denna fråga tillhör den japanska forskaren Gioraki Kuromiya och den amerikansk-brittiska forskaren Anne Applebaum. Trots alla dokumentära bevis och slutsatser från demografer och rapporter från västerländska journalister från den tiden, fortsätter den ryska ledningen och dess femte kolumn i Ukraina – i form av Regionspartiet, kommunister och andra politiska och offentliga organisationer – att förneka att en artificiell svält ägde rum på territoriet av den ukrainska SSR.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Denna förnekelsepolitik blev ännu mer aggressiv efter att Vladimir Putin kom till makten i Ryssland. Invändningen mot denna historia intensifierades efter segern för oppositionskandidaten Viktor Yushchenko i de ukrainska presidentvalen 2005. Naturligtvis skedde detta efter den orangea revolutionen. Yushchenko, som Putin föraktade, var direkt involverad i att främja den internationella erkännandet av Holodomor som ett folkmord mot den ukrainska nationen, vilket irriterade Kreml ännu mer.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Andra världskriget – två synsätt, två minnen</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Efter Sovjetunionens kollaps växte nostalgin för det förflutna storhet och internationellt respekt i Ryssland. De turbulenta 1990-talet, särskilt under de tidiga åren, präglades av kaos över det post-sovjetiska rummet. Stabilitet, något som de flesta människor i de före detta sovjetrepublikerna hade varit vana vid, var en bristvara. Ryska medborgare, i synnerhet, kände av denna instabilitet skarpt, eftersom de förlorade sin dominerande geopolitiska status. Deras president, Boris Jeltsin, verkade svag, särskilt på den internationella scenen, vilket väckte en känsla av nationell förödmjukelse snarare än stolthet. Dessutom fördjupade Jeltsins kritiska hållning till det sovjetiska förflutna, som lyfte fram förtryck och fattigdom, bara sådant missnöje, särskilt eftersom de ekonomiska svårigheterna inte hade försvunnit i det post-sovjetiska Ryssland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Mitt i denna osäkerhet förblev en historisk berättelse orörd: myten kring det sovjetisk-tyska kriget 1941-45 (känt i Ryssland som det stora fosterländska kriget). Efter att Vladimir Putin blev president skiftade statens inställning till historiskt minne. Stalins bild genomgick gradvis rehabilitering – framställd som en \"effektiv ledare\" vars brutala politik, även om de erkändes, rättfärdigades i jakten på det stora målet att bygga upp en supermakt. Återigen, som i slutet av Brezhnevs era, fick den 9 maj, dagen som hedrar den sovjetiska segern över Nazityskland, en nästan helig betydelse. Stora militärparader på Röda torget blev ett sätt att visa upp Rysslands militära styrka som den rättmätiga arvtagaren till Sovjetunionens arv.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Samtidigt omtolkades de tidiga åren av andra världskriget (1939-1941) och den kontroversiella Molotov-Ribbentrop-pakten – inklusive dess hemliga protokoll – av rysk propaganda och pro-Kreml-historiker som Aleksandr Dugin. De hävdade att pakten var en nödvändig åtgärd för att skydda Sovjetunionen från västerländsk aggression. Denna berättelse hjälpte till att driva en krypande betoning enbart på den sovjetiska segern över Nazityskland, vilket nedtonade de allierades bidrag i den anti-Hitler-koalitionen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">År 2010, då han var premiärminister, förstärkte Putin denna revisionistiska berättelse och hävdade i ett tv-tal att den Röda armén skulle ha besegrat Nazityskland även utan ukrainskt deltagande. Detta var ännu ett försök att inge ryssarna en tro på deras nations exklusiva roll i segern. Putin försökte också rehabilitera Stalins arv genom att hänvisa till hans berömda skål efter kriget till den \"stora ryska nationen\". Under tiden anklagade rysk propaganda upprepade gånger Ukraina för samarbete med nazisterna – ibland med verkliga fall, men ofta fabricerade eller överdrev dem. Särskilt fokus lades på nationalistiska rörelser som de som leddes av Stepan Bandera och Andriy Melnyk, medan man bekvämt utelämnade existensen av den ryska befrielsearmén (RLA), ledd av den tidigare sovjetgeneralen Andrei Vlasov. Detta var också fallet när det gällde många andra pro-nazistiska ryska paramilitära enheter, inklusive kosackformationer.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">För att rättfärdiga Sovjetunionens gemensamma invasion av Polen med Nazityskland i september 1939 hävdade Putin nyligen att Polen hade provocerat Hitlers aggression genom att vägra att möta hans krav, vilket \"tvingade\" Tyskland att agera. Detta revisionistiska argument tjänar inte bara till att skriva om historien utan också att rationalisera Rysslands egen moderna aggression mot Ukraina – med förevändningar som slående liknar dem som användes av både Nazityskland och Sovjetunionen mot Polen under mellankrigstiden. I allt högre grad hämtar Putins regim ideologisk inspiration från både sovjetisk totalitarism och element av nazistisk retorik. Redan 2017 började marginaliserade kretsar i Ryssland diskutera en ideologi som blandar ortodox kristendom, kommunism och fascism. Efter den storskaliga invasionen av Ukraina 2022 blev detta koncept allmänt känt som \"Rashism\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Efter Ukrainas revolution av värdighet 2014 började landet observera den 8 maj som en minnesdag för dem som omkom i andra världskriget. Den 9 maj förblev segerdagen, men den offentliga diskursen kring dessa datum utvecklades. Ansträngningar gjordes för att utbilda allmänheten om deras olika historiska betydelser, samtidigt som man betonade att den 9 maj också är Europadagen. Detta var ett tydligt tecken på Ukrainas skifte mot europeisk integration och en avvisning av Rysslands historiska berättelser.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Den ortodoxa kyrkan och </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Det är värt att påminna om att den tillfälliga underordningen av Kyiv-metropolitanatet till Moskvas patriarkat under andra halvan av 1600-talet skedde med betydande överträdelser av kanonisk lag. Kyiv-metropolitan Sylvestr var skeptisk till alliansen mellan kosackhetmanen Bohdan Khmelnytsky och tsardömet Moskva, som bildades 1654 i Perejaslav, eftersom han förutsåg de faror detta innebar för autonomin hos Kyiv-metropolitanatet.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Under hela 1900-talet gjorde ukrainare upprepade försök att återställa en oberoende ukrainsk ortodox kyrka fri från Moskvas kontroll. Denna rörelse fick fart under de sista åren av Sovjetunionen. År 1990 återvände metropolitan Mstyslav (Stepan Skrypnyk) till Ukraina från USA och valdes till patriark av Kyiv och hela Rus-Ukraina vid ett kyrkomöte. Detta ögonblick markerade början på en intensiv kamp mellan Kyiv och Moskva – inte bara för de troendes religiösa lojalitet utan också för kontroll över kyrkans egendom och finansiella resurser. Båda sidor deltog i historiska debatter och, ibland, den uppenbara manipulationen av fakta.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Som ett resultat av dessa tvister registrerades tre ortodoxa institutioner officiellt i Ukraina, var och en med namnet \"ortodoxa kyrkan\": den ukrainska ortodoxa kyrkan (UOC) – som förblev i enhet med Moskvas patriarkat; den ukrainska ortodoxa kyrkan – Kyiv-patriarkatet (UOC-KP); och den ukrainska autocefala ortodoxa kyrkan (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Enligt ortodox kanonisk lag ansågs UOC-KP och UAOC vara icke-kanoniska av den bredare ortodoxa världen, en status som förstärktes av den ryska ortodoxa kyrkan (ROC), som aktivt arbetade för att förhindra deras erkännande av andra lokala ortodoxa kyrkor. För att rättfärdiga sitt inflytande över Ukrainas religiösa sfär främjade ROC, tillsammans med ideologen Dugin, konceptet för </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“ryska världen”). Denna ideologi hävdar att trots politiska gränser finns det ett delat \"ryskt andligt och kulturellt rum\", vilket förstärks av religiös enhet. Russkiy Mir-stiftelsen grundades till och med och innan Rysslands aggression mot Ukraina fungerade dess filialer framgångsrikt inom landet.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Historien om Krim illustrerar ytterligare hur religion och historisk revisionism har använts för att rättfärdiga Rysslands expansionism. Under Rysslands olagliga annektering av Krim 2014 upprepade både Putin och representanter för den ryska ortodoxa kyrkan pseudo-historiska påståenden om Krims påstådda historiska tillhörighet till Ryssland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ett centralt element i denna historiska manipulation kretsar kring kristnandet av Kievrus. Sedan 1988 har Ukraina firat årsdagen av dopet av Rus, som ägde rum i Kyiv, specifikt i vattnen av Pochaina-floden (en biflod till Dnipro). Men Moskva försökte utmana Kyivs historiska primat genom att betona att prins Volodymyr (Vladimir den store) själv döptes i Chersonesus (nuvarande Sevastopol, Krim), som vid den tiden tillhörde det bysantinska riket. Genom att främja idén att det \"sanna\" dopet av Rus ägde rum i Krim snarare än i Kyiv, lade Moskva en ideologisk grund för sin senare annektering av halvön – vilket gjorde Krim till det första offret för rysk aggression mot Ukraina 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Trots starkt motstånd från patriark Kirill och Kreml, lyckades Ukraina driva sin strävan efter kyrklig oberoende. I december 2018 sammankallades en historisk lokalråd i St. Sofia-katedralen i Kyiv, där representanter för tre ortodoxa kyrkor samlades. Medan nästan alla hierarker från UOC (Moskvas patriarkat) bojkottade evenemanget, deltog två metropoliter – Simeon (Shostatskyi) och Oleksandr (Drabynka). UOC-KP och UAOC var fullt representerade.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vid rådet valdes metropolitan Epiphaniy (Serhiy Dumenko) till primat för den nyförenade ortodoxa kyrkan i Ukraina (OCU). Den 6 januari 2019, i Istanbul, mottog han Tomos av autocefalitet från den ekumeniske patriarken Bartholomew, vilket officiellt beviljade OCU oberoende från Moskvas patriarkat. Processen för att främja den internationella erkännandet av den ortodoxa kyrkan i Ukraina fortsätter, trots pågående motstånd från den ryska ortodoxa kyrkan och dess politiska stödjare.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Återupptäckten av förlorad historia</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">När ukrainare tog sina första steg i att utforska sin egen historia började de avslöja en rikedom av tidigare förbjudna ämnen och figurer. Ukraina återupptäckte sina egna författare, såsom Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi och författarna till \"Den avrättade renässansen\", tillsammans med verken av Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, som hade grundat det ukrainska forskningsinstitutet vid Harvard University, återvände till Ukraina från USA och tog med sig årtionden av forskning om ukrainsk historia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Efter Ukrainas självständighetsförklaring blev utbytet av akademisk forskning mellan ukrainska och västerländska historiker möjligt. Detta bidrog avsevärt till att forma Ukrainas historiska politik. Även om det initialt var kaotiskt, blev denna ansträngning senare mer strukturerad och institutionaliserad. Forskare började publicera verken av historikern Ivan Krypiakevych utan censur; återutge Mykhailo Hrushevskyi:s tiobands </span><i><span data-contrast=\"auto\">History of Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; och översätta och publicera </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> av den kanadensiska historikern av ukrainskt ursprung Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Efter den orangea revolutionen, under Viktor Yushchenkos presidentskap, började Ukrainas historiska politik och minnespolitik ta form. Men mycket av samhället förstod inte fullt ut presidentens initiativ, utan förväntade sig att han skulle fokusera istället på ekonomisk utveckling och förbättring av levnadsstandard. Många medborgare tog sig inte tid att läsa konstitutionen, som beskriver presidentens faktiska befogenheter. Som ett resultat prioriterade Yushchenko historisk politik som en nyckelaspekt av Ukrainas internationella strategi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">För att stödja denna ansträngning inrättades det ukrainska institutet för nationellt minne, som modellerades efter Polens institut för nationellt minne. Utvecklingen av det ukrainska institutet var dock långsam, och det blev först fullt operativt efter revolutionen av värdighet under ledning av Volodymyr Viatrovych. Trots sin betydelse har institutet stått inför kronisk underfinansiering. Efter Rysslands storskaliga invasion av Ukraina kom dess verksamhet nästan att stanna av, eftersom dess nuvarande ordförande, Anton Drobovych, gick med i de ukrainska väpnade styrkorna för att strida vid frontlinjen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">För att åtgärda brister i Ukrainas minnes- och historiska politik lanserade unga forskare en initiativ kallad Öppna skolan för historia. Detta utbildningsprogram, som beskrivs som en \"historisk front\", har fått stöd av unga polska forskare från Jagiellonian University i Kraków och University of Warsaw, som har hjälpt till att organisera offentliga föreläsningar i olika ukrainska städer.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Varför betyder minnespolitiken så mycket för Kreml? Historiskt har Romanov-dynastin sökt alla möjliga medel – legitima eller andra – för att koppla ursprunget till det ryska imperiet till medeltida Kievrus och dess härskare, såsom prins Volodymyr och prins Jaroslav. Men när Katarina II beordrade att alla gamla krönikor från kloster över hela imperiet, särskilt de i ukrainska länder, skulle skickas till Sankt Petersburg, fann forskare inga solida historiska bevis för Moskvas koppling till Rus. Efter att dessa ursprungliga dokument försvann, dök nya \"kopior\" av krönikorna mystiskt upp, nu med referenser till Moskva, Vladimir och andra element som bekvämt stämde överens med ryska imperialistiska berättelser. I det ukrainska onlineutrymmet finns det ett populärt skämt att Moskva, som officiellt bara är 850 år gammalt, desperat försöker övertyga Kyiv, en stad med över 1 500 års historia, att den faktiskt är en del av Rysslands ursprungliga hemland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>är historiker och lärare. Han har en doktorsexamen från historiska institutet vid Jagiellonian University (Polen) och tog examen med en masterexamen i historia från Rivne State University of Humanities (Ukraina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:35.444", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>När ukrainarna tog sina första steg i att utforska sin egen historia började de avtäcka en mängd tidigare förbjudna ämnen och personer. Efter landets oberoende blev utbytet av akademisk forskning mellan ukrainska och västerländska historiker möjligt. Detta bidrog avsevärt till att forma Ukrainas historiska politik, som också i många fall var i direkt opposition till Kremls tolkning av historien. Inte oväntat är historia och minne nyckelkomponenter i Rysslands krig mot Ukraina. </I>\n<br><br>\nHistoria och minne angående händelserna i det förflutna har alltid varit, och är fortfarande, kraftfulla verktyg i relationerna mellan Ukraina och Ryssland. Medan Ryssland har försökt forma sin historiska politik sedan slutet av medeltiden, när Moskva utropade sig till \"det tredje Rom\" och strävade efter \"samlingen av ryska länder\", började det moderna Ukraina, som länge varit utan statlighet, att utveckla och återställa sin sanna historia efter oberoendet 1991. Det skulle också utveckla sin egen historiska politik.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"sv", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:43.362", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Politika sjećanja u Ukrajini i Rusiji kao komponenta modernog ratovanja", key:"uid": string:"1af4ee95-b7c8-4f3c-a14d-760b782ac828", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon 1991. godine, ukrajinske povijesne politike dugo su bile u embrionalnom stanju. Tijekom prvog desetljeća, unatoč maloj državnoj potpori, aktivnosti su bile ograničene na promjenu paradigme od sovjetske metode proučavanja vlastite povijesti prema pristupu usredotočenom na Ukrajinu. Postojala je vrlo velika količina tema koje su tijekom prethodnih desetljeća, pa čak i stoljeća, ruske okupacije bile namjerno prikrivene, iskrivljene i falsificirane. Kao pravilo, napori i istraživanja temeljili su se isključivo na entuzijazmu istraživača i bez stabilne državne potpore. Koliko god to bilo teško, Nacionalna akademija znanosti i njezine strukturne jedinice, uključujući institute posvećene povijesnim znanostima, su sačuvane.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ruske povijesne politike temelje se na jednostavnom prisvajanju tuđe povijesti, posebno kada se radi o uspješnoj priči susjednog naroda, države ili osobe. Ponekad to proturječi očitim činjenicama i zdravom razumu, ali ruska propaganda uporno tvrdi da je to sve “zajedničko nasljeđe” – mi smo jedan narod i stoga je vaš uspjeh naš. Tako je, tijekom dugog razdoblja vladavine Vladimira Putina, politika pamćenja Rusije dobila jasne institucionalne oblike. Ipak, glavni zadaci tih institucija nisu bili podržati znanstvena istraživanja o pravoj povijesti naroda koji čine Rusku Federaciju, već se boriti protiv povijesnih činjenica koje ne odgovaraju glavnoj političkoj liniji. To se može vidjeti u tužnoj sudbini nevladine organizacije Memorial, koja je unatoč svim poteškoćama s kojima se suočila, pokušala izvijestiti o istini o zločinima sovjetske partijske države.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Iako ovdje nema dovoljno prostora za isticanje svih aspekata politika pamćenja obiju država, bit će ispitana ključna pitanja, uključujući sjećanje na Holodomor; Drugi svjetski rat; Pravoslavnu crkvu; i ideologiju </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (ruski svijet).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor i njegove posljedice</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Započet ću s jednim zanimljivim slučajem o kojem mi je pričao prijatelj iz Harkova. Njegov prijatelj ima obitelj, muža i kćer. Sretni su, ali kada vidi svoju kćer, imala je čudnu želju da je ubije. Kao rezultat toga, ova dama je počela posjećivati psihologe radi pomoći. Na kraju je otkriveno da je tijekom Holodomora 1932-33, kako bi preživjela, ova žena ubila i skuhala vlastito dijete i spasila ostatak svoje obitelji od neizbježne smrti kroz ovaj strašan čin. Znanstvenici tvrde da je ovo post-genocidna trauma, koja se može pojaviti kroz generacije, kao u gornjem slučaju.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Starija generacija, koja je čudom preživjela ta strašna vremena i zločine staljinizma, zauvijek ih se sjeća i nikada nije imala dobrih osjećaja prema prošlosti. U službenim sovjetskim udžbenicima nema spomena o Holodomoru 1932-33 u sovjetskoj Ukrajini. To je iznenadilo starije ljude jer su se sjećali istine. Sjećali su se toga i šutjeli, jer je to bio jedini način da izbjegnu progon od strane sovjetske vlasti. Štoviše, kada se prijetnja gladi ponovno pojavila, nakon Drugog svjetskog rata 1946-47, stanovnici iz Dnjipra masovno su bježali u zapadnu Ukrajinu, gdje još nije bilo kolektivnih farmi.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nova ruska ratna agresija protiv Ukrajine, koja traje već 11 godina, također ima prehrambenu dimenziju. Unatoč svom strašnom post-genocidnom nasljeđu, Ukrajina je tijekom svih godina svoje neovisnosti povećavala i obnavljala svoje poljoprivredne površine, na kojima je uzgajala žito ne samo za vlastite potrebe već i za izvoz. Nakon početka potpune invazije 2022. godine, ruske trupe počele su masovno izvoziti zarobljeno žito i prodavati ga kao svoje zemljama takozvanog Globalnog Juga. U isto vrijeme, prijetili su da će zadržati izvoz hrane, što bi moglo stvoriti glad u drugim dijelovima svijeta. Ovo je bio ciničan potez, jer prethodni zločin protiv Ukrajinaca kao naroda nije bio kažnjen od strane međunarodne zajednice. Moskva je to drsko negirala u 20. stoljeću, baš kao što to čini sada.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zločin Holodomora otkriven je zahvaljujući proučavanju ove strašne stranice ukrajinske povijesti. Istraživanja su započela 1980-ih u Sjedinjenim Državama i Kanadi putem ukrajinske dijaspore. Kao rezultat toga, Zastupnički dom SAD-a stvorio je odgovarajuću istražnu komisiju. Preminuli američki povjesničar James Mace i njegov britanski kolega Robert Conquest počeli su aktivno se baviti ovim pitanjem (Conquestova knjiga </span><i><span data-contrast=\"auto\">Žetva tuge</span></i><span data-contrast=\"auto\"> objavljena je 1986. godine, a u Ukrajini je postala dostupna tek sredinom 1990-ih). Radovi povjesničara ostavili su svijet šokiranim. Kasnije, na kraju Gorbachevove </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestrojke</span></i><span data-contrast=\"auto\">, rezultati istraživanja ukrajinskih akademika, posebno profesora Stanislava Kulčickog, počeli su se pojavljivati. Najnovija istraživanja o ovom pitanju pripadaju japanskom istraživaču Giorakiju Kuromiji i američko-britanskoj istraživačici Anne Applebaum. Unatoč svim dokumentarnim dokazima i zaključcima demografa i izvještajima zapadnih novinara iz tog razdoblja, rusko vodstvo i njegova peta kolona u Ukrajini – u obliku Partije regija, komunista i drugih političkih i javnih organizacija – i dalje negiraju činjenicu da se na teritoriju Ukrajinske SSR dogodila umjetna glad.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ova politika negiranja postala je još agresivnija nakon što je Vladimir Putin došao na vlast u Rusiji. Prigovor na ovu povijest pojačao se nakon pobjede oporbenog kandidata Viktora Juščenka na ukrajinskim predsjedničkim izborima 2005. godine. Naravno, to se dogodilo nakon Narančaste revolucije. Juščenko, kojeg je Putin mrzio, bio je izravno uključen u promicanje međunarodnog priznanja Holodomora kao genocida protiv ukrajinskog naroda, što je još više iritiralo Kremlj.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Drugi svjetski rat – dva pogleda, dva sjećanja</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon raspada Sovjetskog Saveza, nostalgija za prošlom veličinom i međunarodnim poštovanjem rasla je u Rusiji. Buran 1990-ih, posebno u ranim godinama, obilježen je kaosom širom postsovjetskog prostora. Stabilnost, nešto na što su se većina ljudi u bivšim sovjetskim republikama navikla, bila je oskudna. Ruski građani, posebno, osjećali su ovu nestabilnost oštro, jer su izgubili svoj dominantni geopolitički status. Njihov predsjednik, Boris Jeljcin, izgledao je slabo, posebno na međunarodnoj sceni, izazivajući osjećaj nacionalne poniznosti umjesto ponosa. Štoviše, Jeljcinov kritički stav prema sovjetskoj prošlosti, ističući represiju i siromaštvo, samo je produbio takvo nezadovoljstvo, posebno s obzirom na to da ekonomske teškoće nisu nestale u postsovjetskoj Rusiji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Usred te nesigurnosti, jedan povijesni narativ ostao je nedodirljiv: mit o sovjetsko-njemačkom ratu 1941-45 (poznatom u Rusiji kao Veliki domovinski rat). Nakon što je Vladimir Putin postao predsjednik, pristup države povijesnom pamćenju se promijenio. Staljinova slika postupno je rehabilitirana – prikazan kao “učinkovit menadžer” čije su brutalne politike, iako priznate, bile opravdane u potrazi za velikim ciljem izgradnje supersile. Ponovno, kao u kasnoj Brežnjevoj eri, 9. svibnja, dan koji obilježava sovjetsku pobjedu nad nacističkom Njemačkom, dobio je gotovo sveti značaj. Velike vojne parade na Crvenom trgu postale su način prikazivanja vojne moći Rusije kao pravnog nasljednika nasljeđa Sovjetskog Saveza.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">U isto vrijeme, rane godine Drugog svjetskog rata (1939-1941) i kontroverzni Molotov-Ribbentropov pakt – uključujući njegove tajne protokole – reinterpretirali su ruska propaganda i pro-kremlinski povjesničari poput Aleksandra Dugina. Tvrde da je pakt bio nužna mjera za zaštitu Sovjetskog Saveza od zapadne agresije. Ova narativ pomogao je potaknuti postupno naglašavanje isključivo sovjetske pobjede nad nacističkom Njemačkom, umanjujući doprinos saveznika u antinacističkoj koaliciji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Do 2010. godine, tada kao premijer, Putin je ojačao ovu revizionističku narativ, tvrdeći u televizijskom govoru da bi Crvena armija pobijedila nacističku Njemačku i bez ukrajinske participacije. Ovo je bio još jedan pokušaj da se Rusima usađuje uvjerenje u isključivu ulogu njihove nacije u pobjedi. Putin je također nastojao rehabilitirati Staljinovu ostavštinu pozivajući se na njegov poznati postratni toasts “velikoj ruskoj naciji”. U međuvremenu, ruska propaganda neprekidno je optuživala Ukrajinu za suradnju s nacistima – ponekad citirajući stvarne slučajeve, ali često ih izmišljajući ili pretjerujući. Posebna pažnja posvećena je nacionalističkim pokretima poput onih koje su vodili Stepan Bandera i Andrij Melnyk, dok se prikladno izostavljala postojanje Ruske oslobodilačke vojske (RLA), koju je vodio bivši sovjetski general Andrei Vlasov. To je također bio slučaj s brojnim drugim pro-nacističkim ruskim paravojnim jedinicama, uključujući kozaka.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kako bi opravdao zajedničku invaziju Sovjetskog Saveza i nacističke Njemačke na Poljsku u rujnu 1939., Putin je nedavno tvrdio da je Poljska provocirala Hitlerovu agresiju odbijajući ispuniti njegove zahtjeve, čime je “prisilila” Njemačku na akciju. Ova revizionistička tvrdnja služi ne samo za prepisivanje povijesti, već i za racionalizaciju suvremene ruske agresije protiv Ukrajine – koristeći izgovore koji su zapanjujuće slični onima koje su i nacistička Njemačka i Sovjetski Savez koristili protiv Poljske između dva rata. Sve više, Putinov režim crpi ideološku inspiraciju iz sovjetskog totalitarizma i elemenata nacističke retorike. Već 2017. godine, marginalni krugovi u Rusiji počeli su raspravljati o ideologiji koja miješa pravoslavno kršćanstvo, komunizam i fašizam. Nakon potpune invazije Ukrajine 2022. godine, ovaj koncept postao je široko poznat kao \"Rašizam\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon Revolucije dostojanstva 2014. godine, Ukrajina je počela obilježavati 8. svibnja kao Dan sjećanja na one koji su poginuli u Drugom svjetskom ratu. 9. svibnja ostao je Dan pobjede, ali javni diskurs oko ovih datuma se razvio. Poduzeti su napori da se javnost educira o njihovim različitim povijesnim značenjima, dok se naglašavalo da je 9. svibnja također Dan Europe. Ovo je bio jasan signal promjene Ukrajine prema europskoj integraciji i odbacivanju ruskih povijesnih narativa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Pravoslavna crkva i </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vrijedi se prisjetiti da je privremena subordinacija Kijevske metropolije Moskovskoj patrijaršiji u drugoj polovici 17. stoljeća došla uz značajne povrede kanonskog prava. Kijevski mitropolit Silvestar bio je skeptičan prema savezu između kozaka Hetmana Bohdana Hmelnyckog i Moskovskog Carstva, formiranog 1654. godine u Perejaslavu, jer je predviđao opasnosti koje to predstavlja za autonomiju Kijevske metropolije.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tijekom 20. stoljeća, Ukrajinci su ponavljali napore da obnove neovisnu ukrajinsku pravoslavnu crkvu oslobođenu moskovske kontrole. Ovaj pokret dobio je zamah u posljednjim godinama Sovjetskog Saveza. Godine 1990., mitropolit Mstislav (Stepan Skrypnyk) vratio se u Ukrajinu iz Sjedinjenih Država i izabran je za patrijarha Kijeva i cijele Rus-Ukrajine na crkvenom saboru. Ovaj trenutak označio je početak intenzivne borbe između Kijeva i Moskve – ne samo za religijsku odanost vjernika, već i za kontrolu nad crkvenom imovinom i financijskim resursima. Obje strane sudjelovale su u povijesnim raspravama i, ponekad, u očiglednoj manipulaciji činjenicama.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kao rezultat ovih sporova, tri pravoslavne institucije službeno su registrirane u Ukrajini, od kojih svaka uključuje naziv \"Pravoslavna crkva\": Ukrajinska pravoslavna crkva (UOC) – koja je ostala u jedinstvu s Moskovskom patrijaršijom; Ukrajinska pravoslavna crkva – Kijevska patrijaršija (UOC-KP); i Ukrajinska autocefalna pravoslavna crkva (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Prema pravoslavnom kanonskom pravu, UOC-KP i UAOC smatrane su nekanonskim od strane šireg pravoslavnog svijeta, status koji je ojačala Ruska pravoslavna crkva (ROC), koja je aktivno radila na sprječavanju njihovog priznanja od strane drugih lokalnih pravoslavnih crkava. Kako bi opravdala svoj utjecaj na vjersku sferu Ukrajine, ROC, zajedno s ideologom Duginom, promovirala je koncept </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“ruski svijet”). Ova ideologija tvrdi da unatoč političkim granicama, postoji zajednički “ruski duhovni i kulturni prostor”, koji se jača vjerskom jedinstvom. Zaklada Russkiy Mir čak je osnovana i prije ruske agresije protiv Ukrajine, njezine podružnice uspješno su djelovale unutar zemlje.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Povijest Krima dodatno ilustrira kako su religija i povijesni revizionizam korišteni za opravdanje ruskog ekspanzionizma. Tijekom ilegalne aneksije Krima od strane Rusije 2014. godine, i Putin i predstavnici Ruske pravoslavne crkve ponavljali su pseudo-povijesne tvrdnje o navodnom povijesnom pripadanju Krima Rusiji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ključni element ove povijesne manipulacije odnosi se na kršćanizaciju Kijevske Rus’. Od 1988. godine, Ukrajina slavi godišnjicu Krštenja Rus’, koje se dogodilo u Kijevu, točnije u vodama rijeke Pochaina (pritoka Dnjepra). Međutim, Moskva je nastojala osporiti Kijevsku povijesnu primarnost naglašavajući da je princ Volodimir (Vladimir Veliki) osobno kršten u Hersonesu (današnji Sevastopolj, Krim), koji je tada pripadao Bizantskom Carstvu. Promovirajući ideju da se “pravo” krštenje Rus’ dogodilo u Krimu, a ne u Kijevu, Moskva je postavila ideološku osnovu za svoju kasniju aneksiju poluotoka – čineći Krim prvom žrtvom ruske agresije protiv Ukrajine 2014. godine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Unatoč snažnom protivljenju patrijarha Kirila i Kremlja, Ukrajina je uspješno napredovala u svojoj borbi za crkvenu neovisnost. U prosincu 2018. godine, održan je povijesni Lokalni sabor u katedrali sv. Sofije u Kijevu, okupljajući predstavnike triju pravoslavnih crkava. Dok su gotovo svi hijerarhi UOC (Moskovska patrijaršija) bojkotirali događaj, dvojica mitropolita – Simeon (Šostacki) i Oleksandr (Drabynka) – sudjelovali su. UOC-KP i UAOC bile su potpuno zastupljene.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na saboru je mitropolit Epifanij (Serhij Dumenko) izabran za primasa novo ujedinjene Pravoslavne crkve Ukrajine (OCU). 6. siječnja 2019. godine, u Istanbulu, primio je Tomos o autocefaliji od ekumenskog patrijarha Bartolomeja, službeno dodjeljujući OCU neovisnost od Moskovske patrijaršije. Proces promicanja međunarodnog priznanja Pravoslavne crkve Ukrajine nastavlja se, unatoč stalnom otporu Ruske pravoslavne crkve i njezinih političkih podržavatelja.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Ponovno otkrivanje izgubljene povijesti</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dok su Ukrajinci poduzimali prve korake u istraživanju vlastite povijesti, počeli su otkrivati bogatstvo prethodno zabranjenih tema i figura. Ukrajina je ponovno otkrila svoje vlastite pisce, kao što su Ulas Samčuk, Ivan Bahrijani i autori \"Pogubljene renesanse\", zajedno s djelima Vasylja Stusa. Omeljan Pritsak, koji je osnovao Ukrajinski istraživački institut na Sveučilištu Harvard, vratio se u Ukrajinu iz Sjedinjenih Država i donio sa sobom desetljeća znanstvenih radova o ukrajinskoj povijesti.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon proglašenja neovisnosti Ukrajine, razmjena akademskih istraživanja između ukrajinskih i zapadnih povjesničara postala je moguća. To je značajno doprinijelo oblikovanju povijesne politike Ukrajine. Iako je isprva bila kaotična, ova inicijativa kasnije je postala strukturiranija i institucionalizirana. Znanstvenici su počeli objavljivati radove povjesničara Ivana Krypiakevycha bez cenzure; ponovno su tiskali desetotomnu </span><i><span data-contrast=\"auto\">Povijest Ukrajine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> Mykhaila Hruševskoga; i preveli i objavili </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukrajina: Povijest</span></i><span data-contrast=\"auto\"> kanadskog povjesničara ukrajinskog podrijetla Oresta Subtelnyja.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon Narančaste revolucije, tijekom predsjedništva Viktora Juščenka, povijesna politika Ukrajine i politike pamćenja počele su se oblikovati. Međutim, velik dio društva nije u potpunosti shvatio predsjednikove inicijative, očekujući da će se umjesto toga usredotočiti na ekonomski razvoj i poboljšanje životnih standarda. Mnogi građani nisu odvojili vrijeme za čitanje ustava, koji opisuje stvarne ovlasti predsjednika. Kao rezultat toga, Juščenko je prioritizirao povijesnu politiku kao ključni aspekt međunarodne strategije Ukrajine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kako bi podržao ovaj napor, osnovan je Ukrajinski institut nacionalnog pamćenja, koji je modeliran prema Poljskom institutu nacionalnog pamćenja. Međutim, razvoj ukrajinskog instituta bio je spor, a postao je potpuno operativan tek nakon Revolucije dostojanstva pod vodstvom Volodimira Viatrovycha. Unatoč svojoj važnosti, institut se suočava s kroničnim nedostatkom financiranja. Nakon potpune ruske invazije na Ukrajinu, njegove aktivnosti gotovo su došle do zastoja, jer je njegov trenutni predsjednik, Anton Drobovyč, pridružio Ukrajinskim oružanim snagama kako bi se borio na prvim linijama.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kako bi se riješili nedostaci u ukrajinskoj politici pamćenja i povijesnoj politici, mladi znanstvenici pokrenuli su inicijativu pod nazivom Otvorena škola povijesti. Ovaj obrazovni program, opisan kao “povijesna fronta”, podržali su mladi poljski istraživači s Jagelonskog sveučilišta u Krakovu i Sveučilišta u Varšavi, koji su pomogli organizirati javne predavanja u raznim ukrajinskim gradovima.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zašto je politika pamćenja toliko važna Kremlju? Povijesno, dinastija Romanov tražila je sve moguće načine – legitimne ili na druge načine – da poveže podrijetlo Ruske imperije s srednjovjekovnom Kijevskom Rus’ i njezinim vladarima, poput princa Volodimira i princa Jaroslava. Međutim, kada je Katarina II. naredila da se svi stari kronike iz samostana širom carstva, posebno onih u ukrajinskim zemljama, pošalju u Sankt Peterburg, znanstvenici nisu pronašli čvrste povijesne dokaze o vezi Moskve s Rus’. Nakon što su ti izvorni dokumenti nestali, nove “kopije” kronika misteriozno su se pojavile, sada s referencama na Moskvu, Vladimira i druge elemente koji su prikladno odgovarali ruskim imperijalnim narativima. U ukrajinskom online prostoru postoji popularna šala da Moskva, službeno stara samo 850 godina, očajnički pokušava uvjeriti Kijev, grad s više od 1.500 godina povijesti, da je zapravo dio izvorne domovine Rusije.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je povjesničar i učitelj. Ima doktorat s Instituta za povijest na Jagelonskom sveučilištu (Poljska) i diplomirao je povijest na Državnom sveučilištu za humanističke znanosti u Rivnom (Ukrajina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:55.033", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Dok su Ukrajinci poduzimali svoje prve korake u istraživanju vlastite povijesti, počeli su otkrivati bogatstvo prethodno zabranjenih tema i figura. Nakon neovisnosti zemlje, razmjena akademskih istraživanja između ukrajinskih i zapadnih povjesničara postala je moguća. To je značajno doprinijelo oblikovanju povijesne politike Ukrajine, koja je također u mnogim slučajevima bila u izravnoj suprotnosti s Kremljevom interpretacijom povijesti. Nije iznenađujuće što su povijest i sjećanje ključne komponente Rusova rata protiv Ukrajine. </I>\n<br><br>\nPovijest i sjećanje o događajima iz prošlosti oduvijek su bili, a i dalje su, moćni alati u odnosima između Ukrajine i Rusije. Dok je Rusija pokušavala oblikovati svoju povijesnu politiku od kasnog srednjeg vijeka, kada je Moskva proglasila sebe \"trećim Rimom\" i nastojala \"okupljanje ruskih zemalja\", moderna Ukrajina, koja je dugo bila bez državnosti, počela je razvijati i obnavljati svoju pravu povijest nakon neovisnosti 1991. Također će razviti svoju vlastitu povijesnu politiku.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"hr", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:45.908", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Η πολιτική της μνήμης στην Ουκρανία και τη Ρωσία ως συστατικό του σύγχρονου πολέμου", key:"uid": string:"1ebd0444-cea9-4946-8fae-175e388c525c", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Μετά το 1991, οι ιστορικές πολιτικές της Ουκρανίας ήταν για μεγάλο χρονικό διάστημα σε εμβρυακή κατάσταση. Κατά την πρώτη δεκαετία, παρά την ελάχιστη κρατική υποστήριξη, οι δραστηριότητες περιορίστηκαν σε μια παραδειγματική στροφή μακριά από τη σοβιετική μέθοδο μελέτης της δικής τους ιστορίας σε μια προσέγγιση που επικεντρώνεται στην Ουκρανία. Υπήρχε ένας πολύ μεγάλος αριθμός θεμάτων που κατά τις προηγούμενες δεκαετίες, και ακόμη και αιώνες, ρωσικής κατοχής είχαν σκόπιμα αποκρυφτεί, παραποιηθεί και παραχαραχθεί. Ως κανόνας, οι προσπάθειες και η έρευνα βασίζονταν αποκλειστικά στον ενθουσιασμό των ερευνητών και χωρίς σταθερή κρατική υποστήριξη. Όσο δύσκολο κι αν ήταν, η Εθνική Ακαδημία Επιστημών και οι δομικές της μονάδες, συμπεριλαμβανομένων των ινστιτούτων που αφιερώθηκαν στις ιστορικές επιστήμες, διατηρήθηκαν.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Οι ρωσικές ιστορικές πολιτικές βασίζονται στην απλή οικειοποίηση της ιστορίας κάποιου άλλου, ειδικά όταν πρόκειται για μια ιστορία επιτυχίας ενός γειτονικού λαού, κράτους ή προσώπου. Μερικές φορές αυτό έρχεται σε αντίθεση με προφανή γεγονότα και κοινή λογική, αλλά η ρωσική προπαγάνδα επιμένει πεισματικά ότι αυτό είναι όλο “κοινή κληρονομιά” – είμαστε ένα έθνος και έτσι η επιτυχία σας είναι και δική μας. Έτσι, κατά τη διάρκεια της μακράς περιόδου διακυβέρνησης του Βλαντίμιρ Πούτιν, η πολιτική μνήμης της Ρωσίας απέκτησε σαφείς θεσμικές μορφές. Ωστόσο, οι κύριες αποστολές αυτών των θεσμών δεν ήταν να υποστηρίξουν την επιστημονική έρευνα για την αληθινή ιστορία των εθνών που απαρτίζουν τη Ρωσική Ομοσπονδία, αλλά μάλλον η μάχη κατά ιστορικών γεγονότων που δεν αντιστοιχούν με τη βασική πολιτική γραμμή. Αυτό μπορεί να φανεί στην θλιβερή μοίρα της μη κυβερνητικής οργάνωσης Memorial, η οποία παρά τις όλες τις δυσκολίες που αντιμετώπισε, προσπάθησε να αναφέρει την αλήθεια για τα εγκλήματα του σοβιετικού κόμματος-κράτους.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ενώ δεν υπάρχει αρκετός χώρος εδώ για να αναδειχθούν όλες οι πτυχές των πολιτικών μνήμης και των δύο κρατών, θα εξεταστούν βασικά ζητήματα, συμπεριλαμβανομένης της μνήμης του Χολοδομόρ; του Δεύτερου Παγκοσμίου Πολέμου; της Ορθόδοξης Εκκλησίας; και της ιδεολογίας του </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (ρωσικός κόσμος).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Χολοδομόρ και οι συνέπειές του</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Θα ξεκινήσω με μια ενδιαφέρουσα περίπτωση που μου είπε ένας φίλος από το Χάρκοβο. Ο φίλος του έχει οικογένεια, σύζυγο και κόρη. Είναι ευτυχισμένοι, αλλά όταν βλέπει την κόρη της, είχε μια παράξενη επιθυμία να την σκοτώσει. Ως αποτέλεσμα, αυτή η κυρία άρχισε να επισκέπτεται ψυχολόγους για βοήθεια. Τελικά, αποκαλύφθηκε ότι κατά τη διάρκεια της πείνας του Χολοδομόρ το 1932-33, προκειμένου να επιβιώσει, η γιαγιά αυτής της γυναίκας σκότωσε και έβρασε το δικό της παιδί και έσωσε την υπόλοιπη οικογένειά της από επικείμενο θάνατο μέσω αυτής της τρομερής πράξης. Οι επιστήμονες ισχυρίζονται ότι αυτό είναι μετα-γενοκτονικό τραύμα, το οποίο μπορεί να εμφανιστεί μέσω γενεών, όπως στην παραπάνω περίπτωση.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Η παλαιότερη γενιά, η οποία επιβίωσε θαυματουργά από αυτές τις τρομερές εποχές και τα εγκλήματα του σταλινισμού, τα θυμόταν για πάντα και ποτέ δεν είχε καλές αισθήσεις για το παρελθόν. Στα επίσημα σοβιετικά σχολικά βιβλία δεν υπάρχει καμία αναφορά στο Χολοδομόρ του 1932-33 στη σοβιετική Ουκρανία. Αυτό εξέπληξε τους ηλικιωμένους ανθρώπους γιατί θυμόντουσαν την αλήθεια. Την θυμόντουσαν και παρέμεναν σιωπηλοί, γιατί ήταν ο μόνος τρόπος να αποφύγουν τις διώξεις από την σοβιετική κυβέρνηση. Επιπλέον, όταν η απειλή της πείνας εμφανίστηκε ξανά, μετά τον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο το 1946-47, οι κάτοικοι από το Δνείπερο έφυγαν μαζικά προς τη δυτική Ουκρανία, όπου δεν υπήρχαν ακόμη συλλογικές φάρμες.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ο νέος πόλεμος της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας, που διαρκεί 11 χρόνια, έχει επίσης μια διατροφική διάσταση. Παρά την τρομερή μετα-γενοκτονική κληρονομιά της, η Ουκρανία κατά τη διάρκεια όλων των ετών της ανεξαρτησίας της αύξησε και αποκατέστησε τις γεωργικές της εκτάσεις, στις οποίες καλλιεργούσε σιτηρά όχι μόνο για τις δικές της ανάγκες αλλά και για εξαγωγές. Μετά την αρχή της πλήρους κλίμακας εισβολής το 2022, οι ρωσικές δυνάμεις άρχισαν να εξάγουν μαζικά τα καταληφθέντα σιτηρά και να τα πωλούν ως δικά τους στις χώρες του λεγόμενου Παγκόσμιου Νότου. Ταυτόχρονα, απειλούσαν να κρατήσουν τις εξαγωγές τροφίμων, γεγονός που θα μπορούσε να δημιουργήσει πείνα σε άλλες περιοχές του κόσμου. Αυτό ήταν μια κυνική κίνηση, καθώς το προηγούμενο έγκλημα κατά των Ουκρανών ως έθνος δεν τιμωρήθηκε από την διεθνή κοινότητα. Η Μόσχα το αρνήθηκε προκλητικά τον 20ο αιώνα, όπως το κάνει και τώρα.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Το έγκλημα του Χολοδομόρ αποκαλύφθηκε χάρη στη μελέτη αυτής της τρομερής σελίδας της ουκρανικής ιστορίας. Η έρευνα ξεκίνησε τη δεκαετία του 1980 στις Ηνωμένες Πολιτείες και τον Καναδά μέσω της ουκρανικής διασποράς. Ως αποτέλεσμα, η Βουλή των Αντιπροσώπων των ΗΠΑ δημιούργησε μια κατάλληλη ερευνητική επιτροπή. Ο αείμνηστος Αμερικανός ιστορικός Τζέιμς Μέις και ο Βρετανός συνάδελφός του Ρόμπερτ Κόνκεστ άρχισαν να ασχολούνται ενεργά με αυτό το ζήτημα (το βιβλίο του Κόνκεστ </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> δημοσιεύθηκε το 1986 και έγινε διαθέσιμο στην Ουκρανία μόνο στα μέσα της δεκαετίας του 1990). Τα έργα των ιστορικών έχουν αφήσει τον κόσμο σοκαρισμένο. Αργότερα, στο τέλος της </span><i><span data-contrast=\"auto\">περεστρόικα</span></i><span data-contrast=\"auto\"> του Γκορμπατσόφ, τα αποτελέσματα της έρευνας των Ουκρανών ακαδημαϊκών, ιδίως του καθηγητή Στανισλάβ Κουλτσιτσκι, άρχισαν να εμφανίζονται. Η πιο πρόσφατη έρευνα για αυτό το ζήτημα ανήκει στον Ιάπωνα ερευνητή Γκιοράκι Κουρομίγια και την Αμερικανο-Βρετανίδα ερευνήτρια Άνν Άπλμπαουμ. Παρά όλα τα ντοκουμέντα και τα συμπεράσματα των δημογράφων και τις αναφορές των δυτικών δημοσιογράφων από εκείνη την εποχή, η ρωσική ηγεσία και η πέμπτη στήλη της στην Ουκρανία – με τη μορφή του Κόμματος των Περιφερειών, των Κομμουνιστών και άλλων πολιτικών και δημόσιων οργανώσεων – συνεχίζουν να αρνούνται το γεγονός ότι μια τεχνητή πείνα έλαβε χώρα στην επικράτεια της Ουκρανικής ΣΣΔ.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Αυτή η πολιτική άρνησης έγινε ακόμη πιο επιθετική μετά την άνοδο του Βλαντίμιρ Πούτιν στην εξουσία στη Ρωσία. Η αντίθεση σε αυτή την ιστορία εντάθηκε μετά τη νίκη του υποψηφίου της αντιπολίτευσης Βίκτορ Γιουσένκο στις προεδρικές εκλογές της Ουκρανίας το 2005. Φυσικά, αυτό συνέβη μετά την Πορτοκαλί Επανάσταση. Ο Γιουσένκο, τον οποίο ο Πούτιν περιφρονούσε, συμμετείχε άμεσα στην προώθηση της διεθνούς αναγνώρισης του Χολοδομόρ ως γενοκτονία κατά του ουκρανικού έθνους, γεγονός που ενόχλησε ακόμη περισσότερο το Κρεμλίνο.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Δεύτερος Παγκόσμιος Πόλεμος – δύο απόψεις, δύο μνήμες</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Μετά την κατάρρευση της Σοβιετικής Ένωσης, η νοσταλγία για την παλιά μεγαλοσύνη και τον διεθνή σεβασμό αυξήθηκε στη Ρωσία. Οι ταραχώδεις δεκαετίες του 1990, ειδικά τα πρώτα χρόνια, χαρακτηρίστηκαν από χάος σε όλο τον μετασοβιετικό χώρο. Η σταθερότητα, κάτι που οι περισσότεροι άνθρωποι στις πρώην σοβιετικές δημοκρατίες είχαν συνηθίσει, ήταν σπάνια. Οι Ρώσοι πολίτες, ιδίως, ένιωσαν αυτή την αστάθεια οξυμένα, καθώς έχασαν την κυρίαρχη γεωπολιτική τους θέση. Ο πρόεδρός τους, Μπόρις Γέλτσιν, φαινόταν αδύναμος, ειδικά στη διεθνή σκηνή, προκαλώντας μια αίσθηση εθνικής ταπείνωσης παρά υπερηφάνειας. Επιπλέον, η κριτική στάση του Γέλτσιν για το σοβιετικό παρελθόν, που ανέδειξε την καταπίεση και τη φτώχεια, μόνο ενέτεινε αυτή την δυσαρέσκεια, ιδιαίτερα καθώς οι οικονομικές δυσκολίες δεν είχαν εξαφανιστεί στη μετασοβιετική Ρωσία.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Μέσα σε αυτή την αβεβαιότητα, μια ιστορική αφήγηση παρέμεινε απαραβίαστη: ο μύθος γύρω από τον σοβιετο-γερμανικό πόλεμο του 1941-45 (γνωστός στη Ρωσία ως Μεγάλος Πατριωτικός Πόλεμος). Μετά την εκλογή του Βλαντίμιρ Πούτιν στην προεδρία, η προσέγγιση του κράτους προς την ιστορική μνήμη άλλαξε. Η εικόνα του Στάλιν σταδιακά υπήρξε αποκατάσταση – απεικονιζόμενος ως “αποτελεσματικός διαχειριστής” των οποίων οι σκληρές πολιτικές, αν και αναγνωρίζονταν, δικαιολογούνταν στην επιδίωξη του μεγάλου στόχου της οικοδόμησης μιας υπερδύναμης. Για άλλη μια φορά, όπως στην τελευταία εποχή του Μπρέζνιεφ, η 9η Μαΐου, η ημέρα που τιμά τη σοβιετική νίκη κατά της ναζιστικής Γερμανίας, απέκτησε σχεδόν ιερή σημασία. Μεγάλες στρατιωτικές παρελάσεις στην Κόκκινη Πλατεία έγιναν τρόπος επίδειξης της στρατιωτικής δύναμης της Ρωσίας ως νόμιμου κληρονόμου της κληρονομιάς της Σοβιετικής Ένωσης.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ταυτόχρονα, τα πρώτα χρόνια του Δεύτερου Παγκοσμίου Πολέμου (1939-1941) και το αμφιλεγόμενο Σύμφωνο Μολότοφ-Ρίμπεντροπ – συμπεριλαμβανομένων των μυστικών του πρωτοκόλλων – επαναερμηνεύτηκαν από τη ρωσική προπαγάνδα και τους φιλο-Κρεμλινικούς ιστορικούς όπως ο Αλεξάντρ Ντούγκιν. Υποστήριξαν ότι το σύμφωνο ήταν ένα αναγκαίο μέτρο για την προστασία της Σοβιετικής Ένωσης από τη δυτική επιθετικότητα. Αυτή η αφήγηση βοήθησε να τροφοδοτήσει μια σταδιακή έμφαση αποκλειστικά στη σοβιετική νίκη κατά της ναζιστικής Γερμανίας, υποβαθμίζοντας τις συνεισφορές των Συμμάχων στην αντι-Χίτλερ συμμαχία.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Μέχρι το 2010, τότε ως πρωθυπουργός, ο Πούτιν ενίσχυσε αυτή την αναθεωρητική αφήγηση, ισχυριζόμενος σε μια τηλεοπτική ομιλία ότι ο Κόκκινος Στρατός θα είχε νικήσει τη ναζιστική Γερμανία ακόμη και χωρίς την ουκρανική συμμετοχή. Αυτό ήταν άλλη μια προσπάθεια να εμφυσήσει στους Ρώσους την πίστη στον αποκλειστικό ρόλο του έθνους τους στη νίκη. Ο Πούτιν επίσης επιδίωξε να αποκαταστήσει την κληρονομιά του Στάλιν αναφερόμενος στο διάσημο τοστ του μετά τον πόλεμο προς την “μεγάλη ρωσική nation”. Εν τω μεταξύ, η ρωσική προπαγάνδα επανειλημμένα κατηγόρησε την Ουκρανία για συνεργασία με τους Ναζί – μερικές φορές αναφέροντας πραγματικές περιπτώσεις, αλλά συχνά κατασκευάζοντας ή υπερβάλλοντας αυτές. Ιδιαίτερη προσοχή δόθηκε σε εθνικιστικά κινήματα όπως αυτά που ηγήθηκαν οι Στεπάν Μπαντέρα και Αντρίι Μελνύκ, ενώ βολικά παραλείφθηκε η ύπαρξη του Ρωσικού Στρατού Απελευθέρωσης (RLA), που ηγείτο ο πρώην σοβιετικός στρατηγός Αντρέι Βλάσοφ. Αυτό συνέβη επίσης όσον αφορά πολλές άλλες φιλο-ναζιστικές ρωσικές παραστρατιωτικές μονάδες, συμπεριλαμβανομένων των κοζάκικων σχηματισμών.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Για να δικαιολογήσει την κοινή εισβολή της Σοβιετικής Ένωσης στην Πολωνία με τη ναζιστική Γερμανία τον Σεπτέμβριο του 1939, ο Πούτιν πρόσφατα ισχυρίστηκε ότι η Πολωνία είχε προκαλέσει την επιθετικότητα του Χίτλερ αρνούμενη να ικανοποιήσει τις απαιτήσεις του, “αναγκάζοντας” έτσι τη Γερμανία να δράσει. Αυτό το αναθεωρητικό επιχείρημα εξυπηρετεί όχι μόνο να ξαναγράψει την ιστορία αλλά και να δικαιολογήσει τη σύγχρονη επιθετικότητα της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας – χρησιμοποιώντας προσχήματα που είναι εντυπωσιακά παρόμοια με αυτά που χρησιμοποίησαν τόσο η ναζιστική Γερμανία όσο και η Σοβιετική Ένωση κατά της Πολωνίας της μεσοπολεμικής περιόδου. Όλο και περισσότερο, το καθεστώς του Πούτιν αντλεί ιδεολογική έμπνευση τόσο από τον σοβιετικό ολοκληρωτισμό όσο και από στοιχεία ναζιστικής ρητορικής. Ήδη από το 2017, περιθωριακοί κύκλοι στη Ρωσία άρχισαν να συζητούν μια ιδεολογία που συνδυάζει τον Ορθόδοξο Χριστιανισμό, τον κομμουνισμό και τον φασισμό. Μετά την πλήρη κλίμακα εισβολής της Ουκρανίας το 2022, αυτή η έννοια έγινε ευρέως γνωστή ως \"Ρασισμός\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Μετά την Επανάσταση Αξιοπρέπειας της Ουκρανίας το 2014, η χώρα άρχισε να παρατηρεί την 8η Μαΐου ως Ημέρα Μνήμης για όσους χάθηκαν στον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο. Η 9η Μαΐου παρέμεινε Ημέρα Νίκης, αλλά η δημόσια συζήτηση γύρω από αυτές τις ημερομηνίες εξελίχθηκε. Έγιναν προσπάθειες να εκπαιδευτεί το κοινό για τις διαφορετικές ιστορικές τους σημασίες, ενώ τονίστηκε ότι η 9η Μαΐου είναι επίσης Ημέρα της Ευρώπης. Αυτό ήταν ένα σαφές σήμα της στροφής της Ουκρανίας προς την ευρωπαϊκή ολοκλήρωση και της απόρριψης των ιστορικών αφηγήσεων της Ρωσίας.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Ορθόδοξη Εκκλησία και </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Αξίζει να θυμηθούμε ότι η προσωρινή υποταγή της Μητρόπολης του Κιέβου στο Πατριαρχείο Μόσχας στο δεύτερο μισό του 17ου αιώνα συνέβη με σημαντικές παραβιάσεις του κανονικού δικαίου. Ο Μητροπολίτης Κιέβου Συλβέστρος ήταν σκεπτικός για τη συμμαχία μεταξύ του Κοζάκου Χετμάν Μπογκντάν Χμελνίτσκι και του Τσαρικού Κράτους της Μόσχας, που σχηματίστηκε το 1654 στο Περαιάσλαβ, καθώς προέβλεπε τους κινδύνους που αυτός παρουσίαζε για την αυτονομία της Μητρόπολης του Κιέβου.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Καθ' όλη τη διάρκεια του 20ού αιώνα, οι Ουκρανοί έκαναν επανειλημμένες προσπάθειες να αποκαταστήσουν μια ανεξάρτητη Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία ελεύθερη από τον έλεγχο της Μόσχας. Αυτή η κίνηση κέρδισε έδαφος τα τελευταία χρόνια της Σοβιετικής Ένωσης. Το 1990, ο Μητροπολίτης Μστισλάβ (Στεπάν Σκριπνύκ) επέστρεψε στην Ουκρανία από τις Ηνωμένες Πολιτείες και εκλέχθηκε Πατριάρχης Κιέβου και όλης της Ρωσίας-Ουκρανίας σε μια εκκλησιαστική σύνοδο. Αυτή η στιγμή σηματοδότησε την αρχή μιας έντονης πάλης μεταξύ του Κιέβου και της Μόσχας – όχι μόνο για την θρησκευτική πίστη των πιστών αλλά και για τον έλεγχο της εκκλησιαστικής περιουσίας και των χρηματοοικονομικών πόρων. Και οι δύο πλευρές συμμετείχαν σε ιστορικές συζητήσεις και, κατά καιρούς, στην προφανή χειραγώγηση γεγονότων.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ως αποτέλεσμα αυτών των διαφορών, τρεις Ορθόδοξοι θεσμοί καταχωρήθηκαν επίσημα στην Ουκρανία, καθένας από τους οποίους ενσωματώνει το όνομα \"Ορθόδοξη Εκκλησία\": η Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία (UOC) – η οποία παρέμεινε σε ενότητα με το Πατριαρχείο Μόσχας; η Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία – Πατριαρχείο Κιέβου (UOC-KP); και η Ουκρανική Αυτοκέφαλη Ορθόδοξη Εκκλησία (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Σύμφωνα με το ορθόδοξο κανονικό δίκαιο, η UOC-KP και η UAOC θεωρούνταν μη κανονικές από τον ευρύτερο ορθόδοξο κόσμο, μια κατάσταση που ενισχύθηκε από την Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία (ROC), η οποία εργάστηκε ενεργά για να αποτρέψει την αναγνώρισή τους από άλλες τοπικές ορθόδοξες εκκλησίες. Για να δικαιολογήσει την επιρροή της στη θρησκευτική σφαίρα της Ουκρανίας, η ROC, μαζί με τον ιδεολόγο Ντούγκιν, προώθησε την έννοια του </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“ρωσικός κόσμος”). Αυτή η ιδεολογία υποστηρίζει ότι παρά τους πολιτικούς συνόρους, υπάρχει ένας κοινός “ρωσικός πνευματικός και πολιτιστικός χώρος”, ο οποίος ενισχύεται από τη θρησκευτική ενότητα. Ιδρύθηκε ακόμη και το Ίδρυμα Russkiy Mir και πριν από την ρωσική επιθετικότητα κατά της Ουκρανίας, οι υποκαταστήματές του λειτουργούσαν επιτυχώς εντός της χώρας.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Η ιστορία της Κριμαίας επιπλέον απεικονίζει πώς η θρησκεία και η ιστορική αναθεώρηση έχουν χρησιμοποιηθεί για να δικαιολογήσουν τον επεκτατισμό της Ρωσίας. Κατά τη διάρκεια της παράνομης προσάρτησης της Κριμαίας από τη Ρωσία το 2014, τόσο ο Πούτιν όσο και οι εκπρόσωποι της Ρωσικής Ορθόδοξης Εκκλησίας επανέλαβαν ψευδο-ιστορικούς ισχυρισμούς σχετικά με την υποτιθέμενη ιστορική ανήκηση της Κριμαίας στη Ρωσία.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ένα βασικό στοιχείο αυτής της ιστορικής χειραγώγησης περιστρέφεται γύρω από τον εκχριστιανισμό της Κιέβου Ρως’. Από το 1988, η Ουκρανία γιορτάζει την επέτειο του Βαπτίσματος της Ρως’, το οποίο πραγματοποιήθηκε στο Κίεβο, συγκεκριμένα στα νερά του ποταμού Ποχάινα (παραπόταμος του Δνείπερου). Ωστόσο, η Μόσχα επιχείρησε να αμφισβητήσει την ιστορική πρωτοκαθεδρία του Κιέβου τονίζοντας ότι ο Πρίγκιπας Βολοντίμιρ (Βλαντίμιρ ο Μέγας) βαπτίστηκε ο ίδιος στη Χερσώνα (σημερινή Σεβαστούπολη, Κριμαία), η οποία τότε ανήκε στη Βυζαντινή Αυτοκρατορία. Προωθώντας την ιδέα ότι το “αληθινό” βάπτισμα της Ρως’ συνέβη στην Κριμαία αντί για το Κίεβο, η Μόσχα έθεσε μια ιδεολογική βάση για την αργότερη προσάρτηση της χερσονήσου – κάνοντάς την το πρώτο θύμα της ρωσικής επιθετικότητας κατά της Ουκρανίας το 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Παρά την ισχυρή αντίθεση του Πατριάρχη Κύριλλου και του Κρεμλίνου, η Ουκρανία προχώρησε με επιτυχία στην προώθηση της εκκλησιαστικής ανεξαρτησίας. Το Δεκέμβριο του 2018, συγκλήθηκε μια ιστορική Τοπική Σύνοδος στον Καθεδρικό Ναό της Αγίας Σοφίας στο Κίεβο, συγκεντρώνοντας εκπροσώπους τριών Ορθόδοξων Εκκλησιών. Ενώ σχεδόν όλοι οι ιεράρχες της UOC (Πατριαρχείο Μόσχας) μποϊκόταραν την εκδήλωση, δύο μητροπολίτες – ο Συμεών (Σοστατσκι) και ο Αλέξανδρος (Ντράμπινκα) – συμμετείχαν. Η UOC-KP και η UAOC εκπροσωπήθηκαν πλήρως.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Στη σύνοδο, ο Μητροπολίτης Επιφάνιος (Σέργκι Ντουμένκο) εκλέχθηκε ως ο προϊστάμενος της νεοσυσταθείσας Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας (OCU). Στις 6 Ιανουαρίου 2019, στην Κωνσταντινούπολη, έλαβε τον Τομό της Αυτοκεφαλίας από τον Οικουμενικό Πατριάρχη Βαρθολομαίο, που του παραχώρησε επίσημα την ανεξαρτησία από το Πατριαρχείο Μόσχας. Η διαδικασία προώθησης της διεθνούς αναγνώρισης της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας συνεχίζεται, παρά την συνεχιζόμενη αντίσταση από την Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία και τους πολιτικούς υποστηρικτές της.