REPCO

{
    key:"uid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
    key:"title": {
        key:"pl": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]"
        }
    },
    key:"subtitle": {
        key:"pl": {
            key:"value": string:""
        }
    },
    key:"summary": {
        key:"pl": {
            key:"value": string:"Protesty w Turcji nie ustają. W sobotę 29 marca w Stambule ponad 2 mln osób wsparło jego burmistrza. İmamoğlu jest praktykującym muzułmaninem, co wykracza poza tradycyjny turecki podział na świecką lewicę i religijną prawicę. Można powiedzieć, że jest muzułmańskim socjaldemokratą. Dziś İmamoğlu staje się symbolem oporu wobec tureckiego autorytaryzmu. Rozmowa z doktorem Mateuszem Chudziakiem, ekspertem ds. najnowszej historii Turcji."
        }
    },
    key:"content": {
        key:"pl": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Burmistrz Stambułu Ekrem İmamoğlu został kilka dni temu aresztowany pod zarzutem korupcji. To polityczny gest czy İmamoğlu faktycznie ma coś na sumieniu?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nie tylko korupcji – postawiono mu chyba wszystkie zarzuty, jakie można przypisać urzędnikowi państwowemu. To m.in. kierowanie organizacją przestępczą, oszustwa, defraudacje, nieprawidłowości przy przetargach, a także terroryzm, który w Turcji jest bardzo pojemnym pojęciem.</p>\n<p>Czy İmamoğlu jest zupełnie niewinny – tego nie jestem w stanie rozstrzygnąć z absolutną pewnością. Turecka kultura polityczna obfituje w patronacko-klienckie stosunki, które skutkują korupcją i innymi nieprawidłowościami. Partia prezydenta Recepa Tayyipa Erdoğana przez ostatnie 20 lat zbudowała sobie w ten sposób biznesową klientelę, która otrzymuje zamówienia publiczne, a następnie wykupuje media, by stawały się lojalne wobec władzy. A teraz władza zarzuca İmamoğlu to, co sama robi.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Mamy powody, by sądzić, że sprawa jest polityczna. Odkąd İmamoğlu został wybrany w 2019 roku na burmistrza Stambułu, ciągle utrudnia mu się życie, w związku z czym musiał on postępować szczególnie ostrożnie i nie dostarczać przeciwko sobie argumentów. Był już ciągany po sądach w innych sprawach – a to obrazę odpowiednika naszej Państwowej Komisji Wyborczej, a to obrazę głowy państwa. Trzykrotnie pokonał partię władzy w lokalnych wyborach i to uwiera rządzącą elitę, a szczególnie Erdoğana. Tak więc wiszący nad nim od dawna topór w końcu spadł.</p>\n<p><strong>Po co to Erdoğanowi? Wybory prezydenckie planowo mają odbyć się dopiero za trzy lata.</strong></p>\n<p>Zgodnie z konstytucją Erdoğan sprawuje obecnie swoją drugą kadencję (licząc od 2018 roku, kiedy wprowadzono system prezydencki). By utrzymać władzę, ma dwa wyjścia. Mógłby doprowadzić do zmiany konstytucji i tym samym ponownie ominąć ograniczenie dwóch kadencji. Na to są małe szanse, ponieważ brak mu większości dwóch trzecich głosów w parlamencie. Prościej będzie więc skrócić obecną kadencję, tak aby jej nie dokończyć, bo to z kolei będzie oznaczało – w myśl istniejących obecnie w Turcji przepisów – że urzędujący prezydent może wystartować w wyborach ponownie. İmamoğlu zaś musiał zostać wyeliminowany odpowiednio wcześnie, by ewentualny opór i emocje, jakie ten manewr wywoła, zdążyły się wytłumić.</p>\n<p><strong>Ale czy to aresztowanie nie wzmocni politycznie İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Już wzmocniło. Gdy İmamoğlu trafił do aresztu, Republikańska Partia Ludowa, której jest członkiem i nieformalnym liderem, zorganizowała prawybory i zgodnie z wcześniejszymi zapowiedziami ogłosiła go przyszłym kandydatem na prezydenta. Głosowanie w tej sprawie otwarto dla wszystkich obywateli w Turcji i w efekcie pod jego nominacją podpisało się 15 milionów osób. To poważna legitymacja w kraju, którego prezydent bez ustanku odwołuje się do „woli narodowej”.</p>\n<p><strong>Jakiej Turcji chce İmamoğlu i Republikańska Partia Ludowa?</strong></p>\n<p>Republikańska Partia Ludowa to partia kemalistyczna, czyli odwołująca się do idei głoszonych przez Mustafę Kemala Atatürka. Ów ojciec nowoczesnego tureckiego narodu postulował Turcję republikańską, świecką i opartą na solidarności społecznej. W latach 70. pod przywództwem Bülenta Ecevita zainspirowanego zachodnioeuropejską lewicą skręciła w stronę socjaldemokracji. Możemy więc nazwać RPL proeuropejską socjaldemokracją, choć ich obecny program jest dość mętny – np. odwołuje się do koncepcji „trzeciej drogi” między kapitalizmem a socjalizmem, która w kręgach europejskiej lewicy jest raczej skompromitowana, spotykała się zresztą również z ostrą krytyką lewicowych intelektualistów w Turcji. Nawet tradycyjne kemalistowskie media zarzucały jej brak horyzontu i inercję.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu dokłada do tego religię – jest praktykującym muzułmaninem, co wykracza poza tradycyjny turecki podział na świecką lewicę i religijną prawicę. Można powiedzieć, że jest muzułmańskim socjaldemokratą, ale przede wszystkim nie jest to typ ideologa, raczej człowieka czynu.</p>\n<p>Przez ostatnie sześć lat jako burmistrz Stambułu wdrażał socjaldemokratyczne polityki: otwierał żłobki, usprawniał transport miejski, wykonywał kroki w kierunku zielonej transformacji, jak np. ogłoszenie ambitnego planu osiągnięcia przez Stambuł całkowitej neutralności klimatycznej do 2050 roku przez wycofanie aut spalinowych z miasta czy zwiększenia proporcji użytkowania przez mieszkańców transportu publicznego kosztem samochodowego. Jednak obecnie kwestie programowe schodzą na drugi plan – İmamoğlu staje się symbolem oporu wobec tureckiego autorytaryzmu.</p>\n<p><strong>Trwające teraz protesty określa się mianem największych od dekady. W sobotę 29 marca w Stambule ponad 2 mln osób wsparło Ekrema İmamoğlu. Czego żądają protestujący?</strong></p>\n<p>Najpopularniejsze hasło tych protestów to „<em>hükümet istifa</em>”, czyli „rząd do dymisji”. Republikańska Partia Ludowa żąda natomiast rozpisania wcześniejszych wyborów.</p>\n<p><strong>I takie wybory Erdoğan faktycznie mógłby przegrać?</strong></p>\n<p>Na fali obecnego niezadowolenia społecznego to bardzo prawdopodobne. Pytanie jednak, czy oddałby władzę pokojowo, a to jest – delikatnie mówiąc – bardzo wątpliwe.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kim są protestujący?</strong></p>\n<p>Na pierwszej linii są studenci i związki zawodowe, a poza tym – szerokie rzesze obywateli. Erdoğan twierdzi, że na protesty chodzą „zacietrzewieni jakobińscy zwolennicy laicyzmu”, opozycja natomiast stara się pokazać, że to nieprawda. Podczas jednego z protestów zorganizowano iftar, czyli kolację ramadanową, którą spożywa się po zapadnięciu zmroku. Protestujący chcieli pokazać, że dość rządów Erdoğana mają również konserwatywni i religijni muzułmanie.</p>\n<p><strong>Protesty w obronie prześladowanych polityków mają często drugie dno w postaci społecznej frustracji. Czy tak jest i w tym przypadku?</strong></p>\n<p>Tak. Turcja od 2018 roku ma duże problemy gospodarcze, obywatele zmagają się z wysoką inflacją, która wynosi obecnie 49 proc. Rząd chwali się, że bezrobocie spadło do rekordowo niskiego poziomu 8,5 proc., ale to i tak wciąż dużo – a szczególnie dotkliwie odczuwają je młodzi, którzy protestują najbardziej zaciekle.</p>\n<p>Ponadto tureckie społeczeństwo bardzo przeżyło trzęsienie ziemi dwa lata temu, na które instytucje państwowe nie reagowały w sposób należyty – opieszale organizując akcje ratunkowe czy nieudolnie organizując pomoc dla poszkodowanych, nie wspominając już o niesławnych „amnestiach” dla firm budowlanych (często wywodzących się ze wspomnianej już przeze mnie klienteli), które zdejmowały z nich obowiązek stosowania się do przepisów mówiących o zabezpieczeniach budynków na wypadek zagrożenia sejsmicznego.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Do tego dochodzi autentyczne zmęczenie dwudziestoma latami rządów Erdoğana i coraz większą bezczelnością rządu. W Turcji nie ma już państwowej instytucji, która nie podlegałaby Erdoğanowi, to już nie demokracja, a demokratura.</p>\n<p><strong>Kilka tygodni temu przywódca Partii Pracujących Kurdystanu Abdullah Öcalan złożył broń. Jak obecna sytuacja wpłynie na proces pokojowy? I czy w protestach uczestniczą też organizacje kurdyjskie?</strong></p>\n<p>Na razie zareagowała tylko partia DEM, czyli legalna partia kurdyjska. I była to reakcja dość powściągliwa, choć generalnie partia ta jest krytyczna wobec Erdoğana. Jej członkowie pośredniczyli niedawno w rozmowach między tureckim rządem i uwięzionym przywódcą kurdyjskich bojowników, Abdullahem Öcalanem. Mają nadzieję na pokój, więc znaleźli się między młotem a kowadłem i – przynajmniej na razie – starają się nie wychylać.</p>\n<p><strong>A jak obecna sytuacja wpłynie na potencjalne zbliżenie Turcji i Unii Europejskiej, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o którym rozmawialiśmy dwa tygodnie temu</a>?</strong></p>\n<p>Trudno na razie w tej sprawie wyrokować, bo nie wiadomo, czy rząd turecki przetrwa. Ze strony pojedynczych państw europejskich – np. Niemiec czy Francji – popłynęły głosy potępienia aresztowania İmamoğlu i wezwania, by Ankara przestrzegała praworządności. Nie był to jednak spójny na poziomie Europy komunikat – np. Wielka Brytania i Polska w tej sprawie milczą, jakby chcąc wybadać sytuację i czy aby nie dojdzie do wstrząsu, który zniweczy dotychczasowe plany współpracy z Turcją w zakresie bezpieczeństwa i rozwiązania konfliktu w Ukrainie. Wydaje się, że Europa przygląda się rozwojowi sytuacji.</p>\n<p>Zbliżenie z Turcją w takim momencie – choć uzasadnione ze względów militarnych – nie stawiałoby Europy w dobrym świetle. Być może zapowiadane na kwiecień wspólne rozmowy zostaną odłożone. Ale nie oznacza to przekreślenia współpracy. Gdy w kwietniu 2016 roku UE i Turcja zawierały umowę migracyjną, armia turecka brutalnie pacyfikowała Kurdów na południowym wschodzie Turcji. Być może i tym razem Unia powie: no trudno, polityka jest sztuką brudzenia sobie rąk.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor historii. Pracuje w Zakładzie Bliskiego Wschodu i Azji Środkowej Szkoły Głównej Handlowej w Warszawie. Zajmuje się najnowszą historią Turcji. W latach 2015–2021 analityk Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analiz poświęconych polityce wewnętrznej i zagranicznej Turcji oraz opracowań na temat przenikających się w kulturze tureckiej wątków religii i świeckiego nacjonalizmu.</p>\n"
        }
    },
    key:"titleTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztovaný starosta Istanbulu İmamoğlu? [rozhovor]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"What Turkey does the arrested mayor of Istanbul İmamoğlu want? [conversation]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji želi aresztovani gradonačelnik Istanbula İmamoğlu? [razgovor]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji vrea aresztatul primar al Istanbulului İmamoğlu? [discuție]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"Jakiej Турции хочет арестованный мэр Стамбула İmamoğlu? [разговор]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztovaný primátor Istanbulu İmamoğlu? [rozhovor]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        }
    },
    key:"subtitleTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"cs": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"de": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"el": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"en": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"es": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"fi": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"fr": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"hr": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"hu": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"it": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"nl": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"ro": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"ru": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"sk": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"sv": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"tr": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        },
        key:"uk": {
            key:"value": null:null,
            key:"engine": null:null
        }
    },
    key:"summaryTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"<p>Протестите в Турция не спират. В събота, 29 март, в Истанбул над 2 млн. души подкрепиха кмета му. İмамоглу е практикуващ мюсюлманин, което излиза извън традиционното турско разделение на светска левица и религиозна десница. Може да се каже, че е мюсюлмански социалдемократ. Днес İмамоглу става символ на съпротивата срещу турския авторитаризъм. Разговор с доктора Матеуш Худзяк, експерт по най-новата история на Турция.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"<p>Protesty v Turecku neustávají. V sobotu 29. března v Istanbulu více než 2 miliony lidí podpořily jeho starostu. İmamoğlu je praktikující muslim, což přesahuje tradiční turecké rozdělení na sekulární levici a náboženskou pravici. Lze říci, že je muslimským sociálním demokratem. Dnes se İmamoğlu stává symbolem odporu vůči tureckému autoritářství. Rozhovor s doktorem Mateuszem Chudziakem, expertem na nejnovější historii Turecka.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"<p>Proteste in der Türkei halten an. Am Samstag, den 29. März, unterstützten in Istanbul über 2 Millionen Menschen seinen Bürgermeister. İmamoğlu ist ein praktizierender Muslim, was über die traditionelle türkische Trennung zwischen säkularem Linken und religiösem Rechten hinausgeht. Man kann sagen, dass er ein muslimischer Sozialdemokrat ist. Heute wird İmamoğlu zum Symbol des Widerstands gegen den türkischen Autoritarismus. Ein Gespräch mit Dr. Mateusz Chudziak, einem Experten für die neueste Geschichte der Türkei.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"<p>Οι διαμαρτυρίες στην Τουρκία δεν σταματούν. Το Σάββατο 29 Μαρτίου στην Κωνσταντινούπολη πάνω από 2 εκατομμύρια άνθρωποι στήριξαν τον δήμαρχό του. Ο İmamoğlu είναι πρακτικός μουσουλμάνος, κάτι που ξεπερνά τον παραδοσιακό τουρκικό διαχωρισμό μεταξύ κοσμικής αριστεράς και θρησκευτικής δεξιάς. Μπορεί να πει κανείς ότι είναι μουσουλμάνος σοσιαλδημοκράτης. Σήμερα ο İmamoğlu γίνεται σύμβολο της αντίστασης κατά του τουρκικού αυταρχισμού. Συνομιλία με τον δρ. Ματθαίο Χουτζιάκη, ειδικό σε θέματα σύγχρονης ιστορίας της Τουρκίας.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"<p>Protests in Turkey continue. On Saturday, March 29, over 2 million people in Istanbul supported its mayor. İmamoğlu is a practicing Muslim, which goes beyond the traditional Turkish division between secular left and religious right. It can be said that he is a Muslim social democrat. Today, İmamoğlu is becoming a symbol of resistance against Turkish authoritarianism. A conversation with Dr. Mateusz Chudziak, an expert on the recent history of Turkey.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"<p>Protesty en Turquía no cesan. El sábado 29 de marzo en Estambul, más de 2 millones de personas apoyaron a su alcalde. İmamoğlu es un musulmán practicante, lo que va más allá de la tradicional división turca entre la izquierda laica y la derecha religiosa. Se puede decir que es un socialdemócrata musulmán. Hoy, İmamoğlu se convierte en símbolo de la resistencia contra el autoritarismo turco. Conversación con el doctor Mateusz Chudziak, experto en la historia reciente de Turquía.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"<p>Protestit Turkissa eivät lakkaa. Lauantaina 29. maaliskuuta Istanbulissa yli 2 miljoonaa ihmistä tuki sen pormestaria. İmamoğlu on käytännön muslimi, mikä ylittää perinteisen turkkilaisen jaon maalliseen vasemmistoon ja uskonnolliseen oikeistoon. Voidaan sanoa, että hän on muslimisosialidemokraatti. Tänään İmamoğlu on vastarinnan symboli turkkilaista autoritarismia vastaan. Keskustelu tohtori Mateusz Chudziakin kanssa, asiantuntijan Turkkiin liittyvässä uusimmassa historiassa.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"<p>Les manifestations en Turquie ne cessent pas. Samedi 29 mars, à Istanbul, plus de 2 millions de personnes ont soutenu son maire. İmamoğlu est un musulman pratiquant, ce qui dépasse la division traditionnelle turque entre la gauche laïque et la droite religieuse. On peut dire qu'il est un social-démocrate musulman. Aujourd'hui, İmamoğlu devient le symbole de la résistance à l'autoritarisme turc. Entretien avec le docteur Mateusz Chudziak, expert en histoire contemporaine de la Turquie.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"<p>Protesti u Turskoj ne prestaju. U subotu 29. ožujka u Istanbulu više od 2 milijuna ljudi podržalo je njegovog gradonačelnika. İmamoğlu je prakticirajući musliman, što nadilazi tradicionalnu tursku podjelu na sekularnu ljevicu i religioznu desnicu. Može se reći da je muslimanski socijaldemokrat. Danas İmamoğlu postaje simbol otpora protiv turskog autoritarizma. Razgovor s doktorom Mateuszom Chudziakem, stručnjakom za noviju povijest Turske.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"<p>A törökországi tüntetések nem szűnnek. Március 29-én, szombaton Isztambulban több mint 2 millió ember támogatta a polgármesterét. İmamoğlu gyakorló muszlim, ami túlmutat a hagyományos török szekuláris baloldal és vallásos jobboldal megosztottságán. Mondhatjuk, hogy ő egy muszlim szociáldemokrata. Ma İmamoğlu a török autoritarizmussal szembeni ellenállás szimbólumává válik. Beszélgetés Chudziak doktorral, Törökország legújabb kori történetének szakértőjével.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"<p>Le proteste in Turchia non si fermano. Sabato 29 marzo a Istanbul oltre 2 milioni di persone hanno sostenuto il suo sindaco. İmamoğlu è un musulmano praticante, il che va oltre la tradizionale divisione turca tra sinistra laica e destra religiosa. Si può dire che sia un socialdemocratico musulmano. Oggi İmamoğlu diventa simbolo della resistenza all'autoritarismo turco. Conversazione con il dottor Mateusz Chudziak, esperto di storia recente della Turchia.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"<p>Protesten in Turkije houden aan. Op zaterdag 29 maart steunden meer dan 2 miljoen mensen zijn burgemeester in Istanbul. İmamoğlu is een praktiserende moslim, wat verder gaat dan de traditionele Turkse verdeling tussen seculiere linkerzijde en religieuze rechterzijde. Men kan zeggen dat hij een moslim-sociaaldemocraat is. Vandaag de dag wordt İmamoğlu een symbool van verzet tegen het Turkse autoritarisme. Een gesprek met dokter Mateusz Chudziak, expert op het gebied van de recente geschiedenis van Turkije.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"<p>Protesty w Turcji nie ustają. W sobotę 29 marca w Stambule ponad 2 mln osób wsparło jego burmistrza. İmamoğlu jest praktykującym muzułmaninem, co wykracza poza tradycyjny turecki podział na świecką lewicę i religijną prawicę. Można powiedzieć, że jest muzułmańskim socjaldemokratą. Dziś İmamoğlu staje się symbolem oporu wobec tureckiego autorytaryzmu. Rozmowa z doktorem Mateuszem Chudziakiem, ekspertem ds. najnowszej historii Turcji.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"<p>Protestos na Turquia não param. No sábado, 29 de março, em Istambul, mais de 2 milhões de pessoas apoiaram seu prefeito. İmamoğlu é um muçulmano praticante, o que vai além da tradicional divisão turca entre a esquerda secular e a direita religiosa. Pode-se dizer que ele é um social-democrata muçulmano. Hoje, İmamoğlu se torna um símbolo de resistência ao autoritarismo turco. Conversa com o doutor Mateusz Chudziak, especialista em história recente da Turquia.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"<p>Protestele din Turcia nu se opresc. Sâmbătă, 29 martie, în Istanbul, peste 2 milioane de persoane l-au susținut pe primarul său. İmamoğlu este un musulman practicant, ceea ce depășește diviziunea tradițională turcească între stânga laică și dreapta religioasă. Se poate spune că este un social-democrat musulman. Astăzi, İmamoğlu devine simbolul rezistenței împotriva autoritarismului turcesc. Discuție cu doctorul Mateusz Chudziak, expert în istoria recentă a Turciei.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"<p>Протесты в Турции не утихают. В субботу 29 марта в Стамбуле более 2 млн человек поддержали его мэра. İmamoğlu является практикующим мусульманином, что выходит за рамки традиционного турецкого деления на светскую левицу и религиозную правицу. Можно сказать, что он мусульманский социал-демократ. Сегодня İmamoğlu становится символом сопротивления турецкому авторитаризму. Разговор с доктором Матеушем Хudziakiem, экспертом по новейшей истории Турции.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"<p>Protesty v Turecku neustávajú. V sobotu 29. marca v Istanbule viac ako 2 milióny ľudí podporilo jeho primátora. İmamoğlu je praktizujúci moslim, čo presahuje tradičné turecké rozdelenie na sekulárnu ľavicu a náboženskú pravicu. Môžeme povedať, že je moslimským sociálnym demokratom. Dnes sa İmamoğlu stáva symbolom odporu voči tureckému autoritárstvu. Rozhovor s doktorom Mateuszom Chudziakom, expertom na najnovšiu históriu Turecka.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"<p>Protesterna i Turkiet upphör inte. På lördagen den 29 mars stödde över 2 miljoner personer hans borgmästare i Istanbul. İmamoğlu är en praktiserande muslim, vilket går bortom den traditionella turkiska uppdelningen mellan sekulär vänster och religiös höger. Man kan säga att han är en muslimsk socialdemokrat. Idag blir İmamoğlu en symbol för motståndet mot den turkiska auktoritarismen. En intervju med doktor Mateusz Chudziak, expert på Turkiets moderna historia.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"<p>Protestler Türkiye'de durmuyor. 29 Mart Cumartesi günü İstanbul'da 2 milyondan fazla kişi belediye başkanını destekledi. İmamoğlu, geleneksel Türk laik sol ve dini sağ ayrımının ötesine geçen, pratiğini sürdüren bir Müslümandır. Müslüman sosyal demokrat olarak tanımlanabilir. Bugün İmamoğlu, Türk otoriterliğine karşı direnişin sembolü haline geliyor. Türkiye'nin yakın tarihine dair uzman Dr. Mateusz Chudziak ile bir röportaj.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"<p>Протести в Туреччині не вщухають. У суботу 29 березня в Стамбулі понад 2 млн осіб підтримали його мера. İмамоглу є практикуючим мусульманином, що виходить за межі традиційного турецького поділу на світську лівицю та релігійну правицю. Можна сказати, що він мусульманський соціал-демократ. Сьогодні İмамоглу стає символом опору турецькому авторитаризму. Розмова з доктором Матушем Худзяком, експертом з новітньої історії Туреччини.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        }
    },
    key:"contentTranslations": {
        key:"bg": {
            key:"value": string:"<p><strong>Каджа Путo: Кметът на Истанбул Екрем Имамоглу беше арестуван преди няколко дни по обвинение в корупция. Това политически жест ли е или Имамоглу наистина има нещо на съвестта си?</strong></p>\n<p><strong>Матеуш Худзяк:</strong> Не само корупция – му бяха повдигнати всички обвинения, които могат да бъдат приписани на държавен служител. Това включва ръководство на организирана престъпна група, измами, злоупотреби, нередности при търговете, а също и тероризъм, който в Турция е много обширно понятие.</p>\n<p>Дали Имамоглу е напълно невинен – не мога да реша с абсолютна сигурност. Турската политическа култура изобилства от патронско-клиентелистки отношения, които водят до корупция и други нередности. Партията на президента Реджеп Тайип Ердоган през последните 20 години си е изградил по този начин бизнес клиентела, която получава обществени поръчки, а след това изкупува медиите, за да станат лоялни към властта. А сега властта обвинява Имамоглу в това, което сама прави.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Имаме основания да смятаме, че делото е политическо. Откакто Имамоглу беше избран за кмет на Истанбул през 2019 година, постоянно му се затруднява живота, поради което той трябваше да действа особено внимателно и да не предоставя аргументи срещу себе си. Вече беше влачен по съдилищата по други дела – за обида на съответника на нашата Държавна избирателна комисия, за обида на държавния глава. Три пъти победи партията на властта на местни избори и това дразни управляващата елита, особено Ердоган. Така че висящият над него отдавна топор най-накрая падна.</p>\n<p><strong>Защо на Ердоган му е нужно това? Президентските избори планирано ще се проведат едва след три години.</strong></p>\n<p>Съгласно конституцията Ердоган в момента изпълнява втория си мандат (от 2018 година, когато беше въведена президентската система). За да запази властта, има два варианта. Може да доведе до промяна на конституцията и по този начин отново да заобиколи ограничението за два мандата. Шансовете за това са малки, тъй като му липсва мнозинство от две трети в парламента. По-лесно ще бъде да съкрати настоящия мандат, така че да не го завърши, защото това от своя страна ще означава – според съществуващите в Турция разпоредби – че действащият президент може да се кандидатира отново на изборите. Имамоглу обаче трябваше да бъде елиминиран навреме, за да могат евентуалният опит за съпротива и емоциите, които този маневър ще предизвика, да се потушат.</p>\n<p><strong>Но дали този арест няма да укрепи политически Имамоглу?</strong></p>\n<p>Вече укрепи. Когато Имамоглу попадна в ареста, Републиканската народна партия, член на която е и неформален лидер, организира предварителни избори и в съответствие с предишните обявления го обяви за бъдещ кандидат за президент. Гласуването по този въпрос беше отворено за всички граждани в Турция и в резултат под неговата номинация се подписаха 15 милиона души. Това е сериозна легитимация в страна, чийто президент безспирно се позовава на „народната воля”.</p>\n<p><strong>Каква Турция иска Имамоглу и Републиканската народна партия?</strong></p>\n<p>Републиканската народна партия е кемалистка партия, т.е. позоваваща се на идеите, проповядвани от Мустафа Кемал Ататюрк. Този баща на съвременния турски народ е постулирал републиканска, светска Турция, основана на социална солидарност. През 70-те години под ръководството на Бюлент Еджевит, вдъхновен от западноевропейската левица, партията се насочи към социална демокрация. Можем да наречем РНП проевропейска социална демокрация, въпреки че настоящата им програма е доста неясна – например, позовава се на концепцията за „третия път” между капитализма и социализма, която в кръговете на европейската левица е доста компрометирана, а също така е била подложена на остри критики от леви интелектуалци в Турция. Дори традиционните кемалистки медии я упрекваха за липса на хоризонт и инерция.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Имамоглу добавя и религията – той е практикуващ мюсюлманин, което излиза извън традиционното турско разделение на светска левица и религиозна десница. Може да се каже, че е мюсюлмански социалдемократ, но преди всичко не е типът идеолог, а по-скоро човек на действието.</p>\n<p>През последните шест години като кмет на Истанбул той прилага социалдемократически политики: открива детски градини, подобрява градския транспорт, предприема стъпки към зелена трансформация, като например обявяване на амбициозен план за постигане на пълна климатична неутралност за Истанбул до 2050 година чрез изтегляне на автомобили с вътрешно горене от града или увеличаване на дела на използване от жителите на обществения транспорт за сметка на автомобилния. Въпреки това в момента програмните въпроси отстъпват на заден план – Имамоглу става символ на съпротива срещу турския авторитаризъм.</p>\n<p><strong>Текущите протести се определят като най-големите от десетилетие. В събота, 29 март, в Истанбул над 2 милиона души подкрепиха Екрема Имамоглу. Какво искат протестиращите?</strong></p>\n<p>Най-популярният лозунг на тези протести е „<em>hükümet istifa</em>”, т.е. „правителството да подаде оставка”. Републиканската народна партия обаче иска предсрочни избори.</p>\n<p><strong>И такива избори Ердоган наистина ли може да загуби?</strong></p>\n<p>На вълната на настоящото социално недоволство това е много вероятно. Въпросът обаче е дали би предал властта мирно, а това е – меко казано – много съмнително.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Кои са протестиращите?</strong></p>\n<p>На първа линия са студентите и синдикатите, а освен това – широки маси от граждани. Ердоган твърди, че на протестите ходят „закостенели якобински привърженици на лаицизма”, опозицията обаче се опитва да покаже, че това не е вярно. По време на един от протестите беше организиран ифтар, т.е. рамазанска вечеря, която се консумира след залез. Протестиращите искаха да покажат, че достатъчно от управлението на Ердоган имат и консервативни и религиозни мюсюлмани.</p>\n<p><strong>Протестите в защита на преследваните политици често имат второ дъно под формата на социална фрустрация. Така ли е и в този случай?</strong></p>\n<p>Да. Турция от 2018 година има големи икономически проблеми, гражданите се борят с висока инфлация, която в момента е 49 процента. Правителството се хвали, че безработицата е спаднала до рекордно ниско ниво от 8,5 процента, но това все пак е много – а особено болезнено го усещат младите, които протестират най-яростно.</p>\n<p>Освен това турското общество много преживя земетресението преди две години, на което държавните институции не реагираха адекватно – бавно организирайки спасителни акции или неумело организирайки помощ за пострадалите, да не говорим за злощастните „амнистии” за строителни компании (често произхождащи от споменатата вече клиентела), които ги освобождаваха от задължението да спазват разпоредбите за защита на сградите в случай на сеизмична заплаха.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Към това се добавя автентичното умора от двадесет години управление на Ердоган и все по-голямата наглост на правителството. В Турция вече няма държавна институция, която да не подлежи на Ердоган, това вече не е демокрация, а демокрация.</p>\n<p><strong>Преди няколко седмици лидерът на Партията на трудовите кюрди Абдула Öcalan положи оръжие. Как настоящата ситуация ще повлияе на мирния процес? И участват ли в протестите и кюрдски организации?</strong></p>\n<p>Засега реагира само партията DEM, т.е. легалната кюрдска партия. И реакцията беше доста сдържана, въпреки че генерално партията е критична към Ердоган. Нейните членове наскоро посредничеха в разговори между турското правителство и затворения лидер на кюрдските бойци, Абдула Öcalan. Те се надяват на мир, така че се оказаха между чука и наковалнята и – поне засега – се опитват да не се излагат.</p>\n<p><strong>А как настоящата ситуация ще повлияе на потенциалното сближаване на Турция и Европейския съюз, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">за което говорихме преди две седмици</a>?</strong></p>\n<p>Трудно е засега да се прецени, тъй като не е ясно дали турското правителство ще оцелее. От страна на отделни европейски държави – например Германия или Франция – се чуха гласове на осъждане на ареста на Имамоглу и призиви към Анкара да спазва върховенството на закона. Въпреки това не беше последователно на ниво Европа съобщение – например Великобритания и Полша по този въпрос мълчат, сякаш искат да проучат ситуацията и дали няма да настъпи сътресение, което да унищожи досегашните планове за сътрудничество с Турция в областта на сигурността и разрешаването на конфликта в Украйна. Изглежда, че Европа наблюдава развитието на ситуацията.</p>\n<p>Сближаването с Турция в такъв момент – макар и оправдано от военни съображения – не би поставило Европа в добра светлина. Може би обявените за април съвместни разговори ще бъдат отложени. Но това не означава отмяна на сътрудничеството. Когато през април 2016 година ЕС и Турция подписваха миграционното споразумение, турската армия брутално потушаваше кюрдите на югоизток от Турция. Може би и този път Съюзът ще каже: какво да се прави, политиката е изкуство да си замърсяваш ръцете.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матеуш Худзяк</strong> – доктор по история. Работи в Катедрата по Близкия изток и Централна Азия на Стопанската академия в Варшава. Занимава се с най-новата история на Турция. През 2015–2021 година анализатор в Центъра за източни изследвания. Автор на анализи, посветени на вътрешната и външната политика на Турция, както и на разработки относно взаимопроникващите се в турската култура теми на религията и светския национализъм.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Starosta Istanbulu Ekrem İmamoğlu byl před několika dny zatčen na základě obvinění z korupce. Je to politický krok, nebo má İmamoğlu skutečně něco na svědomí?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nejen z korupce – bylo mu snad vzneseno všechno obvinění, které lze státnímu úředníkovi připsat. Mezi nimi je i vedení zločinecké organizace, podvody, zpronevěry, nesrovnalosti při veřejných zakázkách a také terorismus, což je v Turecku velmi široký pojem.</p>\n<p>Jestli je İmamoğlu zcela nevinný – to nedokážu s absolutní jistotou říct. Turecká politická kultura je bohatá na patronátní a klientelistické vztahy, které vedou k korupci a dalším nesrovnalostem. Strana prezidenta Recepa Tayyipa Erdoğana si za posledních 20 let tímto způsobem vybudovala obchodní klientelu, která získává veřejné zakázky a poté vykupuje média, aby se stala loajální vůči moci. A nyní moc obviňuje İmamoğlu z toho, co sama dělá.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Máme důvody se domnívat, že případ je politický. Od té doby, co byl İmamoğlu v roce 2019 zvolen starostou Istanbulu, mu neustále ztěžují život, a proto musel jednat obzvlášť opatrně a nedávat proti sobě argumenty. Už byl tahán po soudech v jiných věcech – ať už za urážku ekvivalentu naší Státní volební komise, nebo za urážku hlavy státu. Třikrát porazil vládní stranu v místních volbách a to trápí vládnoucí elitu, zejména Erdoğana. Takže visící meč nad ním konečně spadl.</p>\n<p><strong>Proč to Erdoğanovi? Prezidentské volby se plánují až za tři roky.</strong></p>\n<p>Podle ústavy Erdoğan nyní vykonává své druhé funkční období (počítáno od roku 2018, kdy byl zaveden prezidentský systém). Aby si udržel moc, má dvě možnosti. Mohl by dosáhnout změny ústavy a tím znovu obejít omezení dvou funkčních období. Na to jsou však malé šance, protože mu chybí většina dvou třetin hlasů v parlamentu. Bude tedy jednodušší zkrátit současné funkční období, aby ho nedokončil, protože to by podle současných předpisů v Turecku znamenalo, že úřadující prezident se může znovu ucházet o volby. İmamoğlu musel být eliminován dostatečně brzy, aby se případný odpor a emoce, které tento manévr vyvolá, stihly utlumit.</p>\n<p><strong>Ale nezpevní to politicky İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Už to posílilo. Když se İmamoğlu dostal do vazby, Republikánská lidová strana, jejíž je členem a neformálním lídrem, uspořádala primární volby a podle předchozích oznámení ho vyhlásila budoucím kandidátem na prezidenta. Hlasování v této věci bylo otevřeno pro všechny občany v Turecku a v důsledku toho se pod jeho nominaci podepsalo 15 milionů lidí. To je vážná legitimita v zemi, jejíž prezident neustále odvolává na „národní vůli“.</p>\n<p><strong>Jakou Turecku chce İmamoğlu a Republikánská lidová strana?</strong></p>\n<p>Republikánská lidová strana je kemalistická strana, tedy odvolávající se na myšlenky hlásané Mustafou Kemalem Atatürkem. Tento otec moderního tureckého národa prosazoval republiku, sekulární a založenou na sociální solidaritě. V 70. letech pod vedením Bülenta Ecevita, inspirovaného západoevropskou levicí, se obrátila směrem k sociální demokracii. Můžeme tedy nazvat RPL proevropskou sociální demokracií, i když jejich současný program je poněkud nejasný – např. odvolává se na koncept „třetí cesty“ mezi kapitalismem a socialismem, který je v kruzích evropské levice spíše kompromitován, a také se setkal s ostrou kritikou levicových intelektuálů v Turecku. Dokonce i tradiční kemalistická média jí vyčítala nedostatek horizontu a inercie.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu k tomu přidává náboženství – je praktikujícím muslimem, což přesahuje tradiční turecké rozdělení na sekulární levici a náboženskou pravici. Můžeme říct, že je muslimským sociálním demokratem, ale především to není typ ideologa, spíše člověk činu.</p>\n<p>V posledních šesti letech jako starosta Istanbulu prosazoval sociálně demokratické politiky: otevíral jesle, zlepšoval městskou dopravu, podnikal kroky směrem k zelené transformaci, jako např. vyhlášení ambiciózního plánu dosáhnout úplné klimatické neutrality Istanbulu do roku 2050 stažením spalovacích aut z města nebo zvýšení podílu využívání veřejné dopravy obyvateli na úkor automobilové dopravy. Nicméně v současnosti programové otázky ustupují do pozadí – İmamoğlu se stává symbolem odporu proti tureckému autoritářství.</p>\n<p><strong>Probíhající protesty jsou označovány za největší za poslední dekádu. V sobotu 29. března podpořilo v Istanbulu více než 2 miliony lidí Ekrema İmamoğlu. Co požadují protestující?</strong></p>\n<p>Nejpopulárnější heslo těchto protestů je „<em>hükümet istifa</em>“, tedy „vládo, odstup“. Republikánská lidová strana požaduje vypsání předčasných voleb.</p>\n<p><strong>A takové volby by Erdoğan skutečně mohl prohrát?</strong></p>\n<p>Na vlně současného společenského nespokojení je to velmi pravděpodobné. Otázka však je, zda by moc předal pokojně, a to je – mírně řečeno – velmi pochybné.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kdo jsou protestující?</strong></p>\n<p>Na první linii jsou studenti a odbory, a kromě toho – široké masy občanů. Erdoğan tvrdí, že na protesty chodí „zatvrzelí jakobínští stoupenci laicizmu“, opozice se však snaží ukázat, že to není pravda. Během jednoho z protestů byla uspořádána iftar, tedy ramadánová večeře, kterou se jí po setmění. Protestující chtěli ukázat, že dost vládnutí Erdoğana mají také konzervativní a náboženští muslimové.</p>\n<p><strong>Protesty na obranu pronásledovaných politiků mají často druhé dno v podobě sociální frustrace. Je tomu tak i v tomto případě?</strong></p>\n<p>Ano. Turecko má od roku 2018 velké ekonomické problémy, občané se potýkají s vysokou inflací, která nyní činí 49 %. Vláda se chlubí, že nezaměstnanost klesla na rekordně nízkou úroveň 8,5 %, ale to je stále hodně – a zejména mladí lidé to pociťují nejvíce, ti protestují nejurputněji.</p>\n<p>Kromě toho turecká společnost velmi prožila zemětřesení před dvěma lety, na které státní instituce nereagovaly náležitě – pomalu organizovaly záchranné akce nebo nešikovně organizovaly pomoc pro postižené, nemluvě o nechvalně známých „amnestiích“ pro stavební firmy (často vycházející z již zmíněné klientely), které je zbavovaly povinnosti dodržovat předpisy o zabezpečení budov v případě seismického ohrožení.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>K tomu se přidává autentická únava dvaceti lety vlády Erdoğana a stále větší drzost vlády. V Turecku už neexistuje státní instituce, která by nebyla podřízena Erdoğanovi, to už není demokracie, ale demokratura.</p>\n<p><strong>Před několika týdny složil zbraně vůdce Strany pracujících Kurdistánu Abdullah Öcalan. Jak současná situace ovlivní mírový proces? A účastní se protestů také kurdské organizace?</strong></p>\n<p>Zatím reagovala pouze strana DEM, tedy legální kurdská strana. A byla to reakce poměrně zdrženlivá, i když obecně je tato strana kritická vůči Erdoğanovi. Její členové nedávno zprostředkovali rozhovory mezi tureckou vládou a uvězněným vůdcem kurdských bojovníků, Abdullahem Öcalanem. Mají naději na mír, takže se ocitli mezi kladivem a kovadlinou a – alespoň prozatím – se snaží nevystupovat.</p>\n<p><strong>A jak současná situace ovlivní potenciální přiblížení Turecka a Evropské unie, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o kterém jsme mluvili před dvěma týdny</a>?</strong></p>\n<p>Je těžké v této věci nyní soudit, protože není jasné, zda turecká vláda přežije. Ze strany jednotlivých evropských států – např. Německa nebo Francie – zazněly hlasy odsouzení zatčení İmamoğlu a výzvy, aby Ankara dodržovala právní stát. Nebyl to však jednotný na úrovni Evropy signál – např. Velká Británie a Polsko v této věci mlčí, jako by chtěly vyčkat na situaci a zda nedojde k otřesu, který by zmařil dosavadní plány spolupráce s Tureckem v oblasti bezpečnosti a řešení konfliktu na Ukrajině. Zdá se, že Evropa sleduje vývoj situace.</p>\n<p>Přiblížení s Tureckem v takovém okamžiku – ačkoliv odůvodněné z vojenských důvodů – by Evropu nepostavilo do dobrého světla. Možná budou avizované společné rozhovory v dubnu odloženy. Ale to neznamená zrušení spolupráce. Když v dubnu 2016 uzavírala EU a Turecko migrační dohodu, turecká armáda brutálně potlačovala Kurdy na jihovýchodě Turecka. Možná i tentokrát Unie řekne: no, co se dá dělat, politika je umění špinit si ruce.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor historie. Pracuje v Ústavu Blízkého východu a Střední Asie Vysoké školy ekonomické ve Varšavě. Zajímá se o nejnovější historii Turecka. V letech 2015–2021 analytik Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analýz věnovaných vnitřní a zahraniční politice Turecka a zpracování témat, která se v turecké kultuře prolínají, jako jsou náboženství a sekulární nacionalismus.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Der Bürgermeister von Istanbul, Ekrem İmamoğlu, wurde vor einigen Tagen wegen Korruption verhaftet. Ist das ein politischer Akt oder hat İmamoğlu tatsächlich etwas auf dem Gewissen?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nicht nur Korruption – ihm wurden wahrscheinlich alle Vorwürfe gemacht, die man einem Staatsbeamten zuschreiben kann. Dazu gehören unter anderem die Leitung einer kriminellen Organisation, Betrug, Veruntreuung, Unregelmäßigkeiten bei Ausschreibungen sowie Terrorismus, der in der Türkei ein sehr weit gefasster Begriff ist.</p>\n<p>Ob İmamoğlu völlig unschuldig ist – das kann ich nicht mit absoluter Sicherheit entscheiden. Die türkische politische Kultur ist reich an patronage-klientelistischen Beziehungen, die zu Korruption und anderen Unregelmäßigkeiten führen. Die Partei des Präsidenten Recep Tayyip Erdoğan hat sich in den letzten 20 Jahren auf diese Weise eine geschäftliche Klientel aufgebaut, die öffentliche Aufträge erhält und anschließend die Medien kauft, damit sie loyal zur Macht stehen. Und jetzt wirft die Macht İmamoğlu das vor, was sie selbst tut.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Wir haben Gründe zu der Annahme, dass die Angelegenheit politisch ist. Seit İmamoğlu 2019 zum Bürgermeister von Istanbul gewählt wurde, wird ihm das Leben ständig erschwert, weshalb er besonders vorsichtig sein musste und keine Argumente gegen sich selbst liefern durfte. Er wurde bereits in anderen Angelegenheiten vor Gericht gezerrt – einmal wegen Beleidigung des Pendants zu unserer Staatlichen Wahlkommission, ein anderes Mal wegen Beleidigung des Staatsoberhauptes. Dreimal hat er die Regierungspartei bei den Kommunalwahlen besiegt, was die regierende Elite, insbesondere Erdoğan, stört. So ist der über ihm schwebende Damoklesschwert schließlich gefallen.</p>\n<p><strong>Warum braucht Erdoğan das? Die Präsidentschaftswahlen sollen planmäßig erst in drei Jahren stattfinden.</strong></p>\n<p>Gemäß der Verfassung befindet sich Erdoğan derzeit in seiner zweiten Amtszeit (seit 2018, als das Präsidialsystem eingeführt wurde). Um an der Macht zu bleiben, hat er zwei Möglichkeiten. Er könnte eine Verfassungsänderung herbeiführen und damit die Begrenzung auf zwei Amtszeiten erneut umgehen. Die Chancen dafür sind jedoch gering, da ihm die Zweidrittelmehrheit im Parlament fehlt. Es wäre also einfacher, die aktuelle Amtszeit zu verkürzen, sodass sie nicht zu Ende geht, denn das würde gemäß den derzeit in der Türkei geltenden Vorschriften bedeuten, dass der amtierende Präsident erneut an den Wahlen teilnehmen kann. İmamoğlu musste jedoch rechtzeitig eliminiert werden, damit möglicher Widerstand und die Emotionen, die dieser Manöver auslösen könnte, sich beruhigen können.</p>\n<p><strong>Aber wird diese Verhaftung İmamoğlu politisch nicht stärken?</strong></p>\n<p>Sie hat ihn bereits gestärkt. Als İmamoğlu ins Gefängnis kam, organisierte die Republikanische Volkspartei, deren Mitglied und inoffizieller Führer er ist, Vorwahlen und erklärte ihn gemäß früheren Ankündigungen zum zukünftigen Präsidentschaftskandidaten. Die Abstimmung zu diesem Thema wurde für alle Bürger in der Türkei geöffnet, und in der Folge haben 15 Millionen Menschen seine Nominierung unterstützt. Das ist eine ernsthafte Legitimation in einem Land, dessen Präsident ununterbrochen auf den „Willen des Volkes“ verweist.</p>\n<p><strong>Welche Türkei will İmamoğlu und die Republikanische Volkspartei?</strong></p>\n<p>Die Republikanische Volkspartei ist eine kemalistische Partei, die sich auf die Ideen von Mustafa Kemal Atatürk bezieht. Dieser Vater der modernen türkischen Nation forderte eine republikanische, säkulare Türkei, die auf sozialer Solidarität basiert. In den 70er Jahren, unter der Führung von Bülent Ecevit, der von der westeuropäischen Linken inspiriert war, neigte sie zur Sozialdemokratie. Wir können die RPL also als pro-europäische Sozialdemokratie bezeichnen, obwohl ihr aktuelles Programm ziemlich vage ist – z.B. bezieht es sich auf das Konzept des „dritten Weges“ zwischen Kapitalismus und Sozialismus, das in den Kreisen der europäischen Linken eher diskreditiert ist und auch von linken Intellektuellen in der Türkei scharf kritisiert wurde. Sogar traditionelle kemalistische Medien warfen ihr Mangel an Horizont und Trägheit vor.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu fügt dem noch Religion hinzu – er ist praktizierender Muslim, was über die traditionelle türkische Trennung zwischen säkularer Linker und religiöser Rechter hinausgeht. Man könnte sagen, dass er ein muslimischer Sozialdemokrat ist, aber vor allem ist er kein Typ Ideologe, sondern eher ein Mann der Tat.</p>\n<p>In den letzten sechs Jahren hat er als Bürgermeister von Istanbul sozialdemokratische Politiken umgesetzt: Er hat Kindertagesstätten eröffnet, den öffentlichen Nahverkehr verbessert, Schritte in Richtung grüner Transformation unternommen, wie z.B. die Ankündigung eines ehrgeizigen Plans, Istanbul bis 2050 klimaneutral zu machen, indem er benzinbetriebene Autos aus der Stadt zurückzieht oder den Anteil der Nutzung öffentlicher Verkehrsmittel durch die Bürger auf Kosten des Autoverkehrs erhöht. Doch derzeit treten programmatische Fragen in den Hintergrund – İmamoğlu wird zum Symbol des Widerstands gegen den türkischen Autoritarismus.</p>\n<p><strong>Die derzeitigen Proteste werden als die größten seit einem Jahrzehnt bezeichnet. Am Samstag, den 29. März, unterstützten über 2 Millionen Menschen Ekrem İmamoğlu in Istanbul. Was fordern die Protestierenden?</strong></p>\n<p>Das beliebteste Motto dieser Proteste ist „<em>hükümet istifa</em>“, also „Regierung zum Rücktritt“. Die Republikanische Volkspartei fordert hingegen die Einberufung vorzeitiger Wahlen.</p>\n<p><strong>Und solche Wahlen könnte Erdoğan tatsächlich verlieren?</strong></p>\n<p>Angesichts der aktuellen sozialen Unzufriedenheit ist das sehr wahrscheinlich. Die Frage ist jedoch, ob er die Macht friedlich abgeben würde, und das ist – gelinde gesagt – sehr zweifelhaft.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Wer sind die Protestierenden?</strong></p>\n<p>In der ersten Reihe stehen Studenten und Gewerkschaften, darüber hinaus – breite Schichten der Bevölkerung. Erdoğan behauptet, dass an den Protesten „verbohrte jakobinische Anhänger des Laizismus“ teilnehmen, die Opposition versucht jedoch zu zeigen, dass das nicht wahr ist. Während eines der Proteste wurde ein Iftar, also ein Ramadan-Abendessen, organisiert, das nach Einbruch der Dunkelheit eingenommen wird. Die Protestierenden wollten zeigen, dass auch konservative und religiöse Muslime genug von Erdoğans Regierung haben.</p>\n<p><strong>Proteste zur Verteidigung verfolgter Politiker haben oft eine tiefere soziale Frustration als Hintergrund. Ist das auch in diesem Fall so?</strong></p>\n<p>Ja. Die Türkei hat seit 2018 große wirtschaftliche Probleme, die Bürger kämpfen mit einer hohen Inflation, die derzeit 49 Prozent beträgt. Die Regierung rühmt sich, dass die Arbeitslosigkeit auf einen rekordniedrigen Wert von 8,5 Prozent gesunken ist, aber das ist immer noch viel – und besonders schmerzhaft empfinden es die Jungen, die am heftigsten protestieren.</p>\n<p>Darüber hinaus hat die türkische Gesellschaft das Erdbeben vor zwei Jahren sehr stark erlebt, auf das die staatlichen Institutionen nicht angemessen reagierten – sie organisierten die Rettungsaktionen zögerlich oder organisierten die Hilfe für die Betroffenen ungeschickt, ganz zu schweigen von den berüchtigten „Amnestien“ für Bauunternehmen (die oft aus der bereits erwähnten Klientel stammen), die sie von der Verpflichtung befreiten, die Vorschriften über die Sicherheitsvorkehrungen von Gebäuden im Falle von seismischen Bedrohungen einzuhalten.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Hinzu kommt eine echte Müdigkeit nach zwanzig Jahren Erdoğans Herrschaft und der zunehmenden Dreistigkeit der Regierung. In der Türkei gibt es keine staatliche Institution mehr, die nicht Erdoğan unterstellt ist, das ist keine Demokratie mehr, sondern eine Demokratur.</p>\n<p><strong>Vor einigen Wochen legte der Führer der Arbeiterpartei Kurdistans, Abdullah Öcalan, die Waffen nieder. Wie wird die aktuelle Situation den Friedensprozess beeinflussen? Und nehmen auch kurdische Organisationen an den Protesten teil?</strong></p>\n<p>Bisher hat nur die Partei DEM, also die legale kurdische Partei, reagiert. Und es war eine ziemlich zurückhaltende Reaktion, obwohl die Partei im Allgemeinen kritisch gegenüber Erdoğan ist. Ihre Mitglieder haben kürzlich als Vermittler zwischen der türkischen Regierung und dem inhaftierten Führer der kurdischen Kämpfer, Abdullah Öcalan, fungiert. Sie hoffen auf Frieden, also befinden sie sich zwischen Hammer und Amboss und versuchen – zumindest vorerst – sich nicht zu weit herauszulehnen.</p>\n<p><strong>Und wie wird die aktuelle Situation die potenzielle Annäherung der Türkei an die Europäische Union beeinflussen, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">über die wir vor zwei Wochen gesprochen haben</a>?</strong></p>\n<p>Es ist derzeit schwer, dazu ein Urteil zu fällen, da unklar ist, ob die türkische Regierung überleben wird. Von einzelnen europäischen Staaten – z.B. Deutschland oder Frankreich – kamen Stimmen der Verurteilung der Verhaftung İmamoğlus und Aufrufe, dass Ankara die Rechtsstaatlichkeit respektiert. Es war jedoch keine einheitliche Botschaft auf europäischer Ebene – z.B. Großbritannien und Polen schweigen zu diesem Thema, als wollten sie die Situation ausloten und sehen, ob es zu einem Schock kommt, der die bisherigen Pläne zur Zusammenarbeit mit der Türkei im Bereich Sicherheit und zur Lösung des Konflikts in der Ukraine zunichte macht. Es scheint, dass Europa die Entwicklung der Situation beobachtet.</p>\n<p>Eine Annäherung an die Türkei zu einem solchen Zeitpunkt – obwohl aus militärischen Gründen gerechtfertigt – würde Europa nicht in einem guten Licht dastehen lassen. Möglicherweise werden die für April angekündigten gemeinsamen Gespräche verschoben. Aber das bedeutet nicht das Ende der Zusammenarbeit. Als die EU und die Türkei im April 2016 den Migrationspakt schlossen, hat die türkische Armee brutal gegen die Kurden im Südosten der Türkei vorgegangen. Vielleicht wird die Union auch diesmal sagen: na gut, Politik ist die Kunst, sich die Hände schmutzig zu machen.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – Doktor der Geschichte. Er arbeitet am Lehrstuhl für Nahost- und Zentralasien-Studien an der Wirtschaftsuniversität Warschau. Er beschäftigt sich mit der neuesten Geschichte der Türkei. Von 2015 bis 2021 Analyst im Ośrodek Studiów Wschodnich. Autor von Analysen zur Innen- und Außenpolitik der Türkei sowie von Arbeiten über die sich in der türkischen Kultur überschneidenden Themen Religion und säkularer Nationalismus.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"<p><strong>Κάτζα Πούτο: Ο δήμαρχος Κωνσταντινούπολης, Εκρέμ Ιμάμογλου, συνελήφθη πριν από μερικές ημέρες με την κατηγορία της διαφθοράς. Είναι αυτό πολιτική κίνηση ή ο Ιμάμογλου έχει πράγματι κάτι να κρύψει;</strong></p>\n<p><strong>Ματέους Χουντζιάκ:</strong> Όχι μόνο διαφθορά – του έχουν απαγγελθεί σχεδόν όλες οι κατηγορίες που μπορεί να αποδοθούν σε δημόσιο υπάλληλο. Αυτό περιλαμβάνει, μεταξύ άλλων, τη διεύθυνση εγκληματικής οργάνωσης, απάτες, υπεξαιρέσεις, ανωμαλίες στους διαγωνισμούς, καθώς και τρομοκρατία, η οποία στην Τουρκία είναι πολύ ευρύς όρος.</p>\n<p>Είναι ο Ιμάμογλου εντελώς αθώος – αυτό δεν μπορώ να το αποφασίσω με απόλυτη βεβαιότητα. Η τουρκική πολιτική κουλτούρα είναι γεμάτη από πελατειακές σχέσεις, οι οποίες οδηγούν σε διαφθορά και άλλες ανωμαλίες. Το κόμμα του προεδρεύοντος Ρετζέπ Ταγίπ Ερντογάν έχει χτίσει τα τελευταία 20 χρόνια με αυτόν τον τρόπο μια επιχειρηματική πελατεία, η οποία λαμβάνει δημόσιες συμβάσεις και στη συνέχεια αγοράζει τα μέσα ενημέρωσης, ώστε να γίνονται πιστά στην εξουσία. Και τώρα η εξουσία κατηγορεί τον Ιμάμογλου για ό,τι η ίδια κάνει.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Έχουμε λόγους να πιστεύουμε ότι η υπόθεση είναι πολιτική. Από τότε που ο Ιμάμογλου εκλέχθηκε δήμαρχος Κωνσταντινούπολης το 2019, η ζωή του γίνεται συνεχώς πιο δύσκολη, με αποτέλεσμα να πρέπει να προχωρά ιδιαίτερα προσεκτικά και να μην παρέχει επιχειρήματα εναντίον του. Έχει ήδη οδηγηθεί σε δικαστήρια για άλλες υποθέσεις – είτε για προσβολή του αντίστοιχου δικού μας Εθνικού Εκλογικού Επιτροπής, είτε για προσβολή του αρχηγού του κράτους. Τρεις φορές έχει νικήσει το κυβερνών κόμμα στις τοπικές εκλογές και αυτό ενοχλεί την κυβερνητική ελίτ, και ιδιαίτερα τον Ερντογάν. Έτσι, το μαχαίρι που κρέμεται πάνω του εδώ και καιρό τελικά έπεσε.</p>\n<p><strong>Γιατί το χρειάζεται αυτό ο Ερντογάν; Οι προεδρικές εκλογές προγραμματίζονται να διεξαχθούν σε τρία χρόνια.</strong></p>\n<p>Σύμφωνα με το Σύνταγμα, ο Ερντογάν ασκεί αυτή τη στιγμή τη δεύτερη θητεία του (από το 2018, όταν εισήχθη το προεδρικό σύστημα). Για να διατηρήσει την εξουσία, έχει δύο επιλογές. Θα μπορούσε να οδηγήσει σε αλλαγή του Συντάγματος και έτσι να παρακάμψει ξανά τον περιορισμό των δύο θητειών. Οι πιθανότητες γι' αυτό είναι μικρές, καθώς του λείπει η πλειοψηφία των δύο τρίτων στη βουλή. Έτσι, θα είναι πιο εύκολο να συντομεύσει την τρέχουσα θητεία, ώστε να μην την ολοκληρώσει, γιατί αυτό θα σήμαινε – σύμφωνα με τους υπάρχοντες νόμους στην Τουρκία – ότι ο εν ενεργεία πρόεδρος μπορεί να συμμετάσχει ξανά στις εκλογές. Ο Ιμάμογλου έπρεπε να έχει εξαιρεθεί εγκαίρως, ώστε η πιθανή αντίσταση και τα συναισθήματα που θα προκαλέσει αυτή η κίνηση να έχουν προλάβει να κατασταλούν.</p>\n<p><strong>Αλλά μήπως αυτή η σύλληψη δεν θα ενισχύσει πολιτικά τον Ιμάμογλου;</strong></p>\n<p>Ήδη τον έχει ενισχύσει. Όταν ο Ιμάμογλου οδηγήθηκε στη φυλακή, το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα, του οποίου είναι μέλος και ανεπίσημος ηγέτης, διοργάνωσε προκριματικές εκλογές και σύμφωνα με προηγούμενες ανακοινώσεις τον ανακοίνωσε ως μελλοντικό υποψήφιο για πρόεδρο. Η ψηφοφορία για αυτό το θέμα άνοιξε για όλους τους πολίτες στην Τουρκία και ως αποτέλεσμα 15 εκατομμύρια άτομα υπέγραψαν την υποψηφιότητά του. Αυτό είναι σοβαρή νομιμοποίηση σε μια χώρα, του προεδρεύοντος οποίου συνεχώς αναφέρεται στη «θέληση του λαού».</p>\n<p><strong>Ποια Τουρκία θέλει ο Ιμάμογλου και το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα;</strong></p>\n<p>Το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα είναι κομμουνιστικό κόμμα, δηλαδή αναφέρεται στις ιδέες που διακήρυξε ο Μουσταφά Κεμάλ Ατατούρκ. Αυτός ο πατέρας του σύγχρονου τουρκικού έθνους υποστήριξε μια δημοκρατική, κοσμική Τουρκία βασισμένη στην κοινωνική αλληλεγγύη. Στη δεκαετία του '70, υπό την ηγεσία του Μπουλέντ Ετσεβίτ, που εμπνεύστηκε από τη δυτικοευρωπαϊκή αριστερά, στράφηκε προς τη σοσιαλδημοκρατία. Έτσι, μπορούμε να ονομάσουμε το ΡΛΚ προευρωπαϊκή σοσιαλδημοκρατία, αν και το τρέχον πρόγραμμα τους είναι αρκετά ασαφές – π.χ. αναφέρεται στην έννοια της «τρίτης οδού» μεταξύ καπιταλισμού και σοσιαλισμού, η οποία είναι μάλλον αμφιλεγόμενη στους κύκλους της ευρωπαϊκής αριστεράς, και έχει επίσης δεχθεί σφοδρή κριτική από αριστερούς διανοούμενους στην Τουρκία. Ακόμη και τα παραδοσιακά κομμουνιστικά μέσα ενημέρωσης τους κατηγόρησαν για έλλειψη ορίζοντα και αδράνεια.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Ο Ιμάμογλου προσθέτει σε αυτό τη θρησκεία – είναι πρακτικός μουσουλμάνος, κάτι που ξεπερνά τον παραδοσιακό τουρκικό διαχωρισμό μεταξύ κοσμικής αριστεράς και θρησκευτικής δεξιάς. Μπορεί να πει κανείς ότι είναι μουσουλμάνος σοσιαλδημοκράτης, αλλά πάνω απ' όλα δεν είναι ο τύπος του ιδεολόγου, μάλλον είναι άνθρωπος της δράσης.</p>\n<p>Τα τελευταία έξι χρόνια ως δήμαρχος Κωνσταντινούπολης εφαρμόζει σοσιαλδημοκρατικές πολιτικές: ανοίγει βρεφονηπιακούς σταθμούς, βελτιώνει τις δημόσιες συγκοινωνίες, προχωρά σε βήματα προς την πράσινη μετάβαση, όπως η ανακοίνωση ενός φιλόδοξου σχεδίου για την επίτευξη πλήρους κλιματικής ουδετερότητας στην Κωνσταντινούπολη μέχρι το 2050 μέσω της απομάκρυνσης των αυτοκινήτων με κινητήρες εσωτερικής καύσης από την πόλη ή της αύξησης της αναλογίας χρήσης δημόσιων συγκοινωνιών από τους κατοίκους εις βάρος των αυτοκινήτων. Ωστόσο, αυτή τη στιγμή τα προγραμματικά ζητήματα υποχωρούν σε δεύτερη μοίρα – ο Ιμάμογλου γίνεται σύμβολο αντίστασης κατά του τουρκικού αυταρχισμού.</p>\n<p><strong>Οι τρέχουσες διαμαρτυρίες χαρακτηρίζονται ως οι μεγαλύτερες της τελευταίας δεκαετίας. Το Σάββατο 29 Μαρτίου στην Κωνσταντινούπολη πάνω από 2 εκατομμύρια άνθρωποι υποστήριξαν τον Εκρέμ Ιμάμογλου. Τι ζητούν οι διαδηλωτές;</strong></p>\n<p>Το πιο δημοφιλές σύνθημα αυτών των διαμαρτυριών είναι «<em>hükümet istifa</em>», δηλαδή «η κυβέρνηση να παραιτηθεί». Το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα ζητά επίσης την προκήρυξη πρόωρων εκλογών.</p>\n<p><strong>Και τέτοιες εκλογές θα μπορούσε πράγματι να τις χάσει ο Ερντογάν;</strong></p>\n<p>Με την τρέχουσα κοινωνική δυσαρέσκεια, αυτό είναι πολύ πιθανό. Το ερώτημα είναι αν θα παραδώσει την εξουσία ειρηνικά, και αυτό είναι – ήπια λέγοντας – πολύ αμφίβολο.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Ποιοι είναι οι διαδηλωτές;</strong></p>\n<p>Στην πρώτη γραμμή είναι φοιτητές και συνδικάτα, και εκτός αυτού – ευρείες μάζες πολιτών. Ο Ερντογάν ισχυρίζεται ότι στις διαμαρτυρίες συμμετέχουν «παθιασμένοι ιακωβινιστές υποστηρικτές του κοσμισμού», ενώ η αντιπολίτευση προσπαθεί να δείξει ότι αυτό δεν είναι αλήθεια. Κατά τη διάρκεια μιας από τις διαμαρτυρίες οργανώθηκε ιφτάρ, δηλαδή δείπνο ραμαζανιού, το οποίο καταναλώνεται μετά τη δύση του ηλίου. Οι διαδηλωτές ήθελαν να δείξουν ότι και οι συντηρητικοί και θρησκευτικοί μουσουλμάνοι έχουν αρκετά από την κυβέρνηση Ερντογάν.</p>\n<p><strong>Οι διαμαρτυρίες υπέρ των διωκόμενων πολιτικών έχουν συχνά δεύτερο επίπεδο που σχετίζεται με κοινωνική απογοήτευση. Ισχύει αυτό και στην περίπτωση αυτή;</strong></p>\n<p>Ναι. Η Τουρκία από το 2018 έχει σοβαρά οικονομικά προβλήματα, οι πολίτες αντιμετωπίζουν υψηλό πληθωρισμό, ο οποίος ανέρχεται αυτή τη στιγμή στο 49%. Η κυβέρνηση καυχιέται ότι η ανεργία έχει πέσει σε ιστορικά χαμηλό επίπεδο 8,5%, αλλά αυτό είναι ακόμα πολύ – και ιδιαίτερα το αισθάνονται οι νέοι, οι οποίοι διαμαρτύρονται πιο έντονα.</p>\n<p>Επιπλέον, η τουρκική κοινωνία έχει υποφέρει πολύ από τον σεισμό πριν από δύο χρόνια, στον οποίο οι κρατικές υπηρεσίες δεν αντέδρασαν κατάλληλα – οργανώνοντας αργά τις επιχειρήσεις διάσωσης ή οργανώνοντας ανεπαρκώς τη βοήθεια για τους πληγέντες, χωρίς να αναφέρουμε τις κακόφημες «αμνηστίες» για τις κατασκευαστικές εταιρείες (συχνά προερχόμενες από την προαναφερθείσα πελατεία), οι οποίες τους απαλλάσσουν από την υποχρέωση συμμόρφωσης με τους κανονισμούς που αφορούν την ασφάλεια των κτιρίων σε περίπτωση σεισμικού κινδύνου.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Σε αυτό προστίθεται η αυθεντική κούραση από είκοσι χρόνια διακυβέρνησης του Ερντογάν και η ολοένα και μεγαλύτερη αναίδεια της κυβέρνησης. Στην Τουρκία δεν υπάρχει πλέον κρατική υπηρεσία που να μην υπόκειται στον Ερντογάν, δεν είναι πια δημοκρατία, αλλά δημοκρατορία.</p>\n<p><strong>Πριν από μερικές εβδομάδες, ο ηγέτης του Κόμματος Εργατών του Κουρδιστάν, Αμπντουλάχ Οτσαλάν, κατέθεσε τα όπλα. Πώς θα επηρεάσει η τρέχουσα κατάσταση τη διαδικασία ειρηνικής λύσης; Και συμμετέχουν στις διαμαρτυρίες και κουρδικές οργανώσεις;</strong></p>\n<p>Προς το παρόν αντέδρασε μόνο το κόμμα DEM, δηλαδή το νόμιμο κουρδικό κόμμα. Και ήταν μια αντίδραση αρκετά συγκρατημένη, αν και γενικά το κόμμα αυτό είναι επικριτικό απέναντι στον Ερντογάν. Τα μέλη του πρόσφατα μεσολάβησαν σε συνομιλίες μεταξύ της τουρκικής κυβέρνησης και του φυλακισμένου ηγέτη των κουρδικών μαχητών, Αμπντουλάχ Οτσαλάν. Έχουν ελπίδες για ειρήνη, οπότε βρίσκονται μεταξύ σφύρας και άκμονος και – τουλάχιστον προς το παρόν – προσπαθούν να μην προβάλλουν.</p>\n<p><strong>Και πώς θα επηρεάσει η τρέχουσα κατάσταση την πιθανή προσέγγιση της Τουρκίας με την Ευρωπαϊκή Ένωση, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">για την οποία μιλήσαμε πριν από δύο εβδομάδες</a>;</strong></p>\n<p>Είναι δύσκολο προς το παρόν να προβλέψουμε, γιατί δεν ξέρουμε αν η τουρκική κυβέρνηση θα επιβιώσει. Από μεμονωμένες ευρωπαϊκές χώρες – π.χ. Γερμανία ή Γαλλία – ακούστηκαν φωνές καταδίκης της σύλληψης του Ιμάμογλου και εκκλήσεις να τηρηθεί η κράτηση. Ωστόσο, δεν ήταν ένα συνεκτικό μήνυμα σε επίπεδο Ευρώπης – π.χ. το Ηνωμένο Βασίλειο και η Πολωνία σιωπούν σε αυτό το θέμα, σαν να ήθελαν να εξετάσουν την κατάσταση και αν θα υπάρξει κάποια αναταραχή που θα ανατρέψει τα μέχρι τώρα σχέδια συνεργασίας με την Τουρκία στον τομέα της ασφάλειας και της επίλυσης της σύγκρουσης στην Ουκρανία. Φαίνεται ότι η Ευρώπη παρακολουθεί την εξέλιξη της κατάστασης.</p>\n<p>Η προσέγγιση με την Τουρκία σε μια τέτοια στιγμή – αν και δικαιολογημένη για στρατιωτικούς λόγους – δεν θα έβαζε την Ευρώπη σε καλή θέση. Ίσως οι προγραμματισμένες για τον Απρίλιο κοινές συνομιλίες να αναβληθούν. Αλλά αυτό δεν σημαίνει ότι η συνεργασία θα ακυρωθεί. Όταν τον Απρίλιο του 2016 η ΕΕ και η Τουρκία υπέγραψαν τη συμφωνία για τη μετανάστευση, ο τουρκικός στρατός καταπνίγει βίαια τους Κούρδους στο νοτιοανατολικό τμήμα της Τουρκίας. Ίσως και αυτή τη φορά η Ένωση να πει: εντάξει, η πολιτική είναι τέχνη του να λερώσεις τα χέρια σου.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Ματέους Χουντζιάκ</strong> – διδάκτορας ιστορίας. Εργάζεται στο Τμήμα Μέσης Ανατολής και Κεντρικής Ασίας της Σχολής Οικονομικών Επιστημών της Βαρσοβίας. Ασχολείται με τη σύγχρονη ιστορία της Τουρκίας. Από το 2015 έως το 2021 αναλυτής του Κέντρου Ανατολικών Σπουδών. Συγγραφέας αναλύσεων που αφορούν την εσωτερική και εξωτερική πολιτική της Τουρκίας καθώς και μελετών σχετικά με τα διαπλεκόμενα στοιχεία της θρησκείας και του κοσμικού εθνικισμού στην τουρκική κουλτούρα.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: The Mayor of Istanbul, Ekrem İmamoğlu, was arrested a few days ago on charges of corruption. Is this a political gesture or does İmamoğlu actually have something to hide?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Not just corruption – he has been charged with almost every accusation that can be attributed to a public official. This includes leading a criminal organization, fraud, embezzlement, irregularities in tenders, and even terrorism, which is a very broad term in Turkey.</p>\n<p>Whether İmamoğlu is completely innocent – I cannot determine with absolute certainty. Turkish political culture is rife with patron-client relationships that result in corruption and other irregularities. President Recep Tayyip Erdoğan's party has built a business clientele over the last 20 years that receives public contracts and then buys media to make them loyal to the power. And now the power accuses İmamoğlu of what it itself does.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>We have reasons to believe that the case is political. Since İmamoğlu was elected mayor of Istanbul in 2019, his life has been continuously made difficult, which has forced him to act particularly cautiously and not provide arguments against himself. He has already been dragged to court in other matters – for insulting the equivalent of our National Electoral Commission and for insulting the head of state. He has defeated the ruling party three times in local elections, which irritates the ruling elite, especially Erdoğan. Thus, the axe that has been hanging over him for a long time has finally fallen.</p>\n<p><strong>Why does Erdoğan need this? The presidential elections are not scheduled to take place for another three years.</strong></p>\n<p>According to the constitution, Erdoğan is currently serving his second term (counting from 2018, when the presidential system was introduced). To maintain power, he has two options. He could push for a constitutional change and thus bypass the two-term limit again. The chances of that are slim, as he lacks a two-thirds majority in parliament. It would be simpler to shorten the current term so that it is not completed, as this would mean – according to the existing laws in Turkey – that the sitting president could run for election again. İmamoğlu had to be eliminated early enough for any potential resistance and emotions that this maneuver would provoke to be quelled.</p>\n<p><strong>But won't this arrest politically strengthen İmamoğlu?</strong></p>\n<p>It already has. When İmamoğlu was taken into custody, the Republican People's Party, of which he is a member and informal leader, organized a primary election and, as previously announced, declared him the future presidential candidate. Voting on this matter was opened to all citizens in Turkey, and as a result, 15 million people signed his nomination. This is a serious legitimacy in a country where the president constantly appeals to the \"national will.\"</p>\n<p><strong>What kind of Turkey does İmamoğlu and the Republican People's Party want?</strong></p>\n<p>The Republican People's Party is a Kemalist party, referring to the ideas promoted by Mustafa Kemal Atatürk. This father of the modern Turkish nation advocated for a republican, secular Turkey based on social solidarity. In the 1970s, under the leadership of Bülent Ecevit, inspired by Western European leftism, it turned towards social democracy. We can thus call the RPL pro-European social democracy, although their current program is quite vague – for example, it refers to the concept of a \"third way\" between capitalism and socialism, which is rather discredited in European left circles and has also faced sharp criticism from leftist intellectuals in Turkey. Even traditional Kemalist media have accused it of lacking vision and inertia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu adds religion to this – he is a practicing Muslim, which goes beyond the traditional Turkish division between secular left and religious right. One could say he is a Muslim social democrat, but above all, he is not the type of ideologue, rather a man of action.</p>\n<p>For the past six years as mayor of Istanbul, he has implemented social democratic policies: opening nurseries, improving urban transport, taking steps towards green transformation, such as announcing an ambitious plan for Istanbul to achieve complete climate neutrality by 2050 by phasing out combustion cars from the city or increasing the proportion of public transport usage by residents at the expense of cars. However, currently, programmatic issues are taking a back seat – İmamoğlu is becoming a symbol of resistance against Turkish authoritarianism.</p>\n<p><strong>The ongoing protests are described as the largest in a decade. On Saturday, March 29, over 2 million people supported Ekrem İmamoğlu in Istanbul. What are the protesters demanding?</strong></p>\n<p>The most popular slogan of these protests is “<em>hükümet istifa</em>,” which means “the government resign.” The Republican People's Party is calling for early elections.</p>\n<p><strong>And could Erdoğan actually lose such elections?</strong></p>\n<p>In the wave of current social discontent, that is very likely. The question, however, is whether he would relinquish power peacefully, which is – to put it mildly – very doubtful.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Who are the protesters?</strong></p>\n<p>At the forefront are students and trade unions, as well as broad masses of citizens. Erdoğan claims that the protests are attended by “hardened Jacobin supporters of secularism,” while the opposition is trying to show that this is not true. During one of the protests, an iftar, or Ramadan dinner, was organized, which is eaten after sunset. The protesters wanted to show that conservative and religious Muslims are also fed up with Erdoğan's rule.</p>\n<p><strong>Protests in defense of persecuted politicians often have a deeper layer of social frustration. Is this the case here as well?</strong></p>\n<p>Yes. Turkey has had significant economic problems since 2018, and citizens are struggling with high inflation, which currently stands at 49 percent. The government boasts that unemployment has fallen to a record low of 8.5 percent, but that is still a lot – and particularly painfully felt by the youth, who are protesting the most fiercely.</p>\n<p>Moreover, Turkish society is still reeling from the earthquake two years ago, to which state institutions did not respond adequately – sluggishly organizing rescue operations or ineptly providing assistance to the affected, not to mention the infamous “amnesties” for construction companies (often stemming from the aforementioned clientele) that relieved them of the obligation to comply with regulations regarding building safety in the event of seismic threats.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>On top of that, there is genuine fatigue from twenty years of Erdoğan's rule and the government's increasing audacity. There is no longer a state institution in Turkey that is not subject to Erdoğan; it is no longer democracy, but democratura.</p>\n<p><strong>A few weeks ago, the leader of the Kurdistan Workers' Party, Abdullah Öcalan, laid down his arms. How will the current situation affect the peace process? And are Kurdish organizations also participating in the protests?</strong></p>\n<p>So far, only the DEM party, which is the legal Kurdish party, has reacted. And it was a rather restrained response, although generally, this party is critical of Erdoğan. Its members recently mediated talks between the Turkish government and the imprisoned leader of the Kurdish fighters, Abdullah Öcalan. They hope for peace, so they find themselves between a rock and a hard place and – at least for now – are trying not to stick their necks out.</p>\n<p><strong>And how will the current situation affect the potential rapprochement between Turkey and the European Union, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">which we discussed two weeks ago</a>?</strong></p>\n<p>It is difficult to make a judgment on this matter for now, as it is unclear whether the Turkish government will survive. From individual European countries – such as Germany or France – there have been voices condemning İmamoğlu's arrest and calls for Ankara to respect the rule of law. However, this was not a coherent message at the European level – for example, the United Kingdom and Poland are silent on this matter, as if wanting to gauge the situation and whether there will be a shock that undermines the existing plans for cooperation with Turkey in terms of security and resolving the conflict in Ukraine. It seems that Europe is watching the situation unfold.</p>\n<p>A rapprochement with Turkey at such a moment – although justified for military reasons – would not put Europe in a good light. Perhaps the joint talks scheduled for April will be postponed. But this does not mean the end of cooperation. When the EU and Turkey concluded the migration agreement in April 2016, the Turkish army was brutally suppressing the Kurds in southeastern Turkey. Perhaps this time the Union will say: well, that's politics, it's the art of getting your hands dirty.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – PhD in history. He works at the Department of the Middle East and Central Asia at the Warsaw School of Economics. He deals with the recent history of Turkey. From 2015 to 2021, he was an analyst at the Centre for Eastern Studies. He is the author of analyses devoted to Turkey's domestic and foreign policy and studies on the intertwining themes of religion and secular nationalism in Turkish culture.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: El alcalde de Estambul, Ekrem İmamoğlu, fue arrestado hace unos días bajo sospecha de corrupción. ¿Es un gesto político o İmamoğlu realmente tiene algo de qué culparse?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> No solo corrupción; se le han imputado prácticamente todos los cargos que se pueden atribuir a un funcionario público. Esto incluye, entre otros, dirigir una organización criminal, fraudes, malversaciones, irregularidades en las licitaciones, así como terrorismo, que en Turquía es un concepto muy amplio.</p>\n<p>Si İmamoğlu es completamente inocente, no puedo determinarlo con absoluta certeza. La cultura política turca está llena de relaciones clientelistas que resultan en corrupción y otras irregularidades. El partido del presidente Recep Tayyip Erdoğan ha construido en los últimos 20 años una clientela empresarial que recibe contratos públicos y luego compra medios de comunicación para que sean leales al poder. Y ahora el poder acusa a İmamoğlu de lo que ellos mismos hacen.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Tenemos razones para creer que el caso es político. Desde que İmamoğlu fue elegido alcalde de Estambul en 2019, se le ha dificultado la vida constantemente, por lo que ha tenido que actuar con especial precaución y no proporcionar argumentos en su contra. Ya ha sido llevado a los tribunales en otros casos, ya sea por ofender a la contraparte de nuestra Comisión Electoral Estatal o por ofender al jefe de estado. Ha derrotado al partido en el poder en las elecciones locales en tres ocasiones, lo que incomoda a la élite gobernante, especialmente a Erdoğan. Así que el hacha que ha estado sobre él durante mucho tiempo finalmente ha caído.</p>\n<p><strong>¿Para qué le sirve esto a Erdoğan? Las elecciones presidenciales están programadas para dentro de tres años.</strong></p>\n<p>De acuerdo con la constitución, Erdoğan está actualmente en su segundo mandato (contando desde 2018, cuando se introdujo el sistema presidencial). Para mantener el poder, tiene dos opciones. Podría llevar a cabo una reforma constitucional y así eludir nuevamente la limitación de dos mandatos. Las posibilidades de esto son escasas, ya que le falta la mayoría de dos tercios en el parlamento. Por lo tanto, será más fácil acortar el mandato actual, de modo que no lo complete, porque eso significaría, según las leyes actuales en Turquía, que el presidente en funciones podría postularse nuevamente. İmamoğlu, por su parte, debía ser eliminado con suficiente antelación para que cualquier resistencia y las emociones que este movimiento provocara pudieran ser sofocadas.</p>\n<p><strong>¿Pero este arresto no fortalecerá políticamente a İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Ya lo ha fortalecido. Cuando İmamoğlu fue encarcelado, el Partido Republicano del Pueblo, del cual es miembro y líder informal, organizó unas primarias y, de acuerdo con los anuncios previos, lo proclamó como el futuro candidato a la presidencia. La votación sobre este asunto se abrió a todos los ciudadanos en Turquía y, como resultado, 15 millones de personas firmaron su nominación. Es una legitimidad seria en un país cuyo presidente constantemente apela a la \"voluntad nacional\".</p>\n<p><strong>¿Qué tipo de Turquía quiere İmamoğlu y el Partido Republicano del Pueblo?</strong></p>\n<p>El Partido Republicano del Pueblo es un partido kemalista, es decir, que se refiere a las ideas proclamadas por Mustafa Kemal Atatürk. Este padre de la moderna nación turca postuló una Turquía republicana, secular y basada en la solidaridad social. En los años 70, bajo el liderazgo de Bülent Ecevit, inspirado por la izquierda de Europa occidental, se inclinó hacia el socialdemocratismo. Por lo tanto, podemos llamar al PRP una socialdemocracia proeuropea, aunque su programa actual es bastante confuso; por ejemplo, se refiere a la concepción de una \"tercera vía\" entre el capitalismo y el socialismo, que en los círculos de la izquierda europea está bastante desacreditada y también ha sido objeto de críticas severas por parte de intelectuales de izquierda en Turquía. Incluso los medios kemalistas tradicionales le han reprochado su falta de visión y su inercia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu añade a esto la religión: es un musulmán practicante, lo que va más allá de la tradicional división turca entre la izquierda secular y la derecha religiosa. Se podría decir que es un socialdemócrata musulmán, pero sobre todo no es el tipo de ideólogo, sino más bien un hombre de acción.</p>\n<p>Durante los últimos seis años, como alcalde de Estambul, ha implementado políticas socialdemócratas: ha abierto guarderías, ha mejorado el transporte urbano, ha tomado medidas hacia la transformación verde, como anunciar un ambicioso plan para lograr la neutralidad climática total de Estambul para 2050 mediante la eliminación de coches de combustión del ciudad o aumentando la proporción de uso del transporte público por parte de los residentes en detrimento del uso del automóvil. Sin embargo, actualmente las cuestiones programáticas pasan a un segundo plano; İmamoğlu se está convirtiendo en un símbolo de resistencia contra el autoritarismo turco.</p>\n<p><strong>Las protestas que están ocurriendo ahora se consideran las más grandes en una década. El sábado 29 de marzo, más de 2 millones de personas apoyaron a Ekrem İmamoğlu en Estambul. ¿Qué exigen los manifestantes?</strong></p>\n<p>El lema más popular de estas protestas es “<em>hükümet istifa</em>”, que significa “el gobierno debe dimitir”. El Partido Republicano del Pueblo, por su parte, exige la convocatoria de elecciones anticipadas.</p>\n<p><strong>¿Y podría Erdoğan realmente perder tales elecciones?</strong></p>\n<p>Con el descontento social actual, es muy probable. La pregunta es si entregaría el poder pacíficamente, y eso es, por decirlo suavemente, muy dudoso.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>¿Quiénes son los manifestantes?</strong></p>\n<p>En la primera línea están los estudiantes y los sindicatos, además de amplios sectores de ciudadanos. Erdoğan afirma que en las protestas participan “fanáticos jacobinos partidarios de la laicidad”, mientras que la oposición intenta demostrar que eso no es cierto. Durante una de las protestas se organizó un iftar, es decir, una cena de ramadán que se consume después de la puesta del sol. Los manifestantes querían mostrar que también los musulmanes conservadores y religiosos están cansados del gobierno de Erdoğan.</p>\n<p><strong>Las protestas en defensa de los políticos perseguidos a menudo tienen un trasfondo de frustración social. ¿Es este el caso aquí también?</strong></p>\n<p>Sí. Turquía ha tenido grandes problemas económicos desde 2018, los ciudadanos enfrentan una alta inflación que actualmente es del 49%. El gobierno se jacta de que el desempleo ha caído a un nivel récord del 8.5%, pero sigue siendo mucho, y los jóvenes, que protestan con más fervor, lo sienten especialmente.</p>\n<p>Además, la sociedad turca ha sufrido mucho por el terremoto de hace dos años, al que las instituciones estatales no respondieron adecuadamente, organizando de manera lenta las operaciones de rescate o organizando de manera torpe la ayuda para los afectados, sin mencionar las infames “amnistías” para las empresas constructoras (a menudo provenientes de la clientela mencionada anteriormente), que las eximían de la obligación de cumplir con las regulaciones sobre la seguridad de los edificios en caso de riesgo sísmico.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>A esto se suma un auténtico cansancio de veinte años de gobierno de Erdoğan y la creciente desfachatez del gobierno. En Turquía ya no hay ninguna institución estatal que no esté sujeta a Erdoğan; ya no es una democracia, sino una democradura.</p>\n<p><strong>Hace unas semanas, el líder del Partido de los Trabajadores del Kurdistán, Abdullah Öcalan, depuso las armas. ¿Cómo afectará la situación actual al proceso de paz? ¿Y participan también organizaciones kurdas en las protestas?</strong></p>\n<p>Por ahora, solo ha reaccionado el partido DEM, es decir, el partido kurdo legal. Y fue una reacción bastante contenida, aunque en general este partido es crítico con Erdoğan. Sus miembros han mediado recientemente en conversaciones entre el gobierno turco y el líder encarcelado de los combatientes kurdos, Abdullah Öcalan. Tienen esperanzas de paz, por lo que se encuentran entre el martillo y el yunque y, al menos por ahora, intentan no sobresalir.</p>\n<p><strong>¿Y cómo afectará la situación actual a un posible acercamiento entre Turquía y la Unión Europea, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">del que hablamos hace dos semanas</a>?</strong></p>\n<p>Es difícil hacer pronósticos en este asunto por ahora, ya que no se sabe si el gobierno turco sobrevivirá. Desde algunos países europeos, como Alemania o Francia, han llegado voces de condena por el arresto de İmamoğlu y llamados a que Ankara respete el estado de derecho. Sin embargo, no fue un mensaje coherente a nivel europeo; por ejemplo, el Reino Unido y Polonia han guardado silencio al respecto, como si quisieran evaluar la situación y ver si habrá un shock que arruine los planes de cooperación con Turquía en materia de seguridad y resolución del conflicto en Ucrania. Parece que Europa está observando el desarrollo de la situación.</p>\n<p>Un acercamiento a Turquía en este momento, aunque justificado por razones militares, no pondría a Europa en una buena luz. Quizás las conversaciones conjuntas programadas para abril se pospongan. Pero eso no significa que se cancele la cooperación. Cuando en abril de 2016 la UE y Turquía firmaron el acuerdo migratorio, el ejército turco reprimió brutalmente a los kurdos en el sureste de Turquía. Quizás esta vez la Unión dirá: bueno, es lo que hay, la política es el arte de ensuciarse las manos.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doctor en historia. Trabaja en el Departamento de Medio Oriente y Asia Central de la Escuela Superior de Comercio en Varsovia. Se ocupa de la historia reciente de Turquía. De 2015 a 2021, analista del Centro de Estudios Orientales. Autor de análisis sobre la política interna y exterior de Turquía, así como de estudios sobre los temas de religión y nacionalismo secular que se entrelazan en la cultura turca.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Istanbulin pormestari Ekrem İmamoğlu pidätettiin muutama päivä sitten korruptiosyytteiden vuoksi. Onko tämä poliittinen ele vai onko İmamoğlulla todella jotain omallatunnollaan?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Ei vain korruptiosta – hänelle on ilmeisesti esitetty kaikki syytteet, joita valtion viranomaiselle voi esittää. Näitä ovat mm. rikollisjärjestön johtaminen, petokset, varastaminen, hankintojen väärinkäytökset sekä terrorismi, joka on Turkissa hyvin laaja käsite.</p>\n<p>Onko İmamoğlu täysin syytön – tätä en voi sanoa absoluuttisella varmuudella. Turkin poliittinen kulttuuri on täynnä patronaatti-asiakassuhteita, jotka johtavat korruptioon ja muihin väärinkäytöksiin. Presidentti Recep Tayyip Erdoğanin puolue on viimeisten 20 vuoden aikana rakentanut itselleen liiketoiminnallisen asiakaskunnan, joka saa julkisia hankintoja ja ostaa sitten medioita, jotta ne olisivat uskollisia vallalle. Ja nyt valta syyttää İmamoğlua siitä, mitä se itse tekee.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Meillä on syitä uskoa, että asia on poliittinen. Siitä lähtien, kun İmamoğlu valittiin Istanbulin pormestariksi vuonna 2019, hänen elämäänsä on jatkuvasti vaikeutettu, minkä vuoksi hänen on täytynyt toimia erityisen varovaisesti eikä antaa itsestään todisteita. Hänet on jo vedetty oikeuteen muissa asioissa – joko valtion vaaliviranomaisen loukkaamisesta tai valtionpään loukkaamisesta. Hän on voittanut vallassa olevan puolueen paikallisvaaleissa kolme kertaa, mikä on ollut hallitsevalle eliitille, erityisesti Erdoğanin, kiusallista. Joten hänen ylleen pitkään roikkunut miekka on lopulta pudonnut.</p>\n<p><strong>Miksi Erdoğan tarvitsee tätä? Presidentinvaalit on suunniteltu pidettäväksi vasta kolmen vuoden kuluttua.</strong></p>\n<p>Perustuslain mukaan Erdoğan on tällä hetkellä toista kauttaan (laskettuna vuodesta 2018, jolloin presidenttijärjestelmä otettiin käyttöön). Pysyäkseen vallassa hänellä on kaksi vaihtoehtoa. Hän voisi saada aikaan perustuslain muutoksen ja siten kiertää kahden kauden rajoituksen. Tähän on kuitenkin pieniä mahdollisuuksia, koska häneltä puuttuu kahden kolmasosan enemmistö parlamentissa. Helpompaa olisi siis lyhentää nykyistä kauttaan niin, ettei hän saisi sitä päätökseen, sillä tämä tarkoittaisi – nykyisten Turkissa voimassa olevien sääntöjen mukaan – että istuva presidentti voi osallistua vaaleihin uudelleen. İmamoğlun on siis täytynyt tulla eliminoiduksi riittävän aikaisin, jotta mahdollinen vastarinta ja tunteet, joita tämä manööveri herättää, ehtisivät laantua.</p>\n<p><strong>Mutta eikö tämä pidätys vahvista İmamoğlun poliittisesti?</strong></p>\n<p>Se on jo vahvistanut. Kun İmamoğlu joutui pidätetyksi, hänen jäsenensä ja epävirallinen johtajansa oleva Kansan tasavaltapuolue järjesti esivaalit ja ilmoitti hänet tulevaksi presidenttiehdokkaaksi aikaisempien ilmoitusten mukaisesti. Äänestys asiasta avattiin kaikille kansalaisille Turkissa, ja hänen nimityksensä allekirjoitti 15 miljoonaa ihmistä. Tämä on vakava legitimiteetti maassa, jonka presidentti jatkuvasti vetoaa \"kansan tahtoon\".</p>\n<p><strong>Millaista Turkia İmamoğlu ja Kansan tasavaltapuolue haluavat?</strong></p>\n<p>Kansan tasavaltapuolue on kemalistinen puolue, joka viittaa Mustafaa Kemal Atatürkin julistamiin ideoihin. Tämä modernin turkkilaisen kansan isä vaati tasavaltaista, maallista ja sosiaaliseen solidaarisuuteen perustuvaa Turkia. 1970-luvulla Bülent Ecevitin johdolla, joka sai inspiraatiota Länsi-Euroopan vasemmistosta, puolue kääntyi kohti sosiaalidemokratiaa. Voimme siis kutsua KTP:tä pro-eurooppalaiseksi sosiaalidemokratiaksi, vaikka heidän nykyinen ohjelmansa on melko epäselvä – esimerkiksi se viittaa \"kolmannen tien\" käsitteeseen kapitalismin ja sosialismin välillä, joka on eurooppalaisen vasemmiston piireissä melko kompromettoitu, ja se on saanut myös voimakasta kritiikkiä vasemmistolaisilta älymystöiltä Turkissa. Jopa perinteiset kemalistiset mediat ovat syyttäneet sitä horisontin puutteesta ja inerttiydestä.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu lisää tähän uskonnon – hän on käytännön muslimi, mikä ylittää perinteisen turkkilaisen jaon maalliseen vasemmistoon ja uskonnolliseen oikeistoon. Voidaan sanoa, että hän on muslimisosiaalidemokraatti, mutta ennen kaikkea hän ei ole ideologin tyyppi, vaan pikemminkin toiminnan ihminen.</p>\n<p>Viimeisten kuuden vuoden aikana Istanbulin pormestarina hän on toteuttanut sosiaalidemokraattisia politiikkoja: hän on avannut päiväkoteja, parantanut kaupunkiliikennettä, tehnyt askelia kohti vihreää muutosta, kuten julkistanut kunnianhimoisen suunnitelman saavuttaa Istanbulin täydellinen hiilineutraalius vuoteen 2050 mennessä vetämällä polttomoottoriautot kaupungista tai lisäämällä asukkaiden julkisen liikenteen käyttöä autoliikenteen kustannuksella. Kuitenkin tällä hetkellä ohjelmakysymykset ovat jääneet toissijaisiksi – İmamoğlusta on tullut symboli vastarinnalle turkkilaista autoritarismia vastaan.</p>\n<p><strong>Nykyisiä protesteja kutsutaan kymmenen vuoden suurimmiksi. Lauantaina 29. maaliskuuta Istanbulissa yli 2 miljoonaa ihmistä tuki Ekrem İmamoğlua. Mitä protestoijat vaativat?</strong></p>\n<p>Protestien suosituin iskulause on \"hükümet istifa\", eli \"hallitus eroon\". Kansan tasavaltapuolue vaatii puolestaan ennenaikaisten vaalien järjestämistä.</p>\n<p><strong>Ja voisiko Erdoğan todella hävitä tällaiset vaalit?</strong></p>\n<p>Nykyisen kansalaistyytymättömyyden aallossa se on erittäin todennäköistä. Kysymys on kuitenkin siitä, luovuttaisiko hän vallasta rauhanomaisesti, ja se on – lievästi sanottuna – erittäin epävarmaa.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Keitä protestoijat ovat?</strong></p>\n<p>Ensimmäisellä linjalla ovat opiskelijat ja ammattiliitot, ja lisäksi laajat kansalaisjoukot. Erdoğan väittää, että protesteihin osallistuvat \"jyrkät jakobiinit, jotka kannattavat maallistumista\", kun taas oppositio yrittää osoittaa, että tämä ei pidä paikkaansa. Yhdessä protestissa järjestettiin iftar, eli ramadanillallinen, joka syödään auringonlaskun jälkeen. Protestoijat halusivat näyttää, että Erdoğanilla on tarpeeksi myös konservatiivisia ja uskonnollisia muslimeja.</p>\n<p><strong>Protestit vainottujen poliitikkojen puolesta ovat usein sosiaalisen turhautumisen toissijainen syy. Onko näin myös tässä tapauksessa?</strong></p>\n<p>Kyllä. Turkilla on ollut suuria taloudellisia ongelmia vuodesta 2018 lähtien, ja kansalaiset kamppailevat korkeiden inflaatiolukujen kanssa, jotka ovat tällä hetkellä 49 prosenttia. Hallitus kehuu, että työttömyys on laskenut ennätyksellisen alhaiselle tasolle 8,5 prosenttia, mutta se on silti paljon – ja erityisesti nuoret kokevat sen kipeästi, ja he protestoivat kaikkein kiihkeimmin.</p>\n<p>Lisäksi Turkin yhteiskunta on kokenut voimakkaasti kaksi vuotta sitten tapahtuneen maanjäristyksen, johon valtion instituutiot eivät reagoineet asianmukaisesti – ne järjestivät pelastustoimia hitaasti tai epäonnistuneesti järjestivät apua uhreille, puhumattakaan jo mainituista \"armostaan\" rakennusyrityksille (jotka usein ovat peräisin jo mainitusta asiakaskunnasta), jotka vapauttivat ne velvoitteesta noudattaa sääntöjä, jotka koskevat rakennusten suojaamista maanjäristysten varalta.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Lisäksi on aito väsymys Erdoğanin 20 vuoden hallitukseen ja hallituksen yhä kasvava röyhkeys. Turkissa ei ole enää valtion instituutiota, joka ei olisi Erdoğanin alaisuudessa, tämä ei ole enää demokratia, vaan demokratuura.</p>\n<p><strong>Muutama viikko sitten Kurdistanin työväenpuolueen johtaja Abdullah Öcalan laski aseensa. Miten nykyinen tilanne vaikuttaa rauprocessiin? Ja osallistuvatko protesteihin myös kurdialaiset järjestöt?</strong></p>\n<p>Toistaiseksi on reagoinut vain DEM-puolue, eli laillinen kurdipuolue. Ja se oli melko pidättyväinen reaktio, vaikka puolue on yleisesti ottaen kriittinen Erdoğania kohtaan. Sen jäsenet ovat äskettäin toimineet välittäjinä Turkin hallituksen ja vangitun kurdijoukkosotilaiden johtajan Abdullah Öcalanin välillä. He toivovat rauhaa, joten he ovat jääneet vasaran ja anvilin väliin ja – ainakin toistaiseksi – yrittävät olla nostamatta päätään.</p>\n<p><strong>Ja miten nykyinen tilanne vaikuttaa mahdolliseen lähentymiseen Turkin ja Euroopan unionin välillä, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">josta keskustelimme kaksi viikkoa sitten</a>?</strong></p>\n<p>On vaikeaa tehdä ennusteita tässä asiassa, koska ei tiedetä, kestääkö Turkin hallitus. Yksittäisten eurooppalaisten valtioiden, kuten Saksan tai Ranskan, taholta on tullut tuomitsevia ääniä İmamoğlun pidätyksestä ja kehotuksia, että Ankaran tulisi kunnioittaa oikeusvaltiota. Tämä ei kuitenkaan ollut yhtenäinen viesti Euroopan tasolla – esimerkiksi Iso-Britannia ja Puola ovat olleet hiljaa asiassa, ikään kuin haluten kartoittaa tilannetta ja nähdä, tuleeko järkytys, joka kumoaa aiemmat suunnitelmat yhteistyöstä Turkin kanssa turvallisuusasioissa ja Ukrainan konfliktin ratkaisemisessa. Näyttää siltä, että Eurooppa seuraa tilanteen kehittymistä.</p>\n<p>Lähentyminen Turkin kanssa tällaisessa hetkessä – vaikka se on perusteltua sotilaallisista syistä – ei asettaisi Eurooppaa hyvään valoon. Ehkä huhtikuulle suunnitellut yhteiset keskustelut siirretään. Mutta tämä ei tarkoita yhteistyön kumoamista. Kun EU ja Turkki solmivat maahanmuuttosopimuksen huhtikuussa 2016, Turkin armeija murskasi kurdeja kaakkois-Turkissa. Ehkä tällä kertaa unioni sanoo: no, ei voi mitään, politiikka on käsien likaamista.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – historian tohtori. Työskentelee Varsovan Kauppakorkeakoulun Lähi-idän ja Keski-Aasian laitoksessa. Hän tutkii Turkin uusinta historiaa. Vuosina 2015–2021 Itä-Euroopan tutkimuskeskuksen analyytikko. Hänen analyysejaan on julkaistu Turkin sisä- ja ulkopolitiikasta sekä turkkilaisessa kulttuurissa esiintyvistä uskonnon ja maallisen nationalismin teemoista.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto : Le maire d'Istanbul, Ekrem İmamoğlu, a été arrêté il y a quelques jours pour des accusations de corruption. S'agit-il d'un geste politique ou İmamoğlu a-t-il réellement quelque chose à se reprocher ?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak :</strong> Pas seulement de corruption – il a été accusé de presque toutes les charges possibles qu'un fonctionnaire public peut encourir. Cela inclut notamment la direction d'une organisation criminelle, des fraudes, des détournements de fonds, des irrégularités dans les appels d'offres, ainsi que le terrorisme, qui est un concept très large en Turquie.</p>\n<p>Je ne peux pas dire avec une certitude absolue si İmamoğlu est complètement innocent. La culture politique turque regorge de relations de patronage et de clientélisme, qui entraînent corruption et autres irrégularités. Le parti du président Recep Tayyip Erdoğan a construit, au cours des 20 dernières années, une clientèle d'affaires qui reçoit des contrats publics, puis achète des médias pour les rendre loyaux envers le pouvoir. Et maintenant, le pouvoir accuse İmamoğlu de ce qu'il fait lui-même.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Nous avons des raisons de penser que l'affaire est politique. Depuis qu'İmamoğlu a été élu maire d'Istanbul en 2019, sa vie est constamment rendue difficile, ce qui l'a contraint à agir avec une prudence particulière et à ne pas fournir d'arguments contre lui. Il a déjà été traîné devant les tribunaux pour d'autres affaires – pour avoir insulté l'équivalent de notre Commission électorale nationale, ou pour avoir insulté le chef de l'État. Il a battu le parti au pouvoir trois fois lors des élections locales, ce qui irrite l'élite au pouvoir, et surtout Erdoğan. Ainsi, la hache qui planait sur lui depuis longtemps est finalement tombée.</p>\n<p><strong>Pourquoi Erdoğan a-t-il besoin de cela ? Les élections présidentielles sont prévues dans trois ans.</strong></p>\n<p>Selon la constitution, Erdoğan est actuellement dans son deuxième mandat (depuis 2018, lorsque le système présidentiel a été introduit). Pour maintenir le pouvoir, il a deux options. Il pourrait faire changer la constitution et ainsi contourner à nouveau la limitation de deux mandats. Les chances de cela sont faibles, car il lui manque une majorité des deux tiers au parlement. Il serait donc plus simple de raccourcir le mandat actuel, de sorte à ne pas le terminer, car cela signifierait – selon les lois actuellement en vigueur en Turquie – que le président en exercice pourrait se représenter. İmamoğlu devait donc être éliminé suffisamment tôt pour que toute résistance et les émotions que ce manœuvre pourrait susciter aient le temps de s'apaiser.</p>\n<p><strong>Mais cet arrestation ne renforcera-t-elle pas politiquement İmamoğlu ?</strong></p>\n<p>Elle l'a déjà renforcé. Lorsque İmamoğlu a été arrêté, le Parti républicain du peuple, dont il est membre et leader informel, a organisé des primaires et, conformément aux annonces précédentes, l'a désigné comme futur candidat à la présidence. Le vote à ce sujet a été ouvert à tous les citoyens en Turquie et, en conséquence, 15 millions de personnes ont signé en faveur de sa nomination. C'est une légitimité sérieuse dans un pays dont le président fait constamment appel à la \"volonté nationale\".</p>\n<p><strong>Quel type de Turquie İmamoğlu et le Parti républicain du peuple souhaitent-ils ?</strong></p>\n<p>Le Parti républicain du peuple est un parti kémaliste, c'est-à-dire qui se réfère aux idées prônées par Mustafa Kemal Atatürk. Ce père de la nation turque moderne prônait une Turquie républicaine, laïque et fondée sur la solidarité sociale. Dans les années 70, sous la direction de Bülent Ecevit, inspiré par la gauche d'Europe de l'Ouest, il a tourné vers le social-démocratisme. Nous pouvons donc qualifier le PRP de social-démocratie pro-européenne, bien que leur programme actuel soit assez flou – par exemple, il fait appel à la notion de \"troisième voie\" entre le capitalisme et le socialisme, qui est plutôt discréditée dans les cercles de la gauche européenne, et a également été fortement critiquée par des intellectuels de gauche en Turquie. Même les médias kémalistes traditionnels lui reprochaient son manque d'horizon et son inertie.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu y ajoute la religion – il est musulman pratiquant, ce qui dépasse la division traditionnelle turque entre la gauche laïque et la droite religieuse. On peut dire qu'il est un social-démocrate musulman, mais surtout, ce n'est pas le type d'idéologue, plutôt un homme d'action.</p>\n<p>Au cours des six dernières années en tant que maire d'Istanbul, il a mis en œuvre des politiques social-démocrates : il a ouvert des crèches, amélioré les transports urbains, pris des mesures en faveur de la transformation verte, comme l'annonce d'un plan ambitieux pour atteindre la neutralité climatique totale à Istanbul d'ici 2050 en retirant les voitures à essence de la ville ou en augmentant la proportion d'utilisation des transports publics par les habitants au détriment de l'utilisation des voitures. Cependant, actuellement, les questions programmatiques passent au second plan – İmamoğlu devient un symbole de la résistance à l'autoritarisme turc.</p>\n<p><strong>Les manifestations en cours sont qualifiées des plus importantes depuis une décennie. Le samedi 29 mars, plus de 2 millions de personnes à Istanbul ont soutenu Ekrem İmamoğlu. Que demandent les manifestants ?</strong></p>\n<p>Le slogan le plus populaire de ces manifestations est \"<em>hükümet istifa</em>\", c'est-à-dire \"le gouvernement doit démissionner\". Le Parti républicain du peuple exige quant à lui la tenue d'élections anticipées.</p>\n<p><strong>Et de telles élections Erdoğan pourrait-il réellement les perdre ?</strong></p>\n<p>Sur la vague de mécontentement social actuel, c'est très probable. La question est cependant de savoir s'il céderait le pouvoir pacifiquement, ce qui est – pour le dire poliment – très douteux.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Qui sont les manifestants ?</strong></p>\n<p>En première ligne, il y a des étudiants et des syndicats, et en plus – de larges foules de citoyens. Erdoğan affirme que les manifestants sont des \"partisans jacobins acharnés du laïcisme\", tandis que l'opposition essaie de montrer que ce n'est pas vrai. Lors d'une des manifestations, un iftar a été organisé, c'est-à-dire un dîner de ramadan, que l'on prend après la tombée de la nuit. Les manifestants voulaient montrer que même les musulmans conservateurs et religieux en ont assez du gouvernement d'Erdoğan.</p>\n<p><strong>Les manifestations en défense des politiciens persécutés ont souvent une seconde couche sous la forme de frustration sociale. Est-ce le cas ici aussi ?</strong></p>\n<p>Oui. La Turquie a de gros problèmes économiques depuis 2018, les citoyens luttent contre une inflation élevée qui s'élève actuellement à 49 %. Le gouvernement se vante que le chômage a chuté à un niveau historiquement bas de 8,5 %, mais c'est encore beaucoup – et particulièrement ressenti par les jeunes, qui protestent le plus vigoureusement.</p>\n<p>De plus, la société turque a très mal vécu le tremblement de terre de deux ans auparavant, auquel les institutions étatiques n'ont pas réagi de manière adéquate – organisant lentement des opérations de sauvetage ou organisant maladroitement de l'aide pour les sinistrés, sans parler des infâmes \"amnisties\" pour les entreprises de construction (souvent issues de la clientèle déjà mentionnée), qui les exonéraient de l'obligation de se conformer aux réglementations concernant la sécurité des bâtiments en cas de risque sismique.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>À cela s'ajoute une véritable fatigue après vingt ans de gouvernement d'Erdoğan et une arrogance croissante du gouvernement. En Turquie, il n'y a plus d'institution publique qui ne soit pas soumise à Erdoğan, ce n'est plus une démocratie, mais une démocrature.</p>\n<p><strong>Il y a quelques semaines, le leader du Parti des travailleurs du Kurdistan, Abdullah Öcalan, a déposé les armes. Comment la situation actuelle influencera-t-elle le processus de paix ? Et les organisations kurdes participent-elles aussi aux manifestations ?</strong></p>\n<p>Pour l'instant, seule le parti DEM, c'est-à-dire le parti kurde légal, a réagi. Et c'était une réaction plutôt mesurée, bien que ce parti soit généralement critique envers Erdoğan. Ses membres ont récemment servi d'intermédiaires dans les discussions entre le gouvernement turc et le leader emprisonné des combattants kurdes, Abdullah Öcalan. Ils espèrent la paix, donc ils se trouvent entre le marteau et l'enclume et – du moins pour l'instant – essaient de ne pas trop se prononcer.</p>\n<p><strong>Et comment la situation actuelle influencera-t-elle le rapprochement potentiel entre la Turquie et l'Union européenne, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">dont nous avons parlé il y a deux semaines</a> ?</strong></p>\n<p>Il est encore difficile de se prononcer sur cette question, car on ne sait pas si le gouvernement turc survivra. Du côté de certains États européens – par exemple, l'Allemagne ou la France – des voix se sont élevées pour condamner l'arrestation d'İmamoğlu et appeler Ankara à respecter l'état de droit. Cependant, ce n'était pas un message cohérent au niveau européen – par exemple, le Royaume-Uni et la Pologne se sont tus à ce sujet, comme s'ils voulaient évaluer la situation et voir s'il n'y aurait pas un choc qui compromettrait les plans de coopération avec la Turquie en matière de sécurité et de résolution du conflit en Ukraine. Il semble que l'Europe observe l'évolution de la situation.</p>\n<p>Un rapprochement avec la Turquie à un tel moment – bien que justifié pour des raisons militaires – ne mettrait pas l'Europe dans une bonne lumière. Peut-être que les discussions communes prévues pour avril seront reportées. Mais cela ne signifie pas l'annulation de la coopération. Lorsque l'UE et la Turquie ont conclu un accord migratoire en avril 2016, l'armée turque a brutalement réprimé les Kurdes dans le sud-est de la Turquie. Peut-être que cette fois encore, l'Union dira : tant pis, la politique est l'art de se salir les mains.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – docteur en histoire. Il travaille au Département du Moyen-Orient et d'Asie centrale de l'École supérieure de commerce de Varsovie. Il s'occupe de l'histoire récente de la Turquie. De 2015 à 2021, analyste au Centre d'études orientales. Auteur d'analyses consacrées à la politique intérieure et étrangère de la Turquie ainsi qu'à des études sur les thèmes de la religion et du nationalisme laïque qui se croisent dans la culture turque.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Gradonačelnik Istanbula Ekrem İmamoğlu je prije nekoliko dana uhićen pod sumnjom za korupciju. Je li to politički potez ili İmamoğlu doista ima nešto na duši?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Ne samo za korupciju – njemu su vjerojatno stavljene sve optužbe koje se mogu pripisati državnom službeniku. To uključuje vođenje organizacije koja se bavi kriminalom, prijevare, pronevjere, nepravilnosti u javnim nabavama, kao i terorizam, koji je u Turskoj vrlo širok pojam.</p>\n<p>Je li İmamoğlu potpuno nevin – to ne mogu sa sigurnošću reći. Turska politička kultura obiluje patronažno-klijentskim odnosima, koji rezultiraju korupcijom i drugim nepravilnostima. Stranka predsjednika Recepa Tayyipa Erdoğana je tijekom posljednjih 20 godina na taj način izgradila poslovnu klijentelu koja dobiva javne narudžbe, a zatim otkupljuje medije kako bi postali lojalni vlasti. A sada vlast optužuje İmamoğlu za ono što sama radi.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Imamo razloga vjerovati da je slučaj politički. Otkako je İmamoğlu izabran za gradonačelnika Istanbula 2019. godine, stalno mu se otežava život, zbog čega je morao postupati posebno oprezno i ne davati argumente protiv sebe. Već je bio doveden pred sud u drugim slučajevima – zbog uvrede odgovarajuće naše Državne izborne komisije, a zbog uvrede šefa države. Tri puta je pobijedio stranku na vlasti na lokalnim izborima i to smeta vladajućoj eliti, a posebno Erdoğanu. Tako da je sjekira koja mu je visjela nad glavom konačno pala.</p>\n<p><strong>Zašto je to Erdoğan? Predsjednički izbori planiraju se održati tek za tri godine.</strong></p>\n<p>Prema ustavu, Erdoğan trenutno obnaša svoj drugi mandat (računajući od 2018. godine, kada je uveden predsjednički sustav). Da bi zadržao vlast, ima dva izlaza. Mogao bi doći do promjene ustava i tako ponovno zaobići ograničenje na dva mandata. Šanse za to su male, jer mu nedostaje dvotrećinska većina u parlamentu. Bit će jednostavnije skratiti trenutni mandat, tako da ga ne završi, jer bi to, prema postojećim zakonima u Turskoj, značilo da aktualni predsjednik može ponovno sudjelovati na izborima. İmamoğlu je, pak, morao biti eliminiran dovoljno rano kako bi se eventualni otpor i emocije koje bi ovaj manevar izazvao mogle smiriti.</p>\n<p><strong>Ale hoće li ovo uhićenje politički ojačati İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Već ga je ojačalo. Kada je İmamoğlu završio u zatvoru, Republikanska narodna stranka, čiji je član i neformalni vođa, organizirala je predizbore i, u skladu s prethodnim najavama, proglasila ga budućim kandidatom za predsjednika. Glasovanje u ovoj vezi otvoreno je za sve građane u Turskoj i kao rezultat toga, 15 milijuna ljudi potpisalo se ispod njegove nominacije. To je ozbiljna legitimacija u zemlji čiji predsjednik neprekidno poziva na „narodnu volju”.</p>\n<p><strong>Koju Tursku želi İmamoğlu i Republikanska narodna stranka?</strong></p>\n<p>Republikanska narodna stranka je kemalistička stranka, što znači da se poziva na ideje koje je iznio Mustafa Kemal Atatürk. Taj otac modernog turskog naroda zalagao se za republiku, sekularnu i temeljenu na socijalnoj solidarnosti. Tijekom 70-ih, pod vodstvom Bülenta Ecevita, inspiriranog zapadnoeuropskom ljevicom, skrenula je prema socijaldemokraciji. Tako možemo nazvati RPL proeuropskom socijaldemokracijom, iako je njihov trenutni program prilično mutan – npr. poziva se na koncept „trećeg puta” između kapitalizma i socijalizma, koji je u krugovima europske ljevice prilično kompromitiran, a također je naišao na oštru kritiku lijevih intelektualaca u Turskoj. Čak su i tradicionalni kemalistički mediji optuživali za nedostatak horizonta i inerciju.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu dodaje religiju – on je prakticirajući musliman, što nadilazi tradicionalnu tursku podjelu na sekularnu ljevicu i religijsku desnicu. Može se reći da je muslimanski socijaldemokrat, ali prije svega nije tip ideologa, već čovjek akcije.</p>\n<p>Tokom posljednjih šest godina kao gradonačelnik Istanbula provodio je socijaldemokratske politike: otvarao je vrtiće, unapređivao gradski prijevoz, poduzimao korake prema zelenoj transformaciji, kao što je najava ambicioznog plana postizanja potpune klimatske neutralnosti Istanbula do 2050. godine povlačenjem automobila s motorima s unutarnjim izgaranjem iz grada ili povećanjem udjela korištenja javnog prijevoza od strane građana na račun automobila. Međutim, trenutno programska pitanja padaju u drugi plan – İmamoğlu postaje simbol otpora protiv turskog autoritarizma.</p>\n<p><strong>Trenutni protesti nazivaju se najvećima u posljednjem desetljeću. U subotu, 29. ožujka, u Istanbulu je više od 2 milijuna ljudi podržalo Ekrema İmamoğlu. Što traže prosvjednici?</strong></p>\n<p>Najpopularnija parola ovih protesta je „<em>hükümet istifa</em>”, što znači „vlada na ostavku”. Republikanska narodna stranka zahtijeva raspisivanje prijevremenih izbora.</p>\n<p><strong>Može li Erdoğan zaista izgubiti takve izbore?</strong></p>\n<p>Na valu trenutnog društvenog nezadovoljstva to je vrlo vjerojatno. Pitanje je, međutim, bi li vlast predao mirno, a to je – blago rečeno – vrlo sumnjivo.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Tko su prosvjednici?</strong></p>\n<p>Na prvoj liniji su studenti i sindikati, a osim toga – široke mase građana. Erdoğan tvrdi da na proteste dolaze „zadrti jakobinski pristaše laicizma”, dok opozicija pokušava pokazati da to nije istina. Tijekom jednog od protesta organiziran je iftar, odnosno ramazanska večera, koja se jede nakon zalaska sunca. Prosvjednici su htjeli pokazati da su i konzervativni i religiozni muslimani umorni od Erdoğanove vlasti.</p>\n<p><strong>Protesti u obranu progonjenih političara često imaju drugo dno u obliku društvene frustracije. Je li tako i u ovom slučaju?</strong></p>\n<p>Da. Turska od 2018. godine ima velike ekonomske probleme, građani se bore s visokom inflacijom koja trenutno iznosi 49 posto. Vlada se hvali da je nezaposlenost pala na rekordno nisku razinu od 8,5 posto, ali to je i dalje puno – a posebno to najviše osjećaju mladi, koji najviše prosvjeduju.</p>\n<p>Pored toga, tursko društvo je jako doživjelo potres prije dvije godine, na koji državne institucije nisu adekvatno reagirale – sporo organizirajući akcije spašavanja ili nespretno organizirajući pomoć za pogođene, ne spominjući već nesretne „amnestije” za građevinske tvrtke (često potekle iz već spomenute klijentela), koje su ih oslobodile obveze pridržavanja propisa o zaštiti zgrada u slučaju seizmičke opasnosti.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Uz to dolazi i autentična umornost od dvadeset godina Erdoğanove vlasti i sve veća drskost vlade. U Turskoj više nema državne institucije koja ne bi bila podložna Erdoğanu, to više nije demokracija, već demokratura.</p>\n<p><strong>Prije nekoliko tjedana vođa Partije radnika Kurdistana Abdullah Öcalan položio je oružje. Kako će trenutna situacija utjecati na mirovni proces? I sudjeluju li u protestima i kurdske organizacije?</strong></p>\n<p>Za sada je reagirala samo stranka DEM, odnosno legalna kurdska stranka. I bila je to prilično suzdržana reakcija, iako je ta stranka općenito kritična prema Erdoğanu. Njeni članovi su nedavno posredovali u razgovorima između turske vlade i zatvorenog vođe kurdskih boraca, Abdullaha Öcalana. Nadaju se miru, pa su se našli između čekića i nakovnja i – barem za sada – pokušavaju se ne isticali.</p>\n<p><strong>A kako će trenutna situacija utjecati na potencijalno približavanje Turske i Europske unije, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o kojem smo razgovarali prije dva tjedna</a>?</strong></p>\n<p>Teško je za sada suditi o tome, jer nije poznato hoće li turska vlada preživjeti. Sa strane pojedinih europskih država – npr. Njemačke ili Francuske – čuli su se glasovi osude uhićenja İmamoğlu i pozivi da Ankara poštuje vladavinu prava. Međutim, to nije bio koherentan signal na razini Europe – npr. Velika Britanija i Poljska u ovoj vezi šute, kao da žele ispitati situaciju i da li će doći do potresa koji bi uništio dosadašnje planove suradnje s Turskom u području sigurnosti i rješavanja sukoba u Ukrajini. Čini se da Europa pomno prati razvoj situacije.</p>\n<p>Približavanje s Turskom u takvom trenutku – iako opravdano iz vojnih razloga – ne bi stavilo Europu u dobar položaj. Možda će najavljeni zajednički razgovori u travnju biti odgođeni. No to ne znači prekid suradnje. Kada su u travnju 2016. godine EU i Turska sklopile migracijsku sporazum, turska vojska brutalno je gušila Kurde na jugoistoku Turske. Možda će i ovaj put Unija reći: pa dobro, politika je umjetnost prljanja ruku.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor povijesti. Radi na Katedri za Bliski Istok i Srednju Aziju na Glavnoj školi trgovine u Varšavi. Bavi se novijom poviješću Turske. Od 2015. do 2021. analitičar Odsjeka za istočne studije. Autor analiza posvećenih unutarnjoj i vanjskoj politici Turske, kao i radova o prožimanju religije i sekularnog nacionalizma u turskoj kulturi.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Isztambul polgármestere, Ekrem İmamoğlu néhány nappal ezelőtt korrupcióval vádolva letartóztatták. Politikai gesztus ez, vagy İmamoğlu-nak valóban van mit a lelkén?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nemcsak korrupcióval – szinte minden vádat megfogalmaztak vele szemben, amit egy állami tisztviselőnek fel lehet róni. Ilyenek például a bűnszervezet irányítása, csalások, sikkasztások, közbeszerzési anomáliák, valamint a terrorizmus, ami Törökországban nagyon tág fogalom.</p>\n<p>Hogy İmamoğlu teljesen ártatlan-e – ezt nem tudom abszolút bizonyossággal megmondani. A török politikai kultúra bővelkedik a patronáló-klienci kapcsolatokban, amelyek korrupcióhoz és egyéb anomáliákhoz vezetnek. Recep Tayyip Erdoğan elnök pártja az elmúlt 20 évben így építette ki üzleti klientúráját, amely közbeszerzéseket kap, majd megvásárolja a médiát, hogy az hűséges legyen a hatalomhoz. Most pedig a hatalom İmamoğlu-nak vádolja azt, amit ő maga csinál.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Van okunk azt feltételezni, hogy az ügy politikai. Mióta İmamoğlu 2019-ben megválasztották Isztambul polgármesterének, folyamatosan megnehezítik az életét, ezért különösen óvatosan kellett eljárnia, és nem szabadott érveket szolgáltatnia magával szemben. Már más ügyekben is bíróság elé állították – egyszer a Nemzeti Választási Bizottságunk megfelelőjének megsértése miatt, máskor az államfő megsértése miatt. Három alkalommal legyőzte a hatalmon lévő pártot a helyi választásokon, ami zavarja a kormányzó elit, különösen Erdoğant. Így a feje fölött lógó kard végül leesett.</p>\n<p><strong>Miért van szüksége Erdoğanra erre? A köztársasági választások tervezett időpontja még három év múlva van.</strong></p>\n<p>A törvény szerint Erdoğan jelenleg a második ciklusát tölti (2018-tól számítva, amikor bevezették az elnöki rendszert). A hatalom megtartásához két lehetősége van. Elérhetné az alkotmány módosítását, így ismét megkerülhetné a két ciklusra vonatkozó korlátozást. Ennek azonban kicsi az esélye, mivel nincs meg a kétharmados többsége a parlamentben. Egyszerűbb lesz tehát lerövidíteni a jelenlegi ciklust, hogy ne fejezze be, mert ez azt jelenti – a jelenlegi török jogszabályok értelmében – hogy a hivatalban lévő elnök újra indulhat a választásokon. İmamoğlu-t pedig megfelelően korán ki kellett zárni, hogy az esetleges ellenállás és az érzelmek, amelyeket ez a manőver kivált, el tudjanak csitulni.</p>\n<p><strong>De nem erősíti meg politikailag İmamoğlu letartóztatása?</strong></p>\n<p>Már megerősítette. Amikor İmamoğlu börtönbe került, a Köztársasági Néppárt, amelynek tagja és informális vezetője, előválasztásokat szervezett, és a korábbi bejelentéseknek megfelelően őt hirdette meg a jövőbeli elnökjelöltnek. A szavazást minden török állampolgár számára megnyitották, ennek eredményeként 15 millió ember írta alá a jelölését. Ez komoly legitimáció egy olyan országban, ahol az elnök folyamatosan a „nemzeti akaratot” hangoztatja.</p>\n<p><strong>Milyen Törökországot akar İmamoğlu és a Köztársasági Néppárt?</strong></p>\n<p>A Köztársasági Néppárt kemalista párt, vagyis Mustafá Kemál Atatürk által hirdetett eszmékhez kapcsolódik. Ez a modern török nép atyja köztársasági, szekuláris és társadalmi szolidaritáson alapuló Törökországot szorgalmazott. Az 1970-es években Bülent Ecevit vezetésével, aki a nyugat-európai baloldal által inspirálódott, a szociáldemokrácia irányába fordult. Így a RPL-t pro-európai szociáldemokráciának nevezhetjük, bár a jelenlegi programjuk meglehetősen zavaros – például a kapitalizmus és a szocializmus közötti „harmadik út” koncepciójára hivatkozik, amely a európai baloldali körökben inkább kompromittálódott, és a török baloldali értelmiségiek is éles kritikát fogalmaztak meg vele szemben. Még a hagyományos kemalista média is a horizont hiányát és inerciót rótta fel neki.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu ehhez hozzáteszi a vallást – gyakorló muszlim, ami túllép a hagyományos török felosztáson a szekuláris baloldal és a vallásos jobboldal között. Mondhatjuk, hogy muszlim szociáldemokrata, de elsősorban nem ideológus típusa, inkább cselekvő ember.</p>\n<p>Az elmúlt hat évben Isztambul polgármestereként szociáldemokrata politikákat valósított meg: bölcsődéket nyitott, javította a városi közlekedést, lépéseket tett a zöld átalakulás irányába, például bejelentette, hogy Isztambul 2050-re teljes klímasemlegességet kíván elérni az autók kivonásával a városból, vagy a lakosok közlekedési arányának növelésével a közlekedés javára a gépjárművek rovására. Jelenleg azonban a programkérdések háttérbe szorulnak – İmamoğlu a török autoritarizmussal szembeni ellenállás szimbólumává válik.</p>\n<p><strong>A mostani tüntetéseket az elmúlt évtized legnagyobbjaként emlegetik. Március 29-én, szombaton Isztambulban több mint 2 millió ember támogatta Ekrem İmamoğlu-t. Mit követelnek a tüntetők?</strong></p>\n<p>A tüntetések legnépszerűbb jelszava a „<em>hükümet istifa</em>”, azaz „a kormány lemondását” követeli. A Köztársasági Néppárt pedig előrehozott választások kiírását követeli.</p>\n<p><strong>És ilyen választásokat Erdoğan valóban elveszíthetne?</strong></p>\n<p>A jelenlegi társadalmi elégedetlenség hullámán ez nagyon valószínű. A kérdés azonban az, hogy békésen átadná-e a hatalmat, ami – finoman szólva – nagyon kétséges.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kik a tüntetők?</strong></p>\n<p>Az első vonalban diákok és szakszervezetek állnak, emellett pedig széles tömegek. Erdoğan azt állítja, hogy a tüntetésekre „fanatikus jakobinusok, a laicizmus hívei” járnak, míg az ellenzék próbálja megmutatni, hogy ez nem igaz. Az egyik tüntetés során iftart, azaz ramadáni vacsorát szerveztek, amelyet napnyugta után fogyasztanak el. A tüntetők azt akarták megmutatni, hogy a konzervatív és vallásos muszlimok is elegük van Erdoğan kormányzásából.</p>\n<p><strong>A politikai üldözöttek védelmében folytatott tüntetések gyakran társadalmi frusztrációval is bírnak. Így van ez ebben az esetben is?</strong></p>\n<p>Igen. Törökország 2018 óta komoly gazdasági problémákkal küzd, az állampolgárok magas inflációval küzdenek, amely jelenleg 49 százalék. A kormány büszkén hirdeti, hogy a munkanélküliség rekordalacsony 8,5 százalékra csökkent, de ez még mindig sok – és különösen a fiatalok érzik meg, akik a leghevesebben tüntetnek.</p>\n<p>Ezen kívül a török társadalom nagyon megélte a két évvel ezelőtti földrengést, amelyre az állami intézmények nem reagáltak megfelelően – lassan szervezték a mentési akciókat, vagy ügyetlenül szervezték a segítséget a sérülteknek, nem is beszélve a hírhedt „amnesztiákról” az építőipari cégek számára (amelyek gyakran a már említett klientúrából származnak), amelyek felmentették őket az épületek földrengésvédelmi előírásainak betartása alól.