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Ανακαλύπτοντας την χαμένη ιστορία</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Καθώς οι Ουκρανοί έκαναν τα πρώτα τους βήματα στην εξερεύνηση της δικής τους ιστορίας, άρχισαν να αποκαλύπτουν έναν πλούτο προηγουμένως απαγορευμένων θεμάτων και προσώπων. Η Ουκρανία ανακάλυψε ξανά τους δικούς της συγγραφείς, όπως οι Ουλάς Σαμτσούκ, Ιβάν Μπαχριανί και οι συγγραφείς της \"Εκτελεσμένης Αναγέννησης\", μαζί με τα έργα του Βασίλ Στούς. Ο Ομελιάν Πρίτσκακ, ο οποίος είχε ιδρύσει το Ουκρανικό Ερευνητικό Ινστιτούτο στο Πανεπιστήμιο Χάρβαρντ, επέστρεψε στην Ουκρανία από τις Ηνωμένες Πολιτείες και έφερε μαζί του δεκαετίες μελετών για την ουκρανική ιστορία.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Μετά την ανακήρυξη της ανεξαρτησίας της Ουκρανίας, η ανταλλαγή ακαδημαϊκής έρευνας μεταξύ Ουκρανών και δυτικών ιστορικών έγινε εφικτή. Αυτό συνέβαλε σημαντικά στη διαμόρφωση της ιστορικής πολιτικής της Ουκρανίας. Ενώ αρχικά ήταν χαοτική, αυτή η προσπάθεια αργότερα έγινε πιο δομημένη και θεσμοποιημένη. Οι επιστήμονες άρχισαν να δημοσιεύουν τα έργα του ιστορικού Ιβάν Κρυπιακέβιτς χωρίς λογοκρισία; να επανεκτυπώνουν την δέκατο-τόμο </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ιστορία της Ουκρανίας-Ρως’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> του Μιχαήλο Γκρουσέφσκι; και να μεταφράζουν και να δημοσιεύουν </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ουκρανία: Μια Ιστορία</span></i><span data-contrast=\"auto\"> του Καναδού ιστορικού ουκρανικής καταγωγής Ορέστ Σουμπτέλνι.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Μετά την Πορτοκαλί Επανάσταση, κατά τη διάρκεια της προεδρίας του Βίκτορ Γιουσένκο, η ιστορική πολιτική και η πολιτική μνήμης της Ουκρανίας άρχισαν να διαμορφώνονται. Ωστόσο, μεγάλο μέρος της κοινωνίας δεν κατανόησε πλήρως τις πρωτοβουλίες του προεδρικού γραφείου, περιμένοντας από αυτόν να επικεντρωθεί αντίθετα στην οικονομική ανάπτυξη και τη βελτίωση των συνθηκών διαβίωσης. Πολλοί πολίτες δεν αφιέρωσαν χρόνο να διαβάσουν το σύνταγμα, το οποίο περιγράφει τις πραγματικές εξουσίες του προεδρικού γραφείου. Ως αποτέλεσμα, ο Γιουσένκο προτίμησε την ιστορική πολιτική ως βασική πτυχή της διεθνούς στρατηγικής της Ουκρανίας.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Για να υποστηρίξει αυτή την προσπάθεια, ιδρύθηκε το Ουκρανικό Ινστιτούτο Εθνικής Μνήμης, το οποίο είχε μοντελοποιηθεί κατά το πρότυπο του Ινστιτούτου Εθνικής Μνήμης της Πολωνίας. Ωστόσο, η ανάπτυξη του ουκρανικού ινστιτούτου ήταν αργή, και αυτό έγινε πλήρως λειτουργικό μόνο μετά την Επανάσταση Αξιοπρέπειας υπό την ηγεσία του Βολόντιμιρ Βιατροβίτς. Παρά τη σημασία του, το ινστιτούτο αντιμετώπισε χρόνια υποχρηματοδότηση. Μετά την πλήρη κλίμακα εισβολής της Ρωσίας στην Ουκρανία, οι δραστηριότητές του σχεδόν σταμάτησαν, καθώς ο τρέχων πρόεδρός του, Αντόν Ντρομπόβιτς, εντάχθηκε στις Ουκρανικές Ένοπλες Δυνάμεις για να πολεμήσει στις πρώτες γραμμές.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Για να καλύψει τα κενά στην πολιτική μνήμης και ιστορίας της Ουκρανίας, νέοι επιστήμονες ξεκίνησαν μια πρωτοβουλία που ονομάζεται Ανοιχτό Σχολείο Ιστορίας. Αυτό το εκπαιδευτικό πρόγραμμα, που περιγράφεται ως “ιστορικό μέτωπο”, έχει υποστηριχθεί από νέους Πολωνούς ερευνητές από το Πανεπιστήμιο Γιαγκελόνια στην Κρακοβία και το Πανεπιστήμιο της Βαρσοβίας, οι οποίοι βοήθησαν να οργανωθούν δημόσιες διαλέξεις σε διάφορες πόλεις της Ουκρανίας.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Γιατί η πολιτική μνήμης έχει τόση σημασία για το Κρεμλίνο; Ιστορικά, η δυναστεία των Ρομανόφ επιδίωξε κάθε δυνατό μέσο – νόμιμο ή μη – για να συνδέσει τις ρίζες της Ρωσικής Αυτοκρατορίας με τη μεσαιωνική Κιέβου Ρως’ και τους ηγεμόνες της, όπως ο Πρίγκιπας Βολοντίμιρ και ο Πρίγκιπας Γιαροσλάβ. Ωστόσο, όταν η Κατερίνα Β’ διέταξε να σταλούν όλα τα αρχαία χρονικά από μοναστήρια σε όλη την αυτοκρατορία, ειδικά εκείνα στις ουκρανικές χώρες, στην Αγία Πετρούπολη, οι επιστήμονες δεν βρήκαν καμία στέρεη ιστορική απόδειξη της σύνδεσης της Μόσχας με τη Ρως’. Μετά την εξαφάνιση αυτών των πρωτότυπων εγγράφων, νέες “αντίγραφα” των χρονικών εμφανίστηκαν μυστηριωδώς, τώρα με αναφορές στη Μόσχα, τον Βλαντίμιρ και άλλα στοιχεία που βολικά ευθυγραμμίζονταν με τις ρωσικές αυτοκρατορικές αφηγήσεις. Στον ουκρανικό διαδικτυακό χώρο, υπάρχει ένα δημοφιλές αστείο ότι η Μόσχα, που είναι επίσημα μόλις 850 ετών, προσπαθεί απεγνωσμένα να πείσει το Κίεβο, μια πόλη με πάνω από 1.500 χρόνια ιστορίας, ότι είναι στην πραγματικότητα μέρος της αρχαίας πατρίδας της Ρωσίας.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Ολέξι Λιόντσουκ </strong>είναι ιστορικός και δάσκαλος. Έχει διδακτορικό από το Ινστιτούτο Ιστορίας του Πανεπιστημίου Γιαγκελόνια (Πολωνία) και αποφοίτησε με μεταπτυχιακό τίτλο στην ιστορία από το Κρατικό Πανεπιστήμιο Ανθρωπιστικών Σπουδών Ρίβνε (Ουκρανία).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:49.116", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Καθώς οι Ουκρανοί έκαναν τα πρώτα τους βήματα στην εξερεύνηση της δικής τους ιστορίας, άρχισαν να αποκαλύπτουν έναν πλούτο προηγουμένως απαγορευμένων θεμάτων και προσώπων. Μετά την ανεξαρτησία της χώρας, η ανταλλαγή ακαδημαϊκής έρευνας μεταξύ Ουκρανών και δυτικών ιστορικών κατέστη δυνατή. Αυτό συνέβαλε σημαντικά στη διαμόρφωση της ιστορικής πολιτικής της Ουκρανίας, η οποία ήταν επίσης σε πολλές περιπτώσεις σε άμεση αντίθεση με την ερμηνεία της ιστορίας από το Κρεμλίνο. Όπως ήταν αναμενόμενο, η ιστορία και η μνήμη είναι βασικά στοιχεία του πολέμου της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας.</I>\n<br><br>\nΗ ιστορία και η μνήμη σχετικά με τα γεγονότα του παρελθόντος ήταν πάντα, και εξακολουθούν να είναι, ισχυρά εργαλεία στις σχέσεις μεταξύ Ουκρανίας και Ρωσίας. Ενώ η Ρωσία προσπαθούσε να διαμορφώσει την ιστορική της πολιτική από τα τέλη του Μεσαίωνα, όταν η Μόσχα δήλωσε τον εαυτό της «τρίτη Ρώμη» και επιδίωξε «τη συγκέντρωση των ρωσικών εδαφών», η σύγχρονη Ουκρανία, η οποία ήταν χωρίς κρατική υπόσταση για μεγάλο χρονικό διάστημα, άρχισε να αναπτύσσει και να αποκαθιστά την αληθινή της ιστορία μετά την ανεξαρτησία το 1991. Θα αναπτύξει επίσης τη δική της ιστορική πολιτική.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"el", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:42.668", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Paměťová politika na Ukrajině a v Rusku jako součást moderního válečnictví", key:"uid": string:"4aa7ac3b-3c52-45f3-9910-a73721e4f610", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Po roce 1991 byly ukrajinské historické politiky dlouho v embryonálním stavu. Během prvního desetiletí, navzdory malému státnímu podpoře, byly aktivity omezeny na změnu paradigmatu od sovětské metody studování vlastní historie k přístupu zaměřenému na Ukrajinu. Bylo zde velmi velké množství témat, která byla během předchozích desetiletí, a dokonce i století, ruské okupace záměrně skrývána, zkreslována a falšována. Obecně platí, že úsilí a výzkum byly založeny pouze na nadšení výzkumníků a bez stabilní státní podpory. Jak obtížné to bylo, Národní akademie věd a její struktury, včetně institutů věnovaných historickým vědám, byly zachovány.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ruské historické politiky jsou založeny na jednoduchém přivlastnění si cizí historie, zejména když se jedná o úspěšný příběh sousedního národa, státu nebo osoby. Někdy to odporuje zřejmým faktům a zdravému rozumu, ale ruská propaganda tvrdohlavě tvrdí, že toto vše je „společné dědictví“ – jsme jeden národ, a tak váš úspěch je náš. Takže během dlouhého období vlády Vladimira Putina získala paměťová politika Ruska jasné institucionální formy. Hlavní úkoly těchto institucí však nebyly podporovat vědecký výzkum o pravé historii národů, které tvoří Ruskou federaci, ale spíše boj proti historickým faktům, která neodpovídají hlavní politické linii. To lze vidět na smutném osudu nevládní organizace Memorial, která se navzdory všem obtížím, kterým čelila, snažila hlásit pravdu o zločinech sovětského stranického státu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">I když zde není dostatek prostoru k vyzdvihnutí všech aspektů paměťových politik obou států, budou prozkoumány klíčové otázky, včetně vzpomínky na Holodomor; Druhou světovou válku; pravoslavnou církev; a ideologii </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (ruský svět).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor a jeho důsledky</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Začnu jedním zajímavým případem, o kterém mi vyprávěl přítel z Charkova. Jeho přítel má rodinu, manžela a dceru. Jsou šťastní, ale když vidí svou dceru, měla podivnou touhu ji zabít. V důsledku toho tato dáma začala navštěvovat psychology pro pomoc. Nakonec se ukázalo, že během hladomoru v letech 1932-33, aby přežila, tato žena zabila a uvařila své vlastní dítě a tím zachránila zbytek své rodiny před nevyhnutelnou smrtí. Vědci tvrdí, že se jedná o postgenocidní trauma, které se může objevovat napříč generacemi, jako v uvedeném případě.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Starší generace, která zázračně přežila tyto hrozné časy a zločiny stalinizmu, si je navždy pamatovala a nikdy neměla žádné dobré pocity k minulosti. V oficiálních sovětských učebnicích není zmínka o hladomoru v letech 1932-33 v sovětské Ukrajině. To starší lidi překvapilo, protože si pamatovali pravdu. Vzpomínali na to a mlčeli, protože to byla jediná cesta, jak se vyhnout pronásledování ze strany sovětské vlády. Navíc, když se znovu objevila hrozba hladu, po Druhé světové válce v letech 1946-47, obyvatelé z Dnipra masově utekli na západní Ukrajinu, kde ještě nebyly kolektivní farmy.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nová válka Ruska proti Ukrajině, která trvá 11 let, má také potravinový rozměr. Navzdory svému hroznému postgenocidnímu dědictví Ukrajina během všech let své nezávislosti zvýšila a obnovila své zemědělské půdy, na kterých pěstovala obilí nejen pro své vlastní potřeby, ale také na export. Po začátku plnohodnotné invaze v roce 2022 začaly ruské jednotky masivně exportovat zajaté obilí a prodávat je jako své vlastní zemím takzvaného Globálního Jihu. Zároveň hrozily zadržováním potravinových exportů, což by mohlo vytvořit hladomor v jiných částech světa. To byl cynický krok, protože předchozí zločin proti Ukrajincům jako národu nebyl potrestán mezinárodním společenstvím. Moskva to v 20. století bezostyšně popírala, stejně jako to dělá nyní.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zločin Holodomoru byl odhalen díky studiu této hrozné stránky ukrajinské historie. Výzkum začal v 80. letech v USA a Kanadě prostřednictvím ukrajinské diaspory. V důsledku toho vytvořil americký Sněmovní reprezentant příslušnou vyšetřovací komisi. Zemřelý americký historik James Mace a jeho britský kolega Robert Conquest se začali touto otázkou aktivně zabývat (Conquestova kniha </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> byla publikována v roce 1986 a byla v Ukrajině zpřístupněna až v polovině 90. let). Práce historiků otřásly světem. Později, na konci Gorbachevovy </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestrojky</span></i><span data-contrast=\"auto\">, začaly vycházet výsledky výzkumu ukrajinských akademiků, zejména profesora Stanislava Kulchytského. Nejnovější výzkum v této oblasti patří japonskému výzkumníkovi Giorakimu Kuromiyovi a americko-britské výzkumnici Anne Applebaum. Navzdory všem dokumentárním důkazům a závěrům demografů a zprávám západních novinářů z té doby, ruské vedení a jeho pátá kolona na Ukrajině – ve formě Strany regionů, komunistů a dalších politických a veřejných organizací – nadále popírají fakt, že na území Ukrajinské SSR došlo k umělému hladomoru.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tato politika popírání se stala ještě agresivnější po příchodu Vladimira Putina k moci v Rusku. Odpor vůči této historii se zvýšil po vítězství opozičního kandidáta Viktora Juščenka v ukrajinských prezidentských volbách v roce 2005. Samozřejmě, že se to stalo po Oranžové revoluci. Juščenko, kterého Putin opovrhoval, byl přímo zapojen do prosazování mezinárodního uznání Holodomoru jako genocidy proti ukrajinskému národu, což Kreml ještě více rozčilovalo.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Druhá světová válka – dva pohledy, dvě vzpomínky</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po rozpadu Sovětského svazu vzrostla v Rusku nostalgie po minulém velikosti a mezinárodním respektu. Bouřlivé 90. léta, zejména v prvních letech, byla poznamenána chaosem po celém post-sovětském prostoru. Stabilita, na kterou si většina lidí v bývalých sovětských republikách zvykla, byla nedostatková. Ruští občané, zejména, tuto nestabilitu pociťovali ostře, protože ztratili svůj dominantní geopolitický status. Jejich prezident, Boris Jelcin, se jevil slabý, zejména na mezinárodní scéně, vyvolávající pocit národní ponížení spíše než hrdosti. Navíc, Jelcinův kritický postoj k sovětské minulosti, zdůrazňující represe a chudobu, pouze prohloubil takovou nespokojenost, zejména protože ekonomické potíže v post-sovětském Rusku nezmizely.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Uprostřed této nejistoty zůstal jeden historický narativ nedotčený: mýtus obklopující sovětsko-německou válku 1941-45 (známou v Rusku jako Velká vlastenecká válka). Po nástupu Vladimira Putina do funkce prezidenta se přístup státu k historické paměti změnil. Stalinův obraz postupně prošel rehabilitací – byl vykreslován jako „efektivní manažer“, jehož brutální politiky, ač uznávané, byly ospravedlněny v honbě za velkým cílem budování supervelmoci. Znovu, jako na konci Brežněvovy éry, 9. květen, den připomínající sovětské vítězství nad nacistickým Německem, nabyl téměř posvátného významu. Velké vojenské přehlídky na Rudém náměstí se staly způsobem, jak předvést vojenskou sílu Ruska jako právoplatného dědice odkazu Sovětského svazu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Současně byly první roky Druhé světové války (1939-1941) a kontroverzní Molotov-Ribbentropův pakt – včetně jeho tajných protokolů – reinterpretovány ruskou propagandou a pro-kremlinskými historiky jako Aleksandr Dugin. Tvrdili, že pakt byl nezbytným opatřením k ochraně Sovětského svazu před západní agresí. Tento narativ pomohl podnítit postupné zdůrazňování čistě sovětského vítězství nad nacistickým Německem, zatímco se zmenšovaly příspěvky spojenců v protihitlerovské koalici.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Do roku 2010, tehdy jako premiér, Putin posílil tento revizionistický narativ, když v televizním projevu prohlásil, že Rudá armáda by porazila nacistické Německo i bez ukrajinské účasti. To byl další pokus vštípit Rusům víru v exkluzivní roli jejich národa ve vítězství. Putin se také snažil rehabilitovat Stalinovo dědictví odkazem na jeho slavný přípitek po válce „velkému ruskému národu“. Mezitím ruská propaganda opakovaně obviňovala Ukrajinu ze spolupráce s nacisty – někdy citovala skutečné případy, ale často je vymýšlela nebo přeháněla. Zvláštní pozornost byla věnována nacionalistickým hnutím, jako byla ta vedená Stepanem Banderou a Andrijem Melnykem, přičemž se pohodlně opomíjela existence Ruské osvobozenecké armády (RLA), vedené bývalým sovětským generálem Andrejem Vlasovem. To platilo také pro řadu dalších pro-nacistických ruských paramilitárních jednotek, včetně kozáckých formací.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby ospravedlnil společnou invazi Sovětského svazu do Polska s nacistickým Německem v září 1939, Putin nedávno prohlásil, že Polsko vyprovokovalo Hitlerovu agresi tím, že odmítlo splnit jeho požadavky, čímž „donutilo“ Německo jednat. Tento revizionistický argument slouží nejen k přepsání historie, ale také k racionalizaci moderní agrese Ruska proti Ukrajině – s použitím záminek, které jsou nápadně podobné těm, které používalo jak nacistické Německo, tak Sovětský svaz proti meziválečnému Polsku. Stále více Putinův režim čerpá ideologickou inspiraci jak z sovětského totalitarismu, tak z prvků nacistické rétoriky. Již v roce 2017 začaly okrajové kruhy v Rusku diskutovat o ideologii, která mísí pravoslavné křesťanství, komunismus a fašismus. Po plnohodnotné invazi na Ukrajinu v roce 2022 se tento koncept stal široce známým jako „Rashismus“.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po revoluci důstojnosti v roce 2014 začala Ukrajina slavit 8. květen jako Den paměti těch, kteří zahynuli během Druhé světové války. 9. květen zůstal Dnem vítězství, ale veřejná diskuse kolem těchto dat se vyvinula. Byly učiněny snahy vzdělávat veřejnost o jejich odlišných historických významech, přičemž se zdůraznilo, že 9. květen je také Dnem Evropy. To byl jasný signál o posunu Ukrajiny směrem k evropské integraci a odmítnutí historických narativů Ruska.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Pravoslavná církev a </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Stojí za to připomenout, že dočasné podřízení kyjevské metropole moskevskému patriarchátu v druhé polovině 17. století proběhlo s významnými porušeními kanonického práva. Kyjevský metropolita Sylvestr byl skeptický vůči alianci mezi kozáckým hetmanem Bohdanem Chmelnickým a Moskevským carstvím, která byla vytvořena v roce 1654 v Perejaslavi, protože předvídal nebezpečí, které to představovalo pro autonomii kyjevské metropole.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Během 20. století Ukrajinci opakovaně usilovali o obnovení nezávislé ukrajinské pravoslavné církve osvobozené od moskevské kontroly. Toto hnutí získalo na síle v posledních letech Sovětského svazu. V roce 1990 se metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) vrátil z USA na Ukrajinu a byl zvolen patriarchou Kyjeva a celé Rusi-Ukrajiny na církevním sněmu. Tento okamžik znamenal začátek intenzivního boje mezi Kyjevem a Moskvou – nejen o náboženskou věrnost věřících, ale také o kontrolu nad církevním majetkem a finančními zdroji. Obě strany se zapojily do historických debat a občas i do otevřené manipulace s fakty.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">V důsledku těchto sporů byly na Ukrajině oficiálně registrovány tři pravoslavné instituce, z nichž každá obsahovala název „Pravoslavná církev“: Ukrajinská pravoslavná církev (UOC) – která zůstala v jednotě s moskevským patriarchátem; Ukrajinská pravoslavná církev – Kyjevský patriarchát (UOC-KP); a Ukrajinská autocefalní pravoslavná církev (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Podle pravoslavného kanonického práva byly UOC-KP a UAOC považovány za nekanonické širším pravoslavným světem, což byl status posílený Ruskou pravoslavnou církví (ROC), která aktivně pracovala na tom, aby zabránila jejich uznání jinými místními pravoslavnými církvemi. Aby ospravedlnila svůj vliv na náboženskou sféru Ukrajiny, ROC spolu s ideologem Duginem propagovala koncept </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> („ruský svět“). Tato ideologie tvrdí, že navzdory politickým hranicím existuje sdílený „ruský duchovní a kulturní prostor“, který je posílen náboženskou jednotou. Dokonce byla založena nadace Russkiy Mir a před ruskou agresí proti Ukrajině její pobočky úspěšně fungovaly v zemi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Historie Krymu dále ilustruje, jak byly náboženství a historický revizionismus použity k ospravedlnění ruského expanzionismu. Během nelegální anexi Krymu Ruskem v roce 2014 opakovali jak Putin, tak zástupci Ruské pravoslavné církve pseudo-historické tvrzení o údajném historickém náležení Krymu k Rusku.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Klíčovým prvkem této historické manipulace je křesťanizace Kyjevské Rusi. Od roku 1988 Ukrajina slaví výročí Křtu Rusi, který se konal v Kyjevě, konkrétně ve vodách řeky Pochaina (přítok Dněpru). Nicméně Moskva se snažila zpochybnit historickou primaci Kyjeva tím, že zdůraznila, že princ Volodymyr (Vladimir Veliký) byl sám pokřtěn v Chersonesu (dnešní Sevastopol, Krym), který v té době patřil Byzantské říši. Propagováním myšlenky, že „pravý“ křest Rusi se odehrál na Krymu, nikoli v Kyjevě, položila Moskva ideologický základ pro svou pozdější anexi poloostrova – což učinilo Krym první obětí ruské agrese proti Ukrajině v roce 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Navzdory silnému odporu patriarchu Kirilla a Kremlu, Ukrajina úspěšně pokročila ve svém úsilí o církevní nezávislost. V prosinci 2018 byl na historickém místním sněmu v katedrále sv. Sofie v Kyjevě shromážděn zástupci tří pravoslavných církví. Zatímco téměř všichni hierarchové UOC (moskevského patriarchátu) se této akce zúčastnili, dva metropolité – Simeon (Šostacký) a Oleksandr (Drabynka) – se zúčastnili. UOC-KP a UAOC byly plně zastoupeny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na sněmu byl metropolita Epifanij (Serhij Dumenko) zvolen primasem nově sjednocené pravoslavné církve Ukrajiny (OCU). Dne 6. ledna 2019 v Istanbulu obdržel Tomos o autocefalitě od ekumenického patriarchu Bartoloměje, který oficiálně udělil OCU nezávislost od moskevského patriarchátu. Proces prosazování mezinárodního uznání pravoslavné církve Ukrajiny pokračuje, navzdory pokračujícímu odporu ze strany Ruské pravoslavné církve a jejích politických podporovatelů.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Znovuobjevování ztracené historie</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Jak Ukrajinci udělali své první kroky v prozkoumávání vlastní historie, začali odhalovat bohatství dříve zakázaných témat a postav. Ukrajina znovuobjevila své vlastní spisovatele, jako jsou Ulas Samčuk, Ivan Bahriany a autoři „Popravené renesance“, spolu s díly Vasyl Stusa. Omeljan Pritsak, který založil Ukrajinský výzkumný institut na Harvardově univerzitě, se vrátil na Ukrajinu z USA a přinesl s sebou desetiletí vědeckého bádání o ukrajinské historii.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po vyhlášení nezávislosti Ukrajiny se stala možnou výměna akademického výzkumu mezi ukrajinskými a západními historiky. To významně přispělo k formování historické politiky Ukrajiny. Zatímco zpočátku byla chaotická, toto úsilí se později stalo strukturovanějším a institucionalizovanějším. Vědci začali publikovat práce historika Ivana Krypiakevyče bez cenzury; znovu tisknout deseti svazkovou </span><i><span data-contrast=\"auto\">Historii Ukrajiny-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> Mykhaila Hruševského; a překládat a publikovat </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukrajina: Historie</span></i><span data-contrast=\"auto\"> od kanadského historika ukrajinského původu Oresta Subtelného.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po Oranžové revoluci, během prezidentství Viktora Juščenka, začala historická politika Ukrajiny a paměťové politiky nabývat tvar. Nicméně většina společnosti plně nepochopila prezidentovy iniciativy, očekávajíc, že se místo toho zaměří na ekonomický rozvoj a zlepšení životních podmínek. Mnoho občanů si nenašlo čas na přečtení ústavy, která vymezuje skutečné pravomoci prezidenta. V důsledku toho Juščenko upřednostnil historickou politiku jako klíčový aspekt mezinárodní strategie Ukrajiny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby podpořil toto úsilí, byl založen Ukrajinský institut národní paměti, který byl modelován podle Polského institutu národní paměti. Nicméně vývoj ukrajinského institutu byl pomalý a plně funkční se stal až po revoluci důstojnosti pod vedením Volodymyra Viatrovyče. Navzdory své důležitosti se institut potýkal s chronickým nedofinancováním. Po plnohodnotné invazi Ruska na Ukrajinu téměř zastavil svou činnost, protože jeho současný předseda, Anton Drobovyč, se připojil k ukrajinským ozbrojeným silám, aby bojoval na frontě.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby se vyrovnali s mezerami v paměti a historické politice Ukrajiny, mladí vědci zahájili iniciativu nazvanou Otevřená škola historie. Tento vzdělávací program, popisovaný jako „historická fronta“, byl podporován mladými polskými výzkumníky z Jagellonské univerzity v Krakově a Varšavské univerzity, kteří pomohli organizovat veřejné přednášky v různých ukrajinských městech.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Proč jsou paměťové politiky pro Kreml tak důležité? Historicky se dynastie Romanovců snažila o všechny možné prostředky – legitimní nebo jiné – spojit původ Ruské říše se středověkou Kyjevskou Rusí a jejími vládci, jako byli princ Volodymyr a princ Jaroslav. Nicméně, když Kateřina II. nařídila, aby všechny starobylé kroniky z klášterů po celé říši, zejména ty na ukrajinských územích, byly zaslány do Petrohradu, vědci nenašli žádné solidní historické důkazy o spojení Moskvy s Rusí. Poté, co tyto původní dokumenty zmizely, se mysteriózně objevily nové „kopie“ kronik, které nyní obsahovaly odkazy na Moskvu, Vladimíra a další prvky, které pohodlně ladily s ruskými imperiálními narativy. V ukrajinském online prostoru je populární vtip, že Moskva, oficiálně pouze 850 let stará, se zoufale snaží přesvědčit Kyjev, město s více než 1 500 lety historie, že je vlastně součástí původní vlasti Ruska.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je historik a učitel. Má doktorát z Historického institutu Jagellonské univerzity (Polsko) a získal magisterský titul v historii na Rivenské státní univerzitě humanitních věd (Ukrajina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:56.893", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Jak Ukrajinci udělali své první kroky v objevování vlastní historie, začali odhalovat bohatství dříve zakázaných témat a postav. Po nezávislosti země se výměna akademického výzkumu mezi ukrajinskými a západními historiky stala možnou. To významně přispělo k formování historické politiky Ukrajiny, která byla v mnoha případech v přímém protikladu k interpretaci historie Kreml. Není překvapením, že historie a paměť jsou klíčovými komponenty ruské války proti Ukrajině. </I>\r\n<br><br>\r\nHistorie a paměť týkající se událostí minulosti byly vždy, a stále jsou, mocnými nástroji ve vztazích mezi Ukrajinou a Ruskem. Zatímco Rusko se snažilo formovat svou historickou politiku od pozdního středověku, kdy se Moskva prohlásila za \"třetí Řím\" a usilovala o \"shromáždění ruských zemí\", moderní Ukrajina, která byla dlouho bez státnosti, začala po nezávislosti v roce 1991 rozvíjet a obnovovat svou pravou historii. Také by vyvinula svou vlastní historickou politiku.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"cs", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:47.403", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Ukrayna ve Rusya'da hafıza politikaları modern savaşın bir bileşeni olarak", key:"uid": string:"53700a36-900d-4dd3-8ead-cb2e6355e9c5", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">1991 sonrasında, Ukrayna'nın tarih politikaları uzun bir süre embriyonik bir durumda kaldı. İlk on yıl boyunca, az miktarda devlet desteğine rağmen, faaliyetler Sovyet yönteminden kendi tarihini incelemeye yönelik bir paradigma değişikliği ile sınırlıydı ve Ukrayna merkezli bir yaklaşım benimsendi. Önceki on yıllar boyunca, hatta yüzyıllar boyunca Rus işgali altında kasıtlı olarak gizlenen, çarpıtılan ve sahte belgelerle örtbas edilen çok sayıda konu vardı. Kural olarak, çabalar ve araştırmalar yalnızca araştırmacıların heyecanına dayanıyordu ve istikrarlı bir devlet desteği olmadan yürütülüyordu. Ne kadar zor olursa olsun, Ulusal Bilimler Akademisi ve tarihi bilimlere adanmış enstitüleri de içeren yapısal birimleri korunmuştur.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Rus tarih politikaları, özellikle komşu bir halkın, devletin veya kişinin başarı hikayesi olduğunda, başkalarının tarihini basitçe sahiplenmeye dayanmaktadır. Bazen bu, açık gerçeklerle ve sağduyu ile çelişse de, Rus propagandası ısrarla bunun “ortak miras” olduğunu iddia ediyor - biz bir ulusuz ve bu nedenle sizin başarınız bizimdir. Böylece, Vladimir Putin'in uzun süreli iktidarı boyunca, Rusya'nın hafıza politikası net kurumsal biçimler kazandı. Ancak, bu kurumların ana görevleri, Rusya Federasyonu'nu oluşturan ulusların gerçek tarihi üzerine bilimsel araştırmaları desteklemek değil, ana siyasi çizgi ile örtüşmeyen tarihi gerçeklere karşı bir savaş yürütmekti. Bu, Sovyet parti-devletinin suçları hakkında gerçeği rapor etmeye çalışan, karşılaştığı tüm zorluklara rağmen, Memorial adlı sivil toplum kuruluşunun trajik kaderinde görülebilir.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Her iki devletin hafıza politikalarının tüm yönlerini burada vurgulamak için yeterli alan yokken, Holodomor'un anılması; İkinci Dünya Savaşı; Ortodoks Kilisesi; ve </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (Rus dünyası) ideolojisi gibi anahtar konular incelenecektir.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor ve sonuçları</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kharkiv'den bir arkadaşımın bana anlattığı ilginç bir olayla başlayacağım. Arkadaşının bir ailesi, bir eşi ve bir kızı var. Onlar mutlu, ama kızıyla karşılaştığında, ona zarar verme isteği duyuyor. Sonuç olarak, bu kadın yardım için psikologlara gitmeye başladı. Nihayetinde, 1932-33 Holodomor kıtlığı sırasında, hayatta kalmak için bu kadının büyükannesi kendi çocuğunu öldürüp haşlayarak, bu korkunç eylemle ailesinin geri kalanını ölümden kurtardı. Bilim insanları, bunun nesiller boyunca ortaya çıkabilecek bir soykırım sonrası travma olduğunu iddia ediyor, yukarıdaki örnekte olduğu gibi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">O korkunç zamanları ve Stalinizm'in suçlarını mucizevi bir şekilde hayatta kalan yaşlı nesil, onları sonsuza dek hatırladı ve geçmişe dair iyi hisler beslemedi. Resmi Sovyet ders kitaplarında, 1932-33 Holodomor'undan bahsedilmemektedir. Bu, yaşlı insanları şaşırttı çünkü gerçeği hatırlıyorlardı. Hatırladılar ve sessiz kaldılar, çünkü bu, Sovyet hükümeti tarafından zulümden kaçınmanın tek yoluydu. Dahası, 1946-47'de İkinci Dünya Savaşı'ndan sonra açlık tehdidi yeniden belirdiğinde, Dnipro'dan sakinler, henüz kolektif çiftliklerin olmadığı batı Ukrayna'ya topluca kaçtılar.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrayna'ya karşı devam eden Rusya'nın yeni savaşı, 11 yıldır sürüyor ve aynı zamanda bir gıda boyutu da var. Korkunç soykırım sonrası mirasına rağmen, Ukrayna bağımsızlığının tüm yılları boyunca tarım arazilerini artırdı ve restore etti; bu arazilerde sadece kendi ihtiyaçları için değil, aynı zamanda ihracat için de tahıl yetiştirdi. 2022'de tam ölçekli işgalin başlamasıyla birlikte, Rus birlikleri ele geçirilen tahılı kitlesel olarak ihraç etmeye ve bunu kendi ürünleri olarak sözde Küresel Güney ülkelerine satmaya başladılar. Aynı zamanda, diğer dünya bölgelerinde kıtlık yaratabilecek gıda ihracatını durdurma tehdidinde bulundular. Bu, önceki suçun uluslararası toplum tarafından cezasız kalması nedeniyle alaycı bir hamleydi. Moskova, 20. yüzyılda bunu cesurca reddettiği gibi, şimdi de aynı şekilde yapıyor.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Holodomor suçu, bu korkunç Ukrayna tarihinin sayfasının incelenmesi sayesinde ortaya çıktı. Araştırmalar, 1980'lerde Amerika Birleşik Devletleri ve Kanada'da Ukrayna diasporası aracılığıyla başladı. Sonuç olarak, ABD Temsilciler Meclisi uygun bir soruşturma komisyonu oluşturdu. Merhum Amerikalı tarihçi James Mace ve Britanyalı meslektaşı Robert Conquest, bu konuyla aktif olarak ilgilenmeye başladılar (Conquest'in </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> adlı kitabı 1986'da yayımlandı ve Ukrayna'da ancak 1990'ların ortalarında erişilebilir hale geldi). Tarihçilerin çalışmaları dünyayı sarsan etkiler bıraktı. Daha sonra, Gorbaçov'un </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\"> döneminin sonunda, Ukraynalı akademisyenlerin, özellikle Profesör Stanislav Kulchytskyi'nin araştırma sonuçları ortaya çıkmaya başladı. Bu konudaki en son araştırmalar, Japon araştırmacı Gioraki Kuromiya ve Amerikalı-Britanyalı araştırmacı Anne Applebaum'a aittir. Tüm belge kanıtlarına ve demografların sonuçlarına, o dönemdeki batılı gazetecilerin raporlarına rağmen, Rus liderliği ve Ukrayna'daki beşinci kolu - Bölge Partisi, Komünistler ve diğer siyasi ve kamu kuruluşları şeklinde - Ukrayna SSR'si topraklarında yapay bir kıtlık yaşandığı gerçeğini reddetmeye devam ediyor.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bu inkâr politikası, Vladimir Putin'in Rusya'da iktidara gelmesinden sonra daha da agresif hale geldi. Bu tarihe karşı itiraz, 2005'teki Ukrayna cumhurbaşkanlığı seçimlerinde muhalefet adayı Viktor Yuşçenko'nun zaferinden sonra yoğunlaştı. Elbette bu, Turuncu Devrim sonrasında gerçekleşti. Putin'in nefret ettiği Yuşçenko, Holodomor'un Ukrayna ulusuna karşı bir soykırım olarak uluslararası tanınmasını teşvik etmede doğrudan yer aldı ve bu, Kremlin'i daha da rahatsız etti.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">İkinci Dünya Savaşı – iki bakış, iki hafıza</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Sovyetler Birliği'nin çöküşünün ardından, geçmişteki büyüklük ve uluslararası saygı özlemi Rusya'da arttı. 1990'ların çalkantılı yılları, özellikle ilk yıllar, eski Sovyet alanında kaosla işaretlendi. Çoğu eski Sovyet cumhuriyetinde insanların alışık olduğu istikrar, kıtlık haline geldi. Rus vatandaşları, özellikle bu istikrarsızlığı keskin bir şekilde hissettiler, çünkü egemen jeopolitik statülerini kaybettiler. Başkanları Boris Yeltsin, uluslararası arenada zayıf görünüyordu ve bu, ulusal bir utanç duygusu uyandırıyordu, gurur değil. Dahası, Yeltsin'in Sovyet geçmişine yönelik eleştirel tutumu, baskı ve yoksulluk vurgusu, bu hoşnutsuzluğu daha da derinleştirdi, özellikle de ekonomik zorluklar post-Sovyet Rusya'da ortadan kalkmamıştı.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bu belirsizlik ortamında, bir tarih anlatısı dokunulmaz kaldı: 1941-45 Sovyet-Alman savaşına dair mitos (Rusya'da Büyük Vatanseverlik Savaşı olarak bilinir). Vladimir Putin başkan olduğunda, devletin tarihsel hafızaya yaklaşımı değişti. Stalin'in imajı yavaş yavaş rehabilite edildi - “etkili bir yönetici” olarak tasvir edildi; sert politikaları, kabul edilse de, süper güç olma büyük hedefi doğrultusunda haklı görüldü. Bir kez daha, Brejnev döneminin sonlarında olduğu gibi, 9 Mayıs, Nazi Almanyası'na karşı Sovyet zaferini anma günü, neredeyse kutsal bir anlam kazandı. Kızıl Meydan'daki büyük askeri geçit törenleri, Rusya'nın Sovyetler Birliği'nin mirasının hak sahibi olarak askeri gücünü sergilemenin bir yolu haline geldi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aynı zamanda, İkinci Dünya Savaşı'nın ilk yılları (1939-1941) ve tartışmalı Molotov-Ribbentrop Paktı - gizli protokolleri de dahil - Rus propagandası ve Kremlin yanlısı tarihçiler, Aleksandr Dugin gibi, tarafından yeniden yorumlandı. Onlar, paktın Sovyetler Birliği'ni batı saldırganlığından korumak için gerekli bir önlem olduğunu savundular. Bu anlatı, yalnızca Nazi Almanyası'na karşı Sovyet zaferine vurgu yaparak, Müttefiklerin Hitler karşıtı koalisyonundaki katkılarını küçümsemeye yardımcı oldu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">2010 yılına gelindiğinde, o zaman başbakan olan Putin, bu revizyonist anlatıyı güçlendirdi ve televizyonda yaptığı bir konuşmada, Kızıl Ordu'nun Nazi Almanyası'nı Ukrayna katılımı olmadan da yenebileceğini iddia etti. Bu, Ruslara uluslarının zaferdeki özel rolüne inandırma çabasının bir başka örneğiydi. Putin ayrıca, Stalin'in ünlü savaş sonrası “büyük Rus ulusuna” yaptığı kadehi referans göstererek, Stalin'in mirasını rehabilite etmeye çalıştı. Bu arada, Rus propagandası, Ukrayna'yı Nazi işbirliği ile suçlamaya devam etti - bazen gerçek vakaları alıntılayarak, ancak çoğu zaman bunları uydurarak veya abartarak. Özellikle Stepan Bandera ve Andriy Melnyk gibi milliyetçi hareketlere odaklanıldı, aynı zamanda eski Sovyet General Andrei Vlasov'un liderliğindeki Rus Kurtuluş Ordusu'nun (RLA) varlığı göz ardı edildi. Bu, diğer birçok Nazi yanlısı Rus paramiliter birimi, Cossack oluşumları da dahil olmak üzere, için de geçerliydi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Putin, Eylül 1939'da Nazi Almanyası ile Polonya'ya ortak bir saldırıyı haklı çıkarmak için, Polonya'nın Hitler'in taleplerini karşılamayı reddederek, Almanya'yı harekete geçmeye “zorladığını” iddia etti. Bu revizyonist argüman, yalnızca tarihi yeniden yazmakla kalmıyor, aynı zamanda Rusya'nın Ukrayna'ya karşı modern saldırganlığını rasyonelleştirmeye de hizmet ediyor - hem Nazi Almanyası'nın hem de Sovyetler Birliği'nin savaş öncesi Polonya'ya karşı kullandığı bahanelerle çarpıcı bir şekilde benzerlik gösteriyor. Artan bir şekilde, Putin'in rejimi hem Sovyet totalitarizminden hem de Nazi retoriğinin unsurlarından ideolojik ilham alıyor. 2017'de, Rusya'daki marjinal çevreler, Ortodoks Hristiyanlık, komünizm ve faşizmi harmanlayan bir ideolojiyi tartışmaya başladılar. 2022'de Ukrayna'ya tam ölçekli işgalin ardından, bu kavram \"Rashizm\" olarak geniş çapta bilinir hale geldi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrayna'nın 2014 Onur Devrimi'nin ardından, ülke 8 Mayıs'ı İkinci Dünya Savaşı'nda hayatını kaybedenleri anma Günü olarak gözlemlemeye başladı. 9 Mayıs ise Zafer Günü olarak kaldı, ancak bu tarihler etrafındaki kamu söylemi evrildi. Farklı tarihsel anlamları hakkında kamuoyunu eğitmek için çabalar yapıldı ve 9 Mayıs'ın aynı zamanda Avrupa Günü olduğu vurgulandı. Bu, Ukrayna'nın Avrupa entegrasyonuna yönelik kaymasını ve Rusya'nın tarihsel anlatılarını reddetme niyetini açık bir şekilde gösteren bir işaretti.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Ortodoks Kilisesi ve </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kiev Metropoliti'nin 17. yüzyılın ikinci yarısında Moskova Patrikhanesi'ne geçici olarak tabi olması, önemli kanun ihlalleri ile gerçekleşti. Kiev Metropoliti Sylvestr, 1654'te Pereyaslav'da kurulan Kazak Hetmanı Bohdan Khmelnytsky ile Moskova Çarlığı arasındaki ittifaktan şüphe duyuyordu, çünkü bu durumun Kiev Metropoliti'nin özerkliğine tehdit oluşturduğunu öngörüyordu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">20. yüzyıl boyunca, Ukraynalılar, Moskova'nın kontrolünden bağımsız bir Ukrayna Ortodoks Kilisesi'ni yeniden kurmak için tekrar tekrar çaba gösterdiler. Bu hareket, Sovyetler Birliği'nin son yıllarında ivme kazandı. 1990'da, Metropolit Mstyslav (Stepan Skrypnyk) Amerika Birleşik Devletleri'nden Ukrayna'ya döndü ve bir kilise konseyinde Kiev ve Tüm Rus-Ukrayna Patriği olarak seçildi. Bu an, Kiev ile Moskova arasında, yalnızca inananların dini bağlılığı için değil, aynı zamanda kilise mülkü ve mali kaynaklar üzerindeki kontrol için yoğun bir mücadelenin başlangıcını işaret etti. Her iki taraf da tarihsel tartışmalara katıldı ve zaman zaman gerçeklerin açıkça manipülasyonunu gerçekleştirdi.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bu anlaşmazlıkların sonucunda, Ukrayna'da \"Ortodoks Kilisesi\" adını taşıyan üç Ortodoks kurumu resmi olarak kaydedildi: Moskova Patrikhanesi ile birliğini sürdüren Ukrayna Ortodoks Kilisesi (UOC); Ukrayna Ortodoks Kilisesi - Kiev Patrikhanesi (UOC-KP); ve Ukrayna Otonom Ortodoks Kilisesi (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ortodoks kanunlarına göre, UOC-KP ve UAOC, daha geniş Ortodoks dünyası tarafından kanonik olmayan olarak kabul edildi; bu durum, diğer yerel Ortodoks kiliseleri tarafından tanınmalarını engellemek için aktif olarak çalışan Rus Ortodoks Kilisesi (ROC) tarafından pekiştirildi. ROC, Ukrayna'nın dini alanındaki etkisini haklı çıkarmak için, ideolog Dugin ile birlikte, </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“Rus dünyası”) kavramını teşvik etti. Bu ideoloji, siyasi sınırların ötesinde, paylaşılan bir “Rus ruhsal ve kültürel alanı”nın var olduğunu ve bunun dini bir birlikle pekiştirildiğini savunur. Russkiy Mir Vakfı bile kuruldu ve Rusya'nın Ukrayna'ya karşı saldırganlığından önce, şubeleri ülkede başarılı bir şekilde faaliyet gösterdi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kırım'ın tarihi, din ve tarihsel revizyonizmin Rusya'nın genişlemesini haklı çıkarmak için nasıl kullanıldığını daha da göstermektedir. 2014'te Rusya'nın Kırım'ı yasadışı ilhakı sırasında, hem Putin hem de Rus Ortodoks Kilisesi temsilcileri, Kırım'ın Rusya'ya ait olduğu iddialarını tekrar ettiler.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bu tarihsel manipülasyonun ana unsurlarından biri, Kievan Rus'un Hristiyanlaştırılması etrafında dönmektedir. 1988'den bu yana, Ukrayna, Kiev'de, özellikle Pochaina nehrinin (Dnipro'nun bir kolu) sularında gerçekleşen Rus'un Vaftizi'nin yıldönümünü kutlamaktadır. Ancak Moskova, Prens Volodymyr'in (Büyük Vladimir) kendisinin Chersonesus'ta (günümüzde Sevastopol, Kırım) vaftiz edildiğini vurgulayarak, Kiev'in tarihsel önceliğini sorgulamaya çalıştı; o zamanlar Bizans İmparatorluğu'na aitti. “Gerçek” Rus vaftizinin Kırım'da gerçekleştiği fikrini teşvik ederek, Moskova, yarımadanın sonraki ilhakı için ideolojik bir temel oluşturdu - Kırım'ı 2014'te Ukrayna'ya karşı Rus saldırganlığının ilk kurbanı haline getirdi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Patrik Kirill ve Kremlin'in güçlü muhalefetine rağmen, Ukrayna, kilise bağımsızlığı için mücadelesini başarıyla ilerletti. Aralık 2018'de, Kiev'deki St. Sophia Katedrali'nde tarihi bir Yerel Konsey toplandı ve üç Ortodoks Kilisesi'nin temsilcilerini bir araya getirdi. UOC (Moskova Patrikhanesi) hiyerarşisinin neredeyse tamamı etkinliği boykot ederken, iki metropolit - Simeon (Shostatskyi) ve Oleksandr (Drabynka) - katıldılar. UOC-KP ve UAOC tam olarak temsil edildi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Konseyde, Metropolit Epifaniy (Serhiy Dumenko), yeni birleşik Ukrayna Ortodoks Kilisesi'nin (OCU) başkanı olarak seçildi. 6 Ocak 2019'da İstanbul'da, Ekümenik Patrik Bartholomeus'tan Otonomi Tomosu'nu aldı ve bu, OCU'ya Moskova Patrikhanesi'nden bağımsızlık resmi olarak verdi. Ukrayna Ortodoks Kilisesi'nin uluslararası tanınmasını teşvik etme süreci devam ediyor, Rus Ortodoks Kilisesi ve siyasi destekçileri tarafından devam eden direnişe rağmen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Kayıp tarihi yeniden keşfetmek</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukraynalılar kendi tarihlerini keşfetmeye ilk adımlarını attıkça, daha önce yasaklanmış konular ve figürler hakkında bir zenginlik ortaya çıkarmaya başladılar. Ukrayna, Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi ve \"İnfaz Edilen Rönesans\" yazarları gibi kendi yazarlarını yeniden keşfetti; Vasyl Stus'un eserleriyle birlikte. Harvard Üniversitesi'nde Ukrayna Araştırma Enstitüsü'nü kuran Omeljan Pritsak, Amerika Birleşik Devletleri'nden Ukrayna'ya döndü ve yanında Ukrayna tarihi üzerine on yıllık akademik çalışmayı getirdi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrayna'nın bağımsızlık ilanının ardından, Ukraynalı ve batılı tarihçiler arasında akademik araştırma alışverişi mümkün hale geldi. Bu, Ukrayna'nın tarih politikasını şekillendirmeye önemli ölçüde katkıda bulundu. Başlangıçta kaotik olan bu çaba, daha sonra daha yapılandırılmış ve kurumsallaşmış hale geldi. Akademisyenler, tarihçi Ivan Krypiakevych'in eserlerini sansürsüz olarak yayımlamaya; Mykhailo Hrushevskyi'nin on ciltlik </span><i><span data-contrast=\"auto\">History of Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> eserini yeniden basmaya; ve Ukraynalı kökenli Kanadalı tarihçi Orest Subtelny'nin </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> eserini çevirmeye ve yayımlamaya başladılar.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Turuncu Devrim'in ardından, Viktor Yuşçenko'nun başkanlığı döneminde, Ukrayna'nın tarih politikası ve hafıza politikaları şekillenmeye başladı. Ancak, toplumun büyük bir kısmı başkanın girişimlerini tam olarak kavrayamadı ve onun ekonomik kalkınmaya ve yaşam standartlarını iyileştirmeye odaklanmasını bekledi. Birçok vatandaş, başkanın gerçek yetkilerini belirten anayasayı okumak için zaman ayırmadı. Sonuç olarak, Yuşçenko, tarih politikasını Ukrayna'nın uluslararası stratejisinin anahtarı olarak önceliklendirdi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bu çabayı desteklemek için, Polonya'nın Ulusal Hatırlama Enstitüsü'nden esinlenerek, Ukrayna Ulusal Hafıza Enstitüsü kuruldu. Ancak, Ukrayna enstitüsünün gelişimi yavaş oldu ve ancak Onur Devrimi'nin ardından Volodymyr Viatrovych'in liderliğinde tam olarak faaliyete geçti. Önemine rağmen, enstitü kronik bir finansman eksikliği ile karşı karşıya kaldı. Rusya'nın Ukrayna'ya yönelik tam ölçekli işgali sonrasında, faaliyetleri neredeyse durma noktasına geldi, çünkü mevcut başkanı Anton Drobovych, cephede savaşmak için Ukrayna Silahlı Kuvvetleri'ne katıldı.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrayna'nın hafıza ve tarih politikasındaki boşlukları ele almak için, genç akademisyenler Açık Tarih Okulu adında bir girişim başlattılar. “Tarihsel cephe” olarak tanımlanan bu eğitim programı, Kraków'daki Jagiellonian Üniversitesi ve Varşova Üniversitesi'nden genç Polonyalı araştırmacılar tarafından desteklenmiş ve çeşitli Ukrayna şehirlerinde kamuya açık konferanslar düzenlemelerine yardımcı olmuştur.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Hafıza politikaları Kremlin için neden bu kadar önemlidir? Tarihsel olarak, Romanov hanedanı, Rus İmparatorluğu'nun kökenlerini ortaçağ Kievan Rus'u ve onun yöneticileri, Prens Volodymyr ve Prens Yaroslav ile ilişkilendirmek için her türlü yolu - meşru veya başka türlü - aradı. Ancak, Catherine II, imparatorluk genelindeki manastırlardan, özellikle Ukrayna topraklarındaki tüm eski kroniklerin St. Petersburg'a gönderilmesini emrettiğinde, akademisyenler Moskova'nın Rus ile bağlantısına dair sağlam bir tarihsel kanıt bulamadılar. Bu orijinal belgeler kaybolduktan sonra, yeni “kopyalar” gizemli bir şekilde ortaya çıktı ve şimdi Moskova, Vladimir ve Rus imparatorluk anlatılarıyla uyumlu diğer unsurlara atıflar içermekteydi. Ukrayna çevrimiçi alanında, Moskova'nın resmi olarak yalnızca 850 yaşında olduğu ve 1,500 yılı aşkın bir geçmişe sahip Kiev'i, aslında Rusya'nın orijinal vatanının bir parçası olduğuna ikna etmeye çalıştığına dair popüler bir şaka bulunmaktadır.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>bir tarihçi ve öğretmendir. Jagiellonian Üniversitesi'nde (Polonya) Tarih Enstitüsü'nden doktora derecesine sahiptir ve Rivne Devlet İnsani Bilimler Üniversitesi'nden (Ukrayna) tarih alanında yüksek lisans diploması almıştır.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:45.188", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Ukraynalılar kendi tarihlerini keşfetmeye ilk adımlarını attıkça, daha önce yasaklanmış birçok konu ve figürü ortaya çıkarmaya başladılar. Ülkenin bağımsızlığının ardından, Ukraynalı ve batılı tarihçiler arasında akademik araştırma alışverişi mümkün hale geldi. Bu, Ukrayna'nın tarihsel politikasının şekillenmesine önemli ölçüde katkıda bulundu; bu politika birçok durumda Kremlin'in tarih yorumuna doğrudan karşıtlık gösteriyordu. Beklenildiği gibi, tarih ve hafıza, Rusya'nın Ukrayna'ya karşı savaşının ana bileşenleridir.</I>\n<br><br>\nGeçmişteki olaylarla ilgili tarih ve hafıza, her zaman güçlü araçlar olmuştur ve hala öyle olmaya devam etmektedir, Ukrayna ve Rusya arasındaki ilişkilerde. Rusya, 15. yüzyılın sonlarından itibaren, Moskova kendisini “üçüncü Roma” olarak ilan ettiğinde ve “Rus topraklarını toplama” peşine düştüğünde, tarihsel politikasını şekillendirmeye çalıştı; uzun süre devlet olmadan var olan modern Ukrayna, 1991'deki bağımsızlığından sonra gerçek tarihini geliştirmeye ve yeniden oluşturmaya başladı. Kendi tarihsel politikasını da geliştirecekti.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"tr", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:01.576", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Политика на паметта в Украйна и Русия като компонент на съвременната война", key:"uid": string:"53e3bdde-d0a9-46ef-adfb-9e8b6cbe53ee", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">След 1991 г. украинските исторически политики дълго време бяха в ембрионално състояние. През първото десетилетие, въпреки малката държавна подкрепа, дейностите бяха ограничени до парадигмен преход от съветския метод на изучаване на собствената история към подход, центриран около Украйна. Имаше много голям брой теми, които през предходните десетилетия, а дори и векове, на руската окупация бяха умишлено скрити, изкривени и фалшифицирани. Като правило, усилията и изследванията бяха изцяло основани на ентусиазма на изследователите и без стабилна държавна подкрепа. Колкото и трудно да беше, Националната академия на науките и нейните структурни единици, включително институти, посветени на историческите науки, бяха запазени.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Руският исторически политики се основават на простото присвояване на чужда история, особено когато става въпрос за успешна история на съседен народ, държава или личност. Понякога това противоречи на очевидни факти и здравия разум, но руската пропаганда упорито твърди, че всичко това е \"общо наследство\" – ние сме един народ и следователно вашият успех е наш. Така, през дългия период на управлението на Владимир Путин, политиката на паметта на Русия придоби ясни институционални форми. Въпреки това, основните задачи на тези институции не бяха да подкрепят научните изследвания за истинската история на народите, които съставляват Руската федерация, а по-скоро битката срещу историческите факти, които не съответстват на основната политическа линия. Това може да се види в тъжната съдба на неправителствената организация Мемориал, която, въпреки всички трудности, с които се сблъска, се опита да докладва истината за престъпленията на съветската партидържава.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Докато тук няма достатъчно място, за да се подчертаят всички аспекти на политиките на паметта на двете държави, ще бъдат разгледани ключови въпроси, включително спомена за Холомор; Втората световна война; Православната църква; и идеологията на </span><i><span data-contrast=\"auto\">Руски мир</span></i><span data-contrast=\"auto\">.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Холомор и неговите последици</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ще започна с един интересен случай, за който ми разказа приятел от Харков. Неговият приятел има семейство, съпруг и дъщеря. Те са щастливи, но когато тя вижда дъщеря си, има странно желание да я убие. В резултат на това, тази дама започна да посещава психолози за помощ. Накрая стана ясно, че по време на глада Холомор през 1932-33 г., за да оцелее, бабата на тази жена е убила и сварила собственото си дете и е спасила останалата част от семейството си от неизбежна смърт чрез този ужасен акт. Учените твърдят, че това е постгеноцидна травма, която може да се появи през поколенията, както в горния случай.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">По-старото поколение, което по чудо е оцелело през тези ужасни времена и престъпленията на сталинизма, завинаги ги е запомнило и никога не е имало добри чувства към миналото. В официалните съветски учебници няма споменаване на Холомор през 1932-33 г. в съветска Украйна. Това изненада възрастните хора, защото те помнеха истината. Те я припомняха и мълчаха, защото това беше единственият начин да избегнат преследване от съветското правителство. Освен това, когато заплахата от глад отново се появи, след Втората световна война през 1946-47 г., жителите на Днипро масово избягаха в западна Украйна, където все още нямаше колективни ферми.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Новата война на Русия срещу Украйна, която продължава вече 11 години, също има хранителен аспект. Въпреки ужасното си постгеноцидно наследство, Украйна през всичките години на независимостта си увеличи и възстанови земеделските си земи, на които е отглеждала зърно не само за собствените си нужди, но и за износ. След началото на пълномащабната инвазия през 2022 г. руските войски започнаха масово да изнасят захванатото зърно и да го продават като свое на страните от така наречения Глобален юг. В същото време те заплашваха да задържат хранителния износ, което би могло да създаде глад в други части на света. Това беше циничен ход, тъй като предишното престъпление срещу украинците като нация не беше наказано от международната общност. Москва безочливо го отрече през 20-ти век, точно както прави и сега.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Престъплението Холомор беше разкрито благодарение на изследването на тази ужасна страница от украинската история. Изследванията започнаха през 80-те години в Съединените щати и Канада чрез украинската диаспора. В резултат на това, Камарата на представителите на САЩ създаде подходяща разследваща комисия. Починалият американски историк Джеймс Мейс и неговият британски колега Робърт Конквест започнаха активно да се занимават с този въпрос (книгата на Конквест </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> беше публикувана през 1986 г. и стана достъпна в Украйна едва през средата на 90-те години). Работите на историците оставиха света потресен. По-късно, в края на перестройката на Горбачов, резултатите от изследванията на украинските учени, по-специално професор Станислав Кулчицки, започнаха да се появяват. Най-новите изследвания по този въпрос принадлежат на японския изследовател Гиораки Куромия и американско-британския изследовател Ан Апълбаум. Въпреки всички документални доказателства и заключения на демографи и репорти на западни журналисти от онова време, руското ръководство и неговата пета колона в Украйна – под формата на Партията на регионите, комунистите и други политически и обществени организации – продължават да отричат факта, че на територията на Украинската ССР е имало изкуствен глад.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Тази политика на отричане стана още по-агресивна след като Владимир Путин дойде на власт в Русия. Опозицията на тази история се засили след победата на опозиционния кандидат Виктор Юшченко на украинските президентски избори през 2005 г. Разбира се, това се случи след Оранжевата революция. Юшченко, когото Путин презираше, беше пряко ангажиран в популяризирането на международното признаване на Холомор като геноцид срещу украинската нация, което още повече ядосваше Кремъл.