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Ehhez jön még a húsz év Erdoğan-kormányzás miatti valódi fáradtság és a kormány egyre nagyobb pofátlansága. Törökországban már nincs olyan állami intézmény, amely ne Erdoğan alá tartozna, ez már nem demokrácia, hanem demokrácia-tyrannia.</p>\n<p><strong>Néhány héttel ezelőtt a Kurdisztáni Munkáspárt vezetője, Abdullah Öcalan letette a fegyvert. Hogyan befolyásolja a jelenlegi helyzet a békefolyamatot? És részt vesznek-e a tüntetésekben kurd szervezetek is?</strong></p>\n<p>Jelenleg csak a DEM párt reagált, amely a legális kurd párt. És ez egy meglehetősen visszafogott reakció volt, bár általában a párt kritikus Erdoğan irányába. Tagjaik nemrég közvetítettek a török kormány és a fogva tartott kurd harcosok vezetője, Abdullah Öcalan között. Békét remélnek, így a kalapács és az üllő között találják magukat, és – legalábbis egyelőre – próbálnak nem kilépni.</p>\n<p><strong>Hogyan befolyásolja a jelenlegi helyzet a Törökország és az Európai Unió közötti potenciális közeledést, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">amelyről két héttel ezelőtt beszéltünk</a>?</strong></p>\n<p>Jelenleg nehéz megítélni ezt a kérdést, mert nem tudni, hogy a török kormány túlél-e. Egyes európai országok, például Németország vagy Franciaország, elítélték İmamoğlu letartóztatását, és felszólították Ankarát, hogy tartsa be a jogállamiságot. Azonban ez nem volt egységes üzenet Európa szintjén – például Nagy-Britannia és Lengyelország ebben a kérdésben hallgat, mintha szeretnék felmérni a helyzetet, és hogy nem következik-e be egy olyan sokk, amely megsemmisíti a Törökországgal való biztonsági együttműködés eddigi terveit és a konfliktus megoldását Ukrajnában. Úgy tűnik, hogy Európa figyelemmel kíséri a helyzet alakulását.</p>\n<p>Ebben a pillanatban a Törökországgal való közeledés – bár katonai szempontból indokolt – nem állítaná Európát jó fényben. Lehet, hogy az áprilisra tervezett közös tárgyalásokat elhalasztják. De ez nem jelenti a együttműködés megszüntetését. Amikor 2016 áprilisában az EU és Törökország migrációs megállapodást kötött, a török hadsereg brutálisan elnyomta a kurdokat Törökország délkeleti részén. Lehet, hogy ezúttal is az Unió azt mondja: nos, ez van, a politika a kezek összepiszkításának művészete.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – történész doktor. A Varsói Közgazdaságtudományi Egyetem Közel-Kelet és Közép-Ázsia Tanszékén dolgozik. A legújabb török történelemmel foglalkozik. 2015 és 2021 között a Kelet-Európai Tanulmányok Központjának elemzője volt. Elemzéseket írt Törökország bel- és külpolitikájáról, valamint a török kultúrában átfedésben lévő vallási és szekuláris nacionalizmus témáiról.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Il sindaco di Istanbul Ekrem İmamoğlu è stato arrestato alcuni giorni fa con l'accusa di corruzione. È un gesto politico o İmamoğlu ha davvero qualcosa da nascondere?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Non solo corruzione – gli sono state mosse praticamente tutte le accuse che si possono attribuire a un funzionario pubblico. Tra queste ci sono la direzione di un'organizzazione criminale, frodi, appropriazione indebita, irregolarità nelle gare d'appalto, e anche terrorismo, che in Turchia è un concetto molto ampio.</p>\n<p>Se İmamoğlu sia completamente innocente – non posso dirlo con assoluta certezza. La cultura politica turca è ricca di relazioni clientelari che portano a corruzione e altre irregolarità. Il partito del presidente Recep Tayyip Erdoğan ha costruito in questo modo una clientela commerciale negli ultimi 20 anni, che riceve appalti pubblici e poi acquista i media affinché diventino leali al potere. E ora il potere accusa İmamoğlu di ciò che fa lui stesso.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Abbiamo motivi per ritenere che la questione sia politica. Da quando İmamoğlu è stato eletto sindaco di Istanbul nel 2019, la sua vita è stata costantemente ostacolata, il che lo ha costretto a procedere con particolare cautela e a non fornire argomenti contro di sé. È già stato trascinato in tribunale per altre questioni – per offesa all'equivalente della nostra Commissione Elettorale Statale, per offesa al capo dello stato. Ha battuto tre volte il partito al potere nelle elezioni locali e questo infastidisce l'élite al governo, in particolare Erdoğan. Così, l'ascia che pendeva su di lui da tempo è finalmente caduta.</p>\n<p><strong>Perché Erdoğan ha bisogno di questo? Le elezioni presidenziali sono programmate per svolgersi tra tre anni.</strong></p>\n<p>Secondo la costituzione, Erdoğan sta attualmente svolgendo il suo secondo mandato (a partire dal 2018, quando è stato introdotto il sistema presidenziale). Per mantenere il potere, ha due opzioni. Potrebbe portare a una modifica della costituzione e quindi eludere nuovamente il limite di due mandati. Le possibilità di questo sono scarse, poiché gli manca la maggioranza dei due terzi in parlamento. Sarà quindi più semplice accorciare l'attuale mandato, in modo da non completarlo, poiché questo significherebbe – secondo le attuali leggi in Turchia – che il presidente in carica può candidarsi nuovamente. İmamoğlu doveva essere eliminato con sufficiente anticipo affinché eventuale resistenza ed emozioni suscitate da questa manovra potessero placarsi.</p>\n<p><strong>Ma questo arresto non rafforzerà politicamente İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Già lo ha fatto. Quando İmamoğlu è finito in carcere, il Partito Repubblicano del Popolo, di cui è membro e leader informale, ha organizzato le primarie e, secondo le precedenti dichiarazioni, lo ha annunciato come futuro candidato alla presidenza. Il voto su questa questione è stato aperto a tutti i cittadini in Turchia e, di conseguenza, 15 milioni di persone hanno firmato a sostegno della sua nomina. Questa è una legittimazione seria in un paese il cui presidente si richiama incessantemente alla \"volontà nazionale\".</p>\n<p><strong>Che tipo di Turchia vuole İmamoğlu e il Partito Repubblicano del Popolo?</strong></p>\n<p>Il Partito Repubblicano del Popolo è un partito kemalista, cioè che si richiama alle idee espresse da Mustafa Kemal Atatürk. Questo padre del moderno popolo turco postulava una Turchia repubblicana, laica e basata sulla solidarietà sociale. Negli anni '70, sotto la guida di Bülent Ecevit, ispirato dalla sinistra dell'Europa occidentale, si è orientato verso la socialdemocrazia. Possiamo quindi definire il RPL una socialdemocrazia pro-europea, anche se il loro attuale programma è piuttosto vago – ad esempio, si richiama al concetto di \"terza via\" tra capitalismo e socialismo, che è piuttosto compromesso nei circoli della sinistra europea, e ha ricevuto anche aspre critiche da intellettuali di sinistra in Turchia. Anche i media kemalisti tradizionali le hanno rimproverato la mancanza di orizzonte e inerzia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu aggiunge a questo la religione – è un musulmano praticante, il che va oltre la tradizionale divisione turca tra sinistra laica e destra religiosa. Si può dire che sia un socialdemocratico musulmano, ma soprattutto non è il tipo di ideologo, piuttosto un uomo d'azione.</p>\n<p>Negli ultimi sei anni come sindaco di Istanbul ha attuato politiche socialdemocratiche: ha aperto asili, ha migliorato il trasporto pubblico, ha intrapreso passi verso la trasformazione verde, come ad esempio l'annuncio di un ambizioso piano per raggiungere la completa neutralità climatica di Istanbul entro il 2050 attraverso il ritiro delle auto a combustione dalla città o aumentando la proporzione di utilizzo del trasporto pubblico da parte dei cittadini a scapito di quello automobilistico. Tuttavia, attualmente le questioni programmatiche passano in secondo piano – İmamoğlu sta diventando un simbolo di resistenza all'autoritarismo turco.</p>\n<p><strong>Le proteste in corso sono definite le più grandi degli ultimi dieci anni. Sabato 29 marzo a Istanbul oltre 2 milioni di persone hanno sostenuto Ekrem İmamoğlu. Cosa chiedono i manifestanti?</strong></p>\n<p>Lo slogan più popolare di queste proteste è “<em>hükümet istifa</em>”, cioè “il governo si dimetta”. Il Partito Repubblicano del Popolo chiede invece di indire elezioni anticipate.</p>\n<p><strong>E queste elezioni Erdoğan potrebbe davvero perderle?</strong></p>\n<p>In seguito all'attuale malcontento sociale, è molto probabile. La domanda è se cederebbe il potere pacificamente, e questo è – per usare un eufemismo – molto dubbio.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Chi sono i manifestanti?</strong></p>\n<p>In prima linea ci sono studenti e sindacati, e oltre a ciò – ampie masse di cittadini. Erdoğan afferma che alle proteste partecipano “accaniti sostenitori giacobini della laicità”, mentre l'opposizione cerca di dimostrare che non è vero. Durante una delle proteste è stato organizzato un iftar, cioè una cena di Ramadan, che si consuma dopo il tramonto. I manifestanti volevano mostrare che anche i musulmani conservatori e religiosi sono stanchi del governo di Erdoğan.</p>\n<p><strong>Le proteste in difesa dei politici perseguitati hanno spesso un secondo significato sotto forma di frustrazione sociale. È così anche in questo caso?</strong></p>\n<p>Sì. La Turchia ha grandi problemi economici dal 2018, i cittadini stanno affrontando un'alta inflazione, che attualmente è del 49%. Il governo si vanta che la disoccupazione sia scesa a un livello record dell'8,5%, ma è comunque molto – e in particolare i giovani, che protestano con maggiore veemenza, ne soffrono di più.</p>\n<p>Inoltre, la società turca ha molto sofferto per il terremoto di due anni fa, a cui le istituzioni statali non hanno risposto in modo adeguato – organizzando con lentezza le operazioni di soccorso o organizzando in modo inefficace l'assistenza per i colpiti, per non parlare delle infami “amnistie” per le aziende edili (spesso provenienti dalla clientela già menzionata), che le esentavano dall'obbligo di conformarsi alle normative riguardanti la sicurezza degli edifici in caso di rischio sismico.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>A questo si aggiunge un autentico affaticamento dopo vent'anni di governo di Erdoğan e la crescente sfacciataggine del governo. In Turchia non esiste più un'istituzione statale che non sia soggetta a Erdoğan, non è più democrazia, ma democrazia autoritaria.</p>\n<p><strong>Qualche settimana fa, il leader del Partito dei Lavoratori del Kurdistan Abdullah Öcalan ha deposto le armi. Come influenzerà la situazione attuale il processo di pace? E le organizzazioni curde partecipano anche alle proteste?</strong></p>\n<p>Per ora ha reagito solo il partito DEM, cioè il partito curdo legale. E la reazione è stata piuttosto contenuta, anche se generalmente questo partito è critico nei confronti di Erdoğan. I suoi membri hanno recentemente mediato nei colloqui tra il governo turco e il leader curdo dei combattenti, Abdullah Öcalan. Hanno speranza di pace, quindi si trovano tra l'incudine e il martello e – almeno per ora – cercano di non esporsi.</p>\n<p><strong>E come influenzerà la situazione attuale il potenziale avvicinamento tra Turchia e Unione Europea, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">di cui abbiamo parlato due settimane fa</a>?</strong></p>\n<p>È difficile fare previsioni in merito, poiché non si sa se il governo turco sopravviverà. Da parte di singoli stati europei – ad esempio Germania o Francia – sono giunti messaggi di condanna per l'arresto di İmamoğlu e richieste affinché Ankara rispetti lo stato di diritto. Tuttavia, non si è trattato di un messaggio coerente a livello europeo – ad esempio, Gran Bretagna e Polonia sono rimaste in silenzio su questo, come se volessero sondare la situazione e vedere se ci sarà uno shock che annullerà i piani di cooperazione con la Turchia in materia di sicurezza e risoluzione del conflitto in Ucraina. Sembra che l'Europa stia osservando lo sviluppo della situazione.</p>\n<p>Un avvicinamento con la Turchia in questo momento – sebbene giustificato per motivi militari – non metterebbe l'Europa in una buona luce. Potrebbe essere che i colloqui congiunti previsti per aprile vengano rinviati. Ma ciò non significa che la cooperazione venga annullata. Quando nell'aprile 2016 l'UE e la Turchia hanno firmato l'accordo migratorio, l'esercito turco stava brutalmente reprimendo i curdi nel sud-est della Turchia. Forse anche questa volta l'Unione dirà: beh, che ci vuoi fare, la politica è l'arte di sporcarsi le mani.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – dottore di storia. Lavora presso il Dipartimento del Medio Oriente e dell'Asia Centrale della Scuola Superiore di Commercio di Varsavia. Si occupa della storia recente della Turchia. Dal 2015 al 2021 analista del Centro Studi Orientali. Autore di analisi dedicate alla politica interna ed estera della Turchia e di studi sui temi che si intrecciano nella cultura turca tra religione e nazionalismo laico.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Burgemeester van Istanbul Ekrem İmamoğlu werd enkele dagen geleden gearresteerd op beschuldiging van corruptie. Is dit een politieke daad of heeft İmamoğlu daadwerkelijk iets op zijn geweten?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Niet alleen corruptie – hij is volgens mij met alle beschuldigingen geconfronteerd die aan een overheidsfunctionaris kunnen worden toegeschreven. Dit omvat onder andere het leiden van een criminele organisatie, fraude, verduistering, onregelmatigheden bij aanbestedingen, en ook terrorisme, wat in Turkije een zeer breed begrip is.</p>\n<p>Of İmamoğlu volledig onschuldig is – dat kan ik niet met absolute zekerheid zeggen. De Turkse politieke cultuur is rijk aan patronage-klantrelaties, die leiden tot corruptie en andere onregelmatigheden. De partij van president Recep Tayyip Erdoğan heeft in de afgelopen 20 jaar op deze manier een zakelijke klantenkring opgebouwd die openbare aanbestedingen ontvangt en vervolgens de media koopt, zodat deze loyaal worden aan de macht. En nu beschuldigt de macht İmamoğlu van wat zij zelf doet.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>We hebben redenen om aan te nemen dat de zaak politiek is. Sinds İmamoğlu in 2019 werd gekozen als burgemeester van Istanbul, wordt zijn leven voortdurend bemoeilijkt, waardoor hij bijzonder voorzichtig moest zijn en geen argumenten tegen zichzelf mocht aanleveren. Hij is al in andere zaken voor de rechter gesleept – voor belediging van de tegenhanger van onze Nationale Verkiezingscommissie, en voor belediging van het staatshoofd. Drie keer heeft hij de regeringspartij verslagen in lokale verkiezingen, wat de regerende elite, en vooral Erdoğan, pijn doet. Dus de bijl die al lange tijd boven zijn hoofd hing, is eindelijk gevallen.</p>\n<p><strong>Waarom heeft Erdoğan dit nodig? De presidentsverkiezingen zijn gepland voor over drie jaar.</strong></p>\n<p>Volgens de grondwet is Erdoğan momenteel bezig met zijn tweede termijn (vanaf 2018, toen het presidentiële systeem werd ingevoerd). Om de macht te behouden, heeft hij twee opties. Hij zou de grondwet kunnen wijzigen en zo opnieuw de beperking van twee termijnen kunnen omzeilen. De kansen daarop zijn klein, omdat hij geen meerderheid van twee derde van de stemmen in het parlement heeft. Het zal dus eenvoudiger zijn om de huidige termijn te verkorten, zodat deze niet wordt afgemaakt, want dat zou volgens de huidige Turkse wetgeving betekenen dat de zittende president opnieuw kan deelnemen aan de verkiezingen. İmamoğlu moest echter tijdig worden geëlimineerd, zodat eventuele weerstand en emoties die deze manoeuvre oproept, konden worden onderdrukt.</p>\n<p><strong>Maar versterkt deze arrestatie İmamoğlu politiek gezien niet?</strong></p>\n<p>Dat heeft het al gedaan. Toen İmamoğlu in de gevangenis belandde, organiseerde de Republikeinse Volkspartij, waarvan hij lid en informeel leider is, voorverkiezingen en verklaarde hem, zoals eerder aangekondigd, tot de toekomstige presidentskandidaat. De stemming hierover werd geopend voor alle burgers in Turkije en als gevolg daarvan hebben 15 miljoen mensen zijn nominatie ondertekend. Dit is een serieuze legitimiteit in een land waarvan de president voortdurend verwijst naar de \"nationale wil\".</p>\n<p><strong>Wat voor Turkije wil İmamoğlu en de Republikeinse Volkspartij?</strong></p>\n<p>De Republikeinse Volkspartij is een kemalistische partij, wat betekent dat ze zich beroept op de ideeën van Mustafa Kemal Atatürk. Deze vader van de moderne Turkse natie pleitte voor een republikeins, seculier Turkije dat gebaseerd is op sociale solidariteit. In de jaren '70, onder leiding van Bülent Ecevit, geïnspireerd door de West-Europese linkerzijde, maakte de partij een verschuiving naar de sociaaldemocratie. We kunnen de RPL dus pro-Europese sociaaldemocratie noemen, hoewel hun huidige programma vrij vaag is – bijvoorbeeld verwijst het naar het concept van een \"derde weg\" tussen kapitalisme en socialisme, dat in de kringen van de Europese linkerzijde eerder in diskrediet is geraakt, en het kreeg ook scherpe kritiek van linkse intellectuelen in Turkije. Zelfs traditionele kemalistische media hebben haar gebrek aan visie en inertie verweten.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu voegt hier religie aan toe – hij is een praktiserende moslim, wat verder gaat dan de traditionele Turkse scheiding tussen seculiere linkerzijde en religieuze rechterzijde. Je zou kunnen zeggen dat hij een moslim-sociaaldemocraat is, maar bovenal is hij geen type ideoloog, eerder een man van actie.</p>\n<p>In de afgelopen zes jaar heeft hij als burgemeester van Istanbul sociaaldemocratische beleidsmaatregelen geïmplementeerd: hij heeft kinderopvangcentra geopend, het openbaar vervoer verbeterd, stappen gezet richting groene transformatie, zoals het aankondigen van een ambitieus plan om Istanbul tegen 2050 volledig klimaatneutraal te maken door verbrandingsauto's uit de stad te verwijderen en het gebruik van openbaar vervoer door de inwoners te verhogen ten koste van autoverkeer. Maar momenteel komen programmapunten op de tweede plaats – İmamoğlu wordt een symbool van verzet tegen het Turkse autoritarisme.</p>\n<p><strong>De huidige protesten worden aangeduid als de grootste in een decennium. Op zaterdag 29 maart steunden meer dan 2 miljoen mensen Ekrem İmamoğlu in Istanbul. Wat eisen de demonstranten?</strong></p>\n<p>De populairste leus van deze protesten is “<em>hükümet istifa</em>”, wat betekent “de regering moet aftreden”. De Republikeinse Volkspartij eist daarentegen vervroegde verkiezingen.</p>\n<p><strong>En zulke verkiezingen zou Erdoğan daadwerkelijk kunnen verliezen?</strong></p>\n<p>Gezien de huidige sociale onvrede is dat zeer waarschijnlijk. De vraag is echter of hij de macht vreedzaam zou afstaan, en dat is – om het voorzichtig te zeggen – zeer twijfelachtig.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Wie zijn de demonstranten?</strong></p>\n<p>Voorop staan studenten en vakbonden, en daarnaast – brede lagen van de bevolking. Erdoğan beweert dat de demonstranten \"hardnekkige jacobijnse aanhangers van de secularisatie\" zijn, terwijl de oppositie probeert te laten zien dat dit niet waar is. Tijdens een van de protesten werd er een iftar georganiseerd, een ramadanmaaltijd die wordt gegeten na zonsondergang. De demonstranten wilden laten zien dat ook conservatieve en religieuze moslims genoeg hebben van het Erdoğan-regime.</p>\n<p><strong>Protesten ter verdediging van vervolgde politici hebben vaak een tweede laag van sociale frustratie. Is dat ook in dit geval zo?</strong></p>\n<p>Ja. Turkije heeft sinds 2018 grote economische problemen, de burgers kampen met een hoge inflatie die momenteel 49 procent bedraagt. De regering prijst zich gelukkig dat de werkloosheid is gedaald tot een recordlaagte van 8,5 procent, maar dat is nog steeds veel – en vooral jongeren voelen dit het meest, zij protesteren het felst.</p>\n<p>Bovendien heeft de Turkse samenleving de aardbeving van twee jaar geleden zeer zwaar ervaren, waarop de staatsinstellingen niet adequaat hebben gereageerd – traag de reddingsacties organiseerden of onhandig hulp voor de slachtoffers organiseerden, om nog maar te zwijgen van de beruchte \"amnesties\" voor bouwbedrijven (vaak voortkomend uit de eerder genoemde klantenkring), die hen ontheffen van de verplichting om zich te houden aan de voorschriften voor de beveiliging van gebouwen in geval van seismische bedreigingen.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Daar komt nog eens bij dat er een authentieke vermoeidheid is na twintig jaar Erdoğan-regering en de steeds grotere brutaliteit van de regering. In Turkije is er geen enkele staatsinstelling meer die niet onder Erdoğan valt, het is geen democratie meer, maar een democratuur.</p>\n<p><strong>Enkele weken geleden legde de leider van de Koerdische Arbeiderspartij Abdullah Öcalan zijn wapens neer. Hoe zal de huidige situatie de vredesprocessen beïnvloeden? En nemen ook Koerdische organisaties deel aan de protesten?</strong></p>\n<p>Tot nu toe heeft alleen de DEM-partij gereageerd, de legale Koerdische partij. En het was een vrij terughoudende reactie, hoewel de partij over het algemeen kritisch is tegenover Erdoğan. Haar leden hebben onlangs bemiddeld in gesprekken tussen de Turkse regering en de gevangen leider van de Koerdische strijders, Abdullah Öcalan. Ze hopen op vrede, dus ze bevinden zich tussen de hamer en het aambeeld en – althans voorlopig – proberen ze zich niet te veel te laten zien.</p>\n<p><strong>En hoe zal de huidige situatie de mogelijke toenadering tussen Turkije en de Europese Unie beïnvloeden, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">waarover we twee weken geleden spraken</a>?</strong></p>\n<p>Het is momenteel moeilijk om hierover een oordeel te vellen, omdat het onduidelijk is of de Turkse regering zal overleven. Vanuit de kant van individuele Europese landen – zoals Duitsland of Frankrijk – zijn er stemmen van veroordeling van de arrestatie van İmamoğlu en oproepen aan Ankara om de rechtsstaat te respecteren. Het was echter geen samenhangende boodschap op Europees niveau – bijvoorbeeld het Verenigd Koninkrijk en Polen zwijgen hierover, alsof ze de situatie willen peilen en willen zien of er een schok zal komen die de huidige plannen voor samenwerking met Turkije op het gebied van veiligheid en het oplossen van het conflict in Oekraïne in de war zal sturen. Het lijkt erop dat Europa de ontwikkeling van de situatie in de gaten houdt.</p>\n<p>Een toenadering tot Turkije op dit moment – hoewel gerechtvaardigd om militaire redenen – zou Europa niet in een goed daglicht stellen. Misschien worden de gezamenlijke gesprekken die voor april zijn aangekondigd uitgesteld. Maar dat betekent niet dat de samenwerking wordt afgeschreven. Toen de EU en Turkije in april 2016 een migratieovereenkomst sloten, onderdrukte het Turkse leger de Koerden op brute wijze in het zuidoosten van Turkije. Misschien zal de Unie ook deze keer zeggen: nou ja, politiek is de kunst van het zich vuil maken.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doctor in de geschiedenis. Hij werkt bij de Afdeling Midden-Oosten en Centraal-Azië van de Warschau School of Economics. Hij houdt zich bezig met de recente geschiedenis van Turkije. Van 2015 tot 2021 was hij analist bij het Centrum voor Oost-Europese Studies. Auteur van analyses over het binnenlandse en buitenlandse beleid van Turkije en studies over de verwevenheid van religie en seculier nationalisme in de Turkse cultuur.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pl": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Burmistrz Stambułu Ekrem İmamoğlu został kilka dni temu aresztowany pod zarzutem korupcji. To polityczny gest czy İmamoğlu faktycznie ma coś na sumieniu?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nie tylko korupcji – postawiono mu chyba wszystkie zarzuty, jakie można przypisać urzędnikowi państwowemu. To m.in. kierowanie organizacją przestępczą, oszustwa, defraudacje, nieprawidłowości przy przetargach, a także terroryzm, który w Turcji jest bardzo pojemnym pojęciem.</p>\n<p>Czy İmamoğlu jest zupełnie niewinny – tego nie jestem w stanie rozstrzygnąć z absolutną pewnością. Turecka kultura polityczna obfituje w patronacko-klienckie stosunki, które skutkują korupcją i innymi nieprawidłowościami. Partia prezydenta Recepa Tayyipa Erdoğana przez ostatnie 20 lat zbudowała sobie w ten sposób biznesową klientelę, która otrzymuje zamówienia publiczne, a następnie wykupuje media, by stawały się lojalne wobec władzy. A teraz władza zarzuca İmamoğlu to, co sama robi.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Mamy powody, by sądzić, że sprawa jest polityczna. Odkąd İmamoğlu został wybrany w 2019 roku na burmistrza Stambułu, ciągle utrudnia mu się życie, w związku z czym musiał on postępować szczególnie ostrożnie i nie dostarczać przeciwko sobie argumentów. Był już ciągany po sądach w innych sprawach – a to obrazę odpowiednika naszej Państwowej Komisji Wyborczej, a to obrazę głowy państwa. Trzykrotnie pokonał partię władzy w lokalnych wyborach i to uwiera rządzącą elitę, a szczególnie Erdoğana. Tak więc wiszący nad nim od dawna topór w końcu spadł.</p>\n<p><strong>Po co to Erdoğanowi? Wybory prezydenckie planowo mają odbyć się dopiero za trzy lata.</strong></p>\n<p>Zgodnie z konstytucją Erdoğan sprawuje obecnie swoją drugą kadencję (licząc od 2018 roku, kiedy wprowadzono system prezydencki). By utrzymać władzę, ma dwa wyjścia. Mógłby doprowadzić do zmiany konstytucji i tym samym ponownie ominąć ograniczenie dwóch kadencji. Na to są małe szanse, ponieważ brak mu większości dwóch trzecich głosów w parlamencie. Prościej będzie więc skrócić obecną kadencję, tak aby jej nie dokończyć, bo to z kolei będzie oznaczało – w myśl istniejących obecnie w Turcji przepisów – że urzędujący prezydent może wystartować w wyborach ponownie. İmamoğlu zaś musiał zostać wyeliminowany odpowiednio wcześnie, by ewentualny opór i emocje, jakie ten manewr wywoła, zdążyły się wytłumić.</p>\n<p><strong>Ale czy to aresztowanie nie wzmocni politycznie İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Już wzmocniło. Gdy İmamoğlu trafił do aresztu, Republikańska Partia Ludowa, której jest członkiem i nieformalnym liderem, zorganizowała prawybory i zgodnie z wcześniejszymi zapowiedziami ogłosiła go przyszłym kandydatem na prezydenta. Głosowanie w tej sprawie otwarto dla wszystkich obywateli w Turcji i w efekcie pod jego nominacją podpisało się 15 milionów osób. To poważna legitymacja w kraju, którego prezydent bez ustanku odwołuje się do „woli narodowej”.</p>\n<p><strong>Jakiej Turcji chce İmamoğlu i Republikańska Partia Ludowa?</strong></p>\n<p>Republikańska Partia Ludowa to partia kemalistyczna, czyli odwołująca się do idei głoszonych przez Mustafę Kemala Atatürka. Ów ojciec nowoczesnego tureckiego narodu postulował Turcję republikańską, świecką i opartą na solidarności społecznej. W latach 70. pod przywództwem Bülenta Ecevita zainspirowanego zachodnioeuropejską lewicą skręciła w stronę socjaldemokracji. Możemy więc nazwać RPL proeuropejską socjaldemokracją, choć ich obecny program jest dość mętny – np. odwołuje się do koncepcji „trzeciej drogi” między kapitalizmem a socjalizmem, która w kręgach europejskiej lewicy jest raczej skompromitowana, spotykała się zresztą również z ostrą krytyką lewicowych intelektualistów w Turcji. Nawet tradycyjne kemalistowskie media zarzucały jej brak horyzontu i inercję.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu dokłada do tego religię – jest praktykującym muzułmaninem, co wykracza poza tradycyjny turecki podział na świecką lewicę i religijną prawicę. Można powiedzieć, że jest muzułmańskim socjaldemokratą, ale przede wszystkim nie jest to typ ideologa, raczej człowieka czynu.</p>\n<p>Przez ostatnie sześć lat jako burmistrz Stambułu wdrażał socjaldemokratyczne polityki: otwierał żłobki, usprawniał transport miejski, wykonywał kroki w kierunku zielonej transformacji, jak np. ogłoszenie ambitnego planu osiągnięcia przez Stambuł całkowitej neutralności klimatycznej do 2050 roku przez wycofanie aut spalinowych z miasta czy zwiększenia proporcji użytkowania przez mieszkańców transportu publicznego kosztem samochodowego. Jednak obecnie kwestie programowe schodzą na drugi plan – İmamoğlu staje się symbolem oporu wobec tureckiego autorytaryzmu.</p>\n<p><strong>Trwające teraz protesty określa się mianem największych od dekady. W sobotę 29 marca w Stambule ponad 2 mln osób wsparło Ekrema İmamoğlu. Czego żądają protestujący?</strong></p>\n<p>Najpopularniejsze hasło tych protestów to „<em>hükümet istifa</em>”, czyli „rząd do dymisji”. Republikańska Partia Ludowa żąda natomiast rozpisania wcześniejszych wyborów.</p>\n<p><strong>I takie wybory Erdoğan faktycznie mógłby przegrać?</strong></p>\n<p>Na fali obecnego niezadowolenia społecznego to bardzo prawdopodobne. Pytanie jednak, czy oddałby władzę pokojowo, a to jest – delikatnie mówiąc – bardzo wątpliwe.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kim są protestujący?</strong></p>\n<p>Na pierwszej linii są studenci i związki zawodowe, a poza tym – szerokie rzesze obywateli. Erdoğan twierdzi, że na protesty chodzą „zacietrzewieni jakobińscy zwolennicy laicyzmu”, opozycja natomiast stara się pokazać, że to nieprawda. Podczas jednego z protestów zorganizowano iftar, czyli kolację ramadanową, którą spożywa się po zapadnięciu zmroku. Protestujący chcieli pokazać, że dość rządów Erdoğana mają również konserwatywni i religijni muzułmanie.</p>\n<p><strong>Protesty w obronie prześladowanych polityków mają często drugie dno w postaci społecznej frustracji. Czy tak jest i w tym przypadku?</strong></p>\n<p>Tak. Turcja od 2018 roku ma duże problemy gospodarcze, obywatele zmagają się z wysoką inflacją, która wynosi obecnie 49 proc. Rząd chwali się, że bezrobocie spadło do rekordowo niskiego poziomu 8,5 proc., ale to i tak wciąż dużo – a szczególnie dotkliwie odczuwają je młodzi, którzy protestują najbardziej zaciekle.</p>\n<p>Ponadto tureckie społeczeństwo bardzo przeżyło trzęsienie ziemi dwa lata temu, na które instytucje państwowe nie reagowały w sposób należyty – opieszale organizując akcje ratunkowe czy nieudolnie organizując pomoc dla poszkodowanych, nie wspominając już o niesławnych „amnestiach” dla firm budowlanych (często wywodzących się ze wspomnianej już przeze mnie klienteli), które zdejmowały z nich obowiązek stosowania się do przepisów mówiących o zabezpieczeniach budynków na wypadek zagrożenia sejsmicznego.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Do tego dochodzi autentyczne zmęczenie dwudziestoma latami rządów Erdoğana i coraz większą bezczelnością rządu. W Turcji nie ma już państwowej instytucji, która nie podlegałaby Erdoğanowi, to już nie demokracja, a demokratura.</p>\n<p><strong>Kilka tygodni temu przywódca Partii Pracujących Kurdystanu Abdullah Öcalan złożył broń. Jak obecna sytuacja wpłynie na proces pokojowy? I czy w protestach uczestniczą też organizacje kurdyjskie?</strong></p>\n<p>Na razie zareagowała tylko partia DEM, czyli legalna partia kurdyjska. I była to reakcja dość powściągliwa, choć generalnie partia ta jest krytyczna wobec Erdoğana. Jej członkowie pośredniczyli niedawno w rozmowach między tureckim rządem i uwięzionym przywódcą kurdyjskich bojowników, Abdullahem Öcalanem. Mają nadzieję na pokój, więc znaleźli się między młotem a kowadłem i – przynajmniej na razie – starają się nie wychylać.</p>\n<p><strong>A jak obecna sytuacja wpłynie na potencjalne zbliżenie Turcji i Unii Europejskiej, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o którym rozmawialiśmy dwa tygodnie temu</a>?</strong></p>\n<p>Trudno na razie w tej sprawie wyrokować, bo nie wiadomo, czy rząd turecki przetrwa. Ze strony pojedynczych państw europejskich – np. Niemiec czy Francji – popłynęły głosy potępienia aresztowania İmamoğlu i wezwania, by Ankara przestrzegała praworządności. Nie był to jednak spójny na poziomie Europy komunikat – np. Wielka Brytania i Polska w tej sprawie milczą, jakby chcąc wybadać sytuację i czy aby nie dojdzie do wstrząsu, który zniweczy dotychczasowe plany współpracy z Turcją w zakresie bezpieczeństwa i rozwiązania konfliktu w Ukrainie. Wydaje się, że Europa przygląda się rozwojowi sytuacji.</p>\n<p>Zbliżenie z Turcją w takim momencie – choć uzasadnione ze względów militarnych – nie stawiałoby Europy w dobrym świetle. Być może zapowiadane na kwiecień wspólne rozmowy zostaną odłożone. Ale nie oznacza to przekreślenia współpracy. Gdy w kwietniu 2016 roku UE i Turcja zawierały umowę migracyjną, armia turecka brutalnie pacyfikowała Kurdów na południowym wschodzie Turcji. Być może i tym razem Unia powie: no trudno, polityka jest sztuką brudzenia sobie rąk.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor historii. Pracuje w Zakładzie Bliskiego Wschodu i Azji Środkowej Szkoły Głównej Handlowej w Warszawie. Zajmuje się najnowszą historią Turcji. W latach 2015–2021 analityk Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analiz poświęconych polityce wewnętrznej i zagranicznej Turcji oraz opracowań na temat przenikających się w kulturze tureckiej wątków religii i świeckiego nacjonalizmu.</p>\n",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: O prefeito de Istambul, Ekrem İmamoğlu, foi preso há alguns dias sob a acusação de corrupção. É um gesto político ou İmamoğlu realmente tem algo a esconder?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Não apenas corrupção – ele foi acusado de praticamente todos os crimes que podem ser atribuídos a um funcionário público. Isso inclui, entre outros, liderar uma organização criminosa, fraudes, desvio de verbas, irregularidades em licitações, além de terrorismo, que na Turquia é um conceito muito amplo.</p>\n<p>Se İmamoğlu é completamente inocente – não posso afirmar com absoluta certeza. A cultura política turca é rica em relações clientelistas que resultam em corrupção e outras irregularidades. O partido do presidente Recep Tayyip Erdoğan construiu, ao longo dos últimos 20 anos, uma clientela empresarial que recebe contratos públicos e, em seguida, compra a mídia para que se torne leal ao poder. E agora o poder acusa İmamoğlu do que ele mesmo faz.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Temos razões para acreditar que o caso é político. Desde que İmamoğlu foi eleito prefeito de Istambul em 2019, sua vida tem sido constantemente dificultada, o que o obrigou a agir com extrema cautela e não fornecer argumentos contra si mesmo. Ele já foi arrastado aos tribunais por outros motivos – por ofender o equivalente à nossa Comissão Eleitoral, por ofender a cabeça de estado. Ele derrotou o partido no poder três vezes nas eleições locais, o que incomoda a elite governante, especialmente Erdoğan. Assim, o machado que pairava sobre ele há muito tempo finalmente caiu.</p>\n<p><strong>Por que Erdoğan faria isso? As eleições presidenciais estão programadas para acontecer apenas em três anos.</strong></p>\n<p>De acordo com a constituição, Erdoğan está atualmente em seu segundo mandato (contando a partir de 2018, quando o sistema presidencial foi implementado). Para manter o poder, ele tem duas opções. Poderia promover uma mudança constitucional e, assim, contornar novamente a limitação de dois mandatos. As chances disso são pequenas, pois ele não tem a maioria de dois terços no parlamento. Portanto, será mais fácil encurtar o mandato atual, de modo que ele não o complete, pois isso significaria – de acordo com as leis atualmente vigentes na Turquia – que o presidente em exercício poderia concorrer novamente. İmamoğlu, por sua vez, precisava ser eliminado com antecedência suficiente para que qualquer resistência e emoções que essa manobra provocasse pudessem ser abafadas.</p>\n<p><strong>Mas essa prisão não fortalecerá politicamente İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Já fortaleceu. Quando İmamoğlu foi preso, o Partido Republicano do Povo, do qual ele é membro e líder informal, organizou primárias e, conforme anunciado anteriormente, o declarou futuro candidato à presidência. A votação sobre isso foi aberta a todos os cidadãos na Turquia e, como resultado, 15 milhões de pessoas assinaram sua nomeação. Isso é uma legitimidade séria em um país cujo presidente constantemente apela à \"vontade nacional\".</p>\n<p><strong>Que Turquia İmamoğlu e o Partido Republicano do Povo desejam?</strong></p>\n<p>O Partido Republicano do Povo é um partido kemalista, ou seja, que se baseia nas ideias proclamadas por Mustafa Kemal Atatürk. O pai da moderna nação turca postulou uma Turquia republicana, secular e baseada na solidariedade social. Na década de 70, sob a liderança de Bülent Ecevit, inspirado pela esquerda da Europa Ocidental, o partido se inclinou para a social-democracia. Portanto, podemos chamar o PRP de social-democracia pró-europeia, embora seu programa atual seja bastante vago – por exemplo, apela à concepção de \"terceiro caminho\" entre capitalismo e socialismo, que é bastante desacreditada nos círculos da esquerda europeia, e também foi alvo de críticas severas de intelectuais de esquerda na Turquia. Até mesmo a mídia kemalista tradicional acusou o partido de falta de visão e inércia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu acrescenta a isso a religião – ele é um muçulmano praticante, o que vai além da divisão tradicional turca entre a esquerda secular e a direita religiosa. Pode-se dizer que ele é um social-democrata muçulmano, mas, acima de tudo, não é o tipo de ideólogo, mas sim um homem de ação.</p>\n<p>Nos últimos seis anos, como prefeito de Istambul, ele implementou políticas social-democráticas: abriu creches, melhorou o transporte urbano, tomou medidas em direção à transformação verde, como anunciar um ambicioso plano para que Istambul alcance a neutralidade climática total até 2050, retirando carros a combustão da cidade e aumentando a proporção de uso do transporte público pelos cidadãos em detrimento do uso de automóveis. No entanto, atualmente, as questões programáticas estão em segundo plano – İmamoğlu se torna um símbolo de resistência ao autoritarismo turco.</p>\n<p><strong>Os protestos que estão ocorrendo agora são considerados os maiores da última década. No sábado, 29 de março, em Istambul, mais de 2 milhões de pessoas apoiaram Ekrem İmamoğlu. O que os manifestantes estão exigindo?</strong></p>\n<p>O slogan mais popular desses protestos é “<em>hükümet istifa</em>”, ou seja, “governo renuncie”. O Partido Republicano do Povo, por sua vez, exige a convocação de eleições antecipadas.</p>\n<p><strong>E essas eleições Erdoğan realmente poderia perder?</strong></p>\n<p>Na onda do atual descontentamento social, isso é muito provável. A questão, no entanto, é se ele entregaria o poder pacificamente, e isso é – para dizer o mínimo – muito duvidoso.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Quem são os manifestantes?</strong></p>\n<p>Na linha de frente estão os estudantes e os sindicatos, além de amplas camadas da população. Erdoğan afirma que os protestos são liderados por “fanáticos jacobinos defensores da laicidade”, enquanto a oposição tenta mostrar que isso não é verdade. Durante um dos protestos, foi organizado um iftar, ou seja, um jantar de ramadã, que é consumido após o pôr do sol. Os manifestantes queriam mostrar que também os muçulmanos conservadores e religiosos estão cansados do governo de Erdoğan.</p>\n<p><strong>Os protestos em defesa de políticos perseguidos muitas vezes têm um segundo plano de frustração social. É o caso aqui também?</strong></p>\n<p>Sim. A Turquia enfrenta grandes problemas econômicos desde 2018, os cidadãos lidam com uma alta inflação, que atualmente é de 49%. O governo se orgulha de que o desemprego caiu para um nível recorde de 8,5%, mas isso ainda é muito – e especialmente os jovens, que protestam com mais fervor, sentem isso de forma aguda.</p>\n<p>Além disso, a sociedade turca sofreu muito com o terremoto há dois anos, ao qual as instituições estatais não reagiram de maneira adequada – organizando lentamente operações de resgate ou organizando de forma ineficaz a ajuda para os afetados, sem mencionar as infames “anistias” para empresas de construção (muitas das quais pertencem à clientela mencionada anteriormente), que as isentavam da obrigação de cumprir as normas sobre segurança de edifícios em caso de risco sísmico.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Além disso, há um cansaço autêntico de vinte anos de governo de Erdoğan e da crescente ousadia do governo. Na Turquia, não há mais instituição estatal que não esteja sob o controle de Erdoğan, já não é democracia, mas sim democradura.</p>\n<p><strong>Há algumas semanas, o líder do Partido dos Trabalhadores do Curdistão, Abdullah Öcalan, depôs as armas. Como a situação atual afetará o processo de paz? E as organizações curdas também estão participando dos protestos?</strong></p>\n<p>Por enquanto, apenas o partido DEM, ou seja, o partido curdo legal, reagiu. E foi uma reação bastante contida, embora, de modo geral, o partido seja crítico em relação a Erdoğan. Seus membros recentemente intermediaram conversas entre o governo turco e o líder curdo dos combatentes, Abdullah Öcalan. Eles esperam pela paz, então se encontram entre a cruz e a espada e – pelo menos por enquanto – tentam não se expor.</p>\n<p><strong>E como a situação atual afetará o potencial de aproximação entre a Turquia e a União Europeia, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">sobre o qual falamos há duas semanas</a>?</strong></p>\n<p>É difícil fazer previsões sobre isso por enquanto, pois não se sabe se o governo turco sobreviverá. De alguns países europeus – como Alemanha ou França – vieram vozes de condenação à prisão de İmamoğlu e apelos para que Ancara respeite o estado de direito. No entanto, essa não foi uma mensagem coesa a nível europeu – por exemplo, o Reino Unido e a Polônia permanecem em silêncio sobre isso, como se quisessem avaliar a situação e ver se haverá um choque que anule os planos de cooperação com a Turquia em termos de segurança e resolução do conflito na Ucrânia. Parece que a Europa está observando o desenvolvimento da situação.</p>\n<p>A aproximação com a Turquia em um momento como este – embora justificada por razões militares – não colocaria a Europa em uma boa luz. Talvez as conversas conjuntas programadas para abril sejam adiadas. Mas isso não significa o fim da cooperação. Quando em abril de 2016 a UE e a Turquia assinaram o acordo migratório, o exército turco estava brutalmente reprimindo os curdos no sudeste da Turquia. Talvez desta vez a União diga: bem, fazer política é uma arte de sujar as mãos.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doutor em história. Trabalha no Departamento do Oriente Médio e Ásia Central da Escola de Comércio de Varsóvia. Estuda a história recente da Turquia. De 2015 a 2021, foi analista do Centro de Estudos Orientais. Autor de análises sobre a política interna e externa da Turquia e de estudos sobre a intersecção de religião e nacionalismo secular na cultura turca.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Primarul Istanbulului Ekrem İmamoğlu a fost arestat acum câteva zile sub acuzația de corupție. Este un gest politic sau İmamoğlu chiar are ceva de ascuns?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nu doar corupție – i s-au adus probabil toate acuzațiile care pot fi atribuite unui funcționar public. Acestea includ, printre altele, conducerea unei organizații criminale, înșelăciuni, delapidări, nereguli în cadrul licitațiilor, precum și terorism, care în Turcia este un concept foarte cuprinzător.</p>\n<p>Nu pot să spun cu absolută certitudine dacă İmamoğlu este complet nevinovat. Cultura politică turcă abundă în relații patron-client, care duc la corupție și alte nereguli. Partidul președintelui Recep Tayyip Erdoğan și-a construit în ultimii 20 de ani o clientelă de afaceri care primește contracte publice și apoi cumpără mass-media pentru a deveni loiale față de putere. Iar acum puterea îi reproșează lui İmamoğlu ceea ce ea însăși face.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Avem motive să credem că cazul este politic. De când İmamoğlu a fost ales primar al Istanbulului în 2019, i s-a îngreunat constant viața, motiv pentru care a trebuit să acționeze cu o prudență deosebită și să nu ofere argumente împotriva sa. A fost deja chemat în instanță în alte cazuri – fie pentru insultarea echivalentului Comisiei Electorale Naționale, fie pentru insultarea șefului statului. A învins de trei ori partidul de la putere în alegerile locale, iar acest lucru deranjează elita aflată la putere, în special pe Erdoğan. Așadar, securea care plutea de mult timp deasupra lui a căzut în sfârșit.</p>\n<p><strong>De ce îi trebuie asta lui Erdoğan? Alegerile prezidențiale sunt programate să aibă loc abia peste trei ani.</strong></p>\n<p>Conform constituției, Erdoğan își exercită în prezent al doilea mandat (începând din 2018, când a fost introdus sistemul prezidențial). Pentru a-și menține puterea, are două opțiuni. Ar putea provoca o modificare a constituției și astfel să evite din nou limita celor două mandate. Șansele pentru asta sunt mici, deoarece îi lipsește majoritatea de două treimi în parlament. Așadar, va fi mai simplu să scurteze actualul mandat, astfel încât să nu-l finalizeze, deoarece acest lucru va însemna – conform legislației actuale din Turcia – că președintele în funcție poate candida din nou. İmamoğlu a trebuit să fie eliminat suficient de devreme pentru ca eventuala opoziție și emoțiile pe care le-ar provoca această manevră să se estompeze.</p>\n<p><strong>Dar nu cumva această arestare îl va întări politic pe İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Deja l-a întărit. Când İmamoğlu a ajuns în arest, Partidul Republican al Poporului, din care face parte și pe care îl conduce informal, a organizat alegeri preliminare și, conform anunțurilor anterioare, l-a declarat candidatul viitor la președinție. Votul în această privință a fost deschis pentru toți cetățenii din Turcia, iar în consecință, 15 milioane de persoane au semnat pentru nominalizarea sa. Aceasta este o legitimitate serioasă într-o țară al cărei președinte se referă constant la „voința națională”.</p>\n<p><strong>Ce fel de Turcie vrea İmamoğlu și Partidul Republican al Poporului?</strong></p>\n<p>Partidul Republican al Poporului este un partid kemalist, adică se referă la ideile promovate de Mustafa Kemal Atatürk. Acest tată al națiunii turce moderne a pledat pentru o Turcie republicană, laică și bazată pe solidaritate socială. În anii '70, sub conducerea lui Bülent Ecevit, inspirat de stânga din Europa de Vest, s-a îndreptat spre social-democrație. Așadar, putem numi RPL o social-democrație pro-europeană, deși programul lor actual este destul de neclar – de exemplu, se referă la conceptul de „a treia cale” între capitalism și socialism, care în cercurile stângii europene este destul de compromis, fiind de altfel criticat aspru și de intelectuali de stânga din Turcia. Chiar și mass-media kemaliste tradiționale i-au reproșat lipsa de orizont și inerția.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu adaugă la asta religia – este un musulman practicant, ceea ce depășește diviziunea tradițională turcă între stânga laică și dreapta religioasă. Se poate spune că este un social-democrat musulman, dar în primul rând nu este un tip de ideolog, ci mai degrabă un om de acțiune.</p>\n<p>În ultimii șase ani, ca primar al Istanbulului, a implementat politici social-democrate: a deschis creșe, a îmbunătățit transportul public, a făcut pași spre o transformare ecologică, cum ar fi anunțarea unui plan ambițios de a atinge neutralitatea climatică totală pentru Istanbul până în 2050 prin retragerea mașinilor cu motor cu combustie din oraș sau creșterea proporției de utilizare a transportului public de către cetățeni în detrimentul celui auto. Cu toate acestea, în prezent, problemele programatice trec pe plan secundar – İmamoğlu devine un simbol al rezistenței împotriva autoritarismului turcesc.</p>\n<p><strong>Protestele care au loc acum sunt considerate cele mai mari din ultimul deceniu. Sâmbătă, 29 martie, în Istanbul, peste 2 milioane de persoane l-au susținut pe Ekrem İmamoğlu. Ce cer protestatarii?</strong></p>\n<p>Cea mai populară lozincă a acestor proteste este „<em>hükümet istifa</em>”, adică „guvernul să demisioneze”. Partidul Republican al Poporului cere, de asemenea, organizarea de alegeri anticipate.</p>\n<p><strong>Și astfel de alegeri Erdoğan ar putea să le piardă cu adevărat?</strong></p>\n<p>Pe fondul actualului nemulțumiri sociale, este foarte probabil. Întrebarea este însă dacă ar ceda puterea pașnic, iar acest lucru este – ca să spunem așa – foarte îndoielnic.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Cine sunt protestatarii?</strong></p>\n<p>În prima linie sunt studenții și sindicatele, iar în plus – mase largi de cetățeni. Erdoğan susține că la proteste participă „susținători jacobini înfocați ai laicizării”, în timp ce opoziția încearcă să arate că nu este adevărat. În timpul uneia dintre proteste a fost organizat un iftar, adică o cină de Ramadan, care se consumă după lăsarea întunericului. Protestatarii au vrut să arate că și musulmanii conservatori și religioși au avut destul cu guvernarea lui Erdoğan.</p>\n<p><strong>Protestele în apărarea politicienilor persecutați au adesea un substrat social de frustrare. Este și cazul acesta?</strong></p>\n<p>Da. Turcia are mari probleme economice din 2018, cetățenii se confruntă cu o inflație ridicată, care în prezent este de 49%. Guvernul se laudă că șomajul a scăzut la un nivel record de 8,5%, dar tot este mult – iar tinerii, care protestează cel mai vehement, resimt cel mai acut acest lucru.</p>\n<p>În plus, societatea turcă a trăit foarte intens cutremurul de acum doi ani, la care instituțiile statului nu au reacționat în mod corespunzător – organizând cu întârziere acțiuni de salvare sau organizând neîndemânatic ajutoare pentru cei afectați, fără a mai menționa „amnistii” infame pentru firmele de construcții (care adesea provin din clientela menționată anterior), care le-au scos de sub obligația de a respecta reglementările privind securitatea clădirilor în caz de amenințare seismică.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>La acestea se adaugă o oboseală autentică față de douăzeci de ani de guvernare a lui Erdoğan și o nesimțire tot mai mare a guvernului. În Turcia nu mai există nicio instituție de stat care să nu fie subordonată lui Erdoğan, nu mai este democrație, ci democrație autoritară.</p>\n<p><strong>Cu câteva săptămâni în urmă, liderul Partidului Muncitorilor din Kurdistan, Abdullah Öcalan, a depus armele. Cum va influența situația actuală procesul de pace? Și participă organizații kurde la proteste?</strong></p>\n<p>Până acum a reacționat doar partidul DEM, adică partidul kurd legal. Și a fost o reacție destul de rezervată, deși în general acest partid este critic față de Erdoğan. Membrii săi au mediat recent discuții între guvernul turc și liderul încarcerat al luptătorilor kurzi, Abdullah Öcalan. Au speranțe pentru pace, așa că s-au aflat între ciocan și nicovală și – cel puțin deocamdată – încearcă să nu se expună.</p>\n<p><strong>Și cum va influența situația actuală o posibilă apropiere între Turcia și Uniunea Europeană, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">despre care am discutat acum două săptămâni</a>?</strong></p>\n<p>Este greu de spus deocamdată, deoarece nu se știe dacă guvernul turc va supraviețui. Din partea unor state europene – de exemplu, Germania sau Franța – au venit voci de condamnare a arestării lui İmamoğlu și apeluri ca Ankara să respecte statul de drept. Totuși, nu a fost un mesaj coerent la nivel european – de exemplu, Marea Britanie și Polonia tac în această privință, ca și cum ar dori să evalueze situația și dacă nu cumva va avea loc un șoc care să distrugă planurile de cooperare cu Turcia în domeniul securității și soluționării conflictului din Ucraina. Se pare că Europa urmărește evoluția situației.</p>\n<p>Apropierea de Turcia într-un astfel de moment – deși justificată din motive militare – nu ar pune Europa într-o lumină bună. Poate că discuțiile comune anunțate pentru aprilie vor fi amânate. Dar asta nu înseamnă că colaborarea este anulată. Când în aprilie 2016 UE și Turcia au încheiat un acord de migrație, armata turcă a reprimat brutal kurzii din sud-estul Turciei. Poate că și de data aceasta Uniunea va spune: nu-i nimic, politica este arta de a-ți murdări mâinile.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doctor în istorie. Lucrează la Catedra de Orient Apropiat și Asia Centrală a Școlii Superioare de Comerț din Varșovia. Se ocupă cu istoria recentă a Turciei. Între 2015 și 2021 a fost analist la Centrul de Studii Estice. Autor de analize dedicate politicii interne și externe a Turciei, precum și lucrări despre intersecțiile dintre religie și naționalismul laic în cultura turcă.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"<p><strong>Каджа Путo: Мэр Стамбула Экрем Имамоглу был арестован несколько дней назад по обвинению в коррупции. Это политический жест или у Имамоглу действительно есть что скрывать?</strong></p>\n<p><strong>Матеуш Хudziak:</strong> Не только коррупции – ему предъявили, кажется, все обвинения, которые можно предъявить государственному служащему. Это, в частности, руководство преступной организацией, мошенничество, хищение, нарушения в тендерах, а также терроризм, который в Турции является очень широким понятием.</p>\n<p>Я не могу с абсолютной уверенностью сказать, является ли Имамоглу совершенно невиновным. Турецкая политическая культура изобилует патронально-клиентскими отношениями, которые приводят к коррупции и другим нарушениям. Партия президента Реджепа Тайипа Эрдогана за последние 20 лет таким образом создала себе бизнес-клиентуру, которая получает государственные заказы, а затем выкупает СМИ, чтобы они стали лояльными к власти. А теперь власть обвиняет Имамоглу в том, что сама делает.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>У нас есть основания полагать, что дело политическое. С тех пор как Имамоглу был избран мэром Стамбула в 2019 году, ему постоянно усложняют жизнь, в связи с чем он должен был действовать особенно осторожно и не предоставлять против себя аргументов. Его уже тянули по судам по другим делам – то за оскорбление аналогичного нашей Государственной избирательной комиссии, то за оскорбление главы государства. Трижды он победил партию власти на местных выборах, и это беспокоит правящую элиту, особенно Эрдогана. Таким образом, топор, висящий над ним долгое время, наконец, упал.</p>\n<p><strong>Зачем это Эрдогану? Президентские выборы запланированы только через три года.</strong></p>\n<p>Согласно конституции, Эрдоган в настоящее время исполняет свой второй срок (с 2018 года, когда была введена президентская система). Чтобы сохранить власть, у него есть два выхода. Он мог бы инициировать изменение конституции и тем самым снова обойти ограничение на два срока. На это шансы малы, так как у него нет большинства в две трети голосов в парламенте. Проще будет сократить текущий срок, чтобы его не завершить, потому что это, в свою очередь, будет означать – согласно существующим в Турции законам – что действующий президент может снова участвовать в выборах. Имамоглу же должен был быть устранен достаточно рано, чтобы возможное сопротивление и эмоции, которые этот маневр вызовет, успели утихнуть.</p>\n<p><strong>Но разве этот арест не укрепит политически Имамоглу?</strong></p>\n<p>Уже укрепил. Когда Имамоглу попал в тюрьму, Республиканская народная партия, членом и неформальным лидером которой он является, организовала праймериз и, согласно ранее сделанным заявлениям, объявила его будущим кандидатом в президенты. Голосование по этому вопросу было открыто для всех граждан Турции, и в результате под его номинацией подписались 15 миллионов человек. Это серьезная легитимация в стране, президент которой без усталости ссылается на «волю народа».</p>\n<p><strong>Какой Турции хочет Имамоглу и Республиканская народная партия?</strong></p>\n<p>Республиканская народная партия – это кемалистская партия, то есть отсылающая к идеям, провозглашенным Мустафой Кемалем Ататюрком. Этот отец современного турецкого народа выступал за республиканскую, светскую Турцию, основанную на социальной солидарности. В 70-х годах под руководством Бюлента Эджевита, вдохновленного западноевропейской левицей, она наклонилась в сторону социал-демократии. Мы можем назвать РНП проевропейской социал-демократией, хотя их текущая программа довольно расплывчата – например, она ссылается на концепцию «третьего пути» между капитализмом и социализмом, которая в кругах европейской левицы скорее скомпрометирована, к тому же подвергалась жесткой критике со стороны левых интеллектуалов в Турции. Даже традиционные кемалистские СМИ обвиняли ее в отсутствии горизонта и инерции.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Имамоглу добавляет к этому религию – он практикующий мусульманин, что выходит за рамки традиционного турецкого деления на светскую левицу и религиозную правицу. Можно сказать, что он мусульманский социал-демократ, но прежде всего это не тип идеолога, а скорее человек действия.</p>\n<p>За последние шесть лет в качестве мэра Стамбула он реализовывал социал-демократические политики: открывал детские сады, улучшал городской транспорт, делал шаги к зеленой трансформации, такие как объявление амбициозного плана достижения Стамбулом полной климатической нейтральности к 2050 году путем вывода автомобилей с двигателями внутреннего сгорания из города или увеличения доли использования жителями общественного транспорта за счет личного. Однако в настоящее время программные вопросы отходят на второй план – Имамоглу становится символом сопротивления турецкому авторитаризму.</p>\n<p><strong>Текущие протесты называют крупнейшими за десятилетие. В субботу, 29 марта, в Стамбуле более 2 миллионов человек поддержали Экрема Имамоглу. Чего требуют протестующие?</strong></p>\n<p>Самый популярный лозунг этих протестов – «<em>hükümet istifa</em>», то есть «правительство в отставку». Республиканская народная партия требует, чтобы были назначены досрочные выборы.</p>\n<p><strong>И такие выборы Эрдоган действительно мог бы проиграть?</strong></p>\n<p>На волне текущего общественного недовольства это очень вероятно. Вопрос в том, согласится ли он мирно передать власть, а это – мягко говоря – очень сомнительно.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Кто протестующие?</strong></p>\n<p>На переднем плане студенты и профсоюзы, а также широкие массы граждан. Эрдоган утверждает, что на протесты выходят «закостенелые якобинцы, сторонники секуляризма», оппозиция же старается показать, что это не так. Во время одного из протестов был организован ифтар, то есть рамаданский ужин, который принимают после наступления темноты. Протестующие хотели показать, что недовольны правлением Эрдогана также консервативные и религиозные мусульмане.</p>\n<p><strong>Протесты в защиту преследуемых политиков часто имеют второе дно в виде социальной фрустрации. Так ли это и в этом случае?</strong></p>\n<p>Да. Турция с 2018 года испытывает серьезные экономические проблемы, граждане сталкиваются с высокой инфляцией, которая сейчас составляет 49%. Правительство хвалится, что безработица снизилась до рекордно низкого уровня 8,5%, но это все равно много – особенно остро это ощущают молодые люди, которые протестуют наиболее яростно.