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Втората световна война – два погледа, две памети</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">След разпадането на Съветския съюз, носталгията по миналото величие и международно уважение нарасна в Русия. Неспокойните 90-те години, особено в ранните години, бяха белязани от хаос в постсъветското пространство. Стабилността, на която повечето хора в бившите съветски републики бяха свикнали, беше в недостиг. Руският народ, в частност, усети тази нестабилност остро, тъй като загуби доминиращия си геополитически статус. Президентът им, Борис Елцин, изглеждаше слаб, особено на международната сцена, предизвиквайки чувство на национално унижение, а не гордост. Освен това, критичната позиция на Елцин спрямо съветското минало, подчертаваща репресиите и бедността, само задълбочи такова недоволство, особено след като икономическите трудности не бяха изчезнали в постсъветска Русия.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Сред тази несигурност, един исторически наратив остана недосегаем: митологията около съветско-германската война от 1941-45 г. (известна в Русия като Велика отечествена война). След като Владимир Путин стана президент, подходът на държавата към историческата памет се промени. Образът на Сталин постепенно премина през реабилитация – представен като \"ефективен мениджър\", чиито брутални политики, макар и признати, бяха оправдани в името на великата цел за изграждане на суперсила. Отново, както в края на ерата на Брежнев, 9 май, денят, в който се отбелязва съветската победа над нацистка Германия, придоби почти свещено значение. Големите военни паради на Червения площад станаха начин за демонстриране на военната мощ на Русия като законен наследник на наследството на Съветския съюз.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">В същото време, ранните години на Втората световна война (1939-1941) и противоречивият пакт Молотов-Рибентроп – включително неговите тайни протоколи – бяха преинтерпретирани от руската пропаганда и прокремълските историци като Александър Дугин. Те твърдяха, че пактът е необходима мярка за защита на Съветския съюз от западна агресия. Този наратив помогна да се подчертае само съветската победа над нацистка Германия, принизявайки приноса на съюзниците в антихитлеровата коалиция.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">До 2010 г., тогава като министър-председател, Путин засили този ревизионистки наратив, заявявайки в телевизионно обръщение, че Червената армия би победила нацистка Германия дори и без участието на Украйна. Това беше поредният опит да се внуши на руснаците вяра в изключителната роля на тяхната нация в победата. Путин също се опита да реабилитира наследството на Сталин, като споменаваше известния му тост след войната за \"великия руски народ\". Междувременно, руската пропаганда многократно обвиняваше Украйна в сътрудничество с нацистите – понякога цитирайки реални случаи, но често ги фалшифицирайки или преувеличавайки. Особено внимание беше отделено на националистическите движения, като тези, водени от Степан Бандера и Андрей Мелник, докато удобно се пропускаше съществуването на Руския освободителен армейски корпус (РОА), ръководен от бившия съветски генерал Андрей Власов. Същото важи и за многобройни други пронацистки руски паравоенни формирования, включително казацки формирования.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">За да оправдае съвместната инвазия на Съветския съюз в Полша с нацистка Германия през септември 1939 г., Путин наскоро заяви, че Полша е провокирала агресията на Хитлер, като е отказала да изпълни исканията му, \"принуждавайки\" Германия да действа. Този ревизионистки аргумент служи не само за пренаписване на историята, но и за рационализиране на съвременната агресия на Русия срещу Украйна – използвайки предлози, които поразително напомнят на тези, използвани от нацистка Германия и Съветския съюз срещу Полша между двете световни войни. Все повече режимът на Путин черпи идеологическо вдъхновение както от съветския тоталитаризъм, така и от елементи на нацистката риторика. Още през 2017 г. крайни кръгове в Русия започнаха да обсъждат идеология, смесваща православно християнство, комунизъм и фашизъм. След пълномащабната инвазия на Украйна през 2022 г. тази концепция стана широко известна като \"Рашизъм\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">След Революцията на достойнството в Украйна през 2014 г. страната започна да отбелязва 8 май като Ден на паметта за загиналите във Втората световна война. 9 май остана Ден на победата, но обществената дискусия около тези дати се разви. Бяха направени усилия да се образова обществото относно различните исторически значения, като се подчертава, че 9 май е и Ден на Европа. Това беше ясен сигнал за прехода на Украйна към европейска интеграция и отхвърляне на историческите наративи на Русия.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Православната църква и </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Руски мир</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Струва си да се припомни, че временното подчинение на Киевската митрополия на Московския патриархат през втората половина на 17-ти век се е случило с значителни нарушения на каноничното право. Киевският митрополит Силвестър беше скептичен към съюза между казака Хетман Богдан Хмелницки и Царството на Москва, създаден през 1654 г. в Переяслав, тъй като предвиждаше опасностите, които това представлява за автономията на Киевската митрополия.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">През 20-ти век украинците многократно се опитваха да възстановят независима украинска православна църква, свободна от контрола на Москва. Това движение набра скорост в последните години на Съветския съюз. През 1990 г. митрополит Мстислав (Степан Скрипник) се върна в Украйна от Съединените щати и беше избран за патриарх на Киев и на цяла Рус-Украйна на църковен събор. Този момент отбеляза началото на интензивна борба между Киев и Москва – не само за религиозната лоялност на вярващите, но и за контрол над църковната собственост и финансови ресурси. И двете страни участваха в исторически дебати и, понякога, в откровена манипулация на фактите.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">В резултат на тези спорове, три православни институции бяха официално регистрирани в Украйна, всяка от които включва името \"Православна църква\": Украинската православна църква (УПЦ) – която остана в единство с Московския патриархат; Украинската православна църква – Киевски патриархат (УПЦ-КП); и Украинската автокефална православна църква (УАПЦ).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Според православното канонично право, УПЦ-КП и УАПЦ бяха считани за некатолически от по-широкия православен свят, статус, който беше подсилен от Руската православна църква (РПЦ), която активно работеше за предотвратяване на тяхното признаване от други местни православни църкви. За да оправдае влиянието си върху религиозната сфера на Украйна, РПЦ, заедно с идеолога Дугин, популяризира концепцията за </span><i><span data-contrast=\"auto\">Руски мир</span></i><span data-contrast=\"auto\">. Тази идеология твърди, че въпреки политическите граници, съществува споделено \"руско духовно и културно пространство\", което се подсилва от религиозната единство. Фондацията \"Руски мир\" дори беше създадена и преди агресията на Русия срещу Украйна, клоновете й успешно функционираха в страната.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Историята на Крим допълнително илюстрира как религията и историческият ревизионизъм са били използвани, за да оправдаят експанзионизма на Русия. По време на незаконната анексия на Крим от Русия през 2014 г. както Путин, така и представители на Руската православна църква повториха псевдоисторически твърдения за предполагаемата историческа принадлежност на Крим към Русия.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ключов елемент на тази историческа манипулация се върти около християнизацията на Киевска Рус’. От 1988 г. Украйна отбелязва годишнината от кръщението на Рус’, което се е състояло в Киев, конкретно в водите на река Почайна (приток на Днепър). Въпреки това, Москва се опита да оспори историческото първенство на Киев, като подчертава, че княз Владимир (Владимир Велики) сам е бил кръстен в Херсонес (съвременен Севастопол, Крим), който по това време е принадлежал на Византийската империя. Като популяризира идеята, че \"истинското\" кръщение на Рус’ е станало в Крим, а не в Киев, Москва положи идеологическа основа за по-късната си анексия на полуострова – правейки Крим първата жертва на руската агресия срещу Украйна през 2014 г.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Въпреки силната опозиция от страна на патриарх Кирил и Кремъл, Украйна успешно напредна в стремежа си към църковна независимост. През декември 2018 г. беше свикан исторически местен събор в катедралата \"Света София\" в Киев, който събра представители на три православни църкви. Докато почти всички йерарси на УПЦ (Московски патриархат) бойкотираха събитието, двама митрополити – Симеон (Шостацки) и Александър (Драбинка) – участваха. УПЦ-КП и УАПЦ бяха напълно представени.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">На събора митрополит Епифаний (Сергей Думенко) беше избран за предстоятель на новосъединената Православна църква на Украйна (ПЦУ). На 6 януари 2019 г. в Истанбул той получи Томос за автокефалия от Вселенския патриарх Вартоломей, официално предоставяйки на ПЦУ независимост от Московския патриархат. Процесът на популяризиране на международното признаване на Православната църква на Украйна продължава, въпреки продължаващата съпротива от страна на Руската православна църква и нейните политически поддръжници.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Препотвърждаване на загубената история</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Докато украинците правеха първите си стъпки в изследването на собствената си история, те започнаха да разкриват богатство от преди забранени теми и фигури. Украйна отново откри своите писатели, като Улас Самчук, Иван Багряни и авторите на \"Изпълненото възраждане\", заедно с произведенията на Васил Стус. Омелян Притсак, който основа Украинския изследователски институт в Харвардския университет, се върна в Украйна от Съединените щати и донесе със себе си десетилетия на изследвания по украинската история.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">След декларацията за независимост на Украйна, обменът на академични изследвания между украински и западни историци стана възможен. Това значително допринесе за оформянето на историческата политика на Украйна. Докато първоначално хаотичен, този усилие по-късно стана по-структурирано и институционализирано. Учените започнаха да публикуват произведенията на историка Иван Крипякевич без цензура; да преиздават десеттомната </span><i><span data-contrast=\"auto\">История на Украйна-Рус’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> на Михаил Грушевски; и да превеждат и публикуват </span><i><span data-contrast=\"auto\">Украйна: История</span></i><span data-contrast=\"auto\"> от канадския историк с украински произход Орест Субтелни.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">След Оранжевата революция, по време на президентството на Виктор Юшченко, историческата политика на Украйна и политиката на паметта започнаха да се оформят. Въпреки това, голяма част от обществото не разбра напълно инициативите на президента, очаквайки той да се фокусира вместо това върху икономическото развитие и подобряване на жизнените стандарти. Много граждани не отделиха време да прочетат конституцията, която очертава действителните правомощия на президента. В резултат на това, Юшченко приоритизира историческата политика като ключов аспект на международната стратегия на Украйна.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">За да подкрепи това усилие, беше създаден Украинският институт за национална памет, който беше моделиран по примера на Института за национална памет на Полша. Въпреки това, развитието на украинския институт беше бавно и той стана напълно оперативен едва след Революцията на достойнството под ръководството на Владимир Вятрович. Въпреки важността си, институтът се сблъска с хронично недофинансиране. След пълномащабната инвазия на Русия в Украйна, дейността му почти спря, тъй като настоящият му председател, Антон Дробович, се присъедини към Украинските въоръжени сили, за да се бори на фронтовата линия.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">За да се справят с пропуските в паметта и историческата политика на Украйна, млади учени стартираха инициатива, наречена Отвореното училище по история. Тази образователна програма, описана като \"исторически фронт\", беше подкрепена от млади полски изследователи от Ягелонския университет в Краков и Варшавския университет, които помогнаха за организирането на публични лекции в различни украински градове.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Защо политиката на паметта е толкова важна за Кремъл? Исторически, династията Романови търсеше всякакви възможни средства – легитимни или не – да свърже произхода на Руската империя със средновековната Киевска Рус’ и нейните владетели, като княз Владимир и княз Ярослав. Въпреки това, когато Екатерина II нареди всички древни хроники от манастирите в цялата империя, особено тези в украинските земи, да бъдат изпратени в Санкт Петербург, учените не намериха солидни исторически доказателства за връзката на Москва с Рус’. След като тези оригинални документи изчезнаха, нови \"копия\" на хрониките мистериозно се появиха, сега с референции към Москва, Владимир и други елементи, които удобно съвпадаха с руските имперски наративи. В украинското онлайн пространство има популярна шега, че Москва, официално само на 850 години, отчаяно се опитва да убеди Киев, град с над 1,500 години история, че всъщност е част от оригиналната родина на Русия.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Олексий Лиончук </strong>е историк и учител. Той има докторска степен от Института по история на Ягелонския университет (Полша) и е завършил магистратура по история в Държавния университет по хуманитарни науки в Ривне (Украйна).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:47.172", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Докато украинците правеха първите си стъпки в изследването на собствената си история, те започнаха да разкриват богатство от преди забранени теми и фигури. След независимостта на страната, обменът на академични изследвания между украински и западни историци стана възможен. Това значително допринесе за оформянето на историческата политика на Украйна, която в много случаи беше в пряка опозиция на интерпретацията на историята от Кремъл. Не е изненада, че историята и паметта са ключови компоненти на войната на Русия срещу Украйна.</I>\n<br><br>\nИсторията и паметта относно събитията от миналото винаги са били, и все още са, мощни инструменти в отношенията между Украйна и Русия. Докато Русия се опитваше да оформи своята историческа политика от късното средновековие, когато Москва се обяви за \"трети Рим\" и преследваше \"събирането на руски земи\", съвременна Украйна, която дълго време беше без държавност, започна да развива и възстановява истинската си история след независимостта през 1991 г. Тя също така ще развие собствена историческа политика.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"bg", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:02.903", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Politika pamäti na Ukrajine a v Rusku ako súčasť moderného vojnového umenia", key:"uid": string:"6891a0bc-1095-42ea-abcf-5a56ffa46095", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Po roku 1991 boli ukrajinské historické politiky dlhý čas v embryonálnom stave. Počas prvého desaťročia, napriek malému štátnemu podpore, sa aktivity obmedzili na posun paradigmy od sovietskej metódy štúdia vlastnej histórie k prístupu zameranému na Ukrajinu. Existoval veľmi veľký počet tém, ktoré boli počas predchádzajúcich desaťročí, a dokonca storočí, ruské okupácie úmyselne zakryté, skreslené a falšované. Ako pravidlo, úsilie a výskum boli založené výlučne na nadšení výskumníkov a bez stabilnej štátnej podpory. Ako ťažké to bolo, Národná akadémia vied a jej štrukturálne jednotky, vrátane inštitútov venovaných historickým vedám, boli zachované.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ruské historické politiky sú založené na jednoduchom prisvojení si cudzej histórie, najmä keď ide o úspešný príbeh susedného národa, štátu alebo osoby. Niekedy to odporuje zjavnym faktom a zdravému rozumu, ale ruská propaganda tvrdo tvrdí, že toto všetko je „spoločné dedičstvo“ – sme jeden národ, a tak váš úspech je aj naším. Takže, počas dlhého obdobia vlády Vladimira Putina, pamäťová politika Ruska získala jasné inštitucionálne formy. Napriek tomu, hlavné úlohy týchto inštitúcií neboli podporovať vedecký výskum o skutočnej histórii národov, ktoré tvoria Ruskú federáciu, ale skôr boj proti historickým faktom, ktoré nezodpovedajú hlavnej politickej línii. To je vidieť na smutnom osude mimovládnej organizácie Memorial, ktorá sa napriek všetkým ťažkostiam, ktorým čelila, snažila hlásiť pravdu o zločinoch sovietskej strane-státu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Hoci tu nie je dostatok miesta na zdôraznenie všetkých aspektov pamäťových politík oboch štátov, kľúčové otázky budú preskúmané, vrátane pamiatky na Holodomor; Druhú svetovú vojnu; pravoslávnu cirkev; a ideológiu </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (ruský svet).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor a jeho následky</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Začnem jedným zaujímavým prípadom, o ktorom mi povedal priateľ z Charkova. Jeho priateľ má rodinu, manžela a dcéru. Sú šťastní, ale keď vidí svoju dcéru, mala zvláštnu túžbu zabiť ju. V dôsledku toho táto dáma začala navštevovať psychológov, aby dostala pomoc. Nakoniec sa ukázalo, že počas hladomoru v rokoch 1932-33, aby prežila, táto žena mala babičku, ktorá zabila a uvarila svoje vlastné dieťa a zachránila zvyšok svojej rodiny pred nevyhnutnou smrťou týmto hrozným činom. Vedci tvrdia, že toto je trauma po genocíde, ktorá sa môže objaviť cez generácie, ako v uvedenom prípade.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Staršia generácia, ktorá zázračne prežila tie hrozné časy a zločiny stalinizmu, si ich navždy zapamätala a nikdy nemala žiadne dobré pocity o minulosti. V oficiálnych sovietskych učebniciach nie je zmienka o Holodomore v Sovietskom Ukrajine v rokoch 1932-33. To prekvapilo starších ľudí, pretože si pamätali pravdu. Spomínali si na to a zostali ticho, pretože to bola jediná cesta, ako sa vyhnúť prenasledovaniu zo strany sovietskej vlády. Navyše, keď sa opäť objavila hrozba hladu, po Druhej svetovej vojne v rokoch 1946-47, obyvatelia z Dnipra masovo utekali na západnú Ukrajinu, kde ešte neexistovali kolektívne farmy.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nová vojna Ruska proti Ukrajine, ktorá trvá už 11 rokov, má tiež potravinový rozmer. Napriek svojmu hroznému dedičstvu po genocíde, Ukrajina počas všetkých rokov svojej nezávislosti zvýšila a obnovila svoje poľnohospodárske pôdy, na ktorých pestovala obilie nielen pre svoje vlastné potreby, ale aj na export. Po začiatku plnohodnotnej invázie v roku 2022 začali ruské jednotky masívne exportovať zajaté obilie a predávať ho ako svoje vlastné do krajín takzvaného globálneho juhu. Zároveň hrozili zadržaním potravinových exportov, čo by mohlo vytvoriť hladomor v iných častiach sveta. To bol cynický krok, pretože predchádzajúci zločin proti Ukrajincom ako národu nebol potrestaný medzinárodným spoločenstvom. Moskva to v 20. storočí bezostyšne popierala, rovnako ako to robí teraz.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zločin Holodomoru bol odhalený vďaka štúdiu tejto hroznej stránky ukrajinskej histórie. Výskum sa začal v 80. rokoch v Spojených štátoch a Kanade prostredníctvom ukrajinskej diaspóry. V dôsledku toho vytvoril americký Kongres zodpovedajúcu vyšetrovaciu komisiu. Neskorý americký historik James Mace a jeho britský kolega Robert Conquest sa začali aktívne zaoberať touto otázkou (Conquestova kniha </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> bola publikovaná v roku 1986 a bola sprístupnená na Ukrajine až v polovici 90. rokov). Dielo historikov šokovalo svet. Neskôr, na konci Gorbachevovej </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestrojky</span></i><span data-contrast=\"auto\">, sa začali objavovať výsledky výskumu ukrajinských akademikov, najmä profesora Stanislava Kulchytského. Najnovší výskum na túto tému patrí japonskému výskumníkovi Giorakimu Kuromiyovi a americko-britskej výskumníčke Anne Applebaum. Napriek všetkým dokumentárnym dôkazom a záverom demografov a správam západných novinárov z tej doby, ruské vedenie a jeho piata kolóna na Ukrajine – vo forme Strany regiónov, komunistov a iných politických a verejných organizácií – naďalej popierajú fakt, že na území Ukrajinskej SSR došlo k umelému hladomoru.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Táto politika popierania sa stala ešte agresívnejšou po príchode Vladimira Putina k moci v Rusku. Námietka voči tejto histórii sa zosilnila po víťazstve opozičného kandidáta Viktora Juščenka v ukrajinských prezidentských voľbách v roku 2005. Samozrejme, to sa stalo po Oranžovej revolúcii. Juščenko, ktorého Putin nenávidel, bol priamo zapojený do propagácie medzinárodného uznania Holodomoru ako genocídy proti ukrajinskému národu, čo ešte viac rozčúlilo Kremeľ.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Druhá svetová vojna – dva pohľady, dve spomienky</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po rozpade Sovietskeho zväzu sa v Rusku zvýšila nostalgia po minulých veľkolepých časoch a medzinárodnom rešpekte. Nepokojné 90. roky, najmä v prvých rokoch, boli poznačené chaosom po celom postsovietskom priestore. Stabilita, na ktorú si väčšina ľudí v bývalých sovietskych republikách zvykla, bola nedostatková. Ruskí občania, najmä, cítili túto nestabilitu ostro, keď stratili svoj dominantný geopolitický status. Ich prezident, Boris Jeľcin, sa javil slabý, najmä na medzinárodnej scéne, vyvolávajúc pocit národného poníženia namiesto hrdosti. Navyše, Jeľcinov kritický postoj k sovietskej minulosti, ktorý zdôrazňoval represie a chudobu, len prehlboval takú nespokojnosť, najmä keď hospodárske ťažkosti nezmizli v postsovietskom Rusku.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Uprostred tejto neistoty zostal jeden historický naratív nedotknuteľný: mýtus okolo sovietsko-nemeckej vojny 1941-45 (známej v Rusku ako Veľká vlastenecká vojna). Po tom, čo sa Vladimir Putin stal prezidentom, sa prístup štátu k historickej pamäti zmenil. Stalinov obraz sa postupne rehabilitoval – bol vykreslený ako „efektívny manažér“, ktorého brutálne politiky, hoci uznávané, boli ospravedlnené v záujme veľkého cieľa budovania superveľmoci. Opäť, ako na konci Brežnevovej éry, 9. máj, deň pripomínajúci sovietske víťazstvo nad nacistickým Nemeckom, nadobudol takmer posvätný význam. Veľké vojenské prehliadky na Červenom námestí sa stali spôsobom, ako predviesť vojenskú silu Ruska ako právoplatného dediča dedičstva Sovietskeho zväzu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zároveň boli prvé roky Druhej svetovej vojny (1939-1941) a kontroverzný Molotov-Ribbentropov pakt – vrátane jeho tajných protokolov – reinterpretované ruskou propagandou a pro-kremeľskými historikmi ako Aleksandr Dugin. Tvrdili, že pakt bol nevyhnutným opatrením na ochranu Sovietskeho zväzu pred západnou agresiou. Tento naratív pomohol posilniť postupné zameranie výlučne na sovietske víťazstvo nad nacistickým Nemeckom, znižujúc príspevky spojencov v protihitlerovskej koalícii.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Do roku 2010, potom ako bol premiérom, Putin posilnil tento revizionistický naratív, keď v televíznej reči tvrdil, že Červená armáda by porazila nacistické Nemecko aj bez ukrajinskej účasti. To bol ďalší pokus vnuknúť Rusom vieru v exkluzívnu úlohu ich národa vo víťazstve. Putin sa tiež snažil rehabilitovať Stalinovo dedičstvo odkazovaním na jeho slávny povojnový prípitok „veľkému ruskému národu“. Medzitým ruská propaganda opakovane obviňovala Ukrajinu z kolaborácie s nacistami – niekedy citujúc skutočné prípady, ale často ich vymýšľajúc alebo preháňajúc. Osobitná pozornosť bola venovaná nacionalistickým hnutiam, ako sú tie vedené Stepanom Banderom a Andrijom Melnykom, pričom sa pohodlne vynechala existencia Ruské oslobodzovacie armády (RLA), vedené bývalým sovietskym generálom Andrejom Vlasovom. To isté platilo aj pre množstvo ďalších pro-nacistických ruských paramilitárnych jednotiek, vrátane kozáckych formácií.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby ospravedlnil spoločnú inváziu Sovietskeho zväzu do Poľska s nacistickým Nemeckom v septembri 1939, Putin nedávno tvrdil, že Poľsko provokovalo Hitlerovu agresiu tým, že odmietlo splniť jeho požiadavky, čím „prinútilo“ Nemecko konať. Tento revizionistický argument slúži nielen na prepisovanie histórie, ale aj na racionalizáciu súčasnej ruskej agresie proti Ukrajine – s použitím zámien, ktoré sú nápadne podobné tým, ktoré používali nacistické Nemecko a Sovietsky zväz proti medzi vojnovému Poľsku. Stále viac, Putinov režim čerpá ideologickú inšpiráciu z oboch sovietskeho totalitarizmu a prvkov nacistickej rétoriky. Už v roku 2017 začali okrajové kruhy v Rusku diskutovať o ideológii, ktorá spája pravoslávne kresťanstvo, komunizmus a fašizmus. Po plnohodnotnej invázii Ukrajiny v roku 2022 sa tento koncept stal široko známym ako „Rashizmus“.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po revolúcii dôstojnosti na Ukrajine v roku 2014 začala krajina pozorovať 8. máj ako Deň pamiatky tých, ktorí zahynuli v Druhej svetovej vojne. 9. máj zostal Dňom víťazstva, ale verejná diskusia okolo týchto dátumov sa vyvinula. Boli vynaložené úsilie na vzdelávanie verejnosti o ich odlišných historických významoch, pričom sa zdôraznilo, že 9. máj je tiež Dňom Európy. To bol jasný signál o posune Ukrajiny smerom k európskej integrácii a odmietnutí historických naratívov Ruska.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Pravoslávna cirkev a </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Stojí za to pripomenúť, že dočasné podriadenie Kyjevskej metropolie Moskovskému patriarchátu v druhej polovici 17. storočia sa uskutočnilo s významnými porušeniami kanonického práva. Kyjevský metropolita Sylvestr bol skeptický voči aliancii medzi kozáckym hetmanom Bohdanom Chmeľnickým a Moskovským cárstvom, ktorá bola vytvorená v roku 1654 v Perejaslave, pretože predpokladal nebezpečenstvá, ktoré to predstavovalo pre autonómiu Kyjevskej metropolie.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Počas 20. storočia sa Ukrajinci opakovane snažili obnoviť nezávislú ukrajinskú pravoslávnu cirkev oslobodenú od kontroly Moskvy. Toto hnutie získalo na sile v posledných rokoch Sovietskeho zväzu. V roku 1990 sa metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) vrátil na Ukrajinu zo Spojených štátov a bol zvolený za patriarchu Kyjeva a celej Rus-Ukrajiny na cirkevnom sneme. Tento okamih znamenal začiatok intenzívneho boja medzi Kyjevom a Moskvou – nielen o náboženskú vernosť veriacich, ale aj o kontrolu nad cirkevnými majetkami a finančnými zdrojmi. Obe strany sa zapojili do historických debát a občas aj do otvorenej manipulácie faktov.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">V dôsledku týchto sporov boli na Ukrajine oficiálne registrované tri pravoslávne inštitúcie, z ktorých každá obsahovala názov „Pravoslávna cirkev“: Ukrajinská pravoslávna cirkev (UOC) – ktorá zostala v jednote s Moskovským patriarchátom; Ukrajinská pravoslávna cirkev – Kyjevský patriarchát (UOC-KP); a Ukrajinská autocéfálna pravoslávna cirkev (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Podľa pravoslávneho kanonického práva boli UOC-KP a UAOC považované za nekánonické širším pravoslávnym svetom, status, ktorý bol posilnený Ruskou pravoslávnou cirkvou (ROC), ktorá aktívne pracovala na zabránení ich uznania inými miestnymi pravoslávnymi cirkvami. Aby ospravedlnila svoj vplyv na náboženskú sféru Ukrajiny, ROC, spolu s ideológom Duginom, propagovala koncept </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> („ruský svet“). Táto ideológia tvrdí, že napriek politickým hraniciam existuje zdieľaný „ruský duchovný a kultúrny priestor“, ktorý je posilnený náboženskou jednotou. Dokonca bola založená nadácia Russkiy Mir a pred ruskou agresiou proti Ukrajine jej pobočky úspešne fungovali v krajine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">História Krymu ďalej ilustruje, ako boli náboženstvo a historický revizionizmus použité na ospravedlnenie ruského expanzionizmu. Počas nezákonnej anexie Krymu Ruskom v roku 2014, Putin a zástupcovia Ruskej pravoslávnej cirkvi opakovali pseudo-historické tvrdenia o údajnom historickom patrí Krymu k Rusku.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kľúčovým prvkom tejto historickej manipulácie je christianizácia Kyjevskej Rusi. Od roku 1988 Ukrajina oslavuje výročie krstu Rusi, ktorý sa uskutočnil v Kyjeve, konkrétne vo vodách rieky Pochaina (prítok Dnipra). Avšak Moskva sa snažila spochybniť historickú primáciu Kyjeva tým, že zdôraznila, že knieža Volodymyr (Vladimír Veľký) bol sám pokrstený v Chersonese (dnešný Sevastopol, Krym), ktorý v tom čase patril Byzantskej ríši. Propagovaním myšlienky, že „skutočný“ krst Rusi sa uskutočnil v Kryme, nie v Kyjeve, Moskva položila ideologický základ pre svoju neskoršiu anexiu polostrova – čím sa Krym stal prvou obeťou ruskej agresie proti Ukrajine v roku 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Napriek silnému odporu patriarchu Kirilla a Kremľa, Ukrajina úspešne pokročila vo svojom úsilí o cirkevné nezávislosť. V decembri 2018 sa na St. Sofii v Kyjeve konal historický miestny snem, na ktorom sa zišli zástupcovia troch pravoslávnych cirkví. Hoci takmer všetci hierarchovia UOC (Moskovský patriarchát) bojkotovali podujatie, dvaja metropoliti – Simeon (Šostacký) a Oleksandr (Drabynka) – sa zúčastnili. UOC-KP a UAOC boli plne zastúpené.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na sneme bol metropolita Epifaniy (Serhiy Dumenko) zvolený za primasa novo zjednotenej Pravoslávnej cirkvi Ukrajiny (OCU). 6. januára 2019 v Istanbule dostal Tomos o autocéfalii od ekumenického patriarchu Bartolomeja, ktorý oficiálne udelil OCU nezávislosť od Moskovského patriarchátu. Proces propagácie medzinárodného uznania Pravoslávnej cirkvi Ukrajiny pokračuje, napriek prebiehajúcemu odporu zo strany Ruskej pravoslávnej cirkvi a jej politických podporovateľov.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Znovuobjavovanie stratenej histórie</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Keď Ukrajinci urobili svoje prvé kroky v skúmaní vlastnej histórie, začali odhaľovať bohatstvo predtým zakázaných tém a postáv. Ukrajina znovuobjavila svojich vlastných spisovateľov, ako sú Ulas Samčuk, Ivan Bahriany a autori „Popraveného renesancie“, spolu s dielami Vasyl Stusa. Omeljan Pritsak, ktorý založil Ukrajinský výskumný inštitút na Harvardskej univerzite, sa vrátil na Ukrajinu zo Spojených štátov a priniesol so sebou desaťročia výskumu o ukrajinskej histórii.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po vyhlásení nezávislosti Ukrajiny sa výmena akademického výskumu medzi ukrajinskými a západnými historikmi stala možnou. To významne prispelo k formovaniu historickej politiky Ukrajiny. Hoci to bolo spočiatku chaotické, toto úsilie sa neskôr stalo štruktúrovanejším a inštitucionalizovaným. Vedci začali publikovať dielo historika Ivana Krypiakevyča bez cenzúry; pretláčali desiaty zväzok Mykhaila Hruševského </span><i><span data-contrast=\"auto\">História Ukrajiny-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; a prekladali a publikovali </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukrajina: História</span></i><span data-contrast=\"auto\"> od kanadského historika ukrajinského pôvodu Oresta Subtelného.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po Oranžovej revolúcii, počas prezidentovania Viktora Juščenka, sa historická politika Ukrajiny a pamäťové politiky začali formovať. Avšak veľká časť spoločnosti plne nepochopila prezidentove iniciatívy, očakávajúc, že sa bude sústrediť skôr na hospodársky rozvoj a zlepšovanie životných podmienok. Mnohí občania si nenašli čas na prečítanie ústavy, ktorá vymedzuje skutočné právomoci prezidenta. V dôsledku toho Juščenko uprednostnil historickú politiku ako kľúčový aspekt medzinárodnej stratégie Ukrajiny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na podporu tohto úsilia bol založený Ukrajinský inštitút národnej pamäte, ktorý bol modelovaný podľa Poľského inštitútu národnej pamäte. Avšak rozvoj ukrajinského inštitútu bol pomalý a stal sa plne funkčným až po revolúcii dôstojnosti pod vedením Volodymyra Viatrovyča. Napriek jeho dôležitosti čelil inštitút chronickému nedofinancovaniu. Po plnohodnotnej invázii Ruska na Ukrajinu sa jeho činnosť takmer zastavila, keďže jeho súčasný predseda, Anton Drobovyč, sa pridal k ukrajinským ozbrojeným silám, aby bojoval na frontových líniách.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby sa vyrovnali s medzerami v pamäti a historickej politike Ukrajiny, mladí vedci spustili iniciatívu nazvanú Otvorená škola histórie. Tento vzdelávací program, popisovaný ako „historická fronta“, bol podporovaný mladými poľskými výskumníkmi z Jagelonskej univerzity v Krakove a Varšavskej univerzity, ktorí pomohli organizovať verejné prednášky v rôznych ukrajinských mestách.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Prečo sú pamäťové politiky pre Kremeľ také dôležité? Historicky, dynastia Romanov sa snažila o všetky možné prostriedky – legálne alebo iné – aby spojila pôvod Ruského impéria s stredovekou Kyjevskou Rus’ a jej vládcami, ako knieža Volodymyr a knieža Jaroslav. Avšak, keď Katarína II. nariadila, aby všetky starobylé kroniky z kláštorov po celom impériu, najmä tých na ukrajinských územiach, boli zaslané do Petrohradu, vedci nenašli žiadne pevné historické dôkazy o spojení Moskvy s Rus’. Po tom, čo tieto pôvodné dokumenty zmizli, sa mysteriózne objavili nové „kópie“ kroník, ktoré teraz obsahovali odkazy na Moskvu, Vladimíra a ďalšie prvky, ktoré pohodlne ladili s ruskými imperiálnymi naratívmi. V ukrajinskom online priestore existuje populárny vtip, že Moskva, oficiálne len 850 rokov stará, sa beznádejne snaží presvedčiť Kyjev, mesto s viac ako 1 500-ročnou históriou, že je vlastne súčasťou pôvodnej ruskej vlasti.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je historik a učiteľ. Má doktorát z Inštitútu histórie na Jagelonskej univerzite (Poľsko) a získal magisterský titul v histórii na Rívenkej štátnej univerzite humanitných vied (Ukrajina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:57.869", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Keď Ukrajinci urobili svoje prvé kroky v objavovaní vlastnej histórie, začali odhaľovať bohatstvo predtým zakázaných tém a postáv. Po nezávislosti krajiny sa výmena akademického výskumu medzi ukrajinskými a západnými historikmi stala možnou. To významne prispelo k formovaniu historickej politiky Ukrajiny, ktorá bola v mnohých prípadoch priamo v opozícii voči interpretácii histórie Kremľa. Nie je prekvapením, že história a pamäť sú kľúčovými komponentmi vojny Ruska proti Ukrajine. </I>\n<br><br>\nHistória a pamäť týkajúce sa udalostí minulosti boli vždy, a stále sú, mocnými nástrojmi vo vzťahoch medzi Ukrajinou a Ruskom. Kým Rusko sa snažilo formovať svoju historickú politiku od konca stredoveku, keď Moskva vyhlásila seba za “tretí Rím” a usilovala sa o “zhromaždenie ruských krajín”, moderná Ukrajina, ktorá bola dlhý čas bez štátnosti, začala rozvíjať a obnovovať svoju pravú históriu po nezávislosti v roku 1991. Taktiež by vyvinula svoju vlastnú historickú politiku.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"sk", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:48.132", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Polityka pamięci na Ukrainie i w Rosji jako komponent nowoczesnej wojny", key:"uid": string:"97fbc605-2498-4451-89e9-818fa13106c1", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Po 1991 roku ukraińska polityka historyczna przez długi czas była w stanie embrionalnym. W pierwszej dekadzie, pomimo niewielkiego wsparcia ze strony państwa, działania ograniczały się do zmiany paradygmatu z radzieckiej metody badania własnej historii na podejście skoncentrowane na Ukrainie. Istniała bardzo duża liczba tematów, które przez poprzednie dekady, a nawet stulecia rosyjskiej okupacji były celowo ukrywane, zniekształcane i fałszowane. Z reguły wysiłki i badania opierały się wyłącznie na entuzjazmie badaczy i bez stabilnego wsparcia państwowego. Tak trudne, jak to było, Narodowa Akademia Nauk i jej jednostki strukturalne, w tym instytuty poświęcone naukom historycznym, zostały zachowane.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Rosyjskie polityki historyczne opierają się na prostym przywłaszczeniu cudzej historii, szczególnie gdy jest to historia sukcesu sąsiedniego narodu, państwa lub osoby. Czasami stoi to w sprzeczności z oczywistymi faktami i zdrowym rozsądkiem, ale rosyjska propaganda upiera się, że to wszystko jest „wspólnym dziedzictwem” – jesteśmy jednym narodem, więc twój sukces jest naszym. W ten sposób, przez długi okres rządów Władimira Putina, polityka pamięci Rosji zyskała wyraźne formy instytucjonalne. Jednak główne zadania tych instytucji nie polegały na wspieraniu badań naukowych nad prawdziwą historią narodów tworzących Federację Rosyjską, lecz raczej na walce z faktami historycznymi, które nie odpowiadają głównemu nurtowi politycznemu. Można to zobaczyć w smutnym losie organizacji pozarządowej Memorial, która mimo wszystkich trudności, z jakimi się zmagała, próbowała przekazać prawdę o zbrodniach radzieckiego państwa-partyjnego.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Chociaż nie ma tutaj wystarczająco dużo miejsca, aby podkreślić wszystkie aspekty polityki pamięci obu państw, zostaną zbadane kluczowe kwestie, w tym upamiętnienie Holodomoru; II wojny światowej; Cerkwi prawosławnej; oraz ideologii </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (rosyjskiego świata).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor i jego konsekwencje</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zacznę od jednego interesującego przypadku, o którym opowiedział mi przyjaciel z Charkowa. Jego przyjaciółka ma rodzinę, męża i córkę. Są szczęśliwi, ale kiedy widzi swoją córkę, ma dziwną chęć, by ją zabić. W rezultacie ta pani zaczęła odwiedzać psychologów w poszukiwaniu pomocy. Ostatecznie ujawniono, że podczas głodu Holodomoru w latach 1932-33, aby przeżyć, babcia tej kobiety zabiła i ugotowała swoje własne dziecko, ratując resztę swojej rodziny przed nieuchronną śmiercią przez ten straszny czyn. Naukowcy twierdzą, że jest to trauma po-genocydowa, która może pojawiać się przez pokolenia, jak w powyższym przypadku.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Starsze pokolenie, które cudownie przetrwało te straszne czasy i zbrodnie stalinizmu, na zawsze je zapamiętało i nigdy nie miało dobrych uczuć wobec przeszłości. W oficjalnych radzieckich podręcznikach nie ma wzmianki o Holodomorze w radzieckiej Ukrainie w latach 1932-33. To zaskoczyło starszych ludzi, ponieważ pamiętali prawdę. Przypominali sobie to i milczeli, ponieważ był to jedyny sposób, aby uniknąć prześladowań ze strony rządu radzieckiego. Co więcej, gdy zagrożenie głodem pojawiło się ponownie, po II wojnie światowej w latach 1946-47, mieszkańcy Dniepru masowo uciekali na zachodnią Ukrainę, gdzie nie było jeszcze kołchozów.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nowa wojna Rosji przeciwko Ukrainie, która trwa od 11 lat, ma również wymiar żywnościowy. Pomimo swojego strasznego dziedzictwa po-genocydowego, Ukraina przez wszystkie lata swojej niepodległości zwiększała i odbudowywała swoje użytki rolne, na których uprawiała zboże nie tylko na własne potrzeby, ale także na eksport. Po rozpoczęciu pełnoskalowej inwazji w 2022 roku, rosyjskie wojska zaczęły masowo eksportować zdobyte zboże i sprzedawać je jako swoje do krajów tzw. Globalnego Południa. Jednocześnie grozili wstrzymaniem eksportu żywności, co mogłoby stworzyć głód w innych częściach świata. Był to cyniczny ruch, ponieważ poprzednia zbrodnia przeciwko Ukraińcom jako narodowi nie została ukarana przez społeczność międzynarodową. Moskwa bezczelnie temu zaprzeczała w XX wieku, tak jak robi to teraz.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zbrodnia Holodomoru została ujawniona dzięki badaniu tej strasznej karty ukraińskiej historii. Badania rozpoczęły się w latach 80. w Stanach Zjednoczonych i Kanadzie za pośrednictwem ukraińskiej diaspory. W rezultacie Izba Reprezentantów USA stworzyła odpowiednią komisję śledczą. Zmarły amerykański historyk James Mace i jego brytyjski kolega Robert Conquest zaczęli aktywnie zajmować się tym zagadnieniem (książka Conquesta </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> została opublikowana w 1986 roku, a w Ukrainie była dostępna dopiero w połowie lat 90.). Prace historyków wstrząsnęły światem. Później, pod koniec </span><i><span data-contrast=\"auto\">pierestrojki</span></i><span data-contrast=\"auto\"> Gorbaczowa, wyniki badań ukraińskich akademików, w szczególności profesora Stanisława Kulczyckiego, zaczęły się pojawiać. Najnowsze badania w tej kwestii należą do japońskiego badacza Giorakiego Kuromiyi i amerykańsko-brytyjskiej badaczki Anne Applebaum. Pomimo wszystkich dowodów dokumentalnych i wniosków demografów oraz relacji zachodnich dziennikarzy z tamtego okresu, rosyjskie kierownictwo i jego piąta kolumna na Ukrainie – w postaci Partii Regionów, komunistów i innych organizacji politycznych i społecznych – nadal zaprzeczają faktowi, że na terytorium Ukraińskiej SRR miała miejsce sztucznie wywołana klęska głodu.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ta polityka zaprzeczania stała się jeszcze bardziej agresywna po przyjściu Władimira Putina do władzy w Rosji. Sprzeciw wobec tej historii nasilił się po zwycięstwie kandydata opozycji Wiktora Juszczenki w ukraińskich wyborach prezydenckich w 2005 roku. Oczywiście miało to miejsce po Pomarańczowej Rewolucji. Juszczenko, którego Putin nienawidził, był bezpośrednio zaangażowany w promowanie międzynarodowego uznania Holodomoru jako zbrodni ludobójstwa przeciwko narodowi ukraińskiemu, co jeszcze bardziej irytowało Kreml.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">II wojna światowa – dwa spojrzenia, dwa wspomnienia</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po upadku Związku Radzieckiego w Rosji wzrosła nostalgia za dawną wielkością i międzynarodowym szacunkiem. Burzliwe lata 90., szczególnie w pierwszych latach, były naznaczone chaosem w przestrzeni postradzieckiej. Stabilność, do której większość ludzi w byłych republikach radzieckich była przyzwyczajona, była w niedoborze. Obywatele Rosji, w szczególności, odczuwali tę niestabilność dotkliwie, ponieważ stracili swoje dominujące status geopolityczny. Ich prezydent, Borys Jelcyn, wydawał się słaby, szczególnie na arenie międzynarodowej, budząc poczucie narodowego upokorzenia, a nie dumy. Ponadto krytyczna postawa Jelcyna wobec radzieckiej przeszłości, podkreślająca represje i ubóstwo, tylko pogłębiła takie niezadowolenie, szczególnie że trudności ekonomiczne nie zniknęły w postradzieckiej Rosji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">W obliczu tej niepewności jedna narracja historyczna pozostała nietknięta: mit dotyczący wojny radziecko-niemieckiej 1941-45 (znanej w Rosji jako Wielka Wojna Ojczyźniana). Po objęciu przez Władimira Putina prezydentury, podejście państwa do pamięci historycznej uległo zmianie. Wizerunek Stalina stopniowo przeszedł rehabilitację – przedstawiano go jako „efektywnego menedżera”, którego brutalne polityki, choć uznawane, były usprawiedliwione w dążeniu do wielkiego celu budowy supermocarstwa. Po raz kolejny, jak w późnej erze Breżniewa, 9 maja, dzień upamiętniający radzieckie zwycięstwo nad nazistowskimi Niemcami, nabrał niemal sakralnego znaczenia. Duże parady wojskowe na Placu Czerwonym stały się sposobem na pokazanie militarnej potęgi Rosji jako prawowitego spadkobiercy dziedzictwa Związku Radzieckiego.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Jednocześnie wczesne lata II wojny światowej (1939-1941) oraz kontrowersyjny pakt Ribbentrop-Mołotow – w tym jego tajne protokoły – były reinterpretowane przez rosyjską propagandę i prokremlowskich historyków, takich jak Aleksandr Dugin. Twierdzili, że pakt był koniecznym środkiem ochrony Związku Radzieckiego przed agresją zachodnią. Ta narracja pomogła podsycać narastający nacisk wyłącznie na radzieckie zwycięstwo nad nazistowskimi Niemcami, umniejszając wkład sojuszników w koalicji antyhitlerowskiej.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Do 2010 roku, będąc wtedy premierem, Putin wzmocnił tę rewizjonistyczną narrację, twierdząc w telewizyjnym wystąpieniu, że Armia Czerwona pokonałaby nazistowskie Niemcy nawet bez udziału Ukrainy. Była to kolejna próba zaszczepienia w Rosjanach przekonania o wyłącznej roli ich narodu w zwycięstwie. Putin starał się również rehabilitować dziedzictwo Stalina, odnosząc się do jego słynnego toastu powojennego do „wielkiego narodu rosyjskiego”. W międzyczasie rosyjska propaganda wielokrotnie oskarżała Ukrainę o kolaborację z nazistami – czasami powołując się na prawdziwe przypadki, ale często je fałszując lub wyolbrzymiając. Szczególny nacisk kładziono na ruchy nacjonalistyczne, takie jak te prowadzone przez Stepana Banderę i Andrija Melnyka, przy jednoczesnym wygodnym pomijaniu istnienia Rosyjskiej Armii Wyzwolenia (RLA), dowodzonej przez byłego radzieckiego generała Andrieja Własowa. Tak samo było w przypadku licznych innych prorosyjskich jednostek paramilitarnych, w tym formacji kozackich.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby uzasadnić wspólną inwazję Związku Radzieckiego na Polskę z nazistowskimi Niemcami we wrześniu 1939 roku, Putin niedawno twierdził, że Polska sprowokowała agresję Hitlera, odmawiając spełnienia jego żądań, „zmuszając” tym samym Niemcy do działania. Ta rewizjonistyczna argumentacja służy nie tylko do przepisania historii, ale także do racjonalizacji współczesnej agresji Rosji przeciwko Ukrainie – używając pretekstów uderzająco podobnych do tych, które stosowały zarówno nazistowskie Niemcy, jak i Związek Radziecki przeciwko Polsce międzywojennej. Coraz częściej reżim Putina czerpie inspirację ideologiczną zarówno z totalitaryzmu radzieckiego, jak i z elementów retoryki nazistowskiej. Już w 2017 roku w Rosji zaczęto dyskutować o ideologii łączącej prawosławie, komunizm i faszyzm. Po pełnoskalowej inwazji Ukrainy w 2022 roku koncepcja ta stała się powszechnie znana jako \"Raszyzm\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po Rewolucji Godności w 2014 roku Ukraina zaczęła obchodzić 8 maja jako Dzień Pamięci tych, którzy zginęli w II wojnie światowej. 9 maja pozostał Dniem Zwycięstwa, ale publiczna dyskusja wokół tych dat ewoluowała. Podjęto wysiłki, aby edukować społeczeństwo na temat ich różniących się znaczeń historycznych, podkreślając, że 9 maja to także Dzień Europy. Był to wyraźny sygnał zmiany Ukrainy w kierunku integracji europejskiej i odrzucenia rosyjskich narracji historycznych.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Cerkiew prawosławna i </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Warto przypomnieć, że tymczasowe podporządkowanie metropolii kijowskiej patriarchatowi moskiewskiemu w drugiej połowie XVII wieku miało miejsce z poważnymi naruszeniami prawa kanonicznego. Metropolita kijowski Sylwester był sceptyczny wobec sojuszu między hetmanem kozackim Bohdanem Chmielnickim a carstwem moskiewskim, utworzonego w 1654 roku w Perejasławiu, ponieważ przewidywał niebezpieczeństwa, jakie to stwarzało dla autonomii metropolii kijowskiej.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">W ciągu XX wieku Ukraińcy wielokrotnie podejmowali próby przywrócenia niezależnej ukraińskiej Cerkwi prawosławnej, wolnej od kontroli Moskwy. Ruch ten zyskał na sile w ostatnich latach Związku Radzieckiego. W 1990 roku metropolita Mstysław (Stepan Skrypnyk) wrócił do Ukrainy ze Stanów Zjednoczonych i został wybrany patriarchą Kijowa i całej Rusi-Ukraińskiej na soborze cerkiewnym. Moment ten oznaczał początek intensywnej walki między Kijowem a Moskwą – nie tylko o religijną lojalność wiernych, ale także o kontrolę nad majątkiem kościelnym i zasobami finansowymi. Obie strony angażowały się w debaty historyczne, a czasami w rażącą manipulację faktami.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">W wyniku tych sporów w Ukrainie oficjalnie zarejestrowano trzy instytucje prawosławne, z których każda zawierała nazwę \"Cerkiew prawosławna\": Ukraińska Cerkiew Prawosławna (UCP) – która pozostała w jedności z patriarchatem moskiewskim; Ukraińska Cerkiew Prawosławna – Patriarchat Kijowski (UCP-KP); oraz Ukraińska Autokefaliczna Cerkiew Prawosławna (UACP).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zgodnie z prawem kanonicznym prawosławnym, UCP-KP i UACP były uważane za niekanoniczne przez szerszy świat prawosławny, status ten był wzmacniany przez Rosyjską Cerkiew Prawosławną (RCP), która aktywnie działała na rzecz zapobieżenia ich uznaniu przez inne lokalne cerkwie prawosławne. Aby uzasadnić swoje wpływy w sferze religijnej Ukrainy, RCP, wraz z ideologiem Duginem, promowała koncepcję </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> („rosyjskiego świata”). Ta ideologia twierdzi, że mimo granic politycznych istnieje wspólna „rosyjska przestrzeń duchowa i kulturowa”, która jest wzmacniana przez jedność religijną. Fundacja Russkiy Mir została nawet założona, a przed agresją Rosji przeciwko Ukrainie jej oddziały działały z powodzeniem w kraju.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Historia Krymu dodatkowo ilustruje, jak religia i rewizjonizm historyczny były wykorzystywane do uzasadnienia ekspansjonizmu Rosji. Podczas nielegalnej aneksji Krymu przez Rosję w 2014 roku zarówno Putin, jak i przedstawiciele Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej powtarzali pseudo-historyczne twierdzenia o rzekomym historycznym przynależeniu Krymu do Rosji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kluczowym elementem tej manipulacji historycznej jest chrystianizacja Rusi Kijowskiej. Od 1988 roku Ukraina obchodzi rocznicę Chrztu Rusi, który miał miejsce w Kijowie, konkretnie w wodach rzeki Pochaina (dopływ Dniepru). Jednak Moskwa starała się zakwestionować historyczną pierwszeństwo Kijowa, podkreślając, że książę Włodzimierz (Włodzimierz Wielki) sam został ochrzczony w Chersonie (dzisiejszy Sewastopol, Krym), który wówczas należał do Cesarstwa Bizantyjskiego. Promując ideę, że „prawdziwy” chrzest Rusi miał miejsce w Krymie, a nie w Kijowie, Moskwa położyła ideologiczne fundamenty dla późniejszej aneksji półwyspu – czyniąc Krym pierwszą ofiarą rosyjskiej agresji przeciwko Ukrainie w 2014 roku.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pomimo silnego sprzeciwu patriarchy Cyryla i Kremla, Ukraina z powodzeniem posunęła się w kierunku niezależności kościelnej. W grudniu 2018 roku zwołano historyczny Sobór Lokalny w katedrze św. Zofii w Kijowie, który zgromadził przedstawicieli trzech Cerkwi prawosławnych. Chociaż prawie wszyscy hierarchowie UCP (patriarchat moskiewski) zbojkotowali to wydarzenie, dwóch metropolitów – Symeon (Szołtacki) i Aleksander (Drabynka) – wzięło udział. UCP-KP i UACP były w pełni reprezentowane.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na soborze metropolita Epifaniy (Serhij Dumenko) został wybrany na prymasa nowo zjednoczonej Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej (UCP). 6 stycznia 2019 roku w Stambule otrzymał Tomos Autokefalii od patriarchy ekumenicznego Bartłomieja, oficjalnie przyznając UCP niezależność od patriarchatu moskiewskiego. Proces promowania międzynarodowego uznania Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej trwa, pomimo ciągłego oporu ze strony Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej i jej politycznych zwolenników.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Odkrywanie utraconej historii</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Gdy Ukraińcy stawiali pierwsze kroki w odkrywaniu własnej historii, zaczęli odkrywać bogactwo wcześniej zakazanych tematów i postaci. Ukraina na nowo odkryła swoich pisarzy, takich jak Ulas Samczuk, Iwan Bahrijanyj oraz autorzy „Wykonanej Renesansy”, wraz z dziełami Wasyla Stusa. Omeljan Pritsak, który założył Ukraiński Instytut Badawczy na Uniwersytecie Harvarda, wrócił do Ukrainy ze Stanów Zjednoczonych i przywiózł ze sobą dziesięciolecia badań nad historią Ukrainy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po ogłoszeniu niepodległości Ukrainy wymiana badań akademickich między ukraińskimi a zachodnimi historykami stała się możliwa. Przyczyniło się to znacząco do kształtowania polityki historycznej Ukrainy. Choć początkowo chaotyczne, to wysiłki później stały się bardziej zorganizowane i zinstytucjonalizowane. Naukowcy zaczęli publikować prace historyka Iwana Krypiakewycza bez cenzury; wznawiając dziesięciotomową </span><i><span data-contrast=\"auto\">Historię Ukrainy-Rusi</span></i><span data-contrast=\"auto\"> Mychajła Hruszewskiego; oraz tłumacząc i publikując </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukrainę: Historia</span></i><span data-contrast=\"auto\"> kanadyjskiego historyka ukraińskiego pochodzenia Oresta Subtelnego.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Po Pomarańczowej Rewolucji, podczas prezydentury Wiktora Juszczenki, polityka historyczna Ukrainy i polityka pamięci zaczęły się kształtować. Jednak wiele osób w społeczeństwie nie do końca rozumiało inicjatywy prezydenta, oczekując, że skupi się raczej na rozwoju gospodarczym i poprawie standardów życia. Wielu obywateli nie poświęciło czasu na przeczytanie konstytucji, która określa rzeczywiste uprawnienia prezydenta. W rezultacie Juszczenko uznał politykę historyczną za kluczowy aspekt międzynarodowej strategii Ukrainy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby wspierać ten wysiłek, powstał Ukraiński Instytut Pamięci Narodowej, który został wzorowany na Polskim Instytucie Pamięci Narodowej. Jednak rozwój ukraińskiego instytutu był powolny, a stał się w pełni operacyjny dopiero po Rewolucji Godności pod przewodnictwem Wołodymyra Wiatrowycza. Pomimo jego znaczenia, instytut borykał się z chronicznym niedofinansowaniem. Po pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę jego działalność niemal całkowicie ustała, ponieważ jego obecny przewodniczący, Anton Drobowycz, dołączył do Sił Zbrojnych Ukrainy, aby walczyć na pierwszej linii.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aby zająć się lukami w polityce pamięci i historycznej Ukrainy, młodzi naukowcy uruchomili inicjatywę pod nazwą Otwarte Szkoły Historii. Ten program edukacyjny, opisany jako „front historyczny”, był wspierany przez młodych polskich badaczy z Uniwersytetu Jagiellońskiego w Krakowie i Uniwersytetu Warszawskiego, którzy pomogli w organizacji publicznych wykładów w różnych miastach Ukrainy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dlaczego polityka pamięci ma tak duże znaczenie dla Kremla? Historycznie dynastia Romanowów dążyła do wszelkich możliwych środków – legalnych lub nie – aby powiązać początki Imperium Rosyjskiego z średniowieczną Rusią Kijowską i jej władcami, takimi jak książę Włodzimierz i książę Jarosław. Jednak gdy Katarzyna II nakazała, aby wszystkie starożytne kroniki z klasztorów w całym imperium, szczególnie z ziem ukraińskich, zostały wysłane do Petersburga, uczeni nie znaleźli solidnych dowodów historycznych na połączenie Moskwy z Rusią. Po zniknięciu tych oryginalnych dokumentów, nowe „kopie” kronik tajemniczo się pojawiły, teraz zawierające odniesienia do Moskwy, Włodzimierza i innych elementów, które wygodnie pasowały do rosyjskich narracji imperialnych. W ukraińskiej przestrzeni internetowej istnieje popularny żart, że Moskwa, oficjalnie mająca tylko 850 lat, desperacko próbuje przekonać Kijów, miasto z ponad 1500-letnią historią, że w rzeczywistości jest częścią pierwotnej ojczyzny Rosji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Ołeksij Lionczuk </strong>jest historykiem i nauczycielem. Posiada doktorat z Instytutu Historii Uniwersytetu Jagiellońskiego (Polska) i ukończył studia magisterskie z historii na Równieńskim Uniwersytecie Humanistycznym (Ukraina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:11:01.694", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Gdy Ukraińcy stawiali pierwsze kroki w odkrywaniu własnej historii, zaczęli ujawniać bogactwo wcześniej zakazanych tematów i postaci. Po uzyskaniu niepodległości przez kraj, wymiana badań akademickich między ukraińskimi a zachodnimi historykami stała się możliwa. Przyczyniło się to znacząco do kształtowania polityki historycznej Ukrainy, która w wielu przypadkach była w bezpośredniej opozycji do interpretacji historii przez Kreml. Nic dziwnego, że historia i pamięć są kluczowymi elementami wojny Rosji przeciwko Ukrainie. </I>\n<br><br>\nHistoria i pamięć dotyczące wydarzeń z przeszłości zawsze były, i wciąż są, potężnymi narzędziami w relacjach między Ukrainą a Rosją. Podczas gdy Rosja próbowała kształtować swoją politykę historyczną od późnego średniowiecza, kiedy Moskwa ogłosiła się „trzecim Rzymem” i dążyła do „zjednoczenia rosyjskich ziem”, nowoczesna Ukraina, która przez długi czas była bezpaństwowa, zaczęła rozwijać i przywracać swoją prawdziwą historię po uzyskaniu niepodległości w 1991 roku. Rozwinęłaby również swoją własną politykę historyczną.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"pl", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:57.286", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Політика пам'яті в Україні та Росії як складова сучасної війни", key:"uid": string:"9f4c50bf-e06a-476d-ad4e-53cddf10c545", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Після 1991 року українська історична політика протягом тривалого часу перебувала в ембріональному стані. Протягом першого десятиліття, незважаючи на незначну державну підтримку, діяльність обмежувалася зміною парадигми від радянського методу вивчення власної історії до підходу, зосередженого на Україні. Існувала дуже велика кількість тем, які протягом попередніх десятиліть, а навіть століть, російської окупації були навмисно приховані, спотворені та фальсифіковані. Як правило, зусилля та дослідження базувалися виключно на ентузіазмі дослідників і без стабільної державної підтримки. Як би важко це не було, Національна академія наук та її структурні підрозділи, включаючи інститути, присвячені історичним наукам, були збережені.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Російська історична політика базується на простому привласненні чужої історії, особливо коли йдеться про успішну історію сусіднього народу, держави чи особи. Іноді це суперечить очевидним фактам і здоровому глузду, але російська пропаганда вперто стверджує, що це все \"спільна спадщина\" – ми одна нація, тому ваш успіх – це наш. Таким чином, протягом тривалого періоду правління Володимира Путіна політика пам'яті Росії набула чітких інституційних форм. Проте основні завдання цих інститутів полягали не в підтримці наукових досліджень справжньої історії народів, які складають Російську Федерацію, а скоріше в боротьбі з історичними фактами, які не відповідають основній політичній лінії. Це можна побачити на сумній долі недержавної організації Меморіал, яка, незважаючи на всі труднощі, з якими вона стикалася, намагалася повідомити правду про злочини радянської партійної держави.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Хоча тут немає достатньо місця, щоб висвітлити всі аспекти політики пам'яті обох держав, будуть розглянуті ключові питання, включаючи вшанування Голодомору; Другої світової війни; Православної церкви; та ідеології </span><i><span data-contrast=\"auto\">Русскій мир</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (російський світ).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Голодомор та його наслідки</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Я почну з одного цікавого випадку, про який мені розповів друг з Харкова. У його друга є сім'я, чоловік і дочка. Вони щасливі, але коли вона бачить свою дочку, у неї виникає дивне бажання вбити її. В результаті ця жінка почала відвідувати психологів за допомогою. Врешті-решт з'ясувалося, що під час Голодомору 1932-33 років, щоб вижити, бабуся цієї жінки вбила і зварила свою власну дитину і врятувала решту своєї родини від неминучої смерті через цей жахливий вчинок. Вчені стверджують, що це постгеноцидна травма, яка може проявлятися через покоління, як у наведеному вище випадку.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Старше покоління, яке дивом пережило ті жахливі часи та злочини сталінізму, назавжди їх запам'ятало і ніколи не відчувало добрих почуттів до минулого. У офіційних радянських підручниках немає згадки про Голодомор 1932-33 років у радянській Україні. Це здивувало літніх людей, оскільки вони пам'ятали правду. Вони згадували про це і мовчали, адже це був єдиний спосіб уникнути переслідувань з боку радянської влади. Більше того, коли загроза голоду знову з'явилася, після Другої світової війни в 1946-47 роках, жителі з Дніпра масово втекли на захід України, де ще не було колгоспів.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Нова війна Росії проти України, яка триває вже 11 років, також має продовольчий вимір. Незважаючи на своє жахливе постгеноцидне спадок, Україна протягом усіх років своєї незалежності збільшила та відновила свої сільськогосподарські землі, на яких вирощувала зерно не лише для власних потреб, але й для експорту. Після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році російські війська почали масово експортувати захоплене зерно та продавати його як своє в країни так званого Глобального Півдня. Водночас вони погрожували утримати продовольчий експорт, що могло б створити голод в інших частинах світу. Це був цинічний крок, оскільки попередній злочин проти українців як нації не був покараний міжнародною спільнотою. Москва зухвало заперечувала це в 20 столітті, так само як і робить це зараз.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Злочин Голодомору був виявлений завдяки вивченню цієї жахливої сторінки української історії. Дослідження почалися в 1980-х роках у Сполучених Штатах і Канаді через українську діаспору. В результаті Палата представників США створила відповідну слідчу комісію. Померлий американський історик Джеймс Мейс і його британський колега Роберт Конквест почали активно займатися цим питанням (книга Конквеста </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> була опублікована в 1986 році і стала доступною в Україні лише в середині 1990-х). Роботи істориків потрясли світ. Пізніше, наприкінці горбачовської </span><i><span data-contrast=\"auto\">перебудови</span></i><span data-contrast=\"auto\">, результати досліджень українських академіків, зокрема професора Станіслава Кульчицького, почали з'являтися. Найновіші дослідження з цього питання належать японському досліднику Гіоракі Куромії та американсько-британському досліднику Енн Епплбаум. Незважаючи на всі документальні докази та висновки демографів і звіти західних журналістів того часу, російське керівництво та його п'ята колона в Україні – у вигляді Партії регіонів, комуністів та інших політичних і громадських організацій – продовжують заперечувати факт, що на території Української РСР відбувся штучний голод.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ця політика заперечення стала ще агресивнішою після приходу Володимира Путіна до влади в Росії. Заперечення цієї історії посилилося після перемоги опозиційного кандидата Віктора Ющенка на українських президентських виборах 2005 року. Звичайно, це сталося після Помаранчевої революції. Ющенко, якого Путін зневажав, був безпосередньо залучений до просування міжнародного визнання Голодомору як геноциду української нації, що ще більше роздратувало Кремль.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Друга світова війна – два погляди, дві пам'яті</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Після розпаду Радянського Союзу в Росії зросла ностальгія за минулою величчю та міжнародною повагою. Бурхливі 1990-ті, особливо в перші роки, були відзначені хаосом по всьому пострадянському простору. Стабільність, до якої більшість людей у колишніх радянських республіках звикли, була в дефіциті. Російські громадяни, зокрема, гостро відчували цю нестабільність, оскільки втратили свій домінуючий геополітичний статус. Їхній президент, Борис Єльцин, здався слабким, особливо на міжнародній арені, викликаючи відчуття національного приниження, а не гордості. Більше того, критична позиція Єльцина щодо радянського минулого, підкреслюючи репресії та бідність, лише поглибила таке невдоволення, особливо оскільки економічні труднощі не зникли в пострадянській Росії.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">На фоні цієї невизначеності один історичний наратив залишався недоторканим: міф про радянсько-німецьку війну 1941-45 років (в Росії відому як Велика Вітчизняна війна). Після того, як Володимир Путін став президентом, державний підхід до історичної пам'яті змінився. Образ Сталіна поступово пройшов реабілітацію – його зображали як \"ефективного менеджера\", чиї жорстокі політики, хоча й визнані, виправдовувалися в ім'я великої мети побудови супердержави. Знову ж таки, як і в кінці епохи Брежнєва, 9 травня, день, що вшановує радянську перемогу над нацистською Німеччиною, набув майже святого значення. Великі військові паради на Червоній площі стали способом демонстрації військової потужності Росії як законного спадкоємця спадщини Радянського Союзу.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Водночас перші роки Другої світової війни (1939-1941) та суперечливий пакт Молотова-Ріббентропа – включаючи його таємні протоколи – були переосмислені російською пропагандою та прокремлівськими істориками, такими як Олександр Дугін. Вони стверджували, що пакт був необхідним заходом для захисту Радянського Союзу від західної агресії. Цей наратив допоміг підкреслити виключно радянську перемогу над нацистською Німеччиною, зменшуючи внесок союзників в антигітлерівську коаліцію.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">До 2010 року, будучи прем'єр-міністром, Путін зміцнив цей ревізіоністський наратив, стверджуючи в телевізійній промові, що Червона армія перемогла б нацистську Німеччину навіть без участі українців. Це була ще одна спроба вселити в росіян віру в ексклюзивну роль їхньої нації у перемозі. Путін також намагався реабілітувати спадщину Сталіна, посилаючись на його відомий тост після війни на \"велику російську націю\". Тим часом російська пропаганда неодноразово звинувачувала Україну в співпраці з нацистами – іноді наводячи реальні випадки, але часто вигадуючи або перебільшуючи їх. Особлива увага приділялася націоналістичним рухам, таким як ті, що очолювали Степан Бандера та Андрій Мельник, при цьому зручно ігноруючи існування Російської визвольної армії (РВА), очолюваної колишнім радянським генералом Андрієм Власовим. Також це стосувалося численних інших проросійських парамілітарних формувань, включаючи козацькі формування.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Щоб виправдати спільне вторгнення Радянського Союзу до Польщі з нацистською Німеччиною у вересні 1939 року, Путін нещодавно стверджував, що Польща спровокувала агресію Гітлера, відмовившись виконати його вимоги, тим самим \"змушуючи\" Німеччину діяти. Цей ревізіоністський аргумент слугує не лише для переписування історії, але й для раціоналізації сучасної агресії Росії проти України – використовуючи приводи, які вражаюче нагадують ті, що використовувалися як нацистською Німеччиною, так і Радянським Союзом проти Польщі між війнами. Все більше режим Путіна черпає ідеологічне натхнення як з радянського тоталітаризму, так і з елементів нацистської риторики. Ще в 2017 році маргінальні кола в Росії почали обговорювати ідеологію, що поєднує православне християнство, комунізм і фашизм. Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році ця концепція стала широко відомою як \"рашизм\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Після Революції Гідності 2014 року Україна почала відзначати 8 травня як День пам'яті тих, хто загинув у Другій світовій війні. 9 травня залишився Днем Перемоги, але суспільний дискурс навколо цих дат еволюціонував. Було зроблено зусилля, щоб навчити громадськість про їх різні історичні значення, підкреслюючи, що 9 травня також є Днем Європи. Це був чіткий сигнал про зміщення України до європейської інтеграції та відмову від російських історичних наративів.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Православна церква та </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Русскій мир</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Варто нагадати, що тимчасове підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату в другій половині 17 століття відбулося з істотними порушеннями канонічного права. Київський митрополит Сильвестр був скептично налаштований щодо союзу між гетьманом Козаків Богданом Хмельницьким та Московським царством, укладеного в 1654 році в Переяславі, оскільки він передбачав небезпеки, які це становило для автономії Київської митрополії.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Протягом 20 століття українці неодноразово намагалися відновити незалежну українську православну церкву, вільну від контролю Москви. Цей рух набрав обертів в останні роки Радянського Союзу. У 1990 році митрополит Мстислав (Степан Скрипник) повернувся в Україну зі Сполучених Штатів і був обраний патріархом Київським і всієї Русі-України на церковному соборі. Цей момент ознаменував початок інтенсивної боротьби між Києвом і Москвою – не лише за релігійну лояльність віруючих, але й за контроль над церковною власністю та фінансовими ресурсами. Обидві сторони брали участь в історичних дебатах і, іноді, в явній маніпуляції фактами.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">В результаті цих суперечок в Україні було офіційно зареєстровано три православні інституції, кожна з яких містила в назві \"Православна церква\": Українська православна церква (УПЦ) – яка залишалася в єдності з Московським патріархатом; Українська православна церква – Київський патріархат (УПЦ-КП); та Українська автокефальна православна церква (УАПЦ).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Згідно з православним канонічним правом, УПЦ-КП та УАПЦ вважалися неконанічними в більш широкому православному світі, статус, який підкріплювався Російською православною церквою (РПЦ), яка активно працювала, щоб запобігти їх визнанню іншими місцевими православними церквами. Щоб виправдати свій вплив на релігійну сферу України, РПЦ, разом з ідеологом Дугіним, просувала концепцію </span><i><span data-contrast=\"auto\">Русскій мир</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (\"російський світ\"). Ця ідеологія стверджує, що незважаючи на політичні кордони, існує спільний \"російський духовний і культурний простір\", який підкріплюється релігійною єдністю. Навіть було створено Фонд Руського миру, і до агресії Росії проти України його філії успішно працювали в країні.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Історія Криму ще раз ілюструє, як релігія та історичний ревізіонізм використовувалися для виправдання експансіонізму Росії. Під час незаконної анексії Криму Росією в 2014 році як Путін, так і представники Російської православної церкви повторювали псевдоісторичні твердження про нібито історичну приналежність Криму до Росії.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ключовим елементом цієї історичної маніпуляції є християнізація Київської Русі. З 1988 року Україна святкує річницю Хрещення Русі, яке відбулося в Києві, зокрема у водах річки Пochaina (притока Дніпра). Однак Москва намагалася оскаржити історичну первинність Києва, підкреслюючи, що князь Володимир (Володимир Великий) сам був охрещений у Херсонесі (сучасний Севастополь, Крим), який на той час належав Візантійській імперії. Просуваючи ідею, що \"справжнє\" хрещення Русі відбулося в Криму, а не в Києві, Москва заклала ідеологічну основу для своєї подальшої анексії півострова – зробивши Крим першою жертвою російської агресії проти України в 2014 році.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Незважаючи на сильний опір патріарха Кирила та Кремля, Україна успішно просунулася у своїй боротьбі за церковну незалежність. У грудні 2018 року в Києві в соборі Святій Софії відбувся історичний Помісний собор, на якому зібралися представники трьох православних церков. Хоча майже всі ієрархи УПЦ (Московського патріархату) бойкотували захід, двоє митрополитів – Симеон (Шостацький) та Олександр (Драбинка) – взяли участь. УПЦ-КП та УАПЦ були повністю представлені.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">На соборі митрополит Епіфаній (Сергій Думенко) був обраний предстоятелем новооб'єднаної Православної церкви України (ПЦУ). 6 січня 2019 року в Стамбулі він отримав Томос про автокефалію від Вселенського патріарха Варфоломія, офіційно надаючи ПЦУ незалежність від Московського патріархату. Процес просування міжнародного визнання Православної церкви України триває, незважаючи на постійний опір з боку Російської православної церкви та її політичних прихильників.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Відкриття втрачених історій</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Коли українці почали свої перші кроки в дослідженні власної історії, вони почали відкривати багатство раніше заборонених тем і постатей. Україна знову відкрила своїх письменників, таких як Улас Самчук, Іван Багряний та автори \"Виконаного Відродження\", разом з творами Василя Стуса. Омелян Пріцак, який заснував Український дослідницький інститут у Гарвардському університеті, повернувся в Україну зі Сполучених Штатів і привіз з собою десятиліття наукових досліджень з української історії.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Після проголошення незалежності України обмін академічними дослідженнями між українськими та західними істориками став можливим. Це значно сприяло формуванню історичної політики України. Хоча спочатку це було хаотично, згодом ця діяльність стала більш структурованою та інституціоналізованою. Вчені почали публікувати роботи історика Івана Крип'якевича без цензури; перевидавати десяти томник Михайла Грушевського </span><i><span data-contrast=\"auto\">Історія України-Руси</span></i><span data-contrast=\"auto\">; та перекладати і публікувати </span><i><span data-contrast=\"auto\">Україна: Історія</span></i><span data-contrast=\"auto\"> канадського історика українського походження Ореста Субтельного.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Після Помаранчевої революції, під час президентства Віктора Ющенка, історична політика України та політика пам'яті почали формуватися. Однак більшість суспільства не повністю усвідомлювала ініціативи президента, очікуючи, що він зосередиться на економічному розвитку та покращенні рівня життя. Багато громадян не приділяли часу для читання конституції, яка окреслює реальні повноваження президента. В результаті Ющенко пріоритетизував історичну політику як ключовий аспект міжнародної стратегії України.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Щоб підтримати цей зусилля, був створений Український інститут національної пам'яті, який був змодельований за прикладом Польського інституту національної пам'яті. Однак розвиток українського інституту був повільним, і він став повністю функціональним лише після Революції Гідності під керівництвом Володимира В'ятровича. Незважаючи на його важливість, інститут стикається з хронічним недофінансуванням. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну його діяльність майже зупинилася, оскільки його нинішній голова, Антон Дробович, приєднався до Збройних сил України, щоб боротися на передовій.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Щоб заповнити прогалини в пам'яті та історичній політиці України, молоді науковці запустили ініціативу під назвою Відкрита школа історії. Ця освітня програма, описана як \"історичний фронт\", отримала підтримку молодих польських дослідників з Ягеллонського університету в Кракові та Варшавського університету, які допомогли організувати публічні лекції в різних українських містах.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Чому політика пам'яті так важлива для Кремля? Історично династія Романових шукала всі можливі засоби – легітимні чи інші – щоб пов'язати походження Російської імперії з середньовічною Київською Руссю та її правителями, такими як князь Володимир та князь Ярослав. Однак, коли Катерина II наказала, щоб усі давні хроніки з монастирів по всій імперії, особливо з українських земель, були відправлені до Санкт-Петербурга, вчені не знайшли жодних переконливих історичних доказів зв'язку Москви з Руссю. Після того, як ці оригінальні документи зникли, нові \"копії\" хронік таємничим чином з'явилися, тепер з посиланнями на Москву, Володимира та інші елементи, які зручно узгоджувалися з російськими імперськими наративами. В українському онлайн-просторі існує популярний жарт, що Москва, офіційно лише 850 років, безнадійно намагається переконати Київ, місто з понад 1500-річною історією, що насправді є частиною первісної батьківщини Росії.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Олексій Ліончук </strong>історик і викладач. Він має ступінь доктора філософії в Інституті історії Ягеллонського університету (Польща) та закінчив магістратуру з історії Рівненського державного гуманітарного університету (Україна).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:43.161", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Коли українці зробили свої перші кроки в дослідженні власної історії, вони почали відкривати багатство раніше заборонених тем і постатей. Після здобуття незалежності країни обмін академічними дослідженнями між українськими та західними істориками став можливим. Це суттєво сприяло формуванню історичної політики України, яка також у багатьох випадках була в прямій опозиції до інтерпретації історії Кремлем. Не дивно, що історія та пам'ять є ключовими компонентами війни Росії проти України. </I>\n<br><br>\nІсторія та пам'ять щодо подій минулого завжди були, і досі є, потужними інструментами у відносинах між Україною та Росією. Хоча Росія намагалася формувати свою історичну політику з пізнього середньовіччя, коли Москва оголосила себе \"третьим Римом\" і переслідувала \"збирання російських земель\", сучасна Україна, яка довгий час була без державності, почала розвивати та відновлювати свою справжню історію після незалежності у 1991 році. Вона також розвиватиме власну історичну політику.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"uk", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:00.131", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Gedächtnispolitik in der Ukraine und Russland als Bestandteil moderner Kriegsführung", key:"uid": string:"a6f59bd5-1b10-418b-8a51-7e91e640d0c8", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Nach 1991 befanden sich die ukrainischen Geschichtspolitiken lange Zeit in einem embryonalen Zustand. Während des ersten Jahrzehnts, trotz geringer staatlicher Unterstützung, beschränkten sich die Aktivitäten auf einen Paradigmenwechsel weg von der sowjetischen Methode, die eigene Geschichte zu studieren, hin zu einem auf die Ukraine zentrierten Ansatz. Es gab eine sehr große Anzahl von Themen, die über die vorhergehenden Jahrzehnte und sogar Jahrhunderte der russischen Besatzung absichtlich verschleiert, verzerrt und verfälscht wurden. In der Regel basierten die Bemühungen und Forschungen ausschließlich auf dem Enthusiasmus der Forscher und ohne stabile staatliche Unterstützung. So schwierig es auch war, die Nationale Akademie der Wissenschaften und ihre strukturellen Einheiten, einschließlich der Institute für Geschichtswissenschaften, wurden erhalten.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Die russischen Geschichtspolitiken basieren auf der einfachen Aneignung der Geschichte anderer, insbesondere wenn es sich um eine Erfolgsgeschichte eines benachbarten Volkes, Staates oder einer Person handelt. Manchmal widerspricht dies offensichtlichen Fakten und dem gesunden Menschenverstand, aber die russische Propaganda behauptet hartnäckig, dass dies alles „gemeinsames Erbe“ sei – wir sind eine Nation und euer Erfolg ist unser. So hat die Gedächtnispolitik Russlands über den langen Zeitraum von Wladimir Putins Herrschaft klare institutionelle Formen angenommen. Doch die Hauptaufgaben dieser Institutionen bestanden nicht darin, wissenschaftliche Forschungen zur wahren Geschichte der Nationen, die die Russische Föderation bilden, zu unterstützen, sondern vielmehr im Kampf gegen historische Fakten, die nicht mit der Hauptpolitik übereinstimmen. Dies zeigt sich im traurigen Schicksal der Nichtregierungsorganisation Memorial, die trotz aller Schwierigkeiten, mit denen sie konfrontiert war, versuchte, die Wahrheit über die Verbrechen des sowjetischen Partei-Staates zu berichten.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Obwohl hier nicht genug Platz ist, um alle Aspekte der Gedächtnispolitiken beider Staaten hervorzuheben, werden zentrale Themen untersucht, einschließlich des Gedenkens an den Holodomor; den Zweiten Weltkrieg; die Orthodoxe Kirche; und die Ideologie des </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (russische Welt).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor und seine Folgen</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ich beginne mit einem interessanten Fall, von dem mir ein Freund aus Charkiw erzählt hat. Sein Freund hat eine Familie, einen Ehemann und eine Tochter. Sie sind glücklich, aber wenn sie ihre Tochter sieht, hat sie den seltsamen Wunsch, sie zu töten. Infolgedessen begann diese Dame, Psychologen um Hilfe zu bitten. Schließlich stellte sich heraus, dass die Großmutter dieser Frau während der Holodomor-Hungersnot von 1932-33, um zu überleben, ihr eigenes Kind tötete und kochte und den Rest ihrer Familie durch diesen schrecklichen Akt vor dem drohenden Tod rettete. Wissenschaftler behaupten, dass dies post-genozidale Traumata sind, die über Generationen hinweg auftreten können, wie im obigen Fall.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Die ältere Generation, die diese schrecklichen Zeiten und die Verbrechen des Stalinismus auf wundersame Weise überlebt hat, erinnert sich für immer daran und hatte nie gute Gefühle über die Vergangenheit. In offiziellen sowjetischen Lehrbüchern gibt es keine Erwähnung des Holodomor von 1932-33 in der sowjetischen Ukraine. Dies überraschte die älteren Menschen, weil sie die Wahrheit kannten. Sie erinnerten sich daran und schwiegen, denn es war der einzige Weg, um Verfolgung durch die sowjetische Regierung zu vermeiden. Darüber hinaus flohen, als die Hungergefahr nach dem Zweiten Weltkrieg 1946-47 erneut auftrat, die Bewohner von Dnipro massenhaft in die westliche Ukraine, wo es noch keine Kolchosen gab.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Der neue Krieg Russlands gegen die Ukraine, der seit 11 Jahren andauert, hat auch eine Ernährungsperspektive. Trotz seines schrecklichen post-genozidalen Erbes hat die Ukraine während all der Jahre ihrer Unabhängigkeit ihre landwirtschaftlichen Flächen vergrößert und wiederhergestellt, auf denen sie Getreide nicht nur für den eigenen Bedarf, sondern auch für den Export anbaut. Nach Beginn der umfassenden Invasion im Jahr 2022 begannen die russischen Truppen, das erbeutete Getreide massenhaft zu exportieren und es als ihr eigenes an die Länder des sogenannten Globalen Südens zu verkaufen. Gleichzeitig drohten sie, die Lebensmittelexporte zurückzuhalten, was in anderen Teilen der Welt eine Hungersnot hätte auslösen können. Dies war ein zynischer Schritt, da das vorherige Verbrechen gegen die Ukrainer als Nation von der internationalen Gemeinschaft nicht bestraft wurde. Moskau leugnete dies im 20. Jahrhundert dreist, genau wie es das jetzt tut.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Das Verbrechen des Holodomor wurde dank der Untersuchung dieser schrecklichen Seite der ukrainischen Geschichte aufgedeckt. Die Forschung begann in den 1980er Jahren in den Vereinigten Staaten und Kanada über die ukrainische Diaspora. Infolgedessen gründete das US-Repräsentantenhaus eine entsprechende Untersuchungskommission. Der verstorbene amerikanische Historiker James Mace und sein britischer Kollege Robert Conquest begannen, sich aktiv mit diesem Thema zu befassen (Conquests Buch </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> wurde 1986 veröffentlicht und war in der Ukraine erst Mitte der 1990er Jahre erhältlich). Die Arbeiten der Historiker haben die Welt erschüttert. Später, am Ende von Gorbatschows </span><i><span data-contrast=\"auto\">Perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\">, begannen die Ergebnisse der Forschungen ukrainischer Akademiker, insbesondere von Professor Stanislav Kulchytskyi, aufzutauchen. Die aktuellsten Forschungen zu diesem Thema stammen von dem japanischen Forscher Gioraki Kuromiya und der amerikanisch-britischen Forscherin Anne Applebaum. Trotz aller dokumentarischen Beweise und der Schlussfolgerungen von Demografen und Berichten westlicher Journalisten aus dieser Zeit leugnet die russische Führung und ihre fünfte Kolonne in der Ukraine – in Form der Partei der Regionen, der Kommunisten und anderer politischer und öffentlicher Organisationen – weiterhin die Tatsache, dass auf dem Gebiet der ukrainischen SSR eine künstliche Hungersnot stattgefunden hat.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Diese Leugnungspolitik wurde noch aggressiver, nachdem Wladimir Putin in Russland an die Macht kam. Der Widerspruch zu dieser Geschichte verstärkte sich nach dem Sieg des Oppositionskandidaten Viktor Juschtschenko bei den ukrainischen Präsidentschaftswahlen 2005. Natürlich geschah dies nach der Orangen Revolution. Juschtschenko, den Putin verachtete, war direkt an der Förderung der internationalen Anerkennung des Holodomor als Völkermord an der ukrainischen Nation beteiligt, was den Kreml noch mehr verärgerte.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Zweiter Weltkrieg – zwei Ansichten, zwei Erinnerungen</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nach dem Zusammenbruch der Sowjetunion wuchs in Russland die Nostalgie nach vergangener Größe und internationalem Respekt. Die turbulenten 1990er Jahre, insbesondere in den frühen Jahren, waren von Chaos im gesamten postsowjetischen Raum geprägt. Stabilität, an die die meisten Menschen in den ehemaligen Sowjetrepubliken gewöhnt waren, war Mangelware. Die russischen Bürger, insbesondere, spürten diese Instabilität akut, da sie ihren dominierenden geopolitischen Status verloren. Ihr Präsident, Boris Jelzin, erschien schwach, insbesondere auf der internationalen Bühne, was ein Gefühl nationaler Demütigung anstelle von Stolz hervorrief. Darüber hinaus vertiefte Jelzins kritische Haltung zur sowjetischen Vergangenheit, die Repression und Armut hervorhob, nur das Unbehagen, insbesondere da die wirtschaftlichen Schwierigkeiten in Russland nach der Sowjetunion nicht verschwunden waren.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Inmitten dieser Unsicherheit blieb eine historische Erzählung unberührt: der Mythos um den sowjetisch-deutschen Krieg von 1941-45 (in Russland als der Große Vaterländische Krieg bekannt). Nachdem Wladimir Putin Präsident wurde, änderte sich der staatliche Ansatz zur historischen Erinnerung. Stalins Bild wurde allmählich rehabilitiert – er wurde als „effektiver Manager“ dargestellt, dessen brutale Politiken, obwohl anerkannt, im Dienste des großen Ziels der Schaffung einer Supermacht gerechtfertigt wurden. Einmal mehr, wie in der späten Breschnew-Ära, erhielt der 9. Mai, der Tag, der den sowjetischen Sieg über Nazi-Deutschland gedenkt, eine nahezu heilige Bedeutung. Große Militärparaden auf dem Roten Platz wurden zu einem Weg, Russlands militärische Macht als rechtmäßigen Erben des Erbes der Sowjetunion zu präsentieren.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Gleichzeitig wurden die frühen Jahre des Zweiten Weltkriegs (1939-1941) und der umstrittene Molotow-Ribbentrop-Pakt – einschließlich seiner geheimen Protokolle – von der russischen Propaganda und pro-kremlischen Historikern wie Alexander Dugin umgedeutet. Sie argumentierten, dass der Pakt eine notwendige Maßnahme war, um die Sowjetunion vor westlicher Aggression zu schützen. Diese Erzählung half, die Betonung ausschließlich auf den sowjetischen Sieg über Nazi-Deutschland zu lenken und die Beiträge der Alliierten in der Anti-Hitler-Koalition zu schmälern.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bis 2010 verstärkte Putin als Ministerpräsident diese revisionistische Erzählung und behauptete in einer Fernsehansprache, dass die Rote Armee Nazi-Deutschland auch ohne ukrainische Beteiligung besiegt hätte. Dies war ein weiterer Versuch, den Russen den Glauben an die exklusive Rolle ihrer Nation im Sieg einzuflößen. Putin versuchte auch, Stalins Erbe zu rehabilitieren, indem er auf seinen berühmten Toast nach dem Krieg auf die „große russische Nation“ verwies. In der Zwischenzeit beschuldigte die russische Propaganda wiederholt die Ukraine der Zusammenarbeit mit den Nazis – manchmal unter Berufung auf echte Fälle, oft aber auch erfunden oder übertrieben. Besonderes Augenmerk wurde auf nationalistische Bewegungen gelegt, wie die von Stepan Bandera und Andriy Melnyk geleiteten, während die Existenz der Russischen Befreiungsarmee (RLA), die von dem ehemaligen sowjetischen General Andrei Wlasow geleitet wurde, bequem ausgelassen wurde. Dies galt auch für zahlreiche andere pro-nazistische russische paramilitärische Einheiten, einschließlich der Kosakenformationen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Um die gemeinsame Invasion der Sowjetunion mit Nazi-Deutschland im September 1939 zu rechtfertigen, behauptete Putin kürzlich, dass Polen Hitlers Aggression provoziert habe, indem es sich weigerte, seinen Forderungen nachzukommen, und damit Deutschland „zwang“, zu handeln. Dieses revisionistische Argument dient nicht nur dazu, die Geschichte umzuschreiben, sondern auch, Russlands eigene moderne Aggression gegen die Ukraine zu rationalisieren – unter Verwendung von Vorwänden, die auffallend ähnlich sind denen, die sowohl Nazi-Deutschland als auch die Sowjetunion gegen das zwischenkriegszeitliche Polen verwendeten. Zunehmend schöpft Putins Regime ideologische Inspiration sowohl aus dem sowjetischen Totalitarismus als auch aus Elementen der nationalsozialistischen Rhetorik. Bereits 2017 begannen Randgruppen in Russland, über eine Ideologie zu diskutieren, die Orthodoxes Christentum, Kommunismus und Faschismus verbindet. Nach der umfassenden Invasion der Ukraine im Jahr 2022 wurde dieses Konzept weithin als „Rashismus“ bekannt.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nach der Revolution der Würde 2014 begann die Ukraine, den 8. Mai als Tag des Gedenkens an die im Zweiten Weltkrieg Gefallenen zu begehen. Der 9. Mai blieb der Tag des Sieges, aber die öffentliche Diskussion über diese Daten entwickelte sich. Es wurden Anstrengungen unternommen, die Öffentlichkeit über ihre unterschiedlichen historischen Bedeutungen aufzuklären, während betont wurde, dass der 9. Mai auch der Europatag ist. Dies war ein klares Signal für den Wandel der Ukraine in Richtung europäischer Integration und eine Ablehnung der historischen Narrative Russlands.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Orthodoxe Kirche und </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Es ist erwähnenswert, dass die vorübergehende Unterordnung der Kiewer Metropolie unter das Moskauer Patriarchat in der zweiten Hälfte des 17. Jahrhunderts mit erheblichen Verletzungen des kanonischen Rechts erfolgte. Der Kiewer Metropolit Sylvestr war skeptisch gegenüber der Allianz zwischen dem Kosakenhetman Bohdan Chmelnyzkyj und dem Zarenreich Moskau, die 1654 in Perejaslaw gebildet wurde, da er die Gefahren vorausahnte, die dies für die Autonomie der Kiewer Metropolie mit sich brachte.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Im Laufe des 20. Jahrhunderts unternahmen die Ukrainer wiederholt Versuche, eine unabhängige ukrainische Orthodoxe Kirche zu schaffen, die frei von Moskaus Kontrolle ist. Diese Bewegung gewann in den letzten Jahren der Sowjetunion an Schwung. 1990 kehrte Metropolit Mstyslav (Stepan Skrypnyk) aus den Vereinigten Staaten in die Ukraine zurück und wurde auf einem Kirchenrat zum Patriarchen von Kiew und ganz Rus-Ukraine gewählt. Dieser Moment markierte den Beginn eines intensiven Kampfes zwischen Kiew und Moskau – nicht nur um die religiöse Treue der Gläubigen, sondern auch um die Kontrolle über Kirchenbesitz und finanzielle Ressourcen. Beide Seiten führten historische Debatten und manchmal die offensichtliche Manipulation von Fakten.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Als Ergebnis dieser Streitigkeiten wurden drei orthodoxe Institutionen offiziell in der Ukraine registriert, die jeweils den Namen „Orthodoxe Kirche“ tragen: die Ukrainische Orthodoxe Kirche (UOC) – die in Einheit mit dem Moskauer Patriarchat blieb; die Ukrainische Orthodoxe Kirche – Kiewer Patriarchat (UOC-KP); und die Ukrainische Autokephale Orthodoxe Kirche (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nach orthodoxem kanonischem Recht wurden die UOC-KP und UAOC von der breiteren orthodoxen Welt als nicht-kanonisch angesehen, ein Status, der von der Russischen Orthodoxen Kirche (ROC) verstärkt wurde, die aktiv daran arbeitete, ihre Anerkennung durch andere lokale orthodoxe Kirchen zu verhindern. Um ihren Einfluss auf die religiöse Sphäre der Ukraine zu rechtfertigen, förderte die ROC, zusammen mit dem Ideologen Dugin, das Konzept des </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> („russische Welt“). Diese Ideologie behauptet, dass trotz politischer Grenzen ein gemeinsamer „russischer spiritueller und kultureller Raum“ existiert, der durch religiöse Einheit verstärkt wird. Die Russkiy Mir Stiftung wurde sogar gegründet und vor Russlands Aggression gegen die Ukraine operierten ihre Zweigstellen erfolgreich im Land.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Die Geschichte der Krim veranschaulicht weiter, wie Religion und historische Revisionismus genutzt wurden, um Russlands Expansionismus zu rechtfertigen. Während der illegalen Annexion der Krim durch Russland im Jahr 2014 wiederholten sowohl Putin als auch Vertreter der Russischen Orthodoxen Kirche pseudo-historische Ansprüche über die angebliche historische Zugehörigkeit der Krim zu Russland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ein zentrales Element dieser historischen Manipulation dreht sich um die Christianisierung der Kiewer Rus’. Seit 1988 feiert die Ukraine den Jahrestag der Taufe der Rus’, die in Kiew stattfand, konkret in den Gewässern des Pochaina-Flusses (einem Nebenfluss des Dnipro). Moskau versuchte jedoch, Kiews historische Vorherrschaft in Frage zu stellen, indem es betonte, dass Fürst Wladimir (Wladimir der Große) selbst in Chersones (dem heutigen Sewastopol, Krim) getauft wurde, das zu dieser Zeit zum Byzantinischen Reich gehörte. Indem es die Idee förderte, dass die „wahre“ Taufe der Rus’ in der Krim und nicht in Kiew stattfand, legte Moskau eine ideologische Grundlage für seine spätere Annexion der Halbinsel – wodurch die Krim zum ersten Opfer der russischen Aggression gegen die Ukraine im Jahr 2014 wurde.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Trotz des starken Widerstands von Patriarch Kirill und dem Kreml hat die Ukraine erfolgreich ihren Vorstoß zur kirchlichen Unabhängigkeit vorangetrieben. Im Dezember 2018 wurde ein historischer Lokalkonzil in der St. Sophia Kathedrale in Kiew einberufen, bei dem Vertreter von drei orthodoxen Kirchen zusammenkamen. Während fast alle Hierarchen der UOC (Moskauer Patriarchat) die Veranstaltung boykottierten, nahmen zwei Metropoliten – Simeon (Shostatskyi) und Oleksandr (Drabynka) – teil. Die UOC-KP und UAOC waren vollständig vertreten.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Auf dem Konzil wurde Metropolit Epiphaniy (Serhiy Dumenko) zum Primas der neu vereinigten Orthodoxen Kirche der Ukraine (OCU) gewählt. Am 6. Januar 2019 erhielt er in Istanbul das Tomos der Autokephalie von Ökumenischen Patriarch Bartholomäus, das der OCU offiziell die Unabhängigkeit vom Moskauer Patriarchat gewährte. Der Prozess zur Förderung der internationalen Anerkennung der Orthodoxen Kirche der Ukraine geht weiter, trotz des anhaltenden Widerstands der Russischen Orthodoxen Kirche und ihrer politischen Unterstützer.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Die verlorene Geschichte wiederentdecken</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Als die Ukrainer ihre ersten Schritte zur Erforschung ihrer eigenen Geschichte unternahmen, begannen sie, einen Reichtum an zuvor verbotenen Themen und Figuren zu entdecken. Die Ukraine entdeckte ihre eigenen Schriftsteller wieder, wie Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi und die Autoren der „Exekutierten Renaissance“, zusammen mit den Werken von Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, der das Ukrainische Forschungsinstitut an der Harvard-Universität gegründet hatte, kehrte aus den Vereinigten Staaten in die Ukraine zurück und brachte jahrzehntelange Forschung zur ukrainischen Geschichte mit sich.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nach der Unabhängigkeitserklärung der Ukraine wurde der Austausch akademischer Forschungen zwischen ukrainischen und westlichen Historikern möglich. Dies trug erheblich zur Gestaltung der historischen Politik der Ukraine bei. Während dieser anfänglich chaotische Versuch später strukturierter und institutionalisiert wurde. Wissenschaftler begannen, die Werke des Historikers Ivan Krypiakevych ohne Zensur zu veröffentlichen; die zehnbändige </span><i><span data-contrast=\"auto\">Geschichte der Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> von Mykhailo Hrushevskyi nachzudrucken; und </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> des kanadischen Historikers ukrainischer Abstammung Orest Subtelny zu übersetzen und zu veröffentlichen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nach der Orangen Revolution, während der Präsidentschaft von Viktor Juschtschenko, begannen die historische Politik und die Gedächtnispolitik der Ukraine Gestalt anzunehmen. Allerdings verstand ein großer Teil der Gesellschaft die Initiativen des Präsidenten nicht vollständig und erwartete, dass er sich stattdessen auf die wirtschaftliche Entwicklung und die Verbesserung des Lebensstandards konzentrierte. Viele Bürger nahmen sich nicht die Zeit, die Verfassung zu lesen, die die tatsächlichen Befugnisse des Präsidenten umreißt. Infolgedessen priorisierte Juschtschenko die historische Politik als einen Schlüsselbereich der internationalen Strategie der Ukraine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Um diese Bemühungen zu unterstützen, wurde das Ukrainische Institut für Nationale Erinnerung gegründet, das nach dem polnischen Institut für Nationales Gedenken modelliert wurde. Die Entwicklung des ukrainischen Instituts verlief jedoch langsam, und es wurde erst nach der Revolution der Würde unter der Leitung von Volodymyr Viatrovych vollständig operational. Trotz seiner Bedeutung sah sich das Institut chronischer Unterfinanzierung gegenüber. Nach Russlands umfassender Invasion der Ukraine kamen seine Aktivitäten nahezu zum Stillstand, da sein derzeitiger Vorsitzender, Anton Drobovych, den ukrainischen Streitkräften beitrat, um an der Front zu kämpfen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Um Lücken in der Gedächtnis- und Geschichtspolitik der Ukraine zu schließen, starteten junge Wissenschaftler eine Initiative namens die Offene Schule der Geschichte. Dieses Bildungsprogramm, das als „historische Front“ beschrieben wird, wurde von jungen polnischen Forschern der Jagiellonen-Universität in Krakau und der Universität Warschau unterstützt, die geholfen haben, öffentliche Vorträge in verschiedenen ukrainischen Städten zu organisieren.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Warum ist die Gedächtnispolitik für den Kreml so wichtig? Historisch suchte die Romanow-Dynastie alle möglichen Mittel – legitime oder andere – um die Ursprünge des Russischen Reiches mit der mittelalterlichen Kiewer Rus’ und ihren Herrschern, wie Fürst Wladimir und Fürst Jaroslaw, zu verknüpfen. Als Katharina II. jedoch anordnete, dass alle alten Chroniken aus Klöstern im gesamten Reich, insbesondere aus den ukrainischen Ländern, nach St. Petersburg geschickt werden sollten, fanden Wissenschaftler keine soliden historischen Beweise für Moskaus Verbindung zur Rus’. Nachdem diese Originaldokumente verschwunden waren, tauchten neue „Kopien“ der Chroniken auf, die nun Verweise auf Moskau, Wladimir und andere Elemente enthielten, die bequem mit den russischen imperialen Narrativen übereinstimmten. Im ukrainischen Online-Raum gibt es einen beliebten Witz, dass Moskau, offiziell erst 850 Jahre alt, verzweifelt versucht, Kiew, einer Stadt mit über 1.500 Jahren Geschichte, zu überzeugen, dass es tatsächlich Teil von Russlands ursprünglichem Heimatland ist.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>ist Historiker und Lehrer. Er hat einen Doktortitel vom Institut für Geschichte der Jagiellonen-Universität (Polen) und einen Masterabschluss in Geschichte von der Staatlichen Universität für Geisteswissenschaften Rivne (Ukraine).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:54.068", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Als die Ukrainer ihre ersten Schritte unternahmen, um ihre eigene Geschichte zu erkunden, begannen sie, einen Reichtum an zuvor verbotenen Themen und Figuren zu entdecken. Nach der Unabhängigkeit des Landes wurde der Austausch akademischer Forschungen zwischen ukrainischen und westlichen Historikern möglich. Dies trug erheblich zur Gestaltung der historischen Politik der Ukraine bei, die in vielen Fällen auch in direktem Widerspruch zur Interpretation der Geschichte durch den Kreml stand. Es ist nicht überraschend, dass Geschichte und Erinnerung Schlüsselkomponenten von Russlands Krieg gegen die Ukraine sind.</I> \n<br><br>\nGeschichte und Erinnerung in Bezug auf die Ereignisse der Vergangenheit waren immer mächtige Werkzeuge in den Beziehungen zwischen der Ukraine und Russland und sind es immer noch. Während Russland seit dem späten Mittelalter versucht hat, seine historische Politik zu gestalten, als Moskau sich als das „dritte Rom“ erklärte und die „Vereinigung der russischen Länder“ verfolgte, begann die moderne Ukraine, die lange Zeit ohne Staatlichkeit war, nach der Unabhängigkeit im Jahr 1991 ihre wahre Geschichte zu entwickeln und wiederherzustellen. Sie würde auch ihre eigene historische Politik entwickeln.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"de", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:45.095", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Memory politics in Ukraine and Russia as a component of modern warfare", key:"uid": string:"a884629c-0419-405d-b36b-13262f99b49d", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Following 1991, Ukrainian historical policies were for a long time in an embryonic state. During the first decade, despite little state support, activities were limited to a paradigm shift away from the Soviet method of studying one’s own history to an approach centred on Ukraine. There was a very large number of topics that over the previous decades, and even centuries, of Russian occupation that were deliberately concealed, distorted and falsified. As a rule, efforts and research were solely based on the enthusiasm of researchers and without stable state support. As difficult as it was, the National Academy of Sciences and its structural units, including institutes dedicated to historical sciences, were preserved.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Russian historical policies are based on the simple appropriation of someone else’s history, especially when it is a success story of a neighbouring people, state or person. Sometimes this contradicts obvious facts and common sense, but Russian propaganda stubbornly claims that this is all “common heritage” – we are one nation and so your success is ours. Thus, over the long period of Vladimir Putin’s rule, the memory policy of Russia has gained clear institutional forms. Yet, the main tasks of these institutions were not to support scientific research on the true history of the nations who make up the Russian Federation, but rather the battle against historical facts that do not correspond with the main political line. This can be seen in the sad fate of the non-governmental organization Memorial, which despite all the difficulties it faced, attempted to report the truth about the crimes of the Soviet party-state.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">While there is not enough space here to highlight all aspects of the memory policies of both states, key issues will be examined, including the remembrance of the Holodomor; the Second World War; the Orthodox Church; and the ideology of </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (Russian world).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor and its consequences</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">I will start with one interesting case that a friend from Kharkiv told me about. His friend has a family, a husband and daughter. They are happy, but when she sees her daughter, she had a strange desire to kill her. As a result, this lady began to visit psychologists for help. Finally, it was revealed that during the Holodomor famine of 1932-33, in order to survive, this woman’s grandmother killed and boiled her own child and saved the rest of her family from imminent death through this terrible act. Scientists claim that this is post-genocide trauma, which can appear through generations, as in the above case.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">The older generation, which miraculously survived those terrible times and the crimes of Stalinism, forever remembered them and never had any good feelings about the past. In official Soviet textbooks there is no mention of the 1932-33 Holodomor in Soviet Ukraine. This surprised the elderly people because they remembered the truth. They recalled it and remained silent, because it was the only way to avoid persecution by the Soviet government. Moreover, when the threat of hunger appeared again, after the Second World War in 1946-47, residents from Dnipro fled en masse to western Ukraine, where there were no collective farms yet.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Russia’s new war against Ukraine, which has been going on for 11 years, also has a food dimension. Despite its terrible post-genocide heritage, Ukraine during all the years of its independence increased and restored its agricultural lands, on which it has cultivated grain not only for its own needs but also for exports. After the beginning of the full-scale invasion in 2022, Russian troops began to massively export the captured grain and sell it as their own to the countries of the so-called Global South. At the same time, they were threatening to withhold the food exports, which could have created a famine in other parts of the world. This was a cynical move, as the previous crime against the Ukrainians as a nation was not punished by the international community. Moscow brazenly denied it in the 20th century, just as it does so now.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">The Holodomor crime was revealed thanks to the study of this terrible page of Ukrainian history. Research began in the 1980s in the United States and Canada via the Ukrainian diaspora. As a result, the US House of Representatives created an appropriate investigative commission. The late American historian James Mace and his British colleague Robert Conquest began to actively deal with this issue (Conquest’s book </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> was published in 1986 was made available in Ukraine only in the mid-1990s). The historians’ works have left the world shaken. Later, at the end of Gorbachev’s </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\">, the results of research by Ukrainian academics, in particular Professor Stanislav Kulchytskyi, began to pop up. The most recent research on this issue belongs to the Japanese researcher Gioraki Kuromiya and the American-British researcher Anne Applebaum. Despite all the documentary evidence and conclusions of demographers and reports of western journalists from that time period, the Russian leadership and its fifth column in Ukraine – in the form of the Party of Regions, Communists and other political and public organizations – continue to deny the fact that an artificial famine took place on the territory of the Ukrainian SSR.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">This policy of denial became even more aggressive after Vladimir Putin came to power in Russia. The objection to this history intensified after the victory of the opposition candidate Viktor Yushchenko in the Ukrainian presidential elections of 2005. Of course, this took place following the Orange Revolution. Yushchenko, who Putin despised, was directly involved in promoting the international recognition of the Holodomor as a genocide against the Ukrainian nation, which annoyed the Kremlin even more.