</p>\n<p>Кроме того, турецкое общество сильно пережило землетрясение два года назад, на которое государственные учреждения не отреагировали должным образом – медленно организовывая спасательные операции или неумело организовывая помощь пострадавшим, не говоря уже о печально известных «амнистиях» для строительных компаний (часто происходящих из уже упомянутой мною клиентуры), которые освобождали их от обязанности соблюдать правила, касающиеся защиты зданий на случай сейсмической угрозы.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>К этому добавляется подлинная усталость от двадцати лет правления Эрдогана и все большей наглости правительства. В Турции больше нет государственной институции, которая не подчинялась бы Эрдогану, это уже не демократия, а демократиатура.</p>\n<p><strong>Несколько недель назад лидер Партии трудящихся Курдистана Абдулла Öcalan сложил оружие. Как текущая ситуация повлияет на мирный процесс? И участвуют ли в протестах также курдские организации?</strong></p>\n<p>Пока отреагировала только партия DEM, то есть легальная курдская партия. И это была довольно сдержанная реакция, хотя в целом эта партия критически настроена к Эрдогану. Ее члены недавно выступали посредниками в переговорах между турецким правительством и заключенным лидером курдских боевиков Абдуллой Öcalanом. Они надеются на мир, поэтому оказались между молотом и наковальней и – по крайней мере пока – стараются не высовываться.</p>\n<p><strong>А как текущая ситуация повлияет на потенциальное сближение Турции и Европейского Союза, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">о котором мы говорили две недели назад</a>?</strong></p>\n<p>Пока трудно делать прогнозы по этому вопросу, так как неизвестно, выстоит ли турецкое правительство. Со стороны отдельных европейских стран – например, Германии или Франции – поступили голоса осуждения ареста Имамоглу и призывы к Анкаре соблюдать верховенство закона. Однако это не было единым сообщением на уровне Европы – например, Великобритания и Польша в этом вопросе молчат, как бы желая выяснить ситуацию и не произойдет ли потрясение, которое разрушит прежние планы сотрудничества с Турцией в области безопасности и разрешения конфликта в Украине. Кажется, что Европа наблюдает за развитием ситуации.</p>\n<p>Сближение с Турцией в такой момент – хотя и оправданное по военным причинам – не ставило бы Европу в хорошем свете. Возможно, запланированные на апрель совместные переговоры будут отложены. Но это не означает отмены сотрудничества. Когда в апреле 2016 года ЕС и Турция заключали миграционное соглашение, турецкая армия жестоко подавляла курдов на юго-востоке Турции. Возможно, и в этот раз Союз скажет: ну что ж, политика – это искусство пачкать руки.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матеуш Хudziak</strong> – доктор истории. Работает в Кафедре Ближнего Востока и Центральной Азии Варшавской школы экономики. Занимается новейшей историей Турции. В 2015–2021 годах аналитик Центра восточных исследований. Автор анализов, посвященных внутренней и внешней политике Турции, а также разработок на тему пересекающихся в турецкой культуре тем религии и светского национализма.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Primátor Istanbulu Ekrem İmamoğlu bol pred niekoľkými dňami zatknutý na obvinenie z korupcie. Je to politický gest alebo má İmamoğlu naozaj niečo na svedomí?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nie len z korupcie – boli mu predložené snáď všetky obvinenia, ktoré sa dajú priradiť štátnemu úradníkovi. Medzi nimi je aj vedenie zločineckej organizácie, podvody, sprenevera, nezrovnalosti pri verejných súťažiach, ako aj terorizmus, ktorý je v Turecku veľmi širokým pojmom.</p>\n<p>Či je İmamoğlu úplne nevinný – to nedokážem s absolútnou istotou rozhodnúť. Turecká politická kultúra je bohatá na patronátne-klientelistické vzťahy, ktoré vedú k korupcii a iným nezrovnalostiam. Strana prezidenta Recepa Tayyipa Erdoğana si za posledných 20 rokov takto vybudovala podnikateľskú klientelu, ktorá dostáva verejné zákazky a následne vykupuje médiá, aby sa stali lojálnymi voči moci. A teraz moc obviňuje İmamoğlu z toho, čo sama robí.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Máme dôvody domnievať sa, že vec je politická. Odkedy bol İmamoğlu zvolený v roku 2019 za primátora Istanbulu, neustále mu komplikujú život, a preto musel konať obzvlášť opatrne a nedávať proti sebe argumenty. Už bol ťahaný po súdoch v iných veciach – a to za urážku ekvivalentu našej Štátnej volebnej komisie, a to za urážku hlavy štátu. Trikrát porazil stranu moci v miestnych voľbách a to tlačí na vládnucu elitu, a najmä na Erdoğana. Takže meč, ktorý nad ním visel už dlho, konečne spadol.</p>\n<p><strong>Na čo to Erdoğanovi? Prezidentské voľby sa plánujú konať až o tri roky.</strong></p>\n<p>Podľa ústavy Erdoğan momentálne vykonáva svoje druhé funkčné obdobie (počítajúc od roku 2018, keď bol zavedený prezidentský systém). Aby si udržal moc, má dve možnosti. Môže dosiahnuť zmenu ústavy a tým znova obísť obmedzenie dvoch funkčných období. Na to sú malé šance, pretože mu chýba väčšina dvoch tretín hlasov v parlamente. Bude teda jednoduchšie skrátiť súčasné funkčné obdobie, aby ho nedokončil, pretože to by znamenalo – podľa existujúcich predpisov v Turecku – že súčasný prezident môže znova kandidovať vo voľbách. İmamoğlu musel byť eliminovaný dostatočne skoro, aby sa prípadný odpor a emócie, ktoré tento manéver vyvolá, stihli utíšiť.</p>\n<p><strong>Ale či to zatknutie neposilní politicky İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Už ho posilnilo. Keď sa İmamoğlu dostal do väzenia, Republikánska ľudová strana, ktorej je členom a neformálnym lídrom, zorganizovala predvoľby a podľa predchádzajúcich oznámení ho vyhlásila za budúceho kandidáta na prezidenta. Hlasovanie v tejto veci bolo otvorené pre všetkých občanov v Turecku a v dôsledku toho sa pod jeho nomináciu podpísalo 15 miliónov ľudí. To je vážna legitimácia v krajine, ktorej prezident neustále odvoláva na „národnú vôľu“.</p>\n<p><strong>Akú Turecko chce İmamoğlu a Republikánska ľudová strana?</strong></p>\n<p>Republikánska ľudová strana je kemalistická strana, teda odvolávajúca sa na myšlienky hlásané Mustafom Kemalom Atatürkom. Tento otec moderného tureckého národa postuloval republiku Turecko, sekulárnu a založenú na sociálnej solidarite. V 70. rokoch pod vedením Bülenta Ecevita, inšpirovaného západoeurópskou ľavicou, sa posunula smerom k sociálnej demokracii. Môžeme teda nazvať RPL proeurópskou sociálnou demokraciou, hoci ich súčasný program je dosť nejasný – napr. odvoláva sa na koncept „tretej cesty“ medzi kapitalizmom a socializmom, ktorý je v kruhoch európskej ľavice skôr diskreditovaný, a bol tiež ostro kritizovaný ľavicovými intelektuálmi v Turecku. Dokonca aj tradičné kemalistické médiá jej vyčítali nedostatok horizontu a inercie.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu k tomu pridáva náboženstvo – je praktizujúcim moslimom, čo presahuje tradičné turecké rozdelenie na sekulárnu ľavicu a náboženskú pravicu. Môžeme povedať, že je moslimským sociálnym demokratom, ale predovšetkým nie je to typ ideológa, skôr človek činu.</p>\n<p>Po posledných šesť rokov ako primátor Istanbulu zavádzal sociálnodemokratické politiky: otváral jasle, zlepšoval mestskú dopravu, vykonával kroky smerom k zelenej transformácii, ako napr. vyhlásenie ambiciózneho plánu dosiahnuť úplnú klimatickú neutralitu Istanbulu do roku 2050 stiahnutím spaľovacích áut z mesta alebo zvýšením podielu využívania verejnej dopravy obyvateľmi na úkor automobilovej dopravy. Avšak v súčasnosti programové otázky ustupujú do pozadia – İmamoğlu sa stáva symbolom odporu voči tureckému autoritarizmu.</p>\n<p><strong>Prebiehajúce protesty sú označované za najväčšie za posledné desaťročie. V sobotu 29. marca v Istanbule podporilo viac ako 2 milióny ľudí Ekrema İmamoğlu. Čo požadujú protestujúci?</strong></p>\n<p>Najpopulárnejšie heslo týchto protestov je „<em>hükümet istifa</em>“, teda „vláda na odstúpenie“. Republikánska ľudová strana požaduje vyhlásenie predčasných volieb.</p>\n<p><strong>A také voľby by Erdoğan naozaj mohol prehrať?</strong></p>\n<p>Na vlne súčasného spoločenského nespokojnosti je to veľmi pravdepodobné. Otázka však je, či by odovzdal moc pokojne, a to je – jemne povedané – veľmi pochybné.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kto sú protestujúci?</strong></p>\n<p>Na prvej línii sú študenti a odborové zväzy, a okrem toho – široké masy občanov. Erdoğan tvrdí, že na protesty chodia „zakrývajúci jakobínski stúpenci laicizmu“, opozícia sa však snaží ukázať, že to nie je pravda. Počas jedného z protestov sa zorganizoval iftar, teda ramadánová večera, ktorú sa konzumuje po zotmení. Protestujúci chceli ukázať, že dosť vlád Erdoğana majú aj konzervatívni a náboženskí moslimovia.</p>\n<p><strong>Protesty na obranu prenasledovaných politikov majú často druhé dno v podobe sociálnej frustrácie. Je to tak aj v tomto prípade?</strong></p>\n<p>Áno. Turecko od roku 2018 má veľké hospodárske problémy, občania sa potýkajú s vysokou infláciou, ktorá v súčasnosti dosahuje 49 %. Vláda sa chváli, že nezamestnanosť klesla na rekordne nízku úroveň 8,5 %, ale to je aj tak stále veľa – a najviac to pociťujú mladí, ktorí protestujú najurputnejšie.</p>\n<p>Okrem toho turecká spoločnosť veľmi prežila zemetrasenie pred dvoma rokmi, na ktoré štátne inštitúcie nereagovali primerane – len pomaly organizovali záchranné akcie alebo nešikovne organizovali pomoc pre postihnutých, nehovoriac už o nešťastných „amnestiách“ pre stavebné firmy (často vychádzajúce z už spomínanej klientely), ktoré ich zbavovali povinnosti dodržiavať predpisy týkajúce sa zabezpečenia budov v prípade seizmického ohrozenia.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>K tomu sa pridáva autentická únava z dvadsiatich rokov vlády Erdoğana a čoraz väčšia bezohľadnosť vlády. V Turecku už neexistuje štátna inštitúcia, ktorá by nepodliehala Erdoğanovi, to už nie je demokracia, ale demokratura.</p>\n<p><strong>Pár týždňov dozadu vodca Strany pracujúcich Kurdistanu Abdullah Öcalan zložil zbrane. Ako ovplyvní súčasná situácia mierový proces? A zúčastňujú sa na protestoch aj kurdské organizácie?</strong></p>\n<p>Zatiaľ reagovala len strana DEM, teda legálna kurdská strana. A bola to reakcia dosť zdržanlivá, hoci táto strana je voči Erdoğanovi kritická. Jej členovia nedávno zprostredkovali rozhovory medzi tureckou vládou a uväzneným vodcom kurdských bojovníkov, Abdullahem Öcalanom. Majú nádej na mier, takže sa ocitli medzi kladivom a anvilom a – aspoň zatiaľ – sa snažia nevyčnievať.</p>\n<p><strong>A ako ovplyvní súčasná situácia potenciálne zblíženie Turecka a Európskej únie, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o ktorom sme hovorili pred dvoma týždňami</a>?</strong></p>\n<p>Ťažko zatiaľ v tejto veci súdiť, pretože nie je jasné, či turecká vláda prežije. Z jednotlivých európskych štátov – napr. Nemecka alebo Francúzska – zazneli hlasy odsúdenia zatknutia İmamoğlu a výzvy, aby Ankara dodržiavala právny štát. Nebol to však súvislý na úrovni Európy odkaz – napr. Veľká Británia a Poľsko v tejto veci mlčia, akoby chceli preskúmať situáciu a či náhodou nedôjde k otrasom, ktorý zničí doterajšie plány spolupráce s Tureckom v oblasti bezpečnosti a riešenia konfliktu na Ukrajine. Zdá sa, že Európa sleduje vývoj situácie.</p>\n<p>Zblíženie s Tureckom v takomto momente – hoci odôvodnené z vojenských dôvodov – by Európu nepostavilo do dobrého svetla. Možno avizované spoločné rozhovory na apríl budú odložené. Ale to neznamená zrušenie spolupráce. Keď v apríli 2016 EÚ a Turecko uzavreli migračnú dohodu, turecká armáda brutálne potláčala Kurdov na juhovýchode Turecka. Možno aj tentoraz EÚ povie: nuž, politika je umením znečisťovať si ruky.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor histórie. Pracuje v Katedre Blízkeho východu a Strednej Ázie na Hospodárskej univerzite vo Varšave. Zaoberá sa najnovšou históriou Turecka. V rokoch 2015–2021 analytik Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analýz venovaných vnútornej a zahraničnej politike Turecka a prác na tému prepojených tém náboženstva a sekulárneho nacionalizmu v tureckej kultúre.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: Borgmästaren i Istanbul, Ekrem İmamoğlu, arresterades för några dagar sedan under anklagelser om korruption. Är det en politisk gest eller har İmamoğlu faktiskt något på sitt samvete?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Inte bara korruption – han har nog fått alla anklagelser som kan riktas mot en offentlig tjänsteman. Det handlar bland annat om att leda en kriminell organisation, bedrägerier, förskingring, oegentligheter vid upphandlingar, samt terrorism, vilket i Turkiet är ett mycket brett begrepp.</p>\n<p>Om İmamoğlu är helt oskyldig – det kan jag inte avgöra med absolut säkerhet. Den turkiska politiska kulturen är rik på patronage-klientelism, vilket resulterar i korruption och andra oegentligheter. President Recep Tayyip Erdoğans parti har under de senaste 20 åren byggt upp en affärsklientel på detta sätt, som får offentliga uppdrag och sedan köper medier för att de ska bli lojala mot makten. Och nu anklagar makten İmamoğlu för det som den själv gör.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Vi har skäl att tro att ärendet är politiskt. Sedan İmamoğlu valdes till borgmästare i Istanbul 2019 har hans liv ständigt försvårats, vilket har tvingat honom att agera särskilt försiktigt och inte ge argument emot sig själv. Han har redan dragits inför domstol i andra ärenden – för att ha förolämpat motsvarigheten till vår Statliga Valmyndighet och för att ha förolämpat statschefen. Han har tre gånger besegrat maktpartiet i lokala val, vilket irriterar den styrande eliten, särskilt Erdoğan. Så den hängande yxan över honom föll äntligen.</p>\n<p><strong>Vad vill Erdoğan uppnå med detta? Presidentvalet är planerat att hållas först om tre år.</strong></p>\n<p>Enligt konstitutionen sitter Erdoğan för närvarande på sin andra mandatperiod (räknat från 2018, när det presidentiella systemet infördes). För att behålla makten har han två alternativ. Han skulle kunna driva igenom en ändring av konstitutionen och därmed återigen kringgå begränsningen av två mandatperioder. Det finns små chanser för detta, eftersom han saknar en tvåtredjedelars majoritet i parlamentet. Det blir därför enklare att förkorta den nuvarande mandatperioden, så att den inte fullföljs, eftersom det i enlighet med de nuvarande lagarna i Turkiet skulle innebära att den sittande presidenten kan ställa upp i valet igen. İmamoğlu måste dock ha eliminerats i god tid för att eventuell motstånd och de känslor som denna manöver väcker ska hinna dämpas.</p>\n<p><strong>Men kommer inte denna arrestering att stärka İmamoğlu politiskt?</strong></p>\n<p>Det har redan stärkt honom. När İmamoğlu hamnade i fängelse organiserade det Republikanska Folkpartiet, som han är medlem av och informell ledare för, primärval och tillkännagav honom som framtida presidentkandidat enligt tidigare löften. Omröstningen i denna fråga öppnades för alla medborgare i Turkiet och som ett resultat skrev 15 miljoner personer under hans nominering. Det är en seriös legitimitet i ett land vars president ständigt hänvisar till \"den nationella viljan\".</p>\n<p><strong>Vilken Turkiet vill İmamoğlu och Republikanska Folkpartiet ha?</strong></p>\n<p>Republikanska Folkpartiet är ett kemalistiskt parti, vilket innebär att det hänvisar till idéerna som förespråkades av Mustafa Kemal Atatürk. Denne fader till den moderna turkiska nationen förespråkade en republikansk, sekulär Turkiet baserad på social solidaritet. På 70-talet, under ledning av Bülent Ecevit, inspirerad av västeuropeisk vänster, svängde det mot socialdemokrati. Vi kan därför kalla RPL för en pro-europeisk socialdemokrati, även om deras nuvarande program är ganska otydligt – till exempel hänvisar det till konceptet \"den tredje vägen\" mellan kapitalism och socialism, vilket i europeiska vänsterkretsar är ganska komprometterat, och har också mött skarp kritik från vänsterintellektuella i Turkiet. Även traditionella kemalistiska medier har anklagat dem för brist på horisont och tröghet.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu lägger till religion – han är en praktiserande muslim, vilket går utöver den traditionella turkiska uppdelningen mellan sekulär vänster och religiös höger. Man kan säga att han är en muslimsk socialdemokrat, men framför allt är han inte en typisk ideolog, utan snarare en handlingskraftig person.</p>\n<p>Under de senaste sex åren som borgmästare i Istanbul har han genomfört socialdemokratiska politik: han har öppnat daghem, förbättrat kollektivtrafiken, vidtagit åtgärder för grön omställning, som att tillkännage en ambitiös plan för att Istanbul ska uppnå fullständig klimatneutralitet till 2050 genom att dra tillbaka bensindrivna bilar från staden eller öka andelen av invånarna som använder kollektivtrafik på bekostnad av bilåkande. Men för närvarande hamnar programfrågor i andra hand – İmamoğlu blir en symbol för motstånd mot turkisk auktoritarism.</p>\n<p><strong>De pågående protesterna beskrivs som de största på ett decennium. På lördagen den 29 mars stödde över 2 miljoner personer Ekrem İmamoğlu. Vad kräver protestanterna?</strong></p>\n<p>Det mest populära slagordet för dessa protester är “<em>hükümet istifa</em>”, vilket betyder “regeringen avgå”. Republikanska Folkpartiet kräver å sin sida att det hålls förtidiga val.</p>\n<p><strong>Och sådana val skulle Erdoğan faktiskt kunna förlora?</strong></p>\n<p>Med tanke på det nuvarande sociala missnöjet är det mycket troligt. Frågan är dock om han skulle överlämna makten fredligt, och det är – för att uttrycka det milt – mycket tveksamt.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Vem är protestanterna?</strong></p>\n<p>Framför allt är det studenter och fackföreningar, men också stora grupper av medborgare. Erdoğan hävdar att protesterna leds av \"fanatiska jakobinska förespråkare av sekularism\", medan oppositionen försöker visa att det inte är sant. Under en av protesterna organiserades en iftar, det vill säga en ramadanmiddag som man äter efter solnedgången. Protestanterna ville visa att även konservativa och religiösa muslimer har fått nog av Erdoğans styre.</p>\n<p><strong>Protesterna till försvar för förföljda politiker har ofta en djupare botten i form av social frustration. Är det fallet även här?</strong></p>\n<p>Ja. Turkiet har sedan 2018 stora ekonomiska problem, medborgarna kämpar med en hög inflation som för närvarande ligger på 49 procent. Regeringen skryter med att arbetslösheten har sjunkit till en rekordlåg nivå på 8,5 procent, men det är fortfarande mycket – och särskilt de unga, som protesterar mest intensivt, känner av det.</p>\n<p>Dessutom har det turkiska samhället påverkats starkt av jordbävningen för två år sedan, på vilken de statliga institutionerna inte reagerade på ett adekvat sätt – de organiserade räddningsinsatser långsamt eller organiserade hjälpen till de drabbade klumpigt, för att inte tala om de beryktade \"amnesti\" för byggföretag (som ofta härstammar från den klientel jag nämnde tidigare), som befriade dem från skyldigheten att följa reglerna om byggsäkerhet vid seismiska hot.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Till detta kommer en genuin trötthet på tjugo år av Erdoğans styre och regeringens allt större oförskämdhet. I Turkiet finns det inte längre någon statlig institution som inte står under Erdoğans kontroll, det är inte längre demokrati, utan demokratur.</p>\n<p><strong>För några veckor sedan lade ledaren för Kurdistans Arbetarparti, Abdullah Öcalan, ner vapnen. Hur kommer den nuvarande situationen att påverka fredsprocessen? Och deltar kurdiska organisationer också i protesterna?</strong></p>\n<p>Hittills har endast partiet DEM, det vill säga det lagliga kurdiska partiet, reagerat. Och det var en ganska återhållsam reaktion, även om partiet generellt är kritiskt mot Erdoğan. Dess medlemmar har nyligen medlat i samtal mellan den turkiska regeringen och den fängslade ledaren för de kurdiska stridande, Abdullah Öcalan. De hoppas på fred, så de befinner sig mellan hammaren och städet och – åtminstone för tillfället – försöker de att inte sticka ut.</p>\n<p><strong>Och hur kommer den nuvarande situationen att påverka det potentiella närmandet mellan Turkiet och Europeiska unionen, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">som vi diskuterade för två veckor sedan</a>?</strong></p>\n<p>Det är svårt att döma om detta just nu, eftersom det är oklart om den turkiska regeringen kommer att överleva. Från enskilda europeiska länder – som Tyskland eller Frankrike – har det kommit röster som fördömer arresteringen av İmamoğlu och uppmanar Ankara att respektera rättsstatsprincipen. Det var dock inte ett enhetligt budskap på europeisk nivå – till exempel är Storbritannien och Polen tysta i denna fråga, som om de ville avvakta och se om det skulle bli en chock som skulle förstöra de tidigare planerna på samarbete med Turkiet inom säkerhet och lösning av konflikten i Ukraina. Det verkar som om Europa följer utvecklingen av situationen.</p>\n<p>Ett närmande med Turkiet i ett sådant läge – även om det är berättigat av militära skäl – skulle inte sätta Europa i ett bra ljus. Kanske kommer de gemensamma samtalen som är planerade till april att skjutas upp. Men det betyder inte att samarbetet är över. När EU och Turkiet ingick migrationsavtalet i april 2016, så krossade den turkiska armén brutalt kurderna i sydöstra Turkiet. Kanske kommer EU även denna gång att säga: jaha, politik är konsten att smutsa ner sina händer.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor i historia. Arbetar vid Institutionen för Mellanöstern och Centralasien vid Handelshögskolan i Warszawa. Han sysslar med modern turkisk historia. Mellan 2015 och 2021 var han analytiker vid Öststudiecentrum. Författare till analyser om Turkiets inrikes- och utrikespolitik samt arbeten om de sammanflätade trådarna av religion och sekulär nationalism i turkisk kultur.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"<p><strong>Kaja Puto: İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı Ekrem İmamoğlu birkaç gün önce yolsuzluk suçlamasıyla tutuklandı. Bu siyasi bir jest mi yoksa İmamoğlu'nun gerçekten bir suçu mu var?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Sadece yolsuzluk değil - ona devlet memuruna atfedilebilecek tüm suçlamalar yöneltildi. Bunlar arasında suç örgütü yönetimi, dolandırıcılık, zimmetine para geçirme, ihale usulsüzlükleri ve Türkiye'de çok geniş bir kavram olan terörizm de var.</p>\n<p>İmamoğlu tamamen masum mu - bunu kesin bir şekilde söyleyemem. Türk siyasi kültürü, yolsuzluk ve diğer usulsüzlüklerle sonuçlanan patronaj ilişkileriyle doludur. Cumhurbaşkanı Recep Tayyip Erdoğan'ın partisi son 20 yılda bu şekilde kendine bir iş müşteri kitlesi oluşturdu; bu kitle kamu ihaleleri alıyor ve ardından medyayı satın alarak iktidara sadık hale getiriyor. Şimdi ise iktidar, İmamoğlu'na kendi yaptıklarını suçlamaktadır.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Meselenin siyasi olduğunu düşünmek için nedenlerimiz var. İmamoğlu 2019 yılında İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı seçildiğinden beri hayatı sürekli zorlaştırılıyor, bu nedenle özellikle dikkatli davranmak ve aleyhine delil sunmamak zorunda kaldı. Daha önce başka davalarda mahkemelerde sürüklendi - bu, bizim Yüksek Seçim Kurulu'na hakaret veya devlet başkanına hakaret gibi suçlamalardı. Üç kez iktidar partisinin yerel seçimlerdeki adayını yendi ve bu, iktidardaki elitleri, özellikle de Erdoğan'ı rahatsız ediyor. Dolayısıyla, uzun zamandır başında asılı duran balta nihayet düştü.</p>\n<p><strong>Erdoğan'ın buna ne ihtiyacı var? Cumhurbaşkanlığı seçimleri planlandığı gibi üç yıl sonra yapılacak.</strong></p>\n<p>Anayasa gereği Erdoğan şu anda ikinci dönemini yürütüyor (2018'den itibaren, başkanlık sisteminin getirildiği yıl). İktidarı sürdürmek için iki seçeneği var. Anayasa değişikliği yaparak iki dönem kuralını bir kez daha aşmayı deneyebilir. Bunun için parlamentoda üçte iki çoğunluğa sahip değil, bu nedenle bu ihtimal düşük. Dolayısıyla mevcut dönemi kısaltmak daha kolay olacaktır, böylece tamamlamadan sona ermiş olacak, çünkü bu, Türkiye'deki mevcut yasalara göre, görevdeki cumhurbaşkanının yeniden seçimlere katılabileceği anlamına geliyor. İmamoğlu'nun ise, bu manevranın yaratacağı olası direniş ve duyguların bastırılması için yeterince erken bir şekilde elenmesi gerekiyordu.</p>\n<p><strong>Peki, bu tutuklama İmamoğlu'nu siyasi olarak güçlendirmeyecek mi?</strong></p>\n<p>Şu anda güçlendirdi. İmamoğlu tutuklandığında, kendisinin üyesi ve gayri resmi lideri olduğu Cumhuriyet Halk Partisi ön seçim düzenledi ve daha önceki açıklamalarına uygun olarak onu gelecekteki cumhurbaşkanı adayı olarak ilan etti. Bu konuda oylama, Türkiye'deki tüm vatandaşlara açıldı ve sonuç olarak 15 milyon kişi onun adaylığına imza attı. Bu, sürekli olarak \"ulusal irade\"ye atıfta bulunan bir ülkede ciddi bir meşruiyet.</p>\n<p><strong>İmamoğlu ve Cumhuriyet Halk Partisi'nin istediği Türkiye nasıl bir Türkiye?</strong></p>\n<p>Cumhuriyet Halk Partisi, Mustafa Kemal Atatürk'ün savunduğu fikirlerle hareket eden kemalist bir partidir. Modern Türk ulusunun babası, cumhuriyetçi, laik ve sosyal dayanışmaya dayalı bir Türkiye'yi savunmuştur. 70'lerde Bülent Ecevit'in liderliğinde, Batı Avrupa solundan ilham alarak sosyal demokrasiye yönelmiştir. Bu nedenle CHP'yi pro-avrupa sosyal demokrasi olarak adlandırabiliriz, ancak mevcut programları oldukça belirsizdir - örneğin, kapitalizm ile sosyalizm arasında \"üçüncü yol\" kavramına atıfta bulunuyor, bu da Avrupa solunda oldukça itibarsızdır ve Türkiye'deki sol entelektüeller tarafından da sert eleştirilere maruz kalmıştır. Hatta geleneksel kemalist medya bile ona ufuk eksikliği ve inersiya suçlamasında bulunmuştur.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu buna din faktörünü de ekliyor - o, inançlı bir Müslümandır, bu da geleneksel Türk ayrımının laik sol ve dini sağ arasında ötesine geçiyor. Onu Müslüman sosyal demokrat olarak tanımlayabiliriz, ancak öncelikle bir ideolog değil, daha çok eylem adamıdır.</p>\n<p>Son altı yıldır İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı olarak sosyal demokrat politikaları hayata geçirdi: kreşler açtı, şehir içi ulaşımı iyileştirdi, yeşil dönüşüm yönünde adımlar attı, örneğin İstanbul'un 2050 yılına kadar tamamen iklim nötr olmasını sağlamak için benzinli araçları şehirden çekme veya halkın toplu taşıma kullanım oranını artırma gibi. Ancak şu anda program konuları ikinci plana düşüyor - İmamoğlu, Türk otoriterizmine karşı bir direniş sembolü haline geliyor.</p>\n<p><strong>Şu anda devam eden protestolar, on yılın en büyüğü olarak tanımlanıyor. 29 Mart Cumartesi günü İstanbul'da 2 milyondan fazla kişi Ekrem İmamoğlu'nu destekledi. Protestocular ne talep ediyor?</strong></p>\n<p>Bu protestoların en popüler sloganı “<em>hükümet istifa</em>”, yani “hükümet istifa etsin”. Cumhuriyet Halk Partisi ise erken seçim talep ediyor.</p>\n<p><strong>Erdoğan bu seçimleri gerçekten kaybedebilir mi?</strong></p>\n<p>Mevcut toplumsal hoşnutsuzluk dalgasında bu oldukça olası. Ancak soru, gücü barışçıl bir şekilde teslim edip etmeyeceği, bu da - nazikçe söylemek gerekirse - oldukça şüpheli.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Protestocular kimler?</strong></p>\n<p>Önde öğrenciler ve sendikalar var, bunun dışında geniş bir vatandaş kitlesi. Erdoğan, protestolara \"katı bir şekilde laikliği savunan jakobenler\" katılıyor derken, muhalefet bunun doğru olmadığını göstermeye çalışıyor. Bir protesto sırasında iftar, yani akşam karanlığında yenilen ramazan yemeği düzenlendi. Protestocular, Erdoğan yönetiminden bıkanların arasında muhafazakar ve dini Müslümanların da olduğunu göstermek istediler.</p>\n<p><strong>İzlenen politikacıları savunma protestolarının genellikle sosyal bir hayal kırıklığına dayalı bir ikinci boyutu var. Bu durumda da öyle mi?</strong></p>\n<p>Evet. Türkiye, 2018 yılından bu yana büyük ekonomik sorunlar yaşıyor, vatandaşlar şu anda %49 olan yüksek enflasyonla mücadele ediyor. Hükümet, işsizlik oranının %8,5 gibi rekor düşük bir seviyeye düştüğünü övünerek söylüyor, ancak bu hala çok fazla - özellikle de en sert şekilde hisseden gençler için.</p>\n<p>Ayrıca, Türk toplumu iki yıl önce meydana gelen depremden büyük bir travma yaşadı; devlet kurumları buna yeterince hızlı yanıt vermedi - kurtarma operasyonlarını yavaş bir şekilde organize ettiler veya mağdurlara yardım sağlamakta yetersiz kaldılar, daha önce bahsettiğim iş müşteri kitlesine ait inşaat firmalarına yönelik kötü ünlü \"aflar\" hakkında hiç bahsetmiyorum bile; bu firmalar, deprem tehlikesine karşı binaların güvenliğini sağlama yükümlülüğünden muaf tutuldu.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Buna ek olarak, Erdoğan'ın yirmi yıllık iktidarına ve hükümetin artan cüretine karşı gerçek bir yorgunluk var. Türkiye'de Erdoğan'a tabi olmayan bir devlet kurumu kalmadı, bu artık demokrasi değil, demokratur.</p>\n<p><strong>Birkaç hafta önce Kürt Çalışanlar Partisi lideri Abdullah Öcalan silah bıraktı. Mevcut durum barış sürecini nasıl etkileyecek? Ve protestolara Kürt örgütleri de katılıyor mu?</strong></p>\n<p>Şu ana kadar sadece yasal Kürt partisi olan DEM tepki gösterdi. Bu, Erdoğan'a karşı genel olarak eleştirel olan partinin oldukça temkinli bir tepkisiydi. Üyeleri, Türk hükümeti ile tutuklu Kürt gerilla lideri Abdullah Öcalan arasında yapılan görüşmelerde aracılık ettiler. Barış umuduyla, bir bakıma çekiç ile örs arasında kaldılar ve - en azından şimdilik - geri durmaya çalışıyorlar.</p>\n<p><strong>Peki, mevcut durum Türkiye ile Avrupa Birliği arasındaki olası yakınlaşmayı nasıl etkileyecek, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">iki hafta önce konuştuğumuz gibi</a>?</strong></p>\n<p>Bu konuda henüz bir yargıya varmak zor, çünkü Türk hükümetinin ayakta kalıp kalmayacağı belli değil. Bireysel Avrupa ülkelerinden - örneğin Almanya veya Fransa'dan - İmamoğlu'nun tutuklanmasını kınayan ve Ankara'nın hukukun üstünlüğüne saygı göstermesi çağrısında bulunan sesler yükseldi. Ancak bu, Avrupa düzeyinde tutarlı bir mesaj değildi - örneğin Birleşik Krallık ve Polonya bu konuda sessiz, sanki durumu ölçmeye çalışıyorlar ve belki de Türkiye ile güvenlik ve Ukrayna'daki çatışmayı çözme konusundaki işbirliği planlarını altüst edecek bir sarsıntı olup olmayacağını görmek istiyorlar. Görünüşe göre Avrupa, durumun gelişimini izliyor.</p>\n<p>Türkiye ile böyle bir yakınlaşma - askeri nedenlerle haklı olsa da - Avrupa'yı iyi bir ışık altında göstermeyecektir. Belki de Nisan ayında planlanan ortak görüşmeler ertelenecektir. Ancak bu, işbirliğinin sona erdiği anlamına gelmez. Nisan 2016'da AB ve Türkiye göç anlaşması imzalarken, Türk ordusu güneydoğudaki Kürtleri acımasızca bastırıyordu. Belki de bu sefer de Avrupa, \"ne yapalım, politika kirli iş yapma sanatıdır\" diyecek.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – tarih doktoru. Varşova'daki İktisadi ve Ticari Bilimler Üniversitesi Orta Doğu ve Orta Asya Araştırmaları Bölümü'nde çalışıyor. Türkiye'nin yakın tarihini inceliyor. 2015-2021 yılları arasında Doğu Çalışmaları Merkezi'nde analist olarak görev yaptı. Türkiye'nin iç ve dış politikasına dair analizler ve Türk kültüründe din ve laik milliyetçilik temalarının iç içe geçtiği konularda çalışmaların yazarıdır.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"<p><strong>Каджа Путo: Мер Стамбула Екрем Імамоглу був арештований кілька днів тому за звинуваченням у корупції. Це політичний жест чи Імамоглу справді має щось на совісті?</strong></p>\n<p><strong>Матей Чудзяк:</strong> Не тільки корупції – йому, здається, висунули всі звинувачення, які можна приписати державному службовцю. Це, зокрема, керівництво злочинною організацією, шахрайство, розкрадання, порушення під час тендерів, а також тероризм, який у Туреччині є дуже містким поняттям.</p>\n<p>Чи Імамоглу абсолютно невинний – цього я не можу стверджувати з абсолютною впевненістю. Турецька політична культура рясніє патронально-клієнтськими відносинами, які призводять до корупції та інших порушень. Партія президента Реджепа Тайїпа Ердогана за останні 20 років таким чином створила собі бізнесову клієнтуру, яка отримує державні замовлення, а потім скуповує медіа, щоб вони стали лояльними до влади. А тепер влада звинувачує Імамоглу в тому, що сама робить.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Ми маємо підстави вважати, що справа є політичною. Відтоді, як Імамоглу був обраний мером Стамбула у 2019 році, йому постійно ускладнюють життя, внаслідок чого він мусив діяти особливо обережно і не надавати аргументів проти себе. Він вже був тягнутий по судах у інших справах – то за образу відповідника нашої Державної виборчої комісії, то за образу глави держави. Тричі він перемагав партію влади на місцевих виборах, і це дратує правлячу еліту, а особливо Ердогана. Отже, сокира, що довго висіла над ним, нарешті впала.</p>\n<p><strong>Навіщо це Ердогану? Президентські вибори заплановані лише через три роки.</strong></p>\n<p>Згідно з конституцією, Ердоган наразі перебуває на другому терміні (рахуючи з 2018 року, коли було введено президентську систему). Щоб зберегти владу, у нього є два виходи. Він міг би домогтися зміни конституції і таким чином знову обійти обмеження на два терміни. На це є малі шанси, оскільки йому не вистачає більшості у дві третини голосів у парламенті. Тож простіше буде скоротити нинішній термін, так щоб його не завершити, адже це, в свою чергу, означатиме – відповідно до існуючих в Туреччині норм – що діючий президент може знову балотуватися на виборах. Імамоглу ж мусив бути усунений відповідно до термінів, щоб можливий опір і емоції, які цей маневр викличе, встигли вщухнути.</p>\n<p><strong>Але чи не зміцнить цей арешт політично Імамоглу?</strong></p>\n<p>Він вже зміцнив. Коли Імамоглу потрапив до в'язниці, Республіканська народна партія, членом якої він є і неформальним лідером, організувала праймеріз і відповідно до попередніх заяв оголосила його майбутнім кандидатом на президента. Голосування з цього питання було відкрито для всіх громадян Туреччини, і в результаті під його номінацією підписалося 15 мільйонів осіб. Це серйозна легітимація в країні, президент якої безперервно апелює до «національної волі».</p>\n<p><strong>Якої Туреччини хоче Імамоглу і Республіканська народна партія?</strong></p>\n<p>Республіканська народна партія – це кемалістська партія, тобто така, що апелює до ідей, проголошених Мустафою Кемалем Ататюрком. Цей батько сучасного турецького народу постулював республіканську, світську Туреччину, засновану на соціальній солідарності. У 70-х роках під керівництвом Бюлента Еджевіта, натхненного західноєвропейською лівицею, вона звернулася до соціал-демократії. Тож ми можемо назвати РНП проєвропейською соціал-демократією, хоча їхня нинішня програма досить туманна – наприклад, вона апелює до концепції «третього шляху» між капіталізмом і соціалізмом, яка в колах європейської лівиці є скоріше скомпрометованою, і, до речі, також піддавалася різкій критиці лівих інтелектуалів у Туреччині. Навіть традиційні кемалістські медіа звинувачували її в браку горизонту і інерції.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Імамоглу додає до цього релігію – він практикуючий мусульманин, що виходить за межі традиційного турецького поділу на світську лівицю і релігійну правицю. Можна сказати, що він мусульманський соціал-демократ, але перш за все це не тип ідеолога, а скоріше людина дії.</p>\n<p>Протягом останніх шести років як мер Стамбула він впроваджував соціал-демократичні політики: відкривав ясла, покращував міський транспорт, вживав заходів у напрямку зеленої трансформації, як-от оголошення амбітного плану досягнення Стамбулом повної кліматичної нейтральності до 2050 року шляхом виведення автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння з міста або збільшення частки використання громадського транспорту мешканцями на шкоду автомобільному. Однак наразі програмні питання відходять на другий план – Імамоглу стає символом опору турецькому авторитаризму.</p>\n<p><strong>Триваючі зараз протести називають найбільшими за десятиліття. У суботу, 29 березня, у Стамбулі понад 2 млн осіб підтримали Екрема Імамоглу. Чого вимагають протестувальники?</strong></p>\n<p>Найпопулярніший гасло цих протестів – «<em>hükümet istifa</em>», тобто «уряд у відставку». Республіканська народна партія вимагає, щоб були призначені дострокові вибори.</p>\n<p><strong>І такі вибори Ердоган справді міг би програти?</strong></p>\n<p>На хвилі нинішнього соціального незадоволення це дуже ймовірно. Питання в тому, чи віддав би він владу мирно, а це – м’яко кажучи – дуже сумнівно.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Хто протестувальники?</strong></p>\n<p>На передньому плані студенти та профспілки, а також широкі маси громадян. Ердоган стверджує, що на протести ходять «запеклі якобінці, прихильники секуляризму», опозиція ж намагається показати, що це не так. Під час одного з протестів було організовано іфтар, тобто рамаданну вечерю, яку споживають після настання темряви. Протестувальники хотіли показати, що досить урядів Ердогана мають також консервативні та релігійні мусульмани.</p>\n<p><strong>Протести на захист переслідуваних політиків часто мають другий план у вигляді соціальної фрустрації. Чи так це і в цьому випадку?</strong></p>\n<p>Так. Туреччина з 2018 року має великі економічні проблеми, громадяни стикаються з високою інфляцією, яка наразі становить 49%. Уряд хвалиться, що безробіття знизилося до рекордно низького рівня 8,5%, але це все ще багато – а особливо це відчувають молоді, які протестують найзапекліше.</p>\n<p>Крім того, турецьке суспільство дуже пережило землетрус два роки тому, на який державні інституції не відреагували належним чином – повільно організовуючи рятувальні акції або незграбно організовуючи допомогу для постраждалих, не кажучи вже про сумнозвісні «амністії» для будівельних компаній (часто походять з уже згаданої мною клієнтури), які знімали з них обов'язок дотримуватися норм, що стосуються безпеки будівель у разі загрози сейсмічної активності.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>До цього додається справжня втома від двадцяти років правління Ердогана та все більшої безцеремонності уряду. У Туреччині вже немає жодної державної інституції, яка б не підпорядковувалася Ердогану, це вже не демократія, а демократура.</p>\n<p><strong>Кілька тижнів тому лідер Партії трудящих Курдистану Абдулла Öcalan склав зброю. Як поточна ситуація вплине на мирний процес? І чи беруть участь у протестах також курдські організації?</strong></p>\n<p>Поки що відреагувала лише партія DEM, тобто легальна курдська партія. І це була реакція досить стримана, хоча загалом партія критично налаштована до Ердогана. Її члени нещодавно посередничили в переговорах між турецьким урядом і ув'язненим лідером курдських бойовиків, Абдуллою Öcalanem. Вони сподіваються на мир, тож опинилися між молотом і ковадлом і – принаймні поки що – намагаються не виходити на поверхню.</p>\n<p><strong>А як поточна ситуація вплине на потенційне зближення Туреччини та Європейського Союзу, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">про яке ми говорили два тижні тому</a>?</strong></p>\n<p>Поки що важко в цій справі судити, бо не відомо, чи витримає турецький уряд. З боку окремих європейських держав – наприклад, Німеччини чи Франції – пролунали голоси засудження арешту Імамоглу та заклики до Анкари дотримуватися верховенства права. Однак це не було узгоджене на рівні Європи повідомлення – наприклад, Велика Британія та Польща в цій справі мовчать, ніби хочуть вивчити ситуацію і чи не відбудеться шок, який знищить попередні плани співпраці з Туреччиною в сфері безпеки та вирішення конфлікту в Україні. Здається, що Європа спостерігає за розвитком ситуації.</p>\n<p>Зближення з Туреччиною в такий момент – хоча й виправдане з військових причин – не ставило б Європу в доброму світлі. Можливо, заплановані на квітень спільні переговори будуть відкладені. Але це не означає скасування співпраці. Коли в квітні 2016 року ЄС і Туреччина укладали міграційну угоду, турецька армія жорстоко придушувала курдів на південному сході Туреччини. Можливо, і цього разу Європа скаже: ну що ж, політика – це мистецтво забруднювати руки.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матей Чудзяк</strong> – доктор історії. Працює в Інституті Близького Сходу та Центральної Азії Варшавської школи економіки. Займається новітньою історією Туреччини. У 2015–2021 роках аналітик Центру східних досліджень. Автор аналізів, присвячених внутрішній та зовнішній політиці Туреччини, а також розробок на тему переплетення в турецькій культурі релігії та світського націоналізму.</p>",
            key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18"
        }
    },
    key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
    key:"pubDate": string:"2025-03-31T06:00:38",
    key:"contentUrl": {
        key:"pl": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromContentUrl": boolean:true,
            key:"firstLanguage": boolean:true
        },
        key:"bg": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"cs": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"de": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"el": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"en": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"es": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"fi": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"fr": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"hr": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"hu": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"it": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"nl": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"pt": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"ro": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"ru": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"sk": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"sr": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"sv": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"tr": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        },
        key:"uk": {
            key:"value": string:"https://krytykapolityczna.pl/?post_type=post&p=365940",
            key:"fromLang": string:"pl"
        }
    },
    key:"languageDetails": {
        key:"OriginalLanguages": number:1,
        key:"ContentItemLanguages": number:1,
        key:"ContentItemTranslations": number:21
    },
    key:"originalLanguages": {
        key:"language_codes": [
            string:"pl"
        ]
    },
    key:"revision": {
        key:"dateModified": string:"2025-03-31T15:11:59.974",
        key:"__typename": string:"Revision"
    },
    key:"mediaAssets": {
        key:"nodes": [
            {
                key:"uid": string:"eayyz6v5kpg2qr6rpvcsd4sotfc",
                key:"mediaType": string:"image",
                key:"title": {
                    key:"pl": {
                        key:"value": string:"erdogan"
                    }
                },
                key:"duration": null:null,
                key:"files": {
                    key:"nodes": [
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/erdogan-768x432.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/erdogan.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/erdogan-600x338.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/erdogan-300x300.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        }
                    ],
                    key:"__typename": string:"MediaAssetFilesByFileToMediaAssetBAndAManyToManyConnection"
                },
                key:"__typename": string:"MediaAsset"
            },
            {
                key:"uid": string:"eayyz6v5kpgyar7yp5j57dokbqq",
                key:"mediaType": string:"image",
                key:"title": {
                    key:"pl": {
                        key:"value": string:"Ekrem İmamoğlu"
                    }
                },
                key:"duration": null:null,
                key:"files": {
                    key:"nodes": [
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/Ekrem-Imamoglu.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/Ekrem-Imamoglu-600x338.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/Ekrem-Imamoglu-300x300.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        },
                        {
                            key:"contentUrl": string:"https://krytykapolityczna.pl/wp-content/uploads/2025/03/Ekrem-Imamoglu-768x432.jpg",
                            key:"mimeType": string:"image/jpeg",
                            key:"__typename": string:"File"
                        }
                    ],
                    key:"__typename": string:"MediaAssetFilesByFileToMediaAssetBAndAManyToManyConnection"
                },
                key:"__typename": string:"MediaAsset"
            }
        ],
        key:"__typename": string:"ContentItemMediaAssetsByContentItemToMediaAssetAAndBManyToManyConnection"
    },
    key:"contentItemTranslations": {
        key:"nodes": [
            {
                key:"title": string:"What Turkey does the arrested mayor of Istanbul İmamoğlu want? [conversation]",
                key:"uid": string:"0f75af3b-6825-41be-9628-466cf40be7c0",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Key Points:\n1. The Mayor of Istanbul, Ekrem İmamoğlu, has been arrested on multiple serious charges, which may be seen as a political maneuver aimed at eliminating his influence ahead of the upcoming elections.\n2. İmamoğlu, despite his arrest, has gained support as a symbol of resistance against authoritarianism, which may strengthen his position in future presidential elections.\n3. Protests in Turkey, the largest in a decade, reflect growing social discontent related to the economic crisis and Erdoğan's authoritarian rule.\n\n### Teaser:\n```markdown\nChaos has erupted in Istanbul following the arrest of Mayor Ekrem İmamoğlu, accused of corruption and other crimes. Is this a political move aimed at weakening the opposition before the elections? The protests that erupted in response to his arrest have drawn millions of citizens demanding the government's resignation. What consequences will this situation have for Turkey and its relations with Europe? Discover what lies behind these dramatic events.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"The mayor of Istanbul, Ekrem İmamoğlu, has been arrested on charges of corruption, which has sparked mass protests in Turkey. Is this a political maneuver by President Erdoğan, or are the allegations truly serious? Discover how this situation affects the future of Turkish politics.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: The Mayor of Istanbul, Ekrem İmamoğlu, was arrested a few days ago on charges of corruption. Is this a political gesture or does İmamoğlu actually have something to hide?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Not just corruption – he has been charged with almost every accusation that can be attributed to a public official. This includes leading a criminal organization, fraud, embezzlement, irregularities in tenders, and even terrorism, which is a very broad term in Turkey.</p>\n<p>Whether İmamoğlu is completely innocent – I cannot determine with absolute certainty. Turkish political culture is rife with patron-client relationships that result in corruption and other irregularities. President Recep Tayyip Erdoğan's party has built a business clientele over the last 20 years that receives public contracts and then buys media to make them loyal to the power. And now the power accuses İmamoğlu of what it itself does.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>We have reasons to believe that the case is political. Since İmamoğlu was elected mayor of Istanbul in 2019, his life has been continuously made difficult, which has forced him to act particularly cautiously and not provide arguments against himself. He has already been dragged to court in other matters – for insulting the equivalent of our National Electoral Commission and for insulting the head of state. He has defeated the ruling party three times in local elections, which irritates the ruling elite, especially Erdoğan. Thus, the axe that has been hanging over him for a long time has finally fallen.</p>\n<p><strong>Why does Erdoğan need this? The presidential elections are not scheduled to take place for another three years.</strong></p>\n<p>According to the constitution, Erdoğan is currently serving his second term (counting from 2018, when the presidential system was introduced). To maintain power, he has two options. He could push for a constitutional change and thus bypass the two-term limit again. The chances of that are slim, as he lacks a two-thirds majority in parliament. It would be simpler to shorten the current term so that it is not completed, as this would mean – according to the existing laws in Turkey – that the sitting president could run for election again. İmamoğlu had to be eliminated early enough for any potential resistance and emotions that this maneuver would provoke to be quelled.</p>\n<p><strong>But won't this arrest politically strengthen İmamoğlu?</strong></p>\n<p>It already has. When İmamoğlu was taken into custody, the Republican People's Party, of which he is a member and informal leader, organized a primary election and, as previously announced, declared him the future presidential candidate. Voting on this matter was opened to all citizens in Turkey, and as a result, 15 million people signed his nomination. This is a serious legitimacy in a country where the president constantly appeals to the \"national will.\"</p>\n<p><strong>What kind of Turkey does İmamoğlu and the Republican People's Party want?</strong></p>\n<p>The Republican People's Party is a Kemalist party, referring to the ideas promoted by Mustafa Kemal Atatürk. This father of the modern Turkish nation advocated for a republican, secular Turkey based on social solidarity. In the 1970s, under the leadership of Bülent Ecevit, inspired by Western European leftism, it turned towards social democracy. We can thus call the RPL pro-European social democracy, although their current program is quite vague – for example, it refers to the concept of a \"third way\" between capitalism and socialism, which is rather discredited in European left circles and has also faced sharp criticism from leftist intellectuals in Turkey. Even traditional Kemalist media have accused it of lacking vision and inertia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu adds religion to this – he is a practicing Muslim, which goes beyond the traditional Turkish division between secular left and religious right. One could say he is a Muslim social democrat, but above all, he is not the type of ideologue, rather a man of action.</p>\n<p>For the past six years as mayor of Istanbul, he has implemented social democratic policies: opening nurseries, improving urban transport, taking steps towards green transformation, such as announcing an ambitious plan for Istanbul to achieve complete climate neutrality by 2050 by phasing out combustion cars from the city or increasing the proportion of public transport usage by residents at the expense of cars. However, currently, programmatic issues are taking a back seat – İmamoğlu is becoming a symbol of resistance against Turkish authoritarianism.</p>\n<p><strong>The ongoing protests are described as the largest in a decade. On Saturday, March 29, over 2 million people supported Ekrem İmamoğlu in Istanbul. What are the protesters demanding?</strong></p>\n<p>The most popular slogan of these protests is “<em>hükümet istifa</em>,” which means “the government resign.” The Republican People's Party is calling for early elections.</p>\n<p><strong>And could Erdoğan actually lose such elections?</strong></p>\n<p>In the wave of current social discontent, that is very likely. The question, however, is whether he would relinquish power peacefully, which is – to put it mildly – very doubtful.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Who are the protesters?</strong></p>\n<p>At the forefront are students and trade unions, as well as broad masses of citizens. Erdoğan claims that the protests are attended by “hardened Jacobin supporters of secularism,” while the opposition is trying to show that this is not true. During one of the protests, an iftar, or Ramadan dinner, was organized, which is eaten after sunset. The protesters wanted to show that conservative and religious Muslims are also fed up with Erdoğan's rule.</p>\n<p><strong>Protests in defense of persecuted politicians often have a deeper layer of social frustration. Is this the case here as well?</strong></p>\n<p>Yes. Turkey has had significant economic problems since 2018, and citizens are struggling with high inflation, which currently stands at 49 percent. The government boasts that unemployment has fallen to a record low of 8.5 percent, but that is still a lot – and particularly painfully felt by the youth, who are protesting the most fiercely.</p>\n<p>Moreover, Turkish society is still reeling from the earthquake two years ago, to which state institutions did not respond adequately – sluggishly organizing rescue operations or ineptly providing assistance to the affected, not to mention the infamous “amnesties” for construction companies (often stemming from the aforementioned clientele) that relieved them of the obligation to comply with regulations regarding building safety in the event of seismic threats.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>On top of that, there is genuine fatigue from twenty years of Erdoğan's rule and the government's increasing audacity. There is no longer a state institution in Turkey that is not subject to Erdoğan; it is no longer democracy, but democratura.</p>\n<p><strong>A few weeks ago, the leader of the Kurdistan Workers' Party, Abdullah Öcalan, laid down his arms. How will the current situation affect the peace process? And are Kurdish organizations also participating in the protests?</strong></p>\n<p>So far, only the DEM party, which is the legal Kurdish party, has reacted. And it was a rather restrained response, although generally, this party is critical of Erdoğan. Its members recently mediated talks between the Turkish government and the imprisoned leader of the Kurdish fighters, Abdullah Öcalan. They hope for peace, so they find themselves between a rock and a hard place and – at least for now – are trying not to stick their necks out.</p>\n<p><strong>And how will the current situation affect the potential rapprochement between Turkey and the European Union, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">which we discussed two weeks ago</a>?</strong></p>\n<p>It is difficult to make a judgment on this matter for now, as it is unclear whether the Turkish government will survive. From individual European countries – such as Germany or France – there have been voices condemning İmamoğlu's arrest and calls for Ankara to respect the rule of law. However, this was not a coherent message at the European level – for example, the United Kingdom and Poland are silent on this matter, as if wanting to gauge the situation and whether there will be a shock that undermines the existing plans for cooperation with Turkey in terms of security and resolving the conflict in Ukraine. It seems that Europe is watching the situation unfold.</p>\n<p>A rapprochement with Turkey at such a moment – although justified for military reasons – would not put Europe in a good light. Perhaps the joint talks scheduled for April will be postponed. But this does not mean the end of cooperation. When the EU and Turkey concluded the migration agreement in April 2016, the Turkish army was brutally suppressing the Kurds in southeastern Turkey. Perhaps this time the Union will say: well, that's politics, it's the art of getting your hands dirty.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – PhD in history. He works at the Department of the Middle East and Central Asia at the Warsaw School of Economics. He deals with the recent history of Turkey. From 2015 to 2021, he was an analyst at the Centre for Eastern Studies. He is the author of analyses devoted to Turkey's domestic and foreign policy and studies on the intertwining themes of religion and secular nationalism in Turkish culture.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.307",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protests in Turkey continue. On Saturday, March 29, over 2 million people in Istanbul supported its mayor. İmamoğlu is a practicing Muslim, which goes beyond the traditional Turkish division between secular left and religious right. It can be said that he is a Muslim social democrat. Today, İmamoğlu is becoming a symbol of resistance against Turkish authoritarianism. A conversation with Dr. Mateusz Chudziak, an expert on the recent history of Turkey.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"en",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:20:39.466",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"17ef3894-0155-4e87-944c-1f55414df7d3",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Belangrijke punten:\n1. De burgemeester van Istanbul, Ekrem İmamoğlu, is gearresteerd op verschillende ernstige beschuldigingen, wat kan worden gezien als een politieke manoeuvre om zijn invloed te elimineren voor de komende verkiezingen.\n2. İmamoğlu, ondanks zijn arrestatie, heeft steun verworven als symbool van verzet tegen autoritarisme, wat zijn positie in de toekomstige presidentsverkiezingen kan versterken.\n3. De protesten in Turkije, de grootste in een decennium, weerspiegelen de groeiende sociale onvrede in verband met de economische crisis en het autoritaire bestuur van Erdoğan.\n\n### Teaser:\n```markdown\nIn Istanbul is er chaos uitgebroken na de arrestatie van burgemeester Ekrem İmamoğlu, beschuldigd van corruptie en andere misdaden. Is dit een politieke zet om de oppositie te verzwakken voor de verkiezingen? De protesten die zijn uitgebroken als reactie op zijn arrestatie hebben miljoenen burgers aangetrokken die om het ontslag van de regering vragen. Welke gevolgen zal deze situatie hebben voor Turkije en zijn relaties met Europa? Ontdek wat er achter deze dramatische gebeurtenissen schuilgaat.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, werd gearresteerd op beschuldiging van corruptie, wat massale protesten in Turkije heeft veroorzaakt. Is dit een politieke zet van president Erdoğan, of zijn het werkelijk ernstige beschuldigingen? Ontdek hoe deze situatie de toekomst van de Turkse politiek beïnvloedt.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Burgemeester van Istanbul Ekrem İmamoğlu werd enkele dagen geleden gearresteerd op beschuldiging van corruptie. Is dit een politieke daad of heeft İmamoğlu daadwerkelijk iets op zijn geweten?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Niet alleen corruptie – hij is volgens mij met alle beschuldigingen geconfronteerd die aan een overheidsfunctionaris kunnen worden toegeschreven. Dit omvat onder andere het leiden van een criminele organisatie, fraude, verduistering, onregelmatigheden bij aanbestedingen, en ook terrorisme, wat in Turkije een zeer breed begrip is.</p>\n<p>Of İmamoğlu volledig onschuldig is – dat kan ik niet met absolute zekerheid zeggen. De Turkse politieke cultuur is rijk aan patronage-klantrelaties, die leiden tot corruptie en andere onregelmatigheden. De partij van president Recep Tayyip Erdoğan heeft in de afgelopen 20 jaar op deze manier een zakelijke klantenkring opgebouwd die openbare aanbestedingen ontvangt en vervolgens de media koopt, zodat deze loyaal worden aan de macht. En nu beschuldigt de macht İmamoğlu van wat zij zelf doet.