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Second World War – two views, two memories</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">After the collapse of the Soviet Union, nostalgia for past greatness and international respect grew in Russia. The turbulent 1990s, especially in the early years, were marked by chaos across the post-Soviet space. Stability, something that most people in the former Soviet republics had been accustomed to, was in short supply. Russian citizens, in particular, felt this instability acutely, as they lost their dominant geopolitical status. Their president, Boris Yeltsin, appeared weak, especially on the international stage, evoking a sense of national humiliation rather than pride. Furthermore, Yeltsin’s critical stance on the Soviet past, highlighting repression and poverty, only deepened such discontent, particularly since economic hardships had not disappeared in post-Soviet Russia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Amid this uncertainty, one historical narrative remained untouchable: the mythos surrounding the Soviet-German war of 1941-45 (known in Russia as the Great Patriotic War). After Vladimir Putin became president, the state’s approach to historical memory shifted. Stalin's image gradually underwent rehabilitation – portrayed as an “effective manager” whose brutal policies, while acknowledged, were justified in pursuit of the grand objective of building up a superpower. Once again, as in the late Brezhnev era, May 9th, the day commemorating the Soviet victory over Nazi Germany, took on a near-sacred significance. Large military parades in Red Square became a way of showcasing Russia’s military might as the rightful heir to the Soviet Union’s legacy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">At the same time, the early years of the Second World War (1939-1941) and the controversial Molotov-Ribbentrop Pact – including its secret protocols – were reinterpreted by Russian propaganda and pro-Kremlin historians like Aleksandr Dugin. They argued that the pact was a necessary measure to protect the Soviet Union from western aggression. This narrative helped fuel a creeping emphasis purely on the Soviet victory over Nazi Germany, downplaying the contributions of the Allies in the anti-Hitler coalition.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">By 2010, then as prime minister, Putin reinforced this revisionist narrative, claiming in a televised speech that the Red Army would have defeated Nazi Germany even without Ukrainian participation. This was yet another attempt to instil in Russians a belief in their nation’s exclusive role in the victory. Putin also sought to rehabilitate Stalin’s legacy by referencing his famous post-war toast to the “great Russian nation”. Meanwhile, Russian propaganda repeatedly accused Ukraine of collaboration with the Nazis – sometimes citing real cases, but often fabricating or exaggerating them. Particular focus was placed on nationalist movements such as those led by Stepan Bandera and Andriy Melnyk, while conveniently omitting the existence of the Russian Liberation Army (RLA), led by the former Soviet General Andrei Vlasov. This was also the case regarding numerous other pro-Nazi Russian paramilitary units, including Cossack formations.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">To justify the Soviet Union’s joint invasion of Poland with Nazi Germany in September 1939, Putin recently claimed that Poland had provoked Hitler’s aggression by refusing to meet his demands, thereby “forcing” Germany to act. This revisionist argument serves not only to rewrite history but also to rationalize Russia’s own modern aggression against Ukraine – using pretexts strikingly similar to those employed by both Nazi Germany and the Soviet Union against interwar Poland. Increasingly, Putin’s regime draws ideological inspiration from both Soviet totalitarianism and elements of Nazi rhetoric. As early as 2017, fringe circles in Russia began discussing an ideology blending Orthodox Christianity, communism and fascism. After the full-scale invasion of Ukraine in 2022, this concept became widely known as \"Rashism\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Following Ukraine’s 2014 Revolution of Dignity, the country began observing May 8th as a Day of Remembrance for those who perished in the Second World War. May 9th remained Victory Day, but public discourse around these dates evolved. Efforts were made to educate the public on their differing historical meanings, while emphasizing that May 9th is also Europe Day. This was a clear signal of Ukraine’s shift towards European integration and a rejection of Russia’s historical narratives.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Orthodox Church and </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">It is worth recalling that the temporary subordination of the Kyiv Metropolis to the Moscow Patriarchate in the second half of the 17th century occurred with significant violations of canon law. Kyiv Metropolitan Sylvestr was sceptical of the alliance between the Cossack Hetman Bohdan Khmelnytsky and the Tsardom of Moscow, formed in 1654 at Pereyaslav, as he foresaw the dangers this posed to the autonomy of the Kyiv Metropolis.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Throughout the 20th century, Ukrainians made repeated efforts to restore an independent Ukrainian Orthodox Church free from Moscow’s control. This movement gained momentum in the final years of the Soviet Union. In 1990, Metropolitan Mstyslav (Stepan Skrypnyk) returned to Ukraine from the United States and was elected Patriarch of Kyiv and All Rus-Ukraine at a church council. This moment marked the beginning of an intense struggle between Kyiv and Moscow – not only for the religious allegiance of believers but also for control over church property and financial resources. Both sides engaged in historical debates and, at times, the blatant manipulation of facts.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">As a result of these disputes, three Orthodox institutions were officially registered in Ukraine, each incorporating the name \"Orthodox Church\": the Ukrainian Orthodox Church (UOC) – which remained in unity with the Moscow Patriarchate; the Ukrainian Orthodox Church – Kyiv Patriarchate (UOC-KP); and the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">According to Orthodox canon law, the UOC-KP and UAOC were considered non-canonical by the broader Orthodox world, a status reinforced by the Russian Orthodox Church (ROC), which worked actively to prevent their recognition by other local Orthodox churches. To justify its influence over Ukraine’s religious sphere, the ROC, alongside the ideologist Dugin, promoted the concept of </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“Russian world”). This ideology asserts that despite political borders, a shared “Russian spiritual and cultural space” exists, which is reinforced by religious unity. The Russkiy Mir Foundation was even established and before Russia’s aggression against Ukraine, its branches operated successfully within the country.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">The history of Crimea further illustrates how religion and historical revisionism have been used to justify Russia’s expansionism. During Russia’s illegal annexation of Crimea in 2014, both Putin and representatives of the Russian Orthodox Church repeated pseudo-historical claims about Crimea’s supposed historical belonging to Russia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A key element of this historical manipulation revolves around the Christianization of Kyivan Rus’. Since 1988, Ukraine has celebrated the anniversary of the Baptism of Rus’, which took place in Kyiv, specifically in the waters of the Pochaina river (a tributary of the Dnipro). However, Moscow sought to challenge Kyiv’s historical primacy by emphasizing that Prince Volodymyr (Vladimir the Great) himself was baptized in Chersonesus (modern day Sevastopol, Crimea), which at the time belonged to the Byzantine Empire. By promoting the idea that the “true” baptism of Rus’ occurred in Crimea rather than Kyiv, Moscow laid an ideological foundation for its later annexation of the peninsula – making Crimea the first victim of Russian aggression against Ukraine in 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Despite strong opposition from Patriarch Kirill and the Kremlin, Ukraine successfully advanced its push for ecclesiastical independence. In December 2018, a historic Local Council was convened at St Sophia Cathedral in Kyiv, bringing together representatives of three Orthodox Churches. While almost all hierarchs of the UOC (Moscow Patriarchate) boycotted the event, two metropolitans – Simeon (Shostatskyi) and Oleksandr (Drabynka) – did participate. The UOC-KP and UAOC were fully represented.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">At the council, Metropolitan Epiphaniy (Serhiy Dumenko) was elected as the primate of the newly unified Orthodox Church of Ukraine (OCU). On January 6th 2019, in Istanbul, he received the Tomos of Autocephaly from Ecumenical Patriarch Bartholomew, officially granting the OCU independence from the Moscow Patriarchate. The process of promoting the international recognition of the Orthodox Church of Ukraine continues, despite ongoing resistance from the Russian Orthodox Church and its political backers.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Rediscovering lost history</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Ukraine rediscovered its own writers, such as Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, and the authors of the \"Executed Renaissance\", along with the works of Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, who had founded the Ukrainian Research Institute at Harvard University, returned to Ukraine from the United States and brought with him decades of scholarship on Ukrainian history.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Following Ukraine’s declaration of independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy. While initially chaotic, this effort later became more structured and institutionalized. Scholars began publishing the works of the historian Ivan Krypiakevych without censorship; reprinting Mykhailo Hrushevskyi’s ten-volume </span><i><span data-contrast=\"auto\">History of Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; and translating and publishing </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> by the Canadian historian of Ukrainian descent Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Following the Orange Revolution, during Viktor Yushchenko’s presidency, Ukraine's historical policy and memory politics began to take shape. However, much of the society did not fully grasp the president’s initiatives, expecting him to focus instead on economic development and improving living standards. Many citizens did not take the time to read the constitution, which outlines the president’s actual powers. As a result, Yushchenko prioritized historical policy as a key aspect of Ukraine’s international strategy.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">To support this effort, the Ukrainian Institute of National Memory was established, which was modelled after Poland’s Institute of National Remembrance. However, the development of the Ukrainian institute was slow, and it only became fully operational after the Revolution of Dignity under the leadership of Volodymyr Viatrovych. Despite its importance, the institute has faced chronic underfunding. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, its activities nearly came to a halt, as its current chairman, Anton Drobovych, joined the Ukrainian Armed Forces to fight on the front lines.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">To address gaps in Ukraine’s memory and historical policy, young scholars launched an initiative called the Open School of History. This educational programme, described as a “historical front”, has been supported by young Polish researchers from the Jagiellonian University in Kraków and the University of Warsaw, who have helped organize public lectures in various Ukrainian cities.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Why does memory politics matter so much to the Kremlin? Historically, the Romanov dynasty sought every possible means – legitimate or otherwise – to link the origins of the Russian Empire to medieval Kyivan Rus’ and its rulers, such as Prince Volodymyr and Prince Yaroslav. However, when Catherine II ordered that all ancient chronicles from monasteries across the empire, especially those in Ukrainian lands, be sent to St Petersburg, scholars found no solid historical evidence of Moscow’s connection to Rus’. After these original documents disappeared, new “copies” of the chronicles mysteriously emerged, now featuring references to Moscow, Vladimir, and other elements that conveniently aligned with Russian imperial narratives. In the Ukrainian online space, there is a popular joke that Moscow, officially only 850 years old, is desperately trying to convince Kyiv, a city with over 1,500 years of history, that it is actually part of Russia’s original homeland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>is a historian and teacher. He has a PhD from the Institute of History at the Jagiellonian University (Poland) and graduated with a master’s degree in history from Rivne State University of Humanities (Ukraine).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:53.125", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>As Ukrainians took their first steps in exploring their own history, they began uncovering a wealth of previously forbidden topics and figures. Following the country’s independence, the exchange of academic research between Ukrainian and western historians became possible. This significantly contributed to shaping Ukraine’s historical policy, which was also in many cases in direct opposition to the Kremlin’s interpretation of history. Unsurprisingly, history and memory are key components of Russia’s war against Ukraine. </I>\n<br><br>\nHistory and memory regarding the events of the past have always been, and still are, powerful tools in relations between Ukraine and Russia. While Russia has tried to shape its historical policy since the late Middle Ages, when Moscow declared itself the “third Rome” and pursued “the gathering of Russian lands”, modern Ukraine, which was without statehood for a long time, began to develop and restore its true history after independence in 1991. It would also develop its own historical policy.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"en", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:44.371", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"La política de la memoria en Ucrania y Rusia como un componente de la guerra moderna", key:"uid": string:"ae694b5b-d9c9-4488-89bc-4f6cd92cb30d", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Después de 1991, las políticas históricas ucranianas estuvieron durante mucho tiempo en un estado embrionario. Durante la primera década, a pesar de contar con poco apoyo estatal, las actividades se limitaron a un cambio de paradigma, alejándose del método soviético de estudiar la propia historia hacia un enfoque centrado en Ucrania. Hubo una gran cantidad de temas que durante las décadas anteriores, e incluso siglos, de ocupación rusa fueron deliberadamente ocultados, distorsionados y falsificados. Como regla general, los esfuerzos y la investigación se basaron únicamente en el entusiasmo de los investigadores y sin un apoyo estatal estable. Por difícil que fuera, la Academia Nacional de Ciencias y sus unidades estructurales, incluidos los institutos dedicados a las ciencias históricas, se preservaron.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Las políticas históricas rusas se basan en la simple apropiación de la historia de otros, especialmente cuando se trata de una historia de éxito de un pueblo, estado o persona vecina. A veces, esto contradice hechos obvios y el sentido común, pero la propaganda rusa sostiene obstinadamente que todo esto es “patrimonio común” – somos una nación y, por lo tanto, tu éxito es nuestro. Así, durante el largo período del gobierno de Vladimir Putin, la política de memoria de Rusia ha adquirido formas institucionales claras. Sin embargo, las principales tareas de estas instituciones no eran apoyar la investigación científica sobre la verdadera historia de las naciones que componen la Federación Rusa, sino más bien la lucha contra los hechos históricos que no corresponden con la línea política principal. Esto se puede ver en el triste destino de la organización no gubernamental Memorial, que a pesar de todas las dificultades que enfrentó, intentó informar la verdad sobre los crímenes del partido-estado soviético.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Si bien no hay suficiente espacio aquí para resaltar todos los aspectos de las políticas de memoria de ambos estados, se examinarán cuestiones clave, incluida la conmemoración del Holodomor; la Segunda Guerra Mundial; la Iglesia Ortodoxa; y la ideología de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (mundo ruso).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor y sus consecuencias</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Comenzaré con un caso interesante del que me habló un amigo de Járkov. Su amigo tiene una familia, un esposo y una hija. Son felices, pero cuando ella ve a su hija, tiene un extraño deseo de matarla. Como resultado, esta señora comenzó a visitar psicólogos en busca de ayuda. Finalmente, se reveló que durante la hambruna del Holodomor de 1932-33, para sobrevivir, la abuela de esta mujer mató y cocinó a su propio hijo y salvó al resto de su familia de una muerte inminente a través de este terrible acto. Los científicos afirman que esto es un trauma post-genocidio, que puede aparecer a través de generaciones, como en el caso anterior.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La generación mayor, que milagrosamente sobrevivió a esos tiempos terribles y a los crímenes del estalinismo, los recordó para siempre y nunca tuvo buenos sentimientos sobre el pasado. En los libros de texto soviéticos oficiales no hay mención del Holodomor de 1932-33 en la Ucrania soviética. Esto sorprendió a las personas mayores porque recordaban la verdad. La recordaron y permanecieron en silencio, porque era la única forma de evitar la persecución por parte del gobierno soviético. Además, cuando la amenaza de hambre apareció nuevamente, después de la Segunda Guerra Mundial en 1946-47, los residentes de Dnipro huyeron en masa hacia Ucrania occidental, donde aún no había granjas colectivas.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La nueva guerra de Rusia contra Ucrania, que ha estado en curso durante 11 años, también tiene una dimensión alimentaria. A pesar de su terrible herencia post-genocidio, Ucrania durante todos los años de su independencia aumentó y restauró sus tierras agrícolas, en las que ha cultivado granos no solo para sus propias necesidades, sino también para exportación. Después del inicio de la invasión a gran escala en 2022, las tropas rusas comenzaron a exportar masivamente el grano capturado y a venderlo como propio a los países del llamado Sur Global. Al mismo tiempo, amenazaban con retener las exportaciones de alimentos, lo que podría haber creado una hambruna en otras partes del mundo. Este fue un movimiento cínico, ya que el crimen anterior contra los ucranianos como nación no fue castigado por la comunidad internacional. Moscú lo negó descaradamente en el siglo XX, tal como lo hace ahora.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">El crimen del Holodomor fue revelado gracias al estudio de esta terrible página de la historia ucraniana. La investigación comenzó en la década de 1980 en Estados Unidos y Canadá a través de la diáspora ucraniana. Como resultado, la Cámara de Representantes de EE. UU. creó una comisión de investigación apropiada. El fallecido historiador estadounidense James Mace y su colega británico Robert Conquest comenzaron a ocuparse activamente de este tema (el libro de Conquest </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> fue publicado en 1986 y estuvo disponible en Ucrania solo a mediados de la década de 1990). Las obras de los historiadores han dejado al mundo conmocionado. Más tarde, al final de la </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de Gorbachov, comenzaron a aparecer los resultados de la investigación de académicos ucranianos, en particular del profesor Stanislav Kulchytskyi. La investigación más reciente sobre este tema pertenece al investigador japonés Gioraki Kuromiya y a la investigadora estadounidense-británica Anne Applebaum. A pesar de toda la evidencia documental y las conclusiones de los demógrafos y los informes de periodistas occidentales de esa época, el liderazgo ruso y su quinta columna en Ucrania – en forma del Partido de las Regiones, los comunistas y otras organizaciones políticas y públicas – continúan negando el hecho de que hubo una hambruna artificial en el territorio de la RSS de Ucrania.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Esta política de negación se volvió aún más agresiva después de que Vladimir Putin llegó al poder en Rusia. La objeción a esta historia se intensificó después de la victoria del candidato opositor Viktor Yushchenko en las elecciones presidenciales ucranianas de 2005. Por supuesto, esto ocurrió tras la Revolución Naranja. Yushchenko, a quien Putin despreciaba, estuvo directamente involucrado en promover el reconocimiento internacional del Holodomor como un genocidio contra la nación ucraniana, lo que molestó aún más al Kremlin.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Segunda Guerra Mundial – dos visiones, dos memorias</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Después del colapso de la Unión Soviética, la nostalgia por la grandeza pasada y el respeto internacional crecieron en Rusia. Los turbulentos años 90, especialmente en los primeros años, estuvieron marcados por el caos en todo el espacio postsoviético. La estabilidad, algo a lo que la mayoría de las personas en las antiguas repúblicas soviéticas estaban acostumbradas, escaseaba. Los ciudadanos rusos, en particular, sintieron agudamente esta inestabilidad, ya que perdieron su estatus geopolítico dominante. Su presidente, Boris Yeltsin, parecía débil, especialmente en el escenario internacional, evocando un sentido de humillación nacional en lugar de orgullo. Además, la postura crítica de Yeltsin sobre el pasado soviético, destacando la represión y la pobreza, solo profundizó tal descontento, particularmente dado que las dificultades económicas no habían desaparecido en la Rusia postsoviética.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">En medio de esta incertidumbre, una narrativa histórica permaneció intocable: el mito que rodea la guerra soviético-alemana de 1941-45 (conocida en Rusia como la Gran Guerra Patria). Después de que Vladimir Putin se convirtió en presidente, el enfoque del estado hacia la memoria histórica cambió. La imagen de Stalin gradualmente fue objeto de rehabilitación – retratado como un “gerente efectivo” cuyas políticas brutales, aunque reconocidas, fueron justificadas en la búsqueda del gran objetivo de construir una superpotencia. Una vez más, como en la última era de Brezhnev, el 9 de mayo, el día que conmemora la victoria soviética sobre la Alemania nazi, adquirió un significado casi sagrado. Los grandes desfiles militares en la Plaza Roja se convirtieron en una forma de exhibir la potencia militar de Rusia como el legítimo heredero del legado de la Unión Soviética.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Al mismo tiempo, los primeros años de la Segunda Guerra Mundial (1939-1941) y el controvertido Pacto Molotov-Ribbentrop – incluidos sus protocolos secretos – fueron reinterpretados por la propaganda rusa y los historiadores pro-Kremlin como Aleksandr Dugin. Argumentaron que el pacto era una medida necesaria para proteger a la Unión Soviética de la agresión occidental. Esta narrativa ayudó a alimentar un énfasis creciente puramente en la victoria soviética sobre la Alemania nazi, minimizando las contribuciones de los Aliados en la coalición anti-Hitler.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para 2010, entonces como primer ministro, Putin reforzó esta narrativa revisionista, afirmando en un discurso televisado que el Ejército Rojo habría derrotado a la Alemania nazi incluso sin la participación ucraniana. Este fue otro intento de inculcar en los rusos una creencia en el papel exclusivo de su nación en la victoria. Putin también buscó rehabilitar el legado de Stalin al referirse a su famoso brindis de posguerra a la “gran nación rusa”. Mientras tanto, la propaganda rusa acusaba repetidamente a Ucrania de colaboración con los nazis – a veces citando casos reales, pero a menudo fabricándolos o exagerándolos. Se puso un enfoque particular en los movimientos nacionalistas como los liderados por Stepan Bandera y Andriy Melnyk, mientras se omitía convenientemente la existencia del Ejército de Liberación Ruso (RLA), liderado por el exgeneral soviético Andrei Vlasov. Este también fue el caso respecto a numerosas otras unidades paramilitares rusas pro-nazis, incluidas las formaciones cosacas.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para justificar la invasión conjunta de Polonia por parte de la Unión Soviética y la Alemania nazi en septiembre de 1939, Putin afirmó recientemente que Polonia había provocado la agresión de Hitler al negarse a cumplir con sus demandas, “forzando” así a Alemania a actuar. Este argumento revisionista no solo sirve para reescribir la historia, sino también para racionalizar la propia agresión moderna de Rusia contra Ucrania – utilizando pretextos sorprendentemente similares a los empleados tanto por la Alemania nazi como por la Unión Soviética contra Polonia en el período de entreguerras. Cada vez más, el régimen de Putin extrae inspiración ideológica tanto del totalitarismo soviético como de elementos de la retórica nazi. Ya en 2017, círculos marginales en Rusia comenzaron a discutir una ideología que mezcla el cristianismo ortodoxo, el comunismo y el fascismo. Después de la invasión a gran escala de Ucrania en 2022, este concepto se conoció ampliamente como \"Rashismo\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tras la Revolución de la Dignidad de Ucrania en 2014, el país comenzó a observar el 8 de mayo como un Día de Recuerdo para aquellos que perecieron en la Segunda Guerra Mundial. El 9 de mayo siguió siendo el Día de la Victoria, pero el discurso público en torno a estas fechas evolucionó. Se hicieron esfuerzos para educar al público sobre sus diferentes significados históricos, enfatizando que el 9 de mayo también es el Día de Europa. Esta fue una señal clara del cambio de Ucrania hacia la integración europea y un rechazo de las narrativas históricas de Rusia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Iglesia Ortodoxa y </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vale la pena recordar que la subordinación temporal de la Metropolia de Kyiv al Patriarcado de Moscú en la segunda mitad del siglo XVII ocurrió con violaciones significativas del derecho canónico. El Metropolitano de Kyiv, Sylvestr, era escéptico sobre la alianza entre el Hetman cosaco Bohdan Khmelnytsky y el Zarato de Moscú, formada en 1654 en Pereyaslav, ya que preveía los peligros que esto representaba para la autonomía de la Metropolia de Kyiv.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A lo largo del siglo XX, los ucranianos hicieron repetidos esfuerzos para restaurar una Iglesia Ortodoxa Ucraniana independiente, libre del control de Moscú. Este movimiento ganó impulso en los últimos años de la Unión Soviética. En 1990, el Metropolitano Mstyslav (Stepan Skrypnyk) regresó a Ucrania desde Estados Unidos y fue elegido Patriarca de Kyiv y de toda Rus-Ucrania en un consejo eclesiástico. Este momento marcó el comienzo de una intensa lucha entre Kyiv y Moscú – no solo por la lealtad religiosa de los creyentes, sino también por el control sobre la propiedad eclesiástica y los recursos financieros. Ambas partes participaron en debates históricos y, a veces, en la manipulación flagrante de los hechos.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Como resultado de estas disputas, tres instituciones ortodoxas fueron oficialmente registradas en Ucrania, cada una incorporando el nombre \"Iglesia Ortodoxa\": la Iglesia Ortodoxa Ucraniana (UOC) – que permaneció en unidad con el Patriarcado de Moscú; la Iglesia Ortodoxa Ucraniana – Patriarcado de Kyiv (UOC-KP); y la Iglesia Ortodoxa Autocéfala Ucraniana (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De acuerdo con el derecho canónico ortodoxo, la UOC-KP y la UAOC fueron consideradas no canónicas por el mundo ortodoxo en general, un estatus reforzado por la Iglesia Ortodoxa Rusa (ROC), que trabajó activamente para evitar su reconocimiento por otras iglesias ortodoxas locales. Para justificar su influencia sobre la esfera religiosa de Ucrania, la ROC, junto con el ideólogo Dugin, promovió el concepto de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“mundo ruso”). Esta ideología afirma que a pesar de las fronteras políticas, existe un “espacio espiritual y cultural ruso” compartido, que se refuerza por la unidad religiosa. La Fundación Russkiy Mir fue incluso establecida y antes de la agresión de Rusia contra Ucrania, sus ramas operaban con éxito dentro del país.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La historia de Crimea ilustra aún más cómo la religión y el revisionismo histórico han sido utilizados para justificar el expansionismo de Rusia. Durante la anexión ilegal de Crimea por parte de Rusia en 2014, tanto Putin como representantes de la Iglesia Ortodoxa Rusa repitieron afirmaciones pseudo-históricas sobre la supuesta pertenencia histórica de Crimea a Rusia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Un elemento clave de esta manipulación histórica gira en torno a la cristianización de la Rus’ de Kyiv. Desde 1988, Ucrania ha celebrado el aniversario del Bautismo de Rus’, que tuvo lugar en Kyiv, específicamente en las aguas del río Pochaina (un afluente del Dnipro). Sin embargo, Moscú buscó desafiar la primacía histórica de Kyiv al enfatizar que el Príncipe Volodymyr (Vladimir el Grande) fue bautizado en Chersoneso (actualmente Sebastopol, Crimea), que en ese momento pertenecía al Imperio Bizantino. Al promover la idea de que el “verdadero” bautismo de Rus’ ocurrió en Crimea en lugar de en Kyiv, Moscú sentó una base ideológica para su posterior anexión de la península – convirtiendo a Crimea en la primera víctima de la agresión rusa contra Ucrania en 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A pesar de la fuerte oposición del Patriarca Kirill y el Kremlin, Ucrania avanzó con éxito en su impulso por la independencia eclesiástica. En diciembre de 2018, se convocó un histórico Consejo Local en la Catedral de Santa Sofía en Kyiv, reuniendo a representantes de tres Iglesias Ortodoxas. Si bien casi todos los jerarcas de la UOC (Patriarcado de Moscú) boicotearon el evento, dos metropolitas – Simeón (Shostatskyi) y Oleksandr (Drabynka) – sí participaron. La UOC-KP y la UAOC estuvieron completamente representadas.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">En el consejo, el Metropolitano Epifaniy (Serhiy Dumenko) fue elegido como el primado de la recién unificada Iglesia Ortodoxa de Ucrania (OCU). El 6 de enero de 2019, en Estambul, recibió el Tomos de Autocéfala del Patriarca Ecuménico Bartolomé, otorgando oficialmente a la OCU independencia del Patriarcado de Moscú. El proceso de promover el reconocimiento internacional de la Iglesia Ortodoxa de Ucrania continúa, a pesar de la resistencia continua de la Iglesia Ortodoxa Rusa y sus patrocinadores políticos.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Redescubriendo la historia perdida</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A medida que los ucranianos dieron sus primeros pasos en la exploración de su propia historia, comenzaron a descubrir una riqueza de temas y figuras previamente prohibidos. Ucrania redescubrió a sus propios escritores, como Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi y los autores del \"Renacimiento Ejecutado\", junto con las obras de Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, quien había fundado el Instituto de Investigación Ucraniano en la Universidad de Harvard, regresó a Ucrania desde Estados Unidos y trajo consigo décadas de investigación sobre la historia ucraniana.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tras la declaración de independencia de Ucrania, el intercambio de investigaciones académicas entre historiadores ucranianos y occidentales se volvió posible. Esto contribuyó significativamente a dar forma a la política histórica de Ucrania. Si bien inicialmente fue caótico, este esfuerzo se volvió más estructurado e institucionalizado más tarde. Los académicos comenzaron a publicar las obras del historiador Ivan Krypiakevych sin censura; reimprimir los diez volúmenes de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Historia de Ucrania-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de Mykhailo Hrushevskyi; y traducir y publicar </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ucrania: Una Historia</span></i><span data-contrast=\"auto\"> del historiador canadiense de ascendencia ucraniana Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tras la Revolución Naranja, durante la presidencia de Viktor Yushchenko, la política histórica de Ucrania y la política de memoria comenzaron a tomar forma. Sin embargo, gran parte de la sociedad no comprendió completamente las iniciativas del presidente, esperando que se centrara en el desarrollo económico y la mejora de los niveles de vida. Muchos ciudadanos no se tomaron el tiempo para leer la constitución, que describe los poderes reales del presidente. Como resultado, Yushchenko priorizó la política histórica como un aspecto clave de la estrategia internacional de Ucrania.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para apoyar este esfuerzo, se estableció el Instituto Ucraniano de Memoria Nacional, que se modeló a partir del Instituto de Memoria Nacional de Polonia. Sin embargo, el desarrollo del instituto ucraniano fue lento, y solo se volvió completamente operativo después de la Revolución de la Dignidad bajo el liderazgo de Volodymyr Viatrovych. A pesar de su importancia, el instituto ha enfrentado una crónica falta de financiación. Después de la invasión a gran escala de Ucrania por parte de Rusia, sus actividades casi se detuvieron, ya que su actual presidente, Anton Drobovych, se unió a las Fuerzas Armadas de Ucrania para luchar en la primera línea.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para abordar las lagunas en la política de memoria e histórica de Ucrania, jóvenes académicos lanzaron una iniciativa llamada la Escuela Abierta de Historia. Este programa educativo, descrito como un “frente histórico”, ha sido apoyado por jóvenes investigadores polacos de la Universidad Jagellónica de Cracovia y la Universidad de Varsovia, quienes han ayudado a organizar conferencias públicas en varias ciudades ucranianas.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">¿Por qué importa tanto la política de memoria para el Kremlin? Históricamente, la dinastía Romanov buscó todos los medios posibles – legítimos o no – para vincular los orígenes del Imperio Ruso a la Rus’ de Kyiv medieval y sus gobernantes, como el Príncipe Volodymyr y el Príncipe Yaroslav. Sin embargo, cuando Catalina II ordenó que todos los antiguos anales de los monasterios de todo el imperio, especialmente los de las tierras ucranianas, fueran enviados a San Petersburgo, los académicos no encontraron evidencia histórica sólida de la conexión de Moscú con Rus’. Después de que estos documentos originales desaparecieron, nuevos “copias” de los anales emergieron misteriosamente, ahora con referencias a Moscú, Vladimir y otros elementos que convenientemente se alineaban con las narrativas imperiales rusas. En el espacio en línea ucraniano, hay un chiste popular que dice que Moscú, oficialmente solo de 850 años, está tratando desesperadamente de convencer a Kyiv, una ciudad con más de 1,500 años de historia, de que en realidad es parte de la patria original de Rusia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>es un historiador y docente. Tiene un doctorado del Instituto de Historia de la Universidad Jagellónica (Polonia) y se graduó con una maestría en historia de la Universidad Estatal de Humanidades de Rivne (Ucrania).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:40.116", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>A medida que los ucranianos daban sus primeros pasos en la exploración de su propia historia, comenzaron a descubrir una riqueza de temas y figuras previamente prohibidos. Tras la independencia del país, el intercambio de investigaciones académicas entre historiadores ucranianos y occidentales se volvió posible. Esto contribuyó significativamente a dar forma a la política histórica de Ucrania, que también estaba en muchos casos en directa oposición a la interpretación de la historia por parte del Kremlin. No es sorprendente que la historia y la memoria sean componentes clave de la guerra de Rusia contra Ucrania.</I> \n<br><br> \nLa historia y la memoria respecto a los eventos del pasado siempre han sido, y siguen siendo, herramientas poderosas en las relaciones entre Ucrania y Rusia. Mientras que Rusia ha tratado de dar forma a su política histórica desde finales de la Edad Media, cuando Moscú se declaró a sí misma el “tercer Roma” y persiguió “la unificación de las tierras rusas”, la Ucrania moderna, que estuvo sin estado durante mucho tiempo, comenzó a desarrollar y restaurar su verdadera historia tras la independencia en 1991. También desarrollaría su propia política histórica.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"es", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:58.053", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Muistipolitiikka Ukrainassa ja Venäjällä osana nykyaikaista sodankäyntiä", key:"uid": string:"bd82cc86-f809-4deb-b3a0-34a5a2562532", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Vuoden 1991 jälkeen Ukrainan historialliset politiikat olivat pitkään alkutilassa. Ensimmäisen vuosikymmenen aikana, huolimatta vähäisestä valtion tuesta, toiminnot rajoittuivat paradigman muutokseen, joka siirtyi Neuvostoliiton menetelmästä oman historian tutkimiseen Ukrainan keskeiseen lähestymistapaan. Aikaisempien vuosikymmenten ja jopa vuosisatojen aikana Venäjän miehityksessä oli erittäin suuri määrä aiheita, jotka oli tahallisesti peitetty, vääristelty ja väärin esitetty. Sääntöjen mukaan ponnistelut ja tutkimus perustuivat ainoastaan tutkijoiden innostukseen ilman vakaata valtion tukea. Niin vaikeaa kuin se olikin, kansallinen tiedeakatemia ja sen rakenteelliset yksiköt, mukaan lukien historiallisille tieteille omistetut instituutit, säilyivät.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Venäjän historialliset politiikat perustuvat toisen historian yksinkertaiseen omimiseen, erityisesti kun kyseessä on naapurikansan, valtion tai henkilön menestystarina. Joskus tämä on ristiriidassa ilmeisten faktojen ja järjen kanssa, mutta Venäjän propaganda väittää itsepäisesti, että tämä kaikki on \"yhteistä perintöä\" – olemme yksi kansa, joten menestyksesi on myös meidän. Näin ollen Vladimir Putinin pitkän hallintokauden aikana Venäjän muistopolitiikka on saanut selkeät institutionaaliset muodot. Kuitenkin näiden instituutioiden päätehtävät eivät olleet tukea tieteellistä tutkimusta niiden kansojen todellisesta historiasta, jotka muodostavat Venäjän federaation, vaan pikemminkin taistelu historiallisia faktoja vastaan, jotka eivät vastanneet pääpolitiikkaa. Tämä näkyy surullisessa kohtalossa kansalaisjärjestö Memorial, joka kaikista kohtaamistaan vaikeuksista huolimatta yritti raportoida totuuden Neuvostoliiton puoluevaltion rikoksista.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vaikka täällä ei ole tarpeeksi tilaa korostaa kaikkia muistopolitiikkojen näkökohtia molemmissa valtioissa, keskeisiä kysymyksiä tarkastellaan, mukaan lukien Holodomorin muistaminen; toisen maailmansodan; ortodoksisen kirkon; ja </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (Venäläinen maailma).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor ja sen seuraukset</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Aloitan yhdellä mielenkiintoisella tapauksella, josta ystäväni Harkovista kertoi minulle. Hänen ystävällään on perhe, aviomies ja tytär. He ovat onnellisia, mutta kun hän näkee tyttärensä, hänellä on outo halu tappaa hänet. Tämän seurauksena tämä nainen alkoi käydä psykologeilla apua hakemassa. Lopulta paljastui, että Holodomorin nälänhädän aikana vuosina 1932-33, selvitäkseen, tämän naisen isoäiti tappoi ja keitti oman lapsensa ja pelasti loput perheestään tämän kauhean teon kautta. Tiedemiehet väittävät, että tämä on jälkigenosidinen trauma, joka voi ilmetä sukupolvien ajan, kuten edellä mainitussa tapauksessa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vanhempi sukupolvi, joka ihmeellisesti selviytyi noista kauheista ajoista ja stalinismiin liittyvistä rikoksista, muistaa ne ikuisesti eikä heillä ole koskaan ollut hyviä tunteita menneisyydestä. Virallisissa neuvostoliittolaisissa oppikirjoissa ei mainita vuoden 1932-33 Holodomoria Neuvostoliiton Ukrainassa. Tämä yllätti vanhukset, koska he muistivat totuuden. He muistivat sen ja pysyivät vaiti, koska se oli ainoa tapa välttää vainoa Neuvostoliiton hallituksen taholta. Lisäksi, kun nälän uhka ilmestyi jälleen, toisen maailmansodan jälkeen vuosina 1946-47, Dnipron asukkaat pakenivat massoittain Länsi-Ukrainaan, jossa ei vielä ollut kollektiivitaloja.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Venäjän uusi sota Ukrainaa vastaan, joka on kestänyt 11 vuotta, sisältää myös ruokadimension. Huolimatta kauheasta jälkigenosidisesta perinnöstä, Ukraina on itsenäisyytensä aikana lisännyt ja palauttanut maatalousmaitaan, joilla se on viljellyt viljaa ei vain omiin tarpeisiinsa vaan myös vientiin. Vuoden 2022 täysimittaisen hyökkäyksen alkamisen jälkeen Venäjän joukot alkoivat massiivisesti viedä vangittua viljaa ja myydä sitä omanaan niin sanotun globaalin etelän maihin. Samalla he uhkasivat pidättää ruokaviennit, mikä olisi voinut aiheuttaa nälän muilla puolilla maailmaa. Tämä oli kyyninen siirto, sillä aikaisempaa rikosta ukrainalaisena kansana ei ollut rangaistu kansainvälisessä yhteisössä. Moskova kiisti sen röyhkeästi 20. vuosisadalla, aivan kuten se tekee nyt.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Holodomor-rikoksen paljastaminen tapahtui tämän kauhean sivun tutkimuksen ansiosta Ukrainan historiassa. Tutkimus alkoi 1980-luvulla Yhdysvalloissa ja Kanadassa Ukrainan diasporan kautta. Tämän seurauksena Yhdysvaltain edustajainhuone loi asianmukaisen tutkintakomission. Myöhäinen amerikkalainen historioitsija James Mace ja hänen brittiläinen kollegansa Robert Conquest alkoivat aktiivisesti käsitellä tätä asiaa (Conquestin kirja </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> julkaistiin vuonna 1986 ja se tuli saataville Ukrainassa vasta 1990-luvun puolivälissä). Historioitsijoiden teokset ovat järkyttäneet maailmaa. Myöhemmin, Gorbatsovin </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroikan</span></i><span data-contrast=\"auto\"> lopussa, Ukrainan akateemikoiden, erityisesti professori Stanislav Kulchytskyn, tutkimustulokset alkoivat nousta esiin. Viimeisimmät tutkimukset tästä asiasta kuuluvat japanilaiselle tutkijalle Gioraki Kuromiyalle ja amerikkalais-brittiläiselle tutkijalle Anne Applebaumille. Huolimatta kaikista asiakirjatodistuksista ja demografien johtopäätöksistä sekä tuon aikakauden länsimaisten toimittajien raporteista, Venäjän johto ja sen viides kolonna Ukrainassa – muodossa alueiden puolue, kommunistit ja muut poliittiset ja julkiset organisaatiot – jatkavat kieltämästä sitä, että keinotekoinen nälänhätä tapahtui Ukrainan SNT:n alueella.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tämä kieltämispolitiikka muuttui vielä aggressiivisemmaksi Vladimir Putinin noustessa valtaan Venäjällä. Vastustus tätä historiaa kohtaan voimistui opposition ehdokkaan Viktor Juštšenkon voiton jälkeen Ukrainan presidentin vaaleissa vuonna 2005. Tietenkin tämä tapahtui Oranssin vallankumouksen jälkeen. Juštšenko, jota Putin halveksi, oli suoraan mukana edistämässä Holodomorin kansainvälistä tunnustamista kansanmurhana ukrainalaista kansaa vastaan, mikä suututti Kremlissä entisestään.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Toinen maailmansota – kaksi näkökulmaa, kaksi muistoa</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Neuvostoliiton romahtamisen jälkeen nostalgia menneestä suuruudesta ja kansainvälisestä kunnioituksesta kasvoi Venäjällä. Myrskyisät 1990-luvut, erityisesti ensimmäisinä vuosina, olivat täynnä kaaosta entisessä neuvostotilassa. Vakautta, johon suurin osa entisten neuvostotasavaltojen ihmisistä oli tottunut, oli niukasti saatavilla. Venäläiset kansalaiset, erityisesti, tunsivat tämän epävakauden akuutisti, kun he menettivät hallitsevan geopoliittisen asemansa. Heidän presidenttinsä, Boris Jeltsin, vaikutti heikolta, erityisesti kansainvälisellä näyttämöllä, herättäen kansallisen nöyryytyksen tunteen ylpeydentunteen sijaan. Lisäksi Jeltsinin kriittinen asenne neuvostoliittolaista menneisyyttä kohtaan, joka korosti sortoa ja köyhyyttä, syvensi vain tyytymättömyyttä, erityisesti koska taloudelliset vaikeudet eivät olleet hävinneet post-neuvostoliittoisessa Venäjällä.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tässä epävarmuudessa yksi historiallinen kertomus pysyi koskemattomana: myytti Neuvosto-Saksalaisesta sodasta vuosina 1941-45 (jota Venäjällä kutsutaan Suureksi isänmaalliseksi sodaksi). Vladimir Putinin tultua presidentiksi valtion lähestymistapa historialliselle muistille muuttui. Stalinin kuva alkoi vähitellen rehabilitoitua – häntä kuvattiin \"tehokkaana johtajana\", jonka brutaaleja politiikkoja, vaikka niitä tunnustettiinkin, perusteltiin suurten tavoitteiden, supervallan rakentamisen, saavuttamiseksi. Jälleen kerran, kuten Brežnevin aikakauden lopulla, 9. toukokuuta, päivä, joka muistuttaa Neuvostoliiton voitosta natsi-Saksasta, sai lähes pyhän merkityksen. Suuret sotilasparaatiit Punaisella torilla muuttuivat keinoksi esitellä Venäjän sotilaallista voimaa Neuvostoliiton perinnön oikeutettuna perijänä.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Samaan aikaan toisen maailmansodan varhaiset vuodet (1939-1941) ja kiistanalainen Molotov-Ribbentrop-sopimus – mukaan lukien sen salaiset protokollat – tulkittiin uudelleen Venäjän propagandan ja Kremlin myönteisten historioitsijoiden, kuten Aleksandr Duginin, toimesta. He väittivät, että sopimus oli välttämätön toimenpide suojella Neuvostoliittoa lännen aggressiolta. Tämä kertomus auttoi ruokkimaan hiljaista painotusta pelkästään Neuvostoliiton voitolle natsi-Saksasta, vähätellen liittolaisten panosta anti-Hitler-koalition jäseninä.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vuoteen 2010 mennessä, ollessaan pääministeri, Putin vahvisti tätä revisionistista kertomusta väittämällä televisiopuheessaan, että Punainen armeija olisi voittanut natsi-Saksan jopa ilman ukrainalaista osallistumista. Tämä oli jälleen yksi yritys istuttaa venäläisiin usko heidän kansansa ainutlaatuiseen rooliin voitossa. Putin pyrki myös rehabilitoimaan Stalinin perintöä viittaamalla hänen kuuluisiin sodanjälkeisiin maljoihinsa \"suurelle venäläiselle kansalle\". Samaan aikaan Venäjän propaganda syytti toistuvasti Ukrainaa yhteistyöstä natsien kanssa – joskus viitaten todellisiin tapauksiin, mutta usein keksimällä tai liioittelemalla niitä. Erityistä huomiota kiinnitettiin nationalistisiin liikkeisiin, kuten Stepan Banderan ja Andriy Melnykin johtamiin, samalla kun kätevästi jätettiin mainitsematta Venäjän vapautusarmeija (RLA), jota johti entinen neuvostosotilas Andrei Vlasov. Tämä päti myös moniin muihin pro-natsi venäläisiin paramilitaarisiin yksiköihin, mukaan lukien kasakkamuodostelmat.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Oikeuttaakseen Neuvostoliiton yhteisen hyökkäyksen Puolaan natsi-Saksan kanssa syyskuussa 1939, Putin väitti äskettäin, että Puola oli provosoinut Hitlerin aggressiota kieltäytymällä täyttämästä hänen vaatimuksiaan, jolloin se \"pakotti\" Saksan toimimaan. Tämä revisionistinen argumentti palvelee paitsi historian uudelleenkirjoittamista myös Venäjän oman nykyaikaisen aggressiivisuuden rationalisoimista Ukrainaa vastaan – käyttäen tekosyitä, jotka ovat hämmästyttävän samankaltaisia kuin niitä, joita natsi-Saksa ja Neuvostoliitto käyttivät interwar-Puolaa vastaan. Yhä enemmän Putinin hallinto ammentaa ideologista inspiraatiota sekä neuvostoliittolaisesta totalitarismista että natsi-rhetoriikan elementeistä. Jo vuonna 2017 Venäjän marginaalisissa piireissä alettiin keskustella ideologiasta, joka yhdistää ortodoksisen kristinuskon, kommunismin ja fasismiin. Vuoden 2022 täysimittaisen hyökkäyksen jälkeen Ukrainaan tämä käsite tuli laajalti tunnetuksi nimellä \"Rashismi\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrainan vuoden 2014 Arvokkuuden vallankumouksen jälkeen maa alkoi viettää 8. toukokuuta muistopäivänä niille, jotka kuolivat toisessa maailmansodassa. 9. toukokuuta pysyi voitonpäivänä, mutta julkinen keskustelu näiden päivämäärien ympärillä kehittyi. Yhteiskunnassa pyrittiin kouluttamaan ihmisiä niiden erilaisten historiallisten merkitysten osalta, samalla korostaen, että 9. toukokuuta on myös Euroopan päivä. Tämä oli selkeä signaali Ukrainan siirtymisestä kohti eurooppalaista integraatiota ja Venäjän historiallisten kertomusten hylkäämisestä.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Ortodoksinen kirkko ja </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">On syytä muistaa, että Kiovan metropoliitan tilapäinen alistaminen Moskovan patriarkaatille 1600-luvun jälkipuoliskolla tapahtui merkittävien kanonisten lakien rikkomusten myötä. Kiovan metropoliitta Sylvestr oli skeptinen Cossack-hetman Bohdan Khmelnytskin ja Moskovan tsaarikunnan välisestä liitosta, joka muodostettiin 1654 Perejaslavissa, koska hän ennakoi, että tämä aiheuttaisi vaaroja Kiovan metropoliitan autonomialle.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Koko 20. vuosisadan ajan ukrainalaiset tekivät toistuvia ponnistuksia palauttaakseen itsenäisen ukrainalaisen ortodoksisen kirkon, joka olisi vapaa Moskovan kontrollista. Tämä liike sai vauhtia Neuvostoliiton viimeisinä vuosina. Vuonna 1990 metropoliitta Mstyslav (Stepan Skrypnyk) palasi Ukrainaan Yhdysvalloista ja valittiin Kiovan ja koko Rus-Ukrainan patriarkaksi kirkolliskokouksessa. Tämä hetki merkitsi intensiivisen taistelun alkua Kiovan ja Moskovan välillä – ei vain uskovien uskonnollisesta uskollisuudesta, vaan myös kirkon omaisuuden ja taloudellisten resurssien hallinnasta. Molemmat osapuolet osallistuivat historiallisiin väittelyihin ja ajoittain ilmeiseen faktojen manipulointiin.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Näiden kiistojen seurauksena kolme ortodoksista instituutiota rekisteröitiin virallisesti Ukrainassa, joista jokaisessa oli nimi \"Ortodoksinen kirkko\": Ukrainan ortodoksinen kirkko (UOC) – joka pysyi Moskovan patriarkaatin yhteydessä; Ukrainan ortodoksinen kirkko – Kiovan patriarkaatti (UOC-KP); ja Ukrainan autocephalous ortodoksinen kirkko (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ortodoksisen kanonisen lain mukaan UOC-KP ja UAOC katsottiin laajemman ortodoksisen maailman toimesta ei-kanonisiksi, mikä asema vahvistettiin Venäjän ortodoksisen kirkon (ROC) toimesta, joka työskenteli aktiivisesti estääkseen niiden tunnustamisen muilta paikallisilta ortodoksisilta kirkoilta. Oikeuttaakseen vaikutusvaltansa Ukrainan uskonnollisella kentällä ROC, yhdessä ideologi Duginin kanssa, edisti käsitettä </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (\"Venäläinen maailma\"). Tämä ideologia väittää, että poliittisista rajoista huolimatta on olemassa yhteinen \"venäläinen hengellinen ja kulttuurinen tila\", jota vahvistaa uskonnollinen yhtenäisyys. Russkiy Mir -säätiö perustettiin jopa, ja ennen Venäjän aggressiota Ukrainaa vastaan sen haarat toimivat menestyksekkäästi maassa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Krimin historia havainnollistaa edelleen, kuinka uskontoa ja historiallista revisionismia on käytetty Venäjän laajentumisen oikeuttamiseen. Venäjän laittoman Krimin liittämisen aikana vuonna 2014 sekä Putin että Venäjän ortodoksisen kirkon edustajat toistivat pseudo-historiallisia väitteitä Krimin oletetusta historiallisesta kuulumisesta Venäjälle.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Keskeinen elementti tässä historiallisessa manipuloinnissa liittyy Kiovan Rus’n kristillistämiseen. Vuodesta 1988 lähtien Ukraina on viettänyt Rus’n kasteen vuosipäivää, joka tapahtui Kiovassa, tarkemmin sanottuna Pochaina-joen vesissä (Dnipro-joen sivujoki). Kuitenkin Moskova pyrki kyseenalaistamaan Kiovan historiallista ensisijaisuutta korostamalla, että prinssi Volodymyr (Vladimir Suuri) itse kastettiin Chersonesuksessa (nykyisin Sevastopol, Krim), joka tuolloin kuului Bysantin imperiumille. Edistämällä ajatusta siitä, että Rus’n \"todellinen\" kaste tapahtui Krimillä eikä Kiovassa, Moskova loi ideologisen perustan myöhemmälle niemimaan liittämiselleen – tehden Krimistä Venäjän aggressiivisuuden ensimmäisen uhrin Ukrainaa vastaan vuonna 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Huolimatta patriarkka Kirillin ja Kreml:n voimakkaasta vastustuksesta, Ukraina onnistui edistämään kirkollista itsenäisyyttään. Joulukuussa 2018 Kiovan Pyhän Sofian katedraalissa pidettiin historiallinen paikallinen kirkolliskokous, johon osallistui kolmen ortodoksisen kirkon edustajia. Vaikka lähes kaikki UOC:n (Moskovan patriarkaatin) hierarkit boikotoivat tapahtumaa, kaksi metropoliittaa – Simeon (Shostatskyi) ja Oleksandr (Drabynka) – osallistuivat. UOC-KP ja UAOC olivat täysin edustettuina.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kirkolliskokouksessa metropoliitta Epifaniy (Serhiy Dumenko) valittiin Ukrainan uudelleen yhdistyneen ortodoksisen kirkon (OCU) primateksi. 6. tammikuuta 2019 Istanbulissa hän sai Tomoksen autocephaliasta ekumeeniselta patriarkalta Bartolomeukselta, joka virallisesti myönsi OCU:lle itsenäisyyden Moskovan patriarkaatista. Prosessi Ukrainan ortodoksisen kirkon kansainvälisen tunnustamisen edistämiseksi jatkuu, huolimatta Venäjän ortodoksisen kirkon ja sen poliittisten tukijoiden jatkuvasta vastustuksesta.