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>We hebben redenen om aan te nemen dat de zaak politiek is. Sinds İmamoğlu in 2019 werd gekozen als burgemeester van Istanbul, wordt zijn leven voortdurend bemoeilijkt, waardoor hij bijzonder voorzichtig moest zijn en geen argumenten tegen zichzelf mocht aanleveren. Hij is al in andere zaken voor de rechter gesleept – voor belediging van de tegenhanger van onze Nationale Verkiezingscommissie, en voor belediging van het staatshoofd. Drie keer heeft hij de regeringspartij verslagen in lokale verkiezingen, wat de regerende elite, en vooral Erdoğan, pijn doet. Dus de bijl die al lange tijd boven zijn hoofd hing, is eindelijk gevallen.</p>\n<p><strong>Waarom heeft Erdoğan dit nodig? De presidentsverkiezingen zijn gepland voor over drie jaar.</strong></p>\n<p>Volgens de grondwet is Erdoğan momenteel bezig met zijn tweede termijn (vanaf 2018, toen het presidentiële systeem werd ingevoerd). Om de macht te behouden, heeft hij twee opties. Hij zou de grondwet kunnen wijzigen en zo opnieuw de beperking van twee termijnen kunnen omzeilen. De kansen daarop zijn klein, omdat hij geen meerderheid van twee derde van de stemmen in het parlement heeft. Het zal dus eenvoudiger zijn om de huidige termijn te verkorten, zodat deze niet wordt afgemaakt, want dat zou volgens de huidige Turkse wetgeving betekenen dat de zittende president opnieuw kan deelnemen aan de verkiezingen. İmamoğlu moest echter tijdig worden geëlimineerd, zodat eventuele weerstand en emoties die deze manoeuvre oproept, konden worden onderdrukt.</p>\n<p><strong>Maar versterkt deze arrestatie İmamoğlu politiek gezien niet?</strong></p>\n<p>Dat heeft het al gedaan. Toen İmamoğlu in de gevangenis belandde, organiseerde de Republikeinse Volkspartij, waarvan hij lid en informeel leider is, voorverkiezingen en verklaarde hem, zoals eerder aangekondigd, tot de toekomstige presidentskandidaat. De stemming hierover werd geopend voor alle burgers in Turkije en als gevolg daarvan hebben 15 miljoen mensen zijn nominatie ondertekend. Dit is een serieuze legitimiteit in een land waarvan de president voortdurend verwijst naar de \"nationale wil\".</p>\n<p><strong>Wat voor Turkije wil İmamoğlu en de Republikeinse Volkspartij?</strong></p>\n<p>De Republikeinse Volkspartij is een kemalistische partij, wat betekent dat ze zich beroept op de ideeën van Mustafa Kemal Atatürk. Deze vader van de moderne Turkse natie pleitte voor een republikeins, seculier Turkije dat gebaseerd is op sociale solidariteit. In de jaren '70, onder leiding van Bülent Ecevit, geïnspireerd door de West-Europese linkerzijde, maakte de partij een verschuiving naar de sociaaldemocratie. We kunnen de RPL dus pro-Europese sociaaldemocratie noemen, hoewel hun huidige programma vrij vaag is – bijvoorbeeld verwijst het naar het concept van een \"derde weg\" tussen kapitalisme en socialisme, dat in de kringen van de Europese linkerzijde eerder in diskrediet is geraakt, en het kreeg ook scherpe kritiek van linkse intellectuelen in Turkije. Zelfs traditionele kemalistische media hebben haar gebrek aan visie en inertie verweten.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu voegt hier religie aan toe – hij is een praktiserende moslim, wat verder gaat dan de traditionele Turkse scheiding tussen seculiere linkerzijde en religieuze rechterzijde. Je zou kunnen zeggen dat hij een moslim-sociaaldemocraat is, maar bovenal is hij geen type ideoloog, eerder een man van actie.</p>\n<p>In de afgelopen zes jaar heeft hij als burgemeester van Istanbul sociaaldemocratische beleidsmaatregelen geïmplementeerd: hij heeft kinderopvangcentra geopend, het openbaar vervoer verbeterd, stappen gezet richting groene transformatie, zoals het aankondigen van een ambitieus plan om Istanbul tegen 2050 volledig klimaatneutraal te maken door verbrandingsauto's uit de stad te verwijderen en het gebruik van openbaar vervoer door de inwoners te verhogen ten koste van autoverkeer. Maar momenteel komen programmapunten op de tweede plaats – İmamoğlu wordt een symbool van verzet tegen het Turkse autoritarisme.</p>\n<p><strong>De huidige protesten worden aangeduid als de grootste in een decennium. Op zaterdag 29 maart steunden meer dan 2 miljoen mensen Ekrem İmamoğlu in Istanbul. Wat eisen de demonstranten?</strong></p>\n<p>De populairste leus van deze protesten is “<em>hükümet istifa</em>”, wat betekent “de regering moet aftreden”. De Republikeinse Volkspartij eist daarentegen vervroegde verkiezingen.</p>\n<p><strong>En zulke verkiezingen zou Erdoğan daadwerkelijk kunnen verliezen?</strong></p>\n<p>Gezien de huidige sociale onvrede is dat zeer waarschijnlijk. De vraag is echter of hij de macht vreedzaam zou afstaan, en dat is – om het voorzichtig te zeggen – zeer twijfelachtig.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Wie zijn de demonstranten?</strong></p>\n<p>Voorop staan studenten en vakbonden, en daarnaast – brede lagen van de bevolking. Erdoğan beweert dat de demonstranten \"hardnekkige jacobijnse aanhangers van de secularisatie\" zijn, terwijl de oppositie probeert te laten zien dat dit niet waar is. Tijdens een van de protesten werd er een iftar georganiseerd, een ramadanmaaltijd die wordt gegeten na zonsondergang. De demonstranten wilden laten zien dat ook conservatieve en religieuze moslims genoeg hebben van het Erdoğan-regime.</p>\n<p><strong>Protesten ter verdediging van vervolgde politici hebben vaak een tweede laag van sociale frustratie. Is dat ook in dit geval zo?</strong></p>\n<p>Ja. Turkije heeft sinds 2018 grote economische problemen, de burgers kampen met een hoge inflatie die momenteel 49 procent bedraagt. De regering prijst zich gelukkig dat de werkloosheid is gedaald tot een recordlaagte van 8,5 procent, maar dat is nog steeds veel – en vooral jongeren voelen dit het meest, zij protesteren het felst.</p>\n<p>Bovendien heeft de Turkse samenleving de aardbeving van twee jaar geleden zeer zwaar ervaren, waarop de staatsinstellingen niet adequaat hebben gereageerd – traag de reddingsacties organiseerden of onhandig hulp voor de slachtoffers organiseerden, om nog maar te zwijgen van de beruchte \"amnesties\" voor bouwbedrijven (vaak voortkomend uit de eerder genoemde klantenkring), die hen ontheffen van de verplichting om zich te houden aan de voorschriften voor de beveiliging van gebouwen in geval van seismische bedreigingen.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Daar komt nog eens bij dat er een authentieke vermoeidheid is na twintig jaar Erdoğan-regering en de steeds grotere brutaliteit van de regering. In Turkije is er geen enkele staatsinstelling meer die niet onder Erdoğan valt, het is geen democratie meer, maar een democratuur.</p>\n<p><strong>Enkele weken geleden legde de leider van de Koerdische Arbeiderspartij Abdullah Öcalan zijn wapens neer. Hoe zal de huidige situatie de vredesprocessen beïnvloeden? En nemen ook Koerdische organisaties deel aan de protesten?</strong></p>\n<p>Tot nu toe heeft alleen de DEM-partij gereageerd, de legale Koerdische partij. En het was een vrij terughoudende reactie, hoewel de partij over het algemeen kritisch is tegenover Erdoğan. Haar leden hebben onlangs bemiddeld in gesprekken tussen de Turkse regering en de gevangen leider van de Koerdische strijders, Abdullah Öcalan. Ze hopen op vrede, dus ze bevinden zich tussen de hamer en het aambeeld en – althans voorlopig – proberen ze zich niet te veel te laten zien.</p>\n<p><strong>En hoe zal de huidige situatie de mogelijke toenadering tussen Turkije en de Europese Unie beïnvloeden, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">waarover we twee weken geleden spraken</a>?</strong></p>\n<p>Het is momenteel moeilijk om hierover een oordeel te vellen, omdat het onduidelijk is of de Turkse regering zal overleven. Vanuit de kant van individuele Europese landen – zoals Duitsland of Frankrijk – zijn er stemmen van veroordeling van de arrestatie van İmamoğlu en oproepen aan Ankara om de rechtsstaat te respecteren. Het was echter geen samenhangende boodschap op Europees niveau – bijvoorbeeld het Verenigd Koninkrijk en Polen zwijgen hierover, alsof ze de situatie willen peilen en willen zien of er een schok zal komen die de huidige plannen voor samenwerking met Turkije op het gebied van veiligheid en het oplossen van het conflict in Oekraïne in de war zal sturen. Het lijkt erop dat Europa de ontwikkeling van de situatie in de gaten houdt.</p>\n<p>Een toenadering tot Turkije op dit moment – hoewel gerechtvaardigd om militaire redenen – zou Europa niet in een goed daglicht stellen. Misschien worden de gezamenlijke gesprekken die voor april zijn aangekondigd uitgesteld. Maar dat betekent niet dat de samenwerking wordt afgeschreven. Toen de EU en Turkije in april 2016 een migratieovereenkomst sloten, onderdrukte het Turkse leger de Koerden op brute wijze in het zuidoosten van Turkije. Misschien zal de Unie ook deze keer zeggen: nou ja, politiek is de kunst van het zich vuil maken.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doctor in de geschiedenis. Hij werkt bij de Afdeling Midden-Oosten en Centraal-Azië van de Warschau School of Economics. Hij houdt zich bezig met de recente geschiedenis van Turkije. Van 2015 tot 2021 was hij analist bij het Centrum voor Oost-Europese Studies. Auteur van analyses over het binnenlandse en buitenlandse beleid van Turkije en studies over de verwevenheid van religie en seculier nationalisme in de Turkse cultuur.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.177",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesten in Turkije houden aan. Op zaterdag 29 maart steunden meer dan 2 miljoen mensen zijn burgemeester in Istanbul. İmamoğlu is een praktiserende moslim, wat verder gaat dan de traditionele Turkse verdeling tussen seculiere linkerzijde en religieuze rechterzijde. Men kan zeggen dat hij een moslim-sociaaldemocraat is. Vandaag de dag wordt İmamoğlu een symbool van verzet tegen het Turkse autoritarisme. Een gesprek met dokter Mateusz Chudziak, expert op het gebied van de recente geschiedenis van Turkije.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"nl",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:22:41.234",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztovaný starosta Istanbulu İmamoğlu? [rozhovor]",
                key:"uid": string:"1dce68f6-e4ad-44f2-8979-19342e341f8d",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Klíčové body:\n1. Starosta Istanbulu, Ekrem İmamoğlu, byl zatčen na základě mnoha závažných obvinění, což může být vnímáno jako politický manévr s cílem eliminovat jeho vliv před nadcházejícími volbami.\n2. İmamoğlu, navzdory zatčení, získal podporu jako symbol odporu proti autoritářství, což může posílit jeho pozici v budoucích prezidentských volbách.\n3. Protesty v Turecku, které jsou největší za poslední dekádu, odrážejí rostoucí společenské nespokojenství spojené s hospodářskou krizí a autoritářskou vládou Erdoğana.\n\n### Teaser:\n```markdown\nV Istanbulu zavládl chaos po zatčení starosty Ekrema İmamoğlu, obviněného z korupce a dalších trestných činů. Je to politický krok s cílem oslabit opozici před volbami? Protesty, které vypukly v reakci na jeho zatčení, přilákaly miliony občanů, kteří požadují rezignaci vlády. Jaké důsledky pro Turecko a jeho vztahy s Evropou tato situace přinese? Objevte, co se skrývá za těmito dramatickými událostmi.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, byl zatčen pod obviněním z korupce, což vyvolalo masové protesty v Turecku. Je to politický manévr prezidenta Erdoğana, nebo skutečně závažná obvinění? Objevte, jak tato situace ovlivňuje budoucnost turecké politiky.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Starosta Istanbulu Ekrem İmamoğlu byl před několika dny zatčen na základě obvinění z korupce. Je to politický krok, nebo má İmamoğlu skutečně něco na svědomí?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nejen z korupce – bylo mu snad vzneseno všechno obvinění, které lze státnímu úředníkovi připsat. Mezi nimi je i vedení zločinecké organizace, podvody, zpronevěry, nesrovnalosti při veřejných zakázkách a také terorismus, což je v Turecku velmi široký pojem.</p>\n<p>Jestli je İmamoğlu zcela nevinný – to nedokážu s absolutní jistotou říct. Turecká politická kultura je bohatá na patronátní a klientelistické vztahy, které vedou k korupci a dalším nesrovnalostem. Strana prezidenta Recepa Tayyipa Erdoğana si za posledních 20 let tímto způsobem vybudovala obchodní klientelu, která získává veřejné zakázky a poté vykupuje média, aby se stala loajální vůči moci. A nyní moc obviňuje İmamoğlu z toho, co sama dělá.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Máme důvody se domnívat, že případ je politický. Od té doby, co byl İmamoğlu v roce 2019 zvolen starostou Istanbulu, mu neustále ztěžují život, a proto musel jednat obzvlášť opatrně a nedávat proti sobě argumenty. Už byl tahán po soudech v jiných věcech – ať už za urážku ekvivalentu naší Státní volební komise, nebo za urážku hlavy státu. Třikrát porazil vládní stranu v místních volbách a to trápí vládnoucí elitu, zejména Erdoğana. Takže visící meč nad ním konečně spadl.</p>\n<p><strong>Proč to Erdoğanovi? Prezidentské volby se plánují až za tři roky.</strong></p>\n<p>Podle ústavy Erdoğan nyní vykonává své druhé funkční období (počítáno od roku 2018, kdy byl zaveden prezidentský systém). Aby si udržel moc, má dvě možnosti. Mohl by dosáhnout změny ústavy a tím znovu obejít omezení dvou funkčních období. Na to jsou však malé šance, protože mu chybí většina dvou třetin hlasů v parlamentu. Bude tedy jednodušší zkrátit současné funkční období, aby ho nedokončil, protože to by podle současných předpisů v Turecku znamenalo, že úřadující prezident se může znovu ucházet o volby. İmamoğlu musel být eliminován dostatečně brzy, aby se případný odpor a emoce, které tento manévr vyvolá, stihly utlumit.</p>\n<p><strong>Ale nezpevní to politicky İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Už to posílilo. Když se İmamoğlu dostal do vazby, Republikánská lidová strana, jejíž je členem a neformálním lídrem, uspořádala primární volby a podle předchozích oznámení ho vyhlásila budoucím kandidátem na prezidenta. Hlasování v této věci bylo otevřeno pro všechny občany v Turecku a v důsledku toho se pod jeho nominaci podepsalo 15 milionů lidí. To je vážná legitimita v zemi, jejíž prezident neustále odvolává na „národní vůli“.</p>\n<p><strong>Jakou Turecku chce İmamoğlu a Republikánská lidová strana?</strong></p>\n<p>Republikánská lidová strana je kemalistická strana, tedy odvolávající se na myšlenky hlásané Mustafou Kemalem Atatürkem. Tento otec moderního tureckého národa prosazoval republiku, sekulární a založenou na sociální solidaritě. V 70. letech pod vedením Bülenta Ecevita, inspirovaného západoevropskou levicí, se obrátila směrem k sociální demokracii. Můžeme tedy nazvat RPL proevropskou sociální demokracií, i když jejich současný program je poněkud nejasný – např. odvolává se na koncept „třetí cesty“ mezi kapitalismem a socialismem, který je v kruzích evropské levice spíše kompromitován, a také se setkal s ostrou kritikou levicových intelektuálů v Turecku. Dokonce i tradiční kemalistická média jí vyčítala nedostatek horizontu a inercie.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu k tomu přidává náboženství – je praktikujícím muslimem, což přesahuje tradiční turecké rozdělení na sekulární levici a náboženskou pravici. Můžeme říct, že je muslimským sociálním demokratem, ale především to není typ ideologa, spíše člověk činu.</p>\n<p>V posledních šesti letech jako starosta Istanbulu prosazoval sociálně demokratické politiky: otevíral jesle, zlepšoval městskou dopravu, podnikal kroky směrem k zelené transformaci, jako např. vyhlášení ambiciózního plánu dosáhnout úplné klimatické neutrality Istanbulu do roku 2050 stažením spalovacích aut z města nebo zvýšení podílu využívání veřejné dopravy obyvateli na úkor automobilové dopravy. Nicméně v současnosti programové otázky ustupují do pozadí – İmamoğlu se stává symbolem odporu proti tureckému autoritářství.</p>\n<p><strong>Probíhající protesty jsou označovány za největší za poslední dekádu. V sobotu 29. března podpořilo v Istanbulu více než 2 miliony lidí Ekrema İmamoğlu. Co požadují protestující?</strong></p>\n<p>Nejpopulárnější heslo těchto protestů je „<em>hükümet istifa</em>“, tedy „vládo, odstup“. Republikánská lidová strana požaduje vypsání předčasných voleb.</p>\n<p><strong>A takové volby by Erdoğan skutečně mohl prohrát?</strong></p>\n<p>Na vlně současného společenského nespokojení je to velmi pravděpodobné. Otázka však je, zda by moc předal pokojně, a to je – mírně řečeno – velmi pochybné.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kdo jsou protestující?</strong></p>\n<p>Na první linii jsou studenti a odbory, a kromě toho – široké masy občanů. Erdoğan tvrdí, že na protesty chodí „zatvrzelí jakobínští stoupenci laicizmu“, opozice se však snaží ukázat, že to není pravda. Během jednoho z protestů byla uspořádána iftar, tedy ramadánová večeře, kterou se jí po setmění. Protestující chtěli ukázat, že dost vládnutí Erdoğana mají také konzervativní a náboženští muslimové.</p>\n<p><strong>Protesty na obranu pronásledovaných politiků mají často druhé dno v podobě sociální frustrace. Je tomu tak i v tomto případě?</strong></p>\n<p>Ano. Turecko má od roku 2018 velké ekonomické problémy, občané se potýkají s vysokou inflací, která nyní činí 49 %. Vláda se chlubí, že nezaměstnanost klesla na rekordně nízkou úroveň 8,5 %, ale to je stále hodně – a zejména mladí lidé to pociťují nejvíce, ti protestují nejurputněji.</p>\n<p>Kromě toho turecká společnost velmi prožila zemětřesení před dvěma lety, na které státní instituce nereagovaly náležitě – pomalu organizovaly záchranné akce nebo nešikovně organizovaly pomoc pro postižené, nemluvě o nechvalně známých „amnestiích“ pro stavební firmy (často vycházející z již zmíněné klientely), které je zbavovaly povinnosti dodržovat předpisy o zabezpečení budov v případě seismického ohrožení.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>K tomu se přidává autentická únava dvaceti lety vlády Erdoğana a stále větší drzost vlády. V Turecku už neexistuje státní instituce, která by nebyla podřízena Erdoğanovi, to už není demokracie, ale demokratura.</p>\n<p><strong>Před několika týdny složil zbraně vůdce Strany pracujících Kurdistánu Abdullah Öcalan. Jak současná situace ovlivní mírový proces? A účastní se protestů také kurdské organizace?</strong></p>\n<p>Zatím reagovala pouze strana DEM, tedy legální kurdská strana. A byla to reakce poměrně zdrženlivá, i když obecně je tato strana kritická vůči Erdoğanovi. Její členové nedávno zprostředkovali rozhovory mezi tureckou vládou a uvězněným vůdcem kurdských bojovníků, Abdullahem Öcalanem. Mají naději na mír, takže se ocitli mezi kladivem a kovadlinou a – alespoň prozatím – se snaží nevystupovat.</p>\n<p><strong>A jak současná situace ovlivní potenciální přiblížení Turecka a Evropské unie, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o kterém jsme mluvili před dvěma týdny</a>?</strong></p>\n<p>Je těžké v této věci nyní soudit, protože není jasné, zda turecká vláda přežije. Ze strany jednotlivých evropských států – např. Německa nebo Francie – zazněly hlasy odsouzení zatčení İmamoğlu a výzvy, aby Ankara dodržovala právní stát. Nebyl to však jednotný na úrovni Evropy signál – např. Velká Británie a Polsko v této věci mlčí, jako by chtěly vyčkat na situaci a zda nedojde k otřesu, který by zmařil dosavadní plány spolupráce s Tureckem v oblasti bezpečnosti a řešení konfliktu na Ukrajině. Zdá se, že Evropa sleduje vývoj situace.</p>\n<p>Přiblížení s Tureckem v takovém okamžiku – ačkoliv odůvodněné z vojenských důvodů – by Evropu nepostavilo do dobrého světla. Možná budou avizované společné rozhovory v dubnu odloženy. Ale to neznamená zrušení spolupráce. Když v dubnu 2016 uzavírala EU a Turecko migrační dohodu, turecká armáda brutálně potlačovala Kurdy na jihovýchodě Turecka. Možná i tentokrát Unie řekne: no, co se dá dělat, politika je umění špinit si ruce.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor historie. Pracuje v Ústavu Blízkého východu a Střední Asie Vysoké školy ekonomické ve Varšavě. Zajímá se o nejnovější historii Turecka. V letech 2015–2021 analytik Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analýz věnovaných vnitřní a zahraniční politice Turecka a zpracování témat, která se v turecké kultuře prolínají, jako jsou náboženství a sekulární nacionalismus.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.594",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesty v Turecku neustávají. V sobotu 29. března v Istanbulu více než 2 miliony lidí podpořily jeho starostu. İmamoğlu je praktikující muslim, což přesahuje tradiční turecké rozdělení na sekulární levici a náboženskou pravici. Lze říci, že je muslimským sociálním demokratem. Dnes se İmamoğlu stává symbolem odporu vůči tureckému autoritářství. Rozhovor s doktorem Mateuszem Chudziakem, expertem na nejnovější historii Turecka.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"cs",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:21:25.148",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"4be51dca-c902-4b45-8561-850c95fac547",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Nyckelpunkter:\n1. Borgmästaren i Istanbul, Ekrem İmamoğlu, har arresterats under flera allvarliga anklagelser, vilket kan ses som ett politiskt manöver för att eliminera hans inflytande inför de kommande valen.\n2. İmamoğlu, trots sin arrestering, har fått stöd som en symbol för motstånd mot auktoritarism, vilket kan stärka hans ställning i framtida presidentval.\n3. Protesterna i Turkiet, som är de största på ett decennium, speglar det växande missnöjet i samhället kopplat till den ekonomiska krisen och Erdogans auktoritära styre.\n\n### Teaser:\n```markdown\nI Istanbul har kaos utbrutit efter arresteringen av borgmästaren Ekrem İmamoğlu, som anklagas för korruption och andra brott. Är detta ett politiskt drag för att försvaga oppositionen inför valet? Protesterna som bröt ut som svar på hans arrestering har dragit till sig miljoner medborgare som kräver regeringens avgång. Vilka konsekvenser kommer denna situation att få för Turkiet och dess relationer med Europa? Upptäck vad som döljer sig bakom dessa dramatiska händelser.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, blev arresterad under anklagelse om korruption, vilket utlöste massiva protester i Turkiet. Är det ett politiskt manöver av president Erdoğan, eller är det verkligen allvarliga anklagelser? Upptäck hur denna situation påverkar framtiden för turkisk politik.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Borgmästaren i Istanbul, Ekrem İmamoğlu, arresterades för några dagar sedan under anklagelser om korruption. Är det en politisk gest eller har İmamoğlu faktiskt något på sitt samvete?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Inte bara korruption – han har nog fått alla anklagelser som kan riktas mot en offentlig tjänsteman. Det handlar bland annat om att leda en kriminell organisation, bedrägerier, förskingring, oegentligheter vid upphandlingar, samt terrorism, vilket i Turkiet är ett mycket brett begrepp.</p>\n<p>Om İmamoğlu är helt oskyldig – det kan jag inte avgöra med absolut säkerhet. Den turkiska politiska kulturen är rik på patronage-klientelism, vilket resulterar i korruption och andra oegentligheter. President Recep Tayyip Erdoğans parti har under de senaste 20 åren byggt upp en affärsklientel på detta sätt, som får offentliga uppdrag och sedan köper medier för att de ska bli lojala mot makten. Och nu anklagar makten İmamoğlu för det som den själv gör.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Vi har skäl att tro att ärendet är politiskt. Sedan İmamoğlu valdes till borgmästare i Istanbul 2019 har hans liv ständigt försvårats, vilket har tvingat honom att agera särskilt försiktigt och inte ge argument emot sig själv. Han har redan dragits inför domstol i andra ärenden – för att ha förolämpat motsvarigheten till vår Statliga Valmyndighet och för att ha förolämpat statschefen. Han har tre gånger besegrat maktpartiet i lokala val, vilket irriterar den styrande eliten, särskilt Erdoğan. Så den hängande yxan över honom föll äntligen.</p>\n<p><strong>Vad vill Erdoğan uppnå med detta? Presidentvalet är planerat att hållas först om tre år.</strong></p>\n<p>Enligt konstitutionen sitter Erdoğan för närvarande på sin andra mandatperiod (räknat från 2018, när det presidentiella systemet infördes). För att behålla makten har han två alternativ. Han skulle kunna driva igenom en ändring av konstitutionen och därmed återigen kringgå begränsningen av två mandatperioder. Det finns små chanser för detta, eftersom han saknar en tvåtredjedelars majoritet i parlamentet. Det blir därför enklare att förkorta den nuvarande mandatperioden, så att den inte fullföljs, eftersom det i enlighet med de nuvarande lagarna i Turkiet skulle innebära att den sittande presidenten kan ställa upp i valet igen. İmamoğlu måste dock ha eliminerats i god tid för att eventuell motstånd och de känslor som denna manöver väcker ska hinna dämpas.</p>\n<p><strong>Men kommer inte denna arrestering att stärka İmamoğlu politiskt?</strong></p>\n<p>Det har redan stärkt honom. När İmamoğlu hamnade i fängelse organiserade det Republikanska Folkpartiet, som han är medlem av och informell ledare för, primärval och tillkännagav honom som framtida presidentkandidat enligt tidigare löften. Omröstningen i denna fråga öppnades för alla medborgare i Turkiet och som ett resultat skrev 15 miljoner personer under hans nominering. Det är en seriös legitimitet i ett land vars president ständigt hänvisar till \"den nationella viljan\".</p>\n<p><strong>Vilken Turkiet vill İmamoğlu och Republikanska Folkpartiet ha?</strong></p>\n<p>Republikanska Folkpartiet är ett kemalistiskt parti, vilket innebär att det hänvisar till idéerna som förespråkades av Mustafa Kemal Atatürk. Denne fader till den moderna turkiska nationen förespråkade en republikansk, sekulär Turkiet baserad på social solidaritet. På 70-talet, under ledning av Bülent Ecevit, inspirerad av västeuropeisk vänster, svängde det mot socialdemokrati. Vi kan därför kalla RPL för en pro-europeisk socialdemokrati, även om deras nuvarande program är ganska otydligt – till exempel hänvisar det till konceptet \"den tredje vägen\" mellan kapitalism och socialism, vilket i europeiska vänsterkretsar är ganska komprometterat, och har också mött skarp kritik från vänsterintellektuella i Turkiet. Även traditionella kemalistiska medier har anklagat dem för brist på horisont och tröghet.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu lägger till religion – han är en praktiserande muslim, vilket går utöver den traditionella turkiska uppdelningen mellan sekulär vänster och religiös höger. Man kan säga att han är en muslimsk socialdemokrat, men framför allt är han inte en typisk ideolog, utan snarare en handlingskraftig person.</p>\n<p>Under de senaste sex åren som borgmästare i Istanbul har han genomfört socialdemokratiska politik: han har öppnat daghem, förbättrat kollektivtrafiken, vidtagit åtgärder för grön omställning, som att tillkännage en ambitiös plan för att Istanbul ska uppnå fullständig klimatneutralitet till 2050 genom att dra tillbaka bensindrivna bilar från staden eller öka andelen av invånarna som använder kollektivtrafik på bekostnad av bilåkande. Men för närvarande hamnar programfrågor i andra hand – İmamoğlu blir en symbol för motstånd mot turkisk auktoritarism.</p>\n<p><strong>De pågående protesterna beskrivs som de största på ett decennium. På lördagen den 29 mars stödde över 2 miljoner personer Ekrem İmamoğlu. Vad kräver protestanterna?</strong></p>\n<p>Det mest populära slagordet för dessa protester är “<em>hükümet istifa</em>”, vilket betyder “regeringen avgå”. Republikanska Folkpartiet kräver å sin sida att det hålls förtidiga val.</p>\n<p><strong>Och sådana val skulle Erdoğan faktiskt kunna förlora?</strong></p>\n<p>Med tanke på det nuvarande sociala missnöjet är det mycket troligt. Frågan är dock om han skulle överlämna makten fredligt, och det är – för att uttrycka det milt – mycket tveksamt.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Vem är protestanterna?</strong></p>\n<p>Framför allt är det studenter och fackföreningar, men också stora grupper av medborgare. Erdoğan hävdar att protesterna leds av \"fanatiska jakobinska förespråkare av sekularism\", medan oppositionen försöker visa att det inte är sant. Under en av protesterna organiserades en iftar, det vill säga en ramadanmiddag som man äter efter solnedgången. Protestanterna ville visa att även konservativa och religiösa muslimer har fått nog av Erdoğans styre.</p>\n<p><strong>Protesterna till försvar för förföljda politiker har ofta en djupare botten i form av social frustration. Är det fallet även här?</strong></p>\n<p>Ja. Turkiet har sedan 2018 stora ekonomiska problem, medborgarna kämpar med en hög inflation som för närvarande ligger på 49 procent. Regeringen skryter med att arbetslösheten har sjunkit till en rekordlåg nivå på 8,5 procent, men det är fortfarande mycket – och särskilt de unga, som protesterar mest intensivt, känner av det.</p>\n<p>Dessutom har det turkiska samhället påverkats starkt av jordbävningen för två år sedan, på vilken de statliga institutionerna inte reagerade på ett adekvat sätt – de organiserade räddningsinsatser långsamt eller organiserade hjälpen till de drabbade klumpigt, för att inte tala om de beryktade \"amnesti\" för byggföretag (som ofta härstammar från den klientel jag nämnde tidigare), som befriade dem från skyldigheten att följa reglerna om byggsäkerhet vid seismiska hot.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Till detta kommer en genuin trötthet på tjugo år av Erdoğans styre och regeringens allt större oförskämdhet. I Turkiet finns det inte längre någon statlig institution som inte står under Erdoğans kontroll, det är inte längre demokrati, utan demokratur.</p>\n<p><strong>För några veckor sedan lade ledaren för Kurdistans Arbetarparti, Abdullah Öcalan, ner vapnen. Hur kommer den nuvarande situationen att påverka fredsprocessen? Och deltar kurdiska organisationer också i protesterna?</strong></p>\n<p>Hittills har endast partiet DEM, det vill säga det lagliga kurdiska partiet, reagerat. Och det var en ganska återhållsam reaktion, även om partiet generellt är kritiskt mot Erdoğan. Dess medlemmar har nyligen medlat i samtal mellan den turkiska regeringen och den fängslade ledaren för de kurdiska stridande, Abdullah Öcalan. De hoppas på fred, så de befinner sig mellan hammaren och städet och – åtminstone för tillfället – försöker de att inte sticka ut.</p>\n<p><strong>Och hur kommer den nuvarande situationen att påverka det potentiella närmandet mellan Turkiet och Europeiska unionen, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">som vi diskuterade för två veckor sedan</a>?</strong></p>\n<p>Det är svårt att döma om detta just nu, eftersom det är oklart om den turkiska regeringen kommer att överleva. Från enskilda europeiska länder – som Tyskland eller Frankrike – har det kommit röster som fördömer arresteringen av İmamoğlu och uppmanar Ankara att respektera rättsstatsprincipen. Det var dock inte ett enhetligt budskap på europeisk nivå – till exempel är Storbritannien och Polen tysta i denna fråga, som om de ville avvakta och se om det skulle bli en chock som skulle förstöra de tidigare planerna på samarbete med Turkiet inom säkerhet och lösning av konflikten i Ukraina. Det verkar som om Europa följer utvecklingen av situationen.</p>\n<p>Ett närmande med Turkiet i ett sådant läge – även om det är berättigat av militära skäl – skulle inte sätta Europa i ett bra ljus. Kanske kommer de gemensamma samtalen som är planerade till april att skjutas upp. Men det betyder inte att samarbetet är över. När EU och Turkiet ingick migrationsavtalet i april 2016, så krossade den turkiska armén brutalt kurderna i sydöstra Turkiet. Kanske kommer EU även denna gång att säga: jaha, politik är konsten att smutsa ner sina händer.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor i historia. Arbetar vid Institutionen för Mellanöstern och Centralasien vid Handelshögskolan i Warszawa. Han sysslar med modern turkisk historia. Mellan 2015 och 2021 var han analytiker vid Öststudiecentrum. Författare till analyser om Turkiets inrikes- och utrikespolitik samt arbeten om de sammanflätade trådarna av religion och sekulär nationalism i turkisk kultur.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.822",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesterna i Turkiet upphör inte. På lördagen den 29 mars stödde över 2 miljoner personer hans borgmästare i Istanbul. İmamoğlu är en praktiserande muslim, vilket går bortom den traditionella turkiska uppdelningen mellan sekulär vänster och religiös höger. Man kan säga att han är en muslimsk socialdemokrat. Idag blir İmamoğlu en symbol för motståndet mot den turkiska auktoritarismen. En intervju med doktor Mateusz Chudziak, expert på Turkiets moderna historia.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"sv",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:24:24.638",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"4e073882-4200-4873-b361-ff10c1b7e5a9",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Kluczowe punkty:\n1. Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, został aresztowany pod wieloma poważnymi zarzutami, co może być postrzegane jako polityczny manewr mający na celu eliminację jego wpływu przed nadchodzącymi wyborami.\n2. İmamoğlu, mimo aresztowania, zyskał poparcie jako symbol oporu wobec autorytaryzmu, co może wzmocnić jego pozycję w przyszłych wyborach prezydenckich.\n3. Protesty w Turcji, które są największe od dekady, odzwierciedlają rosnące niezadowolenie społeczne związane z kryzysem gospodarczym i autorytarnymi rządami Erdoğana.\n\n### Teaser:\n```markdown\nW Stambule zapanował chaos po aresztowaniu burmistrza Ekrema İmamoğlu, oskarżonego o korupcję i inne przestępstwa. Czy to polityczny ruch mający na celu osłabienie opozycji przed wyborami? Protesty, które wybuchły w odpowiedzi na jego aresztowanie, przyciągnęły miliony obywateli, domagających się dymisji rządu. Jakie konsekwencje dla Turcji i jej relacji z Europą przyniesie ta sytuacja? Odkryj, co kryje się za tymi dramatycznymi wydarzeniami.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, został aresztowany pod zarzutem korupcji, co wywołało masowe protesty w Turcji. Czy to polityczny manewr prezydenta Erdoğana, czy rzeczywiście poważne zarzuty? Odkryj, jak ta sytuacja wpływa na przyszłość tureckiej polityki.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Burmistrz Stambułu Ekrem İmamoğlu został kilka dni temu aresztowany pod zarzutem korupcji. To polityczny gest czy İmamoğlu faktycznie ma coś na sumieniu?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nie tylko korupcji – postawiono mu chyba wszystkie zarzuty, jakie można przypisać urzędnikowi państwowemu. To m.in. kierowanie organizacją przestępczą, oszustwa, defraudacje, nieprawidłowości przy przetargach, a także terroryzm, który w Turcji jest bardzo pojemnym pojęciem.</p>\n<p>Czy İmamoğlu jest zupełnie niewinny – tego nie jestem w stanie rozstrzygnąć z absolutną pewnością. Turecka kultura polityczna obfituje w patronacko-klienckie stosunki, które skutkują korupcją i innymi nieprawidłowościami. Partia prezydenta Recepa Tayyipa Erdoğana przez ostatnie 20 lat zbudowała sobie w ten sposób biznesową klientelę, która otrzymuje zamówienia publiczne, a następnie wykupuje media, by stawały się lojalne wobec władzy. A teraz władza zarzuca İmamoğlu to, co sama robi.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Mamy powody, by sądzić, że sprawa jest polityczna. Odkąd İmamoğlu został wybrany w 2019 roku na burmistrza Stambułu, ciągle utrudnia mu się życie, w związku z czym musiał on postępować szczególnie ostrożnie i nie dostarczać przeciwko sobie argumentów. Był już ciągany po sądach w innych sprawach – a to obrazę odpowiednika naszej Państwowej Komisji Wyborczej, a to obrazę głowy państwa. Trzykrotnie pokonał partię władzy w lokalnych wyborach i to uwiera rządzącą elitę, a szczególnie Erdoğana. Tak więc wiszący nad nim od dawna topór w końcu spadł.</p>\n<p><strong>Po co to Erdoğanowi? Wybory prezydenckie planowo mają odbyć się dopiero za trzy lata.</strong></p>\n<p>Zgodnie z konstytucją Erdoğan sprawuje obecnie swoją drugą kadencję (licząc od 2018 roku, kiedy wprowadzono system prezydencki). By utrzymać władzę, ma dwa wyjścia. Mógłby doprowadzić do zmiany konstytucji i tym samym ponownie ominąć ograniczenie dwóch kadencji. Na to są małe szanse, ponieważ brak mu większości dwóch trzecich głosów w parlamencie. Prościej będzie więc skrócić obecną kadencję, tak aby jej nie dokończyć, bo to z kolei będzie oznaczało – w myśl istniejących obecnie w Turcji przepisów – że urzędujący prezydent może wystartować w wyborach ponownie. İmamoğlu zaś musiał zostać wyeliminowany odpowiednio wcześnie, by ewentualny opór i emocje, jakie ten manewr wywoła, zdążyły się wytłumić.</p>\n<p><strong>Ale czy to aresztowanie nie wzmocni politycznie İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Już wzmocniło. Gdy İmamoğlu trafił do aresztu, Republikańska Partia Ludowa, której jest członkiem i nieformalnym liderem, zorganizowała prawybory i zgodnie z wcześniejszymi zapowiedziami ogłosiła go przyszłym kandydatem na prezydenta. Głosowanie w tej sprawie otwarto dla wszystkich obywateli w Turcji i w efekcie pod jego nominacją podpisało się 15 milionów osób. To poważna legitymacja w kraju, którego prezydent bez ustanku odwołuje się do „woli narodowej”.</p>\n<p><strong>Jakiej Turcji chce İmamoğlu i Republikańska Partia Ludowa?</strong></p>\n<p>Republikańska Partia Ludowa to partia kemalistyczna, czyli odwołująca się do idei głoszonych przez Mustafę Kemala Atatürka. Ów ojciec nowoczesnego tureckiego narodu postulował Turcję republikańską, świecką i opartą na solidarności społecznej. W latach 70. pod przywództwem Bülenta Ecevita zainspirowanego zachodnioeuropejską lewicą skręciła w stronę socjaldemokracji. Możemy więc nazwać RPL proeuropejską socjaldemokracją, choć ich obecny program jest dość mętny – np. odwołuje się do koncepcji „trzeciej drogi” między kapitalizmem a socjalizmem, która w kręgach europejskiej lewicy jest raczej skompromitowana, spotykała się zresztą również z ostrą krytyką lewicowych intelektualistów w Turcji. Nawet tradycyjne kemalistowskie media zarzucały jej brak horyzontu i inercję.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu dokłada do tego religię – jest praktykującym muzułmaninem, co wykracza poza tradycyjny turecki podział na świecką lewicę i religijną prawicę. Można powiedzieć, że jest muzułmańskim socjaldemokratą, ale przede wszystkim nie jest to typ ideologa, raczej człowieka czynu.</p>\n<p>Przez ostatnie sześć lat jako burmistrz Stambułu wdrażał socjaldemokratyczne polityki: otwierał żłobki, usprawniał transport miejski, wykonywał kroki w kierunku zielonej transformacji, jak np. ogłoszenie ambitnego planu osiągnięcia przez Stambuł całkowitej neutralności klimatycznej do 2050 roku przez wycofanie aut spalinowych z miasta czy zwiększenia proporcji użytkowania przez mieszkańców transportu publicznego kosztem samochodowego. Jednak obecnie kwestie programowe schodzą na drugi plan – İmamoğlu staje się symbolem oporu wobec tureckiego autorytaryzmu.</p>\n<p><strong>Trwające teraz protesty określa się mianem największych od dekady. W sobotę 29 marca w Stambule ponad 2 mln osób wsparło Ekrema İmamoğlu. Czego żądają protestujący?</strong></p>\n<p>Najpopularniejsze hasło tych protestów to „<em>hükümet istifa</em>”, czyli „rząd do dymisji”. Republikańska Partia Ludowa żąda natomiast rozpisania wcześniejszych wyborów.</p>\n<p><strong>I takie wybory Erdoğan faktycznie mógłby przegrać?</strong></p>\n<p>Na fali obecnego niezadowolenia społecznego to bardzo prawdopodobne. Pytanie jednak, czy oddałby władzę pokojowo, a to jest – delikatnie mówiąc – bardzo wątpliwe.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kim są protestujący?</strong></p>\n<p>Na pierwszej linii są studenci i związki zawodowe, a poza tym – szerokie rzesze obywateli. Erdoğan twierdzi, że na protesty chodzą „zacietrzewieni jakobińscy zwolennicy laicyzmu”, opozycja natomiast stara się pokazać, że to nieprawda. Podczas jednego z protestów zorganizowano iftar, czyli kolację ramadanową, którą spożywa się po zapadnięciu zmroku. Protestujący chcieli pokazać, że dość rządów Erdoğana mają również konserwatywni i religijni muzułmanie.</p>\n<p><strong>Protesty w obronie prześladowanych polityków mają często drugie dno w postaci społecznej frustracji. Czy tak jest i w tym przypadku?</strong></p>\n<p>Tak. Turcja od 2018 roku ma duże problemy gospodarcze, obywatele zmagają się z wysoką inflacją, która wynosi obecnie 49 proc. Rząd chwali się, że bezrobocie spadło do rekordowo niskiego poziomu 8,5 proc., ale to i tak wciąż dużo – a szczególnie dotkliwie odczuwają je młodzi, którzy protestują najbardziej zaciekle.</p>\n<p>Ponadto tureckie społeczeństwo bardzo przeżyło trzęsienie ziemi dwa lata temu, na które instytucje państwowe nie reagowały w sposób należyty – opieszale organizując akcje ratunkowe czy nieudolnie organizując pomoc dla poszkodowanych, nie wspominając już o niesławnych „amnestiach” dla firm budowlanych (często wywodzących się ze wspomnianej już przeze mnie klienteli), które zdejmowały z nich obowiązek stosowania się do przepisów mówiących o zabezpieczeniach budynków na wypadek zagrożenia sejsmicznego.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Do tego dochodzi autentyczne zmęczenie dwudziestoma latami rządów Erdoğana i coraz większą bezczelnością rządu. W Turcji nie ma już państwowej instytucji, która nie podlegałaby Erdoğanowi, to już nie demokracja, a demokratura.</p>\n<p><strong>Kilka tygodni temu przywódca Partii Pracujących Kurdystanu Abdullah Öcalan złożył broń. Jak obecna sytuacja wpłynie na proces pokojowy? I czy w protestach uczestniczą też organizacje kurdyjskie?</strong></p>\n<p>Na razie zareagowała tylko partia DEM, czyli legalna partia kurdyjska. I była to reakcja dość powściągliwa, choć generalnie partia ta jest krytyczna wobec Erdoğana. Jej członkowie pośredniczyli niedawno w rozmowach między tureckim rządem i uwięzionym przywódcą kurdyjskich bojowników, Abdullahem Öcalanem. Mają nadzieję na pokój, więc znaleźli się między młotem a kowadłem i – przynajmniej na razie – starają się nie wychylać.</p>\n<p><strong>A jak obecna sytuacja wpłynie na potencjalne zbliżenie Turcji i Unii Europejskiej, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o którym rozmawialiśmy dwa tygodnie temu</a>?</strong></p>\n<p>Trudno na razie w tej sprawie wyrokować, bo nie wiadomo, czy rząd turecki przetrwa. Ze strony pojedynczych państw europejskich – np. Niemiec czy Francji – popłynęły głosy potępienia aresztowania İmamoğlu i wezwania, by Ankara przestrzegała praworządności. Nie był to jednak spójny na poziomie Europy komunikat – np. Wielka Brytania i Polska w tej sprawie milczą, jakby chcąc wybadać sytuację i czy aby nie dojdzie do wstrząsu, który zniweczy dotychczasowe plany współpracy z Turcją w zakresie bezpieczeństwa i rozwiązania konfliktu w Ukrainie. Wydaje się, że Europa przygląda się rozwojowi sytuacji.</p>\n<p>Zbliżenie z Turcją w takim momencie – choć uzasadnione ze względów militarnych – nie stawiałoby Europy w dobrym świetle. Być może zapowiadane na kwiecień wspólne rozmowy zostaną odłożone. Ale nie oznacza to przekreślenia współpracy. Gdy w kwietniu 2016 roku UE i Turcja zawierały umowę migracyjną, armia turecka brutalnie pacyfikowała Kurdów na południowym wschodzie Turcji. Być może i tym razem Unia powie: no trudno, polityka jest sztuką brudzenia sobie rąk.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor historii. Pracuje w Zakładzie Bliskiego Wschodu i Azji Środkowej Szkoły Głównej Handlowej w Warszawie. Zajmuje się najnowszą historią Turcji. W latach 2015–2021 analityk Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analiz poświęconych polityce wewnętrznej i zagranicznej Turcji oraz opracowań na temat przenikających się w kulturze tureckiej wątków religii i świeckiego nacjonalizmu.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.018",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesty w Turcji nie ustają. W sobotę 29 marca w Stambule ponad 2 mln osób wsparło jego burmistrza. İmamoğlu jest praktykującym muzułmaninem, co wykracza poza tradycyjny turecki podział na świecką lewicę i religijną prawicę. Można powiedzieć, że jest muzułmańskim socjaldemokratą. Dziś İmamoğlu staje się symbolem oporu wobec tureckiego autorytaryzmu. Rozmowa z doktorem Mateuszem Chudziakiem, ekspertem ds. najnowszej historii Turcji.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"pl",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:22:17.779",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"5d05dbce-10e3-4da9-9206-71132da4eb4f",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Schlüsselstellen:\n1. Der Bürgermeister von Istanbul, Ekrem İmamoğlu, wurde unter vielen schweren Vorwürfen verhaftet, was als politischer Manöver angesehen werden kann, um seinen Einfluss vor den bevorstehenden Wahlen zu beseitigen.\n2. İmamoğlu hat trotz seiner Verhaftung Unterstützung als Symbol des Widerstands gegen den Autoritarismus gewonnen, was seine Position bei den zukünftigen Präsidentschaftswahlen stärken könnte.\n3. Die Proteste in der Türkei, die die größten seit einem Jahrzehnt sind, spiegeln die wachsende soziale Unzufriedenheit wider, die mit der Wirtschaftskrise und der autoritären Herrschaft Erdogans verbunden ist.\n\n### Teaser:\n```markdown\nIn Istanbul herrscht Chaos nach der Verhaftung des Bürgermeisters Ekrem İmamoğlu, der der Korruption und anderer Verbrechen beschuldigt wird. Ist dies ein politischer Schachzug, um die Opposition vor den Wahlen zu schwächen? Die Proteste, die als Reaktion auf seine Verhaftung ausbrachen, zogen Millionen von Bürgern an, die den Rücktritt der Regierung forderten. Welche Konsequenzen wird diese Situation für die Türkei und ihre Beziehungen zu Europa haben? Entdecken Sie, was hinter diesen dramatischen Ereignissen steckt.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, wurde unter dem Vorwurf der Korruption verhaftet, was landesweite Proteste in der Türkei auslöste. Ist das ein politischer Schachzug von Präsident Erdoğan oder tatsächlich ernsthafte Vorwürfe? Entdecken Sie, wie diese Situation die Zukunft der türkischen Politik beeinflusst.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Der Bürgermeister von Istanbul, Ekrem İmamoğlu, wurde vor einigen Tagen wegen Korruption verhaftet. Ist das ein politischer Akt oder hat İmamoğlu tatsächlich etwas auf dem Gewissen?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nicht nur Korruption – ihm wurden wahrscheinlich alle Vorwürfe gemacht, die man einem Staatsbeamten zuschreiben kann. Dazu gehören unter anderem die Leitung einer kriminellen Organisation, Betrug, Veruntreuung, Unregelmäßigkeiten bei Ausschreibungen sowie Terrorismus, der in der Türkei ein sehr weit gefasster Begriff ist.</p>\n<p>Ob İmamoğlu völlig unschuldig ist – das kann ich nicht mit absoluter Sicherheit entscheiden. Die türkische politische Kultur ist reich an patronage-klientelistischen Beziehungen, die zu Korruption und anderen Unregelmäßigkeiten führen. Die Partei des Präsidenten Recep Tayyip Erdoğan hat sich in den letzten 20 Jahren auf diese Weise eine geschäftliche Klientel aufgebaut, die öffentliche Aufträge erhält und anschließend die Medien kauft, damit sie loyal zur Macht stehen. Und jetzt wirft die Macht İmamoğlu das vor, was sie selbst tut.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Wir haben Gründe zu der Annahme, dass die Angelegenheit politisch ist. Seit İmamoğlu 2019 zum Bürgermeister von Istanbul gewählt wurde, wird ihm das Leben ständig erschwert, weshalb er besonders vorsichtig sein musste und keine Argumente gegen sich selbst liefern durfte. Er wurde bereits in anderen Angelegenheiten vor Gericht gezerrt – einmal wegen Beleidigung des Pendants zu unserer Staatlichen Wahlkommission, ein anderes Mal wegen Beleidigung des Staatsoberhauptes. Dreimal hat er die Regierungspartei bei den Kommunalwahlen besiegt, was die regierende Elite, insbesondere Erdoğan, stört. So ist der über ihm schwebende Damoklesschwert schließlich gefallen.</p>\n<p><strong>Warum braucht Erdoğan das? Die Präsidentschaftswahlen sollen planmäßig erst in drei Jahren stattfinden.</strong></p>\n<p>Gemäß der Verfassung befindet sich Erdoğan derzeit in seiner zweiten Amtszeit (seit 2018, als das Präsidialsystem eingeführt wurde). Um an der Macht zu bleiben, hat er zwei Möglichkeiten. Er könnte eine Verfassungsänderung herbeiführen und damit die Begrenzung auf zwei Amtszeiten erneut umgehen. Die Chancen dafür sind jedoch gering, da ihm die Zweidrittelmehrheit im Parlament fehlt. Es wäre also einfacher, die aktuelle Amtszeit zu verkürzen, sodass sie nicht zu Ende geht, denn das würde gemäß den derzeit in der Türkei geltenden Vorschriften bedeuten, dass der amtierende Präsident erneut an den Wahlen teilnehmen kann. İmamoğlu musste jedoch rechtzeitig eliminiert werden, damit möglicher Widerstand und die Emotionen, die dieser Manöver auslösen könnte, sich beruhigen können.</p>\n<p><strong>Aber wird diese Verhaftung İmamoğlu politisch nicht stärken?</strong></p>\n<p>Sie hat ihn bereits gestärkt. Als İmamoğlu ins Gefängnis kam, organisierte die Republikanische Volkspartei, deren Mitglied und inoffizieller Führer er ist, Vorwahlen und erklärte ihn gemäß früheren Ankündigungen zum zukünftigen Präsidentschaftskandidaten. Die Abstimmung zu diesem Thema wurde für alle Bürger in der Türkei geöffnet, und in der Folge haben 15 Millionen Menschen seine Nominierung unterstützt. Das ist eine ernsthafte Legitimation in einem Land, dessen Präsident ununterbrochen auf den „Willen des Volkes“ verweist.</p>\n<p><strong>Welche Türkei will İmamoğlu und die Republikanische Volkspartei?</strong></p>\n<p>Die Republikanische Volkspartei ist eine kemalistische Partei, die sich auf die Ideen von Mustafa Kemal Atatürk bezieht. Dieser Vater der modernen türkischen Nation forderte eine republikanische, säkulare Türkei, die auf sozialer Solidarität basiert. In den 70er Jahren, unter der Führung von Bülent Ecevit, der von der westeuropäischen Linken inspiriert war, neigte sie zur Sozialdemokratie. Wir können die RPL also als pro-europäische Sozialdemokratie bezeichnen, obwohl ihr aktuelles Programm ziemlich vage ist – z.B. bezieht es sich auf das Konzept des „dritten Weges“ zwischen Kapitalismus und Sozialismus, das in den Kreisen der europäischen Linken eher diskreditiert ist und auch von linken Intellektuellen in der Türkei scharf kritisiert wurde. Sogar traditionelle kemalistische Medien warfen ihr Mangel an Horizont und Trägheit vor.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu fügt dem noch Religion hinzu – er ist praktizierender Muslim, was über die traditionelle türkische Trennung zwischen säkularer Linker und religiöser Rechter hinausgeht. Man könnte sagen, dass er ein muslimischer Sozialdemokrat ist, aber vor allem ist er kein Typ Ideologe, sondern eher ein Mann der Tat.</p>\n<p>In den letzten sechs Jahren hat er als Bürgermeister von Istanbul sozialdemokratische Politiken umgesetzt: Er hat Kindertagesstätten eröffnet, den öffentlichen Nahverkehr verbessert, Schritte in Richtung grüner Transformation unternommen, wie z.B. die Ankündigung eines ehrgeizigen Plans, Istanbul bis 2050 klimaneutral zu machen, indem er benzinbetriebene Autos aus der Stadt zurückzieht oder den Anteil der Nutzung öffentlicher Verkehrsmittel durch die Bürger auf Kosten des Autoverkehrs erhöht. Doch derzeit treten programmatische Fragen in den Hintergrund – İmamoğlu wird zum Symbol des Widerstands gegen den türkischen Autoritarismus.</p>\n<p><strong>Die derzeitigen Proteste werden als die größten seit einem Jahrzehnt bezeichnet. Am Samstag, den 29. März, unterstützten über 2 Millionen Menschen Ekrem İmamoğlu in Istanbul. Was fordern die Protestierenden?</strong></p>\n<p>Das beliebteste Motto dieser Proteste ist „<em>hükümet istifa</em>“, also „Regierung zum Rücktritt“. Die Republikanische Volkspartei fordert hingegen die Einberufung vorzeitiger Wahlen.</p>\n<p><strong>Und solche Wahlen könnte Erdoğan tatsächlich verlieren?</strong></p>\n<p>Angesichts der aktuellen sozialen Unzufriedenheit ist das sehr wahrscheinlich. Die Frage ist jedoch, ob er die Macht friedlich abgeben würde, und das ist – gelinde gesagt – sehr zweifelhaft.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Wer sind die Protestierenden?</strong></p>\n<p>In der ersten Reihe stehen Studenten und Gewerkschaften, darüber hinaus – breite Schichten der Bevölkerung. Erdoğan behauptet, dass an den Protesten „verbohrte jakobinische Anhänger des Laizismus“ teilnehmen, die Opposition versucht jedoch zu zeigen, dass das nicht wahr ist. Während eines der Proteste wurde ein Iftar, also ein Ramadan-Abendessen, organisiert, das nach Einbruch der Dunkelheit eingenommen wird. Die Protestierenden wollten zeigen, dass auch konservative und religiöse Muslime genug von Erdoğans Regierung haben.</p>\n<p><strong>Proteste zur Verteidigung verfolgter Politiker haben oft eine tiefere soziale Frustration als Hintergrund. Ist das auch in diesem Fall so?</strong></p>\n<p>Ja. Die Türkei hat seit 2018 große wirtschaftliche Probleme, die Bürger kämpfen mit einer hohen Inflation, die derzeit 49 Prozent beträgt. Die Regierung rühmt sich, dass die Arbeitslosigkeit auf einen rekordniedrigen Wert von 8,5 Prozent gesunken ist, aber das ist immer noch viel – und besonders schmerzhaft empfinden es die Jungen, die am heftigsten protestieren.</p>\n<p>Darüber hinaus hat die türkische Gesellschaft das Erdbeben vor zwei Jahren sehr stark erlebt, auf das die staatlichen Institutionen nicht angemessen reagierten – sie organisierten die Rettungsaktionen zögerlich oder organisierten die Hilfe für die Betroffenen ungeschickt, ganz zu schweigen von den berüchtigten „Amnestien“ für Bauunternehmen (die oft aus der bereits erwähnten Klientel stammen), die sie von der Verpflichtung befreiten, die Vorschriften über die Sicherheitsvorkehrungen von Gebäuden im Falle von seismischen Bedrohungen einzuhalten.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Hinzu kommt eine echte Müdigkeit nach zwanzig Jahren Erdoğans Herrschaft und der zunehmenden Dreistigkeit der Regierung. In der Türkei gibt es keine staatliche Institution mehr, die nicht Erdoğan unterstellt ist, das ist keine Demokratie mehr, sondern eine Demokratur.</p>\n<p><strong>Vor einigen Wochen legte der Führer der Arbeiterpartei Kurdistans, Abdullah Öcalan, die Waffen nieder. Wie wird die aktuelle Situation den Friedensprozess beeinflussen? Und nehmen auch kurdische Organisationen an den Protesten teil?</strong></p>\n<p>Bisher hat nur die Partei DEM, also die legale kurdische Partei, reagiert. Und es war eine ziemlich zurückhaltende Reaktion, obwohl die Partei im Allgemeinen kritisch gegenüber Erdoğan ist. Ihre Mitglieder haben kürzlich als Vermittler zwischen der türkischen Regierung und dem inhaftierten Führer der kurdischen Kämpfer, Abdullah Öcalan, fungiert. Sie hoffen auf Frieden, also befinden sie sich zwischen Hammer und Amboss und versuchen – zumindest vorerst – sich nicht zu weit herauszulehnen.</p>\n<p><strong>Und wie wird die aktuelle Situation die potenzielle Annäherung der Türkei an die Europäische Union beeinflussen, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">über die wir vor zwei Wochen gesprochen haben</a>?</strong></p>\n<p>Es ist derzeit schwer, dazu ein Urteil zu fällen, da unklar ist, ob die türkische Regierung überleben wird. Von einzelnen europäischen Staaten – z.B. Deutschland oder Frankreich – kamen Stimmen der Verurteilung der Verhaftung İmamoğlus und Aufrufe, dass Ankara die Rechtsstaatlichkeit respektiert. Es war jedoch keine einheitliche Botschaft auf europäischer Ebene – z.B. Großbritannien und Polen schweigen zu diesem Thema, als wollten sie die Situation ausloten und sehen, ob es zu einem Schock kommt, der die bisherigen Pläne zur Zusammenarbeit mit der Türkei im Bereich Sicherheit und zur Lösung des Konflikts in der Ukraine zunichte macht. Es scheint, dass Europa die Entwicklung der Situation beobachtet.</p>\n<p>Eine Annäherung an die Türkei zu einem solchen Zeitpunkt – obwohl aus militärischen Gründen gerechtfertigt – würde Europa nicht in einem guten Licht dastehen lassen. Möglicherweise werden die für April angekündigten gemeinsamen Gespräche verschoben. Aber das bedeutet nicht das Ende der Zusammenarbeit. Als die EU und die Türkei im April 2016 den Migrationspakt schlossen, hat die türkische Armee brutal gegen die Kurden im Südosten der Türkei vorgegangen. Vielleicht wird die Union auch diesmal sagen: na gut, Politik ist die Kunst, sich die Hände schmutzig zu machen.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – Doktor der Geschichte. Er arbeitet am Lehrstuhl für Nahost- und Zentralasien-Studien an der Wirtschaftsuniversität Warschau. Er beschäftigt sich mit der neuesten Geschichte der Türkei. Von 2015 bis 2021 Analyst im Ośrodek Studiów Wschodnich. Autor von Analysen zur Innen- und Außenpolitik der Türkei sowie von Arbeiten über die sich in der türkischen Kultur überschneidenden Themen Religion und säkularer Nationalismus.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.386",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Proteste in der Türkei halten an. Am Samstag, den 29. März, unterstützten in Istanbul über 2 Millionen Menschen seinen Bürgermeister. İmamoğlu ist ein praktizierender Muslim, was über die traditionelle türkische Trennung zwischen säkularem Linken und religiösem Rechten hinausgeht. Man kann sagen, dass er ein muslimischer Sozialdemokrat ist. Heute wird İmamoğlu zum Symbol des Widerstands gegen den türkischen Autoritarismus. Ein Gespräch mit Dr. Mateusz Chudziak, einem Experten für die neueste Geschichte der Türkei.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"de",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:20:47.703",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztovaný primátor Istanbulu İmamoğlu? [rozhovor]",