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Kadotetun historian uudelleenlöytäminen</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kun ukrainalaiset ottivat ensimmäiset askeleensa oman historiansa tutkimisessa, he alkoivat paljastaa runsaasti aikaisemmin kiellettyjä aiheita ja henkilöitä. Ukraina löysi uudelleen omat kirjailijansa, kuten Ulas Samchukin, Ivan Bahrianyin ja \"Suoritetun renessanssin\" kirjoittajat, yhdessä Vasyl Stuksen teosten kanssa. Omeljan Pritsak, joka oli perustanut Ukrainan tutkimusinstituutin Harvardin yliopistossa, palasi Ukrainaan Yhdysvalloista ja toi mukanaan vuosikymmenten tutkimustyön Ukrainan historiasta.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrainan itsenäisyysjulistuksen jälkeen akateemisen tutkimuksen vaihto ukrainalaisten ja länsimaisten historioitsijoiden välillä tuli mahdolliseksi. Tämä myötävaikutti merkittävästi Ukrainan historiallisten politiikkojen muotoutumiseen. Vaikka aluksi se oli kaoottista, tämä ponnistus muuttui myöhemmin rakenteellisemmaksi ja institutionaalisemmaksi. Tutkijat alkoivat julkaista historioitsija Ivan Krypiakevychin teoksia ilman sensuuria; painaa Mykhailo Hrushevskyi:n kymmenosaisen </span><i><span data-contrast=\"auto\">History of Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; ja kääntää ja julkaista </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> kanadalaiselta ukrainalaistaustaiselta historioitsijalta Orest Subtelnylta.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Oranssin vallankumouksen jälkeen, Viktor Juštšenkon presidenttikauden aikana, Ukrainan historiallinen politiikka ja muistopolitiikka alkoivat muotoutua. Kuitenkin suuri osa yhteiskunnasta ei täysin ymmärtänyt presidentin aloitteita, odottaen hänen keskittyvän sen sijaan taloudelliseen kehitykseen ja elinstandardien parantamiseen. Monet kansalaiset eivät käyttäneet aikaa perustuslain lukemiseen, joka määrittelee presidentin todelliset valtuudet. Tämän seurauksena Juštšenko priorisoi historiallista politiikkaa keskeisenä osana Ukrainan kansainvälistä strategiaa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tämän ponnistuksen tukemiseksi perustettiin Ukrainan kansallisen muistin instituutti, joka mallinnettiin Puolan kansallisen muistamisen instituutin mukaan. Kuitenkin Ukrainan instituutin kehitys oli hidasta, ja se tuli täysin toiminnalliseksi vasta Arvokkuuden vallankumouksen jälkeen Volodymyr Viatrovychin johdolla. Huolimatta sen tärkeydestä, instituutti on kohdannut kroonista alirahoitusta. Venäjän täysimittaisen hyökkäyksen jälkeen Ukrainaan sen toiminnot lähes pysähtyivät, kun sen nykyinen puheenjohtaja, Anton Drobovych, liittyi Ukrainan asevoimiin taistellakseen eturintamassa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrainan muistopolitiikan ja historian politiikan aukkojen täyttämiseksi nuoret tutkijat käynnistivät aloitteen nimeltä Avoin historian koulu. Tämä koulutusohjelma, jota kuvataan \"historialliseksi rintamaksi\", on saanut tukea nuorilta puolalaisilta tutkijoilta Krakovassa sijaitsevasta Jagiellonian yliopistosta ja Varsovan yliopistosta, jotka ovat auttaneet järjestämään julkisia luentoja eri ukrainalaisissa kaupungeissa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Miksi muistopolitiikalla on niin suuri merkitys Kremlin kannalta? Historiallisesti Romanovien dynastia etsi kaikkia mahdollisia keinoja – laillisia tai muuten – yhdistääkseen Venäjän imperiumin alkuperän keskiaikaiseen Kiovan Rus’ ja sen hallitsijoihin, kuten prinssi Volodymyriin ja prinssi Jaroslaviin. Kuitenkin, kun Katariina II määräsi, että kaikki muinaiset kronikat luostareista ympäri imperiumia, erityisesti Ukrainassa, lähetettäisiin Pietariin, tutkijat eivät löytäneet mitään vankkaa historiallista näyttöä Moskovan yhteydestä Rusiin. Kun nämä alkuperäiset asiakirjat katosivat, uusia \"kopioita\" kronikoista ilmestyi salaperäisesti, nyt viitaten Moskovaan, Vladimirin ja muihin elementteihin, jotka kätevästi sopivat venäläisiin imperiaalisiin kertomuksiin. Ukrainan verkkotilassa on suosittu vitsi, että Moskova, joka on virallisesti vain 850 vuotta vanha, yrittää epätoivoisesti vakuuttaa Kiovan, yli 1 500 vuotta vanhan kaupungin, että se on itse asiassa osa Venäjän alkuperäistä kotimaata.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>on historioitsija ja opettaja. Hänellä on tohtorin tutkinto Jagiellonian yliopiston historian instituutista (Puola) ja hän on valmistunut historian maisteriksi Rivnen valtiollisesta humanistiyliopistosta (Ukraina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:48.142", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Kun ukrainalaiset ottivat ensimmäiset askeleensa tutkiessaan omaa historiaansa, he alkoivat paljastaa runsaasti aiemmin kiellettyjä aiheita ja henkilöitä. Maan itsenäisyyden jälkeen akateemisen tutkimuksen vaihto ukrainalaisten ja länsimaisten historioitsijoiden välillä tuli mahdolliseksi. Tämä vaikutti merkittävästi Ukrainan historiallisten politiikkojen muotoutumiseen, joka oli myös monissa tapauksissa suoraan vastoin Kreml:n historiallista tulkintaa. Ei ole yllättävää, että historia ja muisti ovat keskeisiä komponentteja Venäjän sodassa Ukrainaa vastaan.</I>\n<br><br>\nHistoria ja muisti menneistä tapahtumista ovat aina olleet, ja ovat edelleen, voimakkaita työkaluja Ukrainan ja Venäjän suhteissa. Vaikka Venäjä on yrittänyt muokata historiallista politiikkaansa myöhäisestä keskiajasta lähtien, jolloin Moskova julisti itsensä \"kolmanneksi Roomaksi\" ja pyrki \"venäläisten maiden kokoamiseen\", moderni Ukraina, joka oli pitkään ilman valtiollisuutta, alkoi kehittää ja palauttaa todellista historiaansa itsenäisyyden jälkeen vuonna 1991. Se kehittäisi myös oman historiallisten politiikkojen.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"fi", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:41.755", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Памятная политика в Украине и России как компонент современных войн", key:"uid": string:"cc527227-ebc3-4e62-b9ee-24c7bcf1284d", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">После 1991 года украинская историческая политика долгое время находилась в эмбриональном состоянии. В течение первого десятилетия, несмотря на небольшую государственную поддержку, деятельность ограничивалась сменой парадигмы от советского метода изучения собственной истории к подходу, сосредоточенному на Украине. Существовало очень много тем, которые на протяжении предыдущих десятилетий, а то и веков российской оккупации были намеренно скрыты, искажены и фальсифицированы. Как правило, усилия и исследования основывались исключительно на энтузиазме исследователей и без стабильной государственной поддержки. Как бы сложно это ни было, Национальная академия наук и ее структурные подразделения, включая институты, посвященные историческим наукам, были сохранены.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Российская историческая политика основана на простом присвоении чужой истории, особенно когда это история успеха соседнего народа, государства или человека. Иногда это противоречит очевидным фактам и здравому смыслу, но российская пропаганда упрямо утверждает, что это все «общая наследие» – мы одна нация, и поэтому ваш успех – это наш. Таким образом, за долгий период правления Владимира Путина политика памяти России приобрела четкие институциональные формы. Однако главные задачи этих институтов заключались не в поддержке научных исследований истинной истории народов, входящих в состав Российской Федерации, а скорее в борьбе с историческими фактами, которые не соответствуют основной политической линии. Это можно увидеть на печальной судьбе неправительственной организации «Мемориал», которая, несмотря на все трудности, с которыми она столкнулась, пыталась сообщить правду о преступлениях советской партийно-государственной системы.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Хотя здесь недостаточно места, чтобы осветить все аспекты политики памяти обоих государств, будут рассмотрены ключевые вопросы, включая память о Голодоморе; Вторую мировую войну; Православную церковь; и идеологию </span><i><span data-contrast=\"auto\">Русский мир</span></i><span data-contrast=\"auto\">.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Голодомор и его последствия</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Я начну с одного интересного случая, о котором мне рассказал друг из Харькова. У его друга есть семья, муж и дочь. Они счастливы, но когда она видит свою дочь, у нее возникает странное желание убить ее. В результате эта дама начала посещать психологов за помощью. В конце концов выяснилось, что во время Голодомора 1932-33 годов, чтобы выжить, бабушка этой женщины убила и сварила своего собственного ребенка и спасла остальных членов своей семьи от неминуемой смерти через этот ужасный акт. Ученые утверждают, что это постгеноцидная травма, которая может проявляться через поколения, как в приведенном выше случае.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Старшее поколение, которое чудом пережило те ужасные времена и преступления сталинизма, навсегда запомнило их и никогда не испытывало хороших чувств к прошлому. В официальных советских учебниках нет упоминания о Голодоморе 1932-33 годов в Советской Украине. Это удивило пожилых людей, потому что они помнили правду. Они вспоминали это и молчали, потому что это был единственный способ избежать преследования со стороны советского правительства. Более того, когда угроза голода снова появилась, после Второй мировой войны в 1946-47 годах, жители Днепра массово бежали на запад Украины, где еще не было коллективных хозяйств.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Новая война России против Украины, которая продолжается уже 11 лет, также имеет продовольственное измерение. Несмотря на свое ужасное постгеноцидное наследие, Украина на протяжении всех лет своей независимости увеличивала и восстанавливала свои сельскохозяйственные земли, на которых она выращивала зерно не только для собственных нужд, но и на экспорт. После начала полномасштабного вторжения в 2022 году российские войска начали массово экспортировать захваченное зерно и продавать его как свое в страны так называемого Глобального Юга. В то же время они угрожали удерживать продовольственные экспорты, что могло бы создать голод в других частях мира. Это был циничный шаг, так как предыдущее преступление против украинцев как нации не было наказано международным сообществом. Москва нагло отрицала это в 20 веке, так же как делает это сейчас.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Преступление Голодомора было раскрыто благодаря изучению этой ужасной страницы украинской истории. Исследования начались в 1980-х годах в США и Канаде через украинскую диаспору. В результате Палата представителей США создала соответствующую следственную комиссию. Умерший американский историк Джеймс Мейс и его британский коллега Роберт Конквест начали активно заниматься этой проблемой (книга Конквеста </span><i><span data-contrast=\"auto\">Урожай печали</span></i><span data-contrast=\"auto\"> была опубликована в 1986 году и стала доступна в Украине только в середине 1990-х). Работы историков потрясли мир. Позже, в конце перестройки Горбачева, результаты исследований украинских ученых, в частности профессора Станислава Кульчицкого, начали появляться. Самые последние исследования по этому вопросу принадлежат японскому исследователю Гиораки Куромия и американско-британскому исследователю Энн Эпплбаум. Несмотря на все документальные доказательства и выводы демографов и отчеты западных журналистов того времени, российское руководство и его пятая колонна в Украине – в лице Партии регионов, коммунистов и других политических и общественных организаций – продолжают отрицать факт того, что на территории Украинской ССР имело место искусственное голодание.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Эта политика отрицания стала еще более агрессивной после прихода Владимира Путина к власти в России. Возражения против этой истории усилились после победы оппозиционного кандидата Виктора Ющенко на президентских выборах в Украине в 2005 году. Конечно, это произошло после Оранжевой революции. Ющенко, которого Путин презирал, был непосредственно вовлечен в продвижение международного признания Голодомора как геноцида украинской нации, что еще больше раздражало Кремль.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Вторая мировая война – два взгляда, две памяти</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">После распада Советского Союза в России возросла ностальгия по прошлому величию и международному уважению. Бурные 1990-е, особенно в первые годы, были отмечены хаосом по всему постсоветскому пространству. Стабильность, к которой большинство людей в бывших советских республиках привыкли, была в дефиците. Российские граждане, в частности, остро ощущали эту нестабильность, так как они потеряли свое доминирующее геополитическое положение. Их президент, Борис Ельцин, казался слабым, особенно на международной арене, вызывая чувство национального унижения, а не гордости. Более того, критическая позиция Ельцина по отношению к советскому прошлому, подчеркивающая репрессии и бедность, только углубила такое недовольство, особенно поскольку экономические трудности не исчезли в постсоветской России.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">На фоне этой неопределенности один исторический нарратив оставался неприкосновенным: миф о советско-германской войне 1941-45 годов (известной в России как Великая Отечественная война). После того как Владимир Путин стал президентом, подход государства к исторической памяти изменился. Образ Сталина постепенно подвергся реабилитации – его изображали как «эффективного менеджера», чьи жестокие методы, хотя и признавались, оправдывались в стремлении к великой цели создания сверхдержавы. Снова, как и в конце эпохи Брежнева, 9 мая, день, отмечающий советскую победу над нацистской Германией, приобрел почти священное значение. Большие военные парады на Красной площади стали способом продемонстрировать военную мощь России как законного наследника наследия Советского Союза.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">В то же время первые годы Второй мировой войны (1939-1941) и спорный пакт Молотова-Риббентропа – включая его секретные протоколы – были переосмыслены российской пропагандой и прокремлевскими историками, такими как Александр Дугин. Они утверждали, что пакт был необходимой мерой для защиты Советского Союза от западной агрессии. Этот нарратив способствовал нарастающему акценту исключительно на советской победе над нацистской Германией, приуменьшая вклад союзников в антигитлеровской коалиции.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">К 2010 году, будучи премьер-министром, Путин укрепил этот ревизионистский нарратив, заявив в телевизионном обращении, что Красная армия победила бы нацистскую Германию и без участия Украины. Это была еще одна попытка внушить россиянам веру в исключительную роль их нации в победе. Путин также стремился реабилитировать наследие Сталина, ссылаясь на его знаменитый тост после войны за «великую русскую нацию». Тем временем российская пропаганда неоднократно обвиняла Украину в сотрудничестве с нацистами – иногда ссылаясь на реальные случаи, но часто фабрикуя или преувеличивая их. Особое внимание уделялось националистическим движениям, таким как те, что возглавляли Степан Бандера и Андрей Мельник, при этом удобно игнорировалось существование Русской освободительной армии (РОА), возглавляемой бывшим советским генералом Андреем Власовым. То же самое касалось многочисленных других пронацистских российских парамилитарных формирований, включая казачьи формирования.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Чтобы оправдать совместное вторжение Советского Союза в Польшу с нацистской Германией в сентябре 1939 года, Путин недавно заявил, что Польша спровоцировала агрессию Гитлера, отказавшись выполнить его требования, тем самым «заставив» Германию действовать. Этот ревизионистский аргумент служит не только для переписывания истории, но и для рационализации современной агрессии России против Украины – используя предлоги, поразительно похожие на те, которые использовались как нацистской Германией, так и Советским Союзом против межвоенной Польши. Все больше режим Путина черпает идеологическое вдохновение как из советского тоталитаризма, так и из элементов нацистской риторики. Уже в 2017 году маргинальные круги в России начали обсуждать идеологию, сочетающую православное христианство, коммунизм и фашизм. После полномасштабного вторжения в Украину в 2022 году эта концепция стала широко известна как «рашизм».</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">После Революции Достоинства в Украине в 2014 году страна начала отмечать 8 мая как День памяти тех, кто погиб во Второй мировой войне. 9 мая остался Днем Победы, но общественный дискурс вокруг этих дат изменился. Были предприняты усилия по просвещению общественности о их различных исторических значениях, подчеркивая, что 9 мая также является Днем Европы. Это был четкий сигнал о сдвиге Украины в сторону европейской интеграции и отказе от исторических нарративов России.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Православная церковь и </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Русский мир</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Стоит напомнить, что временное подчинение Киевской митрополии Московскому патриархату во второй половине 17 века произошло с серьезными нарушениями канонического права. Киевский митрополит Сильвестр был скептически настроен к союзу между гетманом Запорожской Сечи Богданом Хмельницким и Московским царством, сформированному в 1654 году в Переяславе, так как он предвидел опасности, которые это создает для автономии Киевской митрополии.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">На протяжении 20 века украинцы неоднократно пытались восстановить независимую Украинскую православную церковь, свободную от контроля Москвы. Это движение набрало силу в последние годы Советского Союза. В 1990 году митрополит Мстислав (Степан Скрыпник) вернулся в Украину из Соединенных Штатов и был избран патриархом Киева и всей Руси-Украины на церковном соборе. Этот момент ознаменовал начало интенсивной борьбы между Киевом и Москвой – не только за религиозную преданность верующих, но и за контроль над церковной собственностью и финансовыми ресурсами. Обе стороны участвовали в исторических дебатах и, порой, в откровенной манипуляции фактами.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">В результате этих споров в Украине были официально зарегистрированы три православные институции, каждая из которых включает в свое название «Православная церковь»: Украинская православная церковь (УПЦ) – которая осталась в единстве с Московским патриархатом; Украинская православная церковь – Киевский патриархат (УПЦ-КП); и Украинская автокефальная православная церковь (УАПЦ).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Согласно православному каноническому праву, УПЦ-КП и УАПЦ считались неканоническими более широким православным миром, статус, который был подтвержден Русской православной церковью (РПЦ), которая активно работала над тем, чтобы предотвратить их признание другими местными православными церквями. Чтобы оправдать свое влияние на религиозную сферу Украины, РПЦ, наряду с идеологом Дугиным, продвигала концепцию </span><i><span data-contrast=\"auto\">Русский мир</span></i><span data-contrast=\"auto\">. Эта идеология утверждает, что, несмотря на политические границы, существует общее «русское духовное и культурное пространство», которое укрепляется религиозным единством. Фонд Русский мир был даже создан, и до агрессии России против Украины его филиалы успешно работали в стране.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">История Крыма еще раз иллюстрирует, как религия и исторический ревизионизм использовались для оправдания экспансионизма России. Во время незаконной аннексии Крыма Россией в 2014 году как Путин, так и представители Русской православной церкви повторяли псевдоисторические утверждения о предполагаемой исторической принадлежности Крыма к России.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ключевым элементом этой исторической манипуляции является христианизация Киевской Руси. С 1988 года Украина отмечает годовщину Крещения Руси, которое произошло в Киеве, а именно в водах реки Почайна (приток Днепра). Однако Москва стремилась оспорить историческое первенство Киева, подчеркивая, что сам князь Владимир (Владимир Великий) был крещен в Херсонесе (современный Севастополь, Крым), который в то время принадлежал Византийской империи. Продвигая идею о том, что «истинное» крещение Руси произошло в Крыму, а не в Киеве, Москва заложила идеологическую основу для своей последующей аннексии полуострова – сделав Крым первой жертвой российской агрессии против Украины в 2014 году.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Несмотря на сильное сопротивление патриарха Кирилла и Кремля, Украина успешно продвигала свои усилия по церковной независимости. В декабре 2018 года в Киеве в соборе Святой Софии был созван исторический Поместный собор, на который собрались представители трех православных церквей. Хотя почти все иерархи УПЦ (Московского патриархата) бойкотировали это событие, два митрополита – Симеон (Шостацкий) и Александр (Драбинка) – все же приняли участие. УПЦ-КП и УАПЦ были полностью представлены.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">На соборе митрополит Епифаний (Сергий Думенко) был избран предстоятелем вновь объединенной Православной церкви Украины (ПЦУ). 6 января 2019 года в Стамбуле он получил Томос об автокефалии от Вселенского патриарха Варфоломея, официально предоставив ПЦУ независимость от Московского патриархата. Процесс продвижения международного признания Православной церкви Украины продолжается, несмотря на продолжающееся сопротивление со стороны Русской православной церкви и ее политических сторонников.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Переосмысляя утраченную историю</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Когда украинцы сделали свои первые шаги в исследовании своей истории, они начали открывать множество ранее запрещенных тем и фигур. Украина заново открыла своих писателей, таких как Улас Самчук, Иван Багряный и авторы «Расстрелянной возрождения», а также произведения Василия Стуса. Омельян Притсак, который основал Украинский исследовательский институт в Гарвардском университете, вернулся в Украину из Соединенных Штатов и привез с собой десятилетия научных исследований по украинской истории.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">После провозглашения независимости Украины обмен академическими исследованиями между украинскими и западными историками стал возможен. Это значительно способствовало формированию исторической политики Украины. Хотя изначально это было хаотично, позже усилия стали более структурированными и институционализированными. Ученые начали публиковать работы историка Ивана Крипьякевича без цензуры; переиздавать десяти томник Михаила Грушевского </span><i><span data-contrast=\"auto\">История Украины-Руси</span></i><span data-contrast=\"auto\">; и переводить и публиковать </span><i><span data-contrast=\"auto\">Украина: история</span></i><span data-contrast=\"auto\"> канадского историка украинского происхождения Ореста Субтельного.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">После Оранжевой революции, во время президентства Виктора Ющенко, историческая политика Украины и политика памяти начали формироваться. Однако большая часть общества не полностью понимала инициативы президента, ожидая, что он сосредоточится на экономическом развитии и улучшении уровня жизни. Многие граждане не потратили время на изучение конституции, в которой изложены реальные полномочия президента. В результате Ющенко приоритизировал историческую политику как ключевой аспект международной стратегии Украины.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Чтобы поддержать это усилие, был создан Украинский институт национальной памяти, который был смоделирован по образцу Польского института национальной памяти. Однако развитие украинского института шло медленно, и он стал полностью функционировать только после Революции Достоинства под руководством Владимира Вятровича. Несмотря на его важность, институт столкнулся с хроническим недофинансированием. После полномасштабного вторжения России в Украину его деятельность почти прекратилась, так как его нынешний председатель, Антон Дробович, присоединился к Вооруженным силам Украины, чтобы сражаться на передовой.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Чтобы устранить пробелы в памяти и исторической политике Украины, молодые ученые запустили инициативу под названием Открытая школа истории. Эта образовательная программа, описанная как «исторический фронт», была поддержана молодыми польскими исследователями из Ягеллонского университета в Кракове и Варшавского университета, которые помогли организовать публичные лекции в различных украинских городах.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Почему политика памяти так важна для Кремля? Исторически династия Романовых искала все возможные средства – легитимные или иные – чтобы связать происхождение Российской империи со средневековой Киевской Русью и ее правителями, такими как князь Владимир и князь Ярослав. Однако, когда Екатерина II приказала отправить все древние хроники из монастырей по всей империи, особенно из украинских земель, в Санкт-Петербург, ученые не нашли никаких твердых исторических доказательств связи Москвы с Русью. После того как эти оригинальные документы исчезли, новые «копии» хроник таинственным образом появились, теперь с упоминаниями Москвы, Владимира и других элементов, которые удобно совпадали с российскими имперскими нарративами. В украинском онлайн-пространстве существует популярная шутка о том, что Москва, официально существующая всего 850 лет, отчаянно пытается убедить Киев, город с более чем 1500-летней историей, что он на самом деле является частью изначальной родины России.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Алексий Лиончук </strong>историк и преподаватель. Он имеет степень доктора философии от Института истории Ягеллонского университета (Польша) и окончил магистратуру по истории Ровенского государственного гуманитарного университета (Украина).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:44.16", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Когда украинцы начали свои первые шаги в исследовании собственной истории, они начали раскрывать богатство ранее запрещенных тем и фигур. После независимости страны обмен академическими исследованиями между украинскими и западными историками стал возможен. Это значительно способствовало формированию исторической политики Украины, которая также во многих случаях была в прямом противоречии с интерпретацией истории Кремлем. Неудивительно, что история и память являются ключевыми компонентами войны России против Украины. </I>\r\n<br><br>\r\nИстория и память о событиях прошлого всегда были, и по-прежнему являются, мощными инструментами в отношениях между Украиной и Россией. В то время как Россия пыталась формировать свою историческую политику с конца Средневековья, когда Москва провозгласила себя «третьим Римом» и стремилась к «собранию русских земель», современная Украина, которая долгое время была без государственности, начала развивать и восстанавливать свою истинную историю после независимости в 1991 году. Она также разработает свою собственную историческую политику.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"ru", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:00.922", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"La politique de la mémoire en Ukraine et en Russie comme composante de la guerre moderne", key:"uid": string:"cd7737a4-071f-4083-9bc7-ace1234f4277", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Après 1991, les politiques historiques ukrainiennes ont longtemps été dans un état embryonnaire. Au cours de la première décennie, malgré peu de soutien de l'État, les activités étaient limitées à un changement de paradigme, s'éloignant de la méthode soviétique d'étude de sa propre histoire pour adopter une approche centrée sur l'Ukraine. Il y avait un très grand nombre de sujets qui, au cours des décennies précédentes, et même des siècles, d'occupation russe, avaient été délibérément dissimulés, déformés et falsifiés. En règle générale, les efforts et la recherche étaient uniquement basés sur l'enthousiasme des chercheurs et sans soutien étatique stable. Aussi difficile que cela ait été, l'Académie nationale des sciences et ses unités structurelles, y compris les instituts dédiés aux sciences historiques, ont été préservés.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Les politiques historiques russes reposent sur l'appropriation simple de l'histoire d'autrui, surtout lorsqu'il s'agit d'une histoire de succès d'un peuple, d'un État ou d'une personne voisine. Parfois, cela contredit des faits évidents et le bon sens, mais la propagande russe affirme avec obstination que tout cela fait partie du « patrimoine commun » – nous sommes une seule nation et donc votre succès est le nôtre. Ainsi, au cours de la longue période de règne de Vladimir Poutine, la politique de mémoire de la Russie a pris des formes institutionnelles claires. Pourtant, les principales tâches de ces institutions n'étaient pas de soutenir la recherche scientifique sur la véritable histoire des nations qui composent la Fédération de Russie, mais plutôt de lutter contre les faits historiques qui ne correspondent pas à la ligne politique principale. Cela se voit dans le triste sort de l'organisation non gouvernementale Memorial, qui, malgré toutes les difficultés qu'elle a rencontrées, a tenté de rapporter la vérité sur les crimes du parti-État soviétique.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bien qu'il n'y ait pas assez d'espace ici pour mettre en lumière tous les aspects des politiques de mémoire des deux États, des questions clés seront examinées, y compris le souvenir du Holodomor ; la Seconde Guerre mondiale ; l'Église orthodoxe ; et l'idéologie de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (monde russe).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor et ses conséquences</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Je vais commencer par un cas intéressant dont un ami de Kharkiv m'a parlé. Son ami a une famille, un mari et une fille. Ils sont heureux, mais quand elle voit sa fille, elle a un étrange désir de la tuer. En conséquence, cette dame a commencé à consulter des psychologues pour obtenir de l'aide. Finalement, il a été révélé que pendant la famine du Holodomor de 1932-33, pour survivre, la grand-mère de cette femme a tué et fait bouillir son propre enfant et a sauvé le reste de sa famille d'une mort imminente par cet acte terrible. Les scientifiques affirment qu'il s'agit d'un traumatisme post-génocide, qui peut apparaître à travers les générations, comme dans le cas ci-dessus.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La génération plus âgée, qui a miraculeusement survécu à ces temps terribles et aux crimes du stalinisme, s'en souvient à jamais et n'a jamais eu de bons sentiments à propos du passé. Dans les manuels soviétiques officiels, il n'y a aucune mention du Holodomor de 1932-33 en Ukraine soviétique. Cela a surpris les personnes âgées car elles se souvenaient de la vérité. Elles s'en souvenaient et restaient silencieuses, car c'était le seul moyen d'éviter la persécution par le gouvernement soviétique. De plus, lorsque la menace de la faim est réapparue, après la Seconde Guerre mondiale en 1946-47, les habitants de Dnipro ont fui en masse vers l'ouest de l'Ukraine, où il n'y avait pas encore de fermes collectives.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La nouvelle guerre de la Russie contre l'Ukraine, qui dure depuis 11 ans, a également une dimension alimentaire. Malgré son terrible héritage post-génocidaire, l'Ukraine, pendant toutes les années de son indépendance, a augmenté et restauré ses terres agricoles, sur lesquelles elle a cultivé des céréales non seulement pour ses propres besoins mais aussi pour l'exportation. Après le début de l'invasion à grande échelle en 2022, les troupes russes ont commencé à exporter massivement le grain capturé et à le vendre comme le leur aux pays du soi-disant Sud global. En même temps, elles menaçaient de retenir les exportations alimentaires, ce qui aurait pu créer une famine dans d'autres parties du monde. C'était un mouvement cynique, car le crime précédent contre les Ukrainiens en tant que nation n'a pas été puni par la communauté internationale. Moscou l'a nié avec effronterie au XXe siècle, tout comme elle le fait maintenant.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Le crime du Holodomor a été révélé grâce à l'étude de cette terrible page de l'histoire ukrainienne. La recherche a commencé dans les années 1980 aux États-Unis et au Canada via la diaspora ukrainienne. En conséquence, la Chambre des représentants des États-Unis a créé une commission d'enquête appropriée. L'historien américain décédé James Mace et son collègue britannique Robert Conquest ont commencé à s'occuper activement de cette question (le livre de Conquest </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> a été publié en 1986 et n'a été disponible en Ukraine qu'au milieu des années 1990). Les travaux des historiens ont laissé le monde sous le choc. Plus tard, à la fin de la </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroïka</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de Gorbatchev, les résultats des recherches des universitaires ukrainiens, en particulier du professeur Stanislav Kulchytskyi, ont commencé à émerger. Les recherches les plus récentes sur cette question appartiennent au chercheur japonais Gioraki Kuromiya et à la chercheuse américano-britannique Anne Applebaum. Malgré toutes les preuves documentaires et les conclusions des démographes et les rapports des journalistes occidentaux de cette époque, la direction russe et sa cinquième colonne en Ukraine – sous la forme du Parti des régions, des communistes et d'autres organisations politiques et publiques – continuent de nier le fait qu'une famine artificielle a eu lieu sur le territoire de la RSS d'Ukraine.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Cette politique de déni est devenue encore plus agressive après l'arrivée au pouvoir de Vladimir Poutine en Russie. L'objection à cette histoire s'est intensifiée après la victoire du candidat d'opposition Viktor Iouchtchenko lors des élections présidentielles ukrainiennes de 2005. Bien sûr, cela s'est produit après la Révolution orange. Iouchtchenko, que Poutine méprisait, était directement impliqué dans la promotion de la reconnaissance internationale du Holodomor comme un génocide contre la nation ukrainienne, ce qui a encore plus agacé le Kremlin.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Seconde Guerre mondiale – deux vues, deux mémoires</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Après l'effondrement de l'Union soviétique, la nostalgie pour la grandeur passée et le respect international a augmenté en Russie. Les années 1990 turbulentes, en particulier dans les premières années, ont été marquées par le chaos dans tout l'espace post-soviétique. La stabilité, quelque chose auquel la plupart des gens dans les anciennes républiques soviétiques étaient habitués, était rare. Les citoyens russes, en particulier, ressentaient cette instabilité de manière aiguë, car ils avaient perdu leur statut géopolitique dominant. Leur président, Boris Eltsine, apparaissait faible, surtout sur la scène internationale, évoquant un sentiment d'humiliation nationale plutôt que de fierté. De plus, la position critique d'Eltsine sur le passé soviétique, mettant en lumière la répression et la pauvreté, n'a fait qu'approfondir ce mécontentement, d'autant plus que les difficultés économiques n'avaient pas disparu dans la Russie post-soviétique.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Au milieu de cette incertitude, un récit historique est resté intouchable : le mythe entourant la guerre soviéto-allemande de 1941-45 (connue en Russie sous le nom de Grande Guerre patriotique). Après que Vladimir Poutine soit devenu président, l'approche de l'État envers la mémoire historique a changé. L'image de Staline a progressivement subi une réhabilitation – dépeint comme un « gestionnaire efficace » dont les politiques brutales, bien que reconnues, étaient justifiées dans la poursuite du grand objectif de construire une superpuissance. Encore une fois, comme à la fin de l'ère Brejnev, le 9 mai, jour commémorant la victoire soviétique sur l'Allemagne nazie, a pris une signification presque sacrée. De grands défilés militaires sur la Place Rouge sont devenus un moyen de montrer la puissance militaire de la Russie en tant qu'héritière légitime de l'héritage de l'Union soviétique.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">En même temps, les premières années de la Seconde Guerre mondiale (1939-1941) et le controversé Pacte Molotov-Ribbentrop – y compris ses protocoles secrets – ont été réinterprétés par la propagande russe et des historiens pro-Kremlin comme Alexandre Douguine. Ils ont soutenu que le pacte était une mesure nécessaire pour protéger l'Union soviétique de l'agression occidentale. Ce récit a contribué à alimenter une insistance croissante uniquement sur la victoire soviétique sur l'Allemagne nazie, minimisant les contributions des Alliés dans la coalition anti-Hitler.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">En 2010, alors qu'il était Premier ministre, Poutine a renforcé ce récit révisionniste, affirmant dans un discours télévisé que l'Armée rouge aurait vaincu l'Allemagne nazie même sans la participation ukrainienne. C'était une autre tentative d'inculquer aux Russes la croyance en le rôle exclusif de leur nation dans la victoire. Poutine a également cherché à réhabiliter l'héritage de Staline en faisant référence à son célèbre toast d'après-guerre à la « grande nation russe ». Pendant ce temps, la propagande russe accusait à plusieurs reprises l'Ukraine de collaboration avec les nazis – citant parfois des cas réels, mais souvent en les fabriquant ou en les exagérant. Une attention particulière a été accordée aux mouvements nationalistes tels que ceux dirigés par Stepan Bandera et Andriy Melnyk, tout en omettant commodément l'existence de l'Armée de libération russe (RLA), dirigée par l'ancien général soviétique Andreï Vlassov. Cela a également été le cas concernant de nombreuses autres unités paramilitaires russes pro-nazies, y compris des formations cosaques.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pour justifier l'invasion conjointe de la Pologne par l'Union soviétique et l'Allemagne nazie en septembre 1939, Poutine a récemment affirmé que la Pologne avait provoqué l'agression d'Hitler en refusant de répondre à ses demandes, « forçant » ainsi l'Allemagne à agir. Cet argument révisionniste sert non seulement à réécrire l'histoire mais aussi à rationaliser l'agression moderne de la Russie contre l'Ukraine – utilisant des prétextes frappantement similaires à ceux employés par l'Allemagne nazie et l'Union soviétique contre la Pologne d'entre-deux-guerres. De plus en plus, le régime de Poutine puise son inspiration idéologique à la fois dans le totalitarisme soviétique et dans des éléments de la rhétorique nazie. Dès 2017, des cercles marginaux en Russie ont commencé à discuter d'une idéologie mêlant christianisme orthodoxe, communisme et fascisme. Après l'invasion à grande échelle de l'Ukraine en 2022, ce concept est devenu largement connu sous le nom de \"Rachisme\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">À la suite de la Révolution de la dignité de l'Ukraine en 2014, le pays a commencé à observer le 8 mai comme un Jour de mémoire pour ceux qui ont péri pendant la Seconde Guerre mondiale. Le 9 mai est resté le Jour de la victoire, mais le discours public autour de ces dates a évolué. Des efforts ont été faits pour éduquer le public sur leurs significations historiques différentes, tout en soulignant que le 9 mai est aussi le Jour de l'Europe. C'était un signal clair du changement de l'Ukraine vers l'intégration européenne et un rejet des récits historiques de la Russie.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Église orthodoxe et </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Il convient de rappeler que la subordination temporaire de la Métropole de Kyiv au Patriarcat de Moscou dans la seconde moitié du XVIIe siècle s'est produite avec des violations significatives du droit canon. Le métropolite de Kyiv, Sylvestre, était sceptique quant à l'alliance entre le Hetman cosaque Bohdan Khmelnytsky et le Tsarat de Moscou, formée en 1654 à Pereyaslav, car il prévoyait les dangers que cela posait à l'autonomie de la Métropole de Kyiv.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tout au long du XXe siècle, les Ukrainiens ont fait des efforts répétés pour restaurer une Église orthodoxe ukrainienne indépendante, libre du contrôle de Moscou. Ce mouvement a pris de l'ampleur dans les dernières années de l'Union soviétique. En 1990, le métropolite Mstyslav (Stepan Skrypnyk) est revenu en Ukraine des États-Unis et a été élu Patriarche de Kyiv et de toute la Rus-Ukraine lors d'un concile ecclésiastique. Ce moment a marqué le début d'une lutte intense entre Kyiv et Moscou – non seulement pour l'allégeance religieuse des croyants mais aussi pour le contrôle des biens ecclésiastiques et des ressources financières. Les deux parties se sont engagées dans des débats historiques et, parfois, dans la manipulation flagrante des faits.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">À la suite de ces disputes, trois institutions orthodoxes ont été officiellement enregistrées en Ukraine, chacune incorporant le nom \"Église orthodoxe\" : l'Église orthodoxe ukrainienne (UOC) – qui est restée en unité avec le Patriarcat de Moscou ; l'Église orthodoxe ukrainienne – Patriarcat de Kyiv (UOC-KP) ; et l'Église orthodoxe autocephale ukrainienne (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Selon le droit canon orthodoxe, l'UOC-KP et l'UAOC étaient considérées comme non canoniques par le monde orthodoxe plus large, un statut renforcé par l'Église orthodoxe russe (ROC), qui a travaillé activement pour empêcher leur reconnaissance par d'autres Églises orthodoxes locales. Pour justifier son influence sur la sphère religieuse de l'Ukraine, la ROC, aux côtés de l'idéologue Douguine, a promu le concept de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (« monde russe »). Cette idéologie affirme que malgré les frontières politiques, un « espace spirituel et culturel russe » partagé existe, renforcé par l'unité religieuse. La Fondation Russkiy Mir a même été créée et avant l'agression de la Russie contre l'Ukraine, ses branches fonctionnaient avec succès dans le pays.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">L'histoire de la Crimée illustre davantage comment la religion et le révisionnisme historique ont été utilisés pour justifier l'expansionnisme de la Russie. Pendant l'annexion illégale de la Crimée par la Russie en 2014, à la fois Poutine et des représentants de l'Église orthodoxe russe ont répété des affirmations pseudo-historiques sur l'appartenance historique supposée de la Crimée à la Russie.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Un élément clé de cette manipulation historique tourne autour de la christianisation de la Rus' de Kyiv. Depuis 1988, l'Ukraine célèbre l'anniversaire du Baptême de la Rus', qui a eu lieu à Kyiv, spécifiquement dans les eaux de la rivière Pochaina (un affluent du Dnipro). Cependant, Moscou a cherché à contester la primauté historique de Kyiv en soulignant que le prince Volodymyr (Vladimir le Grand) lui-même a été baptisé à Chersonèse (aujourd'hui Sébastopol, Crimée), qui à l'époque appartenait à l'Empire byzantin. En promouvant l'idée que le « véritable » baptême de la Rus' a eu lieu en Crimée plutôt qu'à Kyiv, Moscou a posé une base idéologique pour son annexion ultérieure de la péninsule – faisant de la Crimée la première victime de l'agression russe contre l'Ukraine en 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Malgré une forte opposition du patriarche Kirill et du Kremlin, l'Ukraine a réussi à faire avancer sa demande d'indépendance ecclésiastique. En décembre 2018, un Conseil local historique a été convoqué à la cathédrale Sainte-Sophie à Kyiv, réunissant des représentants de trois Églises orthodoxes. Bien que presque tous les hiérarques de l'UOC (Patriarcat de Moscou) aient boycotté l'événement, deux métropolites – Siméon (Shostatskyi) et Oleksandr (Drabynka) – ont participé. L'UOC-KP et l'UAOC étaient pleinement représentées.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Lors du conseil, le métropolite Épiphane (Serhiy Dumenko) a été élu primat de la nouvelle Église orthodoxe unifiée d'Ukraine (OCU). Le 6 janvier 2019, à Istanbul, il a reçu le Tomos d'autocephalie du patriarche œcuménique Bartholomée, accordant officiellement à l'OCU son indépendance vis-à-vis du Patriarcat de Moscou. Le processus de promotion de la reconnaissance internationale de l'Église orthodoxe d'Ukraine se poursuit, malgré la résistance continue de l'Église orthodoxe russe et de ses soutiens politiques.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Redécouvrir l'histoire perdue</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Alors que les Ukrainiens faisaient leurs premiers pas dans l'exploration de leur propre histoire, ils ont commencé à découvrir une richesse de sujets et de figures auparavant interdits. L'Ukraine a redécouvert ses propres écrivains, tels qu'Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi et les auteurs de la « Renaissance exécutée », ainsi que les œuvres de Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, qui avait fondé l'Institut de recherche ukrainien à l'Université de Harvard, est revenu en Ukraine des États-Unis et a apporté avec lui des décennies de recherche sur l'histoire ukrainienne.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Après la déclaration d'indépendance de l'Ukraine, l'échange de recherches académiques entre historiens ukrainiens et occidentaux est devenu possible. Cela a contribué de manière significative à façonner la politique historique de l'Ukraine. Bien que ce soit initialement chaotique, cet effort est devenu plus structuré et institutionnalisé par la suite. Les chercheurs ont commencé à publier les travaux de l'historien Ivan Krypiakevych sans censure ; à réimprimer les dix volumes de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Histoire de l'Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de Mykhailo Hrushevskyi ; et à traduire et publier </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine : une histoire</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de l'historien canadien d'origine ukrainienne Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Après la Révolution orange, sous la présidence de Viktor Iouchtchenko, la politique historique et les politiques de mémoire de l'Ukraine ont commencé à prendre forme. Cependant, une grande partie de la société n'a pas pleinement saisi les initiatives du président, s'attendant à ce qu'il se concentre plutôt sur le développement économique et l'amélioration des niveaux de vie. De nombreux citoyens n'ont pas pris le temps de lire la constitution, qui décrit les pouvoirs réels du président. En conséquence, Iouchtchenko a donné la priorité à la politique historique comme un aspect clé de la stratégie internationale de l'Ukraine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pour soutenir cet effort, l'Institut ukrainien de la mémoire nationale a été établi, qui a été modelé sur l'Institut polonais de la mémoire nationale. Cependant, le développement de l'institut ukrainien a été lent, et il n'est devenu pleinement opérationnel qu'après la Révolution de la dignité sous la direction de Volodymyr Viatrovych. Malgré son importance, l'institut a fait face à un sous-financement chronique. Après l'invasion à grande échelle de l'Ukraine par la Russie, ses activités ont presque cessé, car son président actuel, Anton Drobovych, a rejoint les forces armées ukrainiennes pour combattre sur le front.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pour combler les lacunes dans la mémoire et la politique historique de l'Ukraine, de jeunes chercheurs ont lancé une initiative appelée l'École ouverte d'histoire. Ce programme éducatif, décrit comme un « front historique », a été soutenu par de jeunes chercheurs polonais de l'Université jagellonne de Cracovie et de l'Université de Varsovie, qui ont aidé à organiser des conférences publiques dans diverses villes ukrainiennes.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pourquoi les politiques de mémoire importent-elles tant au Kremlin ? Historiquement, la dynastie Romanov a cherché tous les moyens possibles – légitimes ou non – de lier les origines de l'Empire russe à la Rus' médiévale de Kyiv et à ses dirigeants, tels que le prince Volodymyr et le prince Yaroslav. Cependant, lorsque Catherine II a ordonné que toutes les anciennes chroniques des monastères à travers l'empire, en particulier celles des terres ukrainiennes, soient envoyées à Saint-Pétersbourg, les chercheurs n'ont trouvé aucune preuve historique solide de la connexion de Moscou à la Rus'. Après la disparition de ces documents originaux, de nouvelles « copies » des chroniques ont mystérieusement émergé, présentant désormais des références à Moscou, à Vladimir et à d'autres éléments qui s'alignaient commodément avec les récits impériaux russes. Dans l'espace en ligne ukrainien, il y a une blague populaire selon laquelle Moscou, officiellement âgée de seulement 850 ans, essaie désespérément de convaincre Kyiv, une ville avec plus de 1 500 ans d'histoire, qu'elle fait en réalité partie de la patrie originelle de la Russie.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>est historien et enseignant. Il a un doctorat de l'Institut d'histoire de l'Université jagellonne (Pologne) et a obtenu un master en histoire de l'Université d'État de Rivne en sciences humaines (Ukraine).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:58.781", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Alors que les Ukrainiens faisaient leurs premiers pas dans l'exploration de leur propre histoire, ils commençaient à découvrir une richesse de sujets et de figures auparavant interdits. Après l'indépendance du pays, l'échange de recherches académiques entre historiens ukrainiens et occidentaux est devenu possible. Cela a contribué de manière significative à façonner la politique historique de l'Ukraine, qui était également dans de nombreux cas en opposition directe à l'interprétation de l'histoire par le Kremlin. Sans surprise, l'histoire et la mémoire sont des composants clés de la guerre de la Russie contre l'Ukraine. </I>\n<br><br>\nL'histoire et la mémoire concernant les événements du passé ont toujours été, et sont encore, des outils puissants dans les relations entre l'Ukraine et la Russie. Alors que la Russie a essayé de façonner sa politique historique depuis la fin du Moyen Âge, lorsque Moscou s'est déclaré le \"troisième Rome\" et a poursuivi \"le rassemblement des terres russes\", l'Ukraine moderne, qui a été sans État pendant longtemps, a commencé à développer et à restaurer sa véritable histoire après l'indépendance en 1991. Elle développerait également sa propre politique historique.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"fr", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:48.77", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Memória politika Ukrajnában és Oroszországban, mint a modern háború egyik összetevője", key:"uid": string:"d09c600a-0641-42f8-b6c1-3cbb97f63b9c", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">1991 után az ukrán történelmi politikák hosszú ideig embrionális állapotban voltak. Az első évtizedben, a csekély állami támogatás ellenére, a tevékenységek a szovjet módszertől való eltávolodásra korlátozódtak, amely a saját történelem tanulmányozására vonatkozott, és egy Ukrajnára összpontosító megközelítésre váltott. Nagyon sok olyan téma volt, amelyet az orosz megszállás előző évtizedeiben, sőt évszázadaiban szándékosan elrejtettek, torzítottak és meghamisítottak. Szabály szerint az erőfeszítések és a kutatások kizárólag a kutatók lelkesedésén alapultak, stabil állami támogatás nélkül. Akármennyire is nehéz volt, a Nemzeti Tudományos Akadémia és annak struktúrái, beleértve a történelmi tudományokra szakosodott intézeteket, megmaradtak.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Az orosz történelmi politikák valaki más történetének egyszerű eltulajdonításán alapulnak, különösen, ha az egy szomszédos nép, állam vagy személy sikerének története. Néha ez ellentmond a nyilvánvaló tényeknek és a józan észnek, de az orosz propaganda makacsul állítja, hogy ez mind \"közös örökség\" – egy nemzet vagyunk, így a te sikered a miénk is. Így Vladimir Putyin hosszú uralkodása alatt Oroszország emlékezetpolitikája világos intézményi formákat öltött. Mégis, ezeknek az intézményeknek a fő feladata nem a tudományos kutatás támogatása volt a Orosz Föderációt alkotó nemzetek valódi történelméről, hanem inkább a történelmi tényekkel szembeni harc, amelyek nem felelnek meg a fő politikai irányvonalnak. Ezt a szomorú sorsa is mutatja a Memorial nevű nem kormányzati szervezetnek, amely, bár minden nehézséggel szembesült, megpróbálta jelenteni az igazságot a szovjet pártállam bűneiről.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Bár itt nincs elég hely ahhoz, hogy kiemeljük mindkét állam emlékezetpolitikájának minden aspektusát, a kulcsfontosságú kérdéseket fogjuk megvizsgálni, beleértve a Holodomor emlékét; a második világháborút; az ortodox egyházat; és a </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (orosz világ) ideológiáját.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor és következményei</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kezdeném egy érdekes esettel, amelyről egy barátom mesélt Harkivból. A barátjának van egy családja, férje és lánya. Boldogok, de amikor látja a lányát, furcsa vágyat érez, hogy megölje őt. Ennek eredményeként ez a hölgy elkezdett pszichológusokhoz járni segítségért. Végül kiderült, hogy a Holodomor éhínség idején, 1932-33-ban, a túlélés érdekében, ennek a nőnek a nagymamája megölte és megfőzte a saját gyermekét, és ezzel megmentette a családja többi tagját a közelgő haláltól. A tudósok azt állítják, hogy ez poszt-genocídium trauma, amely generációkon keresztül megjelenhet, mint a fent említett esetben.