                key:"uid": string:"6ce23130-d3c0-45ac-a664-844e0a8073b3",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Kľúčové body:\n1. Primátor Istanbulu, Ekrem İmamoğlu, bol zatknutý na základe viacerých vážnych obvinení, čo môže byť vnímané ako politický manéver s cieľom eliminovať jeho vplyv pred nadchádzajúcimi voľbami.\n2. İmamoğlu, napriek zatknutiu, získal podporu ako symbol odporu voči autoritárstvu, čo môže posilniť jeho pozíciu v budúcich prezidentských voľbách.\n3. Protesty v Turecku, ktoré sú najväčšie za posledné desaťročie, odrážajú rastúce spoločenské nespokojnosti spojené s hospodárskou krízou a autoritárskou vládou Erdoğana.\n\n### Teaser:\n```markdown\nV Istanbule zavládol chaos po zatknutí primátora Ekrema İmamoğlu, obvineného z korupcie a iných trestných činov. Je to politický krok s cieľom oslabiť opozíciu pred voľbami? Protesty, ktoré vypukli v reakcii na jeho zatknutie, prilákali milióny občanov, požadujúcich demisiu vlády. Aké dôsledky pre Turecko a jeho vzťahy s Európou prinesie táto situácia? Objavte, čo sa skrýva za týmito dramatickými udalosťami.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Primátor Istanbulu, Ekrem İmamoğlu, bol zatknutý podozrením z korupcie, čo vyvolalo masové protesty v Turecku. Je to politický manéver prezidenta Erdoğana, alebo skutočne vážne obvinenia? Objavte, ako táto situácia ovplyvňuje budúcnosť tureckej politiky.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Primátor Istanbulu Ekrem İmamoğlu bol pred niekoľkými dňami zatknutý na obvinenie z korupcie. Je to politický gest alebo má İmamoğlu naozaj niečo na svedomí?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nie len z korupcie – boli mu predložené snáď všetky obvinenia, ktoré sa dajú priradiť štátnemu úradníkovi. Medzi nimi je aj vedenie zločineckej organizácie, podvody, sprenevera, nezrovnalosti pri verejných súťažiach, ako aj terorizmus, ktorý je v Turecku veľmi širokým pojmom.</p>\n<p>Či je İmamoğlu úplne nevinný – to nedokážem s absolútnou istotou rozhodnúť. Turecká politická kultúra je bohatá na patronátne-klientelistické vzťahy, ktoré vedú k korupcii a iným nezrovnalostiam. Strana prezidenta Recepa Tayyipa Erdoğana si za posledných 20 rokov takto vybudovala podnikateľskú klientelu, ktorá dostáva verejné zákazky a následne vykupuje médiá, aby sa stali lojálnymi voči moci. A teraz moc obviňuje İmamoğlu z toho, čo sama robí.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Máme dôvody domnievať sa, že vec je politická. Odkedy bol İmamoğlu zvolený v roku 2019 za primátora Istanbulu, neustále mu komplikujú život, a preto musel konať obzvlášť opatrne a nedávať proti sebe argumenty. Už bol ťahaný po súdoch v iných veciach – a to za urážku ekvivalentu našej Štátnej volebnej komisie, a to za urážku hlavy štátu. Trikrát porazil stranu moci v miestnych voľbách a to tlačí na vládnucu elitu, a najmä na Erdoğana. Takže meč, ktorý nad ním visel už dlho, konečne spadol.</p>\n<p><strong>Na čo to Erdoğanovi? Prezidentské voľby sa plánujú konať až o tri roky.</strong></p>\n<p>Podľa ústavy Erdoğan momentálne vykonáva svoje druhé funkčné obdobie (počítajúc od roku 2018, keď bol zavedený prezidentský systém). Aby si udržal moc, má dve možnosti. Môže dosiahnuť zmenu ústavy a tým znova obísť obmedzenie dvoch funkčných období. Na to sú malé šance, pretože mu chýba väčšina dvoch tretín hlasov v parlamente. Bude teda jednoduchšie skrátiť súčasné funkčné obdobie, aby ho nedokončil, pretože to by znamenalo – podľa existujúcich predpisov v Turecku – že súčasný prezident môže znova kandidovať vo voľbách. İmamoğlu musel byť eliminovaný dostatočne skoro, aby sa prípadný odpor a emócie, ktoré tento manéver vyvolá, stihli utíšiť.</p>\n<p><strong>Ale či to zatknutie neposilní politicky İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Už ho posilnilo. Keď sa İmamoğlu dostal do väzenia, Republikánska ľudová strana, ktorej je členom a neformálnym lídrom, zorganizovala predvoľby a podľa predchádzajúcich oznámení ho vyhlásila za budúceho kandidáta na prezidenta. Hlasovanie v tejto veci bolo otvorené pre všetkých občanov v Turecku a v dôsledku toho sa pod jeho nomináciu podpísalo 15 miliónov ľudí. To je vážna legitimácia v krajine, ktorej prezident neustále odvoláva na „národnú vôľu“.</p>\n<p><strong>Akú Turecko chce İmamoğlu a Republikánska ľudová strana?</strong></p>\n<p>Republikánska ľudová strana je kemalistická strana, teda odvolávajúca sa na myšlienky hlásané Mustafom Kemalom Atatürkom. Tento otec moderného tureckého národa postuloval republiku Turecko, sekulárnu a založenú na sociálnej solidarite. V 70. rokoch pod vedením Bülenta Ecevita, inšpirovaného západoeurópskou ľavicou, sa posunula smerom k sociálnej demokracii. Môžeme teda nazvať RPL proeurópskou sociálnou demokraciou, hoci ich súčasný program je dosť nejasný – napr. odvoláva sa na koncept „tretej cesty“ medzi kapitalizmom a socializmom, ktorý je v kruhoch európskej ľavice skôr diskreditovaný, a bol tiež ostro kritizovaný ľavicovými intelektuálmi v Turecku. Dokonca aj tradičné kemalistické médiá jej vyčítali nedostatok horizontu a inercie.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu k tomu pridáva náboženstvo – je praktizujúcim moslimom, čo presahuje tradičné turecké rozdelenie na sekulárnu ľavicu a náboženskú pravicu. Môžeme povedať, že je moslimským sociálnym demokratom, ale predovšetkým nie je to typ ideológa, skôr človek činu.</p>\n<p>Po posledných šesť rokov ako primátor Istanbulu zavádzal sociálnodemokratické politiky: otváral jasle, zlepšoval mestskú dopravu, vykonával kroky smerom k zelenej transformácii, ako napr. vyhlásenie ambiciózneho plánu dosiahnuť úplnú klimatickú neutralitu Istanbulu do roku 2050 stiahnutím spaľovacích áut z mesta alebo zvýšením podielu využívania verejnej dopravy obyvateľmi na úkor automobilovej dopravy. Avšak v súčasnosti programové otázky ustupujú do pozadia – İmamoğlu sa stáva symbolom odporu voči tureckému autoritarizmu.</p>\n<p><strong>Prebiehajúce protesty sú označované za najväčšie za posledné desaťročie. V sobotu 29. marca v Istanbule podporilo viac ako 2 milióny ľudí Ekrema İmamoğlu. Čo požadujú protestujúci?</strong></p>\n<p>Najpopulárnejšie heslo týchto protestov je „<em>hükümet istifa</em>“, teda „vláda na odstúpenie“. Republikánska ľudová strana požaduje vyhlásenie predčasných volieb.</p>\n<p><strong>A také voľby by Erdoğan naozaj mohol prehrať?</strong></p>\n<p>Na vlne súčasného spoločenského nespokojnosti je to veľmi pravdepodobné. Otázka však je, či by odovzdal moc pokojne, a to je – jemne povedané – veľmi pochybné.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kto sú protestujúci?</strong></p>\n<p>Na prvej línii sú študenti a odborové zväzy, a okrem toho – široké masy občanov. Erdoğan tvrdí, že na protesty chodia „zakrývajúci jakobínski stúpenci laicizmu“, opozícia sa však snaží ukázať, že to nie je pravda. Počas jedného z protestov sa zorganizoval iftar, teda ramadánová večera, ktorú sa konzumuje po zotmení. Protestujúci chceli ukázať, že dosť vlád Erdoğana majú aj konzervatívni a náboženskí moslimovia.</p>\n<p><strong>Protesty na obranu prenasledovaných politikov majú často druhé dno v podobe sociálnej frustrácie. Je to tak aj v tomto prípade?</strong></p>\n<p>Áno. Turecko od roku 2018 má veľké hospodárske problémy, občania sa potýkajú s vysokou infláciou, ktorá v súčasnosti dosahuje 49 %. Vláda sa chváli, že nezamestnanosť klesla na rekordne nízku úroveň 8,5 %, ale to je aj tak stále veľa – a najviac to pociťujú mladí, ktorí protestujú najurputnejšie.</p>\n<p>Okrem toho turecká spoločnosť veľmi prežila zemetrasenie pred dvoma rokmi, na ktoré štátne inštitúcie nereagovali primerane – len pomaly organizovali záchranné akcie alebo nešikovne organizovali pomoc pre postihnutých, nehovoriac už o nešťastných „amnestiách“ pre stavebné firmy (často vychádzajúce z už spomínanej klientely), ktoré ich zbavovali povinnosti dodržiavať predpisy týkajúce sa zabezpečenia budov v prípade seizmického ohrozenia.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>K tomu sa pridáva autentická únava z dvadsiatich rokov vlády Erdoğana a čoraz väčšia bezohľadnosť vlády. V Turecku už neexistuje štátna inštitúcia, ktorá by nepodliehala Erdoğanovi, to už nie je demokracia, ale demokratura.</p>\n<p><strong>Pár týždňov dozadu vodca Strany pracujúcich Kurdistanu Abdullah Öcalan zložil zbrane. Ako ovplyvní súčasná situácia mierový proces? A zúčastňujú sa na protestoch aj kurdské organizácie?</strong></p>\n<p>Zatiaľ reagovala len strana DEM, teda legálna kurdská strana. A bola to reakcia dosť zdržanlivá, hoci táto strana je voči Erdoğanovi kritická. Jej členovia nedávno zprostredkovali rozhovory medzi tureckou vládou a uväzneným vodcom kurdských bojovníkov, Abdullahem Öcalanom. Majú nádej na mier, takže sa ocitli medzi kladivom a anvilom a – aspoň zatiaľ – sa snažia nevyčnievať.</p>\n<p><strong>A ako ovplyvní súčasná situácia potenciálne zblíženie Turecka a Európskej únie, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o ktorom sme hovorili pred dvoma týždňami</a>?</strong></p>\n<p>Ťažko zatiaľ v tejto veci súdiť, pretože nie je jasné, či turecká vláda prežije. Z jednotlivých európskych štátov – napr. Nemecka alebo Francúzska – zazneli hlasy odsúdenia zatknutia İmamoğlu a výzvy, aby Ankara dodržiavala právny štát. Nebol to však súvislý na úrovni Európy odkaz – napr. Veľká Británia a Poľsko v tejto veci mlčia, akoby chceli preskúmať situáciu a či náhodou nedôjde k otrasom, ktorý zničí doterajšie plány spolupráce s Tureckom v oblasti bezpečnosti a riešenia konfliktu na Ukrajine. Zdá sa, že Európa sleduje vývoj situácie.</p>\n<p>Zblíženie s Tureckom v takomto momente – hoci odôvodnené z vojenských dôvodov – by Európu nepostavilo do dobrého svetla. Možno avizované spoločné rozhovory na apríl budú odložené. Ale to neznamená zrušenie spolupráce. Keď v apríli 2016 EÚ a Turecko uzavreli migračnú dohodu, turecká armáda brutálne potláčala Kurdov na juhovýchode Turecka. Možno aj tentoraz EÚ povie: nuž, politika je umením znečisťovať si ruky.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor histórie. Pracuje v Katedre Blízkeho východu a Strednej Ázie na Hospodárskej univerzite vo Varšave. Zaoberá sa najnovšou históriou Turecka. V rokoch 2015–2021 analytik Ośrodka Studiów Wschodnich. Autor analýz venovaných vnútornej a zahraničnej politike Turecka a prác na tému prepojených tém náboženstva a sekulárneho nacionalizmu v tureckej kultúre.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.656",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesty v Turecku neustávajú. V sobotu 29. marca v Istanbule viac ako 2 milióny ľudí podporilo jeho primátora. İmamoğlu je praktizujúci moslim, čo presahuje tradičné turecké rozdelenie na sekulárnu ľavicu a náboženskú pravicu. Môžeme povedať, že je moslimským sociálnym demokratom. Dnes sa İmamoğlu stáva symbolom odporu voči tureckému autoritárstvu. Rozhovor s doktorom Mateuszom Chudziakom, expertom na najnovšiu históriu Turecka.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"sk",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:21:35.577",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Турции хочет арестованный мэр Стамбула İmamoğlu? [разговор]",
                key:"uid": string:"6ff8decb-1916-48a8-afdc-97c227461b64",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Ключевые моменты:\n1. Мэр Стамбула, Экрем Имамоглу, был арестован по многим серьезным обвинениям, что может рассматриваться как политический маневр, направленный на устранение его влияния перед предстоящими выборами.\n2. Имамоглу, несмотря на арест, получил поддержку как символ сопротивления авторитаризму, что может укрепить его позиции на будущих президентских выборах.\n3. Протесты в Турции, которые являются крупнейшими за десятилетие, отражают растущее общественное недовольство, связанное с экономическим кризисом и авторитарным правлением Эрдогана.\n\n### Тизер:\n```markdown\nВ Стамбуле царит хаос после ареста мэра Экрема Имамоглу, обвиняемого в коррупции и других преступлениях. Является ли это политическим ходом, направленным на ослабление оппозиции перед выборами? Протесты, вспыхнувшие в ответ на его арест, привлекли миллионы граждан, требующих отставки правительства. Какие последствия для Турции и ее отношений с Европой принесет эта ситуация? Узнайте, что скрывается за этими драматическими событиями.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Бурмистр Стамбула, Экрем Имамоглу, был арестован по обвинению в коррупции, что вызвало массовые протесты в Турции. Это политический маневр президента Эрдогана или действительно серьезные обвинения? Узнайте, как эта ситуация влияет на будущее турецкой политики.",
                key:"content": string:"<p><strong>Каджа Путo: Мэр Стамбула Экрем Имамоглу был арестован несколько дней назад по обвинению в коррупции. Это политический жест или у Имамоглу действительно есть что скрывать?</strong></p>\n<p><strong>Матеуш Хudziak:</strong> Не только коррупции – ему предъявили, кажется, все обвинения, которые можно предъявить государственному служащему. Это, в частности, руководство преступной организацией, мошенничество, хищение, нарушения в тендерах, а также терроризм, который в Турции является очень широким понятием.</p>\n<p>Я не могу с абсолютной уверенностью сказать, является ли Имамоглу совершенно невиновным. Турецкая политическая культура изобилует патронально-клиентскими отношениями, которые приводят к коррупции и другим нарушениям. Партия президента Реджепа Тайипа Эрдогана за последние 20 лет таким образом создала себе бизнес-клиентуру, которая получает государственные заказы, а затем выкупает СМИ, чтобы они стали лояльными к власти. А теперь власть обвиняет Имамоглу в том, что сама делает.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>У нас есть основания полагать, что дело политическое. С тех пор как Имамоглу был избран мэром Стамбула в 2019 году, ему постоянно усложняют жизнь, в связи с чем он должен был действовать особенно осторожно и не предоставлять против себя аргументов. Его уже тянули по судам по другим делам – то за оскорбление аналогичного нашей Государственной избирательной комиссии, то за оскорбление главы государства. Трижды он победил партию власти на местных выборах, и это беспокоит правящую элиту, особенно Эрдогана. Таким образом, топор, висящий над ним долгое время, наконец, упал.</p>\n<p><strong>Зачем это Эрдогану? Президентские выборы запланированы только через три года.</strong></p>\n<p>Согласно конституции, Эрдоган в настоящее время исполняет свой второй срок (с 2018 года, когда была введена президентская система). Чтобы сохранить власть, у него есть два выхода. Он мог бы инициировать изменение конституции и тем самым снова обойти ограничение на два срока. На это шансы малы, так как у него нет большинства в две трети голосов в парламенте. Проще будет сократить текущий срок, чтобы его не завершить, потому что это, в свою очередь, будет означать – согласно существующим в Турции законам – что действующий президент может снова участвовать в выборах. Имамоглу же должен был быть устранен достаточно рано, чтобы возможное сопротивление и эмоции, которые этот маневр вызовет, успели утихнуть.</p>\n<p><strong>Но разве этот арест не укрепит политически Имамоглу?</strong></p>\n<p>Уже укрепил. Когда Имамоглу попал в тюрьму, Республиканская народная партия, членом и неформальным лидером которой он является, организовала праймериз и, согласно ранее сделанным заявлениям, объявила его будущим кандидатом в президенты. Голосование по этому вопросу было открыто для всех граждан Турции, и в результате под его номинацией подписались 15 миллионов человек. Это серьезная легитимация в стране, президент которой без усталости ссылается на «волю народа».</p>\n<p><strong>Какой Турции хочет Имамоглу и Республиканская народная партия?</strong></p>\n<p>Республиканская народная партия – это кемалистская партия, то есть отсылающая к идеям, провозглашенным Мустафой Кемалем Ататюрком. Этот отец современного турецкого народа выступал за республиканскую, светскую Турцию, основанную на социальной солидарности. В 70-х годах под руководством Бюлента Эджевита, вдохновленного западноевропейской левицей, она наклонилась в сторону социал-демократии. Мы можем назвать РНП проевропейской социал-демократией, хотя их текущая программа довольно расплывчата – например, она ссылается на концепцию «третьего пути» между капитализмом и социализмом, которая в кругах европейской левицы скорее скомпрометирована, к тому же подвергалась жесткой критике со стороны левых интеллектуалов в Турции. Даже традиционные кемалистские СМИ обвиняли ее в отсутствии горизонта и инерции.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Имамоглу добавляет к этому религию – он практикующий мусульманин, что выходит за рамки традиционного турецкого деления на светскую левицу и религиозную правицу. Можно сказать, что он мусульманский социал-демократ, но прежде всего это не тип идеолога, а скорее человек действия.</p>\n<p>За последние шесть лет в качестве мэра Стамбула он реализовывал социал-демократические политики: открывал детские сады, улучшал городской транспорт, делал шаги к зеленой трансформации, такие как объявление амбициозного плана достижения Стамбулом полной климатической нейтральности к 2050 году путем вывода автомобилей с двигателями внутреннего сгорания из города или увеличения доли использования жителями общественного транспорта за счет личного. Однако в настоящее время программные вопросы отходят на второй план – Имамоглу становится символом сопротивления турецкому авторитаризму.</p>\n<p><strong>Текущие протесты называют крупнейшими за десятилетие. В субботу, 29 марта, в Стамбуле более 2 миллионов человек поддержали Экрема Имамоглу. Чего требуют протестующие?</strong></p>\n<p>Самый популярный лозунг этих протестов – «<em>hükümet istifa</em>», то есть «правительство в отставку». Республиканская народная партия требует, чтобы были назначены досрочные выборы.</p>\n<p><strong>И такие выборы Эрдоган действительно мог бы проиграть?</strong></p>\n<p>На волне текущего общественного недовольства это очень вероятно. Вопрос в том, согласится ли он мирно передать власть, а это – мягко говоря – очень сомнительно.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Кто протестующие?</strong></p>\n<p>На переднем плане студенты и профсоюзы, а также широкие массы граждан. Эрдоган утверждает, что на протесты выходят «закостенелые якобинцы, сторонники секуляризма», оппозиция же старается показать, что это не так. Во время одного из протестов был организован ифтар, то есть рамаданский ужин, который принимают после наступления темноты. Протестующие хотели показать, что недовольны правлением Эрдогана также консервативные и религиозные мусульмане.</p>\n<p><strong>Протесты в защиту преследуемых политиков часто имеют второе дно в виде социальной фрустрации. Так ли это и в этом случае?</strong></p>\n<p>Да. Турция с 2018 года испытывает серьезные экономические проблемы, граждане сталкиваются с высокой инфляцией, которая сейчас составляет 49%. Правительство хвалится, что безработица снизилась до рекордно низкого уровня 8,5%, но это все равно много – особенно остро это ощущают молодые люди, которые протестуют наиболее яростно.</p>\n<p>Кроме того, турецкое общество сильно пережило землетрясение два года назад, на которое государственные учреждения не отреагировали должным образом – медленно организовывая спасательные операции или неумело организовывая помощь пострадавшим, не говоря уже о печально известных «амнистиях» для строительных компаний (часто происходящих из уже упомянутой мною клиентуры), которые освобождали их от обязанности соблюдать правила, касающиеся защиты зданий на случай сейсмической угрозы.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>К этому добавляется подлинная усталость от двадцати лет правления Эрдогана и все большей наглости правительства. В Турции больше нет государственной институции, которая не подчинялась бы Эрдогану, это уже не демократия, а демократиатура.</p>\n<p><strong>Несколько недель назад лидер Партии трудящихся Курдистана Абдулла Öcalan сложил оружие. Как текущая ситуация повлияет на мирный процесс? И участвуют ли в протестах также курдские организации?</strong></p>\n<p>Пока отреагировала только партия DEM, то есть легальная курдская партия. И это была довольно сдержанная реакция, хотя в целом эта партия критически настроена к Эрдогану. Ее члены недавно выступали посредниками в переговорах между турецким правительством и заключенным лидером курдских боевиков Абдуллой Öcalanом. Они надеются на мир, поэтому оказались между молотом и наковальней и – по крайней мере пока – стараются не высовываться.</p>\n<p><strong>А как текущая ситуация повлияет на потенциальное сближение Турции и Европейского Союза, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">о котором мы говорили две недели назад</a>?</strong></p>\n<p>Пока трудно делать прогнозы по этому вопросу, так как неизвестно, выстоит ли турецкое правительство. Со стороны отдельных европейских стран – например, Германии или Франции – поступили голоса осуждения ареста Имамоглу и призывы к Анкаре соблюдать верховенство закона. Однако это не было единым сообщением на уровне Европы – например, Великобритания и Польша в этом вопросе молчат, как бы желая выяснить ситуацию и не произойдет ли потрясение, которое разрушит прежние планы сотрудничества с Турцией в области безопасности и разрешения конфликта в Украине. Кажется, что Европа наблюдает за развитием ситуации.</p>\n<p>Сближение с Турцией в такой момент – хотя и оправданное по военным причинам – не ставило бы Европу в хорошем свете. Возможно, запланированные на апрель совместные переговоры будут отложены. Но это не означает отмены сотрудничества. Когда в апреле 2016 года ЕС и Турция заключали миграционное соглашение, турецкая армия жестоко подавляла курдов на юго-востоке Турции. Возможно, и в этот раз Союз скажет: ну что ж, политика – это искусство пачкать руки.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матеуш Хudziak</strong> – доктор истории. Работает в Кафедре Ближнего Востока и Центральной Азии Варшавской школы экономики. Занимается новейшей историей Турции. В 2015–2021 годах аналитик Центра восточных исследований. Автор анализов, посвященных внутренней и внешней политике Турции, а также разработок на тему пересекающихся в турецкой культуре тем религии и светского национализма.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.367",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Протесты в Турции не утихают. В субботу 29 марта в Стамбуле более 2 млн человек поддержали его мэра. İmamoğlu является практикующим мусульманином, что выходит за рамки традиционного турецкого деления на светскую левицу и религиозную правицу. Можно сказать, что он мусульманский социал-демократ. Сегодня İmamoğlu становится символом сопротивления турецкому авторитаризму. Разговор с доктором Матеушем Хudziakiem, экспертом по новейшей истории Турции.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"ru",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:23:14.895",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"7e26c8b4-f5f5-4fbb-a493-bfee715ce68e",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Punti chiave:\n1. Il sindaco di Istanbul, Ekrem İmamoğlu, è stato arrestato con molte gravi accuse, il che può essere visto come una manovra politica per eliminare la sua influenza prima delle prossime elezioni.\n2. İmamoğlu, nonostante l'arresto, ha guadagnato sostegno come simbolo di resistenza all'autoritarismo, il che potrebbe rafforzare la sua posizione nelle future elezioni presidenziali.\n3. Le proteste in Turchia, le più grandi degli ultimi dieci anni, riflettono il crescente malcontento sociale legato alla crisi economica e ai governi autoritari di Erdoğan.\n\n### Teaser:\n```markdown\nA Istanbul è scoppiato il caos dopo l'arresto del sindaco Ekrem İmamoğlu, accusato di corruzione e altri crimini. È una mossa politica per indebolire l'opposizione prima delle elezioni? Le proteste che sono scoppiate in risposta al suo arresto hanno attirato milioni di cittadini, che chiedono le dimissioni del governo. Quali conseguenze avrà questa situazione per la Turchia e le sue relazioni con l'Europa? Scopri cosa si nasconde dietro questi eventi drammatici.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Il sindaco di Istanbul, Ekrem İmamoğlu, è stato arrestato con l'accusa di corruzione, il che ha provocato massicce proteste in Turchia. È una manovra politica del presidente Erdoğan o ci sono davvero accuse gravi? Scopri come questa situazione influisce sul futuro della politica turca.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Il sindaco di Istanbul Ekrem İmamoğlu è stato arrestato alcuni giorni fa con l'accusa di corruzione. È un gesto politico o İmamoğlu ha davvero qualcosa da nascondere?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Non solo corruzione – gli sono state mosse praticamente tutte le accuse che si possono attribuire a un funzionario pubblico. Tra queste ci sono la direzione di un'organizzazione criminale, frodi, appropriazione indebita, irregolarità nelle gare d'appalto, e anche terrorismo, che in Turchia è un concetto molto ampio.</p>\n<p>Se İmamoğlu sia completamente innocente – non posso dirlo con assoluta certezza. La cultura politica turca è ricca di relazioni clientelari che portano a corruzione e altre irregolarità. Il partito del presidente Recep Tayyip Erdoğan ha costruito in questo modo una clientela commerciale negli ultimi 20 anni, che riceve appalti pubblici e poi acquista i media affinché diventino leali al potere. E ora il potere accusa İmamoğlu di ciò che fa lui stesso.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Abbiamo motivi per ritenere che la questione sia politica. Da quando İmamoğlu è stato eletto sindaco di Istanbul nel 2019, la sua vita è stata costantemente ostacolata, il che lo ha costretto a procedere con particolare cautela e a non fornire argomenti contro di sé. È già stato trascinato in tribunale per altre questioni – per offesa all'equivalente della nostra Commissione Elettorale Statale, per offesa al capo dello stato. Ha battuto tre volte il partito al potere nelle elezioni locali e questo infastidisce l'élite al governo, in particolare Erdoğan. Così, l'ascia che pendeva su di lui da tempo è finalmente caduta.</p>\n<p><strong>Perché Erdoğan ha bisogno di questo? Le elezioni presidenziali sono programmate per svolgersi tra tre anni.</strong></p>\n<p>Secondo la costituzione, Erdoğan sta attualmente svolgendo il suo secondo mandato (a partire dal 2018, quando è stato introdotto il sistema presidenziale). Per mantenere il potere, ha due opzioni. Potrebbe portare a una modifica della costituzione e quindi eludere nuovamente il limite di due mandati. Le possibilità di questo sono scarse, poiché gli manca la maggioranza dei due terzi in parlamento. Sarà quindi più semplice accorciare l'attuale mandato, in modo da non completarlo, poiché questo significherebbe – secondo le attuali leggi in Turchia – che il presidente in carica può candidarsi nuovamente. İmamoğlu doveva essere eliminato con sufficiente anticipo affinché eventuale resistenza ed emozioni suscitate da questa manovra potessero placarsi.</p>\n<p><strong>Ma questo arresto non rafforzerà politicamente İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Già lo ha fatto. Quando İmamoğlu è finito in carcere, il Partito Repubblicano del Popolo, di cui è membro e leader informale, ha organizzato le primarie e, secondo le precedenti dichiarazioni, lo ha annunciato come futuro candidato alla presidenza. Il voto su questa questione è stato aperto a tutti i cittadini in Turchia e, di conseguenza, 15 milioni di persone hanno firmato a sostegno della sua nomina. Questa è una legittimazione seria in un paese il cui presidente si richiama incessantemente alla \"volontà nazionale\".</p>\n<p><strong>Che tipo di Turchia vuole İmamoğlu e il Partito Repubblicano del Popolo?</strong></p>\n<p>Il Partito Repubblicano del Popolo è un partito kemalista, cioè che si richiama alle idee espresse da Mustafa Kemal Atatürk. Questo padre del moderno popolo turco postulava una Turchia repubblicana, laica e basata sulla solidarietà sociale. Negli anni '70, sotto la guida di Bülent Ecevit, ispirato dalla sinistra dell'Europa occidentale, si è orientato verso la socialdemocrazia. Possiamo quindi definire il RPL una socialdemocrazia pro-europea, anche se il loro attuale programma è piuttosto vago – ad esempio, si richiama al concetto di \"terza via\" tra capitalismo e socialismo, che è piuttosto compromesso nei circoli della sinistra europea, e ha ricevuto anche aspre critiche da intellettuali di sinistra in Turchia. Anche i media kemalisti tradizionali le hanno rimproverato la mancanza di orizzonte e inerzia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu aggiunge a questo la religione – è un musulmano praticante, il che va oltre la tradizionale divisione turca tra sinistra laica e destra religiosa. Si può dire che sia un socialdemocratico musulmano, ma soprattutto non è il tipo di ideologo, piuttosto un uomo d'azione.</p>\n<p>Negli ultimi sei anni come sindaco di Istanbul ha attuato politiche socialdemocratiche: ha aperto asili, ha migliorato il trasporto pubblico, ha intrapreso passi verso la trasformazione verde, come ad esempio l'annuncio di un ambizioso piano per raggiungere la completa neutralità climatica di Istanbul entro il 2050 attraverso il ritiro delle auto a combustione dalla città o aumentando la proporzione di utilizzo del trasporto pubblico da parte dei cittadini a scapito di quello automobilistico. Tuttavia, attualmente le questioni programmatiche passano in secondo piano – İmamoğlu sta diventando un simbolo di resistenza all'autoritarismo turco.</p>\n<p><strong>Le proteste in corso sono definite le più grandi degli ultimi dieci anni. Sabato 29 marzo a Istanbul oltre 2 milioni di persone hanno sostenuto Ekrem İmamoğlu. Cosa chiedono i manifestanti?</strong></p>\n<p>Lo slogan più popolare di queste proteste è “<em>hükümet istifa</em>”, cioè “il governo si dimetta”. Il Partito Repubblicano del Popolo chiede invece di indire elezioni anticipate.</p>\n<p><strong>E queste elezioni Erdoğan potrebbe davvero perderle?</strong></p>\n<p>In seguito all'attuale malcontento sociale, è molto probabile. La domanda è se cederebbe il potere pacificamente, e questo è – per usare un eufemismo – molto dubbio.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Chi sono i manifestanti?</strong></p>\n<p>In prima linea ci sono studenti e sindacati, e oltre a ciò – ampie masse di cittadini. Erdoğan afferma che alle proteste partecipano “accaniti sostenitori giacobini della laicità”, mentre l'opposizione cerca di dimostrare che non è vero. Durante una delle proteste è stato organizzato un iftar, cioè una cena di Ramadan, che si consuma dopo il tramonto. I manifestanti volevano mostrare che anche i musulmani conservatori e religiosi sono stanchi del governo di Erdoğan.</p>\n<p><strong>Le proteste in difesa dei politici perseguitati hanno spesso un secondo significato sotto forma di frustrazione sociale. È così anche in questo caso?</strong></p>\n<p>Sì. La Turchia ha grandi problemi economici dal 2018, i cittadini stanno affrontando un'alta inflazione, che attualmente è del 49%. Il governo si vanta che la disoccupazione sia scesa a un livello record dell'8,5%, ma è comunque molto – e in particolare i giovani, che protestano con maggiore veemenza, ne soffrono di più.</p>\n<p>Inoltre, la società turca ha molto sofferto per il terremoto di due anni fa, a cui le istituzioni statali non hanno risposto in modo adeguato – organizzando con lentezza le operazioni di soccorso o organizzando in modo inefficace l'assistenza per i colpiti, per non parlare delle infami “amnistie” per le aziende edili (spesso provenienti dalla clientela già menzionata), che le esentavano dall'obbligo di conformarsi alle normative riguardanti la sicurezza degli edifici in caso di rischio sismico.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>A questo si aggiunge un autentico affaticamento dopo vent'anni di governo di Erdoğan e la crescente sfacciataggine del governo. In Turchia non esiste più un'istituzione statale che non sia soggetta a Erdoğan, non è più democrazia, ma democrazia autoritaria.</p>\n<p><strong>Qualche settimana fa, il leader del Partito dei Lavoratori del Kurdistan Abdullah Öcalan ha deposto le armi. Come influenzerà la situazione attuale il processo di pace? E le organizzazioni curde partecipano anche alle proteste?</strong></p>\n<p>Per ora ha reagito solo il partito DEM, cioè il partito curdo legale. E la reazione è stata piuttosto contenuta, anche se generalmente questo partito è critico nei confronti di Erdoğan. I suoi membri hanno recentemente mediato nei colloqui tra il governo turco e il leader curdo dei combattenti, Abdullah Öcalan. Hanno speranza di pace, quindi si trovano tra l'incudine e il martello e – almeno per ora – cercano di non esporsi.</p>\n<p><strong>E come influenzerà la situazione attuale il potenziale avvicinamento tra Turchia e Unione Europea, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">di cui abbiamo parlato due settimane fa</a>?</strong></p>\n<p>È difficile fare previsioni in merito, poiché non si sa se il governo turco sopravviverà. Da parte di singoli stati europei – ad esempio Germania o Francia – sono giunti messaggi di condanna per l'arresto di İmamoğlu e richieste affinché Ankara rispetti lo stato di diritto. Tuttavia, non si è trattato di un messaggio coerente a livello europeo – ad esempio, Gran Bretagna e Polonia sono rimaste in silenzio su questo, come se volessero sondare la situazione e vedere se ci sarà uno shock che annullerà i piani di cooperazione con la Turchia in materia di sicurezza e risoluzione del conflitto in Ucraina. Sembra che l'Europa stia osservando lo sviluppo della situazione.</p>\n<p>Un avvicinamento con la Turchia in questo momento – sebbene giustificato per motivi militari – non metterebbe l'Europa in una buona luce. Potrebbe essere che i colloqui congiunti previsti per aprile vengano rinviati. Ma ciò non significa che la cooperazione venga annullata. Quando nell'aprile 2016 l'UE e la Turchia hanno firmato l'accordo migratorio, l'esercito turco stava brutalmente reprimendo i curdi nel sud-est della Turchia. Forse anche questa volta l'Unione dirà: beh, che ci vuoi fare, la politica è l'arte di sporcarsi le mani.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – dottore di storia. Lavora presso il Dipartimento del Medio Oriente e dell'Asia Centrale della Scuola Superiore di Commercio di Varsavia. Si occupa della storia recente della Turchia. Dal 2015 al 2021 analista del Centro Studi Orientali. Autore di analisi dedicate alla politica interna ed estera della Turchia e di studi sui temi che si intrecciano nella cultura turca tra religione e nazionalismo laico.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.879",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Le proteste in Turchia non si fermano. Sabato 29 marzo a Istanbul oltre 2 milioni di persone hanno sostenuto il suo sindaco. İmamoğlu è un musulmano praticante, il che va oltre la tradizionale divisione turca tra sinistra laica e destra religiosa. Si può dire che sia un socialdemocratico musulmano. Oggi İmamoğlu diventa simbolo della resistenza all'autoritarismo turco. Conversazione con il dottor Mateusz Chudziak, esperto di storia recente della Turchia.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"it",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:22:05.281",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji vrea aresztatul primar al Istanbulului İmamoğlu? [discuție]",
                key:"uid": string:"8f0c5d66-d25b-48a2-b6cb-0b9d931cbee4",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Puncte cheie:\n1. Primarul Istanbulului, Ekrem İmamoğlu, a fost arestat sub multiple acuzații grave, ceea ce poate fi perceput ca o manevră politică menită să elimine influența sa înainte de alegerile viitoare.\n2. İmamoğlu, în ciuda arestării, a câștigat sprijin ca simbol al rezistenței împotriva autoritarismului, ceea ce poate întări poziția sa în viitoarele alegeri prezidențiale.\n3. Protestele din Turcia, care sunt cele mai mari din ultimul deceniu, reflectă nemulțumirea socială în creștere legată de criza economică și de guvernarea autoritară a lui Erdoğan.\n\n### Teaser:\n```markdown\nÎn Istanbul a izbucnit haos după arestarea primarului Ekrem İmamoğlu, acuzat de corupție și alte infracțiuni. Este acesta un demers politic menit să slăbească opoziția înainte de alegeri? Protestele care au izbucnit ca răspuns la arestarea sa au atras milioane de cetățeni, cerând demisia guvernului. Ce consecințe va avea această situație pentru Turcia și relațiile sale cu Europa? Descoperă ce se ascunde în spatele acestor evenimente dramatice.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, a fost arestat sub acuzația de corupție, ceea ce a provocat proteste masive în Turcia. Este aceasta o manevră politică a președintelui Erdoğan, sau sunt cu adevărat acuzații grave? Descoperiți cum această situație influențează viitorul politicii turce.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Primarul Istanbulului Ekrem İmamoğlu a fost arestat acum câteva zile sub acuzația de corupție. Este un gest politic sau İmamoğlu chiar are ceva de ascuns?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nu doar corupție – i s-au adus probabil toate acuzațiile care pot fi atribuite unui funcționar public. Acestea includ, printre altele, conducerea unei organizații criminale, înșelăciuni, delapidări, nereguli în cadrul licitațiilor, precum și terorism, care în Turcia este un concept foarte cuprinzător.</p>\n<p>Nu pot să spun cu absolută certitudine dacă İmamoğlu este complet nevinovat. Cultura politică turcă abundă în relații patron-client, care duc la corupție și alte nereguli. Partidul președintelui Recep Tayyip Erdoğan și-a construit în ultimii 20 de ani o clientelă de afaceri care primește contracte publice și apoi cumpără mass-media pentru a deveni loiale față de putere. Iar acum puterea îi reproșează lui İmamoğlu ceea ce ea însăși face.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Avem motive să credem că cazul este politic. De când İmamoğlu a fost ales primar al Istanbulului în 2019, i s-a îngreunat constant viața, motiv pentru care a trebuit să acționeze cu o prudență deosebită și să nu ofere argumente împotriva sa. A fost deja chemat în instanță în alte cazuri – fie pentru insultarea echivalentului Comisiei Electorale Naționale, fie pentru insultarea șefului statului. A învins de trei ori partidul de la putere în alegerile locale, iar acest lucru deranjează elita aflată la putere, în special pe Erdoğan. Așadar, securea care plutea de mult timp deasupra lui a căzut în sfârșit.</p>\n<p><strong>De ce îi trebuie asta lui Erdoğan? Alegerile prezidențiale sunt programate să aibă loc abia peste trei ani.</strong></p>\n<p>Conform constituției, Erdoğan își exercită în prezent al doilea mandat (începând din 2018, când a fost introdus sistemul prezidențial). Pentru a-și menține puterea, are două opțiuni. Ar putea provoca o modificare a constituției și astfel să evite din nou limita celor două mandate. Șansele pentru asta sunt mici, deoarece îi lipsește majoritatea de două treimi în parlament. Așadar, va fi mai simplu să scurteze actualul mandat, astfel încât să nu-l finalizeze, deoarece acest lucru va însemna – conform legislației actuale din Turcia – că președintele în funcție poate candida din nou. İmamoğlu a trebuit să fie eliminat suficient de devreme pentru ca eventuala opoziție și emoțiile pe care le-ar provoca această manevră să se estompeze.</p>\n<p><strong>Dar nu cumva această arestare îl va întări politic pe İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Deja l-a întărit. Când İmamoğlu a ajuns în arest, Partidul Republican al Poporului, din care face parte și pe care îl conduce informal, a organizat alegeri preliminare și, conform anunțurilor anterioare, l-a declarat candidatul viitor la președinție. Votul în această privință a fost deschis pentru toți cetățenii din Turcia, iar în consecință, 15 milioane de persoane au semnat pentru nominalizarea sa. Aceasta este o legitimitate serioasă într-o țară al cărei președinte se referă constant la „voința națională”.</p>\n<p><strong>Ce fel de Turcie vrea İmamoğlu și Partidul Republican al Poporului?</strong></p>\n<p>Partidul Republican al Poporului este un partid kemalist, adică se referă la ideile promovate de Mustafa Kemal Atatürk. Acest tată al națiunii turce moderne a pledat pentru o Turcie republicană, laică și bazată pe solidaritate socială. În anii '70, sub conducerea lui Bülent Ecevit, inspirat de stânga din Europa de Vest, s-a îndreptat spre social-democrație. Așadar, putem numi RPL o social-democrație pro-europeană, deși programul lor actual este destul de neclar – de exemplu, se referă la conceptul de „a treia cale” între capitalism și socialism, care în cercurile stângii europene este destul de compromis, fiind de altfel criticat aspru și de intelectuali de stânga din Turcia. Chiar și mass-media kemaliste tradiționale i-au reproșat lipsa de orizont și inerția.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu adaugă la asta religia – este un musulman practicant, ceea ce depășește diviziunea tradițională turcă între stânga laică și dreapta religioasă. Se poate spune că este un social-democrat musulman, dar în primul rând nu este un tip de ideolog, ci mai degrabă un om de acțiune.</p>\n<p>În ultimii șase ani, ca primar al Istanbulului, a implementat politici social-democrate: a deschis creșe, a îmbunătățit transportul public, a făcut pași spre o transformare ecologică, cum ar fi anunțarea unui plan ambițios de a atinge neutralitatea climatică totală pentru Istanbul până în 2050 prin retragerea mașinilor cu motor cu combustie din oraș sau creșterea proporției de utilizare a transportului public de către cetățeni în detrimentul celui auto. Cu toate acestea, în prezent, problemele programatice trec pe plan secundar – İmamoğlu devine un simbol al rezistenței împotriva autoritarismului turcesc.</p>\n<p><strong>Protestele care au loc acum sunt considerate cele mai mari din ultimul deceniu. Sâmbătă, 29 martie, în Istanbul, peste 2 milioane de persoane l-au susținut pe Ekrem İmamoğlu. Ce cer protestatarii?</strong></p>\n<p>Cea mai populară lozincă a acestor proteste este „<em>hükümet istifa</em>”, adică „guvernul să demisioneze”. Partidul Republican al Poporului cere, de asemenea, organizarea de alegeri anticipate.</p>\n<p><strong>Și astfel de alegeri Erdoğan ar putea să le piardă cu adevărat?</strong></p>\n<p>Pe fondul actualului nemulțumiri sociale, este foarte probabil. Întrebarea este însă dacă ar ceda puterea pașnic, iar acest lucru este – ca să spunem așa – foarte îndoielnic.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Cine sunt protestatarii?</strong></p>\n<p>În prima linie sunt studenții și sindicatele, iar în plus – mase largi de cetățeni. Erdoğan susține că la proteste participă „susținători jacobini înfocați ai laicizării”, în timp ce opoziția încearcă să arate că nu este adevărat. În timpul uneia dintre proteste a fost organizat un iftar, adică o cină de Ramadan, care se consumă după lăsarea întunericului. Protestatarii au vrut să arate că și musulmanii conservatori și religioși au avut destul cu guvernarea lui Erdoğan.</p>\n<p><strong>Protestele în apărarea politicienilor persecutați au adesea un substrat social de frustrare. Este și cazul acesta?</strong></p>\n<p>Da. Turcia are mari probleme economice din 2018, cetățenii se confruntă cu o inflație ridicată, care în prezent este de 49%. Guvernul se laudă că șomajul a scăzut la un nivel record de 8,5%, dar tot este mult – iar tinerii, care protestează cel mai vehement, resimt cel mai acut acest lucru.</p>\n<p>În plus, societatea turcă a trăit foarte intens cutremurul de acum doi ani, la care instituțiile statului nu au reacționat în mod corespunzător – organizând cu întârziere acțiuni de salvare sau organizând neîndemânatic ajutoare pentru cei afectați, fără a mai menționa „amnistii” infame pentru firmele de construcții (care adesea provin din clientela menționată anterior), care le-au scos de sub obligația de a respecta reglementările privind securitatea clădirilor în caz de amenințare seismică.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>La acestea se adaugă o oboseală autentică față de douăzeci de ani de guvernare a lui Erdoğan și o nesimțire tot mai mare a guvernului. În Turcia nu mai există nicio instituție de stat care să nu fie subordonată lui Erdoğan, nu mai este democrație, ci democrație autoritară.</p>\n<p><strong>Cu câteva săptămâni în urmă, liderul Partidului Muncitorilor din Kurdistan, Abdullah Öcalan, a depus armele. Cum va influența situația actuală procesul de pace? Și participă organizații kurde la proteste?</strong></p>\n<p>Până acum a reacționat doar partidul DEM, adică partidul kurd legal. Și a fost o reacție destul de rezervată, deși în general acest partid este critic față de Erdoğan. Membrii săi au mediat recent discuții între guvernul turc și liderul încarcerat al luptătorilor kurzi, Abdullah Öcalan. Au speranțe pentru pace, așa că s-au aflat între ciocan și nicovală și – cel puțin deocamdată – încearcă să nu se expună.</p>\n<p><strong>Și cum va influența situația actuală o posibilă apropiere între Turcia și Uniunea Europeană, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">despre care am discutat acum două săptămâni</a>?</strong></p>\n<p>Este greu de spus deocamdată, deoarece nu se știe dacă guvernul turc va supraviețui. Din partea unor state europene – de exemplu, Germania sau Franța – au venit voci de condamnare a arestării lui İmamoğlu și apeluri ca Ankara să respecte statul de drept. Totuși, nu a fost un mesaj coerent la nivel european – de exemplu, Marea Britanie și Polonia tac în această privință, ca și cum ar dori să evalueze situația și dacă nu cumva va avea loc un șoc care să distrugă planurile de cooperare cu Turcia în domeniul securității și soluționării conflictului din Ucraina. Se pare că Europa urmărește evoluția situației.</p>\n<p>Apropierea de Turcia într-un astfel de moment – deși justificată din motive militare – nu ar pune Europa într-o lumină bună. Poate că discuțiile comune anunțate pentru aprilie vor fi amânate. Dar asta nu înseamnă că colaborarea este anulată. Când în aprilie 2016 UE și Turcia au încheiat un acord de migrație, armata turcă a reprimat brutal kurzii din sud-estul Turciei. Poate că și de data aceasta Uniunea va spune: nu-i nimic, politica este arta de a-ți murdări mâinile.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doctor în istorie. Lucrează la Catedra de Orient Apropiat și Asia Centrală a Școlii Superioare de Comerț din Varșovia. Se ocupă cu istoria recentă a Turciei. Între 2015 și 2021 a fost analist la Centrul de Studii Estice. Autor de analize dedicate politicii interne și externe a Turciei, precum și lucrări despre intersecțiile dintre religie și naționalismul laic în cultura turcă.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.514",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protestele din Turcia nu se opresc. Sâmbătă, 29 martie, în Istanbul, peste 2 milioane de persoane l-au susținut pe primarul său. İmamoğlu este un musulman practicant, ceea ce depășește diviziunea tradițională turcească între stânga laică și dreapta religioasă. Se poate spune că este un social-democrat musulman. Astăzi, İmamoğlu devine simbolul rezistenței împotriva autoritarismului turcesc. Discuție cu doctorul Mateusz Chudziak, expert în istoria recentă a Turciei.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"ro",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:23:34.789",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"9e6a44bb-a2b7-4801-83ab-5569f8fe8c4c",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Anahtar noktalar:\n1. İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı Ekrem İmamoğlu, birçok ciddi suçlamayla tutuklandı; bu durum, yaklaşan seçimler öncesinde etkisini ortadan kaldırmayı amaçlayan siyasi bir manevra olarak görülebilir.\n2. İmamoğlu, tutuklanmasına rağmen, otoriterliğe karşı direnişin sembolü olarak destek kazandı; bu durum, gelecekteki cumhurbaşkanlığı seçimlerinde pozisyonunu güçlendirebilir.\n3. Türkiye'deki, son on yılın en büyük protestoları, ekonomik kriz ve Erdoğan'ın otoriter yönetimi ile ilgili artan toplumsal hoşnutsuzluğu yansıtıyor.\n\n### Teaser:\n```markdown\nİstanbul'da, yolsuzluk ve diğer suçlamalarla tutuklanan Belediye Başkanı Ekrem İmamoğlu'nun ardından kaos hakim oldu. Bu, seçimler öncesinde muhalefeti zayıflatmayı amaçlayan siyasi bir hamle mi? Onun tutuklanmasına yanıt olarak patlak veren protestolar, hükümetin istifasını talep eden milyonlarca vatandaşı bir araya getirdi. Bu durumun Türkiye ve Avrupa ile olan ilişkileri üzerinde ne gibi sonuçları olacak? Bu dramatik olayların arkasında ne olduğunu keşfedin.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı Ekrem İmamoğlu, yolsuzluk iddialarıyla tutuklandı ve bu durum Türkiye'de kitlesel protestolara yol açtı. Bu, Cumhurbaşkanı Erdoğan'ın siyasi bir manevrası mı, yoksa gerçekten ciddi iddialar mı? Bu durumun Türk siyasetinin geleceğini nasıl etkilediğini keşfedin.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı Ekrem İmamoğlu birkaç gün önce yolsuzluk suçlamasıyla tutuklandı. Bu siyasi bir jest mi yoksa İmamoğlu'nun gerçekten bir suçu mu var?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Sadece yolsuzluk değil - ona devlet memuruna atfedilebilecek tüm suçlamalar yöneltildi. Bunlar arasında suç örgütü yönetimi, dolandırıcılık, zimmetine para geçirme, ihale usulsüzlükleri ve Türkiye'de çok geniş bir kavram olan terörizm de var.</p>\n<p>İmamoğlu tamamen masum mu - bunu kesin bir şekilde söyleyemem. Türk siyasi kültürü, yolsuzluk ve diğer usulsüzlüklerle sonuçlanan patronaj ilişkileriyle doludur. Cumhurbaşkanı Recep Tayyip Erdoğan'ın partisi son 20 yılda bu şekilde kendine bir iş müşteri kitlesi oluşturdu; bu kitle kamu ihaleleri alıyor ve ardından medyayı satın alarak iktidara sadık hale getiriyor. Şimdi ise iktidar, İmamoğlu'na kendi yaptıklarını suçlamaktadır.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Meselenin siyasi olduğunu düşünmek için nedenlerimiz var. İmamoğlu 2019 yılında İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı seçildiğinden beri hayatı sürekli zorlaştırılıyor, bu nedenle özellikle dikkatli davranmak ve aleyhine delil sunmamak zorunda kaldı. Daha önce başka davalarda mahkemelerde sürüklendi - bu, bizim Yüksek Seçim Kurulu'na hakaret veya devlet başkanına hakaret gibi suçlamalardı. Üç kez iktidar partisinin yerel seçimlerdeki adayını yendi ve bu, iktidardaki elitleri, özellikle de Erdoğan'ı rahatsız ediyor. Dolayısıyla, uzun zamandır başında asılı duran balta nihayet düştü.</p>\n<p><strong>Erdoğan'ın buna ne ihtiyacı var? Cumhurbaşkanlığı seçimleri planlandığı gibi üç yıl sonra yapılacak.</strong></p>\n<p>Anayasa gereği Erdoğan şu anda ikinci dönemini yürütüyor (2018'den itibaren, başkanlık sisteminin getirildiği yıl). İktidarı sürdürmek için iki seçeneği var. Anayasa değişikliği yaparak iki dönem kuralını bir kez daha aşmayı deneyebilir. Bunun için parlamentoda üçte iki çoğunluğa sahip değil, bu nedenle bu ihtimal düşük. Dolayısıyla mevcut dönemi kısaltmak daha kolay olacaktır, böylece tamamlamadan sona ermiş olacak, çünkü bu, Türkiye'deki mevcut yasalara göre, görevdeki cumhurbaşkanının yeniden seçimlere katılabileceği anlamına geliyor. İmamoğlu'nun ise, bu manevranın yaratacağı olası direniş ve duyguların bastırılması için yeterince erken bir şekilde elenmesi gerekiyordu.</p>\n<p><strong>Peki, bu tutuklama İmamoğlu'nu siyasi olarak güçlendirmeyecek mi?</strong></p>\n<p>Şu anda güçlendirdi. İmamoğlu tutuklandığında, kendisinin üyesi ve gayri resmi lideri olduğu Cumhuriyet Halk Partisi ön seçim düzenledi ve daha önceki açıklamalarına uygun olarak onu gelecekteki cumhurbaşkanı adayı olarak ilan etti. Bu konuda oylama, Türkiye'deki tüm vatandaşlara açıldı ve sonuç olarak 15 milyon kişi onun adaylığına imza attı. Bu, sürekli olarak \"ulusal irade\"ye atıfta bulunan bir ülkede ciddi bir meşruiyet.</p>\n<p><strong>İmamoğlu ve Cumhuriyet Halk Partisi'nin istediği Türkiye nasıl bir Türkiye?</strong></p>\n<p>Cumhuriyet Halk Partisi, Mustafa Kemal Atatürk'ün savunduğu fikirlerle hareket eden kemalist bir partidir. Modern Türk ulusunun babası, cumhuriyetçi, laik ve sosyal dayanışmaya dayalı bir Türkiye'yi savunmuştur. 70'lerde Bülent Ecevit'in liderliğinde, Batı Avrupa solundan ilham alarak sosyal demokrasiye yönelmiştir. Bu nedenle CHP'yi pro-avrupa sosyal demokrasi olarak adlandırabiliriz, ancak mevcut programları oldukça belirsizdir - örneğin, kapitalizm ile sosyalizm arasında \"üçüncü yol\" kavramına atıfta bulunuyor, bu da Avrupa solunda oldukça itibarsızdır ve Türkiye'deki sol entelektüeller tarafından da sert eleştirilere maruz kalmıştır. Hatta geleneksel kemalist medya bile ona ufuk eksikliği ve inersiya suçlamasında bulunmuştur.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu buna din faktörünü de ekliyor - o, inançlı bir Müslümandır, bu da geleneksel Türk ayrımının laik sol ve dini sağ arasında ötesine geçiyor. Onu Müslüman sosyal demokrat olarak tanımlayabiliriz, ancak öncelikle bir ideolog değil, daha çok eylem adamıdır.</p>\n<p>Son altı yıldır İstanbul Büyükşehir Belediye Başkanı olarak sosyal demokrat politikaları hayata geçirdi: kreşler açtı, şehir içi ulaşımı iyileştirdi, yeşil dönüşüm yönünde adımlar attı, örneğin İstanbul'un 2050 yılına kadar tamamen iklim nötr olmasını sağlamak için benzinli araçları şehirden çekme veya halkın toplu taşıma kullanım oranını artırma gibi. Ancak şu anda program konuları ikinci plana düşüyor - İmamoğlu, Türk otoriterizmine karşı bir direniş sembolü haline geliyor.</p>\n<p><strong>Şu anda devam eden protestolar, on yılın en büyüğü olarak tanımlanıyor. 29 Mart Cumartesi günü İstanbul'da 2 milyondan fazla kişi Ekrem İmamoğlu'nu destekledi. Protestocular ne talep ediyor?</strong></p>\n<p>Bu protestoların en popüler sloganı “<em>hükümet istifa</em>”, yani “hükümet istifa etsin”. Cumhuriyet Halk Partisi ise erken seçim talep ediyor.</p>\n<p><strong>Erdoğan bu seçimleri gerçekten kaybedebilir mi?</strong></p>\n<p>Mevcut toplumsal hoşnutsuzluk dalgasında bu oldukça olası. Ancak soru, gücü barışçıl bir şekilde teslim edip etmeyeceği, bu da - nazikçe söylemek gerekirse - oldukça şüpheli.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Protestocular kimler?</strong></p>\n<p>Önde öğrenciler ve sendikalar var, bunun dışında geniş bir vatandaş kitlesi. Erdoğan, protestolara \"katı bir şekilde laikliği savunan jakobenler\" katılıyor derken, muhalefet bunun doğru olmadığını göstermeye çalışıyor. Bir protesto sırasında iftar, yani akşam karanlığında yenilen ramazan yemeği düzenlendi. Protestocular, Erdoğan yönetiminden bıkanların arasında muhafazakar ve dini Müslümanların da olduğunu göstermek istediler.</p>\n<p><strong>İzlenen politikacıları savunma protestolarının genellikle sosyal bir hayal kırıklığına dayalı bir ikinci boyutu var. Bu durumda da öyle mi?</strong></p>\n<p>Evet. Türkiye, 2018 yılından bu yana büyük ekonomik sorunlar yaşıyor, vatandaşlar şu anda %49 olan yüksek enflasyonla mücadele ediyor. Hükümet, işsizlik oranının %8,5 gibi rekor düşük bir seviyeye düştüğünü övünerek söylüyor, ancak bu hala çok fazla - özellikle de en sert şekilde hisseden gençler için.</p>\n<p>Ayrıca, Türk toplumu iki yıl önce meydana gelen depremden büyük bir travma yaşadı; devlet kurumları buna yeterince hızlı yanıt vermedi - kurtarma operasyonlarını yavaş bir şekilde organize ettiler veya mağdurlara yardım sağlamakta yetersiz kaldılar, daha önce bahsettiğim iş müşteri kitlesine ait inşaat firmalarına yönelik kötü ünlü \"aflar\" hakkında hiç bahsetmiyorum bile; bu firmalar, deprem tehlikesine karşı binaların güvenliğini sağlama yükümlülüğünden muaf tutuldu.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Buna ek olarak, Erdoğan'ın yirmi yıllık iktidarına ve hükümetin artan cüretine karşı gerçek bir yorgunluk var. Türkiye'de Erdoğan'a tabi olmayan bir devlet kurumu kalmadı, bu artık demokrasi değil, demokratur.</p>\n<p><strong>Birkaç hafta önce Kürt Çalışanlar Partisi lideri Abdullah Öcalan silah bıraktı. Mevcut durum barış sürecini nasıl etkileyecek? Ve protestolara Kürt örgütleri de katılıyor mu?</strong></p>\n<p>Şu ana kadar sadece yasal Kürt partisi olan DEM tepki gösterdi. Bu, Erdoğan'a karşı genel olarak eleştirel olan partinin oldukça temkinli bir tepkisiydi. Üyeleri, Türk hükümeti ile tutuklu Kürt gerilla lideri Abdullah Öcalan arasında yapılan görüşmelerde aracılık ettiler. Barış umuduyla, bir bakıma çekiç ile örs arasında kaldılar ve - en azından şimdilik - geri durmaya çalışıyorlar.</p>\n<p><strong>Peki, mevcut durum Türkiye ile Avrupa Birliği arasındaki olası yakınlaşmayı nasıl etkileyecek, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">iki hafta önce konuştuğumuz gibi</a>?</strong></p>\n<p>Bu konuda henüz bir yargıya varmak zor, çünkü Türk hükümetinin ayakta kalıp kalmayacağı belli değil. Bireysel Avrupa ülkelerinden - örneğin Almanya veya Fransa'dan - İmamoğlu'nun tutuklanmasını kınayan ve Ankara'nın hukukun üstünlüğüne saygı göstermesi çağrısında bulunan sesler yükseldi. Ancak bu, Avrupa düzeyinde tutarlı bir mesaj değildi - örneğin Birleşik Krallık ve Polonya bu konuda sessiz, sanki durumu ölçmeye çalışıyorlar ve belki de Türkiye ile güvenlik ve Ukrayna'daki çatışmayı çözme konusundaki işbirliği planlarını altüst edecek bir sarsıntı olup olmayacağını görmek istiyorlar. Görünüşe göre Avrupa, durumun gelişimini izliyor.</p>\n<p>Türkiye ile böyle bir yakınlaşma - askeri nedenlerle haklı olsa da - Avrupa'yı iyi bir ışık altında göstermeyecektir. Belki de Nisan ayında planlanan ortak görüşmeler ertelenecektir. Ancak bu, işbirliğinin sona erdiği anlamına gelmez. Nisan 2016'da AB ve Türkiye göç anlaşması imzalarken, Türk ordusu güneydoğudaki Kürtleri acımasızca bastırıyordu. Belki de bu sefer de Avrupa, \"ne yapalım, politika kirli iş yapma sanatıdır\" diyecek.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – tarih doktoru. Varşova'daki İktisadi ve Ticari Bilimler Üniversitesi Orta Doğu ve Orta Asya Araştırmaları Bölümü'nde çalışıyor. Türkiye'nin yakın tarihini inceliyor. 2015-2021 yılları arasında Doğu Çalışmaları Merkezi'nde analist olarak görev yaptı. Türkiye'nin iç ve dış politikasına dair analizler ve Türk kültüründe din ve laik milliyetçilik temalarının iç içe geçtiği konularda çalışmaların yazarıdır.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.435",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protestler Türkiye'de durmuyor. 29 Mart Cumartesi günü İstanbul'da 2 milyondan fazla kişi belediye başkanını destekledi. İmamoğlu, geleneksel Türk laik sol ve dini sağ ayrımının ötesine geçen, pratiğini sürdüren bir Müslümandır. Müslüman sosyal demokrat olarak tanımlanabilir. Bugün İmamoğlu, Türk otoriterliğine karşı direnişin sembolü haline geliyor. Türkiye'nin yakın tarihine dair uzman Dr. Mateusz Chudziak ile bir röportaj.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"tr",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:23:23.172",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"ac30d749-6b9a-4d1a-bc33-e66953f3e227",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Pontos-chave:\n1. O prefeito de Istambul, Ekrem İmamoğlu, foi preso sob várias acusações graves, o que pode ser visto como uma manobra política para eliminar sua influência antes das próximas eleições.\n2. İmamoğlu, apesar da prisão, ganhou apoio como um símbolo de resistência ao autoritarismo, o que pode fortalecer sua posição nas futuras eleições presidenciais.\n3. Os protestos na Turquia, que são os maiores em uma década, refletem o crescente descontentamento social relacionado à crise econômica e ao governo autoritário de Erdoğan.\n\n### Teaser:\n```markdown\nEm Istambul, reinou o caos após a prisão do prefeito Ekrem İmamoğlu, acusado de corrupção e outros crimes. Seria este um movimento político para enfraquecer a oposição antes das eleições? Os protestos que eclodiram em resposta à sua prisão atraíram milhões de cidadãos, exigindo a renúncia do governo. Quais serão as consequências para a Turquia e suas relações com a Europa? Descubra o que está por trás desses eventos dramáticos.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, został aresztowany pod zarzutem korupcji, co wywołało masowe protesty w Turcji. Czy to polityczny manewr prezydenta Erdoğana, czy rzeczywiście poważne zarzuty? Odkryj, jak ta sytuacja wpływa na przyszłość tureckiej polityki.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: O prefeito de Istambul, Ekrem İmamoğlu, foi preso há alguns dias sob a acusação de corrupção. É um gesto político ou İmamoğlu realmente tem algo a esconder?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Não apenas corrupção – ele foi acusado de praticamente todos os crimes que podem ser atribuídos a um funcionário público. Isso inclui, entre outros, liderar uma organização criminosa, fraudes, desvio de verbas, irregularidades em licitações, além de terrorismo, que na Turquia é um conceito muito amplo.</p>\n<p>Se İmamoğlu é completamente inocente – não posso afirmar com absoluta certeza. A cultura política turca é rica em relações clientelistas que resultam em corrupção e outras irregularidades. O partido do presidente Recep Tayyip Erdoğan construiu, ao longo dos últimos 20 anos, uma clientela empresarial que recebe contratos públicos e, em seguida, compra a mídia para que se torne leal ao poder. E agora o poder acusa İmamoğlu do que ele mesmo faz.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Temos razões para acreditar que o caso é político. Desde que İmamoğlu foi eleito prefeito de Istambul em 2019, sua vida tem sido constantemente dificultada, o que o obrigou a agir com extrema cautela e não fornecer argumentos contra si mesmo. Ele já foi arrastado aos tribunais por outros motivos – por ofender o equivalente à nossa Comissão Eleitoral, por ofender a cabeça de estado. Ele derrotou o partido no poder três vezes nas eleições locais, o que incomoda a elite governante, especialmente Erdoğan. Assim, o machado que pairava sobre ele há muito tempo finalmente caiu.</p>\n<p><strong>Por que Erdoğan faria isso? As eleições presidenciais estão programadas para acontecer apenas em três anos.</strong></p>\n<p>De acordo com a constituição, Erdoğan está atualmente em seu segundo mandato (contando a partir de 2018, quando o sistema presidencial foi implementado). Para manter o poder, ele tem duas opções. Poderia promover uma mudança constitucional e, assim, contornar novamente a limitação de dois mandatos. As chances disso são pequenas, pois ele não tem a maioria de dois terços no parlamento. Portanto, será mais fácil encurtar o mandato atual, de modo que ele não o complete, pois isso significaria – de acordo com as leis atualmente vigentes na Turquia – que o presidente em exercício poderia concorrer novamente. İmamoğlu, por sua vez, precisava ser eliminado com antecedência suficiente para que qualquer resistência e emoções que essa manobra provocasse pudessem ser abafadas.</p>\n<p><strong>Mas essa prisão não fortalecerá politicamente İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Já fortaleceu. Quando İmamoğlu foi preso, o Partido Republicano do Povo, do qual ele é membro e líder informal, organizou primárias e, conforme anunciado anteriormente, o declarou futuro candidato à presidência. A votação sobre isso foi aberta a todos os cidadãos na Turquia e, como resultado, 15 milhões de pessoas assinaram sua nomeação. Isso é uma legitimidade séria em um país cujo presidente constantemente apela à \"vontade nacional\".</p>\n<p><strong>Que Turquia İmamoğlu e o Partido Republicano do Povo desejam?</strong></p>\n<p>O Partido Republicano do Povo é um partido kemalista, ou seja, que se baseia nas ideias proclamadas por Mustafa Kemal Atatürk. O pai da moderna nação turca postulou uma Turquia republicana, secular e baseada na solidariedade social. Na década de 70, sob a liderança de Bülent Ecevit, inspirado pela esquerda da Europa Ocidental, o partido se inclinou para a social-democracia. Portanto, podemos chamar o PRP de social-democracia pró-europeia, embora seu programa atual seja bastante vago – por exemplo, apela à concepção de \"terceiro caminho\" entre capitalismo e socialismo, que é bastante desacreditada nos círculos da esquerda europeia, e também foi alvo de críticas severas de intelectuais de esquerda na Turquia. Até mesmo a mídia kemalista tradicional acusou o partido de falta de visão e inércia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu acrescenta a isso a religião – ele é um muçulmano praticante, o que vai além da divisão tradicional turca entre a esquerda secular e a direita religiosa. Pode-se dizer que ele é um social-democrata muçulmano, mas, acima de tudo, não é o tipo de ideólogo, mas sim um homem de ação.</p>\n<p>Nos últimos seis anos, como prefeito de Istambul, ele implementou políticas social-democráticas: abriu creches, melhorou o transporte urbano, tomou medidas em direção à transformação verde, como anunciar um ambicioso plano para que Istambul alcance a neutralidade climática total até 2050, retirando carros a combustão da cidade e aumentando a proporção de uso do transporte público pelos cidadãos em detrimento do uso de automóveis. No entanto, atualmente, as questões programáticas estão em segundo plano – İmamoğlu se torna um símbolo de resistência ao autoritarismo turco.</p>\n<p><strong>Os protestos que estão ocorrendo agora são considerados os maiores da última década. No sábado, 29 de março, em Istambul, mais de 2 milhões de pessoas apoiaram Ekrem İmamoğlu. O que os manifestantes estão exigindo?</strong></p>\n<p>O slogan mais popular desses protestos é “<em>hükümet istifa</em>”, ou seja, “governo renuncie”. O Partido Republicano do Povo, por sua vez, exige a convocação de eleições antecipadas.</p>\n<p><strong>E essas eleições Erdoğan realmente poderia perder?</strong></p>\n<p>Na onda do atual descontentamento social, isso é muito provável. A questão, no entanto, é se ele entregaria o poder pacificamente, e isso é – para dizer o mínimo – muito duvidoso.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Quem são os manifestantes?</strong></p>\n<p>Na linha de frente estão os estudantes e os sindicatos, além de amplas camadas da população. Erdoğan afirma que os protestos são liderados por “fanáticos jacobinos defensores da laicidade”, enquanto a oposição tenta mostrar que isso não é verdade. Durante um dos protestos, foi organizado um iftar, ou seja, um jantar de ramadã, que é consumido após o pôr do sol. Os manifestantes queriam mostrar que também os muçulmanos conservadores e religiosos estão cansados do governo de Erdoğan.</p>\n<p><strong>Os protestos em defesa de políticos perseguidos muitas vezes têm um segundo plano de frustração social. É o caso aqui também?</strong></p>\n<p>Sim. A Turquia enfrenta grandes problemas econômicos desde 2018, os cidadãos lidam com uma alta inflação, que atualmente é de 49%. O governo se orgulha de que o desemprego caiu para um nível recorde de 8,5%, mas isso ainda é muito – e especialmente os jovens, que protestam com mais fervor, sentem isso de forma aguda.</p>\n<p>Além disso, a sociedade turca sofreu muito com o terremoto há dois anos, ao qual as instituições estatais não reagiram de maneira adequada – organizando lentamente operações de resgate ou organizando de forma ineficaz a ajuda para os afetados, sem mencionar as infames “anistias” para empresas de construção (muitas das quais pertencem à clientela mencionada anteriormente), que as isentavam da obrigação de cumprir as normas sobre segurança de edifícios em caso de risco sísmico.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Além disso, há um cansaço autêntico de vinte anos de governo de Erdoğan e da crescente ousadia do governo. Na Turquia, não há mais instituição estatal que não esteja sob o controle de Erdoğan, já não é democracia, mas sim democradura.</p>\n<p><strong>Há algumas semanas, o líder do Partido dos Trabalhadores do Curdistão, Abdullah Öcalan, depôs as armas. Como a situação atual afetará o processo de paz? E as organizações curdas também estão participando dos protestos?</strong></p>\n<p>Por enquanto, apenas o partido DEM, ou seja, o partido curdo legal, reagiu. E foi uma reação bastante contida, embora, de modo geral, o partido seja crítico em relação a Erdoğan. Seus membros recentemente intermediaram conversas entre o governo turco e o líder curdo dos combatentes, Abdullah Öcalan. Eles esperam pela paz, então se encontram entre a cruz e a espada e – pelo menos por enquanto – tentam não se expor.</p>\n<p><strong>E como a situação atual afetará o potencial de aproximação entre a Turquia e a União Europeia, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">sobre o qual falamos há duas semanas</a>?</strong></p>\n<p>É difícil fazer previsões sobre isso por enquanto, pois não se sabe se o governo turco sobreviverá. De alguns países europeus – como Alemanha ou França – vieram vozes de condenação à prisão de İmamoğlu e apelos para que Ancara respeite o estado de direito. No entanto, essa não foi uma mensagem coesa a nível europeu – por exemplo, o Reino Unido e a Polônia permanecem em silêncio sobre isso, como se quisessem avaliar a situação e ver se haverá um choque que anule os planos de cooperação com a Turquia em termos de segurança e resolução do conflito na Ucrânia. Parece que a Europa está observando o desenvolvimento da situação.</p>\n<p>A aproximação com a Turquia em um momento como este – embora justificada por razões militares – não colocaria a Europa em uma boa luz. Talvez as conversas conjuntas programadas para abril sejam adiadas. Mas isso não significa o fim da cooperação. Quando em abril de 2016 a UE e a Turquia assinaram o acordo migratório, o exército turco estava brutalmente reprimindo os curdos no sudeste da Turquia. Talvez desta vez a União diga: bem, fazer política é uma arte de sujar as mãos.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doutor em história. Trabalha no Departamento do Oriente Médio e Ásia Central da Escola de Comércio de Varsóvia. Estuda a história recente da Turquia. De 2015 a 2021, foi analista do Centro de Estudos Orientais. Autor de análises sobre a política interna e externa da Turquia e de estudos sobre a intersecção de religião e nacionalismo secular na cultura turca.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.246",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protestos na Turquia não param. No sábado, 29 de março, em Istambul, mais de 2 milhões de pessoas apoiaram seu prefeito. İmamoğlu é um muçulmano praticante, o que vai além da tradicional divisão turca entre a esquerda secular e a direita religiosa. Pode-se dizer que ele é um social-democrata muçulmano. Hoje, İmamoğlu se torna um símbolo de resistência ao autoritarismo turco. Conversa com o doutor Mateusz Chudziak, especialista em história recente da Turquia.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"pt",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:22:53.084",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"b1731473-ded2-444f-82a4-47435cdd3426",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Points clés :\n1. Le maire d'Istanbul, Ekrem İmamoğlu, a été arrêté sous de nombreuses accusations graves, ce qui peut être perçu comme une manœuvre politique visant à éliminer son influence avant les élections à venir.\n2. İmamoğlu, malgré son arrestation, a gagné du soutien en tant que symbole de résistance à l'autoritarisme, ce qui pourrait renforcer sa position lors des prochaines élections présidentielles.\n3. Les manifestations en Turquie, qui sont les plus importantes depuis une décennie, reflètent un mécontentement social croissant lié à la crise économique et aux gouvernements autoritaires d'Erdoğan.\n\n### Teaser :\n```markdown\nÀ Istanbul, le chaos s'est installé après l'arrestation du maire Ekrem İmamoğlu, accusé de corruption et d'autres crimes. S'agit-il d'un mouvement politique visant à affaiblir l'opposition avant les élections ? Les manifestations qui ont éclaté en réponse à son arrestation ont attiré des millions de citoyens, exigeant la démission du gouvernement. Quelles conséquences cette situation aura-t-elle pour la Turquie et ses relations avec l'Europe ? Découvrez ce qui se cache derrière ces événements dramatiques.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Le maire d'Istanbul, Ekrem İmamoğlu, a été arrêté pour des accusations de corruption, ce qui a déclenché des manifestations massives en Turquie. S'agit-il d'une manœuvre politique du président Erdoğan, ou s'agit-il vraiment d'accusations sérieuses ? Découvrez comment cette situation affecte l'avenir de la politique turque.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto : Le maire d'Istanbul, Ekrem İmamoğlu, a été arrêté il y a quelques jours pour des accusations de corruption. S'agit-il d'un geste politique ou İmamoğlu a-t-il réellement quelque chose à se reprocher ?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak :</strong> Pas seulement de corruption – il a été accusé de presque toutes les charges possibles qu'un fonctionnaire public peut encourir. Cela inclut notamment la direction d'une organisation criminelle, des fraudes, des détournements de fonds, des irrégularités dans les appels d'offres, ainsi que le terrorisme, qui est un concept très large en Turquie.</p>\n<p>Je ne peux pas dire avec une certitude absolue si İmamoğlu est complètement innocent. La culture politique turque regorge de relations de patronage et de clientélisme, qui entraînent corruption et autres irrégularités. Le parti du président Recep Tayyip Erdoğan a construit, au cours des 20 dernières années, une clientèle d'affaires qui reçoit des contrats publics, puis achète des médias pour les rendre loyaux envers le pouvoir. Et maintenant, le pouvoir accuse İmamoğlu de ce qu'il fait lui-même.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Nous avons des raisons de penser que l'affaire est politique. Depuis qu'İmamoğlu a été élu maire d'Istanbul en 2019, sa vie est constamment rendue difficile, ce qui l'a contraint à agir avec une prudence particulière et à ne pas fournir d'arguments contre lui. Il a déjà été traîné devant les tribunaux pour d'autres affaires – pour avoir insulté l'équivalent de notre Commission électorale nationale, ou pour avoir insulté le chef de l'État. Il a battu le parti au pouvoir trois fois lors des élections locales, ce qui irrite l'élite au pouvoir, et surtout Erdoğan. Ainsi, la hache qui planait sur lui depuis longtemps est finalement tombée.</p>\n<p><strong>Pourquoi Erdoğan a-t-il besoin de cela ? Les élections présidentielles sont prévues dans trois ans.</strong></p>\n<p>Selon la constitution, Erdoğan est actuellement dans son deuxième mandat (depuis 2018, lorsque le système présidentiel a été introduit). Pour maintenir le pouvoir, il a deux options. Il pourrait faire changer la constitution et ainsi contourner à nouveau la limitation de deux mandats. Les chances de cela sont faibles, car il lui manque une majorité des deux tiers au parlement. Il serait donc plus simple de raccourcir le mandat actuel, de sorte à ne pas le terminer, car cela signifierait – selon les lois actuellement en vigueur en Turquie – que le président en exercice pourrait se représenter. İmamoğlu devait donc être éliminé suffisamment tôt pour que toute résistance et les émotions que ce manœuvre pourrait susciter aient le temps de s'apaiser.</p>\n<p><strong>Mais cet arrestation ne renforcera-t-elle pas politiquement İmamoğlu ?</strong></p>\n<p>Elle l'a déjà renforcé. Lorsque İmamoğlu a été arrêté, le Parti républicain du peuple, dont il est membre et leader informel, a organisé des primaires et, conformément aux annonces précédentes, l'a désigné comme futur candidat à la présidence. Le vote à ce sujet a été ouvert à tous les citoyens en Turquie et, en conséquence, 15 millions de personnes ont signé en faveur de sa nomination. C'est une légitimité sérieuse dans un pays dont le président fait constamment appel à la \"volonté nationale\".</p>\n<p><strong>Quel type de Turquie İmamoğlu et le Parti républicain du peuple souhaitent-ils ?</strong></p>\n<p>Le Parti républicain du peuple est un parti kémaliste, c'est-à-dire qui se réfère aux idées prônées par Mustafa Kemal Atatürk. Ce père de la nation turque moderne prônait une Turquie républicaine, laïque et fondée sur la solidarité sociale. Dans les années 70, sous la direction de Bülent Ecevit, inspiré par la gauche d'Europe de l'Ouest, il a tourné vers le social-démocratisme. Nous pouvons donc qualifier le PRP de social-démocratie pro-européenne, bien que leur programme actuel soit assez flou – par exemple, il fait appel à la notion de \"troisième voie\" entre le capitalisme et le socialisme, qui est plutôt discréditée dans les cercles de la gauche européenne, et a également été fortement critiquée par des intellectuels de gauche en Turquie. Même les médias kémalistes traditionnels lui reprochaient son manque d'horizon et son inertie.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu y ajoute la religion – il est musulman pratiquant, ce qui dépasse la division traditionnelle turque entre la gauche laïque et la droite religieuse. On peut dire qu'il est un social-démocrate musulman, mais surtout, ce n'est pas le type d'idéologue, plutôt un homme d'action.</p>\n<p>Au cours des six dernières années en tant que maire d'Istanbul, il a mis en œuvre des politiques social-démocrates : il a ouvert des crèches, amélioré les transports urbains, pris des mesures en faveur de la transformation verte, comme l'annonce d'un plan ambitieux pour atteindre la neutralité climatique totale à Istanbul d'ici 2050 en retirant les voitures à essence de la ville ou en augmentant la proportion d'utilisation des transports publics par les habitants au détriment de l'utilisation des voitures. Cependant, actuellement, les questions programmatiques passent au second plan – İmamoğlu devient un symbole de la résistance à l'autoritarisme turc.</p>\n<p><strong>Les manifestations en cours sont qualifiées des plus importantes depuis une décennie. Le samedi 29 mars, plus de 2 millions de personnes à Istanbul ont soutenu Ekrem İmamoğlu. Que demandent les manifestants ?</strong></p>\n<p>Le slogan le plus populaire de ces manifestations est \"<em>hükümet istifa</em>\", c'est-à-dire \"le gouvernement doit démissionner\". Le Parti républicain du peuple exige quant à lui la tenue d'élections anticipées.</p>\n<p><strong>Et de telles élections Erdoğan pourrait-il réellement les perdre ?</strong></p>\n<p>Sur la vague de mécontentement social actuel, c'est très probable. La question est cependant de savoir s'il céderait le pouvoir pacifiquement, ce qui est – pour le dire poliment – très douteux.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Qui sont les manifestants ?</strong></p>\n<p>En première ligne, il y a des étudiants et des syndicats, et en plus – de larges foules de citoyens. Erdoğan affirme que les manifestants sont des \"partisans jacobins acharnés du laïcisme\", tandis que l'opposition essaie de montrer que ce n'est pas vrai. Lors d'une des manifestations, un iftar a été organisé, c'est-à-dire un dîner de ramadan, que l'on prend après la tombée de la nuit. Les manifestants voulaient montrer que même les musulmans conservateurs et religieux en ont assez du gouvernement d'Erdoğan.</p>\n<p><strong>Les manifestations en défense des politiciens persécutés ont souvent une seconde couche sous la forme de frustration sociale. Est-ce le cas ici aussi ?</strong></p>\n<p>Oui. La Turquie a de gros problèmes économiques depuis 2018, les citoyens luttent contre une inflation élevée qui s'élève actuellement à 49 %. Le gouvernement se vante que le chômage a chuté à un niveau historiquement bas de 8,5 %, mais c'est encore beaucoup – et particulièrement ressenti par les jeunes, qui protestent le plus vigoureusement.</p>\n<p>De plus, la société turque a très mal vécu le tremblement de terre de deux ans auparavant, auquel les institutions étatiques n'ont pas réagi de manière adéquate – organisant lentement des opérations de sauvetage ou organisant maladroitement de l'aide pour les sinistrés, sans parler des infâmes \"amnisties\" pour les entreprises de construction (souvent issues de la clientèle déjà mentionnée), qui les exonéraient de l'obligation de se conformer aux réglementations concernant la sécurité des bâtiments en cas de risque sismique.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>À cela s'ajoute une véritable fatigue après vingt ans de gouvernement d'Erdoğan et une arrogance croissante du gouvernement. En Turquie, il n'y a plus d'institution publique qui ne soit pas soumise à Erdoğan, ce n'est plus une démocratie, mais une démocrature.</p>\n<p><strong>Il y a quelques semaines, le leader du Parti des travailleurs du Kurdistan, Abdullah Öcalan, a déposé les armes. Comment la situation actuelle influencera-t-elle le processus de paix ? Et les organisations kurdes participent-elles aussi aux manifestations ?</strong></p>\n<p>Pour l'instant, seule le parti DEM, c'est-à-dire le parti kurde légal, a réagi. Et c'était une réaction plutôt mesurée, bien que ce parti soit généralement critique envers Erdoğan. Ses membres ont récemment servi d'intermédiaires dans les discussions entre le gouvernement turc et le leader emprisonné des combattants kurdes, Abdullah Öcalan. Ils espèrent la paix, donc ils se trouvent entre le marteau et l'enclume et – du moins pour l'instant – essaient de ne pas trop se prononcer.</p>\n<p><strong>Et comment la situation actuelle influencera-t-elle le rapprochement potentiel entre la Turquie et l'Union européenne, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">dont nous avons parlé il y a deux semaines</a> ?</strong></p>\n<p>Il est encore difficile de se prononcer sur cette question, car on ne sait pas si le gouvernement turc survivra. Du côté de certains États européens – par exemple, l'Allemagne ou la France – des voix se sont élevées pour condamner l'arrestation d'İmamoğlu et appeler Ankara à respecter l'état de droit. Cependant, ce n'était pas un message cohérent au niveau européen – par exemple, le Royaume-Uni et la Pologne se sont tus à ce sujet, comme s'ils voulaient évaluer la situation et voir s'il n'y aurait pas un choc qui compromettrait les plans de coopération avec la Turquie en matière de sécurité et de résolution du conflit en Ukraine. Il semble que l'Europe observe l'évolution de la situation.</p>\n<p>Un rapprochement avec la Turquie à un tel moment – bien que justifié pour des raisons militaires – ne mettrait pas l'Europe dans une bonne lumière. Peut-être que les discussions communes prévues pour avril seront reportées. Mais cela ne signifie pas l'annulation de la coopération. Lorsque l'UE et la Turquie ont conclu un accord migratoire en avril 2016, l'armée turque a brutalement réprimé les Kurdes dans le sud-est de la Turquie. Peut-être que cette fois encore, l'Union dira : tant pis, la politique est l'art de se salir les mains.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – docteur en histoire. Il travaille au Département du Moyen-Orient et d'Asie centrale de l'École supérieure de commerce de Varsovie. Il s'occupe de l'histoire récente de la Turquie. De 2015 à 2021, analyste au Centre d'études orientales. Auteur d'analyses consacrées à la politique intérieure et étrangère de la Turquie ainsi qu'à des études sur les thèmes de la religion et du nationalisme laïque qui se croisent dans la culture turque.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.74",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Les manifestations en Turquie ne cessent pas. Samedi 29 mars, à Istanbul, plus de 2 millions de personnes ont soutenu son maire. İmamoğlu est un musulman pratiquant, ce qui dépasse la division traditionnelle turque entre la gauche laïque et la droite religieuse. On peut dire qu'il est un social-démocrate musulman. Aujourd'hui, İmamoğlu devient le symbole de la résistance à l'autoritarisme turc. Entretien avec le docteur Mateusz Chudziak, expert en histoire contemporaine de la Turquie.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"fr",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:21:48.682",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"b4f49541-e98c-4c96-9e1d-7812b2a123d1",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Kulcsfontosságú pontok:\n1. Isztambul polgármestere, Ekrem İmamoğlu, számos súlyos vád miatt letartóztatásra került, ami politikai manőverként értelmezhető, amelynek célja a befolyásának megszüntetése a közelgő választások előtt.\n2. İmamoğlu, a letartóztatása ellenére, támogatást nyert, mint az autoritarizmus elleni ellenállás szimbóluma, ami megerősítheti a pozícióját a jövőbeli elnökválasztásokon.\n3. Törökországban a legnagyobb tüntetések zajlanak egy évtizede, amelyek a gazdasági válsággal és Erdoğan autoriter kormányzásával kapcsolatos növekvő társadalmi elégedetlenséget tükrözik.\n\n### Teaser:\n```markdown\nIsztambulban káosz uralkodik Ekrem İmamoğlu polgármester letartóztatása után, akit korrupcióval és más bűncselekményekkel vádolnak. Politikai lépés ez, amelynek célja az ellenzék meggyengítése a választások előtt? A letartóztatására adott válaszként kitört tüntetések milliókat vonzottak, akik a kormány lemondását követelik. Milyen következményekkel jár ez Törökországra és Európával való kapcsolataira nézve? Fedezd fel, mi rejlik ezekben a drámai eseményekben.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Isztambul polgármestere, Ekrem İmamoğlu, korrupcióval vádolva letartóztatták, ami tömeges tüntetéseket váltott ki Törökországban. Politikai manőver Erdoğan elnök részéről, vagy valóban súlyos vádak? Fedezd fel, hogyan befolyásolja ez a helyzet a török politika jövőjét.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Isztambul polgármestere, Ekrem İmamoğlu néhány nappal ezelőtt korrupcióval vádolva letartóztatták. Politikai gesztus ez, vagy İmamoğlu-nak valóban van mit a lelkén?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Nemcsak korrupcióval – szinte minden vádat megfogalmaztak vele szemben, amit egy állami tisztviselőnek fel lehet róni. Ilyenek például a bűnszervezet irányítása, csalások, sikkasztások, közbeszerzési anomáliák, valamint a terrorizmus, ami Törökországban nagyon tág fogalom.</p>\n<p>Hogy İmamoğlu teljesen ártatlan-e – ezt nem tudom abszolút bizonyossággal megmondani. A török politikai kultúra bővelkedik a patronáló-klienci kapcsolatokban, amelyek korrupcióhoz és egyéb anomáliákhoz vezetnek. Recep Tayyip Erdoğan elnök pártja az elmúlt 20 évben így építette ki üzleti klientúráját, amely közbeszerzéseket kap, majd megvásárolja a médiát, hogy az hűséges legyen a hatalomhoz. Most pedig a hatalom İmamoğlu-nak vádolja azt, amit ő maga csinál.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Van okunk azt feltételezni, hogy az ügy politikai. Mióta İmamoğlu 2019-ben megválasztották Isztambul polgármesterének, folyamatosan megnehezítik az életét, ezért különösen óvatosan kellett eljárnia, és nem szabadott érveket szolgáltatnia magával szemben. Már más ügyekben is bíróság elé állították – egyszer a Nemzeti Választási Bizottságunk megfelelőjének megsértése miatt, máskor az államfő megsértése miatt. Három alkalommal legyőzte a hatalmon lévő pártot a helyi választásokon, ami zavarja a kormányzó elit, különösen Erdoğant. Így a feje fölött lógó kard végül leesett.</p>\n<p><strong>Miért van szüksége Erdoğanra erre? A köztársasági választások tervezett időpontja még három év múlva van.</strong></p>\n<p>A törvény szerint Erdoğan jelenleg a második ciklusát tölti (2018-tól számítva, amikor bevezették az elnöki rendszert). A hatalom megtartásához két lehetősége van. Elérhetné az alkotmány módosítását, így ismét megkerülhetné a két ciklusra vonatkozó korlátozást. Ennek azonban kicsi az esélye, mivel nincs meg a kétharmados többsége a parlamentben. Egyszerűbb lesz tehát lerövidíteni a jelenlegi ciklust, hogy ne fejezze be, mert ez azt jelenti – a jelenlegi török jogszabályok értelmében – hogy a hivatalban lévő elnök újra indulhat a választásokon. İmamoğlu-t pedig megfelelően korán ki kellett zárni, hogy az esetleges ellenállás és az érzelmek, amelyeket ez a manőver kivált, el tudjanak csitulni.</p>\n<p><strong>De nem erősíti meg politikailag İmamoğlu letartóztatása?</strong></p>\n<p>Már megerősítette. Amikor İmamoğlu börtönbe került, a Köztársasági Néppárt, amelynek tagja és informális vezetője, előválasztásokat szervezett, és a korábbi bejelentéseknek megfelelően őt hirdette meg a jövőbeli elnökjelöltnek. A szavazást minden török állampolgár számára megnyitották, ennek eredményeként 15 millió ember írta alá a jelölését. Ez komoly legitimáció egy olyan országban, ahol az elnök folyamatosan a „nemzeti akaratot” hangoztatja.</p>\n<p><strong>Milyen Törökországot akar İmamoğlu és a Köztársasági Néppárt?</strong></p>\n<p>A Köztársasági Néppárt kemalista párt, vagyis Mustafá Kemál Atatürk által hirdetett eszmékhez kapcsolódik. Ez a modern török nép atyja köztársasági, szekuláris és társadalmi szolidaritáson alapuló Törökországot szorgalmazott. Az 1970-es években Bülent Ecevit vezetésével, aki a nyugat-európai baloldal által inspirálódott, a szociáldemokrácia irányába fordult. Így a RPL-t pro-európai szociáldemokráciának nevezhetjük, bár a jelenlegi programjuk meglehetősen zavaros – például a kapitalizmus és a szocializmus közötti „harmadik út” koncepciójára hivatkozik, amely a európai baloldali körökben inkább kompromittálódott, és a török baloldali értelmiségiek is éles kritikát fogalmaztak meg vele szemben. Még a hagyományos kemalista média is a horizont hiányát és inerciót rótta fel neki.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu ehhez hozzáteszi a vallást – gyakorló muszlim, ami túllép a hagyományos török felosztáson a szekuláris baloldal és a vallásos jobboldal között. Mondhatjuk, hogy muszlim szociáldemokrata, de elsősorban nem ideológus típusa, inkább cselekvő ember.</p>\n<p>Az elmúlt hat évben Isztambul polgármestereként szociáldemokrata politikákat valósított meg: bölcsődéket nyitott, javította a városi közlekedést, lépéseket tett a zöld átalakulás irányába, például bejelentette, hogy Isztambul 2050-re teljes klímasemlegességet kíván elérni az autók kivonásával a városból, vagy a lakosok közlekedési arányának növelésével a közlekedés javára a gépjárművek rovására. Jelenleg azonban a programkérdések háttérbe szorulnak – İmamoğlu a török autoritarizmussal szembeni ellenállás szimbólumává válik.</p>\n<p><strong>A mostani tüntetéseket az elmúlt évtized legnagyobbjaként emlegetik. Március 29-én, szombaton Isztambulban több mint 2 millió ember támogatta Ekrem İmamoğlu-t. Mit követelnek a tüntetők?</strong></p>\n<p>A tüntetések legnépszerűbb jelszava a „<em>hükümet istifa</em>”, azaz „a kormány lemondását” követeli. A Köztársasági Néppárt pedig előrehozott választások kiírását követeli.</p>\n<p><strong>És ilyen választásokat Erdoğan valóban elveszíthetne?</strong></p>\n<p>A jelenlegi társadalmi elégedetlenség hullámán ez nagyon valószínű. A kérdés azonban az, hogy békésen átadná-e a hatalmat, ami – finoman szólva – nagyon kétséges.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Kik a tüntetők?</strong></p>\n<p>Az első vonalban diákok és szakszervezetek állnak, emellett pedig széles tömegek. Erdoğan azt állítja, hogy a tüntetésekre „fanatikus jakobinusok, a laicizmus hívei” járnak, míg az ellenzék próbálja megmutatni, hogy ez nem igaz. Az egyik tüntetés során iftart, azaz ramadáni vacsorát szerveztek, amelyet napnyugta után fogyasztanak el. A tüntetők azt akarták megmutatni, hogy a konzervatív és vallásos muszlimok is elegük van Erdoğan kormányzásából.</p>\n<p><strong>A politikai üldözöttek védelmében folytatott tüntetések gyakran társadalmi frusztrációval is bírnak. Így van ez ebben az esetben is?</strong></p>\n<p>Igen. Törökország 2018 óta komoly gazdasági problémákkal küzd, az állampolgárok magas inflációval küzdenek, amely jelenleg 49 százalék. A kormány büszkén hirdeti, hogy a munkanélküliség rekordalacsony 8,5 százalékra csökkent, de ez még mindig sok – és különösen a fiatalok érzik meg, akik a leghevesebben tüntetnek.</p>\n<p>Ezen kívül a török társadalom nagyon megélte a két évvel ezelőtti földrengést, amelyre az állami intézmények nem reagáltak megfelelően – lassan szervezték a mentési akciókat, vagy ügyetlenül szervezték a segítséget a sérülteknek, nem is beszélve a hírhedt „amnesztiákról” az építőipari cégek számára (amelyek gyakran a már említett klientúrából származnak), amelyek felmentették őket az épületek földrengésvédelmi előírásainak betartása alól.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Ehhez jön még a húsz év Erdoğan-kormányzás miatti valódi fáradtság és a kormány egyre nagyobb pofátlansága. Törökországban már nincs olyan állami intézmény, amely ne Erdoğan alá tartozna, ez már nem demokrácia, hanem demokrácia-tyrannia.</p>\n<p><strong>Néhány héttel ezelőtt a Kurdisztáni Munkáspárt vezetője, Abdullah Öcalan letette a fegyvert. Hogyan befolyásolja a jelenlegi helyzet a békefolyamatot? És részt vesznek-e a tüntetésekben kurd szervezetek is?</strong></p>\n<p>Jelenleg csak a DEM párt reagált, amely a legális kurd párt. És ez egy meglehetősen visszafogott reakció volt, bár általában a párt kritikus Erdoğan irányába. Tagjaik nemrég közvetítettek a török kormány és a fogva tartott kurd harcosok vezetője, Abdullah Öcalan között. Békét remélnek, így a kalapács és az üllő között találják magukat, és – legalábbis egyelőre – próbálnak nem kilépni.</p>\n<p><strong>Hogyan befolyásolja a jelenlegi helyzet a Törökország és az Európai Unió közötti potenciális közeledést, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">amelyről két héttel ezelőtt beszéltünk</a>?</strong></p>\n<p>Jelenleg nehéz megítélni ezt a kérdést, mert nem tudni, hogy a török kormány túlél-e. Egyes európai országok, például Németország vagy Franciaország, elítélték İmamoğlu letartóztatását, és felszólították Ankarát, hogy tartsa be a jogállamiságot. Azonban ez nem volt egységes üzenet Európa szintjén – például Nagy-Britannia és Lengyelország ebben a kérdésben hallgat, mintha szeretnék felmérni a helyzetet, és hogy nem következik-e be egy olyan sokk, amely megsemmisíti a Törökországgal való biztonsági együttműködés eddigi terveit és a konfliktus megoldását Ukrajnában. Úgy tűnik, hogy Európa figyelemmel kíséri a helyzet alakulását.</p>\n<p>Ebben a pillanatban a Törökországgal való közeledés – bár katonai szempontból indokolt – nem állítaná Európát jó fényben. Lehet, hogy az áprilisra tervezett közös tárgyalásokat elhalasztják. De ez nem jelenti a együttműködés megszüntetését. Amikor 2016 áprilisában az EU és Törökország migrációs megállapodást kötött, a török hadsereg brutálisan elnyomta a kurdokat Törökország délkeleti részén. Lehet, hogy ezúttal is az Unió azt mondja: nos, ez van, a politika a kezek összepiszkításának művészete.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – történész doktor. A Varsói Közgazdaságtudományi Egyetem Közel-Kelet és Közép-Ázsia Tanszékén dolgozik. A legújabb török történelemmel foglalkozik. 2015 és 2021 között a Kelet-Európai Tanulmányok Központjának elemzője volt. Elemzéseket írt Törökország bel- és külpolitikájáról, valamint a török kultúrában átfedésben lévő vallási és szekuláris nacionalizmus témáiról.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.815",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"A törökországi tüntetések nem szűnnek. Március 29-én, szombaton Isztambulban több mint 2 millió ember támogatta a polgármesterét. İmamoğlu gyakorló muszlim, ami túlmutat a hagyományos török szekuláris baloldal és vallásos jobboldal megosztottságán. Mondhatjuk, hogy ő egy muszlim szociáldemokrata. Ma İmamoğlu a török autoritarizmussal szembeni ellenállás szimbólumává válik. Beszélgetés Chudziak doktorral, Törökország legújabb kori történetének szakértőjével.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"hu",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:21:57.094",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"b82dc2e1-ba6d-43e3-82f2-389c1b29702d",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Puntos clave:\n1. El alcalde de Estambul, Ekrem İmamoğlu, ha sido arrestado bajo múltiples cargos graves, lo que puede ser visto como una maniobra política destinada a eliminar su influencia antes de las próximas elecciones.\n2. İmamoğlu, a pesar de su arresto, ha ganado apoyo como símbolo de resistencia contra el autoritarismo, lo que puede fortalecer su posición en las futuras elecciones presidenciales.\n3. Las protestas en Turquía, que son las más grandes en una década, reflejan el creciente descontento social relacionado con la crisis económica y el gobierno autoritario de Erdoğan.\n\n### Teaser:\n```markdown\nEn Estambul se ha desatado el caos tras el arresto del alcalde Ekrem İmamoğlu, acusado de corrupción y otros delitos. ¿Es este un movimiento político destinado a debilitar a la oposición antes de las elecciones? Las protestas que estallaron en respuesta a su arresto han atraído a millones de ciudadanos que exigen la dimisión del gobierno. ¿Qué consecuencias tendrá esta situación para Turquía y sus relaciones con Europa? Descubre qué se esconde detrás de estos dramáticos eventos.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"El alcalde de Estambul, Ekrem İmamoğlu, fue arrestado bajo sospecha de corrupción, lo que provocó protestas masivas en Turquía. ¿Es este un movimiento político del presidente Erdoğan, o son realmente acusaciones graves? Descubre cómo esta situación afecta el futuro de la política turca.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: El alcalde de Estambul, Ekrem İmamoğlu, fue arrestado hace unos días bajo sospecha de corrupción. ¿Es un gesto político o İmamoğlu realmente tiene algo de qué culparse?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> No solo corrupción; se le han imputado prácticamente todos los cargos que se pueden atribuir a un funcionario público. Esto incluye, entre otros, dirigir una organización criminal, fraudes, malversaciones, irregularidades en las licitaciones, así como terrorismo, que en Turquía es un concepto muy amplio.</p>\n<p>Si İmamoğlu es completamente inocente, no puedo determinarlo con absoluta certeza. La cultura política turca está llena de relaciones clientelistas que resultan en corrupción y otras irregularidades. El partido del presidente Recep Tayyip Erdoğan ha construido en los últimos 20 años una clientela empresarial que recibe contratos públicos y luego compra medios de comunicación para que sean leales al poder. Y ahora el poder acusa a İmamoğlu de lo que ellos mismos hacen.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Tenemos razones para creer que el caso es político. Desde que İmamoğlu fue elegido alcalde de Estambul en 2019, se le ha dificultado la vida constantemente, por lo que ha tenido que actuar con especial precaución y no proporcionar argumentos en su contra. Ya ha sido llevado a los tribunales en otros casos, ya sea por ofender a la contraparte de nuestra Comisión Electoral Estatal o por ofender al jefe de estado. Ha derrotado al partido en el poder en las elecciones locales en tres ocasiones, lo que incomoda a la élite gobernante, especialmente a Erdoğan. Así que el hacha que ha estado sobre él durante mucho tiempo finalmente ha caído.</p>\n<p><strong>¿Para qué le sirve esto a Erdoğan? Las elecciones presidenciales están programadas para dentro de tres años.</strong></p>\n<p>De acuerdo con la constitución, Erdoğan está actualmente en su segundo mandato (contando desde 2018, cuando se introdujo el sistema presidencial). Para mantener el poder, tiene dos opciones. Podría llevar a cabo una reforma constitucional y así eludir nuevamente la limitación de dos mandatos. Las posibilidades de esto son escasas, ya que le falta la mayoría de dos tercios en el parlamento. Por lo tanto, será más fácil acortar el mandato actual, de modo que no lo complete, porque eso significaría, según las leyes actuales en Turquía, que el presidente en funciones podría postularse nuevamente. İmamoğlu, por su parte, debía ser eliminado con suficiente antelación para que cualquier resistencia y las emociones que este movimiento provocara pudieran ser sofocadas.</p>\n<p><strong>¿Pero este arresto no fortalecerá políticamente a İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Ya lo ha fortalecido. Cuando İmamoğlu fue encarcelado, el Partido Republicano del Pueblo, del cual es miembro y líder informal, organizó unas primarias y, de acuerdo con los anuncios previos, lo proclamó como el futuro candidato a la presidencia. La votación sobre este asunto se abrió a todos los ciudadanos en Turquía y, como resultado, 15 millones de personas firmaron su nominación. Es una legitimidad seria en un país cuyo presidente constantemente apela a la \"voluntad nacional\".</p>\n<p><strong>¿Qué tipo de Turquía quiere İmamoğlu y el Partido Republicano del Pueblo?</strong></p>\n<p>El Partido Republicano del Pueblo es un partido kemalista, es decir, que se refiere a las ideas proclamadas por Mustafa Kemal Atatürk. Este padre de la moderna nación turca postuló una Turquía republicana, secular y basada en la solidaridad social. En los años 70, bajo el liderazgo de Bülent Ecevit, inspirado por la izquierda de Europa occidental, se inclinó hacia el socialdemocratismo. Por lo tanto, podemos llamar al PRP una socialdemocracia proeuropea, aunque su programa actual es bastante confuso; por ejemplo, se refiere a la concepción de una \"tercera vía\" entre el capitalismo y el socialismo, que en los círculos de la izquierda europea está bastante desacreditada y también ha sido objeto de críticas severas por parte de intelectuales de izquierda en Turquía. Incluso los medios kemalistas tradicionales le han reprochado su falta de visión y su inercia.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu añade a esto la religión: es un musulmán practicante, lo que va más allá de la tradicional división turca entre la izquierda secular y la derecha religiosa. Se podría decir que es un socialdemócrata musulmán, pero sobre todo no es el tipo de ideólogo, sino más bien un hombre de acción.</p>\n<p>Durante los últimos seis años, como alcalde de Estambul, ha implementado políticas socialdemócratas: ha abierto guarderías, ha mejorado el transporte urbano, ha tomado medidas hacia la transformación verde, como anunciar un ambicioso plan para lograr la neutralidad climática total de Estambul para 2050 mediante la eliminación de coches de combustión del ciudad o aumentando la proporción de uso del transporte público por parte de los residentes en detrimento del uso del automóvil. Sin embargo, actualmente las cuestiones programáticas pasan a un segundo plano; İmamoğlu se está convirtiendo en un símbolo de resistencia contra el autoritarismo turco.</p>\n<p><strong>Las protestas que están ocurriendo ahora se consideran las más grandes en una década. El sábado 29 de marzo, más de 2 millones de personas apoyaron a Ekrem İmamoğlu en Estambul. ¿Qué exigen los manifestantes?</strong></p>\n<p>El lema más popular de estas protestas es “<em>hükümet istifa</em>”, que significa “el gobierno debe dimitir”. El Partido Republicano del Pueblo, por su parte, exige la convocatoria de elecciones anticipadas.</p>\n<p><strong>¿Y podría Erdoğan realmente perder tales elecciones?</strong></p>\n<p>Con el descontento social actual, es muy probable. La pregunta es si entregaría el poder pacíficamente, y eso es, por decirlo suavemente, muy dudoso.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>¿Quiénes son los manifestantes?</strong></p>\n<p>En la primera línea están los estudiantes y los sindicatos, además de amplios sectores de ciudadanos. Erdoğan afirma que en las protestas participan “fanáticos jacobinos partidarios de la laicidad”, mientras que la oposición intenta demostrar que eso no es cierto. Durante una de las protestas se organizó un iftar, es decir, una cena de ramadán que se consume después de la puesta del sol. Los manifestantes querían mostrar que también los musulmanes conservadores y religiosos están cansados del gobierno de Erdoğan.</p>\n<p><strong>Las protestas en defensa de los políticos perseguidos a menudo tienen un trasfondo de frustración social. ¿Es este el caso aquí también?</strong></p>\n<p>Sí. Turquía ha tenido grandes problemas económicos desde 2018, los ciudadanos enfrentan una alta inflación que actualmente es del 49%. El gobierno se jacta de que el desempleo ha caído a un nivel récord del 8.5%, pero sigue siendo mucho, y los jóvenes, que protestan con más fervor, lo sienten especialmente.</p>\n<p>Además, la sociedad turca ha sufrido mucho por el terremoto de hace dos años, al que las instituciones estatales no respondieron adecuadamente, organizando de manera lenta las operaciones de rescate o organizando de manera torpe la ayuda para los afectados, sin mencionar las infames “amnistías” para las empresas constructoras (a menudo provenientes de la clientela mencionada anteriormente), que las eximían de la obligación de cumplir con las regulaciones sobre la seguridad de los edificios en caso de riesgo sísmico.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>A esto se suma un auténtico cansancio de veinte años de gobierno de Erdoğan y la creciente desfachatez del gobierno. En Turquía ya no hay ninguna institución estatal que no esté sujeta a Erdoğan; ya no es una democracia, sino una democradura.</p>\n<p><strong>Hace unas semanas, el líder del Partido de los Trabajadores del Kurdistán, Abdullah Öcalan, depuso las armas. ¿Cómo afectará la situación actual al proceso de paz? ¿Y participan también organizaciones kurdas en las protestas?</strong></p>\n<p>Por ahora, solo ha reaccionado el partido DEM, es decir, el partido kurdo legal. Y fue una reacción bastante contenida, aunque en general este partido es crítico con Erdoğan. Sus miembros han mediado recientemente en conversaciones entre el gobierno turco y el líder encarcelado de los combatientes kurdos, Abdullah Öcalan. Tienen esperanzas de paz, por lo que se encuentran entre el martillo y el yunque y, al menos por ahora, intentan no sobresalir.</p>\n<p><strong>¿Y cómo afectará la situación actual a un posible acercamiento entre Turquía y la Unión Europea, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">del que hablamos hace dos semanas</a>?</strong></p>\n<p>Es difícil hacer pronósticos en este asunto por ahora, ya que no se sabe si el gobierno turco sobrevivirá. Desde algunos países europeos, como Alemania o Francia, han llegado voces de condena por el arresto de İmamoğlu y llamados a que Ankara respete el estado de derecho. Sin embargo, no fue un mensaje coherente a nivel europeo; por ejemplo, el Reino Unido y Polonia han guardado silencio al respecto, como si quisieran evaluar la situación y ver si habrá un shock que arruine los planes de cooperación con Turquía en materia de seguridad y resolución del conflicto en Ucrania. Parece que Europa está observando el desarrollo de la situación.</p>\n<p>Un acercamiento a Turquía en este momento, aunque justificado por razones militares, no pondría a Europa en una buena luz. Quizás las conversaciones conjuntas programadas para abril se pospongan. Pero eso no significa que se cancele la cooperación. Cuando en abril de 2016 la UE y Turquía firmaron el acuerdo migratorio, el ejército turco reprimió brutalmente a los kurdos en el sureste de Turquía. Quizás esta vez la Unión dirá: bueno, es lo que hay, la política es el arte de ensuciarse las manos.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doctor en historia. Trabaja en el Departamento de Medio Oriente y Asia Central de la Escuela Superior de Comercio en Varsovia. Se ocupa de la historia reciente de Turquía. De 2015 a 2021, analista del Centro de Estudios Orientales. Autor de análisis sobre la política interna y exterior de Turquía, así como de estudios sobre los temas de religión y nacionalismo secular que se entrelazan en la cultura turca.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.086",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesty en Turquía no cesan. El sábado 29 de marzo en Estambul, más de 2 millones de personas apoyaron a su alcalde. İmamoğlu es un musulmán practicante, lo que va más allá de la tradicional división turca entre la izquierda laica y la derecha religiosa. Se puede decir que es un socialdemócrata musulmán. Hoy, İmamoğlu se convierte en símbolo de la resistencia contra el autoritarismo turco. Conversación con el doctor Mateusz Chudziak, experto en la historia reciente de Turquía.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"es",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:22:26.604",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji želi uhapšeni gradonačelnik Istanbula İmamoğlu? [razgovor]",
                key:"uid": string:"be3e7b94-ba12-440b-a21d-db0b33598161",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Ključne tačke:\n1. Gradonačelnik Istanbula, Ekrem İmamoğlu, je uhapšen pod mnogim ozbiljnim optužbama, što se može smatrati političkim manevrom s ciljem eliminacije njegovog uticaja pred nadolazećim izborima.\n2. İmamoğlu, uprkos hapšenju, je stekao podršku kao simbol otpora protiv autoritarizma, što može ojačati njegovu poziciju na budućim predsedničkim izborima.\n3. Protesti u Turskoj, koji su najveći u poslednjoj deceniji, odražavaju rastuće nezadovoljstvo društva povezano sa ekonomskom krizom i autoritarnom vlašću Erdogana.\n\n### Teaser:\n```markdown\nU Istanbulu je zavladao haos nakon hapšenja gradonačelnika Ekrema İmamoğlu, optuženog za korupciju i druge zločine. Da li je to politički potez s ciljem slabljenja opozicije pred izborima? Protesti koji su izbili kao odgovor na njegovo hapšenje privukli su milione građana, koji traže ostavku vlade. Kakve posledice će ova situacija imati za Tursku i njene odnose sa Evropom? Otkrijte šta se krije iza ovih dramatičnih događaja.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambuľa, Ekrem İmamoğlu, je uhapšen pod sumnjom za korupciju, što je izazvalo masovne proteste u Turskoj. Da li je to politički manevar predsednika Erdoğana, ili su to zaista ozbiljne optužbe? Otkrijte kako ova situacija utiče na budućnost turske politike.",
                key:"content": string:"<p><strong>Каја Путo: Градоначелник Истанбула Екрем Имамоглу је пре неколико дана ухапшен под оптужбом за корупцију. Да ли је то политички гест или Имамоглу заиста има нешто на савести?</strong></p>\n<p><strong>Матеуш Худзијак:</strong> Не само за корупцију – оптужили су га за све могуће оптужбе које се могу приписати државном службенику. То укључује вођење криминалне организације, преваре, малверзације, неправилности у тендерима, као и тероризам, који је у Турској веома широк појам.</p>\n<p>Да ли је Имамоглу потпуно невин – то не могу да решим са апсолутном сигурношћу. Турска политичка култура обилује патронско-клијентским односима, који резултирају корупцијом и другим неправилностима. Партија председника Реџепа Тајипа Ердогана је у последњих 20 година на тај начин изградили пословну клиентелу, која добија јавне наруџбине, а затим откупљује медије, како би постали лојални власти. А сада власт оптужује Имамоглу за оно што сама ради.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Имамо разлога да верујемо да је овај случај политички. Откако је Имамоглу изабран 2019. године за градоначелника Истанбула, стално му се отежава живот, због чега је морао да поступа посебно опрезно и не пружа аргументе против себе. Већ је био позиван на суд у другим случајевима – било је то вређање одговарајућег нашој Државној изборној комисији, било је то вређање шефа државе. Три пута је победио партију власти на локалним изборима и то смета владајућој елити, а посебно Ердогану. Тако да је секира која му је дуго висела над главом коначно пала.</p>\n<p><strong>Зашто је то Ердогану потребно? Председнички избори планирано треба да се одрже тек за три године.</strong></p>\n<p>Према уставу, Ердоган тренутно обавља свој други мандат (бројећи од 2018. године, када је уведен председнички систем). Да би одржао власт, има два излаза. Могао би да изазове промену устава и на тај начин поново заобиђе ограничење на два мандата. Шансе за то су мале, јер му недостаје већина од две трећине гласова у парламенту. Биће лакше скратити тренутни мандат, тако да га не заврши, јер ће то, према постојећим прописима у Турској, значити да актуелни председник може поново да се кандидовао на изборима. Имамоглу је, пак, морао бити елиминисан на време, како би евентуални отпор и емоције које ће овај маневар изазвати успеле да се смире.</p>\n<p><strong>Али да ли ће ово хапшење политички ојачати Имамоглуа?</strong></p>\n<p>Већ га је ојачало. Када је Имамоглу завршио у затвору, Републиканска партија народа, чији је члан и неформални лидер, организовала је предизборе и у складу са ранијим најавама прогласила га будућим кандидатом за председника. Гласање у овој ствари отворено је за све грађане у Турској и као резултат, под његовом номинацијом потписало се 15 милиона људи. То је озбиљна легитимација у земљи чији председник без престанка позива на „вољу народа”.</p>\n<p><strong>Какву Турску жели Имамоглу и Републиканска партија народа?</strong></p>\n<p>Републиканска партија народа је кемалистичка партија, што значи да се позива на идеје које је проповедао Мустафа Кемал Ататурк. Отац модерног турског народа је заговарао републиканску, секуларну Турску, засновану на социјалној солидарности. У 70-им годинама, под вођством Бюлента Ечевита, инспирисаног западноевропском левицом, скренула је ка социјалдемократији. Можемо је стога назвати проевропском социјалдемократијом, иако је њихов тренутни програм прилично нејасан – на пример, позива се на концепт „трећег пута” између капитализма и социјализма, који је у круговима европске левице углавном компромитован, а наишао је и на оштру критику левичарских интелектуалаца у Турској. Чак су и традиционални кемалистички медији оптуживали за недостатак хоризонта и инерцију.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Имамоглу додаје религију – он је практикујући муслиман, што превазилази традиционалну турску поделу на секуларну левицу и религиозну десницу. Може се рећи да је муслимански социјалдемократа, али пре свега није тип идеолога, већ човек дела.</p>\n<p>Током последњих шест година као градоначелник Истанбула спроводио је социјалдемократске политике: отварао је вртиће, унапређивао градски транспорт, предузимао кораке ка зеленој трансформацији, као што је објављивање амбициозног плана да Истанбул постигне потпуну климатску неутралност до 2050. године повлачењем аутомобила на бензин из града или повећањем пропорције коришћења јавног превоза од стране становника на рачун аутомобила. Међутим, тренутно програмска питања одлазе у други план – Имамоглу постаје симбол отпора према турском ауторитаризму.</p>\n<p><strong>Тренутни протести се описују као највећи у последњој деценији. У суботу, 29. марта, у Истанбулу је више од 2 милиона људи подржало Екрема Имамоглуа. Шта захтевају протестанти?</strong></p>\n<p>Најпопуларнији слоган ових протеста је „<em>хüküмет истифа</em>”, што значи „влада на оставку”. Републиканска партија народа захтева расписивање превремених избора.</p>\n<p><strong>И такве изборе Ердоган би заиста могао изгубити?</strong></p>\n<p>На таласу тренутног незадовољства, то је веома вероватно. Питање је, међутим, да ли би мирно предао власт, а то је – благо речено – веома сумњиво.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzaciji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Ко су протестанти?</strong></p>\n<p>На првој линији су студенти и синдикати, а поред тога – широке масе грађана. Ердоган тврди да на протесте иду „зачетници якобинског лаицизма”, док опозиција покушава да покаже да то није тачно. Током једног од протеста организован је ифтар, односно рамазанска вечера, коју се једе после заласка сунца. Протестанти су хтели да покажу да су и конзервативни и религиозни муслимани уморни од Ердоганове власти.</p>\n<p><strong>Протести у одбрани прогоњених политичара често имају друго дно у виду социјалне фрустрације. Да ли је тако и у овом случају?</strong></p>\n<p>Да. Турска од 2018. године има велике економске проблеме, грађани се боре са високом инфлацијом, која тренутно износи 49%. Влада се хвали да је незапосленост пала на рекордно низак ниво од 8,5%, али то је и даље много – а посебно то осећају млади, који највише протестују.</p>\n<p>Поред тога, турско друштво је веома доживело земљотрес пре две године, на који државне институције нису реаговале на адекватан начин – спорио је организовање акција спасавања или неуспешно организовање помоћи за жртве, не помињући већ чувене „амнестије” за грађевинске компаније (често потекле из већ поменуте клиентеле), које су их ослобађале обавезе да се придржавају прописа о безбедности зграда у случају сеизмичке опасности.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Томе се додаје аутентично умор од двадесет година Ердоганове власти и све већа безобзирност владе. У Турској више нема државне институције која не подлеже Ердогану, то више није демократија, већ демократија.</p>\n<p><strong>Пре неколико недеља вођа Партије радника Курдистана Абдулах Оџалан је положио оружје. Како ће тренутна ситуација утицати на мировни процес? И да ли у протестима учествују и курдске организације?</strong></p>\n<p>За сада је реаговала само партија ДЕМ, односно легална курдска партија. И то је била реакција прилично уздржана, иако је генерално та партија критична према Ердогану. Њени чланови су недавно посредовали у разговорима између турске владе и затвореног вође курдских бораца, Абдулаха Оџалана. Надају се миру, па су се нашли између чекића и наковња и – бар за сада – покушавају да се не истичу.</p>\n<p><strong>А како ће тренутна ситуација утицати на потенцијално приближавање Турске и Европске уније, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">о којем смо разговарали пре две недеље</a>?</strong></p>\n<p>Тешко је за сада судити о томе, јер није јасно да ли ће турска влада опстати. Са стране појединих европских држава – нпр. Немачке или Француске – стигли су гласови осуде хапшења Имамоглуа и позиви да Анкара поштује владавину права. Међутим, то није био координиран на нивоу Европе сигнал – нпр. Велика Британија и Пољска у овој ствари ћуте, као да желе да испитају ситуацију и да ли ће доћи до потреса који би уништио досадашње планове сарадње са Турском у области безбедности и решавања конфликта у Украјини. Чини се да Европа пажљиво прати развој ситуације.</p>\n<p>Приближавање Турској у овом тренутку – иако оправдано из војних разлога – не би ставило Европу у добром светлу. Можда ће најављени за април заједнички разговори бити одложени. Али то не значи прекид сарадње. Када су у априлу 2016. године ЕУ и Турска потписале миграциону споразум, турска војска је брутално потиснула Курде на југоистоку Турске. Можда ће и овог пута Унија рећи: па, шта да се ради, политика је уметност прљављења руку.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матеуш Худзијак</strong> – доктор историје. Ради у Заводу за Блиски исток и Централну Азију Високе школе трговинске у Варшави. Бави се најновијом историјом Турске. У периоду од 2015. до 2021. године аналитичар Центра за источноевропске студије. Аутор анализа посвећених унутрашњој и спољној политици Турске, као и обрадама о прелазима у турској култури између религије и секуларног национализма.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.519",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Протести у Турској не престају. У суботу, 29. марта, у Истанбулу више од 2 милиона људи подржало је његовог градоначелника. İмамоглу је практикујући муслиман, што превазилази традиционалну турску поделу на секуларну левицу и религиозну десницу. Може се рећи да је муслимански социјалдемократа. Данас İмамоглу постаје симбол отпора турском авторитаризму. Разговор са доктором Матеушем Чудзијаком, експертом за најновију историју Турске.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"sr",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:21:08.954",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"ead8b7a3-681a-44eb-8568-c2daaa82c87b",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Ключові пункти:\n1. Мер Стамбула, Екрем Імамоглу, був заарештований за багатьма серйозними звинуваченнями, що може сприйматися як політичний маневр, спрямований на усунення його впливу перед майбутніми виборами.\n2. Імамоглу, незважаючи на арешт, здобув підтримку як символ опору авторитаризму, що може зміцнити його позицію на майбутніх президентських виборах.\n3. Протести в Туреччині, які є найбільшими за останнє десятиліття, відображають зростаюче соціальне незадоволення, пов'язане з економічною кризою та авторитарним правлінням Ердоґана.\n\n### Тізер:\n```markdown\nУ Стамбулі панує хаос після арешту мера Екрема Імамоглу, якого звинувачують у корупції та інших злочинах. Чи це політичний хід, спрямований на ослаблення опозиції перед виборами? Протести, які спалахнули у відповідь на його арешт, залучили мільйони громадян, які вимагають відставки уряду. Які наслідки для Туреччини та її відносин з Європою принесе ця ситуація? Відкрийте, що приховано за цими драматичними подіями.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Бургомістр Стамбула, Екрем Імамоглу, був заарештований за звинуваченням у корупції, що викликало масові протести в Туреччині. Чи це політичний маневр президента Ердоґана, чи дійсно серйозні звинувачення? Відкрийте, як ця ситуація впливає на майбутнє турецької політики.",