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Az idősebb generáció, amely csodával határos módon túlélte ezeket a szörnyű időket és a sztálinizmus bűneit, örökre emlékezett rájuk, és soha nem voltak jó érzéseik a múlttal kapcsolatban. A hivatalos szovjet tankönyvekben nincs említés a 1932-33-as Holodomorról a szovjet Ukrajnában. Ez meglepte az időseket, mert ők emlékeztek az igazságra. Emlékeztek rá, és hallgattak, mert ez volt az egyetlen módja annak, hogy elkerüljék a szovjet kormány üldözését. Továbbá, amikor a éhség fenyegetése újra megjelent, a második világháború után, 1946-47-ben, a Dnipro lakói tömegesen menekültek Nyugat-Ukrajnába, ahol még nem voltak kollektív gazdaságok.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Oroszország új háborúja Ukrajna ellen, amely már 11 éve tart, élelmiszer-dimenzióval is bír. A borzalmas poszt-genocídium öröksége ellenére Ukrajna függetlensége évei alatt növelte és helyreállította mezőgazdasági földjeit, amelyeken nemcsak saját szükségleteihez, hanem export céljából is gabonát termesztett. A 2022-es teljes körű invázió kezdetével az orosz csapatok tömegesen kezdték el exportálni a megszerzett gabonát, és sajátjaként értékesítették a úgynevezett Globális Dél országainak. Ugyanakkor fenyegetőztek az élelmiszer-exportok visszatartásával, ami éhínséget okozhatott volna a világ más részein. Ez cinikus lépés volt, mivel a korábbi bűntett az ukrán nemzet ellen nem maradt büntetlenül a nemzetközi közösség által. Moszkva a 20. században pofátlanul tagadta ezt, ahogyan most is teszi.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A Holodomor bűne a ukrán történelem e szörnyű lapjának tanulmányozásának köszönhetően vált nyilvánvalóvá. A kutatások az 1980-as években kezdődtek az Egyesült Államokban és Kanadában az ukrán diaszpóra révén. Ennek eredményeként az Egyesült Államok Képviselőháza létrehozott egy megfelelő nyomozó bizottságot. A későbbi amerikai történész, James Mace és brit kollégája, Robert Conquest aktívan foglalkozni kezdett ezzel a kérdéssel (Conquest könyve, </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> 1986-ban jelent meg, Ukrajnában csak az 1990-es évek közepén vált elérhetővé). A történészek munkái megrázták a világot. Később, Gorbacsov </span><i><span data-contrast=\"auto\">peresztrojka</span></i><span data-contrast=\"auto\"> végén, az ukrán akadémikusok, különösen Stanislav Kulchytskyi professzor kutatásainak eredményei kezdtek megjelenni. A legfrissebb kutatások ezen a téren a japán kutató, Gioraki Kuromiya és az amerikai-brit kutató, Anne Applebaum nevéhez fűződnek. Annak ellenére, hogy minden dokumentációs bizonyíték és a demográfusok következtetései, valamint a nyugati újságírók jelentései az adott időszakból, az orosz vezetés és ukrajnai ötödik oszlopa – a Régiók Pártja, a kommunisták és más politikai és közéleti szervezetek formájában – továbbra is tagadja, hogy mesterséges éhínség történt az Ukrán Szovjet Szocialista Köztársaság területén.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ez a tagadási politika még agresszívebbé vált, miután Vladimir Putyin hatalomra került Oroszországban. A történelmi narratíva elleni ellenvetés fokozódott Viktor Juscsenko ellenzéki jelölt győzelme után a 2005-ös ukrán elnökválasztásokon. Természetesen ez az Orángerevolúció után történt. Juscsenko, akit Putyin megvetett, közvetlenül részt vett a Holodomor nemzetközi elismerésének előmozdításában, mint az ukrán nemzet ellen elkövetett népirtás, ami még inkább felbosszantotta a Kremlt.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Második világháború – két nézőpont, két emlék</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A Szovjetunió összeomlása után a múlt nagysága és a nemzetközi tisztelet iránti nosztalgia nőtt Oroszországban. A viharos 1990-es évek, különösen az első évek, káoszban teltek a posztszovjet térségben. A stabilitás, amelyhez a volt szovjet köztársaságok többsége hozzászokott, hiánycikké vált. Az orosz állampolgárok, különösen, élesebben érezték ezt az instabilitást, mivel elvesztették domináló geopolitikai státuszukat. Elnökük, Boris Jelcin gyenge benyomást keltett, különösen a nemzetközi színtéren, nemzeti megaláztatást, nem pedig büszkeséget keltve. Továbbá, Jelcin kritikus álláspontja a szovjet múltról, amely a repressziót és a szegénységet hangsúlyozta, csak mélyítette ezt a csalódottságot, különösen mivel a gazdasági nehézségek nem tűntek el a posztszovjet Oroszországban.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ezek között a bizonytalanságok között egy történelmi narratíva érinthetetlen maradt: a 1941-45-ös szovjet-német háború mítosza (Oroszországban Nagy Honvédő Háború néven ismert). Miután Vladimir Putyin elnök lett, az állam megközelítése a történelmi emlékezethez megváltozott. Sztálin képe fokozatosan rehabilitálódott – \"hatékony menedzserként\" ábrázolták, akinek brutális politikáit, bár elismerték, a szuperhatalom építésének nagyszabású célja érdekében igazolták. Ismét, mint a Brezsnyev-korszak végén, május 9., a szovjet győzelem napja a náci Németország felett, szinte szent jelentőséget kapott. Nagy katonai parádék a Vörös téren Oroszország katonai erejének bemutatásának módjává váltak, mint a Szovjetunió örökségének jogos örököse.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ugyanakkor a második világháború korai éveit (1939-1941) és a vitatott Molotov-Ribbentrop paktumot – beleértve titkos protokolljait – az orosz propaganda és a Kreml-párti történészek, mint Aleksandr Dugin, újraértelmezték. Azt állították, hogy a paktum szükséges intézkedés volt a Szovjetunió védelmére a nyugati agresszióval szemben. Ez a narratíva segített elősegíteni a szovjet győzelemre való fokozott hangsúlyt a náci Németország felett, elhanyagolva a szövetségesek hozzájárulásait a Hitler-ellenes koalícióban.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">2010-re, akkor miniszterelnökként, Putyin megerősítette ezt a revizionista narratívát, amikor egy televíziós beszédében azt állította, hogy a Vörös Hadsereg legyőzte volna a náci Németországot még ukrán részvétel nélkül is. Ez újabb kísérlet volt arra, hogy a oroszokban elültessék a hitet nemzetük kizárólagos szerepében a győzelemben. Putyin azt is megpróbálta rehabilitálni Sztálin örökségét, amikor hivatkozott a háború utáni híres köszöntőjére a \"nagy orosz nemzethez\". Eközben az orosz propaganda folyamatosan vádolta Ukrajnát a náci kollaborációval – néha valós eseteket idézve, de gyakran kitalálva vagy eltúlozva azokat. Különös figyelmet fordítottak a nacionalista mozgalmakra, mint amilyeneket Stepan Bandera és Andriy Melnyk vezetett, miközben kényelmesen elfeledkeztek a volt szovjet tábornok, Andrei Vlasov által vezetett Orosz Felszabadító Hadseregről (RLA). Ugyanez volt a helyzet számos más pro-náci orosz paramilitáris egységgel, beleértve a kozák alakulatokat is.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A Szovjetunió 1939 szeptemberében a náci Németországgal közös invázióját igazolandó, Putyin nemrégiben azt állította, hogy Lengyelország provokálta Hitler agresszióját azzal, hogy megtagadta a követeléseinek teljesítését, ezzel \"kényszerítve\" Németországot a cselekvésre. Ez a revizionista érvelés nemcsak a történelem átírására szolgál, hanem Oroszország saját modern agressziójának racionalizálására Ukrajna ellen is – olyan előterjesztéseket használva, amelyek meglepően hasonlítanak a náci Németország és a Szovjetunió által a két világháború közötti Lengyelország ellen alkalmazottakra. Egyre inkább Putyin rezsimje ideológiai inspirációt merít mind a szovjet totalitarizmusból, mind a náci retorika elemeiből. Már 2017-ben, Oroszországban szélsőséges körökben elkezdtek egy ideológiát megvitatni, amely az ortodox kereszténységet, a kommunizmust és a fasizmust ötvözte. A 2022-es Ukrajna elleni teljes körű invázió után ez a koncepció széles körben ismertté vált, mint \"Rashizmus\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrajna 2014-es Dignitás Forradalma után az ország május 8-át a második világháborúban elhunytak emléknapjává kezdte nyilvánítani. Május 9. maradt a Győzelem Napja, de a közbeszéd ezekről a dátumokról fejlődött. Erőfeszítéseket tettek a közvélemény tájékoztatására a különböző történelmi jelentéseikről, miközben hangsúlyozták, hogy május 9. Európa Napja is. Ez egyértelmű jelzés volt Ukrajna elmozdulására az európai integráció felé és Oroszország történelmi narratíváinak elutasítására.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Ortodox Egyház és </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Érdemes megemlíteni, hogy a kijevi metropolita ideiglenes alárendelése a moszkvai patriarchátusnak a 17. század második felében jelentős kánonjogi jogsértésekkel történt. Kijevi Metropolita Szilveszter szkeptikus volt a kozák hetman, Bohdan Khmelnytsky és a Moszkvai Cárország közötti szövetséggel kapcsolatban, amely 1654-ben alakult Perejaslavban, mivel előre látta a kijevi metropolita autonómiájára leselkedő veszélyeket.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A 20. század folyamán az ukránok többször is megpróbálták helyreállítani a Moszkva irányítása alól független ukrán ortodox egyházat. Ez a mozgalom a Szovjetunió utolsó éveiben nyert lendületet. 1990-ben Msztyiszlav metropolita (Stepan Skrypnyk) visszatért Ukrajnába az Egyesült Államokból, és egy egyházi zsinaton Kijev és egész Rusz-Ukrajna patriarchájává választották. Ez a pillanat egy intenzív küzdelem kezdetét jelentette Kijev és Moszkva között – nemcsak a hívők vallási hűségéért, hanem az egyházi tulajdon és pénzügyi források ellenőrzéséért is. Mindkét fél történelmi vitákba bonyolódott, és időnként a tények nyílt manipulálásába is.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ezeknek a vitáknak az eredményeként három ortodox intézményt regisztráltak hivatalosan Ukrajnában, mindegyik \"Ortodox Egyház\" nevet viselve: az Ukrán Ortodox Egyház (UOC) – amely a moszkvai patriarchátussal egységben maradt; az Ukrán Ortodox Egyház – Kijevi Patriarchátus (UOC-KP); és az Ukrán Autokefál Ortodox Egyház (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Az ortodox kánonjog szerint az UOC-KP és az UAOC a szélesebb ortodox világban nem kanonikusnak számított, ezt a státuszt a Orosz Ortodox Egyház (ROC) megerősítette, amely aktívan dolgozott azon, hogy megakadályozza elismerésüket más helyi ortodox egyházak által. Az ROC, Dugin ideológussal együtt, a </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (\"orosz világ\") koncepcióját népszerűsítette, hogy igazolja befolyását Ukrajna vallási szférájában. Ez az ideológia azt állítja, hogy a politikai határok ellenére létezik egy közös \"orosz szellemi és kulturális tér\", amelyet a vallási egység erősít. A Russkiy Mir Alapítványt is létrehozták, és Oroszország Ukrajna ellen irányuló agressziója előtt, fiókjai sikeresen működtek az országon belül.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A Krím története tovább illusztrálja, hogyan használták a vallást és a történelmi revizionizmust Oroszország terjeszkedésének igazolására. Oroszország 2014-es illegális Krím-félszigeti annektálása során Putyin és az Orosz Ortodox Egyház képviselői is megismételték a Krím állítólagos történelmi Oroszországhoz való tartozásáról szóló áltörténelmi állításokat.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ezeknek a történelmi manipulációnak a kulcsfontosságú eleme a Kijevi Rus' keresztényesítése körül forog. 1988 óta Ukrajna ünnepli a Rus' keresztelésének évfordulóját, amely Kijevben, a Pochaina folyó (a Dnipro egyik mellékfolyója) vizein zajlott. Azonban Moszkva megpróbálta megkérdőjelezni Kijev történelmi elsőbbségét azzal, hogy hangsúlyozta, hogy Volodymyr herceg (Nagy Vlagyimir) maga Chersonesusban (a mai Szevasztopol, Krím) keresztelkedett meg, amely akkor a Bizánci Birodalomhoz tartozott. Azáltal, hogy azt a gondolatot népszerűsítette, hogy a Rus' \"igazi\" keresztelése Krímben történt, nem pedig Kijevben, Moszkva ideológiai alapot teremtett a félsziget későbbi annektálásához – így Krím lett Oroszország 2014-es Ukrajna ellen irányuló agressziójának első áldozata.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A Kirill patriarcha és a Kreml erős ellenállása ellenére Ukrajna sikeresen előmozdította egyházi függetlenségét. 2018 decemberében történelmi helyi zsinatot hívtak össze a kijevi Szent Szófia Székesegyházban, amely három ortodox egyház képviselőit hozta össze. Míg az UOC (moszkvai patriarchátus) szinte minden hierarchája bojkottálta az eseményt, két metropolita – Simeon (Shostatskyi) és Oleksandr (Drabynka) – részt vett. Az UOC-KP és az UAOC teljes mértékben képviseltette magát.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A zsinaton Epifániusz metropolitát (Serhiy Dumenko) választották meg az újonnan egyesült Ukrajna Ortodox Egyházának (OCU) primásává. 2019. január 6-án Isztambulban megkapta a Tomost az autokefáliáról Bartholomew ökumenikus patriarchától, hivatalosan is függetlenséget adva az OCU-nak a moszkvai patriarchátustól. Az Ukrajna Ortodox Egyházának nemzetközi elismerésének előmozdítása továbbra is folyamatban van, annak ellenére, hogy a Orosz Ortodox Egyház és politikai támogatóik ellenállása folytatódik.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Elveszett történelem újrafelfedezése</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ahogy az ukránok első lépéseiket tették saját történelmük felfedezésében, elkezdték feltárni a korábban tiltott témák és személyek gazdag tárházát. Ukrajna újrafelfedezte saját íróit, mint Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, és az \"Elítélt Reneszánsz\" szerzőit, valamint Vasyl Stus munkáit. Omeljan Pritsak, aki megalapította az Ukrán Kutatóintézetet a Harvard Egyetemen, visszatért Ukrajnába az Egyesült Államokból, és magával hozott évtizedek tudományos munkáját az ukrán történelemről.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ukrajna függetlenségének kikiáltása után lehetővé vált az ukrán és nyugati történészek közötti akadémiai kutatások cseréje. Ez jelentősen hozzájárult Ukrajna történelmi politikájának formálásához. Míg kezdetben kaotikus volt, ez az erőfeszítés később strukturáltabbá és intézményesebbé vált. A tudósok elkezdték publikálni Ivan Krypiakevych történész munkáit cenzúra nélkül; újranyomtatták Mykhailo Hrushevskyi tíz kötetből álló </span><i><span data-contrast=\"auto\">History of Ukraine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; és lefordították és publikálták </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukraine: A History</span></i><span data-contrast=\"auto\"> című könyvét, amelyet az ukrán származású kanadai történész, Orest Subtelny írt.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Az Orángerevolúció után, Viktor Juscsenko elnöksége alatt, Ukrajna történelmi politikája és emlékezetpolitikája kezdetét vette. Azonban a társadalom nagy része nem értette meg teljesen az elnök kezdeményezéseit, inkább azt várva, hogy a gazdasági fejlődésre és az életszínvonal javítására összpontosítson. Sok állampolgár nem szánt időt arra, hogy elolvassa az alkotmányt, amely meghatározza az elnök tényleges hatalmát. Ennek eredményeként Juscsenko a történelmi politikát Ukrajna nemzetközi stratégiájának kulcsfontosságú aspektusaként helyezte előtérbe.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">E törekvés támogatására létrehozták az Ukrán Nemzeti Emlékezet Intézetét, amely a lengyel Nemzeti Emlékezet Intézet mintájára készült. Azonban az ukrán intézet fejlődése lassú volt, és csak a Dignitás Forradalma után, Volodymyr Viatrovych vezetésével vált teljes mértékben működőképessé. Fontossága ellenére az intézet krónikus alulfinanszírozással küzdött. Oroszország teljes körű inváziója után tevékenységei szinte leálltak, mivel jelenlegi elnöke, Anton Drobovych, csatlakozott az ukrán fegyveres erőkhöz, hogy a frontvonalon harcoljon.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A hiányosságok kezelésére Ukrajna emlékezet- és történelmi politikájában fiatal tudósok elindítottak egy kezdeményezést, amelyet Nyitott Történelem Iskolának neveztek. Ez az oktatási program, amelyet \"történelmi frontra\" írtak le, fiatal lengyel kutatók támogatásával valósult meg a krakkói Jagielloni Egyetemről és a Varsói Egyetemről, akik segítettek nyilvános előadásokat szervezni különböző ukrán városokban.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Miért számít annyira a memória politika a Kreml számára? Történelmileg a Romanov-dinasztia minden lehetséges eszközt – legális vagy illegális – megpróbált felhasználni, hogy összekapcsolja az Orosz Birodalom eredetét a középkori Kijevi Rusz és annak uralkodói, mint Volodymyr herceg és Jaroszláv herceg. Azonban amikor II. Katalin elrendelte, hogy az összes ősi krónikát, amely a birodalom kolostoraiból származik, különösen az ukrán földekről, küldjék Szentpétervárra, a tudósok nem találtak szilárd történelmi bizonyítékot Moszkva Ruszhoz való kapcsolódására. Miután ezek az eredeti dokumentumok eltűntek, új \"másolatok\" a krónikákból rejtélyes módon megjelentek, most már Moszkvára, Vlagyimírra és más, az orosz birodalmi narratívákkal kényelmesen összhangban álló elemekre hivatkozva. Az ukrán online térben népszerű vicc, hogy Moszkva, hivatalosan csak 850 éves, kétségbeesetten próbálja meggyőzni Kijevet, egy több mint 1500 éves történelemmel rendelkező várost, hogy valójában Oroszország eredeti hazájának része.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>történész és tanár. PhD fokozatot szerzett a Jagielloni Egyetem Történeti Intézetében (Lengyelország), és mesterfokozatot szerzett történelemből a Rivne Állami Humán Tudományi Egyetemen (Ukrajna).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:59.783", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Az ukránok, amikor első lépéseiket tették saját történelmük felfedezésében, elkezdték feltárni a korábban tiltott témák és személyek gazdag tárházát. Az ország függetlensége után lehetővé vált az akadémiai kutatások cseréje ukrán és nyugati történészek között. Ez jelentősen hozzájárult Ukrajna történelmi politikájának formálásához, amely sok esetben közvetlen ellentétben állt a Kreml történelmi értelmezésével. Nem meglepő módon a történelem és az emlékezet kulcsfontosságú elemei Oroszország háborújának Ukrajna ellen.</I> \n<br><br>\nA múlt eseményeivel kapcsolatos történelem és emlékezet mindig is, és még mindig, erőteljes eszközök voltak Ukrajna és Oroszország közötti kapcsolatokban. Míg Oroszország a késő középkortól próbálta formálni történelmi politikáját, amikor Moszkva „harmadik Rómának” nyilvánította magát és a „orosz földek egyesítését” tűzte ki célul, a modern Ukrajna, amely hosszú ideig állam nélkül létezett, 1991 után kezdte el fejleszteni és helyreállítani valódi történelmét. Ezenkívül saját történelmi politikáját is kidolgozta.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"hu", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:49.51", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Политика памћења у Украјини и Русији као компонентa савременог ратовања", key:"uid": string:"db07a5ec-fa7b-41ce-9eeb-f2b085620eda", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon 1991. godine, ukrajinske istorijske politike su dugo vremena bile u embrionalnom stanju. Tokom prve decenije, uprkos maloj državnoj podršci, aktivnosti su bile ograničene na promenu paradigme od sovjetske metode proučavanja sopstvene istorije ka pristupu usredsređenom na Ukrajinu. Postojalo je veoma mnogo tema koje su tokom prethodnih decenija, pa čak i vekova, ruske okupacije bile namerno skrivene, iskrivljene i falsifikovane. Kao pravilo, napori i istraživanja su se isključivo oslanjali na entuzijazam istraživača i bez stabilne državne podrške. Koliko god to bilo teško, Nacionalna akademija nauka i njene strukturne jedinice, uključujući institute posvećene istorijskim naukama, su sačuvane.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ruske istorijske politike se zasnivaju na jednostavnom prisvajanju tuđe istorije, posebno kada je reč o uspešnoj priči susednog naroda, države ili osobe. Ponekad to protivreči očiglednim činjenicama i zdravom razumu, ali ruska propaganda uporno tvrdi da je sve to “zajedničko nasleđe” – mi smo jedan narod i tako je vaš uspeh naš. Tako je, tokom dugog perioda vladavine Vladimira Putina, politika pamćenja Rusije dobila jasne institucionalne oblike. Ipak, glavni zadaci ovih institucija nisu bili da podrže naučna istraživanja o pravoj istoriji naroda koji čine Rusku Federaciju, već pre da se bore protiv istorijskih činjenica koje ne odgovaraju glavnoj političkoj liniji. To se može videti u tužnoj sudbini nevladine organizacije Memorial, koja je, uprkos svim teškoćama s kojima se suočila, pokušala da izveštava o istini o zločinima sovjetske partijske države.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Iako ovde nema dovoljno prostora da se istaknu svi aspekti politika pamćenja obe države, biće razmotrena ključna pitanja, uključujući sećanje na Holodomor; Drugi svetski rat; Pravoslavnu crkvu; i ideologiju </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (ruski svet).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor i njegove posledice</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Počeću sa jednim zanimljivim slučajem o kojem mi je pričao prijatelj iz Harkova. Njegov prijatelj ima porodicu, muža i ćerku. Oni su srećni, ali kada ona vidi svoju ćerku, ima čudnu želju da je ubije. Kao rezultat toga, ova dama je počela da posećuje psihologe radi pomoći. Na kraju, otkriveno je da je tokom Holodomora 1932-33. godine, kako bi preživela, ova žena ubila i skuvana svoje dete i spasila ostatak svoje porodice od neizbežne smrti kroz ovaj strašan čin. Naučnici tvrde da je ovo post-genocidna trauma, koja se može pojaviti kroz generacije, kao u gorenavedenom slučaju.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Starija generacija, koja je čudom preživela te strašne trenutke i zločine staljinizma, zauvek ih je zapamtila i nikada nije imala dobre osećaje prema prošlosti. U zvaničnim sovjetskim udžbenicima nema pominjanja Holodomora 1932-33. u sovjetskoj Ukrajini. To je iznenadilo starije ljude jer su se sećali istine. Oni su se toga sećali i ćutali, jer je to bio jedini način da izbegnu progon od strane sovjetske vlasti. Štaviše, kada se ponovo pojavila pretnja gladi, nakon Drugog svetskog rata 1946-47, stanovnici iz Dnjepra su masovno bežali u zapadnu Ukrajinu, gde još nije bilo kolektivnih farmi.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nova ruska rat protiv Ukrajine, koji traje 11 godina, takođe ima dimenziju hrane. Uprkos svom strašnom post-genocidnom nasleđu, Ukrajina je tokom svih godina svoje nezavisnosti povećavala i obnavljala svoje poljoprivredne površine, na kojima je gajila žito ne samo za svoje potrebe već i za izvoz. Nakon početka sveobuhvatne invazije 2022. godine, ruske trupe su počele masovno da izvoze uhvaćeno žito i prodaju ga kao svoje zemljama takozvanog Globalnog Juga. U isto vreme, pretili su da će zadržati izvoz hrane, što bi moglo stvoriti glad u drugim delovima sveta. Ovo je bio ciničan potez, jer prethodni zločin protiv Ukrajinaca kao naroda nije bio kažnjen od strane međunarodne zajednice. Moskva je drsko negirala to u 20. veku, baš kao što to čini sada.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zločin Holodomora je otkriven zahvaljujući proučavanju ove strašne stranice ukrajinske istorije. Istraživanja su započela 1980-ih godina u Sjedinjenim Američkim Državama i Kanadi putem ukrajinske dijaspore. Kao rezultat toga, Predstavnički dom SAD-a je stvorio odgovarajuću istražnu komisiju. Preminuli američki istoričar Džejms Mejs i njegov britanski kolega Robert Konkvist su počeli aktivno da se bave ovim pitanjem (Konkvistova knjiga </span><i><span data-contrast=\"auto\">Žetva tuge</span></i><span data-contrast=\"auto\"> objavljena je 1986. godine, a dostupna je u Ukrajini tek sredinom 1990-ih). Radovi istoričara su ostavili svet šokiranim. Kasnije, na kraju Gorbačovljeve </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestrojke</span></i><span data-contrast=\"auto\">, rezultati istraživanja ukrajinskih akademika, posebno profesora Stanislava Kulčickog, počeli su da se pojavljuju. Najnovija istraživanja o ovom pitanju pripadaju japanskom istraživaču Giorakiju Kuromiji i američko-britanskoj istraživačici Ani Apelbaum. Uprkos svim dokumentarnim dokazima i zaključcima demografa i izveštajima zapadnih novinara iz tog vremena, rusko rukovodstvo i njegova peta kolona u Ukrajini – u obliku Partije regiona, komunista i drugih političkih i javnih organizacija – i dalje negiraju činjenicu da je na teritoriji Ukrajinske SSR došlo do veštačke gladi.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ova politika negiranja postala je još agresivnija nakon što je Vladimir Putin došao na vlast u Rusiji. Prigovor na ovu istoriju se pojačao nakon pobede opozicionog kandidata Viktora Juščenka na ukrajinskim predsedničkim izborima 2005. godine. Naravno, to se dogodilo nakon Narandžaste revolucije. Juščenko, koga je Putin mrzeo, bio je direktno uključen u promovisanje međunarodnog priznanja Holodomora kao genocida protiv ukrajinskog naroda, što je još više iritiralo Kremlj.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Drugi svetski rat – dva pogleda, dva sećanja</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon raspada Sovjetskog Saveza, nostalgija za prošlom veličinom i međunarodnim poštovanjem je rasla u Rusiji. Buran 1990-ih, posebno u prvim godinama, obeležen je haosom širom post-sovjetskog prostora. Stabilnost, nešto na što su se većina ljudi u bivšim sovjetskim republikama navikli, bila je u kratkom snabdevanju. Ruski građani, posebno, su oštro osećali ovu nestabilnost, jer su izgubili svoj dominantni geopolitički status. Njihov predsednik, Boris Jeljcin, delovao je slabo, posebno na međunarodnoj sceni, izazivajući osećaj nacionalne sramote umesto ponosa. Štaviše, Jeljcinov kritički stav prema sovjetskoj prošlosti, ističući represiju i siromaštvo, samo je produbio takvo nezadovoljstvo, posebno s obzirom na to da ekonomske teškoće nisu nestale u post-sovjetskoj Rusiji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Usred ove nesigurnosti, jedan istorijski narativ ostao je nedodirljiv: mit o sovjetsko-nemačkom ratu 1941-45 (poznatom u Rusiji kao Veliki otadžbinski rat). Nakon što je Vladimir Putin postao predsednik, pristup države istorijskom pamćenju se promenio. Staljinova slika je postepeno rehabilitovana – prikazan kao “efikasan menadžer” čije brutalne politike, iako priznate, su bile opravdane u potrazi za velikim ciljem izgradnje supersile. Ponovo, kao u kasnoj Brežnjevoj eri, 9. maj, dan koji obeležava sovjetsku pobedu nad nacističkom Nemačkom, dobio je gotovo sveti značaj. Velike vojne parade na Crvenom trgu postale su način prikazivanja vojne moći Rusije kao pravnog naslednika nasleđa Sovjetskog Saveza.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">U isto vreme, rane godine Drugog svetskog rata (1939-1941) i kontroverzni Molotov-Ribbentrop pakt – uključujući njegove tajne protokole – reinterpretirali su ruska propaganda i pro-kremljinski istoričari poput Aleksandra Dugina. Tvrdili su da je pakt bio neophodna mera za zaštitu Sovjetskog Saveza od zapadne agresije. Ova narativa je pomogla da se naglasi isključivo sovjetska pobeda nad nacističkom Nemačkom, umanjujući doprinos saveznika u anti-Hitler koaliciji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Do 2010. godine, tada kao premijer, Putin je ojačao ovu revizionističku narativu, tvrdeći u televizijskom govoru da bi Crvena armija pobedila nacističku Nemačku i bez ukrajinske participacije. Ovo je bio još jedan pokušaj da se Rusima usađuje verovanje u isključivu ulogu njihove nacije u pobedi. Putin je takođe nastojao da rehabilituje Staljinovo nasleđe pozivajući se na njegov poznati postratni toasts za “veliku rusku naciju”. U međuvremenu, ruska propaganda je neprekidno optuživala Ukrajinu za saradnju sa nacistima – ponekad citirajući stvarne slučajeve, ali često ih izmišljajući ili preuveličavajući. Posebna pažnja je posvećena nacionalističkim pokretima kao što su oni koje su predvodili Stepan Bandera i Andrij Melnik, dok se convenientno izostavljala postojanje Ruske oslobodilačke armije (RLA), koju je predvodio bivši sovjetski general Andrei Vlasov. Ovo je takođe bio slučaj u vezi sa brojnim drugim pro-nacističkim ruskim paravojnim jedinicama, uključujući kozaka.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Da bi opravdao zajedničku invaziju Sovjetskog Saveza na Poljsku sa nacističkom Nemačkom u septembru 1939. godine, Putin je nedavno tvrdio da je Poljska provocirala Hitlerovu agresiju odbijajući da ispuni njegove zahteve, čime je “prinudila” Nemačku da deluje. Ova revizionistička tvrdnja služi ne samo da prepisuje istoriju već i da racionalizuje modernu agresiju Rusije protiv Ukrajine – koristeći izgovore koji su zapanjujuće slični onima koje su koristili i nacistička Nemačka i Sovjetski Savez protiv Poljske između dva rata. Sve više, Putinov režim crpi ideološku inspiraciju iz sovjetskog totalitarizma i elemenata nacističke retorike. Već 2017. godine, marginalni krugovi u Rusiji počeli su da raspravljaju o ideologiji koja kombinuje pravoslavno hrišćanstvo, komunizam i fašizam. Nakon sveobuhvatne invazije Ukrajine 2022. godine, ovaj koncept postao je široko poznat kao \"Rašizam\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon Revolucije dostojanstva u Ukrajini 2014. godine, zemlja je počela da obeležava 8. maj kao Dan sećanja na one koji su poginuli u Drugom svetskom ratu. 9. maj je ostao Dan pobede, ali je javni diskurs oko ovih datuma evoluirao. Uloženi su napori da se javnost edukuje o njihovim različitim istorijskim značenjima, dok se naglašavalo da je 9. maj takođe Dan Evrope. Ovo je bio jasan signal promene Ukrajine ka evropskoj integraciji i odbacivanju ruskih istorijskih narativa.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Pravoslavna crkva i </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vredno je podsetiti da je privremena subordinacija Kijevske mitropolije Moskovskoj patrijaršiji u drugoj polovini 17. veka došla uz značajne povrede kanonskog prava. Kijevski mitropolit Silvestr je bio skeptičan prema savezu između kozaka Hetmana Bohdana Hmeljnickog i Moskovskog carstva, formiranog 1654. godine u Perejaslavu, jer je predvideo opasnosti koje to predstavlja za autonomiju Kijevske mitropolije.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tokom 20. veka, Ukrajinci su ponavljali napore da obnove nezavisnu Ukrajinsku pravoslavnu crkvu oslobođenu kontrole Moskve. Ovaj pokret je dobio zamah u poslednjim godinama Sovjetskog Saveza. Godine 1990, mitropolit Mstislav (Stepan Skrypnyk) se vratio u Ukrajinu iz Sjedinjenih Američkih Država i izabran je za patrijarha Kijeva i cele Rus-Ukrajine na crkvenom saboru. Ovaj trenutak je označio početak intenzivne borbe između Kijeva i Moskve – ne samo za religijsku odanost vernika već i za kontrolu nad crkvenom imovinom i finansijskim resursima. Obe strane su se upustile u istorijske debate i, ponekad, u očiglednu manipulaciju činjenicama.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Kao rezultat ovih sporova, tri pravoslavne institucije su zvanično registrovane u Ukrajini, svaka sa imenom \"Pravoslavna crkva\": Ukrajinska pravoslavna crkva (UPC) – koja je ostala u jedinstvu sa Moskovskom patrijaršijom; Ukrajinska pravoslavna crkva – Kijevska patrijaršija (UPC-KP); i Ukrajinska autokefalna pravoslavna crkva (UAPC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Prema pravoslavnom kanonskom pravu, UPC-KP i UAPC su smatrane nekanonicalnim od strane šireg pravoslavnog sveta, status koji je pojačala Ruska pravoslavna crkva (RPC), koja je aktivno radila na sprečavanju njihovog priznanja od strane drugih lokalnih pravoslavnih crkava. Da bi opravdala svoj uticaj na religijsku sferu Ukrajine, RPC, zajedno sa ideologom Duginom, promovisala je koncept </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“ruski svet”). Ova ideologija tvrdi da, uprkos političkim granicama, postoji zajednički “ruski duhovni i kulturni prostor”, koji se pojačava religijskom jedinstvom. Fondacija Russkiy Mir je čak osnovana i pre ruske agresije protiv Ukrajine, njene filijale su uspešno delovale unutar zemlje.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Istorija Krima dodatno ilustruje kako su religija i istorijski revizionizam korišćeni da opravdaju ruski ekspanzionizam. Tokom ilegalne aneksije Krima od strane Rusije 2014. godine, i Putin i predstavnici Ruske pravoslavne crkve ponavljali su pseudo-istorijske tvrdnje o navodnom istorijskom pripadanju Krima Rusiji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ključni element ove istorijske manipulacije se vrti oko hrišćanizacije Kijevske Rus’. Od 1988. godine, Ukrajina obeležava godišnjicu Krštenja Rus’, koje se odigralo u Kijevu, tačnije u vodama reke Počajine (pritoka Dnjepra). Međutim, Moskva je nastojala da ospori Kijevsku istorijsku primat naglašavajući da je princ Vladimir (Vladimir Veliki) lično kršten u Hersonesu (današnji Sevastopolj, Krim), koji je tada pripadao Vizantijskom Carstvu. Promovišući ideju da je “pravo” krštenje Rus’ dogodilo u Krimu, a ne u Kijevu, Moskva je postavila ideološku osnovu za svoju kasniju aneksiju poluostrva – čineći Krim prvom žrtvom ruske agresije protiv Ukrajine 2014. godine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Uprkos snažnom protivljenju patrijarha Kirila i Kremlja, Ukrajina je uspešno napredovala u svojoj borbi za crkvenu nezavisnost. U decembru 2018. godine, održan je istorijski Lokalni sabor u Katedrali svete Sofije u Kijevu, okupljajući predstavnike tri pravoslavne crkve. Dok su gotovo svi hijerarhi UPC (Moskovska patrijaršija) bojkotovali događaj, dva mitropolita – Simeon (Šostacki) i Aleksandar (Drabinka) – su učestvovali. UPC-KP i UAPC su bile potpuno predstavljene.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na saboru je mitropolit Epifanij (Serhij Dumenko) izabran za primasa novo ujedinjene Pravoslavne crkve Ukrajine (OCU). 6. januara 2019. godine, u Istanbulu, primio je Tomos o autokefaliji od Ekumenskog patrijarha Bartolomeja, zvanično dodeljujući OCU nezavisnost od Moskovske patrijaršije. Proces promovisanja međunarodnog priznanja Pravoslavne crkve Ukrajine se nastavlja, uprkos stalnom otporu Ruske pravoslavne crkve i njenih političkih podržavalaca.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Ponovno otkrivanje izgubljene istorije</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dok su Ukrajinci pravili prve korake u istraživanju svoje istorije, počeli su da otkrivaju bogatstvo prethodno zabranjenih tema i ličnosti. Ukrajina je ponovo otkrila svoje pisce, kao što su Ulas Samčuk, Ivan Bahrijani i autori \"Executed Renaissance\", zajedno sa delima Vasila Stusa. Omeljan Pritsak, koji je osnovao Ukrajinski istraživački institut na Harvardu, vratio se u Ukrajinu iz Sjedinjenih Američkih Država i doneo sa sobom decenije naučnih radova o ukrajinskoj istoriji.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon proglašenja nezavisnosti Ukrajine, razmena akademskih istraživanja između ukrajinskih i zapadnih istoričara postala je moguća. To je značajno doprinelo oblikovanju istorijske politike Ukrajine. Iako je prvobitno bila haotična, ova inicijativa je kasnije postala strukturiranija i institucionalizovana. Naučnici su počeli da objavljuju radove istoričara Ivana Kripjakeviča bez cenzure; ponovo su štampali desetotomnu </span><i><span data-contrast=\"auto\">Istoriju Ukrajine-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> Mihaila Hruševskog; i prevodili i objavljivali </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ukrajinu: Istoriju</span></i><span data-contrast=\"auto\"> kanadskog istoričara ukrajinskog porekla Oresta Subtelnyja.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Nakon Narandžaste revolucije, tokom predsedništva Viktora Juščenka, istorijska politika Ukrajine i politike pamćenja počele su da se oblikuju. Međutim, veći deo društva nije u potpunosti razumeo predsednikove inicijative, očekujući da će se umesto toga fokusirati na ekonomski razvoj i poboljšanje životnog standarda. Mnogi građani nisu odvojili vreme da pročitaju ustav, koji definiše stvarne ovlasti predsednika. Kao rezultat toga, Juščenko je stavio prioritet na istorijsku politiku kao ključni aspekt međunarodne strategije Ukrajine.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Da bi podržao ovaj napor, osnovan je Ukrajinski institut nacionalnog pamćenja, koji je modelovan prema Poljskom institutu nacionalnog pamćenja. Međutim, razvoj ukrajinskog instituta je bio spor, i postao je potpuno operativan tek nakon Revolucije dostojanstva pod vođstvom Volodimira Viatroviča. Uprkos svojoj važnosti, institut se suočava sa hroničnim nedostatkom sredstava. Nakon sveobuhvatne invazije Rusije na Ukrajinu, njegove aktivnosti su gotovo stale, jer je njegov trenutni predsednik, Anton Drobovič, pristupio Oružanim snagama Ukrajine da se bori na frontu.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Da bi se rešili nedostaci u politici pamćenja i istorijskoj politici Ukrajine, mladi naučnici su pokrenuli inicijativu pod nazivom Otvorena škola istorije. Ovaj obrazovni program, opisan kao “istorijska fronta”, podržali su mladi poljski istraživači sa Jagelonskog univerziteta u Krakovu i Univerziteta u Varšavi, koji su pomogli u organizaciji javnih predavanja u raznim ukrajinskim gradovima.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Zašto je politika pamćenja toliko važna za Kremlj? Istorijski, dinastija Romanov je tražila sve moguće načine – legitimne ili na druge načine – da poveže poreklo Ruske imperije sa srednjovekovnom Kijevskom Rus’ i njenim vladarima, kao što su princ Vladimir i princ Jaroslav. Međutim, kada je Katarina II naredila da se svi stari hronike iz manastira širom imperije, posebno onih u ukrajinskim zemljama, pošalju u Sankt Peterburg, naučnici nisu pronašli čvrste istorijske dokaze o vezi Moskve sa Rus’. Nakon što su ti originalni dokumenti nestali, nove “kopije” hronika su misteriozno pojavile, sada sa referencama na Moskvu, Vladimira i druge elemente koji su zgodno odgovarali ruskim imperijalnim narativima. U ukrajinskom online prostoru, postoji popularna šala da Moskva, zvanično stara samo 850 godina, očajnički pokušava da uveri Kijev, grad sa više od 1.500 godina istorije, da je zapravo deo izvorne domovine Rusije.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>je istoričar i učitelj. Ima doktorsku diplomu sa Instituta za istoriju na Jagelonskom univerzitetu (Poljska) i diplomirao je istoriju na Državnom univerzitetu humanističkih nauka u Rivnom (Ukrajina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:55.96", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Dok su Ukrajinci pravili svoje prve korake u istraživanju sopstvene istorije, počeli su da otkrivaju bogatstvo prethodno zabranjenih tema i ličnosti. Nakon nezavisnosti zemlje, razmena akademskih istraživanja između ukrajinskih i zapadnih istoričara postala je moguća. To je značajno doprinelo oblikovanju istorijske politike Ukrajine, koja je takođe u mnogim slučajevima bila u direktnoj suprotnosti sa Kremljevom interpretacijom istorije. Nije iznenađujuće što su istorija i sećanje ključne komponente Rusijskog rata protiv Ukrajine. </I>\n<br><br>\nIstorija i sećanje u vezi sa događajima iz prošlosti oduvek su bili, a i dalje su, moćni alati u odnosima između Ukrajine i Rusije. Dok je Rusija pokušavala da oblikuje svoju istorijsku politiku od kasnog srednjeg veka, kada je Moskva proglasila sebe \"trećim Rimom\" i težila \"okupljanju ruskih zemalja\", moderna Ukrajina, koja je dugo bila bez državnosti, počela je da razvija i obnavlja svoju pravu istoriju nakon nezavisnosti 1991. godine. Takođe će razviti svoju sopstvenu istorijsku politiku.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"sr", key:"updatedAt": string:"2025-03-22T20:27:46.634", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Geheugenpolitiek in Oekraïne en Rusland als een component van moderne oorlogsvoering", key:"uid": string:"e1fee4c0-b176-48eb-9121-d6888caee880", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Na 1991 waren de Oekraïense historische beleidsmaatregelen lange tijd in een embryonale staat. Gedurende het eerste decennium, ondanks weinig staatssteun, waren de activiteiten beperkt tot een paradigma verschuiving weg van de Sovjetmethode van het bestuderen van de eigen geschiedenis naar een benadering die gericht was op Oekraïne. Er waren een zeer groot aantal onderwerpen die gedurende de voorgaande decennia, en zelfs eeuwen, van Russische bezetting opzettelijk verborgen, vervormd en vervalst waren. Als regel waren inspanningen en onderzoek uitsluitend gebaseerd op de enthousiasme van onderzoekers en zonder stabiele staatssteun. Hoe moeilijk het ook was, de Nationale Academie van Wetenschappen en haar structurele eenheden, waaronder instituten die zich aan historische wetenschappen wijdden, werden behouden.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Russische historische beleidsmaatregelen zijn gebaseerd op de eenvoudige toe-eigening van iemands anders geschiedenis, vooral wanneer het een succesverhaal is van een naburig volk, staat of persoon. Soms staat dit in tegenspraak met voor de hand liggende feiten en gezond verstand, maar de Russische propaganda beweert koppig dat dit allemaal “gemeenschappelijk erfgoed” is – we zijn één natie en dus is jouw succes het onze. Zo heeft het geheugenbeleid van Rusland gedurende de lange periode van Vladimir Poetin's heerschappij duidelijke institutionele vormen gekregen. Toch waren de belangrijkste taken van deze instellingen niet om wetenschappelijk onderzoek naar de ware geschiedenis van de naties die de Russische Federatie vormen te ondersteunen, maar eerder de strijd tegen historische feiten die niet overeenkomen met de belangrijkste politieke lijn. Dit is te zien in het treurige lot van de niet-gouvernementele organisatie Memorial, die ondanks alle moeilijkheden waarmee ze werd geconfronteerd, probeerde de waarheid over de misdaden van de Sovjetpartijstaat te rapporteren.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Hoewel er hier niet genoeg ruimte is om alle aspecten van het geheugenbeleid van beide staten te belichten, zullen belangrijke kwesties worden onderzocht, waaronder de herdenking van de Holodomor; de Tweede Wereldoorlog; de Orthodoxe Kerk; en de ideologie van </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (Russische wereld).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor en de gevolgen ervan</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ik begin met een interessant geval dat een vriend uit Charkov me vertelde. Zijn vriend heeft een gezin, een man en een dochter. Ze zijn gelukkig, maar wanneer ze haar dochter ziet, heeft ze een vreemde wens om haar te doden. Als gevolg hiervan begon deze dame psychologen te bezoeken voor hulp. Uiteindelijk werd onthuld dat tijdens de Holodomor hongersnood van 1932-33, om te overleven, de grootmoeder van deze vrouw haar eigen kind had gedood en gekookt en de rest van haar familie door deze vreselijke daad van een onvermijdelijke dood had gered. Wetenschappers beweren dat dit post-genocide trauma is, dat door generaties heen kan verschijnen, zoals in het bovenstaande geval.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De oudere generatie, die op miraculeuze wijze die vreselijke tijden en de misdaden van het stalinisme overleefde, herinnerde zich deze voor altijd en had nooit goede gevoelens over het verleden. In officiële Sovjetleerboeken wordt er geen melding gemaakt van de Holodomor van 1932-33 in het Sovjet-Oekraïne. Dit verraste de oudere mensen omdat ze de waarheid herinnerden. Ze herinnerden het zich en bleven stil, omdat het de enige manier was om vervolging door de Sovjetregering te vermijden. Bovendien, toen de dreiging van honger opnieuw verscheen, na de Tweede Wereldoorlog in 1946-47, vluchtten bewoners van Dnipro massaal naar West-Oekraïne, waar er nog geen collectieve boerderijen waren.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De nieuwe oorlog van Rusland tegen Oekraïne, die al 11 jaar aan de gang is, heeft ook een voedseldimensie. Ondanks zijn vreselijke post-genocide erfgoed, heeft Oekraïne gedurende alle jaren van zijn onafhankelijkheid zijn landbouwgronden vergroot en hersteld, waarop het graan heeft verbouwd, niet alleen voor eigen behoeften maar ook voor export. Na het begin van de grootschalige invasie in 2022 begonnen Russische troepen massaal het veroverde graan te exporteren en het als hun eigen te verkopen aan de landen van de zogenaamde Global South. Tegelijkertijd dreigden ze met het inhouden van de voedselexport, wat een hongersnood in andere delen van de wereld had kunnen creëren. Dit was een cynische zet, aangezien de vorige misdaad tegen de Oekraïners als natie niet door de internationale gemeenschap werd bestraft. Moskou ontkende dit brutaal in de 20e eeuw, net zoals het nu doet.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De misdaad van de Holodomor werd onthuld dankzij de studie van deze vreselijke pagina uit de Oekraïense geschiedenis. Het onderzoek begon in de jaren 1980 in de Verenigde Staten en Canada via de Oekraïense diaspora. Als resultaat creëerde het Huis van Afgevaardigden van de VS een passende onderzoekscommissie. De overleden Amerikaanse historicus James Mace en zijn Britse collega Robert Conquest begonnen zich actief met deze kwestie bezig te houden (Conquest's boek </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> werd in 1986 gepubliceerd en was pas in het midden van de jaren 1990 beschikbaar in Oekraïne). De werken van de historici hebben de wereld geschokt. Later, aan het einde van Gorbatsjovs </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\">, begonnen de resultaten van het onderzoek door Oekraïense academici, in het bijzonder professor Stanislav Kulchytskyi, op te duiken. Het meest recente onderzoek over deze kwestie is van de Japanse onderzoeker Gioraki Kuromiya en de Amerikaans-Britse onderzoeker Anne Applebaum. Ondanks al het documentair bewijs en de conclusies van demografen en rapporten van westerse journalisten uit die tijd, blijft de Russische leiding en haar vijfde colonne in Oekraïne – in de vorm van de Partij van de Regio's, Communisten en andere politieke en maatschappelijke organisaties – de feiten ontkennen dat er een kunstmatige hongersnood heeft plaatsgevonden op het grondgebied van de Oekraïense SSR.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Dit ontkenningsbeleid werd nog agressiever nadat Vladimir Poetin aan de macht kwam in Rusland. De bezwaren tegen deze geschiedenis namen toe na de overwinning van de oppositiekandidaat Viktor Joesjtsjenko in de Oekraïense presidentsverkiezingen van 2005. Natuurlijk vond dit plaats na de Oranje Revolutie. Joesjtsjenko, die Poetin verachtte, was rechtstreeks betrokken bij het bevorderen van de internationale erkenning van de Holodomor als een genocide tegen de Oekraïense natie, wat het Kremlin nog meer irriteerde.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Tweede Wereldoorlog – twee visies, twee herinneringen</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na de ineenstorting van de Sovjetunie groeide de nostalgie naar vroegere grootheid en internationaal respect in Rusland. De turbulente jaren '90, vooral in de eerste jaren, werden gekenmerkt door chaos in de post-Sovjetruimte. Stabiliteit, iets waar de meeste mensen in de voormalige Sovjetrepublieken aan gewend waren, was schaars. Russische burgers, in het bijzonder, voelden deze instabiliteit acuut, omdat ze hun dominante geopolitieke status verloren. Hun president, Boris Jeltsin, leek zwak, vooral op het internationale toneel, wat een gevoel van nationale vernedering in plaats van trots opriep. Bovendien verergerde Jeltsins kritische houding ten opzichte van het Sovjetverleden, die repressie en armoede benadrukte, deze onvrede, vooral omdat de economische moeilijkheden in het post-Sovjet Rusland niet waren verdwenen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Temidden van deze onzekerheid bleef één historisch verhaal onaangetast: de mythe rond de Sovjet-Duitse oorlog van 1941-45 (in Rusland bekend als de Grote Patriottische Oorlog). Nadat Vladimir Poetin president werd, verschoof de benadering van de staat ten aanzien van historische herinnering. Het beeld van Stalin onderging geleidelijk rehabilitatie – afgebeeld als een “effectieve manager” wiens brute beleid, hoewel erkend, werd gerechtvaardigd in het streven naar het grote doel van het opbouwen van een supermacht. Nogmaals, zoals in de late Brezjnev-periode, kreeg 9 mei, de dag die de Sovjetoverwinning op nazi-Duitsland herdenkt, een bijna heilige betekenis. Grote militaire parades op het Rode Plein werden een manier om de militaire macht van Rusland als de rechtmatige erfgenaam van de erfenis van de Sovjetunie te tonen.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tegelijkertijd werden de vroege jaren van de Tweede Wereldoorlog (1939-1941) en het controversiële Molotov-Ribbentrop Pact – inclusief de geheime protocollen – opnieuw geïnterpreteerd door Russische propaganda en pro-Kremlin historici zoals Aleksandr Dugin. Zij beweerden dat het pact een noodzakelijke maatregel was om de Sovjetunie te beschermen tegen westerse agressie. Dit verhaal hielp een sluipende nadruk te leggen puur op de Sovjetoverwinning op nazi-Duitsland, waarbij de bijdragen van de geallieerden in de anti-Hitlercoalitie werden geminimaliseerd.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">In 2010, toen hij premier was, versterkte Poetin dit revisionistische verhaal door in een televisietoespraak te beweren dat het Rode Leger nazi-Duitsland ook zonder Oekraïense deelname zou hebben verslagen. Dit was opnieuw een poging om de Russen te doen geloven in de exclusieve rol van hun natie in de overwinning. Poetin probeerde ook de erfenis van Stalin te rehabiliteren door te verwijzen naar zijn beroemde toost na de oorlog op de “grote Russische natie”. Ondertussen beschuldigde de Russische propaganda Oekraïne herhaaldelijk van samenwerking met de nazi's – soms met echte gevallen, maar vaak verzonnen of overdreven. Bijzondere aandacht werd besteed aan nationalistische bewegingen zoals die geleid door Stepan Bandera en Andriy Melnyk, terwijl de aanwezigheid van het Russische Bevrijdingsleger (RLA), geleid door de voormalige Sovjetgeneraal Andrei Vlasov, handig werd weggelaten. Dit was ook het geval met talrijke andere pro-nazi Russische paramilitaire eenheden, waaronder Kozakkenformaties.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Om de gezamenlijke invasie van Polen door de Sovjetunie en nazi-Duitsland in september 1939 te rechtvaardigen, beweerde Poetin onlangs dat Polen Hitlers agressie had uitgelokt door te weigeren aan zijn eisen te voldoen, waardoor Duitsland “gedwongen” werd om te handelen. Dit revisionistische argument dient niet alleen om de geschiedenis te herschrijven, maar ook om de moderne agressie van Rusland tegen Oekraïne te rationaliseren – met gebruik van voorwendsels die opvallend vergelijkbaar zijn met die van zowel nazi-Duitsland als de Sovjetunie tegen het interbellum Polen. Steeds vaker haalt Poetin's regime ideologische inspiratie uit zowel Sovjet-totalitarisme als elementen van nazi-retoriek. Al in 2017 begonnen fringe-kringen in Rusland te discussiëren over een ideologie die orthodoxe christendom, communisme en fascisme mengt. Na de grootschalige invasie van Oekraïne in 2022 werd dit concept algemeen bekend als \"Rashisme\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na de Revolutie van Waardigheid in Oekraïne in 2014 begon het land 8 mei te observeren als een Dag van Herinnering voor degenen die omkwamen in de Tweede Wereldoorlog. 9 mei bleef de Dag van de Overwinning, maar de publieke discussie rond deze data evolueerde. Er werden inspanningen geleverd om het publiek te onderwijzen over hun verschillende historische betekenissen, terwijl werd benadrukt dat 9 mei ook Dag van Europa is. Dit was een duidelijk signaal van Oekraïne's verschuiving naar Europese integratie en een afwijzing van de historische verhalen van Rusland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Orthodoxe Kerk en </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Het is de moeite waard te herinneren dat de tijdelijke ondergeschiktheid van de Kyiv Metropool aan het Moskouse Patriarchaat in de tweede helft van de 17e eeuw plaatsvond met aanzienlijke schendingen van het canoniek recht. Kyiv Metropoliet Sylvestr was sceptisch over de alliantie tussen de Kozakken Hetman Bohdan Khmelnytsky en het Tsarendom van Moskou, gevormd in 1654 in Pereyaslav, omdat hij de gevaren voorzag die dit voor de autonomie van de Kyiv Metropool met zich meebracht.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Gedurende de 20e eeuw deden Oekraïners herhaaldelijk pogingen om een onafhankelijke Oekraïense Orthodoxe Kerk te herstellen, vrij van de controle van Moskou. Deze beweging kreeg momentum in de laatste jaren van de Sovjetunie. In 1990 keerde Metropoliet Mstyslav (Stepan Skrypnyk) terug naar Oekraïne vanuit de Verenigde Staten en werd hij gekozen tot Patriarch van Kyiv en heel Rus-Oekraïne op een kerkelijke raad. Dit moment markeerde het begin van een intense strijd tussen Kyiv en Moskou – niet alleen voor de religieuze trouw van gelovigen, maar ook voor controle over kerkelijk eigendom en financiële middelen. Beide zijden engageerden zich in historische debatten en, soms, de flagrante manipulatie van feiten.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Als gevolg van deze geschillen werden drie orthodoxe instellingen officieel geregistreerd in Oekraïne, elk met de naam \"Orthodoxe Kerk\": de Oekraïense Orthodoxe Kerk (UOC) – die in eenheid met het Moskouse Patriarchaat bleef; de Oekraïense Orthodoxe Kerk – Kyiv Patriarchaat (UOC-KP); en de Oekraïense Autocephale Orthodoxe Kerk (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Volgens het orthodoxe canonieke recht werden de UOC-KP en UAOC door de bredere orthodoxe wereld als niet-canoniek beschouwd, een status die werd versterkt door de Russische Orthodoxe Kerk (ROC), die actief werkte om hun erkenning door andere lokale orthodoxe kerken te voorkomen. Om zijn invloed over de religieuze sfeer in Oekraïne te rechtvaardigen, promootte de ROC, samen met de ideoloog Dugin, het concept van </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“Russische wereld”). Deze ideologie stelt dat ondanks politieke grenzen, er een gedeelde “Russische spirituele en culturele ruimte” bestaat, die wordt versterkt door religieuze eenheid. De Russkiy Mir Stichting werd zelfs opgericht en vóór de Russische agressie tegen Oekraïne functioneerden de takken succesvol binnen het land.