                key:"content": string:"<p><strong>Каджа Путo: Мер Стамбула Екрем Імамоглу був арештований кілька днів тому за звинуваченням у корупції. Це політичний жест чи Імамоглу справді має щось на совісті?</strong></p>\n<p><strong>Матей Чудзяк:</strong> Не тільки корупції – йому, здається, висунули всі звинувачення, які можна приписати державному службовцю. Це, зокрема, керівництво злочинною організацією, шахрайство, розкрадання, порушення під час тендерів, а також тероризм, який у Туреччині є дуже містким поняттям.</p>\n<p>Чи Імамоглу абсолютно невинний – цього я не можу стверджувати з абсолютною впевненістю. Турецька політична культура рясніє патронально-клієнтськими відносинами, які призводять до корупції та інших порушень. Партія президента Реджепа Тайїпа Ердогана за останні 20 років таким чином створила собі бізнесову клієнтуру, яка отримує державні замовлення, а потім скуповує медіа, щоб вони стали лояльними до влади. А тепер влада звинувачує Імамоглу в тому, що сама робить.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Ми маємо підстави вважати, що справа є політичною. Відтоді, як Імамоглу був обраний мером Стамбула у 2019 році, йому постійно ускладнюють життя, внаслідок чого він мусив діяти особливо обережно і не надавати аргументів проти себе. Він вже був тягнутий по судах у інших справах – то за образу відповідника нашої Державної виборчої комісії, то за образу глави держави. Тричі він перемагав партію влади на місцевих виборах, і це дратує правлячу еліту, а особливо Ердогана. Отже, сокира, що довго висіла над ним, нарешті впала.</p>\n<p><strong>Навіщо це Ердогану? Президентські вибори заплановані лише через три роки.</strong></p>\n<p>Згідно з конституцією, Ердоган наразі перебуває на другому терміні (рахуючи з 2018 року, коли було введено президентську систему). Щоб зберегти владу, у нього є два виходи. Він міг би домогтися зміни конституції і таким чином знову обійти обмеження на два терміни. На це є малі шанси, оскільки йому не вистачає більшості у дві третини голосів у парламенті. Тож простіше буде скоротити нинішній термін, так щоб його не завершити, адже це, в свою чергу, означатиме – відповідно до існуючих в Туреччині норм – що діючий президент може знову балотуватися на виборах. Імамоглу ж мусив бути усунений відповідно до термінів, щоб можливий опір і емоції, які цей маневр викличе, встигли вщухнути.</p>\n<p><strong>Але чи не зміцнить цей арешт політично Імамоглу?</strong></p>\n<p>Він вже зміцнив. Коли Імамоглу потрапив до в'язниці, Республіканська народна партія, членом якої він є і неформальним лідером, організувала праймеріз і відповідно до попередніх заяв оголосила його майбутнім кандидатом на президента. Голосування з цього питання було відкрито для всіх громадян Туреччини, і в результаті під його номінацією підписалося 15 мільйонів осіб. Це серйозна легітимація в країні, президент якої безперервно апелює до «національної волі».</p>\n<p><strong>Якої Туреччини хоче Імамоглу і Республіканська народна партія?</strong></p>\n<p>Республіканська народна партія – це кемалістська партія, тобто така, що апелює до ідей, проголошених Мустафою Кемалем Ататюрком. Цей батько сучасного турецького народу постулював республіканську, світську Туреччину, засновану на соціальній солідарності. У 70-х роках під керівництвом Бюлента Еджевіта, натхненного західноєвропейською лівицею, вона звернулася до соціал-демократії. Тож ми можемо назвати РНП проєвропейською соціал-демократією, хоча їхня нинішня програма досить туманна – наприклад, вона апелює до концепції «третього шляху» між капіталізмом і соціалізмом, яка в колах європейської лівиці є скоріше скомпрометованою, і, до речі, також піддавалася різкій критиці лівих інтелектуалів у Туреччині. Навіть традиційні кемалістські медіа звинувачували її в браку горизонту і інерції.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Імамоглу додає до цього релігію – він практикуючий мусульманин, що виходить за межі традиційного турецького поділу на світську лівицю і релігійну правицю. Можна сказати, що він мусульманський соціал-демократ, але перш за все це не тип ідеолога, а скоріше людина дії.</p>\n<p>Протягом останніх шести років як мер Стамбула він впроваджував соціал-демократичні політики: відкривав ясла, покращував міський транспорт, вживав заходів у напрямку зеленої трансформації, як-от оголошення амбітного плану досягнення Стамбулом повної кліматичної нейтральності до 2050 року шляхом виведення автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння з міста або збільшення частки використання громадського транспорту мешканцями на шкоду автомобільному. Однак наразі програмні питання відходять на другий план – Імамоглу стає символом опору турецькому авторитаризму.</p>\n<p><strong>Триваючі зараз протести називають найбільшими за десятиліття. У суботу, 29 березня, у Стамбулі понад 2 млн осіб підтримали Екрема Імамоглу. Чого вимагають протестувальники?</strong></p>\n<p>Найпопулярніший гасло цих протестів – «<em>hükümet istifa</em>», тобто «уряд у відставку». Республіканська народна партія вимагає, щоб були призначені дострокові вибори.</p>\n<p><strong>І такі вибори Ердоган справді міг би програти?</strong></p>\n<p>На хвилі нинішнього соціального незадоволення це дуже ймовірно. Питання в тому, чи віддав би він владу мирно, а це – м’яко кажучи – дуже сумнівно.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Хто протестувальники?</strong></p>\n<p>На передньому плані студенти та профспілки, а також широкі маси громадян. Ердоган стверджує, що на протести ходять «запеклі якобінці, прихильники секуляризму», опозиція ж намагається показати, що це не так. Під час одного з протестів було організовано іфтар, тобто рамаданну вечерю, яку споживають після настання темряви. Протестувальники хотіли показати, що досить урядів Ердогана мають також консервативні та релігійні мусульмани.</p>\n<p><strong>Протести на захист переслідуваних політиків часто мають другий план у вигляді соціальної фрустрації. Чи так це і в цьому випадку?</strong></p>\n<p>Так. Туреччина з 2018 року має великі економічні проблеми, громадяни стикаються з високою інфляцією, яка наразі становить 49%. Уряд хвалиться, що безробіття знизилося до рекордно низького рівня 8,5%, але це все ще багато – а особливо це відчувають молоді, які протестують найзапекліше.</p>\n<p>Крім того, турецьке суспільство дуже пережило землетрус два роки тому, на який державні інституції не відреагували належним чином – повільно організовуючи рятувальні акції або незграбно організовуючи допомогу для постраждалих, не кажучи вже про сумнозвісні «амністії» для будівельних компаній (часто походять з уже згаданої мною клієнтури), які знімали з них обов'язок дотримуватися норм, що стосуються безпеки будівель у разі загрози сейсмічної активності.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>До цього додається справжня втома від двадцяти років правління Ердогана та все більшої безцеремонності уряду. У Туреччині вже немає жодної державної інституції, яка б не підпорядковувалася Ердогану, це вже не демократія, а демократура.</p>\n<p><strong>Кілька тижнів тому лідер Партії трудящих Курдистану Абдулла Öcalan склав зброю. Як поточна ситуація вплине на мирний процес? І чи беруть участь у протестах також курдські організації?</strong></p>\n<p>Поки що відреагувала лише партія DEM, тобто легальна курдська партія. І це була реакція досить стримана, хоча загалом партія критично налаштована до Ердогана. Її члени нещодавно посередничили в переговорах між турецьким урядом і ув'язненим лідером курдських бойовиків, Абдуллою Öcalanem. Вони сподіваються на мир, тож опинилися між молотом і ковадлом і – принаймні поки що – намагаються не виходити на поверхню.</p>\n<p><strong>А як поточна ситуація вплине на потенційне зближення Туреччини та Європейського Союзу, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">про яке ми говорили два тижні тому</a>?</strong></p>\n<p>Поки що важко в цій справі судити, бо не відомо, чи витримає турецький уряд. З боку окремих європейських держав – наприклад, Німеччини чи Франції – пролунали голоси засудження арешту Імамоглу та заклики до Анкари дотримуватися верховенства права. Однак це не було узгоджене на рівні Європи повідомлення – наприклад, Велика Британія та Польща в цій справі мовчать, ніби хочуть вивчити ситуацію і чи не відбудеться шок, який знищить попередні плани співпраці з Туреччиною в сфері безпеки та вирішення конфлікту в Україні. Здається, що Європа спостерігає за розвитком ситуації.</p>\n<p>Зближення з Туреччиною в такий момент – хоча й виправдане з військових причин – не ставило б Європу в доброму світлі. Можливо, заплановані на квітень спільні переговори будуть відкладені. Але це не означає скасування співпраці. Коли в квітні 2016 року ЄС і Туреччина укладали міграційну угоду, турецька армія жорстоко придушувала курдів на південному сході Туреччини. Можливо, і цього разу Європа скаже: ну що ж, політика – це мистецтво забруднювати руки.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матей Чудзяк</strong> – доктор історії. Працює в Інституті Близького Сходу та Центральної Азії Варшавської школи економіки. Займається новітньою історією Туреччини. У 2015–2021 роках аналітик Центру східних досліджень. Автор аналізів, присвячених внутрішній та зовнішній політиці Туреччини, а також розробок на тему переплетення в турецькій культурі релігії та світського націоналізму.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.306",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Протести в Туреччині не вщухають. У суботу 29 березня в Стамбулі понад 2 млн осіб підтримали його мера. İмамоглу є практикуючим мусульманином, що виходить за межі традиційного турецького поділу на світську лівицю та релігійну правицю. Можна сказати, що він мусульманський соціал-демократ. Сьогодні İмамоглу стає символом опору турецькому авторитаризму. Розмова з доктором Матушем Худзяком, експертом з новітньої історії Туреччини.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"uk",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:23:04.404",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"edd96952-598b-4460-8320-88797783dd44",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Keskeiset kohdat:\n1. Istanbulin pormestari, Ekrem İmamoğlu, on pidätetty monista vakavista syytöksistä, mikä voidaan nähdä poliittisena manövrinä, jonka tarkoituksena on eliminoida hänen vaikutusvaltansa tulevien vaalien alla.\n2. İmamoğlu on pidätyksestä huolimatta saanut tukea vastarinnan symbolina autoritarismia vastaan, mikä voi vahvistaa hänen asemaansa tulevissa presidentinvaaleissa.\n3. Turkissa käynnissä olevat protestit, jotka ovat suurimmat kymmeneen vuoteen, heijastavat kasvavaa kansalaistyytymättömyyttä, joka liittyy talouskriisiin ja Erdoğanien autoritaariseen hallintoon.\n\n### Teaser:\n```markdown\nIstanbulissa vallitsi kaaos pormestari Ekrem İmamoğlun pidätyksen jälkeen, häntä syytetään korruptiosta ja muista rikoksista. Onko tämä poliittinen siirto, jonka tarkoituksena on heikentää oppositiota vaalien alla? Hänen pidätyksensä seurauksena syttyneet protestit ovat vetäneet puoleensa miljoonia kansalaisia, jotka vaativat hallituksen eroa. Mitkä ovat tämän tilanteen seuraukset Turkille ja sen suhteille Eurooppaan? Ota selvää, mitä näiden dramaattisten tapahtumien taustalla on.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Istanbulin pormestari, Ekrem İmamoğlu, on pidätetty korruptiosyytösten vuoksi, mikä on aiheuttanut massiivisia protesteja Turkissa. Onko tämä presidentti Erdoğanin poliittinen manööveri vai todella vakavia syytöksiä? Opi, miten tämä tilanne vaikuttaa Turkin politiikan tulevaisuuteen.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Istanbulin pormestari Ekrem İmamoğlu pidätettiin muutama päivä sitten korruptiosyytteiden vuoksi. Onko tämä poliittinen ele vai onko İmamoğlulla todella jotain omallatunnollaan?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Ei vain korruptiosta – hänelle on ilmeisesti esitetty kaikki syytteet, joita valtion viranomaiselle voi esittää. Näitä ovat mm. rikollisjärjestön johtaminen, petokset, varastaminen, hankintojen väärinkäytökset sekä terrorismi, joka on Turkissa hyvin laaja käsite.</p>\n<p>Onko İmamoğlu täysin syytön – tätä en voi sanoa absoluuttisella varmuudella. Turkin poliittinen kulttuuri on täynnä patronaatti-asiakassuhteita, jotka johtavat korruptioon ja muihin väärinkäytöksiin. Presidentti Recep Tayyip Erdoğanin puolue on viimeisten 20 vuoden aikana rakentanut itselleen liiketoiminnallisen asiakaskunnan, joka saa julkisia hankintoja ja ostaa sitten medioita, jotta ne olisivat uskollisia vallalle. Ja nyt valta syyttää İmamoğlua siitä, mitä se itse tekee.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Meillä on syitä uskoa, että asia on poliittinen. Siitä lähtien, kun İmamoğlu valittiin Istanbulin pormestariksi vuonna 2019, hänen elämäänsä on jatkuvasti vaikeutettu, minkä vuoksi hänen on täytynyt toimia erityisen varovaisesti eikä antaa itsestään todisteita. Hänet on jo vedetty oikeuteen muissa asioissa – joko valtion vaaliviranomaisen loukkaamisesta tai valtionpään loukkaamisesta. Hän on voittanut vallassa olevan puolueen paikallisvaaleissa kolme kertaa, mikä on ollut hallitsevalle eliitille, erityisesti Erdoğanin, kiusallista. Joten hänen ylleen pitkään roikkunut miekka on lopulta pudonnut.</p>\n<p><strong>Miksi Erdoğan tarvitsee tätä? Presidentinvaalit on suunniteltu pidettäväksi vasta kolmen vuoden kuluttua.</strong></p>\n<p>Perustuslain mukaan Erdoğan on tällä hetkellä toista kauttaan (laskettuna vuodesta 2018, jolloin presidenttijärjestelmä otettiin käyttöön). Pysyäkseen vallassa hänellä on kaksi vaihtoehtoa. Hän voisi saada aikaan perustuslain muutoksen ja siten kiertää kahden kauden rajoituksen. Tähän on kuitenkin pieniä mahdollisuuksia, koska häneltä puuttuu kahden kolmasosan enemmistö parlamentissa. Helpompaa olisi siis lyhentää nykyistä kauttaan niin, ettei hän saisi sitä päätökseen, sillä tämä tarkoittaisi – nykyisten Turkissa voimassa olevien sääntöjen mukaan – että istuva presidentti voi osallistua vaaleihin uudelleen. İmamoğlun on siis täytynyt tulla eliminoiduksi riittävän aikaisin, jotta mahdollinen vastarinta ja tunteet, joita tämä manööveri herättää, ehtisivät laantua.</p>\n<p><strong>Mutta eikö tämä pidätys vahvista İmamoğlun poliittisesti?</strong></p>\n<p>Se on jo vahvistanut. Kun İmamoğlu joutui pidätetyksi, hänen jäsenensä ja epävirallinen johtajansa oleva Kansan tasavaltapuolue järjesti esivaalit ja ilmoitti hänet tulevaksi presidenttiehdokkaaksi aikaisempien ilmoitusten mukaisesti. Äänestys asiasta avattiin kaikille kansalaisille Turkissa, ja hänen nimityksensä allekirjoitti 15 miljoonaa ihmistä. Tämä on vakava legitimiteetti maassa, jonka presidentti jatkuvasti vetoaa \"kansan tahtoon\".</p>\n<p><strong>Millaista Turkia İmamoğlu ja Kansan tasavaltapuolue haluavat?</strong></p>\n<p>Kansan tasavaltapuolue on kemalistinen puolue, joka viittaa Mustafaa Kemal Atatürkin julistamiin ideoihin. Tämä modernin turkkilaisen kansan isä vaati tasavaltaista, maallista ja sosiaaliseen solidaarisuuteen perustuvaa Turkia. 1970-luvulla Bülent Ecevitin johdolla, joka sai inspiraatiota Länsi-Euroopan vasemmistosta, puolue kääntyi kohti sosiaalidemokratiaa. Voimme siis kutsua KTP:tä pro-eurooppalaiseksi sosiaalidemokratiaksi, vaikka heidän nykyinen ohjelmansa on melko epäselvä – esimerkiksi se viittaa \"kolmannen tien\" käsitteeseen kapitalismin ja sosialismin välillä, joka on eurooppalaisen vasemmiston piireissä melko kompromettoitu, ja se on saanut myös voimakasta kritiikkiä vasemmistolaisilta älymystöiltä Turkissa. Jopa perinteiset kemalistiset mediat ovat syyttäneet sitä horisontin puutteesta ja inerttiydestä.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu lisää tähän uskonnon – hän on käytännön muslimi, mikä ylittää perinteisen turkkilaisen jaon maalliseen vasemmistoon ja uskonnolliseen oikeistoon. Voidaan sanoa, että hän on muslimisosiaalidemokraatti, mutta ennen kaikkea hän ei ole ideologin tyyppi, vaan pikemminkin toiminnan ihminen.</p>\n<p>Viimeisten kuuden vuoden aikana Istanbulin pormestarina hän on toteuttanut sosiaalidemokraattisia politiikkoja: hän on avannut päiväkoteja, parantanut kaupunkiliikennettä, tehnyt askelia kohti vihreää muutosta, kuten julkistanut kunnianhimoisen suunnitelman saavuttaa Istanbulin täydellinen hiilineutraalius vuoteen 2050 mennessä vetämällä polttomoottoriautot kaupungista tai lisäämällä asukkaiden julkisen liikenteen käyttöä autoliikenteen kustannuksella. Kuitenkin tällä hetkellä ohjelmakysymykset ovat jääneet toissijaisiksi – İmamoğlusta on tullut symboli vastarinnalle turkkilaista autoritarismia vastaan.</p>\n<p><strong>Nykyisiä protesteja kutsutaan kymmenen vuoden suurimmiksi. Lauantaina 29. maaliskuuta Istanbulissa yli 2 miljoonaa ihmistä tuki Ekrem İmamoğlua. Mitä protestoijat vaativat?</strong></p>\n<p>Protestien suosituin iskulause on \"hükümet istifa\", eli \"hallitus eroon\". Kansan tasavaltapuolue vaatii puolestaan ennenaikaisten vaalien järjestämistä.</p>\n<p><strong>Ja voisiko Erdoğan todella hävitä tällaiset vaalit?</strong></p>\n<p>Nykyisen kansalaistyytymättömyyden aallossa se on erittäin todennäköistä. Kysymys on kuitenkin siitä, luovuttaisiko hän vallasta rauhanomaisesti, ja se on – lievästi sanottuna – erittäin epävarmaa.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Keitä protestoijat ovat?</strong></p>\n<p>Ensimmäisellä linjalla ovat opiskelijat ja ammattiliitot, ja lisäksi laajat kansalaisjoukot. Erdoğan väittää, että protesteihin osallistuvat \"jyrkät jakobiinit, jotka kannattavat maallistumista\", kun taas oppositio yrittää osoittaa, että tämä ei pidä paikkaansa. Yhdessä protestissa järjestettiin iftar, eli ramadanillallinen, joka syödään auringonlaskun jälkeen. Protestoijat halusivat näyttää, että Erdoğanilla on tarpeeksi myös konservatiivisia ja uskonnollisia muslimeja.</p>\n<p><strong>Protestit vainottujen poliitikkojen puolesta ovat usein sosiaalisen turhautumisen toissijainen syy. Onko näin myös tässä tapauksessa?</strong></p>\n<p>Kyllä. Turkilla on ollut suuria taloudellisia ongelmia vuodesta 2018 lähtien, ja kansalaiset kamppailevat korkeiden inflaatiolukujen kanssa, jotka ovat tällä hetkellä 49 prosenttia. Hallitus kehuu, että työttömyys on laskenut ennätyksellisen alhaiselle tasolle 8,5 prosenttia, mutta se on silti paljon – ja erityisesti nuoret kokevat sen kipeästi, ja he protestoivat kaikkein kiihkeimmin.</p>\n<p>Lisäksi Turkin yhteiskunta on kokenut voimakkaasti kaksi vuotta sitten tapahtuneen maanjäristyksen, johon valtion instituutiot eivät reagoineet asianmukaisesti – ne järjestivät pelastustoimia hitaasti tai epäonnistuneesti järjestivät apua uhreille, puhumattakaan jo mainituista \"armostaan\" rakennusyrityksille (jotka usein ovat peräisin jo mainitusta asiakaskunnasta), jotka vapauttivat ne velvoitteesta noudattaa sääntöjä, jotka koskevat rakennusten suojaamista maanjäristysten varalta.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Lisäksi on aito väsymys Erdoğanin 20 vuoden hallitukseen ja hallituksen yhä kasvava röyhkeys. Turkissa ei ole enää valtion instituutiota, joka ei olisi Erdoğanin alaisuudessa, tämä ei ole enää demokratia, vaan demokratuura.</p>\n<p><strong>Muutama viikko sitten Kurdistanin työväenpuolueen johtaja Abdullah Öcalan laski aseensa. Miten nykyinen tilanne vaikuttaa rauprocessiin? Ja osallistuvatko protesteihin myös kurdialaiset järjestöt?</strong></p>\n<p>Toistaiseksi on reagoinut vain DEM-puolue, eli laillinen kurdipuolue. Ja se oli melko pidättyväinen reaktio, vaikka puolue on yleisesti ottaen kriittinen Erdoğania kohtaan. Sen jäsenet ovat äskettäin toimineet välittäjinä Turkin hallituksen ja vangitun kurdijoukkosotilaiden johtajan Abdullah Öcalanin välillä. He toivovat rauhaa, joten he ovat jääneet vasaran ja anvilin väliin ja – ainakin toistaiseksi – yrittävät olla nostamatta päätään.</p>\n<p><strong>Ja miten nykyinen tilanne vaikuttaa mahdolliseen lähentymiseen Turkin ja Euroopan unionin välillä, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">josta keskustelimme kaksi viikkoa sitten</a>?</strong></p>\n<p>On vaikeaa tehdä ennusteita tässä asiassa, koska ei tiedetä, kestääkö Turkin hallitus. Yksittäisten eurooppalaisten valtioiden, kuten Saksan tai Ranskan, taholta on tullut tuomitsevia ääniä İmamoğlun pidätyksestä ja kehotuksia, että Ankaran tulisi kunnioittaa oikeusvaltiota. Tämä ei kuitenkaan ollut yhtenäinen viesti Euroopan tasolla – esimerkiksi Iso-Britannia ja Puola ovat olleet hiljaa asiassa, ikään kuin haluten kartoittaa tilannetta ja nähdä, tuleeko järkytys, joka kumoaa aiemmat suunnitelmat yhteistyöstä Turkin kanssa turvallisuusasioissa ja Ukrainan konfliktin ratkaisemisessa. Näyttää siltä, että Eurooppa seuraa tilanteen kehittymistä.</p>\n<p>Lähentyminen Turkin kanssa tällaisessa hetkessä – vaikka se on perusteltua sotilaallisista syistä – ei asettaisi Eurooppaa hyvään valoon. Ehkä huhtikuulle suunnitellut yhteiset keskustelut siirretään. Mutta tämä ei tarkoita yhteistyön kumoamista. Kun EU ja Turkki solmivat maahanmuuttosopimuksen huhtikuussa 2016, Turkin armeija murskasi kurdeja kaakkois-Turkissa. Ehkä tällä kertaa unioni sanoo: no, ei voi mitään, politiikka on käsien likaamista.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – historian tohtori. Työskentelee Varsovan Kauppakorkeakoulun Lähi-idän ja Keski-Aasian laitoksessa. Hän tutkii Turkin uusinta historiaa. Vuosina 2015–2021 Itä-Euroopan tutkimuskeskuksen analyytikko. Hänen analyysejaan on julkaistu Turkin sisä- ja ulkopolitiikasta sekä turkkilaisessa kulttuurissa esiintyvistä uskonnon ja maallisen nationalismin teemoista.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.674",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protestit Turkissa eivät lakkaa. Lauantaina 29. maaliskuuta Istanbulissa yli 2 miljoonaa ihmistä tuki sen pormestaria. İmamoğlu on käytännön muslimi, mikä ylittää perinteisen turkkilaisen jaon maalliseen vasemmistoon ja uskonnolliseen oikeistoon. Voidaan sanoa, että hän on muslimisosialidemokraatti. Tänään İmamoğlu on vastarinnan symboli turkkilaista autoritarismia vastaan. Keskustelu tohtori Mateusz Chudziakin kanssa, asiantuntijan Turkkiin liittyvässä uusimmassa historiassa.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"fi",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:24:05.889",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji želi aresztovani gradonačelnik Istanbula İmamoğlu? [razgovor]",
                key:"uid": string:"f9c7bf7b-f649-472b-a29c-5693d38d45f3",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Ključne točke:\n1. Gradonačelnik Istanbula, Ekrem İmamoğlu, uhićen je pod mnogim ozbiljnim optužbama, što se može smatrati političkim manevrom s ciljem eliminacije njegovog utjecaja prije nadolazećih izbora.\n2. İmamoğlu, unatoč uhićenju, stekao je podršku kao simbol otpora autoritarizmu, što može ojačati njegovu poziciju na budućim predsjedničkim izborima.\n3. Prosvjedi u Turskoj, koji su najveći u posljednjem desetljeću, odražavaju rastuće nezadovoljstvo društva povezano s ekonomskom krizom i autoritarnom vlašću Erdoğana.\n\n### Teaser:\n```markdown\nU Istanbulu je zavladao kaos nakon uhićenja gradonačelnika Ekrema İmamoğlu, optuženog za korupciju i druge zločine. Je li to politički potez s ciljem slabljenja oporbe prije izbora? Prosvjedi koji su izbili kao odgovor na njegovo uhićenje privukli su milijune građana, tražeći ostavku vlade. Kakve će posljedice ova situacija imati za Tursku i njezine odnose s Europom? Otkrijte što se krije iza ovih dramatičnih događaja.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Burmistrz Stambułu, Ekrem İmamoğlu, został aresztovan pod zarzutom korupcije, što je izazvalo masovne proteste u Turskoj. Je li to politički manevar predsjednika Erdoğana, ili su to doista ozbiljne optužbe? Otkrijte kako ova situacija utječe na budućnost turske politike.",
                key:"content": string:"<p><strong>Kaja Puto: Gradonačelnik Istanbula Ekrem İmamoğlu je prije nekoliko dana uhićen pod sumnjom za korupciju. Je li to politički potez ili İmamoğlu doista ima nešto na duši?</strong></p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak:</strong> Ne samo za korupciju – njemu su vjerojatno stavljene sve optužbe koje se mogu pripisati državnom službeniku. To uključuje vođenje organizacije koja se bavi kriminalom, prijevare, pronevjere, nepravilnosti u javnim nabavama, kao i terorizam, koji je u Turskoj vrlo širok pojam.</p>\n<p>Je li İmamoğlu potpuno nevin – to ne mogu sa sigurnošću reći. Turska politička kultura obiluje patronažno-klijentskim odnosima, koji rezultiraju korupcijom i drugim nepravilnostima. Stranka predsjednika Recepa Tayyipa Erdoğana je tijekom posljednjih 20 godina na taj način izgradila poslovnu klijentelu koja dobiva javne narudžbe, a zatim otkupljuje medije kako bi postali lojalni vlasti. A sada vlast optužuje İmamoğlu za ono što sama radi.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Imamo razloga vjerovati da je slučaj politički. Otkako je İmamoğlu izabran za gradonačelnika Istanbula 2019. godine, stalno mu se otežava život, zbog čega je morao postupati posebno oprezno i ne davati argumente protiv sebe. Već je bio doveden pred sud u drugim slučajevima – zbog uvrede odgovarajuće naše Državne izborne komisije, a zbog uvrede šefa države. Tri puta je pobijedio stranku na vlasti na lokalnim izborima i to smeta vladajućoj eliti, a posebno Erdoğanu. Tako da je sjekira koja mu je visjela nad glavom konačno pala.</p>\n<p><strong>Zašto je to Erdoğan? Predsjednički izbori planiraju se održati tek za tri godine.</strong></p>\n<p>Prema ustavu, Erdoğan trenutno obnaša svoj drugi mandat (računajući od 2018. godine, kada je uveden predsjednički sustav). Da bi zadržao vlast, ima dva izlaza. Mogao bi doći do promjene ustava i tako ponovno zaobići ograničenje na dva mandata. Šanse za to su male, jer mu nedostaje dvotrećinska većina u parlamentu. Bit će jednostavnije skratiti trenutni mandat, tako da ga ne završi, jer bi to, prema postojećim zakonima u Turskoj, značilo da aktualni predsjednik može ponovno sudjelovati na izborima. İmamoğlu je, pak, morao biti eliminiran dovoljno rano kako bi se eventualni otpor i emocije koje bi ovaj manevar izazvao mogle smiriti.</p>\n<p><strong>Ale hoće li ovo uhićenje politički ojačati İmamoğlu?</strong></p>\n<p>Već ga je ojačalo. Kada je İmamoğlu završio u zatvoru, Republikanska narodna stranka, čiji je član i neformalni vođa, organizirala je predizbore i, u skladu s prethodnim najavama, proglasila ga budućim kandidatom za predsjednika. Glasovanje u ovoj vezi otvoreno je za sve građane u Turskoj i kao rezultat toga, 15 milijuna ljudi potpisalo se ispod njegove nominacije. To je ozbiljna legitimacija u zemlji čiji predsjednik neprekidno poziva na „narodnu volju”.</p>\n<p><strong>Koju Tursku želi İmamoğlu i Republikanska narodna stranka?</strong></p>\n<p>Republikanska narodna stranka je kemalistička stranka, što znači da se poziva na ideje koje je iznio Mustafa Kemal Atatürk. Taj otac modernog turskog naroda zalagao se za republiku, sekularnu i temeljenu na socijalnoj solidarnosti. Tijekom 70-ih, pod vodstvom Bülenta Ecevita, inspiriranog zapadnoeuropskom ljevicom, skrenula je prema socijaldemokraciji. Tako možemo nazvati RPL proeuropskom socijaldemokracijom, iako je njihov trenutni program prilično mutan – npr. poziva se na koncept „trećeg puta” između kapitalizma i socijalizma, koji je u krugovima europske ljevice prilično kompromitiran, a također je naišao na oštru kritiku lijevih intelektualaca u Turskoj. Čak su i tradicionalni kemalistički mediji optuživali za nedostatak horizonta i inerciju.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>İmamoğlu dodaje religiju – on je prakticirajući musliman, što nadilazi tradicionalnu tursku podjelu na sekularnu ljevicu i religijsku desnicu. Može se reći da je muslimanski socijaldemokrat, ali prije svega nije tip ideologa, već čovjek akcije.</p>\n<p>Tokom posljednjih šest godina kao gradonačelnik Istanbula provodio je socijaldemokratske politike: otvarao je vrtiće, unapređivao gradski prijevoz, poduzimao korake prema zelenoj transformaciji, kao što je najava ambicioznog plana postizanja potpune klimatske neutralnosti Istanbula do 2050. godine povlačenjem automobila s motorima s unutarnjim izgaranjem iz grada ili povećanjem udjela korištenja javnog prijevoza od strane građana na račun automobila. Međutim, trenutno programska pitanja padaju u drugi plan – İmamoğlu postaje simbol otpora protiv turskog autoritarizma.</p>\n<p><strong>Trenutni protesti nazivaju se najvećima u posljednjem desetljeću. U subotu, 29. ožujka, u Istanbulu je više od 2 milijuna ljudi podržalo Ekrema İmamoğlu. Što traže prosvjednici?</strong></p>\n<p>Najpopularnija parola ovih protesta je „<em>hükümet istifa</em>”, što znači „vlada na ostavku”. Republikanska narodna stranka zahtijeva raspisivanje prijevremenih izbora.</p>\n<p><strong>Može li Erdoğan zaista izgubiti takve izbore?</strong></p>\n<p>Na valu trenutnog društvenog nezadovoljstva to je vrlo vjerojatno. Pitanje je, međutim, bi li vlast predao mirno, a to je – blago rečeno – vrlo sumnjivo.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Tko su prosvjednici?</strong></p>\n<p>Na prvoj liniji su studenti i sindikati, a osim toga – široke mase građana. Erdoğan tvrdi da na proteste dolaze „zadrti jakobinski pristaše laicizma”, dok opozicija pokušava pokazati da to nije istina. Tijekom jednog od protesta organiziran je iftar, odnosno ramazanska večera, koja se jede nakon zalaska sunca. Prosvjednici su htjeli pokazati da su i konzervativni i religiozni muslimani umorni od Erdoğanove vlasti.</p>\n<p><strong>Protesti u obranu progonjenih političara često imaju drugo dno u obliku društvene frustracije. Je li tako i u ovom slučaju?</strong></p>\n<p>Da. Turska od 2018. godine ima velike ekonomske probleme, građani se bore s visokom inflacijom koja trenutno iznosi 49 posto. Vlada se hvali da je nezaposlenost pala na rekordno nisku razinu od 8,5 posto, ali to je i dalje puno – a posebno to najviše osjećaju mladi, koji najviše prosvjeduju.</p>\n<p>Pored toga, tursko društvo je jako doživjelo potres prije dvije godine, na koji državne institucije nisu adekvatno reagirale – sporo organizirajući akcije spašavanja ili nespretno organizirajući pomoć za pogođene, ne spominjući već nesretne „amnestije” za građevinske tvrtke (često potekle iz već spomenute klijentela), koje su ih oslobodile obveze pridržavanja propisa o zaštiti zgrada u slučaju seizmičke opasnosti.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Uz to dolazi i autentična umornost od dvadeset godina Erdoğanove vlasti i sve veća drskost vlade. U Turskoj više nema državne institucije koja ne bi bila podložna Erdoğanu, to više nije demokracija, već demokratura.</p>\n<p><strong>Prije nekoliko tjedana vođa Partije radnika Kurdistana Abdullah Öcalan položio je oružje. Kako će trenutna situacija utjecati na mirovni proces? I sudjeluju li u protestima i kurdske organizacije?</strong></p>\n<p>Za sada je reagirala samo stranka DEM, odnosno legalna kurdska stranka. I bila je to prilično suzdržana reakcija, iako je ta stranka općenito kritična prema Erdoğanu. Njeni članovi su nedavno posredovali u razgovorima između turske vlade i zatvorenog vođe kurdskih boraca, Abdullaha Öcalana. Nadaju se miru, pa su se našli između čekića i nakovnja i – barem za sada – pokušavaju se ne isticali.</p>\n<p><strong>A kako će trenutna situacija utjecati na potencijalno približavanje Turske i Europske unije, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">o kojem smo razgovarali prije dva tjedna</a>?</strong></p>\n<p>Teško je za sada suditi o tome, jer nije poznato hoće li turska vlada preživjeti. Sa strane pojedinih europskih država – npr. Njemačke ili Francuske – čuli su se glasovi osude uhićenja İmamoğlu i pozivi da Ankara poštuje vladavinu prava. Međutim, to nije bio koherentan signal na razini Europe – npr. Velika Britanija i Poljska u ovoj vezi šute, kao da žele ispitati situaciju i da li će doći do potresa koji bi uništio dosadašnje planove suradnje s Turskom u području sigurnosti i rješavanja sukoba u Ukrajini. Čini se da Europa pomno prati razvoj situacije.</p>\n<p>Približavanje s Turskom u takvom trenutku – iako opravdano iz vojnih razloga – ne bi stavilo Europu u dobar položaj. Možda će najavljeni zajednički razgovori u travnju biti odgođeni. No to ne znači prekid suradnje. Kada su u travnju 2016. godine EU i Turska sklopile migracijsku sporazum, turska vojska brutalno je gušila Kurde na jugoistoku Turske. Možda će i ovaj put Unija reći: pa dobro, politika je umjetnost prljanja ruku.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Mateusz Chudziak</strong> – doktor povijesti. Radi na Katedri za Bliski Istok i Srednju Aziju na Glavnoj školi trgovine u Varšavi. Bavi se novijom poviješću Turske. Od 2015. do 2021. analitičar Odsjeka za istočne studije. Autor analiza posvećenih unutarnjoj i vanjskoj politici Turske, kao i radova o prožimanju religije i sekularnog nacionalizma u turskoj kulturi.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:29.457",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Protesti u Turskoj ne prestaju. U subotu 29. ožujka u Istanbulu više od 2 milijuna ljudi podržalo je njegovog gradonačelnika. İmamoğlu je prakticirajući musliman, što nadilazi tradicionalnu tursku podjelu na sekularnu ljevicu i religioznu desnicu. Može se reći da je muslimanski socijaldemokrat. Danas İmamoğlu postaje simbol otpora protiv turskog autoritarizma. Razgovor s doktorom Mateuszom Chudziakem, stručnjakom za noviju povijest Turske.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"hr",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:21:00.446",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"faf31886-7242-4116-9b45-872c78d23e1b",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Κύρια σημεία:\n1. Ο δήμαρχος Κωνσταντινούπολης, Εκρέμ Ιμάμογλου, συνελήφθη με πολλές σοβαρές κατηγορίες, κάτι που μπορεί να θεωρηθεί ως πολιτικός ελιγμός με στόχο την εξάλειψη της επιρροής του πριν από τις επερχόμενες εκλογές.\n2. Ο Ιμάμογλου, παρά τη σύλληψή του, κέρδισε υποστήριξη ως σύμβολο αντίστασης απέναντι στον αυταρχισμό, κάτι που μπορεί να ενισχύσει τη θέση του στις μελλοντικές προεδρικές εκλογές.\n3. Οι διαμαρτυρίες στην Τουρκία, οι οποίες είναι οι μεγαλύτερες της τελευταίας δεκαετίας, αντικατοπτρίζουν την αυξανόμενη κοινωνική δυσαρέσκεια που σχετίζεται με την οικονομική κρίση και τις αυταρχικές κυβερνήσεις του Ερντογάν.\n\n### Teaser:\n```markdown\nΣτην Κωνσταντινούπολη επικρατεί χάος μετά τη σύλληψη του δημάρχου Εκρέμ Ιμάμογλου, ο οποίος κατηγορείται για διαφθορά και άλλα εγκλήματα. Είναι αυτό μια πολιτική κίνηση με στόχο την αποδυνάμωση της αντιπολίτευσης πριν από τις εκλογές; Οι διαμαρτυρίες που ξέσπασαν σε απάντηση στη σύλληψή του προσέφεραν εκατομμύρια πολίτες, που απαιτούν την παραίτηση της κυβέρνησης. Ποιες θα είναι οι συνέπειες για την Τουρκία και τις σχέσεις της με την Ευρώπη από αυτή την κατάσταση; Ανακαλύψτε τι κρύβεται πίσω από αυτά τα δραματικά γεγονότα.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Ο δήμαρχος της Κωνσταντινούπολης, Εκρέμ Ιμάμογλου, συνελήφθη με την κατηγορία της διαφθοράς, γεγονός που προκάλεσε μαζικές διαμαρτυρίες στην Τουρκία. Είναι αυτό πολιτικός ελιγμός του προεδρου Ερντογάν ή πράγματι σοβαρές κατηγορίες; Ανακαλύψτε πώς αυτή η κατάσταση επηρεάζει το μέλλον της τουρκικής πολιτικής.",
                key:"content": string:"<p><strong>Κάτζα Πούτο: Ο δήμαρχος Κωνσταντινούπολης, Εκρέμ Ιμάμογλου, συνελήφθη πριν από μερικές ημέρες με την κατηγορία της διαφθοράς. Είναι αυτό πολιτική κίνηση ή ο Ιμάμογλου έχει πράγματι κάτι να κρύψει;</strong></p>\n<p><strong>Ματέους Χουντζιάκ:</strong> Όχι μόνο διαφθορά – του έχουν απαγγελθεί σχεδόν όλες οι κατηγορίες που μπορεί να αποδοθούν σε δημόσιο υπάλληλο. Αυτό περιλαμβάνει, μεταξύ άλλων, τη διεύθυνση εγκληματικής οργάνωσης, απάτες, υπεξαιρέσεις, ανωμαλίες στους διαγωνισμούς, καθώς και τρομοκρατία, η οποία στην Τουρκία είναι πολύ ευρύς όρος.</p>\n<p>Είναι ο Ιμάμογλου εντελώς αθώος – αυτό δεν μπορώ να το αποφασίσω με απόλυτη βεβαιότητα. Η τουρκική πολιτική κουλτούρα είναι γεμάτη από πελατειακές σχέσεις, οι οποίες οδηγούν σε διαφθορά και άλλες ανωμαλίες. Το κόμμα του προεδρεύοντος Ρετζέπ Ταγίπ Ερντογάν έχει χτίσει τα τελευταία 20 χρόνια με αυτόν τον τρόπο μια επιχειρηματική πελατεία, η οποία λαμβάνει δημόσιες συμβάσεις και στη συνέχεια αγοράζει τα μέσα ενημέρωσης, ώστε να γίνονται πιστά στην εξουσία. Και τώρα η εξουσία κατηγορεί τον Ιμάμογλου για ό,τι η ίδια κάνει.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Έχουμε λόγους να πιστεύουμε ότι η υπόθεση είναι πολιτική. Από τότε που ο Ιμάμογλου εκλέχθηκε δήμαρχος Κωνσταντινούπολης το 2019, η ζωή του γίνεται συνεχώς πιο δύσκολη, με αποτέλεσμα να πρέπει να προχωρά ιδιαίτερα προσεκτικά και να μην παρέχει επιχειρήματα εναντίον του. Έχει ήδη οδηγηθεί σε δικαστήρια για άλλες υποθέσεις – είτε για προσβολή του αντίστοιχου δικού μας Εθνικού Εκλογικού Επιτροπής, είτε για προσβολή του αρχηγού του κράτους. Τρεις φορές έχει νικήσει το κυβερνών κόμμα στις τοπικές εκλογές και αυτό ενοχλεί την κυβερνητική ελίτ, και ιδιαίτερα τον Ερντογάν. Έτσι, το μαχαίρι που κρέμεται πάνω του εδώ και καιρό τελικά έπεσε.</p>\n<p><strong>Γιατί το χρειάζεται αυτό ο Ερντογάν; Οι προεδρικές εκλογές προγραμματίζονται να διεξαχθούν σε τρία χρόνια.</strong></p>\n<p>Σύμφωνα με το Σύνταγμα, ο Ερντογάν ασκεί αυτή τη στιγμή τη δεύτερη θητεία του (από το 2018, όταν εισήχθη το προεδρικό σύστημα). Για να διατηρήσει την εξουσία, έχει δύο επιλογές. Θα μπορούσε να οδηγήσει σε αλλαγή του Συντάγματος και έτσι να παρακάμψει ξανά τον περιορισμό των δύο θητειών. Οι πιθανότητες γι' αυτό είναι μικρές, καθώς του λείπει η πλειοψηφία των δύο τρίτων στη βουλή. Έτσι, θα είναι πιο εύκολο να συντομεύσει την τρέχουσα θητεία, ώστε να μην την ολοκληρώσει, γιατί αυτό θα σήμαινε – σύμφωνα με τους υπάρχοντες νόμους στην Τουρκία – ότι ο εν ενεργεία πρόεδρος μπορεί να συμμετάσχει ξανά στις εκλογές. Ο Ιμάμογλου έπρεπε να έχει εξαιρεθεί εγκαίρως, ώστε η πιθανή αντίσταση και τα συναισθήματα που θα προκαλέσει αυτή η κίνηση να έχουν προλάβει να κατασταλούν.</p>\n<p><strong>Αλλά μήπως αυτή η σύλληψη δεν θα ενισχύσει πολιτικά τον Ιμάμογλου;</strong></p>\n<p>Ήδη τον έχει ενισχύσει. Όταν ο Ιμάμογλου οδηγήθηκε στη φυλακή, το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα, του οποίου είναι μέλος και ανεπίσημος ηγέτης, διοργάνωσε προκριματικές εκλογές και σύμφωνα με προηγούμενες ανακοινώσεις τον ανακοίνωσε ως μελλοντικό υποψήφιο για πρόεδρο. Η ψηφοφορία για αυτό το θέμα άνοιξε για όλους τους πολίτες στην Τουρκία και ως αποτέλεσμα 15 εκατομμύρια άτομα υπέγραψαν την υποψηφιότητά του. Αυτό είναι σοβαρή νομιμοποίηση σε μια χώρα, του προεδρεύοντος οποίου συνεχώς αναφέρεται στη «θέληση του λαού».</p>\n<p><strong>Ποια Τουρκία θέλει ο Ιμάμογλου και το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα;</strong></p>\n<p>Το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα είναι κομμουνιστικό κόμμα, δηλαδή αναφέρεται στις ιδέες που διακήρυξε ο Μουσταφά Κεμάλ Ατατούρκ. Αυτός ο πατέρας του σύγχρονου τουρκικού έθνους υποστήριξε μια δημοκρατική, κοσμική Τουρκία βασισμένη στην κοινωνική αλληλεγγύη. Στη δεκαετία του '70, υπό την ηγεσία του Μπουλέντ Ετσεβίτ, που εμπνεύστηκε από τη δυτικοευρωπαϊκή αριστερά, στράφηκε προς τη σοσιαλδημοκρατία. Έτσι, μπορούμε να ονομάσουμε το ΡΛΚ προευρωπαϊκή σοσιαλδημοκρατία, αν και το τρέχον πρόγραμμα τους είναι αρκετά ασαφές – π.χ. αναφέρεται στην έννοια της «τρίτης οδού» μεταξύ καπιταλισμού και σοσιαλισμού, η οποία είναι μάλλον αμφιλεγόμενη στους κύκλους της ευρωπαϊκής αριστεράς, και έχει επίσης δεχθεί σφοδρή κριτική από αριστερούς διανοούμενους στην Τουρκία. Ακόμη και τα παραδοσιακά κομμουνιστικά μέσα ενημέρωσης τους κατηγόρησαν για έλλειψη ορίζοντα και αδράνεια.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Ο Ιμάμογλου προσθέτει σε αυτό τη θρησκεία – είναι πρακτικός μουσουλμάνος, κάτι που ξεπερνά τον παραδοσιακό τουρκικό διαχωρισμό μεταξύ κοσμικής αριστεράς και θρησκευτικής δεξιάς. Μπορεί να πει κανείς ότι είναι μουσουλμάνος σοσιαλδημοκράτης, αλλά πάνω απ' όλα δεν είναι ο τύπος του ιδεολόγου, μάλλον είναι άνθρωπος της δράσης.</p>\n<p>Τα τελευταία έξι χρόνια ως δήμαρχος Κωνσταντινούπολης εφαρμόζει σοσιαλδημοκρατικές πολιτικές: ανοίγει βρεφονηπιακούς σταθμούς, βελτιώνει τις δημόσιες συγκοινωνίες, προχωρά σε βήματα προς την πράσινη μετάβαση, όπως η ανακοίνωση ενός φιλόδοξου σχεδίου για την επίτευξη πλήρους κλιματικής ουδετερότητας στην Κωνσταντινούπολη μέχρι το 2050 μέσω της απομάκρυνσης των αυτοκινήτων με κινητήρες εσωτερικής καύσης από την πόλη ή της αύξησης της αναλογίας χρήσης δημόσιων συγκοινωνιών από τους κατοίκους εις βάρος των αυτοκινήτων. Ωστόσο, αυτή τη στιγμή τα προγραμματικά ζητήματα υποχωρούν σε δεύτερη μοίρα – ο Ιμάμογλου γίνεται σύμβολο αντίστασης κατά του τουρκικού αυταρχισμού.</p>\n<p><strong>Οι τρέχουσες διαμαρτυρίες χαρακτηρίζονται ως οι μεγαλύτερες της τελευταίας δεκαετίας. Το Σάββατο 29 Μαρτίου στην Κωνσταντινούπολη πάνω από 2 εκατομμύρια άνθρωποι υποστήριξαν τον Εκρέμ Ιμάμογλου. Τι ζητούν οι διαδηλωτές;</strong></p>\n<p>Το πιο δημοφιλές σύνθημα αυτών των διαμαρτυριών είναι «<em>hükümet istifa</em>», δηλαδή «η κυβέρνηση να παραιτηθεί». Το Ρεπουμπλικανικό Λαϊκό Κόμμα ζητά επίσης την προκήρυξη πρόωρων εκλογών.</p>\n<p><strong>Και τέτοιες εκλογές θα μπορούσε πράγματι να τις χάσει ο Ερντογάν;</strong></p>\n<p>Με την τρέχουσα κοινωνική δυσαρέσκεια, αυτό είναι πολύ πιθανό. Το ερώτημα είναι αν θα παραδώσει την εξουσία ειρηνικά, και αυτό είναι – ήπια λέγοντας – πολύ αμφίβολο.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Ποιοι είναι οι διαδηλωτές;</strong></p>\n<p>Στην πρώτη γραμμή είναι φοιτητές και συνδικάτα, και εκτός αυτού – ευρείες μάζες πολιτών. Ο Ερντογάν ισχυρίζεται ότι στις διαμαρτυρίες συμμετέχουν «παθιασμένοι ιακωβινιστές υποστηρικτές του κοσμισμού», ενώ η αντιπολίτευση προσπαθεί να δείξει ότι αυτό δεν είναι αλήθεια. Κατά τη διάρκεια μιας από τις διαμαρτυρίες οργανώθηκε ιφτάρ, δηλαδή δείπνο ραμαζανιού, το οποίο καταναλώνεται μετά τη δύση του ηλίου. Οι διαδηλωτές ήθελαν να δείξουν ότι και οι συντηρητικοί και θρησκευτικοί μουσουλμάνοι έχουν αρκετά από την κυβέρνηση Ερντογάν.</p>\n<p><strong>Οι διαμαρτυρίες υπέρ των διωκόμενων πολιτικών έχουν συχνά δεύτερο επίπεδο που σχετίζεται με κοινωνική απογοήτευση. Ισχύει αυτό και στην περίπτωση αυτή;</strong></p>\n<p>Ναι. Η Τουρκία από το 2018 έχει σοβαρά οικονομικά προβλήματα, οι πολίτες αντιμετωπίζουν υψηλό πληθωρισμό, ο οποίος ανέρχεται αυτή τη στιγμή στο 49%. Η κυβέρνηση καυχιέται ότι η ανεργία έχει πέσει σε ιστορικά χαμηλό επίπεδο 8,5%, αλλά αυτό είναι ακόμα πολύ – και ιδιαίτερα το αισθάνονται οι νέοι, οι οποίοι διαμαρτύρονται πιο έντονα.</p>\n<p>Επιπλέον, η τουρκική κοινωνία έχει υποφέρει πολύ από τον σεισμό πριν από δύο χρόνια, στον οποίο οι κρατικές υπηρεσίες δεν αντέδρασαν κατάλληλα – οργανώνοντας αργά τις επιχειρήσεις διάσωσης ή οργανώνοντας ανεπαρκώς τη βοήθεια για τους πληγέντες, χωρίς να αναφέρουμε τις κακόφημες «αμνηστίες» για τις κατασκευαστικές εταιρείες (συχνά προερχόμενες από την προαναφερθείσα πελατεία), οι οποίες τους απαλλάσσουν από την υποχρέωση συμμόρφωσης με τους κανονισμούς που αφορούν την ασφάλεια των κτιρίων σε περίπτωση σεισμικού κινδύνου.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Σε αυτό προστίθεται η αυθεντική κούραση από είκοσι χρόνια διακυβέρνησης του Ερντογάν και η ολοένα και μεγαλύτερη αναίδεια της κυβέρνησης. Στην Τουρκία δεν υπάρχει πλέον κρατική υπηρεσία που να μην υπόκειται στον Ερντογάν, δεν είναι πια δημοκρατία, αλλά δημοκρατορία.</p>\n<p><strong>Πριν από μερικές εβδομάδες, ο ηγέτης του Κόμματος Εργατών του Κουρδιστάν, Αμπντουλάχ Οτσαλάν, κατέθεσε τα όπλα. Πώς θα επηρεάσει η τρέχουσα κατάσταση τη διαδικασία ειρηνικής λύσης; Και συμμετέχουν στις διαμαρτυρίες και κουρδικές οργανώσεις;</strong></p>\n<p>Προς το παρόν αντέδρασε μόνο το κόμμα DEM, δηλαδή το νόμιμο κουρδικό κόμμα. Και ήταν μια αντίδραση αρκετά συγκρατημένη, αν και γενικά το κόμμα αυτό είναι επικριτικό απέναντι στον Ερντογάν. Τα μέλη του πρόσφατα μεσολάβησαν σε συνομιλίες μεταξύ της τουρκικής κυβέρνησης και του φυλακισμένου ηγέτη των κουρδικών μαχητών, Αμπντουλάχ Οτσαλάν. Έχουν ελπίδες για ειρήνη, οπότε βρίσκονται μεταξύ σφύρας και άκμονος και – τουλάχιστον προς το παρόν – προσπαθούν να μην προβάλλουν.</p>\n<p><strong>Και πώς θα επηρεάσει η τρέχουσα κατάσταση την πιθανή προσέγγιση της Τουρκίας με την Ευρωπαϊκή Ένωση, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">για την οποία μιλήσαμε πριν από δύο εβδομάδες</a>;</strong></p>\n<p>Είναι δύσκολο προς το παρόν να προβλέψουμε, γιατί δεν ξέρουμε αν η τουρκική κυβέρνηση θα επιβιώσει. Από μεμονωμένες ευρωπαϊκές χώρες – π.χ. Γερμανία ή Γαλλία – ακούστηκαν φωνές καταδίκης της σύλληψης του Ιμάμογλου και εκκλήσεις να τηρηθεί η κράτηση. Ωστόσο, δεν ήταν ένα συνεκτικό μήνυμα σε επίπεδο Ευρώπης – π.χ. το Ηνωμένο Βασίλειο και η Πολωνία σιωπούν σε αυτό το θέμα, σαν να ήθελαν να εξετάσουν την κατάσταση και αν θα υπάρξει κάποια αναταραχή που θα ανατρέψει τα μέχρι τώρα σχέδια συνεργασίας με την Τουρκία στον τομέα της ασφάλειας και της επίλυσης της σύγκρουσης στην Ουκρανία. Φαίνεται ότι η Ευρώπη παρακολουθεί την εξέλιξη της κατάστασης.</p>\n<p>Η προσέγγιση με την Τουρκία σε μια τέτοια στιγμή – αν και δικαιολογημένη για στρατιωτικούς λόγους – δεν θα έβαζε την Ευρώπη σε καλή θέση. Ίσως οι προγραμματισμένες για τον Απρίλιο κοινές συνομιλίες να αναβληθούν. Αλλά αυτό δεν σημαίνει ότι η συνεργασία θα ακυρωθεί. Όταν τον Απρίλιο του 2016 η ΕΕ και η Τουρκία υπέγραψαν τη συμφωνία για τη μετανάστευση, ο τουρκικός στρατός καταπνίγει βίαια τους Κούρδους στο νοτιοανατολικό τμήμα της Τουρκίας. Ίσως και αυτή τη φορά η Ένωση να πει: εντάξει, η πολιτική είναι τέχνη του να λερώσεις τα χέρια σου.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Ματέους Χουντζιάκ</strong> – διδάκτορας ιστορίας. Εργάζεται στο Τμήμα Μέσης Ανατολής και Κεντρικής Ασίας της Σχολής Οικονομικών Επιστημών της Βαρσοβίας. Ασχολείται με τη σύγχρονη ιστορία της Τουρκίας. Από το 2015 έως το 2021 αναλυτής του Κέντρου Ανατολικών Σπουδών. Συγγραφέας αναλύσεων που αφορούν την εσωτερική και εξωτερική πολιτική της Τουρκίας καθώς και μελετών σχετικά με τα διαπλεκόμενα στοιχεία της θρησκείας και του κοσμικού εθνικισμού στην τουρκική κουλτούρα.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.743",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Οι διαμαρτυρίες στην Τουρκία δεν σταματούν. Το Σάββατο 29 Μαρτίου στην Κωνσταντινούπολη πάνω από 2 εκατομμύρια άνθρωποι στήριξαν τον δήμαρχό του. Ο İmamoğlu είναι πρακτικός μουσουλμάνος, κάτι που ξεπερνά τον παραδοσιακό τουρκικό διαχωρισμό μεταξύ κοσμικής αριστεράς και θρησκευτικής δεξιάς. Μπορεί να πει κανείς ότι είναι μουσουλμάνος σοσιαλδημοκράτης. Σήμερα ο İmamoğlu γίνεται σύμβολο της αντίστασης κατά του τουρκικού αυταρχισμού. Συνομιλία με τον δρ. Ματθαίο Χουτζιάκη, ειδικό σε θέματα σύγχρονης ιστορίας της Τουρκίας.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"el",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:24:16.238",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            },
            {
                key:"title": string:"Jakiej Turcji chce aresztowany burmistrz Stambułu İmamoğlu? [rozmowa]",
                key:"uid": string:"fb7eee09-face-4d5b-b2ea-1f8589a38c21",
                key:"autoTeaserLong": string:"### Ключови точки:\n1. Кметът на Истанбул, Екрем Имамоглу, беше арестуван по множество сериозни обвинения, което може да се възприема като политически маневър с цел елиминиране на влиянието му преди предстоящите избори.\n2. Имамоглу, въпреки ареста, спечели подкрепа като символ на съпротива срещу авторитаризма, което може да укрепи позицията му на бъдещите президентски избори.\n3. Протестите в Турция, които са най-големите от десетилетие, отразяват нарастващото обществено недоволство, свързано с икономическата криза и авторитарното управление на Ердоган.\n\n### Тийзър:\n```markdown\nВ Истанбул настъпи хаос след ареста на кмета Екрем Имамоглу, обвинен в корупция и други престъпления. Това ли е политически ход с цел отслабване на опозицията преди изборите? Протестите, които избухнаха в отговор на ареста му, привлякоха милиони граждани, които искат оставката на правителството. Какви последици за Турция и нейните отношения с Европа ще донесе тази ситуация? Открийте какво се крие зад тези драматични събития.\n```",
                key:"autoTeaserShort": string:"Бургомистр на Истанбул, Екрем Имамоглу, беше арестуван по обвинение в корупция, което предизвика масови протести в Турция. Дали това е политически маневър на президента Ердоган, или наистина сериозни обвинения? Открийте как тази ситуация влияе на бъдещето на турската политика.",
                key:"content": string:"<p><strong>Каджа Путo: Кметът на Истанбул Екрем Имамоглу беше арестуван преди няколко дни по обвинение в корупция. Това политически жест ли е или Имамоглу наистина има нещо на съвестта си?</strong></p>\n<p><strong>Матеуш Худзяк:</strong> Не само корупция – му бяха повдигнати всички обвинения, които могат да бъдат приписани на държавен служител. Това включва ръководство на организирана престъпна група, измами, злоупотреби, нередности при търговете, а също и тероризъм, който в Турция е много обширно понятие.</p>\n<p>Дали Имамоглу е напълно невинен – не мога да реша с абсолютна сигурност. Турската политическа култура изобилства от патронско-клиентелистки отношения, които водят до корупция и други нередности. Партията на президента Реджеп Тайип Ердоган през последните 20 години си е изградил по този начин бизнес клиентела, която получава обществени поръчки, а след това изкупува медиите, за да станат лоялни към властта. А сега властта обвинява Имамоглу в това, което сама прави.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/</p>\n<p>Имаме основания да смятаме, че делото е политическо. Откакто Имамоглу беше избран за кмет на Истанбул през 2019 година, постоянно му се затруднява живота, поради което той трябваше да действа особено внимателно и да не предоставя аргументи срещу себе си. Вече беше влачен по съдилищата по други дела – за обида на съответника на нашата Държавна избирателна комисия, за обида на държавния глава. Три пъти победи партията на властта на местни избори и това дразни управляващата елита, особено Ердоган. Така че висящият над него отдавна топор най-накрая падна.</p>\n<p><strong>Защо на Ердоган му е нужно това? Президентските избори планирано ще се проведат едва след три години.</strong></p>\n<p>Съгласно конституцията Ердоган в момента изпълнява втория си мандат (от 2018 година, когато беше въведена президентската система). За да запази властта, има два варианта. Може да доведе до промяна на конституцията и по този начин отново да заобиколи ограничението за два мандата. Шансовете за това са малки, тъй като му липсва мнозинство от две трети в парламента. По-лесно ще бъде да съкрати настоящия мандат, така че да не го завърши, защото това от своя страна ще означава – според съществуващите в Турция разпоредби – че действащият президент може да се кандидатира отново на изборите. Имамоглу обаче трябваше да бъде елиминиран навреме, за да могат евентуалният опит за съпротива и емоциите, които този маневър ще предизвика, да се потушат.</p>\n<p><strong>Но дали този арест няма да укрепи политически Имамоглу?</strong></p>\n<p>Вече укрепи. Когато Имамоглу попадна в ареста, Републиканската народна партия, член на която е и неформален лидер, организира предварителни избори и в съответствие с предишните обявления го обяви за бъдещ кандидат за президент. Гласуването по този въпрос беше отворено за всички граждани в Турция и в резултат под неговата номинация се подписаха 15 милиона души. Това е сериозна легитимация в страна, чийто президент безспирно се позовава на „народната воля”.</p>\n<p><strong>Каква Турция иска Имамоглу и Републиканската народна партия?</strong></p>\n<p>Републиканската народна партия е кемалистка партия, т.е. позоваваща се на идеите, проповядвани от Мустафа Кемал Ататюрк. Този баща на съвременния турски народ е постулирал републиканска, светска Турция, основана на социална солидарност. През 70-те години под ръководството на Бюлент Еджевит, вдъхновен от западноевропейската левица, партията се насочи към социална демокрация. Можем да наречем РНП проевропейска социална демокрация, въпреки че настоящата им програма е доста неясна – например, позовава се на концепцията за „третия път” между капитализма и социализма, която в кръговете на европейската левица е доста компрометирана, а също така е била подложена на остри критики от леви интелектуалци в Турция. Дори традиционните кемалистки медии я упрекваха за липса на хоризонт и инерция.</p>\n<p>[mnky_books id=\"363465\"]</p>\n<p>Имамоглу добавя и религията – той е практикуващ мюсюлманин, което излиза извън традиционното турско разделение на светска левица и религиозна десница. Може да се каже, че е мюсюлмански социалдемократ, но преди всичко не е типът идеолог, а по-скоро човек на действието.</p>\n<p>През последните шест години като кмет на Истанбул той прилага социалдемократически политики: открива детски градини, подобрява градския транспорт, предприема стъпки към зелена трансформация, като например обявяване на амбициозен план за постигане на пълна климатична неутралност за Истанбул до 2050 година чрез изтегляне на автомобили с вътрешно горене от града или увеличаване на дела на използване от жителите на обществения транспорт за сметка на автомобилния. Въпреки това в момента програмните въпроси отстъпват на заден план – Имамоглу става символ на съпротива срещу турския авторитаризъм.</p>\n<p><strong>Текущите протести се определят като най-големите от десетилетие. В събота, 29 март, в Истанбул над 2 милиона души подкрепиха Екрема Имамоглу. Какво искат протестиращите?</strong></p>\n<p>Най-популярният лозунг на тези протести е „<em>hükümet istifa</em>”, т.е. „правителството да подаде оставка”. Републиканската народна партия обаче иска предсрочни избори.</p>\n<p><strong>И такива избори Ердоган наистина ли може да загуби?</strong></p>\n<p>На вълната на настоящото социално недоволство това е много вероятно. Въпросът обаче е дали би предал властта мирно, а това е – меко казано – много съмнително.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/samorzadowa-porazka-erdogana-turcja-idzie-ku-demokratyzacji-rozmowa/</p>\n<p><strong>Кои са протестиращите?</strong></p>\n<p>На първа линия са студентите и синдикатите, а освен това – широки маси от граждани. Ердоган твърди, че на протестите ходят „закостенели якобински привърженици на лаицизма”, опозицията обаче се опитва да покаже, че това не е вярно. По време на един от протестите беше организиран ифтар, т.е. рамазанска вечеря, която се консумира след залез. Протестиращите искаха да покажат, че достатъчно от управлението на Ердоган имат и консервативни и религиозни мюсюлмани.</p>\n<p><strong>Протестите в защита на преследваните политици често имат второ дъно под формата на социална фрустрация. Така ли е и в този случай?</strong></p>\n<p>Да. Турция от 2018 година има големи икономически проблеми, гражданите се борят с висока инфлация, която в момента е 49 процента. Правителството се хвали, че безработицата е спаднала до рекордно ниско ниво от 8,5 процента, но това все пак е много – а особено болезнено го усещат младите, които протестират най-яростно.</p>\n<p>Освен това турското общество много преживя земетресението преди две години, на което държавните институции не реагираха адекватно – бавно организирайки спасителни акции или неумело организирайки помощ за пострадалите, да не говорим за злощастните „амнистии” за строителни компании (често произхождащи от споменатата вече клиентела), които ги освобождаваха от задължението да спазват разпоредбите за защита на сградите в случай на сеизмична заплаха.</p>\n<p>https://krytykapolityczna.pl/swiat/erdogan-wybory-turcja-musk-trzesienie-ziemi/</p>\n<p>Към това се добавя автентичното умора от двадесет години управление на Ердоган и все по-голямата наглост на правителството. В Турция вече няма държавна институция, която да не подлежи на Ердоган, това вече не е демокрация, а демокрация.</p>\n<p><strong>Преди няколко седмици лидерът на Партията на трудовите кюрди Абдула Öcalan положи оръжие. Как настоящата ситуация ще повлияе на мирния процес? И участват ли в протестите и кюрдски организации?</strong></p>\n<p>Засега реагира само партията DEM, т.е. легалната кюрдска партия. И реакцията беше доста сдържана, въпреки че генерално партията е критична към Ердоган. Нейните членове наскоро посредничеха в разговори между турското правителство и затворения лидер на кюрдските бойци, Абдула Öcalan. Те се надяват на мир, така че се оказаха между чука и наковалнята и – поне засега – се опитват да не се излагат.</p>\n<p><strong>А как настоящата ситуация ще повлияе на потенциалното сближаване на Турция и Европейския съюз, <a href=\"https://krytykapolityczna.pl/swiat/ue/bez-turcji-nie-bedzie-pokoju/\">за което говорихме преди две седмици</a>?</strong></p>\n<p>Трудно е засега да се прецени, тъй като не е ясно дали турското правителство ще оцелее. От страна на отделни европейски държави – например Германия или Франция – се чуха гласове на осъждане на ареста на Имамоглу и призиви към Анкара да спазва върховенството на закона. Въпреки това не беше последователно на ниво Европа съобщение – например Великобритания и Полша по този въпрос мълчат, сякаш искат да проучат ситуацията и дали няма да настъпи сътресение, което да унищожи досегашните планове за сътрудничество с Турция в областта на сигурността и разрешаването на конфликта в Украйна. Изглежда, че Европа наблюдава развитието на ситуацията.</p>\n<p>Сближаването с Турция в такъв момент – макар и оправдано от военни съображения – не би поставило Европа в добра светлина. Може би обявените за април съвместни разговори ще бъдат отложени. Но това не означава отмяна на сътрудничеството. Когато през април 2016 година ЕС и Турция подписваха миграционното споразумение, турската армия брутално потушаваше кюрдите на югоизток от Турция. Може би и този път Съюзът ще каже: какво да се прави, политиката е изкуство да си замърсяваш ръцете.</p>\n<p>*</p>\n<p><strong>Матеуш Худзяк</strong> – доктор по история. Работи в Катедрата по Близкия изток и Централна Азия на Стопанската академия в Варшава. Занимава се с най-новата история на Турция. През 2015–2021 година анализатор в Центъра за източни изследвания. Автор на анализи, посветени на вътрешната и външната политика на Турция, както и на разработки относно взаимопроникващите се в турската култура теми на религията и светския национализъм.</p>",
                key:"contentCleaned": null:null,
                key:"contentItemUid": string:"eayyz6v5kpg3aruyuecxydid6xi",
                key:"createdAt": string:"2025-04-01T09:02:30.594",
                key:"engine": string:"gpt-4o-mini-2024-07-18",
                key:"metadata": string:"batch job batch_67eda87038f0819093c2d00696791e2b",
                key:"revisionId": string:"vayy2jv4na74qrunk43fhq67ez2",
                key:"subtitle": null:null,
                key:"summary": string:"Протестите в Турция не спират. В събота, 29 март, в Истанбул над 2 млн. души подкрепиха кмета му. İмамоглу е практикуващ мюсюлманин, което излиза извън традиционното турско разделение на светска левица и религиозна десница. Може да се каже, че е мюсюлмански социалдемократ. Днес İмамоглу става символ на съпротивата срещу турския авторитаризъм. Разговор с доктора Матеуш Худзяк, експерт по най-новата история на Турция.",
                key:"summaryCleaned": null:null,
                key:"targetLanguage": string:"bg",
                key:"updatedAt": string:"2025-04-03T05:23:49.584",
                key:"__typename": string:"ContentItemTranslation"
            }
        ],
        key:"totalCount": number:21,
        key:"__typename": string:"ContentItemTranslationsConnection"
    },
    key:"__typename": string:"ContentItem"
}