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De geschiedenis van de Krim illustreert verder hoe religie en historische revisionisme zijn gebruikt om de expansie van Rusland te rechtvaardigen. Tijdens de illegale annexatie van de Krim door Rusland in 2014 herhaalden zowel Poetin als vertegenwoordigers van de Russische Orthodoxe Kerk pseudo-historische claims over de vermeende historische toebehoren van de Krim aan Rusland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Een belangrijk element van deze historische manipulatie draait om de christenheid van Kyivan Rus’. Sinds 1988 viert Oekraïne de verjaardag van de Doop van Rus’, die plaatsvond in Kyiv, specifiek in de wateren van de Pochaina-rivier (een zijrivier van de Dnipro). Moskou probeerde echter de historische primacy van Kyiv uit te dagen door te benadrukken dat Prins Volodymyr (Vladimir de Grote) zelf werd gedoopt in Chersonesus (het moderne Sevastopol, Krim), dat destijds tot het Byzantijnse Rijk behoorde. Door het idee te promoten dat de “ware” doop van Rus’ in de Krim plaatsvond in plaats van in Kyiv, legde Moskou een ideologische basis voor zijn latere annexatie van het schiereiland – waardoor de Krim het eerste slachtoffer werd van de Russische agressie tegen Oekraïne in 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ondanks sterke tegenstand van Patriarch Kirill en het Kremlin, heeft Oekraïne met succes zijn streven naar kerkelijke onafhankelijkheid bevorderd. In december 2018 werd een historische Lokale Raad bijeengeroepen in de St. Sophia Kathedraal in Kyiv, waar vertegenwoordigers van drie Orthodoxe Kerken samenkwamen. Terwijl bijna alle hiërarchen van de UOC (Moskouse Patriarchaat) het evenement boycotten, namen twee metropolieten – Simeon (Shostatskyi) en Oleksandr (Drabynka) – deel. De UOC-KP en UAOC waren volledig vertegenwoordigd.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Tijdens de raad werd Metropoliet Epiphaniy (Serhiy Dumenko) gekozen als de primat van de nieuw verenigde Orthodoxe Kerk van Oekraïne (OCU). Op 6 januari 2019 ontving hij in Istanbul de Tomos van Autocefalie van de Oecumenische Patriarch Bartholomeus, die de OCU officieel onafhankelijkheid verleende van het Moskouse Patriarchaat. Het proces van het bevorderen van de internationale erkenning van de Orthodoxe Kerk van Oekraïne gaat door, ondanks voortdurende weerstand van de Russische Orthodoxe Kerk en zijn politieke achterban.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Herontdekken van verloren geschiedenis</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Terwijl Oekraïners hun eerste stappen zetten in het verkennen van hun eigen geschiedenis, begonnen ze een schat aan eerder verboden onderwerpen en figuren te onthullen. Oekraïne herontdekte zijn eigen schrijvers, zoals Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi, en de auteurs van de \"Uitgevoerde Renaissance\", samen met de werken van Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, die het Oekraïense Onderzoeksinstituut aan de Harvard Universiteit had opgericht, keerde terug naar Oekraïne vanuit de Verenigde Staten en bracht tientallen jaren aan kennis over de Oekraïense geschiedenis mee.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na de onafhankelijkheidsverklaring van Oekraïne werd de uitwisseling van academisch onderzoek tussen Oekraïense en westerse historici mogelijk. Dit droeg aanzienlijk bij aan het vormgeven van het historische beleid van Oekraïne. Hoewel aanvankelijk chaotisch, werd deze inspanning later meer gestructureerd en geïnstitutionaliseerd. Wetenschappers begonnen de werken van de historicus Ivan Krypiakevych zonder censuur te publiceren; herdrukken van Mykhailo Hrushevskyi's tien-delige </span><i><span data-contrast=\"auto\">Geschiedenis van Oekraïne-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; en vertaalden en publiceerden </span><i><span data-contrast=\"auto\">Oekraïne: Een Geschiedenis</span></i><span data-contrast=\"auto\"> door de Canadese historicus van Oekraïense afkomst Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Na de Oranje Revolutie, tijdens het presidentschap van Viktor Joesjtsjenko, begon het historische beleid en het geheugenbeleid van Oekraïne vorm te krijgen. Veel van de samenleving begreep echter de initiatieven van de president niet volledig, in de verwachting dat hij zich in plaats daarvan zou richten op economische ontwikkeling en het verbeteren van de levensstandaard. Veel burgers namen de tijd niet om de grondwet te lezen, die de werkelijke bevoegdheden van de president uiteenzet. Als gevolg hiervan gaf Joesjtsjenko prioriteit aan het historische beleid als een belangrijk aspect van Oekraïne's internationale strategie.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Om deze inspanning te ondersteunen, werd het Oekraïense Instituut voor Nationale Herinnering opgericht, dat was gemodelleerd naar het Instituut voor Nationale Herinnering van Polen. De ontwikkeling van het Oekraïense instituut verliep echter traag, en het werd pas volledig operationeel na de Revolutie van Waardigheid onder leiding van Volodymyr Viatrovych. Ondanks het belang ervan heeft het instituut te maken gehad met chronische onderfinanciering. Na de grootschalige invasie van Oekraïne door Rusland kwam zijn activiteiten bijna tot stilstand, aangezien de huidige voorzitter, Anton Drobovych, zich bij de Oekraïense strijdkrachten voegde om aan het front te vechten.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Om de hiaten in het geheugen en het historische beleid van Oekraïne aan te pakken, lanceerden jonge wetenschappers een initiatief genaamd de Open School van Geschiedenis. Dit educatieve programma, beschreven als een “historisch front”, is ondersteund door jonge Poolse onderzoekers van de Jagiellonische Universiteit in Krakau en de Universiteit van Warschau, die hebben geholpen bij het organiseren van openbare lezingen in verschillende Oekraïense steden.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Waarom is geheugenbeleid zo belangrijk voor het Kremlin? Historisch gezien zocht de Romanov-dynastie naar alle mogelijke middelen – legitiem of anderszins – om de oorsprong van het Russische Rijk te koppelen aan het middeleeuwse Kyivan Rus’ en zijn heersers, zoals Prins Volodymyr en Prins Yaroslav. Toen Catharina II echter beval dat alle oude kronieken uit kloosters in het hele rijk, vooral die in Oekraïense landen, naar St. Petersburg moesten worden gestuurd, vonden wetenschappers geen solide historische bewijs van Moskou's verbinding met Rus’. Nadat deze originele documenten verdwenen, verschenen mysterieuze nieuwe “kopieën” van de kronieken, die nu verwijzingen naar Moskou, Vladimir en andere elementen bevatten die handig aansloten bij de Russische imperialistische verhalen. In de Oekraïense online ruimte is er een populaire grap dat Moskou, officieel slechts 850 jaar oud, wanhopig probeert Kyiv, een stad met meer dan 1.500 jaar geschiedenis, ervan te overtuigen dat het eigenlijk deel uitmaakt van Rusland's oorspronkelijke thuisland.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>is een historicus en docent. Hij heeft een PhD van het Instituut voor Geschiedenis aan de Jagiellonische Universiteit (Polen) en is afgestudeerd met een masterdiploma in geschiedenis van de Rivne State University of Humanities (Oekraïne).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:41.154", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Toen Oekraïners hun eerste stappen zetten in het verkennen van hun eigen geschiedenis, begonnen ze een schat aan voorheen verboden onderwerpen en figuren te onthullen. Na de onafhankelijkheid van het land werd de uitwisseling van academisch onderzoek tussen Oekraïense en westerse historici mogelijk. Dit droeg aanzienlijk bij aan het vormgeven van Oekraïne's historische beleid, dat in veel gevallen ook in directe tegenstelling stond tot de interpretatie van de geschiedenis door het Kremlin. Het is dan ook niet verwonderlijk dat geschiedenis en geheugen sleutelcomponenten zijn van Rusland's oorlog tegen Oekraïne.</I> \n<br><br> \nGeschiedenis en geheugen met betrekking tot de gebeurtenissen uit het verleden zijn altijd krachtige instrumenten geweest in de relaties tussen Oekraïne en Rusland, en dat zijn ze nog steeds. Terwijl Rusland sinds de late middeleeuwen heeft geprobeerd zijn historische beleid vorm te geven, toen Moskou zichzelf de \"derde Rome\" verklaarde en \"de samenvoeging van Russische landen\" nastreefde, begon het moderne Oekraïne, dat lange tijd zonder staatsvorming was, zijn ware geschiedenis te ontwikkelen en te herstellen na de onafhankelijkheid in 1991. Het zou ook zijn eigen historische beleid ontwikkelen.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"nl", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:58.746", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"Politica memoriei în Ucraina și Rusia ca o componentă a războiului modern", key:"uid": string:"e8838017-e979-4db6-be1c-a2b627074bd5", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">După 1991, politicile istorice ucrainene au fost mult timp într-o stare embrionară. În prima decadă, în ciuda sprijinului de stat redus, activitățile s-au limitat la o schimbare de paradigmă de la metoda sovietică de a studia propria istorie la o abordare centrată pe Ucraina. A existat un număr foarte mare de subiecte care, în decadelor anterioare și chiar secolelor de ocupație rusă, au fost deliberate ascunse, distorsionate și falsificate. Ca regulă, eforturile și cercetările s-au bazat exclusiv pe entuziasmul cercetătorilor și fără un sprijin stabil din partea statului. Cât de greu a fost, Academia Națională de Științe și unitățile sale structurale, inclusiv institutele dedicate științelor istorice, au fost păstrate.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Politicile istorice ruse se bazează pe simpla apropriere a istoriei altora, mai ales atunci când este vorba despre o poveste de succes a unui popor, stat sau persoană vecină. Uneori, acest lucru contrazice faptele evidente și bunul simț, dar propaganda rusă susține cu încăpățânare că totul este „moștenire comună” – suntem o națiune, așa că succesul tău este al nostru. Astfel, pe parcursul lungii perioade de domnie a lui Vladimir Putin, politica de memorie a Rusiei a căpătat forme instituționale clare. Cu toate acestea, principalele sarcini ale acestor instituții nu erau să sprijine cercetarea științifică asupra adevăratei istorii a națiunilor care compun Federația Rusă, ci mai degrabă lupta împotriva faptelor istorice care nu corespund cu linia politică principală. Acest lucru poate fi observat în soarta tristă a organizației neguvernamentale Memorial, care, în ciuda tuturor dificultăților întâmpinate, a încercat să raporteze adevărul despre crimele partidului-stat sovietic.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Deși nu este suficient spațiu aici pentru a evidenția toate aspectele politicilor de memorie ale ambelor state, vor fi examinate problemele cheie, inclusiv amintirea Holodomorului; Al Doilea Război Mondial; Biserica Ortodoxă; și ideologia </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (lumea rusă).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor și consecințele sale</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Voi începe cu un caz interesant despre care mi-a povestit un prieten din Harkov. Prietenul său are o familie, un soț și o fiică. Sunt fericiți, dar când ea își vede fiica, are o dorință ciudată de a o omorî. Ca rezultat, această doamnă a început să viziteze psihologi pentru ajutor. În cele din urmă, s-a descoperit că, în timpul foametei Holodomor din 1932-33, pentru a supraviețui, bunica acestei femei a omorât și a fiert propriul copil și a salvat restul familiei sale de moartea iminentă prin acest act teribil. Oamenii de știință susțin că aceasta este o traumă post-genocid, care poate apărea prin generații, ca în cazul de mai sus.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Generația mai în vârstă, care a supraviețuit miraculos acelor vremuri teribile și crimelor stalinismului, le-a amintit pentru totdeauna și nu a avut niciodată sentimente bune față de trecut. În manualele oficiale sovietice nu există nicio mențiune despre Holodomorul din 1932-33 în Ucraina sovietică. Acest lucru i-a surprins pe bătrâni, deoarece își aminteau adevărul. Își aminteau de el și au tăcut, deoarece era singura modalitate de a evita persecuția din partea guvernului sovietic. Mai mult, când amenințarea foametei a apărut din nou, după Al Doilea Război Mondial în 1946-47, locuitorii din Dnipro au fugit în masă în vestul Ucrainei, unde nu existau încă ferme colective.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Noua război a Rusiei împotriva Ucrainei, care durează de 11 ani, are și o dimensiune alimentară. În ciuda teribilei sale moșteniri post-genocid, Ucraina, în toți anii de independență, a crescut și a restaurat terenurile sale agricole, pe care a cultivat cereale nu doar pentru nevoile sale, ci și pentru export. După începutul invaziei pe scară largă în 2022, trupele ruse au început să exporte masiv cerealele capturate și să le vândă ca fiind ale lor țărilor din așa-numitul Sud Global. În același timp, amenințau să rețină exporturile de alimente, ceea ce ar fi putut crea o foamete în alte părți ale lumii. Aceasta a fost o mișcare cinică, deoarece crima anterioară împotriva ucrainenilor ca națiune nu a fost pedepsită de comunitatea internațională. Moscova a negat cu obrăznicie acest lucru în secolul XX, la fel cum o face și acum.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Crima Holodomor a fost dezvăluită datorită studiului acestei pagini teribile din istoria ucraineană. Cercetările au început în anii 1980 în Statele Unite și Canada prin intermediul diasporei ucrainene. Ca rezultat, Camera Reprezentanților din SUA a creat o comisie de investigare corespunzătoare. Istoricul american decedat James Mace și colegul său britanic Robert Conquest au început să se ocupe activ de această problemă (cartea lui Conquest </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> a fost publicată în 1986 și a fost disponibilă în Ucraina abia în mijlocul anilor 1990). Lucrările istoricilor au lăsat lumea șocată. Mai târziu, la sfârșitul </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroikăi</span></i><span data-contrast=\"auto\"> lui Gorbaciov, rezultatele cercetărilor realizate de academicienii ucraineni, în special profesorul Stanislav Kulchytskyi, au început să apară. Cele mai recente cercetări pe această temă aparțin cercetătorului japonez Gioraki Kuromiya și cercetătoarei americano-britanice Anne Applebaum. În ciuda tuturor dovezilor documentare și concluziilor demografilor și rapoartelor jurnaliștilor occidentali din acea perioadă, conducerea rusă și a cincea coloană a acesteia în Ucraina – sub forma Partidului Regiunilor, comuniștilor și altor organizații politice și publice – continuă să nege faptul că a avut loc o foamete artificială pe teritoriul RSS Ucrainene.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Această politică de negare a devenit și mai agresivă după ce Vladimir Putin a venit la putere în Rusia. Obiecția la această istorie s-a intensificat după victoria candidatului de opoziție Viktor Iușcenko în alegerile prezidențiale ucrainene din 2005. Desigur, acest lucru a avut loc după Revoluția Portocalie. Iușcenko, pe care Putin îl disprețuia, a fost implicat direct în promovarea recunoașterii internaționale a Holodomorului ca genocid împotriva națiunii ucrainene, ceea ce a deranjat și mai mult Kremlinul.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Al Doilea Război Mondial – două viziuni, două amintiri</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">După prăbușirea Uniunii Sovietice, nostalgia pentru marea măreție trecută și respectul internațional au crescut în Rusia. Anii tumultuoși ai anilor 1990, în special în primii ani, au fost marcați de haos în spațiul post-sovietic. Stabilitatea, ceva la care majoritatea oamenilor din fostele republici sovietice erau obișnuiți, era rară. Cetățenii ruși, în special, au simțit acut această instabilitate, deoarece și-au pierdut statutul geopolitic dominant. Președintele lor, Boris Elțîn, părea slab, în special pe scena internațională, evocând un sentiment de umilință națională mai degrabă decât de mândrie. În plus, poziția critică a lui Elțîn față de trecutul sovietic, evidențiind represiunea și sărăcia, a adâncit și mai mult acest nemulțumire, în special deoarece dificultățile economice nu dispăruseră în Rusia post-sovietică.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">În mijlocul acestei incertitudini, o narațiune istorică a rămas intangibilă: mitul în jurul războiului sovieto-german din 1941-45 (cunoscut în Rusia ca Marele Război Patriotic). După ce Vladimir Putin a devenit președinte, abordarea statului față de memoria istorică s-a schimbat. Imaginea lui Stalin a fost treptat reabilitată – prezentat ca un „manager eficient” al cărui politici brutale, deși recunoscute, erau justificate în căutarea obiectivului grandios de a construi o superputere. Din nou, ca în ultima eră Brejnev, 9 mai, ziua care comemorează victoria sovietică asupra Germaniei naziste, a căpătat o semnificație aproape sacră. Paradele militare mari din Piața Roșie au devenit o modalitate de a arăta puterea militară a Rusiei ca moștenitor legitim al moștenirii Uniunii Sovietice.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">În același timp, primii ani ai celui de-al Doilea Război Mondial (1939-1941) și controversatul Pact Molotov-Ribbentrop – inclusiv protocoalele sale secrete – au fost reinterpretate de propaganda rusă și de istorici pro-Kremlin precum Aleksandr Dugin. Aceștia au susținut că pactul a fost o măsură necesară pentru a proteja Uniunea Sovietică de agresiunea vestică. Această narațiune a ajutat la alimentarea unei accentuări treptate exclusiv asupra victoriei sovietice asupra Germaniei naziste, diminuând contribuțiile Aliaților în coaliția anti-Hitler.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Până în 2010, atunci când era prim-ministru, Putin a întărit această narațiune revizionistă, afirmând într-un discurs televizionat că Armata Roșie ar fi învins Germania nazistă chiar și fără participarea ucraineană. Aceasta a fost o altă încercare de a insufla rușilor o credință în rolul exclusiv al națiunii lor în victorie. Putin a căutat, de asemenea, să reabiliteze moștenirea lui Stalin, făcând referire la celebrul său toast postbelic pentru „marea națiune rusă”. Între timp, propaganda rusă a acuzat în mod repetat Ucraina de colaborare cu naziștii – uneori citând cazuri reale, dar adesea fabricându-le sau exagerându-le. O atenție deosebită a fost acordată mișcărilor naționaliste, cum ar fi cele conduse de Stepan Bandera și Andriy Melnyk, în timp ce se omitea convenabil existența Armatei de Eliberare Rusă (RLA), condusă de fostul general sovietic Andrei Vlasov. Același lucru s-a întâmplat și în cazul numeroaselor alte unități paramilitare ruse pro-naziste, inclusiv formațiunile cosăcești.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pentru a justifica invazia comună a Uniunii Sovietice în Polonia împreună cu Germania nazistă în septembrie 1939, Putin a afirmat recent că Polonia a provocat agresiunea lui Hitler refuzând să-i îndeplinească cererile, „forțând” astfel Germania să acționeze. Această argumentație revizionistă servește nu doar pentru a rescrie istoria, ci și pentru a raționaliza propria agresiune modernă a Rusiei împotriva Ucrainei – folosind pretexte izbitor de asemănătoare cu cele folosite atât de Germania nazistă, cât și de Uniunea Sovietică împotriva Poloniei interbelice. Tot mai mult, regimul lui Putin își extrage inspirația ideologică atât din totalitarismul sovietic, cât și din elemente ale retoricii naziste. Încă din 2017, cercuri marginale din Rusia au început să discute o ideologie care îmbină creștinismul ortodox, comunismul și fascismul. După invazia pe scară largă a Ucrainei în 2022, acest concept a devenit cunoscut sub numele de „Rashism”.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">După Revoluția Dignității din 2014, Ucraina a început să observe 8 mai ca Ziua Memoriei pentru cei care au pierit în Al Doilea Război Mondial. 9 mai a rămas Ziua Victoriei, dar discursul public în jurul acestor date a evoluat. S-au făcut eforturi pentru a educa publicul cu privire la semnificațiile lor istorice diferite, subliniind că 9 mai este, de asemenea, Ziua Europei. Acesta a fost un semnal clar al schimbării Ucrainei către integrarea europeană și al respingerii narațiunilor istorice ale Rusiei.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Biserica Ortodoxă și </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Merită amintit că subordonarea temporară a Metropoliei din Kiev Patriarhatului Moscovei în a doua jumătate a secolului XVII a avut loc cu încălcări semnificative ale legii canonice. Mitropolitul Kievului, Silvestru, era sceptic față de alianța dintre hetmanul cosăc Bohdan Hmelnițki și Țaratul Moscovei, formată în 1654 la Pereyaslav, deoarece prevăzuse pericolele pe care aceasta le prezenta pentru autonomia Metropoliei din Kiev.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pe parcursul secolului XX, ucrainenii au făcut eforturi repetate pentru a restaura o Biserică Ortodoxă Ucraineană independentă, liberă de controlul Moscovei. Această mișcare a câștigat avânt în ultimii ani ai Uniunii Sovietice. În 1990, mitropolitul Mstyslav (Stepan Skrypnyk) s-a întors în Ucraina din Statele Unite și a fost ales Patriarh al Kievului și al întregii Rus-Ucraina la un consiliu bisericesc. Acest moment a marcat începutul unei lupte intense între Kiev și Moscova – nu doar pentru apartenența religioasă a credincioșilor, ci și pentru controlul asupra proprietății bisericești și resurselor financiare. Ambele părți s-au angajat în dezbateri istorice și, uneori, în manipularea flagrantă a faptelor.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ca rezultat al acestor dispute, trei instituții ortodoxe au fost oficial înregistrate în Ucraina, fiecare încorporând numele „Biserica Ortodoxă”: Biserica Ortodoxă Ucraineană (UOC) – care a rămas în unitate cu Patriarhatul Moscovei; Biserica Ortodoxă Ucraineană – Patriarhatul Kievului (UOC-KP); și Biserica Ortodoxă Autocefală Ucraineană (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Conform legii canonice ortodoxe, UOC-KP și UAOC au fost considerate necanonice de către lumea ortodoxă mai largă, un statut întărit de Biserica Ortodoxă Rusă (ROC), care a lucrat activ pentru a preveni recunoașterea lor de către alte biserici ortodoxe locale. Pentru a justifica influența sa asupra sferei religioase din Ucraina, ROC, împreună cu ideologul Dugin, a promovat conceptul de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> („lumea rusă”). Această ideologie afirmă că, în ciuda granițelor politice, există un „spațiu spiritual și cultural rus” comun, care este întărit de unitatea religioasă. Fundația Russkiy Mir a fost chiar înființată și, înainte de agresiunea Rusiei împotriva Ucrainei, filialele sale au funcționat cu succes în cadrul țării.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Istoria Crimeei ilustrează și mai mult modul în care religia și revizionismul istoric au fost folosite pentru a justifica expansionismul Rusiei. În timpul anexării ilegale a Crimeei de către Rusia în 2014, atât Putin, cât și reprezentanții Bisericii Ortodoxe Ruse au repetat afirmații pseudo-istorice despre aparentele apartenențe istorice ale Crimeei la Rusia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Un element cheie al acestei manipulări istorice se învârte în jurul creștinării Rusiei Kievene. Din 1988, Ucraina sărbătorește aniversarea Botezului Rusiei, care a avut loc în Kiev, în special în apele râului Pochaina (un afluent al Dnipro). Cu toate acestea, Moscova a căutat să conteste primatul istoric al Kievului, subliniind că prințul Volodymyr (Vladimir cel Mare) însuși a fost botezat în Chersonesus (astăzi Sevastopol, Crimeea), care la acea vreme aparținea Imperiului Bizantin. Promovând ideea că „adevăratul” botez al Rusiei a avut loc în Crimeea și nu în Kiev, Moscova a pus o bază ideologică pentru anexarea ulterioară a peninsulei – făcând din Crimeea prima victimă a agresiunii ruse împotriva Ucrainei în 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">În ciuda opoziției puternice din partea Patriarhului Kiril și a Kremlinului, Ucraina a avansat cu succes în demersul său pentru independența ecleziastică. În decembrie 2018, un Consiliu Local istoric a fost convocat la Catedrala Sf. Sofia din Kiev, adunând reprezentanți ai trei Biserici Ortodoxe. Deși aproape toți ierarhii UOC (Patriarhatul Moscovei) au boicotat evenimentul, doi mitropoliți – Simeon (Shostatskyi) și Oleksandr (Drabynka) – au participat. UOC-KP și UAOC au fost complet reprezentate.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">La consiliu, mitropolitul Epifaniy (Serhiy Dumenko) a fost ales primatul noii Biserici Ortodoxe Unite a Ucrainei (OCU). Pe 6 ianuarie 2019, la Istanbul, a primit Tomosul de Autocefalie de la Patriarhul Ecumenic Bartolomeu, care a acordat oficial OCU independența față de Patriarhatul Moscovei. Procesul de promovare a recunoașterii internaționale a Bisericii Ortodoxe a Ucrainei continuă, în ciuda rezistenței continue din partea Bisericii Ortodoxe Ruse și a susținătorilor săi politici.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Redescoperirea istoriei pierdute</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pe măsură ce ucrainenii au făcut primii pași în explorarea propriei istorii, au început să descopere o bogăție de subiecte și figuri anterior interzise. Ucraina și-a redescoperit proprii scriitori, cum ar fi Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi și autorii „Renașterii Executate”, împreună cu lucrările lui Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, care a fondat Institutul de Cercetare Ucrainean de la Universitatea Harvard, s-a întors în Ucraina din Statele Unite și a adus cu el decenii de cercetare asupra istoriei ucrainene.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">După declarația de independență a Ucrainei, schimbul de cercetări academice între istorici ucraineni și cei occidentali a devenit posibil. Acest lucru a contribuit semnificativ la conturarea politicii istorice a Ucrainei. Deși inițial haotic, acest efort a devenit ulterior mai structurat și instituționalizat. Oamenii de știință au început să publice lucrările istoricului Ivan Krypiakevych fără cenzură; să reimpresioneze cele zece volume ale lui Mykhailo Hrushevskyi </span><i><span data-contrast=\"auto\">Istoria Ucrainei-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\">; și să traducă și să publice </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ucraina: O istorie</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de istoricul canadian de origine ucraineană Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">După Revoluția Portocalie, în timpul președinției lui Viktor Iușcenko, politica istorică a Ucrainei și politicile de memorie au început să prindă contur. Cu toate acestea, mare parte a societății nu a înțeles pe deplin inițiativele președintelui, așteptându-l să se concentreze în schimb pe dezvoltarea economică și îmbunătățirea standardelor de viață. Mulți cetățeni nu au avut timp să citească constituția, care conturează puterile reale ale președintelui. Ca rezultat, Iușcenko a prioritizat politica istorică ca un aspect cheie al strategiei internaționale a Ucrainei.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pentru a sprijini acest efort, a fost înființat Institutul Ucrainean de Memorie Națională, care a fost modelat după Institutul de Memorie Națională din Polonia. Cu toate acestea, dezvoltarea institutului ucrainean a fost lentă și a devenit complet operațional abia după Revoluția Dignității sub conducerea lui Volodymyr Viatrovych. În ciuda importanței sale, institutul s-a confruntat cu o subfinanțare cronică. După invazia pe scară largă a Rusiei în Ucraina, activitățile sale aproape că s-au oprit, deoarece actualul său președinte, Anton Drobovych, s-a alăturat Forțelor Armate Ucrainene pentru a lupta pe front.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Pentru a aborda lacunele din politica de memorie și istorică a Ucrainei, tinerii cercetători au lansat o inițiativă numită Școala Deschisă de Istorie. Acest program educațional, descris ca un „front istoric”, a fost sprijinit de tineri cercetători polonezi de la Universitatea Jagielloniană din Cracovia și Universitatea din Varșovia, care au ajutat la organizarea de prelegeri publice în diverse orașe ucrainene.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De ce contează atât de mult politicile de memorie pentru Kremlin? Istoric, dinastia Romanov a căutat toate mijloacele posibile – legitime sau nu – pentru a lega originile Imperiului Rus de Rusia Kieveană medievală și de conducătorii săi, cum ar fi prințul Volodymyr și prințul Iaroslav. Cu toate acestea, când Ecaterina a II-a a ordonat ca toate cronicile antice din mănăstirile din întreaga imperiu, în special cele din ținuturile ucrainene, să fie trimise la Sankt Petersburg, cercetătorii nu au găsit dovezi istorice solide ale legăturii Moscovei cu Rus’. După ce aceste documente originale au dispărut, noi „copii” ale cronicilor au apărut misterios, acum având referințe la Moscova, Vladimir și alte elemente care se aliniau convenabil cu narațiunile imperiale ruse. În spațiul online ucrainean, există o glumă populară că Moscova, oficial doar de 850 de ani, încearcă disperat să convingă Kievul, un oraș cu peste 1.500 de ani de istorie, că face parte din patria originală a Rusiei.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>este istoric și profesor. Are un doctorat de la Institutul de Istorie al Universității Jagiellonian (Polonia) și a absolvit cu o diplomă de master în istorie de la Universitatea de Stat din Rivne (Ucraina).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:46.199", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>Pe măsură ce ucrainenii au făcut primii pași în explorarea propriei istorii, au început să descopere o bogăție de subiecte și figuri anterior interzise. După independența țării, schimbul de cercetări academice între istorici ucraineni și cei occidentali a devenit posibil. Acest lucru a contribuit semnificativ la conturarea politicii istorice a Ucrainei, care a fost de asemenea, în multe cazuri, în opoziție directă cu interpretarea Kremlinului asupra istoriei. Fără surpriză, istoria și memoria sunt componente cheie ale războiului Rusiei împotriva Ucrainei.</I>\n<br><br>\nIstoria și memoria referitoare la evenimentele din trecut au fost întotdeauna, și încă sunt, instrumente puternice în relațiile dintre Ucraina și Rusia. În timp ce Rusia a încercat să-și contureze politica istorică încă din Evul Mediu târziu, când Moscova s-a declarat „al treilea Roma” și a urmărit „adunarea țărilor ruse”, Ucraina modernă, care a fost fără statalitate pentru o lungă perioadă de timp, a început să dezvolte și să restabilească adevărata sa istorie după independența din 1991. De asemenea, ar dezvolta propria sa politică istorică.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"ro", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:38:02.254", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" }, { key:"title": string:"A política da memória na Ucrânia e na Rússia como um componente da guerra moderna", key:"uid": string:"f2bea66f-db90-45ee-963a-b3de80ad3010", key:"autoTeaserLong": null:null, key:"autoTeaserShort": null:null, key:"content": string:"<p><span data-contrast=\"auto\">Após 1991, as políticas históricas ucranianas estiveram por muito tempo em um estado embrionário. Durante a primeira década, apesar do pouco apoio estatal, as atividades foram limitadas a uma mudança de paradigma, afastando-se do método soviético de estudar a própria história para uma abordagem centrada na Ucrânia. Havia um número muito grande de tópicos que, ao longo das décadas anteriores, e até séculos, de ocupação russa, foram deliberadamente ocultados, distorcidos e falsificados. Como regra, os esforços e pesquisas foram baseados unicamente no entusiasmo dos pesquisadores e sem apoio estatal estável. Por mais difícil que fosse, a Academia Nacional de Ciências e suas unidades estruturais, incluindo institutos dedicados às ciências históricas, foram preservados.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">As políticas históricas russas são baseadas na simples apropriação da história de outrem, especialmente quando se trata de uma história de sucesso de um povo, estado ou pessoa vizinha. Às vezes, isso contradiz fatos óbvios e o bom senso, mas a propaganda russa teimosamente afirma que tudo isso é “patrimônio comum” – somos uma nação e, portanto, seu sucesso é nosso. Assim, ao longo do longo período de governo de Vladimir Putin, a política de memória da Rússia ganhou formas institucionais claras. No entanto, as principais tarefas dessas instituições não eram apoiar a pesquisa científica sobre a verdadeira história das nações que compõem a Federação Russa, mas sim a batalha contra fatos históricos que não correspondem à linha política principal. Isso pode ser visto no triste destino da organização não governamental Memorial, que, apesar de todas as dificuldades que enfrentou, tentou relatar a verdade sobre os crimes do partido-estado soviético.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Embora não haja espaço suficiente aqui para destacar todos os aspectos das políticas de memória de ambos os estados, questões-chave serão examinadas, incluindo a lembrança do Holodomor; a Segunda Guerra Mundial; a Igreja Ortodoxa; e a ideologia do </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (mundo russo).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Holodomor e suas consequências</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Começarei com um caso interessante que um amigo de Kharkiv me contou. Seu amigo tem uma família, um marido e uma filha. Eles são felizes, mas quando ela vê sua filha, sente um estranho desejo de matá-la. Como resultado, essa senhora começou a visitar psicólogos em busca de ajuda. Finalmente, foi revelado que durante a fome do Holodomor de 1932-33, para sobreviver, a avó dessa mulher matou e cozinhou seu próprio filho e salvou o resto de sua família da morte iminente através desse ato terrível. Cientistas afirmam que isso é trauma pós-genocídio, que pode aparecer através de gerações, como no caso acima.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A geração mais velha, que sobreviveu milagrosamente àqueles tempos terríveis e aos crimes do stalinismo, lembrou-se para sempre deles e nunca teve bons sentimentos sobre o passado. Nos livros didáticos soviéticos oficiais não há menção ao Holodomor de 1932-33 na Ucrânia soviética. Isso surpreendeu os idosos porque eles lembravam da verdade. Eles a recordaram e permaneceram em silêncio, porque era a única maneira de evitar a perseguição pelo governo soviético. Além disso, quando a ameaça de fome apareceu novamente, após a Segunda Guerra Mundial em 1946-47, os residentes de Dnipro fugiram em massa para a Ucrânia ocidental, onde ainda não havia fazendas coletivas.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A nova guerra da Rússia contra a Ucrânia, que já dura 11 anos, também tem uma dimensão alimentar. Apesar de seu terrível legado pós-genocídio, a Ucrânia, durante todos os anos de sua independência, aumentou e restaurou suas terras agrícolas, nas quais cultivou grãos não apenas para suas próprias necessidades, mas também para exportação. Após o início da invasão em grande escala em 2022, as tropas russas começaram a exportar em massa os grãos capturados e vendê-los como se fossem seus para os países do chamado Sul Global. Ao mesmo tempo, ameaçavam reter as exportações de alimentos, o que poderia ter criado uma fome em outras partes do mundo. Esse foi um movimento cínico, já que o crime anterior contra os ucranianos como nação não foi punido pela comunidade internacional. Moscou negou isso de forma descarada no século 20, assim como faz agora.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">O crime do Holodomor foi revelado graças ao estudo dessa terrível página da história ucraniana. A pesquisa começou na década de 1980 nos Estados Unidos e no Canadá, através da diáspora ucraniana. Como resultado, a Câmara dos Representantes dos EUA criou uma comissão investigativa apropriada. O falecido historiador americano James Mace e seu colega britânico Robert Conquest começaram a lidar ativamente com essa questão (o livro de Conquest </span><i><span data-contrast=\"auto\">Harvest of Sorrow</span></i><span data-contrast=\"auto\"> foi publicado em 1986 e só foi disponibilizado na Ucrânia em meados da década de 1990). Os trabalhos dos historiadores deixaram o mundo abalado. Mais tarde, no final da </span><i><span data-contrast=\"auto\">perestroika</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de Gorbachev, os resultados da pesquisa de acadêmicos ucranianos, em particular do professor Stanislav Kulchytskyi, começaram a surgir. As pesquisas mais recentes sobre essa questão pertencem ao pesquisador japonês Gioraki Kuromiya e à pesquisadora americana-britânica Anne Applebaum. Apesar de todas as evidências documentais e conclusões de demógrafos e relatórios de jornalistas ocidentais daquela época, a liderança russa e sua quinta coluna na Ucrânia – na forma do Partido das Regiões, Comunistas e outras organizações políticas e públicas – continuam a negar o fato de que uma fome artificial ocorreu no território da SSR ucraniana.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Essa política de negação tornou-se ainda mais agressiva após Vladimir Putin assumir o poder na Rússia. A objeção a essa história intensificou-se após a vitória do candidato da oposição Viktor Yushchenko nas eleições presidenciais ucranianas de 2005. É claro que isso ocorreu após a Revolução Laranja. Yushchenko, que Putin desprezava, esteve diretamente envolvido na promoção do reconhecimento internacional do Holodomor como genocídio contra a nação ucraniana, o que irritou ainda mais o Kremlin.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Segunda Guerra Mundial – duas visões, duas memórias</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Após o colapso da União Soviética, a nostalgia pela grandeza passada e pelo respeito internacional cresceu na Rússia. A turbulenta década de 1990, especialmente nos primeiros anos, foi marcada pelo caos em todo o espaço pós-soviético. A estabilidade, algo ao qual a maioria das pessoas nas antigas repúblicas soviéticas estava acostumada, era escassa. Os cidadãos russos, em particular, sentiram essa instabilidade de forma aguda, à medida que perderam seu status geopolítico dominante. Seu presidente, Boris Yeltsin, parecia fraco, especialmente no cenário internacional, evocando um sentimento de humilhação nacional em vez de orgulho. Além disso, a postura crítica de Yeltsin sobre o passado soviético, destacando repressão e pobreza, apenas aprofundou tal descontentamento, especialmente uma vez que as dificuldades econômicas não haviam desaparecido na Rússia pós-soviética.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Em meio a essa incerteza, uma narrativa histórica permaneceu intocável: o mito em torno da guerra soviético-alemã de 1941-45 (conhecida na Rússia como a Grande Guerra Patriótica). Após Vladimir Putin se tornar presidente, a abordagem do estado em relação à memória histórica mudou. A imagem de Stalin gradualmente passou por uma reabilitação – retratado como um “gestor eficaz” cujas políticas brutais, embora reconhecidas, eram justificadas em busca do grande objetivo de construir uma superpotência. Mais uma vez, como no final da era Brezhnev, o dia 9 de maio, o dia que comemora a vitória soviética sobre a Alemanha nazista, adquiriu um significado quase sagrado. Grandes desfiles militares na Praça Vermelha tornaram-se uma forma de exibir o poder militar da Rússia como o legítimo herdeiro do legado da União Soviética.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ao mesmo tempo, os primeiros anos da Segunda Guerra Mundial (1939-1941) e o controverso Pacto Molotov-Ribbentrop – incluindo seus protocolos secretos – foram reinterpretados pela propaganda russa e historiadores pró-Kremlin como Aleksandr Dugin. Eles argumentaram que o pacto era uma medida necessária para proteger a União Soviética da agressão ocidental. Essa narrativa ajudou a alimentar uma ênfase crescente puramente na vitória soviética sobre a Alemanha nazista, minimizando as contribuições dos Aliados na coalizão anti-Hitler.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Em 2010, então como primeiro-ministro, Putin reforçou essa narrativa revisionista, afirmando em um discurso televisionado que o Exército Vermelho teria derrotado a Alemanha nazista mesmo sem a participação ucraniana. Essa foi mais uma tentativa de incutir nos russos a crença no papel exclusivo de sua nação na vitória. Putin também buscou reabilitar o legado de Stalin ao fazer referência ao seu famoso brinde pós-guerra à “grande nação russa”. Enquanto isso, a propaganda russa acusava repetidamente a Ucrânia de colaboração com os nazistas – às vezes citando casos reais, mas muitas vezes fabricando ou exagerando-os. Um foco particular foi colocado em movimentos nacionalistas, como os liderados por Stepan Bandera e Andriy Melnyk, enquanto convenientemente omitindo a existência do Exército de Libertação Russo (RLA), liderado pelo ex-general soviético Andrei Vlasov. O mesmo ocorreu em relação a várias outras unidades paramilitares russas pró-nazistas, incluindo formações cosacas.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para justificar a invasão conjunta da Polônia pela União Soviética e pela Alemanha nazista em setembro de 1939, Putin afirmou recentemente que a Polônia provocou a agressão de Hitler ao se recusar a atender suas demandas, “forçando” a Alemanha a agir. Esse argumento revisionista serve não apenas para reescrever a história, mas também para racionalizar a própria agressão moderna da Rússia contra a Ucrânia – usando pretextos strikingly semelhantes aos empregados tanto pela Alemanha nazista quanto pela União Soviética contra a Polônia entre guerras. Cada vez mais, o regime de Putin busca inspiração ideológica tanto no totalitarismo soviético quanto em elementos da retórica nazista. Já em 2017, círculos marginais na Rússia começaram a discutir uma ideologia que mistura cristianismo ortodoxo, comunismo e fascismo. Após a invasão em grande escala da Ucrânia em 2022, esse conceito se tornou amplamente conhecido como \"Rashismo\".</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Após a Revolução da Dignidade de 2014 na Ucrânia, o país começou a observar o dia 8 de maio como um Dia de Memória para aqueles que pereceram na Segunda Guerra Mundial. O dia 9 de maio permaneceu como o Dia da Vitória, mas o discurso público em torno dessas datas evoluiu. Esforços foram feitos para educar o público sobre seus significados históricos diferentes, enfatizando que o dia 9 de maio também é o Dia da Europa. Isso foi um sinal claro da mudança da Ucrânia em direção à integração europeia e uma rejeição das narrativas históricas da Rússia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span><b><span data-contrast=\"auto\">Igreja Ortodoxa e </span></b><b><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Vale a pena lembrar que a subordinação temporária da Metropolia de Kyiv ao Patriarcado de Moscou na segunda metade do século 17 ocorreu com significativas violações do direito canônico. O Metropolita de Kyiv, Sylvestr, era cético em relação à aliança entre o Hetman cosaco Bohdan Khmelnytsky e o Tsardom de Moscou, formada em 1654 em Pereyaslav, pois previa os perigos que isso representava para a autonomia da Metropolia de Kyiv.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Ao longo do século 20, os ucranianos fizeram repetidos esforços para restaurar uma Igreja Ortodoxa Ucraniana independente, livre do controle de Moscou. Esse movimento ganhou força nos últimos anos da União Soviética. Em 1990, o Metropolita Mstyslav (Stepan Skrypnyk) retornou à Ucrânia dos Estados Unidos e foi eleito Patriarca de Kyiv e de toda a Rus-Ucrânia em um concílio da igreja. Esse momento marcou o início de uma intensa luta entre Kyiv e Moscou – não apenas pela lealdade religiosa dos fiéis, mas também pelo controle sobre propriedades e recursos financeiros da igreja. Ambos os lados se envolveram em debates históricos e, às vezes, na manipulação flagrante de fatos.&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Como resultado dessas disputas, três instituições ortodoxas foram oficialmente registradas na Ucrânia, cada uma incorporando o nome \"Igreja Ortodoxa\": a Igreja Ortodoxa Ucraniana (UOC) – que permaneceu em unidade com o Patriarcado de Moscou; a Igreja Ortodoxa Ucraniana – Patriarcado de Kyiv (UOC-KP); e a Igreja Ortodoxa Autocefálica Ucraniana (UAOC).</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">De acordo com o direito canônico ortodoxo, a UOC-KP e a UAOC eram consideradas não canônicas pelo mundo ortodoxo mais amplo, um status reforçado pela Igreja Ortodoxa Russa (ROC), que trabalhou ativamente para impedir seu reconhecimento por outras igrejas ortodoxas locais. Para justificar sua influência sobre a esfera religiosa da Ucrânia, a ROC, juntamente com o ideólogo Dugin, promoveu o conceito de </span><i><span data-contrast=\"auto\">Russkiy mir</span></i><span data-contrast=\"auto\"> (“mundo russo”). Essa ideologia afirma que, apesar das fronteiras políticas, existe um “espaço espiritual e cultural russo” compartilhado, que é reforçado pela unidade religiosa. A Fundação Russkiy Mir foi até mesmo estabelecida e, antes da agressão da Rússia contra a Ucrânia, suas filiais operavam com sucesso dentro do país.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">A história da Crimeia ilustra ainda mais como a religião e o revisionismo histórico foram usados para justificar o expansionismo da Rússia. Durante a anexação ilegal da Crimeia pela Rússia em 2014, tanto Putin quanto representantes da Igreja Ortodoxa Russa repetiram alegações pseudo-históricas sobre a suposta pertença histórica da Crimeia à Rússia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Um elemento chave dessa manipulação histórica gira em torno da cristianização da Rus’ de Kyiv. Desde 1988, a Ucrânia celebra o aniversário do Batismo da Rus’, que ocorreu em Kyiv, especificamente nas águas do rio Pochaina (um afluente do Dnipro). No entanto, Moscou buscou desafiar a primazia histórica de Kyiv, enfatizando que o Príncipe Volodymyr (Vladimir, o Grande) foi batizado em Chersoneso (atual Sevastopol, Crimeia), que na época pertencia ao Império Bizantino. Ao promover a ideia de que o “verdadeiro” batismo da Rus’ ocorreu na Crimeia em vez de Kyiv, Moscou lançou uma base ideológica para sua posterior anexação da península – fazendo da Crimeia a primeira vítima da agressão russa contra a Ucrânia em 2014.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Apesar da forte oposição do Patriarca Kirill e do Kremlin, a Ucrânia avançou com sucesso em sua busca por independência eclesiástica. Em dezembro de 2018, um Concílio Local histórico foi convocado na Catedral de Santa Sofia em Kyiv, reunindo representantes de três Igrejas Ortodoxas. Embora quase todos os hierarcas da UOC (Patriarcado de Moscou) tenham boicotado o evento, dois metropolitas – Simeon (Shostatskyi) e Oleksandr (Drabynka) – participaram. A UOC-KP e a UAOC foram totalmente representadas.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">No concílio, o Metropolita Epiphaniy (Serhiy Dumenko) foi eleito como o primaz da nova Igreja Ortodoxa Unificada da Ucrânia (OCU). Em 6 de janeiro de 2019, em Istambul, ele recebeu o Tomos de Autocefalia do Patriarca Ecumênico Bartolomeu, concedendo oficialmente à OCU independência do Patriarcado de Moscou. O processo de promoção do reconhecimento internacional da Igreja Ortodoxa da Ucrânia continua, apesar da resistência contínua da Igreja Ortodoxa Russa e de seus apoiadores políticos.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><b><span data-contrast=\"auto\">Redescobrindo a história perdida</span></b><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">À medida que os ucranianos deram seus primeiros passos na exploração de sua própria história, começaram a descobrir uma riqueza de tópicos e figuras anteriormente proibidos. A Ucrânia redescobriu seus próprios escritores, como Ulas Samchuk, Ivan Bahrianyi e os autores do \"Renascimento Executado\", junto com as obras de Vasyl Stus. Omeljan Pritsak, que havia fundado o Instituto de Pesquisa Ucraniano na Universidade de Harvard, retornou à Ucrânia dos Estados Unidos e trouxe consigo décadas de pesquisa sobre a história ucraniana.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Após a declaração de independência da Ucrânia, a troca de pesquisas acadêmicas entre historiadores ucranianos e ocidentais tornou-se possível. Isso contribuiu significativamente para moldar a política histórica da Ucrânia. Embora inicialmente caótica, esse esforço mais tarde se tornou mais estruturado e institucionalizado. Os acadêmicos começaram a publicar as obras do historiador Ivan Krypiakevych sem censura; reimprimindo os dez volumes de </span><i><span data-contrast=\"auto\">História da Ucrânia-Rus’</span></i><span data-contrast=\"auto\"> de Mykhailo Hrushevskyi; e traduzindo e publicando </span><i><span data-contrast=\"auto\">Ucrânia: Uma História</span></i><span data-contrast=\"auto\"> do historiador canadense de origem ucraniana Orest Subtelny.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Após a Revolução Laranja, durante a presidência de Viktor Yushchenko, a política histórica da Ucrânia e a política de memória começaram a tomar forma. No entanto, grande parte da sociedade não compreendeu totalmente as iniciativas do presidente, esperando que ele se concentrasse em vez disso no desenvolvimento econômico e na melhoria dos padrões de vida. Muitos cidadãos não se deram ao trabalho de ler a constituição, que descreve os poderes reais do presidente. Como resultado, Yushchenko priorizou a política histórica como um aspecto chave da estratégia internacional da Ucrânia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para apoiar esse esforço, foi estabelecido o Instituto Ucraniano de Memória Nacional, que foi modelado após o Instituto Polonês de Memória Nacional. No entanto, o desenvolvimento do instituto ucraniano foi lento, e ele só se tornou totalmente operacional após a Revolução da Dignidade sob a liderança de Volodymyr Viatrovych. Apesar de sua importância, o instituto enfrentou subfinanciamento crônico. Após a invasão em grande escala da Ucrânia pela Rússia, suas atividades quase pararam, já que seu atual presidente, Anton Drobovych, se juntou às Forças Armadas Ucranianas para lutar na linha de frente.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Para abordar as lacunas na memória e na política histórica da Ucrânia, jovens acadêmicos lançaram uma iniciativa chamada Escola Aberta de História. Este programa educacional, descrito como uma “frente histórica”, tem sido apoiado por jovens pesquisadores poloneses da Universidade Jaguelônica em Cracóvia e da Universidade de Varsóvia, que ajudaram a organizar palestras públicas em várias cidades ucranianas.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\">Por que a política de memória é tão importante para o Kremlin? Historicamente, a dinastia Romanov buscou todos os meios possíveis – legítimos ou não – para vincular as origens do Império Russo à Rus’ de Kyiv medieval e seus governantes, como o Príncipe Volodymyr e o Príncipe Yaroslav. No entanto, quando Catarina II ordenou que todos os antigos cronistas dos mosteiros de todo o império, especialmente aqueles nas terras ucranianas, fossem enviados a São Petersburgo, os acadêmicos não encontraram evidências históricas sólidas da conexão de Moscou com a Rus’. Após o desaparecimento desses documentos originais, novas “cópias” das crônicas surgiram misteriosamente, agora apresentando referências a Moscou, Vladimir e outros elementos que convenientemente se alinhavam com as narrativas imperiais russas. No espaço online ucraniano, há uma piada popular de que Moscou, oficialmente com apenas 850 anos, está desesperadamente tentando convencer Kyiv, uma cidade com mais de 1.500 anos de história, de que na verdade faz parte da terra natal original da Rússia.</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559731&quot;:708,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>\n<p><span data-contrast=\"auto\"><strong>Oleksii Lionchuk </strong>é historiador e professor. Ele possui um doutorado pelo Instituto de História da Universidade Jaguelônica (Polônia) e se formou com um mestrado em história pela Universidade Estadual de Humanidades de Rivne (Ucrânia).&nbsp;</span><span data-ccp-props=\"{&quot;201341983&quot;:0,&quot;335551550&quot;:6,&quot;335551620&quot;:6,&quot;335559740&quot;:360}\">&nbsp;</span></p>", key:"contentCleaned": null:null, key:"contentItemUid": string:"eayxtbtirqqparxwdcmthw2vxqq", key:"createdAt": string:"2025-03-20T12:10:42.179", key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18", key:"metadata": null:null, key:"revisionId": string:"vayxtbtir4xtare3cx5ntuoikxi", key:"subtitle": null:null, key:"summary": string:"<I>À medida que os ucranianos deram seus primeiros passos na exploração de sua própria história, começaram a descobrir uma riqueza de tópicos e figuras anteriormente proibidos. Após a independência do país, a troca de pesquisas acadêmicas entre historiadores ucranianos e ocidentais tornou-se possível. Isso contribuiu significativamente para moldar a política histórica da Ucrânia, que também estava, em muitos casos, em direta oposição à interpretação da história pelo Kremlin. Não surpreende que a história e a memória sejam componentes-chave da guerra da Rússia contra a Ucrânia. </I>\n<br><br>\nA história e a memória em relação aos eventos do passado sempre foram, e ainda são, ferramentas poderosas nas relações entre a Ucrânia e a Rússia. Enquanto a Rússia tentou moldar sua política histórica desde o final da Idade Média, quando Moscou se declarou “terceira Roma” e buscou “a unificação das terras russas”, a moderna Ucrânia, que ficou sem soberania por um longo tempo, começou a desenvolver e restaurar sua verdadeira história após a independência em 1991. Também desenvolveria sua própria política histórica.", key:"summaryCleaned": null:null, key:"targetLanguage": string:"pt", key:"updatedAt": string:"2025-03-23T09:37:59.431", key:"__typename": string:"ContentItemTranslation" } ], key:"totalCount": number:21, key:"__typename": string:"ContentItemTranslationsConnection" }, key:"__typename": string:"ContentItem" }